Skip to main content

Full text of "Sochineniia i pisma P.A. Kulisha"

See other formats 


Ргезепіесі  іо  іке 
ьівкАКУ  оІ'іЬе 

иКІУЕКЗІТЇ  ОР  ТОКОNТО 

Ьу 

РгоГеззог  Оеогее  Ьискуо 


4П 


**  * 


•5^-1^ 


*> . 


Сочиненія  и  Письма 

%  :й.  Кулиша 


а 


Изданіе  й.  М.  Кулишт). 

—         РС 

Лодь  редакціей  ^  л^. л 

X.   )(амахиха. 


^^^^^^^^^^^^^^■^^у^^^^™^ 


К  І  Е  в  Ь. 

Типографія  Т.  Г.  Мейнандера,  Ііушкинская  >4  20, 
1909. 


^^■' 


і 


,1>ІЛ, 


СТ^ХОТВОРЕНІЯ 


1893— 189Г  г.г. 


^ 


І  й  м  а  и  и  ' 


і'^г'ьг-чд 


І 

КНИГА     ИМЕЕТ, 

Пеяатв. 
АВСТОВ 

СІ 

Б 

а 

В  перепл. 
едия.  соедив. 

№Мв    ВЬІП. 

5. 

а 

є- 

ї 

< 
■< 

з: 

о 

II 

№ 

а 

^5 

т« 

; 

$ 

.^і; 

«^«> 

ІІ^.-..хЛ:К^:І\' 


:/і 


«■«.   У^-А    ♦<-« 


'^ 


».у*-  "-Л.    Л   *  -^ 


Дзьвін. 


Староруські    думи    й    сьпіви. 


З  а  с  ь  п  І  В. 


У  дз 


>й 


іна  дзвоню  я,  до  церкви  скликаю, 
До  церкви  вселеньскоі  правди... 
У  щирих  душ,  чистих,  високих  шукаю 
Проти  гайдамацтва  поради. 

Зберімось,  порадьмось,  щ6  маєм'  робити 
З  ордою,  що  нас  облягав, 

Тіснить,  не  дає  нам-ь  културі  служити 
Руінноі  слави  жадає. 

Порадьмося  вічем,  як  правда  свободним, 
Руіньні  гріхи  с  себе  змиймо, 

И  духом  незлобним,  умом  благородним 
Културі  спасенній   служімо. 


Подвижники  Свободи. 

Були  колись  царі,  що  Русь  их  трепетала. 
Трепечучи,    як  рідний  дух  любила: 

Бо  в  правді  их  своє  прибіжище  вбачала 
Від  вьлюк,  що  наплодила  дика  сила. 


Сих  славно  дерзосних  подвижників  свободи 
Ми  звикли  з-малку  деспотами  звати... 

Ми  поновленьня  прав  сьвященноі  природи 
С  приземистоі   визираєм  хоти. 

Надія  марна.   Поки  сьвітить  сонце, 
Раби  землн  д'  землі  хилитись  будуть, 
И  кріз  вузьке,  низьке,  засліплене  віконце 
Шнрокопогляду  на  речі  не  здобудуть. 

Не  в  низині  мизерьній  дух  великий 

Над  усіма  малими  виростає, 
П  з  високости  всі  земні  царства  й  язьїки, 
Мов  с-під  небес,  умом  и  серцем  назирає. 

Ні!  не  з  нетягами  товаришує  воля, 
Що  ми  в  своіх  усобицях  шукали; 

Не  с  торжищ  гомінких,  не  с  потового  поля 
Хтось  осяйний  нам  принесе  скрижалі. 

З  гори  виоокоі,  посеред  бурь  ясноі, 
Ждемо  и  чаємо   спасенноі  свободи, 
Верховности  ума  божественно  благоі 
И  поновленьня  прав  евященноі  природи. 


Петро   да   Катерина. 

Не  люблять  земляки  Петра  да  Катерини: 
Се  не  по  их  нутру  и  розуму  царі: 
Надполовинили  вони,  бач,  Украіни, 
И  в  рабство  волну  чернь  козацьку  завдали. 

Моє  земляцтво!  ви  самі  свій  в&рід  іли, 
До  кореня  ту  черьнь  згризали  козаки: 
Оце  ж  ви  перш  усіх  іі  й  закрепостили, 
Самі  ж  були  з  дідив  и  предків  крепаки. 


; 


Коли  не  Ватию  с-під  батога  служили, 
Дак  ляму  Литвину  невольницьку  тягли. 
Про  ^душманів"  Ляхів  одно  'дного  душили, 
И  рідний  край  в  ясир  Татарам  оддали. 

Утікши  чс  під  Москву,  московськими  руками 
Правдивих  земляків  ссилали  на  Оібір, 
Письменну  братню  в  старці  порозганяли. 
Зробили  мовчязну  руіну  з  Врацьких  Шкіл. 

Потомки  паліів,  руінників  крівавихі 
Нелюбі  вам  праві  строітелі  земли, 
Що  памятЬ  нам  своих  діяний  величавих, 
Як  праці  й  мужности  завіт,  передали. 

й^вам,  пани  Ляхи,  царі  сі  не  до  кгусту, 
Що  в  Польщі  вас  вони  ловили  за  чуби, 
Що  шаткували  вас  мечами  на  капусту, 
Не  давши  басувать,  спинатись  на  диби. 

Сказали  ,від  коша"  пройдосі  еауіту. 
Що  Русь  роздратував  и  Польщу  підпалив, 
А  ласих  ваших  пань  голубив  потай-сьеіту, 
Пере^іюбками  в  рай  до  Езуса  манив. 

Не  любите  ви  их:  бо  ваша  панська  раса 
Не  підновляецьця  в  горбді  від  козла, 
Що  бурса  возвела  в  прелати  с  свинопаса, 
И  вам  у  прадіди  іпоо^піЬо  дала. 

Вп  ж,  пагоньці-вовчки  на  дереві  Росіи, 
Жорстокий  атавизм  татарської  Москви, 
Під  игом  Спасовим  воляки  тугошиі. 
Кипчацькі  Мамаі  від  ніг  до  голови! 

Созданьне  двох  царів,  роботу  душ  великих, 
Ви  хочете  в  хаос  руінний  обернуть, 


Широкий  руський  сьвіт  оддать  на  волю  диких 
П  перегородить  бму  културвю  путь. 

Ми,  збувшись  козаків,  що  нас  колись  давили, 
У  жертву  просьвіті  себе  принесемо, 
И  вам,  котрих  лихі  гординьці  породили, 
Росію  обернуть  у  нівець  не  дамо. 

Ні  деспоцтво  Петра,  ні  гречка  Катерини, 
-    Ні  дикі  слуги  их,  мов  серце  в  козака, 
Не  наробили  нам  такого  зла  й  руіни, 
Як  пі)инесли  добра  их  розум  и  рука. 

Коли  6  не  их  труда,  не  подвиги  их  духа, 
Кругом  нас  був  би  знов  німий  козацький  степ,     , 
Крутилась  би  знов  Русь,  як  ув  окропі  муха, 
А  с  царства  б  «зробивсь  розбійницький  вертеп. 

На  горе  ватажкам  козацьким  безголовим, 
Не  стерпіли  вони  домовоі  орди, 
Як  би  хотілося  писакам  суесловим, 
И  визволили  мир  з  великоі  біди. 

Щасливі  воіни,  великі  економи, 
Цінителі  ума  в  панах  и  в  мужиках. 
Були  вони  царі  не  потерти  с  соломи, 
А  жита  сьпілого  в  тугих,  важких  снопах. 

На  працю  визвали  нові  в  народі  сили, 
Сиасли  културйий  сьвіт  од  лютих  розбишак,     , 
З  московських  пустирів  Америку  зробили, 
И  землю  опплилй  на  руських  кораблях. 

И  завіщали  нам  своє  велике  діло; 
Щоб  кожен  з  нас  царем  у  мисьлях  був  своіх, 
Щоб  серце  в  нас  огнем  на  чесний  труд  горіло, 
И  не  лякалося  недолюдків  лихих. 


(« 


Він  и  Вона. 

Було  их  на  всю  Русь  великих  тількі  двоє... 
Сьвіт  саме  наставав  серед  густоі  мряки. 
„Борьці  за  віру  й  чесьть,  народности  героі" 
Замурзались  в  кріві  и  гризлись,  як  собаки. 

Од  Висли  до  Сули  курилось  пожарище, 
Солодке  куріво  турецькому  султану, 
Що  с  Каменьця  зробив  гаремнім  пряхам  днище 
И  „вихрюватому"  не  зьдякувавсь  гетьману! 

Одьнявши  займище  вад  морем  у  сусіда, 
Швед  перевагою,  мов  півень,  величався, 
„Посьщдав  у  Ляха,  у  Сакса  пообідав", 
И  згорда  в  дМоскаля  вечерять"  похвалявся. 

Заворушилися  по-над  Дьніпром  п-ьяниці, 
Мазепнни  сини,  Хмелницького  унуки. 
Почули  сьвіжу  кров  сі  людожерьні  птиці, 
Химерні  идоли  химерноі  науки. 

И  велетень  прийшов,  и,  мов  кудесник  хмару, 
„Розмаяв  рукавом"    ватагу  людожерну... 
„Жезлом  желізним"  пас  ненаситну  отару, 
Зопсовану  пашню  перебірав  по  зерну. 

« 

Орав  наш  переліг  и  потом  обливався: 
Великого  дознав  с  погоничами  горя; 
А  гони  гнав  та  й  гнав,  назад  не  озирався, 
Проводив  борозну  від  моря  та  й  до  моря. 

И  плуг  сьвій  золотий,  леміш  сьвій  чудотворний 
И  чересло  нове  завітував  тямущим: 
„Робіте  з  роду  в  рід  хліб  добрий,   хоч  би  й  чорнийі 
.  На  дяку  правнукам  и  всім  вікам  грядущим". 


І 


И  велетенський  плуг,  немов  той  скарб  заклятий, 
'Доставсь  од  багача  насьлідникам  убогим: 
!  Ніхто  не  мав  снаги  з  земли  бго  підьвяти, 
:  Важке  ярмо  бго  нарвати  круторогим. 

И  голод  був  страшний  по  всій  землі  плодющій... 
Аж  вийшла  на  обліг  Німкеня  чарівниця. 
Носила  в  серьці  жар  до  праци  невгавущий, 
Була  й  уродою  и  розумом  цариця. 

Рекла— и  плугь  важкий  з  землі  уставг-піднявся, 

II  повпрягалися  воляки  круторогі, 

И  хліб,  мов  золото,  в  снопах  заколихався, 

II  копи  простяглись  аж  по  самі  Пороги. 


г 


Двоє  Предків. 

Ми  знали  двох  сьвятих,  великих  серед  Руси. 
Не  тим   були   сьвяті,  що  б  знай  поклони  клали, 
А  тим,  що  по  всяк  час  и  на  воді  й  на  сусі 
Про  наше  варварство  насьлідьне  міркували. 

Великі  ж  тим  були,  що,  сидя  на  престолі, 
Науку  и  талант  над  значність  прекладали. 
Мов  гой  ратай  зерно  насушне  сіє  в  полі, 
Так  школами  вони  все  царство  аасіва.іи. 

II,  школи  сіючи,  на  диких  не  дивились, 

Що  звали  новину  в  науці  недовірством, ' 

З  дурними  бунтами  хоробрим  серцем  бились, 

Боролись  день  у  день  из  нашим  древнім  звірством. 

Тепер  ми  всі  царі,  що  землю  осягнули 
Під  вічне  скипетро  науки  да  культури, 
И  неба  глибиню  до  плям  ясних  збагнули, — 
Не  підкопаецьця  ніхто  під  наші  мури. 


Нас  тисячі  оедять  на  віковічніх  тронах 
У  всеоружні  великої  потуги, 
В  сияючих  серед  недомислу  коронах, 
В  коронах  чесноі,  вселенської  заслуги. 

И,  позираючи  на  предків  сих  великих. 
Що  перше  нас  колись  над  Русьсю  царювали, 
Смиряймо  й  мужиків  и  можвовлацьців  диких: 
Бо  предки  нам  сьвій  ум  державний  завіщали. 

■  Нехай  хитаецьця  земля  в  нас  під  ногами 
И  пекло  полом'ьем  реве  на  нас  ревучим, — 
Борімось  робом  их  з  єхидними  умами, 
Клевет  не  боючись,  похвал  собі  не  ждучи. 


1 


6 

Національній  Идеал. 

Як  налягло  на  Русь  татарське  Лихолітьте, 
Зісталось  в  Кийві  немов  би  тількі  сьмітьте. 

На  Клязьму  й  на  Москву  позабегали  люде, 
И  визирали,  хто  з  Киян  туди  прибуде. 

И  всі,  що  руської  единости  жадіали, 

На  Клязьму  й  на  Москву  помалу  прибували. 

И  засьвітився  сьвіт  по  застумах  московських, 
И  надив  буйтурів  до  себе  запорозьких. 

И,  покидаючи  свою  руіньню  дикость. 
Вбачали  під  Петром  империі  великость. 

Империя,  се  власьть  була  над  ворогами, 
Над  Ханом,  Турчином,  Литвою  и  Ляхами. 

Боявсь  про  Чигирин  султан  и  споминати, 
Давай  на  Вуджаки  веобзир  утекати. 


,і  Ляхва  з  Литовцями  не  раз  укупі  бита, 
'  Під  плахтою  в  жінок  ховала  єзуїта. 

И  що  б  там  ні  було  гіркого  на  Вкраіні, 
А  густо  забуяв  наш  нарід  на  руіні. 

Де  нас  десятками  за  Паліів  лічили, 
Там  миліонами  край  рідний  ми  осіли. 


Навчили  ми  Ляха  латину  занедбати, 
Полідпзною  листи  й  літописі  писати.        ,    ' 

Так  само  й  Москалю  живу  вказали  мову, 
П  привели  бго  ид  пушкинському  слову. 

Собі  ж  добро  своє  найкрашче  приховали: 

Про  рай,  сьвій  рідний  край,  с  Тарасом  засьпивали. 

Та  пісьня  по  Урал  и  Волгу  розлилася, — 
Стара  в  ній  рушчина  з  новою  понялася. 

ІТепер  Боянська  Русь  козацтво  занедбала, 

іРуінним  поломьем  хвалитись  перестала. 

і 

И  буде  знов  іі  той  дух  животворити. 

Що  из  Ляхви  й  Москви  згумів  людей   зробити, — 

Той  дух,  що  всю  Ляхву  одвадив  од  латини, 
Зтатарену  Москву — од  нагинаньня  спини. 

Колись  до  Кибва  тягли  народи  многі, — 
Од  Волхова,  Карпат,  Тмуторокани,  Волги. 

Свобода  их  узлом  вязала  побратимським. 

^к  ередиземпий  мир  иід  славним  царством  Римським. 

Уставши  с  попелів  козацькоі  Руіни, 
Іиіикнімо  до  синів  Славянськоі  родини: 


Озьвітеся,  брати,  а  восходу  и  з  заходу 
До  неприязного  всім  деспотам  народу. 

Під  себе  ми  своіх  сусід  не  підгорта.ли, 
Над  гегемонію  свободу  прекладали. 

Без  езуіта  Лях,  Москаль  без  бюрократа 
Зустьріне  серед  нас  приятеля  и  брата. 

Топімо  ж  у  Дьніпрі  ненависть  братьню  дику, 
Спору дьмо  втрбх  одну  империю  велику, 

И  духом  трбх  братів  осьвячений  диктатор, 
Нехай  дає  нам  лад  свободи  император. 


■ 
•4 


Німецька  Наука-Розлука. 

О  Вітійв  є*  ітрега. 

Як  Гречі  та  Вулгарини  пропали, 

На  их  місьцях  у  нас  П . . . .  и  постали. 

С  цензурою  кумою  обнялися, 
Тіснити  Русь  Дьніпрову  завзялися. 

Бр  Русь  Дьніпрова  ще  тогді  постала, 
Як  про  Москву  Европа  й  не  чувала, — 

Як  ще  вона  Татарином  дивилась, 
Звичаів  у  Монгола  й  Фина  вчилась. 

Сбго  гріха  Москва  нам  не  прощає, 
Над  нас  Киргиз,  Калмиків  прекладае. 

Сі  рівноправні  у  Москви  народи 
Достойні  слова  рідного  свободи. 

А  ми...  щ6  ми  таке?...  народ  без  мови. 
Не  дав  Бог  мови  в  нас  ні  козакові. 


10 


Ні  тим,  хто  над  козацтво  дике  зьнявся, 
Будити  сонних  земляків  завзявся, — 

Хто  правоти  сьвятим  огнем  палав, 
На  діло  жизни  розум  викликає. 

Іе  в  Кибві  их  мова,  не  в  Полтаві, 
Ге  на  Сулі,  та  Росі,   та  Росаві.;. 

Москві,  в  Казані,  в  Дерпті,  в  Петербурьсі 
'^читись  мусять,  мов  латини  в  бурьсі. 

[к  звать  самих  себе,  як  розмовляти, 
[к  земляків  на  розум  наставляти... 

Кпевській  Землі,  у  древній  Русі 
Іо-древнбму  нехай  джеркочуть  гуси, 

Гелята  мекають,  воли  рикають, 
ГА.  люде  мову  рідну  забувають.      ' 

Іі  криничний,  іі  живі  джерела — 
Там,  де  живе  Чухна,  Мордва,  Корела, 

Де  Весь  и  Меря,  Перм  и  Чудь  з  Москвою 
Злились  під  Золотою  Татарвою. 

Бо  та:м  Німота  школи  закладала. 
Скрижалі  жизни  Москалям  писала, 

И  в  тих  скрижаліх  прописала  правду — 
Завіту  предків  староруських  зраду. 

У  тих  скрижаліх  подала  науку — 
Новоі  Русн  з  древнбю  розлуку. 

Закинув  Німець  мрежі  й  там  ловецькі, 
Де  помиливсь  одважний  розум  шведзький: 


11 


Бо  (ііуі(іе  в  старих  Римлян  учився, 
У  силу  й  славу  хитрощами  вбився. 

Найбільша  ж  слава  жде  в  Москві  єхиду, 
Аби  не  дав  себе  впосьлідить  жиду. 


До  Тараса  на  Небеса. 


Блажен  еси,  Тарасе,  що  не  дбаєш 
Про  нас  из  нашим  темрявим  письменством. 
Ти  розумом  на  небесах  витаєш, 
Питаєш  духа  Божим  совершенством. 
Блажен!  ти  вбогу  каліч  забуваєш. 
Гордуєш  хирного  ума  блазенством. 
Що  вишчиЙ  жизни  идеал  знаходив 
Там,  де  козак  над  миром  верховодив. 

Дай  хоч  одним  туди  заглянуть  оком, 
Де  правдою  сьвятою  все  сияе; 
Де,  мов  зьвізда  пророча  над  востоком, 
Всі  почутьтя  Премудрісьть  просЬвіщае; 
Де  темні  варварства  віки  потоком 
Прозирчастим  тобі  Господь  являє, 
И  ти  все  втаєне  й  німе  читаєш. 
Читаючи,  про  мир  сьліпий  зітхаєш. 

Тарасе!  хто  тебе  не  прославляє 
И  помилок  твоіх  не  превозносить? 
Но  хір  тебе  хвалебний  возмущае, 
И  дух  тьвій  у  писак  пощади  просить. 
„Нехай  мене  (речеш)  той  вихваляє, 
Хто  сам  у  сєрьці  Вожу  искру  має. 


12 


О!  найлюбіще  він  мене  похвалить, 
Як  де-що  марне  у  печі  попалить". 

Коли  б  тепер  ти  серед  нас  явився 
С  тверезими,  як  истина,  словами, 
На  тйбе  б  клир  хвалебний  тьвій  узлився 
И  дурнем  об'ьявив  тебе  міз  нами. 
Коли  ж,  мій  орле,  ти  возвеселисься 
И  нас  признаєш  мудрости  синами, 
Що  харцизяк  ми  лютих  зневажаєм, 
Сіпак  героями  не  величаєм? 


С  Того  Сьвіту. 

Я  був  собі  піілний,  а  баба  Талалайка 
Бескостим  язиком  своім  мене  дрочила, 
И  голову  мені,  почавши  з  Наливайка, 
Високославними  героями  набила. 


И  довела  мене  аж  до  ножів  сьвячених, 
До  Ґонти,  що  дітей  порізав  кателиків, 
До  православноі  Руіни  діл  скаженних, 
Що  ними  пиндимось  проміж  земних  язиків. 

Сьпівав  я  по-п-ьяну  про  ти  „вози  тарані 
Залізноі",  що  нам  цариця  в  дар  прислала, 
Сьпівав,  як  золоту  нам  грамоту  ся  „пані" 
Проти  културнбі  громади  написала. 


И  завернулося  в  голівоньці  у  мене 
Від  дуросьвіщинп  безрозумноі  Клиі, 
И  возвело  мене  убожество  письменне 
в  апостоли  правдивости  сьвятиі. 


18 


И  моляцьця  мені  недоумки  лукаві, 
Що  на  устах  любов,   а  в  серьці  злоба  люта, 
Що  ринулись  би  знов  на  подвиги  кріваві, 
Коли  б  залізного  не  волочили  пута. 

Мерзені  молитви!  нен^видне  кадило! 
Од  вас  и  вуші  я  и  носа  затикаю... 
Щ6  на  землі  мене  туманом  туманило, 
Пречистого  мого  не  затуманить  раю. 


До  Тараса  за  Річку  Ахерон. 

Недосьпів  тьвій  досьпівую,  мій  брате... 
Насьлідьде  дороге,  клейнотами  багате, 
Лишив  еси  мені  з  твоій  трицьцятоструньній, 
в  твоій  поазіі  високій,  многодумній. 

Дуброві  запашній,  широкошумній. 

Тарасе!  попроси  гам  Аполлона, 
Нехай  зупинить  він  легкий  каюк  Харрна, 
Щоб  довго  не  возив  на  той  бік  Ахерона 
Народу  бес  путя,  беш  чести  и  закона, 

Що  з  вовчого  на  сьвіт  приходить  лона. 

Нехай  по  сонних  берегах  блукає, 
Про  ледарство  своє  ледаче  споминає, 
На  предків  и  батьків  за  брехні  нарекае 
Тяжкі  гріхи  своі  й  паскудатво  споминав 

И  суду  сто  стодітьтів  дожидає! 

Кому  ж  я  передам,  коханий  брате. 
Твоє  добро  сьвятє,  над  всі  скарби  багате? 
Собакам,  чи  вовкам,  чи  людям  безголовим. 
Тим  язикам  лихим,  калікамь  кривомовим. 

Письменникам  сьліпим  и  пустословим? 


І 


14 


Письмакам  Гайдамакам. 

Тараса  обсипать 
Ви  любите  квітками, 
И  тут  же  зневажать 
Хвалу  свою  казками. 

Нелюба  правда  вам 
Бес  погудок  лукавих, 
Що  предкам-паліям 
Геройство  надавали, — 

Що  нехтували  тінь 
Великої  цариці, 
Давали  образ  ій 
„Голодної  вовчиці", 

И  ворушили  прах 
Сьвятий  про  нас  во-віки 
Героя  на  морях. 
Материка  владики. 

Вам  по  душі  обман 
Переказів  козацьких, 
Що  завели  в  туман 
Мішчан  и  хлопів   панських. 

Одно  буяньне  вам 
Досталось  по  Тарасі, 
Мов  диким  чабанам 
Батіг  по  свинопасі,  - 

А  сьвіт  бго  ума 
Поз.зіи  диханьне — 
Про  вас  півночня  тьма, 
В  пустині  вопиянье. 


16 

Колиб  Тарас  воскрес 
И  на  кагал  ваш  глянув. 
Він  затрусивсь  би  ввесь 
И  словом  дурьні  грянув. 

Коли  б  тупу  й  сьліпу 
Зузьдрів  літературу, 
Об  ваши  б  голови 
Розбив  свою  бандуру. 

В  имьії  бго,  сьвяте 
Про  всі  віки  далекі, 
Ви  сьмітьте  метете 
В  своі  библіотеки, — 

Те  сьмітьте,  що  батьки 
З  дідами  насьмітили, 
Як  за  своі  шинки 
Мужицтвом  колотили. 

В  им-ья  бго  сьвяте, 
На  сором  Украіни, 
Ви  брехні  плетете 
Про  благодать  Руіни. 

На  глум  Тарасові, 
Жалкують  ваші  вчені, 
Що  не  дорізали 
Панів  ножі  сьвячені. — 

Що  Гонта  й  Залізняк 
Не  стали  там  князями, 
Де  правив  Мономах 
С  синами-витязями. 


И  се  на  тій  землі. 
Котрою  він  пишався, 


1в 


в  тій  любій  стороні, 

Де  цьвів  він,  красувався, 

На  горах  тих  сьвятих, 
Де  він  сьпівав-молився, 
У  тих  садах  глухих, 
Де  сумував-журився. 


На  Перелозі. 

Може,  в-ьорю  переліг  той, 

А  на  перелозі 
Я  поСію   моі  сьлбаи, 

Моі  щирі  сьлбзи. 
Може,  зійдуть  и  виростуть 

Ножі   обоюдьні,   • 
Роспанахають  погане, 

Гниле  серце,  трудне, 
И  вицідять   сукровату, 

И  нальють  живоі 
Коаацькоі  тиі  крові, 

Чистоі,  сьвятоі. 

Шевченко. 

На  перелозі  сіяли  ми  сьлЄзи, 
Щоб  виростали  ножі  обоюдьні; 
Тепер  надію  покладаймо  в  Возі, 
Що  вже  почезли  ті  жалі  безумні. 

Тепер  в  нас  пахне  щирим  руським  духом, 
А  не  Ляхвою  и  не  Татарвою, 
Що  гріли  нас  під  нашим  же  кожухом 
И  надихали  думкою  лихою. 

Пустине  дика",  краю  ти  мій  рідний! 
Покинь  сьпівати  про  своє  козацтво, 
Бешчесно  славить  дух  бго  єхидний, 
В  им-ьй  прогресу  вихвалять  хижацтво. 


17 


Посіймо  правду  на  тім  перелозі, 
Що  ми  згорали  бес  путя  списами; 
Згадаймо,  як  лилися  ревні  сьлЄзи 
По  тих,  що  через  козаків  пропали. 

Не  ріки,  море  сьліз  не  розлилося. 
Огненне  море, — можна  б  утопити 
В  тім  морі  все,  щ6  с  Січи  підьнялося 
Гарячу  кров  ис  християн  точити. 

Козацька  слава  широко  сягала 
По  ворохібнях  розбишацтва  диких; 
Голота  коршми  здобиччу  сповняла, 
Казилось  пекло  з  радощів  великих. 

Да  вже  казитись  чорьтівня  не  буде: 
Заглухла  в  пекло  січова  дорога, 
Рошчовпали  добро  и  лихо  люде, 
И  схаменулась  Украіна  вбога. 

Посіймо  ж  правду  в  нас  на  перелозі 

Замісь  ножів  крівавих  обоюдних, 

И  покладаймо  всю  надію  в  Возі, 

Що  вже  не  вернемось  до  справ  безумних. 


Забули  ми. 


Забули  ми  козацьку  колотнечу. 
Забули  дику  славу  розбишак. 
Забули  з  Римом  боротьбу  чернечу, 
Забули  й  лицарів  тих  невмірак, 
Що  ворогів  козацьких  дивували, 
По  девять  раз  из  мертвих  уставали. 


1> 


18 


Та  не  забули  древніх  бояьів, 
Що  струни  их  живі  самі  дзвонили, — 
Що  наших  дивних  буйтурів-князів 
У  вашім  серьці  й  дусі  воскресили. 
Ми  знов  их  словом  віщим  живемб 
И  поновленьня  старини  ждемо. 

Олеги,  Игорі,  Мстислави,  Брячислави! 
Чи  то  ж  ви  спали,  як  земля  тряслась, 
И  древня  Русь  до  Висли  й  до  Варшави 
Мов  бурний  дух  руінний  пронеслась? 
Чи  то  ж  ви  спали  та  й  не  ликували, 
Як  ми  за  Русь  на  душмана  вставали? 

Ні!  ви  в  крові  козацькій  ожили, 
Ми  вашим  духом  ворога  зломили, 
И  славу  древню  Руськоі  Земли 
Знов  сяевом  буйтурьнім   осьвітили. 
Не  нам-ь,  не  нам,  вам  вічня  похвала, 
Що  наша  кров  за  руський  край  текла. 

Ви  з  рідним  словом  на  сторожі  стали 
Проти  Ляхви  й  хороброі  Литви. 
Хоч  би  й  до  шченту  землю  зруйновали 
Нам  вороги,  не  зникнем  з  неі  ми. 
Нехай  аакають  вельможні  з  Москалями, 
Як  цвенькали  та  пшикали  з  Ляхами; 

Ми  ж  пошчишчаем  ч^жомовню  гич 
И  переорем  ще  раз  рідне  поле, 
Що  облогом  лежало  довгу  ніч, — 
Столітьте  темне,  та  й  вродило  горе: 
Вродили  нам  терни  та  бодяки, 
Чужоі  мови  виродки-книжкй. 

Науко  пене!  викуй  ти  нам  плуга, 
И  ним  сама  орати  поможи; 


10 


Та  вже  нехай  не  сіє  вам  наруга 
Над  розумом  кріваві  ті  ножі, 
Що  про  лихих  п-ьянюг  п-ьяниця  темний 
Сьпівав  колись  у  темряві  корчемній. 


Українським  Историографам. 

Ви  перед  Хмелями  бііет^  в  книжках  поклони, 

С  хаптурних  ницаків  малюєте  икони, 

А  я  ва  тих  казюк  дивлюсь  бес  суевірства, 

Як  на  насьлідників  усобиці  та  здирства; 

Живописую,  щ6  и  іік  було-творилось 

В  кріваву  старину, — як  пбтемки  казилось 

Попівство  хаптурне  й  безощадне  козацтво. 

Як  чисту  кров  з  мирян  точило  гайдамацтво 

И  продавало  в  Крим  и  шляхту  и  простацтво. 

Кадіте  ледарям,  сьпівайте  алилую, 

А  я  и  их  и  вас  немов  живих  змалюю 

На  спбмин  тим  вікам,  що,  може,  схочуть  знати, 

Які  бували  в  вас  чудовища  ротаті. 

Що  галасом  своїм  споввяли  Украіну, 

Затуркували  мир,  дурили,  як  дитину. 


Козацьким  Панегирникам. 

Постойте!    напереді»  узнайте,  чі^м-ь  душа 
У  васі>  ваполнена  ... 

Пушкинь. 

Ви  кажете,  були  героі  козаки, 
И  тичете  мені  своі  шпаргали  в  руки. 
Хто  ж  их  компонував?  Скозачені  папки, 
Діди  историків,  такі  ж,  як  их  унуки. 


20 


_    Ні,  покажіт'  не  те,  щ6  вам  переказав 
'    Хтось  голосно  про  нас  и  про  геройство  наше, 
А  те,  щ6  пращур  вам  тихенько  завіщав: 
Лукаве,  камянй  и  зьлюще  серце  ваше. 

Оце  скрижаль  ясна,  правдива  и  страшна, 
Ис  каменю  тесав  іі  сам  Абацонна. 
Се  не  фалшована  письменством  старина, 
Виразва,  мов  язик  у  голосного  дзвона. 

Що-дьня  вас  бачимо,  та  й  чуємо  про  вас. 
Які  ви  творите  діла  великодушні: 
Такі  бесхитросьні  и  доблесьні  як-раз. 
Якими  вславились  и  предки  криводушні. 

Хто  ви?  як  звати  вас?  Скажіте  навпрямки. 
Зге!  коли  б  то  ви  собі  названьне 
Ис  серьця  вирекли!  тогді  б  и  козаки 
Знайшли  собі  у  нас  у  серьці  оправданьне... 

Ви  сьмітьте,  от  ви  хтої  недбумків  раби... 
Хиба  ж  не  правда  се,  о  серце  Украінн? 
О  серце,  зеркало  народьнбі  судьби. 
Окрасо  и  палат,  и  вбогоі  хатини! 

Ти — праводушности  божествений  тимпан: 
Скажи  ж  сим  ницакам  у-вічі  щиру  правду, 
И  покарай  стидом  не  людзьким  их  обман, 
Их  криту  золотом  и  баламуцтвом  зраду. 


До  Мазепи, 

прочитавши  бго  биографию. 

Мазепо,  зраднику  с  прапращурів  крівавих, 
З  варягів,  що  креста  брат  брату  цілували, 
И,  по  своіх  клятьбах  та  присягах  лукавих, 
У  братьню  кров  живу  того  меча  вмочали! 


21 


Твоі  инстинкти  аьлі  повсюдно  пантрували,      . 

Де  пахло  ницосьтю  та  хижим  дармоідзтвом: 

До  Полщи,  до  Москви,  до  Швеччини  втрапляли, 

И  торгував  еси  неситим  людоідзтвом, 

По  давніх  зрадник&х  улюбленим  насьлідзтвом. 

Ти  був  у  нас  колись  вародьнім  идеалом; 
Про  тйбе  книжники  міз  себе  знай  шептали, 
И  те,  щ6  ти  з-ьорав  своім  письмацьким  ралом. 
Під  з&сів  смут  нових  в  народі  поновляли. 
Архивних  таємниць,  мов  одкровеньня,  ждали. 
Щоб  их  друковано  земляцтву  до  науки...  ^) 
И  се  вже  списує  историі  скрижалі 
Сьчіпуючи  Стара,  и  нам  дає  у  руки, 
Щоб  знали,  як  ти  жив  и  міркував,  унуки. 

И  бачимо  в  тому  курзу-верзу  Староі, 

На-перекір  іі  шанобі  до  козацтва, 

Які  були  колись  народности  героі, 

Твоі  прихилники,  ублюдку  можновладзтва! 

Вбачаємо  полки  п-ьяного  тунеядзтва. 

Готові  кров  живу  з  братів  своіх  точити 

Під  сьтягом  волности  й  нен&висти  до  панства, 

Чужою  працею,  чужим  надбаньнем  жити, 

Товкти  ЖІН9К,  дітей  и  мертву  чашу  пити. 


Великому  Книжникові 

про  дешеву  премию  бго  имени. 

На  Божу  церкву  гроші  ми  зьбірали, 
На  проповідь  народьнбі  науки, 
И  дань  скупу  земляцьку  віддавали 
Тобі,  наш  книжнику  великий,  в  руки. 


І 


22 


Ми  знали,  що  твоя  долоня  скнара 
Не  ростуляьцьця  для  запомоги, 
Яка  б  сусіда  н/жда  ні   спіткала, 
Які  б  ні  мучили  бго  тьрівоги. 

,.Сей  добре  збереже  наш  скарб  мизерний 
(Так  г^торили  ми  проміж  народом): 
Бо  у  тайник  закопує  підземний 
Своє  сокровище  ис  серцем-лбдом". 

Ти  ж,  книжнику  и  разом  фарисею, 

Про  чесьть  глаголеш  нам  з  друкарні  сьміло. 

А  людзькі  гроші  волею  своєю 

Занапастив  на  божевільне  діло. 

Віддав  еси  чуже  добро  на-віки 
Між  братню,  до  речи  негодящу, 
Щоб  вилили  тобі  ума  каліки 
„Кимвал  бряцающий  и  мідь  звенящу". 

И  вчена  каліч  всім  своім  приходом 
Тебе  за  хижий  подвиг  вихваляла, 
И  сей  кимвал  проміж  тупим  народом 
Имьям  твоїм  прославленим  назвала. 

Вряцай,  дзвони,  письменнику  лукавий: 
Во   „нам  (речеш)  нічого  білш  не  треба".  ^) 
Сподобивсь  н  в  самому  пеклі  слави, 
Прийми  ж  печать  клятьби  сьвятоі  з  неба. 


28 


Яке  нам  діло  до  того?  *) 

ЛУав  @е1іІ  (іав  ипа  ап7 
Вав  $еМ,  ЦП8  ваг  пісЬі  ап. 
Пісенька. 

Яке  нам  діло  до  того. 
Що  дикий  зьлюка  козакує? 
Аби  не  руйновав  добра  мого, 
А  ближнбго  нехай  собі  руйнує. 
Яке  нам  діло  до  того? 

Яке  нам  діла  до  того, 

Кого  хто  хвалить-прославляе? 

Аби  не  підманив  синка  мого, 

А  всіх  нехай  нз  глузду  позбиває, 

Яке  нам  діло  до  того? 

Яке  нам  діло  до  того, 

Хто  кров  та  пожарища  любить? 

Аби  не  запалив  житла  мого, 

А  цілий  сьвіт  нехай  собі  погубить. 

Яке  нам  діло  до  того? 


„Менший  Брат". 

Роспившись  по  шинках,  мужва-злодіі 
В-ночі  дом  Вожий,  церкву,  обікрали. 
Тверезі  соцькі  й  старшина  сільскиі 
Отамана  злодійського  піймали. 

Піп  злодіяку  зве  до  мирового. 
До  нашого  мирського  трибуналу, 


•)  См.  „Дн'Ьпр'ь'',  Екатеринослав.  газ.,  1885  г.,  ^^  360,,  16  января, 
ПОДІЇ  загланівмі):  „Земляцький  романс". 


24 


И  мировий,  як  сьлід,  харциза  злого 
Готов  на  певну  осудити  кару. 

Но,  бувши  у  законі  яОглашенним" 
(Сі  мирові  на  те  вже  й  породились), 
Рече  судящимся,  як  людям  темним: 
„А  може  б  ви,  панбве,  помирились"? 

— „Що  ж?  я  готов"!  озвецьця  злодіяка; 
А  піп:  „Из  злбдіем  мені  миритись"?! 
Судьдя  насупивсь:  „Що  се  за  бурлака? 
Не  хоче  з  меншим  братом  поділитись"! 


Сьліпченкові. 

Сьліпченку,  ти,  сьліпий  сьліпого  батька  сину! 
Засьліплено  перет  тобою  Украіну, 

И  ти,  сьліпий,  того,  сьліпуючи,  не  бачиш, 
Очима  темними,  як  темний  старець,  плачеш. 

Засьліплено  іі  недбмислом,  брехнею: 
Во  величаесься  крівавою  грязею, 

Що  в  ній  твоі  діди  по  пояс  утопали, 
Аж  покіль  из  багна  на  Волгу  повтекали. 

Туди  припленталась  до  вас  химерна  Баба, 
Причепа  гомінка,  воронізька  нахаба. 

Мов  жабище  з  багна,  на  сьвіт  вона  дивилась, 
И  з  вами  про  багно  казкй,ми  поділилась. 

С  крівавого  багна  багно  літературьне 
Зробили  ви  собі,  о  кодло  некультурьне! 

Вам  по  душі  прийшлась  козацька  помста  дика, 
Задоволнила  вас  усобиця  велика. 


25 


И  радуєтесь  ви,  що  є  вам  щ6  писати, 
Казками  неуків  порожніх  забавляти. 

Каліки  розумом,  стидовище  природи! 
Про  волю  кричитй,  цураєтесь  свободи. 

За  деспоцтво  с  панів  лупити  раді  шкуру, 
И  волну  гризетй,  мов  пацюки,  бандуру. 


Свиня  та  Цуцик. 

Байка. 


,Рох,  рох!  плям,  плям!  що-дьня  я,  любий  брате,  сита: 
Полови  й  висівок  зісталось  пів-корита". 

— „Гав,  гав!  цяв,  цяв!  а  я,  знай,  сестро,  хочу  істи, 
Да  хліба  не  дають:  нема  з  мене  користи". 

— ,Рох,  рох!  плям,  плям!  дарма  що  сита  походжаю, 
На  щ6  ні  набріду,  усе  перевертаю". 

— „Гав,  гав!  цяв,  цяв!  а  я  з  нудьги  та  з  голоднечи 
Гризу,  щ6  попаду,  мов  костур  той  старечий". 

— „Рох,  рох!  поазія...  про  що  вона  свиняці? 
Ще  й  хуторна,  мовляв.  Се  з&бавка  собаці". 

— ^„Гав,  гав!  за  вітром  щось  мені  іі  не  чути: 
Не  зьнюхаю...  Тут  щось  дурне  повинне  бути". 

— „Рох,  рох!  ось  крашанка.  Ну  се  вже  инше  діло. 
Я  проковтну  іі  и  не  жувавши  сьміло". 

—  „Ковтай,  а  я  брехну,  що  се  ійце  гадюче; 
Про  мене  слава  йде,  що  я  щеня  гавкуче. 


26 


„Ми,  цуцики,  свиней  роскішних  дуже  любим: 
Про  славу  свинську  их  аж  скіглимо  да  трубим. 

, Нехай  у  пущі  вовк,  ведьмідь  и  заєць  знає, 
Яка  свинота  в  нас  роскішна  походжає"! 


Щиглик. 

Байка. 

В  крамній  коморі  Щиглик  щебетав 
Своі  щиглячі  пісеньки  любенько. 

Про  нбго  ввесь  базар  казав, 
Що  так  сьпівае  тількі  соловейко. 
Скрутився  Щиглик  мій, 
И  в  клітоцьці  СВОІЙ  І 

Робив  себе  царем  сьпіваньня. 
Ніхто  ж  того  с  сьпівочих  птиць  не  знав, 
Ніхто  в  високім  хорі  не  чував 
Мизерноі  птаіпини  щебетаньня. 

*      » 
* 

Химерний  Щиглику!  коли  тобі 
Базарний  люд  воздав  хвалу  не  по  заслузі, 
Дак  се  тебе  твоі  базарьні  друзі 
Вимірували  по  самих  собі. 


Руіноманам. 


Коли  між  вами  хто  в  бору  заріже 
Купця  за  гроші,  або  хто  в  темниці 
Сконає  бйссудно,  або  мужик  підпалить 


27 


Заможного  сусіда,  розізлившись, — 
Ви  лементуєте,  мов  навіжовьні, 
В  своіх  книжках,  кгазетах  и  розмовах: 
Сьвіт  западаецьця!  страшна  руіна 
Йде  назустріч  вам  и  вашим  діткам! 
Як!  ні  дороги  про  купця,  ні  суду 
Про  бідолашнбго  попа,  чи  ліберала. 
Про  батьківські  і  предківські  нащадки 
И  про  здобуті  працею  достатки! 

Чого  ж  ви  давню  славите  Руіну, 
Столітьню  по  дорогах  різанину, 
Столітьній  бєссуд  и  тяжке  насилство, 
Кгвалт  ваших  пращурок  и  люте  здирство, 
Столітьне  городів  і  сіл  паланьне, 
Столітьне  пращурів  ясируваньне?... 
Се  все  дьля  віри,  чести  и  свободи, 
Що  ними  пиньдитесь  над  всі  народи. 
Так!  в  пиньді  ви  своій  возвеличались, 
У  віру,  чесьть,  свободу  повбивались. 
Тепер  ви  сьвято  живетй  на  сьвіті, 
И  чесьть  між  вас  найперша  у  приміті, 
И  ви  свободьні,  як  собака  зьлющий, 
На  ланцюзі  брехака  невгавущий. 


28 


29 


Книгогризові 

І 

на  Той  Сьвіт. 

И  отьіде  Іаков'ь  отт>  кладязя 
клятвеннаго,  и  йде  вь  Харрань.  И 
обріїте  місто,  и  успе  тамо,  зайде  бо 
солнце:  и  взя  оть  камвнія  м'Ьста 
того,  и  положи  вь  возглавіе  себіЬ, 
и  спа  на  місті  ономь.  И  сонь  виді, 
в  се  ліствица  утверждена  на  вемли, 
ея  же  глава  досязаше  до  небесе:  и 
Ангели  Божій  восхождаху  и  низ- 
хождаху  по  най.  Господь  же  утвер- 
ждашеся  на  ней. 

Битгя  гл.  XXVIII.  10—13. 

Ти  написав  томів  ис  сотьню,  Книгогризе... 
„В  драбині  (мислиш  ти)  що  том,  то  и  щабель". 
Куди  ж  се  Книгогриз  по  тій  драбині  лізе? 
Невже  ж  бо  до  ясних  бессмертности  осель? 

Читав  еси,  як  брат  од  брата  йшов  навтеки, 
И  бачив  уві-сьні  драбину  в  небеса, 
И  взнали  всі  про  те  віки  близькі  й  далекі, 
Які  Господь  явив  бідасі  чудеса. 

На  камені  лежав  бідаха  головою...  , 

Не  знав  письмен:  бо  их  тогді  ще  і1  не  було, 
Та  серцем  розумів  и  думкою  благою, 
Куди  веде  добро,  куди — погибне  зло. 

Під  небом,  на  щаблях  чудовноі  драбини, 
Стояв  Бог  правди,  що  все  нею  сотворив, 
Восходили  ж  по  ній  и  схбдили  ті  сили, 
Духи  благі,  що  их  бессмерьтем  одарив. 

И  сонному  ему  Господень  глас  величний 
По  сяева  небес,  мов  золота  труба. 


Провозьвістив  закон  земно!  жизни  вічний, 
И  встав,  и  знав,  яка  добру  и  злу  судьба. 

Завіти  правди  він  переказав  народам, 
И  сталися  вони  починком  всіх  наук, 
Подобно  голосним  чужих  племен  рапсодам, 
Що  в  діда  переймав  натхнений  з  неба  внук. 

И  став  сей  чесний  муж,  во  истену  блаженний, 
Б  историі  всіх  вір  правдивим  джерелом... 
Хиба  тогді  бго  забуде  сьвіт  письменний, 
Як  перевернецьця  в  Гомору  та  в  Содом. 

Ти  ж  не  втекав,  ти  гнав  сам  брата  по  науці 
За  те,  що  він  твого  лукавства  не  зьлюбив, 
И,  бувши  праведен,  тобі,  брехаці  й  зьлюці, 
Під  кирпу  задрану  кадилом  не  кадив  ^). 

Б  засьтінок  правого  водив  еси  що-ночи. 
Суддею  ж  правоти  в  письменстві  був  там  кат. 
Ти  катові  сьліпив  и  так  сьліпі  вже  очі, 
С  крівавих  рук  бго  ждучи  собі  наград. 

И  гроші  загребав  ще  білше  Костомари, 
ПТо  козаками,  мов  ясиром,  торгував. 
За  те  ж  ти  гіршоі  заслужуєш  и  кари: 
Видющим  бо  родивсь,  Микола  ж  сьліпував, 

И  був  поводирем  Тарасові  сьліпому, 
Та  их  Мартирим-ьян  из  ями  слобонив, 
Тобі  ж,  письменнику  видющому  та  злому, 
За  брехні  мучитись  у  пеклі  повелів  2). 

Товариша  собі  в  своій  пекельній  муці 
Ти  маєш  брехуна  у  клевети  оцьця. 


зо 


81 


Преемника  свого  в  безрбзумній  науці, 

Що  сам  же  й  сьпік  еси,  омани  докторьця  ^). 

Сей  за  Хмельницького,  за  ворога  Рооіи, 
Героя  підступів,  так  щиро  заступивсь, 
Немов  од  них  обох  постали  шведзькі  мріі,  ■ 
Немов  од  них  обох  Мазепа  народивсь. 

Все  ас  ви  зробили  вдвох  науці  ту  послугу, 
Що  посьлі  вас  ніхто  не  стане  вихвалять 
Козацьку  над  умом  и  чесносьтю  наругу, 
Мов  з  неба  послану  Росіі  благодать  *). 


„Прежній". 

Я  прежній  вам  догоджував  словами, 
Порожніми,  як  розум  ваш  козацький, 
Пишався  розбишацькими  ділами 
И  прославляв  пожежі  гайдамацькі. 

Апостола,  мабуть,  ви  не  читали, 
Що,  ставши  мужем,  занедбав  хлоп-ьяче. 
Ви  голову  письменством  напихали, 
А  серце  в  вас  осталося  козаче. 

Від  повні  серьця  вашого  говбрять 
Уста,  проречисьті  на  величаньне 
Крівавого  самбсуду,  и  творять 
Великі  подвиги  из  руйнованьня. 

Раби  письменницьких  авторитетів, 
Ви  темну  Русь  морочите  розбоєм, 


Врехаку  хвалите  над  всіх  поетів, 
А  харцизяку  славита  героєм. 

Од  вашої  козацькоі  култури 
Перевернувсь  би  догори   ногами 
Културьній  сьвіт,  и  дикі  гайдабурі 
Усю  Европу  вкрили  б  облогами. 

Од  вашого  розбійного  письмацтва, 
З  вго  кумирами,  як  ніч  п'ьявими, 
Европа  стала  б  Січчу  азіяцтва. 
Порогами  во-вік  непрохідними. 


Гавкунам. 

Лукь  звеииг^,  стріїла    трепещеті>., 
Пушкинь. 

О  горопашна  ви,  о  немошнй,  темнота, 
Сиви  Гетьманщини  сьліпоі  и  глухої, 
Дрібної  дітвори  безрбзумна  пустбто, 
Язику  врізаний  козащини  п-ьяноі! 

Мов  пес  на  ланьцюзі,  ви  гавкаєте  грізно 
Не  то  на  вбогого  голодного  каліку, 
НІ!  ви  не  даетй  ні  в-досьвіта,  ні  пізно 
Пройти  й  трудящому  щоденно  чоловіку. 

Гав,  гав!  та  й  знов  гав,  гав!  ні  впину,  а  ні  вгаву... 
Дратоване,  лихе  и  чорнороте  кодло! 
Брехня  у  вас  йде  за  вашу  чесьть  и  славу, 
О  криводушної  прихилности  ви  модло! 

Пекелний  цербере!  гарчи  и  аахлипайся 

За  той  глевтяк  глевкий,  що  маєш  від  Плутона, 


7 


І.* 

І 


32 


Дьля  батька  лжи  всбго  сьаятого  відцурайся; 
Рвучись  на  ланьцюзі,  бреши  й  на  Аполлопа.. 

Як  він  у  сяеві  летить  на  колесниці, 
И  появом  своім  животворить  вселенну, 
Ти  лютости  позич  в  голодноі  тигриці 
И  прославляй  свою  безвиходну  Геенну, — 

Аж  поки  лука  він  натягне  золотого, 
И  трепетну  стьрілу  на  тятиву  наложить, 
И  вдарить  на  тебе,  клеветника  лихого, 
И  трупом  чудип;е  безрозумне  положить. 


Перед  Гоголевим  Честенем. 

И  славенг  буду  я,  доколь  вь  подлунном'ь  мір* 
Живт»  будет-ь  хоть  один-ь  піить. 

•  Пушкинь. 

Пророк  пророкові  приносить  оправданьне. 
Мудрець  премудрого  вітає  по  заслузі: 
Так  и  П093ІИ  божественне  диханьне 
Вшановує  поат,  и  муза  другій  музі 
Знявлюе  вінком  високе  почитаньне. 

Земляче  Гоголю!  щ6  ж  пат  тобою  склалось? 
Хто  чесно  привітав  тьвій  честень  мармуровий 
Там,  де  твоя  тиха  колиска  колихалась, 
Де  відбував  еси  тьвій  искус  науковий 
И  сьвітозарная  зоря  твоя  займалась? 

Кругом  твого  стовпа  зібрались  мертьві  душі, 
Ті  що  не  встиг  еси  пером  живописати: 
Пани,  попи,  жиди,  педанти  довговуші, 


38 


Та  й  заходилися  гуртом  тебе  вітати, 
Мов  предсідателя  казенноі  палати., 

Тарасе  брате!  де  твоя  трицьцятострунна? 
Нехай  би  земляка  достойно  привітала. 
Нехай  би  голосно  вона  зарокотала, 
Мов  филя  на  морі  кипить  широкошумна, 
Щоб  осоромилась  дрібнота  слабоумнаї 


Титани. 


Титани  на  Зевеса  розізлились... 
Не  Бриярей  из  Знкеладом  гори 
На  гори  навертали  да  казились, 
Що  він  пороздавав  богам  престоли 
В  империі  надоблачній,  а  музам 
Звелів  сим  велетьням,  мов  карапузам, 
Недоросткам  людаьким,  невдахам, 
Казати  „від  коша  геть'  бідолахам. 

Ш,  наські  06  були  титани,  рідьві. 

Хиба  ж  у  нас  нема  их?...  Мов  ті  Греки, 

Попередили  ми  народи,  бідьні 

На  глузд,  и  летимо,  орли-лелеки, 

Кріз  темряву  густу  літератури. 

Під  сьпів  п-ьяниць  та  брязканьне  бандури. 

У  нас  також  в  велетьні-титани, 

Людзького  нетяму  да  сну  гетьмани. 

О!  6  вони,  в  в  нас!  и  легионом 
Их  звати  мусимо:  бо  не  коряцьця 
Перед  ума  и  совісти  законом, 
На  вічну  правду  и  любов  яряцьця; 


34 


Під  хмари  гори  книг  понавертали, 
Немов  би  небо  штурмом  штурмовали, 
Щоб  зьлізти  на  Олимп  до  Зевса  лжею, 
Та  й  раювати  з  рідною  семвею. 

Родина  ирс,  мовляли,  вся  на  небі... 
Нема  й  догадки  в  головах  письменних, 
Що  товпицьця  вона  в  гидкім  Зребі, 
Як  товпилась  на  бенкетах  корчемних. 
Там  их  Косінський,  Наливай,  Павлюга, 
Острянин,  утікач  та  волоцюга. 
Хміль  из  Виговським,  Мартинець,  Мазепа, 
Героі  вірности,  окраса  неба. 

Росердився  ж  Зевес  на  богохульних 
Титанів  божевільнбго  письменства, 
И  громом  возгрімів,  у  хмарах  бурних, 
ПІ  чертогів  непохибного  главенства. 
И  полились  на  сьвятощі  природи 
Чистительні  та  животворящі  води, 
И  гори  книг  безрозумних  підмили, 
И  в  соньній  Леті  дурощі  втопили. 

Очистилась  природа,  мов  воскресла 
Ув  образі  поззіи  сьвятоі. 
По  нивах  крутять  музи  перевесла 
Під  жниво,  що  зросло  на  перегноі. 
Скирти — мов  зорі  золотом  сияють; 
Воли  в  возах  роскішних  ремиґають; 
Важке  колосьсе  об  колеса  бгецьця, 
Мов  яблуня  під  яблуками  гнецьця. 

О,  благ  Зевес!  рекли  тогді  народи, 
Побачивши  новий  народ  в  пустині: 
Ио  перегною  щедроі  пі)ироди 
Він  сотворив  нам  брата  на  Вкраіні, 


86 


Товариша  у  подвигах  култури, 
Робітника  в  садах  літератури, 
Ученика,  дотепного  в  науках, 
Ворьця  за  правду  в  благородних  муках. 


Гомер  и  Шекспір. 

Бувало  так  на  сьвіті,  що  й  Гомера 
У  нівець  повертали  и  Шекспіра. 
Ревла  тогді  гарматами  Мегера, 
Мовчала  мовчки  тихострунна  ліра. 
Хмелницький  зьлюка,  езуіт  Тетера 
Та  Дорошенко,  вихрювата  гира, 
Хотіли  нас  піт  Турка  підобгати, 
Чи  то  Ляху  в  підданство  знов  оддати. 

Тогді  Кромвель  між  Англами  заявився, 

В  завзятьті  рівня  козакам  сіпакам; 

Ш  Шекспіра  глумом  він  вірким  глумився, 

А  в  нас  Гомер  з  Вояном  гайдамакам 

В  шинках  на  запалку  люлбк  згодився, 

Або  на  де-що  инше  по  «балакам". 

Опрігсь  Хміль  зьлющий,  вмер  Кромвель  побожний, 

Підьвяв  знов  голову  народ  вельможний. 

Над  ним  бессудьня  шабля  не  блискає; 
Козак  не  п-ье  горілки  разом  с  кров-ью 
И  паненят  Орьді  не  поставляє; 
Про  Греків  ми  говоримо  з  любов'ью, 
И  кожен  з  нас  Гомера  в-вічі  знає: 
Во  надписьсю  блищить  він  золотою  • 
В  роскішних  дуків  по  библіотеках, 
Недужнбго  их  розуму  аптеках. 

А  щ6,  коли  б  живий  Гомер  придибав 
До  иншого  високого  порога, 


86 


87 


Чи-то  Шекспір,  прокинувшиоь,  нагибав 
Небитий  шлях  до  панського  чертога? 
О!  лучче  б  сьніг  на  голову  им  випав 
Посеред  літа  спекою  палкого, 
Аніж  з  гостьми  такими  розмовляти 
И  розум  сьвій  обом  им  показати! 

Бувало  справді  се,  що  и  Гомера 

У  нівець  повертали  и  Шекспіра. 

Як,  с  пекла  вирвавшись,  ревла  Мегера, 

Тогді  мовчала  тихострунна  ліра. 

Що  ж  повертає  в  нівець  их  тепера? 

Невже  завихрена  в  Парижі  гира 

Та  забавки  поезій  легкоі, 

Як  той  пузир,  и  як  пузир  пустоі? 


Зараза. 


Суді   исторіи   не    иввиняегь  н 
самаго  счастлаваго  злоц*йства. 
Карамзинь. 


Серед  Кибва  Старого 

Щось  чудне  чорніє, — 

Ні  то  будка  вартового, 
Ні  то  ятка  мріє. 

Між  церков  золотоверхих — 
Мов  грязі  копиця, 

Що  шчишчають  від  халери 
По  царських  столицях. 

Там  шчишчають  грязь,  а  ваші 

Купу  превелику 
Нагорнули,  мов  зібравши 

Гид  з  усбго  ринку. 


Нездоровий  смород  Киів 
Древній  понимае, 

И  про  щ6  таке  шчинили. 
Рідко  хто  й  гадає. 

Лікарі  мовчять,  ні  слова 
Вчені  не  говорять. 

Проти  чого  люд  здоровий 
Бес  халери  морять. 

Так  смерьділо  по  Вкраїні 
За  новим  великим 

Лихолітьтвм,  що  зробило 

Край  наш  полем  диким. 

1 

Так  смерьділо,  як  ми  разом 
И  царю  й  султану 

Присягали  й  людзьким  тілом 
Дань  давали  хану. 

Дань  давали,  викликали 
Чамбули  гординські, 

И  робили  селищами 
Села  українські. 

Так  смерьділо,  як  по  Хмелю 
Тризну  ми  справляли: 

Під  Виговську  різноцію 

В  пень  Москву  рубали. 

Так  смерьділо,  як  Тетера, 

Хмелів  райця  мудрий, 
Езуітам  край  костела 

.  Ставляв  шкільні  мури. 

Бруховецький,  Дорошенко 
И  Мазепа  клятий 


88 


Смород  сей  по  закапелках 
Звикли  роспускати. 

Робом  Хмеля  присягали, 

Присягу  ламали, 
Ницим  словом  улешчали, 

В  серьці  зраду  мали. 

По-над  прахом  харцизяцьким 

Вітер  повіває: 
Загнилось  за  Наливайка, 

Та  й  за  нас  воняе. 

Бо  ми,  зрадникам  во  славу, 

С  кожної  могили 
Грязь  заражену,  кріваву 

Вергаєм  що-сили, 

И  з  грязі  цю  купу  ліпим 

На  велику  шану 
Беззаконному  тирану, 

Харцизяк  гетьману. 


До  Богдана. 

Богдане,  зраднику  и  патриярху  зради! 
Цураесься  й  на  тім,  як.  на  сім,  сьвіті  правди. 

На  лоні  в  Сатани  з  Нудою  єхидним 

Седиш  ти,  псе,  мов  брат  єхида  з  братом  рідним. 

Во  з-малку  в  Мокрського  лукавити  навчався, 
И  езуіцькоі  правдивости  набрався.  ^) 

Вподобали  тебе  писаки  суеслові 
И  нх  читателі,  буяки  безголові. 


80 


Що  Полщу  догори  ногами  й  Русь  поставив. 
По  всіх  шинках  ножі  та  пожарі  прославив. 

Коли  б  еси  до     нас,  пекелнику,  вернувся. 
Увесь  би  мотлох  знов  по  Русі  стрепенувся. 

Гострили  б  скрізь  ножі  на  громадян  заможних, 
И  славословили  б  тебе  в  пісьняхт»  безбожних. 

А  вчена  Татарва,  без  домислу  писаки, 

В  им^я  народности,  брехали  б,  як  собаки... 

Да  вже  не  вернецьця  до  нас  лиха  година: 
Устала  с  попелів  руіна-Украіна. 

Москва  нас  підьняла  потужною  рукою,  — 
Не  зьнюхаюцьця  вже  паливоди  з  Ордою. 

На  брехні  ж  Татарви  ученоі-сьліпоі 
Озвалася  струна  поззіи  сьвятоі. 

Як  гайдамак-писак  почезне  міркуваньне, 
Постане  у  віках  грядущих  дивуваньне: 

Що  нат  таким  добром  письмацтво  працювало, 
Правдивих  земляків  собаками  цькувало! 


Побратими  *). 

В}гв  на  сьвіті  один  запорожець, 
Несказанно  принадливий  хлопець: 
Надив  він  до  себе  всіх  мещанок. 
Як  у  кобзу  бувало  заграє, 
Як  про  Січ  та  про  Луг  засьпівае. 
Серце  мре  и  в  понадь  и  в  панянок. 


••)  Газ.  „Дніпрі.'',  1885,  ^^  371,  13  февраля. 


40 


Був  на  сьвіті  один  коаарьлюга, 
Несказанно  лихий  волоцюга: 
Волочився  по  всій  Україні. 
Драв  панів  и  мешчан  ж  Жидовою, 
Накладав  из  бідою-Ордою, 
Відмикав  бес  ключа  всякі  скрині. 

Як  пристарівся  ж  той  запорожець, 
Несказанно  принадливий  хлопець, 
Забажав  свою  душу  сцасати. 
Тогді  вчив  молодих  покаяньня, 
А  старих  о  гріхах  воздиханьня, 
Заходивсь  ба  й  печеру  копати. 

Як  пристарівся  ж  той  козарьлюга, 
Несказанно  лихий  волоцюга, 
Отав  ще  білш  увесь  мир  обдирати, 
Щоб  свойму  побратиму  старому, 
В  прпбежан-воздиханьців  сьвятому, 
Ту  печеру  сьріблом  осияти. 


Козацький  Жаль. 


Та  все  пави,  та  все  дуки! 
Позаїдали  наші  поля,  луги  й  луки. 
Козацька  пісьня. 


Моі  поля,  моі  луги  ви  й  луки! 
Моя  ви  батьківщино  й  материзно! 
Позаїдали  вас  лукаві  дуки, 
Пійшло  моє  сьвяте  насьлідьде  різно. 

Від  Німеня  скрізь  до  самих  Порогів 
Голосить  наша  рідна  пісьня,  тужить: 
Пани  хорти  заводять  да  рароги, 
А  козарьлюга  им  ледачим  служить. 


41 


Заводимо  хорти  ми  та  рароги: 
Се  правда,  необачний  козарьлюго; 
А  ти  втекав  од  пана  за  Пороги, 
Кривоприсяжний  рукодайний  слуго. 

Де  був  еси,  «к  трицьцять-трі  побіди 
Зробив  гетьман  из  нами  над  хирсацтвом? 
Твої  п-ьяні  аатязьці-дармоіди 
Якшались-пановались  ис  поганством. 

Де  був  еси,  як  шляхта  с  Конецьпольскдм 
Німі  степи  народом  осадила, 
И  рицарством  хоробрим  руськопольським 
Все  Дике  Поле  перегородила? 

Ти  до  Татар  прохався  у  підданство... 
Не  прийняли  паливоду  Татйре. 
По  селах  скрізь  пустошив  господарство, 
По  городах  підпалював  пожари. 

И  допаливсь  до  тбго,  вразький  сину, 
Що  мусив  душу  чорту  заложити: , 
Проводирем  Орьді  на  Україну, 
У  „Землю  Християнськую",  служити. 

Купавсь  в  крові  с  Татарином  по  шию 
Та  гравсь  кривоприсяжним  договором: 
Обманював  то  Полщу,  то  Россіш  ^) 
То  сонне  потурнацтво  над  Босфором. 

Тепер  квили,  як  пугач  на  могилі, 
Ойойкай,  мов  той  Жид  у  синагозі: 
Нема  Татар,  що  славою  окрили 
Твоє  им'ьй  в  розбійницькім  обозі! 


<с^''Ч, 


42 


Яка  Пані,  такі  й  Сані. 


Ой  колись  ми  воювали, 
Та  більше  не  будем, 

Того  щасьтя  й  тиі  долі 
По-вік  не  забудем. 
Козацька  пісьня. 


І 


Попобью  тебе  по  шапці, 
Та  й  погладжу  по  головці: 
Попоплачеш  на  грамацьці, 
Звеселисься  на  часловці^ 

На  псалтирі  ж  златоструньній 
Будеш  Господа  хвалити, 
Що  поміг  в  науці  трудьній 
Мистецем  тебе  зробити. 

И,  як  в  церкві,  серед  миру, 
Язиком  затарабаниш, 
До  й  тямущу  макотиру 
Туркотаньнем  затуманиш. 

И  затуркаєш  хрищених, 
Мов  той  Турок  на  кгалері: 
С  піснословий  бо  сьвященних 
Зробиш  белбасьні  химери. 

Під  зичне  твоє  читаньне 
Одоліе  всіх  дрімота, 
И  потомить  мир  куняньне, 
Як  на  панщині  робота. 

Тількі  піп  розбудить  сонних. 
Мов  дітвору  батько  в-раньці, 
Як  печерських  преподобних 
Спогадає  на-останьці. 


4а 


И,  як  ринуть  люде  с  церкви 
Та  на  дворі  загукають, 
Здасьця  иншому,  що  мертьві 
С  кладовища  утекають. 

И,  відбувши  сьвій  відбуток, 
Християне  православні. 
Щоб  не  слаб  з  нудьги  жолудок. 
Спогадають  звичай  давній: 

Зайдуть  в  шинк  до  Жида  Юдки, 
Що  стоіть  навпроти  церкви, 
Та  й  заходяцьця  на  сутки 
Коло  любоі  всім  жертви. 

„О,  та  й  дяк  же  в  нас  ротатий! 
(Тут  розумний  заговорить): 
Не  давав  мені  й  куняти: 
Так-неначе  в  дзвона  дзвонить. 

„Колиб  Січ  не  зруйновала 
Сьвіт-великий-Катерана,  і) 
Там  голота  б  обібрала 
На  писарство  с-курви-сина. 

„Ас  писарства  й  на  гетьманство 
Виліз  би,  на  боцьці  ставши. 
На  Жидів,  унитів,  панство 
Гольтяпак  п-ьяних  підьнявши. 

„Мов  кодись  у  Жаботині, 
Почалась  би  знов  облава, 
И  по  всій  би  Украіні 
Розлилась  козацька  слава.  ^) 

„Знов  би  наші  засьпівали; 
Що  за  добре  на  Вкраіні!  *) 


І 


44 

їж  и  пий,  щ6  инші  дбали, 
Спи  у  панській  жупанині. 

„Хоч  сходи-аникай  пів  сьвіта. 
Не  було  б  ніде  так  жити: 
Що  душа  бес  праці  сита, 
Тількі  й  знай  павів  душити. 

„То-то  ми  роскощувалиі 
И  до  Суду  вже  не  будем; 
Та  козацтва  й  бго  слави 
По  вік  вічний  не  забудем. 

„Гей,  козацтво-гайдамацтво, 
Славлені  ножі  сьвячені! 
Колиб  вирізатц  панство, 
Рай  настав  би  нашій  червні. 

„Знов  би  ми  були  на  волі, 

Воювали-пліндрували, 

И  червону  кров  у  полі 

З  золотим  песком  метали,  *) 

„Знов  би  плач  був  и  в  Люблині, 
И  в-ві  Львові,  и  в  Варшаві,  ^) 
И  по  всій  би  Украіні 
Дивувались  нашій  славі. 

„И  тремтів  би  від  нас  Німець, 
И  трусивсь  би  Москалюга,  «) 
И  готовий  мав  би  хлібець 
По  всім  сьвіті  козарьлюга. 

„Мов  барвистими  маками, 
Нами  б  коршми  процьвітали, 
Не  шклянками  б,  коряками 
Мед  п-ьяне-чоло  кружляли... 


45 

„Та  шкода  отароі  воли 
Визирати-сподіватись: 
Тому  щасьтю  и  тій  долі 
По  вік  вічний  не  вертатись"! 


Земляцтво  *). 

Тогда  какой-то  злобний  геній 
Сталь  часто  нав-Ьщать  меня. 
Пушкинь. 

Мене  сей  злобний  геній  навіщає 
Усякий  раз,  як  я  на  Украіну, 
Де  дурень  дурьня  в  Пекло  поганяв,  і) 
З  Німещини,  чи  з  Полщи  оком  кину. 
Я  проклинаю  ту  сумну,  гірку  годину. 

О!  скількі  вас  гнив  там  миліонів 
У  багнищі  беспуцтва  та  омани, 
Перевертьнів,  сіпак,  хамелеонів. 
Які  були  й  прославлені  гетьмани, 
Жорстокоі  орди  п-ьяниць  жорстокі  хани  І 

Ехидну  Німець  видумав  културу 
Паскудно  Лях  дружить  из  езуітом. 
Жерцем  релігиозного  сумбуру, 
Сатиром  ласих  баб  и  дуросьвітом, 
Но  проти  вас  их  тьма  здаецьця  сьвітом. 

Враги  прогресу,  зрадники  свободи, 
Насьлідники  руінника  Монгола, 
Тупі  скопці,  казителі  природи. 
Серед  скарбів  землі  голото  гола! 
Хиба  ж  не  луччі  'д  вас  князь  Висмарк  и  Лойола? 


•)  Гаа    „Дніпрі.'',  18-5,  >в  372,  15  февраля. 


о 


4в 


Міра  за  Міру. 

Минули  усобиці  й  чварі, 
Почезло  козацтво  й  Орда: 
Ляхи  Жидову  нам  придбали — 
Коли  ж  то  мине  ся  біда? 

Не  оруть  Жиди  и  не  сіють, 
Перекупом  хліб  достають: 
Щодень  проміж  нас  багатіють, 
А  нам  за  те  злидьні  дають. 

И  мусимо  пельку  сповняти 
Неситим  за  наші  гріхи, 
В  поту  день  и  ніч  працювати 
Да  вергати  Жиду  міхи, 

И  Німцю  в  вагони  осипати, 
Щоб  Німець  на  те  не  вважав. 
Хто  й  як  из  голодноі  хати 
Останьній  насушний  забрав, — 

Щоб  ж  Жидом  ділився  грошвою, 
Не  хлібом,  як  ми  з  ним,  сьвятим, 
А  Жид  узивав  нас  мужвою. 
Запряженим  бидлом  своім. 

За  предківське  п-ьянство  да  чванство. 

За  славу  козацьку  дурну. 

За  те,  ш;о  цризвали  поганство, 

Як  с  пекла  на  гріх  Сатану. 

Не  маємо  волі  людзькоі 
И  долі  ні  в  чім  и  ніде, 
Потіемо-мліемо  в  полі, 
А  дома  в  нас  пусто — гуде. 


47 


Ми  бились,  мовляв  той,  за  віру 
Од  Висли  до  річки  Москви, 
На  Жида  й  Ляха,  на  невіру. 
Шукали  снаги  в  Татарви. 

Палили  ми  воду  за  віру. 
За  віру  топили  й  пекли, 
За  віру  ясир  безувіру 
Давали  жінками  й  дітьми. 

Оце  ж  за  ту  праведну  віру 
Тепер  нас  невіри  гнетуть, 
И  повну,  натоптану  міру 
За  міру  козачу  дають. 

Ми  кров-ью  та  сьлізми  людзькими 
Сповняли  моря  и  річки: 
Тепер  покутуєм  гіркими 
Турботами  давні  гріхи. 

И  поти  нам  серце  пектимуть 
Пекельні  печалі  сумне. 
Покіль  в  нас  письменьні  верзтимуть 
Казки  про  козацтво  пьяце. 


Патриоцьці. 

А  ще  вьі  пребудвте  во  словеси 
моеьгь,  воистину  ученицьі  мои  бу- 
дете, и  уразуміете  истину,  в  нсти- 
на  свободнть   ви. 

Іоанна  гл.  УПІ,  ЗІ.  32. 

В  кому  я  не  кохавсь,  кому  не  покланявсь? 
До  кого  як  розумом,  й  серцем,  не  хилився? 
Чи  раз  я^е  то  в  гидку  ступав  небачно  грязь? 
Чи  раз,  мов  голубок,  у  западеньці  бився? 


48 


'"^то  братьнім  голосом,  чи  сестриним,  озвавсь, 
Щоб  серцем  я  воскрес  и  духом  звеселився? 
Кому  те  дорогим  було,  що  я  вважав 
За  найдорожчий  дар,  який  од  Бога  мав? 

(Дар  над  усе  сьвяте  сьвятити  щиру  правду 
И  рідну  сторону  за  чужину  вважать, 
Що  так  пишаецьця,  вихвалюючи  зраду...) 
Кого  ж  родиною  мені  на  сьвіті  звать — 
Серед  людей  чужих— на  пільгу,  на  відраду? 
И  в  кім  житьтя  мого  найбільша  благодать? 
Чи  не  в  тобі,  нова  патриотизму  жрице, 
Уроди,  грацій,  принадности  царице? 

Ні!  ще  той  вік  старий  лукавства  не  скінчивсь, 
Що  в  нашім  рідному  народі  проявився, 
Як  в  школах  правди  він  у  езуіта  вчивсь, 
А  вивчившись,  бго  мечем  духовним  бився, 
И  з  учня-бурсака  смиренного  зробивсь 
Ехидним  козаком  під  найдою  с  Полісься... 
Косінський-еретик  в  нещасний  оний  час 
Зробивсь  причинком  зла,  та  й  досі  томить  нас. 

Усе,  що  Посевин  да  Скарга  и  Пизон, 
С  тим  сонмом,  що  Христос  назвав  би  легионом, 
Преподали  панам  и  шляхті,  як  закон. 
Прославивши  себе  „Исусовим  Законом",  ^) 
Пани  с  підпанками  вдихнули  в  миліон, — 
И  се,  нові  Жиди  під  новим  Ерихоном, 
У  труби  трублячи,  дух  руський  підьняли, 
в  печі  руками  жар  чужими  загребли. 

И  збагатилась  Русь  добром  панів  да  шляхти. 
И  пропила  в  шинках  всю  здобич  військову. 
Як  нічим  же  було  братів  Татар  наймати, 
Втекала  від  Ляхів  так  званих  під  Москву. 


49 


И^тала  там  себе  героєм  виставляти, 
Що  за  сьвяті  церкви  рубав  у  пень  Ляхву...  ^ 
Так  панству  школене  попівство  відплатило, 
Що  езуіт  нових  з  бурсацтва  наробило. 

Так,  чашу  випивши  згірку",  мовляв,  до  дна  *), 
Відьдячило  панам  бурсацтво  за  науку, —  *) 
И  звеселивсь  отець  всіх  брехень,  Сатана, 
Що  викинув  таку  панам-римлянам  штуку... 
Но  почуваецьця  и  досі  в  нас  вона,  , 

И  терпимб  в  душі  давняшню  шкільну  муку 
Від  псованих  ище  за  Скарги  бурсаків, 
Потомства  ницаків,  попів  и  козаків.    , 

В  зерно  народности  кукіль  вони  всівають, 
Одбившись  од  князів,  од  старорушчини, 
В  козацтві  над  усе  розбої  вихваляють  ^), 
А  винуваті  в  них  за  все  про  все  пани. 
Куди  ведуть  сьліпих,  сьліпі  самі  не  знають. 
Довідатись  про  те  хиба-що  в  Сатани: 
Бо  в  нбго  предки  их  покуту  відбувають, 
Потомків  день-у-день  достойних  визирають. 

Так!  почуваецьця  и  досі  в  нас  вона. 
Позичена  в  попів-латинників  наука. 
Юртуецьця  в  книжках  молодіж  нависна, 
И  справді  нам  воно — нудьга,  духовна  мука... 
Як  Посевинам  тим  да  Скаргам  Сатана 
Удрав  колись,  така  и  нам  від  нбго  мука. 
Ми  покутуємо  за  предківські  гріхи. 
Убравшись  по  вуші  в  письменські  реп^яхи. 


О  ти,  моя  нова  патриотизму  жрице! 
Ти,  що  курзу-верзу  хвалити  підьнялась! 


м^*М?   ?*;  «¥■ 


60 


Уроди,  грацій,  принадности  царице! 
Колнб  есн  нат  тим  перебрехом  зьнялась, 
Котрим  письменство  в  нас  що-року  багатицьця, 
И  зневажати  лжу  козацьку  завзялась, — 
Подав  би  я  тобі  з  дарів  найкрашчий  дар, 
Яким  Господь  мене  вщасливив, — правди  жар. 


Молитва  Боянові, 

„Соловьеві  Старого  Времени". 

Духь,  идіже  хощет-ь,  дишегь. 
Іоанна  гл.  НІ.  8. 

Дивуємось,  чого  народьне  наше  слово 
Не  має  й  досі  в  нас  ні  вжитку,  ані  слави, — 
Чого  брати  на  нас  поглядують  сурово,  , 

Як  зберемось  від  них  окреме  дьля  забави! 

;;  Сумуємо,  що  нас  за  спомин  та  аа  сьпіви 
І  Про    нашу    славлену   Гетьманщину  не   люблять, — 
Що  й  мужі  у  сусід  и  юноші  и  діви 
Мечти  не  ті,  що  ми,  в  душі  своій  голублять. 

Бо  затруів  бго,  ніжне  й  потужне  слово, 

П-ьяний  кобзарь  Тарас  хулою  на  ту  славу. 

Що  силкувавсь  іі  схитнути  суеслово. 

Як  Хміль  колись  пьяний  схитнув  пьяну  Варшаву. 


Бо  затруів  кобзарь  Тарас  и  наша  сьпіви, 
Спасенний  Божйй  дар  угору  підіймати 
Серьця  н  розуми, — що  б  юноші  и  діви 
Себе  й  сусід  своіх  уміли  шанувати. 


51 


Бояне,  духу  наш  бесмертний,  хоч  мовчущийі 

Перебовком  одним  из  рокотаньня  струн 

Ти  нас  причарував  про  рсі  віки  грядущі 

До  предківських  сьвятих,  священно-древніх  трун. 

О!  молимо,  вселись  у  нового  Гомера, 
Щоб  у  твої  дЖиві"  велично  задзвонив, 
Гомере  „віщий"  наш...  Нехай  страшна  Мегера, 
Ишчадьде  духа  тьми,  знарядьде  адзьких  сил. 

Од  дзвону  голосних  ва-віки  скаменіє, 
И  помста  без  ума,  насьлідьде  од  Варяг, 
Усобиць  міяОїо  Русь  єдину  білш  не  сіє, 
И  не  сьміецьця  з  нас  всбго  Олавянства  враг! 

Ти  гарно  вже  озвавсь  на  Півночі  предивній 
Бесмертним  дзвоном  струн,  и  всім  Клеветни?сам, 
Новий  Орфею,  рик  зачарував  левиний... 
Подай,  Бояне,  сю  високу  ноту  й  нам! 

Нехай  ні  Торки  вже,  ні  люті  Вереньдіі, 
Ні  их  одрідьде  зле  й  безбожне,  козаки, 
Не  подають  сьліпим  політикам  надіі, 
Що  вернуцьця  до  нас  кріваві  бунчуки! 

Нехай  старезна  Русь,  що  в  Кибві  родила 
Всі  руські  городи,  шанує  Русь  нову, 
Що  крильми  орьліми  гніздо  своє  прикрила, 
Жахаючи  й  Литву,  и  Татарву,  й  Ляхву! 


Побоянщина. 

Колись  Воян,  сьпівєць  потужний, 
Дзвонив  у  струни  золоті, 
Мов  соколів  десяток  дружний 
Пускав  с-під  хмар  на  лебеді, 


62 

Не  соколи,  персти  бистриі 
Пускав  на  струни  він  живиі, 
II  рокотом  про  старину 
Звав  Русь  хоробру  на  войну. 

Бонне,  невміруща  тене! 
Позич  и  нам  твоіх  живих, 
Нехай  почує  древнє  плем-ье 
Знов  поклик  до  боів  нових, 
Та  не  мечі  вже  харалужні, 
Прославить  сили  духа  дружні, 
И  занедбає  давнину, 
Сьліпий  крівавий  суд — войну. 

Тепер,  Бонне,  вже  не  „в  полі 
Незнаемому"  летимо 
Орлами  хижими  и  долі 
Собі  від  сьліз  людзьких  ждемо. 
Тепер  сьлбзу  ми  с  серьця  роним, 
Як  у  натхнені  струни  дзвоним 
Про  Вожу  правду  між  людьми, 
Про  визьвіл  просьвіти  зі  тьми. 

І 

Гомере  наш!  нам  не  судилось 
Тебе  почути  кріз  боі: 
Німує  поле,  що  багрилось 
Під  славлені  пісьні  твоі. 
Но  духа,  тене  невміруща, 
Не  згасить  старина  мовчуща, 
Ні  душогубница  війна, 
Ні  воля  деспота  дурна. 

Ти  слово  нам  тйсячолітьна 
Через  младеньці  переслав, 
И  немовлят  сьвяте  насьлідьде 
Проречистим  завітував. 


68 


Ти  справді  з  уст  німих  а  ссущих 
Втворив  хвалу  віків  грядущих:  ^) 
Бо  ще  той  Ирод  не  родивсь. 
Щоб  смерьтю  розума  хваливсь. 

Палай  же,  невгасимий  духу, 

В  живущім  слові  Воянів! 

Як  перебув  еси  потугу 

Татар,  Ляхів  і  козаків, 

Переживеш  і  лихолітьте, 

Се  девятнацьцяте   столітьте, 

Що  Русь  тіснить  сьвій  рідний  рід,- 

Віду  8  усіх  найгіршу  бід! 

Палай,  наш  староруський  духу. 

Окрасо  древніх  буйтурів, 

И  здобувай  нам  славу  другу, 

Що  красить  розуму  царів. 

Як  на  поган  ми  поборали 

И  християн  обороняли. 

Так  побораймо  й  за  уми. 

Щоб  не  тонули  в  рабській  тьмі. 


До  Тарасовців. 


~  Не  вервуцьця  сподівані. 
Не  вернецьця  воля І 
Шевченко. 

Раїгосіив,  Аіах,  ог  Ргоіеаііаив, — 
А11  Ьегоеа  -^Ьо,  і{  Іігіп^  вІіИ,  \уоиІ<і  віау  ик. 

Вугоп. 


Чого  ви  пиндитесь  в  темнбті. 
Мов  ті  жаби  в  болоті, 

Потієте  в  своім  багні, 

В  Сизифовій  работі? 


Ь4 

Из  вашої  літератури, 

Сьліпучоі  дури, 
Як  ми  колись  просьвітимбсь, 

Сьміятимуцьця  кури. 

Про  що  вона,  ся  гич,  письменним? 

Про  що  и  людям  темним? 
Хиба  запалювать  люльки 

Балакунам  корчемним? 

.Та  вже  нема  таких   „балаків", 

Які  були  за  козаків, 
Що  пліндрували  Жидову, 

Не  милували  й  письмаків. 

Колиб  на  п-ьяний  плач  бандури 

Воскресли  гайдабурі. 
Списали  б  вам  вони  хвалу 

На  вашій  власьній  шкурі. 


Вельможній  Покозащині. 

Істб,  п-ьетй,  спити  и — любите  Вкраіну... 

Як  не  любить  іі,  бессудницю,   коли 

За  те,  за  те  одно,  що  вміли  гнути  спину 

Перед  ледачими  людьми,  як  и  самі, 

Діди,  батьки,  да  й  ви  с  синками  та  дочками, 

Постали  значними  людьми,  або  й  панками? 

Клену  той  вік  лихий,  годину  ту  гидку 
И  всіх,  хто  потурав,  почавши  'д  Наливая, 
Товаришу  Татар,  сіпаці  козаку. 
Загони  роспускать  од  Волги  до  Дуная! 
И  друки  й  письмена  повсюдно  він   палив, 
Вояна,  соловая  старовини,  згубив. 


65 


Збентежив  ба  й  им'ьИ  велике  наше,  славне; 
Порозганяв  од  вас  панів  и  тих  князів, 
Що  кожен  царство  нам  насьлідьне  православне, 
Не  так  як  хижаки,  вбеспечити  б  з-ьумів. 
Козак  зробив  панів  Литвою  да  Ляхами, 
Козак  их  розлучив  на-віки  вічні  з  нами! 

И  дав  нам  гид  за  них,  утікачів-злодюг. 
Що  здобич  бойву  не  паювали,  рвали, 
Пускали  нйтямки  великі  добра  з  рук: 
Бо  пустками  вони,  руйновищем  стояли.  ' 
И  потягло  те  все  до  Клязьми  та  Москви: 
Бо  сам  був  Ьеііиа,  був  зьвір  без  голови  ^) 

Тепер  Москаль  ваш  пан.  Тепер  ви,  як  воляки, 

Гей-соб!  цоб,  цобі  цабе!  у  нбго  під  ярмом, 

А  ні,  то,  мов  лихі  на  ланьцюзі  собаки. 

Заслужуєте  харч  брехливим  язиком. 

Оттак  судилося  козацтву  панувати: 

Або  в-день  працювать,  або  в-ночі  брехг^ти. 


Присьвят 

усіх  моіх  творів  землякам-козакоманам. 

Пройдисьвіти-купці,  сіпаки  Англичане, 
Загнали  Байрона  великого  шукать 
Гіркбі  смерти  там,  де  зьлющі  мусульмане 
И  досі  не  дають  з  руіни  Греку  встать. 
Аакувата  Русь,  францужені  Зиряне, 
Навчившись  порохом,  не  з  лука  вже,  стрелять 
Загнали  Пушкина  під  пистолетне  дуло, — 
И  в  Азію  воно  письменних  відопхнуло. 


бв 


Що  з  ними  сталося  пісьлй  бго  стиха, 
Клейеота  розуму,  проводника  свободи? 
Цензура,  мрець-вампір,  несита  відюха, 
Стидовище  и  ґвалт  розумної  природи, 
Недоумків  тупих  порадниця  лиха, 
Дала  нам  розуму  и  серця  в  воіводи 
Одрідьде  нависне  Педрила  боюна, —  ^) 
И  руський  сьвіт  окрив  туманом  Сатана. 

А  ви  щ6  коіте,  ви,  що  свого  Богдана 
У  мощі  б  возвели,  колиб  завзятий  Лях 
Од  Внсли  до  Сули  не  дав  вам  прочухана 
И  зьлюку  не  спалив  на  вітролетень-прах? 
Що  коіте  ви,  грязь  и  сьмітьте  посьлі  хана, 
Що  вас  героями  прославив  по  сьвітах? 
Ви  ледьві  на  'дного  небреху   спромоглися, 
Да  гнати  и  того  кагалом  завзялися. 

Загнали  ви  бго  між  дикі  бугаі 

Та  між  лихих  людей,  ще  й  над  буйтура  дикших. 

Мов  чужоядників-шершнів  густі  роі,  , 

Вони  кругом  гудуть,  културу  погубивши, 

И  по  чужих  полях  кругом  б-ьють  баглаі, 

Над  кримські  чамбули  й  над  гайдамацтво  гірші. 

Но  сей  недббиток  безумних  бугаів 

Вас  кормить  словом  так,  як  хлібом  их  кормив. 

Прийдіте,  ось  вам  дар  благий  про  нужду  вашу. 
Не  серджусь  я  на  вас,  як  на  дикий  скот. 
Прийдіте,  дайте  й  вас,  як  бугаів,  погладжу: 
Бо  их  дрочив  дурний,  як  и  вони,  народ, 
А  ви  березову  ідали  певно  кашу, 
Як  ще  вам  пять  було,  або  й  пятнацьцять  год, 
И  за  батьків  дурних  та  за  дяків  безумних 
Бичачі  ставите  лоби  проти  розумних. 


57 


Стою  один. 


Стою  один  серед  німих  волів-биків 
На  давнім  ревищі  великої  пустини. 
Серед  яловику,  корів  и  бугаів 
Да  их  різвйх  телят,  надіі  Украіни, 

Стою  и  думаю:  Про  щ6  Господь  мені 
Тут  жити  повелів  між  стадом  без-ьязиким. 
Між  тварями,  що  вік  вікують  сьвій  у  тьмі, 
И  памятні  вікам  одним  завзятьтем  диким? 

Скажи  мені  хоч  ти,  о  Музонько  моя, 
Моя  єдина,  що  до  мене  прихилилась: 
"Чого  ся  Игорів  прославлених  сім'ья 
Понурим  вахлаєм,  недолюдком  зробилась? 

Щ6  царь-сьпівець,  Давид,  вселенною  прозвав. 
Того  ми  зайняли  під  займищі  шестину: 
Невже  ж  строітельский  наш  дух  якось  пропав. 
Той  дух,  що  так  боровсь  за  древню  Русь  єдину? 

НіІ  вічне  твориво  великих  сил  бго, 
Завітне  твориво  слуг  щирих,  вірних  тропу, 
Бессмертьні  в  дусі  в  нас  усі  до  одного. 
Хто  Мономахову  переховав  корону. 

Всі — й  дяк,  и  писарець,  и  дука  й  рядовик — 
У  вічних  насьлідках  перед  престолом  правди: 
Бо,  скількі  переніс  турботи  кожен  вік. 
На  стількі  нам  с  того  прибавилось  одради. 

Хвалімо  ж  Господа  за  всі  бго  дари, 
И  за  потужний  міч,  и  за  сьвяте  терпівьне: 
Однаково  пійшли  всі  доблесьті  земли 
На  возвеличеньне  народу  й  искуплевьне. 


58 


Оце  ж  блажен  еси,  коли  за  тьвій  глагол, 
За  истену  тебе  лихі  возненавидять, — 
Коли  й  тума-Москва  рече,  що  ти  Хахол, 
Коли  за  подвиги  твої  тебе  зьобидять. 

Блажен  еси,  коли,  тобі  на  ганьбу  й  жаль, 
Свої  в  тобі  свого  лукаво  не  признали, 
И  плещуть,  буцім  ти  перевертень-Москаль, 
II  помисли  твоі  спасеньні  повмірали. 

Влагословляй-хвали  Всевишнбго  й  за  те, 
Що  не  мовчиш  один  між  стадом  безьязиким. 
Да  не  смущаецьця  тьвій  дух  и  знай  росте 
Нат  темними  людьми  и  над  письмацтвом  диким. 


І 


Пионер. 

Я  не  позт  и  не  историк,  ні! 

я — пионер  с  сокирою  важкою: 

Терйн  колючий  в  рідьній  стороні 

Вирубую  трудящою  рукою. 

Не  раз  кроплю  свою  роботу  й  кров-ью, 

Да  весело  так  поратись  мені. 

З  великого  насьлідьдя  по  князях 
Зробили  козаки  нам  дике  поле, 
Все  в  бодяках,  тернах  да  в  чагарах. 
Кому  на  радощі,  кому  на  горе. 
Насьлідьне  поле  без  устанку  копе 
Правицю  у  тяжких  іі  трудах. 

Нехай  сумують  инші,  не  сумуй, 
Робітнику  бесплатний,  пионере, 
И  кожного  на  подвиг  сьвій  готуй, 
Кому  твою  дорогу  Праця  стеле. 
Коли  ж  орда  про  тебе  брехні  меле, 
Ти  на  дурну  дурноту  мовчки  плюй. 


69 


С  Підгірьря.  *) 

На  Підгірьрі  криниця — 
Сьвіжа,  люба  водиця. 

Без  устанку  по  песку 
Дзюркотить  у  холодку. 

Животворьній  струмочку, 
Втіхо  мого  домочкуі 

Біжи-лийся  с  Підгірьря 
На  ті  любі  подільля. 

Що  степами  розьляглись, 
По-над  морем  просьтяглись, 

До  потомків  витявьких, 
Одномовців  Боянських. 

Під  их  села  підмийся, 
Круг  садочків  обвийся: 

Що  се,  братьтв,  ви  спите, 
Мовчки  сумно  мовчите? 

Гей  прокиньтесь-вставайте, 
Про  Підгірьре  згадайте! 

Мертве  8  мертвих  ожило, 
Прапір  слова  підьвяло. 

Гей,  хто  чує,  озвися, 
Серцем  кг  серьцю  горнися! 


*)  Гав.  „Дн-Ьпр'ь''  1885  г,  №  371.  18  февраля. 


60 


Нумо  слово  рятувать, 
Славу  предків  поновлять! 

Задзвонімо  у  струни, 

На  лжу  й  кривду  перунні 

Затрубімо  й  у  роги, — 
Никніть,  зьлюки  ворогиі 

Покидайте,  Дракони, 
Беззаконьві  закони! 

Дика  сило,  не  буяй. 
Наше  людзьке  право  знай! 


„Народний  Домь". 

На  майдані  уві  Львові 

Бачу — камяниця 
Проти  соньця  золотою 

Надписьсю  блищицьця. 

„Народний  Домь",  надписано. 

Якого  народу? 
Чи  того,  що  по  всіх  селах 

Носить  Жиду  воду? 

Чи  того,  що  в  бідьнім  краі 
С  панством  роскошуе, 

Ляцьким  оком  позирає, 

Ляцьким  серцем  чує? 

Чи  того,  що  в  Сьвятоюрі 
Ні  про  що  не  дбає, 

На  „хлібах  духовних"  салом 
Товство  обростає? 


61 


Може,  се  того  народу, 

Що  в  газетах  пише, 
На  вельможних  и  заможних 

Важко  духом  дише? 

Ні!  не  бачу  й  тут  народу: 

Брехуньці  нікчемні... 
Так  брехали  в  давні  давна 

Кобзарі  корчемні. 

И  до  того  добрехались, 

Що  в  старьці  пошились, 

Коло  церкви  замерзали. 
Коло  пекла  грілись. 

И  впросились  до  лукавих 

У  сусіде  жити. 
Під  панами  й  козаками 

Сковороди  гріти. 

Де  ж  той  нарід  заховався, 

Що  тут  Русьсю  звецьця? 

О!  колиб-то  він  озвався! 
До  живого  серьця! 

Справді  б  „Дом-ь"  тогді  „Народний* 

Руським  був  притулком, 
А  не  сонного  попівства 
,    Темним  заковулком. 

Любо  б  назва  ся  блищала 

Б-день  и  серед-ночі, 
Людям  серце  звеселяла, 

Просьвіщала  б  очі. 

Не  мовчав  би  сей  будинок, 
Мов  німа  могила: 


62 

Ожила  б  душа  народьня 
И  заговорила. 

Врозумила  б  водоносів 

Жидови  юркоі: 
Знали  б,  як  ослобонитись 

Від-ь  нахаби  злоі. 

Перестали  б  Недоляшки 
„Ляхом  вирубати", 

Земляків  своіх  мизерних 
в  „бидло"  повертати. 

И  годовані   „духовним 
Хлібом"  без  заслуги, 

Може  б,  трохи  с  туши  спали. 
Як  воли  від  пуги. 

А  газетники  б  с  калюжи 
Брехень  изорнули, 

И  на  сьвіт  их  мертьві  душі 
Чесно  позирнули. 

Зрозуміли  б,  щ6  6  чорне. 

А  щ6  біле  в  людіх, 
И  як  серце  благородне 

В-бєцьця  в  чистих  грудіх. 


Прокид  від  Сну. 

Мені  чудний,  химерний  сон  приснився; 

ЇЩо  ніби  десь  на  пустоті  німецькій, 
На  тім  руйновищі,  де  хміль  повився 
По  займані-пліндровині  шляхецькій, 
Живе  народ  убогий,  та  розумний, 
Мов  дяк  царський,  простак  широкодумний; 


68 


Що  ніби  він  своє  народьне  слово 
С-під  польскоі  руіви  вигортає, 
И  хоч  на  сьвіт  из  бурьяну  сурово, 
Мов  гайдамака  с  пущи,  визирає. 
Та  в  серьці  дикому  ховає  правду, 
Останьню  голих  бідолах  одраду. 

В-ві-сьні  слонявсь  я  проміж  злидарями, 

Их  темряві  письменській  дивувався... 

Мені  сдавалось,  ніби  с  кобзарями 

в  шинку  жидівському  я  зустьрічався. 

Що  голову  их  тількі  хміль  ворушить, 

А  в  сьпівах  правду  темний  розум  душить. 

Аж  ось  прокинувсь,  и  прославив  Бога, 
Що  стуманілих  письмаків  не  бачу. 
Що  пустошшу  не  йде  моя  дорога, 
Що  обминув  хмеловину  козачу, 
Що  робленим  шляхом  собі  простую, 
Тверезу  правду  віш,им  серцем  чую. 


С  Хутора. 


Не  бачивши  добра 
В  мовчаньці  на  Вкраіні, 
Побрів  я  до  Дьністра 
По  мовчязьній  пустині. 

Набрів  на  ваш  кагал 
Козако-сьвятоюрський, 
Неволницький  базар 
Поляко-жидо-руськпй. 

Торгує  вами  Лях 

З  аадрипйми  Жидами, 


64 

Як  в  наших  сторонах 
Баштанник  огірками. 

По  злотому  коца 
Притоптаної  Руси: 
Дорожчі  в  кацап4 
На  масьляниці  гуси. 

Не  Жид  я  й  не  козак, 
Щоб  тут  не  зупинитись: 
Хотів  чи  сяк,  чи  так 
За  мотлох  заступитись. 

Да  ви  на  те  й  есте, 
Щоб  вами  торгували: 
Мов  цуценя  пусте, 
На  мене  забрехали. 

Не  стояло  ціпком 
Од  вас  оборонятись: 
Не  здужаєте  й  злом 
С  собакою  рівнятись. 

Лишив  я  ваш  кагал 
Казако-сьвятоюрський , 
Неволницький  базар 
Поляко-жидо-руський . 

Осьлята  ви  дурьні 

З  довженними  вушима, 

Телята  нависьні 

Під  новими  дверима  ^). 

Покіль,  ще  Поляки 
Вас  на  базар  ганяють, 


65 

А    потім    під    ВТіЮКИ 

Та  В  плуг  позапрягають, 

И  будете  Жидам 
Поденщину  робити, 
А  шляхті-Полякам, 
Як  Татарьві,  служити. 


До  Підкарпатьніх  Земляків 

на  Поклик    Римського  Папи  до  Целібату  и  Грегориянсьного 

Каліндаря. 

Безгрішний  ваш  грімить  з  Олимпа,  з  Ватикана. 
Останьній  се  вже  грім,  останьня  вже  й  омана 
Про  мляві  розуми,  про  боязькі  серьця, 
Роботу  польських  шкіл,  науку  лжи  оцьця.... 
Хилітесь  під  свого  тияроносьця-пана, 
Що  вбогу  й  темну  Русь  наваживсь  до  коньця 
В  Ляхву  перевернуть, — первбцьвіт  християнства 
В  пустбцьвіт  обернуть,  на  втіху  тунеядства. 

Хилітесь  під  бго:  бо  вас  од  козаків. 
Що  ви  так  славите,  Ян  з  Дукли  слобонив: 
У  хмарах  бернардин  навколішках  молився, 
И — чудо!  вами  Хміль  римлянам  поступився... 
Живих  вас  и  мерьців,  як  липину,  лупив, 
И  лупом  за  поход  з  Ордою  росплатився, 
И  не  пійшли  в  ясир  ви  хижій  Татарьві, 
А  шдклонилися  латиненій  Ляхрі. 

Хилітеся  ж:  бо  вже  давненько  базиляне 
Римлянам  оддали  насьлідьдв  православне. 
А  ви  чого  исдетй?  Не  встане  вже  козак 
До  шарпаньня  Ляхви,  не  скличе  гайдамак 
На  подвиги  сьвяті, — ті,  що  кобзарство  ньяне, 


вв 


Підходючи  під  ваш  до  ворохібень  смак, 

Вас  вивчило  хвалить,  як  хвалить  шляхта  польска 

Все,  щ6  в  Москві  орда  чинила  Запорозька. 

Погибла  й  путь  того,  кого  наш  люд  прокляв, 
Як  до  своих  братів,  московців,  утекав. 
Міз  ними  в  гоголя  раріг  переродився, 
В  повазі  й  красоті  невиданій  з-ьявився  '), 
А  вас  из  вашими  пісьнями  занедбав, 
Що  в  темного  сьліпий,  сьліпуючи,  навчився, 
И  ми  з  ним  славимо  потужну  й  чесну  Русь, — 
Хто  предків  під  Ляхом  и  старини  не  збувсь  ^). 

Ви  ж,  бідолахи,  вже  давно  позабували. 

Що  віри  пращурі  „від  папи  не  приймали"  ^). 

Тепер  вам  совісти  мутноі  господар 

Дарує  целібат  и  римський  каліндар. 

Щоб  на  чуже  гніздо  зозулями   чигали... 

Подякуйте  бму  за  сей  спасенний  дар: 

Бо  певно  будете  на  небі  раювати, 

А  на  землі  ,Лях6м  з  Ляхами  вирубати". 

Лядуйте:  бо  давно  впевнила  вас  Ляхва, 
Що  нашим  злигодьням  вина — одна  Москва, — 
Що  та  Москва— не  Русь,  не  руським  дише  духом, 
И  ви  хитаєтесь,  затуркані  сим  слухом. 
Наука  й  правда  в  вас — слова,  слова,  слова! 
Хто  ж  робить  Русина  мизерним  легкодухом? 
Не  хто,  як  мороком  окритий  той  вампир, 
Що  засисає  й  вас  и  ввесь  латинський  мир. 

)цв  ж  грімить  глагол  з  Олимпа,  з  Ватикана: 
1,Ділися,  туманій  в  останьне,  Русь  преславна! 
[Овечим  робом  нам,  обманщикам,  піддайсь, 
ІСпасеньня  *душ  від  нас  и  щасьтя  сподівайсь! 
ІНехай  водворицьця  між  братьтею  омана 

торжествує  знов  пекельніх  брехень  князь. 


67 


И  рідну  Русь  на  Русь  олжею  підіймає, 
Нову  козащину  кріваву  засіває!" 

Нехай!...  Байдужні  ми  про  нидаків  Хмелів, 

Про  зрадників  Мазеп,  письменних  паліів 

И  всяких  инших  зьлюк,  що  проміж  нас  гнізьдяцьця 

И  з  ворохібництвом-ь  лихим  своім  таяцьця... 

Все  Русь  перебула,  ніхто  нас  не  зломив, 

И  всуе  вороги  на  наше  царство  зьляцьця. 

Обійме  руський  дух  и  землю  й  океан, 

Як  з  нбго  прожене  Наука  лжи  туман. 

Ви  ж  древніх  київських  цурайтесь  наших  уз. 

Що  единили  Русь  у  княжєський  союз, 

Им-ья  Владимера  велике  занедбайте, 

И  віру  предківську  під  римську  нагинаііте, 

Скликайте  на  царя  восточного  Медуз 

И  Фурий  огняних,  да  от-що  певно  знайте: 

Ми  Владимерию  свою  воскресимб 

И  панувати  вам  з  Ляхами  не  дамб.  ' 


Гайдамакам-Академикам. 


А  вьі,  друзья,  какі  ни  садитесь, 
Вой  вь  музьїкантьі  не  годитесь 
Крмловь. 

Засіли  письмаки  собором  у  сто  душ. 

Високі  розумом,  в  газетників  преславні: 

В  кого  ні  кинь  ціпком,  до  все  великий  муж, 

Ш  Шекспіром,  Вай^оном  и  Гбтем  рівноправні. 

Задумали  тягти  в  один,  мовляли,  гуж 

И  воскресити  дьні  реличностародавні, 

Як  соловей  сьпівав  тих  славних  дьнів.  Вона, 

И  нас  не  окривав  полщизни  ще  туман. 


І 


68 


Да  ніі  Бонна  зась  унитам  воскресити, 

Що  вже  полщизна  их  розьіла  до  кістбк... 

Нехай  би  хоч  Тарас  устав  горілки  пити 

Да  затягнув  и  тих  на  куций  бенкеток, 

Що  вміли  шкурі  з  их  прапращурів  лупити: 

Дак  руським  гомоном  сповнив  би  их  куток 

И  оживив  нудну  сяк-так  літературу, 

Що  шпетить  и  п'ьяну,  як  темна  ніч,  бандуру. 

Дак  страшно  ж  бо  Ляха,  щоб  герштів  не  впізнав, 

Тих,  що  колись  бго  ойчизну  зруйновали, 

Да  их  в  потилицю  на  той  сьвіт  не  прогнав, 

Де  казани  вони  чорьтякам  шарували. 

Тим,  яко  „патриярх",  я  вам  би  раду  дав  ^): 

Щоб  госьті  серед  вас  у  ріт  води  набрали, 

Да  щоб  и  сам  Тарас  не  бачив  оковити 

И  не  почав,  п-ьяний,  культуру  коренити. 

Щкода  ж  вам  и  бго  до  гурту  закликать, 
Щоб  серед  вас,  малих,  седів  хоч  мрець  великий. 
Не  вдоволнить  вода,  хто  звик  людей  ковтать, 
Крівавих  розбишак,  Тарасів  почет  дикий. 
И,  так  як  в  тих  зьвірят  не  склалося  музики. 
Що  вмів  их,  мов  живих,  Крилов  нам  змалювать, 
Так  в  струни  вам  живі  Боннські  не  дзвонити, 
Хиба,  на  глум  Ляхам,  гуртом  вовками  вити. 


Панам  Добродіям. 

У  бочку  меду  доброго-староґо 
Влили  ви  дігтю  ложку, 

Та  й  наділили  Русина  дурного: 
Вживай  що-дьня  потрошку. 

А  він  собі  не  дурень:  добре  знає. 
Що  спакощено  трунок, 


69 

И  вам,  не  коштувавійи,  відсилає 
Ликавий  подарунок, 

У  руську  школу  правди  н  свободи 

Ви  вперли  езуіта, 
И  хочете,  щоб  вія,  против  природи, 

Робив  ячмінь  иж  жита. 

А  Русин  не  дурний:  він  добре  знає, 
Щ6  Лях  на  думці  має: 

Перевертнем  зробитись  не  бажає, 
Школярство  покидає. 


Компромис  Ляхам  *). 

Твердий  Русин  из  мякеньким 
Ляхом  побратався, 

Делікатного  звич&ю 

В  шляхтича  набрався. 

Переймав  у  побратима 

Побут  инший,  панський, 

Занедбав  своі  давняшні 
Норови  простацькі. 

„Добре  нам  у  купі  жити, 
Пане  брате  Ляше, 

Що  міз  нами  не  ділити 
Спільне  майно  наше. 

„Тількі,  де  ні  обернуся. 

Де  ві  кину  оком, 
Розьляглись  пасьтівні  руські 

И  поля  широко. 


*)  Напечатано  поправвіщ  ис  „Хуторноі  Поезій** 


70 

, Навіть  Чорне  Море,  Ляше, 
Всюди  Руським  звецьця... 

Чи  й  воно  ж  обом  нам  наше? 
Як  тобі  здаецьця? 

„Ти  над  Вислою  вузеньку 
Здибав  займанщину, — 

Як  же  мислиш  широченну 
Осягти  Вкраіну? 

яЧи  снаги  ж  у  тебе  стане 
По-за  Крим  сягнути 

И  все  древнє  Русовище, 
Мов  сувій,  згорнути"? 

— „Тільні  б  ти  мене  держався, 

Русине,  мій  брате, 
Буде  наше  пануваньне 

На  ввесь  сьвіт  богате. 

дВ  блаватасах  да  саетах 

Будемо  ходити, 
їсти  сласно  и  венгерське 

Пугарами  пити. 

„Роспросторимося,  брате, 
Від  моря  до  моря... 

Не  завдасьть  нам  ні  Татарин, 
Ані  Турчин  горя, 

„У  Москві  ж  раз-по-раз  будем 

Здобиччу  ділитись 
И  по  всіх  німецьких  землях 

Мужностью  хвалитись. 

„МіесЬ  4е  знають  передмурьрв 
Древнє  християнства, 


71 

Що  стоїть  з  мечем  на  чаті 
Супроти  поганства! 

„№есЬ  нам  слава  в  труби  трубить, 

В  золотиі  труби. 
АУітеаі  Роївка!  косЬаішу  8І§, 

Побратиме  любий"! 

— „Не  горни  бо,  Ляше,  жару 

Руськими  руками; 
Не  мани  Русь,  мов  отару, 

У  свою  кошару. 

„Спогадай,  ким  воював  ти, 

Як  Оттон  Великий 
Повелів  тобі  лобяати 

В  папи  черевики. 

„  Відкіля  взялись  у  тебе 

Гетьмани  потужні? 
Хто  круг  тебе  насторожив 

Зброї  харалужні? 

„Русьсю  взяв  ти.  Ляше,  гору 
Над  Крижацтвом  лютим, 

И  Москву  від  себе  в-пору 
Нею  віджахнув  ти. 

„Як  застукав  же  Грізного 

Москалюгу  дома, 
Дак  за  ^усьсю  й  се  зробилось: 

Річ  усім  сьвідома. 

„Русь  дала  тобі  Замойських, 
Струсів  и  Жовкоьських, 

Нею  тільки  й  брала  Полща 
В  боротьбах  московських. 


72 

„А  як  гиауть  від  Оемана 
Мусив,  пане  Ляше, 

Рятувало  тебе  славне 
Запорожьже  наше. 

,Чи  мені  ж  да  поступатись 
Тобі  рідним  полем, 

Щоб  у  купі  панувати 
Пополам  из  горем? 

„Ні!  пануй  собі,  сподарю, 
Я  ж  мужикувати 

Буду  з  рідними  братами 
У  низенькій  хаті, 

„И  нікому  не  вклонюся 
За  сьвій  хліб  у  ноги; 

А  коли  біда   притисне. 
Гайда  за  Пороги"! 

— „За  Пороги?  \¥ага,  хлопе! 

Вара,  хаме  клятий! 
Не  дозволю  на  шляхецтво 

Турка  підіймати! 

„За  твою  козачу  вдачу. 
За  твоє  завзятьте, 

Погибало  на  Цодорі 

Наше  миле  братьте. 

„И  Хотинське  черес  тебе 

Склалось  Польш,і  лихо.. 

Колиб  ти  не  гайдабурив, 
Всяк  сидів  би  тихо. 

„Ось  який  еси  падьлюка! 
Ось  що  в  тебе  правда! 


78 

На  дьні  кубка,  мов  гадюка, 
В-ьецьця  руська  зрада. 

„Хто  прихилицьця  до  мене 
Думкою  сьвятою, 

Тих  попи  твоі  взивають 
Клятою  Ляхвою. 


„ Відцуравсь  ти  від  Острозьких, 
Від  Сопіг,  Потоцьких... 

Напущу  ж  тепер  на  тебе 

Наших  Конецьпольських. 

„Перепинять  их  рейтаре 

Степови  дороги, 
Що  верстаещ,  як  сам  знаєш, 

Нишком  за  Пороги. 

яБудеш,  зраднику,  під  нами 

В  полі  хліб  робити, 
А  ми  з  руськими  тузами 

Вкупі  вина  пити. 

„И  розділимо  на-віки 

Мужика  с  панами, 
КіесЬ  поборецьця  рзіа  іисЬа 

И  з  ними,  и  з  нами"! 

— „Знай  же,  Ляше,  щиру  правду: 

Поки  сьвіту  соньця. 
Не  пригорнуцьця  братами 

Люде  До  погоньця. 

Будеш  нами,  як  волами. 

Цілину  орати, 
А  ми  будем  ремикгати, 

Иншу  думку  мати. 


74 

, Постеріг  ти  на  дьні  кубка 
В  Рз'сина  гадюку, — 

Жеі  4е  2  4е§о,  пане  Ляше, 
Добрую  науку. 

„Упливали  и  минали 
Роки  за  роками, — 

Проливав  еси  кров  хлопську, 
Ми — панську  річками. 

„Та  ж  то  кров  животочивц 

Наробила  дива: 
Що  не  стане  Русь  Ляхвою, 

Поки  буде  жива. 

„Коли  справді  хочеш.  Ляше, 
З  Русином  брататись. 

Мусиш  за  мужицтво  ваше 
Не  по-панській  братись. 

«Мусиш  правду  сю  признати, 
Що  Русь  Русьсю  буде, 

Докіль  будуть  промовляти 
Руське  слово  люде. 

„Обернися  ж,  Ляше,  серцем 
Смирним  до  природи, 

Що  чергує  и  паює 

Всі  царствй,  й  народи. 

„Помагай  цьвіоти  живому, 
Кидай  мертве  з  нами — 

И  сини  твоі  жживуцьця 
З  нашими  синами. 

„Рід  приходить  и  проходить, 
Сонце  сьвітить  вічне. 


75 

И  з  землі  по-вік  не  сходить 
Тількі  чоловічне, — 

,Чоловічне-християнськв: 
Се  ж  бо  сила  й  воля, 

И  беспечне  щасьте  панське, 
И  простацька  доля".. 


Козацька  Хата. 

Хто  сьвяті  церкви  мурує, 

Пнецьця  з  них  до  раю,- 

Я  гуляю  по  Дунаю, 

Стиха  в  крбзу  граю. 

Хто  людзькі  хати  руйнує, 
Не  боіцьця  пекла, — 

На  Дунаі,  мов  у  раі, 
Хата  в  мене  тепла. 

На  Дунаі  сонце  гріє, 

Вітер  подихає,: — 
До  струни  струна  на  кобзі 

Дзвонить-промовляе. 

На  Дунаі  сонпє  гріє» 

Гріе-припекае, — 
В  мене  хата,  мов  палата, 

Сяевом  сияе. 

Тепло,  пишно  и  велишно 
У  «созацькій  хаті, 

А  простором  не  зрівнятись 
И  царській  палаті. 

Вквіччано  іі  гаями. 
Вислано  лугами, 


76 

И  зукрашено  Дунаєм, 
Его  берегами. 

Серед  хати  соловейко 
Техкае  раненько, 

Розважав  душу  вбогу, 
Нуждене  серденько. 

Як  затбхкае  ж  сумненький 
Тбхом-тбророхом, 

Пошибають  сьлбзи  сьлбзи, 
Котяцьця  горохом. 

Ой  не  тбхкай,  соловейку, 
Про  ту  ніч  темненьку, 

Як  на-віки  я  покинув 
Матінку  рідненьку! 

Ой  не  тбхкай,  соловейку, 
Рано-пораненьку, 

Як  будив  еси  плачущу 
Сиротину  неньку. 

Ой  не  тбхкай,  соловейку! 

Нехай  ворон  кряче,    ' 
Нехай  пугач   квилить-плаче 

Про  житьте  козаче. 


Чарований  Ключ. 

Як  я  на  сьвіт  родивсь,  дак  баба-сповитуха 
Десь  узялась  між  нас  химерна  та  чудна. 
Одьні  вбачали  в  ній  дари  Сьвятого  Духа, 
А  другі  пошептом  казали:  „Сатана"! 

Сповивачі  вона  за  двері  викидала, 
Дитину  кутала  просторо  в  пелюшки, 


77 

И  немовля-мене  в  колиЬьці  не  гойдала. 
Що  по  всбму  селу  жахались  кумоньки. 

Я  ж  ріс,  малий,  та  ріс  на  волі  й  на  просторі, 
Мов  явір-одинець  у  Лузі  над  Дніпром, 
Або  гільлястий  дуб  на  предківському  полі, 
Що  дише  на  женьця  у  спеку  холодком. 

И  виріс-викохавсь,  як  бачите,  великий. 
Що  на  землі  стою,  а  неба  досягаю, 
И,  позираючи  з  висот  на  всі  язики, 
Чарованим  ключем  их  тайни  відмикаю. 

Чарований  той  ключ  коханьцю  завіщала 
Химерна  та  чудна  бабуся-сповитуха. 
Вона  мені  бго  в  колисьці  приховала, 
Щоб  мав  я  забавку,  достойну  зросту  духа. 

Оце  ж,  як  відомкну  перед  людьми  чужими 
Широкославноі  империі  секрети, 
Дак  вороги  іі  словами  голосними 
Про  мене  сповнюють  усі  свої  газети. 

Як  же  мого  ключа  вложу  в  их  люте  серце 
И  там  затаєне  гніздо  гадюче  зрушу. 
То  покидати  в  них  своє  тісне  кубелце 
И  мандрувати  знов  ув  иншу.  землю  мушу. 

Вітають  знов  мене  премудьрі  похвалами. 
Що  правдою  живу,  що  нею  тількі  дишу, 
Аж  покіль  ворогів  их  тайними  ділами 
Через  мій  ключ,  страшний  єхидам,  не  потішу. 

Тогді  впаковую  своі  книжки  й  папері, 
И  вже  заздалегідь  біжу  від  правдолюбців, 
И  стукаю  в  нові,  чужі,  непевні  двері, 
Не  знавши,  може  там  живуть  и  душегубці. 


78 


ВабусюІ  озовись  иС'ПІд  поли  у  Бога, 
Возьми  від  мене  тьвій  химерний  подарунок: 
Не  хочуть  люде  знать  коньця  свого  страшного, 
Не  треба  правди  им,  байдужен  им  рятунок. 


Сестри  Немезиди. 

помин  про  наданьнє   езуітам    руських  маетностей  1882  року. 

Дивлюсь  на  тебе,  Відьню,  из  Дорнбаха 
И  думаю:   „Як  гарно  ти  послався! 
Як  твердо  спиш!  мов  п-ьяний  горопаха, 
Що  до-схочу  горілки  нализався". 

Тебе  впоіла  римська  оковита, — 
Не  а^иа  уііае,  а^иа  тогііз,  братеї 
Рука  крівава,  золотом  несита, 
Тьвій  розум  сторожкий  уклала  спати. 

Шахрайствуе  вона,   кешеві  трусить 
У  націй,  що  зброєю  пишалась, 
И  папі  вбога  Русь  коритись  мусить: 
Бо  тількі  назва  в  неі  ще  зісталась. 

Так,  назва  тількі:  Русь  та  Украіна: 
Сю  назву  носять  сестри  Немезиди. 
В  им-ьй  тих  сйстер,  від  оцьця  до  сина 
Живе  в  нас  память  про  гіркі  обиди. 

Прийняв  еси  до  себе  тих  злодіів, 
Що  и  в-ночі  и  в-день  мир  обкрадають: 
Готуйся  ж  з  ними  до  страшенних  діів. 
Такоі  помсти  люде  не  зазнають. 

Як  зарикають  навкруги  гармати 
И  заблищять  по-нат  тобою  бомби, 


70 


Не  знатимеш,  куди  тобі  втекати, 
В  які  тобі  ховатись  катакомби. 

И  визиратимеш  тогді  даремно 
Того  козацтва,  „люду  грошового", 
Що  с  крулем  Яном  боронили  ревно 
.  Тебе  віт  Турчина,  сіпаки  злого. 

Не  приймуть  козаки  віт  тебе  плати,. 
Шоб  знов  тебе  з  напасти  слобонити 
И  забеспечити  твоі  палати, 
Де,  мов  гадюки,  втіюцьця  езуіти. 

Ні!  вдарять  на  твоі  давнезьні  мури. 
На  кублище  сьліпого  католицтва, 
И  зроблять  з  них  кріваві  кучугури. 
Заслужену  могилу  езуіцтва. 


Дума  про  Курку  с  Курчатами. 

На  Спомин  про  Дорнбах  під  Віднем  та  про  Генерала  Дубельта 

й  Графа  Орлова. 

ЗАСЬПІВ  ДО  ДУМИ. 

Відрадощі  жизни,  кому  ви  судились? 

Чи  тим,  що  в  високих  палатах  родились? 

Чи  тим,  що  их  доля  в  жінках  та  в  дітках? 

Чи  тим,  що  від  роду  людзького  відбились 

И  по-над  землею  парять  в  небесах? 

Чи,  може,  тим  зьлюкам,  що  з  родом  людзьким 

Держяцьця  жаданьнем  неситим  своім? 

• 
Жаданьнем  достатків,  а  достатками  власти, 
Або  задоволу  неситоі  страсти. 
Панує  в  их  серьці  себйлюбу  гріх: 
Бо  гублять  байдужно  людей  ради  втіх, — 


80 


Байдужно  жартують  с  своеі  напасти:  ^) 
Відасі  турбота— напаснику  сьміх. 
і  Він  губить,  и  любить  ремйство  своє, 
Людей — то  купує,  то  сам  продає. 

Озьвітеся  ж,  струни,  в  серьцях  тих  високих, 
Що  в  мир  уселили  П09ТИ  й  пророки, — 
в  серьцях,  що  й  багацтва  и  гордую  власть, 
'Потугу  тиранства  (недолюдків  часьть)  ^) 
И  всі  титулй,ми  закриті  пороки, 
Драконські  закони,  безумну  напасьть 
Зневажять,  и  пусьтять,  мов  сьмітьтв  земне, 
За  вітром, — як  царство  насилства  мине!  ^) 

А  ви,  що  І  судилось  вам  жити-тужити, 
Вн,  що  не  вдалось  вам  семнею  зажити, — 
Кого  присз'дили  бесславно  конать, 
Славутицю  рідну  сьлізми  доповнять, 
й  в  страньній,  незнаній  могилі  зотьліти. 
Нехай  вас  окриє  тих&  благодать: 
Що  в  серьці  живому  живі  живетб 
Я  в  сьпіві  тихому  відраду  п-ьетй! 


ДУМА  САМА. 


Горе  мені  в  сьвіті  жити... 
Що  маю  робити? 
Посаджу  я  куріпочку, 
Щоб  вивела  діти. 

Пісенька. 

І. 


Ча  землю  зьлізла  ніч,  мовляв  той  пан  Гулак... 
Еі,  саме  злазила  по  золотій  драбині. 
По  хмарах  осяйних,  и  кожен  сьвійський  птах 
^усідивсь  до  людей  в  соломяній  хатині. 


81 


Драбина  ж  золота  горіла,  мов  той  жар, 
Що  в  полі  жевріє  під  попелом  сіреньким, 
Або — як  мовчязний  далеко  десь  пожар,' 
Що  має  по  небу  серпанком  червоненьким. 

Озвались  по  низах  болотяні  ставки, 
И  вуші  залюбки  до  сьпіву  прислухались, 
Що  в  мочарах  жаби,  мов  у  селі  дівки, 
Одьні  заводили,  а  другі  відкликались: 

„Ой  був  у  нас  кум,  кум,  ой  був,  да  потонув! 
Був  гарний  чоловік,  горілки  не  цурався.  . 
Ой  нумо  плакати  по  кумові,  нум,  нум!"  *) 
И  по  ставках  той  плач  луною  розлягався. 

Зузьрівши  в  небесах  драбину  золоту, 
И  пісьню  жабьячу  почувши   сумовиту, 
Куріпочка  ряба  на  купу  хворосту 
Кудахкае-летить,  и  сем-ью  домовиту 

Скликає:-  „Годі  вже  гребтись  вам  по  гноях 
Та  черьвячків  шукать  и  казявок  блискучих: 
Ось  вечір  настає,  все  небо  ув  огнях: 
Промівьввм  сонце  б-ье  у  сизокрилі  тучі. 

„Ми — кури,  знайте  сє,  не  люде  нависьні, 
Що  саме  в-вечорі  гуляти  починають, 
Справляють  бенкети  да  зборищі  дурьні. 
Пива  та  горілки  до  півночи  кружають. 

,А  враньці,  як  у  нас  усі  вже  на  ногах, 
И  кожна  пташечка  носочок  набиває, 
Отара  ся  лежить,  хропе  в  пуховиках. 
Про  любе  сонечко  не  думає,  не  дбає. 

яМи — кури,  в  нас  не  та  дурна,  мерзена  путь. 
Нехай  не  пиньдяцьця,  що  и  вони  двоногі: 


І 


82 


Попившись  у-ночі,  незнать  про  що  верзуть; 
Одно  прииравлюе,  а  друге  носить  рогі". 

П  курчина  сім-ья,  почувши  мудру  річ, 
На  купу  хворосту  сокочучи  стрибає, 
И  с  кудкудахканьнем,  на  всю  темненьку  віч, 
і  За  матірьрю  гуртом  на  сідало  зьлітае. 

На  сідалі  ж  давно  грамади  вже  нема, 
Що  гомінкий  базар  на  горищі  справляла: 
Спусьтів  сей  закуток,  як  варварська  тюрьма 
На  задьнбму  дворі  страшного  трибунала. 

Огледівши  кругом  спустошені  жертки. 
Куріпочка  моя  голівкою  хитає: 
„Ой  слухайте,  моі  дрібненькі  діточки! 
(Вона  курчат  своіх  на  розум  наставляв). 

„Як  стане  кликати  у  сіни  вас  коли 
Тоненький  голосок  товстоі  куховарки. 
Давайте  драла,  мов  од  оводьні  воли. 
Або  від  кішки  миш,  або  пес  од  ломаки. 

,Хоч  сипле  хитра  вам  товпигася  й  крупи, 
А  в  неі  по  всяк  час  лихе  в  умі  таіцьця: 
С  курчатами  борьщі  да  с  потрохом  супи... 
Таке  паскудзтво  ій  и  серед-ночи  сницьця. 

..Казала  я  півням  и  курам-кумонькам, 
Щоб  закликалниці,  мов  кобця,   стереглися; 
Ш,  всі  стерялися,  зрадівши  тим  крупам! 
З  бачила  в  вікно,  як  на  жару  пряглися. 

,Оце  б  тепер  півні  на  сідалі  рядком 
>  курми  й  курчатками  любенько  ночували 
І,  кукуріканьне  почавши  ще  смерком, 
>^в-обляги  в-ночи  и  в-досьвіта  сьпівали. 


88 


,А  кури  прабабські  казали  б  казочки, 
И  ви  б  сюсюкали  про  всячину  на  сьвіті: 
Де  золотенькі,  де  червоні  казявки. 
Де  мухи  й  червячки  у  кого  на  приміті; 

,Як  грушку  хто  знайшов  мнякісіньку  в  саду, 
И  хто  в  кого  відьняв,  и  хто  іі  додзббав, 
И  хто  проміж  собак  попав'сь  був  у  біду, 
И  хто  в  песку  лежать  на  сонечку  вподобав, 

«Сюсюкаючи  так,  поснули  б  залюбки, 
И  им,  немов  котка,  сьпівали  б  соловейки, 
А  на-зорі  б  усіх  збудили  голубки. 
Озвавшись  до  самиць,  буркітники  раненькі. 

„И  знов  би  день  настав,  день  курячих  утіх, 
Найкрашчих,  які  дав  Господь  нам  на  подьвірьрі: 
Кудахкать,  сокорить,  здиймати  дикий  сьміх. 
Гребтись  у  кизяках,  кубвдитись  у  пірьрі. 

.Тепер  лежи,  мовчи  и  думай:  „Хто  мене 
И.іьзісьть:  чи  ситий  піп,  чи  ліберал  голодний, 
Чи  вчений  прихвостень,  чи  паненя  дурне, 
Чи  в  ризьзі  бакаляр,  чи  жевжик  новомодний"? 

„В  Дорнбасі  на  горі  на  всіх  про  всіх  трахтир. 
Хто  має  в  капшуці,  приходь,  жери  хоч  трісни. 
Не  дурно  той  мовляв:  „Кому  веселий  пир, 
А  бідьній  курьці  смерть"...  Ох  Царю  мій  небесний"! 

Зітхнула  куронька,  и  під  крило  носок 
Ховає:  бо  давно  поснули  вже  курчата, — 
И  скрекотять  жаби,  мов  тисяча  дівок 
Регоче  на  селі  під  великодьні  сьвята. 


!•♦ 


II 


84 


II. 


І 


На  небі  зоряво,  и  золотим  серпом 

Еідбпвся  молодик  угору  по-над  хмарки, 
ьбіраюцьця  в  Дорнбах,  хто  пішки,  хто  возц^ом, 
Продихатись  в  гаях:  бо  день  був  дуже  шпаркий. 

Приходять  у  трахтир,  між  иншими  людьми, 
Два  студіозуси,  не  вельми  грошовиті, 
И  радяцьця  йдучи:  ,Колиб-то  знали  ми, 
Чого  недорого  тут  можна  попоісти„? 

ІИрдин  був  астроном,  и  небо  добре  знав, 
Ті  зорі  так  лічив,  мов  той  вівчар  отару, 
А  другий  був  П08Т  великий,  и  літав 
Аж  натто  високо  по-над  людьми  за  хмару.  , 


Тим  ув  обох  бідах  в  кешені  аж  гуло. 
і]   Не  так-то  густо  дощ  из  рога  золотого 
Их  покропляв,  и  в  них  часами  не  було 
Чим  живота  напхать  голодного-пустого. 

'■   Оце  ж  прийшли,  и  вже  их  пишний,  дивний  вид 
Очарував,  мов  той  гусарин  уродливий 
Дівчат-моргух,  або  п-ьяницю  хитрий  Жид, 
Або  на  сповіді  панянку  ксбндз  лестивий. 


«^ 


Як  любо  миготить  полярниця  зьвізда! 

ромовив  астроном,  стискаючи  за  руку 
Поата).  Ох,  коли  б!...  та  що?  про  се  шкода 
Химерити.  Не  йде  воно  в  мою  науку. 


„Завидую  тобі:  ти  властен,  як  позт, 
Плести  курзу-верзу,  чи  гоже,  чи  й  негоже; 
А  ми  таньцюемо  по  небу  менует. 
Та  й  падаємо  сторч  у  нетям...  Боже,  Боже"! 


85 


Зареготавсь  позт:  „Не  ава'ю,  хто  а  нас  двох 
Дурьніщий,  брате  мій  и  друже  мій  єдиний: 
Чи  той,  хто  рихмами  зітхає  „Охохох"! 
Чи  той,  хто  на  небо  дерецьця  без  драбини... 

„Га!...  слухай!  Чуєш,  як  у  темній  гущині 
Голосить,  тбхкае  и  стогне  соловейко? 
Неначе  в  кобзаря  по  дикій  стр.рині, 
По  славі  бес  путя,  щимить  дурне  серденько. 

„Хоч  я  й  позт,  а  ні,  мені  не  до  смаку 
Стогнаньне  се  пусте,  мов  плач  по  кумі  жаби. 
Або  ті  жалощі  по  зьлюці  козаку. 
Що  чуємо  було  ми  від  сьліпоі  баби. 

„А  все-таки...  охох!  Хоч  и  гірка  й  трудна 
Нам  жизьнь  судилася  с  тобою,  любий  брате, 
Да  не  схотіли  б  ми  убогого  зерна 
На  величезний  міх  полови  проміняти. 

„Дивись,  от  и  тепер  голодьні  ми  й  жадьні, 
А  як  у  серьці  в  нас,  як  у  душі  просьтірної 
Владики  жизни  ми  вселенськоі  одьні, 
И  нам,  немов  царям,  у  сьвіті  все  покірно". 

— „Просьтірно,  брате,  в  нас  також  и  в  животі.. 
(Промовив  астроном,  зомьявщи  в  жмені  чуба). 
Дивись:  он-та  яга  живе  у  тісноті 
И  серцем  и  умом,  а  росплилась,  мов  груба". 

— „А  в  неї  чоловік  (додав  тогді  позт, 
Зиркнувши  на  двоіх,   що  за  столом  седіли 
Та  жерли  півники)  так  висох,  як  шкелет. 
Що  мов  бго  на  жарт  у  гуньку  нарядили". 

— ,Се  (каже  астроном)  бідаху  так  яга 
Осушила  на  сухар,  ся  відьма  черевата. 


«ф 


86 


С  такою  бабою  й  Самсонова  снага, 

Чи  й  Геркулесова,  послужить  не  богато". 

Шуткують,  а  яга,  мов  добрий  пес-британ, 
Вминала  півника  и  пивом  запивала. 
.Потоншає  тепер  у  сухара  гаман: 
їж,  відьмо,  до-схочу,  аби  не  скавучала! 

,Бо  хатьню  моркву  ряз-у-раз  бму  скребе, — 
Се  найпевніща  річ, — опудало  ротате. 

а  неї  дивлячись,  не  знаю,  як  тебе, 

ене  ж  взяла  страшна  охота  істи,  брате. 

и  чуєш?  се  кістки  в  зубах  так  хрупостьять 

брнтана...  А  щ6?  звелімо  й  ми  подати 
Такого  ж  півника.  Заплатим  гривень  пять, 
А  білш  не  візьмуть  з  нас  в  такій  простацькій  хаті". 

— ,Да  що  ж?  ище  дзьвінить  у  капшуці  сьрібло; 
Вечеряти  ж  у  смак  годицьця  й  нам,  позтам; 
Да  й  вам,  небссникам,  не  вельми  б  то  було 
Приємно  лазити  голодним  по  планетам... 

„Агов!  ходи  сюди!  Чи  чуєш,  хлопче?  8іе!  ^) 
Подай  р  нам  таке  печене,  як  тій  пані; 
Та  зараз  подавай,  негайно  принеси: 
Бо  мусимо  прийти  до  дому  ще  зарані, 

„Щоб  нам  Наизтеізіег'у  Зрегг^еИ'а  не  платить". ") 
— „СгІеісЬ,  теіпе  Неггеп,  ^ІеісЬ"!  и  зникнув  довговязий. '') 
Ждуть  студіозуси, — пітьтягуе  живіт... 
Борьжій  би  в  Кракові  постигли  роївкіе  ггагу. 


ч 


мусять  ждати:  бо  и  их  поЬІезае  оЬІі^е..  .'*) 
„9х,  друже,  брате  мій!  недобре  тут  нам  житиі 
(Глаголе  астроном).  Мені — коли  б  куліш. 
Або  хоч  галушки,  до  й  був  би  я  тим  ситий. 


87 


яА  то  дивись,  яким  зробивсь  тепер  сухар, 

Як  скорчивсь  ежаком,  про  свій  почувши  2аЬ1епІ  ^) 

Мабуть  не  дешево  заправив  господар. 

Дарма  що  не  доріс  до  золотих  БієгЬаІІеп!  ^°) 

III. 

Тим  часом  як  вони  сумують  на-тощав, 

А  зорі  на  небі  з  блакйту  виринають, 

И~  місяць  геть  підбивсь,  и,  попоівши  в  смак, 

Британ  ис  сухарем  додому  поспішають, — 

На  сідало  тихе  чиясь  рука  жорстка 

Сягає  помацки  и  Курицю  хапає.... 

„Кирр!  кирр!  кудах!  Шкода!  в  пекарьні  сторчака 

Летить  ис-під  ножа;  кров  горло  заливає. 

Премудра  Куронька— як  муха  в  кипячі.... 
Облазить  пірьречко  рябенькє-зозулясте.... 
И  на  сивіі  вже  в  палаючій  печі 
Голісінька  лежить.  Незнать,  якоі  й  масти. 

Помазують  іі  не  маслечком,  салцем, 
И,  трохи  вжаривши,  мукою  посипають, 
Засмагла  на  жару,  и  ледьві  не  сирцем 
С  салатою  гостям  голодним  посилають. 

А  вже  рука  жорстка  по  сідалу  шарах! 
Летять  ис-під  ножа  Курчатка  чепурненькі. 
Що  цілий  день  греблись  в  городі  по  грядках 
И  ббка  в  ямоцьці  лежали  коло  неньки. 

Бо  саме  притягнув  Жидів  страшенний  гурт, 
Лихих  п-ьянок,  що  кров  живцем  з  народу  ссали,— 
Тих  що  почули  вже  в  Росіи  сьвій  капут 
И,  мов.  у  другий  раз  з  Египту,  утекали. 

Народ  сей  избраний,  мов  пацюків  стада, 
Набіг  на  люд  сільський,  пьяний  та  необачний. 


88 


Безощадна,  во-вік  ненаситва  орда 

Зробила  шлях  новий  на  Львів  той  бідолашвий.   ^і) 

И  ось,  уже  вона  пробралась  у  Дорнбах, 
Щоб  студіозусам  вечерю  попсувати, 
Щоб  заглушити  жаб  сьпівочих  на  ставках 
И  всю  поазію  з  околиці  прогнати. 

Дарма,  жеріт'  собі  и  гламайте  Курчат, 
Наскочите  ви  тут  як-раз  на  Фараона, 
Здере  він  так  из  вас,  що  лучче  б  поросят 
Вам  істи  в  мужика  проти  свого  аакона. 


Іі 


осковські  кербелі  не  так-то  вже  важкі 
Про  Напсіеі  заказний  в  вас  будуть  у  кешені.  і"-^) 
Дознаєте  й  самі,  який  то  жал  гірький — 
Ні  за  що,  ні  про  що  платили  грошей  жмені. 

Джеркоче  Жндова,  не. чуючи  біди, 

В  Дорнбасі  на  горі,  під  літьню  ніч  тепленьку, 

И  поніміло  все...  Не  мовкнеш  тілько  ти, 

о  царю  всіх  пташок  сьпівочих,  соловейку!   ' 

Тн,  мов  поззіи  сьцілющая  вода. 

Дзюркочеш  голосно,  у  сьрібні  дзвони  дзвониш, 

И  як  би  ні  гнела  бідашнбго  біда, 

Хоч  на  часок  іі  від  серденька  прогониш. 

Не  слухай  их,  нехай  гарьчать  Жиди;   дзвони 
И  голосом  твоім  чудовним  нас  у  гору 
Над  меркантильним  сим  ишчадьдем  Сатани 
Вознось  и  підіймай  аж  під  небесну  зорю! 

Заслухавшись  тебе,  забули  Жидову 
.Сьвяті  подвижники  голодноі  науки, 
ІР,  як  в  лестивім  сьні,  бідахи  на-яву 

Втопили  у  твоіх  піснях  душевні  муки. 


п 


80 


Аж  ось,  насилу  пре  крухмалене  мурло 
Премудру  Курку  им,  а  Жидові — Курчаток, 
И,  мов  би  чарами,  в  трахтир  перенесло 
С  калитки  хирноі  останьній  их  нащадок. 

Гукнувши  2аЬ1еп!  всі  трі  гульдени  як  раз, 
Гаізапі,  Ьоппе  тіпе,  вони  сіпаці  заплатили  ^^) 
И,  покрепившись  так,  на  виспреній  Парнас, 
На  пятий  поверх  сьвій,  як  мога  посьпішили. 

Бо  не  було  вже  в  них  8регг§;е1(3'а  в  капшуці — 
Наизтеізіег'у,  що  им  віччинить,  заплатити, 
А  й  гірш  би  ще,  колиб  гаусмейстерській  доцьці, 
Що  любить  з  обома  принадно  говорити. 

На  небі  чистому  сияють  зіроньки, 
И  душу  вбогую  и  око  звеселяють, 
А  на  землі  в  траві — блискучі  червячки, 
И  сині  искорки  проміж  дерів  літають. 

Не  чути  Жидови...  Сьпівають  соловгі, 
А  по  ставках  жаби  все  нум  та  нум  голосять, 
И  по  людзьких  серьцях  воздушниі  струі 
Тиху,  сьцілющую  гармонію  розносять. 

О  жизне,  Божества  пречиста  похвало! 
Блажен,  хто  на  тебе,  як  на  сьвяту,  взирає, 
Хто  в  сяеві  твоім  усяке  топить  зло, 
И  в  тебе  на  грудях  младенцем  засипає. 

Блажен...  А  як  же  тим,  кого  жорстка  рука 
Хапає  с  сідала  домового  тихого. 
Хапає  помацки,  та  й  душить  простака, 
Хоч  той  бму  ні  же  не  заподіяв  злого? 

Не  вже  ж  бо  всім  таким  загубленим  капут. 
Мов  Курьці  тій  дурьній,  що  сідало  вважала 


90 


За  цітадель  якусь?  Невже  ж  бо  им  ні  тут, 
Ні  там  десь  високо,  не  буде  трибунала? 

Ні!  буде,  буде  суд  на  всіх  безбожних  аьлюк, 
Що  похапали  нас  из  домівок  затишних: 
Окриє  соромом  нелюдзьким  гаспедюк 
Потомство  у  своіх  докорах  віковішних. 


ІІОСЬІІІВ  до  ДУМИ. 

І  Так  муза  хуторна  серед  людей  чужих, 
Жартуючи,  сумні  перебірае  струни, 
З  розмаю  віщого  по  парках  городзьких, 
По  гульбищах  гучних  плете  вінки  на  труни. 

Обходить  памятьтю  ряди  забутих' трун 
Тих  друзів,  що  лягли  за  всенародьне  діло, 
И  доторкаецьця  злегесенька  до  струн, 
Щоб  сьлбзи  не  лились,  щоб  серце  не  боліло. 

о  друзі!  о  борьці  за  истену  сьвятуї 
Почуйте  голос  мій  ис-під  земли  сироі: 
1Я  вашу  чистоту  и  духа  правоту  ^*) 
Приношу,  як  трофей,  у  пантеон  героів. 


Дума-Казка  про  Діда  й  Бабу, 

про  Курочку  рябеньку  и  Надібку  золотеньку. 

ЧОЛОМ  И  РАЛЕЦЬ  моїй  ЗНАНІЙ. 
1к  в  омряці  почнім  народьнбго  житьтя 
іадницьця  день  ясний  духовноі  свободи, 
іайперш  усіх  тогді  прокинецьця  дитя 
Іещене  матери  розумноі,  ІІрироди. 

1о  золотих  дворьцях  и  мазанках-хатках 
Іобудить  нас  воно,  байдужню  челядь,  сонну. 


91 


И  россилае  всіх,  кому  щ6  до  лиця. 

На  працю  праведну,  роботу  чисту  й  чорну. 

Дарі  й  плугатарі  однаково  іі, 
Дитину  ту  чуйну,  кукібливу,  шанують, 
И  щ6  ні  повелить,  ніхто  не  скаже  „Ні"! 
Бояцьця  погляду,  и  нехотя  працюють. 

Бо  матері  своій,  розумній  и  грізьній, 
Всю  правду  виявить,  а  та  не  вибачає, 
И  ділом  розум  сьвій  покаже  мовчязний: 
Бідою  й  голодом  недбах  вона  карає. 

Так  чинить  Женщина.  Так  чиниш.  Звана,  й  ти. 
Ти  рано  встала  в  нас  и  челядь  побудила, 
Щоб  кожен  працював  умом  до  моготи. 
Кому  духовна  та  свобода  люба  й  мила. 

Розбуркала  й  мене,  старенького,  да  ні: 
На  працю  ломову,  голубко,  не  гожуся, 
Віт  тебе  ж  я  ралцем,  коли  даси  мені 
Потішить  лінощі  старечі,  відкуплюся. 

Ось,  на  ралець  тобі — Куріпочку  приніс. 

Вона  знесе  колись  іечко  золотеньке. 

Знесе  надібочку,  незнану  між  гульвіс: 

Замкнене  царство  в  ній,  гарненьке,  хоч  маленьке. 

Замкнене,  поки  хтось  великий  Божий  дар 
Оберне  на  корисьть  земляцтву— рідне  слово... 
Тогді  розгорнецьця  и  зажахтить,  як  жар, 
Олжи  страшилище  и  правди  сила  нова 


92 


КАЗКА  САМА. 


Блаженьні    нищіи  духом:  яко 
тЬхь  єсть  цярствіе   небеснов. 
Матвея  гл.  V,  3. 

Був  собі  дід  та  баба,  тай  збу- 
I  довали  собі  хатку  на  лбду. 

Казочка. 

Солись  був  Дід  собі  та  Баба,  и  вробили — 
Не  вам  се  кажучи — хатину  на  лбду... 
Що  нажили  колись  худоби,  все  підбили 
Під  себе  ницаки,  загнавши  их  в  біду. 

На  втіху,  Курочку  рябеньку  зозулясту 
Старі  самітники  розгорили  собі, 
И  вже  не  думали  топтати  білше  рясту, 
А  підклонитися  всевласниці  судьбі. 

За  море,  в  вирей,  край  роскішний,  пречудовний, 
Задумали  плисти  на  кризі  по-весьні. 
Там  хліба  й  усбго  им  був  достаток  повний. 
Мовляв,  як  на  умі  голодьній  тій  кумі,  і) 

Тим  часом  Курочку  сусіде  не  зьлюбили, 

Що  гарно  так  старим  сокоче  й  сокорить, 

Оскубли  и  в  піро  вороняче  зьрядили, 

Щоб  з  неі  сьміх  людзький  на  попрядках  зробить. 


«І 


Іі 


урьні  були  собі,  дарма  що  в  школі  вчились, 
И  знали  люде  их  далеко  по  торгах, 
Друковане  й  ручне  письмо  читать  навчились. 
Виводили  й  гласи  в  церквах  по  криласах.  " 


им  и  надумались  обідраньці  покинуть. 
Село,  що  виперло  из  грунту  их  на  лід, 


■ 


93 


И  „ва  Дунай,  мовляв,  бистренькою  запливуть",  '•«) 
Щоб  збутись  там  лихих  письменників-сусід. 

Настала  ж  провесінь,  и  воду  скрізь  пустило... 

По-над  затонами  зібралося  село. 

Що  кригу  с  хаткою  від  берега  відбило, 

И  дивно  й  сьмішно  се  невігласам   було. 

А  Дід  ис  сінечок  низесенько  вклонився. 
Сьвітила  лисина,  як  .місяць-перекрій. 
„Прощай,  громадонько,  коли  я  с  ким  сварився  ^) 
За  статок  трудовий,  чи  за  маєток  мій". 

— „Шкода  прощатися:  вони  тебе  не  чують... 
(За  Дідом  стоючи,  старенька  прорекла). 
Вони  з  нас,  бідолах,  ище  й  тепер  глузують, 
Як  утекаемо  с  худібоньки  й  села... 

,Нв  кланяйсь  бо  лихим"! 

— „Так,  Бабо,  гріх  казати. 
Лихі,  чи  не  лихі,  а  в  омряці  вони. 
Рятуй  их.  Господи,  рятуй,  Пречиста  Мати 
З  лукавих  пазурів  єхиди  Сатани"! 

— „Ще  й  молисься  за  них,  за  наше  ворожнетуї 
Ми  им  ненавидьні"... 

— „Оце  ж  то  й  мучить  их. 
Бо  давня  правда  се,  всбму  відома  сьвіту: 
Ненавиден  той  нам,,  хто  нас  піцьвів  під  гріх. 

ч 

„Тим,  Бабо,  любимо — кому  добро  зробили, 
И  ценавидимо — кому  зробили  зло; 
Колиб  же  ні,  ми  все  в  запомин  би  пустили, 
И  раю  в  серьці  в  нас,  и  пекла  б  не  було"... 

„Гай-гай,  невігласе,  старенький  мій  Степане! 

Того  ж  и  сталось  так,  що  вдавсь  еси  благий, 


94 


А  про  благого  всяк,  хто  тільки  в  вічі  гляне, 
Вже  й  думає,  що  він — звиняй  за  се — дурний.  *) 

„Похиле  дерево  еси,  мій  друже  любий: 
Тим  на  тебе  й  козли  скакали  й  барани,  ^) 
Аж  покіль  довели  до  лбдовоі  згуби... 
Худоби  ж  у  тебе — сорочка  да  штави, 

яДа  хата,  покришка   від  дощику,  від  сьнігу,  ^) 
Що  хутко  нікого  ій  буде  покривать: 
Ростопить  сонечко  наш  грунт  останьній — кригу, 
Тоді  вже  прийдецьця,  ох!  раків  годувать." 

— „Ти,  Бабо,  Курочку  забула  зозулясту. 
Іі  Господь,  як  нас,  від  нападу  хранить. 
Хоч  и  не  будемо  топтати  білше  рясту,  ') 
Да  нам  вона  якось  поможе  в  сьвіті  жить... 

„У  сьвіті....  сьвіту  ж  ми  не  тількі.  Бабо,  маєм, 
Що  у  вікні,  мовляв:  бго  там  білш  геть-геть. 
Куди  ми  й  думкою  з  земли  не  досягаєм, 
Куди  нас  приведе  хиба  спасенна  смерть". 

Зітхнула  Баба  й  хрест  на  себе  положила. 
„На  те  (рече)  я  йшла,  щоб  нам  у  купі  жить, 
А  раз  душа  кого  від  сврьця  полюбила, 
Дак  буде  поки  й  тху  вірнесенько  любить".  ") 

Іливуть  и  гуторять,  а  кригу)  мов  руками,  *) 

хатиною  вода  тихесенько  несе. 
Іостаньне  рідними  лугами  й  берегами 
Іід  очі  приязьні  пасе  й  не  напасе.  ^°) 

,0  рідна  земле,  ти,  де  мати  нас  вродила! 

Гка  ти  осяйна  й  на  соньці  й  а  тумані! 

[^ич  би  який  талан  нам  доленька  судила, 
Тужити  будемо  по  рідьній  стороні". 


95 


Так  Дід  из  Бабою,  немов  душа  єдина, 
Одно  подумали  и  мовчки  прорекли, 
Тоді  як  рідна  их  бессудьня  Украіна  *^) 
Зникала  в  синяві  и  в  димчасьтій  имлі. 


Пливуть  вони  Дьніпром,  затонами  крутими. 
Сокоче  Курочка  на  криші,  сокорить, 
Мов  сипле  думками  веселими-ясними: 
Байдуже  ій,  чи  рік,  чи  день  у  сьвіті  жить. 

Тим  часом  береги  ззирались  из  лугами,  ^^) 
Увзаем  надили  дівчачі  их  пісьні, 
А  заливні  луги — с  крутими  берегами. 
Мов  серце  с  серденьком  коханим  навесьні. 

Аж  ось...  Чи  се  не  ти  стоіш,  Ерусалиме,  ^*) 
Блискучий  на  ввесь  сьвіт  по  горах  тих  сьвятих? 
Чи,  може,  ти  се  встав  по  Лонгобардах,  Риме, 
У  пишних  мармурах,  у  главах  золотих? 

Чи  се  им  ті  казки,  старим  нетягам,  снились, 
Що  чули  від  бабусь  колись  по  запічках? 
Чи  справді  Золоті  Ворота  прочинились 
Туди,  де  сплять  сьвяті  печерники  в  гробах?  ^*) 

Невже  се  Киів  наш  єдиний  християнський 
Престол,  де  споминки  й  над  золото  блищять, — 
Той,  що  піймався  був  у  руки  ляхопанські, 
И  мусила  Русь  кров  за  нбго  проливать? 

„О  любі  пращурі,  що  давнину  зазнали 
Прапращурську!  коли  б  тепер  ви  ожили! 
Ви  б  тих  німих  руін  и  сьліду  не  впізнали. 
Що  кров-ью  ще  й  самі  и  сьлізми  облили".... 

Такі  слова,  чудьні,  мов  споминки  пророчі, 
Ис  серьця  ув  обох  живим  ключем  лились, 


96 


Як  всі  дива,  що  их  неситі  жерли  очі, 

С  тим,   щ6  в  душі  у   них  таілося,  злились. 

О!  як  би  любо  им  було  тепер  допхатись 
До  берега,  колиб  у  бідолах  було 
В  запасі  про  случай  на  кризі  коло  хати 
Яке  попнхачне  зеарядьде,  чи  весло!... 

Тут  приместись  би  им  хоч  сьмітьтечком  до  брами, 
Що  від  гріхів  тяжких  не  одного  спасла,  ^^) 
И  в  Господі  почить  з  дідами  та  з  бабами — 
Куди  их  крига,  мов  руками,  принесла.  ^^) 

Ні!  так  не  суджено,  а  суджено  за  море 
Славутою-Дніаром  та  за  Дунай  плисти, 
И  хоч  би  ще  яке  бідах  спіткало  горе, 
Без  марного  жалю  тихцем  перенести. 

То  сон  приснився  им — и  зник  з  очей,  чудовний, 
И  кригу  с  хаткою  ждуть  инші  ще  дива. 
Лягло  упоперек  Славути  стадо  чорне 
Турів  (ітрашних...  Реве  рогата  голова... 

Реве  одна,  а  там  и  друга,  и  десята... 
И  крутить  вирвою,  мов  те  пекелне  дно... 
Се  ж,  мабуть,  водяна  могила  Перепьята,  ^'') 
Що  кличе  степову  до  себе  вже  давно... 

Чувала  поклик  той  по  запечках  дітвора, — 

Не  наша,  школена  по-чужоземській  геть... 

Здавалось,  діялось  недавнечко  се,  вчора: 

Так  швидко  рід  людзький  косар  той  косить,  смерьть. 

Но  смерти  Дід  благий  (чи  дурень)  не  боіцьця. 
„Душа  моя  (рече)  у  Господа  в  руках. 
Нехай  собі  реве  підводний  тур,  ярицьця, — 
Ми,  Бабо,  так  як  те  козацтво  на  чайках. 


97 


„Черес  хребет  бго  перепливем  на  кризі, 
И  погуляємо  по  дивних  тих  сьвітах, 
Що  людям  явлені  у  віковічній  книзі 
Словами-зорями  в  бескраіх  небесах". 

И  се,  Дід  з  Бабою  на  той  Лиман  спадають, 
Що  на  бму  було  неволники  гіркі 
Дьніпру  Славутиці  низесенько  вклоняють, 
З  Босфору  женучи,  кгалери-байдаки.  ^^) 

Все  знав  дурень  Діл  хоч  в  школах  и  не  вчився, 
Як  ті,  що  Курочку  в  вороняче  піро 
Зрядили...  Він  на  сьвіт  по-свобму  дивився, 
И  за  розумне  зло  платив  дурним  добром. 

Дурним-благим,  мовляв  наш  нарід  необачний, 
Що  золото  таке,  чи  перло,  загубив, 
Як  вітер  грунт  &Г0,  на  радощі  дивачні, 
Ту  хатку  с  кригою,  від  берега  рдбвв. 

Переказом  він  знав,  та  ще  й  читав  по  зорях, 
Щ6  діялось  колись...  Ему  не  то  Лиман 
Знакомий  був, — він  знав    аж  ген  по  той  бік  моря 
Ще  й  зоряний  туман,  небесний  океан. 

.Грай,  моречко!  (рече)  и  филею  й  вітрами, 
Неси  у  вирей  нас,  в  роскішний,  тихий  край, 
Де  вже  не  діляцьця  надбаньнем  з  ворогами! 
Пливи  од  письмаків,  хатиночко,  втекай"! 

И  море  слухає  дурного,  стиха  грав, 

И  в  вирей,  тихий  край,  старесеньких  несе, 

И  мов  руками  их  на  филі  підіймав, 

И  очі  ними  Дід  пасе  й  не  напасе. 

То  золотом  вони  червоним  загоряцьця. 
То  блаватасами  здалека  заблищять, 


ІР 


98 


То  мов  кармазином  червоного  багряньця 
Аж  очі  заберуть,  то  перлами  киплять. 

Господень  дух  а  небес  легенько  подихає 
(Здаецьця  Дідові,  та  й  Бабі  вже  тепер), 
И  кригу  догори  незримо  підіймає... 
„О  Боже!  хоч  би  так  я  пливучи  й  умер"! 

(Промовив  Дід  благий,  чи  дурень  той  письменський) 
— „О  Боженьку!  колиб  ти  нас  обох  прийняв 
У  тьвій  пресьвітлий  рай,  у  вертоград  едемський, 
Що  Син  возьлюбленний  тьвій  нам  обітував"! 

(Старесенька  собі  за  Дідом  промовляє). 
И  Всемогущий,  що  так  жизьню  и  людьми. 
Як  тихим  ходом  зір  небесних,  управляє, 
Чи  в  морі  рибою,  чи  у  степах  зьвірми, 

Вволив  их  воленьку:  бесмертними  зробились, 
Се  єсть  померли,  як  ми  звикли  говорить, — 
Померли,  чи  на  сьвіт  у-друге  народились, 
И  чують,  як  міз  них  рябенька  сокорить, 

И  бачять,  як  кругом  бескрайе  море  грає. 
Як  филя  с  филею  навзаводи  біжить. 
Червоне  сонечко  вже  спочивать  сідає, 
Кармазин  и  блават  в  очу  в  них  миготить, 

И  ніч...  Ні!  ночи  там  ніколи  не  буває. 
Де  Бог,  Бог  сонців,  их  на  лоно  взяв  к  собі. 
Там  сонце  наново  по  заході  сияе, 
А  зорі  миготять  иа  ним  у  боротьбі, — 

ІШ  боротьбі-таньці,  небесьнім  хороводі, 
Нід  сьпіви  янголят  и  всіх  небесних  сил, 
Ного  й  не  снилося  сйгосьвітьній  природі. 


90 


Щ6  в  дусі  віщий  сон  предивно  виявляє, 
Як  нас  крилі  несуть,  фантазійні  крилі, 
Кудись,  де  мертве  все  й  забуте  оживає, 
Що  тут  жило  колись,  чи  снилось  на  землі. 

Туди  й  вони  пливуть  по  морю  віковічнім,  у 

По  морю,  справді  вже  бес  краю  й  бес  коньця. 
Нема  там  берегів,  як  временам  тим  вічним, 
Що  в  них  витає  дух  живбтвору  Оцьця. 

Пливуть  у  времена,  в  столітьтя  нешчисленьні 
На  довгі  тисячі,  на  сотьні  тисяч  літ. 
В  того  ж  бо,  хто  звелів  явитися  вселенним, 
Тисячолітьтю  й  дьню  однакий  дай  завіт. 

Однакий  дан  завіт  у  нбго  й  мириядам, 

И  нам,  що  с  хором  их  навіки  зільлемось. 

Що  вже  не  вернемось  кг  жалям,  нудьгам,  досадам, 

И  жизьню  чистою  вп-ьємось-причастимось. 

Велике  из  дрібним  постане  в  нас  укупі, 
Як  се  и  Господу  присуще,  Богу  сил: 
Бо  й  в  дусі  нашому  и  в  бездиханьнім  трупі 
Та  ж  сама  жизни  суть,  що  й  в  сяєві  сьвітил. 

Чи  ми  труждалися,  чи  чесно  забавлялись. 
Чи  мужами  були  блаженьні,  чи  дітьми. 
Чи  духом  з  низини  угору  підбивались, — 
Все  те  зістанецьця  за  нашими  тіньми. 

Дитиною  сей  сьвіт  покинув  Дід  убогий, 
И  в  нбго  цяцею  Куріпочка  була: 
Оце  ж  іі  и  в  ті  незримі  нам  чертоги 
Господьня  благодать  а  земли  перенесла. 

Як  діти  яблучком  гуляюцьця  в  господі 
В  Пречистоі,  що  нам  се  певно  подали 


100 


Ті,  що  колись  були  обмерли  по  природі 

II  с  сьвіту  другого  нам  звістку  принесли,  *^) 

Так  Дід  из  Бабою  о  Возі  забавлялись 
Земною  втіхою,  що  в  них  була  одна, 
И  душі  чисьті  их  Куріпкою  втішались, 
Що  вкупі  з  ними  глум  ворожий  прийняла. 

И,  як  на  небі  зір  и  зірочок  без  ліку. 
Що  й  око  нічиє  ще  их  не  обняло. 
Так  ув  обителях  Господьніх  чоловіку 
Блаженних  чистих  душ  кругом  видно  було. 

И  все,  до  чого  щ6  на  сьвіті  прямувало 
У  величі  2°)  ума,  чи  в  серьця  правоті, 
Все,  щ6  чужі  краі  прозвали  идеалом, 
Сияло  перед  ним  в  небесьній  красоті. 

Чи  царством  правив  хто,  чи  бідкавсь  ис  семнею, 

Чи  хто  велике  тут,  чи  хто  мали  робив, 

Стояло  там  воно  перед  бго  душею, 

Щоб  веселивсь  добром,  яке  тут  возлюбив. 

И  все  утеряне  в  земній  плачу  юдолі, 
Таке,  що  серденьку  до-віку  не  забуть, 
Цьвіло-блищало  там  квітками  в  Божім  полі, 
Немов  плачущому  вони  встилали  путь. 

Таке  незабутнє  и  в  Діда  в  серьці  нило, 
И  нагинало  тай  Бабусю  до  земли: 
Через  недолюдків  вона  не  породила 
Потіхи  старощів,  первбцьвіту  сем-ьі. 

Аж  се!  у  Господа  любви  з  благого  серьця. 

Де  вічно  гарне  все  и  все  ніжне  живе. 

Мов  чисте  янголя  до  Дідуся  сьміецьця, 

И  Бабу  мамою,  матусенькою  зве.  ,       " 


101 


Нетреба  ж  там  було  людей  про  се  питати. 
Де  з  душами  Господь  всезнрньнем  поділивсь, 
И  хто  сподобився  такоі  благодати. 
Тому  здавалося,  що  там  він  и  родивсь. 

,Мій  синочку!  се  ж  ти!  (став  янголя  Дід  звати). 
Ходи,  на  рученьках  тебе  подержу  я"! 
— „Моя  дитинонько!  (заголосила  мати) 
Тепер  ми  вкупці  всі,  Господьня  ми  сімья. 

Споглянь,  яку  тобі  ми  цяцю  там  придбали. 
Де  не  схотів  еси  на  сьвіти  з  нами  жить: 
На  кризі  мазанку  через  моря  примчали, 
На  ній  Куріпочка  рябенька  сокорить". 

Нігіким  дивом  там  сьвяті  не  дивували, 
Де  всяких  див  було  в  них  вічне  джерело. 
Там  душі  праведьні  так  тихо  ликували, 
Як  тисячі  сьвітил  по  небесах  текло. 


Узяв  синка  свого  на  руки  Дід  благенький 
И  Бабі  квіточку  Господьню  передав. 
Мов  сонечко,  сьміявсь  до  них  обох  маленький, 
И  рученятами  до  криги  тріпотав. 

А  крпга,  мов  зоря,  на  небесах  блищала, 
Мов  сто  комет-сестер  до-купоньки  зійшлось, 
И  сяевом  царські  корони  потемняла: 
Лід,  глина,  дерево,  все  сяевом  взялось. 

Куріпочка  ж  ряба  ввесь  рай  обсокотала. 
Щоб  знали  праведьні,  яке  вона  добро: 
'Знесла  бо  золоте  іечко  й  ясувала, 
Що  ціле  царствечко  в  надібці  тій  було. 

Зьнялись  тогді  пісьні  пречисьті  херувимськи, 
И  розгорнулося  іечко  золоте, 


102 


108 


ГІ  все,  що  грецький  мир  знав  гарне,  як  и  римський, 
Воскресло  тут.  Було  се  царствечко  сьвяте. 

Ніхто  спасенної  надібочки  такої 
В  Господьнбму  раю  не  ждав,  не  сподівавсь, 
Та  дивом  сим,  як  ми  серед  грязі  земної, 
^|Г  серьці  чистому  ні  же  не  дивувавсь. 

Бо  в  царствечку  тому  все  праведне  творилось, 
Чого  втворити  в  нас  пророки  не  змогли, 
Що  розумам  ясним  з  давен  давнезних  снилось. 
Про  щ6  и  кров  лилась,  и  сьліз  річки  текли. 

Возвеселивсь  благий,  як  царствечко  побачив, 
З  великих  радощів  сердекга  заридав: 
Згорнув  іечко  знов,  мов  угольле  горяче, 
И  золоту  синку  надібку  передав. 


ЧОЛОМ  доземний  моїй  ЖЕ  ТАКИ  ЗНАНІЙ. 

я  знав  тебе  маленькою,  різною, 
И  буде  вже  тому  с  півсотьні  літ. 
Ми  бачили  багацько  див  с  тобою, 
Ми  бачили  и  взнали  добре  сьвіт. 
Боролись  ми  не  раз,  не  два  с  судьббю, 
И  в  боротьбі  осипався  наш  цьвіт. 
Од  сьвіту  ми  прегордого  відбились, 
Да  в  старощах  ще  краще  полюбились. 

Скажи,  колиб  вернувсь  изнов  той  день, 
Як  бачились  у-перве  ми  с  тобою, 
Чи  знов  би  ти  сьпівала  тих  пісень. 
Що  по  сьвітах  летять  було  за  мною? 
Чи  знов  би  ти,  зачувши  дзень-дзелень, 
На  мурозі  лягала  головою 


о» 


И  слухала  музику  тих  копит. 
Що  до  твоїх  несли  мене  воріт? 

О!  анаю,  що  колиб  еси  и  з  раю, 
Коньця  й  віньця  усіх  земних  розлук, 
Почула,  що  доріженьку  верстаю 
До  тебе  кріз  дими  пекелних  мук 
И  серед  них  на  силах  знемогаю, 
И  падав  знеможений  мій  дух, — 
Позичила  б  ти  крил  у  серафима, 
И  ринулась  кг  мені  сьвітзаочиї^а. 

И  в  морок  зла  зі  сьвіту  чистоти 
Метнула^  би  одним-одна  душею... 
Перемогла  б  нечисту  силу  ти 
Пречистою  потугою  своєю, — 
И,  в-парі,  ми  в  чудовні  висоти 
Зьнялись  би  знов  понад  житьтя  грязею, 
И,  пісьля  всіх  трівог  и  завірух, 
Були  б — один  блаженно  тихий  дух. 


•••; 


Дума  про  Татарина  й  Орапа. 

За  Волгою  в  степах  жив-пробував  Татарин, 
На  прозвище  в  Татар  він  звався  Карамза. 
С  Татарина  того  зробивсь  царський  боярин: 
Бо  воїн  добрий  був,  ушкуйників  гроза. 

Переродилися  ж  у  Росиян  Татаре, 
И  рід  новий  постав  дворян  Карамзиних, 
И  занедбав  своїх  татарських  предків  свари 
За  чамбули  й  стада  в  авулах  степових. 

И  не  вбачав  собі  в  гординцях-неотесах 
Проводирів  ума  и  доблести  взорьців. 


104 


И  закохавсь  в  нових  громадзьких  интересах 
Під  скипетром  царів,  единости  творьців. 

І    И  думкою  про  них  спасеною  натхнений, 

і    На  ворохибини  стороньні  не  вважав, 
Дививсь  оддалеки  на  той  народ  непевний, 
Що  півнем  (с  предків  Кгал)  бадЄривсь-виступав, 

И  з  вірного  того  царям  великим  роду 
Високий  розумом  у  мир  один  прийшов, 
Що  нашу  дивну  всім  завидникам  природу 
Збагнув,  и  руський  сьвіт  у  темряві  знайшов. 

И  славного  во-вік  Дванацьцятого  Року, 
Як  з  Кгалом  двадесять  язик  на  нас  ийшло, 
У  нас  Карамзину,  бувалщини  пророку, 
Що  буде  з  ворогом,  закрите  не, було. 

Знайшовши  руський  сьвіт,  він  руський  сьвіт  грядущий 
Очима  зрячими  кріз  темряву  вбачав. 
Цареві  доброму,  на  працю  невсипущий, 
Умами  правити  й  серьцями  помагав. 

И  книгу-библію  росийського  завіту, 
Що  пращур  правнуку  з-давен  завітував, 
Під  небувалу  ще  тревогу  кругосьвіту 
На  поученьнв  він  перед  царем  гортав. 

И  поучався  царь,  в  царях  благословений,     " 
Глаголючи:  „Тобі  хвала,  не  нам,  не  нам,— 
Тобі,  що  правдою  царюєш  у  вселеній. 
Що  дав  закон  усім  грядущим  временам"! 

Списавши  библію  росийського  завіту, 
Підьняв  нас  високо  угору  Карамзин: 
Прибавилось  в  серьцях  ладу,  в  умах —  совіту, 
У  царства  и  в  царя  зробився  дух  один. 


І 


105 


И  воспарив  тогді  орел  наш  двоеглавий, 
Орел  обох  Росий,  народів  хижих  страх, 
И  вожжадали  ми  під  бго  крильми  слави — 
Владицтва  мирного  на  сусі  й  на  морях. 

II. 

В  тім  краі,  де  весна  про  зіму  не  чувала, 
Як  про  песковий  степ  не  знають  люде  в  вас, 
Де  ніч  из  днем  палкимь  у  рівновазі  стала, 
Де  самосій  росте  банан  и  овавас, — 

Жив  дикий  царь,  чи  князь,  губатий,  кучеревий, 
Обличьчем  сутемний,  як  памяткова  мідь. 
Здобув  за  живота  такоі  тілкі  слави, 
ІЦо  був  страшний,  як  лев,  и  дужий,  як  ведьмідь. 

Не  помогла  ж  бму  бго  ведмежа  сила, 
Як  на  бго  напер  такий,  як  він,  Орап: 
Хуртовина  бго  до  кореня  зломила, 
С  потужного  царя  зробивсь  мизерний  раб. 

Роспродано  бго  з  дітворою  й  жінками 
По  тих  оплаканих  н^волницьких  торгах, 
И  ростеклись  вони  крамарськими  шляхами: 
Було  их  бідолах  на  сусі  й  на  морях. 

Одно  з  запроданих  в  неволеньку  царяток, 
На  забавку  собі,  купив  наш  царь  Петро, 
Обороняючи  по  предках  сьвій  достаток.... 
(Любив  народьню  чесьть  над  золото  й  сьрібло). 

Як  виноградина,  чіпляючись  на  дубі, 
Щасливе  й  цриязне  росло  Орапеня, 
И  виросло  мале  в  царській  походьній  службі, 
Що  сскакувало  вже  й  на  дикого  коня. 


106 


Оддав  же  мудрий  царь  бго  в  чужу  науку, 

Надав  бму  имья  велике —  Ганнибал, 

И  перейняв  Орап  усю  військову  штуку, 

И  був  у  нбго  син — преславний  адмирал.    .        . 

И  заревли  тогді  гармати  джерелаті 
По  тих  сьлізми  колись  доповняних  морях, 
Що  доповняла  их  плачуща  гірко  мати, — 
Нагнав  и  на  Босфор  и  на  Египет  страх. 

С  царського  пестуна,  нового  Ганнибала, 
Прищеплений  процьвів  рід  Пушкиних  старий, 
И  древня  слава  их  новою  засияла 
Над  всі  правителі,  над  всі  богатирі. 

Подякував  унук,  тай  знов  унук  за  діда, 
Що  в  царстьві  дано  им  притулок  захисний. 
Де  захищає  царь  од  дикого  сусіда 
Народ,  мов  той  чабан — од  вовка  статок  сьвій. 

И  все  те,  щ6  душа  у  предках  перезвала. 
Все,  щ6  пережила  з-давен  кипуща  кров. 
Чого  орапська  та  родина  дознавала, — 
Напасьть  и  торжество,  ненависьть  и  любов, — 

Нам  Пушкин  висьпівав  на  лад  архикултурний, 
И  руську  восхвалив  над  всі  царства  судьбу,  >) 
И  викував  новий  язик  літературний, 
Мов  бубон-тулумбас,  мов  золоту  трубу. 

Левиний  острах  той  и  та  ведмежа  сила, 
Що  ними  вславився  між  дикарів  дикарь. 
Все  те  наука  в  нім  и  жизьнь  переробила; 


107 


III. 


Як  лився  русьісий   дзьвін,  дзьвінкий  на  всю  вселевну, 
Не  жалували  ми  ні  злата,  ні  сьрібла, 
Аби  скликати  ним  до-купи  оглашенну 
Науки  гласом  Русь  до  сьоільнбго  добра. 

В  казан,  що  клекотів  помішаним  металом, 
Ми  вергали  які  таланти  здобули, 
И  жертва  ся  була  единости  началом, 
И  жертву  сю  ми  всі  від  серьця  принесли. 

Все  переплавлюе  велика  яїизпи  сила: 
Татарина  й  Ляха,  Орапа  й  Козака. 
Из  множества  племен  єдине  сотворила. 
На  диво  всім  вікам,  Всевишрбго  рука. 

Татарин  и  Орап  між  нас  переродились. 
Зробились  чесьтю  нам  и  славою  во-вік... 
Анахтема  ж  усім,  що  думкою  відбились 
Від  нас,  так  як  той  Хміль,  той  кат-головосік! 

Не  мало  постинав  шляхецькими  мечами 
Прихильних  до  Москви  полковницьких  голів. 
Задумавши  нову  Руіну  з  козаками, 
И  на  Москву  дививсь,  як  хижий  вовк  на  хлів. 

Анахтема  и  тим,  що  по  сьлідам  зрадливим 
Губили  на  Москві  правдивих  земляків, 
И  язиком  своим,  диявольські-лестивим. 
Туманили  й  самих  державників-мужів! 

До  наших  дьнів  ляхі  пронози  не  вгавають 
Хулу  на  праведне  земляцтво  возверзать; 
До  наших  дьнів  мужі-державники  не  знають, 
Де  смути  клевета,  де  правди  благодать. 


108 


О  дзвоне  голосиийі  скликай  всі  душі  чисьті 
В  громаду  вічову:  нехай  науки  сьвіт 
Осьвітить  розумні  нехай  дух  тьми  нечистий 
Не  вносить  клевети  в  братерський  наш  совіті 


Дума  Пересторога, 

вельми  на  потомні  часи  потьрібна.  і; 

В  жидівськім  городі,  що  грішми  брязкотів 

Из  раньнеі  пори  та  й  до  глухоі  ночи, 

У  давню  давнину  пророк  убогий  жив, 

И  незасьліплені  мамоною  мав  очі. 

В  своіх  приятелів  и  навіть  ворогів 

На  признацьці  він  був,  вк  чоловік  робочий. 

Из  року-в-рік  що-день  труждався  та  сьпівав, 

Над  працю  й  сьпів  сьвятий  веселощів  не  знав. 

Увечорі  ж,  як  скрізь  народ  відпочивав, 
Посівши  на  низьких  уз  гулицю  порогах, 
Тим  часом  як  багач  у  багача  гуляв 
Та  винами  впивавсь  у  дорогих  чертогах, — 
Пророк  по  зборищйіх  убогих  прохождав,    л 
Мов  по  беспастирних  овчарьнях-синагогах, 
И  серцем  батьківським  над  людьми  вболівав, 
Що  розум  их  туман  великий  окривав. 

На  праведний  глагол  глухі  вони  були, 
А  прислухалися  до  сьпівів  коломутних, 
Котрими  серце  их  сьліпі  вожді  вели 
|По  предківських  сьлідах,  крівавих  и  беспутних. 
[Розбоі  предківські  великі  похвали 
[Пирацтвом  на  морях  и  боєм  сухопутним 
[Сьтяжали  в  тих  сьліпих,  та  промовних  вождів 
[И  чарували  слух  обідраньців-Жидів. 


109 


,0  братьтеї  (вопияв  обідранцям  пророк 
Серед  их  дикоі  вечірьнбі  розмови) 
Пирацтво  на  морях  се  не  хвала, — порок, 
А  здобич  бобва — на  се  закон  суровий 
Від  Бога  дано  всім,  в  кого  здоровий  товк 
У  голові  живе,  а  в  серьці — ужас  іфови. 
Лукаві  погудки  сьліпі  вожді  гудуть, 
И  до  погибели  вас,  неуків,  ведуть. 

„Дивітесь,  он  палат  на  сонечку  верхи 

Блищать  цяцьковані  вінками  да  квітками. 

Вам  кажуть,  ніби  ви  за  предківські  гріхи 

Не  породилися  п^ами-дукачами: 

Бо  предки  дукачам  зоставили  шляхи 

До  втеків  крадькома  з  великими  скарбами. 

Було  б  усіх  панів  списами  зупинить, 

И  панських  немовлят  в  крові  батьків  топить. 

„Тепер  би  ви  самі  жили  в  таких  домах, 
Пивами,  винами,  медами  б  упивались: 
Уся  б  земля  була  в  тих  жилавих  руках. 
Котрими  мужики  с  панами  росправлялись. 
А  то  раюєте  хиба  в  одних  шинках. 
Що  по  панах  новим  панам  подоставались. 
Останьню  денежку  .шинкарьці  несете. 
Не  горілки,  сьвій  піт  крівавий  там  пьете. 


,И  слухаєте  ви,  повішавши  носи, 
Кобзарьську  проповідь,  безрозумну  науку. 
Яряцьця  в  вас  серьця,  мов  людожерьні  пси 
Тих  часів,  як  павам  ви  завдавали  муку 
И  присудили  им — чи  то  лезвом  коси. 
Чи  списом  и  ножем — из  душами  розлуку, — 
И  робом  предківським  горланите  пісьні. 
Про  пожарі  та  кров  гуканьня  нависьні. 


по 


..Доволі  вже  було  руінникам  хвали 
Од  ваших  кобзарів,  що  з-низу  закипає, 
А  зверху  піною  блазенської  хули 
Их  пісьня,  мов  з  горшка  щербатого,  збегае. 
Так  ваші  й  пращурі  васанськими  ревли 
Биками  лютими;  да  память  не  зазнає, 
Щоб  виревли  вони  народові  добро, 
Щоб  тихо  й  весело  в  низьких  хатах  було. 

„Не  слухайте  ви  их,  вождів  своіх  сьліпих, 
Одрідьдя  книжників,  насіньня  фарисеів. 
Що  ніби  гордий  Рим  воітелів  сьвятих 
Скрутив  неволею,  понівечив  Евреів. 
Рим  гамував  самих  нашийників   людзьких. 
Обороняв  од  зьлюк  побожних  назореів, 
И  хлібом  запоміг  пустий,  голодний  край, 
Що  здобочи  чигав,  не  дбав  про  урожай. 

„Колись  давно  сей  край  був — мов  едемський  ряй, 

Стояли  в  нім  скирти  по  гумнах  ожередом. 

Сторицею  зерно  родило  під  случай, 

И  поголоска  йшла,  що  молоком  та  медом 

Текла  бго  земля...  О  Боже!  не  прощай 

Тому,  хто  ввередив  єхидним  увередом 

Нам  духа,— хто  підьняв  нас  на  дурну  войну, 

Щоб  звеселити  тьми  владику,  Сатану. 

„Наука  в  нас  була  з  давняшніх  літ  мала, — 
И  ту  він  зьнівечив,  догоджуючи   аду. 
Зезумна  помста  нас  у  темряву  ввела, 
Ік  ми  почаділи  від  крівяного  чаду 
Іа  пожарах,  де  вся  письменність  полягла. 

дав  нам  демон  тьми  за  подвиги  в  ваграду 
'уйновище  пусте  да  голоднечу  й  мір, 
РЮдоль  оччаяньня,  німоі  смерти  пир. 


111 


,Тогді  ж  то  гордий  Рим,  забувщи  ту  біду, 
Що  ми  бму  не  раз  ув  осьліпі  чинили,      - 
Як  на  бго  свою  прирождену  орду 
Ш  чужою  дичею  про  шарпаньне  водили. 
Не  захотів  воздать  нам  по  заслузі  мзду 
Так,  як  би  ми  бму,  коли  б  змогли,  зробили: 
Одьняв  у  нас  из  рук  посьвячені  ножі, — 
И  ми  тепер  імо  з  біди  сласьні  коржі. 

„А  що  завидьні  вам  роскоші  дукачів, 
Людзьких,  мовляв,  п7>явок,  ненаситних  драконів, 
(Як  чуєте  ви  се  віт  тих  сьліпих  вождів. 
Від  голосних  клепал  и  пустодзвонних  дзвонів). 
Марнуйте  всяку  річ,  хто  б  с-піт-тишка  ні  вчив. 
Се  воля  жизьняних  непохибних  законів, 
-  Щоб  сила  силою  из  віку  в  вік  була 
И  в  висотах  добра,  и  в  преисподьніх  зла. 

„Нехай  вони  й  п-ьянки,  нехай  вони  й  вовки. 
Прожерливі  леви,  ненаситьні  дракони, — 
Коли  ви  надитесь  гидкі  своі  шинки 
Ледачим  промінять  на  пишні  вавилони,  *) 
Як  учять  книжники,  байдужні  на  людзькі 
И  на  божественні  вселенськиі  закони, 
Дак  я  вам  простий  путь  до  того  покажу, 
И  правду  голосну  небоязно  скажу. 


«Ледарювати  ви  не  мислите  вгорі, 
Ви  царства  Божого  внизу  спасеньні  діти... 
(Так  титулують  вас  ті,  що  в  теплі  й  добрі 
Седять  и  хочуть  вас  панами  поробити, — 
Панами  не  в  свойму,  в  сусідзькому  дворі, 
А  сьвій  дьвір  наглухо,  як  серце,  зачинити). 
Ви  правди  хочете,  громадзького  добра: 
Не  лізте  ж  из  ножем  до  панського  двора. 


112 

КНе  краттесь  из  огнем  пекелницьким  до  тих, 
0[о  не  дають,  мовляв,  голоті  панувати: 
і>о  не  впадає  діл  и  подвигів  благих 
Дорогою  гріха  та  зьвірства  совершати. 
;  Нехай  карає  Бог  недолюдків  лихих, 
А  вам  хто  право  дав  переступи  карати? 
'  Скаравши  бессудно,  ти  будеш  гірший  кат, 
Ніж  той,  хто  дослуживсь  гріхами  до  палат. 

„Коли  ж  хто  вгору  зьнявсь  таким  ясним  умом. 
Що  й  кесареві  путь  зтьумів  би  показати. 
Над  сьвяченим  бго  столітьтями  судом 
Не  надься  потоптом  крівавим  панувати. 
Через  руіну  лжа,  сьлідом  за  мужиком, 
Гадюкою  вповзе  в  цяцьковані  палати, 
[І  будуть  з  мужиків  тіж  самі  знов  пани, 
Клеврети  духа  тьми,  знарядьде  Сатани. 

Се  бачимо  й  тепер.  Як  уляглась  війна, 
Що  вдарили  були  на  кесаря  ми  з  дуру. 
Постала  в  нас  тогді  велика  новина: 
Зе  одного  підьняв  угору  гайдабуру 
Зеликодушний  Рим,  аби  луна  дурна 
Зе  баламутила  завидливу  натуру, 
Цо  ніби  в  кесаря  той  тількі  Римлянин, 
Іий  батько  римський  був  из-роду  гражданин. 

И  поробилися  вельможними  такі, 

Цо  й  підписатися  без  писаря  не  вміли: 

)0  по  батьках  були  мизерьні  лушники, 

Цо  знали  тільки  лук  да  сагайдак,  да  стьріли, 

'>  походах  нюхали,  де  пахнуть  горілки: 

'уди,  мов  сарана,  Господень  гнів,  летіли, 

[алили  бес  путя  и  гумна  и  стоги, 

іс8го  статешнбго  запеклі  вороги. 


\ 


118 


„Оце  ж  вони  й  живуть, — вони,  чи,  все  одно, 
Унуки  их  у  тих  цяцькованих  палатах, 
И  байдуже  им,  що  засьліплене  вікно 
Не  сьсяе  сяевом  в  низьких  мужичих  хатах. 
Таке  ж  и  з  вас  самих  постане  в  нас  багно, 
Як  будете  ходить  у  здертих  с  панства  шатах, — 
Як  ис  своих  низьких  да  путемрявих  хат 
З  ножами  добіївтесь  до  золотих  палат. 

„Ні,  миле  братьтв,  вії  се  не  дорога  вам: 
Се  балка  та  грузька,  в  котьрій  пани  тонули. 
Що,  затемнивши  сьвіт  авгурством  мужикам, 
Самі  з  их  темряви  и  досі  не  зорнули. 
Гей,  не  зьвіряйтеся  письменним  ницакам! 
Вони  вже  раз  дурних  у  невилазну  пхнули. 
Чим  хоч  ехидзтво  зви,  як  хоч  ножа  сьвяти, 
Крівавим  манівцем  до  щасьтя  не  дойти. 

„Воно  в  вас,  мов  той  скарб,  у  схові  по  хатах, 

Хочби  от  ветхости  лягала  хата  й  бока. 

Талан  и  доленьку  ви  держите  в  руках, 

Під  вічним  назиром  всевидящого  ока. 

Робіт'  по  правді  всім,  и  тим,  що  у  свитках, 

И  тим,  що  на  свитки  поглядують  звисока,-^ 

По  правді,  так  як  вам  Учитель  повелів, 

Що  на  кресьті,  мов  тать,  за  праведьнісьть  висів. 

„По  правді  й  щиросьті...  Який  се  талісман! 
Яке  се  двигало  про  вбогих  и  богатихі 
Яке  сьвітило  в-день  на  морі  піт  туман, 
В-ночі  піт  темряву  дьля  караблів  крилатих! 
Ви  білше  маєте,  ніж  сулить  вам  обман,  ^) 
Підштовхуючи  вас  на  дукачів  пузатих. 
Знарядьдем  простим  сим  ви  сьвіт  покорите, 
И  сьвій  убогий  край  ва-вік  збагатите. 


І 


114 


, Непевна  доля  й  тих,  що  мов  цьвіти  цьвітуть, 
Коли  з  их  процьвіту  не  буде  миру  плоду. 
Поникнуть  до  землі,  погибне  вся  их  путь 
Через  их  ледарство,  собі  и  людям  іпкоду. 
Не  в  золотій  писі  земноі  жизни  суть, 
А  в  праіц  праведьній,  у  послузі  народу, 
В  тій  послузі  сьвятій,  щоб  з  неі  всім  було 
И  вбогим  землякам  и  дукачам — добро." 


Дума  про  найвишчий  Дар. 

Летіло  дьві  душі  на  крилах  упованьня, 
На  крилах  віри  в  жизьнь  всемирного  добра. 
Упившись  нектаром  сьвятого  закоханьня, 
Ся  пара  чистих  душ  вінок  из  роз  несла. 

Рече  одна  одьній:  „Оце  ми  покидаєм 
И  топимо  людзькі  в  запомині  дарв. 
Незримо  мирові  над  миром  пролетаем... 
Байдужні  нам  парства,  байдужні  нам  царі, 

„Байдужна  слава  их  и  все,  що  рідна  мова 
У  струнах  золотих  вікам  передала... 
И  навіт  всі  пісьні,  що  муза  суеслова 
Ними  у  серденько  мов  восторг  лила. 

„Один  вінок  любви,  сьвятого  закоханьня, 
1^0  ним  було  одно  'дного  вінчали  ми, 
[ехай  зістанецьця,  як  дар  завітуваньня, 
достойніщоі  людини  на  землі, — 

„Дар  уловлять  серьця  в  ту  любосну  науку, 
їо  нас  по-над  людьми  с  тобою  вознесла, — 


• 


116 

Що  підіймала  нас  над  всяке  горе  й  муку 
И  нам  ще  на  землі  позвати  рай  дала. 

„Бо  инше  все — мана:  єдино  на  потребу — 

Любити  ближнЗго,  як  любиш  сам  себе... 

Ти   ближній  з  ближніх   мій,  підьняв   мене  ти  кг  небу: 

Білш  ніж  саму  себе  любила  я  тебе. 

,И  се  ж  то  й  й  воно,  про  щ6  працюють  люде, 
Про  щ6  художества  й  наук  вони  дойшли, 
Про  щ6  турбуюцьця,  як  з  нами  далше  буде, 
И  хочуть  осягти  усі  коньці  земли. 

„я  в  серденьку  моім  вселенную  носила, 

я  між  людьми  тебе,  як  сьвіт  у  тьмі,  знайшла, 

Тебе  мого  ума  царем  настановила, 

И  з  роз  тобі  вінок  на  голову  сплела. 

„Благословеньні  сі  квітки  неувядущі 
Мені  Господь  любви  незримо  показав. 
„„Нехай  вони  (рече)   про  всі  віки  грядущі 
Благоухають,  що  б  ваш  мир  одраду  мав — 

„„В  печалях  и  В' трудах  и  в  клопотах  щоденних. 
Що  ними  'дно  'дного  знай  люде  бременять 
Задьля  химер  своіх,  чи  баришів  злиденних, 
Покіль  Я  призову  кг  Собі  их  душі  всьпять". 

„И  кожному,  як  нам,  достойним  в  любій  парі, 
Дає  він  вічних  роз  пахущих  на  вінок, 
И  кожна  пара  так,  блаженная,  верстає 
Дорогу  до  бго  блаженних  домівок. 

,И,  покидаючи  обителі  людзькиі 

И  все,  що  розами  в  душі  моій  цьвіло, 


116 


Бажаю,  щоб  знов  хтось  знав  радощі  сьвятиі. 
Як  серденьку  мойму  даровано  було. 

„Скажи  ж  мені,  моє  розумне  закоханьне, — 
Ти  взнав  юдольній  мир,  ти  добре  взнав  людей: 
Кому  нам  передать  сей  дар  очаруваньня, 
Сю  чесьть,  чесьніщу  всіх  заслужених  честей? 

„Нехай  и  той,  чи  та,  уквіччана,  шукає. 
Як  я  тебе  колись  шукала  між  людьми, 
И  сим  вінком  бго  на  радощі  вінчає, 
Як  зьвінчані  були  колись  на  щасьте  ми. 

„Рівен  сей  дар  тому,  щоб  мертвих  воскрешати, 
Або  бессмертний  дух  серед  людей  рождать, 
,  Тим  над  усі  чесьті  повинен  він  стояти: 
і  Любов  бо  в  серце  влить — се  Божа  благодать". 

І  — „Воіістину!  (рече  спарований  до  неі). 
і  Ба  й  ті,  що  струнами  рокочуть,  як  Боян, 

Поставили  Сго  над  всякі  апогеі: 

Се  царь  людзьких  сердець,  самодержавний  пан. 

„Над  всі  дари  сей  дар,  над  всі  чесьті  панує... 
Тим,  розовий  вінок  прийнявши  з  Божих  рук. 
Нехай  блаженная  душа  его  шанує, 
Клейнод  запомину  гірках  житейських  мук, 

„И  в  Господа  про  те  самого  поспитає, 
[  Кому  сю  благодать,  з  дарів  найвишчий  дар, 
І  У  спадок  передать  між  людьми  подабае, 

Одраду  між  одрад,  сьвященний   жизни  жар? 

1  , Благаймо:  „Господи!  немногим  из  немногих 
і  Ти  дарував  талан — любити  бес  коньця, 


117 


Любов-ью  вознестись  по-над  зьвірят  двоногих 
И  возлетіть  людьми  до  тебе,  до  Оцьця. 

я  „Вкажи  нам,  хто  з  людей  живих  правдиво  стоіть 
Прийняти  вишчу  чесьть,  яка  на  сьвіті  й, 
И  рани  в  серденьку  сьвятим  натхненьнем  гоіть 
Тому,  кому  любов  и  душу  віддає"? 

— „Ні!  я  не  доступлюсь  туди,  де  херувими. 
Серед  осьвічених  сьвітилами  палат, 
И  в  хорі  сил  сьвятих  крилаті  серафими 
Сьпівають-вопіють:  „Сьвят,  Господи,  сьвят,  сьвят"! 

„Я  никну  перед  ним,  и  землю  забуваю, 
И  навіт  наш  вінок  міняє  наче  цьвіт... 
И  сьлізми  все,  чим  я  щаслива,  виливаю, 
И  тількі  сьлізоньки  від  мене  має  сьвіт. 

„Ми  на  землі  жили  коханьвя  тихим  раєм... 
Іі  покинувши,  не  мусимо  забуть. 
Тепер  до  Бога  ми,  ближеньні,  возлетаєм: 
Наставмо  ж  и  людей  на-  благодатьню  путь. 

„Жадаю,  щоб  ище  чиясь  душа  дознала 
Любовних  сьвятощІБ,  що  ними  я  жила, 
Найкрашчбго  з  людей  вінком  сим  уквіччала, 
И  дар  П093ІИ  в  поеті  обріла... 

„Вінчаючи  бго  коханьнем  на  натхненьна. 
Нехай  у  парі  з  ним  восторги  чисьті  п-ье, 
Й  духа  истени  з  Оццем  іі  общеньне 
Грядущим  по  іі  сьлідам  передає*! 


Рече  Чїпарований:  „О  тихосьвітна  зоре! 
Б  тобі  від  юних  літ  Господь  живий  живе: 


І 


118 


■ролий  же  на  земних  братів  любови  море, 
,0  й  с-під  небес  тебе  між  бідолашних  зве. 


„Скажи  ж  тепер  мені:  кому  сей  чудотворний  ' 
Вінок  из  роз,  кому  достойно  подаси? 
Хто  з  міждо  чад  землі,  у  темряві  тлетворьній, 
!    Так  серцем  праведен,  як  праведна  еси"? 

И  сьлбзи  ронючи,  мов  росу  благотворну. 
Вона  ему:  „Згадай  про  торжище  сумне, 
Де  ядовиту  лжу,  гадюку-зьлюку  чорну, 
Дрочили  язики  против  тебе  й  мене, 

„Дівчина  ж  отроча  від  гурту  відрізнилась, 
И  погляд  кинула  на  гадину  грізний, 
И  нам,  незнаемим,  незнана  уклонилась. 
Сияв  архистратиг  в  тій  дівчині  малій. 

„На  голову  страшну  без  страху  наступила 
Пятою  голою,  в  потузі  чистоти, — 
И  вмовкли  язики,  и  виросли  в  нас  крила. 
Щоб  над  безоднею  клевет  нас  вознести. 

„Вона  ж  живих  людей  одна  правдиво  стоіть 
Прийняти  вишчу  чесьть,  яка  на  сьвіті  й, 
И  рани  в  серденьку  натхненьнем  чистим  гоїть 
Тому,  кому  любов  и  душу  віддає. 

„Нехай  же  сьвятощів  душа  іі  дознає, 
И  розами  во-вік  пахущими  цьвіте, 
Найкрашчого  з  людей  вінком  сим  увінчав, 
И  дар  поззіи  в  позті  обріте"! 


119 


На  чужій  Чужині.' 

И  тебе  вже  оце  не  побачу,  мій  краю  коханий,    . 
Не  побачу  степів  тих  роскішних,  гаів  тих  сьпівучих, 
И  поляжу  бес  слави  в  могилі  німій  и  нікому  незнаній, 
И  забудуть  мене  на  Славуті  Дьніпрі,  на  Порогах  ревучих. 

*  • 

Не  забудеш  мене,  поки  віку  твого,  моя  нене  Вкраіно, 
Поки  мова  твоя  голосна  у  пісьнях,  як  сьрібло  чисте,  дзвонить 
На  що  глянеш,  усюди  згадаєш  твого  бідолашнбго  сина; 
Туподумство  людзьке,  моя  нене,  віт  тебе  бго  не  заслонить. 


Одьвідини. 


• 


Тим  часом  як  недомисел  земляцький, 
Юртуецьця  в  письменницьких  кагалах, 
Мов  ті  сейми  в  землі  погибній  Ляцькій, 
Кохаецьця  в  руінних  идеалах, 
И  строіть  сьвіт  на  темряви  началах, 
Я  в  тихій  зачиняюся  хатині, 
Не  дбаю,  щ6  там  пишуть  по  журналах, 
И,  притаївшись  на  чужій  чужині, 
Ширяю  думками  по  рідній  Україні.  . 

До  мене  Муза,  в  образі  любови. 

Од  берегів  дьнїпрових  прибуває, 

И  пишними   нетязі-козакові 

Картинами  хатину  зукрашае, 

Пісьнями  заволоку  розважає, 

И  кобзу  строіть  на  високі  тони... 

И  дух  бго  понурий  воскресає, 
»  И  возвишаецьця  над  миліони. 
Що  серцем  хиляцьця  під  грішничі  закони. 


І 


120 


О  Музо,  божество  сердець  правдивих! 
Нехай  лукавство  сьвіт  порабощае, 
И  фарисеів  сьвято-нечестивих 
На  високосьті  слави  підіймає: 
Наш  дух  на  тебе  в  тузі  уповає, 
Сумних  сиріт  живущая  криницеї 
Мов  олень  на  источникн  жадає, 
До  тебе  линем,  розуму  царице, 
Любови  й  чистоти  сьвята,  небесна  жрицеї 


І 


До  Кобзи  та  до  Музи. 

Моя  ти  втіхо,  кобзо  тихострунна! 
Одна  ти  в  мене  из  утіх  зісталась. 
Як  жизьнь  важка,  гірка,  великотрудна 
До  вічного  спочивища  добралась. 

Заграй  мені,  мов  той  Зол  воздушний, 
Озвись,  голубко,  забуркукай  стиха. 
Ачей  козак,  нетяга  прямодушний, 
ІІозбудецьця  хоч  на  часину  лиха. 

Жене  бго  из  края  в  край,  тімаху, 
Людзьке  лукавство  да  ехидзтво  ісляте. 
Завидує  він  степовому  птаху, 
Не  маючи  й  могили,  щоб  испасти. 


Заграй  же  згорда  голосом  величним, 

І  На  сором  зьлюкам,  що  тебе  плямують, 
Загрімай  на  лихих  докором  вічним. 
Нехай  тебе  віки  грядущі  чують. 
і 


« 

'  І 


121 


А  ти,  моє  надиханьнв  спасенне, 
Моя  ти  Музо,  в  образі  любови! 
Покинь  бідаху  на  житьте  злиденне, 
Йди  собі  на  береги  Дьніпрови. 

Там  люде  в  темряві  седять  глибокій. 
Ти  их  осьвітиш  сяевом  небесним, 
я  ж  тут  од  мук  спочину,  одинокий, 
Дознаю  щасьтя  прахом  бессловєсним. 


Рай. 


Привітствую  твбя,  пустинний  уголок-ь 
Пушкинь 

Вітаю  глуш  твою,  куточку  мій  затишний. 

Де  я  ховаюсь  од  лихих  людей. 
Що  гайдамаками  осіли  „город  пишний", 

Хвалителями  гидосних  страстей, 
Черес  котрі  наш  край  у  в  Азію  подався, 
Пустинею  ума  и  людзкости  зістався. 

Я  тут — мов  у  раю...  Кругом  живуть  панки, 
Такі  ж  байдужні  до  самопознаньня. 

Як  их  хаптурники,  их  судьді  й  мужики... 
Благословенний  край  розумованьня! 

Погляну  з  захисту — воли,  воли  й  воли, 

Безмовні,  як  и  их  батьки  й  діди  були. 

Я  тут — новий  Адам:  сьвій  тихиіі  раЙ  обходжу, 

И  всім  скотам  даю  имєнуваньне. 
Скотам  и  гадам,  щ6  в  которого  знаходжу. 

На  споминку,  на  вічне  памятаньне, 


122 


Що  пробував  колись  в  цім  краї  чоловік, 

И  між  німих  зьвірят  прожив  блаженний  вік. 


І 

^Н  Як  праотець  Адам,  ходжу  я  аут  за  плугом, 
ЩІ  В  поту  лиця  сьвій  хліб  насушний  ім, 

'    *   И  нікого  мені  назвати  братом,  другом, 
Або  слугою  не-лихим  своім. 
А  все  ж  ми  з  Евою  щасливші  над  зьвірята, 
І  Над  всі  воли,  осли,  телята,  поросята. 

Як  праотець  Адам,  и  знаю  зьвягу  хатьню 
Ис  Каіном  беш  чести  й  без  ума. 

Та,  молячись,  дивлюсь  на  Еву  благодатьню, 
И  не  подужає  мене  ворожа  тьма. 

Сьміюсь  на  хуторі  и  с  темного  хижацтва, 

И  з  велемудрого  письмацтвагайдамацтва. 

Благословен  Господь  за  всі  бго  дари! 

Влагословен:  сподобив  мене  раю... 
Працюю  від  зорі  до  півьнЄі  пори 

И  на  погану  погань  не  вважаю. 
В  затишному  раю  „я  води  Лети  п-ью", 
Да  тихострунную  настроюю  мою. 


Козарьлюзі    Лободі, 

посилаючи  вму  „Байду". 

На  мене  скрива,  мов  вовки  з  байрака, 
Дивились-позирали  мудреці, 
Що  в  мене  думка  з  ними  не  однака: 
Вони  бо  знані  на  всю  Русь  кравці. 

По  викройці  викроюють  готовій 
Историю,  романи,  ба  й  стихи; 


-   о 


128 

До  як  же  хуторному  простакові 
Вбачати  их  письменницькі  гріхи? 

Ти  ж,  не  мудруючи  з  ними  лукаво, 
До  мене,  як  до  брата,  пригорнувсь, 
Піхотою  прибув  на  хутір  браво, 
Гостиньців  гарних  я  в  тебе  здобувсь. 

За  них  оце  дешевого  гостиньця 
Тобі,  мій  друже  козарьлюго,  шлю. 
Нехай  тобі  він  хоч  на  те  згодицьця, 
Щоб  знав,  яку  гірку  я  часом  п-ью. 

Хотів  би  голос  по  сьвітах  пустити, — 
Мій  голос  буря-хуртовина  рве. 
Хотів  би  правду  людям  говорити, — 
Ведмедем  дуросьвіщина  реве. 

Чортма  на  сьвіті  правди,  от  щ6  горе! 
Іі,  мовляв  той  старець,  „не  зиськать"... 
Хиба  пійти  з  нудьги  на  Чорне  море. 
Щоб  на  гаках  по-Байдинській  сконать. 


Покобзарщина. 

Не  славте  кобзаря  словами  золотими. 
Повісте  ви  над  ним  бго  трицьцятострунну. 
Нехай  між  липами  пахущими,  густими 
Из  вітерцем  веде  розмову  тихо-думну. 

Нехай  Зол  іі  тихесенько  гойдав, 

Як  ис  сестрою  брат,  про  нбго  розмовляє, 

Обнявшись,  шепче  ій  и  душу  розважає. 


124 


И,  хлиплючи,  вона  про  все  бму  роскаже: 
Якого  щасьтя  з  ним  и  горя  вдвох  дознали, 
Як  ополчалося  на  них  ехидзтво  враже, 
Як  мерли  обойко  и  знову  воскресали. 

И  буде  він  іі  тихесенько  гойдати, 

Як  ис  сестрою  брат,  про  нвго  розмовляти. 

Обнявшись  плакати  и  тугу  розважати. 


Не  славте  кобзаря  пісьнями  голосними: 
Дзвінить  §му  хвалу  бго  трицьцятострунна. 
Колись  він  заблищать  між  душами  ясними, 
И  зникне  вся  хула  ворожа  нерозумна. 

И  буде  дух  его  из  віку  в  вік  сияти, 
Серьця  сьцілющою  водою  покропляти, 
И  рани  гоіти,  и  сьлези  обтирати. 


Каверзникам. 

Як  на  Сібір   колись  ви  засилали 
•Правдивих  земляків  московськими  руками, 

Так  и  мене  сюди  запакували, 
Щоб  я  бесідував  з  одними  мужиками, 

Щоб  картами  п-ьянйми  забавлявся, 

С  підпанками  тупими  тількі  знався. 

Шкода  и  злости  вашоі  и  праці: 
Я  розмовляю  тут  из  богом  Аполлоном, 

Не  дурників-панків,  а  муз  и  грацій 
Збіраю  в  хуторі  моеі  ліри  дзвоном. 

С  талантами  всемирними  тут  знаюсь, 

З  Гомером  и  Шексніром  обіймаюсь. 


125 


Писакам-Брехачам. 

Звиваєте  мені  вінок  терновий... 
Лаврового  в  ледачих  не  прошу, 
И  ропотом  на  суд  ваш  суесловий 
Перед  судом  Господьнім  не  грішу. 
Не  люблять  пси,  на  гавканьне  готові. 
Горячого  (всяк  знає)  кулешу. 
У  Правди  вид  полом-ьяний,  огнистий. 
Жахаецьця  іі  дух  тьми  нечистий. 

Понурившись  у  землю,  мов  бики. 
Ви  ревете  на  ревищі  письменства. 
Так  по  своіх  вертепах  козаки 
Ревли  проти  Москви  й  іі  главенствя. 
И  доревлись,  що  их  у  крвпаки 
Повернено,  подвижників  равенства. 
Хто  ж  повернув?  Зрадливі  их  брати.  *) 
Хто  покарав  лихих  катів?  Кати! 

Так  ваша  кров  лиха  й  тепер  бунтує 
Бео  совісти,  беш  чести,   без  ума. 
Письменницьке  багно,  мов  Січ,  юртуе, 
Силкуецьця  згасить  сьвіт  правди  тьма. 

Ні!  як  Москва  над  зьлюками  панує. 
Що  на  іі  гавчять  бес  сорома, 
Так  праведьні  пісьні  моеі  Музи 
Накладують  на  ваші  брехні  вузи. 


126 


Метаморфоза. 


Нечисто  вь  них  воображенье, 
Не  повимаеть  нась  оно. 


Пушкинь. 


Дорогу  темряву  мою 
Ти  райським  сьвітомь  осьвітила: 
Бо  душу  чистую  твою 
Пречиста  сила  появила. 

Дорогу  темряву  мою 
Ще  гушчим  туманом  окрила: 
Бо  душу  чистую  твою 
Нечиста  сила  помрачила. 

Як  серденьком  твоим  ясним, 
Мов  сонце,  дух  мій  осияла, 
Над  всяким  творивом  земним 
Ти  в  мене  божеством  стояла. 

Як  розумом  чужим,  тупим, 
Мене  на  розум  наставляла, 
Дитям  оцьця  брехні  сьліпим 
В  моїм  умі  и  в  серьці  стала. 


127 


Лбадонна. 


Аиинь,  аііинь  глаголю  ваиь,  яко 
вся  отпустятся  согр*швнія  сивомі» 
чвлов*ч*скимі.,  и  хуленія,  елика  ащв 
восхулять:  а  иже  воохулить  на  Духа 
Святаго,  не  имать  отпущенія  вові- 
ки, но  повинен-ь  єсть  вічному  суду. 
Марка  гл.  III.  28,  29. 


Я  вас  намалював,  недбвірки  сьвятини, 
Хулителі  ключа  живого  Гиппокрени. 
Чудовищем  гидкй  до-віку  на  Вкраіні 
Стояти  буде  образ  ваш  мерзений. 

И  дітям  матіркй  віддалеки  на  нбго, 
Як  на  пекелний  лик,  показувати  будуть, 
На  зневажателя  натхненьня  пресьвятого, 
И  діти  Абадонну  не  забудуть. 

И,  як  в  німих  віках  потоне  Украіна, 
Над  нею  чудищем  гидким  стояти  буде 
Моя  гидотою  бессмертная  картина. 
Щоб  гидували  вами  вічно  люде. 


Праведне  Пануваньнє. 

Голубко  Музо!  годі  сумовати 
Да  плакатись  наД  сьліпотою  черьні, 
Що  золотом  вцяцьковує   палати, 
Од  сьвіту  правди  сховища  мизерьні. 

Обіймемось  та  пійдемо  в  левади, 
■  В  поля,  в  луги,  в  гаї  широкошумні. 
Чи  не  розьвіемо  тяжкоі  там  досади 
На  узурпацій,  на  захвати  безумні. 


128 


Глянь-поднвпсь,  який  в  нас  , пишний  город", 
И  скількі  в  нім  окраси  дорогої! 
Дпханьвя  нашого  не  труїть  смород, 
И  деспот  мисьли  не  гніте  живоі. 

Пісьнями  тут  ми  з  Богом  розмовляєм, 
Вселенна  серьцю  нашому  відкрита, 
И  обласьті  ми  ширші  осягаєм, 
Ніж  та  бідота,  золотом  окрита." 


П  О  З  Т  О  В  І. 


Повть,  не  дорожи  любовію  народной 
Пушкинь. 

Кобзарю!  не  дивись  ні  на  хвалу  темнбти, 
Ні  на  письменницьку   огуду  за  пісьні, 
И  ласки  не  шукай  ні  в  дуків,   ні  в  голоти; 
Дзвони  собі,  сьпівай  в  сьвятій  самотині. 

Не  ярмарку  тебе  гучному  зрозуміти 
Серед  своіх  тревог,  або  пустих  утіх. 
Нехай  турбуюцьця,  чи  граюцьця,  мов  діти: 
Ти  на  високий  лад  не  перестроиш  их. 

Их  небеса — базар,  их  божество — мамона. 
Купують,  продають,  міняють  крам  на  крам, 
И  буквою  свого  житейського  закона 
Готові  зруйновать  духовний  правди  храм. 

Готові,  и  не  раз  на  торжищах  великих 
„Роспни,  росини  бго!"  вигукує  тиран; 
Но  не  смущаецьця  тьвій  дух  од  криків  диких: 
Ти— невмірущий  царь,  ти  й  над  царями  пан. 


129 


Царська  Грамата. 


Синь  мой  еси  ти:  елгь  двесь  родіїх-ь  тя. 
Псаломь  II,  7 


Я — царь  и  буду  ще  предовго  царювати, — 
Аж  поки  крашчого  над  мене  вродить  мати. 

Той  області  нові  широкі  осягне, 
И  сяевом  своїм  затуманить  мене. 

Блаженний  відойду  кг  Создателю  Адама, 
Возьляжу  в  правоті  на  лоні  Авраама, 

И  весел  йтимусь  тим  вічно  з  ним  удвох, 
Що  крашчого  царя  над  мене  дав  вам  Бог. 

Царюючи  ж  тепер  над  вірними  серьцями, 
Самодержавствую  прихилними  умами* 

И  се  тебе  моїм  наказним  огласив,-    . 
Найбілшою  міз  них  повагою  окрив. 

Повага  та — мого  достоенства  частина: 

Ти  не  наказний  мій,  возьлюблена  дитина/уг 

И  ІЗудеш  у  мене  дитиною  во-вік: 

Такий  бо  з  мене  вдавсь  на  сьвіті  чоловік. 


Я  глибоко  в  душі  й  любов  таю  ^  ненависьть; 
Огуджуе  ж  мене  мизерна  тількі  зависьть. 


130 


І 


Сум  и  Розвага. 


Кобзо!  давно  ми  с  тобою  по  сьвіту  блукаєм, 
'  Добре  та  й  добре  обоє  сей  сьвіт  лихий  знаєм. 
'  Знаєм,  яка  тут  бував  холодна  весна, 

Як  побиває  первоцьвіт  морозом  вона. 

О  мій  первоцьвіте  любий!  моі  ви  надііі 
Кобзо!  де  ділись  усі  мовчязьні  твоі  мрііі 
Рано  порвалась  твоя  найдорожча  струна. 


Тпм-то,  голубко,  про  сьвіт  сей  невесело  дзвониш, 
Дзвониш  перебовком,  стиха,  мов  мертвих  хорониш. 
Що  за  важеньні  ти  мипьлі  наводиш  н^  ум! 
Скількі  у  тебе  гірких,  ш;е  несьпіваних,  дум! 

Годі  ж  бо,  сестро,  тужити,  моя  жалібнице! 
Годі  квилить-проквиляти,  ясна  соколице, 
Мов  би  почула  еси  смертоносний  самумі 

■    » 

Глянь-подивися:  „роскрились  високі  могили"... 
Знаємо  вже,  кого  в  них  и  як  положили... 
В  раду  зібравшись,  козацьки  потомки  гудуть. 
Творять  над  грішними  предками  праведний  суд. 

Кропить  гаряча  сьлбза  незагоєні  рани, 
Топить,  як  віск,  беззаконно-тиранські  кайдани, 
Вказує  жизьні  новий,  неневолницький  путь. 


Кобзо  орлице!  заклич-задзвони  з  високости, 
Щоб  на  тьвій  поклик  старі  позросталися  кості 


181 

И  неповинно  пролитая  кров  ожила, 
И  Воянами-орлами  земля  процьвіла. 

Чарами  слова  розмай,  мов  ту  хмару,  недолю. 

Слово  нам  верне  и  силу  давнезну  и  волю, 

И  не  один  в  нас  лавровий  вінок  обів-ьє  круг  чола. 


Муза. 

Музо,  бєсхитросна,  проста,  дівчино  стидлива, 
Вбога  селяночко,  сьпівом  та  сьміхом  щаслива! 

Ти  до  мене,  сироти,  як  сестра  пригорнулась, 
На  почиааньнв  благе  в  тихім  серці  почулась. 

Вдвох  ми  о  тобою  обходимо  всю  Украіну, 
Словом  спасенним  вітаємо  добру  людину. 

И  де  слова  наші  в  душу  сьвяту  западають, 
Там  віковічно  пахущі  квітки  процьвітають. 

Раєм  Гооподьнім  на  мучене  серденько  віють, 
И  жнвотворьні,  великі  надіі  в  вім  сіють. 


До  Сьпідлених. 


Коли  сьпідьліете  так,  як  ті  Греки, 
Що  мову  добру,  дороге  намисто, 
•Из  дешевеньким  шклом  перемішали 
И  дикі  груди  дико  вцяцькували, — 
Дак  ще  й  тогді,  в  якісь  віки  далекі, 
Обернетесь  від  сьмітьтя  до  скарбівйи. 


182 

Де  чисьті  перла,  зерна  многоціньні, 
На  соньці  грають-жевріють  предивно,  ' 
И  неукам  и  вченим  сяють  рівно. 
Обернетесь  и  будете  по  верну 
Перебірать  казну  свою  мизерну, 
Знайшовши  ж  цінне  зерьнятко,  носити, 
В  моій  скарбівні  сховища  просити, 
Щоб  ваша  мова  згублена-аабута, 
Заглушена  ледачим  сьмітьтем  рута. 
Як  искорка  дьрібна,  жила-блищала, 
В  моім  огні  вовіки  не  згасала. 


Тьрі  Позти. 

Як  літьнім  ранком  шчервоніють  хмари 
Над  сонечком,  що  весело  встає, 
И  пан  старий,  надівши  окуляри, 
Провизію  с  комори  видає, 
А  ранок  у  гаю  и  в  полі  творить  чари, 

Тогді  вся  дробина  клекоче  и  сокоче, 
И  сокорить,  и  кахкає  й  пищить, 
А  по  сусідах  лаяньне  жіноче 
Та  діцький  крик  аж  ув  ушах  лящить, 
И  глушить  коськаньне  ночліжне  парубоче... 

Під  сей  гармидер,  гук  и  птаства  джеркотаньне 
И  гавканьне  собак,  и  хлоцців  реготав ьне, 
Позти,  мов  боги,  ні  нй,  що  не  вважають, 

пісьню  зорьнюю  про  дольній  сьвіт  сьпівають. 


•І 


'дин  поат  в  саду,  проміж  квіток  росистих, 
Сьпівае,  як  восток  горить  у  водах  чистих. 
Як  вітерки  туман  у  кучері  звивають, 
II  медом  під  селом  гречки  благоухають. 


іаз 


Другий  поат  йде  в  долину  до  криниці — 
Відерцем  зачерпнуть  погожоі  водиці, 
И  про  віночок  сьвій,  про  любощі  сьпівае, — 
Мов  а  раю  сьпів  бго  до  серьця  долітає. 

А  трейтій  думами  сягая  аж  за  море, 
Сьпівае  про  войну,  про  всбгосьвітьне  горе. 
Душа  9го  кипить,  рокочуть  грізно  струни, 
И  сиплють  на  земних  богів  свої  перуни. 


'* 
«      * 

Серце  моє  тихе. 
Пташко  полохлива! 

Ой 

про  що 
Бідна, 

я  народилась 
нещаслива? 

Людям  щасьте-доля, 
А  мені — неволя... 
Ні  заїсти,  ні  запити 
Бідуваньня-горя". 

Дайте  мені  рути, 
Щироі  й  отрути, 
Щоб  мені  мого  нелюба 
Серденьком  забути. 

Ой  не  хочу  жити, 
Нелюбу  годити! 
Лучче  тобі,  тихе,  серце, 
На  ножі  кипіти... 


* 
*      * 


Квітки  с  сьлЗзами, 

Сьлбзи  с  квітками 

Не  ровлучаюцьця,  сестро,  ніколи. 


184 

Скроплюють  сьлбзи 
Пишниі  рози, 
Своі  роскішні,  велишні  престоли. 

Благоухають, 
Землю  скрашають 
Пишні  престоли  праведних  сьліз— рози. 

Им  же  відрада, 
Вишча   награда — 
Чисьті  да  щирі,  да  праведьні  сьлбзи. 


Лілія.  *) 


І 

■  Цшуюцьцц  с  тобою  всі,  лиліе, 

щ     Хто  сьвіт  побачив  у  твоій  ограді, 

Щ      Метелики  легкі,  жуки  важкиі, 

■  Піддаючися  красоти  принаді. 
Я  ж,  мов  чужий  в  принадьнім  вертограді, 
Віддалеки  дивлюсь  на  цілуваньне, 
И  мовчки  віддаюсь  моій  досаді: 

І         Яке  безрозумне  над-ьуживаньнв 
Оьвятих  любови  прав  и  жизни  занедбаньнві 

Ціпкими  лапками  стебло  тоненьке, 
Хибке,  тьвій  стан  високий  обіймають; 
Твоє,  як  сьніг  ураняшній,  біленьке 
Лице  жорсткими   вусами  торкають, 
И  поцілунками  п-ьють-випивають 
Кадило  райське— запашне  диханьне, 
Що  ним  уста  твої  благоухають. 
Яке  безрозумне  надьуживаньне 
Іятих  любови  прав  и  жизни  занедбаньне! 

Дивлюсь  оддалеки...  Так  від  земного 
Земля  бере  своє,  бере  байдужно. 

раз.  „Дн*прь-  1885  г.,  №  369,  8-го  февраля. 


186 

'  Вона  не  знає  вишчого,  сьвятоі'о, 
И  нівечить  лилію  благодушно. 
Метелики  й  казюки  всякі  дружно 
Пречисту  душу  з  неі  випивають, 
Смакуючи  в  іі  красі  бездушно... 
Чиї  ж  розумні,  чесьні  очі  знають, 
Про  що  такі  квітки  цьвітуть-благоухають? 


Троє  Схотінок.  *) 

Одной  картивьі  я  желалі)  бьіть  в'Ьчно  зритвль. 

Пушккнь. 

Я  не  хотів  би  ні  царських  палат. 

Ні  вертоградів  пишно-прохолодних. 
Аби  у  мене  був  з  душею  добрий  лад, 
Щоб  не  насилував  я  мислей  благородних. 

Я  не  хсугів  би  сьвітових  утіх, 

Що  забавляють  олухів  великих, 
Аби  у  мене  був  веселий  в  серьці  сьміх. 
Серед  моіх  книжок,  моіх  пенатів  тихих. 

Цураюсь  я  багацтва,  висоти 

И  популярности,  ума  отрути. 
Аби  Мадонною,  о  сонце  доброти, 
Сияла  ти  мені  в  моі  хмарьні  минути! 


Заворожена  Криниця.  **) 


Вертоградії  моей  свстрьі. 
Пушкинь. 


У  сестри  моеі  тихо 
Процьвітае  сад  в  ограді. 
Кинамон,  моя  утіха, 
Нард,  алое  в  любім  саді. 


*)  Гав.  .Дніпрі.,'  1885  г.,  №  367,  1-го  февраля. 
*•)  Газ.  „ДігЬпрь,"   1885  г.,  ?в  361,  18'го  января. 


186 


І87 


Там  квітки,  як  в  Божім  раю, 
Що  на  Тигрі  да  Евхраті, 
Зорями  в  траві  зоряють, 
Тонуть-плавлють  в  ароматі. 

Там  гранати  наливвиі 
Солодощів  дивних  повні.,. 
Гудуть  бжоли  золотиі, 
Мов  з  Едему  тихі  дзвони. 

Серед  саду-винограду 
В  кринах  схована  криниця... 
Мойму  серьціо  на  відраду 
Заворожена  водиця. 

Заворожена  й  заклята, 
Щоб  не  знали  люде  ходу: 
Бо  призначено  дьля  брата 
Чисту  воду-прохолоду. 

Вітре  тихий  від  заходу! 
Вволи  волю,  мого  серьця: 
Повінь  чарами  на  воду. 
Нехай  льлецьця,  нехай  льлецьця. 

Вітре  буйний  Аквилоне! 
Подми  чарами,  крилатий, 
На  ті  нарди,  кинамони. 
Нехай  каплють  аромати. 


о 


До  Маруси  В  ***. 

Марусенько!  моя  голубко  сизокрила! 

Як  повно  у  тебе  в  тім  серденьку  добра! 

Коли  б  змогла  еси,  ти  б  крилечками  вкрила 

Обідва  береги  Славутиці  Дьніпра, — 

Ти  перш  усіх,  мене  б  од  зьлюк  тих  захистила, 


ї 


Що  не  долюблюють  правдивого  пера. 
Що  подвизаюцьця,  воюють  за  свободу, 
И  вкинули  б  мене  серед  Славути  в  воду. 

О!  не  хапайсь,  молю,  до  подвигів  великих. 
Не  та  се  сторона,  де  можна  б  их  творить... 
У  боротьбі  сьвятій  против  инстивктів  диких 
Даремно  серьця  жар  в  тобі  перегорить, 
Пройми  ним  и  натхни  хоч  всі  земні  язики, 
А  трупа  мертвого  тобі  не  воскресить. 
Нехай  своі  мерьці  самі  мерьці  хоронять. 
Що  по  живому  вже  давно  у  дзвони  дзвонять. 

Верьнімось,  любонько,  до  вічних  идеалів. 
Згадаймо,  що  й  один  атом  не  пропаде 
С  того,  що  втворено  у  самому  началі, 
С  котрого  й  РІД  и  дух  вародьній  наш  йде. 
Перечитаймо  знов  божествепі  скрижалі; 
Читаньне  пилне  нас  до  правди  доведе, 
И  будем  правдою  ума  и  серьця  жити. 
Грядуще  сяево  у  темряві  носити. 

Отечество  ж  собі  грунтуймо  в  рідьнім  слові: 
Воно,  одно  воно  від  пагуби  втече, 
Піддержить  націю  на  предківській  основі, — 
Хитатимуть  іі  політики  вотще; 
Переживе  воно  дурне  вбиваньнв  мови, 
Народам  и  вікам  всю  правду  прорече... 
Голубоньки!  ви  нам  у  алигодьнях  надія, 
Мов  благовістниця,  неувядна  лилія. 

На  лоні  вашому,  пречистому  й  ніжному, 
Возродицьця-зросте  наш  староруський  дух, 
И  не  підклоницьця  він  духові  новому. 
Тонами  вишчими  сповнить  народьвій  слух, 


138 


Не  буде  вже  зерна  давати  за  полову 
И  літьнбго  тепла  за  зімогрій-кожух. 
;  Народьня  наша  в  вас  ув  області  природа, 
II  серьця  правота,   и  розуму  свобода. 


Чудо. 

Очима  стьрілись  ми,  и  ти  мені  сказала, 
Що  я  вінок  ношу,  письменства  зюзерен, 
Схилила  голову  с  покорою  васала, 
И  не  постерегла,  що  то  не  лавр,  терен. 

Так!  хитьрі  книжники  й  лукаві  фарисеі 
Розмножили  своє  потомство  беш  числа, 
И  доленьки  зьвізда  письменськоі  моеі 
Мене  в  синедрион  на  суд  их  привела. 

На  раді  розумів,  у  пиндженьні  жорстоких, 
Присуджено  мені  носити  сей  терен, 
Щоб  ним  жахав  мужів,  талантами  високих, 
И  сивих  юношей,  и  любомудрих  жен. 

Но  ти  вклонилася  и  чудо  сотворила, 
Якого  не  творив  ніхто  ще  на  землі... 
Глянь!  лаврами  мене  незрима  сила  вкрила.., 
Глянь!  демони  терен  в  геенну  понесли. 

Чи  чуєш?  с-під  землі  щось  глухо  завиває... 
Се  плаче,  с  скрежетом  зубів,  синедрион: 
Тепер  носить  бму  вінок  сей  припадає, 
Що  в  пиньді  присудив  мені  бго  закон. 


189 


Видіньнє. 

я  помню  чудное  мгновеньв: 
Передо  мной  явилась  тьі, 
Какь  мииолетное  вид^Ьнье, 
Какт.  геній  чистоИ  красоти. 
Пушкинь. 

Я  згадую  той  девь  и  час  благословенний, 
Як  дух  тьвій  молодий  мене  з  землі  підьняв, 
И  побут  хуторний,  захмарений,  буденний, 
Огнем  твоіх  очей  живущих  осияв. 
Щб  та  вода  в  казках  живуща  и  сьцілюща? 
Жизьнь  у  тебе  в  очах,  бляженна-невміруща. 

Такі  жив  я  на  землі,  и  ти  з  небес  прийшла, 
На  крилах  юности  до  старощів  спустилась; 
Ти  в  раю  пахощів  с  собою  принесла, 
И  сьвітом  божества  душа  твоя  сьвітилась... 
Ні!  не  м£чта  о^вятА — небесний  херувим: 
Бо  дух  мій  загорівсь  огнем  твоім  живим. 

Воскрес  я,  й  земля  тепер  мені  тісна... 
Ти  зникла,  и  тебе  не  між  людьми  шукаю. 
Прокинувсь  духом  я  від  жизни,  як  од  сна, 
Мов  олень  до  води,  до  божества  жадаю. 
Всім  серцем  вірую  в  источник  битія, 
^  Де  в  Возі  зачалась  душа  сьвята  твоя. 


Соловейко. 


Его  ніколи  на  полі  не  чути, 
А  сад  що-дьня  мов  чарами  сповняє. 
ІІро  те  одно  й  живе,  щоб  бути 
Утіхою  души,  що  споминає 


140 


Про  тихий  рай  в  тихі  своі  минути, 
Як  серце  в  любих  мріях  оддихае. 

Легесенький,  малесенький,  боіцьця 
Буйного  вітру  на  широкім  полі. 
Нехай  буяє  з  вітром  инша  птиця, 
Ненаситна  в  своім  жаданьню  воли; 
Він  никне,  мовкне,  зьнітившись  таіцьця, 
Як  серце  кволе  в  нещасливій  долі. 

Затихне  вітер,  сонечко  засьсяе. 
Солодким  духом  рози  подихають... 
Позтом  він  з  гніздечка  вилітав, — 
Пісьні  хвалу  их  пишну  вихваляють. 
Душа  про  давне  щастьте  споминає, 
И  райські  мріі  серденько  сповняють. 


Анахорет. 

Взором    Арабщиньї. 

Гихо  да  мирно  живу  я  з  людьми:   бо  не  знаюсь. 
ї  тількі  з  ними  щоденним  добром  поділяюсь. 

іикопав  им  я  колодізь  в  житейській  пустині, 
Цоб  міз  запеклих  сердець-каменюк  на  Вкраіні 

Іобрій  душі  одинокій  від  згаги  не  вмерти. 
І  надписав  на  нім:  Влаготвори  и  по  смерти. 


Невидимий  Сьпівець. 

Як  сонечко  зійде  ясне,  мов  над  раєм, 

Над  садом  моім, 
В  саду  невидимий  сьпівець  засьпівае, 

Сьвятий  херувим. 


141 

Сьпівае  він,  грає  всіма  голосами 

Про  ту  красоту, 
Що  землю  сповняє  и  море,  и  дивну 

Небес  висоту. 

Сьпівае,  нам  серце  трудне  розважає, 

Що  втратило  рай: 
„Не  втратив  той  раю,  кому  я  сьпіваю 

Про  сад  и  про  гай, 

„Про  сушу  й  про  води,  роскоші  природи. 

Про  все,  чим  цьвіли 
Великі  й  дрібненькі  племіньня  й  народи 

На  лоні  землі. 

,Нб  втратив  той  раю,  кого  підіймаю 

Над  горе  й  біду, 
И  сяевом  вічним  бго  просьвіщаю, 

Господьню  зьвізду". 


*      * 

« 


Благословляю  час  той  и  годину, 
И  ту  ясну  невимовну  хвилинзГ, 
Як  я,  обгіхавши   сьвіт-Украіну, 
Тебе  позабачив,  над  людей  людину. 

В  тобі  з  душею  понялась  урода 
И  с  серцем  тихим —  розуму  свобода. 
Пещене  чадо  рідного  народаї 
Пишаецьця  тобою  вся  природа. 

До  тебе  я,  приблуда,  приблудився, 
На  тебе  я,  мов  на  сьв'яту,  дивився, 
Твоім  умом  и  серцем  просьвітився. 
Немов  на  сьвіт  у  друге  народився. 


142 

Влагословен  же  час  той  и  година, 
И  ти,  ясна  незабутна  хвилино, 
Як  сьвіт  мені  ширикій,  Україна, 
В  тобі  з'ьявився,  над  людей  людино! 


Премудьрісьть. 

Но  вт.  ааков'Ь  Господни  воля  вго,  и 
вг  закон'Ь  его   поучится  день  и  вощь. 
ПсалОмь  І,  2. 

Я  в  школі  аж  у  трбх  дяків  учиись, 
Закіль  навчивсь  читаньня  да  пвсаньня; 
Тогді  вже  в  сьвіт,  мов  пташеня,  пустивсь, 
Що  пробує  широкого  літаньня. 
Да  лишенько!  в  неволі  опинивсь, 
Бурлацького  дознавши  бідуваньня. 
З  Неволею  за  брата  жив  Обман, 
Над  усіма  письменними  гетьман. 

Премудрости  вони  учили  вдвох, 
Да  не  тиі,  що  день  и  ніч  в  законі 
Своім  велить  нам  поучатись  Бог 
При  тихому  гусйль  сьвящених  дзвоні. 
Златий  телець  був  Богом  ув  обох, 
Мов  истукан  Деирський  в  Вавилоні... 
Премудрий  той  у  них,  що  й  над  рцьця 
И  над  матір  штить  бездушного  тельця. 

Но  я...  о,  ні!  бму   не  поклонявсь, 

Я  гордував  лукавим  Вавилоном; 

Премудрости  ехидноі  цуравсь, 

И  любих  струн  втішався  тихим  дзвоном. 

Я  праведним  возвисився  законом, 


14» 

И  над  Обман  и  над  Неволю  зьвявсь: 
Бо  знехтував  би  й  их  потужним  троном. 
В.  сьвятім  труді  й  розумній  нищеті 
Я  не  коривсь  безбожній  суєті. 


Воїнський  Романс. 

Блажен,  хто  серденьком  тихеньдсим  щиро  любить, 
Блаженшій  той,  хто  сьвіт  россудком  возьлюбив, — 
Хто  в  серьці  почутьтя  героівські  голубить, 
И  розумом  своім  увесь  оддався  им. 

Він  чує  залюбки  голубки  буркотаньне 
И  сьпіви  соловья  над  розою  ^-ночі; 
Він  знав  серденька  солодке  трепетаньнв, 
И — лине,  огняний,  велично,  де  мечі, 

Скрестившися,  истену  тверезу  проявляють, 
„Залізьні  раціі"  про  цілий  мир  кують, 
И  всіх  розумників  бес  хиби  врозумляють, 
Що  тількі  смерьть  живим  укаже  жизни  путь. 

Кохана!  не  тремти  перед  мечем  крівавим: 
Він  радощі  земні  вбеспечуе  всім  нам... 
Сьвіт  практичніщоі  не  відав  ще  слави, 
Як  згорда  показать  страшного  ворогам. 


144 


Хмарі. 


Снова  тучи    надо  мцою 
Собралися    вг  вьішивік 
Пушкинь. 

Иаведи  изт.  твмници  душу  мою 
исаов'Ьдатися  имеви  твоєму. 
Псаломь  ОХЬІ,  8. 


Знов  захмарилось  високе 
И  велике  и  страшне... 
Кволе,  в  оьвіті  одиноке, 
Знов  запутуе  мене. 

„Чи  ти  встанеш  проти  доли 
В  гордих  старощах  твоїх? 
Чи — не  буде  вже  ніколи 
Дьнів  мені  тихих,  ясних"? 

Серце  кволе,  тихомирнеї 
Ми  з  тобою  знаєм  сьвіт, 
Твориво  тиранства,  хирне 
Від  Німвроцових  ще  літ, 

У  неправдах  зачинають, 
У  болізьнях  вагонять, 
Беззаконство  порождають, — 
Правда,  совісьть,  розум  сплять. 

Утомившись  боротьбою 
З  натовпом  тупим,  сьліпим, 
Росквитались  ми  с  судьбою, 
Гордо  в  самоті  стоім. 

Хоч  захмарилось   високе, 
Вишче  хмари  злетимо... 


145 

Серце  о  сьвіті  одиноке! 
Ми  над  громом  стоімо. 

Унизу  огнем  він  грає 
И  торохкае-грімить, 
А  над  нами  Той  витає. 
Хто  сказав:  „Да  буде  сьніт"! 

Як  снаги  ж  у  нас  не  стане 
Кріз  хуртовину  пройти, 
Кодло  людзьке  окаянне, 
Мов  темницю,  кинеш  ти. 

в  тій  темниці,  одиноке, 
Вже  зреклось  ти  суєти, 
Линь  же,  горде,  у  високе 
Небо  правди  й  красоти. 


Нянчина  Пісьня. 

Звтєрно!  тп  одна  ще  не  втекаеш 
Из  ваших  тихих  сіл  и  хуторів: 
З  дівчатами  в  нас  весну  прославляєш, 
Розважуєш  удів,  жінбк,  бабів, 
И  по  шинках  чумацтво  споминаєш, 
А  часом  и  гетьманьців-козаків, 
Щб  ж  найлюбіще  нам — над  колисками 
Дітвору-немовлят  засьпіпуєш  котками. 


в  котках-пісьнях  ти  им  голубиш 
Оердйнько  матерьнім  тим  почутьтем. 
Що  8  Мельпоменою-сестрою  любиш 
Зьвіздою  ставити  над  всім  житьтем.. 


10 


146 


О  Музо  з  Музі  до-віку  ти  не  згубиш 
Своеі  рівноправности  с  „царем", 
Як  розум  наш  гомерівці  прозвали, 
Без  Девятбх  Сестер  ваги  йму  не  знали. 


Благаємо  ж  тебе  дітву  гойдати 
Так^  що  б  вона  у  стовбур    не  пійшла, — 
їй,  разом  з  серцем,  розум  колихати, 
Присьпішуючи  й  нам  той  вік  добра, 

І      Що  Девятех  до  нас  колись  принадить 
З  бягацтвом,  крашчим  золота  й  сьрібла, — 
Той  вік,  що  дасьть  и  нам  на  рідьнім  полі 
Втішатись,  як  брати,  спасенним  жнивом  води. 


--І 


^Л'.    Л  у  -  •'  -»  . 


\. 


:^ 


/ 


Куліш  у  Пеклі. 


Староруська    Позма 

Панька    Небрбхи. 


Му  Миве  І8  поі  \рееріп§;  Миве. 
Вугоп. 

Пренепорочному  нашому  Позтові 

Леонидові    Ивановичові    Глібову 
в-ь  Ювилійному  Его  Році  достойно  и  праведно  заслужений 

РАЛЕЦЬ    несе    ПЕРВИЙ  ' 

Панько   Олелькович    Куліш,    вкуш   с  підпомішницею 
своЕю,  з    Ганною    Барвінок. 
Р.  Б.  1891  місяця  Лютого. 


З  а  с  ь  п  І  В. 


Усім  лучалось  нам  чувати 

Не  раз  між  лйЗдьми,  та  й  не  два, 

Чи  то  й  написане  читати 

Про  пекло  й  про  бго  дива. 

Гомер,  Виргилій,  Котьляревський 

Сьпівали  про  той  мир  мертвецький, 

А  Дант — мов  на  Дону  там  був. 


10» 


148 


149 


Ще  якось  и  в  Чистець  пробрився, 
И  в  Рай  за  дівчиною  вгнався, 
Та  ба!  там  гарбуза  здобув. 

II. 

Мені,  Небресі,  зась  плескати 
Про  те,  чого  не  бачив  сам, 
Шкода  про  те  оповідати, 
Щ6  в  пеклі  діецьця  и  там. 
Де  наші  очі  ледьві  бачять, 
ґЯк  душі  зорями  маячять, 
Но  сам  Куліш  мені  не  дасьть 
Про  все  те  страхітьте  збрехати, 
Якого  мусив   він  дознати 
Через  людзьку,   мовляв,  напасьть. 

ПІ. 

Оце  ж  про  все,  чого  мій  любий 
Тезко  Олелькович  дознав, 
Як  до  останьнеі  вже  згуби , 
Лукавий  мир  бго  загнав, 
Тепер  вам  певно  слебизую 
И  правду  безо  лжи  ясую: 
Бо  с  пекла  він  живий  вернувсь, 
Протей  брехливого   народу, 
Що  не  збрехав  ні  слова  з  роду 
Про  добре  й  зле,   чого  здобувсь. 

IV. 

Він  був  ис  пекла  геть  изьнявся 
Над  передвічню  дику  тьму, 
Аж  се  Ильля  Сьвятий  озвався 
И  громом  загрімів  бму. 
Віддалеки  над  головою: 
Коли  не  надисся  стрілою 


Летіти  в  пекло  сторчака, 
Як  ті,  що  тількі  молитвами, 
А  не  спасенними   ділами 
Заломлють  попа  й  дяка.  ^) 


Вертайсь  до-дому   и,  що  знаєш, 
Щ6  думаєш,  кажи,  якь  есьть, — 
Не  так  як  у  брехак  читаєш, — 
Хочбй  тобі  за  правду  й  смерьть 
Від  злюк  у  вічі  зазирала, 
Хочбй  й  Москва  на  тйбе  встала 
И  рідна  предківські  земля... 
Дурницю  мусиш  занедбати 
И  на  лукавих  ие  вважати, 
Якаб  ні  лучилась  пеня. 

VI.. 

Що  я  книші  святим  розвожу 

И   торохчу   СВОІМ   В03К01І,    2) 

Дак  се  храню  я  правду  Божу, 
Щоб  злюки  хитрим  язиком 
Ті  в  брехню  не  повернули 
Да  про  страшний  суд  не  забули, 
Що  буде  всіх  людей  судить. 
Оце  ж  и  знай,  що  я  громами 
Тебе  від  них  та  блискавками 
За  правду  буду  боронить? 

ти. 

»    Під  сими  ж  то  запевненьнііми 
Почув  Панько  пророчий  глас, 
И  голубиними  крилами 
Вернувся  дух  бго  до  нас. 


150 

Тсцер  шкода  бго  судити 
Мііаосу  да  хвостом  крутити: 
Нічого  не  боіцьця  вже, — 
Самої  смерти  не  боіцьця: 
Бо  торохтюча  колесниця 
Его  від  кривди  стереже. 


Пісьня  перва. 


1. 


|1„.„™,....., 

І  В  шпаркг&лах,  мов  та  миш,  довбавсь. 

Що  коив  Лях  и  Гайдамака, 

До  всбго  пйлно  доглядавсь. 
Ще  ж  завела  его  охота 
Писати  всячину  й  про  чорта, 

Та  й  про  богів  оповідав. 
;„Богй,  речи,  пішли  з  гербів, 
Преславних  душогубством  воів. 

Що  й  дідько  б  ради  им  не  дава. 


II. 


Таке  Панько   писав-проводив 

И  всіх  чорьтів  письмом  дрочив. 
^  писаками  ніже  не  ладив 

За  их  героів  и  богів, 
душогубство  прославляли 
до  богів  за  темні  хмарі 

Драбину  строили  собі, 
Доб  старий  бог,  всіх  благ  податель, 
^'сіх  дурниць  законодатель, 

Родив  им  груші  на  вербі, 


151 


111. 

За  се  на  Куліша  узлились 

Усі  пекельні  цензорі, 
Що  від  оцьця  брехні  родились 

Людзького  мороку  царі. 
Ото  ж,  як  дзизнула  косою 

Безока  смерьть,   він  головою 
Поліг,  мовляли  „дуба  дав",  *) 
И  за  письменницьку  роботу. 
Що  завдавала  всім  турботу. 

До  пекла  мовчки  почваляв. 

IV. 

До  Пекла,  певно  не  до  Раю: 

Се  знав-ь  и  Киів,  и  Москва, 

И  Львів,  що  Руського  звичаю 

Колись  був  трейтя  голова, 

А  потім  у  Ляхву  пошився, 

Від  мови  нашоі  відбився 

И  став  з  Унита  палієм: 

Бо  Предками  зве  Гайдамацтво, 

Те  потатарене  Козацтво, 

Що  Русь  пустбшило  вогнем, — 

VI. 

Що  на  підмогу  Ханн  звалр, 
Упавши  нйп-ьяну  в  біду, 
И  Руським  тілом  годувало 
Его  нен&ситну  Орду. 
Знайшлись  и  в  Києві  бурлаки, 
Що  з  людоідів  гайдабур 
Зробили  Православних  Воів, 
Сьвятоі  волности  Героів, 
Всесьвітьнеі  Культури  мур. 


152 


УТ. 


Заскіглили,  немов  на  вовка, 
Всі  гавкуни  на  Куліша, 
И  розійшлась  кругом  помовка, 
Що  певно  дано   від  коша 
В  Раю  завзятому   Писаці 
За  невгавущі  злющі  праці, 
И  в  Пеклі  мучицьця  тепер: 
Присуджено  бо  люті  муки. 
Письменним  людям  для  науки. 
Ему  тоді,  як  ще  й   не  вмер. 

УП. 

И  справді  ж  бо  давно  наслухавсь 

Дурного  лементу  Куліш, 

И  в  голові  собі  начухавсь, 

Та  серце  в  грудіх  бгав,  мов  книш. 

Як  наші  давні  Андибери 

Пили  в  Кабашноі  Гетери  *) 

Аж  покіль  хбдора  все  йшло. 

Аж  пбкіль  грубі  гуркотали 

И  сажею  сьвіт  затемняли, 

Так  и  в  Письменників  булб. 

УИІ.     ' 

Не  мед  пьянй  чоло  кружляли, 
Чернилний  опиум  вони,  ^) 
И  лжею  пійло  заправляли, 
Найкрашчим  трунком  Сатани, 
Аж  покіль  мброк  душі  темні, 
Мов  сажа  пусткі  ті  корчемні, 
Непроглядно  заволікав. 
Від  галасу  того  паяного, 
Від  біснуваньня  нависного,  ' 
Сердека  в  хутір  утекав. 


о 


158 


IX. 


Там  води  Лети   дзюркотали 

Про  молоду  старовину, 

И  с  кволим  серцем  розмовляли 

Про  сльози,  рози  та  весну, 

И  забувало  серце  кволе 

Про  те,  мовляв,  просторе  море, 

Що  має  гаду  беш  числа,—  *) 

Про  ту  безодьню,  що  пустилось 

По  ній  плисти,  та  й  опинилось 

Без  дймена  и  без  весла.  ^) 

X. 

Було  колись,  як  очорьтіе 
у  Січі  пити  горілки, 
Козацтво  наше  густо  вкриє 
^аетами  зімовники. 
И  там  уже  гуляти  годі:  ■ 
Седить  Отаман  у  городі, 
Пилнуе  Кримські  кавуни, 
Не  Татарву. ганяє,  свині. 
Щоб  не  поіли  жовті  дині, 
Як  манна,  кожному  смашні. 

XI. 

Так  и  Куліш  було  заб-ьецьця 
В  глухі  степи,  чи  то  в  гаі... 
Нехай  хто  хоче  лобом  б-ьецьця 
Один  з  одним,  як  бугаі. 
За  те,  яким  се  дивним  робом 
*    Перевернувся  Хліборобом 


*)  Сіє   море   великов   и  пространное:  тамо  гадьі,  ихжо  н*оть  чи- 
сла. Псаломь  СІЛ.  25. 


154 

Страшний  паливода  Козак, 
Як  занедбав  свою  кріваву 
Старов"ину  и  втратив   славу 
Там  де  гуляв-буяв  кабак. 

XII.    . 

Заб-ьецьця  в  мовчязну  хатину, 
Що  стала  рака  в  пустирі, 
И,  як  Чернець  лиху  годину 
Осьміюе  в  Манастирі, 
Так  він  кепкує  из  недолі, 
Самітникуючи  на  волі, 
И  годі  вже  старовину 
Козацьку  й  Паньську  ворушити, 
Що  не  давала  людям  жити 
Через  безрбзумну  войну. 

XIII. 

Там  степові  бму  не  снились 

Кабашниці  та  шинкарки, 

Що  их  обашностю  хвалились  ') 

Колись  Нетяги-козаки, — 

Ні  Батько  збреханий  Козацький,  **) 

Що  юртовав  наш  люд  простацький. 

Присягами  дурив  Ляхву, 

З  іі  сліпим  Вельможним  Панством, 

И  Хана  с  хижим  Азіяцтвом 

И  Церкволюбницю  Москву. 

XIV. 

Ані  бго  по  духу  кревні 
Печйні  хутко  Докторці, 
Защитники  катюги  ревні,  ^) 
Цьвіринькув&ті  горобці, — 


155 

Ті  що  до  Книжників  лестилисі> 
И  Книгогризами  зробились, 
Да  й  стали  наших  поучать. 
Що  наша  шмальцйробна  буда 
И  будника  були  зміж  люда 
Такі,  що  вміли  будовать,  *) 

XV. 

Се  єсть  будинки  майструвати, 
Церкви  та  з6,мки,— люд  буйний, 
А  не  послід,  що  відметати 
Его  звик  геть  від  себе  сьвій, — 
Що  по  полях  ратаювати, 
А  по  містах  крамарювати 
Ве  вмів,  не  здужав,  не  хотів, 
А  ждав  Козацькоі  руіни, 
И  с  кочовоі  України, 
Як  шершень  в  пасіку  летів. 

-      XVI. 

Не  снились  там  и  Книгогризи 

Панькові  посеред  левад, 

Що,  повберавшись  в  пишні  ризи. 

Сповняли  брехунами  Ад... 

Все,  щ6  чинили,  що  писали. 

Про  щ6- Кагалом  розмовляли, 

У  бго  Лета  поняла, 

И  всі  книжки  несамовиті,  _ 

Половою  мешки  набиті, 

В  Запомин-Море  понесла.  і°) 


•)  Не  вельми  дивно,  що  Д-р  Карпов  так  нам  вняоьюпав  слово 
буда.  коли  Костомаров,  виводячи  дейнек  од  немолживого  (бісі)  слова 
деніякі,  не  послуїав  Куліша.  и  печатав  денеяких  Козаків,  „сь  учвньїмь 
ВИДОМ!)  внатока". 


156 


157 


XVII. 

Як  же  та  Могз,  мовляв,   морснула  ^^) 

Его  косою,  мов  на  жарт, 

Душа  віт  тіла  поленула, 

Байдужна,  хто  ій  кум,  чи  сват, 

Чи  ворог  клятий,  чи  друзяка, 

Бес  соромб,  в  очу  собака, 

Що  знай  крутив-махав  хвостом, 

Поки  вхопив  не  по  заслузі 

Не  псу  належне,  не  котюзі 

И  втік  з  яетрудженим  шматком. 

XVIII. 

Байдужен  ій  и  Каменецькій,  і^) 

Природний  Езуит-Земляк, 

Підлиза-прасол  Кролевецькій, 

Душею  ласий  Потурнак;  ^^) 

И  Тульській  Писар,  що  з  ним  грисся. 

Покіль  пройдисьвітом  зробився 

И  став  с  підбрехача  Панком. 

Тоді  мов  братьте   обнялися, 

Мов  Чорт  из  Бісом   понялися, 

Або  Хан  с  Хмелем.  Козаком. 

XIX. 

И  вовк...  ні,  се  була   вовчиця, 
А  тількі  прозвано  вовчком...  ") 
И  не  вовчиця,  а  лисиця 
З  єхидним  ницим  язиком... 
Тихесенько,  як  тінь,  ступала, 
Хвостом  сьлід  вовчій  заметала, 
И  кралася  не  до  курей, 
А  до  сердець  прихилно-щирих, 
І  До  розумів  сьвятих-правдивих, 
Губила  між  людьми  людей. 


І 


XX.  іь) 

И  той,  що  за  роботу  брався, 

Над  прислів-ьями  працював, 

А  потім  из  дітей  знущався. 

Калюжею  письменство  звав, 

Бо  „грузнуть  у  литературі", 

Не  підклоняюцьця  цензурі 

И  люблять  правду  над  брехню, 

Той  що  не  бачить  и  не  чує, 

Як  бідна  дітвора  бідує, 

Зробив  из  себе  сам  свиню. 

XXI.  16) 

И  .Каин"  брат,  що  материзну 

У  вбогих  сбстер  зажирав, 
И,  зневаж&ючи  оччизну, 

Из  рідного  гнізда  их  гнав, — 
Що,  мов  у  байці  обізяна 
Знай  колодьде  важке  качала, 

Седів  та  нидів  над  письмом 
И  мотлоху  надбав  без  глузду. 
Тим  часом  жінка  без  загнузду. 

Пообкрадала  свекрів  дом. 

XXII.  ") 

Байдужні  й  ті,  що  Рідну  Мову 
Занедбують,  найкрашчу  з  Мів, 
Народолюбности  основу, 
И  пристають  до  ворогів, — 
Ті,  що  Язик,  від  Бога  даний 
И  духом  тьвірчим  осіяний, 
Зробили  з  малку  „мовчазним". 
Людей  же,  що  сьвій  Край  любили. 


І 


158 

Немов  стратеаьців,  осудили 
Судом  Дракововим,  чужим. 

ХХІІІ. 

И  ті,  кому  він  в  Генерали  ^"З 
Драбину  лізти  підставляв, — 
Кого  цурались,  мов    не  знали, 
Як  розум  власний  не  сягав, — 
В  кого  на  Паньській  високості, 
Мов  у  якого  ^е§о  Мойсі, 
Крутилась  вітром   голова, — 
Кому  сьвятих  Камен  родина 
И  Древня  Русь  и  Україна— 
Одьні  безрозз'мні  слова... 

ХХІУ. 

Русь  Древня — корінь  и  начало 

Всбго,  чим  дишем,  живемо, 

Що  в  нас  величнього  постало, 

На  чім  у  Вірі  стоимо; 

А  наша  Рідна  Україна — 

Під  Сонцем  Праведним  єдина 

Колиска  Мови,  що  ні  Грек, 

Ні  Римлянин,  ні  Римській  кревний, 

Поляк,  слуга  Латини  ревний. 

Ні  Москалюга,  що  изрек 

ХХУ. 

Нам  Заповідь  на  всю  Вселенну— :- 
Забути,  кинути  іі, 
Криничину  живу,  сьвященну, 
Укриту  в  серьця   глибині — 
Ніхто  з  них  не  сьпівав  над  нею. 


159 

Колискою  житьтя  сією, 

Того  чудовного  Котка, 

Що  вже  й  за  Кія  Кіянива 

Робив  родину  й  сем-ьянина 

И  с  Князя  в  нас  и  с  Простака. 

XXVI. 

Відступники  Землі  Сьвятоі, 
Що  Сьвятославів,  Игорів, 
Владимерів  на  тім  устої 
Славянства  Чесного,  Дніпрі, 
Зродила  нам  и  згодувала, 
И  слави  сьвітом  осияла, 
Вхопились  бсьліп  за  Чини, 
Й,  так  як  Предки  их  з  Ляхвою, 
Вони  з  новбю  Татарвою 
Полізли  гурмом  у  Пани. 

ХХУП. 

Куліш  тим  часом  всю  Природу 
До  сббе  на  підмогу  звав, 
И  „духа  правого"  свободу  *) 
Вселеньським  духом   покрепляв, 
А  все  друковане  Гультайство, 
Тарасовство  да  Костомарство, 
В  бешчесьні  брехні  повернув,  ^'^) 
Князів,  Царів  премудрих  славив, 
Русь  над  Козащину  поставив. 
Всіх  до  Единости  горнув...  ^) 


")  Оердце  чисто    созижди  во  мн-Ь    Боже,  и  дух  прявь  обнови  по 
утроб*  коей.  ІІсаломь  і.  12. 


160 

ХХУІІІ. 

Русь  Древня!  довго  ти  стояла 
Архистратигом  Християн, 
Аж  поза  Сурожжу  ганяла 
Кзаків  та  Кобяків,  Поган... 
Русь  Древня...  о!  велике  слово, 
Свободи  всіх  Славян  основої 
Тебе '  не  вкраде  в  нас  Москва, 
Так  як  украла  нашу  Мову 
Та  й  викроіла  зь  неі  нову, 
Тим  робом,  що  й  Литва  й  Ляхва. 

XXIX. 

Була  вона  колись  єдина, 
Була  „Сьвята"  единством  Русь;  '^^) 
Та  з  неі  стала  Україна,  ^2) 
Як  Пан  Ляхом  перевернувсь, 
Козак  же.  Пана  в  лика  взявши 
И  Татарьві  его  продавши, 
Сам,  як  схотів,  так  панував. 
Допанувавшися  ж  до  злидьнів, 
Умом,  як  Езуіт,  з-ьехидьнів, 
Ехидно  й  під  Москву  втекав.  ^^) 

XXX. 

Там  видумавши   „договори" 
(С  Царем  Восточним  Утікач),  2*) 
Пустивсь  у  вимаганьня,  в  спори, 
У  крокоднльській  лютий  плач, 
И  плакав  поти,  покіль  Карла, 
ІІіж  Вінценосьцями  Капрала, 
Аж  під  Полтаву  заманив, 
И  Москалеві  за  притулок. 
Від  Хана  й  Короля  рятунок. 
Козацьким  робом  відплатив. 


161 


XXXI. 


С  того  ж  то  ми  часу  Вкраіну 
Вибріхувати    почали, 
И  на  Петра  й  на  Катерину 
Хулу  да  клевету  верзли. 
Удвох  вони  нас  „роспинали". 
Вдвох  „сиротину  доконали", 
З  „вовчицею"  голодний  вовк.  2*) 
Ехидзтвом  .розум  череватий 
Почав  казк&ми  помрачати 
Не  тількі  Захід,  ба  й  Восток. 

ХХХП. 

„Край  Рідний",  „Мати  Украіна" 
(Козацька  Руси  голова) 
И  „Батьківщина"  й  „Материзна": 
Сі  перебрехані  слова 
Байстрйтами  скрізь  росповзлися, 
И  по  Сьвітах  водить  взялися 
П-ьянйх  да  темних  Кобзарів... 
Так  в  нас  постала  Зпопея, 
П-ьяницька  Бреходурнопея 
Про  людожерів  Козаків. 

ХХХПІ. 

Так  ми,  сьліпі,  сьліпих  водили 

И  в  яму  падали  гуртом, 

А  вчені  рлухи  учили 

Високомовним  язиком. 

Що  единитись  нам — дурниця;  ^) 

Одна  Унія — гарна  птиця: 

Бо  единить  Русь  из  Ляхом,  *) 

*)  Се  каменюка  в  огород  Козакоманів-Галичан. 


II 


162 

А  Лях  одняв  у  неі  Панство, 
Покинув  ій  самй  Простацтво 
З  бго  хаатурником  Попом. 

ХХХІУ. 

Йде  Куліш,  куди  засл&ли 
И  земляки  бго  й  Москва. 
Тепер  бму  не  помагали 
Нійкі  проти  них  слова: 
Бо  дуба  дав  по  их  наказу...     • 
Морснула  тог8,  вона  й  указу 
Царського  вухом  не  веде, 
Ійи  коса  й  цари  самого, 
Мов  пастушка  в  степу  малого, 
Як  раз  по  шиі  попаде. 

XXXV. 

Морснула  Мог8,  и  як  жилося, 
Як  бідувалось  між  людьми, 
Мов  у  ві  сьні  ему  здалося... 
Турботи — мов  були  гостьми. 
Що  не  спитавшись  наіжджають, 
Останній  упокій  хапають. 
Як  в  наших  пращурів  Орда,  ") 
А  в  душу  ні  одно  не  гляне, 
Яке  там  горе  безустанне, 
Яка  там  коицьця  біда! 

XXXVI. 

їда,  що  не  зустрів  людини 
?пріч  в  з-ьубоженій  сем-ьі) 
Ша  всім  просторі  Украіни 
Шроміж  письменними  людьми, 
ІЩоб  Матір  Правду  шанувала, 


168 


Про  неі  більш  усбго  дбала, 
А  не  про  славу  та  грошву, 
Та  про  Мамону  злочестиву, 
Політику  житьтя  лестиву, 
Ту  хижу  в  темряві  сову... 

ХХХУП. 

Морснула  Могз, — душа  воскресла, 
И  росточились   вороги: 
Почезли  крадені  чересла, 
Чепіги  крадені  й  плуги, 
Оплені  крадені  з  осями 
И  луб-ье  крадене  з  драбками, 
И  все,  на  що  Мужик  дививсь. 
Як  дивляцьця  Пани  на  службу. 
Ледачого  з  ледачим  дружбу: 
Хто  щ6  піймав,  тим  и  жививсь. 

^  ХХХУПІ. 

Як  ті,  що  ненавидять  Бога, 
Втекають  од  лиця  Его, 
Так  вся  гурба,  на  правду  вбога, 
Втекала  від  Панька  мого... 
Мов  сьвітла  кажани  зьлякались, 
Всі  ледарі  порозлітались. 
Як  тількі  дух  бго  воскрес, 
Одлучений  косою  Смерти 
Від  усбго,  що  мусить  мерти, 
Як  мре-здихае  кінь,  чи  пес. 

XXXIX. 

Він  бачив,  як  на  смерть  конячу, 
Чи  псячу.  Бог  тих  осудив. 
Хто  мав  од  батька  й  діда  вдачу 
Паскудну,  або  сам  нажив... 


їй 


164 

Зникали  перед  ним  Жидюги, 
На  подвиг  чесний  недолугі, 
А  на  таке  премудрі  зло. 
Щоб  им  війна,  печаль,  хвороба 
II  чиста  дружба  й  чорна  злоба — 
Все  гроші  в  гамани'  несло. 

ХЬ. 

Колись  нх  Козаки  христили 
І       Під  карбачами  бес  Попа, 
И  вірувати  в  Суса  вчили, 
Аж  поки  з  них  текла  ропя. 
Тоді  им  голови  втинали 
Н  Чур  своих  так  наставляли: 
„Жидюгу  охристи  й  зотни"!... 
Та  иншій  Жид  на  Церкву  гроші 
Такі  им  обіцяв  хороші, 
Що  мякшали  й  их  Гетьмани. 

хи. 

Тепер  Жиди  не  карбачами, 

А  друком  учять  нас  самих: 

Бо  поробились  Письмаками 

На  сором  нам,  на  людзькій   сьміх, 

Газеччиками,  Друкарями 

А  в  справах  судових  кручками 

Перевернулись  Гацуки, 

Ті  що  Козацтву  допекали, 

Як  по  Вкраїні  рандували 

Всі  мита,  прбмита  й  шинки.  '■*) 


хьп. 


І 

^Шорснула  Мог8, — и  годі  зьлющим 
^■^  тілі  душу,  як  в  тюрьмі, 
громити  гуком  проклятущим 

в. 


165 

И  на  словах,  и  ва  письмі, 
Про  неі  в  язики   дзвонити, 
Судом  запеклозлим  судити, 
Мов  той  Минос  або  Дракон... 
Як  дим  перед  огнем  шчезае. 
Так  щчезла  духохульня  зграя 
Брехак,  им-ьіі  ж  им — Легіон. 

ХЬШ. 

Почезли  й  чесьні  лиходії, 
Що  хваляцьця  сьвятим  добром, — 
Що,  мов  о  півночі  алодіі, 
Рошшарпали  насьлідній  дом, — , 
Що  Материзною  ділились: 
Бо  сестри  вбогі  опізнились 
Дохбдити  свого  Судом;  ^^) 
И  Лобаси,  що,  слово  давши. 
Обіцянку  перебрехавши, 
Мололи  мливо  язиком. 

ХНУ. 

И  мудрі  Судьді,  що  Закону 
Держяцьця,  мов  кожуха  вош, — 
Що  злодіяці  оборону 
Придумають  над  всіх  Сьвятош,—  *°) 
На  розум  тяжко  недугують, 
И  чесьтю-совісьтю  торгують, 
Хоч  краму  в  них  сбго  й  нема, 
Та  й  не  було,  як  и  родились 
И  по  Високих  Школах  вчились, 
Тямуща  темні  речі  тьма. 

ХЬУ. 


И  Каинй,  що  пляму  носять 
Клятьби  сьвятоі  на  чолі, 


166 

у  ті  віки  нас  переносять, 

Як  жер  брат  брата   на  Землі, —  ^^) 

Дрібнесенькі,  низйнькі  душі, 

В  кабанячі  заперті  туші. 

Не  словом,  рохканьнем  живуть. 

Вся  та  мизерия  людзькая 

Саеред  бго  души  зникає... 

Верстає  він  далеку  путь. 

ХЬУІ. 

Далека  про  людей;  про  Бога — 
Така  близькі,  як  до  тих  Зір, 
Що  круг  незримого  чертога 
Широкій  роблять  кругозір, 
II  всі  Господь  их  озирає, 
II  кожну,  як  им-ья  ій,  знає. 
Пасе,  мов  у  степу   вівчарь, 
Ми  ж  им  не  зложимо  и  ліку: 
Не  дав  бо  знати  Чоловіку 
Всего,  щ6  має.  Вічний  Царь. 

ХЬУІІ. 


В  таку  ж  то  путь  Куліш  простує, 
Не  знаючи,  де  ій  кінець, 
Де  Той  живе,  Кому  готує 
Він  правду  в  серьці  на  ралець. 
Всі  Письмаки  ж  бо  туманіли, 
^Що  про  Той  Сьвіт  бго  учили, 
II  тямив  менше  він  тепер, 

Нж  на  самім  починку  віку, 
Куди  йти  треба  чоловіку, 

Цо  „вік  учивсь,  а  дурнем  вмер"... 


89\ 


167 


ХЬУІІІ. 

Куди,  бач,  треба  йти  до  Раю, 
До  Пекла  ж — певна  річ,  куди: 
Туди,  де  дим  з  землі  бурхає, 
И  чути  гук:  яводиі  води"! 
Бо  хтось  між  тих  ересіярхів, 
„Новоі  Віри"  патріярхів. 
Таке  по  Сьвіту  роспустив, 
Що  ніби  Бог  ис  предку-віка, 
Як  нє  втворив  ще  Чоловіка, 
Про  нбго  Пекло  вже  зробив.  ''^) 

ХЬІХ. 

Дак  ся  мудрачєньська  Наука 
Прійшлась  и  нашим  по  смаку. 
Що  певно  буде  в  Пеклі  мука, 
Хто  нє  стоіть  у  их  Цеху. 
Оце  ж  потіль  пером  крутили, 
Покіль  бідаху  засудили. 
Мов  Турки  Байду,  на  гаки — 
За  ледарство  бго  велике, 
Що  гудив  Гайдамацтво  дике, 
Котре  шанують  Письмаки. 


Мовляв,  се  первенці  Свободи 
Обонпол  славного  Дніпра. 
Мовляв,  их  штили  всі  Народи, 
Бажаючи  и  нам  добра. 
Що  здобулись,   на  бго — Волі! 
Мовляв,  тоді  в  дому  и  в  полі 
В  нас  буде  Божа  благодать! 


168 

Як  Предки  наші  панували, 
Що  ратищем  лани  орали, 
Довліе  й  нам  так  панувать!...  ^^) 

„Громада — чоловік  великій: 

Стояти  против  неі  зась! 

За  те,  що  из  людей  дер  лики, 

Не  вдержав  булави  й  Юрась...  "5) 

А  я  ж  то  що  против  тих  зьлющих 

Катів-Героів  невмірущих? 

(Поміркував  собі  Куліш.) 

Коли  два  кажуть  пьяний,  годі  »б) 

Вуяти,  мов  той  цап  в  городі. 

Лягай  та  спи,  не  ляпай  білш! 

ЬИ. . 

„Мовляли:  „Ляпав  до  знемоги 
Ти  щ6  схотів  про  нашу  Січ, 
Про  наші  втеки  за  Пороги, 
Про  всяку  таємничу  річ, 
Що  вмбвчати  тобі  б  годилось: 
Як  де-що  в  Козаків  чинилось, 
Як  глузували  вороги 
С  сьвятого  рицарського  брацтва, 
Що  не  щадило  Христіянства 
И  дерло  всюди  до  снаги. 

ЬШ. 

„„Нема  ж  тобі  на  Небі  Раю: 
Нерівня  ти  Січовикам: 
Вони  таких,  як  ти,  туряють 
Иа  Неба  по  гамаликам""! — 


< 


169 

Шкода  ж  мені  про  нбго  дбати, 
Та  й  де  він,  ні  в  кого  спітати. 
(Так  міркував  собі  Куліш.) 
Йди  до  Пекла,   сіромахо, 
Семьі  Козацької  невдахо, 
Гори,  покіль  на  прах  згориш! 

ЬІУ.  37) 

„Дак  от  же  бо  лиха  година! 

Що  там  горіти  бес  коньця 

Повинна  суджена  людина 

В  того,  мовляв,  Олжи  Оцьця!... 

До  щб  ж?  Там  нас  чи  мало  буде 

Таких,  як  я,  и  всі  ж  ті  люде 

Горітимуть  собі  гуртом. 

В  гурті  ж  и  каша  смашно  ісьця... 

Куліш  нічбго  не  боіцьця, 

Ба  й  Чорта  в  Пеклі  из  гаком! 

ЬУ. 

„Пійду!  бо,  певно,  вже  обсіли 
Все  Небо  наші  Письмаки, 
И  тісьняву  таку  зробили. 
Як  округ  Трону  их  батьки. 
Дотиснутись  туди  й  допхатись 
Та  й  Клюшника  Петра  дозватись 
Таківському,  як  я,  шкодА! 
И  Раю  ж  бо  попошукаєш. 
Що  й  глузд  останьній  утеряеш, 
А  се  вже  буде  з  бід  біда. 


ЬУІ. 


„Пійду"!... 


170 


Пісьня  друга. 


І. 


До  Стиксу  стежку  всяке  знає. 
Зовуть  сю  річку  й  Ахерон. 
Там  Пекло  переправу  має, 
А  перевозить  дід  Харон, 
Старезний  дідуган,  сердитий, 
Лайщий  и  несамовитий: 
Гука'  на  Пана  й  Мужика. 
Однакова  бму  досада 
Вести  за  Стикс  у  пельку  Ада — 
Чи  Крутопопу,  чи  Дяка, 

П. 

Чи  Бута-Товмача,  Яризу, 
Що  чужоземні  Мови  знав,  **) 
^Іи  Кашовара-Чуру  з  Низу, 
Що  в  Городи  тихцем  чухрав, 
Чи  кирподеристу  Панянку, 
^Іи  Насьтю,  Степову  Шинкарку, 
Ту  славну  Насьтю  Горову, 
Що  мед  пьян^  коло  точила, 
И  Кганджу  дерти  так  уміла, 
Як  Сагайдашний  дер  Москву. 

ПІ. 

Оддалеки  Харона  видко: 
Стоить  в  Турецькім  каюці;   ^^) 
Жене  каюк  не  вельми  швидко; 
Держить  стерно  в  правій  руці, 
А  с-під  лівбі  позирає: 
«Який  се  Біс  ище  чвалає? 


171 


У  Пеклі  й  місьця  вже  чортма... 
Да  й  ті-он  двоє  Гайдамаків, 
Козацьких  славників-брехаків. 
Давно  вже  скіглять  без  ума; 

IV. 

„Що  балакучої  натури 

Нема  кому  тут  показать: 

Бо  всі  их  дрУзі — Гайдабури 

Б  смолі  по  казанах  киплять... 

Та  06  ж  их  родич,  мабуть,  кревний, 

Такий  славнйк  розбою   ревний, 

Як  и  вони  колись  були... 

Аж  затрусились,  так  зраділи! 

Неначе  дурману  изьзіли: 

Біжять,  мов  здрочені  воли"! 

V. 

Бідаха  тиць!  аж  охрестився: 
Не  вірить  ба  й  своим  очам: 
Дй  се  бму  Харон  заявився? 
Хиба  він  служить  двом  Панам?  *) 
Чи,  може.  Праведники  з  Неба 
Спускаюцьця  аж  до  Зреба, 
На  сумовиті  береги,  . 

Де  стількі  в  Пекло  душ  гатили, 
Що  й  Християнство  заломили 
Старі  Язичницькі  Боги? 

VI. 

,Ні,  се  не  Праведники!...  Шні 
У  них  поникли  під  ярмом... 
Надіто  ярма  преважкиі 
На  гаманик  тугий  обом, 


*)  Се  єсть  Вогу   и  Мамоні. 


172 

Та  ще  й  не  ярма,  а  барило 
Грудину  одвому   давило,  , 

А  другому — важкій  гаман 
Нагнув  гаманика  на  груди, 
Немов,  крий  Боже,   ув  Іуди... 
Се,  певно,  за  якийсь  обман? 

VII. 

Дак  я  ж  бо  добре  памятаю. 
Як  високо  их  підьняли, 
Як  теребили  их  до  Раю, 
Про  сьвятощі  обох  ревли..! 
Тарасе!  чи  се  ти?...  Миколо, 
Письменьського  Козацтва  Школо! 
Чого  се  ви  сюди  зайшли? 
Ще  й  идолй  своіи  земниі, 
Г|)удей  не  жалуючи  й  шиі, 
До  Пекла  з  Раю   занесли"! 

VIII. 

—  ,Ні,  братіку!  (Тарас  признався) 
Мп  й  близько  Раю  не  були". 
—„Як  не  були?  А  ти  ж  озвався 
На  лист  віршований  з  Землі"! 

— „Ми  вдвох  тобі  відповідали, 
Як  до  Коциту  шлях  верстали 
(Сказав  Микола).  Охохох!     • 
Тоді  ще  сяк-так  тут  жилося: 
Бо  в  шию  лихо  не  ВПї.ЯЛОСЯ, 
Не  вагонило  нас  обох". 

IX. 

—  „Удвох?!  ..  До  й  Баба  Талалайка 
Од  вас  обох  до  нас  прийшла. 


173 

Що  почала  від  Наливайка 
Верзти  про  Мідного  Вола?...  ^°) 
И  про  Ножі  дурї>еі  Сьвячені, 
Признаєтесь  удвох  тепер"? 
— „Ге!  то  живим,  збрехавши,  правди 
Соромились  ми  вже  казати.  ^^) 
Той  сором,  брате,  з  нами  вмер".  ") 


— „Тут  нам,  мерьцям,  одна  й  одрада  ^') 

(Рече  Тарас)  все  те  відкрить, 

Щ6  в  нас  посіяла  досада, 

Чи  нетямка,  чи  слави  хіть... 

Коли  б  души  всім  не  відперли, 

Ми  в  друге  б  тут  з  нудьги  померли. 

На  сих  нмлистих  берегах. 

Бес  соромй,  ся  казка,  друже. 

Що  провинили  тяжко  дуже: 

Плодили  лжу  ми  в  розумах"! 

XI. 

— „А  годі  лиш  точити  бали! 
Се  не  в  ораньді,  не  в  шинку! 
(Гукне  Харон).  Чого  постали, 
Мов  до  молочи  на  току? 
Вам  гульки,  а  мені  робота — 
Возити  вас,  брехак,  до  Чорта, 
Що  звецьця  в  Пеклі  Велзевул. 
Та  вже  ж  мені  й  остобісіло 
Дивитись  на  шкварчуще  тіло 
Та  слухать  крик  ваш — калавур! 

ХП. 

— „А  нам  (Тарас  озвався),  діду, 
Не  треба  й  Пекла,  як  тут  ждать 


174 

Від  посьніду  та  й  до  обіду, 
А  посьлі  й  спати  так  лягать, 
Що  хочби  чарочку  маленьку 
Горілки  промочити  пельку!  **) 
Никай,  ходи  сюди-туди 
Та  думай,  як  тебе  пектимуть, 
Або  вильмй  в  казан  укинуть. 
Щоб  знав,  по  чім  тут  ківш  біди. 

XIII. 

„Я  про  Танталови   чув  муки: 
Немає  й  мук  над  них,  мабуть... 
Не  оковити,  я  й  сивухи 
Готов  тепер  би  сьорбонуть. 
А  ти,  безбожний  дідугане, 
Пекелне  твориво   погане 
Мені  до  шиі  причепив 
Важкй  барило  ланьцюгами, 
Що  пахне  любо  горілкйми. 
Яких  я  й  зроду  ще  не  пив"  ") 

XIV. 

— ,Тобі  ще  байдужй,  Тарасе, 
(Озвавсь  Микбла).  Ні,  капшук 
Важкий  повісь  на  серце,  ласе 
До  золота:  от  мука  з  мук!  *в) 
Вряжчять-дзвінять,  а  не  даюцьця 
Хоч  позирнути,  як  сьміюцьця 
^    Черьвіньці,  мов  дітвй,  мал4! 
И  серед  мук  страшенних  Аду 
Я  не  забуду  про  відраду. 
Як  золото  рука  гребла... 


175 


XV. 


„Тантал?  п-ьянйця?...  Ні,  ти  в  Жйда 

Спитай,  нехай  би  Жид  сказав 

Про  муку,  що  він  від  обіда 

Та  й  до  обіда  гроші  дбав, 

Та  й  не  бму  вони  достались, 

А  на  Землі  тому  зістались,  . 

Хто  голодом  бго  морив    . 

И,  без  горілки-оковити. 

Письменним  розумом  кривити, 

Так  як  тебе  той  хміль  учив. 

XVI. 

„Дак  от  же  дідуган  проклятий 

Мов  и  не  бачить  двох  бідах: 

Не  хоче  нас  в  каюк  узяти... 

Я  б  рад  висіти  на  гаках 

И  мучитись,  як  мучивсь  Байда. 

Була  б  мені  в  тому  відрада 

Від  споминок  про  любий  скарб, 

Що  сорок  літ  я  в  нім  кохався 

И  навіть  правди  відцурався, 

Та  й  збагатив  двох  ницих  баб"!  ") 

XVII. 


— ^Обидва  ви,  як  бачу,  дурні! 
(Рече  Харон):  бо  верзетй 
Давняшні  присьпівкй  бандурьні, 
чТут  міркувати  не  про  те, 
Кому  нудьга,  кому  відрада. 
Байдужна  тут  людзькй  досада, 
Байдужні  й  радощі...  Сідай! 


49 


176 

(Гукне  на  Кулеша  бідаху, 

Секпіі  Козацької  невдаху).  '    ' 

У  Пекло  пливемо,   не  в  Рай"! 

XVIII. 

У  Пекло...  О!  да  там  же  й  душно,  ^) 

Не  так,  мовляв,  як  в  сіряках, 

РІ  певно,  що  и  пудно  й  скушно: 

Не  між  людьми  се  на  Сьвятк&х, 

А  між  Чортяками  лихими 

Та  між  брехаками  дурними: 

Бо  не  за  щ6,  як  за  брехню, 

Той  Батько  Лжи  ледачі  душі 

Хапає,  мов  кролі  за  вуші 

Та  й  гатить  в  Гаспедзьку  матьню... 

XIX. 

„Хароне,  діду  між  дідами! 
(Промовив  зьляканий  Куліш.) 
Ти  в  Пеклі  не  над  Крепаками, 
А  й  над  Панами  ще  стоіш. 
Ти  в  Велзевула  маєш  ласку: 
Не  розлучай  же  нас  будласко! 
Огляньсь  на  Земляків  моих, 
Щоб  се  Козацтво  недолуге  ^°) 
З  пудьги  не  повмірало  вдруге: 
Вези  нас  в  Пекло  всіх  троихі 

XX. 

„Хоч  брехунів  там,  знаю,  повно, 

Та  люде  темні  всі  вони: 

Тим  у  зневазі  поголовно 

У  Велзевула— Сатани. 

На  нас  же,  певно,  він  уважить: 

Не  в  дігті  нас  прягти  да  смажить, 


') 


177 


А,  може,  скаже  и  в  меду. 
Ну,  та  хочбй  й  в  смолі  кипіти, 
Да  втрох  у  казані  седіти; 
Дак  ми  й  байдуже  про  біду". 

XXI. 

— ,Ти,  дурьню,  й  сам  того  не  знаєш 
(Загомонів  старий  Дундук), 
Про  щ6  мені  товчеш-благаеш!    . 
(Та  в  нурті  й  крутонув  каюк). 
Не  в  моді  ваша  тут  Наука: 
Однакова  всім  буде  мука, 
Чи  хто  письменний,  чи  дурний... 
Сідай,  кажу,  в  каюк,  ледащо, 
И  не  питай,  про  що  и  зй.  що 
Тут  нидіють  два  брехуни!" 

XXII. 

Поліз  бідаха  мій  у  човна. 
„Щ6  маю  там  робити  я, 
Де,  мов  старб,  в  кудйлі   вбвна, 
Скудовчилась  моя  сім'ья? 
На  дурня  дурень  там  сідає 
И  дурьня  дурнем  погї^няє:  ^^) 
Навіки  там  я  пропаду! 
(Так  мимрить  сам  собі  бідаха, 
Сем-ьі  Козацької  невдаха). 
Не  в  хуторі,  дак  ув  АдуІ... 

ХХШ. 

„Уже  ж  доволі  надивився 
Я  на  беспутних  Земляків, 
Доволі  у  книжка:Х  нагрисься 
С  Кагалом  темних  Письмаківі 
Тут  я  аустьрів  их  тількі  двоє, 


13 


178 

И  бачу,  що  вони  обоє 
Отверезіли  від  олжи. 
Нехай  би  ми  в  котьлі  кипіли, 
Та  в  смак  по  правді  гомоніли 
Про  ті  ГГосьвячеві  Ножі, 

XXIV 

„Про  Криштофа  и  Наливая, 
Про  Гостряницю  втекача, 
Про  Хмеля,  як  він  сам  втекав 
С-під  Берестечка  від  меча, 
Як  присягою  й  чесьтю  грає 
С  Султаном  потай  накладає, 
З  Виговським  надить  Татарву 
И,  серьцю  хижому  в  одраду, 
Задумує  кріваву  зраду, — 
В  Москві  Хмелнищину  нову..." 

ХХУ. 

—„А  ви  куда!  а  дзускиї  (крикне, 
Немов  опарений,  Харон). 
Чи  через  вас  и  тут  не  втихне, 
Де  тихо  дремле  Ахерон?... 
Геть  ш  човна!" 

Дивицьця   бідаха, 
Семгі  Козацькоі  невдаха, 
Коли  ж  у  каюці  Тарас! 
Він  цупить  за  капшук  Миколу 
До  сббе,  а  Тарасу  в  полу 
Рука  Миколина  впилась. 

XXVI. 

Не  дбаючи  про  дідугана, 
Хоч  він  россядься,  хіп  Куліш 
Собі  Миколу!...  ,Ні,  омана! 


179 

Не  знати,  що  в  руці  держиш. 
Чи  людзьке  тіло,  чи  нарину, 
Що  в  теплу  йде  з  землі  годину. 
Чи  воду,  чи  легкій,  туман... 
Оіі  горе!  се  ж  мара  з  марою 
ЗустьріласяІ  се  й  над  но  мною 
Такій  же  скоівся  обман! 

XXVII. 

„И  сам  я  на  Землі  покинув 
Нікчемне  тіло;  дух  самий. 
Без  бгляду  на  домовину, 
До  сьвіту  полєнув  ис  тьми"... 
Аж  тут  Харон  як  розмахнецьця, 
Зубами  аж  креснув,  сьміецьця, — 
И  п6  голові  бех  стерном! 
Бех  п6  голові  тій  письменній, 
Що  дивувала  мотлох  тещи 
Своим  бескостим  язиком! 


XXVIII 

Мов  той  гарбуз,  що  б-ьють  про  свині, 

Роспалась  мудра  голова; 

И,  мов  с-під  келепа  ис  скрині, 

Сипнула  золота  дітва,— 

Ис  капшука  дітва,  що  серце     , 

Осіла,  мов  яке  кубєлце, 

Та  й  загніздилась  в  нім  по  вік... 

Закрив  Куліш  рукою  очі: 

„Чи  се  мана,  чи  сон  пророчій. 

Що  так  и  мій  загине  вік? 

XXIX. 

,Ні!  я  ні  в  Пеклі  не  зречуся 
Сьвятоі  правди,  ні  в  Раю: 


іа* 


180 

На  Рай  мистичний  не  полщуся, 
На  Ад  реалних  мук  плюю". 
И  ледьві  се  в  душі  мелкнуло, 
Аж  се — изнов  стерно  плеснуло... 
Зирк!  вже  Миколи  не  виднб. 
По  филях  чорних  червоніє 
Крівавий  сьлід,  аж  серце  мліє, 
А  сам  Письмак  пійшов  на  дно. 

XXX. 

А  де  ж  Тарас?  Нема  й  Тараса! 
Се  ж  и  Єго  втопив  Харон! 
Душа,  на  оковиту  ласа, 
Пила  8а  цілий  легіон. 
Тепер  з  барилом  потонула, 
Ні  разу  з  нбго  й  не  ковтнула... 
Шкода  такого  Кобзаря! 
Шкода  й  Миколи!  саме  згинув 
Тоді,  як  брехні  всі  покинув, 
Користь  Пекелного  Царя... 

XXXI. 

Пливе  каюк,  мов  серед  моря. 
Сумує  в  каюці  Куліш, 
Та  вже  до  всякого  звик  горя, 
И  бгає  серце,  мов  той  книш. 
„Оттак  ви  вдруге  повмірали! 
Так  марно  вік  свій  скоротали! 
Та  душу  стратили  й  мою: 
За  вас  бо  та  й  мене  судили, 
И  на  гіркую  засудили, — 
Гіркую  чашу  смерти  п-ью! 


181 

ХХХИ.. 

,3а  вас!...  Бо  й  на  Тім  Сьвіті  бачив, 
В  які  ви  вбрались  реп-ьяхи, 
И  людям  праведно  товкмачив 
Кобзарьські  и  Книжницькі  гріхи"... 
Так  думає,  сумний,  аж  гляне 
На  Стикс — и  сивий  волос  вяне — 
Встають  цілісінькі  вони. 
Барило  в  одного  на  шиі, 
В  другого — діти  золотиі. 
Важкій  гостинець  Сатани! 

ХХХШ. 

Встають  з  води,  на  беріг  сонний 
Виходять  бридьма...  чути  плач: 
„О!  луччє  б  я  капшук  мій  повний 
Віддав  Татарам  на  гарач"! 
— „О!  лучче  б  горілбк  я  зьрікся, 
И  ромом  пуншовим  не  впився,  ^2) 
Аніж  тут  нидіть  бес  коньця! 
Се  ж  не  житьтв,  одна  досада... 
Така,  Миколо,  нам  награда 
За  нашу  лжу  у  Лжи  Оцьця"! 

XXXIV. 


— яБач,  скіглять  як!  (рече  сердитий 
Лагідно  якось  наче  діД:) 
Та  з  ними  нічого  робити: 
Накоіли  бив  Пеклі  бід... 
Що  ти  мене  так  поважаєш, 
Найстаршим  дідом  величаєш, 
За  се  призн&юсь  я  тобі. 


і 


182 

У  Пеклі  в  нас  тепер  погано, 
Не  так  як  перш  колись  бувало: 
■  Між  грішними  всяк  Пан  собі. 

XXXV. 

.Нема — щоб  на  жару  седіти, 
Або  висіти  на  гаках, 
Чи  то  в  смолі  як  слід  кипіти, 
Чи  то  пектись  на  шашликах. 
Вони  по  Пеклу  скрізь  гасають 
И  місце  знай  переміняють: 
Той  лізе  в  смблу,  той  у  жар. 
Колиб  Чорти  не  доглядали 
Та  осьтями  не  заганяли, 
До  в  Пеклі  б  скоівся  пожар. 

XXXVI. 

„А  се  такі  два  Гайдамакі, 
Яких  и  в  Сьвіті  не  булб: 
Сі  знають,  де  зімують  раки, 
И  компонують  тількі  зло. 
Нехай  би  в  Рай  обох  пріймали: 
На  Біса  их  сюда  заслали. 
Щоб  ясували  тут  ясуі 
Коли  живих  не  збунтовали, 
Дак  щоб  мерьці  нам  попсували 
И  в  Пеклі  справили  трусу! 

XXXVП. 

Та  ще — коли  се  хочеш  знати — 
Сюди  забравсь  Мартирим-ьян,  ^^) 
И  хоче  всіх  повизволяти, 
Хто  заступався  за  Хрестян. 
Сі  ж,  хоч  и  здорово  брехали, 
Та  Крепаків  обороняли, 


^ 


188 

До  він  з  них  здийме  всю  брехню... 
Дак  ми  их  трбхи  й  придавили: 
Цяцьки  Мірські  им  начепили, 
Щоб  знали  нашу  вовківню"! 

XXXVШ. 

— „Мартирим'ьян?!...  Мені  про  нбго 
Стара  Дубиниха  верзла, 
Що  тут  набачилась  усбго, 
И  в  Пеклі,  и  в  Раю  була... 
Аж  се  и  правда"! 

— „То-то  й  лихо! 
В  на  перш  було  у  Пеклі  тихо: 
Хто  впав  сюди,  дак  тут  и  сів. 
Не  знали  ніякого  хріна. 
Що  не  підмажеш  и  грошима: 
Як  нагодивсь,  так  и  вхопив! 

XXXIX. 

,Оттим-то  стількі  год  блукають 
Та  нудять  сьвітом  Пасьмаки, 
Що  им  цяцькії  их  натирають, 
Не  мов  ярмо,  гамалики,^ 
Що  ні  с  ким  им  погомоніти, 
И  нікого  вже  туманити. 
Як  туманили  Куліша. 
Той  певно  ів  би  лагоминки 
В  Раю  коло  небоги  жінки, 
Колиб  не  д&но  від  коша»... 

ХЬ. 

—  .Хароне  діду!  дак  ти  знаєш 

Мов  имтья"?!  (рече  Куліш). 

— «Яке  твоє?!...  Ти  сновидаеш, 


184 


І 


Чи  на  дорозі  в  Пекло  спиш? 

Ге!...  та  се  ж  він!!...  Того  ж  зраділи, 

Неначе  дурману  изьзіли, 

Обидва  пеські  Пиоьмаки!... 

Та  вже  й  Мартиримьян  скучає, 

На  Стикс  раз-пб-раз  позирає, 

Щоб  с  тебе  поздіймать  гріхи. 

ХЬІ. 

„И  визволить  свою  отару... 
Таких  доволі  в  нас,  як  ти. 
Хоч  нависнйй,  так  им  під  пару 
Курзу-верзу  в  Раю  плести. 
Колиб  був  знав...  ну,  та  згадають 
Не  раз  мене,  як  подовбають 
В  Письменських  гбловах  своих... 
Шкода,  що  я  давно  родився 
И  в  Пеклі  глибоко  втопився: 
Я  б  вишколив  обох  дурних"!... 

■    ХЬП. 

— „Дідусю!  дак  ти  був  людина, 
Не  Дічче  твбриво,  мовляв? 
Якого  ж  се — не  гнівно — хріна 
Ти  в  Пекло  до  Чортяк  пристав"? 
— „Потурнака  Лях&  ти  знаєш"?... 
Самійла  Кишку  памятаеш"? 
— „Да  хто  ж  не  знає  их  обох"?... 
— ,Хоч  Козаки  й  сьвічкй  сьвітили 
Про  мине,  а  Чєньці  кадили, 
Та  не  послухав  дурнів  Бог. 

ХІЛП. 

„Сказав  мене  на  вічні  муки 
У  Пеклі  на  саибму  дні, 


186 

И  щоб  я  жер  живі  гадюки, 
Сєдіти  ж  на  жару  мені. 
Тоді  ж  старий  Харон  кінчився... 
Той  ще  й  из  Греками  возився 
И  пбрав  розбишак  Римлйн. 
Мене  Чортики  полюбили, 
Харонові  усиновили; 
Я  пбраю  вже  Христіян. 

ХЬІУ. 

„Шкода,  що  ти  влизнєш  від  мине 
Черес  пройдйсьвіта  того: 
■   Зробив  би  с  тббє  я  печене. 
Дознав  би  розуму  мого! 
Бо  нас,  Ляхів,  ти  віпдурався, 
С  Панів,  як  с  Козаків,  еьміявся, 
Та  ба  й  Москву  не  вельми  штив, 
Ш;о  Хмеля  н&тто  звеличала, 
С  Кутузенком  бго  зрівняла, 
А  Хміль  у  ш&ні  у  Чортів.  '^) 

ХЬУ. 


„Він  зрадниками  й  брехунами, 
Мов  греблю.  Пекло  загатив, 
А  сам  с  пятьма  Отаман&ми 
На  лоні  в  Велзевула  сів. 
З  Іудою  там  побратався. 
На  два  сини  знай  озирався, 
Ш,о  жарились  у  Лжи  Оцьця... 
А  ти  на  щ6,  ледащо,  важив, 
Як  Соловгівського  зневажив 
Своим  посланьнем  Докторця? 


6Б\ 


186 


ХЬУІ. 


І 


„Защитника  бму  такого        • 
Нема  ні  в  Пеклі,  ні  в  Раю...  *) 
Колиб  опрігсь,  дак  я  нікбго 
В  смолі  так  добре  не  втоплю... 
Всі  брехуни  в  Москві  и  в  Русі, 
Які  ні  й  померші  душі, 
Се  наша  слава  й  похвала: 
Чи  Солов-ь^в  из  Докторьцями, 
Підбрехачами-лестецями, 
Що  кг  дурню  липли,  як  смола; 

ХЬУП. 

„Дарма  що  Гуню  конокрадом 
(Ахилла  вашого)  зробив,  ^) 
А  Козаків  єдиним  стадом 
Христовим  на  всю  Русь  явив,. — 
Чи  Чернишевській,  що  Миколу 
Навчив  зробити  брехень  школу,—  ьт^ 
Чи  Писарев,  що  дурнем  звав,  ^) 
Та  ще  й  ледащом,  чоловіка, 
Що  був  краса  й  шаноба  Віка, 
Мов  Соловей-Воян,  сьпівав  **). 

ХЬУИІ. 

„Та  в  нас  усіх  их  переважив 
Брехун  Московський,  Книгогриз, 
Той  Солов-ьбв,  що  все  зневажив 
Спасенне  й  чесне  та  й  проліз 
Між  оних  ніби  Патриотів, 
А  справді  лютих  идиотів, 


І  Читай  приписку  9. 

*І  Знаємо  всі,  як  сей  фертик  зневажав  Великого  ІІушкина. 


187 

Що  Мирові  дають  Закон,— 
Що,  мов  у  нас  Минос  хвосьтяку, 
Кручки  вам  крутять,  и  собаку 
Перебрехали,  взявши  Трон 

ХЬІХ. 

„У  злочестиві,  хижі  руки, 
И  Руській  Сьвіт  у  Тьмі  держять, 
И  всім  здаецьця,  ніби  зьлюки 
На  Троні  с  карбачем  седять... 
Оце  ж  міз  неуків  пробрався, 
И  гнати  всіх  тихцем  завзявся 
Новий  Розбійник  Соловей... 
Мов  на  дубах  гніздо  зробивши, 
Так  в  диких  розумах  засівши, 
Душив  правдивих  він  людей. 


„И  ти,  невдахо,  був  правдивий, 
И  ти  виявлював  брехню; 
Ти,  правдолюбче  юродивий, 
Вже  попадавсь  у  западьню; 
И  на  Прокустовому  ложі, 
Забувши  Заповіді  Божі,  • 

Тебе  самого  клав  брехун, 
Той  Соловей  Розбійник  славний. 
Брехун,  сказати  б  так,  державний, 
Миністра  кожного  Тивун.  ^^) 

ЬІ. 

, Подякуєш  Мартирим-ьяну 
Не  раз,  не  два  за  те,  що  ти 
Один  з  болотьнього  туману 
На  Гору  вибравсь  Правоти"... 
Рече,  и  не  пили  с  пил&ми, 


І 


188 

Не  тумани  вже  о  туманами, 
Діїмй  Пекельні  підьнялись... 
Страшне  ойбйканьне  підземне, 
И  лемент,  и  риданьне  ревне 
По  воздусі  до  них  неслись. 

ьи. 

Хоч  знав  Куліш,  що  не  горіти 
Ему  в  Чорьтячому  вогні 
И  з  ледарями  не  кипіти 
У  сірьці,  дігті  та  в  смолі, 
А  ввесь  из  ляку  затрусився, 
И  скрива  на  дими  Дивився, 
Мов  на  мисливця  з  гаю  вовк. 
,Се  близько  наші  вже  Пороги: 
Я  бачу — он  Чорьтячі  роги". 
Промовив  зьлюка,  та  й  замовк. 

ЬПІ. 

Аж  ось — щуббвсть  каюк  у  яму! 
Мов  с  припечка  додолу  впав. 
Круг  сйбе  наш  Панько  поглянув: 
„Тепер  же,  мабуть,  я  пропав"! 
А  човен  глибше  знай  та  глибше.. 
Пороги  в  Пеклі  ще  крутішче, 
Ніж  Ненаситець  Низовий. 
Кругом  вода  реве-бурхае, 
Безодьня  бездну  прикликав. і. 
Куліш  ні  мертвий,  ні  живий. 

ЬІУ. 

,Ух!  доплили  таки"!  промовив 
Тихцем  Хорон;  та  ба!  хреста 
Вже  зась  Ляху  Потурнакові 


189 


На  себе  класти!  Тут  не  та, 
Не  Божа  сила  вже  панує 
И  на  воді  людей  рятує 
Від  нурту,  вирви,  всяких  бід... 
Тут  Сатана  вже  заправляє, 
Усяку  волю  и  силу  має, 
Як  ув  ораньді  в  Пана  Жид. 

„Гей  ви,  Чорти  и  Чортенята! 
(Гукне  лайщій  дід  Харон) 
Чи  в  вас  тепер  Жидівські  сьвйта. 
Що  вас  тут  скупивсь  легіон? 
Чого,  гракаете,  сіпики? 
Хапайте  митьтю  за  прилавки. 
За  опачини  байдака, 
Та  цупте  черєс  чорториі 
На  Стикса  береги  сумнйі, 
,    Щоб  там  не  ждали  каюка"! 

ЬУІ. 

Ги,  гу!...  Мов  Торки  босоногі, 
Що  вгору  навпроти  води 
Бувало  цуплять  на  Пороги 
Важкі  човни,  мов  неводи, — 
Що  дивувавсь  Вагрянородний, 
Як  ті  нєдблюдки  голодьні 
Йдуть  на  ляму  залюбки;  ^°) 
Так  и  Пекельні  Гайдамаки, 
Рогаті  лйкги  та  гуляки. 
Перевернулись  в  Козаки. 

ЬУП, 

Харон  их  мовчки   підганяє, 
Не  жалує  свого  стерна, 


190 

И  по  рогах  Чортяк  ціляє: 

Бо  се  в  них  йграшка  одна.  •     .    , 

Серед  ойойканьня  та  крику, 

И  скреготу  зубів  и  рику, 

Зі  ставсь  бідаха  наш,  Куліш, 

Зіставсь,  мов  човен  серед  моря; 

Та  вже  до  всякого  звик  горя, 

И  серце  мляве  бгав,  мов  книш. 

ЬУШ. 

Аж  дивицьця — висока  брона. 
Мов  та  що  Турки  Порта  звуть. 
Се  их  потуга  й  оборона, 
Тих  що  тут  Січею  живуть. 
На  брбні  надпись:  Всі  Язики! 
Про  щ6  есте?  Про  дух  наш  дикий... 
Які  чудьні  й  страшні  слова! 
Колиб  він  зміг  таке  збагнути. 
Чи  так  далеко  сягонути, 
До  б  заболіла  й  голова. 

ІЛХ. 

Стоіть,  гракае,  задивився, 
Мов  наш  Земляк  серед  Москви, 
Що  в  Москаля  лічить  навчився 
Галок,  що  всипали  Церкви.  ^і) 
Аж  фіртка  в  брбні  прочинилась... 
Кріз  коряву,  имлу  й  туман 
Якась  людина  завидьнілась. 
„Ходи  до  мине"!  (промовляє) 
Давно  тебе  я  визираю". 
— „Хто  ж  ти  еси"? 

— „Мартирим-ьян*. 


< 


191 
Пісьня  трбйтя. 

І. 

Порбги — мов  як&  драбина 

Понад  водбю  вниз  ийдб; 
Мов  без-ьуст&ньня  хуртовина, 

У  піні  скіглить  и  гуди... 
Щоб  твердо  диво  се  стойло, 
у  зймлю  глибоко  вростало 

Від  ск^ль  каміньне  кам'ьянб, 

Аж  попід  брбну  просьтягйлось 
И  в  чбрево  землі  вдир&лось 

Кубвдище  міцнй  й  страшнй. 

П. 

Здавались  душі  комашнйю, 

Помйрші  душі,  и  чортв&, 
Що  ворушились  під  землею. 

Де  не  ростб  вже  мурав&. 
ї'ам  попід  ймою  йде  Яма, 
И  тілько  мріє,  наче  плііма 

На  каразіі  на  сукні.  "2) 
Из  гімн  в  йму  те  коріньне, 

Мов  на  горбді  гич-бадйльле, 

Куввдицьця  по  глибені. 

ПІ. 

А  по  ступнйх,  по  схбдах,  д^ші 
Снуйть,  мов  чбрні  мурашки, 

Все  вниз  та  вниз,  на  дно  катуши,  "8) 
В  когб  гріхи  найбілш  важкі. 

Чорти  их  зв&ду  підганяють, 

В  безбдьню,  мов  тих  жаб,  шпурьлйють. 
Як  йвше  вйбіїецьця  с  снаги. 


192 

Тут  метушились,  гомоніли, 
у  пітьмі  'дб6  'дногб  давили 
И  вороги  й  не  вороги. 

IV, 

Таки  там  кбицьця  в  тій  пйльці 

Диявольській,  що  на  ввесь  мир 
Розьдзйвилась  в  пекельній  спиці, 

Справляючи   чорьтйкам  пир!... 
Що  скблі  вбду  там  бурх&ють, 
Дак  тут  гусьті  дими  бугіють 

И  душать  з&жива  мерьдй; 
А  що  там  дика  завірібха, 
Дак  тут  немилостива  м^ка, 

Страшенна,  лита,  бес  коньцй. 

V. 

И  мов  свинбта  у  кориті 

Булькбче,  лбвлючи  на  дьві 
І  Поживу,  так  чорти  неситі — 

Людйй  в  пекйльнбму  багні.  . 
У  тймряву  знай  порин&ють 
II  душі  навманй  хап4ють; 

Кого  розйрвуть  пополам, 
Котрому  голову  відкусять, 
А  йншого,  дак  ткк  рострусять, 

Що  й  глйнути  на  бго  стр&м! 

VI. 

Так^  побачив  наш  бід&ха, 

Як  тілько  хвіртку  зачинив 

Мартирим-ьЯн,  що,  н&че  птйха, 

В  ковчйг  підземний  взйв — пустив. 

Аж  за  рук^в  бму  вчепився. 


193 


Мов  у  безбдьняві  топився, 

'  И,  як  листбк  сухий,  тремтів. 
Той  по  руці  Єгб  погладив 
И  на  йгб  такб  спровадив, 

Що  н&че  вдруге  сьвіт  уздьрів. 

VII. 

Бо  глйне— ся  людина  сьсйе 

Серед  имлй,  нембв  лихт&рь, 
Кругбм  поважно  позир&е, 

Мов  патрий&рх,  абб  сам  ц&рь. 
Вус  білий  г&рно  закрутився, 
По  підборідьдю  лвЗбо  вився. 

Що  виголене  чисто  м&в. 
На  нім  жуп&н  кармазиновий, 
А  с  кучми  вйрх  оксамитовий, 

Мов  шлйк  у  козакб,,  звис&в. 

VIII. 

Подумав  би— ,св  мрія  сбнна", 

Дак  тут  же  в  пбклі  не  до  сну! 

Подумав  би— „сьвят&  персона»,— 
Козацька  бдіж  на  бму! 

И  ш&бля  в  бго  коло  боку 

И  ш4ика-кучма  превисока, 

Сап-ьйньці  жбвті  в  острог&х. 

В  правиці  недолймок  сьсйе,  ^*) 

За  спиною  мушкйта  м&е... 

„Ні!  не  сьвятйй;  се  й  б  коз&к"! 

IX. 

А  на  сьвятйх  він  дббре  зн&вся: 

Их  роблено  с  самих  ченьців; 
Хто  ж  у  коз&цтво  затес&вся, 


13 


вв\ 


194 

У  пйкло  сторчакі  летїв.  в") 
„Та  й  судові,  мовлйв,  пис&ки — 
Свойм  порядком  розбиш&ки: 

Вони  бес  кривди  не  живуть. 
Бо  хоч  би  й  р&к  на  диво  свиснув, 
А  судовик  усйди  б  тиснув: 

Однй.  у  них  с  коз&цтвом  путь. 


X. 


„Дідусю!  чи  вельможний  п&не! 

(Озвавсь  Панькб,  мов  сам  не  сьвій)' 
Чи  хто  ви  4...  нех&й  не  ст&не 

Ся  назва  за  незвйчай  мій! 
Зветеся  ви  Мартирим-ь^ном, 
И  се  им-ьй  менй  тум&ном, 

Як  на  похмйльле,  обнялб", 
— „Им^й  мой  не  в&зва  м^рна: 
Се  Руська  сл&ва,  славна  зд&вна; 

Ійй  козацтво  не  'дьнядб". 


XI. 

-„Що  ж  се  таки"? 

— „А  от  що,  сину: 
Бул4  крів^ва  та  весни,,  • 

^Як  обуйла  Украййну 

Козацька  дйча-саран4... 
їо  с  прйдків  ми  ні  наживали, 
їетйги  мйтьтю  гайнувй.ли: 

Прийшлось  мешчанам  пропад&ть. 
був  у  Ніжені  цехмйстром, 
(Купцйм  замбжним  и  бурмистром: 
Орьді  козацькій  благодать! 


105 


XII. 

„Оц4  ж,  дьля  позбутьтй  напбів. 

Та  шарпанини,  та  боїв 
Від  самохв&лників-гербів 

Сьвятби  віри,  козаків, 
Ийшлй  славетникй  в  козацтво, 
Господарі-У  гайдам&цтво, 

И  я  один  с  тих  рідких  був. 
Що  рУк  в  крові  не  умочили 
И  шарпанини  не  чинили:  ві) 

Я  Ббга  й  пр&вди  не  забув. 

хііі.  ■ 

Що  там  навпбсьлі  ні  брех&ли 

Про  т6  лиц&рство  письмакй, 
Що  ніби  в  Пблщі  витворили 

За  віру  й  церкву  ко-іакт^,— 
Я  пропис&в,  як  зн&в,  як  б^чив. 
Нікбли  з  ними  не  мантНив 

На  втіху  пекла  й  Сатани: 
Як  н&ші  Русьсю  торгували, 
За  все  про  все  не  одьвіч&ли 

Ляхи  у  мине 'та  панй^ 

•  XIV. 

Дак  ти  есй  мій  Самовидець"? 

-,Ш,  сйнку:  я  Мартирим-ьйн, 
Олжй  та  кривди  ненавйдець: 

Я  між  коз&цтвом  пр&вди  п&в... 
Мартин,  мій  прбдок,  ВИЙШОВ  з  Риму, 
Як  пкт  ще  мовч&в  про  схизму,     ) 

Як  віра  ще  була  одні. 
Сподббивсь  рід  наш  благод&ти: 


13* 


1Яв 

Дав  Вбг  нам  душі  рятув&ти 
У  пйклі  н&веть  и  зі  дн4. 

XV. 

,Се  плйшчуть  мбрно  теологи, 
Що  нїби  ми  по  ВСІ  віки, 
Минувши  Стйксови  Порбги, 

Покутов^тимем  гріхи. 
Ні!  лібде  ще  й  Христ4  не  зн4ли, 
А  міз  ними  такі  б^в&ли, 

Що  гамували  Сатану. 
Та  й  я  ось  Діікими  Полйми 
До  пйкла  втрапив  манівц?їми, 
•  И  с  пбкла  навманЛ  майну... 

XVI. 

.Ще  не  спустивсь  и  в  пйрву  }Гму, 

А  вжй  послів  універсал. 
Що  на  кого  ласкйво  глііву, 

До  тбго  з^сь  пекельнім  пс&м! 
А  тих  двох  славників  козацьких, 
Прихйлників  казбк  письм4цьких,' 

Давно  на  Стйксі  зупинив: 
Бо  з  нйтямок  олжу  плескали 
Та  й  думали,  що  рятували, 

А  не  топили  земляків. 

XVII. 

„Давно  б  уже  я,  сйнку,  бідних 
Невігласів  на  н^бо  взіїв, 

'їй  т4к,  чи  сЛк,  а  всім  нам  рідних, 
Та  гісе  Ильлй  не  дозвол}їв. 

Розвозючи  сьвятйм  по  нйбу 

Книші  й  усйку  их  потребу, 


197 

Возком  страшенно  торохтить: 
Не  хоче  й  чути  про  козацтво: 
Се  в  бго  клйте  гайдамацтво, 

Що  дУрьні  завзялись  хвалить. 

XVIII. 

„Та  й  наш  ключ&рь  новозавітний 

Зиркбго  сторожа  з  мечем 
Огнистим  (стброж  тйжко  вірний) 

Прист4вив  ніби  с  карбачйм. 
Менй  ж  и  слухати  не  хбче, 
Скороговіркою  дьріббче, 

Що  сі  великі  брехуни 
Молбдіж  руську  попсув&ли 
И  розуми  затамували 

Ще  гірше  ніж  Ляхи  пани. 


XIX. 

„Харбн  же,  г&спедзький  підлиза. 

Везошчаднйй  Лях-потурн4к, 
Коз&цький  військовий  ярйза, 

Ехйдний,  мов  той  Хміль-коз4к, 
Важй,в,  щоб  тут  вони  й  удруге. 
Сліпи  коз4цтво  й  недолуге. 

Померли  с  туги  та  з  нудьги: 
Вік  утопив  их  у  печ&лі, 
Якбі  з  віку  не  вид4ли 

Понурі  Стйкса  береги. 

XX. 

„Так  вас  усіх  збив  с  пантелйку 
Якййся  піп,  чи  то  черниць, 

Що  видумав  химйру  дику 

Ом&ни  б&тьку  на  ралець... 


198 

Знав,  що  ему  в  раьб  не  б/ти,  ' 

Дак  чорту  хаптурА  хтів  ткнути, 

Щоб  не  повісив  на  гаки 
За  д^вняшне  ПОП&  вяшкяьяе,'^^) 
За  похорбньне  вимагіньне, 

За  всіїкі  гйдосьні  гріхи. 

XXI. 

^Хто  всю  Ляхву  в  гейнну  втйрив, 

Що  кгрунтов4лась  на  брехнї, 
Той  и  коз&цтво-гайдабурів 

Под4в  на  муки  Сатані. 
Не  хто  се  був,  як  піп  химерний, 
Що,  не  очистившись  од  скверни, 

Завзявся  дУші  очишч4ть. 
Там  езуйт,  а  тут  хаптурник, 
Лукавий,  чи  слепйй  прислужник 

Тогб,  що  звйцьця  благод4ть. 

XXII. 

„Спогліінь,  и  тут  седйть  непевне 

в  глухім  коньщ  білЛ  воріті 
(Речи,  и  на  облйчче  тймне 

Ис  себе  проливше  сьвіт). 
Сей  заслужив  страшнби  кйри,' 
За  ті  гусьті  пиоьм^цькі  хм4рі. 

Що  по  Вкраййні  роспустйв! 
Та  добре,  Ш.0  тебй  послухав, 
Моє  письмб  сяк-т4к  рошчухав: 

Егб  ти  с  пекла  слобонйв.  ''°) 

XXIII. 

яТн  Самовйццем  рятув&вся. 
Ним  и  друзи  ку  рятувйв; 


199 

Атб  б  він  вкупі  с  тим  куп&вся, 
Кого  Коніським  ясув&в"... 
Зрадів  Куліш:   „Се  той  Бодйнський, 
Що  нам  вопрбс  козакоп&нський  ") 

Був  Лжековіським  замутив! 
В  нас  Материнкою  він  звився,     > 
В  казках  прабйібівських  кохався 
И  збдьві  віршами  зложив'. 

XXIV. 

„Иськб"! 

— ,Паньк6! 

Так  привіт&ли 

„Приятелі  одно  'дногб... 
Чорти  хвости  попідгинали, 

Втергівши  вязника  свогб, 
На  друзів  залюбки  дивився 
Мартирим-БЙн,  и  веселився: 

Не  попустив  би  ні  Паньк&, 
Ні  Запорбзьця  Материнки, 
Що  зроду  не  вжив&в  горілки 

И  смбрьть  зустьрів   натощак^.  ") 


XXV. 

„Ходімо  дклш  між  мбртьві  душії 

(Речи  до  них  Мартирим-БЙн). 
Хоч  затулятимете  й  вуші, 

Влук6,ючи  по  вертеп&м, 
Да  мусите  чинити  вблю 
Того,  хто  ст&рший  надно  мнбю. 

Нед&рмо  я  сюди  .прийшбв,— 
У  цй.рство  брехень  та  ом4ни 
Кріз  темряву,  дими  й  тум&ни 

До  вас  из  нбба  шлях  знайшбв' 


200 


XXVI. 

Аж  слухають — всі  перев&жив 

Якййся  голос  презичнйй. 
Придйвляцьця — увись  у  с&жі, 

з  одйжи — тілько  вже  штани. 
Лицем — сказй.ти  б  гайдам&ка,       -     ' 
А  справді  був  собі  пис&ка, 

Да  лиха  за  брехни  здобувсь. 
„Рятуйте,  льбде  дббрі,  прббії 
У  мине  й  бчі  вже  на  лббі... 

Про  що  я  на  жарУ  пряжусь"? 

XXVII. 

— яПро  щ6?!...  А  дохторйць  туніка, 

Що  сьпік  ти  йкось  на  швидку? 
Він  рбзумом  спів  чоловіка, 

Сердйтосьтю  ж  рівйн  бику... 
Тепйр  скрізь  по  Москві  гасй,е, 
Всімй,  дурними  заправляє: 

Бо  брйше  за  десятербх. 
Оцб  ж  за  нЄго  ти  й  пряжйсься, 
Поки  й  він  сам  не  опряжйцьця: 

Тоді  прягтиметесь  удвбх". 

XXVIII. 

[Таке  жорсткй  промовив  слово 

Та  й  одвернувсь  Мартирим-ьйн.. 
^Лис&ку,  лйдьві  вже  живбго, 

Окрив  знов  смород  и  туман. 
„И  зьвідкілй  той  Карник  взйвся, 
[Під  мине  вйцо  підлиз&вся, 
[Щоб  дав  бму  сан  докторьц>(! 
?еа6р  и  муцьця  без  уст4нку 


201 


Що-дьня,  ш,о-вйчора,  що-р&нку 
'    За  брехуни  в  брехни  оцьцй"! 

XXIX, 

—.Він  с&м  брехун!  Я  дббре  знаю 
Сіпаку  (тут  Иськб  озв&всь). 

Під  мине,  по  свойму  звич&ю, 

За  Флйччера  він  підкоп&всь...  '*) 

Подвижник,  б&чите,  науки: 

Ему  не  попад&йсь  у  рУки, 
Атб  в  засьтінок  поведи! 

Там  с  тббе  видавить  олію 

За  всйку  вчйну  різноцію: 

Бо  в  дурьнів  перед  він  ведб". 

XXX. 

— ,Шкод^,  про  те  вже  й  споминати! 

(Речб  тоді  Мартирим-ьйн). 
На  те  Єг6  родила  й  м&ти, 

Щоб  грішми  набивйів  гам&н. 
Се  й  й  широка  та  дорога. 
Що  душмани  веди  від  Ббга... 

Та  годі!  цур  им!  аж  ляшчйть 
В  ушу  вже  в  мине  від  их  крику, 
Від  біснув&того  их  зику... 

Не  лйгко  й  нам   сюди  ходить. 

XXXI. 

,3а  дбякі  гріхи  мушкйта 

Зза  спини  й  досі  я  не  збувсь; 
Вкриває  знбв  менй  сайта, 

И  в  пй.нський  знбв  сап-ьіін  обувсь, 
И  бброду  мені  знов  гблять, 
До  мбди  Лйцькои   невблять  ■'*) 


202 

Чорти,  мов  д&вні  козаки; 
Щоб  споминка  ся  злочестива 
Була  в  пекельнії  м^ках  жива, 

По-панській.  роблять   аавпакй. 

XXXII. 

,Так  сьміх  из  нас,  людйй  статечних, 
Собі  ди}{вол  учинив!...  ''") 
Шріятелйв  мойх  сердечних 

Багацько  він  занапастив. 
іСедйть  вони  тепйр  глиббко, 
[Так  як  звіцьціль  до  хм&р  високо... 

Я  лізти  в  ті  ямки  бойсь, 
Щоб  зрйдошчів  не  показйлись, 
Мені  в  сайти  не  вчепились... 

Від  них  нічим  не  відоб-ьюсь... 

ХХХШ. 

„Байдужна  бо  мерьцїїм  шаблнЗка, 

Не  страшен  им  и  самопйл... 
Там,  дй  що-дьнії,  що-нбчи  м^ка 

Да  крик,  мов  к&зицьця  каг&л, 
Шкода  й  каз4ти  й  угрушч&ти, 
Так  як  рубати  да  стрелити. 

И  слово  й  ДІЛО  там — ман&. 
Скрегочуть,  мов  кріз  сон,  зубами, 
А  скіглять — б&ч? — вовки  вовк&ми... 

И  друга  смйрьть  им  не  страшнА. 

XXXIV. 

[А  там,  де  мучицьця  Иуда, 

Туди  ніхто  ще  не  спускавсь: 

Такого  дЛвольського  чуда, 

Здайцьця,  й  В^йда  б  изьляк&всь. 


208 

Нех&й  вонб  вам  и  не  снйдьця, 
Нехай  их  путь  запропастйцьця, 

Тих  щ6  у  чбреві  землй 
Седйть,  мов  задобкі  р4ки, 
Боговідступні  гайдам&ки, 

Що  сбрце  в  их— самі  драглі. 

XXXV. 

„В  драгліїнім  сбрьці  ні  закбну, 
Ні  чисти  й  сбвісти  нем&. 

Від  молодбшчів  та  й  до  скбну 
Панує  там  пекйльня  тьм&. 

Як  йма  'д  йми  в  пйклі  глибша, 

Так  темрява  там  зн&й  густіща: 
Там  сьвітить  каган4ць-олж&, 

И  пбти  сьвіт  олжйвий  оьсйе, 
Покіль  безумно  досяг&е 

Аж   до    СЬВЯЧЙНОГО    Н0Ж&"...         , 

XXXVI. 

Повйіжну  мову  перебила 

Мартирим'ьйну  Татарви 
Шкварчала  ж  бо  и  джеркотіла 

Не  то  Ляхв&,  не  то  Литв&... 
Чи  не  Ордк  се  наступ&ла, 
Що  на  сім  сьвіті  вже  проп&ла? 

Чи  се  ойбйкали  Жидй? 
Такбго  гбмону  чуднбго, 
И  кривомбвного  й  тупбго, 

Не  чули  н&ші  й  прадіди. 

XXXVП. 

,Се  не  Тат&ре  й  не  Комлйки  ") 

Идуть  на  н&шу  мйртву  Русь  ^«) 
(Речб  Мартирим-ьйн):  се  дйкі 


204 

Умй  плетуть  хвалу  комусь, 
Хвалу  Некрісову  позту, 
Що  річку  каломутну  Литу 

В  пустині  жизьняній  знайшов, 
И  через  нйя,  пбвен  сл&ви, 
До  кривомовнон  ар4ви 

Душ^ю  мфтвою  прийшбв. 

XXXVIII. 

„Не  всі  ж  бо  тут,  як  той  розбійник, 

Що  в  тбмних  розум4х  засів, 
И  вблп  й  правди  ненавйдних. 

Собі  гніздо  в  их  сйрьці  звив 
Не  всі,  що  чуєте — гук&ють, 
Московську  вйлич  проклинають, 

Ойбйкають,  мов  Жпдовй,,— 
Не  всі  вони  мерьці.  Міз  ними 
Есьть  и  такі,  що  ще  живими. 

Законом  дивним  естествА, 

XXXIX. 

„Спуск&юцьця  між  мертьві  душі 
Свойм  портретом,  и  терплйть 

Заздалегідь  у  'цій  катуші 

Що  мусять  мертвими  прийм&ть.. 

Таки  й  за  Д4нта  вже  бувало, 

И  він  вид4в  таких  чимало, 

Що  між  людьми  собі  живи. 

Та  ще  й  сьвятйм  у  дурьнів  звецьця, 

Лутк  ж  у  пйклі  вже  пряжйцьця 
И  спблом-ья,  мов  бик,  реви. 

ХЬ. 

кСпоглйньмо  в  'цн5  простору  Лму... 
А  ти,  Панібто,  придивись...  '''*) 


205 

Той  що  на  пйці  нбсить  плйму 

Злодйги...  д6  ти  з  ним  зустьрівсь? 

Бач?  мов  у  тьрйсьці  ввесь  затьрйсься!... 

Бо  в  тйбе  він  такбж  прокрався 

В  им-ьй  Сьвященного  Письма, 

Що  ти  перекладав  на  мову 

Стару,  на  Рушчину  здорбву, 
Задьлй  прост&цького  ум&. 

ХЬІ. 

,Ему  книжки  й  ляндкйрти,  повний 

в  его  повазі,  ти  вручив. 
Щоб  він,  покіль  далекі  збмлі 

Об-БІдеш,  так  як  скарб  хранйв... 
И  він  книжки  ті  до  однби, 
Та  й  грйші  ще,  дігіч  сьвятби 

Евтйрпи,  жрець  усіх  наук, 
Покр&в,  та  й  прав.  Бо  бес  пов&ги, 
Беш  чисти,  бес  путіі  нетйги 

Жидами  ледарі  живуть.  *^) 

ХЬІІ.  ") 

,А  ось  швидбнький,  приязн^нький  ^^) 

Русйнчйк,  що  тебй  лестив 
Послугою,  и  сей  гарненькі 

Книжки  твой  занапастив, 
И  не  соромився   брехати, 
Мовлйв— бму  подарувати 

Привіз  есй  такі  книжки, 
Що  их  и  з  рУк  не  випускають 
И  на  столі  що  динно  м&ють 

Працблюбйві  письмакй. 


206 

ХІПІ.    88) 

„Дивись,  Панібто:  он  гогоче 

И  той  важкий  на  пр&цю  бйк, 
Що  все  до  прбсьвіти   охоче 

Тум&ном  туманити  звик. 
И  сей  из  йншими  такими 
Грошви  рибалками  хисткими 

До  тебе,  сйнку,   підлизА.всь, 
И  в  тйбе  не  одну  сотьвйгу, 
Егб  б  то  прбци  рівнов&гу, 

Піймавши  лжбю,  облизавсь. 

ХЬІУ.    84) 

„А  хочеш  б&чити  міз  ними 

з  ушима  дбвгими  портрет 
Дурного  дУрбаса?...  Свотіми 

Жертвами  се — благий  позт, 
Та  про  жертви  свогі  скрізь  трубить 
И  чйсьть  тогб  й  пов4гу  губить 

Кому  навколішках  підьніс 
Сам  жертву'  на  олтй,р  оччйзни, 
И  за  очима  укорйзни 

И  брйхні  ширить,  ниций  пес. 

„А  он  за  ним  ревуть  ще  двбе 

Лихих  бгб  приятелів. 
Обидва — зьлібки  Громобби, 

Та  дідько  их  не  спокусив. 
Вони  такими  й  породились, 
Христйлись  и  пере-христйлись, 
И  ст&ли  залюбки  брехать 


_207_ 

Укупі  з  дурбасом  уш&тим. 
И  все  твоб,  вже  аж  до  хй.ти 

Твоеи  нйщить-руйнувіть". 

хьуі.  в») 

А  ш;о?  впізн&в?  Єє  их  сков^ли 

Чорти  шкварчущим  ланьцюгбм 
За  те,  що  вкупі  вітьтяг4лй 

У  тйбе  куплений  вже  дбм, 
Баж&в  есй  добр4  сьвятбго 
Купивши  дом  серед  сьліпбго 

Сільського  лйду  у  тумй. 
Що  тілько  й  знав  істи — пити 
Д&  лбкгою  на  сьвіті  жити 

Промйж  трудящими  людьми. 


ХЬУП.  «■') 

яДивйсь,  он  дв&цьцять  и  чотйрі 

На  лббі  випалено  в  их. 
Се  та  ціфіра,  що  лічили 

Годи  перйбрехів  свойх. 
На  двацьцять  и  чотйрі  рбки 
Их  душі  у  каз&н  глиббкий 

Чорьтйки  вкинуть  при  тобі... 
Вже  закипйіе,  и  чорьтйки, 
Неситі  муками  соб&ки, 

В  долбні  плйшчуть  их  судьбі". 

ХЬУПІ. 

^д  он— споглйнь— з  Мордви  причина 
Міз  нйіших  рідних  брехунів. 

Сбгб  прийнйв  би  й  пйс  Мазйпа 
В  Батурині  до  серьдюків, 


208 

Що  на  цар}|  Петри,  брехали 
И  Карлу  св&ту  проднв&ли 

Насьлідьдв  Київське  Москви,— 
Що  всім  козацтвом  колотили 
И  трохи  знбв  нас  не  втопили 

В  давніішБІх  кй.вераах  Ляхвй. 

Х1,ІХ. 

„Тепйр  чорт&м  казки  брехливі 

Швиденько,  мов  ладкй,  печб 
И,  як  товкли  діди  зрадливі, 

У  ст^пі  пр&вду  знйій  товчб: 
З  верби  гнилиці  трусить  гр^ші 
Про  казколюбні  мбртьві  д^ші, 

Що  в  ЙБШОІ  й  живіт  болить. 
Та  борзописцеві  байдуже, 
Незгірш  од  б&би  моркву  стр_ужв 

И  на  все  пбкло  верещить' 


Та  }ік  булб  й  не  верещ&ти? 

Він  роздобув  собі  Жидкй. 
И  став  Єг6  так  вихвалити, 

Нембв  Пекгіса-ступакб,. 
А  той  бму  під  нбги  слався 
И  з  ним  ук^пі  велич&вся 

Що  „с  Кулешйм  удвбх  руб6,в 
Егб  сокирою  в  письменстві" 
И  Кулешу  б  то  в   совершйнстьві 

Словесному  допомаг&в. 

ЬІ. 

Тепйр  же  за  дешйву  сліву 

Червбним  зблотом  платив, 
Що,  по  пекйльнбму  уст&ву, 


Из  дрбв,  як  ж&р  палких,  робив., 
Его  ж  самого  знай  колбли 
Чорти,  щоб  грбші  не  холбди. 

Що  під  Мордбвцем  роздув&в. 
И  він  ему  хвалу  земную 
Переверт&в  ув  алилую, 

Що  вовком  скіглячи,  сьпів&в. 

ЬП. 

„ДідУсю!  (тут  Куліш  озв&вся) 

Про  пекло  лучче  думав  я: 
Не  знйв  сегб  й  не  сподів&вся, 

Що  тут  вся  та  лихб.  сімгй 
Письмацька,  панська  й  гайдамацька. 
Що  нас,  мов  пес,  ирв&  зненацька... 

Я  в  ій  невд&хою  родивсь.., 
Не  хбчу  б&чити  портрбтів 
Сих  ледарів,  олжй  поетів,— 

Нех&й  усім  им  снйцьця  біс"! 

ЬПІ. 

—„Він  им  и  снйцьця,  лйбе  ч&до, 

Атб  б  вони  тут  не  були, 
Аж  пбки  сб  паршиве  ст&до 

Смерьть  не  турнула  б  из  земли. 
Но  мушу  хирного  шчадйти: 
Ти  дбвго  ще  гіркую  пити 

Повинен  між  людйй  есй... 
Бо  за  химбрним  талал&йством 
Та  за  слепйм-п-ьянйм  кобзарством 
Свогб  умй.  им  не  даси... 

ЬІУ. 

„Ну,  та  ще  в  другу  подивися 
Безбдьню  чбртовои  лжй. 


14 


210 

Щоб  знйв,  изьвідкілй  взялися 
Сьвячйні  в  кобзарії  ножі. 
Спогліїне:  се  б^нкет-пир  чорьтйчий, 

Гармидер  шинковий  коз&чий 

Бач?  хбдить  кінва  кругові. 
И  не  хотіли  б  з  вйи  пити, 
Да  мусять:  бо  живцйм  лупити 
Готова  з&рав  их  чортвй,. 

„Чи  ти  догадуесься,  хто  се? 

Не  чйрьнь  козацька,  все  пани, 
Письмацтво  все  простоволосе 

Гірку  лжу  п-ьй  у  Сатани"... 
Аж  затрусивсь  увись,  яв  глйнув 
Куліш  у  ту  страшенну  йму... 

ВпізнАв  палйвод-письмаків, 
Що  брехнями  грошви  надбали, 
Царів  премудрих  зневажали 

Та  вихвал^їли  козаків. 

ЬУІ. 

яДідУсю!  змилуйся!  не  хбчу 

Дивитись  на  злорічу  тьльб! 
Вертай  менй  боржій  в  роббчу, 

В  простацьку,  вбогу  жизьнь  мон5« 
—„Так!  мушу  хирного   шчадйти: 
Бо  довго  ще  гіркую  пити 

Повинен  між  живих  есгі... 
Морока  тілько  нам  з  Иллйю: 
Все  робить  волею  свойю,— 

Влишчйть-грімйть,  як'  хоч  проси! 


211 


ЬУЦ. 

„Колйб  не  він,  я  вас  до  Бога 

Просьтісінько  б  у  тркРі  помчй.в. 
Мені  знакбма  ся  дорбга: 

Не  раз,  не  два  ійй  версти.^, 
Ключ&рь  же  н&ш  собі  старйнький, 
До  всіх,  що  к&юцьця,  благенький: 

Бо  й  сам  колись  умів  грішить. 
Попрббую  Ильлй  сьвятого, 
Мов  Збвса  Кгрйцького  гнівного, 

Кадилом  лв5бим  підкупить. 

ЬУПІ. 

„Вельмбжне  бо  небйсне  п&нство 

Кадило  нйхае  земнй, 
И  думає  про  лютер&нство, 

Що  в  Єго  сйрце  кам-ьянй. 
Оцй  ж  летімо  до  Лив&ну, — 
Про  цю  сьвятйх  носів  ом&ну 

Там  смирни  й  мурри  аберемб. 
Но  пйрш  над  Стйкса  берегами 
З  двомй,  злучімось  письмак&ми, 

Та  вкупі  вже  й  полетимб. 

ЬІХ. 

„0x1  не  любльб  я,  що  Старбго 

Не  т&к-то  слухають  боги... 
Хоч  и  потужен  він,  та  в  бго 

Гнуздй,ти  всіх  немй,  снаги. 
Ильля-грімій  грімйть-стрелЛе, 
Петр6-ключй,рь  знай  спйть-кунйе, 

А  сам  далйко  десь  живб, 
И  р&д  би  всіх  аапомаг&ти, 
Та  за  громй.ми  нечувй.ти, 

Чи  хто  рид&е,  чи  реви. 


14» 


І 


212 


ЬХ. 


„Ну,  та  попробуймо  летіти 

Понад  землею,  щоб  зза  хм^р 
Грімій  гаразд  не  зьміг  сьлідйти, 

Куди  жива  простре  твй,р. 
Про  тйбе  се  кажу;  сі  ж  трбе, 
Иськб  й  брех^к  завзятих  двбе, 

Земну  вже  ляму  відбули. 
А  щоб  Ильлй  не  догадйвся, 
Хто  ще  з  землі  живущий   зьннвся, 

Переверьнімось  ув  орли". 

ЬХІ. 

Речи — и  не  дими  з  дим&ми 

Стовпбм  по  нат  тромй,  звились, 
Не  тумани  то  с  Т)'ман4ми 

Над  Ахероном  підьнялйсь. 
Ні!  се  ш  чорьтйчои  темнйци, 
Мов  сам  Ильлй,  на  колеснйці 

Бес  пблом-ья,  вони  зьняліісь. 
По  над  Порбгами  й  Харбном, 
Над  каюком.  Турецьким  чбвном, 

Немов  орли  в  диму  неслись. 

ЬХІІ. 

На  дйм  сей  скргіва  позирне 

Харбн,  мов  на  мисливця  вовк, 

;, И  ЩО  вонб  таке  літ4е, 

В       Не  візьме  потурн4к  у  тбвк. 

■орти  собі  поторопіли, 

Щп  ледьві  чбвна  не  розбили 

Об  Ненасйтецький  Поріг.,, 


218 

Аж  ось — за  Стйксом  зупинилось 
И  стиха  до  брех&,к  спустилось. 
Тоді  вів  пр&вду  постеріг. 

ЬХПІ. 

„На  біса  ж  (к&же)  ми  трудились, 

Гатили  в  пбкло  христиіін? 
Хиб&  щоб  ними  поживились 

Такі,  як  сей  Мартирим-ьіін?... 
Катм&,  бачу,  и  в  чбрта  глузду:  * 
Не  Арим&ну  він,  Ормузду  **) 

Даремно  панщину  робив... 
Колйб  ще  тбй,  що  проміж  збрі 
Вливає  прбсторонь,  як  мбре. 

Всі  грішні  дУші  не  простив! 

ЬХІУ. 


„Тоді  чорти  мене  самбго 

З  нудьги  прягтимуть  на  жару. 
Хиб4  вже  Хмйля  им  старого, 

Мов  чемерицю  в  пр^х  зотру, 
Щоб  чх&ли,  пбкіль  я  втвк4ти, 
Пят&ми  буду  им   кив&ти. 

Як  с  Трби  накив&в  Енйй.., 
Ойбй!  коли  б  був  дагад&вся 
Та  мйтьтю  за  тром4  ввігнався, 

Як  за  Иллйю  Елисйй"!.., 

ЬХУ. 

Шкоди.!  дим-хм&ра  налетіла 

На  двох  стверджених  пис&к 

И  их  до  Вбга  підхопила. 

Доставсь  один  Лях-потурн&к. 

Зостіпося  ж  ему   й  барило, 


214 

Що  горілками  так  душіло, 

Зостався  и  важкий  гамй.н. 

Даремно  мудров4ли  зьлібки, 

Як  мистецйм  завдати  м^ки: 

Все  зьнівечив  Мартирим-БЙн. 

ІХУІ. 

До  Вбга...  О!  як  там  просьтїрно 

И  серьцю  нашому  й  уму! 
Си}іе  в  Вбзі  дух  наш  зі'рно,     . 

И  вжй  грянтіць  немй,  бму. 
Як  Ббжа  прбсторонь  бескр&йя 
Всі  мириіїди  исповніїе, 

Що  нам  здайцьця  беш  числи,,— 
Все  в  Ббзі  дух  наш  обійм&е, 
И  правда  кривду  просьвітьлйе 

Вез  недорбзуму  и  зл4. 

ЬХУІІ. 

Так  небор4к  Панькб  хвалився 

Між  тими  чотирмй,  тіньмй... 
Ні!  не  хвалився,— він  молився, 

Та  мусив  знбв  жить  між  людьми. 
Які  ні  є  вони  на  сьвіті, 
А  трйба  з  ними  іїкось  жити... 

.Не  хочу"...  ні!  с§го  сказ&ть 
Ему,  на  піддержку  безумним, 
Чи  то  аж  н4тто  вже  розумним, 

Не  д^сьть  Госпбдьня  благодать. 

Кінець  поаиі. 


215 


Замісь  надосьпіву  до  Небрешинои  позми. 

віршув&ньне    самбго    Куліш &, 
послане    Небресі    ва    подяку    за    бго    правдиве    оповіданьве. 

О,  скількі  раз  баж&в  я  живши  вмйрти 
И  наклик&в  на  сббе  лібдзьке  зло! 

Да  рятув&в  себб  не  раз  од  смйрти 

Тим,  ш,о  гіркй,  як  смерьть  сам&,  булб. 

Отрутою  верт&в  собі  здорбвге. 

Що  вороги  у  ч&шу  зн&й  лили... 

Колйб  змогли,  вони  би  с  сйрьця  крбв-ью 
Гаріічою  мойю  налили. 

И  на  пирУ  веселому  земному 

З  мойм  им'ьйм  та  чаша  знай  стойть, 
Щоб  не  дало  мой  ии-ьА  нікому 
І  Отруєне, винб  иш  ч&ши  пить. 

И,  дивлячись  оддалекй  на  клйтих 
Мойх  сіп&к,  безошчаднйх  катібг, 

Завзгітьте  я  з  души  зву  на  завзйтих, 

И  знов  берусь  за  вкстирп&тор-плуг. 

И  дивними,  незнаними  судьб4ми. 

Як  вбду,  А  отруту  ш  чіши  п'ьіб, 

Над  усімй,  мойми    ворог&ми 

Вознбшу  жизнь,  мов  корогбв  мой. 


І 


216 

И  випивши,  вже  не  жадйю  смйрти, 
И  жартами  дратую  льбдзьке  зло, 

II  людзьке  злб  дратоване  умерти 
Мені  оце  й  у  пйклі  не  дало. 

Там  б4чив  А  ворожі  клйті  душі. 

Их  клевета,  на  йстену  хули, 
До  батька  лжй,  у  мрак  бгб  катуши 

За  здалегі'дь  уже  перенесла. 

Вони  в  6г6  пирують  одеон  у  ю, 

И  лжу  гірку  а  мойи  чй.ши  пьнЗть, 

И  хбдить  вічно  чкта.  в  круговую, 

И  вічно  Лд  біси  у  ч4шу  льлйть. 

Покиньмо  йх,  верьвімось  до  спасйнних, 
Хто  йстену  всім  сирцем  возьлюбйв, 

Хто  діл  благих,  смиренно  сокровенних 
Мужй,м  кровей  лестивим  не  иідбйв. 

О  розуми  й  серьц}{  не  фарисейські! 

Хоч  м4ло  вас  в  письменстві  на  землі, 
Да  мнбго  душ  ви  в  тихі  Елисййські 

ПолЛ  и  в  р4й  Господаінь  провели... 

Молібся  вам,  воистйну  блаженним 
На  осшінних  правди  висот&х: 

Ведіт  менй  ще  раз  по  іімам  тймним. 

По  тих  страшних  пекйльніх  вертепах. 

Нехай  мені,  мов  Дантові  Виркгйлій, 
Покаже  все  благий  Мартирим-ьгіБ, 

Що  брехуни  брехнбю  заслужили, 

Справляючи  у  пЄкло  христийн. 


217 

Нехій  за  се  крів^ву  одіж  скине, 
Що  надали  статичнім  козаки 

И  гблубом  пречистим  стиха  лине, 
Осьвічуе  и  казани  й  гаки. 

А  я  скреплвб  моє  болйче  ейрце 

И  мужности  у  Б&йди  попрошу, 

И  про  моб  роскублене  кубйлце 

Хоч  діточкам  нерідним  напишу. 

Нех&й  вони  всю  пр&вду-м&тір  зн4ють 
И  правнукам  свойм  передадуть, 

Ц  до  небес  доріженьку  верстають, 

И  прокленуть  брехлйву-зьлйщу  путь. 
Т        ' 


Позичена  Кобза. 


Пересьпіви  чужомовиих  сьпівів. 


Присьвят 

од  староруса  новорусові. 

Лозичену    сю  Кобзу   присьвячую  подячно— не  кому-не- 

ДЕис  проміж  моих  земляків  Староруських,  ні!  бью  з  нею 

■о  перед  Новорусом  Плетнбвим  Петром,  перед  бготихо- 

іюю   в    сііоій    величі  тінью,— тінью  такою  в  своій  смир- 

я  припадноповажною,    що   великий   спроміж  великих  и 

оущий   спроміж   невмірущих   Пушкин    не   раз   мовляв 

.евно   від   серьця:    ,Колиб   мені  дано  було  народитись 

є,  дак   усе   моє,   яке   воно   ні   є   в   мене,  занедбав  би, 

прости  мені  Плетнбвим,  а  не  Пушкиним,  таким  Плет- 

и,  яким  §го  знаю". 

'озумію   дивне    слово  дивного  по8та  й  чоловіка,  и  по- 
тось   найлюбійшою    мені  працею  моєю  благій  тіні,  про- 
вій  прославителем    Руси   ще   за   живота.    Сей    кумир 
ішЄго  поклоненьня  в  дусі  й  правді  мене  незнаного,  ні 
снои  людини,  прийняв  у  столиці  так,  що  я  вважав  бго 
'аого  батька,— ще  й  натто,  що  не  таивсь  перед  ним  из 
1  рідним   словом,    служачи    сйму   слову  вже  й  тоді  над 
іше  служенье,  а  ихавши  в  Німещину  коштом  Академиі 
подав  ему  на  схованку  написану  вже  тоді  Старорусь- 
)Вою  , Чорну  Раду». 

Куліш  Олельковіч  Панько. 


219 


Словце  до  староруських  народовиків 

на  появ  Позиченои   Кобзи. 

Тим  часом  як,  патрийотизму  повні. 
Ви  дбаєте  про  слово  рідне  нам, 

Слова  чужі,  художливо  кунштовні, 
Я  на  корисьть  готую  землякам. 

„Сокровище  благих",  нехай  вони  розмають 
Козацького  завзятьтя  тьму  п-ьяну 

И  письмакам  правдивим  помагають 
Бороти  лжи  владику.  Сатану, 

Вузенько  Русь  ми  звикли  розуміти, 
И  творимо  ійи  собі  с  казок... 

Химерного  письмацтва  хирьні  діти, 

Ми  б  узяли  хоч  Німця  на  зразок. 

Він  рідну  фалш  письменницьку  покинув, 
И  прихиливсь  до  Кгреків  та  Римлян, 

Широкою  рікою  правди  плинув, 
Простуючи  в  науки  окейан. 

О  кобзо!  ти,  що  в  Німця  позичали 

Не  раз,  не  два  Славянські  главарі! 

Зневаж,  забудь  усе,  що  нам  сьпівали 
П'ьяві  як  ніч  козацькі  кобзарі. 

Вернись  у  ту  старовину   велику. 

Як  п^ред  ми  в  Славянщині  вели. 

Як  Половців  жахали  силу  дику 

И  захистом  културникам  були. 


220 


Нехай  твои  широкодзвоньні  струни 

Задзвонять  знов,  як  „віщий"  той  дзвонив, 
Що  лаврами  сьвяті  нам  древні  труни 

Про  всі  царства,  про  всі  віки  окрив. 

И  вклонимось  тіням  великославним, 

Що  викликав  из  забутьтя  про   нас, 

И  зробимось  в  Славянстьві  рівноправним 
Народом,  як  бували  в  оввй  час. 

И  подамо  чужим  язикам  руку, 

Що  Руський  дух  и  в  мирі  и  в  бою 

На  висоті  держали,  но  в  розлуку, 

И  Русьсю  Русь  не  пустимо  свою. 

Хоч  кинуто  чужим  нас  на  поталу, 

Роздерто  нас  безбожно  на  шматки, 

Ми  вернемось  кг  единости  началу, 
Не  пратимем  природі  навпаки. 

И  вийдемо  с  політики  туману, 

Що  розуми  потуманила  нам, — 

Що  подала  Ляхам  нас  ув  оману 

И  вучням  их,  сіпакам  Козакам. 

Розиб-ьемо  розумови   кайдани, 

Що  Москалям  передала  Ляхва, 

И  сьцілимо  у  млявім  серьці  рани, 
Що  завдала  нам  дурена  мужва. 

Зневажимо  ножі  ті  „обоюдьні", 

Що  в  руки  ій  давав  пьяний  пророк, 

Забудемо  віки  усобиць  трудних 

И  з  Заходом  згединимо   Восток. 

Дарма,  що  нас  указами  тирана 

в  Сибір  нова  було  швиргає  Русь: 


221 


Від  окейана  та  й  до  окейана 

Наш  древній  дух  на  міць  нову  здобувсь. 

То  сіяла  вона  зерно  спасенне, 

Що  віщий  нам  завітував  Вояв: 

Воно  нам  ту  потугу  слова  веонв, 

Що  пригнітив  завидливий  тиран. 

Що  в  Галичі  почув  Руське  серце, 

Владивосток  далекий  тим  самим, 

Мов  голосна  струна  кг  струні,  озвецьця, 
И  надихом  сповницьця  Русь  одним. 

Куліш  Олельковіч  Панько. 


Слово  до  Німців 

на  появ  Позичвнои  Кобзи. 

Довгенько  нам  була  Німещина  замкнена, 
.  Замкнули  ж  нам  ійи  герои-Козаки, 

Наслухалась  про  них  вістей  уся  вселенна, 
Які  вони  були  буйтурьні  хижаки,— 

Як 'всюди  писане  й  друковане  палили, 

Як  християн-сусід  в  людзькій  крові  топили, 

И  дбали  про  одно:  щоб  сьвіт  увесь  тремтів, 
Там  де  Козак-хижак  с  Татарином  летів. 

Чи  піймуть  же  то  нам  поважні  Німці  віри, 

Що  мова  з  мов  була  не  в  их,  а  в  Козаків,— 

Що  й  трубадурі  их  и  вславлені  трувірі 

Повчитись  мусили  б  у  наших  земляків, 

Колиб  нам  Полща  шкіл  своих  не  споруджала 

И  змалку  нам  смаку  письменством  не  псувала. 
Так!  мову  матірьню  забули  письмаки, 
И  лядували  в  нас  ба  и  попи  й  дяки. 


222 


Могила  придушив  у  Києві  нам  духа; 
Схоластика  его  засіла  й  у  Москві. 

Постала  й  там  була  письменницька  засуха 
Та  не  подужала  міцнои  голови: 

Що  в  мові  попсував  невдаха  Тредьяковський, 

Воздвигли  Ломонос,  Державин  и  Жуковський, 
А  що  гряде  ійи  великий  властелин, 
Пророкували  нам  Крилов  и  Карамзин. 

Прийшов  и  сотворив  нове  в  народіх  слово, 
Як  царство  сотворив  нове  колись  Йван... 

Ми  спершу  зиркали  на  Пушкина  сурово, 

Що  ніби  по  Ляхах  родивсь  изнов  нам   пан,— 

Аж  ні!  Котьляр,  Гулак,  ба  й  Квітка  помилявся,  ' 

Що  Руський  наш  язик  Московщині  піддався: 

У  скелі  й  нам'  пробив  криничину  Пекгас, 

Кастальськои  напивсь  попушкинський  Тарас. 

Бурлива  в  Кобзаря  була  вода  живуща, 
Які  були  в  пісьнях  и  древні  буйтурі; 
Но  він,  мов  соловей,  вітав  нас  на  зорі... 

Ще  раз  прокинулась  в  нас  Муза  невсипуща:  ■ 

Як  нам  до  Ватия  живиі  рокотали. 

Так  довго  и  письля  Руйини  не  вмовкали...      ' 
Тарас  нам  нагадав  ті  „віщиі  персти", 
Що  на  „живі  складав",  Бояне  батьку,  ти! 

Оце  ж  уже  тепер,  поважні  Німці,  знайте, 

Що  джерело  нове  живить  наш  Руський  дух... 
Нам  кобзи  славнои  ласкаво  позичайте 

Не  буде  вам  вона  тонкий  терзати  слух. 
Дозволте  взяти  й  нам  високі  ваші  тони. 
Ачей  и  в  нас  сердець  озвуцьця  милийони 

На  голос  голосний  великих  кобзарів, 

И  мови  вашои  и  розуму  царів. 

Куліш  Олельколін  Панько. 


223 


Сьпівеиь. 

■\Уав  ЬОг  ісЬ  (Ігаивгеп  уог  сієш  ТЬог.. 
ООІНе. 


Що  се  за  гук  під  ворітьми  я  чую, 
И  восклики  на  замковому  мосьті? 
Довгенько  вже  з  гостьми  я  бенкетую, 
Та  ще  чогось  мов  ждуть  шановні  госьті, 

Промовив  царь,  и  слуги  посилає: 
„Нехай  сьпівець  в  царській  моій  сьвітлиці 
Свою  народьню  думу  засьпівае, 
Як  у  гаю  сьпівають  вольні  птиці*. 

— „Витаю  вас,  високославне  панство, 
И  вас,  величні,  благородьні  дами! 
Стою,  немов  изьнявсь  у  гірьне  царство, 
Що  сьсяе  разом  сонцем  и  зьвіздами. 

„Хто  зорі  сі  назвав  би  по  именьню? 
Ні,  не  мені  титули  ім  складати. 
Потуптесь,  очі,  тиходумно  в  землю: 
Не  час  вам  дивом  дивним  дивуватись". 

Рече — и  крильми  орьліми,  перстами, 
Потужно  вдарив...  задзвонили  струни. 
Перекликались  и  громи  з  громами, 
Сьпівали  й  солов'ьі  під  их  перуни. 

Зумився  царь:  народьня  пісьня  духа 
Ему  й  бго  царятам  підіймала. 
З  увагою  розумною  він  слухав 
Слова,  що  старана  завітувала. 

,0  сьпівче!  ти  в  своих  словах  крилатих 
Прийняв  од  Господа  „благе  даянье 


224 

II  вивершений  дар"  нас  возвишати 
Над  наше  царюванье  й  пануванье, 

„Йдіте  ж,  вірьні  слуги,  принесіте 
Важкий  ланьцюг  с  скарбівни  щирозлотий, 
И  на  сьпівця  шанібно   возложіте 
Ясу  царськои  аашои  щедроти". 

— „Ні,  царю!  я  сьпіваю  так,  як  птиця, 
Що  між  вітьми  житло  роскішне  має... 
Про  иншу  стать  ланьцюг  той  знадобицьця. 
Мене  ж  мій  сьпів  аж  натто  вгонобляе. 

„Коли  ж  мені  дозволиш  попросити 
Вгоноби-шани,  попрошу  однои, 
Щоб  дано  меду  доброго  запити, 
Чола  пьяного,  сьпів  перет  тобою". 

И  кінву  сьрібну  взяв  сьпівець  за  вухо, 
И  вихилив  у  груди  голосниі, 
И,  як  зробилось  у  тій  кінві  сухо, 
„Влагословен  (рече) 'сей  дар  огнистий! 

„Влагословен  и  дом  той  знаменитий. 
Що  пращурьні  меди  в  лбху  ще  має! 
Хто  хоче  в  сьвіті  благодатно  жати 
Нехай  моє  той  слово  памятае". 


Кграф  Габсбуркг. 

Баллада  (1273). 


2и  АасЬеп  іп  веіпег  КаівегргасЬі. 
ЗсНіИег. 


Ув  Ахені  в  пишній  порфирі  царській, 
'>  сьвітлиці  давнезьній,  у  залі, 

Седів  король  Рудолф  в  потузі  сьвятій: 
Іа  трон  бо  найвишчий  бго  повінчали. 


225 


И  се  император  сьвій  пир  пирував. 

Ему  Рейнський  пфалцкграф  іду  подавав, 
А  Чеський  король  лив  напитки  перласьті, 

Всі  ж  семеро  тих,  що  обрали  Єго, 

Як  ходять  планети  круг  соньця  свого, 
И  сили  бму  підклонялись  и  власьті. 

Захряснув  народом  високий  балкон. 

И  товпились  люде  в  утісі  великій. 

Мішавсь  то  грізний,  то  веселий  тромбон 

З  гуканьнем  громади  та  з  громом  музики. 

Скінчивсь  бо  крівавий,  погибельний  час, 
Огонь  пожарищ  на  руйині  погас. 

Найвишчого  мали  судьдю  тепер  люде. 
Списи  не  буяли  по  волі  своій, 
Злидарь  не  журився  в  хатині  низенькій, 

Що  здобиччу  завтра  в  харцизника  буде. 

И  взяв  цісарь  кубок  з  вином  золотий, 

И  любо  споглянув  на  дружні  він  лиця. 

„Блискучий  (рече)  и  роскішний  мій  пир, 

И  розум  и  серце  моє  веселицьця. 

Однои  б  ще  тілько  роскоші  мені: 
Щоб  груди  восторгом  сповнити  мои 

И  звисока  Бога  хвалити  навчила! 

Я  змалку  кохавсь  у  кобзарських  пісьнях, 
И  що,  яко  рицарь,  любив  у  полях, 

Того  и  цісарська  душа  восхотіла". 

Аж  тут,  серед  сонму  князів-королів, 
Сьпівець  в  довгій  гуні  широкій  З'ЬЯВИВСЯ. 

Вже  волос  бго  під  сьріблом  побелів: 
Доволи  вія  сьвіту  видав  и  навчився. 

„У  струнах-ь  (рече)  рокотливих-живих 

Багацько  веселих  пісень  и  сумних 
Про  все,  що  буває  в  Господьнбму  мирі. 

Як  розум  шумує,  як  серце  кипить... 


15 


226 


Про  що  ж  засьпівати  мені  повелить 
Великий  властитель  на  пишному  пирі"? 

— „Не  нам  царювати-рядити  між  вас 

(Рече,  до  гостей  осьміхнувшись,  владика). 

Над  розумом  вишчу  признав  еси  власьть: 

Година — цариця  у  тебе  велика. 

Як  в  воздусі  вітер  крилатий  шумить, 
Не  знає  ніхто,  зьвідкіля  він  летить; 

Як  потай  нас  ключ  б-ье,  з  безодьняви  рине, 
Так  пісьня  озвецьця     в  душі  у  сьпівця, 
Всевладнпця-сила,  що  ій  ні  коньця. 

Ні  почину  наш  розум  и  серце  не  знає*. 

И  в  струни  сьпівець  голосьні  задзвонив, 
И  став  додавати  до  дзвону  словами: 

„По  пушчі  по  хмизу  кграф-рицарь  гонив 
Конем  за  бистрими  зьвірми-сугаками. 

Сьлідом  лук  и  стьріли  везло  пахоля, 
Як  доброго  ж  він  зупинивши  коня 
Став  стиха  у  лузі  ступою  ступати. 

Почув  дзвоник...  Зустьріч  піп  се  простував 
З  дарами,  и  людям  дяк  анатй  давав, 
їоб  кожне  могло  их  достойно  стьрічати. 

И  рицарь  негайно  сьсідае  с  ковя 

рмирненько  сьвій  брилик  мисливий  здиймае 
И,  так  як  з  ним  разом  бго  пахоля, 

ІЛвятиню  доземним  поклоном  вітає. 

Нагірьні  ж  дошчі  скрізь  води  налили, 
И  се — бурчаки  гучно  лугом  текли: 

|[|Ьпові  з  дарами  нема  переходу. 

Він  ставить  на  землю  сьвятий  сакрамент, 
Розувсь  из  обув-ья  свого  в  один  мент... 

іОтов  у  бистру  босоніж  ийти  воду. 


227 


„Куди  се,  паночче?  (тут  рицарь  спитав, 

Побачивши,  що  вій  задумав  чинити). 

—, Хапаюсь,  мій  пане,  (бму  відказав) 

Недужнбго,  докіль  не  вмер,  причастити. 

Щоб  душу  в  скорботі  від  муки  спасти.. 
Сюди  навпростець  я  задумав  пройти 

Хмизами-ярами  с  сьвятими  дарами. 

Аж  греблю  нагірьня  прорвала  вода, 
Тепер  же  навколо  обходить  шкода, 

А  босими  скорше  постигну  ногами". 

— ,Ні,  очче"!  й  саджає  бго  на  коня. 

Шовкові  дає  поводи  бму  в  руки. 

Щоб  він  по  затонах  не  брів  навманя 

И  душу  спасав  у  скорботі  від  муки. 
А  сам  до  хлоп'ьятка  сідає  в  сідло, 
Що  панське  знарядьде  мисливське  везло, 

И  с  серцем  веселим  додому  вертає. 

А  він,  скоро  діло  спасенне  вчинив. 
Коня  за  цоаідьдя  шовкові  привів 

И  кграфові  дяку  смиренно  складає. 

'    — „Ні,  чесйий  паночче!  (промовив  тут  кграф) 

Не  сьмію  на  службу  коня  погребити. 
Чи  то  в  полюваньні,  чи  то  у  боях, 

Що  ти  бго  Спасу  сподобив  служити. 

Коли  не  на  власну  домову  корисьть, 
На  церкву  обернеш  красу  бго  й  хисьть. 

Тому  бо  подав  я. коня  бобвого, 

Що  маю  ц  чесьть,  и  всі  блага  земні, 
И  реє,  що  досталось  в  насьлідьде  мені, 

Не  инше,  як  тілько  від  н5го  самого". 

—„Нехай  же  (рече  піп)  Господь  иа  небес. 
Що  голос  болящих  людей  своих  чує, 
И  тут  и  там  вишчє  всещедро  тебе. 


228 

Як  ти  бго  даром  твоим,  ушанує!    ' 

Ти  з  рицарів  рицарь,  з  кграфів  еси  кграф, 
Боями  ти  славен  в  чужих  сторонах, 

Шість  дочок  вродливих  тобі  процьвітае... 
Нехай  же  (пророчо  рече)  у  тьвій  дом   ■ 
Вони  принесуть  шісьть  блискучих  корон, 

Нехай  бго  слава  вовіки  сияе"! 

Тоді  император  чоло  похилив, 

Забуте  ему  его  память  вертає... 

Споглянув  у  вічі  сьпівцю  й  зрозумів. 

Яким  его  сьпівом  старенький  витає. 

В  простацькій-кобзарській  одежі  сьпівця 
Він  давнбго  бачить  свого  паноцьця, — 

И  ринули  сьлбзи...  Их  цісарь  ховає 

В  червчатій   порфирі,  и  всяк  догадавсь. 
Який  кграф  з  дарами  сьвятими  стрічавсь, 

И  в  серці  Господні  судьби  прославляє. 


і! 


Прошчаньнє  з  рідною  вкрайиною. 

А<ііеи,  а(3іеи!  ту  пайуе  вЬоге. 
Вугоп. 

Прошчай,  мій  краю,  берегу  рідний! 
Вже  ти  зникаєш  над  синім  морем: 
Вітьрі  ночниі,  ревучі  филі 
Разом  сьпівають  из  моим  горем. 
Он  сонце  в  морі  тоне-сідае... 
Марно  за  сонцем  поженемося... 
Прошчай,  ясненьке!  прошчай,  мій  краю! 
Чим  же  ми  в  пітьмі  звеселимося? 

Не  довго  в  пітьмі  нам  пробувати: 
Встане  червоне  знов  ніби  з  раю. 
И  небо  й  землю  будем  вітати, 


229 

Да  не  тебе  вже,  рідний  мій  краюі 
Древній  будинок  мій  занедбають; 
Сьвітлиці  смертне  мовчаньне  вкриє; 
Стежки  и  доріжки  позаростають; 
Тілько  в  воротях  пес  мій  завиє. 

„Чого  ти  плачеш,  любий  мій  хлоню, 
Серед  морс^кои  пісьні  гучнои? 
Чи  ти  не  знаєш  вітру  на  морі, 
Чи  ти  злякався  филі  буйнои? 
Ходи  до  мене,  малий  мій  пажу: 
Годі  тужити,  годі  зитхати! 
Не  бійсь,  оглянься  на  барку  нашу: 
Сокіл-орел  се  ясен-крилатий". 

—„Я  не  лякаюсь  вітру,  ни  моря: 

Нехай  ревуче  реве-бушує. 

Ти  ж  не  дивуйся,  князю  Герольде, 

Що  моє  серце  сумом  сумує. 

я  ж  бо  покинув  неньку  рідненьку. 

Дома  покинув  батька  старого. 

Тілько  й  надій  мойму  серденьку 

На  тебе,  пане,  на  тебе  й  Бога. 

„Батько  молився  за  мене  ревно... 

Той  не  заплаче,  не  засумує. 

Мати  ж  старенька— знаю  се  певно — 

С  туги-пєчали  занедугуе". 

— „Годі  ж  бо,  годі,  любий  мій  хлоню! 

Слбзи  вкрашають  чисте  обличче... 

01  колиб  я  мав  совість  спокойну, 

Плакав  би  й  я  так,  або  ще  й  білше... 

Вірний  мій  слуго!  ти  ж  чого  сумен? 
Ти  чого  збліднув  и  зажурився? 
Чи  про  корсара  став  тяжкодумен, 
Що  так  поникнув,  так  похилився"? 


230 

— „Ні,  любий  пане!  я,  слава  Вагу,     -^т 
Бачив  пригоди,  то  й  не  боюся; 
Тілько  покинув  жінку-небогу,  ,  '; 

Того  блідий  став,  того  журу  ся. 

„Жінка  й  хлопьятко  при  панськім  дворі 
В  затишку-холі;  та  як  ій  скаже: 
Мамо!  чи  тато  не  втоне  в  морі? 
Що  бідолашня  мати  відкаже"?  ' 

— яГоді  вже,  годі,  вірний  мій  слуго! 
Шкода,  що  кинув  жінку-небогу. 
Я  яс,  що  не  маю  подруги   й  друга, 
Я  хиба  жартом  рушив  в  дорогу"?...   ' 

Віри  не  йму  я  тузі  в  коханки. 
Туга  й  зітханьне — хитра  омана. 
Жарти  вечірьні  й  потайні  ранки 
Висушять  слбзи,  що  про:іивала. 
Про  втіхи  давні  я  не  сумую; 
Про  смерть  на  морі  мені  байдуже; 
Тілько  про  те  я  в  сьвіті  горюю. 
Що  сумовати  ні  по  кім,   друже. 

Сам  я,  один  я  в  Божому  сьвіті; 
В  мене  домівка — бескрае  море: 
По  кому  став  би  сьлЄзи  ронити. 
Як  моє  всім  им  байдужне    горе? 
Пес  хиба  тілько  скіглити  зрана 
Буде,  да  й  той — поки  хто  нагодує... 
(.Ласку  забуде  давнбго  пана, 
А  як  вернувсь  би,  ще  й   пошматує. 

і  Ти,  корабелю,  орле  крилатий! 
Сьвіт  я  с  тобою  ввесь  об.петаю. 
Мчи  мене  всюди,  друже  и  брате. 
Та  не  до  мого  рідного  краю..' 


Виват,  вам,  виват,  филі  ревучії 
А  як  з  очей  вас  колись   втеряю, 
Виват  пустине,  горі  та  кручі! 
Прошчай  на  віки,  рідний  мій  краю! 


Вав  іві  аег  аііе  МігсЬеп^аіа. 
Неіпе. 

Старий  гай  мрій,  пахущий  гай! 

Нанюхатись  не  мушу! 
Від  місяця  чудовний  сьвіт 

Мені  чарує  душу. 

Ийшов  я  ним.  и  як  ийшов,       . 

Вгорі  заграло  море: 
То  соловейко  засьпівав 

Про  любощі  й  про  горе. 

Про  любощі  й  про  горе  він 

Сьпівав,  про  сьлбзи  й  сьміхи, 

И  сьлізми  й  сьміхом  нагадав 
Забуті  вже   утіхи. 

Ийшов  я  гаєм  дивним  тим, 

Аж  ось  перед  домною 
Стоить  будинок  замковий. 

Будований  с  пихою. 

Замкнені  двері  й  вікна   всі 

Мовчанка  скрізь  понура. 
Здавалось,  ніби  тиха  смерьть 

Живе  в  тих  пишних  мурах. 

На  рундуці  розьлігся  Сфинкс, 
Страшне  и  ласе  юдо. 


232 

Левине  тіло  й  пазурі, 

Жіночий  вид  и  груди. 

Жоноча  врода!  два  білки 
Про  любощі  казали. 
Всьміхалися  вуста  німі 

,   И  дозьвіл  сьвій  давали. 

Сьпівав  так  любо  соловей, 

Що  я  не  зьміг  терьпіти. 

Поцілував — и  сам  себе 
Занапастив  навіки. 

Ожив  той  мармуровий  вид, 
Почав  стогнати  камінь. 

Жадібно  й  голодно  він  пив 
Моіх  цілунків  пламінь. 

Диханьне  з  мене  випивав 
Неситими  вустами, 

И  тіло  трепетне  проймав 
Левиними  кіхтями. 

Солодкі  муки!  любий  жаль 
И  втіха  й  біль  без  міри 

Шчасливили  мене  вуста, 
А  кіхті  серце  дерли. 

А  соловейко:  ,Сфинксе  мій! 

І  Ви,  любощі!    (сьпівае). 

Чого  серед  утіх  таких 
ї         Так  серце  замірае? 
: 


о  гарний  Сфинксе!  розгадай 
Сю  загадку  предивну... 
Багацько  Розум  тисяч  літ 

Над  нею  мьяв  чуприну". 


288 


Міньон  а 

КеппвЬ  йи  Лав  Ьапії,  ^о  <ііе  Сіігопеп  ЬІиЬп. 

ООІНе. 

Чи  знаєш  край,  де  скрійь  цвітуть  цітрони. 

Де  помераньці  золотом  блишчять, 
Де  вітерець  спід  хмари  прозирнои 

На  мирти  дише.  Божа  благодать? 

Чи  знаєш  ти  це  все? 

Туди  б,  туди 

С  тобою  нам  заіхати-зайти, 
С  тобою,  дороге  мов  коханьне, 
Моих  очей  и  серьця    чаруваньне! 

Чи  знаєш  дом,  що  на  гінких  колонах 
Велично  спочиває,  пишний  дах? 

Сияе  там  богів  сьвітлиця  повна — 
Их  мармурова  вічна  красота. 

Чи  знаєш  ти  бго? 

Туди  б,  туди 

С  тобою  нам  заіхати-зайти, 
С  тобою  від  усіх  затуло  певна, 
Моя  родино  названа   и  кревна! 

Чи  знаєш  гору  и  дорогу  в  хмарі, 

Що  кріз  туман  ійи  шукає  мул? 
Під  нею  глибоко,  з  имлою  в  парі, 

Живе  дракон,  підземний  чути  гул. 

Чи  знаєш  ти  бго? 

Туди,  туди 

Не  дай  мені,  мій  Боженьку,  зайти! 
Рятуй  мене,  татусеньку  коханий, 
Забудь  мій  гріх,  мій  розум  окаянний! 


234 


Баллада  про  князя-старьця 

Негеіп  о  сій  Оціег,  <іи  Аііе  Ьегеіп. 
ООІНе. 

„Добридень,  дідусю!  йди  йди,  не  бійся. 
Нас  дома  тройко  тут:  порожня  сьвітлиця. 

Вгорі  паньматуся  своі  молитви 
В  старому  часловці  гортае-читае, 
[А  тато  з  драбами  вовки  десь  стьріляе. 

Сьпіваку  здалека  загледіли  ми. 
'Сьпівай  нам,  дідусю,  про  славне    лицарство, 

Що  водить  бувало  хоробрі  полки 
На  хпже,  на  дике,  безбожне  поганство... 
Ми  слухаєм  сьпівп  такі  залюбки". 

— ,  Серед  ночи  в  бурю,  в  годину  лихую, 
Він  кинув  сьвій  замок,  оселю  князькую, 

Сховавши-заклявши  заритий  там  скарб. 
Про  що  Князь  так  фіртку  тихцем  одмикає, 
И  що  під  полою  так  тулить-ховае. 

Мов  краджу  лукавий,  зневірений  раб? 
Дитинку  маленьку  несе  одинокий 

Ночною  добою  в  гай  між  вовки, 
Дівчаточко  сонне  у  сьвіт  мчить  широкий"... 

И  слухають  діти  сей  сьпів  залюбки. 

,Аж  ось  день  заднився, — сьвіт  вельми  широкий, 
Ра  с  піснею  в  сьвіті  Князь  не  одинокий. 

Куди  він  ні  зайде,  всяк  старцеві  рад. 
і'одують-частують  сьпівця  добрі  люде, 
їй  тиждень,  чи  й, довше  між  ними  пробуде: 

Таких  ще  й  не  чули  в  селі  серенад. 
І^о-рік,  бородою  все  білш  обростає; 

Що-рік,  нашиває  на  свиту  латки; 


235 

Що-рік  же  й  дівчатко  мале  підростає".., 
И  слухає  сьпів  сей  дітва  залюбяи. 

,Не  дбає  мій  старець  про  гуню  й  про  лати, 
Дочкою  шчаоливий,  дочкою  багатий. 

Літа  за  літами  минають-идуть. 
Байдужні  обоє  в  недолі  на  волі. 
Вродлива  бриніе,  мов  квітка  на  полі. 

Пташками  на  сьвіті  широкім  живуть. 
Бо  з  доброго  добре  зерно  й  виростає... 

Старьцівна  вродлива  над  всі  панянки. 
Другои  такои  ніхто  й  не  згадає"... 

И  слухає  пісьню  дітва  залюбки. 

,Аж  ось  іде  полем  паня  заакомите, 

Під  ним  ківь  ступає—  мов  грає  в  копита. 

Вона  зустьріч  руку  по  чех  просьтягла... 
Ні,  не  милостиню,  дар  тобі  дарую: 
Подай  мені  руку,  подай  и  другую, 

Щоб  краля  навіки  мене  обняла. 
А  старець  промовив:  Бачу,  догадався, 

Що  скарбу  не  знають  такого  й  казки. 
Я  раю,  щоб  зараз  из  нею  зьвінчався"... 

И  слухають  діти  сей  сьпів  залюбки. 

,Тут  церківця  й  попив  мов  з  неба  спустились. 
Любенько  старьцівна  й  паня  одружились. 

И  радошчі  разом  и  горе  тяжке: 
Що  с  татом  коханим  прийшлось  розлучитись 
И  зараз  від  люду  й  прияцтва  відбитись... 

Там  кожен  их  любить  и  добре  й  лихе. 
А  старець-Князь  думку  старечу  голубить. 

Зоставсь  не  сумний  він  один  без  дочки: 
Бо  й  внуків  так  само  навпосьлі  полюбить"... 

№  слухають  діти  сей  сьпів  залюбки. 


Іі 


236 


II 


Тоді  вже  хрестом  их  Князь  благословляє; 
А  діти:  „Ось  тато!  татуня  вертає"! 

Побігли  всі  троє,  забувши  сьпівця... 
,Ти  що  з  дітьми  робиш?  про  що  их  туманиш? 
Про  що  пісеньками,  казками  их  манеш? 

Агов!  ви,  залізьні  горшки!  маньдрівця, 
Сбго  волоцюгу,  що  звик  мир  дурити, 

Возьміть  у  темницю  під  певні  замки"! 
Тут  мати  прибігла  гнівного  просити, 

И  діткам  проханьне  було  залюбки. 


Горшки  ж  не  посьміли  поважного. взяти, 
ІТа  й  гарно  ж  благала  з  дітворою  мати, 
^роханьне-благаньне  впиняло  палкого, 
4.Ж  покіль  прорвалось  невпинене  слово: 
„О  Хамова  кров,  кров  нечиста,  лиха! 
10  рід  мій  вельможний  и  плід  сплямувала: 
Постали  міз  нами  Хами-мужики: 
Бо  жінка-старьцівна  мені  их  придбала"  .. 
И  діткам  се  слово  було  не  влюбки. 

Тоді  Князь  велично:  „Коли  відпихає 
Вас  пинда  и  з  вами  вязь  Вожу  зриває. 

Ходіте  до  батька  и  діда  свого. 
Мандьрівець  вам  крашчу  дорогу  покаже... 
Мій  замок  се,  гордий,  запеклий  мій  враже! 

Тьвій  рід  усі  добра  покрав  у  мого;— 
Покрав,  да  печатьтю  я  скарб  запечатав. 

Той  скарб,  що  надбали  давнєзьні  віки 
Про  діти  й  правнуки  мои  й  правнучата".., 

И  чує  се  слово  дітва  залюбки. 


II 


аш  царь  правосудний  не  вперше  вертає 
;лузі  предківщину,  що  враг  зажирає. 

Я  зьняв  з  мого  скарбу  моє  заклятьте". 
?ак  мовив  старенький,  ласкаво  зирнувши: 


237 


,Спокійся,  мій  сину,  про  кражу  забувши. 

Настане  в  цім  замку  знов  чесне  житьтв. 
Зьвізда  наша  сьвітом  новим  засьвітилась, 

На  ниві  родючій  важенькі  снопки: 
Бо  в  добрах  сих  правда  давно  коренилась"... 

И  чує  се  слово  дітва  залюбки. 


До  радости. 


Ггеийе  всЬбпег  Ойііегіипкеп. 
ЗсНіИег. 


Радосте,  небесна  искро! 

В  райську  церківцю  твою, 
Ніби  крильми,  линем  бистро 

У  гарячому  хмелю: 
Ти  однаково  чаруєш 

И,  мов  семтію,  единиш 
Всіх,  у  кого  дух  сьвій  чуєш, 

Як  у  Божий  рай  летиш. 

Хор. 

Обіймітесь,  милийони! 

Поцілуймо  цілий  сьвіт! 
Братьте!  певно  над  всі  зорі 

Любий  наш  Отець  седить. 


П. 


Кому  доля  побратима 
У  сиріцтві  надала. 

Кого  краля  полюбила, 

П]|о  трояндою  цьвіла. 


238 

Гей  до  гурту  в  час  веселий! 

Хай  він  буде  й  свинопас... 
Хто  ж  души  не  зве  своєю 

Ні  однои — геть  од  нас! 

Хор. 

Хто  на  сьвіті  пробу вае, 

Всяк  симпатиі  вклонись. 

Нас  веде  вона  кудись, 

Де  Незнаемий  витає. 

ПІ. 

Радошчі  п-ьють  всі  тварюки 

В.  матери  земли  з  грудей; 
Усі  добрі  й  усі  зьлюки 

Знають  любий  трунок  сей. 
Він  дає  цілунки  в  очі, 

Нам  з  усіх  солоччі  вин. 
И  черьвяк  зна'  солодошчі, 

И  пред  Богом  керубпн. 

Хор. 

Поклонітесь,  милийони! 

Де  ж  небесний  ваш  Отець? 
Возлетайте  понад  зорі: 

Там  витає  Бог-творець. 

IV. 

Радосьтю  звемо  машину, 

Що  працює  з  віку  в  вік 

И  вертить  сьвіт  без   упину. 
Занедбавши  зорям  лік. 

Як  троянду  викликає 

Из  мизерного  зерна, 


239 

Так  и  соньцями  палає 
Недоглядними  вона. 

Хор. 

Братьте!  як  вони  літають 

Весело  кріз  пишний  мир, 

Як  герой  путь  верстають 
Радісно  на  слави  пир, 

Так  стелімо  й  ми  дорогу 

В  нашім  серьці  правди  Богу. 


Радість  правдоньку  витає 

В  дзеркалі  ума  свого. 
Хто  ійи  в  добрі  шукає, 

Не  шчадить  житьтя  свого. 
На  горі  блискучій  віри 

Віє  сьтяг  ясний  ійи. 
Нехай  роблять  лицеміри 

Над  собою  олтарі; 
Кріз  провальле  вбоге  ями 

Радісьть,  в  хорі  янголят, 
Прославляє  те  пісьнями, 

За  що  мучить  нас  Пилат. 

Хор. 

О!  терпіте  ж,  милийони! 

Е  й  над  зірами  ще  сьвіт. 
Оправдають  сей  завіт 

Янгольські  там  легийони. 


УІ.    . 

Божества  не  наградити: 

Гарно  рівнею  з  ним  буть. 


240 

Нехай  горе  й  злидьні  в  сьвіті 
Між  веселими  живуть. 

Забуваймо  помсту-аьлюку, 
И  запеклому  простім, 

Щоб  він  сьлізми  нам  за  муку 
Та  нудьгою  не  платив. 

Хор. 

Простимо  довги  с  процентом, 

Мир-лад  будь  проміж  людьмиї 

Нат  тим  зорявим   наметом 

Судить  Бог,  як  ми  сами. 

VII.  •     ' 

В  наших  кубках  золотими 

Искрами  вино  кипить. 
Зьлюка  зло  гамує  а  ними 

Добрий  учицьця  як  жить. 
Се  ж  шумує  радість  наша... 

БратьтеІ  встаньмо  за  столом, 
И  нехай  ся  повна  чаша 

Бризне  в  небеса  вином! 
Кгенію  добра  не  мертву 

Віру  принесімо  в  жертву! 


X 


о  р. 


Що  гімни  бму  сьпіваем 

С  силами  §го  гуртом, — 

Духу  благ  всіх  воссилаем 

Жертву  в  небеса  вином. 

УІІІ. 

Бодрий  дух,  в  журбі  великий, 
Поміч  праведна  в  беді. 


_241_ 

Присяга  тверда  во  віки, 

В  дружбі  правда  й  на  суді, 

Самоповажаньве  в  тропа. 

Кожному  своя  корона 

По  заслузі  так  нам  жить. 
Хоч  би  й  жизьню  наложить! 

Ви  ж,  єхиди,  ви,  зрадливі, 

Пагуба  вам,  злочестиві! 

Хор. 

В  круг  тісний  з^единимося, 
Поклонімось  золотим. 

Що  клятьби  не  зречемося 

Перед  вічним  всеблагим! 

IX. 

Визвол  с  пут,  ис  тих  кайданів, 

Що  насилство  знай  кує, 
Милосердьде  й  до  тиранів, 

Як  безвинну  кров  прольле. 
Хто  на  ліжеаьку  конає, 

На  останьню  вже  пряде, 
В  Возі  й  той  надію  має. 

До  благого  в  руці  йде. 
И  нехай  помєрьші  живі 

Будуть  в  дусі  Божім  вік... 
Пиймо,  братьте!  ми  шчасливі, 

Що  п-ьємо,  як  чоловік: 
Ми  нгемо  й  усім  прошчаем, — 
Тим  и  пекло  погашаєм. 


X  о  р. 

О!  нехай  же  й  та  година. 
Що  про  всіх  вона  єдина. 


їв 


242 

Буде  в  Боаі  сном  смашним! 

Братьте!  словом  приязним 
Поминаймо  всіх  померших, — 
Не  судімо  их  найперші! 


Молитва  природи. 


РаїЬег  о£  Ьі^ЬІІ  §геа4  Оосі  &і  Неауеп. 

Вугоп. 


Великий  Боже,  очче  й  творче  сьвітуї 
Ти  чуєш,  як  тебе  в  роспущ  зву. 

Чи  то  ж  бо  призовеш  мене  кг  отьвіту? 
Хиба  ж  на  те  грішу,  про  те  живу? 

Ой  Боже  очче!  чи  мині  ж  пропасти? 

Ти  зриш  души  моеи  темноту... 
Ти  й  горобцеві  не  даєш  упасти, -7 

Рятуй,  создателю,  мене,  рятуй! 

Твоих  церков  ніяких  я  не  знаю, — 

Вкажи  мені  твою  спасенну  путь. 

Про  всемогущество  твоє  гадаю, 

Як  можу  розумом  своим  збагнуть. 

Нехай  ханжі  тобі  молельні  строять 
И  звати  Божим  ділом  их  велять. 

Нехай  до  оглуху  у  дзвони  дзвонять 
И  видумками  розум  туманять, 


•І 


Як!  щоб  творця  небес  та  в  мур  заперти, 

І       Під  Римські  й  Византійські  ковпаки! 
ьвій  храм, — бго  стовпами  не  підперти, — 
Розгорнуто  в  нім  зоряві  книжки. 
їВ  Богові-ж  та  рід  наш  осудити 
На  вічні  муки  у  якімсь  аду?... 


243 


За  те,  що  хтось  один  не  зьміг  терьпіти 
Жадоби  й  голоду,  всім  нам  капут? 

Які  щоб  Сьвятий  кукобився  на  небі 
И  засилав  таких  людей,  як  сам, 

Пектись  да  мучитись  в  гідкім  Зребі, 

Що  вірують  не  так,  як  Ной  та  Хам! 

Чи  вірою  ж,  оппершись  на  незнаньні. 

Придбати  рай,  чи  пекло  бес  кіньця? 

Чи  розумом  же  в  темряві  й  тумані. 

Дознатись  задуму  й  мети  Творьця? 

Ті,  що  міз  нас  живуть  самі  про  себе 
И  поринають  гідосно  в  гріхах, 

Ті  вірою  оправдяцьця  у  небі, 

Та  ,й  раюватимуть  собі  в  віках! 

Ні,  не  в  апостолах  и  не  в  пророках, — 

У  творивах  твоих  твою  всю  правду  шту. 

Но  я  бессилок,  я  тону  в  пороках, — 
Рятуй!  зорнути  нам  не  в  моготу. 

Рятуй  мене!  бо  ти  й  зьвізду  рятуєш, 
Як  по  сьвітах  чужих  вона  летить. 

Ти  всюди  в  боротьбі  етихий  вартуєш 

И  всюди  по  землі  тьвій  сьлід  лежить. 

Ти,  що  мене  примудро  так  устроів, 
Ти  чуєш  глас  мій,  я  тебе  молю. 

Простри  твою  правицю  над  номною: 
В  твоих  законах  твердо  я  стою. 

До  тебе.  Боже,  творче  мій,  взиваю! 

Хто  б  мислив  чи  добро  мені  чи  зло, 
я  на  твою  протекцію  вповаю. 

Щоб  так,  як  ти  благоволив,  було. 


1в» 


О' 


244 

Мій  прах  изнов  обернецьця  у  землю, 

И  дух  на  крилах  чистих  возлетить,- 

Я  образ  тьвій  духовний  восприемлю, 
Щоб,  хвалючи  тебе,  вовіки  жить.  • 

Коли  ж  легке  диханьне  се  в  могилі 
И  с  тілом  засне  віковічним  сном, 

Твоій  благій  животворящій  силі 

Я  й  серцем  покоряюсь  и  умом. 

И  се — у  смирноті  тобі  сьпіваю,  ' 

И  дякую  за  всі  твои  дарі: 

Бо  знов  житьте  мандрівне  се,  вповаю, 
С  тобою  злучицьця,  як  сьвіт  зорі. 


:  І 


Еіп  Тгаит  §аг  веКват  асЬаиегІісЬ. 
Неіпе. 


Предивний  сон  и  звеселив 
И  налякав  мене  нежданно. 

И  досі  ті  чудьні  дива 
Морочять  серце  несказанно. 

Здаецьця  пречудовний  сад. 
Між  деревами  походжаю; 

На  мене  дивляцьця  квітки; 
Я  ними  серце  звеселяю. 

Шчасливе  птаство  навкруги 
Любовних  пісенбк  сьпівае; 

Червоне  сонечко  квітки 
И  зела  дивно  зукрашае. 

Балзамний  дух  с  того  зела 
По  воздусі  роскішно  льлецьця, 


245 

И  все  пишаецьця — цьвіте, 
И  серце  в  повні  шчасьтем  бьецьця. 

Між  кринами  в  тому  саду 
Стоить  из  мармору  криниця, 

И  бачу — бі^^ь  тонку  пере 
Предивна  вродою  дівиця. 

Ув  оченятах  и  в  щічках 
Сьвяте  щось  и  недовідоме... 

Дивлюсь — дівча  мені  чуже, 
Чуже  и  знов  таки  знакоме. 

Пере  пилнуючи  воно 
И  пісеньку  чудну  сьпівае: 

дТечи,  водиченько,  течи, 
Нехай  ся  біль,  як  сніг,  сияе"! 

Несьміливо  я  приступив: 
„Скажи  мені,  препишна  вродо, 

Кому  готуєш  ти  сю  біль, 
Сю  любу  серьцю  нагороду"? 

Вона  хутенько:  „Се  тобі, 
Тобі...  Готуйся,  вже  чекає"... 

И,  сі  промовивши  слова. 
Мов  піна  на  воді,  зникав. 

И  знов  у  чарівному  сьні 
Стою  в  гаю  гусьтім  и  темнім. 

Сягає  древо  до  небес; 
Дивуюсь  дивом  сим  непевним. 

Аж  чую — глухо  щось  гуде, 
Віддалеки  немов  рубає... 
►  Біжу  кріз  пущу  на  просьтір — 

ПоЛяна  чиста  серед  гаю. 


246 

На  тій  поляні  дуб  стоить 
И  верхом  хмару  підпирає... 

Дивлюсь — дівчинонька  моя 
Чудовна  дуба  вже  рубає. 

Як  цюк,  дак  цюк!  а  проміж  тим 
Сьпівае  пісьню  дикодивну: 

.Рубай,  сокиронько,  рубай, 
Зроби  дубову  домовину".. 

Я  знов  до  неи  приступив 
И  бовкнув:  ,0,  скажи,  предивна 

Дівчинонько,  ти  диво  з  див: 
Кому  се  буде  домовина"? 

Вона  ж  хутенько:  „Се  тобі 
Майструю,  щоб  на  час  посьпіла", 

И,  сі  промовивши  слова, 
Зникає,  мов  легенька  піна. 

Тоді  поблідло  навкруги, 
З  землею  й  небо  помертвіло... 

Не  знав  я,  що  мені  таке? 
Все  тіло  на  мені  тремтіло. 

Йду  я,  йду,  дивлюся — щось 
Віліе...  сукня...  я  за  нею 

Метнувся  нагоньця,  и — тицьі 
Зустьрівсь  ис  кралею  моєю. 

Копає  яму  заступцем 
И  дивну  пісеньку  сьпівае: 

„Копайся,  ямонько,  копайсь"! 
Сама  на  застуд  налягає. 

я  знов  до  неи  приступив 
И  бовкнув:  „О,  скажи,  вродлива, 


^47^ 

Що  се  за  яма  и  про  що? 
Про  що  воно,  страшенне  диво*? 

Вона  ж  хутенько:  „Не  турбуйсь: 
Про  тебе  яма  ся  холодна", 

И,  як  сказала  'ці  слова, 
Роздзявилась  немов  безодьня, 

И,  як  я  в  яму  зазирнув, 
Дак  помертьвів  и  в  землю  ринувсь... 

Мов  сніг  мене  там  обгорнув... 
я  стрепенувсь  тоді  й  прокинувсь. 


Вільшаний  царь. 


\Уег  геііеі  80  врйі  (іигсЬ  МасМ  ипй  \Уіп(1. 

ОоіНе. 


Хто  іде  під  вітер  ночною  добою? 
Синка  на  сідельці  везе  під  полою. 
Коня  острогами  раз-по-раз  торкає, 
Дитину  до  себе  в  тепло  пригортає. 

.Чого  се  ти,  синку,  очиці  ховаєш"? 
— „Вільшаний  Царь,  тату!  хиба  не  вбачаєш? 
В  короні  вітласьтій,  кудлатий,  патлатий. 
Сягає  рукою,  мов  хоче  піймати". 

„Коханий  мій  хлоню!  ходімо  з  номною. 
„Гулятимем  гарно-прегарно  с  тобою. 
„Квітками  в  нас  пишно  лука  процьвітае 
„Парчею  матуся  мене  зодягає". 

—  „Хиба  твоє  вухо,  татуню,  не  чує, 

Що  Царь  той  Вільшаний  з  номною  жартує"? 


248 

— „Спокойся,  дитино:  нічого  немає. 
Се  вітер  у  лисьті  сухім  завиває". 

„Вродливий    мій    ХЛОНЮІ    ходімо    з    БОМБОЮ. 

„Царівни  гуляти  там  будуть  с  тобою, — 
„С  тобою  гуляти,  вночі  таньцювати, 
„На  вітьті  гойдати,  коточка  сьпівати". 

— „Хиба  ти  не  бачиш,  татуню,  Вільхівен, 
Таньців  и  гойданьня  маленьких  царівен"? 
^„Я  бачу,  мій  синку,  в  гаю  на  майдані 
Колишуцьця  вільхи  в  густому  тумані". 

„Люблю  тебе,  хлоню,  за  личко  принадне.., 
„Не  хочеш  по  волі, — неволя  притягне". 
— „Татуню,  татуню!  мене  він  хапає! 
Вільшаний  Царь  душу  мою  пориває"... 

Що-мога  став  батько  коня  з  ляку  гнати, 
Маленька  дитина — стогнати-конати. 
В  домівці  не  радісьть  Єго  зустьрічала: 
Дитина  мовчала,  дитива  сконала. 


Рибалка. 


Вав  Шаввег  гаивсЬі,  (іаз    \Уа88ег  всЬдуоП. 

ООіНе. 

Вода  шумує,  розлилась 
И  повні  иовідьдю  всі  береги  й  затони: 

С  селом  весьнянка  понялась, — 
Хати,  дворі,  сади,  левади  сьпіву  повні. 

Під  сьпів  широкий  дівонбк, 
Седить  над  річкою  Рибалочка,  пилнуе. 


249 


Чи  плавле  стиха  поплавок, 
Чи  в  вирьві,  крутицьця,  чи  в  нуртині  нуртує. 

Аж  ось  вода  під  поплавком 
Заколихалась  й  у  піні  розділилась... 

Не  сьрібна  рибоБька  с  пером, 
Вродлцва  дівчина-Русалочка  зьявилась. 

Сьпіває  стиха  до  бго 
И,  мов  сопілочка  принадна,  промовляє: 

Про  що  тьвій  рід  людзький  мого 
Рибноїч)  ваплоду  що-в-Бога-дєнь  чигає? 

Коли  б  ти  анав,  як  рибонькам 
Из  нами  в  нуртині  гуляти  веселенько, 

Віддавсь  би  й  сам  увесь  ти  нам 
И  гравсь  из  рибками  й  дівчатками  любенько. 

Ти  ж  бачиш,  як  и  сонце  в  вас 
И  місяць  з  зорями  шукають  прохолоди, 

И  всі  вони  вєртаюцьця  до  вас, 
Набравшись  у  воді  міз  нас  новои  вроди. 

Хиба  ж  тобі  не  дивне  в  нас 
Розьніжене  в  воді  и  викупане  небо? 

Та  й  власний  образ  тьвій  не  раз 
И  надив  и  манив  тебе  в  нурти  до  себе. 

Вода  шумує,  розлилась, 
И  повні  повідьдю  всі  береги  й  затони. 

Русалка  піною  взялась, 
И  лашчицьця  до  ніг  йго,  и  стиха  стогне. 

И  стиха  стогне,  й  обняла 
Рибалоньку  якась  невимовна  турбота. 

Вода  вже  й  ноги  поняла, 
И  любо  се  бму,  мов  из  дівчам  пустота. 


250- 

Горнулась  до  колін  бго, 
Мов  рученятами  ніжними  обіймала, 

До  лона  надила  свого... 
Рибалка  зник...  вода  блишчала  и  мовчала. 


Байронова  надпись 
на  монументі  ньюфаундленського  пса. 

Сей    монумент  и  досі  красить    сад  у  ВаЦрововому   рідному  Нью- 
•"  Перш  віршованои  зроблено  на  бму  прозову  надпись,  таку: 


Коло  рбго  місьця 

положено  останки  того, 

хто  красою  своєю  не  величався, 

силою  не  пишався, 

був  хоробрий  та  й  не  жорстокий, 

людзькі  добродітелі  и  ніякого  людзького  лидарства. 

Хвала  ся  здавалась  би  лестивосьтю, 

коли  б  написати  над  людиною, 

а  вона  тілько  праведна  дань  спомину 

про  собаку  Ботсвана, 

що  родивсь  у  Ньюфауедлені  в  маі  1803, 

а  вмер  у  Ньюстиді  листопаду  18,  р.  1808.         '      ' 


|УСІ 

І 


Як  пинда  чоловік  та  візьмецьця  землею, 
Мизерний  славою,  росаинцжений  семнею, 

Тоді  скульптор  собі  чуприну  довго  мне. 
Покіль  на  мармуру  хвалебний  гимн  утне, 
не  таким  бго  накаже  не  забути, 
Шим  він  був, — ні,  ні!  яким  він  мусив  бути. 
^      Тут  урна,  там  щити,  там  з  лірами  вінки, 
Там  трублять  кгенійи  в  грядущиі  віки, — 
■Іро  що  ніхто  живий  не  доведе,  не  скаже, 
Хиба  панекгирист  в  геральдиці  покаже. 


251 


А  бідний  пес,  покіль  серед  брехливих  жив, 

Взорцем  и  вірности  и  правди  всім  служив. 
До  ласки  первий  був  и  первий  до  защити, 
Він  серце  чесне  мав,  не  відав,  як  фалшити. 

Те  серце  панові  довіку  присьвятив, 

Про  пана  працював,  боровся,  бився,  жив, 
А  вмер, — нема  бму  ні  памяти,  ні  чести; 
Мовляли:    „здох  наш   пес*  (не  личить  псові  „вмерти  ") 

Души  бго,  що  мав,  як  жив  проміж  людьми, 

Не  пушчено  туди,  де  житимем  знов  ми. 
Все  небо  чоловік-черьвяк  собі  присвоив. 
Обмившись  од  гріхів,  що  на  сім  сьвіті  коив. 

о  пиндо  без  ума!  житьте  твоє — обман. 

Ти  смерти  вбогий  раб,  бесмерьтя  пишний  пан. 
Вовіки  царювать  на  небеса  змостився, 
И  тілько  з  ницими  блаженством  поділився. 

Я  добре  взнав  тебе, — гидкий  мені  еси 

И  тут  однаково,  и  там  на  небеси. 
Любовью,  ледарю,  перелюб  именуеш. 
Знай  каверзи  в  душі  зрадливій  конпонуеш; 

Родившись  підло,  ти  угору  йдеш  имям; 

Братерством  ти  зробив  усім  звірятам  ерам... 
Кому  ое  трапицьця  на  камені  читати, 
Йди  собі:  мій  пес  людей  не  хоче  знати. 


АікіїуіЦ  іЬоп  іігевр  ^Ьеп  І  ат  1о\у. 
Вугоп. 

Заплачеш  по  мені,  кохана,-  о!  заплачеш, 
Як  бездиханного  мене  колись  побачиш... 

Промов  же  се  словце,  промов  мені  бго... 

Ні,  ні!  мовчи:  бо  жаль  мені  жалю  твого. 


Ношу  в  душі  печаль,  почезли  всі  надійв; 
Холодна  в  серденьку  тече  вже  кров,  не  грів. 


252 


И,  як  иоляжу,  ти  з  великои  семві 
Одна  зітхатимеш  від  серьця  по  мені. 

Оце  ж  мою  печаль,  мов  хмару,  пробиває 
Якийся  тихий  сьвіт,  и  тугу  розьвівае, 

Тим  сьвітом  сьвітицьця  ясна  дз'ша  твоя, — 
Кріз  темряву  маяк  спасенний  бачу  я. 

^ьвітися  ж,  зіронько,  душе  благословенна. 

В  тобі  увесь  мій  сьвіт,  уся  моя  вселенна. 
Як  зникну  и  мене  покриє  вічна  тьма, 
Заплач,  а  в  мене  сьліз  уже  давно  нема. 

),  знаю!  по  мені  горячими  заплачеш, 
Мого  ж  плачу  ти  вже  довіку  не  побачиш. 
Мене  за  живота  покрила  смерти  тьма. 
Ні  в  серьці  радошчів,  ні  в  очах  сліз  нема, 


\Уав  ІгвіЬі  ип(і  ЬеЬі  гаеіп  Ьеііав  Віиі. 

Неіпе. 


¥ 


Чого  кипить  химерна  кров? 
Чого  палає  серце  дике? 

Кипить,  бунтуецьця,  горить, 
И  в  серьці  горенько  велике? 

Химерна  кров  кипить-горить: 
Бо  сон  мені  страшний  приснився. 

Примчавсь  до  мене  ночи  син 
И,  хлопучи,  з  номною  звився. 

Блискучий  перед  нами  домі 
И  гусьлі  там,  у  кобзи  грали. 

Горіли  факели  кругом, 
І  прилетіли  ми  до  зали. 


253 

Весільне  сьвято  се  було; 
Веселі  всі,  всі  сьвяту  раді... 

Ой  Лелечко!  серед  сьвічок 
Моя  кохана  на  посаді. 

Моя  кохана...  дивна  річ! 
А  поруч  неи  незнакомий... 

Стояв  за  ними  я  німнй. 
Стояв  німий  и  нерухомий. 

Музика  дух  мене  гнете, 
Веселий  гомін  з  ніг  валяє... 

Вона  шчаслива  женихом, 
И  він  ій  рученьку  стискає. 

Налив  червоного  вина, 
Надпив, — шанує  молодую. 

Се  ж  не  вино  пила  вона, 
Ой  Леле!  кров  мою  живую. 

И  гарне  яблочко  взяла, 
И  подала,  що  б  він  розрізав... 

То  ж  він  не  яблочко  ножем. 
Ой  Леле!  серце  моє  різав. 

И  сьміло  він  ійи  обняв. 
Поцілував, — затрепетала 

Почервонівши...  Лелю  ж  мій! 
То  смерть  мене  поцілувала. 

Мов  оливо,  тоді  язик 
Зробивсь  у  мене  преваженний. 

Зашурхало...  почавсь  танець; 
Поперед  всіх  двойко  блаженних. 


254 

Стою,  німую,  труп  німий, 
А  все  несецьця,  все  сміецьця... 

Він  на  вушко  шепнув  щось  ій,- 
Почервоніла,  та  бес  серьця. 


ипіегт  •игеі82ет  Ваите  зі(геп(1. 
Неіпе. 


І 


Ти  седиш  під  білим  древом, 
Вітер  сумно  в  полі  виє, 
Угорі  німують  хмарі, 
И  туманом  небо  криє. 

И  вбачаєш  гай  и  поле; 
Помертьвіло,  все  чорьніе, 
И  в  тобі  аіма  й  круг  тебе, 
И  холодне  серце  ниє. 

Коли  се — летить  на  тебе 
Біле  клочче...  Ти  сумуєш, 
И  на  зімні  завірюхи 
Серце  кволе  вже  готуєш. 

То  ж  не  сьніг,  не  завірюха... 
З  ляком  серденько  радіє: 
Весьняні  квітки  пахущі 
Яблуня  на  тебе  сіє. 

Що  за  страшно  любі  чарі! 
Сьніг  у  цьвіт  перевернувся. 
Ти  коханьня  знов  жадаєш, 
Хирний  дух  тьвій  знов  прошнувся. 


255 


Іп  ает  ЛУаМв  вргіевгі  ип(1  е,тйіі.і  ев., 

Неіпе. 


Розвиваецьця  и  зеленіє, 
И  сумує,  мов  дівча,  дуброва; 
А  над  нею  сонечко  сьміецьця: 
Весно  молода!  бувай  здорова! 

Соловейку!  я  тебе  вже  чую. 
Флейтою  солодкою  сьпіваньне 
Хлипне  в  тебе  и  виводить  тони: 
Твоя  пісьня — голосне  коханьнв. 


Вів  асЬбпвп  Аивеп  сіег  РгйЬІіпезпасЬї.. 

Неіпе. 

Чудовні  очі  весьняноі  ночі 
Так  любо  з  неба  .землю  озирають: 
Тебе  зробили  любощі  мизерним. 
Вони  ж  тебе  й  угору  підіймають. 

Гільляста  липа,  на  ій  соловейко 
Понуро  стогне,  солодко  сьпівае: 
Мені  та  пісьня  серце  пригнітає, 
Мені  та  пісьня  душу  рошширяе. 


Міг  ігЛитІ  еіпві  уоп  -даіісівт  ЬіеЬезеїиЬ'п. 

Неіпе. 


Колись  про  любощі  гарячі  я  мечтав, 
Про  пишні  кучері,  про  мирти  да  резеди, 
Про  медові  вуста  и  про  гіркі  беседи, 

И  все  те  ^  пісьнях  понурих  виливав. 


256 


Давно  повянули  й  почезнули  мечти, 
Звик  навіть  змечтанний  мій  образ  найлюбіщий; 
Зосталися  мені  пісьні  понуро  віщі, 

Що  я  повиливав  на  шану  красоти. 

Зникай  же  з  ними  й  ти,  сиріцький  сьпівв  мій, 
Зникай,  як  образ  той,  моє  дитя  пешчене, 
Шукай  бго  в  сьвітах  и  привітай  від  мене: 

Я  мріям  воздуганим  шлю  подих  воздушний. 


Скарб. 


Агт  ат  Веиіеі,  кгапк  ат  Неггеп. 
ОдІНе. 


Був  я  вбогий,  серцем  хирний 
Порав  знай  сусідзьке  поле. 
Вбожество — велике  горе, 

Гроші — от  воно  доброї 
Щоб  скінчити  вік  невірний, 
я  пійшов  до  чорта  в  госьті 
Підписався  ^е§ґо  Мойсі 

Віддать  душу  за  сьрібро. 

Став  круги  я  з  ним  кружати, 

Полом-ьем  вони  палали, 

В  полом-ьі  кістки  трешчали: 

Се  було  в  нас  заклятьтв. 
Кинувсь  я  тоді  копати, 
И  здобув  грошви  чимало... 
Сьтілько  й  око  не  вбачало 

За  все  нуждене  житьтв. 

Ніч  була  бурлива,  темна. 

Аж  дивлюсь — блиснула  зірка... 


257 

Ще  зірок  за  нею  кілька... 

Тут  и  півень  засьпівав. 
Зникнула  мара  підземна; 
Бачу  в  пана  я  беседу: 
П-ьють,  ідять,  и  кубок  меду 

Пан  мені  сам  наливав. 

Огрядний  собі,  невроку 
И  веселий  був  панюга! 
У  гостях  в  бго  прислуга. 
Посеред  музик  та  скоку, 

Попиває  добрий  мед. 
Тут  нам  істи,  тут  нам  пити, 
В  сьвято  хороше  ходити, 

Праця  ж  нам  не  в  уверед! 

Пий  и  ти:  се  жизни  сила, 
Скарбувати  ж  добра  воля 
И  ш  чужого  вміє  поля: 
Плуг,  сокіра,  заступ,  вила, 

От  и  все  в  нас  заклятьте! 
Хто  сю  правду  зрозумів, 
Працювати  добре  вміє, — 

Шчасне  матиме  житьте. 


Пряха. 


А1в  ісЬ  вІіИ  ипсі  гиЬі^  врапп.. 
ООІНе. 


Пряла  прялочка  моя. 

Не  переставала. 
Аж  прийшов  до  мене  гість,- 

Рватись  нитка  стала. 

Уродливий,  молодий 
А  як  заговорить, 


17 


258 

Слово  гарне,  приязне, 

Мов  у  дзвона  дзвонить. 

Пряла  кужіль  я  тонкий, 

Не  переставала, 
Тепер  прядиво  моє 

Нехтувати  стала. 

Як  прийшла  зіма,  нема 
Основи,  ні  втоку: 

Пробалакали  ми  вдвох 
Цілого  півроку. 

Як  прийшла  весна  красна. 

Нічого  білити; 
Стали  люде  про  мене 

На  селі  дзвонити. 

Не  біжу  теперь' бігцем 
Вранці  до  криниці, 

И  кивають  на  мене 
Гожі  молодиці. 

Пряла  вдень  я  й  уночі, 
Тепер  перестала: 

Про  куделицю  мою 

Славонька  постала. 


' 


Перед  судом. 

Уоп  луеігі  ісЬ  е8  ЬаЬе,  (іав  ва^'  ісЬ  еисЬ  пісіп. 

аоіне. 

ВІД  кого  у  мене  воно, 
Про  се  шкода  в  мене  питати. 

И  тіло  и  дитя — моє; 
Доволп  вам  сю  правду  знати. 


269 

Би  кажете,  що  я  криву 
Собі  дорогу  обібрала; 

Я  ж  манівець  мій  чесним  зву: 
Чинила  те,  що  поважала. 

Даремно  згорда  сьміетесь: 
Бо  чесьть  моя  така,  як  ваша. 

Коли  б  озвавсь  бго  отець, 
Озвалась  би  в  нім  слава  наша. 

А  що  мене  ви  соромом 
Караєте,  шановні  судьді, 

Перенесуть  и  без  бго 
Вам  непідвладьні  горьді  груди. 

Дитя  моє,  моим  воно 
Зістанецьця  до  віку  й  суду, 

Насушного  ж  про  се  мого 
Ні  в  кого  з  вас  прохать  не  буду. 


Необорима  Гармада. 

Взором  дрввнбго  позта. 

8іе  кошті,  8іе  котші,  (Іев'Міиаев  віоке  ПоМв. 

ЗсНШег. 


Йде  вона,  йде  полуднява  Гармада, 

И  згорда  слухає,  як  стогне   окейан 

Під  нею...  Бог  новий  летить  ис  пельки  ада 

Ис  тисяччу  громів  и  брязкотом  кайдан, — 

Пливуча  гармиза  страшнои  цитадели 
(Школи  окейан  такои  не  видав 
Здавен  давнеаних,  як  розбою  вік  настав). 

17* 


260 


Необоримою  ійи  звуть  многі  аемлі, 

И  прізвище  таке  не  всуе  дано  їй: 

Страшна  вона  й  морській  филясьтій  глибені. 

Тремтить  и  сам  Нептун.  Він  стиха  підіймає 

На  раменах  міцних  нелюдзький  сей  тягар, 

И  не  хапаючись  несе:  бо  добре  знає, 

Що  смерьть  у  тягарі  тому  про  всяку  твар. 

II. 

Оце  ж  вона  стоить  уже  перед  очима 

У  тебе,  острове  шчасливий,  всіх  морей 
Владико!  и  тобі  грозить  вся  дика  сила, 

Великосердому,  що  зьнявсь  понад  людей. 
Біда  народові  твойму,  що  народився 
На  волі!  Он,  стоііть  и  стоючи  ярицьця 

Чудовище  в  бою  крівавім  огняне, 

Що  на  тебе  дощем  и  бомб  и  куль  ригає... 
Хто  в  тебе  той  клейнод  из  рук  рвав  силоміцно. 

Що  він  тебе  царем  империй  нарядив? 
Чи  ти  ж  не  сам  изверг  неволю  віковічно 

И  гордих  королів  під  право  нахилив? 
Хиба  ж  не  Харьтія  велика  поробила 

В  тебе  громадзькими  мужами  королів, 
Царями  ж  розуму  твого  настановила 

На  сходах  вічових  сходатаів-мужів? 
А  горде  паруса  на  всіх  морях  гетьманство 

Хиба  завоював  еси  не  в  хижаків? 
Хиба  не  в  боротьбі  придбав  собі  ти  панство 

Над  милийонами  завзятих  вояків? 
Кому  ж  ти  дякуєш  за  се?...  О,  червонійте 
Язики  сьвітови!  самі  себе  судіте... 

Кому  ж,  як  не  мечу  та  розуму  свойму? 

Нешчасний  острове!  дивись  на  сю  нову 
Машину  Адову,  що  полом-ье  ригає: 

Се  вже  прийшов  кінець  тій  славі,  тій  хвалі^ 

Що  розливалась  скрізь  по  воді  й  по  землі. 


2в1 


На  тебе  боязько  ввесь  кглобус  позирає. 
До  тебе  розуми  високі  всі  литять, 
За  тьвій  упадок  всі  благі  серьця  болять. 


III. 


Споглянув  з  нєбеси  на  землю  Всемогущий 
И  бачить — вороги  конець  тьвій  неминущий 

Левами  на  флагах  вішчують  всій  землі. 
Чи  то  ж  мій  Албийон  погибне  від  неситих? 
Чи  то  ж  дам  погубить  героів  знаменитих 

И  волю  потопить  в  безодьній  глибені? 
Чи  то  ж  я  від  лихих  останьню  оборону 

Губити  по  сьвітах  тиранам  попущу, 
И  попуском  моим  троистую  корону 

На  голові  в  ченьця-сіпаки  осьвящу? 
Рече — и  бурний  дух  розьніс  Необориму 
По  чотирох  вітрах:  Мадриту  знак  и  Риму. 


Віддалеки. 

у  в  всепев  о{  ту  сЬіІЬоо(1,  \уЬо8в  Іоіесі  гесоИесІіоп. 

Вугоп. 

Ви,  сцени  ЛІТ  малих,  що  люба  память  ваша 

Здаецьця  с  тим,  що  є,  контрастом  нам  гірким, 

Де  аасьвітилася  душа  в  науці  наша 

И  дружба  снилась  вам  коротким  сном  своим! 

Коротким:  бо  була  аж  натто  романтична 

В  химерних  розумах  байдужних  пустунів. 

Но  споминка  про  все  зосталась  в  мене  вічна. 
Що  в  серьці  мав  тоді,  що  потім  загубив. 

Знов  пориває  дух  до  чгірьрів  тих  принадних, 
До  затишних  долин,  нагірьніх  бурчаків 


$ 


262 


навіть — до  сьвітлиць,  принукою  досадних, 
Що  розум  юний  з  них  на  волю  рвавсь-летів. 

}даецьця,  знов  дзвонка  віддалеки  я  чую, 
Здаецьця,  знов  седжу  на  тій  могилі  я, 

їе  надвечір  було  годинами  німую... 
Туди  задумана  душа  летить  моя. 

ОБ  бачу  сцену,  де  я  в  драмі  подвизався, 
Героєм  правоти  здавався  сам  собі, 
Плееканьнем  зрителів  завзятим  упивався 
И  згорда  покорявсь  завидливій  судьбі. 

Чи  то  преображавсь  у  бідолаху  Ліра, 

Що  й  царство  дьві  дочки  и  розум  одьняли,- 
И  так  мене  хвала  ровесників  лестила, 

Що  вже  собі  здававсь  я  Гарриком  новим. 

О  сни  хлоп-ьячих  літ!  по  вас  я  знов  сумую; 

Не  вянуть  споминки  у  памяті  про  вас: 
У  глибені  души  самітьнби  вас  чую; 

Сьвіт  ваших  радошчів  у  мовчязьній  не  згас. 

Колііб  на  Йду  ви  тоді  мени  носили, 

Як  зачне  вішчувать  судьба  мені  сумне, 

Щоб  давні  радошчі  у  темряві  сьвітили, 

Як  хмарі  громові  обстануть  круг  мене. 


і  Коли  ж  би  н  мені,  як  инкому,  судилось 
Дознати  по  сьвітах  некаятних  забав, 

і  Хвалою  б  серце  вам  сьвятою  загорілось: 

„О  радошчі!  такі  я  тільки  змалку  знав"! 


5- 


•! 


: 


' 


•газ 


С  ь  л  є  з  и. 

■Щіеп  РгіпйаЬір  ог  Ьоге  оиг  вутраіЬіеа  тоуе. 

Вугоп. 

Як  Дружба  чи  Любов  подвигнуть  наше  чуство, 
Як  Правда  кріз  Олжу  пробтіецьця  и  блисне, 

В  устах  обманювать  є  знане  всім  искуство, 
Сьлбза  ж  не  зрадила  ні  разу  ще  мені. 

Усьмішка  часто  в  нас  виявлюе  глибоко 

Затаєну  в  душі  ненависьть  або  страх. 

Мені  зітханьне  дай,  дай  мову  серьця — око, 
Що  аатуманицьця  негадано  в  сьлбзах. 

Гарячі  жалощі  показують,  що  люде 

Жорстокі  варварства  віки  пережили, 

Но  каятьтя  сьлбза  тихенька  вічно  буде 

Найкрашча  Небу  дань  від  грішници  Земли. 

Хто  зваживсь  окейан  під  буйними  вітрами 

Туди  й  назад  судном  легким  переплисти, — 

Понуро  нахиливсь  над  білими  валами 
И  почали  дьрібні  з  очей  бму  текти. 

Ось  воин,  він  підьнявсь,  мечтатель  романтичний, 
За  славу,  волю,  чесьть  народьню  воювать, 

И  як  прострецьця  ниць  бго  противник  вічний, 
Дак  рани  кинецьця  сьлезами  омивать. 

Вернувшись  до  своих  у  гордощах  законних, 

Крівавого  свого  відкине  зубрія, — 
И  виплатить  бму  ціну  всіх  бід  походних 

Сьлбзами  тихими  вшчасливлена  сіміїл. 

Кубелечко  моє  в  літа  моі  шчасливі 

Де  легконогий  рік  від  любощів  тікав! 

Як  іхав  ще  раз  я  в  місьця  твоі  честиві, 

Кріз  сьлбзи  я  твою  дзьві^ичку  привітав. 


264 


Хоч  я  тепер  уже  не  сьмію  до  Маруси 

З  божбою,  як  тоді,  ніжною  приступить, 

Та  сьлбзи  спогадать  солодкі  не  стиджуся, 

Що  ми  клялись  ними  одно  'дного  любить. 


■І 


Досталась  иншому,  моя  ти  пишна  крале: 

Бувай  шчаслива  з  ним,  твоє  ж  святе  имья 
,0  віку  штить-любить  душа  не  перестане 
И  не  забуду  сьліз  твоих  до  віку  я. 


друзі  дорогі!  покіль  я  не  'ддалився, 
Надію  виявлю,  дорожчу  всіх  перед: 
Коли  б  у  хуторьцях  сих  знов  не  ким  зусьтрівся,  . 
Щоб  сьлізми  ми  'блились,  як  плачемо  тепер. 


Коли  я  'д  півночі  сумній  од  вас  полину 
И  Б  домовині  там  лежатиму  сумній, — 

Проходючи  хто  з  вас  по-віз  мою  могилу, 
Слбзою  покропи  прах  одинокий  мій. 

Нехай  не  мармуром  золоченим  промовить, 
Як  чада  суєти,  тяжку  свою  печаль, 

Словами  пишними  мене  не  славословить, 

А  сьлізми  тихими  проявить  братьній  жаль. 


*        * 
« 


І 
І 


ІсЬ  ІіеЬ  еіп  Війте,  (іосЬ  ^еівг  ісЬ  пісЬІ;  ^еІсЬе. 

Неіпе. 

Люблю  Я  квітку,  да  котру,  не  знаю. 

Самітно  сумую, 
И  зазираю  в  чарочки  пахущі 

Про  душу  живую. 

Квітки  вечірьнім  сьвітом  обливає; 

Ляшчить  соловейко.  _ 
Шукаю  серьця,  що  б-ьецьця  як  в  мене, 

Так  гарно-гарненько. 


265 

Ляшчить  и  дзвонить  в  саду  соловейко; 

Солодко  сьпівае, 
И  нам  обом  чогось  неначе  страшно: 

Непевне  коханьне! 


* 


Сгекоштеп  і$(:  (Іег  Маі. 
Неіпе. 


Прийшов  май  до  нас  угосьті, 
Трави  цьвітом  заблишчали, 
И  по  небу  голубому 
Плавлють  рози,  рози-хмарі. 

Засьпівали  соловейки, 
Круг  ставка,  кругом  криници, 
Скачуть  білі  овечата 
По  мякесенькій  травиці. 

А  мені  вже  не  до  сьпіву, 
На  травицю  повалився, 
Чую  дзвін  вечірьній  тихий, 
Тяжко-важко  зажурився. 


* 


Ьеіве  гіеЬі  (ІигсЬ  теіп  ОетиіЬ. 
Оеіпе. 

Стиха  серце  підмивав 

Весьвяне  сьпівавьвв. 
Задзвони,  моя  весьнянко. 

Про  любов-коханьнв. 

Полени,  де  між  квітками 

Квітка  найпишніща, 
Привітай  ійи  від  мене. 

Пісне  моя  вішчаї 


1 


266 


*        * 
* 


Сег   йсЬтеНегИпе  іві  іп  йів  Кове  уегІіеЬі. 

Неіпе. 

Любить  метелик  пишну  троянду, 
Почасту  часто  кругом  літає, 
Его  ж  самого  ніжнокрилого 
Золотом  сонце  любо  'бливае. 

Кого  ж  кохає  пишна  троянда? 
Х'тів  би  я  щиру  правдоньку  знати: 
Чи  соловейко,  що  знай  сьпівае, 
Чи  місяченько,  що  мовчки  сьсяе? 

Ніхто  не  знає,  кого  кохає 
Пишна  троянда,  я  ж  люблю  всі  их: 
Люблю  й  троянду  и  метеленька, 
И  соловейка  и  місяченька. 


*        * 
* 


Ез  1іа4  <ііе  шагте  ГгиЬІіп^впасЬі 
Неіпе. 


Стоить  ніч  темна  весьняна, 
Квітки  благоухають, 

И  серце,  збуджене  від  сна, 

Коханьнем  знов  лякають. 

Котра  ж  с  квіток  тих  запашних 
Обійме  знов  серденько? 

Лілеп  мусиш  стерегтись, 
Сьпівае  соловейко. 


267 


Мертвецький  танок. 


Вег  ТЬйгтег  <1вг  всЬапі  ги  Мі«еп  йег  КасЬі. 

ООІНе. 


І. 


Из  башти  своеи  стражник  озирав 
Серед  ночи  тихе,  німе  кладовище, 

А  місяць  на  небі  мов  сонце  сияв, 
Осьвічував  пишно  мертвецьке  жилище. 
Аж  ось  ворухнецьця  мовчуща  могила. 
Одна,  друга  й  трейтя...  Якась  дивна  сила 

Мерьців  на  весільле  ночне  підьняла. 

II. 

Жінки  й  чоловіки,  старе  й  молоде. 
Багате  й  убоге,  ченьці  и  миряне 

В  танок  у  довгезних  сорочках  йде, 
Забувши,  що  гарне  було  и  погане, 
Що  в  пинді  між  людьми  на  сьвіті  пишалось, 
И  що,  в  своих  злиднях,  од  миру  ховалось. 

Усіх  их  змешала,  зьрівняла  земля. 

'  III. 

У  перше  побачив  танок  сей  стражник, 
Однак  не  зьлякався,  а  зареготався: 

Бо  з  малку  малого  до  мертвих  привик. 
А  все-таки  дивом  таким  дивувався, 
Що  й  мертьві  без  дуру  в  землі  не  лежали, 
Ночною  добою  до  гурту  встьрявали. 

Зотьліе,  а  втіхи  бму  ще  корьтятьі 

IV. 

Міркує,  а  білі  й  руді  кісьтяки 
Об  кістку  кістками  навзаєм  бряжчали. 


268 

Що  на  вечорницях  дівки  й  парубки, 
Вони  те  в  мертвецькім  танку  витворяли. 
і  А  далій  струснули  ис  себе  й  манатьте... 
На  иншому  ветхе,  гниле  тілько  шматьте, 

Стида  в  танцюристих  ніже  не  було. 


У.. 


II 


УІ. 


Вбачавши  ж  лукавий,  як  мудрий  стражник 
і  Мерьцями  своими  старими  втішався, 
!■      До  вуха  нетязі  любенько  проник: 

„Тьвій  рід,  мов  бжолиний,  вночі  розгулявся. 

Дивись,  и  нове  вже  скидає  манатьте... 

І  є  струхло  в  могилі,  не  рвецьця  на  шматьте, 
,      Воно  б  тобі,  друже,  про  дещо  здалось". 
1,........„..,„ 

У  фіртку  пробравсь  він  кріз  крату  залізну, 
И  нову  сорочку  в  старого  дяка 

Потіг...  Ласий  здавна  був  на  даровизну... 

Аж  ось  „кукуріку"  півні  засьпівали, — 

Мерьці,  похапавши  манатьте,  втекали. 

Стражник  ледьві  фіртку  залізну  замкнув. 

УІІ. 


ІІ 


Замкнув,  да  зостався  під  фірткою  дяк, 
Сорочку,  злодюго,  верни"!  репетує, — 

И  ламлецьця  в  крати  залізьні  кістяк. 
Стражник  заховався,  оглохнув,  не  чує. 
Він  рад  би  сорочку  дякові  й  подати, 

Їа  страшно:  боицьця — не  видержать  крати 


269 


УІІІ. 

Лютуебушуе  під  кратами  дяк, 
Зубами  залізо  гризе  мов  сталними: 

Бо  мусить  в  сороцьці  лежати  кісьтяк, 
Який  би  ні  був  він  голяк  між  живими... 
Аж  ось  и  півночні  півні  засьпівали,  - 
Всі  чарі  почезли,  всі  марі  пропали, 

И  в  друзки  россипавсь  зубатий  кісьтяк. 


Боротьба. 

Нвіп.  ипдег  ^вг(і'  ісЬ  ІІЄ8ЄП  Катр£  пісМ  кйтр!еп 

■ЗсМІІег. 

НІ,  ні!  в  цій  боротьбі  я  довше  вже  не  встою, 

у  велетенській  з  мусом  боротьбі. 
Коли  я  в  серьці  жар  не  погашу  тобою, 

Про  що  ся  жертва,  доблесте,  тобі? 

Я  клявсь  уже  не  раз,  о1  клявся,  тихий  раю. 

Себе  самому  покорить-смирить... 
Ось  тьвій  вінець,  нехай  навіїя^бго  втеряю. 

Возьми  бго  и  дай  мені  грішить. 

Порьвімо  вмову,  щоб  спасатись  у  сьвяіошах! 

Вона  мене  кохає...  не  кортить 
Нам  тьвій  вінець.  Блажен,  хто  тоне  в  солодощах 

И,  так  як  я,  в  безодьні  любо  спить. 

Мій  цьвіт  уже  гриз»  черьвяк.  и  добре  бачить 
Вона,  що  весьняний  мій  жовкне  лист. 

Дивуецьця  моій  самоборьній  удачі, 
И  дбає,  як  гіркого  всолодить. 

Чи  то  ж  бо  справді  є  в  бескраім  морі  жнзни 
Любіще  над  сей  любий  дар  мені? 


270 


Зьнялось  ти  вгору  вим  превишче  укоризни, 
Превишче  й  похвали  в  твоїй  весьні. 

А  я  ж  то  міркував  сим  даром  гордувати... 

Не  дару,  ні!  цуравсь  упадку  я. 
Тепер  упадок  мій  силкуюсь  величати... 

Тиран  еси  ти,  доленько  моя! 


Покора. 

ІІп(і  ісЬ  \уаг  іп  Агкайіеп  ^вЬогеп. 
ЗсНіИег. 

И  Я  родивсь  у  любій  Украіні, 
[рирода  радошчі  послать  мені  клялась, 
Мені,  ще  немовляточку  дитині... 
И  Я  родивсь  у  любій  Украіиі, 
Весна  ж  моя  гіркими  облилась. 

Весна  нам  раз  красна, — не  буде  білше; 
Моя  давно  вже,  о!  давно  вже  оцьцьвіла. 

Мовчущий  бог...  о,  плачте  братьте,  гірше!... 
Мовчущий  бог  сьвітнв  знай  тихше,  тихше, 
Та  й  зник,  мов  сон,  мов  сну  туман-имла. 

И  се —  стою  на  темному  вже  мосьті 
Твойму,  о  вічносте!  Возьми  назад  свою 
Обіцянку,  що  доля  прийде  в  госьті 
До  мене...  Ні!  тобі  я  й  молодощів 
И  радощів  недоцьвіт  оддаю. 

Перед  престол  ясний  тьвій  воссилаю 
[Мою  печаль,  мій  жаль,  закрите  Божество! 
На  сю  планету  прилетіла  з  раю 
Благая  вісьть,  що  в  тебе  у  звичаю 
Блюсти  закон  и  правди  торжество. 


^271_ 

Тут,  кажуть  нам,  злих  страхіття  великі, 
А.  добрих  радошчі  неізреченьні  ждуть; 
Роскриеш  тут  извиви  серьця  дикі, 
И  загадки  Судьби  про  вічні  віки 
З-ьясуеш,  щоб  нам  горенько  забуть. 

Знов  буде  тут  вигнанцям  украйина 
А  терновим  вінкам    злиденницьким  кінець. 
Тут  правдонька,  Всевишнбго  дитина, 
Мого  житьтя  тугі  важки  вхопила, 
Щоб  схаменувся,  хто-ійи  отець. 

.Нагороджу  тебе  я  в  другій  жизьні— 
Оддай  мені  твои  дьні  красьні  весьняні... 
Нічого  білш  я  не  скажу  тобі»... 
Повірив  я.  мовляв,  грядущій  жизьні... 
Оддав  їй  дьні  веселі  весьняні. 

„Оддай  мені  й  Лавуроньку  кохану, 
Красу  всіх  дівонбк  и  молодиць  оддай. 
Воздам  тобі  восторгами  за  рану 
В  раю"...  И  я,  мов  окаянну. 
Прогнав  ійи  ис  серденька  за  рай. 

.Вона  довги  платити  буде  мертвим 
(Наш"гордий  сьвіт  гуртом  зареготавсь). 
Се  деспоти  надією  по  смерти 
Лесьтять  наш  ум,  що,  як  ми  будем  мертьві, 
Дак  оживе  наш  прах,  чи  глина  й  грязь^ 

Вес  сорома  єхиди  глузували: 
„Зьлякавсь  еси  сьвятих,  тим  що  старі,  казок. 
А  чим  сей  сьвіт  боги  твои  спасали? 
Чим  ветху  сю  будівлю  підпірали? 
У  нужді  розум  наш  веде  до  вигадок. 


272 


,Що  вічносьть?  ти  ійи  зробив  ис  праху 
И  під  покривалом  ховаєш  у  гробах. 

Се  нашого  тінь  велетенська  страху, 
Що  з  малечку  лякає  горопаху 
У  совісти  химерних  дзеркалах. 

„А  що  ти  звеш  бессмерьтем,  пане  брате? 
Чи  збреханий  портрет  живих,  як  ти,  людей, 
Чи  мумию  дитя  жерьців  ушате, 
Балзамними  надіями  багате, 
Що  оживе  знов  пестуном  страстей? 

„С  твоих  надій  зотьліньне  кепкувало, 
Що  иетина  тобі  за  радощі  дала... 

ПІісьть  тисяч  літ  усе  в  землі  мовчало," 
И  мертве  ще  ніколи  не  вставало 
Одериіати  награду  за  діла"... 

Я  бачив,  як  у  вічносьть  врем-ья  лине, 
И  як  природа,  мов  той  труп,  нага  лежить; 
Ніхто  не  встав  ніколи  з  домовини... 
И  все-такі,  небесьні  Божі  сили, 
Я  вірував  у  ваш  благий  завіт. 

Ти,  вічносте!  всі  радошчі  віддав  я 
Тоби  и  се — лежу,  повергтись  ниць 
Перед  судом  твоим,  о  всеблагая! 
А  натовпу  наругу  занедбав  я, 
И  жду  твоих  спасенних  обітниць. 

Рече  ж  тоді  8  небес  незримий  кгеній; 
^Однаково  люблю  я  всіх  моих  діток, 
И  доказ  им  любови  дав   моеи: 
Надію  й  радісьть,  дьві  лилеи, 
Красу  моих  улюблених  квіток. 


278 

Хто  з  них  одну  на  втіху  вибірае. 
До  другого  с  сих  двох  не  поривайся  чуд. 
Хто  вірує,  нічого  не  жадає. 
Наука  се  стара,  як  сьвіт  зазнав. 
Исторія — се  всбгосьвітьній  суд. 

Надіявсь  ти — оце  твоя  й  награда; 
И  вірував— оце  ж  и  рай  житьтя  твого. 

Минулася  нудьга  твоя  й  досада. 

Хто  миг  одпн  (скажи  пророкам  ада) 
Занапастив,  не  верне  й  вік  Єго. 


*       * 
* 


І  ^оиИ  І  шеге  сагеїевв  сЬіІіі 
Вугоп. 

Коли  б  Я  був  хлоп'ья  байдужне  бес  турботи 
И  в  горах  жив  собі  в  печері  самітьній, 
Або  гуляв-буяв  до  власнои  охоти 

•     По  темних  застумах  та  по  воді  бистьрій. 

Нудна  тому  пиха  низькоземна  Саксонська, 

Хто  народивсь  и  зьріс  на  вольних  висотах; 

Ему  б  здалась  низька  и  башта   Вабилонська, 

Серет  тих  скель,  що  з  них  вода  летить  мов  прах. 

Фортуно!  відійми  културьні  землі  в  мене. 

Бери  собі  й  им-ья,  що  понпою  блишчить: 

Ненавидне  мені  підлиз  рабів  мизерне 

Угодництво:  мій  дух  неволи  не  терпить. 

Всели  мене  між  гір,— в  их  велико  кохаюсь. 

Нехай  уз  их  реве  безкрайий  окєйан: 
Нічого  я  в  людей  ніже  не  допевняюсь, 

Опріч  тих  любих  сцен,  що  змалечку  я  знав. 

Малі  мои  літа,  но  вже  я  серцем  чую — 

Не  про  таких,  як  я,  постав  сей  гордий  сьвіт. 

18 


що  ж  повішено  завісу  там  густую, 

Де  крнецьця  кінець  моих  непевних  літ? 

!сь  я  бачив  сон  моим  духовним  оком, 
Блаженно  любий  сон  од  радошчів  земних... 
>авдо!  ти  своим  ненавидним  укором 
Показуєш  мені  из  вивороту  их. 

ІІР,  та  люблені  поснули  сном  глибоким; 
Дружив,  та  здружені  по  сьвіту  ростеклись... 
!  же  холодно  у  серьці  одинокім. 
Що  радошчі  мои  печалями  взялись! 

госьті,  дзвонючи  у  кубки  золотиі, 
Веселим  гомоном  и  рожженуть  печаль, 
.  безумі  засну  на  лебединій  шиі, 
А  в  серденьку  німім  німий  не  засне  жаль. 

умно  слухати  веселу  тих  розмову, 
Кого  багацтво  й  власьть  принаджують  до  нас! 
рузі,  ні  враги,  вони  пустому  слову 
Присьвячують  и  сьвій  и  наш  коштовний  час. 

>иіт'  моій  душі  ровесників  ісоханих, 
Що  й  серденько  у  них  тверезе  й  голова, — 

адаю  моих  полуношників  паяних, 
Що  й  дружба  и  любов  у  них — слова,  слова! 


1^1,  єдина,  що  рятуєш  од  зануди. 
Моя  надіє,  мій  покою,  все  моє} 
^кмон  тепер  холодьні  стали  груди, 

Що  серце  вже  й  тебе  любить  перестає! 

не  зітхнув  и  раз,  без  воротьтя  б  я  кинув 
Сю  сцену  гомінку  роскішного  жалю,    - 
добродітели,  що  нянчять  мов  дитину, 
Ійп  мечтаньнями  недоленьку  мою. 


'І7& 


Ой  рад  би  я  втекти  од  щирих  и  лестивих, 
Щоб  у  пустині  десь  осістися  в  глуші,.. 

Жадаю  застумів,  нетер  непроходимих: 
Их  темрява — сестра  понурои  души. 

Хто  б  дав  мені  крилі,  крилі  мов  голубині? 

Я  полетів  би  в  рай,  що  зьвітьтіля  й  цриЙшов, 
Забув  би  летючи  всі  болесті  земниі 

И  відпочинок  мій  на  небесах  найшов. 


П  І  с  ь  н  Я. 

ЙИ  ІЬе  ^оЬІеі  а^аіпі  іог  Іпвтег  Ьеіоге.. 

Вугоп. 

Дзвонімо  ще  в  кубки,  в  ковші  золотиі, 
в  прапрадідьні  дзвони  гучні-голосниіі 

Гей  пиймо,  не  лиймо!  вино  не  вода: 

Веселошчі  серьця  губити  шкода. 

Всбго  сковдтував  я,  и  шчасьтя  и  горя 
В  принадах  и  в  бурях  житейського  моря. 
То  рай  Божий  снився  мені  навесьні, 
То  в  пеклі  тонув  я,  в  жалю  глибені. 

Були  в  мене  друзі,  та  все  лицемірі. 

Що  правди  в  их  менше,  ніж  в  кубочку  піни; 

У  тебе  ж  вся  правда,  червоне  вино! 

Ти  правдою  славне  й  за  Ноя  було. 

Жіноче  коханьне  хтось  инший  одмінить, 

У  тебе  ж,  мій  кубку,  нема  переміни. 
Не  має  жаль  міри,  не  має  й  ваги. 
За  кубком  же  дружні  й  самі  вороги. 

Як  зникнуть  с  коханьнем  літа  молодиі, 
Ми  дзвонимо  в  кубки,  в  ковші  золотиі, 

18* 


276 


И  серцем  веселим  вітаємо  знов 
Давнезьніх  знакомих-т-и  дружбу  й  любов. 

скриньку  Пандори  колись  віччинили, 
І  лиха  й  турботи  у  сьвіт  напустили, 
Під  напливом  горя  й  усякого  зла 
Едина  відрада  нам  в  кубку  була. 

Зехай  же  довіку  вів  дзвонить,  блискучий, 
З  души  проганяє  насуплені  тучі... 

Сумні,  чи  веселі,  ми  всяк  помремо; 

Втішаймося  ж  кубком,  покіль  живемо. 

.~Іехай  золотий  ківш  блешчить  и  на  небі 

З  руках  у  богини,  веселои  ГЬби! 

Нехай  він  на  милосьть  гріхи  нам  простить, 
А  вічная  правда  сумних  веселить! 


Під  хуртовину. 

СЬіИ  апй  тігк  І8  іЬе  пі^ЬІІу  Ьіаві. 
Вугоп. 

У  горах  Пинда  ніч  насуплена  буяв, 

Холодна  ніч,  сира...  Як  скиглять  скрізь  вітьрії 
Як  хмарі  навкруги  зубчаста  роздирає! 

Не  блискавки  блишчять,  палають  пожарі. 

Нема  проводирів,  згубили  ми  й  надію... 

Як  небо  заблишчить,  безодьні  ми  одьні 
Вбачаємо;  вгорі  над  ними  скелі   мріють, 

Внизу  реве  вода  в  підземній  глибені. 

іою  на  ревищі  и  чийся  голос  чую... 

Хтось  кличе...  Се  земляк  піттоптаний  озвавсь, 
їсь  стрелив...  Чи  се  друг,  чи   недруг  наш  під  бурю? 
Чи  рятуватиме,  чи  грабнтиме  нас? 


277 


Ні,  се  він  знак  дає,  щоб  чабани  вагірьві 

Спустившись  провели  нас  у  який  курінь... 

Да  хто  блукати  б  став  у  темряві  невірьній, 

Щоб    страньніх   закликать  в  свою   гостинну   сінь? 

Ні,  ложа  теплого  чабан  тепер  не  кине, 

Гуканьне  ж  наше  він  уважить,  що  се  йдуть 

На  здобич  хижаки,  обізнані  в  пустині, 

И  страньніх  в  западьню  своим  стреляньнем  звуть. 

Грімить,  блишчить,  горить  кріз  темряву  густую; 

Рикають  гірла  скель,  терзають  риком  слух; 
Да  в  мене  у  душі  є  думка,  що  й  над  бурю. 

Над  страхітьтя  ночві  мій  підіймає  дух. 

Флоренсо!  де  еси  під  люту  хуртовину, 

Як  я  блукаю  тут  посеред  ям  та  скель. 

Як  блискавка  мені  глибоку  домовину 

Осьвічуе  и  с  тьми  грімучий  робить  день? 

Не  на  морі...  ні,  ні!  не  на  морі,  кохана: 

Крилате  бо  твоє,  легесеньке  судно 
Зьнялось-полинуло  на  лове  окейана, 

И  певно  в  пристані  стоить  уже  воно. 

Від  серьця  теплого  тобі  я  посилаю, 

Під  сю  хуртовину,  хуртовиньні  слова: 

Нехай  від  грому  я,  від  стьріл  йго   сконаю, 
Нехай  одна  моя  поляже  голова! 

И  як  серед  громів  про  тебе  споминаю, 

Згадай  про  мене  ти  в  беспеці-тишині, 

И  с  серденька  свого,  надій  солодких  раю, 
Зітханьнечко  пошли  самітнику  мені. 

Хоч  вам  веселий  сьміх  и  сьлбзи  у  розлуці 

Відради  не  дають,  но  розуму  мого 
Не  вмію  гамувать  в  тяжкій  тревозі  й  муці, 

Щоб  знай  не  поривавсь  до  серденька  твого. 


278 


*         * 
« 


Е8  іг&п§1;  (1ів  №іЬ,  ев,  І&иіеп  сііе  Оіосквп. 

Неіпе. 


И  в  день  журюсь  и  серед  ночи: 
Ой  Лелечко  ж,  мій  боже  Лелько! 
Весна  та  гарьні  карі  очі 
У  змові  на  моє  серденько. 

Весна  та  гарьні  карі  очі 

На  мене  потайно  змовлялись, 

И  рози  й  солов-ьі  щоночі 

В  ті  иевно  змовини  мешались 


* 

. 

Ох!  бажаю  сьліз 

АсЬ,  ісЬ  аеЬпе  тісЬ  пасЬ  ТЬгапеп 

Неіпе. 
любови          -, 

И  солодких  и 
И  бажаю  и  боюся, 

гірких, 

Що 

дознаю 

ще 

раз  их. 

Знов  бо  та  солодка  мука. 
Те  гірке  коханьне  знов 

Труить  и  небесно  мучить 

у  недужнім  серці  кров. 


*        * 
* 


Шв  Ьіаиеп  Гг(іЬ1іп£;8аи8еп. 
Неіпе. 
Весьняні  блакитьні  очі 
Дивляцьця  с  трави  на  мене: 
Се  фнйалочки  кохані, 
Що  набрав  я  повну  жменю. 


279 

Я  набрав,  и  все,  що  думав. 
Чим  сумне  втішав  серденько, 
Голосно  про  те  сьпівае 
Мій  коханець  соловейко. 

О!  висьпівуе,  ляшчить  він 
Про  зітханьне  мого  серьця, 
И  ніжна  любови  тайна 
По  всіх  пущах  раздаецьця. 


\Увіт  йи  рі\л  Аиееп  Ьааі. 
Неіпе. 


Коли  добрі  очі  маєш, 
Зазирни  в  мов  сьпіваньне:    • 
Там  побачиш — мов  у  гаі 
Чорнобріва  сновидае. 

Коли  добрі  вуші  маєш, 
Прислухайсь  до  мого  гласу: 
Ті  зітханьня,  сьміхи,  сьпіви 
Скрутять  серце  свого  часу. 

Твоє  серце  вішче  слово 
Скрутить  як  мене  самого, 
И  блукатимеш  весною 
По  задуманих  дубровах. 


\Уа8  ІгеіЬі  (іісЬ  итЬег  іп  іег  ГгиЬИпевпасЬІ? 

Неіпе. 

Що  тебе  носить  кругом  серед  сонноі  літнбі  ночи? 
Ти  всі  квітки  потьрівожив  своим  нависним  сновиданьнем. 
Тиха  фийалка  зьлякалась,  троянда  понурила  очі, 
Зблідла   як  смерьть  и  лилія,  з  непевним   стогваньнвм. 


280 


Місяцю  любпй!  пречисто  твои  квітоньки  пробувають. 
Правду  про  них  ти  говориш,  та  й  я  не  фалшуючи  знаю, 
Як  покіль  ти  их  вродливих  осьвітиш,  вони  підслухають, 
Що  я  с  коханьня  п-ьяний  до  ясненьких  зірок  промовляю. 


Коринховська  молода  княгиня. 


Ті 


НасЬ  СогіпІЬив  уоп  АШеп  ^его§еп.. 
ОбШе. 


До  Коринеа  з  Авин  молодецька  принада 

Кгрека  вгосьті  вродливого  тягомг  тягла: 
амь  поважна  сімья  сбму  гостеві  рада. 
Хоч  незнаному  ще  в  ній  нікому  була. 
Бо  давно  по  прняцтву  батьки  там  з  батьками 
Обіцялись  навз&ем,  щоб  бути  сватами, 
Хлопчика-синка 
Вже  за  жениха 
Про  дочку-недолиточку  мали, 

II. 

Та  чи  гарно  ж  свати  молоцьця  привітають. 

Коли  ласку  не  купить  в-ь  ихь  дорого  він? 
Бо  в  язицтьві  ще  й  досі  с  своими — се  знають — 

А  их  в  церкву  Христову  скликає  вже  дзьвін. 
Де  ж  ся  віра  нова  почала  коренитись, 
Не  годицьця  кохатися  там  и  любитись, 
мк  Часто  за  любов 

НИк  Проливають  кров, 

Н^^В     Коли  батькові  хто  не  корицьця. 

"вже   Д.І 


111. 


же  давно  там  ув-обляги  всі  спочивали; 
И  дочка  вже  и  батько  на  сон  одійшли. 


ІЬ 


281 

Тілько  ненчини  рученьки  ще  не  вгавали, — 

Найлюбіще  далекого  госьтя  'бняли... 
У  сьБІтличку  бго  прослучайну  прохала 
И  вивом  и  наідками  там  шанувала. 
Все  кінець-стола 
Ставляла  вона. 
Потім  доброи  ночи  бажала. 

IV. 

Тілько  ж  він  про  напитки  й  наідки  байдужен, 

И,  просьтігшись  на  ліжку,  трохи  не  заснув. 
Не  здиймавши  одежи  й  обув-ья,  лежав  у  дремоті, 
Як  дверима  щось  рипнуло  стиха,  й  угосьті 
До  бго  мара 
В  світлоньку  ввійшла,  — 
Дівча  в  свіжій  весьні-молодосьті. 


Лянпа  сьвітить,  и  личко  дівоче  чудовне, ' 

Під  накинутим  білим  покривалом  він, 
Задивований,  остраху  любого  повне, 

Бачуть  в  ляці  й  румянці  стидливо  живім... 
Золотими  мерожками  сукня  вся  сьсяе, 
Око  чорне  брильлянтами  в  темряві  грав...  ' 

З  ляку  рученя, 
Мов  би  янголя, 
И  біленьке  й  ніжне  підиймае. 


VI. 


„Так  чужа  я  в  дому  'цім  (вона  промовляв), 
Що  про  госьтя  мені  не  сказав  ще  ніхто... 

В  моій  келийці  мати  мене  замикає, 

Стереже,  мов  хурдикгу,  дівоче  гніздо... 


282 


іМені  сором  и  госьтя  й  себе  тут  самои... 
іНе  турбуйся  вставати,  лежи  в  упокоі 
На  постелі  сій, 
Названій   моій, 
Я  ж  війду  звіцьці  геть  ис  пристоем". 

УП. 

,Ні,  зостанься,  моя  ти  вродлива  дівчино! 
(Відказав  наш  Коринеець,  схопившись  боржій). 
)сь  дарі  від  богини  Цецери  на  диво, 

Их  подав  нам  сам  Вахус  у  ласьці  своій. 
^и  ж  мені  принесла  дар  прегарний  Амура, 
І|о  висьпівуе-славйть  найкрашче  бандура... 
Серце!  не  лякайсь, 
Подивися-гляньсь, 
Яка  люба  в  богів  сих  натура". 

УШ. 

„Не  касайсь!  оддалік  мене  сьтій  у  розмові! 

Я  веселошчі  марьні  відкинула  геть, 
останьне  вже  слово  дала  женихові, 

Що  на  небі  живе,  переваживши  смерьть. 
недужній  химері  матуся  звеліла, 
І^об  натура  дівоча  до  Бога   летіла 
И  на  небеси, 
В  чистосьті  й  красі, 
С  себе  Богові  жертву  зробила. 


IX. 


^И  вся  древніх  богів  світозарьня  громада 

Покидає  сумний,  тихий,  мертвий  сей  дом; 
[часьте  жизни,  мовляли,  й  любови  одрада 
Тепер  вірного  жде  під  крівавим  крестом. 


288 

Під  крестом  не  овен  и  телець,  а  людина 
Мусить  жертвою  бути  Господнего  Сина.,. 
Як  и  сьвіт  настав, 
Кгрек  ще  не  чував, 
Щоб  така  нас  постигла  година". 


И  він  чує,  питає,  и  слова  не  вронить... 

Его  дух  на  людзький  перекір  устає. 
Хто  в  кутку  цім  тихому  бму  заборонить 

Встать  горою  за  право  природьне  своє? 
,Се  ж  моя  молодая  княгиня  кохана 
У  неволеньку  в  примус  безбожницький  впала! 
Коли  будеш  моя, 
Тебе  визволю  я: 
Ще  нас  дітьми  Венера  зьвінчала"! 


XI. 


—  „Ні,  мене  не  'ддадуть  за  тебе,  добра  душе. 

Віддадуть  за  тебе  хиба  меншу  сестру; 
Я  ж  у  келийці  тихій  завянути  мушу... 

Ох!  у  неи  в  руках  спогадай,  що  я  вмру, 
И  вміравши  тебе  одного  споминати 
Буду  покіль  хо"ч  искру  житьтя  в  серьці  мати, 
И  в  землі  сирій 
На  сьвятий  впокій 
Тебе,  серденько,  буду  чекати". 

ХП. 


— „Ні  огнем  сим  ясним  пресьвятим  присягаю, 
Що  нам  добрий  давно  засьвітив  Гименей: 

Моих  радошчів  жизни  в  тобі  не  втеряю: 

Я  в  бессмертних  богів  не  бессилок-пикгмей! 


'284 

Поведу  молоду  до  отецького  дому, 
Не  подам  свого  права  в  наругу  нікому! 
їж  з  номною  й  пий: 
Се  наш  брачний  пир; 
Присьвятім  бго  богу  живому"! 


й 


XII. 


ХІУ. 


— яНі,  ой  ні!  (відказала)  чуже  се  надбаньне; 
Не  даруй,  мій  несуджевий,  дару  любви: 
Подаруй  мені,  друже  на  вічне  прошчаньне 

Один  кучерь  пахущий,  густий  з  голови; 
Не  про  мене  житьте  між  людьми  тихомирне; 
,  Дбати  буду  про  ивше  коханьнечко  вірне: 
■■  Притулю  бго 

Н^^Ві|  До  серьця  мого, 

І^^В        Нехай  гоить  він  серденько  хирне". 

•тут  непевна  година  духів  продзвонила, 

И  тоді  тілько  в  серьці  ій  стало  гаразд, 
II  вона  чашу  повну  вина  нахилила 

До  блідих  своих  уст  и  пила  ійи  в-раз... 
В-раз  вино  випивала  небога  червоне 
ПІ  чаши  повнои,  мов  яке  зільле   снотворне... 

'  А  з  наідків  тих, 

^Ь^  Що  давав  жених, 

^^^К         Не  взяло  дівча  й  крихти,  опорне. 


ХУ. 


II 


й  вони  вже  міняюцьця  знаками  віри: 
Золотий  ланьцюжок  женихові  вона, 
жених  ій  дарує  ту  чашу,  що  міри 
Не  питали  батьки,  випивали  до  дна. 


'285 


Ис  сьрібла  ійи  зроблено  дивно  кунштовво: 
,Як  вина  в  вій  бувало  з  давен  давніх  повно, 
Так  боги  обом 
Сповнять  шчасьтем  дом" 
Говорили  сват  свату  любовно. 

ХУІ. 

Подала  ж  и  вона  бму  чашу  винову, — 

Пив  и  він  так  жадібно,  хутенько  хилив, 
И  любовн  він  просить  у  неи...  Ох!  слову 

Не  зьвіряв  він,  як  тяжко  любовью  болів!.. 
И  благає...  вона  мовчязна  відхиляє 
Его  любощі.  Він  же  ще  й  натто  благав, 
И  в  плачу  німім 
Серденьком  палким 
Аж  до  ліжка  ійи  припадає^ 

ХУП. 

Приступила  вона  та  й  припала  до  нйго: 

„Як  тяжка  мені,  серденько,  мука  твоя! 
Та  зьлякаесься,  зьнітисься  й  сам  ти  віттого. 

Що  втаила  віт  тебе,  що  вмовчала  я, 
Сьніжно  біле  у  мене  й  білесеньке  тіло. 
Та  в  сьнігу  в  холоднечі  воно  занії^іло. 
Се  бездушний  лід. 
Жалю  мертвий  сьлід, 
Що  ним  серденько  боліло". 

ХУІІІ. 

И  вхопив  він  ійи  міцно  й  жарко  руками 
И  любови  потуга  ійи  пройняла. 

, Уповай  же  від  мене  зогрітись;   хоч  з  ямі 

Тебе  б  щира  любов  у  мерьців  одьняла"!... 


286 


І  диханьнем  вони  й  цілуваньнем  мінялись, 
ї  в  любові,  як  в  морі  глибокім  купались, 
'  „Чи  гориш  тепер? 

Чи  й  тьвій  дух  умер, 
Як  мерьці,  що  богів  віццурались"? 

XIX. 

[  любов  из  любовтію  докупи  злилися, 

И  их  сл§зи  мішались  в  восторзі  небес. 
ІСадно  пье  вона  з  уст  бго  полом-ье  жизни, 

И  в  другому  одно  тілько  чує  себе. 
і{ар  любови  его  гріє  тіло  коханій. 
,,'живае  в  холодному  жизни  тумані. 
Но  в  душі  в  ійи 
Вже  нема  тийи 
Жизни,  що  нею  ми  богоравні. 

XX. 

часом  невсипуща  стара  господиня 
Тихо  йшла  мимо  их  незамкнених  дверей, 
упиняецьця,  слухає  довго:  сьвятиня 

Сну  ночного  предивно  скверницьця  в  людей! 
Іречудне  щось  в  дому  гісьть  у  них  виробляє: 
[об  птіяненький  ;г  п-ьяненьким  тихцем  розмовляє.. 
Ні,  тут  наше  щось 

І  у  дому  шчалось: 

Се  безумний  з  безумною  грає! 


«Зґ! 


XXI. 


■  'Нерухомо  старенька  стоить  під  дверима: 

Бо  годицьця  ій  перше  впевнитись  у  тім. 
ін  кленецьця...  се  чує  своими  вушима... 
Заклинав  ійи  у  чомусь  всім  сьвятим... 


2Й7_ 

Заклинає  й  лестить  ій, — з  досадою  чує... 
„Сьтій!"— ,Иду:  бо  вже  ранок  нам  півень  віщує" 

— .Ну,  йди...  прошчай! 

Тількі  обіицай 
Завтра  знов"...  И  цілує,  цілує. 

ХХП. 

Тут  поважна  матрона  не  стерпіла  білше 

Віччиняє  сьвітличку,  що  звуть  про-случай: 
Чи  в  цбму  ж  то  дому  наймички  що  найгірші 

Служать  вдень  и  вночі  молодим  паничам? 
Віччиаяе  сьвітличку...  „О  Боже  мій  правий"!... 
Сьвітить  лянпою...  Ні!  сє^  жартує  лукавий... 
Сє  ж  ійи  дитя 
У  бго  в  кихтях! 
,0т  якои  набрались  ми  слави"! 

ХХПІ. 

Тут  жених  в  первім  страсі,  був  кинувсь  окрити 

Молоду, свою  шарфом  ійи  ж  від  яги; 
Да  схотіла  за  себе  сама  говорити,— 

Зьнавсь  на  ліжкові  образ  трохи  не  нагий. 
Зьнявсь  на  ліжкові  образ— статуя  прегарна, 
И  промовив  до  совісти  й  віри  тирана: 
Матінко  моя! 
Се  дочка  твоя, 
Що  знайшла  жениха  свого  й  пана. 

XXIV. 

„Зопсувала  еси  мені  гарну  нічку, 

Сполохнула  ис  теплого  місьця  мене... 
Чи  на  те  ж  я  прокинулась,  що  б  мені  віку 
Молодого  погибєльлю  втішити  тебе? 


288 

Ще  й  того  вам  обом  показалося  мало, 

Що  в  мертвецьке  мене  вбрали  ви  одягайло. 

Мало  вам  того, 

Що  житьтя  мого 
Всю  красу  воно  в  гробі  сховало. 


І 


ХХУ. 


XXVI. 


о  с  тяжкои  тісноти  мене  слобонили 

Власьні  думки;  попи  ж  ваші  гнітом  важким 
Вашу  славу  и  чесне   им-ья    погубили, 

Ваш  закон,  ваш  завіт,  все  зробили  пустим. 
И  ні  сіль,  ні  вода  там  сердець  не  остудять, 
Де  одно  одного  молоді  вірно  люблять. 

ІИ  сира  земля 
Не  приб-ье  чутьтя, 
Що  нас  люде  без  розуму  гублять. 

,Мій  коханий  тоді  ще  моим  об'ьявився, 

Як  стояв  тут  Венерин  всерадосний  храм. 

Чи  годпцьця  ж,  щоб  слова  хто  чесного  зьрікся 
Черес  те,  що  чужим  присявнув  божествам? 
То  фалшива  присяга  й  нема  в  сьвіті  бога, 
Щоб  ійи  не  зневажив,  як  сьмітьте  в  порога. 

І^К>  Мати  поклялась 

^І^к  И  клятьби  зреклась, 

^^^к       Мов  не  має  нічого  сьвятого. 


XXVII. 


И  з  могнля  б  устала  я  права  шукати 

На  коханьнз  свободне    з  моим  дорогим, 
Щоб  єдиного  милого  серьцю  обняти, 

Кров-ью  серьця  на  взаем  упитись  из  ним, 


II 


289 


Коли  ж  инше  судилось  и  нам  не  далося 

Те,  що  в  сьвіті  ис  сьвітом  самим  почалося, 
Так  тому  и  буть! 
Щоб  любов  забуть, 
Помірати  обом  вам  прийшлося... 

ХХУШ. 

,0й  мій  гарний!  не  мусиш  на  сьвіті  вже  жити: 

Зьвяв  еси  и  поникнув  на  місьці  сЗму. 
Ланьцюжок  мій  ти  будеш  и  вмерши  носити. 

Твою  кучерь  с  собою  на  той  сьвіт  возьму. 
Придивися  до  неп,  мій  хлоню  вродливий: 
Завтра  будеш  уже  не  чорьнявий  ти,  сивий... 
Там  же  десь  изнов 
Гратиме  в  нас  кров. 
Оживем  и  вродливі  й  шчасливі... 

XXIX. 

, Слухай,  пене!  одно  ще  до  тебе  благаньне: 
Полом-ьяний  обом  нам  костер  намости 
Відомкни  мою  хатку  лякливу  в'останьне 

И  коханків  з  огнем  на  спочивок  пусти! 
Як  зажервіють  искри  та  попіл  під  вами,  ". 
Ми  полинем  далеко  кудись  из  димами, 
И  тіла  нові, 
В  сяеві  любви 
Будуть  жити  с  старими  богами". 


Кгрецькі  боги. 


Ьа  іЬг  посЬ  сііе  всЬбпв  \Уеи  ге^іегеЬ. 
ЗсШІІег. 


Як  ВИ  СЬВІТОМ  гарно  управляли, 
В  вас  заковом  радошчі  були. 


19 


290 

Ви  блаженство  людям  возьвішчали, 
Любі  мрійи  матери  земли. 

Ах!  тоді  роскошам  все  служило... 

Не  по-нашому,  ой  ні!  тоді  було: 

Бо  в  тьвій  храм  що-дня  квітки  носили, 
О  Венеро,  жизни  похвало! 

п. 

Видумки  тоді  чудовна  сила 

Обвивала  правду,  мов  той  хміль, 
У  твореньні  повнею  кипіла 

Несказанно-чарівнича  жизнь... 
[Пригорнути  кг  серденьку  коханьне, 

Се  було  найвишчим  торжеством: 
[Всюди  боже  віяло  диханьне: 

Чоловік  злучавсь  из  божеством. 

НІ. 

І  Де  тепер  мудрагелі  вбачають 

Огняний  бездушний  тілько  шар, 
ІГелийоса  там  бз'ло  вітають 

В  колесниці,  золотій  як  жар. 
Гут  гукають  в  горах  орейяди, 

Там  дрейяда  в  дереві  живе, 
ЇА  там  в  ріцьці  плешчуцьця  найяди, — 

В  сьрібній  піні  поплески  пливе. 

IV. 

Гавр  тоді  у  ліки  обернувся, 

В  каменя — Танталова  дочка, 

Зфинкс  на  тони  в  комиші  здобувся, 
Филомела  плакала  в  гайках. 

Го  Деметра  с  туги  в  землю  билась 
В  Персефони  на  німій  труні, 


291 


То  Цитера  потайно  любилась 

З  уродливим  хлопцем  на  ховмі. 


Ще  тоді  кг  Девкалійона  плоду 

Сходили  бессмертники  а  небес. 
Сиву  Лето  дьля  такого  сходу 

Ба  й  кгирликгу  подавав  Завес... 
Між  люідьми,  героями  й  богами 

Любу  сполуку  робив  Амур: 
Смертники  з  героями  й  богами 

Тайцювали  знай  любовний  тур. 

VI. 

Вид  понурий  був  тоді  не  в  моді, 

Вік  той  радошчів  ще  не  цуравсь, 
Шчасьте  божеством  було  в  народі, 

Шчасний  иш  шчасливим  сповнававсь. 
Красота  була  тоді  сьвятиня. 

Не  соромивсь  там  нічого  бог, 
Де  камена  чиста  червоніла, 

Чи  хо  кграція  вела  танок. 

VП. 

В  вас  храми  сьміялиоь,  як  палати. 

Вас  однак'  величина  хвала 
И  на  сьвятах  Истмуса  багатих, 

И  в  бігу,  бистрому  як  стьріла. 
Гарно  звивши  рученьки  з  руками, 

У  танок  круг  алтаря  ви  йшли, 
И  пишались  велико  вінками 

Ті  шо  перші  між  людьми  були. 


!•♦ 


292 


2Уа 


VIII. 

В  вас  „авое",  тирсами  махаеьне, 

Барсами  роскішними  ізда 
Возьвіщали  радошчів  буяньне, 

Забутьте  турбітеего  труда. 
Фавн  с  Сатиром  перед  ним  слонялись, 

А  менади-вакханки  кругом 
У  таньці  похмільлем  вихвалялирь, 

Сам  іздець  горів  увесь  вином. 

IX. 

ІХто  вмірав  тоді,  не  відав  страху, 

Не  лякав  недужнбго  кісьтяк; 
іКгеній  стиха  цілував  бідаху, 

И  гасив  сьвій  факел  неборак. 
^Оркову  ж  грізну  вагу  держала 

Смертника,  не  богова  рука, 
самих  зриньній  ублажала 

Кобза  ерацького  сьпівця  дзвінка. 


інов  зусьтріне  він,  веселий,  тіні 
Ув  Злизія  дивовижних  гаях. 
гТам  любов  изнайдуть  неизьміньні 
Серцем  жени  у  своих  мужах. 
Лин  пісьні  звов  гратиме  високі, 
До  Алцести  припаде  Адмет; 
їруга  знайде  друг  там  одинокий. 
Там  Орест  и  з  луком  Филоктет. 

XI. 

Гам  високі  за  діла  награди 

Покреплять  трудящого  в  трудах, 


И  хто  зьнявсь  над  величну  громади, 
На  блаженних  стане  висотах. 

Перед  викликателем  из  мертвих 

Стиха  вклоняцьця  всі  небовці, 

А  пливцеві  из  осели  смерти 

Сьсятимуть  а  Олимпа  близнеці. 

XII. 

Гарний  сьвіте!  де  ти,  де  дівався? 

Зник  с  тобою  и  природи  цьвіт, 
Тілько  в  займищі  пісень  зостався 

Тьвій  принадний  баснословий  сьлід. 
Вимерла  гучна  твоя  обитель, 

И  не  бачимо  ніде  богів; 
Зник  гарячосердий  небожитель, 

Манячить  від  вго  тілько  тінь. 

XIII. 

Пишний  цьвіт  осипався-оцьцьвівся 

Як  цівношник  вітер  налетів; 
Щоб  один  з  усіх  тим  збагатився, 

Мусив  шчезти  дивний  мир  богів. 
Сумно  в  зорях  я  тебе  шукаю, 

Фебе...  ні!  вема  Семени  білш! 
По  гаях  и  по  морях  гукаю, — 

Не  озвеся:  сном  довішнім  спиш. 

ХІУ. 

,  Ой  природо!  ти  й  сама  не  знаєш 

Радошчів,  що  в  серце  людзьке  льлвш, 
И  шчаслива  шчасьтем  не  буваєш. 
Духа,  що  сама  бго  ведеш. 
Без  богів  утратила  ти  чувство... 

Ти — як  мертвий  маятник  в  часах, 


294 

И  закон  ваги,  твоє  искуство, 

Служить  рабсько  у  твоих  ділах. 

XV. 

Щоб  ураеьці  наново  вродити, 

Риєш  яму  ввечорі  собі, 
И  нат  те,  щоб  рівно  все  кружити, 

Втіхи  білшои  нема  тобі. 
У  П09МИ  поховались  боги: 

Бо  нема  вселеньній  вжитку  з  них. 
ІСьвіт  підьріс,  изьнявсь  и  сам  на  ноги, 

Всім  кружити  самопихом  звик. 

XVI. 

["ак,  в  поами,  в  древні  правди  дзвони, 

Ми  високе  все  внесли  туди, — 
Іишні  фарби,  гарьні  жизни  тони; 

Сьвіт  оставсь  бездушний  и  німий. 
Внрнувши  из  вічности,  летіти 

Любо  им  на  Пинда  висоти. 
Що  в  пісьнях  бессмертно  мусить  жити, 

Житиме  минутно  у  житьті. 


Кінець  первому  виступцеві 
с  Позиченою  Кобзою. 


Грицько  Сковорода. 


Староруська  поема. 


Пісьня  перва. 
І. 


Нов&  доба,  нові  жаданьня 

Новй,  Науки  могота, 

Нові  до  згоди  покликаньня, 

Новбі  Правди  красота — 

Мовчущі-сумно  будять  струни.. 

Роскрились  перед  ними  труни, 

И  оживають  Буй-Турі, 

Мечів,  луків  п  стьріл  Царі, 

В  потузі  славній,  в  славі  ратьній,- 

И  гомін  рідьній  наш  встає, 

Занедбаний  наш  гомін  хатьній... 

Стара,  велика  Рушчина — 

Жива  в  серьдях  у  нас  вон^І 

П. 

О  ви.  Козацькі  ПатриотиІ 
Ви,  так  як  и  батьки  й  дідй, 
Кріваві  любите  клейноти, 
Сьтяги,  бул&ви,  бунчуки, 


296 

Кріваве  любете  надбаньне, 
Добром  хижацьким  величаньнв, 
И  вам  пісйнь  розбійних  дух 
Голубить  дико  серце  й  слух.... 
Вам  дороге  им-ьЛ  Причепи 
Чи  там  якогось  Бардака, 
Чи  Перекинчика  Сіпка, 
Чи  хоч   би  й  бшуста  Мазепи: 
Бо  се  ваш  славиий  Предок  був; 
Він  слави  зрадою  здобув. 

Ш. 

Чому  ж  не  хочете  ви  знати, 

Що  пращур  ваш  був  певний  ський, 

Підкуплений  предатель  Шляхти, 

Чи  знаний  утікач  Доньський, 

Що  з  Дону  в  Січ  утік  прокравшись 

И  крав,  ИМТ.ЙМ  чужим  назвавшись? 

Чого  Хапко,   Козак  Доньський, 

Любішчий  вам,  ніж  Лях  той  ський?  ^) 

О,  годі  в  видумкй,х  кохатись, 

Сплітати  лаври  паліям 

Та  людожерним  коліям 

И  ницим  Хмелем  величатись! 

Вертаймось  до  Князів  Варяг, 

Під  нероздільній  Руський  сьтягі 

IV. 

Вертаймось  до  того  дЛиц^рства", 

Що  городило  городи,  2) 

Не  вихваляло  гайдамацтва, 

Цуралось  хижоі  Орди, 

И  не  пишалось  пожарами. 

Крові  та  сьліз  гірких  річками, 

И  рятувало  вбогу  Русь, 


297 

Як  древній  дух  іі  забувсь. 
Як  там  городища  буяли, 
Де  красувались  городи, 
И  наші  Предки  від  біди 
Удруге  є  Кибва  втекали, 
И  рятувала  их  Москва 
Потуги  Руськоі  глава. 


Згадаймо,  як  тиран  свободи, 

Француз,  на  суд  крівавий  звав 

Перед  сьвій  міч  усі  Народи, 

Царствб,  с  Царями  их  топтав, 

И,  звивши  в  клуб  гультайство  дике, 

Кубвдище  своє  велике, 

Ляхву  з  Литвою  підманив, 

И  на  Москву  араву  вів. 

Москва  ж  чудовно  запалала, 

Мов  невгасима  Купина, 

И  різномовня  сарана 

Від  полом-ья  іі  втекала, 

Но  „Рос"  в  сьвігах  сіпак  піймав, 

И  прочухана  всім  им  дав. 

VI. 

Сей  Рос  був  ми, — не  Хмелничане, 
А  ті,  шо  Хмеля  прокляли  ^) 
И,  кинувши  Єго  погане  * 

Братерство  с  Ханом,  підьняли 
Креста  єдиними  руками 
С  своими  рідними  Братами, 
И  зникнув  Хан,  упав  у  прах 
И  наш  новий  прегордий  Враг... 
О  Музо  Правди!  пригорнися 
До  мине  щиро,  як  сестра! 


298 


Ти,  чесна  пісне!  с-під  пера 
Мого  живим  потоком  лийся, 
И  лжу  Козацьку  зневажай, 
И  славу  славних  воскрешай! 

УІІ.  . 

Нехай  наш  Киів  заговбрить 
До  городів,  своіх  синів, 
И  в  Вічового  дзвона  дзвонить, 
В  якому  б  Краі  хто  ні  сів: 
Чи  під  Карпатами— -горами, 
Чи  над  морськими  берегами; 
Чи  там,  куди  Владивосток, 
Господства  Руського  Пророк, 
Народьні  сьвіжі  кличе  сили! 
Нехай  озвецьця  язиком. 
Що  ним  під  Віщого  щитом 
Великі  Предки  гомоніли. 
Як  прибивали  славній  щит 
У  Царіграді  до  Воріт! 

УШ. 

Нехай  занедбаний  той  гомін. 
Що  гомонів  ним  Сьвятослав 
И  що  пустив  бго  в  запомин 
Козак,  як  с  Хама  Паном  став,— 
Той,  що  Владимер  ним  пишався, 
Як  Папи  Римського  цурався 
И  до  Народу  промовляв. 
Щоб  Господа  Христа  позвав, 
Тече  від  Моря  та  й  до  Моря! 
И  кругосьвітьній  Океан 
Вітає  віщий  наш  тумпан, 
Що  ним  скликала  волна  Воля 
Всіх  Руських  Предків  до  войни, 
За  тихі  села,  за  лани! 


299 


ЇХ. 


Колись  давно,  як  ще  не  знали 
У  нас  нічбго  про  Москву,  *) 
По-над  Сулою  ми  ганяли 
Знай  Половці,  не  Татарву. 
Внизу  ж  Дьніпра  тоді  седіли — 
Уз  Печеніги — Вереньдіі 
Да  Торки,  Чорьні  Клобуки, 
Не  Запорозькі  Козаки. 
На  глум,  ковши  собі  робили 
Из  наших  Руських  черепів, 
А  ми  сю  дич-степовиків^ — 
Князі  й  Дружини  наші— били. 
Упікся  ж  Русі  білш  усіх 
Запеклий  ворог  Печеніг. 


И  проявивсь  мів  нами  віщий 
Сьпівець-гусьляр,   на  йм-ьгі  Боян.. 
Наді)  солов'ья  був  голосьнішчий: 
Дзвонив  у  струни,  як  в  тумпан. 
Були  вони  в  бго  живиі. 
Дзвінкі,  правдиво  золотиі. 
Тим,  ч&сів  оних  солов-ьем 
И  досі  ми  Бонна  звем'. 
Не  соколи  ясні  (мовляли) 
Пускав  на  білі  лебеді: 
Ні!  віщими  бив  у  живі, 
И  струни  славу  рокотали  ^), 
И  підіймали  Руський  дух 
Серед  Варязьких  завірух. 

XI. 


Усобицями  ж  ми  прозвали 
Ту  братобійницю  лиху, 


300 

Щ6  б  Гусьлярі  там  ні  сьпівали, 
Плачу  достойну  и  сьміху  ^)... 
И  за  Порогами  вже  били 
Нас  Печеніги,  и  зробили 
Собі  с  Князькоі  голови 
Знак  величаньня   пировий  ''). 
Даремно  струни  рокотали 
Князям  и  Витязіїм  хвалу: 
Під  самоправництва  имлу 
Нас  динарі  повоювали  ^). 
Де  слава  Вуй-Турів  цьвила, 
Там  гору  Татарви  взяла. 

ХП. 

С'цбго  дикарства  проявився 
На  Древній  Русі  цьвіт  и  плід, 
Мов  хижим  духом  воплотився 
в  нас  Азіяцький  Пан-Сусід... 
Бо  запустіла  Руська  хата:     , 
Князі  втекали  и  Княжата 
Кудись  на  Клязьму  та  Москву, 
Щоб  зупинити  Татарву; 
Ми  ж  у  Казацтво  повстрявали, 
И  в  славу  широко   ввійшли: 
Чого  в  Поган  не  відьнялй, 
Те  в  Християнства  жакували. 
Вселивсь  тоді  в  наш  Руський  дух 
Хижацтва  й  каверзи  недуг  ^). 

ХПТ. 

Хижацтво  й  Каверзу  в  Монгола 
Ми,  Русичі,  перейняли, 
Була  се  нам  хороша  школа 
Перевертать  людей  в  драглі 
И  дихать  полом-ьем  пожарним 


301 

По  хуторам  и  селам  гарним. 
Щоб  кожен  за  своє  тремтів, 
Як  людоід  хижак  летів. 
Сбго  в  нас  духа  підживляла 
Литва  хоробра  и  Ляхва, 
Ба  й  наша  п4сестра,  Москва, 
Вас  Козака  не  пробувала: 
Там  знали  тож  в  лихі  годи, 
По  чім  в  Козацтва  ківш  біди. 

XIV. 

Татарин  духа  нам  покинув 
Свого,  хоч  Руси  й  не  підбив. 
Він  сам,  як  искра  вть  полі,  згинув, 
А  духом  хижим  нас  губив,  — 
Губив  и  губить  бо  брать  брата 
Ненавидить,  мов  супостата: 
За  те  одно,  що  братьній  дом  — 
Мамврийський  Дуб,  а  не  Содом. 
Зненавидів  так  господарство 
Козак,  и  клином  Русь  колов, 
Покіль  а  голодною  прийшов 
Пустинею  Царю  в  підданство. 
А  там  готове  вже  й  зерно 
Про  з4сів  новини  було  ^°). 

XV. 

Пісьні,  що  Воянй  складали, 
Почезли  в  пожарах  старі; 
Ляхи  ж  Письменством  попсували 
Нам  нетямні  Манастирі. 
Науки  ніде  було  взяти; 
Прийшлось  іі  в  Ляхві  шукати, 
И  ми  Полщизною  жили 
Тоді,  як  з  нею  прю  вели. 


302 

Тим  часом  забували  думи 
П-ьяні,  як  віч,  Січовики, 
Що  знали  давні  Козаки, 
Між  неуків  широкодуми. 
Цуравсь  пісйнь  и  Манастир: 
Складав  бо  их  простацкий  Мир. 

ХУІ. 

И  справді  зборищі  Козацькі, 

„Княгині  Корчаи"  та  шинки  її), 

Покинули  гурьбі  простацькій 

Полковники  да  Сотники. 

Вони  тим  слави  здобували, 

Що  всюди  Шляхту  в  пень  рубали, 

А  під  Москву  як  утекли 

Самі  паніти  почали... 

И  розуму  тепер  шукала 

По  Бурсах  Шляхта  ся  новй, 

Покіль  приймала  голова  — 

Що  в  неі  Польська  Школа  пхала... 

Оце  ж,  куди  Козак  прийшов, 

Там  Пана  знов  Ляха  знайшов, 

ХУП. 

Козацтво  клина  знов  загнало 
Між  панувиту  й  просту  Русь  ^^. 
Вояна  в  нас  мов  не  бувало: 
У  лірника  перевернувсь. 
И  голосила  про  дрібнбту 
На  соньці  й  на  пилу  до  поту 
И  ліра  й  Кобза  по  торгах, 
Пани  ж  хропли  в  пуховиках. 
А  ярмалк&м  було  байдуже 
Чи  струни  мертьві,  чи  живі, 
Баранячі,  чи  золоті:      ' 


808 


Вподобались  им  псальми  дуже 
Про  Лазара  та  Багача, 
Про  Олексія  Втекача  *). 

ХУПІ. 

Оце  ж  нам  духа  придавила 
Ще  й  другим  нападом  Орда: 
Квітки  Повзіі  побила 
И  в  Бурьсі  и  в  Шинку  біда. 
Пани  Полковники  Шляхстьні 
Вважали  ті  пісьні  зашпетьні. 
Що  голий  Лірник  верещав, 
Мов  Чорт  из  нбго  лика  драв. 
А  в  Бурьсі  так  тоді  учили, 
Що  втік  би  з  неі  й  сам  Боян. 
На  розум&х  лежав  туман: 
Ни  в  тумані  „вовками  вили". 
Мовляв  так  не  один  в  нас  Пан, 
Що  покидав  уже  й  жупан  ^^). 

XIX. 

И  Мова  ваша  між  глухими 
Балаками — дзвінке  сьрібло, 
Вже  не  дзвеніла,  и  несло 
Від  неі  книгами  цьвілими; 
Смаку  й  принадпости  не  мала. 
То  белькотала,  то  шкварчала 
И  по  торгах,  и  по  домах, 
И  на  письмі,  и  на  словах... 
Між  Пвсьмаками,  ба  й  Павами, 
Блищав  умом  Сковорода; 
Та  й  він,  мов  у  жиру  вода, 
Шкварчав  побожними  вірш&ми, 


•)         Олексій,  Чоловік  Божий,  герой  чернячих   Житій 
Сьвятих,  славленій  в  кобзарстві  та  в  лірвіцтві. 


І 


304 

Хоч  и  хвалили  Паноцьці, 
А  й  натто — Лирники-старьді 

XX. 

Непевна  се  була  фигура 

И  риба  з  неі  не  мала. 

Его  знав  кожен  маціпура 

Ще  лучче  стовби  й  чересла. 

Святим  Грицьком  по  селах  звали, 

Купці  й  Мещане  поважали, 

И  навіть  Значні  Козаки 

Ламали  перед  ним  шапки... 

Хоч  же  й  Сьвятим  дрібнбта  звала, 

Про-те  шкварчав  Сковорода.,. 

Була  тоді  ще  та  біда, 

Що  Татарва  людей  хапала 

По  селах  степових  нових, 

Хто  не  стерігсь  гостей  лихих. 

XXI. 


Ще  Крим  не  наш  був;  обгортали 
Невіри  Море  ще  кругом. 
Сади  в  Гаремах  обробляли 
Не  Козаком,  дак  Мужиком... 
А  часом  и  Панів  ловили. 
Стоги,  скирти,  жита  палили. 
Кого  вхопили,  гнали  в  Крим, 
|И  зоставляли  тількі  дим. 
Шід  Москалем  крівцю  з  нас  ссало 
[Те  ж  саме,  що  и  під  Ляхом,  і*) 
ІВезладьдя  прибуло  кругом, 
Ладу  ж  у  нас  постало  мало. 
Зе2Г2ц(іи  ми  від  Козака, 
Дознали  білш,  ніж  від  Ляха. 


305 


XXII. 


Не  дбали  наші  про  Науку: 

Нам  не  до  Шкіл  тоді  було. 

Не  йшла  й  Попамь  Наука  в  руку. 

Все  тількі  іло  та  пило, 

В  кого  було  що  істи  й  пити, 

Да  било — щб  здоліло  бити  ... 

Знов  одригнулась  Старина; 

Сьміявсь  изнов  з  нас  Сатана... 

Сполячений  Волох  Могила 

Вчепивсь  у  Русь,  мов  той  репьях: 

Его  Наука  й  по  Ляхах 

Перевертьнів  из  нас  робила. 

Хто  двацьцять  год  Ляхбм  прожив, 

И  той  Полщизною  смерьдів.  . 


XXIII. 


Чернігове!  ти  другим  градом 

В  Багрянородного  стоіш 

По  Кибві,  та  й  другим  садом  ^^) 

Полщизни  Руський  дух  стидиш. 

в  тобі,  мій  Батьку,  Лях  Ляхович, 

Преславний  Лазар  Варанович,  ^^) 

Вірш&ми  Польськими  сьпівав, 

Народьність  нашу  добивав. 

Хоч  Владислав  тебе  з  Россіі, 

За  плату-здобич  Козакам, 

Нове  кубвдище  Ляхам, 

Зьняв,  мов  личман  старезний,  ш  шиі,  ") 

Да  ти,  бідахо,  й  сам  не  знав, 

Що  й  пісьля  Хмеля  ляду  вав. 


2Ц 


306 


ХХІГ. 


Оттим-то  псальмами  шкварчала 
Ба  й  по  хат6.х  Сковорода: 
Бо  рідне  Слово  Школа  ссалн, 
Як  ссала  кров  из  нас  Орда.... 
Байде  про  се  Писаки  й  досі, 
Ті  мудреці  простоволосі, 
Що  академствують  собі, 
Покіль  6  груші  на  рерьбі... 
В  „Дажбожих  Внуків"  погибало 
Насьлйдьде  древнє  по  Князях.  і^) 
Жіівиі  струни  в  „кабаках"   ^^} 
Сліпе  й  п-ьянб  Козацтво  рвало. 
Бай  до  ему  про  темну  путь: 
Бо  груші  й  на  верьбі  ростуть. 

ХХУ. 

Забувши  думи  стародавні, 
На  пс&льми  з-ьіхало  воно; 
Що  ж  Боянй  сьпівали  давні, 
Того  не  тямило  давно. 
Так  нам  тепер  Позти-Львівці, 
Мов  у  селі  під  вечір  вівці. 
Хрипливий  голос  подають: 
Кастальську  бо  с  калюжи  п-ьють... 
Своими  псальмами  шкварчуш,а 
Мекекала  й  Сковорода. 
Псувала  смак  и  ій  орда   ■ 
Письменницька,  мов  пиво-гуща. 
И  погибав  „Дажбожий  Внук"  *) 
Від  побурсачених  Наук. 


Читай  дописку  18. 


307 


XXVI. 

З  Богів  Класичних  и  Героів 

Тоді  Котьляр  ще  не  сьміявсь,  ^°) 

Псевдопоззіи  устоів 

Ще  не  втоптав  у  п-ьяну  грязь. 

Театр  ище  й  не  починався, 

Мистериями  пробавлявся. 

Де  й  Ирод  Царі.,  и  сам  Козак 

Балакає  ні  так,  ні  сяк. 

Тим  и  шкварчала,  не  сьпівала 

Серед  селян  Сковорода; 

А  тут  и  сьвійська  ще  орда 

Орду  Татарьску  поновляла. 

Знов  одригнулась  Старина, 

Сьміявсь  изнов  з  нас  Сатана. 


ХХУП. 


21 


) 


Нове  Козацтво  заідали 

Нові  сіпаки  с  Козаків, 

И  В  Мужиків  чуби  трещали, 

Як  Пан  Панка  Судом  душив. 

Замісьть  розумноі  Науки, 

Постали  в  нас  Козацькі  Дуки. 

Бо  славний  Кганжа  Андибер, 

Ж  жаліб  на  Хмеля,  впивсь  и  вмер. 

Ми  ж  власний  розум  загубили, 

Шукаючи  ума  в  книжнах: 

По  Староруських  Витязях 

Недбляшків  с  себе  робили. 

Не  тількі  Лазар  був  Баран, 

Забаравів  и  кожен  Пан. 


808 


XXVIII. 


Розумним  в  нас  того  вважали, 
Хто  у  підбріх  розумен  був 
(Се  ми  й  тепер  не  раз  видали), 
Хоч  би  кого  и  в  яму  пхнув. 
Підбрехами  ж  Панам  служили 
Підп4нки,  що  з  ними  даужили... 
Поля,  луги,  стави,  млини — 
Все  гарбали  нові  Пани.... 
Шкварчав  на  Панство  за  хижацтво 
Хиба  Грицько  Сковорода, 
Та  віршами  ба  й  він  гнуздав 
Одно  а-Бубожене  простацтво, — 
Що,  просудившись  по  Судах, 
Скиталось  по  Манастирах. 

XXIX. 

Его  побожної  сатири 

Ні  дошкуляв  запеклим  бич, 

Та  побурсаченоі  Ліри 

Не  вельми  й  голосний  був  клич. 

Не  воскресали  мертві  душі: 

Він  серьця  Паньського  не  зрушиВі 

Простацтву  ж  духа  не  підьняв: 

Бо  рідне  Слово  занедбав... 

И,  мов  Чорти  в  грузькім  болоті, 

Так  юртовалися  Пани..-- 

Носили  пишні  жупани; 

Ия  Паніі  ходили  в  злоті, 

Паннй  ж  их  куклами  росли, 

Пустоцьвітом  пустим  цьвіли. 


' 


809 


XXX. 


Що  робить  Кухар  из  мякеньким 
Телячим  ситеньким  стегном, — 
Під  дбглядом  квоктухи  неньки 
Робив  с  Панн&ми  Паньський  Дом. 
Кгарніром  пишно  аукрашали 
И  з  роду  в  рід  передавали 
Мясиво  на  пиру  Земнім.... 
Чого  й  бажати  білше  им? 
Тупі  роскоші  одалики  *) 
Беспечно  Паніі  аилй, 
Поки  вродливосьтю  цьвіли 
Посеред  хмелю  та  музики, 
А  потім...  пбтім  Манастир, 
Чи  знов  таки  наш  грішний  Мир? 

XXXI. 

Ні!  пбтім  мовчки  загризала 
В  кутку  их  ВІДЮХ&  Нудьга... 
Тим  часом  ЗНОВ  кгарнірувала 
Нові  мясй,  п-ьянй,  Пиха. 
Пекарьня  врала,  мов  те  Пекло... 
Було  б  и  голому  там  тепло. 
Що-ранок  и  що-день  деньськйй 
Носили  страви  Козачки... 
Брички  раз-по-раз  від-ьіжджали, 
В  дворі  був  тиск  и  гуркітьня, 
Хиба  лучалась  та  пеня. 
Що  в  брицьці  кблесо  рубали, 


*)  Турецьке  слово  одалик,  се  наава  тих    Султанських  гаремвиць. 
що  ве  мають  ще  права  жев  Султанових. 


310 

Як  за  старих-  Панів  велось, 
Як  під  Ляхбм     ище  жилось. 

XXXII. 

Велика  чесьть,  що  не  пускає 

З  двора  сусіда  можний  Пан, 

Дарма  що  плямами  вражає 

И  кунтуш  в  госьтя  и  жупан. 

Бо  госьтя  поти  заливали,  ■ 

Що  й  с-під  стола  вже  витягали... 

Тверезим  кинуть  Паньський  дом 

Хвалою  не  було  б  обом. 

Піч  час  и  тим  сусід  пишався, 

Що  вуса  пес  бму  лизав:  ^) 

Бідаха  цмокав, — сновидав, 

Що  се  Вельможний  з  ним  прощався.   ' 

Так  вічной  памяти  було...  '^^) 

Та  вже  те  в  Пекло  загуло. 

XXXIII. 

Як  видми  куфлі  спорожняли 

Пивниці  Паньські  в  давнину,  ''''*) 

Так  и  підбрехи  попивали 

В  свого  Вельможного  в  дому. 

Тут  справді  РоЬка  піе  2§іпе1а, 

А  тількі  Русь  окамяніла, 

У  камінь  серце  перейшло. 

Що  доблесне  колись  було.  '^^) 

И  що  Макгнати  виробляли 

З  грянишвиками  на  Сеймах,  '^^) 

Те  брат  над  братом  по  Судах, 

Козацькі  Дуки  поновляли. 

И  Польский   смак  и  Польский  дух 

Пройняв  и  кунтуш  и  кожух.  ^'') 


4 


311 


.    ■  '  XXXIV. 

И,  як  Гербами  ще  від  Нон 
Пани  в  Шляхеччині  неслись, 
Так,  брат  на  брата  в  Суді  стоя, 
И  наші  вгору  підьнялись. 
Ляхів  Ляхами  ми  побили, 
И  всіх  их  славою  ватмили: 
Бо  слава  нашай  честь  ийшла 
Бід  Каіна  й  йго  чола. 
Як  Сатана  не  переважив 
Пихою  Пава  Поляка, 
Так  він  у  Пеклі  й  Козака 
Не  впослідив  и  не  зневажив. 
Козак  и  там  всіх  заломив: 
Бо  первий  чоловіка  вбив.  ^"З 

XXXV. 

З  Ляхами  нас  було  рівняє 

И  Кримська  хижа  Татарва: 

На  Паньські  села  набегае 

Не  раз  що-року  та  й  не  два.  '^^) 

Погрівши  з  нами  в  Полщи  руки. 

Тепер  нам  завдавала  муки, 

В  неволю  гнала  на  жертк&х 

При  кіньських  в-ьюках  и  хвостах. 

Позбувся  жиру  коло  жорен  '  ) 

В  неволі  не  один  пузан, 

А  иншого  запрбдав  Хан 

На  вічну  каторгу  й  за  Море. 

Так  Бог  старі  гріхи  карав, 

А  в  Пеклі  Чорт  НОВІ  писав. 


312 


XXXVI. 

Не  каялись,  и  знов  топили 
Одво  'дного  у  горілках, 
И  знов  одно  'дного  душили 
По  Військових  своих  Судах, 
И  путали  старим  Статутом 
Сусіда,  мов  залізним  путом, 
Самі  ж  сьміялись  у  кулак, 
Що  він  того  не  знав,  простак, 
Як  той  Статут  перемішався 
С  Козацьким  Правом  Знай-Мене! 

Усе   було   ДурнЙ    Й    П1.ЯНЙ. 

Козак  в  Статутах  не  довбався: 

Він  шаблею  зробив  Закон, 

Ще  луччий,  ніж  той  Грек  Дракон. 


ХХХУП. 

Були  в  Макгнацтва  Езуіти, 

Письменьні  люде,  хоч  куди. 

Вони  цурались  тількі  свити 

Да  клобука  и  бороди; 

Ато  усяк  перевдягались, 

И  всім  таківськими  здавались, 

Яких  за  що  хто  поважав... 

Се  ж  через  них  и  Лях  пропав. 

Козак  же  взявся  до  Науки, 

Якт.  панувати  над  людьми 

Такими,  як  Пани  самі, 

И  гріти  коло  дурьнів  руки. 

А  дурнем  був  у  нбго  всяк. 

Хто  слову  віри  няв  простак  *). 


*)  Обіцянка  цяцянка.  а  дурневі  радощі.  Пословиця. 


313 


ХХХУПІ. 


Козак  був  проста  сіра  свита, 

И  сіромахою  прозвавсь. 

Та  й  переважив  Езуита, 

Як  „душманів"  душить  завзявсь,  ^і) 

А  видушивши  всіх  Макгнатів, 

Своеі-волі  Потентатів, 

У  их  саети  повдягавсь, 

И  Паном  сам  тепер  здававсь, 

Здававсь  він  Паном  над  Панами: 

Бо  й  Езуіта  проковтнув, 

И  силу  розуму  почув. 

Як  верховодить  над  братами: 

Або  під  мене  нахились, 

Або  кияки  стережись.  82) 

XXXIX. 


Як  над  Макгнатами  Панами, 

Над  ними  Крим  так  вагонів, 

И  не  один  між  Козаками 

Кобилятину  в  Хана  ів, — 

Кобилятину  ів,  журився, 

Що  с  Пана  пастухом  зробився, 

Бакчу-городину  полов 

И  в  жорнах  борошно  молов. 

Як  же  з  неволі  визволяли 

Их  родичі  близькі  гуртом. 

Знов  наші  Дуки  хвастовством 

Ляхву  за  пояс  затикали... 

Потоцький,  зеркало  Панів! 

До  розуму  тебе  Крим  не  довів.  88) 


І 


314 


ХЬ. 

Однак  и  в  нас  же,  як  скрізь  буває, 

В  Содомі  праведний  був  Лот, 

Що  перед  Богом  закриває 

Собою  сьліпород-народ...  *) 

Сим  Лотом  був  (не  хиблю   словом), 

Хоч  з  Бурси  втік  не  Богословом, 

А  Ритором,  Сьвятий  Грицько, 

Між  Письмаками  Каконко,  ^*) 

Як  в  школі  ми  колись  мовляли 

Про  голодраньця  Нищуна, 

Що  гудив  певно  Сатана: 

Бо  всі  за  правду  вихваляли. 

Не  вихваляє  так  мене 

За  правду  Книжництво  дурне. 

ХЬІ. 


Сей  не  завидував  ні  пг-яним 
І       Підбрехам-ябедам  Панкам, 
Ні  тим  сутягам  окаянним, 
Що  воювали  по  Судам, 
Ні  тим  Дворянам  санувитим. 
По  горло  в  казнокрадцтві  ситим. 
Що  на  присвоєних  землях 
Шукали  вишшости  в  правах 
И,  бувши  з  діда  Козаками, 
Що  Москалеві  присягли, 

І  Як  ис-під  Жваньця  утекли, 
Іубенщині    річка    Сьліпород    не  звецьця     Сьліпорід  нк  би, 
їія,  ввмагяла  тамбшвя  Мова. 


!115 

Що  вміли  тількі  підпалить 

И  на  Низу  в  Дейнеках  жить,—     ) 

хиі. 

в  Цариці  Грамоти  просили     ) 
До  рівности  с  тими  людьми, 
Що  и  Мамая  предки  били, 
Стояли  за  Царів  грудьми, 
И  в  Самозванщину  прокляту 
Попроганяли  жакувату 
Шляхецьку  й  хлопську  сарану,— 
Що  йшли  всім  родом  на  войну 
И  за  Царя  Петра  лягали 
Від  Карлових  Богатирів; 
А  Паліівців-Козаків, 
Як  душі  с  Пекла  рятували. 
Дививсь  на  Шляхту  сю  Грицько, 
Як  на  Чорьтяку-Каконко. 

хші. 

Хоч  и  мовчалником  удався, 
Досаду  від  людей  таів; 
Но  всіх  висот  Земних    цурався, 
А  й  натто— де  брат  брата  ів: 
Цуравсь  Козацького  Шляхецтва, 
Цуравсь  славетного  Купецтва, 
Цуравсь  хаптурників-Попів, 
Цуравсь  митрованих  Ченьців... 
Не  був  пустинником-Аскетом, 
Людей  россудливих  любив, 
И  с  праведним  анахоретом, 
И  з  багачем  за  брата  жив, 
Да  знав,  де  щира  простота, 
И  де  лукавство  й  суєта. 


і 
316                                                               ^1 

817 

Ж^                             ХЬІУ.                                                         ^                                                          ХЬУІ. 

Стовпа,  мовляли,  Церкви  й  Віри 

Річ  инша,  як  було  заграв 

Хотіли  и  3  Грицька  зробить                                                            ^ 

На  флейті  траверсині  им, 

Знакомці  давні,  лицеміри,                                                                 > 

Або  побожно  заспіває 

Та  не  вдалось  его  вловить... 

Прегарним  голосом  овоим. 

Ся  Фарисеівська  спокуса                                           '                        \ 

Бо  3  голосом  таким  родився. 

В  нім  стріла  погляд  Іисуса: 

.    Як  мав  Тарас,  поки  не  спився, — 

Очима  скорби  позирнув                                        ' 

Як  на  весільлі  в  нас  сьпівав 

Грнцько  на  них  и  рубонув:                                                             ' 

И  всіх  гостей  почарував.                                                                  ^ 

„Вас  много  Церкву  підперав                                                            Я                                  Покидали  в  диваньній  карти, 

Стовпів  нетес  (им  відказав),  з^)                                                        Я                                  А  в  залі  виписних  музик, 

Нігде  так,  як  серед  похвал,                                                              1 

И  Пан  и  Хрестянин-Мужик                                                         і 

Диявол  душі   не  вловляє:                                                                  1 

Почули  серцем,  що    не  жарти, — 

Він  похвали  перед  людьми                                                                і 

Що  се  сьпівае  соловей, 

До  Пекла  робить  нам  дверми,                                                           і                                  Достойний  тих  щасливих  дней. 

ХЬУ.                                                                 ' 

ХЬУП. 

,И,  як  на  диво  Панству  й  Черьні 

Щасливих...  так!  були  б  щасливі 

Зукрасить  пишно  нам  главу,- —                   . 

Навіки  в  спбминках  ті  дьві, 

Вловляє  нас,  як  рибу  вбредьні. 

Колиб  серьця  немилостиві                                                              , 

Або  у  пиндженьне   Ляхву". 

Не  ставили  нам  западьні. 

Так  наш  Грицько  не  подавався,                                                       1                                  В  жадобі  хижоі  ловитви, 

Тому,  хто  всяк  перекидався,                                                           " 

За  грішми  та  чинком  гонитви. 

Щоб  зопсувати  Божий  Сьвіт, 

И  наш  весіньній,  пишний  цьвіт 

Пекелно-Римський  Езуіт...*                                -. 

Не  підгорнули  під  сьвій  гніт... 

На  бенкет&х  ніхто  не  бачив 

Щасливі...  так!  Тоді  сияла 

Грицька  в  зажерливих  Панів... 

Така  надія  горда  нам. 

Любив  найбілш  він  Мужиків, 

Що  ні  Царям,  ні  их  Панам 

И  псальми  им  своі   товкмачив: 
Бо  простакам  у  глузд  не  йшло 

Не  снилась  и  вві  сьні  та  мрія. 

Ми  зачали  в  той  віщий  год                                                           ' 

Те  встихотворене  здо,  тло.  **) 

У  серьці  Рідний  наш  Народ... 

318 


81» 


XI.  VIII. 

Тарасе!  о,  колиб  за  вами 
Ти  справді  в  Вирей  полетів 
С  твоими  гарними  мечтами, 
Як  ти  сбго  жадав-хотів! 
Ти  б  у  Флоревціі  та  в  Римі 
Білш  ніж  у  темній  Украіні, 
Навчивсь,  кого  й  як  вихвалять, 
Кого  из  мертвих  воскрешать. 
Но  Муза,  що  сьліпих  водила 
И  плямувала  всіх  Панів, 
А  пбспіль  з  ними  й  их  Царів, 
Тебе  в  горільці  затопила. 
Ти,  мов  бугай,  закородивсь, 
В  Петрову  Скелю  лобом  бивсь. 


І 


хих. 

Вона  ж,  величня,  нерухомо 

Стоіть  собі,  и,  мов  тумпан, 

Над  нею  дзвонить  любим  дзвоном 

У  струни  віщі  наш  Боян, 

Наш  Пушкин...  Він  Царя  й  Царицю, 

Великих  двох,  и  их  Столицю 

Про  всі  столітьтя  змалював. 

Обох  безсмерьтем  увінчав. 

Тарасе  брате!  ти  з  Ордою 

Сіпак,  я  знаю,  розлучивсь: 

Бо  правди  сяевом  окривсь. 

Споглянь  же:  се  перет  тобою 

Малюю  дивний  образ  я 

Сьвятого  справді  жития. 


Грицько  жив  странником  убогим, 

Домівки  власноі  не  мав; 

Був  Стоіком  правдиво  строгим: 

Гріхом  сьтяжаньне  многе  звав. 

Коли  б  не  він,  не  сей  убогий 

Полуаскет  и  Стоїк  строгий, 
Той  Вік  би  нам  таким  здававсь, 
Мов  Хміль  Богдан  в  Панах  озвавсь, 
С  своєю  ницосьтю  до  брата, 
С  своим  Диявольським  умом, 
Ехидноницим  язиком, 
Нен&ситним  жаданьнвм   злата,— 
Мов  знов  настала  Старина, 
Страшні  бешчесносьтю  війна. 

ЬІ. 

О  кроткий  серцем  и  смиренний! 
О  несьтяжательний  мудрець! 
Як  ти  очистився  од  скверни  *) 
Тих  розумів  и  тих  сердець, 
Що  нашу  Націю  велику 
В  араву  обернули  дику, 
Де  брата  брат  невпознавав, 
Де  Каін  Авеля  вбивав? 
Ти  Миром  гордував  лукавим 
И  Царства  Божого  шукав, 
И  подвизавсь  не  дьля  похвал. 
Не  дьля  людзькбі  чести-слави. 
Ти  щиро  ближнбго  любив, 
И  на  собі  бго  учив. 


*)    И  очисти  наої.  оть  всякій  скверни".  Урйняшьня  молитва. 

}    Я 


320 


ЬП. 


» 


Покой  души,  покой  блаженний, 

Умів  еси  собі  знайти*), 

И  Рай,  від  Миру  сокровенний, 

Посеред  Пекла  обрісти. 

Ти  був  закваска  та,  що  здавна  **) 

Держалась  нею  Русь  преславна 

Серед  Монгольськоі  Орди, 

Серед  Латиащнни-біди, 

Серед  Колегій  Езуіцьких, 

Що  не  давали  мислить  нам 

И  вподобляли  нас  Ляхам, 

И  натворили  білше  бід, 

Ніж  Татарюга-людоід. 

ІДП. 

Ти  в  Мирі  був  Ченцем  без  ряси, 

И  навіть  риби  не  вкушав: 

Ти  все,  на  що  Мир  тяжко  ласий, 

Високим  духом  одвергав. 

Хиба  Адам  посеред  Раю 

Твого  був  чистого  звичаю. 

Вегетаристом  вік  ижжив, 

Мов  Назорей,  вина  не  пив. 

И  ні  побожноі  печали. 

Ні  юродливости  в  тобі,     ■ 

Покірному  своій  Судьбі, 

Ба  й  вороги  не  помічали. 

(Вони  ж  бо  и  в  тебе  були, 

О  диво  Рідноі  Землі!) 


„П  обрещете  покой  душамт.  вашим-ь".  Мате.  XI,  28. 
„Маль  квась  все  см-Ьшввіе  квасить".  1  Коринв.    V,  6. 


821 


ЬІУ. 


Грицько  с  Христа  й  бго  Науки 

Театруваньня  не  чинив, 

Не  брав-ь  креста  бго  у  руки, 

Ему  кадилом  не  кадив... 

НіІ  духом  бодро-сокрушенним 

И  серцем  глибоко  смиренним 

Він  жертву  правди  совершав. 

Як  Царь  Пророк  нас  наставляв. 

Христовим  робом  викупляти 

Способився  гріхи  тяжкі. 

Що  натворили  Земляки 

Під  надихом  новбі  Щляхти. 

Бездомним  Странником  блукав, 

И  між  людьми  людей  шукав. 


Усюди  хату  віччиняли 
Назустріч  приязно  Грицьку: 
Він  убавляв  якбсь  печали 
И  Панові,  и  Мужику. 
Сорочка  на  ему  білйнька. 
Одежа  прбста,  да  чистенька. 
Пошита  гарно  жупанком. 
Ні  Мужиком  був,  ні  Панком. 
Хоч  худорлявий,  довговидий, 
Обличьчем  любо  виглядав; 
Мав  звичай  тихий,  и  не  знав 
Спокуси  й  з&сьліпу  Киприди. 
По  двбрах  він  за  цілий  вік 
Був  чистий  голуб-чоловік. 


*]  „ІІожрате  жертву  правдьі".  Псаломь  IV,  6. 


21 


322 


ЬУІ. 


Хоч  даввім  робом  знай  голився, 

По  батьку  звавшись  Козаком, 

Та  вуса  замолоду  зрікся,  ^') 

А  лоба  прикривав  чубком... 

Отець  бго  був  небагатий, 

Та  сина  вчив  себе  держати 

Хупаво  й  чйпурно,  мовляв. 

Грицько  про  вбго  споминав, 

Як  про  взорець  рідкий  на  Сьвіті 

Поваги  й  чести...  Не  пускав 

Ні  слова  марно;  добре  звав, 

Коли  и  як  с  ким  говорити, 

А  правдою  так  величавсь, 

Мов  гордий  нею  Царь,  чи  руський  Князь. 

ЬУЦ. 

Ту  велич,  правди  дух  великий, 

Свойму  й  одиньцю  передав, 

Мов  скарб,  не  гинущий  вовіки, 

В  чиі  б  він  руки  ні  попав: 

Чи  то  в  Царьські,  чи  то  в  рабівські. 

Чи  в  хліборобні,  чи  в  Попівські, — 

Из  него  всюди  нам  добро. 

Чи  город  ми,  чи  то  село, 

Чи  вбогий  хуторець  правуєм. 

Чи  речі  пишемо  сьвяті. 

Чи  дзвонимо  у  золоті. 

Чи  миримось,  чи  ворогуєм, — 

Усюди  правда  річ  одна, 

Бесемертва  в  сердевьку  струва. 


828 


ЬУИІ. 


,Усе,  мій  синоньку,  минецьця 
(Бувало  Гриця  наставляв), 
Едина  правда  зістанбцьця. 
Про  неі  нас  Господь  создав, 
Щоб  Лжи  Отець  посоромився, 
Що  й  на  Его  самбго  взлився. 
Ми  правдою  всі  живемб; 
Ми  «г/о  движемось-есьмо"... 
Щоб  Сковорід  Грицько  прославив, 
Сьвій  рід  Попівством  звеличав, 
Одиньця  в  Бурсу  він  оддав: 
„На  путь  бго  (мовляв)  наставив. 
Но  Гриць  туди  з  Бурсацтва  втік. 
Де  просияв  Науки  Вік. 

ЬІХ. 


Отець  и  мати  повмірали, 
Як  Ритором  ище  він  був, 
И  уві  сьні  не  раз  видали, 
Як  Богословство  вже  здобув... 
А  Ритор  мій,  усю  худобу 
Грошима  впакувавши  в  торбу, 
За  Гори  Угорьські  чвалав, 
Від  Німця  д'  Німцеві  блукав... 
Як  перш  бувало  за  Пороги 
Тігопез-Бурсаки  бріли,  ''°) 
Обувши  сяк  так  в  постоли 
Незвиклі  до  саньяньців   ноги, 
Так  само  вславлених  Наук 
Шукав  тепер  Тироньський  внук. 


21» 


324 


Т6  був  один  Вік,  сй  був  другий, 

Та  инчі  й  ми  тоді  були... 

Як  вірні  Пройдисьвіцтва  слуги, 

Ми  рвали  й  крали,  щб  змогли. 

Хоч  крали  й  рвали  не  по  Паньській, 

Та  звичай  так  велів  Козацький. 

СбгодьЕІ  дерли  кажанки,  *^) 

А  завтра  й  гарні  жуаанки. 

Тепер  же  наш  Грвцько  журився, 

Що  мало  дякував  сусід  ' 

В  селі  Чорнухах,  як  обід 

Им  справив  низько  поклонився, — 

Журивсь,  що  статки  продавав  **) 

За  гроші,  не  роздарував. 

ЬХІ. 

Села  Чорнух  ніхто  не  знає 
По  наших  пишних  городах, 
А  их  скорішч  позабував 
Потомство  в  любих  споминках, — 
Потомство,  що  вже  не   Козацьку 
Кріваву  славу  розбишацьку, 
А  серце  чисте  буде  штить, 
Любов  до  ближнбго  хвалить.... 
Почезнуть,  як  зімою  мухи, 
Забудуцьця  й  пісьні-казкй, 
В  котрих  кграсують  Козаки, 
И  знатимуть  усі  Чорнухи, 
Благословенне  те  село,  *) 
Що  нам  Сковороду  дало. 


У  Лубвнщцні. 


325 


ЬХП. 


Жадібник  ширшоі  Науки 

Не  рік,  не  два  іі  шукав,     • 

И,  попадавши  в  добрі  руки. 

Геть  розуму  собі  придбав... 

Тоді  над  вишчими  умами, 

Хто  чисту  душу  мав,  бес  плями, 

Мистичний  розум  панував. 

Сковорода  бго  й  жадав. 
Насьлідував  бо   с  предків  душу. 
Як  оний  наш  Мартирим-ьян, 
Що  в  Пеклі  дбав  про  Християн,  *) 
Чи  Туптало,  сказати  мушу, 
Що  Сотницький  жупан  носив, 
Та  рук  в  крові  не  умочив. 

ЬХИІ. 

Чи  то  ж  один  бував  міз  нами 

Правдивий,  як  в  Содомі  Лот, 

Що  и  ділами,  як  словами, 

Спасав  од  пагуби  Народ? 

Згадаймо  з  Вишні  Іоанна, 

Що  й  Богословством  процьвітав, 

И  в  житиі  був  без  обмана, 

У  вічі  правду  всім  казав. 

Або  хоч  Іов  наш  Борецький 

Кому  не  став  би  за  взорець. 

Як  Езуітами  Отець 

Олжи  мутив  Народ  Щляхецькпй, 

И  рідко  Паньський  Дом  бував, 

Щоб  хто  з  Ляхом  не  накладав?  ") 


•)  ІІолумивичня  истота  народніх  споминок. 


326 


ЬХІУ. 


А  той,  що  жив  сто  літ,  блаженний, 
Той  Іов,  що  тоді  родивсь, 
Як  наш  Козак,  хижак  скаженний, 
Сьлізмй  та  кров'ью  ще  не  впивсь!... 
Жив  поти,  покіль  Хміль  крівавий 
З  міцнбі  на  Панів  облави, 
С-під  Берестечка  псом  утік, — 
И  за  сьвятий  сьвій  довгий  вік 
На  хижу  славу  не  полстився, 
Що  вихваляли  Козаки, 
Опанувавши  всі  шинки.... 
Жив  праведно,  за  правду  бився 
Умом  з  умами,  и  серьця 
Остерегав  од  Лжи  Оцьця.  **) 

ЬХУ. 

Над  сими  чесними  мужами 
Господь  правицю  просьтягав, — 
Щоб  ми  не  згинули  Ляхами, 
Міз  нами  на  Землі  держав, 
Як  древле  Лота  ис  синами 
Да  чистими  бго  дочк&ми, 
Що  не  горів  гидкий  Содом, 
Аж  покіль  кинув  оччий  дом... 
Такий  и  рід  Грицьків  удався. 
На  прізвище  Сковорода. 
Яка  б  ні  лучилась  біда, 
У  грішних  грбшах  не  кохався, 
И  хоч  постав  из  Мужика, 
Та  переважив  Козака.  *^) 


827 


ЬХУІ. 


*Міз  Німцями  не  'дну  люцину 

Вподобав  Ритор  мій,  Бурсак; 

Та  с  серьця  Рідну  Украіну 

Чужий  не  випроводив  смак... 

Які  ні  6  Німецькі  люде, 

А  сьвій  Земляк  нам  ближчий  буде, 

И  наша  Рідна  Сторона — 

Нам  до  смаку  одна  вона... 

Чи  6  куліш  такий  де  в  полі. 

Або  й  на  лузі  в  косарів? 

Мов  сам  Господь  бго  зварив 

На  Украіньському  роздолі. 

Колиб  не  манна-благодать. 

Гріх  з  ним  що-вйбудь  и  рівнять. 


ЬХУП. 


Дй  й  пісьні  такі  сьпівочі. 
Як  в  нас  сьпіваготь  дівоньки, 
И  сумовиті  жіночі, 
И  ті,  що  люблять  паробки? 
Де  грім  так  широко  тарахне, 
Садовина  так  любо  пахне? 
Дй  Зіронкй  так  миготять 
И  солов-ьі  так  ляскотять? 
Дй,  о!  дй  Райські  речі,  слбзп, 
Так  солодко  трчуть  з  очей? 
Д6  серед  збрявих  ночей 
Так  закоханьнем  дишуть  рози? 
Д6  й  така  сьвята  любов, 
Така  гаряча  в  серьці  кров? 


1 


Я28 


829 


ЬХУІІІ. 

Д6  другий  є  Дьвіпрб  Славута, 
Що  має  помішниць  сім  сот?  *^) 
И  вічня  слава  незабута, 
Як  Руський  росцьвітав  Народ, 
И  йк  Бонн  той  проявився, 
Що  нашим  солов-ьем  зробився, 
И,  віщий,  путь  нам  віщував, 
И  Русь  из  Русьсю  повязав? 
И  дй  так  струни  рокотали. 
Як  наші  струни  золоті?  *) 
И  д6  в  бессмертьній  красоті 
Поами-думи  процьвітали? 
Та  споминать  про  се  шкода: 
Не  все  знав  мій  Сковорода. 

ЬХІХ. 

Не  раз  у  Німців  був,  голодний 
На  их  Науку  и  жадний, 
Сковорода,  Грицько  безродний, 
Та  з  гордощів  не  став  п-ьянйй. 
Любив  Науку  він  душею, 
И  совісттівсь  блищати  нею 
Перед  невченими  людьми, 
Серед  их  жалібнбі  тьми. 
Ні  на  безлюдьді  Дворянином, 
Ні  на  безриб-ьі  рачим  сином 
Не  був  Сковорода  Грицько, — 
Ні  Твердонто,  ні  Каконко.  *^) 

гаїї  дописку  5. 


ьхх. 

Преселником  себе  на  Сьвіті 

И  Странником  між  лйдьми  звав, 

Та  був  міз  ними  на  приміті, 

И  всяк  бго  запобегав. 

Но  він,  хоч  и  не  нісься  вгору, 

Людей  вітав  не  без  розбору, 

В-ь  розмову  рідко  с  ким  встрявав, 

И  в  людзькім  серці  силу  знав. 

Настав  тоді  Екатерини 

Великоі  Великий  Вік, 

Та  не  з-ьявиБСь  ні  чоловік 

Репрезентантом  Украіни. 

Ніхто  ще  добре  й  сам  не  знав, 

Ш  чого,  йк  и  про  щ6  постав. 

ІХХІ. 

Чи  був  Козак  він  и  Татарин 
По  диким  з&думам  лихим. 
Чи  Ново-Руський  Дука-Варин, 
Чужий  Прапращурам  своим; 
Чи  в  Польщі  рід  §го  родився, 
А  в  Русі  тількі  охрестився. 
Щоб  за  Попа  Ляшок  сховавсь 
И  православним  Паном  звавсь. 
Страна  лежала  Диким  Полем, 
Ще  скрізь  пустинею  була, 
И  дознавали  ми  добра 
Новбго  ис  старйзним  горем. 
Щ6  за  Варяг  колись  було, 
До  нас  ис  Полщи  знов  прийшло. 


^і 


330 


ЬХХІІ. 


Заляканий  крутою  Властю, 
„Великий  Сьвіт"  Коаак  сьпівав;  *^) 
Як  хорт  з  роздзйвленою  пасьтю, 
На  Столичап  він  позирав, 
Чи  не  впаде  й  бму  з  гонитви, 
Ис  сьпільнбі  всіх  €лаг  ловитви, 
Що-нйбудь  на  хижацький  пай... 
Сбго  ждав  кожен  воропай, 
Н  Пан,  мовляли,  на  всю  губу, 
И  той,  хто  родом  був  Панок, 
Хто  прибірав  ключ  під  замок, 
Піттоплюючи  Панську  грубу 
Та  присягаючи  в  Церквах, 
Та  гарно  брешучи  в  Судах.  ^^) 

ЬХХПІ. 


БО 


Ні!  праведно  пророкували, 
Що  Баба  зьнівечить  нам  Січ 
Ми  й  так  уже  занепадали. 
Як  Посполита  Польска  Річ. 
Не  даром  „Баба  из  Востока" 
Зробила  віщуна-пророка 
Давно  ще  с  Князя  Василя,  ^') 
Як  Ляцька  ще  пьвіла  Земля; 
Як  ще  и  в  Польщі  й  на  Вкраїні 
Усе  стояло  на  місьцях; 
Як  ще  наводили  ми  страх 
На  всі  Турецьки  займанщини; 
Як  з  нами  ладила  Ляхва, 
Як  шанувала  нас  Литва. 


831 


ЬХХІУ. 


Та  й  Січ  сама  на  тім  стояла. 

Щоб  бабська  у  Кош{  нога  .     ■ 

Не  ночувала  й  не  дьнювала, 

Яка  б  там  ні  була  Яга, 

Хочбй  така,  що  й  Чорт  скривився  б, 

Коли  б  на  неі  подивився, 

Чи — люба,  гарна,  молода: 

Від  баби  все  одна   біда... 

Щоб  Зло  Добру  шукало  згуби, 

Такий,  мабуть,  Судьби  закон. 

Хоч  и  без  бою  здох  дракон. 

Посіялись  драконьські  зуби. 

И  дивна  річ,  хто  догадавсь, 

Що  зуб  драконьський  в  нас  приймавсь! 

ЬХХУ. 


Не  инший  хто,  як  наш  лелека, 
Перйлетень  Сковорода... 
На  Сьвіт  родивсь  тоді  сердека, 
Як  хиріла  вже  ся  орда... 
Прийшла  останьня  ій  година, 
Як  воцарилась  Катерина... 
Петро  давно  б  те  вже  вробив, 
Колиб  на  Сьвіті  довше  жив. 
Своє  насмідзтво  беспотомне 
Віч  Чорних  Клобуків  вела, 
И  всюди  до  послуг  була. 
Швидкі  на  всяке  діло  чорне... 
По  всі  усобичні  Віки 
Мутили  воду  Козаки. 


332 


ЬХХУІ. 


і 


По  всі  1'етьманські  завірухи, 
Як  дужчий  слабшого  топтав, 
Козак,  жадібний  и  сивухи, 
Як  оковити,  налітав. 
В  своі  безощадьні  набіги, 
Ні  Половці,  ні  Печеніги, 
Ні  Торки,  Чорьні   Клобуки, 
Не  шкодили,  як  Козаки. 
Сі  людожерьні  Вереньдіі 
Всі  Самозванства  відбули, 
Ва  й  на  Босфорі  зацьвіли 
Вули  руінницькі  надіі.  ^') 
Не  вміли  й  хати  збудовать,  ^^) 
Царствй,  ж  уміли  руйновать. 

ЬХХУП. 

Оце  ж  тоді,  як  по  Вкраіні 
Посіяв  зуби  сей  дракон, 
Зачав  те  зло,  що  знаєм  нині, 
Судьби  незнаний  нам  закон... 
Чи  справді  так,  се  діло  темне. 
Се  твориво  якесь  підземне... 
їернець  сказав  би — Сатани, 
[н  скажем — насьлід  Старини... 
Ік  из  могил  миязми  віють 
із  вітерцем  по-над  зелом, 
неміч  на  здоровий  дом 
І'о  сям,  до  там  незримо  сіють, 
заражаюцьця  міста 
села,  жизьні  красота. 


333 


ЬХХУПІ. 

Так  Старина  нас  перегноєм 
Лихих  звичаів  и  клевет 
Отруює,  мов  злим  напоєм, 
И  чинить  нам  страшенний  вред... 
Цуравсь  Грицько  тих,  що  робили 
Дворі  шинками  и  поили  , 

Макгнацьким  робом  тих  Панків, 
Що  грали  ролю  сучаків.  ") 
Він  гордував  Судовиками, 
Що  в  нас  намножили  сутяг, 
Що  помагали  сіромах   • 
Пускати  п6  Миру  с  ціпками, 
И  що  в  руках  у  них  Статут 
Був  не  Закон,  а  зьлющий  шут. 


ЬХХІХ. 

Цуравсь  и  тих,  що  пропивали 

Худобу, — Козаків-нєтяг, — 

А  пбтім  в  суді  сьвідкували 

Безбожно  за  Панів-сутяг. 

Цуравсь  він  и  Попів  хаптурнпх, 

И  Дяконів  их  балагурних. 

Що  жартом  им  здававсь  Псалтир,  ^^) 

А  ділом  важним — п-ьяний  пир, 

И  Салогубів,  що  носили 

Пузй,  важеньні  в  поясах 

И,  гроші  сиплючи  в  Судах, 

Синків  Дворянами  робили. 

Всім&  такими  гордував; 

Хоч  кланялись,  не  добачав. 


І 


334 


І.ХХХ. 

Часом  у  пасіці  видали 
Грицька  из  дідом-простаком: 
У  двох  собі  трапезували, 
И  весело  було  обом. 
Вони  про  Бога  розмовляли 
Так,  мов  §го  в  обличьче  знали- 
Так,  мов  блаженьні  рибарі 
В  Геннисарецькій  Стороні... 
Часом  до  Чумака  загляне 
Грицько  в  сьвітлицю  чепурну, 
И  на  кукібницю  жону, 
Мов  Іисус  на  Мареу,  згляне, 
И  від  словес  бго  сьвятих, 
Була  вона  ні  в  тих,  ні  в  сих. 


ЬХХХІ. 

В  тихій  леваді  розмовляє 
Було  с  простацтвом  цілий  день, 
И  мудро-ампшлених  пісень 
Малйчу  и  батьків  навчає.... 
Манастирі,  ті,  що  постами 
За  праведних  издавна  мали 
|Велику  славу,  поважав, 
|И  всяку  чесьть  им  воздавав. 
|С  Печер,  мов  из  Віків  Темнбти 
ІСьвітив  Грицькові  тихий  сьвіт: 

зо  помагав    благий  совіт 
іЧернечий  розум  у  простбти. 

,Св  маяки  (рече)  були 
|У  тймряві  про  караблі". 


335 


ЬХХХІІ. 

у  нвго  в  дусі  не  мовчали 

Подвижники,  що  тут  колись 

Во  дьні   руіни  та  печали 

Тим  Духом,  що  й  він  сам,  велись. 

Перебули  вони  рушу, 

И  Рідну  Землю,  Украіну, 

У  руки  з  рук  передали 

Новим  Подвижникам  Землі.., 

Себе  Подвижником  Науки 

Та  Правди  Божоі  вважав, 

И  в  неповинності  вмивав, 

Серед-ь  хижацтва  и  здирства  руки.  *) 

Старшинував  же  тількі  тим, 

Що  первий  всім,  як  зміг,  служив.  **) 

ЬХХХПІ. 

В  самітносьті  веселий  серцем, 
Себе  й  тепер  таким  він  знав, 
Як,  бувши  ще  колись  младенцем, 
З  Дяком  на  криласі  сьпівав, 
Оццеві  й  матері  відрада. 
Що  до  Господьня  Вертограда 
Синок-одинчик  прилучивсь: 
Бо  з  гарним  голосом  родивсь. 
Він  був  о  Господі  щасливий  ***) 
Один  серед  сз'мнйх  пустинь, 


*)  ,Умьію  вт.  неповиннихь  руц*  мон".  Псаломь  ХХУ.  6. 
**)  дИжв  ащв    іощет  в  вас  вящшіЦ    бити  да  будегь   вам  слуга". 
Мате.  XX.  26. 

*"*)  яРадуйтеся,    праведвици  о  Господ*:    правим-ь  подобавть    по- 


і 


336 


837 


Де  часто  робить  ис  Сьвятиеь 
Собі  темницю  юродивий, 
А  ниций — з  Дому  Божества 
Крамну  коморю  ханжества. 

ЬХХХІУ. 

Знав,  хто  сьвятий,  а  хто  сьвятоша 
(Не  сьліпував,  зиркатий  був), 
И  хто  Іуда-міхоноша, 
На  щ6,  про  що  и  Ак  здобув. 
Свою  знайшов,  Грицько  дорогу 
До  служби  Господеві  Богу, 
Не  двом,  о  горе!  знаним  нам 
И  в  Мирі  грішному  Панам... 
На  сій  дорозі  неширокій 

И    про    терни    Й    про    реПТаЯХИ, 

Чужі,  задавнені  гріхи, 
Мовчав  Преселник  одинокий 
И,  хоч  який  колов-чеплявсь, 
Ийшов  та  йшов,  не  озиравсь, 

ЬХХХУ. 

Партесна  Музика  ще  й  дома 
Від  Дякона  й  Дяка,  сьпівак. 
Була  бму  аж  геть  знакома. 
Природній  мав  до  неі  смак, 
від  сопілочки  сільскоі 
,0  флейти-траверс  голоснОі 
Немов  з  натхненьня  перейшов, 
Як  у  Чужі  Краі  зайшов. 

ЕІ^о  надали  Чужі  Народи, 
Церковним  сьпівом  сочетав, 
исьпівував  и  прославляв 


II 


^ 


Творьця  сьвященноі  Природи... 
Про  вбго  красний  Божий  Мир 
Був  жизьні  велеліпний  пир. 

ЬХХХУІ. 

На  сім  пиру,  до  стілько  званих 
Дітей  пустоі  суєти, 
Він  госьтював  серед  набраних 
Людей  сьвятоі  правоти. 
Старезними   жив  споминк&ми, 
Давнезними  тими  Віками, 
Що  ще  від  Кодра  почались, 
Ріками  доблестей  лились... 
Найкрашчі  в  нбго  дьні  бували, 
В  мого  Письменника  Грицька, 
Як  попадав  на  мисьтюка 
В  тому,  щ6  люде  рідко  знали, 
П^о  пагубна  «р'Ька  времен", 
Ощаджувала  у  Племен. 

ЬХХХУІІ. 

Досмертним  у  Грицька  звичаєм 
Було,  в  старбго  сироти. 
Вхопити  костур  та  й  брісти 
Піхотою,  куди  сам  знає, 
Мовляв,  ні  с  того,  ані  с  сбго... 
Вбачали  Странника  Сьвятого 
Там,  де  ніхто  не  сподівавсь: 
Бо  метеором  він  заявлявсь. 
Тоді  Схоластика  сьтісьняла 
Ще  білш  од  клобука  уми, 
Но  від  Письменськоі  тюрми 
Грицька  мандрівка  визволяла. 


22 


888 

Его  живив  и  вчений  Жид, 
И  в  пасіці  спасенник-дід. 

ЬХХХУІП. 

Его  живила  й  молодиця, 
Коли  с  праматери  була 
Тих&  да  чиста  голубиця, 
Як  Християнка  Магдала. 
Грицька  ж  бо  инші  так  любили, 
Що  й  ноги  б  муром  намастили 
И  'бтерли  б  волосом  своим, 
Колиб  се  він  дозволив  им... 
Но  він  з  дітворою  білш  знався 
Та  з  дідусями  в  сотьвю  літ: 
Им  Правди  Вічнбі  завіт 
Вселити  в  серце  силкувався... 
О!  чим  би,  Грйцьку,  ти  зробивсь, 
Колиб  Тарасом  народивсь! 

ЬХХХІХ. 

Ні!  Школі  ти,  мов  секті  мертьвій, 
Страшенну  словом  дань  платив: 
Ти  цьвіт  ума  в  незнаній  жертьві, 
Мов  скбплений,  занапастив... 
Як  пишно  мати  ні  вродила. 
Все  Школа,  що  мороз,   прибила, 
И  в  нас  тоді  ніхто  не  знав, 
Ш^о,  цьвітучи,  ти  завядав... 
Ти  мертвим  словом  пробавлявся, 
Живе  ж  и  рідне  занедбав; 
Ти  цілий  вік  мов  німував 
И  до  братів  не  озивався. 


839 

В  промові  ділом  був  мудрець, 
В  промові  словом  мертвий  мрець. 

ХС. 

Як  у  Сахарі  тількі  й  знає 
Верблюд  прожити  без  води, 
Так  тількі  вчена  миш  читає 
В  нас  письмена  Сковороди.., 
Но  тінь  бго  тремтючі  руки 
Зьняла  німуючи  до  нас... 
Ми  серцем  чуєм  вопль  розлуки, 
Ми  чуєм  серцем  серьця  глас. 
Се  мрець  ж  живими  розлучився, 
Що  в  Школі  до  мерьців  пристав. 
Тепер  на  голос  наш  устав, 
У  Рідьнім  Слові  возродився, 
И  кличе  тінь  бго  живих, 
Братив  занедбаних  своих... 


ХСІ. 

„О!  дайте  (ніби  стогне  бідна) 

Води  Кастальськоі  ковток: 

Нехай  живуща  Мова  Рідна 

Мені  відкриє  сьвій  поток! 

Нехай  у  вічню  жизьнь  крещуоя 

И  в  Бога  Правди  облечуся, 

И  воспарить  душа  моя 

В  бессмертні  сфери  битія"!... 

Н4,,  люба  тене!  пий  живущий 

Бессмерьтя  дар!...  Ти  заслужив 

Его,  наш  Грйцьку.  Ти  любив 

Народ  сьвій,  в  сіні  смертн'Ьй  сущий, 

У  сЬні  смертній  и  во  тьмі, 

В  Диявольській  олжи  тюрмі.... 


22» 


340 


ХСІІ. 


у  красний  Вік  Екатерини 

Ти  був  найкрашчий  в  нас  талант, — 

Ума  и  серьця  Украйни 

Передовик-репрезентант,. , 

У  слові  вірен,  тверд  у  дружбі, 

Вессребреник  в  Народьній  Службі, 

Ти,  Грицьку,  справді  був  Сьвятий 

Подвижник  Серьця  Чистоти. 

И  се,  ми  днесь  тебе  приймаєм 

У  Сйм-ью  Рідную  свою, 

И  душу  кроткую  твою 

Живими  струнами  вітаєм. 

Зненавидів  ти  лжи  порок: 

Ти  правди  Жрець  був  и  Пророк. 

ХСПІ. 

Ти,  Грицьку,  нужди  не  лякався 
И  за  укладистий  гаман 
Обіруч  з-роду  не  держався, 
Як  инчий  благо  нравний  Пан, 
Що  в  гамані  и  серце  носить, 
И  хто  в  бго  чого  попросить. 
Здвигне  плечима:  „Рад  би,  рад*..,. 
И  кожному  на  той  же  лад. 
Ні!  ти  запомагав  частенько — 
Або  сирітку  школяра, 
Або  такого,  що  с  села, 
Покинувши  в  недузі  неньку 
Та  голих  діточок  куток, 
Брів  по  насущного  шматок. 


іЗ 


841 


ХСІУ. 


Або  ж — химерне  людзьке  серце! 

Ти  целібатом  вік  ижжив 

И  про  ніжнй,  тихй  кубелце 

Полеля  й  Леля  не  молив; 

А  де  дознався,  що  кохались, 

Та  злидьні  росплодить  лякались, 

Коханків  нишком  рятував, 

И  зараз  из  очей  вникав. 

Тут  жертву  щедру  Гименею 

Принбсив,  Странниче,  а  сам 

Преображавсь  в  мистичний  храм, 

И  возвишався  над  Землею 

В  Оселі  Вога  Чистоти, 

Красот  Незримих  Красоти. 


ХСУ. 

Хоч  в  т^бе  и  лів4  не  знала, 
Ш^б  подала  рука  прав4, 
Да  слава  якось  поставала 
Про  закритьні  твоі  діла. 
Влизькі  до  тйбв  люде  знали 
Сю  слабость,  як  вони  мовляли, 
И  Странницький  убогий  скарб 
Під  сьвій  у  тйбе  брали  карб, 
И,  бачивши  тебе  в  натхвеньні 
Любови  вишчоі,  гуртом 
Зам&нювали  в  Панський  Дрм 
Рекгулбвати  цросьвіщеньнв 
Насьлідника  багатиря, 
Земель  неміряних  Царя. 


342 


ХСУІ. 

Аби  на  око  полюбився 
Вельможний  учень,  ти  держав 
Обіцянку,  и  не  дивився 
На  те,  яку  сам  ролю  грав 
Меж  именитнми  Панами... 
Мов  у  гаю  між  деревами, 
Держав  еси  про  себе  ум. 
Не  виявляв  бго  на  глум, 
И  сам  ні  с  кого  не  глумився. 
Що  бачив,  чув,  про  те  мовчав, 
Та  й  учня  стиха  поучав, 
Щоб  нбук  ще  й  не  кородився... 
Як  же  прихбдила  пора, 
Втекав  у  Пасіку  з  Двора. 

ХСУП. 

Втекав  у  Пасіку  до  діда. 
Там  бжіл  трудящий  Манастир 
И  з  дідом-простаком  бесіда 
Вселїїли  в  тббе  любий  мир... 
Самітно  жив  ти,  без  услуги, 
Не  бачив  и  в  тому  наруги, 
Що  за  столом  Вельможний  Пан 
До  тйбе  й  слова  не  сказав. 
Ти  був  німа  служебня  сила, 
Машина  чесна,  щоб  синок 
Не  вскочив  у  який  порок. 
Ніхто  не  мав  до  тйбе  діла. 
Аби  Паняті  передав 
Той  розум,  що  с  книжбк  надбав. 


343 


ХСУПІ. 

И  справді  ж  бо  старий  Тамара 
(Як  се  читаєм  в  „Житиі" 
Твойму)  стояв  не  наче  хмара 
Зевесова  поверх  Землі; 
Де  пресмикавсь  Бурсак  учений, 
Насьлідник-одинець  мизерний 
Якогось  Савки  Козака... 
Зроби  орла  з  мого  синка, 
А  я  до  тббе  ні  півсловом 
За  цілий  рік  не  обізвусь. 
Щоб  ти  як-в^будь  не  забувсь, 
В  якого  Пана  Гербового 
Сід4еш  пбруч  из  гостьмй, 
На  вибір  зміж  людей  людьми. 

ХСІХ. 


Яким  же,  Грйцьку,  ти  манйньким 
Здававсь  Пикгмеям  роскішним!... 
Тим  часом  образ  велетенський 
Встає  з  иміійм  твоим  сьвятим... 
В  той  рік  упала  Січ  преславна, 
А  певно,  що  й  мечту  Бояна 
Пороги  надили  к  собі... 
Гомере  віщий  наші  тобі 
Годилось  лаври  Сьвятославу 
В  пісьнях  звивати,  як  Куря 
Варяго-Руського  Царя 
Осоромив  був  славну  славу... 
Давнезних  ч&сів  соловей 
Вернув  нам  слави  апогей. 


344 


С. 


Сьпіваючи,  як  Печенігів 

Ми  „славу  знов  перейняли", 

И  Землю  варварьських  набігів 

Скрізь  городами  обняли. 

Замовкли  струни  ті  живиі; 

Озвалися  пісьні  новйі: 

Бо  знов  річкй  крові  лились, 

Як  з  „Низу"  голоси  вились, 

И  Геній  дикого  крушеньня 

Пороги  дикі  знов  обняв, 

И  дику  славу  восьпівав— 

З  невагу  чести  й  просьвіщеньня. 

Аж  се!  упала  Січ  страшнб, 

Поникла  хижа  Старина... 

СІ. 

Колиб  ти,  Грицьку,  був  розумен, 
Як  наші  мудреці  нові. 
Тобі  б  годилось  серед  гумен, 
Як  сьліподьнюючій  сові, 
Квилити,  що  минула  воля, 
Стратйньців-Шляхтичів  в^уа^оіа,  ^) 
И  д^  кубвдилась  орда, 
Там  , похилилися  жита", 
И  по  пустинях,  де  Зборовський 
Самійло  з  голоду  вмірав,  *^) 
Ратай  на  волики  гукав,  ^) 
Давняшній  чура  Запорозький... 
Квилив  би  й  гірко  нарекав, 
Що  любий  упокій  настав... 


345 


са 


Ти  ж  у  Цариці  лик  Минерви 

Вбачав  еси,  и  показав,  ^) 

Кого  Петро,  Великий  Первий, 

Великою  пророкував.  ^) 

У  Дикім  Полі,  в  Україні, 

Ти  розум  був  у  нас  предивний. 

Що  над  гурбою  вгору  зьнявсь 

И  ні  об  щ6  не  спотикавсь 

Таке,  як  „Мати  Січ"  Козацька,  ^*) 

Або  ті  Козаки-Пани, 

Що  по  Макгнатах  жупани 

Носили,  шушваль  Гайдамацька, 

Або  росх&пана  земля, 

Гаі,  луги,  степи,  поля. 

СНІ. 

Ти,  Грицьку,  був  у  нас  єдиний 
Судьдя  с  статйчніх  козаків, 
Про  щ6  Орли  Екатерини 
Росп^дили  степовиків. 
Що  ш  черепів  меди  пивали. 
Ковші  крівцею  доповняли, 
Коли  не  сьлізми  жіночбк, 
Сестйр,  бабусь  и  діточок, 
И  ті  ковші  завітували 
Своим  потемкам.  Козакам, 
Щоб  у  хмелю,  на  сором  нам, 
Царствй,  Культурьні  руйнували, 
И,  де  ходив  у  плузі  віл. 
Засіяли  ряди  могил. 
/ 


346 


СІУ. 


С  тобою,  Грицьку,  воскресеньне 

Твого  Народу  почалось 

И  від  непевного  спасеньне, 

Щ6  в  голові  бго  верзлось... 

Московська  сила  навертала 

Наш  дух  до  Руського  начала, 

Що  вибивала  Татарва 

И  заглушала  в  нас  Ляхва. 

В  своій  низькій,  смиреньній  долі 

И  ти  знав  злих  клеветників; 

Да  без  колючих  бодяків 

Щ6  на  плодющім  родить  полі? 

Про  гостьрі  стріли  клевети 

Мав,  Грйцьку,  гострий  розум  ти. 

СУ. 

Хвала  ж  тобі!  ти  Рідну  Землю 
Перед  Потомством  оправдив, 
И  на  путі  д  Новому  Врем'ью 
Всіх  Земляків  попередив. 
Ширяй  на  висоті  з  Орлами, 
С  тими  премудрими  Мужами, 
Що  правду  бачили  сьвяту 
Кріз  баснословну  темноту. 
Вони  своим  умом  бессмертним 
Едину  знали  славну  Русь. 
До  них,  живий,  ти  пригорнувсь, 
Покинув  долі  мертве  мертвим. 
Ти  закрасив  тьвій  гарний  Вік: 
Ти  був  наш  образ-чоловік. 


847 


Пісьня  друга. 

І. 

Люблю  вас,  віковічні  пущі, 
Що  й  ліку  вже  годам  нема, — 
Борі,  від  старощів  дремущі, 
Де  вів  прохолода-тьма, 
Де  Мрія  від  початку  Сьвіта 
Гойдала  помисли  Позта, 
И  теревені  беш  числа 
Из  роду  в  рід  передала. 
,С  тих  теревень  казки  постали, 
С  казк&ми  приказки  й  пісьні... 
У  Пращурьській  Старовині 
Ми  перве  сьвітло  здобували... 
Вид  запечкбвих  прях-бабусь... 
И  я  Повзіі  здобувсь. 

П. 

Люблю  вас  вкбхані  дуброви, 

Де  щ6  ні  древо,  то  краса, 

Де  с  кожним  поглядом  все  нові 

Знаходить  око  чудеса. 

Ви — мов  Храми  в  нас  на  Вкраїні: 

Колись  Вогй  в  вас  та  богині 

Витали  в  давній  давнині, 

Тепер  Же — Русалки  сумні... 

Утечище  в  нудьзі  розлуки, 

Люблю  их  сумовитий  гай, 

И  втеряний  семейний  Рай, 

И  вікові  німі  их  муки... 

Ми  дивимось — немов  свої: 

Вони — мов  родичі  моі. 


348 


ІЦ, 


Хто  ж  ви  такі,  видіньня  серьця, 
Вогй,  Богині,  Русалки? 
Яке  в  вас  9X0  віддаецьця 
Бувальщини?  хто  ви  такі?,. 
Ви — ті  величні  та  й  печальні 
Природи  сни  живоначальні, 
Що  нам  пророкував  той  Бік, 
Як  ще  був  юним  Чоловік, — 
Як  наготи  ще  не  стидився, 
Мов  чистий  Праотець  Адам, 
И  вічноюним  красотам 
Очима  юними  молився... 
Ти,  Фидіе,  від  нас  втаів 
И  велич  и  красу  Богів. 


IV. 

Тепер  хиба  Повта  око 

Не  профанує  красоти: 

Бо  зазирає  в  жизьнь  глибоко 

И  бачить  Бога  Чистоти 

В  твореньнях  рук  Его  премудрих, 

Соблазн  и  гріх  дьля  суемудрих... 

Так  на  Праксйтеля  з  Небес    . 

Дививсь  Поат  Любви,  Зевес, 

Благий,  величний  и  блискучий. 

Дивився  просто  на  бго 

У  сяеві  чола  свого, 

А  в  серце  натовпу — кріз  тучі, 

Земним  очам  густий  туман 

Про  Вишній  Творів  Океан. 


349 


V. 


Як  сум  сьвятий  нас  обіймає, 

И  вяне  волос  між  статуй 

Мовчущих,  мов  тебе  вітає 

Якийсь  незримий  поцілуй, 

Високе  гарних  душ  натхненьне,- 

Так  між  мовчущих  Руоалбк, 

Сумних  бессмертно  дівонбк, 

Я  поникаю,  и  словами 

Снаги  не  ч}-ю  те  сказать, 

Як  страшно,  сумно  воскресать. 

Из  усімй,  тими  ділами 

И  помислами,  що  колись 

У  серденьку,  мов  гад,  вились! 


УІ. 

Тим  нам,  благоі  Благодати 
На  розум  кволим  дітонькам. 
Так  любо  з  мріями  ховатись 
По  казколюбним  аапечк&м 
Від  жизьни  холоду  з  бабами, 
Прапрабаб&ми,  пращурк&ми..,  ?''') 
И  я  ховаю  про  між  них 
Мій  недорослий,  млявий  стих; 
И  серденьку  свойму  відради 
Шукаю,  поки  не  вповзли 
Нові  миверноі  Землі 
Ишчадьдя,  серцежери-гади, 
И  бабські  пісеньки  люблю, 
Як  тихострунную  мою. 


850 


УП. 


Но  ви,  моє  просторе  море,  ■ 
Степи  филясьті!  вас  люблю, 
Як  любить  серце  тай  не  горе. 
Ему,  що  вітер  караблю, 
І^ае  бескрае  море  крила... 
[Якась  недовідбма  сила 
іВертае  духа  в  давнину... 

споминаю  про  войну 
^За  рівняву  сю,  за  се  море... 
Іие  воно,  про  щ6  воно, 
Змагаюцьця  серьця  давно, 
Давно  тут  сила  силу  боре... 
И  я  тут  сила:  я  борю 
Темноту:  бо  за  сьвіт  стою. 


УІІІ. 


Борю  сьпівак  сьліпорожденних. 
Що  плачуцьця:  чого  жита 
Таіі  похилились,  де  скаженних 
Кааила  степу  пустота, 
Да  тирса,  що  кругом  шуміла, 
Да  кров,  що  морем  червоніла, 
Да  людоіди  Гетьмани 
,  И  их  червоні  жупани. 
Зорю  Козацьких  Патриотів, 
їо  мир  зьміняли  б  на  войну, — • 
їо  безумну  Старовину 
вихвалюють  про  идиотів. 
Зорю,  на  славу  й  чесьть  уму, 
Гатарокозака-туму.  ^з) 


351 


IX. 


Валгало!  Раю!  Елисейські 
Поля!  ви — сяево  души... 
До  вас  и  душі  фарисейські 
Гудуть,  мов  свині  до  бакши... 
Чи  вже  ж  вони  того  не  знають, 
Що  між  людей  ману  пускають? 
А  лізуть-прупьця  до  Богів, 
Як  скот  зімою  до  стогів... 
Так  праведна  душа  й  лукава 
Боіцьця  ні  на  щ6  зійти: 
Щоб  Землю  всю  приобрісти, 
Тай  й  в  Небі  не  втеряти  права.. 
О  віро  в  инший,  луччий  Сьвіт! 
О  вічний,  праведний  завіт! 


Чому  ж  мені  не  потурати 

Моій  охоті  до  казок? 

Чому  пісбнь  тих  не  сьпівати, 

Де  кожен  змишлений  Божок 

Собі  знаходить  певну  шану?... 

Ні!  поки  жив,  не  перестану 

Богів  любити  и  Богинь 

И  жерьтівні  серед  Сьвятинь, 

И  вірувати  в  женьську  душу, 

Дарма  що  ми  іі  звели 

З  Небес  на  низину  Землі 

И  трусим  Женщину,  як  грушу. 

Дьля  неі,  білш  ні  дьля  кого 

Борю  я  ворога  мого. 


в4\ 


352 


XI. 


Им-ьй  ж  бму...  о!  легиони. 
Се  не  Микола  й  не  Тарас, 
Що  дурьням  надали  закони, 
Як  нівечити  правду  в  нас, 
Як  задьля  Волі  чи  Свободи 
У  Пекло  втн5рити  Народи, 
И  людожерну  Старину 
Вславляти,  як-ь  сьвяту  войну... 
Сьвята  війна,  сьвятий  ножака, 
Сьвяте  терзаньне  чистих  душ, 
Сьвяте  гуляньне  круг  катуш, 
Сьвятай  злодюга  й  розбишака! 
Прости  им.  Господи,  прости 
Задьля  ума  их  темноти! 


XII. 

В  пустині  жизні  нас  туманить 
Багатий,  гордий,  пишний  Мир,    . 
Спокутує,  лестить  и  манить 
На  сьвій  беспутний,  пьяний  пир. 
Блажен,  хто  занедбав   забави 
И  навіть  хміль  солодкий  рлави 
Задьля  тверезого  труда. 
Як  мій  Грицько  Сковорода. 
Блажен,  чий  ум  стоіть   високо 
Над  сим  базаром  суєти 
Кому  природи  красоти 
Задовольняли  чисте,  око. 
Хто  Бога  Правди  возьлюбив 
И  в  серьці  Храм  бму  зробив. 


858 


ХІП. 


Була  весна  красн&  й  квіччаста; 
Земля,  мов  Божий  Рай,   дьвіла. 
Зьвізда  щаслива  и  нещасна 
Грвцька  в  дом  ІІаньський  привела, 
Не  всі  Пани  в  нас  тількі  п'ьянством 
Да  стародавнім  чужоядством 
Живили  серце  камянй  ..  ' 

Ні!  билося  воно    сумне 
У  грудіх  часом,  як  в  темниці, 
И  чиста  матірьня  любов 
Живила  часто  дику  кров, 
З  ніжнбі  пеликана-птиці 
Духовний  роблячи  взорець, 
Одраду  женственних  сердець. 


XIV. 


Не  всі  вони  були  пешчені... 

(Пестити  любить  нас  орда). 

Були  подекуди  й  учені, 

Як  сам  Грицько  Сковорода. 

Сияв  намт.  сьвіт  вже  пе  з  Востока, 

Не  звітти  ждали  ми  Пророка, 

Що  хирну  Націю  спасе 

И  нову  жизьнь  у  Край  внесе. 

Нам  Запад  с  темноі  Півночи 

Непевний  сьвіт  сьвій  проливав 

И  просьвіщати  починав 

Засьліплені  хижацтвом  очі, 

И  в  цас  були  такі  Пани, 

Що  покидали  жупани, 


.23 


354 


XV. 


И  Даламберами  з-ьявлялись 

Напудреними  при  Дворі. 

Не  одному  з  них  дивувались 

Вуфеччики  й  кондиторі, 

А  инших  и  сама  Цариця, 

Науки  безустанна  Жриця, 

До  сйбе  близила,  не  мов 

Була  в  них  справді  Паньська  кров. 

Уміла  их  вона  підьняти 

На  ту  чиновню  висоту, 

Де  ій  було  ще  в  моготу 

За  ними  зирно  назирати, 

И  де  ніхто  з  них  не  буяв, 

Як  Предок  Хам  переказав. 


XVI. 

Коли  Старих  Римлян  вовчиця, 
На  диво  Сьвіту,  зберегла, 
То  в  Рушчині  була  левиця, 
Що  нас  від  пагуби  сиасла. 
Буяти  буйним  не  давала, 
И  пбглядом  одним  смиряла 
Нових  и  давніх  Воівод 
Серед  шаноби  та  щедрот. 
Срібляники  неситі  Дуки, 
Що  за  Гетьманщини  б  ясу 
•  Чинили  в  Краі  да  трусу, 
Лизали  ій  покірно  руки, 
И  кожен  ув  очу  читав, 
Чи  він  ще  Пан,  чи  вже   пропав. 


^ 


, 


855 


XVП. 


Тим  часом  спражні  Даламбери 
Вже  заходились  міркувать, 
Як  віччинити  Волі  двери,   ' 
Поставить  Сьвіт  на  иншу  стать. 
Томила  млява  их  Наука, 
Що  и  за  діда  й  за  онука 
Не  дасьть  Народові  ладу, 
И  в  тім  гуманному  чаду 
Доміркувались  трохи  згодом, 
Щоб  десять  тисячей  голів, 
Найрозумнішчих  розумів, 
Знести  мечем  проміж  Народом, 
И  их  послать  не  в  Рай,  а  в  Ад, 
Як  знаменитий  авангард. 


XVПI. 

За  ним  же  прийдуть  легиони. 
Яких  не  знали  й  за  Римлян, 
Що  два  кріваві  милиони  ^5) 
Згубили  бобвих  граждан 
И,  к  Волі  дишучи  любов-ью. 
Змочили  всю  Европу  кров-ью, 
Річок  же  сьлізми  долили. 
Щоб  любо  в  повняві  текли. 
Тогді  вже  мир  зробили  вічний, 
Сьвяту  Народів  благодать. 
Що  міг  бго  тиран  порвать 
Хиба  вже  геть  бешчоловічний, 
Як  Метерних,  чи  другий  хто, 
Аби  не  сподівавсь  ніхто. 


23* 


856 


XIX. 


Такі  прославлені  діяньня 
Тоді  в  Народіх  зачались, 
Як  Украіньські  злодіяньая 
Ні  як  що  вже  перевелись, 
Як  Січ  пустинею  стояла 
И  Татарва  скрізь  кочувала 
По  пасік4х-зімовниках, 
Сумуючи  по  Козаках: 
Бо  не  дали  Москві  добратись 
До  Перекопу  ба  й  тоді, 
Як  ми  Боярьській  бороді 
Не  перестали  покланятись 
И  нас  Голицин  вів  у  Крим, 
Та  ми  зробили  жарт  из  ним. 

XX. 

Ми  знали,  що  Москва  не  буде 
Хорти  Хортицькі  годувать, 
Як  с  Криму  не  вовки,  а  люде 
Боокійні  стануть  визирать. 
А  Крим  собі  за  нас  держався 
И,  всіх  жакуючи,  братався 
З  одним  гультаем  Козаком... 
Награвшись  до  ситу  з  Ляхом, 
На  Москалі  тепер  живився. 
Запасливім  господарі: 
Бо  підьлітки  були  Царі, 
Петро  та  Йван,  и  в  силу  вбився 
Князь,  як  ми  звали  Голичйн,  ^) 
Що  аьнюхався  Мазепа  з  ним. 


І 


867 


XXI. 

Поміркувавши  ж  Катерина, 

Що  ворон  ворону  очей 

Не  виклює,  постановила 

Держать  Пороги  без  людей, 

Бес  Козаків,  що  „потай  Бога, 

Щоб  и  сам  Чорт  не  знав  нічого", 

(Гласить  пословиця  стара) 

Від  Хана  брали  хабара, 

И  тількі  рукавцем  майнула,*') 

Без  галасу  Січ  осягла, 

И  в  край  холодний  завдала 

И  Кошового  й  Осавула, 

Що  знов  хотіли  Козаків 

Підьняти,  мов  против  Ляхів. 


ХХП. 

Тоді  вже  стали  налягати 

На  ту  мовляв  уога^о  ми 

И  кров  з  вас  пити  не  давати 

Бранк&ми,  браньцями  й  дітьми, — 

Уога^о  запдиіпіз,  мовляли,  *♦**) 

Чи  геі  риЬИсае,  и  слали 

У  Крим  що-року  той  гарач. 

Що  й  стид  и  ерам,  хоч  сядь  та  й  плачі 

И  справді  се  була  погибель 

И  Полщи  й  Руси  під  Ляхом. 

А  диким  хижакам  обом, 

И  Хану  й  Козакові,  прибель: 

Хан  правом  жизьні  величавсь,  ^^) 

Козак  у  горілк4х  купавсь. 


358 


859 


ххш. 

Оце  ж  була  та  Січ  апрошем, 
Щоб  Хана  й  Крим  у  руки  взять, 
И  не  оплачувати  грошем, 
Як  Полща,  права  жить,  орать 
И  сіяти  насушний  в  полі. 
Урвалась  нитка  й  тій  8туа\уо1і,  '''') 
Що  росплодила  в  нас  Ляхва, 
Ся  Католицька  Татарва... 
Тим  часом  нас  Ляхи  Царицю 
■  Учили  ворогом  взивать 
И  тупо  віршем  малювать, 
Як  людожерницю  вовчицю...  ''}) 
Царицю,  що  нам  жизнь  дала, 
Двох  ворогів  перевела. 


XXIV. 

Того,  що  душу  нашу  грішну 
У  Пеклі  був  занапастив, 
Бо  в  темряву  іі  кромішну, 
Б  Латинство  й  Унію  втопив. 
Як  и  того,   що  наше  тіло 
Хапав  по  вбогій  Русі  сьміло, 
[Що  нами  всюди  торгував. 
Де  Турчин  золотом  бряжчав... 
И  „лютий  ворог  Украіни", 
Як  пб-п'ьяну  сьпівав  Тарас, 
Ослобонив  навіки   нас 
Від  нещасливоі  години, 
И  Русі  славу  ту  вернув. 
Що  вже  й  Козак  и  Лях  забув. 


1 


ч 


ХХУ. 

Бовчиця  ся,  мовляв,  „голодна" 

Опперла  Царство  об  Херсон,  '''■') 

Де  наша  славаївсенародьня 

Переступила  Рубикон,  ''') 

Де  Володарь,  Сьвятий  Бели  кий, 

Смирив  крещеньнем  дух  сьвій  дикий, 

И  нам  Культуру  завіщав. 

Що  Хан  с  Козацтвом  руйновав, — 

Де  весьнянкй  цьвітуть  нам  рози 

И  слух  наш  тішять  солов-ьі, 

Тогді,  як  инде  караблі 

Заковують  у  лід  морози, — 

Де  веселицьця  й  око  й  слух, 

Де  спочивав  Руський  дух. 


XXVI. 

Ми  беріг  той  позолотили. 
Мов  у  кипсекові  краі; 
Там  ухо  Пушкину  пестили 
Ще  роскішнішч,  ніж  солов-ьі — 
Морьські  прибоі  говорливі. 
Пісень  восторжених  мотиви, 
„Глухе  гуканьне,  бездни  глас 
И  тишина  в  вечірьній  час". 
Все  надило  бго  й  манило, 
И  виноградники  й  стада, 
И  гарьні  села  й  города, 
И  затишна  над  морем  вилла... 
Сей  Рай  нам  заслоняв  Козак, 
У  брацтві  с  Ханом — Потурнак. 


360 


ХХУІІ. 


Нехай  в  Гомери  производить 
Учений  олух  проотака, 
Героів-Патриотів  робить 
З  репрозентантів  „кабака". 
Таких  таланьтів  погубила 
Десятками  преславна  Січ... 
Коли  пекла  так  наша  піч, 
Про  се  тепер  нам  жалкз'вати- 

Не    ВерНеЦЬЦЯ    воно ШКОД&!.. 

Що  ж  каже  мій  Сковорода? 
Ой  Луже  Батьку!  Січо  Мати' 
Про  вас  Философ  нічичирк, 
Дарма  що  був  Козак-Мужик. 


ХХУПІ. 

Хоч  Мужикам  таке  й  не  снилось, 
Як  Украінним  Старостам, 
Щоб  Царство  Січове  з-ьявилось 
На  лемент  Королю  й  Панам, 
Та  наші  піра  так  хотіли, 
Щоб  Крепаки  ДИВ&  робили. 
Папір  же  все,  мовляв,  терпить, 
Щ6  в  серьці  темрявім  кипить. 
Мовчав  Сковорода  убогий, 
Мовчав  про  Січ  и  пишний   Пан: 
Потовщав  бо  в  бго  гаман, 
Як  забезьлюділи  Пороги... 
Не  від  меча  ж  Січ,  від  пера 
Царьського  зникла,  як  мара... 


361 


XXIX. 


И  росповзлось  по  всій  Країні 
Козацтво  родичів  шукать. 
Котре  в  своій  лихій  годині 
Не  сьтямилось,  куди  втекать. 
Оддалеки  ж  рибак  рибалку 
(Я  чув  од  Москаля  ще  а  малку) 
У  плисі  бачить...  Не  один — 
Який  ийшов,  такого  сьтьрів. 
А  хоч  Цариця  й  зупинила 
Стариньні  змовини  на  бунт, 
Як  Глобу  с  Калнишем  у  гурт 
Затворників  узять  звеліла, — 
Та  зуби  они  почали 
Тихцем  давать  ростки  з  землі. 

XXX. 


И  се  була  річ  не  Мужицька, 

Якби  хотіли  Письмаки, 

А  знов  сказати  б  Старостиньська. 

Не  Мужики  й  не  Бурсаки 

И  не  Попи  людей  дурили, 

А'  ті,  що  здавна  яму  рили 

Під  Короля,   свого  Царя, 

Всіх  донатив  Господаря. 

Самі  вони  були  Козацтво, 

И  купили  знай  Козаків 

И,  обдираючи  Папків, 

Робили  а  них  лихе  Гултайство... 

Тепер  новий  почули  дух, 

И  насторошили  свій  слух. 


362 


363 


Г 


XXXI. 

Не  всі,  кажу,  Пани  пешчені, 
Або  п-ьяні,  як  ніч,  були: 
Зьявлялись  проміж  них  и  вчені, 
А  й  натто,  що  з  Ляхів  пійшли. 
Сі  господарство  добре  знали, 
И  по  Чужих  Краях  бували, 
Звичаєм  Пращурів  своих, 
Тих  Лібералів  нависних, 
Що  Короля  ні  зй,  що  мали. 
Зривали  самохить  Сейми, 
А  добуявшись  до  тюрми, 
В  Козацькі  Курені  втекали, 
Ховали  сьвій  фамилний  ський, 
И  рід  заводили  новий. 


ХХХП. 

Почувши  носом,  що  настане 
Якась  крівава  новина, 
Що  на  Москву  ще  раз  нагряне 
З  Заходу  сарана  страшна, 
Про  власну  стали  дбати  хату. 
Щоб  зіаіиз  виробить  іп  аіаіи, 
Спорудить  Царствечко  чуднй. 
Як  серце  в  грудіх  камянй, — 
Як  серце  Ляцьке  в  тілі  Руськім, 
Що  бтісцьця  тількі  про  себе, 
Як  скажуть  цоб,  везе  цабе, — 
Русь  у  перевдязі  французькім, — 
Злодюгу  та  клеветника, 
Жорстокого  жартівника. 


ХХХІП. 

От  до  такого  ж  Пана  в  госьті 
Везли  й  Грицька  Сковороду. 
Незнаний  був  ще  Его  Мості, 
Вайдужен  про  напасть-біду. 
Грицькб  мій  був — дитина  вчена, 
На  лоні  матерьвім  пешчева, 
А  матірьрю  бму  була 
Густа  Схоластиків  имла. 
Підмовлено  бго  старбго 
Допомогти  Ясним  Панам 
И  вивчити  хоч  по  складам 
Читати  хлопчика  малбго. 
Сковорода  ж  дітей  любив, 
Тим  паче,  що  самітно  жив. 


XXXIV. 

Він,  певно,  не  забув  Тамари, 

Та  не  злопамятнйй  бував. 

Ему  в  Тамари  й  окуляри 

Наділа  Вчителька-Мадам. 

Підслухала  ся  блюдолизка, 

Як  наш  Грицькб  завзявся  зблизька, 

Не  так  як  перш  оддалеки, 

Давати  Паничу  значки. 

Щоб  він  умів  роспознавати, 

Хто  „без  Минерви",  як  мовляв, 

И  панував  и  правував. 

Дарма  що  грбші  вмів  придбати. 

Сим  зневажав  багатиря. 

Земель  неміряних  Царя. 


і 


364 


XXXV. 


Ще  б  не  біда,  но  в  тій  розмові 
Грицькб  мій  учневі  сказав, 
Що  в  певному  він  хибив  слові 
И  голову  свинячу  мав... 
Свинячу  голову!  Ся  лайка 
Шпетьнішча,  ніж  була  б  нагайка, 
Від  пробувальця  Паничу, 
Між  багачами  багачу... 
У  первий  раз  тогді  Тамара 
Озвавсь  до  Феникса  мого, 
Та  з  Можновладзьких  уст  йго 
Пійшла,  сказати  б,  тількі  пара: 
„Прасті,  мой  Кгасударь",  а  кив 
Грицькові  абіиит  об-ьявив. 


ХХХУІ. 

И  щ6  ж?-  він  не  того  журився, 
Що  з  дому  прогнано  бго: 
Журивсь  того,  що  не  добився 
Звич&ю  в  Панича  свого. 
Звичаєм  же  звав  серьця  щирость 
И  до  всбго  живого  милость, 
в  розумованьню  висоту, 
А  в  пробуваньню  простоту... 
Як  же  Тамара  схаменувся, 
Що  слухав  суєтних  жінок, 
И  добре  взяв  }'  Паньський  товк, 
Якого  чоловіка  збувся, — 
Грицько  смиреньне  показав. 
Знов  хлопця  школити  почав. 


865 


ХХХУП. 

Мовляв  собі:  ,прияств  ту  не, 

И  туне  мусите  давать... 

В  кого  Господь  диханьне  вдуне, 

Диханьне  жизни,  благодать, — 

Нехай  від  нбго  дух  той  віє, 

В  серьцях  зерно  спасеньня  сіє... 

И  хочу  й  мушу  в  Сьвіті  жить, 

Моім  братам  умом  служить. 

Не  закопаю  скарбу  в  землю: 

Вдам  торжником  бго,  сьвятий. 

Він  буде  праведно  рости, 

Яж  білш  од  Бога  восприемлю'. 

Так  на  сьвій  ум  Грицькб  дививсь, 

Як  під  вамбвини  хиливсь. 


ХХХУШ. 

Намовили  ж  бго  в  десяте 

Служити  розумом  Панам. 

Бо — нігде  правдоньки  дівати — 

Всбго  доволі  д&но  нам, 

Коли  не  'д  Бога,  дак  віч  Чорта, 

Як  забагатіла  Голбта, 

Письменськоі  ж  Науки — аась! 

Вона  иш  Школи  ростеклась, 

Що  над  Латиною  потіла, 

Жувала  в  жвацьці  Польский  стих, 

И  н&віть  чудеса  Сьвятих 

Печерьських  славити  посьміла 

Полщизною,  мов  та  Ляхва, 

Або  сполячена  Литва. 


366 


XXXIX. 

Вбачав  се  добре  наш  учений 
Аж  натто  вже  Сковорода, 
Яка  постигла  люд  хрищений 
У  ту  Хмелнищину  біда, 
У  ту  полом-ьяну  Руіну, 
Що  зьнівечила  Україну, 
Чия  б  вона  там  ні  була. 
Тепер,  як  молока  с  козла, 
Досталось  раньнбму  Потомству 
Від  Калнофойських  та  Могил 
И  их  тупих  „Тератургим". 
Тепер  ми  Хмелів  віроломству 
Платили  дань  ще  й  за  Петра, 
Великости  Богатира. 


367 


ХЬІ. 


Тепер  ти  вже  не  той:  ти  старець, 

Не  юноша  Сковорода, 

Не  муж,  восторжвний  скиталець, 

Кому  ба  й  голод  не  біда, 

И  одиноцтво  між  чужими, 

И  правда-мати  між  лихими, 

Кому  був  сільлю  ти  в  очах, 

Або  печиною  в  зубах. 

Но  ти  все  той  же,  и  як  оний 

Великий  серцем  и  З'МОМ, 

Прямуєш  просто  в  Оччий  Дом, 

Очима  дикими  стрегомий, 

И  назираемий  в  Храму, 

Де  б  серьцю  жить,  царить  уму, — 


ХЬ. 


хьп. 


» 


Вбачаючи  ж  таку  пригоду, 
Як  у  пожежу  СОЛОВ'ЬЮ, 
За  паліів  лихих  що-году 
Виплачував  пеню  свою: 
Моливсь  за  Предків  не  словами, 
А  шедродобрими  ділами: 
Бо  щ6  від  батька  здобував, 
Синку  сторицею  вертав... 
О  духу  віщий!  хто  те   знає. 
Де  вієш  нині  ти  між  нас? 
Тьвій  жертовник  давно  вже  згас, 
А  віяньне  ще  подихає... 
Бес  серденька  твого  й  ума, 
Нас  обіймала  б  довго  тьма. 


В  Храму  Духовноі  Свободи. 
Непідкупноі  Правоти, 
На  лоні  сьвіжоі  Природи 
И  хуторноі  Простоти... 
И  ти  ж  бо,  Грйцьку,  як  и  оний. 
Кого  законно  беззаконний 
Обвинуватив  Суд  людзькйй, — 
И  ти  був,  правді  навпаки, 
Виновен-то  в  Маніхеизьмі, 
„ПІ|о  всі  Собори  прокляли*, 
То,  як  злоріки  знов  верзли, 
у  Богохульнім  Аскетизьмі, — 
В  „Законословів" — мизантроп, 
В  завидників — лихий  Еаоп... 


868 


хьш. 


Нехай  верзуть:  ти  добре  знаєш, 
Що  и  Сократ  отруту  пив, 
И  Той,  в  Кого  в  ногах  ридаєш, 
Гіркбі  чаши  не  'дхилив. 
Між  тисячей  подвижник  новий, 
Ти  носиш  сьвій  вінок  терновий, 
Мов  хто — корону  золоту. 
Бо  мучисься  за  правоту, 
Страдаеш  и,  мов  Ангел  тихий, 
Всьміхаесься  в  душі  ясній. 
Що  прийде  час  невимовний 
Байдужноі  про  зьлюк  утіхи,   ' 
Як  правди  алчущі  серьця 
Наситяцьця  в  Мирів  Творьця. 

-     ХЬУІ,  ХЬУ. 


ХЬІУ. 

Була  ж  ото  весна  квіччаста. 
На  Псьлі  и  Ворсклі  все  цьвіло. 
Бикам  потужним  Радегаста, 
Як  и  півням  Єго, — добро. 
Воли,  наівшись,  ремикгали, 
А  бугаі   ревли-буяли, 
И  крильми  тьріпали  півні, 
Хвалу  сьпіваючи  Весьні. 
Як  древні  Венди  та  Славяне 
Уміли  силу   шанувать, 
Про  се  в  Грицькй,  було  питать: 
Він  и  яснй  знав  и  туманне, 
В  душі  Поатом  був  прямим, 
Хоч  на  Боянщину  й  німим. 


869 


ХЬУП. 

,И  Соломон  (рече)  во  славі 
Так  велеліпво  не  вдягавсь, 
Як  луг  сей  пишно  величавий 
Квітками  й  злаками  вквіччавсь"... 
Се  ж  був  той  луг,  те  поле  бою, 
Де,  в  славу  Руському  Герою, 
Фортуна,  Пані  Зла  й  Добра, 
Иш  Шведзькоро  вінок  зьняла; 
Де  Шведзький  лев  здобувся  лиха, 
И  підогнув,  як  пес,  хвоста; 
Де  слави  й  чести  ліпота 
Сьвітила  й  нам,  да  тількі  стиха: 
Бо  ми  не  тямили,  дурні. 
Що  потурали  Сатані. 


ХЬУПІ. 


Тутть  кров  Мазепина  кипіла 

И  кров  Семена  Паліїї: 

В  квітки  іі  переродила 

Всім  людям  матінка-земля. 

Швед  и  Москаль  тут  просьтяглися, 

В  вінках  по  брацькій  обнялися 

Перед  Всєвишнбго  Судом 

На  лоні,  рідному  обом... 

Ти,  Грйцьку,  знов,  про  щ6  стояли, 

Про  щ6  й  лягали  Козаки: 

Щоб  у  крові  знов  хижаки, 

В  кррві  й  горільці  утопали,  — 

Щоб  знов  Козак-вампир  ожив 

На  аьвяк  Сьвячених  тих  Ножів. 


24 


370 


371 


ХЬІХ. 

Не  від  Жидів,  мовляв,    „невірних", 
Не  від  Ляхів  'це  все  ти  знав: 
У  Німьця  фактів  достовірних, 
В  Нібурородника,  шукав... 

ІИ  йк  Европа   осудила, 

[И  як  неславою  окрила 

[Сіпак  запеклих,  Козаків, 

[Твоіх  бешчесннх  Земляків... 

|8  им-БіІм  Козацьким  ти  таівся 
Зеред  Письменників  чужих. 
І^об  не  вразити  ока  их, 

ІКозацького  ти  й  вуса  зьрікся: 

|И  ти  ж  бо  в  нім  той  сьміх  вбачав, 
1^0  Самовидець  прописав. 


Признайсь,  о  тине   невміруща! 
Про  що  пісні  ти  занедбав? 
Чи  не  про  те,  щоб  проіоіятуща 
Проява,  той  Козак,  не  встав? 
Ні!  се  Схоластика  зробила. 
Вона  тобі  товкла  й  трубила. 
Як  Шляхті,  жертьві  Езуіт, 
Що  Ноів  Хам  не  був'Пиіт... 
тут  Шляхецька  Немезида 
Га  Хамах  мстилась  Козаках, 
1^0  по  Шляхецьких  головах 
ІІ0ДИЛИ  с  Пращура  до  Діда,  — 
1^0  повертав  Козак  в  жінок 
вельможних  Павь  и  Панночок. 


^ 


Ш. 

Бо  Муза  загнана  в  жіноцтво, 
Творила  в  Слові  чудеса: 
Цьвіло  жіноцтво  й  парубоцтво, 
Цьвіла  в  жінок  сердець  краса. 
И  як  дзегзиця"  на  Дунаі, 
Так  и  „зозуля"  в  дальнім  Краї 
У  дорогого  в  головах 
Знов  виливалась  у  пісьнйх. 
Но  все  те  упир-Бурса  жерла, 
Як  жер  кров  Руську  Азіят: 
Заскіглив  Лірник  пустосьвят, 
А  Гомеричня  дума  вмерла: 
Про  Миколая  верещав, 
Про  Андибера  вже  мовчав. 


ЬП.. 

И  ти,  мов  Дяк-письмак  Попові, 

Сліпому  Лірнику  служив, 

И  від  Бояновоі  мови 

Козак  обох  вас  одлучив. 

Він  кабаками  та  шинками, 

Да  гопаками  й  тропаками, 

Да  перепбями  прогнав 

Всі  сьпіви  з  голови,  що  знав. 

За  часів  давніх,  ще  як  Байда 

Буяв  по  Струсях-Витязях, 

Завзятьтя  й  мужности  Князях, 

И  лаври — не  пьянйць  одрада  — 

Рвав  там,  де  й  славний  Грек  Арго 

Не  переважив  би  Єго. 


2і« 


372 


ЬПІ. 


Но  ти  став  нашим  сем-ьяцином, 
Тих  що  над  радощі  Землі 
И  над  печалі  правди  гимном 
Вессмертний  дух  сьвій   вознесли, 
И  се,  рокочуть  віщі  струни, 
Громи  олживому  й  перунн, 
А  серцю  чистому  хвала. 
Кастальська  ш  чесного  чола 
У  тйбе  мертвий  прах  зливає. 
Живеш  ти  й  дишеш  серед  нас, 
И  прийде  день,  настане  час, 
Що  Правди  Вік  тебе  згадає... 
Тогді  в  віньці  Царів  Царя 
Засьвітицьця  новй.  Зоря... 

ЬІУ. 


Тепер  ти  вже  не  той:  сю  правду 

Кажу  тобі  не  в  гіркоту. 

Ти — старець,  и,  за  те  в  награду, 

Облікся  в  крашчу  ліпоту. 

Як  мед  старий,  або  той  венгрин, 

В  лбхи  Старбпольські  „перйгрин", 

Що  Вік  зьвікуе,  то  в  нову 

Собі  придбає  міць  живу, 

Так  ти  придбав  еси  повагу 

И  силу,  и  красу  души... 

С  тебе  хоч  Вогоцьця  пиши, 

Ума  и  серьця  рівновагу. 

А  біла,  довга   борода... 

Так!  се  не  той  Сковорода. 


878 


ЬУ. 


Ему  поваги  надавала 

Ще  й  проста  свита-кобеняк, 

Що  гуаею  Голота  звала, 

А  гуню  вславив  той  Козак, 

Що  с-під  Кумебк  десь  дівався, 

С  Панів  у  вічі  насьміявся, 

А  потім  Гектором  зробивсь, 

На  Старьці  пишно,  гордо  бивсь... 

Из  Гектора  ж  та  в  конокрада 

Москвич  бго  преобразив, 

Що  трицьцять  тбмів  сочинив. 

Не  знаючи,  де  лжа,  де  правда; 

Та  й  не  бго  ж  бо  се  вина, 

Що  він — посьлід  Карамзина...  ''*) 


ЬУІ. 


Седів  из  ним  у  брицьці  рядом 

Той  Пан,  що  Панові  служив 

Давнезним  Старопольським  ладом 

И  цілого  півроку  вбив, 

Щоб  Можновладнику  вгодити. 

Сковороду  підговорити 

Аж  з  Вілорушчинй  на  Псло 

Приіхати  в  Нове  село. 

В  своім  жуп&ні  чепурненьким, . 

Здавався  він  коло  Грицька, 

Позад  возниці-Козака, 

Служббвим  Козачком  дрібненьким, 

Та  був,  мов  Орлик  той,  юркий, 

Що  знав  Мааепини  гріхи. 


374 


ЬУІІ. 


Мазепо!  дух  тьвій  ще  носився 
По  тих  прославлених  полях, 
Де  Карл  с  Петром  за  Царство  бився, 
Як  Рицарь  Щастя,  на  мечах.  ''^) 
Я  й  мушу  Орликом  прозвати 
Того,  хто  знав,  як  ублагати 
Грицька  перекотить  поля  ''^) 
Звичаєм  знаного  Царя 
П-ьяниць  крівавих,  Наливая... 
Мазепо!  дух  тьвій  ще  носивсь 
Там,  де  пройдйсьвіт  сей  зробивсь 
Змблемою  „страданій  Края". 
Змблем5'-лжу  аж  два  Віки 
Кохали  в  серьці  Козаки. 


ЬУПІ. 

Мій  Орлик  був  Слугою  Пана 
Забари,  що  на  Псьлі  осівсь 
И  не  боявсь  сусіда  Хана, 
Мов  Князь  Ярема  возродивсь, 
Котрий  Лубні  колись  прославив 
И  можновладно  Краєм  правив. 
Що  Вишневеччина  звемб... 
Тепер  ми  миром  живемо, 
Тогді  ще  всі  жили   войною. 
Оце  ж,  як  море  пісьля  бурь 
Не  хутко  радісну  лазурь 
Бес  хмар  побачить   над  собою, 
Так  пісьля  воен-завірух 
Нескоро  вгамувавсь  наш  дух. 


375 


ЬІХ. 


Забара  сей  на  Псьлі  родився, 
Та  забаривсь  десь  у  Литві; 
В  Німещині  предовго  вчився, 
Жав  и  в  Столиці,  и  в  Москві; 
С  Царьськйми  Дуками  спізнався, 
,  И  чином  не  малим  пишався; 
Був  новина  в  нас — Бригадир. 
Носив  гаптбваний  мундир, 
И  грошей  мав,  чутнб,  без  ліку. 
По  Польській  на  Вкраіні  жив, 
И  Слуг-Панів  собі  завів. 
Середьнбго  літами  віку, 
Книжк&ми  бавитись   любив, 
Рідкий  був  птах  серед  Панів. 


ЬХ. 


На  дикім  узгряниччі  Царства, 
Що  наш  Славутиця  Дніпро 
Ділив  тогді  ще  віт  Татарства, 
А  наші  ріки  Ворскло  й  Псло, 
Як  діти,  бігли  до  старбго, 
Широководного,  бистрбго. 
Сей  сьміливий  проява-Пан 
Нові  осади  закладав, 
И  ширив  займищй,  що-року. 
Ніхто  бго  не  зупиняв: 
Судами  кожного  лякав, 
За  Ворскло  сягонув  д'  Востоку, 
А  'д  Заходу  впіравсь  у  Псло  — 
Селив  село  повіз  село. 


II 


37в 


ЬХІ.     ' 

Хто  ж  сей  новий  Колонізатор 
Побереньдіевських  пустинь? 
Чи  знов  Полщизни  култиватор, 
Відступник  Предківських  Сьвятинь, 

І  Як  оний  гордий  Вишневецький, 

;  Вояка-Полубог  Шляхецький, 
Перелицбваний  Кончак, 

;Або  бго  товариш,  Гзак? 
Чи,  може,  се  Дидро  в  мундирі, 

і  Народьніх  прав  пропагандист, 

І  Благополучний  акгоіст, 

[Принадна  постать  у  сатирі? 

[О  друзі  й  враги  моі! 

І  Ви  з  ним  усі,  мабуть,  своі. 


ЬХП. 

Старий  літами,  та  не  млявий, 
Перекотиполе  новй, 
Грицько  Сковорода  упрямий 
Таким  и  в  споминках  живе,  — 
Упрямий  всюди,  хоч  мовчущий. 
Де  промовляв  до  него  Сущий, 
Сьій,  Веиз,  вїос,  ЕговА: 
Сьвяті  однаково  слова. 
|Но  швидкотою  й  Наливая 
В  козакуваньні  б  заломив, 
Колиб  бго  той  Вік  родив, 
Як  жерла  нас  Козацька  зграя. 
Він,  поруч  з  Орликом   юрким, 
іув  Ііго-м  з  Бурси  молодим. 


877 


ЬХШ. 


Из  Могилева,  де  зоставив 
Кріваве  пожарище  Царь 
Крові  й  Руіни,   путь  направив 
На  той  Мстиславль,  де  Государь 
Другого  Віку  и  Народу, 
Не  Береньдібвського   плоду, 
Ограду  Русі  збудував 
И  славним  именем  прозвав, 
А  авіттіля— на  Новий  Город 
Буй-Тура  Князя  Сіверян, 
Що  „поборав   за  Християн", 
Терьпів  неволю,  нужду  й  голод, 
И  звив  §му  за  те  Сьпівець 
Хвали  бессмертноі  вінець. 


ЬХІУ. 


О  дороге  кубло  ПоатаІ 

Тебе  й  без  Игоря  во-вік 

Не  затопила  б  сонна  Лета: 

В  тобі  кохався  чоловік, 

Що  встав  один,  один  без  брата. 

На  иншого  вже  супостата, 

Не  на  Гзака  вже  й  Кончака, 

А  на  вампира-Козака, 

И,  так  як  Игорь,  у  кощійське, 

Сідло  неволницьке  сідав, 

И  гірше  ніж  той  Князь  дознав 

Новй  тиранство  Половецьке,  —  . 

Нову  неволеньку  в  Гааків 

И  в  кривомоввих  Ковчаків. 


378 


ЬХУ. 


Сьвітися,  мій  ЕрусалимеІ 

Я  в  серьці  пбминки  ношу 

И,  мов  у  фимиама  димі, 

В  твою  хвалу  их  возношу... 

Тебе  тут,  Грицьку,  тихі  води, 

На  лоні  пишноі  Природи, 

Так  веселили,  як  мене. 

Нехай  се  дух  тьвій  спомяне! 

А,  може,  й  той,  хто  тихоструньні 

Настроів  гз'слі  золоті 

И  на  підхмарьній  висоті 

Згадав  пісьні  широкодумні 

Бояна  віщого, — и  він 

Дзвонив  тут  у  преславній  дзвін. 


ЬХУІ. 


Доколі  ж.  Господи,  доколі 
з  „лукавим  родом"  боротьба? 
В  Твоій  сьвятий  незнаній  волі 
И  злих  и  праведних  судьба. 
Чи  довго  буду  ще  сьвященним 
Огнем  сим  людям  „развращенним" 
Серьця  беспутні  яСожигать"?.. 
Се  ж  искорка  ТвоЯу  Сьвітило 
Сьвятоі  правди  на  Землі! 
Не  дай  ій  згаснути  в  имлі 
И  в  тумані,  що  напустило 
Лукаве  кодло  Письмаків, 
На  похвалу  своіх  Гзаків! 


379 


ЬХУП. 


Від  Сіверьська  та  й  до   Полтави 
Перекотиполе  несло  * 
Чудовним  вітром...  Не  дьля  слави, 
Не  дьля  хвалебности  жило 
Те  серце,  повне  благородзтва. 
Над  себезнайством  превосходзтва. 
„И  хочу  й  мушу  в  Сьвіті  жить, 
Щоб  жизні  ближвбго  служить": 
Такий  завіт  воно  держало 
Від  Господа,  Владики  Сил, 
И  між  людзькйх  сердец-могил 
Восторгом  жи.зьні  трепетало. 
Блажен,  хто  коротає  вік. 
Як  Волі  й  Правди  чоловік! 

ЬХУПІ. 


Так!  Воля,  Розуму  Свобода 
Серед  неволі,  дар  сьвятий 
Тому,  хто  між  лукавих  рода 
Служив  Закону  Правоти. 
Служив  Грицькб  сбму  Закону, 
Як  Музи — Богу  Аполлону, 
И  дух  бго  благословляв  — 
Хто  про  Народьне  Благо  дбав. 
Благословенним  був  у  нбго 
И  мій  по  Ніженю  Земляк, 
Коніський,  Пастир-Патриарх 
Для  Русі  Віку  Золотого: 
Під  ним  убогий  Білорус 
На-віки  власти  Папи  збувсь. 


380 


ЬХІХ. 


При  вім  и  Русин-Украінець 
Од  Січи  й  Криму  отруснувсь: 
Не  набегав  уже  Гординець, 
Комишаиків  такояс  позбувсь, 
Що  Чумакам  из  ратищами 
Прийшлось  ходити  за  мажами, 
В  обідьді  скрийечкй  довбать, 
Щоб  гроші  де  було  сховать... 
Як  обьіжджала  Катерина 
Прилучений  до  Царства  Край 
И  водворяла  тихий  Рай, 
Там-де  була  лиха  година 
На  Білій  Русі  від  Ляхів, 
А  в  нас  від  Хана  й  Козаків, — 


ЬХХ. 

Коніський  позирнув  з  висока 
На  Царственний  Минерви  ход: 
Бо  се  дьля  Церкволюбця  ока 
Був  Соньця  круг  Землі  обход... 
И  вся  Россія  підхопила 
Витію  на  духовні  крила, 
И  сам  Грицькб  Сковорода 
Низький  чолом  §му  віддав. 
Скінчивши  у  Панів  Науку, 
За  костур  Странницький  вхопивсь, 
И  перед  старцем  опинивсь, 
Що  серцем  чув  Народьню  муку. 
Его  з  давбн  Коніський  знав: 
Товариша  в  нім  привітав. 


381 


ЬХХІ. 


Ще  Ритор&ми  розлучились 
И  бйз  вісти  десь  по  Сьвіт&х 
Вітр&ми  Шкілними  гонились, 
Аж  пбкн  вже  в  чужих  устах 
Свої  имйньня  стали  чути 
И  верховодниками  бути — ^ 
Один  спасенних  простаків, 
А  другий — значних  Письмаків. 
Про-те,  братами  обнялася 
Тепер  нерівня  Сьвітов4, 
И  любомудра  голова 
Из  головою  понялася, 
И  потекли  щасливі  дьні 
Бесід  в  келейній  тишині. 


ЬХХП. 


Келейна  тишина,  незнана 
Пронирливим  Сьвітовикам, 
Не  раз,  мов  нитку  Ариядна, 
Давала  добру  раду  нам... 
Про  лжу  святу  не  вспоминаем: 
Ми  тількі  правду  поважаєм, 
А  хитросплетена  брехня 
Сама  впаде  с  свого  коня... 
Ся  тишина  й  мойму  Грицькбві 
Згодилась  білш  пустих  Наук, 
Що  заснував  ловун-павук, 
Як  появились  люде  нові, 
И  нові  мисьлі  почали 
Перемінять  лице  Землі. 


382 


ЬХХІІІ. 

Чого  бажаємо,  те  сницьця 
Нам  у  лестивих,  віщих  снах, 
А  зло  грядуще  коревицьця 
Заздалегідь  у  розумах. 
Одних  лякає,  других  будить, 
А  инших  до  непевних  нудить, 
Перевертних  пророкувань, 
До  воєн,  до  крівавих  бань... 
Два  нещасливих  милиони 
Жили,  цьвіли,  чи  ще  в  мамок 
И  ніжносердих  матірбк 
Шукали  сну,  чи   оборони 
Від  пустунів,  що,  як  вони, 
Тулялись  в  игрище  войни. 

ЬХХІУ. 

И,  так  як  гордиі  надіі 
Вселяли  в  Польку  віщий  сон 
Про  стародавні  Польські  мріі, 
И,  як  ийшов  Наполеон 
На  Вислу,  Німан  и  Вилію, 
Щоб  „Фурию"  ту  вбить,  Россію, 
У  Патриоток-матірбк 
Вродився  не  один  синок — 
Портрет  Великого  Героя, — 
Так  само  в  городі  Петра  . 
Була  своя  на  сни  пора. 
На  сни  потужности  устоя, 
И  чула  Царственна  Москва 
Своі  на  торжество  права. 


383 


І,ХХУ. 


И,  як  над  градом  Гаваоном    . 
Внимало  Сонце  Навину 
И  вад  долиною  Блоном 
Луна  впокорилась  бму, 
И  чув  у  дусі  він  великі 
Завіти  про  Земні  Язики, 
В  Віки  грядущі  прозирав, 
Глаголом  Господа  взивав, — 
Так  и  натхненному  Витіі 
Побідним  шествием  Царя 
Здалось  тогді  не  вавманії, 
Що  Сонце  йде  кругом  Россіі,- 
Царя  Судеб  обох  Роесій, 
Губителниці  Польських  мрій. 


ЬХХУІ. 

Келейна  тишина  Грицькові 
Дала  про  Руський  Лабиринт 
Спасеньні  указаньня  нові 
Про  той,  що  наступає,  Сьвіт. 
Не  дармо  ж  бо  и  Запорозький 
Сьпівець,  апііросіез   Московський, 
Великим  Сьвітом  називав 
Той  дух,  що  Січу  зруйнував. 
„Настане  час  (рече  Гриць  мовчки), 
Страшний,  як  той  що  предадять 
Друг  друга  и  зненавидіїть 
Правдивих  ради  лжепророки, 
А  прекратяцьця  они  дьні 
Избр&нвих  ради  з  нас- одних".  ") 


384 


ЬХХУП. 


Рече  ж  собі  й  мій  Орлик  стиха: 

„Великого  еси  ума, 

Та  не  велика  с  тйбе  втіха, 

Що  в  тйбе  голосу  кат  ма". 

Бо  мій  Философ,  чн  Спасенник, 

Був  не  зубрій,  мовляв,  товченик: 

Мав  школу  й  у  собі  самім. 

Тим,  и  здававсь  тогді  німим. 

Коли  вбачав,  що  я  Богослова 

Удався  б  луччий  Судовик, 

А  ш  Чорноризьця — ростовщик. 

С  таким  не  тратив  марно  слова. 

В  очу  в  Грицька  й  сам  Орлик  був 

Не  те,  щ6  він  від  нбго  чув. 


ЬХХУІІІ. 


Побачивши,  що  без  Йинерви,  ^ 
Як  він  мовляв,  Посел  живе. 
Що  се — або  був  злодій  первий, 
Або  такий,  що  греблю  рве, 
Він,  по-просту,  бго  цурався, 
Чогось  немов  бго  й  лякався, 
По  пасік&х  від  нбго  кривсь. 
Аж  се — в  Коніського  зустьрівсь. 
Той  про  Вельможного  Забару, 
Як  він  Царицю  зустьрічав 
И  прерозумно  привітав 
Десь  на  Дьніпрі,  листів  ис  пару 
Від  „певноі  Персони"  мав, 
Приятелеві  прочитав, 


385 


ЬХХІХ. 


И  нахилив  бго  до  згоди 
З  Забарою  й  благословив 
Через  гаі,  степи  и  води 
Направити  стопи,  де  жив 
Прославлений  Колонізатор, 
Пустинь  одвічних  Култиватор, 
И  помогти  бму  с  синка 
Зробити  серцем  Руснака, 
А  розумом  надію  края... 
Той  Край  Коніському  й  бму. 
По  люду  й  климату  свойму, 
Був  злтишок  Земного  Рая, 
Корона  всіх  Царьськйх  Корон 
И  Благочестия  Сион. 


.  ЬХХХ. 


Привикши  в  пишного  Тамари 
И  в  инших  Дукачів  Панів, 
Що  на  Вкраїні  в  нас  постали 
С  перначоносних  Козаків, 
Готове  слухати,  мовчати, 
Про  сйбе  розум  сьвій  держати, 
Грицько  и  з  Орликом  мовчав, 
Дарма  що  той  бму  турчав 
Про  Паньські  дббра  та  осади, 
Нові  за  Ворсклом  займищі, 
Неміряні  урочищі 
И  про  Царицини  награди, 
И  як  Царицю  Пан  сьтрічав, 
И  ій  орацію  сказав. 


V» 


386 


ЬХХХІ. 


Дознавсь  Грицько  й  про  Паньську  ласку 

До  Орлика,  Слуги  свого, 

Як  на  Великдень  перву  пасху 

Пан  шле  до  селища  его, 

А  селище  бго  займало 

Землі  на  сотьню  хуторів, 

Та  вже  й  тепер  осади  мало 

С  півсотьні  або  й  білш  дворів, 

И  в  них— над  сотьню  крепаків: 

Бо  люде  вже  тепер  шукають 

Не  лями  по  Тилигулах, 

Не  сховища  по  комишах, 

За  полу  знов  Панів  хапають 

И  хилять  голову  к  землі. 

Аби  осістись  на  ролі. 

ЬХХХП. 


Хваливсь,  що,  бувши  Мещанином, 

Его  дід  Козаків  цуравсь, 

А  потім,  из  одинцем  сином, 

З  Мещан  в  Козацтво  приписавсь: 

Бо  вийграло  Козацтво  справу, 

Загнало  Крамарів  під  лаву, 

Само  ж  засіло  по  Судах, 

По  Магистратах,  Ратушах; 

Та  й  Мещанином  добре  мався, 

Тим  и  в  Козацтво  прийняли, 

, Славетним  Паном"  скрізь  писався. 

С  Панами  ж  дід  бго  не  бивсь 

И  в  Шляхти  за  хребтом  туливсь. 


387 

ЬХХХПІ. 

Грицько  від  Орлика  пового 

И  від  гидких  бго  річей, 

Де  всюди  кривда,  що  ні  слово, 

Відпочивав,  як  из  очей 

Зникав  сей  побегайло  Паньський, 

Гнилий  недоідок  хижацький. 

Колиб  він  спершу  обьявивсь, 

Не  дав  Грицько  б  себе  намовить 

И  Архипастирю  тогді... 

Йде  назустьріч  він  беді, — 

Якій,  не  знає;  а  готовить 

Ему  новий  Тамара  щось — 

Такого  й  чуть  не  довелось... 


ЬХХХІУ. 

,Щ6  ж?  мушу  жити!  Не  дьля  того 
Господь  у  Мир  мене  послав. 
Щоб  ис  солодким  и  гіркбго 
Нічбго  в  жизьні  не  дізнав... 
Ні!  хочу  й  мушу  в  Сьвіті  жити. 
Все,  щ6  б  ні  лучилось,  терпіти* 
И  згбрда  на  того  зирнув, 
Хто  апостатом  правди  був. 
И,  хоч  померкла  перспектива, 
Що  дух  бго  був  змалював, 
Суміти  сумом  перестав. 
Душа  була  о  Возі  жива... 
И  засьпівав  у  думці  кант, 
Своеі  думки  вариянт. 

ЬХХХУ. 

То  був  про  истукан  Дейри 
Церковний  гимн  Дамаскина, — 


•25 


388 


889 


Пророча  на  сердечній  лирі 
В  Сковороди  мого  струна... 
Як  був  ще  хлопчиком  малйньким, 
То  любим  голосом  тоненьким 
Що  звецьця  в  музиці  дискант, 
Висьпівував  сей  гарний  кант. 
И  послано  бго  в  Столицю 
Царьськоі  Церкви  в  Півчій  Хір, 
И  він  Царьськйй  побачив  Дьвір 
И  Божество  Двора— Царицю... 
Елисавета  се  була, 
1,0  Край  наш  в  ласку  прийняла, 

ЬХХХУІ. 

забажала  подивитись, 
ІЯк  наші  селами  живуть, 
Ти  городу  тому  вклонитись, 
ГЩо  по  всій  Русі  Батьком  звуть. 
И  наш  Грицькб  в  Царьськйх  каретах, 
В  придворних  шатах  да  штиблетах, 
Вернувсь  до  нас,  та  й  нарядивсь 
У  простоту,  що  в  ній  родивсь. 
Байдужне  золото  малбму, 
Сьвященний  Столичан  кумир: 
Его  душа  вкусила  мир. 
Як  рідну  на  хатйх  солому 
Побачив  та  поля  й  луги. 
Річок  розлогі  береги. 

ЬХХХУП. 


І 


„О  телче  золотий!  заявився 
Мені  ти  в  дивній  ліпоті; 
По  дух  мій  бодрий  не  вклонився 
Мирській  зрадливій  суєті", 
Мовляв  собі  Грицько,  як  Паньські 
И  поруч  с  Паньськими  простацькі 


Осади  понад  гарним  Пслом 
Віталися  село  с  селом. 
Віталися  вони  стадами, 
„Добутком",  любим  и  Царям, 
И  хліборобам-ратаям, 
Та  молодими  ще  житами, 
Що  визирали  з-за  трави: 
Вже  не  боялись  Татарви. 

ЬХХХУІІІ. 

И  спогадав  про  Розумиху 

И  Розуменків,  двох  братів: 

Чи  він  би.  Матері  на  втіху, 

Так  високо  злетіть  схотів?... 

Ні!  зьрікся  б  и  Матусі  певно. 

„Что  мн'Ь  й  теб-Ь  (сказав  би),  жено"? 

Як  той,  що  на  весільлі  дбав 

Про  час,  котрий  на  думці  мав...  ^^) 

Ровеснику  Адама  Смита 

Не  снивсь  багацтва  идеал, 

В  котьрім  с  перйкірних   начал 

Зросла  Наука  знакомита 

И  нравственности  и  багацтв, 

Підпора  и  Громад  и  Царств.  ''^) 

ЬХХХІХ. 

Упрямий  син  свого  Народа, 

Упрямого  в  добрі  и  в  зьлі, 

Він  строів  жизьнь  Людзького  Рода 

На  дОтпущенія  козлі". 

Избрй.нних  ради...  Хто  ж  избранний, 

У  Философиі  туманній 

Прохбдилось  мовчаньнем  се... 

Щб  в  жертву  Богу  принесе? 

Чи  дух,  мовляли,  сокрушенний, 


І 


390 

Его  же  Бог  не  вничижить, 
Чи  розум,  що  в  ногах  лежить 
У  юродивого,  смиренний?... 
Про  сйбе  кожен  тількі  дбав, 
Громадзький  бгул  забував. 

ХС. 

Над  9КГ0ІЗМ0М  Богословським 

Одним  Грицько  мій  возвишавсь: 

Що  в  Стоіцізьмі  Философськім 

Панів-Земляцтва  не  цуравсь. 

Чи  так,  чи  сяк,  вони  держали 

В  руках,  що  Предки  виривали 

То  з  Варварьських,  то  а  Ляцьких  рук. 

Оце  ж  єдиний  сьвіт  Наук, 

Як  він  в  Німещині  вже  бачив, 

Ис  повновласних  Козаків, 

Нових  Макгнатів-хижаків, 

Ему  надією  маячив 

Зробити  не  Панів,  людей 

Хоч  за  якихсь  далеких  дней. 

ХСІ. 

„Не  зупиняти,  просвіщати 
Повиньні  ми  (він  думав)  Дук, 
То  Й  зацарює  Правда-Мати 
У  нагороді  чорних  рук. 
И  не  страгаилища  Дракони, 
А  мудьрі  кротосьтю  Солони 
Наставлять  нас  на  путь  любви, 
Щоб  с  праць  користувались  ми. 
Себе  ж  розумно  возьлюбивши, 
Про  власну  дбаючи  корпсьть, 
Ми  б  духом  брацтва  тим  велись. 
Щоб  заробляли  й  люде  инші... 


_39І_ 

Той  добре  лвбдзьку  вдачу  знав, 
Хто  дьві  любві  сі  прирівняв. 

ХСП. 

„Великодушием  (тут  мов  би 
Адама  Смита  він  читав... 
Ні!  сам  лівдзькі  серьця  й  утроби 
Мудрець  мовчущий  штудував), 
Великодушием  спасенним, 
Хочби  й  од  Господа  натхненим. 
Нам  рятувати  Мир  шкод4 
(Мовляв  собі  Сковорода)... 
Які  б  ні  видумав  закони 
Минос-Пекелнпк,  чи  Ликург, 
Громадзького  рятунку  друг, 
Их  перероблять  Милиони 
Собі  на  корисьнішчу  стать: 
Бо  всяк  про  сйбе  буде  дбать. 

ХСПІ. 


„Ва  й  Орлик  сей — дбайло  таківський, 

Да  тількі  звик  в  мутьній  воді 

Мов  хаптурі  хапать  Попівські, 

Поки  сьліпі  людзькі    вожді. 

Сьвітімо  ж  сьвітло,  не  сьліпуймо, 

Осьвітою  людей  рятуймо! 

Едина  стать,  єдина  путь 

З  безодьні  зол  Землі  зорнуть! 

Во  вже  ми  бились-воювали 

И  землю  рвали  з  вразьких  рук. 

Тепер  одно:  Наук,  Наук 

Серьцгі,  мов  жизьні,  вожжадали. 

Оце  ж  и  чашею  води 

Не  втратною  своеі  мзди. 


392 

ХСІУ. 

,А  хто  такий  сей  Пан  Забара: 

Чи  він  з  Минервою  живе, 

Чи  тим  же  робом,  що  й  Тамара, 

Герби  апотеозом  зве, — 

Се  не  Философове  діло... 

(Тут  мій  Философ  мислив  сьміло). 

я  проповідую,  вони, 

Коли  не  чада  Сатани 

И  правди  в  практиці  шукають, 

Нехай  такі  мои  слова. 

Які  знесе  их  голова, 

Во  благо  людям  обертають; 

Коли  ж  послужить  Сатані, 

То  горе  им,  а  не  мені! 

ХСУ. 

,Ми  с  практиками  поділили 

Всіх  підначалних  нам  людей, 

И  зберегаем  наші  сили 

Там,  де  владика  той,  чи  сей. 

Ми  властни  мислі  им  давати, 

Вони — приймати  й  не  приймати, 

Покіль  Минерва  й  жизьнь  сама 

Не  доведуть  их  до   ума... 

Про  всіх  доволі  в  Сьвіті  діла, 

И  про  Царів,  и  про  Панів, 

И  про  Купців,  и  про  Майстьрів, 

Кому  що  Доля  приручила. 

Ні  нам  в  их  практику  встрявать. 

Ні  им — нам  волі  не  давать. 

ХСУІ. 

„Благословенна  Жрице  Правди! 
Обходь  наш  Край  своим  умом. 


89а 

ПІ^об  не  було  міз  нами  зради, 

Між  Братьтею,  як  під  Ляхом, 

Що  ми  „своіх  не  познавали", 

Иш  Чужоземцем  накладали. 

За  Дикгнітарства  осяйні 

У  люби  жертву  Сатаві"... 

Такі  Сковорода  шкварчуща 

Шкварчала  нам  тогді  слова. 

Як  у  Короні  Голова 

Знай  турбовалась  невсипуща, 

Щоб  з  нас  изьняти  людзький  сьміх, 

Спасти  нас  від  себе  самих. 

ХСУП. 

И  альфа  жизьві  и  омега 

В  мечтах  про  пустирі  зійшлись: 

Владичиця  Землі  й  сердега 

Бурсак-Философ  завзялись 

Очистить  Край  наш  очищеньнем, 

В  Науці  й  Правоті  Крещеньнем, 

Щоб  8  братогубців-Каінів 

Зробити  Русичів-братів. 

В  обох  сих  головах  сьвітилась 

Зоря  грядущих  наших  дьнів, 

Як  Русь  Воянових  Віків 

Ис  пепла  Фениксом  родилась, 

Як  ми  злились  в  один  союз 

В  иміія  всіх  Грацій  и  всіх  Муз. 

ХСУПІ. 

„Великий  Сьвіт,  вона  ж  то  знала 
(Вернувсь  изнов  до  власних  дум). 
Про  що  Забару  награждала... 
Такий  чуткий  практичній  ум 
Своє  почує  й  кріз  Столітьтя, 


894 

Як  чули  ще  до  Лихолітьтя, 
Дй  жизьнь  на  иншу  стане  стать, 
Кудіі  від  Біітия  втекать. 
Дьві  тількі  вшанувала  мові, 
Верстаючи  дорогу  в  Крим... 
Не  фимияму  ж,  певно,  дим 
В  Забариному  важив  слові... 
Умів  добре  царювать, 
(ак  знає,  зк  що  й  шанувать. 

ХСІХ. 

.Великий  Сьвіт  и  наиіа  Мати. 

Се  справді  пречудьні  слова 

У  тих,  що  звикли  зневажати 
[Чужі  звичні  и  права!...    • 
[Як  з  уст  младенчеських  и  ссущнх,  *') 

Так  тут  з  ворожих  проклятущих-ь 

Ти  сотворив  еси  хвалу, — 

Не  поношеньне,  не  хулу, 

Як  тайні  недруги  вповали, 

Що  славну  Запорозьку  Січ, 

Козацьку  Постолиту   Річ, 

Возстановити  замишляли, 

И  знов,  залігши  в  комишах, 

Кругом  распростирати   страх. 

С. 

„Великий  Сьвіте!  рошширяйся 

Поки  СтарА,  осілась  Русь, 
\  В  Сармацькі  Гори  упірайся, 
і  Де  наш  обичай  не  забувсь... 

Ти  справді  те,  в  щ6  облеклася: 

Царюючи,  превознеслася. 
[Благословенний  тьвій  Вінець, 

Одрадо  праведних  сердець! 


< 


895 

* 
Тебе  бессмертие  вітає 
Ще  в  достославному  житьті... 
Твоєю  славою  й  мені 
Минерва  бодрий  дух  вдихає... 
И  хочу  й  мушу  в  Сьвіїі  жить, 
Избранникам  твоім  служить"! 


Пісьня  трейтя. 

1. 

Туманна  Старино  Варязька, 
Начало  Руси  неясне. 
Культуро  Греко-Християньська 
И  Слово  древнє  голосне! 
Добро  и  Зло  тисячолітьне, 
в  серьцях  и  розумах  насьлідьнв! 
Вас  викликає  з  забутьтй 
Стьрівожена  душа  моя. 
Нехай  вона  нову  картину 
Змалює  древнім  язиком. 
Що  під  Ляхом  и  Козаком 
Переживав   лиху  годину, 
И  зьрікся  був  уже  того, 
Щб  воспитало  дух  бго. 

1І. 

Единства  Руського  був  зьрікся, 
Що  Київ  нам  завітував 
Як  на  нові  міста  рожжився 
И  дітьми  их  своіми  звав. 
Нехай  побачять  супостати 
Традицій  рідних  апостати, 
Що  духа  Руського  ні  Лях 
Не  придушив,  ані  Козак. 


396 

Ви,  струни  Віщого  живиі! 
Дзвоніте  голосно  мені: 
Нехай  в  Кобзарьськім  тумані 
Засьсяють  маяки  новйі, 
Як  верховиньні  ті  огні, 
Рятунок  наш  у  Давнині....  **^) 

III. 

Як  нас  Татаре  облягали 
Полями  Дикими  кругом 
И  з  ликами  на  нас  чигали, 
Ріля  ж  лежала  облогом, 
Так  в  нас  тепер  Науки  поле 
Лежить  просторе,  дике,  голе, 
И  родять  тілько  бодяки — 
Героі  брйхень,  Козаки.... 
О  Музо  чести  и  поваги! 
Подай  нам  истену  в  завіт, 
Пролий  тьвій  невечірьній  сьвіт. 
Нехай  поменїпае  одваги 
В  письменних  наших  брехунів, 
Оцьця  Пекелного  синів... 

IV— VII. 


VIII. 

Перекотиполе  котилось 
На  Глухів  мій  глухонімий, 
И  під  Путивлем  зупинилось, 
о  городе  незабутнйй! 
О  щите  Рушчинй  Новбі 
Від  завірухи  Степовбі, 
Від  Половців,  віт  Татарви, 


8 


897 

И  від  лестивоі  Ляхви! 
С  твого  забрала  Ярославна 
Пустила  голос  голосний, 
Зегзиця  Руськоі  весни, 
Праматір  наших  Жеп  преславна, 
Що  вміла  гаряче  любить. 
Плачем  бессмертиим  голосить. 

IX. 

Пустила  голос-плач  лугами, 

Що  нам  дубровами  шумлять,  "2) 

И  розмовляють  з  берегами, 

З  дідами  внуки  гомонять. 

Ми  голос  той  почули  серцем, 

И  проквиляем  білозерцем, 

И  квилимо  до  Старини,  •*') 

До  Староруськоі  Весни.  ■ 

О  вісно  жизни  молодоі! 

Хоч  гостем  ти  до  нас  вернись,®*) 

Хоч  в  лузі  гомоном  озвись! 

Нехай  сьцілющоі  живоі 

В  твоій  криниці  нап-ьемось, 

В  одно  с  тобою  зільлемось! 

X. 

Чого  ж  ти,  Грйцьку,  зупинився? 
Ти  пс&льмами  сьвятпми  жив, 
И  з  Рідним  Словом  розлучився, 
И  Музі  Книжницькій  служив. 
Ти  не  зробився  Фарисеєм, 
Ні  Иродовим  Саддукеем: 
Тебе  не  спокусив  их  „квас", 
Христос  тебе  від  Схизми  спас.  '*^) 
Но  и  тебе  Петро  Могила 


39Р 

Від  Ярославни  відлучив 

И  речи  мертвоі  навчив, 

Що  Русь  на  ся  знов  розьділила, 

Зачарувавши  й  слух  и  ум 

Од  Предківських  Пісбнь  и  Дум. 

XI. 

Сковорода  не  зупинявся 
Нігде  по  наших  городах, 
Як  у  Мстиславлі  попрощався 
С  Коніським  у  Манастирях. 
И  в  Сіверьську  моім  коханії^, 
Роскішно  вквіччанім  садами  • 
Та  горами,  не  зупинивсь; 
На  „Браму"  тількі  подививсь, 
На  ті  ворота  триумфальні, 
Що  Катерини  сьлід  значать... 
Тепер  мохи  й  бур-ьян  красить 
Аркади-мури  ті  цегляні 
Білш,  ніж  малбвані  щити, 
Німі  Геролди  суєти. 

ХП.      . 

Не  так  Сковорода  дивився, 

Ему  ввиджавсь  високий  дух. 

Що  по-над  нижчими  носився. 

Жадний  Главенства  и  Наук, — 

Той  дух,  що  зьнявсь  и  над  хвалами, 

Як  над  химерними  хулами... 

Бо  и  тогді  булі  такі. 

Що  бились  лобом,  як  бики. 

Об  Скелю,  на  котрій  Великий 

Конем  Пивона  роздавив 

И  духом  вишчим  пригнітив 


\ 


809^ 

Крамоли  дух  низький  и  дикий... 

Такі  тогді  були  такі 

И  Письмаки  и  простаки. 

ХНІ. 

Не  дбаючи  про  те,  весела. 

Як  Сонечко,  вона  текла, 

И  городи,  и  гарьні  села 

У  Рай  надій  своіх  вела. 

Покинувши  чужі  привички. 

Вона  любила  черевички 

И  в  Операх  нових  стьрічать, 

И  з  дівоньк4ми  жартувать 

Их  жартуваньнем  молоденьким; 

Ба  й  Скоропадзьких  Панночок 

И  пишних  Щнен  Куляббк, 

В  таньці  Народьнім  веселеньким, 

Весела  серцем  и  умом. 

Ввела  в  Царьськйй  походній  дом. 

XIV. 

Вайдужен  и  про  се,  спустився 

Ярком  к  Десьні  Сковорода, 

Де  я  по-під  садами  крився 

Ув  отрочі  моі  года. 

Як  Шкільня  примусні,  Наука 

Була  мобму  мозку  мука, — 

Як  я  Поззіі  бабусь 

У  Прозі  жизни  ще  не  збувсь, — 

Як  з  рідноі  моеі  хати 

На  мбне  дихала  любов, 

И  гріла  в  чисьтім  серьці  кров 

Пречиста  голубиця.  Мати... 

Блукаючи  по  тих  ярках, 

Я  жив  душею  в  Небесах. 


400 


XV. 


Зтікач  из  Бурси  и  с  Столиці, 

і^рицькб  Природу  возьлюбив. 

іін  и  в  Великої  Цариці 
Шс-під  поли  б  у  гай  гледів. 
[Він  мурів  городзькйх  цурався, 
[На  тихі  води  й  л^ки  рвався. 
[Се  Орлик  від  Забари  знав, 

И  волю  Паньську  виповняв. 

„Коханий  мій!  се  ауіз  гага: 

Не  сполохни  іі  нічим; 

Служи  твойму  рарогу  всім", 
І  Давав  ему  наказ  Забара; 

А  новий  Орлик  розумів 

И  ІІаньський  миг  и  Паньський  кив. 

XVI. 

Оце  ж  ярок,  мені  знакомий, 
Привів  туди  мого  Грицька, 
Де  вже  нові  стояли  коні 
Коло  дорожнбго  возка. 
Захоче -ляже  відпочити; 
Не  сьмів  ніхто  Єго  будити. 
Захоче— буде  шатрувать 
И  на  роздолі  ночувать. 
Скрізь  по-над  берегом  стояли 
Човни  рибальські  й  байдаки; 
Діди  з  онуками,  батьки 
С  синами  всяк  рибалкували. 
Картина  люба  тим. очам, 
Що  не  завидують  Панам. 

XVП. 

Веселий  у  смиреньній  долі, 
Грицькб  простацький  звичай  мав. 


' 


401 

На  широченному  роздолі 
Широким  голосом  сьпівав, 
Або  за  траверсин  сьвій  брався, 
И  горизонт  Єго  сповнявся 
Диханием  души  бго: 
Він  славив  Господа  свого. 
И  довго  люде  споминали 
Того  Музику  и  Сьпівця, 
Що  зьняв  угору  их  серьця, 
И  любим  дивом  дивували. 
Хто  як  далеко  ні  бував, 
Такого  гласу  не  чував. 

XVШ. 

Як  же  почує  серцем  серце 
И  річ  сьвяту  с  ким  заведе,, 
Рибалка,  човника  й  веселце 
Покинувши,  за  ним  йде, 
А  пахар  плуга  заставляє, 
Спасеньні  словеса  хапав 
И  довго  позирає  всьлід: 
Який  се  розмовляв  з  ним  дід? 
„Моя  дитино!  (скаже  внуку 
Погоничу)  не  забувай, 
Що  я  промовлю...  Не  ратай     ' 
Давав  нам  на  ролі  науку... 
У  нбго  слово  золоте: 
Се  мусить  бути  щось  сьвяте". 

XIX. 

Благословенний,  хто  ступає 
По  власьній  Предківській  землі; 
Грицькб  щасливий,  що  не  має 
И  мати  не  схотів  іі. 


ав 


.   402 

„Нехай  вам,  Земляки,  все  б}'де, 
За  щ6  гризу цьця  с  Предків  люде, 
Як  пси  голодьні  за  маслак! 
(Так  мовчки  думав  сей  Козак.) 
Я  взяв  собі  на  пай  Природу, 
Господьніх  Творів  красоту. 
Ума  и  Серця  чистоту 
И  непідкупную  Свободу... 
О  рівноважне  Божество! 
О  вічне  Жизні  Торжество! 

XX. 

.Держи  мене  у  рівновазі 
Животних  и  духовних  сил... 
Нехай  я  буду  й  у  зневазі 
В  Мирьськоі  Мудрости  Сьвітил, 
Нехай  Сковороду  забудуть 
И  дякувать  за  те  не  будуть, 
Що  він  людей  навчав  добра, 
Не  жалував  свого  й  пера, 
Таємно  з  Миром  попрощався 
Розумно  так,  як  Ти  велів, 
И  в  лоно  Очче  прилетів 
Таким,  як  у  Тобі  зачався, 
И  Ти  мене  благословив 
За  те,  що  я  достойно  жив". 


XXI. 


Так  Богу  сей  Козак  молився, 
Перекотиполе  нове... 
В  нім  дух  уже  той  проявився, 
Що  в  Віці  нашому  яснве... 
ДІзбранних  ради"  не  погибли 
Ми  вкупі  с  тими,  що  губили 


4()іі 

Своіх  так  званих  ворогів, 
За  приводом  Татар-Хмелів... 
Ми  бачили  з  ним  лик  Мннерви  , 
В  Цариці  мудьрій,  що  іі 
Покликував  уже  в  семтаі 
Віщуючи  Великий  Первий... 
Ми  бачити  з  ним  почали 
Единосьть  Руськоі  Землі. 

ХХП. 

Колись  благословеньні  ноги 
По  рибарям  и  ратаям 
ПІукали  Божоі  дороги, 
Незнаноі  Земним  Царям, 
И  береги  Геннисарецькі 
Да  тихі  ниві  Галилейські 
Им  обіщали  сьвіт  новий — 
Благоволеньне  між  людьми.        ,    . 
Шукав  и  мій  Грицькб  спасеньня, 
Рятунку  Миру  з  нових  бід — 
Де  серцем  чув  давняшній  сьлід 
Души  людзькоі  воскресеньня. 
„Щ6  Бог  від  мудрих  утаів, 
Те  дітям-неукам  відкрив". 


ХХПІ. 

Так  думав,  и  зерно  насушне 
Проміж  народом  россівав. 
Від  бго  се  було  подушне, — 
За  душу  подать  він  давав, 
И  вірував,  що  лепта  вбога 
Сподобицьця  пріє  му  в  Бога,- 
Сиятиме  на  олтарі 
С  тим  рівно,  щ6  дають  Царі 


««• 


404 

Народові,  як  Школи  сіють 
И  про  Потомственьні  Віки 
Білш  дбають,  ніж  про  ті  вінки. 
Що  им  одрадощами  віють 
На  серце  струджене,  сумне, 
Як  душогубщина  мине. 

XXIV. 

И  хто  здолів  би  доказати 

И  зрозуміньнем  довести: 

Хто  здужав  білш  людей  підьняти 

До  виспреньнбі  висоти? 

Чи  той,  що  голос  еоловгіний, 

А  погляд  мав  бистрий  орлиний 

На  Русь  в  усобицях  лихих, 

У  ворохібнях  тих  Князьких? 

Чи  той,  що  нашу  Церкву  строїв 

Серед  невігласноі  тьми 

И  повиводив  ис  тюрми  ^) 

Гріховноі  таких  Героів, 

Як  наш  Великий  Володарь, 

И  розуму  й  потуги  Царь? 

ХХУ. 

Чи,  може,  той,  чи  ті  смиреньні, 
Земним  невідомі  Царям, 
Що  путь,  од  Миру  сокровенний, 
Единим  словом  рибарям, 
СпасеннО'ВІщий,  одкривали, 
И  мертвих  им  повелівали 
Задьля  живущих  покидать?... 
В  кого  про  СІ  дива  питать? 
Хиба  у  мовчязного  серьця, 
Що  Божих  Творів  красоту 


87 


') 


_403 

Над  жизни  ставить  висоту 
И  гордо  в  Мирі  не  несецьця? 
О  Грйцьку!  де  ти?...  Хто  б  се  знав 
Премудрих  той  би  не  шукав. 

XXVI. 

Прегарно  сьсяе  блискавиця 
Зза  туч  оддалекй  від  нас, 
Мовчуща  миготить  зарниця, 
Тніть  Небесна  Бездна  глас.'**) 
Прегарно  грім  грімить  потужний. 
Як  Міч  об  шолом  харалужний 
У  стародавніх  тих  пісьнйх,  «9) 
Про  смерть  клекочучих  орлах. 
А  ще  гарнішче  тихі  Зорі 
У  чистій  Неба  висоті 

Цоблискують  у  красоті 

На  дивнім  Простороні  Морі 

Так  сьсяе  серьця  глибиня. 

Що  вірує  не  навманя. 


ХХУЦ. 

Ти,  Грицьку,  вірував  глиббко, 
И  віра  жизьнь  твою  спасла: 
Над  бурями  страстей  високо 
Духовний  парус  тьвій  несла. 
Тепер  изнов  твоій  натурі 
Погрожують  ,житейські''  бурі... 
Серед  сьпівочих  пастухів 
Та  гейкаючих  ратаів  ^) 

Гонець  с  Путивля  появився. 

Він  Орликові  лист  подав. 

(У  куряві  ввесь  прискакав. 

Кінь  піною  кругом  окрився.) 


_406_ 

Той  оком  кивув-прочитав, 

,Се  вже  наш  Край",  Грицьк^  сказав. 

XXVIII. 

Наш  Край:  два  простих  слові. 
Мов  их  почув  ще  за  Татар, 
Дали  вже  зрозуміть  Грицькові, 
Що  впав  у  руки  знов  Тамар, — 
Що  тількі  поти  повна  воля 
Серед  „незнаемого  поля" — 
Вітати  пастушків-хлопят, 
Спасеньві  псальми  им  сьпівать 
И  дивную  свою  сопілку 
(Так  звали  флейту-траверсин) 
Серед  роздольних  луговин 
Поставить  вишче  над  горілку... 
,Я  б  и  горілки  не  схотів, 
Колиб  заграти  так  згумів". 

XXIX. 

Такий  нечутий  ще  нікбли 

Чував  Грицько  тут  комплимент. 

Діди  ж  по  пасіках  и  в  полі 

Ему  мовляли:  „Чистий  мед, 

Блаженний  чоловіче,  слово 

Твоє!  О  благодатьня  мово!... 

Хто  ти  еси?  признайся  нам"... 

Бо  він  здавався  простакам, 

Ув  образі  земвім  тілесьнім, 

Чимсь  дивним,  випічим,  не-Земним, 

Як  Патриархам  древнім  тим. 

Що  за-проста  жили  з  Небесним 

Оццем  людей,  и  Небеса 

Про  них  творили  чудеса. 


407 


XXX. 


-' 


Сам  я,  розговорившись  гарно, 
Вдостоівсь  раз,  що  дід-Кобзарь 
Сказав  мені  патриархално: 
„Ти — або  Бог,  або — сам  Царь"... 
Слова  Библійні  й  Гомеричні, 
Над  прбстим  розумом  владичні, 
Надію  певну  подають, 
Що  нас  великі  речі  ждуть... 
Не  диво,  що  Грицько  с  Панами, 
Поат  глибокого  чутьтя 
Й  правдомовного  житьтя. 
Не  ладив  так,  як  з  Мужиками. 
Оце  ж  изнов  він  зажуривсь, 
Що  Панові  закабаливсь., 

XXXI. 

„Наш  І^ай  від  самого  Путивля 

(Глаголе  Орлик).  Се  межа 

Того  широкого  Подільля',  ^^) 

Де  не  ходив  без  оружжа 

Ратай  орать,  косарь  косити, 

Де  люде  звикли  боєм  жити... 

И  Пан  мій  довго  боєм  жив: 

Щитом  Путивлеві  служив. 

Привик  бго  й  Путивель  знати 

За  Князя,  за  Господаря, 

За  самовладника  Щря: 

Бо  далеченько  ті  Палати, 

Де  Правда  й  Суд,  мовляв,  живуть, 

Да  часом  залюбки  й  пбснуть. 

XXXII. 

„Водилось  так  и  в  Вавилоні, 

И  в  Древніх  Греків  и  в  Римлян, 


г 


408 

В  Литовськім  Князтьві  и  в  Корові, 
Та  и  в  премудрих  Англичан. 
Великий  Сьвіт  собі  ширяє, 
А  менший  про  своє  гадає. 
Він  дома  в  сббе  той  же  Царь, 
Що  й  на  Престолі  Государь. 
Пустиню  сю  один  Забара, 
Мій  Милостивий  Пан,  держав 
По  предківській:  бо  доказав, 
Що  тут  йму  ніхто  не  пара, — 
Що  над  Панами  він  тут  Князь, — 
Що  топче  ворогів  у  грязь. 


ХХХПІ. 


„Тепер  же...  о!  тепер  настала 

Его  потужности  пора: 

Бо  знай,  Добрбдію,  призвала 

Его  Цариця  до  Двора.  • 

И  се — мене  пленіпотентом 

Зробив  у  дббрах  сим  патентом"... 

Тут  Орлик  шапочку  підьняв, 

З  печать  патент  поцілував. 

И  здивувався  не  помалу, 

Що  гість — не  то  щоб  звеселивсь, 

А  наче  трохи  й  зажуривсь, 

Байдужен  до  універсалу 

И  до  нових  Царьськііх  наград. 

Що  Орлик  бачив  цілий  ряд. 

XXXIV. 

Натура  ся  була  весела 
Найбілш  тогді,  як  зустьрічав 
Левади  тихі,  мирні  села, 
А  в  них  вешняк,  блискучий  став 


_409^ 

И  вдовж  заплетеноі  греблі 
Похилисьті  вітласьті  верби, 
И  прислухавсь  до  лотоків  ' 
Кріз  любий  гомін  Мужиків, 
Як  падала  вода,  шуміла, 
Лякаючи  прачбк-дівчат,  ' 
И  любовався  на  хлопят. 
Як  окривала  піна  біла  ' 
Их  реготливий  хоровод. 
Щасливий  байдами  народ. 


XXXV. 

Так  жизнщ  простої  картини 
Над  всякі  инші  він  любив- 
Так  юний  образ  Украіни    ' 
В  душі  закоханій  носив... 
В  бго  убога  сільська  хата      .   ' 
Була  надіями  багата... 
Настане  благодатьній  час— 
Засьвітить  Сонце  Правди  в  нас, 
И  перестануть  Лжепророки 
,  Химерами  людей  мутить, 
И  Розуміньня  Ключ  таїть 
В  Чертоги  Розуму  високі, 
Де  пробував  Божество— 
Ума  и  Серьця  Торжество. 

XXXVI. 

Ні  в  чім  бму  не  прекословив 
И  не  мешав  бму  нічим 
Пленіпотент,  а  суесловив. 
Не  маючи  балакать  с  ким. 
Хвалив  Ясновельможну  дуже 
,На  все  вона,  про  все  байдуже 


410 

Аби  Пан  сина  не  'днімав, 
В  далекі  Школи  не  заслав. 
Вволивши  материну  волю, 
Ясновельможний  все  робив, 
Щоб  отрочество  син  прожив 
На  рідьнім,  предківськбму  полю, 
Щоб  знав  и  моду  Сьвітову, 
И  господарство,  и  Мужву. 

ХХХУПІ. 


„Без  Мужика  нам  не  прожити 
(Премудро  Орлик  міркував): 
Як  хліба  нікому  вробити, 
Про  щ6  й  худббу  Пан  придбав? 
Мужва  ж,  се  кодло  прехимерне... 
Усе  воно  на  сьвій  лад  верне. 
Хто  з  Мужиком  як  ні  хитрив, 
Ніхто  его  не  дослідив... 
Се,  мабуть,  и  Добродій  знає. 
Він,  як  я  бачу,  часто  й  сам 
Мужичий  розум  к  Небесам 
Премудрим  словом  направляє. 
Мужву  той  добре  мусить  знать, 
Хто  хоче  господарювать". 

XXXIX. 

— „Так,  так!  се  правда,  Пане  Брате! 

(Мовчком  Грицько  відповідав) 

Колиб  усе,  щ6  є  багате 

На  гроші  й  розум,  хто  зібрав 

Докупи  та  служить  примусив 

Мужві,  той  Паньські  мертьві  душі 

Живими  б  скоро  поробив, 

И  ближній  ближнбго  б  любив. 


411 

Тогді  прийшло  б  до  нас  те  Царство, 
Що  просимо  бго  що-дьня, 
И  Розум  би  не  навманя 
Проходив  Судове  Митарство, 
Щоб  з  Богом  злитись  и  Оццем, 
Души  Вселеньськоі  Творцем''. 

ХЬ. 

,— Мій  Пан  уміє  гамувати 

(Верзе  той  далій)  ворогів, 

Та  й  Слуг  уміє  награждати 

И  сьтягувати  Мужиків 

До  плуга,  до  отар,  до  стада... 

Усякому  своя  награда, 

Чи  хто  з  землі  геть  уступив, 

Чи  пасіку  нову  завів. 

Війна  и  мир  у  нас  укупі, 

И  всюди  Божа  благодать: 

Зумів  бо  займищі  займать, 

Мов  той  Француз  на  Гваделупі. 

Тепер  собі  помалу  дбай. 

Пануй,  раюй  и  награждай.  . 

ХЬІ. 


„Сбгодьні  будемо  вже  й  дома, 

У  славнім  Новому  Селі. 

Там  не  Мужицька  вже  солома: 

Домки — мов  шашки  на  столі. 

Проспект — як  Невський  у  Столиці. 

Вподобавсь  и  самій  Цариці, 

З  Дьніпра  по  Пслу  до  нас  плила. 

Нігде  ласкавша  не  була. 

В  пять  тисяч  перснем  наградила 

Ясновельможного  мого. 


412 

Тепер  я  певен,  що  бго 
Підійме  ще  й  над  Бригадира: 
Бо  се  не  Пан,  се  той  же  Царь, 
Нового  Краю  Господарь. 

ХЬП. 

„У  нас  Пани  таківські  служять 
У  двірьській  службі,  що  й  сама 
Не  згордувала  б,  да  й  не  тужять, 
Що  Предківщини  вже  нема. 
На  слуяібі  в  нас  побагатіли. 
Від  Псла  до  Ворскла  покупили 
Собі  Козачі  хуторі 
Під  економницькі  дворі, 
Самі  ж  из  нами  пробувають 
И  Панським  відають  добром, 
Так  як  би  власне  их  було. 
Компанію  найкрашчу  мають, 
Да  ще  й  протекцію  к  тому, 
Де  круто  прийдецьця  кому". 

ХЬП. 


. 


Тут  а-раау  обірвалась    позма,  що  співалась  у  іуторній    самотині 

;рйрііву.    Сталося  таке,    як  с  тим  ключем  од  книготеки  на  виллі 

Ірарчиного  мецената,  тількі  сей  казус  мушу  вияснювати  по  хутор- 

І  без  иеценацтва.  Троє  нежданих  и  вкбхавих  гостей  не  авторовоі 

'  !  зробили  таке,  що  струни    порвались  на  его  „мовчязниИ",    та  Н 

не  вастронлись, — тим  часом  дзвонили  по  давнбму  на  всякі  теми 

•І.    Се  ввійде    колись  у  мои  споминки,  к  коім  не  вблагаю    своих 

IX,  як  с  теіі  запорозький  самотині: 

Струни  моі,  струни  золотій! 

Заграйте  мені  стиха 

Ачей  козак  нетяга....  позбудеццн  лиха.         ' 


І 


Додатки  до  „Дзвона*. 


Наставникь. 

Не  хочу  я,  щоб-ь  ви  до  мине  осміх&лись, 

До  лйбого  наст&вника  свогб... 
Я  хбчу,  щобь  менй  всі  ледарі  жахались.    . 

Тремтіли  слбва,  пбгляду  могб. 

•     Настйвникь!..  Я  наставникь  безьязнкимх 
^  Безрбзумнимь,  бессердим-ь  болван&мь? 
Казітеся  собі  у  безувірстві  дикім-ь: 

Я  не  про  вась  воздвйгнувь  пр&вдьг  храмь. 

Наукою  любови  й  віри  просвітітесь; 

Зробіте  сйлищем-ь  .добр4  серцй' 
Крещеннемь  йстенкі  од  вьгдумокь  обмийтесь- 

Навіки  занедбайте  ,лжи  отця". 

''"''збГпя?  °'"'^"  ''"'""•  °^^^""  -рукотворний. 
Збірайтесь,  як-ь  великая  семьй. 

Або  малесенька,  у  день  тіснбти  чорний... 

Се  все  однб:  міжь  в^ми  буду  я. 


414 


Недотепаиь. 

Менй  втопити  ви  бь  у  лбзці  р&дьі, 
Посівши  на  письмйнницьких'ь  престблахь. 
Нен&виден'ь  я  вам-ь  за  слово  прй.вд«, 
Добутої  не  в-ь  вй-ших-ь  мбртвих-ь  пікблахТ). 
Мретй  ви  сь  соромй,,   жали  й  дос&ди. 

На^'ку  в&шу,  мов-ь  пусту  полову, 
Без-ь  зйрна  жйзні,  вітерь  возмет&е. 
Вон4  не  хлібом-ь  чйлядь  безголову, 

І А  сміттем-ь  непотрїбним'ь,  наділіїе, 

^Псуе  и  голови  и  рідну  мову. 

І  Ви  воду  товчетй:  бо  ні  з^рнйнн 

І  Поазіі,  за  дбвгі  рбки  праці, 
Вт.  вась  не  вродило  на  словесній  ниві. 
Благословення  чйстихт»  Музь  и  Кграцій 
Не  заслужили  калом^тні  співи. 


Прокгресь  про  царство  мертвих  Душ. 

[и  сь  Царством-ь  мертвих-ь  душ-ь  не  зійдемось  у  ладь, 
тиснусь  наперйдь,  воно  повзи  назйдь. 

ого  бь  я  похвалйвь,  вонб  того  кар&е; 
ого  б-ь  я  покарав-ь,  воно  благословліїе. 

ихвалюе  свою  страшенну  старину, 
■^  проповідує  сь  культурою   войну. 

го  культурники,  учйні  прокгресйсти, 
в^новських-ь  времень  жорстокі  утопйсти 

•ь  Еврбпі  царюв&ть  ім-ь  хбчецця  мечем-ь, 
дома  врозумлять  крів&вимь  карбачйм-ь. 


415 


Який  же  тугь  прокгресь,  культура  и  наука? 
У  царстві  мертвих-ь  душь  уму  й  таланту  мука! 


:^ 


Чотирі  власьті. 

Колись  на  сьвіті  був  такий  четверовласник. 
Що  правди  про  між  мир  пустити  не  хотів. 
Сей  царь  Омана-лжи,  безрозумний  напасник, 
Младеньці  в  царстьві  скрізь  губити  повелів. 

И  не  даремно  ж  бо  у  книзі  книг  нам  пишуть 
Легенду  про  таку  безумно  злющу  путь: 
Бо  й  досі  Иродй  лукаві  пеклом  дишуть 
На  тих,  що  правдою  народьнею  живуть.' 

На  місце  одного,  постало  их  чотирі, 
И  викликають  нас  на  боротьбу  тяжку: 
Міз  себе  бо  власьті  єхиди  поділили. 
Щоб  очі  зась  ліпить  и  пану  й  мужику. 

Один  обняв  Восток,  де  нам  зьвізда  явилась 
И  подала  вовкам  з  недолюдків  поган 
Знак  мучити  людей,  аж  поки  знадобилась 
Самим  овеча  им  одежа  християн. 

Прийшли  в  тому  руні  до  нас  вовки  вовками. 
Хижацька  мати,  ніч,  кругом  окрила  их, 
И  в  темряві  гребли  крівавими  руками 
Побожні  оброки  за-дьля  приват  своих. 

Як  почало  ж  сьвітать  по  тьмі  тисячолітьні 
И  розум  засияв  над  сьвіт  панікадил. 
Давай  вони  его  цензурою  гасити, 
І^ставивши  іі  превище  Бога  сил,— 


416 


Спл  правдн,  що  Творець  нам  дарував  у  слові 
А  батько  лжи  и  тьми   сей  дар  занапастив: 
Бо  туману  в  бго  спасительві  основи, 
В  им-ья  учителя  благого,  напустив. 

Те  слово  й  не  мовлям  вони  вже  побивали, 
Як  що  воно  гаразд  на  ноги  не  зьпялось, 
И  розум  нащ  у  тьму  давнезну  повертали, 
Щоб  сяево  бго  на  всіх  не  розлилось. 

О,  ц4рю  Ироде  під  риаою  попівства! 
Доколі  будеш  нас,  доколі  туманить, — 
Крещаючи  уми  водою  суевірства, 
У  тій  самій  воді  россудок  наш  топить? 

Тисячолітьній  день  Господень  в  Византіі  *) 
Минув,  и  ій  тяжку  неволю  наказав... 
Чи  то  ж  „лукавий"  Грек  и  хрищеній  Росіі 
Свою  погибну  путь  с  попівством  завіщав? 

Невже  знов  навхрест  міч  з  мечем   в  бою  зустьрівшвсь 
Видкрие  правду,  що  шукав  там  Магомет, 
Як  у  дворогого  міз  зорями  влюбившись, 
Настановив  его  главою  всіх  планет? 

Мовчять  про  се  попи  на  славному  Востоці, 
Мовчять,  як  ті,  що  им  правдивий  дорекав 
(В  одежі  смирноти-рече-ви  хіоні  вовці), 
И  фарисейське  их  апостолство  прокляв. 

На  заході  ж  такий  апостол   обізвався. 

Що  пасинком  зробивсь  Творьцю  земли  й  небес. 

Сей  ватиканськими  громами  забавлявся, 

Мов  олимпійськими — перйлюбець  Зевес. 


У  Вога  тисяща  літь — яко  день  един-ь. 


417 

На  албигойщину  и  всяку  ересь-віру 
Туряв  закованих  в  залізо   рицарів, 
Не  раз  в  гніву  здирав  и  с  королів  порфиру 
И  в  Римі  босоніж  коритись  им  велів.    • 

За  приводом  ченьця  у  крестовн   походи 
Европу  дурену  за  море  посилав, 
У  смертьню  сінь  и  тьму  понурені  народи. 
Мов  сьвітлом  праведним,  кострами  просьвіщав. 

Хоч  сам  серед  костьрів  на  Лютера  наткнувся, 
И  булли  в  палія  из  рук  не  врятував, 
Та,  борючись  из  ним,  Лойолщини  здобувся 
И,  хилючись,  царства  під  себе  нахиляв. 

Лойола  допоміг  олжГ  Сатанаіла 
Приймати  правди  зрак  в  серьцях  и  розумах 
Де  серцем  женщина  служить  бму  не  вміла 
Знаходив  слуг  собі  в  іі  слугах-панах. 

Сі  в  школах  всю  латинь  из  ним  пережували 
И  по  метах  благих  навчились  цінувать 
Високе  и  низькі,  а  бліжнего  вважало 
Знарядьдем  до  того,  щ6  хтілось  им  придбать. 

И  заходилися  попи  с  панами  строіть 
Великий  Божий  сьвіт  на  взір  густоі  тьми. 
По  викройці  олжи  та  кривди  правду  кроіть 
И  туманити  скрізь  непевні  розуми. 

Як  же  побачили,"  що  вже  храми  й  казаньня 
Не  вельми  туманить  малих,  мовляв,  земли, 
Тогді  собі  царів  на  розуму  терзаньне 
У  в  орден  Духа  Тьми  Лойолин  прійняли 

И  се,  по  всій  землі,  що  звецьця  християнська, 
А  справді-що  була  б  нен^видна  Христу, 


37 


418 


Тнснить  неволею  та  лікга  попоцарська 
;  Свободу  розуму  и  правду  пресьвяту. 

Від  моря  Чермного  до  моря  Лбдового, 
Де  кров  століїьтями  за  правоту  лилась, 
.Замовкло-вимерло  спасенне  правди  слово, 
II  лжа  попів  да  мулл  над  ним  превознеслась. 

Спить  совісьть  у  синів  двоістого  Воетока, 
Мов  чар  яких  вони  погибних  напились: 
Бо  й  мечоносного  й  кроткого  пророка 
Однаковісінько  учинками  зреклись. 

Оце  ж  из  двох  властей  постало  аж  чотирі, 
Таких,  що  завзялись  між  люде  не  пускать 
Сьвятоі  истепи, — дьві  в  ризах,  дьві  в  порфирі, 
II  в  купі  завзялись  на  розум  поборать. 

Борися  ж,  розуме,  з  безумними  власьтями, 
Що  в  дусі  предок  их,  царь  Ирод,  породив: 
Тобі  бо,  сьвіту  в  тьмі,  над  усіма  царями 
Бог  правди  панувать  из  віку  в  вік  судив. 


419 


II. 


Поат,  се  сирота  без  роду  и  бес  плоду... 
Ніхто  Ш)  скаже,  як,  від  кбго  він  родивсь, 
Як  в  темряві  ночній  блукав  серед  народу, 
В  пустинях  сновидав,  по  бездорожжах  бивсь,- 
Не  скаже,  де  куток,  в  котрому  б  він  осівсь, 
Де  розуму  свойму  знайшов  сьвяту  свободу, 
Де  хирне  серденько  на  теплім  серьці  грів, 
Як  с  півночи  борей  на  нбго  налетів. 


III. 


Хто  ж  він?  про  що  бго  міз  нас  Господь  ссилае, 
Коли  ми  почасту  дзвінку  рвемо  струну, 
И  розбиваємо  те  серце,  що  віщає 
Про  Бога,^-сю  скрижаль  спасенну  осяйну? 
Не  любо  нам,  що  він  дремливу  тишину 
Тревожить  сьпівами  и  душу  підіймає, 
И  марно  серед  нас  шукає  теплоти, 
Химерного  свого  химєрноі  мечти. 


Про  що  він? 
1. 

Позт-струна  дзьвінка  у  серьці  в  чоловіка: 
В  ній  озиваюцьця  народів  миліони. 
Ясує  нам  вона  всю  жизьнь  ис-предку-віка, 
Мов  осяйна  скрижаль — Предвічного  закони. 
ІІозт,  мов  соловій,  сьпіває  на  всі  ноти, 
Сьпівае  голосно  сердешний  просторіка 
Про  любощі,  про  сни,  про  таємничий  гріх, 
II  про  гіркі  своі,  и  про  щасливий  сьміх. 


IV. 

Про  що  він,  кажете?  Про  те,  щоб,  с-прєдку-віка 
Та  й  до  останьнбго  людзьких  судеб  коньця. 
Був  путєводною  звіздою  чоловіка 
До  всіх  людей,  зьвірей,  земли,  небес  Творьця. 
Про  те,  щоб  сирота  без  матери  й  оцьця. 
Сердешний  простодум,  байдужний  просторіка, 
Хранив  из  віку  в  вік  живущу  теплоту, 
Химерного  свого  химерную  мечту. 


420 


ПІД  вінцем. 

Нехай  царь  потужній  носить 

Золоту  корбну... 
Не  завидуємо  в  сьвіті 

Ббжому  нікбму. 

Під  вінцем  царським  у  цбркви 
На  рушничку  ст&ньмо 

Оченьками  в  саме  серце 

'Дно  'дному  заглгіньмо. 

Зазирьнімо  у  серденько 

Тихе  та  глиббке, 
И  в  тим  серці  зрозуміймо 

Щ&сьте  превисоке. 

Наш  віночок  переважить 
И  вінець  тройстий! 

Путь  бо  в  жйзни  він  пок&же 
Над  усі  пречистий. 

Жити,  праведно  любити 

Малоліти-діти, 
Духом  пр&ведним   зростити 

Райські  Божі  квіти. 


Гостинець  ис  Чоломом. 

аському   Превосходитвлству    Оленченкові    Степановцчові    Воло- 
дареві за  надосланьнем  йму  „Дзвона". 

Як  важив  на  вазі  я  наші  вчинки, 
Превосходительнім  тебе  я  звав: 
Бо  ти  не  дьля  діток  и  не  дьля  жінки, 
Де  можна,  де  й  не  можна,  працював. 


і. 


421 

Превосходительством  ти  украінським 
Про  мине  був  тогді,  як  я  блукав 
По  лабиринтах  ляцьких-езуіцьких 
И  Русь  од  дуросьвіцтва  рятував. 

Ти  всіх  нас  духом  бодрим  превосходиш, 
Як  сни  поазіи,  живим,  ясним, 
И,  служачи  земляцтву,  верховодиш 
Над  нами  серцем  ш,ирим,  приязним. 

Нехай  письмак  письмацтво  вихваляє, 
Що  висицьця  над  нами  усіма 
И  в  небесах  нечитане  читає, — 
Над  серце  в  мене  висоти  нема. 

Я  піт  твоє  сердечне  превосходзтво 
Непохилясту  голову  хилю, 
Твоє  над  нами  любе  верховодзтво 
И  розумбм  и  серцем  признаю. 


„Корчемня  Кобза"  *). 

У  городи  у  ви  Львови 

Стоить  камяннця, 
Против-ь  сонця  золотою 

Надписсю  бльїщьіцця. 

„Народній  Домті",  надписано.., 

Якого  народу? 
Чи  того,  що  по  всихт»  селахь 

Носить  жиду  воду? 

Чи  того,  що  по  всим-ь  край 
С-ь  панами  панує. 


-'і  ■ 

11 


•)  „Зоря",  Львові,.  1897  г.,  №  22,  стр.  435, 


422 


423 


Ляцьким-ь  оком-ь  познрае, 
Ляцькнм'ь  серцемт.  чує? 

Чьі  того,  що  вь  Святимь  Юри 

Ни  про  що  не  дбає. 
На  „хлибахь  духовних-ь"  саломь 

Товсто  обростає? 

Може  се  того  народу, 

Що  в-ь  кгазети  пише, 
На  Ляхив-ь  та  на  все  панство 

Важкьімь  духомг  дише? 

Ни,  не  бачу  й  тутт.  народу: 

Писари  никчемни! 
Так-ь  дихали  в-ь  давни  давна 

Кобзари  корчемни. 

И  додихались  до  того, 

Що  вт.  старци  пошились, 

Коло  церкви  замерзали. 
Коло  пекла  грились. 

И  впросились  до  чортяки 

У  сосиди  жити, 
Щобь  пидії  панив-ь  та  пидь  попивть 

Дрова  знай  носити. 

И  зисталась  по  них-ь  кобза, 
Дзвинка,  многострунна... 

Стала  грати  на  тій  кобзи 
Слипота  безумна. 

Пид-ь  политику  химерну 

Струни  питтягала, 
И  народу  про  козацьку 

яСлаву  й  честь"  спивала. 


Не  вважав-ь  народі,  на  спиви, 

Носив-ь  Жиду  воду 
Або  ат.  Ляхом-ь  цвенькавт.-панькавь 

Русину  на  шкоду. 

Поти  грались-забавлялись 

Дити  стариною, 
Поки  струни  вси  порвались. 

Струна  за  струною. 

И  повисили  ту  кобзу 

У  Дому  Народними, 
И  показують  каликам-ь 

Руськимь  переходним-ь. 

И  калики  переходни 

Беруть  кобзу  в-ь  руки, 

Та  нема  им-ь  ни  потихи 
З-ь  неп,  ни  науки. 

Мовчить  кобза  про  козацтво 

И  про  гайдамацтво: 
Бо  вси  струни  обирвало 

Нависне  бурсацтво. 

Тилько  й  чути,  якь  черкають 

Пером-ь  по  папиру, 
А  доладно  не  заграють 

И  вт.  старечу  лиру. 


І. 

Левада,  гай  и  старосьв-Ьцькій  сад-ь — 

Вони  мене  як  родича  в'Ьтали... 

Ст>  пбвсотьнй  лігь  уже  тому  назад-ь, 


424 


Якь  жизьнян-Ь  турботи  да  печалі 
З-ь  мого  в-Ьтьтй  ще  цьвіту  не  збивали, 
Якть  ще  моя  весна  була  красна, 
Як'ь  соловтьЬ  про  любощі  співали, 
Якь  жизьнь  була  надіями  рясна, 
Якь  медь  пьяне  чоло  я  не  допивь  до  дна,  — 

II. 

Побачрівь  я  оселю  старосьвіцьку 
Середь  садбвь,  левадь,  ланбвь,  лугбвь... 
Я  несь  вь  душі  хандру  великосьвіцьку, 
Що  звецьця  сплинь  вь  Британь  богатирев-ь. 
Я  друзевь  мавь,  прикритихь  ворогбвь; 
Я  вже  любивь  п  знавь  любови  муки; 
Я  серденькомь  пораненьїмь  болівь, 
.     II,  вирвавшись  изь  рукь  у  відьми  скуки, 
1о  тйбе  простягавь,  Природо-нене,  руки. 


Оженився  чепурний 
Та  взявь  жінку  гарну, 
Як  и  сам  був  не  дурний, 
На  все  лихо  вдану. 

В  неі  рід  правдивий  був 
А  в  бго  лукавий: 
Все,  щ6  батько  роздобув, 
В  нівець  обертали. 

Та  знайшовся  и  в  іі 
Брат  прізвищем  Каін, 
Що  всій  батьківській  семьі 
Сором  вічний  справив. 


Додатки  до  „Позиченої  Кобзи". 


«  * 


Іп  Тгаит  ісЬ  ваЬ  еіп  МйписЬеп  кіеіп  ипй  ^ииі^. 

Неіпе. 

Я  б&чив  сон:  панок  низбнький  чепурненький 

Ходив  ходулями,  ступ&ючи  в  аршйв. 
На  БІм  жупан-лудан  из  гблочки  новйнький, 

В  манжйти  ж  так    убравсь,   мов  царедвбрський  чин. 

,А  зн&еш,  хто  він  й?  Ходи  сюди,  дивися. 

(Речи  мені  бог  сну).  Ось  дзеркало  тобі. 
Чи  рііма  з  дзеркала...  не  розибь^ш,  не  бійся, 

Побачивши,  що  він  присвююе  собі". 

ДивлвЗсь,  аж  цйрківця.  Когбсь  попи  вінчй,ють. 

На  рушничку  стойть  моя  кох4на  з  ним. 
Дяки  ж  та  школярі  ревуть,  а  не  сьпів4ють. 

Се  тисяча  чорьтів  вигукує  сьвій  гимн. 


І 


Олексій  та  Дора. 

АсЬ   ипац^ЬаІіаага    вІгеЬі;  сіав  8с1іі£і 
тії  іе(іет  Мотепіе... 

ООіНе. 

Летить  без  упину,  летить  що-минути  крилатий  кораблик 
*    По  пінявій  филі  ревучій  все  далше  від  берега  далш; 


1 


426 


II  борозну  ріжем  довгезну    ми  килем;  за  нею  дельфини 
Пливуть,  скачуть,  грають  и  здобич  хапають  летучу, 

бистру. 
Усе  нам  віщує  верставьне  дороги  морської  щасливе: 
Покладливий  лоцман  вповае  на  парус,  що  робить  за 

всіх. 
Пловецький   дух   бодро   росправлюе   крила,  як  вимпел 

и  флаги. 
Один  тількі  сумно,  опершись   плечима  об  щоглу  стоіть. 
Він   бачить,    що   горі  уже  посиніли,    розлущниці  гори; 
Він  бачить,  що  в  морі  вони  затонули,  як  щасьте  бго. 
Так  зникло  й  віт  тйбе,  о  Доро,  на  морі,  немов 

затонуло, 
Судно,  що  вхопило  твого  Олексія,  твого  жениха. 
Даремно  й  ти  очі  сьлідбм  посилаєш  за  мною,  кохана. 
і  Ще  бьедьця  до  серця  серденько,  та — горе!  не  вкупі 

вони. 
Минуто  єдина!  в  тобі  тількі  жив  я  на  сьвіті;  ти  важиш 
За  всі  дні  й  години:  вони  ж  бо  бес  тббе  байдужні 

мені.     , 
В  тобі,  ув  останній  розлушній  минуті  немов  из 

Олимпу, 
і  Зійшла  в  серце  тиха  нежданно-негадано  жизьнь- 

благодать. 
Но  всуе  ти,  Фебе,  афир  осьвітив  мені  сьвітом  небесний: 
Ненівидеи  став  мені  тьвій  по  вселеньній  сияючий  день. 
Вертаюсь  назад  я  у  себе  самого,  и  мушу  там  мовчки 
Тим  жити,  чим  душу  мою  повсяденно  сповняла  вона. 
Чи  можна  ж  се  річ  була — вроду  дівочу  байдужно 

вбачати? 
|Кяк  про  ті  чарі  принадьні  твій  дух  зостававсь  бц 
1^  тупим? 

Про  се  не  жалкуй,  бідолахо!  Так  часто  громаді 

здаецьця, 
гряніщях   кунштовного  слова,  загадкою  віщий  поат. 
Всім  любе  у  нбго  вязаньнв  до  купи  принадних  картинок, 


ІІ. 


427 

Да  слова  нема  ще  того,  що  им  розум  огульний  надасьть. 
А  скоро  воно  проявилось,  тогді  кожен  дух  звеселицьця. 
Побачивши  в  творі  стиховім,  одрадісний  розум 

двойний. 
Про  щ6  ти,   Амуре,    изьняв    мені   натто   вже  пізно 

повязку, 
Що  нею  сьліпуючі  очі  підступно  еси  завязав? 
Давно  вже  судно  моє. гружене  ждало  попутнбго  вітру, 
Аж  ось  він,  потужний,  изьнявся,  на  щасте  моє,  від 

земли. 
Порожне  моє  ти  минуще!  порожне  моє  ти  грядуще! 
Все  зникло;  зісталась  у  мине  єдина  година  моя. 
Зісталось  мені,  так!  зісталося  щасьте:  є  Дора  у  мине, 
И  образ  тьвій,  Доро,  про  мине  малює  надія  сама. 
Як  часто  я  бачив — йдеш  ти  до  церкви    убрана  й 

поважна, 
А  матінка  поруч,  и  горда  тобою  й  щаслива  йде! 
Похіплива  й  сьвіжа,   несеш  ти  на  місто  городину- 

овощ; 
А  глек  из  водою  колише  так  сьміло  голівка  твоя! 
Тогді  в  тебе  шийка,    потиличка   гарна   усім  очі  брала, 
Усіх  дивувала  и  міра  твоеі  легкбі  ходи. 
Як  часто  боявсь  я,  що  глек  тьвій  схитнецьця,  впаде, 

розіб-ьецьця! 
А  він  стояв  твердо  на   згорненій  любо   хустині    твоїй 
Вродлива    сусідко!    привик    я   дивитись    на    тйбе 

здалека. 
Неначе  на  збрю  хто  дивицьця    тиху,  на  місяць  ясний. 
Радіє  він  гледя,  н  в  серьці  у  нбго  ні  думки,  ні  гадки, 
Щоб  их  коли  можна  з  небес  нахилити  до  сйбе  кг 

землі. 
Близенько  жили  ми,  домок    від  домочка  ступнів  через 

двацьцять, 
А  я  не  лицявся,  я  не  доторкався  й  порога  іі. 
Тепер  же  міз  нами  бєзодьня  морськая...  Обманюєш 
"9  небом 


ш 


428 


Нас,  море!  про  мене — ніч  темна  ясній  Тьвій 

принадний  блакит... 
Стрівожилась  пристань:    тогді    прибегае  до 

нашого  дому 
Хлопья-пахолятко,  и  покликом  кличе  на  беріг  мене, 
Підьнято  вже  парус;  тремтить  він  під  вітром;  усі  ^ 

посьпішають, 
її  якоря  гучно  громадою  тягнуть-виймають  с  песку. 
Хапайсь,  Олексію,  не  гайся!    Тогді   панті-отедь    мій 

поважно 
Правицю  со  благословеньнем  на  голову  сину  кладе, 
А  мати,  в  тревозі,  готовенький  узлик  у  руки: 

Щасливо 
Вертайся,  мовляли  обоє,  здоровий,  багатий  до  нас! 
Вхопив  я  під  руку  той  узлик.  Біжу  по-під  муром, 

и  бачу 
Тебе,  тиха  зоре.  Стоиш  у  воротях  садочка  твого. 
Всьміхнулась  до  мене:  Чи  се,  Олексію,  твоє 

товариство 
Так  затурбовалось   на   пристані?   Бачу,    пливеш  з  вііи 

и  ти, 
Тепер  торгувати  в  чужих  землях  будеш,  и  там 

дорогиі 
Побачиш  товари,  й  усякі  наряди  богатих  матрон. 
Купи  ж  ланцюжок  там  легенькій  про  мене:  давно  вже 

я  хочу 
Здобути  сю  цяцьку.  С  подякою  гроші  тобі  я  верну, 
я  став  и  спитав  перш,  купецьким  звичаєм,  про 

форму,  якоі, 
Якоі  й  ваги  вибрати, — купецьким  звичаєм  сухим. 
Пресмирна  ж  у  тйбе    схотінка    дівоча!  Я  глянув  на 

шийку, 
Достойну  окраси,  що  звикла  носити  цариця  у  пас. 
Гучвіїце   віддався    від  берега    гомін  и  ти  по-сусід-чькіП 
Сказала:  Візьми  ж  на  дорогу  ис  саду  в  нас  фруктів 

собі, 


429 


Струсну   помераньців    тобі  я  сьпілйньких  и  фиг:  бо  на 

морі 
Не  вродить  нічбго  такого, — не    вродить  и  всяка  земля. 
Ввійшов;  и  ти  фрукти    підбірати   метнулась,  и  ласощів 

повну 
Мені  фартушину  важких  й  ніжних  у  момент 

нривесла. 
Прохав  я,  благав  тебе:  годі!  и  все  таки  гарне 

що-вйбудь 
Прегарне  просилось  під  ручку  ніжненьку,  біленьку 

тобі. 
Аж  ось  увійшли  ми  обоє  в  бесідку;  знайшлась  там 

корзинка, 
И  мирта  своими   квітк&ми    нагнулась  над  нами  двома. 
Ти  мовчки  все  стала  уміло  складати  сортами  в 

порядок: 
Найперш   апелсини,   що  важко  лягають,    немов   золоті, 
А  потім  мнякесенькі  фиги,  що  й  пальця  торканьня 

бояцця, 
И,  миртою  вкривши,  зукрасила  пишно  даруночок  сьвій. 
Не   брав  я  гостиньця,  стояв;  ми  дивились  одно  'дному 

в  вічі. 
Дивились,  и  в  мине  чогось  потемніло  неначе  в  очу. 
я  чув  твои  груди  на  грудіх  у  сйбе;  потиличку  пишну, 
їй  обіймав  я,  и  шийку  біленьку  сто  раз  цілував. 
Мені  на  плече  вже  й  голівонька  впала  твоя,  навіть 

ручки 
Кохані  твоі  круг  мене,  щасливого,  ніжно  обвились. 
Я  чув,  що  Амур  нас  обняв  и  держав  у   потужнім 

об-ьятьті. 
Аж  грімнуло  трійчі  в  веселому   воздусі  гасло;  линув 
Тогді  ув  обох  нас  мов  ливень  а  очей  и  гіркий  и 

'  солодкий. 

Від  горя  и  щастя,  вдавалось  нам — сьвіт  провалився 

и  зник, 
ід  берега  знов  загучало,  та  ноги  мене  не  хотіли 


І 


430 


Нести.  Я  промовив:  о  Доро!  невжеж  ти  не  будеш  моя? 
На  віки!  сказала  ти  стиха.  Тогді  наші  елбзи  обсохли, 
Мов  воздух  божественцй  их  ув  обох  из  очей  здму- 

хонув. 
Аж  тут,  Олексію!  гукне  хтось.  Гукав  и  шукав  мене 

хлопець. 
Я  бачу  з  беседкн  в  воротіх.  И  як  він  корзину  вхопив! 
Як  вів  мене  с  саду!  як  ручку  твою  ще  я  стиснув, 

йду  чи! 
Нічого  не  знаю,  не  тямлю:  бо  був,  чи  здавався  п-ьянгім. 
Таким  и  вважало  мене  товариство,  щадило  слаббго. 
ТІ  город  уже  туманів  під  диханьнем  далекоі  'мли. 
На  віки!  ти,  Доро,  шепнула,  и  шепче  воно  в  мине  в 

слусі, 
Лов  громом  Зевеса.  Вона  ж  бо  у  трону  его  знай 

стоить, 
Дочка  Єго  люба,  богиня  коханьня,  и  грацій  з  нею 
Стояли  и  чули!  Божественно  міцен  між  нами  союз! 
Лети  ж,  мій  караблику,  крильми,   щасливий    вітріми- 

братами! 
Розрізуй,  наш  килю  потужний,  хребти  бурно-пінявцх 

филь! 
Неси  мене  в  пристань  далеку,  нехай  золотар 

чужоземний 
Негайно  мені  той  небесно-блискучий  скув  ланцюжок. 
И  справді  почіпочка  буде  міз  нами  ланцюг  віковічній. 
Я  девять  раз  шийку  кохану  кругом  обовью  тобі  ним. 
До  того  ж  добавлю  й  окраси  ще  всякоі.  Ручка  біленька 
Твоя  щоб  сияла  браслетом,  в  каміньні  ясним  дорогим. 
Нехай  там  смарагд  из  рубином;  сапфнр  з  гияцінтом 

знай  спорять 
В   красі    и  принаді,  а  золото  чисте  держить  брнлиянт. 
О,  що  за  відрадощі  думати,  тількі  як  в  пишних  окрасах 
Засьсяе  та  пишна  урода  небесно-блискуча  краса! 
Чи  перше  побачу — ти  в  мене  на  думці;  чи  перстень 

коштовний — 


431 


Згадаю  довгасту,  ніжнйньку  білесеньку  ручку  твою. 
Я  буду  мінять-куповати;  ти  вибереш   краще  з  усбго. 
Віддав  би  ввесь  груз  карабелний  на  втіху-забаву    тобі. 
Однак  не  окраси  й  убраньня  самі  тьвій  коханий 

придбає: 
Щ6  любить  жона  домовита,  те  все  привезе  він  тобі. 
Тонкі  вовняні  одягайла,  червцем  облямовані  пишно, 
Про  ложе,  що  нас  и  мякйнько  й  вірнйнько  впокоить 

обох. 
Коштовні  сувійці  полотен...  Седітимеш,  шитимеш  дома; 
Себе  и  мене  тим  зодягнеш,  а  то  же  и  ще  в  нас  когось... 
Надія  мені  вже  малює  блаженство....  Вгамуйте, 

бессмертьні 
Боги  той  страшенний    огонь,  що  у  грУдіх  палає  моих! 
Ні,  ні!  я    бажаю    назад    щасьте    прежне,    гірке  в  вас 

узяти,  . 
Коли  справді  горе  холодне  й  мерзене  чигає  мене. 
Ні  факел  Зринній,  ні  гавканьнв  пса  в  пітьмі  пекла 

проклятій 
Ледачого  ледаря  так  не  зьлякають  в  роспуки  полях, 
Як  страшить  мене  та  мара,  що  малює  мені  мою  гй,рну: 
П],е  насьтіж  и  досі  ворота  у  неі  стоять  у  саду! 
И  другий  приходить!   Про    нбго   знов  падають  фрукти 

принадьні! 
И  фиги  чудовні    держять  в  собі  мед  покрепній  и  бму! 
Чи  кличе  в  беседку  й  бго?  И  йде  він  за  нею?  О  Зевсе! 
Нехай  я  осьліпну!  затри  в  серьці  трУдьнім  всіх 

спбминок  сьліді 
О,  так!  знаю — панна...    котораж  так  скоро  'дному 

віддалась, 
Оддасьть  незабаром  така  й  кому  иншому  в  ласку  себе. 
Не  сьмійся  на  сей  раз^  Зевесе,  з  ламавьня  обіту 

сьвятого: 
Гріми    найстрашніще!   збери   блискавиці  до  себе!  рази! 
Пошли   чорьні  хмарі  бігучі,   летучі  в  погоню  за  мною, 


432 


II  в  пітьмі  направ  на  сю  щоглу  нещасну  стьрілу 

огняну! 
Роскндай  дошки,  нехай   филі  ревучі  жеруть  сі  товари! 
Віддай  на  поталу  дельфинам  голодним  самого  мене! — 
Но  годі  вже!  буде  з  вас,  Музи!    Шкода  вам  в  пісьнйх 

малювати, 
Як  горе  у  серьці  закоханім  радощі  часто  псує. 
Не  вмієте  гоить  ви  ран,  що  Амур  завдає  нам  иж  жарту 
А  все  таки,  добрі,  нам  пільга  єдино  приходить  од  вас. 


До  Дюка  Дорсета. 


Оогзеі!  \¥Іі08в  еагіе  віерв  луіііі  тіпе- 
Ьауе  8Ігау'(і. 


Вугоп. 


'*'! 
М 


корсете!  рано  ми  с  тобою  вдвох  блукали 
По  Идиних  стежк&х,  блукаючи  зьбірали 
Живущі  зільлечк4,  сьцілющі  квітоньки... 
Тебе  не  нудив  я,  науці  навпаки, 
Науці,  що  'дного  робила  з  нас  тираном. 
Братерського  ума,  чи  памяти,  гетьманом. 
Ти  мусив  слухати,  а  я — повелівать, 
Да  не  хотів  тебе  під  право  нагинать, 
Тобі  готуюцьця  на  голову  затбго 
Посипатись  дари  из  рогу  золотого, 
А  з  ними  й  гордого  главенства  задовіл. 
Тогді  блищатиме  круг  тйбе  пишний  двір, 
II  матимеш  титул  такий,  щє  вже  й  до  трону 
Здолів  би  сягонуть  по  царствену  корону. 
Но  благами  снмй,  гледи,  не  спокусись: 
Наук  не  занедбай,  перед  старшим  корись, — 
Хоч  иньші  тутор(  титловану  дитину 
Бояцьця  гудити,  провидючи  годину. 
Що  ти  словцем  одним  підіймеш,  або  вниз 


488 


Осадиш  кожного,  Ак  скаже  тьвій  каприз, — 

На  дюківську  твою  пустбту  не  вважають 

И,  щб  б  ні  вкоів  ти,  мовчять — не   добачають. 

Прожорі  молоді  роскошеству  твойму 
Готові  кланятись,  як  Божеству  свойму, 
Годити  поповзом  телцеві  золотому, 
Вагацтву,  панського  повазі  й  честі  дому. 
П]|е  тількі  днитись  почав  ясний  тьвій  день, 
А  вже  тебе  лестить  хвалебний  хір  пісйнь: 
П]|о  .тількі  понпа  жде  з  роскбшами  на  Сьвіті 
Того,  хто  народивсь,  щоб  славитись  великим, 
Книжки  ж  друкуюцьця  про  дурнів  бідолах, 
П^об  гризли  их,  собі  на  втіху,  по  хат&х". 
Не  вір,  Дорсете,  им:  вони  тихцем  глузують 
И  на  им-ьй  твоє  велике  каверзують. 
Вернись  на  Идину  вершину  до  таких, 
Що  не  загаюцьця  зневажити  лихих. 
Коли  ж  ровесники  не  сьміють  „кріпко  стати", 
За  правду  голоси  проти  лукавих  зьняти, 
До  в  серце  зазирни,  в  своє  палке  й  праве: 
Я  знаю  добре,  щ6  в  тім  серденьку  живе. 

« 

Так,  знаю!  бо  давно  тебе  вже  поважаю 
И  на  тьвій  дух  правий  надію  покладаю. 
Тепер  же  вже  чужі  покликують  краі 
Мене  из  рідноі  по  розуму  сем-ьі. 
Так!  у  тобі  таку  я  заприкметив  душу, 
П^о  всім  Народам  благ  від  неі  ждати  мушу. 
Я  ж  сам...  о  ти,  моя  гордине  нависна! 
Боюсь,  мене  колись  подужає  вона. 
И  с  хиби  в  хибу  я,  з  гріха  улізу  в  гріх, 
Но  спокутую  сам,  окремен  від  усіх. 
ф  Хоч  серьця  буйного  ніщо  не  загнуздає, 
Люблю  я  в  ивших  те,  чого  моє  иє  має. 


І 


434 


Химерним  сяевом  не  вдоволнисься  ти, 
І  Що  в  вім  кохаецьця  дітвора  суєти,  — 
,  Чи  власти,  все  одно, — блищаньнем  метеорнім, 
'  Хвосьтякою  нмен,  понуро  сьміхотворним, 
Що,  покіль  жив,  блищить,  мов  сонечко  в  росі, 
у  номері  ж  души  забудуть  их  усі. 
Тогді  тебе  хиба  важенний  каменюка 
Прославить  надписьсю  в  очах  якого  внука, 
.  Та  на  пергаменті  геролдова  хвала, 
Що  дукачам  з-давйн  як  те  ж,  дак  теж  верзла. 
Міз  ними  знайдеш  ти  єдине  місце  правне 
Вписати  ще  одно  таке  ж  им-ьї!  бесславне, 
И  спатимеш  з  нимгі  під  склепом,  що  прикрив 
Запомином  их  прах,  их  дурощі  й  гріхи. 
Бо  тих  пергаментів  читать  ніхто  не  буде. 
Де  прославляюцьця  сі  знакомиті  люде. 
Ні!  оком  дружнйго  пророцтва  бачу  я 
Між  мудрими  твоє  прославлене  им-ьй. 
Достойно  службу  ти  Отечєотву  відбудеш: 
Бо  первий  розумом,  як  первий  саном  будеш. 
,  Зневаживши  порок  и  всяку  низькоту. 
Не  роду  явиш  ти,  а  серьця  висоту. 

Згадай  однак,  які  діди  твоі  бували, 

Що  доблесьні  діла  тобі  завітували. 

Один  а  них,  хоч  и  був  придворним  в  короля, 

Та  драму  рідна  з  ним  роспочала  Земля... 

Пишайсь  п  слався  сим...  А  другий  був  не  менший 

Міз  нами  розумом  високим,  як  и  перший. 

Чи  царедвірська  жизьнь,  чи  поле,  чи  сенат, 

Чи  служба  Девятбм, — про  все  мав  дар-талант. 

Ему  призначено  було  блищати  всюди. 

Де  прославляюцьця  и  йдуть  угору  люди. 

Високий  над  всімй,,  пишались  ним  царі 

П  величалися  великі  кобзарі. 

Таких  дідив  ти  внук;  понбвлюй  же  их  славу: 


485 

Бо  не  сам]!  титла  одержав  у  державу. 
А  я...  мені  тут  жить  зісталось  мало  дьнів, 


Де  часом  веселивсь,  а  йноді  й  тужив. 

Що  вдарить-задзвінить  година  віщувата, 

Знай  ближчає  д  мене  моя  троіста  втрата: 

Надію  втрачу  я,  що  крила  золотить 

У  Врем-ья,  що  кудись  без  упину  летить; 

Утрачу  й  упокій,  котрого  не  захмарить 

Ніякий  сум,  що  нас  из  нашим  щасьтем  сварить; 

Втеряю  й  дружество,  яснй  в  одних  дітей, 

Не  затуманене  перебігом  страстей... 

У  ви!  недовго  нас  ті  в  серденьку  голублять, 

Що  так  прегарно,  так  и  щиро  й  чесно  люблять. 

Прощай  усе  таке!  Метнусь  и  одирвусь 

От  тих,  що  ними  тут  живу-ненаживусь... 

Мов  той  вигнанець,  що  в-останьнв  рід  вітав 

И  з  моря  синйго  на  беріг  позирає. 

Прощайте!  плакав  би,  ридав  бес  соромй,, 

Та  в  мине...  лишенько!...  у  серьці  сьліз  нема. 

Прощай,  Дорсетоньку!  В  такому  молодому 
Серденьку  не  даю  на  сум  я  прав  нікому. 
У-раньці  завтра  вже  затрецьця,  може,  й  сьлід 
Про  мене  споминок  за  сгількі  любих  літ, 
И  може.  Доля  вже  дорослими  нас  кине 
В  громаду  гомінку,  де  слово  бурно  рине, — 
В  сенат  серед  лордйв,  народніх  гетьманів. 
Де  підпомоги  ждуть  від  нових  розумів, — 
Хто  знає?  може,  там  зустьрінемось  байдужні 
Про  те,  що  тут  були  близькі  й  сердечно  дружні. 
И  ти  повіз  менй  ийтимеш,  мов  чужий. 
Холодним  сторожем  сусьпільніх  прав  межи. 
Ні  другом  ти  мені,  ні  нйдругом  не  будеш, 
И  все,  щ6  тут  було  міз  нами,  все  забудеш... 
Нехай!  Оце  ж  тепер  уже  в-останьнв  зву 

28* 


486 

Ті  раньні  споминки,  що  серцвіс  в  них  живу. 
І  Ніколи  голосу  твого  вже  не  почую 
[  На-самоті,  як  тут:  кругом  тебе  густую 
Знайду  там  гущину  людей  обом  чужих 
II  навіть  ворогів  твоих,  або  й  моіх... 
Нехай!  А  все-таки,  коли  бажаньня  щирі, 
Що  й  треба  б,  та  нема  ховати  в  серьці  сили, — 
'  Коли  бажаньня  сі...  та  вже  й  пора  скінчить 
Сю  пісьню  бес  коньця...  коли  шкода  таить 
У  серьці  их,— молю,  щоб  ангел  тьвій  хранитель, 
Ясніїй  тьвій  серафим,  пречистий  небожитель, 
Що  крильми  осіняв  Дорсетів  славний  рід, 
Указує  й  тобі  блискучий  предків  сьлід. 


Драхенфельз. 


ТЬв  сааівіі  сгае  о{  БгасЬепІеІв. 
Вугоп, 


Над  Рейном  Драхенфельз,  замковая  гора, 
Насупилась,  крута;  кругом  веселі  згірьря; 
Міз  ними  в-ьецьця  Рейн  широкий,  и  добро 
Усякого  несе  с  підгірьря  и  с  подільля. 
Садами  вквічані  розлогі  береги; 
На  спадистих  ховмах  роскішні  виногради, 
В  долинах  стелюцьця  гай,  поля,  луги; 
Над  ними  вйсяцьця  церков,  палат  громади. 
Давно  не  обіймав  мене  такий  восторг, 
Но  Удвоє  б  дознав  бго  с  тобою  вдвох. 

Сильські  дівчата  йдуть  черес  сей  пишний  рай; 

Их  темноголубі  сьміюцьця  оченята; 

В  руках  у  них  квітки,  весіньній  уроджай: 


437 


На  всі  своі  дари  природа  тут  багата. 
В  горі,  де  ні  споглянь,  стоять  старі  башнй, 
И  кріз  зелений  плющ  их  сивина  сіріе; 
Тут  арки  гордоі  и  в  пустках  красоти, 
Там  виноград,  пих&  и  втіха  края,  сьпіе. 
Усе  тут  є:  нема  про  мине  одного, — 
Тебе,  коханоі,  крій  серденька  мого. 

Оце  ж  я  шлю  тобі  лиліи  дар  чужих. 

Хоч  знаю,  що  вони  повянуть,  поки  зглянешь, 

Поки  твоя  рука  ніжнй,  торкнецьця  их, 

Та  не  цурайсь:  бо  ти  мене  по  ним  спомянеш. 

Того  ж  бо  тількі  я  так  ними  й  утішавсь, 

Що  погляд  любий  тьвій  на  них  спочине-ляже. 

И  спогадаєш,  як  один  я  побивавсь. 

Один  серед  чужих,— сей  дар  про  все  роскаже. 

Були  лиліі  сі  живі,  як  я  держав, 

Від  серця  до  твого  их  серденька  послав. 

Як  благородно  йде  филюецьця  ріка! 
И  скількі  чар  нових  що-разу  відкривав 
У  загогулинах,  котрі  моя  рука, 
Як  виписать  перомт.,  як   змалювать,  не  знає! 
Знайшло  б  собі  куток  прегорде  серце  тут 
И  з  нбго  рай  земний  само  собі  зробило. 
.  Знайшов  би  й  я  собі  у  серці  любий  суд, 
Колиб  ти,  серденько,  зо  мною  говорила, 
Колиб  дивились  ми  на  пишний  рай  удвох, 
Колиб  ділила  ти  зо  мною  мій  восторг. 


488 


Новий  Павзій  и  его  Квітківниия. 

ЗсНйНе  <іів  Вїитеп  пцг   Ьег,   гц 
теіпеп  ГЦваеп  ипсі  йвіпепі... 

ООШе. 

Павзій  Сикионець,  знакомитий  маляр,  за  молоду  кохавсь 
(.іячкою  своєю  Глікерою,  що  мала  дианнй  розум  на  ви- 
іуваньне    квіткових    вінків.  В  таких    мудрощах   вони    'дно 

переважували,  и  на  останок  змалював  Павзій  кохану  свою, 
!ііла  вона  за  своім  вінкуваньнем.  Сей  образ  цінбвано  як 
1  найкращих    бго  творів,  и  звано    Квітківниця,  бо  Глікера, 

І  собі  вбога,  жила  с  квітковаго  перекупства.  Одну  с  копий 
иннці  купив  Аеинам  Луцій  Лукул  за  два  таланти  (Плиній, 
ХХ\-,  гл.  XI). 

Вона. 

Кгідай  сюда  квітоньки  між  тебе  и  мене  на  долівку. 
Що  за  принадний    се  вид,    що  за  х&ос  тебе  звеселить! 

Він. 

Тп — мов  любов,  серденятко:  бо  вяжеш  стихиі  до-купи. 
Злучиш  их — жизьню  новою,  прегарною  в  тебе  жавзггь. 


Бон 


А. 


Стиха  до  рови  торкайся:  сховалась  вона  у  корзині. 
Де  я  знайду  тебе,  серце,  прилюдно  тобі  передам. 

Він. 

Я.  ж  так  вроблю,  мов  не  знаний  тобі,  и  подякую  щиро; 
Тількі  подяки  мові  ти  певно  не  схочеш  принять. 

Вона. 


Ке  лиш  сюди  гияцінт,  а  до  нбго  подай  гвоздика 
Щоб  и  раньні  й  пізніщі  квітки  тут  суеідьми  жили. 


439 


В  І  н. 

Сяду  я  в   крузі    квіткбвім    у  ніженьках  в  тйбе,  кохана: 
Купою  любою  лоне  прегарне  твоє  я  сповню. 

Вона. 

Перше  подай  мені  нитку:  тогді  садова  вся  родина, 
Бачившись  перш  оддалік,  звеселицьця,  що  поруч 

живуть. 
Він. 

Щож  тут  найбілше  дивує  мене:  сі  квітки  велеліпні? 
Ручки  моторьні?  чи  розум  тій,  що  всбму  дає  лад? 

Вона. 

Ке  ж  мені  й  лисьтя,  яркий  жар  блискучих  квітбк 

пригасити. 
Жизьнь  наша  требуе  теж  супокійних  листків  до  вінка. 

Він. 

Довго  шукаєш  чогось  про  сей  кущик,  шукаєш,  не 

знайдеш. 
Певно  комусь  він  призничен,  комусь  дорогому  тобі? 

Бона. 

Сотьні  пучків  я  що-дьня  роздаю  и  вінків  також  сотьні, 
В  вечорі  ж,  щ6  є  найкраще  у  мине,  дарую  тобі. 

Він. 

Як  би  щасливий  бував  той,  хто  вязаньне  твоє 

змалював  би, — 
Поле  квіткбве,  перше  богиню  квітков  на  полі  тому! 


440 


Вона. 

гой  же  ще  й  натто  щасливий  на  Сьвіті,  кому  я 

цілунок 
І|ирий    даю,  як  садить   він  в  ногах,  щасливіща  й  бго. 

Він. 

Серденько!  ще  раз!  Завидливий  раняшній  воздух  у 

мине 
І  Зараз  одьняв  его,  сьвіжий,  роскішний,  з  ненаситних 

уст. 
Вона. 


ІИЦ 


едра  весна  на  запашні,  щедра  и  я  на  цілунки. 
Ось  н  цілунок  тобі,  а  с  цілунком  возьми  и  вінок. 

Він. 

Ах!  будь  у  мене  великий,  щасливий  талант 

малюваньня, 
ІІавзія  робом  я  цілий  би  день  малював  сі  квітки. 

Вона. 

Справді  прегарні.  Дивись,  як  сі  флорині,  Флорини 

діти  принадні. 
Рясно  та  весело  йдуть    круг  вінка  в  хороводній  танок. 

Він. 

б  у  сій  чаші  втонув,  п-ьянйй  чарами,  що  им  природа 

[ишну  корону  листочків  пахущих  кругом  облила. 

Вона. 

б  тогді  сьвіжим  и  в  вечорі  бачила  цьвіт  сей 

роскішний: 
)ін  би  не  вянув,  и  любо  до  мене    що-дьня  промовляв. 


1 


441 
Він. 

Чую,  який  я  мизерний  бессилок!  о,  як  би  хотів  я 
Міцно  держати  те  щасьте  моє,  що  так  очі  бере! 

Вона. 

Відпий,  неситий  поате!  завидуєш  марно  таланту. 
Маючи  власний  талант:  за  бго  ж  то,  мій  друже  й 

візьмись. 
Вгн. 

Як  же  проявить  позт  злив  квіток  фарбовитих? 
Словом  тебе  малювати — се   буде  сама  тількі  тінь. 

Вона. 

Як  же  маляр  бідолаха  люблю  тебе  скаже  фарбами? 
Друже!  тебе  я  люблю!  одною  тобою  живу. 

Він. 

Ах!  и  поат  сам  не  скаже  люблю,  не  здоліе  сказати 
Гарно,  як  ти,  моя  райська  дитинонько,  вухо  моє 

лесьтючй. 
Вона. 

Много  б  обоє  здоліли  б;  но  мову  цілунків  и  мову 
Ока  німу  даровано  тількі  коханкам  одним. 

В  І  н. 

Тиж  одно  з  другим  злучаєш,  ти  й  словомь  и  цвітом 

сьпіваеш! 
Флори  дітвора  ся  разом  у  тебе  и  фарби  й  слова. 

Вона. 

Тількі   перехідне   діло   виходить  из  рук  сих  що-ранку. 
А  перед  вечором  вяне  вже  роскіш  бго  и  краса. 


442 


В  ін. 

Так  и  безсмертні  боги    нам  не  вічні  дарунки  дарують, 
Манять  новими  дарунками  смертних  на  праці  нові. 

Вона, 

Так-то   нікбли  ти  в  мине  не  був  без  віночка,  почавши 
С  першого,  що  нас  до-купи  так  любо  від  серьця 

зьвінчав. 

Він. 

і 

Він  ище  й  досі  у  мине  висить  на  колочку  в  сьвітлиці, 
ІІервий,  що  ти  звеселивши  наш  бенкет  мені  подала. 

Вона. 

Кубка  тобі  я  вквіччала,  и  впав  у  вино  пуп-ьяночок. 
Випив   еси   та  й    промовив:  дівчино,    отрута  в  квітках! 

Він.' 

Ти  ж  се:  Ні  вони  медом  налиті  солодким,  да  тількі 
Бжілочка  вміє  с  квіток  висисати  солодкий  той  мед. 

Вона. 

Лобур  же  Тимант  вхопив  мене  тут  и  сказав:  Ні  й 

трутень 

Тайни  солодкоі  вміє  шукати  у  чаши  квіток. 

Він. 

Мусила  ти  утекати.  Попадали,  в  н&паді  трутьня 
Дурня  на  тебе   и  кошики  й  лисьте    с  квітками  кругом. 


» 


Вона. 


!першу  ти  честью  прохав  бго:  Ну  бо!  пусти  бо  дівчйву! 
ед  квітковий  и  дівоцтво  про  инших,  про  луччих 

дав  Зевс. 


448 


Бін. 


Він  ж  тебе  ще  міцьніще   держить,  аж  зубами  скрегоче 
Ж  жарту,  н  платьте  на  шиі  й  на  грудіх  у  тйбе  раздер. 


Вона. 

Поломгем  ти  запалав  тогді  й  кубком  шибнув  на 

дурного, 
Кубок  разливсь  по  нім  гидко  и  в  черен  бму  задзвонив. 

Він, 

Сьліпо  буяв  од  вина  я  й  досади,   однак  же  побачив 
Пишниі  груди,  що  ти  затуляла,  и  шийку  твою. 

Вона, 

Щ6  ж  то  за  буча  постала!  Вино,  и  с  крівцею 

зьмішавшись, 

Пурпуром  диким  у  бідного  трутьня  текло  з  голови. 

Він.  # 

Бачив  я  тількі  тебе,  як  ти,  долі,  навколішках  седя, 
Руку  держала  на  платьті  одну,  и  гнівбм  закипав. 

Вона. 

Кидано  в  тйбе  посудою...  О!  як  боялась  я,  мліла! 
Страшно  за  тебе  було,  щоб  не  склалось  якоі  біди. 

Він. 

Я  ж  тількі  й  бачив,  як  швидко  ти  другою  кошик 

вхопила. 
И  квітоньки,  що  россипано,  в  купку  під  дзиґлик  мела. 


444 
Вона. 


Став  ти  за  мине,  озвавсь,  щоб  случай  сей,  або  й  сам 

господар 
Шкоди  мені  не  зробив,  що  я  вшкодила  пиру  бго, 

І» 


В  І  н. 


Гак,  памятаю:  вхопивши  я  килем  лівою  рукою 
Еим  поти  дурня  по  шиі,  поти махав. 


О 


Вона. 


Я  як  пораяв  господар  из  друзьми  россудними  тихость 
5  тогді  нищечком  геть,  не  спускаючи  з  ока  тебе. 


Він. 


Зникла  еси!  Ах,  як  довго  шукав  я  тебе  скрізь  по  ривкуі 
Всюди  шукав,  обходив  усі  гулиці  й  міські  кутки. 


Вона. 


Зтидко  було;  я  сховалась,  дівчина  ні  в  чім  непорочна, 
Іюба  між  лйдьми;  тепер  же  зробилась  проявою  в  них. 


Він. 


Зачнв  я  много  квітбк  и  вінків,  що  вінків,  то  найбілше. 
Гількі  тебе  не  було  и  про  мине  й  про  всіх  городян. 


Во 


Н  А. 


Гихо  седіла  я  дома;  осипалось  много  листочків 

З  рози;  повяло-посохло  багацько  й  гвоздиків  тогді. 

В  І  н. 

Оноші,  стоя  на  ринку,  мовляли:    Лежять  квітки  всякі, 
Гількі  нема  вже  тій,  що  вязала  так  любо  вінки. 


445 


Вона. 


Дома  вязала  вінки  я,  вязала  й  давала  им  сохти. 

Он  вони  й  досі  висять  по  над  піччу,   про  тббе  висять. 

Він. 

Так  и  твій  первий  дарунок  завявув:  бго  не  забув  я 
В  бучі;  повісив  близенько  від  ложа  сумного  мого. 

Вона. 

В  вечорі  гляну,   як   вянуть   віночки,    споглйну  та  й 

плачу, 
Поки  за  фарбою  фарба  погасне  и  зникне  в  ночі. 

Він. 

Довго  блукав  я  й  питав,  де  живеш  ти,  кохана  дівчини, — 
Марної  ніхто  не  вказав  мені,  навіть  пустий  ис  пустих. 

Вона. 

В  мбне  ніхто  не  бував,  и  хатини  моеі  не  знають. 
Зд&лека  знають  мене,  а  велике  в  нас  давить  дрібни. 


В 


І  н. 


Сумен  блукав  навкруги,  и  благав  усебачуще  сонце: 
Боже  потужний!  вкажи  той  куток,  де  іі  ти  вбачав. 

Вона. 

Більші  богбве  не  чують  нас;  чув  нас  Пенія  тількі. 
Визвала  нужда  мене  проміж  люде,  ремество  мов. 

Він. 

Инший  хиба  ще  божок  не  навчав  тебе  пільги  шукати? 
То  ж  бо  Амур  хиба  стріл  перемінних  про  нас  и  не  мав? 


446 

Вона. 

І  Шпігом  шукала  тебе  я  по  ринку,  и  бачу — ти  ходиш. 

і  Він. 

Н&товп  нікбго  с  кохавоі  пари  впинити  не  зміг. 

.Вона. 

Хутко  народ  ми  густий  розділили  й  зійшлися  до  купки. 

Він. 

Гляну — стоиш  против  мине,  и  вдвох  ми  зістались  одні. 

Вона. 

Люде  кругом!  та  вони  мов  кущі  й  деревй,  нам 

здавались. 
Він. 

Здався  их  гомін  широкий  води  дзюркотаньнем  мені. 

Вона. 

Пара  кохана  одна  буде  всюди  в  великій  громаді. 

Всюди  ж  вона  буде  двоє,  хоч  був  би  хто  й  трейтій 

міз  них. 
Він. 

Сими  вінками  себе  зукрашае  Амур  віковічно. 
Висип  же  всі  квітоньки  до  останку  из  лона  свого. 


кі 


Вона. 


Г: 


иплю  их  геть  прехороші,  в  твоім,  серденя,  'бійманьню. 
ькі  сегодьні  й  мені  наче  сонечно   сходить  яснй. 


447 


Квітка    над    квітки. 

Пісня  неволника-графа. 

ІсЬ  кепп'  еіп  Вїитіеіп  ДУипсівгвсЬоп., 

аоіНе. 

Граф. 

Я  знаю  квітку  над  усі  квітки, 
Мою  до  неі  пориває  душу. 
Шукати  б  я  пійшов  іі  й  в  сіситки, 
Та  ба,  в  неволі  тут  седіти  мушу. 
Тяжкй  се  горе  над  усі  гори: 
Бо,  як  на  волі  був  колись  и  я, 
Цьвіла  вона  мені  и  в  зімню  стужу. 

С  ц5го  замчища  на  крутій  горі 
Блукаю  марно  на  вкруги  очима: 
Я,  мов  сумний  чернець  в  монастирі, 
Зіставив  мир  у  себе  за  плечима. 
О,  хто  б  мені  ту  квітоньку  здобув, 
Чи  пан  би  він,  чи  простолюдець  був, 
Его  б  я  мав  собі  за  побратима. 

Р  о  з  А. 

Цьвіту  я  пишно  й  чую  голос  тьвій 
Тут  унизу,  під  крамами   твоими. 
Ти  певно  думаєш  про  колЄр  мій. 
Про  пахощі,  що  любував  так  ними. 
О  рицарю!   високий  в-ь  тйбе  дух: 
Ти,  знаю,  був  царицин  первий  друг 
Між  усім^  вельможами  царьськйми. 

Граф. 

Тьвій  пурпур — чесьть  бму  и  похвала 
Під  шатами  зеленовесьнянйми! 


448 

Ти  важиш  білше  золота  и  срібла, 
Сняеш  и  між  перлами  ясними, 
Вінок  твій  всяку  красить  красоту... 
Да  ні!  не  ти  мою  сумну  мечту 
Принадами  принаджуєш  своими. 

Л  и  л  І  я. 

У  рози  пишні  натто  норови: 

Вона  все  вгору  надицьця  та  вгору; 

Лилія  ж  любо  дивицьця  с  трави, 

Під  весьняну  краса  найкраща  пору. 

У  кбго  серце  чисте,  не  лихе, 

У  кбго  на  умі  житьтв  тихе, 

Не  знатиме  за  мене  поговору. 

Граф. 

У  мине  серце  й  чисте  и  тихй, 

Перйступу  не  знає  и  не  чув, 

Та  суджено  бму  житьте  лихе  — 

В  неволеньці  тяжкій  воно  сумує. 

Ти  в  мине  гарний  образ  чистоти,    . 

Між  уродливими  царюєш  ти. 

Однак  мій  дух  ще  кращим  чимсь  любує. 

Гвоздик. 

Се,  мабудь,  буду  я,  що  вязника 
Моя  урода  в  тузи  б  звеселила: 
А  то  чого  би  сторожа  рука 
Мене  так  бережно  в  садку  пестила? 
Мои  у  повнім  крузі  листоньки 
Благоухають  над  усі  квітки. 
Над  аромати  всі  и  над  кадила. 


449 


Гр 


А  Ф. 


Гвоздиків  запашних  проміж  квітбк 

Ніхто  не  мусить  ганить — зневажати: 

Вони  вт.  саду  и  в  тінявий  куток, 

И  в  соняшний  свои  льлють  аромати, 

Но  вязник4  не  роскош  и  пиха, 

А  вдача  любомирна  и  тих&. 

Могла  б,  М09  сонцем,  щастьв^  осиятн. 

Ф  и  я  л  вл. 

я  схована  й  прихилена  стою, 

И  не  люблю  багацько  размовляти, 

Та  мушу  вдачу  мовчязну  свою 

Також  пристойним  словом  проявляти. 

Коли  я  те,  чого  тобі  не  достає, 

Шкода,  що  серце  запашне  мов 

Не  вмію  вгору  до  тебе  послати. 

Граф, 

Я  високо  фиялочку  ціню: 
Вона  собі  вдалась  така  смирненька 
И  пахне  дуже  гарно;  та  мою 
Печаль  ховаю   глибоко  в  серденьку. 
Одно  я  хочу  тількі  вам  сказать; 
На  висоті  такій  шкода  шукать 
Дівчину  любу  й  вірну,  другу  неньку. 

Ні,  ходить  по  долинонці  вона, 
Вірніщоі  земля  ще  не  видала. 
Зітхав  тількі  почасту,  сумна, 
Про  ту  біду,  що  тут  мене  спіткала. 
Як  квіточку  зривав  голубу. 
Ох,  памятай,  рече,  мою  журбу! 
Я  ж  чую  здалека,  що  се  сказала. 
Так,  здалека  обом  іі  чутно, 


ге 


450 


451 


І 


Ту  силу,  що  коханьне  щире  творить, 

В  неволі  був  би  мертвим  я  давно, 

Колиб  не  знав,  що  се  вона  говорить, 

Як  серце  рвецьця  нй,  двоє  труднй, 

я  тількі  скрикну:  не  забудь  мене! 

И  жизьнь  ис  смертю  знов  у  серьці  спорить. 


І 


Маньдрівець. 

Сгои  8е§пв  (ііоЬ,  іип§е  Ргаи... 
О0(Не. 

Мл  Н  Д  ЬРІВЕЦЬ. 

Бувай  здорова,  молодичко! 

Благослови  тебе  Всевишній 

С  твоим  малйньким  немовлятком, 

ПІ^о  в  тйбе  під  грудьми  заснуло! 

Дозволь  мені  на  дикій  скелі, 

Під  сим  старим,  гільлястим  вязом, 

Искинути  с  плечей  торбину 

И  коло  тебе  відцочити. 

Молодиця. 

Яке  се  ти  несеш  ремйство 

в  таку  жару,  в  південну  спеку? 

Се,  мабудь,  міський  крам  на  продаж 

По  селах  и  хат4х  розносиш? 

Сьміесься  з  мине,  чоловіче, 

З  того  немудрого  питаньня? 

М  А  н  д  ь  Р  І  в  в  ц  ь. 

Крамів  я  міських  не  розношу, 
Небавом  з&чне  вечоріти. 
До  й  прохолодою  повіве. 
Скажи,  будласко,  молодичко, 


І 


Де  в  вас  кринвчина  підгірьня? 
Води  хотів  би  я  напитись. 

Молодиця. 

Ось  манівець  по-під  горою. 
Йди  попереду  сим  хмизом, 
Веде  ся  стежечка  до  хати  — 
Там  живемо  ми  ш  чоловіком  — 
И  доведе  аж  до  криниці.         *' ' 

Мандьрівець, 

Сьліди  мистецькоі  роботи 
Проміж  чагарняком  я  бачу! 
Каміньне  се  не  ти,  Природо, 
Тесала,  гладила,  складала... 

Молодиця. 

Ще  далше,  далій! 

Мандьрівець. 

Се  ж  архитрав,  окритий  мохом! 
Тебе  я  чую,  зоччий  душе, 
Твою  печать  на  скелі  бачу! 

Молодиця. 
Ще,  дядьку,  далій! 

Мандьрівець. 

И  надпись....  я  по,  ній  ступаю.... 
Не  прочитати  вже  писаньня: 
Позатиралось  и  по  чезло, 
Глибокорізане,  кунштовне, 
Що  майстра  древнбго  побожність 
Завітувано  людям  новим. 


29» 


452 


458 


Молодиця. 

Дивуесься  ти,  чоловіче, 
Витісуваному  каміньню? . 
Там  у  горі  бго  богацько 
Валяецьця  кругом  хатини. 


Мандьрівбць. 


Там  у  горі? 


Молодиця. 


І 


Сюди,  лівбруч, 
Сюди,  чагарником!  ось-ось  дві 

Мандьрівець. 

О  музи  й  граціі! 

Молодиця. 

Се  наша  хата. 

Мандьрівець. 

Се  ж  руина  храма! 

Молодиця. 

Оттут  в  долиньці  між  каміньнем 
Тече  криничина,  дзюркоче. 

Мандьрівець. 

Живий  ти,  геніе,  витаєш 
По-над  могилою  своєю! 
Над  нею  рухнула  будівля, 
Мистйрство  рук  твоих  бессмертних. 

Молодиця. 

Зожди  хвилиночку,  я  в  хаті 
Посудинку  вхоплю  напитись. 


-.1 


Мандьрівець. 

Плющем  окрив  еси  твій  образ 
Божественно-прегарно  стройний.,.. 
Як  сьміло  вирвалась  ти  вгору. 
Колон  високоверхих  паро! 
А  ти,  их  одинока  сйстро. 
Віддалеки  собі  сумуєш.    , 
Мов  травуром,  окрила  мохом 
Поважну  голову,  сьвятую,  — 
И  дивитесь  ви  на  руину 
Своих  сестер-братів  коханих, 
Що  полягли  між  вами  кошом. 
У  холодку  колючоі  ожини 
Присипало  их  прахом  та  землею, 
И  бур-ьяни  хитаюцьця  над  ними. 
Так  високо  цінуєш  ти,  Природо, 
Над  майстерштуками  своими  штуку!  , 
Сьвятилища  руйнуеш-зневажаєш, 
Храми  закрашуєш  чортополохом! 

Молодиця. 

Як  тихо,  любо  спить  моє  хлопятко! 
Ти,  може,  трохи  відпочив  би  в  хаті? 
Чи  тут  любіш;  на  волному  просторі? 
Вже  вітерець  холодний  подихає.... 
Возьми  дитину,  я  черпну  водиці 
Тобі  погожоі...  Спи,  спи,  мій  хлоню! 

Мандьрівець. 

Який  солодкий  сон  тьвій,  немовлятко! 
Яким  здоров-ьем  и  спокоєм  дишеш! 
Родилось  ти  серед  останків  древніх! 
Нехай  их  дух  в  души  твоій  спочине,  • 
Кого  він  крильми  віщими  окриє, 
Той  чутиме  божественне  натхненьне 


454 

И  смакуватиме  в  красах  природи. 
Нехай  зерно  у-повні  розів-ьецьця, 
Нехай  сияе  вешнею  красою, 
И  сьвітить  перед  сонмом  товариства! 
А  як  осиплецьця  квіткове  лисьте, 
Тогді  у  тйбе  в  грудіх  дух  високий 
Проявицьця  плодом  весни  и  літа, 
Та  й  висьпіе  на  животворнім  сонці. 

Молодиця. 

Пий  на-здоров-ье! — А  воно  ще  дремле?.. 
До  сьвіжого  напитку  в  нас  нічого 
Нема  в  дому,  хиба  окраєць  хліба. 
Білш  нічим  госьтя  нам  пошанувати. 

Мандьрівець. 

Спасибі!  Як  усе  кругом  прегарно 
Цьвіте  и  зеленіє! 

Молодиця. 

Муж  мій  хутко 
До  дому  вернецьця  з  ратайства,  с  поля. 
Загайсь  у  нас,  коли  твоя  охота, 
И  повечеряй  а  нами  по-пахарьській. 

Мандьрівець. 

Ви  тут  и  живете? 

Молодиця. 

Зге,  між  муром. 
Хатину  сю  спорудив  нам  ще  батько 
Ис  цегли  та  с  кунштовного  каміньня. 
Ми  й  живемб  тут,  дякувати  Богу. 
Віддав  мене  за  ратай  й  умер  в  нас.  - 
А  що?  вже  виспалося,  серденятко? 


Яке  веселе!  вже  гуляти  хоче-.- 
О  пташечко  моя! 

Мандьрівець. 

Природо  нене! 
Ти,  вічне  сіяньне  и  процьвітаньнеі- 
Даруєш  кожному  роскбші  жизни, 
И  кожне  чадо  у  насьлідьдв  вводиш. 
Високо  на  карнизі  мостить  грязьзю 
Убога  ластивка  своє  гніздечко. 
Не  знаючи,  яку  красу  заліпить. 
На  віцьці  золотій  будує  гусінь 
Хатину  зимню  про  свою  дітвбру. 
Ти  ж,  чоловіче,  про  щоденну  нужду 
Притулок  робиш  між  руин  величніх, 
И  веселисься  серед  кладовища?  — 
Прощай,  спасибі,  люба  молодичко! 

Молодиця. 

Не  хочеш  в  нас  вечеряти  аістатись? 

Мандьрівець. 

Нехай  Господь  вам  посилає  з  неба 
Влагословеньне,  вам  и  діткам  вашим. 

Долодиця. 

Щасливої  ' 

Мандьрівець. 

А  куди  веде  ся  стежечка? 
Молодиця. 

У  Куми. 


456 


457 


Мандьрівець. 
Як  далеко  звіцьціль  буде? 
Молодиця. 
Трі  добрих  милі  буде. 

Мандрівець. 

Ну,  прощайте  ж! 
Веди  мене  дорогою  правою, 
Природо  нене,  странника-пришельця, 
И  дай  мені  через  руіни  древні 
Доріженьку  мою  що  день  верстати. 
Вкажи  від  півночи  надійний  захист, 
А  від  полудьня  в-спеку — прохолоду; 
Коли  ж  вернусь  у-вечорі  в  хатину, 
Осьвічену  проміньнечком  блискучим-ь, 
Нехай  мене  така  зустьріне  мати 
И,  з  немовлятком,  весело  вітає! 


Підлипайло. 


Ев  \уаг  еіп  ВиЬе  ігесЬ  кепи^. 
ООІНе. 


Був  молодик  собі  палкий, 
Ледачий  дуже  підлипайло, 

Що  зрадою  перегубив 
Безумних  щебетух  чимало, 

И  все  воно  якбсь  йму, 
Мов  часом  и  с  циган  кому, 

Обманщиків,  миналось. 

Аж  ось  ище  одно  дівча 
В  тенета  любосьні  піймалось, 


И,  росьпізнавши  панича,. 
З  ним  самовбийно  роспрощалось. 

Як  же  почув  тук&  про  се, 
Тогді  б  му  гидким  усе 

Житьте  бго  зробилось. 

Блукав  сім  день  и  сім  дочей 
Там,  де  й  в-ві-сьні  бму  не  снилось,-- 

Кругом  левад,  кругом  бакчей, 
И  все  в  ледачім  помутилось. 

Бо  сьвіт  недужнбго  ума 
Згасила  хаосбва  тьма. 

Ні  зьвір  був,  ні  людина. 

На  восьмий  день  він  проваливсь 
Кріз  землю,  так  яса  ясина, 

И  між  врагами  опинивсь. 
Що  ми  звемо— нечиста  сила. 

Нечиста  сила  так  Є  му, 
Як  Юді-зраднику  тому, 

Нутро  пекла-палила. 

И  він  кричав:  .Крові,  кровії 
(Що  зрада  ис  сердець  точила.) 

Колиб  ковтнув  хоч  крапель  дьві. 
Мене  б  так  згага  не  томила. 

Я  кров  живу  с  тих  випивав. 
Кого  словами  чарував. 

Хто  розуму  не  має". 

И  се — ведуть  бго  на  пир, 
Крівавий  пир,  де  жрець  гуляє. 

Хто  самовбийно  кинув  мир 
И  чашу  жизни  допивав. 

А  чаша  жизни— кров  жива... 
Лякаютт>  сі  бго  слова 

Страшнбго  трибунала. 


458 

Зрадливе  серце  затряслось, 
З  очей  сьліпих  завіса  впала, 

И  до  чого  воно  прийшлось, 
Его  душа  5му  сказала: 

До  мертвих  водять  тут  живих, 
Щоб  кров  мерьці  точили  з  них, — 

Тепер  черга  на  нбго  впала. 

И  бачить  він  своих  моргух, 
Що  смерть  у  пекло  позганяла, 

И  притаів  сердека  дух: 
Бо  с-проміж  них  одна  мовляла: 

„Точив  еси  нам  с  серьця  кров 
Через  ненй,видну  любов, — 

Тепер  черга  на  тйбе  впала*. 


Самотина. 


ОЬ!  ту  Іопеїу — Іопеїу. — Іопеїу  Ріііок! 

Вугоп. 

Люба  подушечко,  сестро  моя  самітийнька! 
Де  мій  коханий?  скажи,  де  коханьне  кохане? 
О,  та  й  доріженька  ж  милому!  о,  та  й  далека! 
Де  ж  то  суденце  бго  серед  моря  пристане! 

Серце  подушечко!  сйстро  моя  самітнйнька! 
Як  там  горить,  де  чоло  бго  ніжне  лежало! 
О,  та  й  предовга  ж  сумна,  безлюбовна  ти,  нічко! 
3-роду  такоі  сумнбі  ще  серце  не  знало. 

Ой  ти,  подушечко  сйстро!  німуеш-сумуеш... 
Дай  серьцю  тихого  сну,  ш,об  воно  заніміло! 
Дай  за  гарячі,  що  мовчки  від  н5го  пріймуеш, 
Щоб  не  терзалось,  не  рвалось  воно  й  не  боліло' 


■і 


459 


01  коли  б  знов  мене,  сестро,  ти  бачила  в  парі! 
01,  коли  б  ручки  кохащі  мене  пригорнули! 
Любо  б  и  вмерти  тогді,  и  нехай  би  сховали... 
Тількі  б.  разочок  очима  на  нбго  зирнути. 


ЄиіНапа$іа. 

■^Ьеп  Тіте  аг  (юоп  ог  Іаіе  вЬаІІ  Ьгіп^. 

Вугоп. 

Як  засипатиму  колись  жаданим  сном,' 
Що  заколихує  мерьці— й  почиють  тихо, 

О  Забутьте!  коли  б  легким  твоім  крилом 
Ти  віяло  тогді,  моя  єдина  втіхо! 

Щоб  ні  насьлідників,  ні  друзів  не  було, 
Що  дожидаюцьця  від  мине  ще  пів-слова, 

Ні  плакалщиць-нахаб,  гучних  на  все  село, 
Що  всяка  в  них  журба  на  вцставку  готова. 

Ні!  мовчки  я  б  хотів  у  землй  ВІДОЙЇИ, 
Без  лементу  й  жалю,  перевертьня  печали, 

Щоб  друзі  черес  смерьть  мою  ні  ваготи, 
Ні  пертурбаціи  нудноі  не  дізнали. 

Одна  любов,  коли  в  такий  важенний  час     ' 
З-ьуміла  б  зупинить  зітханьня  безужитьні, 

Одна  вона  змогла  б  ще  покрепити  нас 
Перед  страшним  душі  покоєм  віковічнім. 

Як  солодко  було  б,  моя  Психеє,  лик 
Ясний  тьвій  созерцать,  забувши  всі  ті  муки, 

Що  стількі  перебув  сердекга  чоловік! 
Я  й  смерти  гіркоту  забув  би  в  час  розлуки. 

Та  ні!  шкода  мечтать...  Жіноча  красота 
Марьніе,  як  нам  смерьть  вкорочує  диханьне. 


460 


Нас  дурить  женських  еьліз  щоденна  повнота, 
На  номеру  ж  души  побілшуе  страданьнв. 

Нехай  же  стьріну  я  самітен  час  гіркий, 
Не  бідкавшись  нічим,  про  всіх  людей  байдужен: 

Бо  тисячі  людей  вмірае  залюбки, 
А  з  гореньком  тяжким  я  був  из-малку  дружен. 

Так,  вмерти,  зникнути,  пійти  кудись,  уви! 
Куди  пійшли  усі,  куди  пійти  все  мусить, 

Зробитися  нічим,  як  всі  нічим  були. 
Що  народилися  на  сьвіт, — от  щ6  нас  мучитьі 


ІІ 


Перелічи  ж  ти  твоі  блаженниі  часи, 
ерелічи  твоі  дьні,  що  пробув  без  горя, 

И  добре  знай,  що  чим  ні  був  би  ти  еси, 
Найлучче  зникнути,  мов  крапля  серед  моря. 


До  Тирци. 

\^Шіои(  а  в(;оп  іо  тагк  (Ье  вроі.. 
Вугогі. 

Лежиш,  кохана,  ти  в  німуючій  землі, 
И  каменя  нема,  щоб  містечко  те  знати, 
Забуте,  може,  вже, — над  всі  місьця  мені 
Дорожче,  де  тобі  судилось  вічно  спати. 

О!  скілько  ж  то  земель,  и  скілько  ж  то  морей 
Мене,  в  годину  злу,  с  тобою  разділяло! 
Даремно  вибрав  я  тебе  с-проміж  людей, 
Даремно  я  любив:  одно  'дного  втеряло. 

Колиб  я  знав,  що  вже  не  бачитися   нам 
И  слово,  чи  то  згляд  сказав  мені:  «Розлука 
Нас  не  разлучить", — о!  я  б  сили  в  тім  набрав, 
И  не  томила  б  так  мене  утрати  мука. 


>і 


461 


Я  бачу,  як  тебе  крилата  смерьть  від  вас 
Без  мук  на  небеса  блаженьні  переносить: 
Чи  не  бажала  ж  ти  побачити  ще  раз 
Того,  хто  в  серденьку  тебе  носив  и  носить? 

О!  хтб  б  тебе,  як  він,  в  недузі  доглядав. 
Або,  сумуючи,  тобі  дививсь  у  вічі 
в  страшенний  оний  час,  як  смерьть  постерегав 
И  дух  притаював,  зітханьне  подавивши? 

Як-бй  ж  скінчилось  все,  дрібні  б  моі  лились. 
Так  як  невпинені  тепер  знай  льлюцьця-льлюцьця... 
Одзволилась  еси  від  мук  тих,  що  колись 
Тебе  томили:  нам  вони  всі  зостаюцьця. 

4 

Задатки  вірности  дали  ми  'дно  'дному... 

Я  тьвій  храню,  а  ти?  д6  ти  з  моім  витаєш? 

Звідкіль  же  я  снаги  в  самотині  візьму 

Проти  житейських  бурь,  що  ти  вже  их  не  знаєш? 

Знайшла  еси  впокій,  и  в  сферах  осяйних 
Твоі  принади  знов  сияють-процьвітають... 
Натхни  ж  мене,  сьвята,  пареньнем  душ  твоіх, 
Нехай  мій  дух  сумний  мов  крильми  підіймають. 

Любов  моя  була  таксі  чистоти, 

Що  з  нею  міг  би  я  и  в  небеса  летіти, 

Де  жизьвю  вишчою  живеш,  кохана,  ти, 

И,  злившись  з  Божеством,  вовіки  будеш  жити. 


На  Смерьть  Коханої. 


НивЬ'сІ   агв   ІЬе  угіп(І8,  ап(1   віШ 

еуепіп@;    £;1вот. 

Вугоп, 


Ущухнули  вітрі,  и  вечір  вечоріє, 

Затих  и  зефирець,  нігде  не  шелесни. 


ІР 


462 


Вернувсь  до  гробу  я  коханої  моєї  — 

Вквіччати  прах  іі,  бесдінний  у  меиб. 

Заснула  в  келийці  тіонесенькій  кохана, — 
А  як  же  широко  від  неі  лився  сьвіт! 

И  згас,  и  піддалась  під  волю  Пітьми  Пана; 
Не  пощадив  страшний  ясних  дівочих  літ. 

О,  щоб  пожалитись  веселих  сьнів  дівочих! 

Щоб  долю  иншу  ій  судити  небесам! 
Не  сумовав  би  я  и  в-день  и  серед-ночи, 

И  процьвіла  б  уся  души  іі  краса. 

Про  що  ж  бо  й  сумовать?  Душа  іі  висока, — 

Мов  пташка  від  людей  втекае  в  рідний  гай, — 

На  крилах  янгольських,  по  словеси  Пророка, 
В  одрадощах  злетить  у  тцхий  Божий  рай. 

Не  смертному  судить — щ6  з  Неба  посилав 

На  землю  праведний  людзьких  судеб  Судьдя. 

Між  жиаьню  й  смерьтю  грянь  один  Бессмертний  знає: 
Покору  Господу  приношу  в  жертву  я. 

А  серце  все-така  да  вві  пориває, 

И,  мов  жива,  вона  в  душі  моій  стоіть, 

И  сьлбзи  из  очей  той  образ  визивае, 

И  обездружене  то  мліє,  то  болить.  .,  . 


До    И  н  є  з  и. 


,  Кау  втіїе  прі  аі  ту  виїїеп  Ьго>у. 

Вугоп. 


Не  сьмійся,  що  я  тут  сумний 
Седжу,  моя  ти  люба-уродлива! 

Сьміятися  ШК0Д&  мені, 
Аби  вже  ти  була  собі  щаслива. 


468 

Не  знай,  щ6  в  серьці  тяйкомі 
Ношу,  я  мов  у  пазусі  гадюку. 

Не  дознавай  того  сама, 
Яку  гірку  терплю  я  мбвчки  муку. 

Се  не  любов,  се  не  вражда. 
Не  ііарноі  Амбитности  утрати, 

Що  серце  рве  незнать  куда  — 
Якихсь  нових  утіх  бму  шукати. 

Се  та  отрута,  що  я  нью 
Зо  всбго,  що  стьрічаю,  бачу,  чую. 

Отрута  ся  мені  й  твою 
Затемнює  красу,  як  рай  ясную. 

Се  та  нудьга,  та  вішня  тьма, 
Що  гнала  геть  каакбвого  Жидюгу, 

И  жизьнь  бму  була — тюрма, 
А  жизьнь  найти  не  сподівавсь  другую. 

Куди  ж  мені  втекати  геть, 
В  які  краі  и  климатй  далекі? 

Однакова  усюди  смерьть, 
Від  демона  Ума  однакі  вхеки. 

Шукай  же  там  своим  утіх, 
Де  гад  ьгені  у  серце  повпивався; 
Возьми  собі  веселий  сьміх. 
Аби  тьвій  ум  од  сну  не  прокидався. 

В  чужі  краі  и  климатй 
Я  попливу,  не  буду  озиратись, 

И  вся  моя  відрада  в  тім. 
Що  гіршого  мені  вже  не  лякатись. 

Щ6  жй  воно?  о,  непитай, 
Чи  холодно  мені,  чи  любо-тепло! 

Иж  жалощів  не  зацирай, 
У  серце,  щ6  тая  вре.  аа  люте  пекло! 


464 


*      * 
* 


ТатЬиг§;іІ  ТатЬиг^іІ  ІЬу  Іаги  аїаг. 
Вугоп, 


Тулумбасн!  тулумбасн! 

Любий  гук  ваш  серьцю. 
Як  зачує  вас  хоробрий, 

З  радощів  сьміецьця. 
Стрепенуцьця,  встануть  горі 

Віт  тісі  ноти: 
Химарити,  Ильлірийці, 

Чорьні  Суліоти. 

Хто  вад  Суліота  стане 

У  бою  потужно? 
В  білій  камезі  и  в  сірій 

Курцьці  б'ьецьця  дружно. 
Покидав  своі  вівці 

Коршаку  та  вовку 
И  летить  з  гори  подобен 

Вурчаку-иотоку. 

Наш  Химара  непрощае 

Недругу  и  другу: 
Чи  зоставить  же  бес  помсти 

Ворожу  наругу? 
Не  помстившись,  жить  на  сьвіті 

Не  схоче  й  не  буде. 
Над  всі  целі  в  нбго  крашча 

Ціль — ворожі  груди. 

Македонці  воювати 

По  всяк  час  готові; 

Покидають  и  пивниці 
И  веселі  влови. 


466 

Их  шарфи  у  чисьтім  полі, 
Мов  кров,  червоніють. 

Им  у  вічі  зазирнути 

Вороги  не  сьміють. 

А  Паржане,  що  морською 

Здобиччу  неситі, 
П^ві,  блідого  Франка  учять 

Кайдани  носити, 
Ті  покинуть  своі  весла 

З  барками  на  морі, 
И  поведуть  купи  браньців 

У  високі  гори. 

Нехай  золото  роскоші 

Скубріям  дарує: 
Шабля  візьме  нам  те  з  бою, 

Що  слабий  купує; 
Через  неі  мене  краля 

За  коханка  прийме, 
И  багацько  гостра  дочок 

В  матірок  одийме. 

Я  люблю  хорошу  вроду 

У  порі  дівочій: 
,  Що  голубить  мене  й  зо  сну 

И  цілує  в  очі. 
Дайте  ліру  ій  струнясту, 

Нехай  нам  сьпівае, 
Що  вона  за  нашу  ^їаску 

Й  батька  проміняє. 

Ой  згадаймо,  як  Превеза 
Впала  перед  нами, 

Як  стогнали  Превезянє 
У  нас  під  ногами! 


ЗО 


■і 


4вв 


467 


Як  палили  ми  им  стріхи, 
Скрині  пліедрували, 

Як  багатих  побивали, 

Гарних  бранок  брали! 

Не  поможуть  сьлбзи  в  мине, 

Як  вязниця  тужить: 
Страху  й  жалощів  не  знає, 

Хто  Везиру  служить. 
О  того  часу,  як  Пророк  ваш 

Присьвятивсь  у  Бога, 
Над  Али-Башу  не  бачив 

Молодик  нікбго. 

Послав  сина  до  Дунаю, 

Нехай  Жовтий  гине! 
Нехай  мре  Джавур,  як  оком 

На  бунчук  наш  кине! 
Потечуть  крові  людзькбі 

У     Дунай  потоки: 
Завдано  Москві  печали 

По  всі  вічні  роки. 

Селіхтару!  війми  с  піхви 

Шаблю  Сераскиру! 
Загудіте,  тулумбаси! 

Нам  не  треба  миру! 
А  ви,  горі,  вн,  громами, 

З  нами  так  прощайтесь; 
Або  з  здобиччу  вертайтесь, 

Або  й  не  вертайтесь! 


»      * 


■\Уаііаі'іоЬ  іп  (іею  \Уа1(і  (іез  ЛЬенйв. 

Иеіпе. 


Як  у  вечорі  блукаю 

По  задуманім  гаю. 

Чую  серцем  коло  себе  ' 

Постать  ніжную  твою. 

Чи  не  твій  вуаль  се  білий, 
Чи  не  тихиі^  образ-ь  твій? 
Чи  се  тількі  місяць  мріє 
Крізь  вечірьній  лист  німий? 

Чи  се  власьні  мои  слбзи. 
Чую,  по  щоках  течуть? 
Чи  ти  справді,  серденйтко,, 
Коло  мене  плачеш  тут? 


*      * 


Са88  іи  тісЬ  ІІеЬаІ,  Лав  \\и88І'  ісЬ.. 
Неіпе. 


Що  В  мені  ти  закохалась, 
Я  се  знав,  я  сим  пишався; 
Як  же  ти  мені  призналась, 
Глибоко  заколихався. 

И  побіг-злетів  на  гори, 
З  радощів  гукав-співав  'я; 
Як  сідало  сонце  в  морі, 
С  серьця  слези  виливав  я. 


ЗО» 


468 


В  мене  серце,  мов  те  сонце, 
И  сияло  и  палало. 
Гарне  в  морі,  у  любові, 
II  велике  потопало. 


* 


Ап  (Іеіп  в(Шеп  Меегеввігап(1в.. 
Неіпе. 


Тнхий  беріг  по  над  морем 
Темна  нічка  обіймає. 
Виплив  місяць  изза  хмари, 
Море  стиха  промовляє: 

Хто  се  ходить?  чи  безумний. 
Чи  коханьнем  недугує? 
И  сумний  він  и  веселий, 
И  веселий  и  сумує. 

Осьміхнувсь  из  неба  місяць, 
Голосом  ясним  озвався: 
Він,  закоханий,  безумний, 
Ще  й  позтом  собі  вдався. 


*      * 
* 


Міі  (іеіпеп  Ьіаиеп  Ли^сп^ 
Неіпе. 


В  твої!  голубенькі  бчі, 
Як  в  море  тихй,  зазир&ю, 
И  мрій  стількі  в  сбрці  у  мене, 
Що  я  про  них  слбва  не  м&ю. 


469 


Про  бчі  твой  голубенькі 
я  всібди,  о,  всиЗди  гад4ю, 
И  вт.  мбрі  голублених  думок, 
Шчаслйвим  умбм  порин&ю. 


«      » 

*. 


\Vіе(іе^  І8І  сіаа  Негг  Ьв2\¥ип§вп , 
Неіпе. 


Знов  Я  сйрце  упокбрив, 
И  забув  тяжку  досаду; 
Знов  ВЄСН&  у  серце  хіірне 
Ллє  здоров-ье  и  одріду. 

Знов  у  вйчорі  и>в  ранці 
Зазир6.ю  в  ті  алл^и, 
Де  чув&в  я  буркотанне 
Сизокрйлоі  мобі. 

Знов  я  на  зелйній  рйцці, 
На  мосту  стой  високім: 
Мбже  йтиме,  чи  проїде, 
И  зирвй  ласкавим-ь  оком. 

Знов  у  фйлях  по  під  мбстом 
Щось  мов  плаче-нарек&е. 
Бідне  сйрце  розуміє, 
Що  та  фйля  промовлйе. 

Знов  закбханнй  блукаю. 
Де  сумні  грачі  ночують, 
И  пташки  в  кущ^х  зелених 
З  дУрня  никлого  кепкують. 


470 


Вів  Во8в  (іиЛеІ...  <іосЬ  оЬ  віє  етрііікіеі.. 

Неіпе. 


Грогінда  запашнй...  та  чи  вони,  ж  то  ч^е 
^і  лйбі  п&хощі?  ба  н&вет  соловййко, 
їй  саи  він  ч^е  те,  чим  д^шу  нам  чар^в, 
Як  тброрбхкае  да  ляскотить  ранйнько? 

;:1в  зн&ю.  Тілько  нам  гіркй,  бував  пр&вда. 
Іех^й  и  рози  нас,  и  соловги  морбчять. 
ілагословенна  се  ума  и  сбрця  зр&да, 
Ік  п  ті  видумки,  що  йнде  нам  торбчять... 


* 

* 

• 

» 

\Уеі1 

ісЬ  ^ісЬ  ИеЬе, 

тива 

ісЬ  {ІіеЬеп^., 
Неіпе, 

Тим-ь  віть  тйбе  утек&ю, 

Що  тебе  кохаю. 
Позирни  сама  на  себе, 

Мій  квіччйстий  р&ю! 

Чи  мой  ж-ь  худй  облгічче 

И  сь  твойм-ь  зійшлбся? 

НіІ  гіркими  вг  самотині 
Не  раз-ь  облилбся. 

Тьімь  блідй  облйччв  м4ю, 

Що  тебе  кох4ю, 
Тим-ь  БІТІ,  тббе  й  утекАю, 

Запашний  мій  раю? 


471 


Не  дивись  на  м4не  збре, 
Нехай  моє  гбре 

Занесу  кудись  далеко 
За  бескрбе  мбре! 


*      » 

* 

^сЬ  мгапШв  ип(вг  Вїитеп... 

Неіпе 

Влук&ю 

між-ь 

квітк&ми 

И 

зь  нй 

ми  самь  цвіту. 

Влукй.ю, 

ніби 

пьйний, 

И 

огь,  от-ь  упадуі 

Піддйржь  менй,  кох&на, 
Ув-ь  бп-ьяні  любвй, 

Атб  середа  майд&на 

Впаду  до  нігь  тобі. 


Мог^іепв  вІеЬ  ІсЬ  аиі  ипд  ^га^е., 
Неіпе. 


Вранці  я  встаю  й  питаю: 
Чи  вона  сбгодьні  буде? 
Вечір  знов  занепадаю:    ' 
И  сбгодьві  не  прибуде! 

Усю  ніченьку  німую 
Я  лежу  бес  сну,  сумую, 
Ввездевйченькі  мов  сницця 
Сон  про  любу,  дорогую. 


472 


*       * 
* 


Іп  ваввеп  Тгаит,  Ьеі  вШІег  КасЬі. 
Неіпе  І,  14. 

В  солодкому  сьні,  серед  любои  ночи, 
Чарівною  силою  мила  прийшла; 
Чарівною  силою  дивляцьця  очі: 
Вона,  се  вона  мене  так  обняла 
В  сьвітлицьці  моій,  се  ійй  карі  очі. 

Дивлібсь  я  на  нйи...  о  лкЗбий  мій  виде! 
Дивлібсь  я  на  неи...  еьміещ.ця  вонА^, 
Сміецьця  у  серце  мені  аж  до  дна... 
Заграло  серденько,  вона  в  річ  увійде: 

„Возьми  в  мене  все,  що  я  маю  на  сьвіті. 
Тобі,  мій  коханій,  я  всім  поступлвбсь, 
Я  и  в  наліжницю  твою  обернусь 
Од  півночи  покіль  и  сонце  засьвітить. 


Дивуюсь  я  любо,  и  серденько  мліє, 
И  любо,  и  іікось  мені  іі  жаль; 
Вона  ж  мов  почула  незнану  печаль: 
„Оддай  мені  те,  що  нам  з  неба  ясьніе". 

— „Солбдку  жизьнь  н  кров  мою  гарЛчу 
Тобі  оддй,ти  я  сердйчно  рад. 
Того  ж  ні  ак  що  не  одержить  ад, 
Що  в  еяеві  небес  я  бачу". 

Хоч  Вогу  любе  совершенство 
Зорвуло,  та  вона  все  білш  цьвіла 


478 

Красою,  хоч  принадна  й  так  була, 

И  просить:  „Ой  оддай  мені  блаженство"! 

Я  сих  речей  не  сподівався, 

И  кидало  мене  у  жар, 

В  безодьню  серьця  в  чий  пожар,— 

Я  лйдьві  дііхав,  задихався. 

Були  перш  білі  янголята 
В  пречйсьтім  сяеві  небес; 
Тепер  проміж  гидких  чудес 
Постали  чорьні  чортенята. 

Боролись  чорні  з  ЯНГ0Л}ЇМИ 
И  прогоняли  з  низу  их, 
А  потім  и  чортят  гидких 
Окрились  кучи  туманами. 

Мені  ж  хотілося  дихнути 
Повітьрем  чистим,  я  держав 
За  руку  милу  й  дивував, 
Чого  б  ій  у  сьлбзах  ще  тонути! 

Ні,  знаю  добре...  и  цілую 
Іиі  в  уста  ійй  німі: 
,0й  годі  ж  плакати!  прнймі 
Мою  любов,  мою  палкую". 

Мою  любов  прийми   палкую.,, 
Аж  се — замерзла  в  мене  кров... 
Земля  розверзлась...  не  любов, 
Безодьню  бачу  я  страшную. 

З  безбдьни  чдрнои  вставала 
Ватага  чорная  чортів. 
И  зблідла  мила...  одоля 
И  так  невидима  ст&ла. 


474 

Тоді  всі  чорні  таньцюристн 
Давай  навприсядки  кругом, 
Мене  вхопили  и  гуртом 
Регочуцьця  духи  нечисті. 

И  все  тісьніще  обіймали 
Мене  чорьтякп  навкруги, 
Людзького  роду  вороги... 
„Втеряв  ти  рай,  втеряв!  гукали. 


Правда. 


Вег  Могееп  кат;  е8  всЬепсЬіеп 
веіпе  Тгіие. 

ОоШе. 


І. 


Сьвітало  вже,  и  р&нкове  ступаньне 

Прогнало  сон,  що  обіймав  мене. 
З  іегесенька  и  я,  на  прогуляньне 

Прокинувшись  веселе  весьняне 
С  хатини  йшов,  н  квіткові  диханьне 

Що  вниз  бго  роса  важеньна  гне, 
Восхитило  мій  дух,  и  все  твореньне 

Мов  ожило  мені  на  оживленьнв. 


II. 


И,  як  я  йшов  угору,  підіймався 

ІІз  луговин  кругом  мене  туман. 

У  мине  він  перед  очима  слався. 
Круг  голови  завивалом  летав... 


475      , 

Шкода,  що  я  на  висоту  забрався: 

Невиден  сьвіт  мені  принадній  став, 
И  скоро  я  у  хмарах  опинився, 
И  мрякою  від  мене  він  закрився. 


III. 


"Тз^т  8-разу  блись!  и  сонце  аасьвітило, 
И  кріз  туман  пробилась  яснота. 

Він  опадав  и  кравсь  на  раньне  сьтійло, 
Або  вривавсь  в  гаях  и  в  висотах. 

Як  первим  я  вітать  жадав  сьвітило! 
Двойна  бго  по  мряці  красота... 

Боролися  ж  воздушні  довго  сили 

И  поблеском  своім  мене  сьліпили. 

IV. 

Та  скоро  щось  в  мені  заговорило, 

И  сяево  звеліло  подоліть. 
Споглянути  на  вогняне  сьвітило, 

Що  небо  ним  блищить,  горить  жахтить, 
Тогді  з-над  хмар  щось  до  мене  злетіло... 

Жона  якась  божественна  стоіть... 
В  моіх  очах  мов  ангел  замаячив: 
Гарьніщоі  ніколи  я  не  бачив. 

"     '       .  V. 

Впізнав  мене?  рече  вона  вустами, 

С  котрих  любов  иш  щиросьтю  текла, 

Згадав,  як  на  твоі  болючі  рани 

Балзам  пречистий  жизни  я  лила? 

Такі  знаєш  ту,  що  кріз  усі  омани 
Твоя  душа  до  неі  просто  йшла, 

Чи  я  ж  іі  й  тогді  вже  не  кохала. 

Як  первий  раз  до  м^не  запалала? 


476 


VI. 


О,  так!  сказав  я,  перед  нею  впавши: 
Тебе  й  тогді  в  душі  я  вже  носив, 

Як,  задуми  трівожні  занедбавши 

Спокою  в  тйбе,  мирноі,  просив. 

II  дух  тьвій,  серденько  палке  обнявши, 
Мов  благодатний  дощ  йго  ростив. 

У  всіх  дарах  про  тббе  буду  дбати, 

И  долю  тількі  черес  тйбе  мати. 

УІ1. 

Не  зву  тебе  віяк:  того  довбли, 

Що  всі  тебе  зовуть:  ,моя!  моя"! 

До  тебе  всяк  простує  в  своеволі, 
И  кожному  важка  мета  твоя. 

Як  я  грішив — за  мене  всі  героі; 
Покаявся — и  став  сймітен  я. 

Моім  житьтем  один  собі  втішаюсь: 

Бо  с  сяевом  твоім  од  всіх  ховаюсь. 

VIII, 

Всьміхнулася:  Тепер  ти  бачиш  сам, 

Як  мудро  вам  потрошку  виявляти. 

Ще  не  навчивсь  читати  по  верхам, 

А  вже  хотів  письменних  поучати, — 

Не  дбаючи,  що  винен  людям  сам 
Над  усіма  умами  гору  брати. 

Чи  високо  ж  нзьнявсь  еси  над  ними? 

Познай  себе  й  живи  в  ладу  з  усіми. 

IX. 


Прости  мене:  я  душив — се  гаразд. 

Про  що  ж  бо  й  сьвіт  моім  очам  одкрився? 


477 


Весела  жизьнь  текла  в  моіх  словах: 

Недармо  ж  я  всбго  у  тйбе  вчився. 

Моє  добро  я  не  про  себе  дбав, 

И  в  землю  скарб  закопувать  сьтерігся. 

На  те  й  щував-питав  собі  дороги, 

Щоб  опісьля  іі  вказати  многим. 

X. 

,  Дивилася  ж  на  мене  ся  истота 

Так,  мов  ій  жаль  було  мого  ума: 

В  іі  очах  читав,  що  вся  робота 

Моя  була  не  сьвіт,  а  білше  тьма. 

Аж  ось  меві  всьміхнулась,  и  охота 
Мій  дух  изнов  до  пр^іці  обняла. 

Зосьмілився  до  неі  приступити 

И  в  вічі  ій  одрадісно  гледіти. 

XI. 

Тогді  вона  простерла  руку  в  хмари 

•     Прозірчасьті,  що  в  небі  просьтяглись. 
Розмаяла  их,  и  з  земли  тумани 

Почезли  всі:  бо  сяевом  взялись.. 
Моім  очам  долини  и  майдани 

Відкрилися  и  о  сьвітом  понялись, 
А  небеса  круг  неі  обвивались, 
Завивалом  легесеньким  здавались. 

ХП. 

Я  всі  твоі  мечти,  всі  хиби  зааю, 
И  знаю,  щ6  поблискує  в  тобі, 

(Рече  мені).  Давно  про  тебе  дбаю. 
Щоб  вірен  був  П083ІІ  й  судьбі. 

Оце  ж  тобі  завивало  зьвіряю, 
Воаьмі  его  в  одрадощі  собі. 

Я  ранками  скрізь  по  квітках  гуляла. 

Ис  пахощів  бго  та  с  соньця  ткала. 


478 


хііі; 


Коли  тобі  між  друзьми  млосно  стане 

В  південний  жар,  ти  в  воздусі  бго 

Розвий, — тогді  пахущою  потягне 
ГГрохладою  з  завивала  мого. 

И  все  тогді  томить  вас  перестане, 

Щб  й  важке  на  серденьку  в  кого, 

На  морі  жизни  филя  полягає, — 

И  день,  и  ніч  вам  щасьтем  засияе. 

XIV. 

Мужаймосяж,  моі  кохані  друзі! 

Чи  жизьнь  кого  з  нас  тяжко  бременить. 
II  він  тягар  несе  в  щоденьній  тузі, 

Чи  жизни  путь  квітками  нам  бринить,— 
Стрічаймо  день  у  гуртовій  послузі. 

Живімо  всі,  як  суджено  нам  жить. 
Так  щоб  колись  и  наші  любі  внуки 
Шукали  в  нас  правдивоі  науки. 


К  у  н  ш  т  а  р  5. 

^Уіе  всЬСп,  о  МепвсЬ,  ті4  <1еіііеіа 
Ра1тепг\уеі@;в. 

ЬсНИІег. 
Як  гарно  чоловік,  ис  пальмою  в  руці, 
Стоіть  великого  столітьтя  при  коньці! 
У  горьдім  мужесьтьві,  из  розумом  розвитим, 
Поважен  в  лагоді,  трудящий  в  тишині. 
Він — часу  старший  син  в  незьліченій  сем'ьі, 

»И  жизни  довгу  путь  верстає  шляхом  битим. 
Свободен  в  розумі,  потужен  у  правах, 
Велик  у  кротости,  багат  у  тих  скарбах. 


ч 


479 


Що  время  у  ряду  віків  бму  надбало. 
Царствує  в  твориві  и  кбрицьця  воно 
Его  потужности,  що  взнало  вже  давно, 
Тогді,  як  з  дикости  ще  пишно  не  вставало. 

Хоч  торжество  твоє  тебе  й  очарувало. 

Про  те  не  одвикай  ту  руку  прославлять. 

Що  у  порожняві  земного  пробуваньня 

Тебе  знайшла  колись  Природи  благодать. 

Як  здобич  случаів  и  дикого  буяньвя, — 

Що  серденько  твоє  в  дз'ховні  висоти, 

у  тихих  звич4ях  помалу  підіймала 

Из  гидосних  жадань,  в  котрих  знай  грузнув  ти 

До  благородного  начала  возвишала, — 

Що,  добрая,  тобі  обачність  у  речах, 

ч 

Жартуючи,  як  довг  сьвятий,  преподавала, 

Спасенних  доблестей  високі  таінствА 

У  загадках  легких  и  в  приточах  являла, 

И  тількі  щоб  уже  дорослим  знов  узять. 

Чужим  тебе,  свого  коханьця,  оддавала... 

О,  не  вертайсь  назад,  піддаючись  страсьтям, 

Служебницям  низьким  нечистого  жаданьня! 

Навчайсь  у  бжілочки  неослабним  трудам, 

Будь  учнем  червяка  в  науці  пробуваньня. 

В  уміньні  ти  рівйн  з  дивами  естества, 

У  куншті  ж  рівні  вже  тобі  ні  в  чім  нема. 

Ти  входиш  у  страву  справдешнбго  познаньая 
Одними  ворітьми  високоі  краси; 
Привикши  до  блеску  небесного  сияньня, 
Потужен  розумом,  як  чарами  єси. 
Що  пройняло  тебе  солодким  трепетаньнем, 
Як  Музам  ти  дзвонив  у  струни  золоті. 
Зробилося  грудей  восторженним  диханьнем 
И  вознесло  тьвій  дух  д  надземній  висоті. 


; 


480 


Що  спершу  як  Віки  давнезьні  протекали, 
Недоросток  малий,  наш  розум,  ухопив. 
Символами  краси  й  великости  ми  клали 
\    У  те,  що  наперід  младеаець  розумів. 
І     Сьвятий  их  образ  нас  учив  добро  любити, 
II  ніжне  серце  в  нас  порока  стереглось, 
Ище  як  и  Солон  закон  постановити 
І     Не  встиг,  як  наградить  чи  покарать  когось. 

Покіль  перед  умом  мислителя  заявилась 
,:     Велика  й  сьміла  мисьль  про  вічну  просторбнь, 
|і     Яка  на  збряве  людина  задивилась, 
'     Та  й  не  задумалась  проднвннй  той  огонь? 

Там  ореолом  зір  сузьвізьдя  Ориона 
;     Блищить  Уранія,  величня  и  страшна. 
Пречистим  демонам  одним  іі  корона*)  ' 
Всім  сяевом  своим  сияе,  огнянй. 
На  троиі,  соньцями  без  ліку  осияньнім, 
Сияе  красоти  найвитчий  маєстат, 
II  зорі  в  небесах,  бескраім  океані, 
Не  мов  жере  той  сьвіт:  ледь-неледь  миготать. 
Принадним  поясом  вона  підперезалась 
Про  діцький  розум,  щоб  чудовну  зрозумів. 
Що  красотою  нам  в'цім  образі  сказалось. 
Здавалось  правдою  у  давні  давна  всім. 

Як  чоловіка  Бог  з  бессмертного  затишку 
Від  образу  свого  в  жизьнь  смерьтяну  прогнав 
И  пізьне  воротьте  за  трудову  мандрівку 
До  сьвіту  с  тьми  гріха  в  награду  обіцяв, 
Як  небожителі  від  него  одвернулись, 
Тогді  в  собі  замкнувсь  бідаха  чоловік, 


•^ 


*І  У  Греків  демони  були  боги,  а  потім  вииічі  сущестнн,  посс|і«. 
*  ки  між  людьми  и  богами.  Мало  не  всі  народи  мали  ;іобрнх  и  лц- 
її  ,  чистих  п  нечистих  демонів,  духів  сьвіту  и  духів  томриііи. 


481 

И  горьді  помисли  в  умі  Рго  протнулись, 
Та  й  переходили  из  Віка  в  новий  Вік, 
Бескрилий  рабвик,  він  млявими  ногами 
Ув  область  розуму  високу  простував. 
Обманював  себе  блаженними  мечтами, 
И  по  стенах  тюрми  рай  тихий  малював. 

Як  Чоловічество  ся  нянька  ще  гойдала 
В  колисоцьці,  тжв4,  сьпіваючи  котка, 
Тогді  сьвятих  костьрів  земля  ще  не  видала, 
Не  парувала  кров  од  рук  фанатики.. 
Те  серце,  що  вона  стихесенька  водила, 
Гяушалась  лютого  рабів  проводиря: 
Его  вся  хіть  одній  звичайності  годила. 
За  приводом  ясвйм  усіх  сьвітил  царя. 
Хто  в  непорочносьті  на  Сьвіті  пробував. 
Не  підпадає  той  в  спокусі  ба  Й  судьбі. 
Мов  сила  неземна  бму  підпомагає, 
Духовн}',  вишчу  жизнь  готує  він  собі, 
И  право  над  права — сьвяту  свободу  дбає! 

Блаженьні  избрані  из  многих  миліонів, 
Пречисьті  у  сєрьцях,  премудьрі  в  розумах, 
Що  за  іі  благу  вони  б  зреклись  и  тронів, 
Аби  вселить  іі  в  чертогах  и  в  хатах! 
Блаженьні,  що  іі  богинею  обрали, 
И  вічний  ій  огонь  ситять  на  олтарі. 
Союзом  чесних  душ  бго  кругом  обстали, — 
Не  розирвуть  того  союзу  всі  царі! 
Возвєселітеся,  народьні  воіводи. 
Що  ревно  служите  богині  всіх  богинь: 
Готують  вам  Віки  грядущі  и  Народи 
И  славу  праведну,  и  невмірущу  жизнь! 

Покіль  ви  не  внесли  у  Сьвіт  наш  снметриі. 
Що  піддаюцьця  ій  всі  тварі  залюбки, 


31. 


482 


Стояв  неміряний  він  в  темній  дикій  мріі 
И  ясдав,  що  ось  мигне  хоч  прбсьвіток  який. 
Була  се  образів  усобишня  громада, 
Над  нею  панував  неволаицький  закон. 
Мов  проти  дикого  кровожаднбго  стада 
Ціляв  жорстоких  сил  нещадний  легион. 
Таке  було  тогді  житьте  від  пана  хаму. 
Потужна  дича  дич  бессилну  облягла. 
Сьліпі  вожді  сьліпих  штовхали  в  темну  яму, 
И  Рай  земний,  що  снивсь  из  Евою  Адаму, 
Природа  в  Небеса  з  Землі  перенесла. 
Звідкіль  сьвій  идеал  божественний  взяла. 


И  як  вона  уз  вас,  бессмертна,  пролетала. 

Рукою  тихою  и  почутьтем  ніжним 

Вхопили  в  неі  ви,  чого  душа  бажала, 

И  все  в  гармонію  злили  одно  з  одним. 

Сьлідбм  за  кедрами  високими  парила 

В  воздушну  висоту  восхйщена  душа, 

П  любовала,  як  вода  в  лугах  леліла 

И  в  ій  двоїлась  гір,  гаів,  лугів  краса. 

Як  вам  на  любий  кив  було  невважним  бути, 

Що  вже  давала  вам  природа  мовчязна? 

Искуство  переймать  и  тінь  іи  здобути 

Давала  вам  сама  рівнина  водяна. 

Одьділений  од  вас,  як  і  ви  есте,  водою. 

Ваш  любий  призрак  сам  у  воду  вергонувсь, 

И,  вас  принадивши,  до  вас  він  сам  собою 

В  прегарьнім  образі  перейманьня  вернувсь. 

Тогді  в  вас  тьвірчий  дух  божественній  прошнувсь. 

Творили  з  глини  ви  перейманьне  твореньня, 

Почавши  з  Нсічерту  бго  животворить, 

И  перві  прояви  солодкого  натхненьня 

На  Сьвіті  почали  у  грудіх  ваших  жить. 

Вловивши  красоту  зиркатими  очима 
П  постерігши,  щ6  в  тих  ббразах  живе. 


483 


Знайшли  ви  талісман,  котрим  природи  сила 

Очарувала  вас  и  серце  стиха  зве. 

Законів  творчости,  потужно  чудотворних, 

Сокровищ  красоти,  первбвзорів  кунштовних, 

Наш  розум  допитавсь  у  зарідку  наук, 

И  псе  ви  скупили  в  созданьні  ваших  рук. 

Из  обелисками  постали  пирамиди. 

Колони  підьнялись,  стрелнули  від  земли, 

з  гаів  мелодіі  річк&ми  потекли, 

В  пісьнях  жили  діла,  прославлені  побіди. 


Рука  з  лугів  квітки  збірати  почала, 

И  цілий  луг  в  один  принадний  кущ  вложила: 

Так  первий  кунштичок  Природа  вам  дала, 

И  повела  вас  далш — вінки  звивать  навчила. 

Тепер  и  другий  куншт,  вже  вишчий,  в  вас  постав: 

Творити  Сьвіт  новий  дух  чоловічий  став. 

Дитя  Природи,  що  нічого  в  вас  не  просить, 

Доросле  вже  зовсім  виходить  з  ваших  рук, 

И  се — віньця  свого  природьнбго  не  носить: 

Природа  вишчая  під  вадихом  наук. 

Колони  бо  в  квіткАх  під  мірою  зьявились, 

У  лаву  с  сйстрами,  як  військо,  становились, 

Що  с  себе  создавав-рождав  геройський  дух... 

А  Меониди  вже  ваш  чарували  слух. 

И  скоро  двинули  здивовані  номади 

До  сих  невиданих,  сих  пречудовних  див... 

Дивітесь!  бачите?  мовляли  до  громади: 

Се  не  боги  таке,  се  чоловік  зробив! 

И  дружно  парами  в  танок  вони  ходили 

Під  ліру  голосну  поважного  сьпівця; 

Их  струни  мов  самих  героями  робили. 

Покіль  висьпівував  им  віщий  до  таньц»!. 

Тогді  у-перве  дух  людзький  возвеселився, 

Що  тихих  радощів  серед  журби  дознав, 

ЗІ» 


484 

Котрі  він  здйлеку  ще  тількі  почував, 
Як  за  химерами  щоденними  гонився 
И  добре  и  лихе  не  вельми  розьбірав. 

Прокинувся  тепер  с  сонливоі  природи 

Прегарний  дух  людзький,  роскований  с  кайдан, 

И  раб  сумних  турбот,  на  лоні  у  свободи, 

Веселощам  оддавсь,  свого  звичаю  пан. 

Минулися  тепер  зьвірячі  темні  ходи, 

РІ  на  людзькім  чолі  сьвітився  чоловік, 

И  думка,  вишчий  дар  людині  від  природи, 

Роспочала  новий,  вже  не  понурий  вік. 

Изнявся  від  земли,  и  царственне  над  всіма 

Зьвірятами  лице  до  зір  він  обернув 

В  величнім  далеку  виразними  очима 

Сьвіт  соньця  праведний  с  подякою  збагнув. 

На  щоках  процвіла  усьмішка  задоволу, 

А  голос  в  повняві  души  бго  заграв, 

И,  піснею  льлючись  по  дикому  роадолу, 

Первоцьвіт  же  ума  про  всю  вселену  став, 

И  ж  жартом  любощі  мішались  нещасливі, 

С  квітками  й  сьліз  роса  блищала  по  квітках: 

Так  повідь  и  живить  и  розмиває  ниви, 

Дзюркочучи  в  своих  непевних  бурчаках. 

Як  він  подобен  був  страсьтями  черьвякові. 
Ви,  голосьні  пісьні,  в  людзькій  душі  знайшли 
Пречисте  зерьнятко  духовноі  любови, 
Що  підіймає  нас,  мизерних,  од  земли. 
Велика  первому  нетязі  пастухові 
И  вічна  дяка,  що  згумів  так  засьпівать 
Про  любощі  сьвяти  в  величночесьнім  слові 
П  миру  возьвістив  любови  благодать. 
О  благороджені  аж  до  поваги  мисьли 
Текли  сором-ьяжі  жаданьня  ш  чесних  уст, 
Д  тихі  на  щоках  румявих  сьлбзц  висли: 

І 


485 


Чутьтя  их  в  восхиті  мелодіі  позбувсь. 
Везсмертьні,  як  и  дух  П083ІИ,  жаданьня 
Вязалв  пару  душ  на  вічне  любованьнв. 

Премудрість  мудрого  и  лагоду  благого, 
И  міць  потужного,  и  велич  благородства 
В  єдиний  лик  злили  ви  з  творева  земного 
На  славу  й  на  хвалу  людзького  превосходства 
Тремтів,  сумів  перед  Незнаним  чоловік, 
В  тому  Незнаному  він  мисьлями  кохався, 
И  велетень  герой  скінчити  славний  вік, 
Рівняючись  бму  у  славі,  сподівався. 
Почином  гарному  всбму  були  пісьні, 
Щ6  проявилося  в  давнезьній  старині. 

Буяньне  дикого  завзятьтя  без  упину 

И  доли  в  викриках  непевную  ходу, 

И  примус,  що  кг  землі  вам  нагинає  спину, 

Піддаючи  гульвіс  нєвгайному  труду, 

Ви  строго  до  мети  й  розумно  направляли, 

Мов  науголником  учинки  провіряли. 

Щ6  у  свойму  ходу  великому  колись 

Природа  совершить  собі  предначертала, 

Тим  розум  на  кону  у  пісьні  засьвітивсь, 

И  всім  розумною  мета  природи  стала. 

Зьлякавшись  Евменид,  незнаний  ще  харциз 

В  крівавому  свойму  учинку  признавався: 

Бо  вирокь  судовний  серед  народьніх  сьліз, 

В  уму  бго  мов  грім  небесний  оддавався. 

Не  важились  ище  вселенські  мудреці 

Загадку  живота  людзького  розьвязати, 

Як  Иліяда  вже  всі  Грешчинй  коньці, 

Чи  жизни  юний  вік,  зьуміла  просьвіщати, 

И  0ЄСПИС  ис  свого  конового  возка 

Ясніше  віщував,  ніж  пивия  яка. 

Та  порано  ви  в  мир,  великий  несказанно. 


486 


Внесли  непохибний  рівноваги  закон. 

Недовідомая  рука  судьби  тираном 

Буяла  в  темноті,  и  дикий  легион 

Якихся  мертвих  сил  крушив  живиі  сили, 

И  погибала  жизьнь  в  первбцьвіті  свойму, 

И  ви  неясно  ще,  еесьміло  говорили 

Про  дику  боротьбу  громадзькому  уму. 

Аж  ось  у  темряву  прозьріли  віщим  оком, 
,  И  будущини  даль  умом  переплили, 
■  Той  чорний  океан,  що  розливавсь  широко, 
!  И  по  тім  боці  знов  померших  изнайшли. 

Там  ви  побачили  над  Кастором  схилялось 

Принадне,  як  весна,  Поллуксове  лице, 

И  місяця  обом  проміньне  осьміхалось, 

Покіль  свого  сьрібла  не  пригасило  ще. 

!  Но  вишче  й  вишче  знай  здиймавсь  ваш  дух  у  гору, 

Ваш  геній — в  творива  чудовні  висоти. 

Новий  тьвір  уставав  с  художливого  твору 

И  красота  нов4 — из  дива  красоти. 
'  Щ6  инде  надило  птьянй  восторгом  око. 

Благоговійно  тут  служи.ііо  божеству. 
'  Принада  нимфи  тут  веліла  там  глибоко 
'  У  серьці  ішанятись  Аеини  торжеству. 
'  Завзятьте,  що  в  борьця  понадимала  жили, 
'  Повинне  божество  лагидно  притаіть, 
і  И  гордий  Зевса  лик,  страшноі  диво  сили, 

В  храму  Олимпиі  до  смертних  прихилить. 


Від  праць  людзьких  лице  земли  перемінилось, 
II  серце  наше  вже  забилось  у  людей: 
Новими  сьпівами  повсюдно  загорілось 
В  гарячій  боротьбі  незнаних  ще  страстей. 
Крилатий  чоловік,  поат,  на  крилах  мисьли 
Искуства  гарний  дар  підьняв  над  всі  дари; 
Природі  щедьрій  він  подячен  був,  и  вийшли 


487 

З  бго  души  тогді  нові  краси  мири. 
Тогді  вже  дар  внатьтй  не  знав  собі  гряниці: 
Дух,  задоволений  побідами  пісень, 
Легкими  в  их  лету,  в  безупиньній  мандрівці 
Ширяв  и  посьпішав  у  темну  далечйнь, 
Ш;об  дошукатися  у  тайниках  природи 
Закону  красоти  в  искусстві  и  свободи. 
Природу  на  людаькій  він  зважував  вазі 
И  міряв  мірою,  позиченою  в  неі: 
Тепер  нехибно  вже  вона,  в  своій  красі. 
Повинних  до  мети  пред  ним  ийти  своеі. 
у  радощах  своих  лестиво  молодих 
Вселенній  власну  він  позичив  гармонію, 
И,  хвалючи  небес  будівлю  осяйних, 
Вихвалював  саму  их  тількі  еіметрию. 


Тепер  усе,  щ6  він  вбачає  навкруги, 

Равйнством  до  бго  високим  промовляє, 

И  пояс  красоти  всі  жизьняні  шляхи, 

Мов  золотом  ясним,  принадно  обвиває. 

Пісьні,  цьвіти  души,  побідно  перед  ним 

Ви  процьвіли  чутьтем  пророчим  совершенства, 

И  покоряли  мир  всевладництвом  своим 

Під  берло  кроткого  над  розуми  главепства. 

Куди  летять  гучві  відрадощі  земні. 

Куди  й  німа  печаль  ховаецьця  поникла. 

Де  вкупі  міркувать  премудрі  люде  йшли 

Де  сьлбзи  утирать  рука  бідасі  звикла, 

Де  страхитьтя  й  сьпівця  обсіли-облягли, 

Тече  за  ним  поток  чудовний  гармоній: 

То  грацій  летять,  в  поатов  богині 

Властительки  тихі  над  усіма  людьми, 

И  духом  він  своим  зливаецця  з  ними. 

Никнуть  видиви  краси  одні  з  одними, 

И  мрії  у  имлі  снуюцьця  навкруги 

Так  тоне  й  дух  бго  из  ними  осяйними 


488 


П  никне  жар  бго  натхненьня  и  снаги, 

В  безодьні  він  тогді  бессмертним  духом  тоне, 

Бо  море  вічцости  йго  вже  поняло 

И  всюдисущої  Цитерн  любе  лоне 

Співня  у  в  об-ьятьтії  навіки  прийняло. 

Він  певен  в  граціііх  и  в  сестрах  грацій,  музах; 

Він  з  долею  живе  в  високому  ладу, 

Тим  корицьця,  як  раб,  розумному  суду 

Того,  що  мусить  буть  в  тілесних  наших  узах, 

II  грудьми  весело  тугий  стьрічае  лук. 

Як  муз  н  грацій  брат,  и  Аполонів  друг. 

Ви,  дивного  ладу  всесьвітьнбго  коханки, 

Розвеселяючі  житьтег  проводирі! 

Найблагородьніще,  що  жизнь  дала  вам  з  ласки, 

Про  те  вам  дано,  щоб  душею  ми  жили, — 

Про  те,  щоб  чоловік  на  волі  знав  неволю, 

ПІоб  иго  на  себе  солодке  наложив 

И  брем'ье,  що  не  царь  потужною  рукою, 

А  сам  иідьняв  и  вам  с  подякою  носив. 

С  подякою  за  те,  о  музи,  сестри  вічні! 

Що  ваші  задуми  правдиво  чоловічні. 

З  богами  в  радощах  нектар  их  ми  ньемо, 

Пьемо  иш  чаши  их  живу-сьцілющу  воду, 

И  вічну  вам  хвалу  за  сни  воздаємо 

Про  вічну,  як  и  ви,  спасенную  свободу. 


Простуєте  сьлідом  за  духом  ви  з  духів, 
Що  в  вйличі  ему  нема,  сьвятому,  рівни, 
Зн  тим,  хто  сонцеві  сьвітити  повелів, 
у  кого  зорі  з  рук,  мов  зерна  самосійні, 
Рііссіялись  по  всім  безкраім  небесам. 
Він  благосьтю,  як  ви,  той  примус  окриває, 
Що  положив  бго  страшним  законом  сам: 
Де  и  руйнує,  й  там  цьвітами  процьвітав, 
Художник  осяйний,  він  душу  веселить 


480 


И  громом,  як  з  небес  велично  аагрімить. 

Як  річка  в  зеркалі  хибкім  вечірьню  зорю 

И  береги  в  садах  принадних  віддав, 

Поезія  в  житьтю,  в  тревоги  повнім  морю, 

Веселу  тишину,  мов  чарі,  в  серце  льле. 

Ви,  музи  й  грацій  наз^стьріч  нам  незнану, 

Пеначе  молода  княгиня,  пишно  вбрану 

Бабусю  парку,  що  пряде,  знай  ведетй 

И  як  у  нас  мертьві 

Так  в  сумерках  людзьких  до  суетвбі  жертви, 

Покривало  ясне  турботам  даєте. 

Я  мисьлю  пробегав  тисячолітьтя  з  віку 

Давнезного,  що  звуть  незнаний  предковік... 

Як  весело  було  из  вами  чоловіку! 

Як  сумовав  без  муз  и  грацій  чоловік! 

Те,  що  колись  давно  на  широченних  крилах 
Потужне  з  ваших  рук  творящих  підьнялось, 
Вернулось  вам  до  рук  у  підупадлих  силах, 
Як  темному  времен  упадку  піддалось. 
Як  жизьняна  краса  в  пюдей  з  ланит  почезла, 
А  ш  чолонків  у  них  животворяща  міць 
На  череслах  людзьких  послабли  перевесла, 
Як  на  току  снопи,  лягали  люде  ниць. 
Тогді  ви  подали  ис  сьвіжоі  криниці 
Устам  жадающим  живущоі  водиці, 
И  полюдшали  два  рази  времена. 
Два  рази  сіяні  зійшли  в  вас  сімена. 


Як  же  прогнали  вас  руінолюбці  горди, 
Вхопили  ви  огню  останьнбго  ж  жертов, 
Покинули  Восток,  и  західьні  народи 
Сьвіт  ваших  жертівень  сьвятих  витали  знов. 
Прегарний  утікач  восточний  проявився 
В  Гесперах  молодий  и  сьвітоносний  день, 
Квітками  Іоній  вродливоі  повився. 


490 


Серед  нових  сьвятих  вродливости  осель. 

Природа  осяйна  красою  осяйною 

У  душах  віддалась  и  сотворила  в  них 

Богині  величи  храм  любого  впокою, 

Храм  сьвіту,  розуму  и  задумів  благих, 

Тогді  залізних  пут  роспались  миліоди, 

И  право  людзькости  озвалось  за  рабів; 

Не  про  самих  панів  писалися  закони; 

Братерство  пан  з  рабом,  раб  с  паном  зрозумів. 

Велика  вам  була  утіха,  що  ви  долю 

Бсбму  народові  просьвітою  дали. 

Творили  самохіть  ви  таємничу  волю, 

И  в  смирноті  своій  мовчу щі  відойшли. 

'  Коли  тепер  шляхи  нескованоі  мисьли 
Пробито  навкруги  щасливого  ума, 
И  він,  уже  п-ья.нйй  від  певнои  користи, 

'  Хапає  той  вінець,  що  вишчого  й  нема; 

)■  Коли  він  давніх  слуг  науки  відпускає, 
Мнзерну  плату  им  за  службу  даючи, 

.  Бід  них  ні  помочи,  ні  вказу  не  ждучи, — 
Простіте  се  йму:  корона  повершенства 
У  вас  на  голові  из  віку  в  вік   блищить, 
А  не  в  того,  хто  вас — не  то  що — й  до  равенства 
С  собою,  пиндою,  не  хоче  допустить. 
Из  вами  бо  весна  всі  зела  запашнйі 
Ростити  на  землі  природа  почала; 
Из  вами  й  у  жнива  по  нивах  золотиі, 
Задоволнивши  всіх,  вінки  своі  плела. 

Из  глини  й  мармору  постаючи  несьміло, 
Творяще  майстерство  ледь-неледь  почало 
Під  себе  підбивать  яке  здоліло  діло, 

Га  й  царство  дух;і  все  повагом  обняло. 

Ц6  ні  зробив  мудрець  у  н&ходках  науки, 

Перш  бго  ви  про  свій  ужиток  изнайшли. 

Скарби,  що  нагребли  бго  жадібні  руки, 


491 


До  нбго  з  ваших  рук  художливих  прийшли. 
Коли  він  сягоне  умом  до  совершенства, 
Він  разом  сягоне  й  до  верху  красоти, 
Чи  до  художества  и  розуму  главенства, 
Що  д&но  тількі  вам  над  розумом  дойти. 
Нехай  під  вечір  він  из  вами  йде  на  гору 
В  принадну  весьняну  червонозлоту  пору, 
И  зразу  позирне  в  долину  а  висоти 
На  диво  над  дива — природи  красоти. 
Що  білше  там  бистрй  вдоволниїй  ви  око, 
Що  в  крашчий  духь  аільле  все  твориво  союз, 
У  чарівничий  лад,  музику  сестер  муз, 
Зільле  и  здиймецьця  задоволом  високо; 
Що  луччі  часточки  вселенськоі  будівли, 
Подсовані  тепер,  побачить  він  тогді 
На  висотах  краов,  котьрій  не  знає  рівни 
В  дому  найвишчого  вродливости  Судьді: 
Тим  крашчі  загадки  серйд  ночи  засьсяють, 
Тим  побагатшає  дивами  Божий  сьвіт, 
Тим  ще  поширшають  безодьні,   що  не  мають 
Собі  границь  нігде  вже  миліони  літ, 
Тим  власьть  послабшає  над  ним  сьліпоі  доли. 
Тим  шлях  поширшає  бго  розумній  волі. 
Тим  вишчє  вознесе  він  задуми  своі. 
Тим  буде  меншій  сам  в  великости  любви. 
Ведіть  же  ви  бго  тропою  потайною 
По  вибраних  формйіх  и  влюблених  пісьнях, 
Щоб  гору  брала  знай  краса  над  красотою, 
Мов  сходи,  що  вх  верх  сховавсь  у  небесах. 
И,  як  мета  віків  блаженная  справдидьця 
Нехай  ище  одно  натхненьне  пресьвяте 
Позта  окрилить,  як  се  тепер  нам  сницьця, — 
Він  правди  в  обьятьтя  пречисті  упаде. 


Кипрія  и  тогді,  принадности  богиня, 
Осьвічена  вінцем  блискучим  огняним. 


492 

Вітаючи  свого  дорослого  вже  сина, 
Знссяе,  мов  вага  Ураньня,  перед  ним. 
И  що  втікав  колись  необзир  од  принади, 
Тпм  швичче  кинецьця  назустьріч  осяйній, 
Мов  той  Улиеенко,  небесноі  плеяди 
Побачивши  чоло  н  проводирі  своілі. 

Повагу  людзькости  вам  оддано  у  руки... 

О,  стережіт  іі. 
Из  вами  падао  вона!  и  всі  науки 
Угору  з  нею  йдуть  по  вапіій  вишшинії 
Поззіе  сьвята,  небесна  чарівнице! 
Допомагаєш  ти  сьвітбплану  земли... 
Веди  ж  іі,  ума  и  совісти  цариця, 
Достойно  плавати  в  безодьні-глибнні! 

Як  знехтували  ж  вас  химерьні  невігласи, 
І  Що  чесьтю  в  них  були  мечі  да  тулумбаси, 

Втекала  правдонька  сьвята  в  дзьвінкі  стихи 
,  И  між  Каменями  пророчими  ховалась; 

Дарма  що  ворогів  запеклих  не  боялась. 

Була  вона  в  своій  принадності  потужна, 

П  пісьня  у  іі,  мов  шабля  харалужна. 

Гонителів  лихих  карала  за  гріхи. 

Сини  над  усімй,  вол>їми  в  сьвіті  воли! 
Шугай  же  з  нехибким,  як  истена,  чолом 
До  Бога  всіх  красот,  що  сьсяе  на  престолі 
Предвічному:  про  вас  и  дом  бго  и  трон, 
Сестер,  що  ви  з  ними  в  розлуці  сумовали, 
На  лоні  матери  зуетьрінете  ви  там: 
Що  гарне  гарно  тут  уми  розумовали. 
Не  мусить  навпаки  йти  Божим  висотам. 
Здиймайтесь,  над  усім  роспростирайте  крильле, 
Що  туманить  ваш  дух  у  темні  времена: 
Бо  в  зеркалі  у  вас  віддалеки  вже  мріє 
.іГрядуща  сотьня  літ  над  нашу  осяйна. 


493 


Дарма  що  тисячм^  йдете  ви  манівцями 
Серед  непеввоі  країни  всяких  див, 
Шугайте  навпростець,  обнявшись  рученьками, 
В  надземні  висоти,  де  все  и  вся — один. 
Як  пк  небі  ебмА  засьсяе   промінями. 
Розбившись  на  лучі,  принадний  білий  луч, 
И  як  веселка  знов  горить  сбма  цвітами 
Щоб  их  у  білому  втопити  проміж  туч; 
Так  ви  у  тисячу  раз  білше  воссияйте 
Над  очарованим,  п-ьяним  од  ясности  умом, 
И  правди  сьвіт  ясний  на  землю  проливайте 
З  іі  криничний  святоі — Божества. 

(Скінчив  сю  перву  редакцію  велико!  луми   1894  р.  паадерніїкя  22  дня). 

к 

*       * 

Менй  порив4е  туди  и  сюди...  ' 

Година  ще,  дьві  ще,  кохану  побачу 

Ой  серденько  вірне!  чого  ж  мовчки  плачу? 

Не  чувши  тихои,  легкои  ходи? 

Години  ж — який  се  ленивий  нарид! 

Ледь-неледь  ступає  та  знай  поаіх4е. 

Над  лінощі  в  бго  й  утіхи  не  має... 

Чи  рушить  же  з  місця  сей  лекга-народ? 

Киплю,  а  годинам  байдужна  люббв. 

Им  сьміх,  що  вона  так  мене   пориває 

До  купи  зібравшись  громада  ся  м&е 

За  йграшку,  що  в  нас  горить-кнпить  кров. 

Гейне  І,  37-   1896,  ноября  1в. 


І 


;? 


Блукав  я  самітно  проміж  деревами 
З  моєю  печальлю  один 


494 


495 


И  мучивсь  гіркими  давняшвіми  снами, 
Та  й  заов  собі  серце  вразив. 

Де  ви  сбго  слова  про  жаль  мій  набрали 
Пташки  в  воздуховій  горі? 
Колиб  же  ви  про  мене  у  співах  мовчали 
Було  б  ище  й  гірше  мені. 

1896,  ноября  17.  Гейне  І,  38. 


» 
«      « 

Колиб  ти,  кохана,    мені    притулила  до  серденька  руку, 
Сама  б  дивувалась  бго  трепетаньню  сумному  да  стуку. 
Не  серце  колотицьця — стукає  се  під  ночну  тишнну 
Се  тесьля  жорстокий  мені  заходився  робити  труну. 

Не  мов  молоток  стукотить  серед  ночи  у  мене  німои 
Заснути  давно  вже  в  ночи  та  й  у  день  не  дає  в 

упокой. 
Голубчику  тесле!  кінчай  сумовиту  роботу  борзій 
И  дай  опочити  в  тревозі,  заснути  навіки  мені. 
Гейне  І,  39. 


Пісьня  про  Дзвона. 

Уіуоа  тосо.  Мог4ио8  ріап^о.  Риі^ига  Ігапво. 

Реві  §етаивгІ  іп  (Іег  Егйеп. 

ЗсШПег. 
Замурована  у  землю  *) 

Форма  глііняпа  стоить. 
Вироблено  мов  с  кременю... 

Дзвона  з&раз  будуть  лить. 


І 


Ч89в  г.  вонбря  19. 


Не  шчадімо,  братьте,  поту 

На  преславну  сю  роботу. 

Діло  знає  мистеції, 

Та  від  Бога  жде  коньця. 

Наготовившись  до  бго, 
Личить  нам  поважне  слово, 
Хто  розумне  слово  змбвить, 
Весело  той  діло  робить. 
Нумо  ж  пилно  міркувати, 
Як  велике  діло 
Силою  малбю  втЛти, 

Щоб  вонб  посьпіло. 
За  ледачого  вважати 

Мусимо  такр|"о. 
Хто  байцужен,  що  за  вжиток 

Буде  с  пр&ци  в  Єго. 
Чоловіка  зукрашае 

И  до  розуму  доводить, 
Як  про  те  у  серьці  дбає, 

Щ6  рука  бго  спосббить. 

А  давайте  лиш  соснини 
Щоб  як  жар  суха  була 
И  під  хмару  димну  бпла 
Огняна  ійи  стьріла. 
Зваримо  из  меди  страви... 
Швиччє  цени  до  припр&ви! 
Щоб  дзвонбвий  наш  куліш 
Лився-тік  як  найсмачніщ. 

Що,  з  огнем  у  купі,  зробить 
Глібоко  в  землі  рука, 

Високо  про  те  задзвонить 
Голосна  мідь  а  дзвінки. 

Довго  ув  ушу  людзькому 

]їуде  знов  густи  да  й  знов, 


496 

Промовлятиме  сумному, 
Кликатиме  до  церков. 
Що  вона  нам  внизу  каже 
Про  непевну  нашу  дблю, 
Тим  нам  у  горі  знай  в){жв 
Нашу  пинду  й  своевблю. 

Бачу,  мідь  запузирйлась... 
Добре,  добрй!  та-  не  все: 
И  шмальцюга  тут  згодилась: 
Швидко-плавко  все  неси. 
Піну  мусимо  шчишчати... 
Не  даваймо  ій  псувати 

Голос  чистий  и  дзвінкій, 

У  мешані  дорогий. 

Урочистий  бо  рйдошчів  гук  привіт4е  міз  в&ми  кох&ну 

дитину, 
Скоро  стопить  воно — не  ходбю,  найпершим  у  жизві 

ступнйм, 
Роспочавши  бго  на  рук4х  тихим  сном  у  щасливу    ' 

годину, 
Як  готуецьця  доля   непевна    ему  в  лоні  ч&су  тихцбм... 
Ненька  ніжно  блаженного  р&нку  бго  стережй-догляд4е 
А  літа  за  літами    куди,    мов  у  вирей,  стрілою  летягь... 
Згорда  хлопець  дівч4,  тихе-любе  вродливе  собі, 

покидає: 
Не  дівчині  пориви  бго  в  сьвіт  широкий  ясний 

гамувать. 
З  костуром  він  мандрівнім  усі  чужі  землі-язики 

проходить 
І  до  дому  вертаецьця,  мов  заволбка,  незнаний  свонм, — 
\ж  дівчина  тут  пишно  цьвіте  и,  що  бачив,  усе 

превосходить, 
\Іов  картина   з  небесних    висот,    образ   чистий    святий 

перед  ним, 


497 


И  жаданьнв  без  назви  як^сь  бго  серце  тоді  опанує, 
И  втекае-цураецьця  він  товариства-братерства  свого, 
Румяніючи  сьлід  іі  любий  він  серденьком  чує 
Ійі  голос  витаньнем  на  добри-день  шчасливить  йго. 
И  шук&е  найкрашчих  квітбк  по  сад&х,  по  л}'гах  и 

дубрбвах,— 
Уквіччати  ними  ту  любов,  що  живить  его  мучений 

дух... 
Ой  колйб  же  до  віку  цьвіла  ся  любов,  сі  востбрги  в 

розмовах. 
Що  нам  небо  внявлюе  в  них  благод&тьню  свою 

красоту! 

Гарно  сопло  вже  вчорніло; 
Як  же  прут  сей  заблишчить. 
Знатимемо,  що  присьпіло 

Время  вариво  вам  лить. 
Тут  жорстке  з  мяким  змешалось, 

Розумій  же,  братьте,  всяк. 
Що  вже  діло  з-ьясувало 

До  роботи  добрий  знак. 

Бо  де  стрбге  з  ніжним,  де  потужне  с  принадним 

спарбване  буде, 
Там  и  чутимем  гблос  хорбшій — дзвонитиме  любий 

нам  гук. 
Ой  нехай  же  вважають  и  ті,  що  навіки  паруюцьця, 

люде, 
Чи  знайшлб  собі  серце  того,   що  звемб  в  примивк&х 

один  дух. 
Люба  мрія  коротка  в  житьті,  каятьте  ж  по  ій  довге 

буває... 
Гарно  в  кучерях  чбрних  блишчить  ненаглядний 

дівочий  вінок... 
Як  у  церкві  гуде  голосний  и  на  бенкет  гостей 

закликає, 

32 


498 


Урочисто  говорить  сей  дзЬвіе:  ВІН  й  доли  й  ведбли 

про)з6к. 
Ах!  найкрашчі  у  жизні  святки  ми  з  весною  любови 

тернем. 
Разом  пояс  ніжніій-чарівний  и  легенький   тонбиький 

вуаль 
Необачно  рвемо  пополам,  пишну  врбду-красу 

зневажаєм,    ■ 
'   На  докір  безустанний  уму  и  розбитому  сйрьцю  на  ж&ль. 
Жар  любовпй  минає  у  нас,  а  любов  зостаецьця  до  віку  *); 
І  Цьвіт  любови  завине  колись,  а  плоди  гіосьлі  цьвіту 

ростуть. 

Треба  конче  в  житьте  увійти,  у  вороже  ввііітн 

чоловіку, 
Проложити  й  трудами  собі  між  людьмц  й  добрим 

розумом  путь. 
Мусить,  скілько  у  бго  снаги,  працювати,  корйсти 

шукати, 
.  Переважувати  на  вазі  мудрим  робом  усі  розуми, 
і   Будувати,  садити  сади,  гору  скрізь  над  розумними 
і  •  .  брати, 

І  Щоб  удача  ему  в  усбму,  шчасна  доля  була  між 
І  людьми. 

^  Бес  конця  тоді  всяке  добро  буде  ринути  гуртом  до  Єго  *•), 
И  сповняцьця  потрібним  запасом  коштовни  усі  коморі 
Роспросторпцьця   геть  и  будівля  про  всяке  усипище  в 

бго 
Господиня  хупава  давати  лад  и  порядок  в  дворі: 
Доглядає  дітей  и  поважно    над  ними  в  господі  панує, 
И  навчає  з  малого  вже  м&лечку  добрим  звичаям  дівчат, 
И  впиняє  розумно  в  пустоті  словами  й  гамує 


•• 


)  1896  !•.  номбри  23. 
)  1891)  г,  дек.  0. 


і 


499 

Похіпнйх    до   буяньвя.та  до  свєволий  завзяття 

тт„  хлоаьят 

Не  вг,мю,ь  у  ай„  еі,„^„       „.і  _^ 

Иир„5,лв.у„,..,р.б,ль..„р„„,  р4^»м    пондЇ» 

ф^  „„  '  '  ■      ■  Щодьня: 

«То  сповняє  вона  усім  добрим  в  коморі  пахущі 

То  дзюрчить  веретеном,  и  звійці  у  неи  роГт^Г' 

гт  ,і<.„-  полотна. 

И  веселим  отець  оком  дивицьця  з  кганок  високих 

їіо  „1  і  далеко  *) 

Ш  ті,  землі,  що  видко  навкбло  будинка  кругом,  ' 
Бачить  як  у.ворбта  вози  за  возами  вьіжджають  . 

и  /.,,«  нелегко 

И  спавняють  бго  клунищА  всяким- надбаним  в  полі 

Ф„„„ добром. 

Твердо  так,  як  земля,  стою  лроти  недолц  сим  домом 

о  '  .      роскішним. 

Згорда   думатиме   та    віходихи    в    ряду  с  судьбою 

тт^ .  '  'шкода: 

Несподівано      прийде   Й    V    НІирпі.     «л., 

«ріиде  и  у  нівець.   оберне  асд  задуми 
лг  '  .  пишні. 

Мов  те  сьмітьте  нікчемне,  .мов  попіл  за  вітром  все 

пустить  біда. 

Починаймо  тепер  лити  **), 

Бо  вже  ламляцця  зубцем; 
,Да  покиль  не  стало  бігти, 

Помолимося  тихцем. 
;     Тепер  вертьлюги  'д вертайте 
Господа  гуртбм  .благайте: 
Рятуй,  Боже,  нас. 
Дай  нам  добрий  час!  ' 


*)  1896.  дек    7. 
.**)  Декабря  8. 


500 


Вурком  ринва  забурчала, 
Бурчакбм  огнистим  стала... 

Нам  користей  огонь,  як  бго  ми  гамуємо  та  доглядаєм. 
Що  людина  ні  виробить  г4рне  и  що  ні  спорудить  , 

вояк, 
За  підмогою  сили  сіеи  небеснои  все  витворяє. 
Якже   зробицьця   сила  ся   нам   супротивна,   шкодлива, 

страшна, 
Як  порве  вже  налигача  й  ринецьця  сьлід  свій 

пустошити  власний, 
Своевольна  дочка  у  природи,  тоді  нам  велика  біда: 
Бо  жере  цілі  гулиці,  докіль,  пожйрши  будівлю  всю, 

згасне; 
Зупиняти  ж  ійи  в  ійі  безумі  дикому  людям  шкода. 

Мов  ненавиден  ій, 

Всякій  силі  дурній, 

Дар  наш  знай  щось  творити... 

С  хмари  дощик  йде, 

Влагодать  нам  веде; 

С  тих  же  хмар  загрімить. 

Серце  кволе  тремтить... 

Всім  нам  хочецьця  жити, 

А  стріла  огняна, 

Ніби  сила  дурна 

Нас  погрожує  вбити. 

Чуєте?  загулй-заревлй  в  ночі  на  дзвониці    усі  дзв6ви( 
Се  тьрівога!  ой  лишенько!  хмарі,  нембв  у  крові,  всі 

червоні. 
^асиИв-заблищав  день  яркий,  усе  товпицьця  й  кричиа 

кричить, 
[им  стовпами  по  гулицях  над  головами  людзькиии 

стоить. 
їоруч  полом-ье  вгору  червоне  кріз  бго  стреляе-буркае. 


801 

Падають  стропила  сі.  криші-      ,. 

Скрізь  трешчать,  скрізь  деренчить- 

^ікна,  двері  и  ворбта; 

Скрізь  дітвора  верещить, 

Инша  матіркам  турбота: ' 

Тороплений  скот  реве,  • 

Пополам  им  серце  рве. 
Все  біжить,  рятуаку  просить, 
Проклинає  та  й  голосить; 
Темна  ніч  сияе  днем 
Під  пожежею-огнем 
А  Відро  а.  ведр„„  .„д,,,  ,„„^  ^^,_^  ^^.^  ^^^  _  • 

Покорившись  Госпбдьній  потузі.  ст<;яв 

И  шчого  не  рбблючи,  мовчка  дивився         ' 
Як  огонь  его  працею  м4рно  живився.  ' 

Стоить  пустка  осмалена.-от  а  домівка. 
Ночлігуйть  в  руйні  холбдьні  вітри- 
У  вирл4ті,  потрощені,  темряві  вікна 
Визирають  безокі,  як  смерть,  упирі. 

И  спогляне  бідаха  на  сю  домовину 
Всбго  дбброго.  щб  він  собі  був  надбав 


ао2 


И  веселий  хапав  ціпочок-тичину;  ;         '^^ 

Бо  не  все  ще  пожар  той  у  бго  забрав. 
Він  солодку  надію  зоставив  у  серці.;.    .  <  і-! 

Перелічить  всі  голови  лйбі, — сьміецця  :         :.- 
Ему  доля  прихильно,  як  перше  вона  ■    . 

Усьміхалась  прихильно  від  сна  та  й  до  єна. 

Прийняли,  зєісля  що  влито; 
Форма  повна — слава  нам! 
А  чи  дй.сьця  ж  то  й  одкрито 
Прославлятись  кунщтарям?  .       , 
Як  надія  улешчае, 
Може,  горе  нас  чигає! 

Тймному  лбню  сьвятои  землй 

Ми  довіряємо  праці  свой. 

Так  и  зерно  своє  сіятель  сіє  -        ' 

И  вже  в  надіі  своій  багатіє. 

В  тій  бо  надіі  живе  він  увись, 

Благослови ньня  ждучи  від  небйс. 

Щеж  н  дорбжче  зерно  ми  закопуєм  в  землю. 

Мавши  у  Вбзі'  надію — настанути  врєм^іо, 

Що  з  домовини  мов  квітка  вонб  процвіте 

И  в  небесах  собі  долю  благ^  обритй. 

Из  дзвониці  гуде  дзвін  и  важко  и  боязько:  дсумно 

звіщав  *), 
Що  єго  голосіньне  когось  ув  останьню  вже  путь 

V  проводжає. 

Ах!  се,  може,  зміж  нас  найпевнійщу  в  усіх  нам  любов, 
Любов  ненчину  чисту  и  душу  дитини  й  кров. 
Чорний  князь  підземельний,  старший  нат  тінями, 
Ухопив  у  свои  об-ьятьтй  тут  міз  нами 
Спроміж  к^пки  діток  сиротят... 
Що  вона  у  цьвіту  свои5с  літ  породила. 
П  кому  ж  тепер  их  обиймать 


1 


1896  г.,  дек.  10. 


508 


И  любити,,  як  ненька  любила?  , 

Ах!  роайрванр  навіки  любу  повузь  між  дітьми 

Над  усе  миліщу  повязь  й  господи  й  сем-ьі: 

И  нема  вже  щировірного  порядкуваньнд — 

Нема  догляду  ійй  спасенного  в  дому; 

Дознаватимуть  чужого  сиротята  дбання, 

Без  любови  ведогідьнбго  их  серденьку  й  уму. 

Докіль  дзвін  цаш  прохолоне. 

Нехай  кожен  руки  згорне,  - 

Мов'  та  пташка  у  гціз^ці, 

Відпочине  всяк  тоді. 

Тілько  майстеру  не  спицьця: 

Діло  рупить  бму  й  сницьця. 

Жвіїво  ступае-бриде  черес  пушчу  мандьрівець-нетяга; 
Любо  й  Єго  рідна  хата,  кохана  до.\іівка  вже  зве: 
Бо  захистить  бго  добре  не  так  як  стара  сіромяга... 
Вівці  біжять,  мекекйкають,  а  за  ними  й  все  живи. 
Широкрлобі  воли  круторогі  бредуть-рємикгають 
И  до  свойи  осйли,  важкі,  ледь-неледь  поспіш&ють. 
Тяжко  сноп4мя  накладені  мажі  чумацькі  колих  та  колихі 
Віддалеки  вже  маячять  вінки  ис  квіток  полбвнх, 
А  навкруги  их  женьці  молоді  из  дівчатами  гучно 

жартують, 
А  проміж  жартами  йдуть  у  танець  и  під  пісьню 

танцюють. 
На  майдані  й  по  гулицям  мовкнуть  и  мовкнуть  пісьні^ 
Круг  куреня  кашоварного  купляцьця  люді  свои 
И  зачинаецьця  царива-брона  від  поля  скрипуча, 
И  в  чорну  свиту  одягаецьця  ніч,   наша  мати  мовчуща. 
Тай  не  бояцьця  ійй  ні  селяне  тепер,  ні  міщапе:' 
Бо  не  буяє  в  ночі  гайдамацтво  лихе,  окаянне. 
Будить  вона  мовчязна  снами  тілько  самих  ледарів, 
Що  в  день  жартуючи  понабірались  гріхів-реп-ьяхів. 
Так!  Не  бояцьця  іі  вже  тепєрь  и  селяне  й  міщанє: 
Порозганяв  бо  закон  гайдамацтво  лихе,  окаянне. 


504 


Ой  закбне,  порядку  сьвятий!  ти  на  небі  родивсь: 
Там  есй  рівновазі  й  ладу  проміж  рівнею  вчивсь. 
Вілну  волю  ти  вяжеш  бас  примусу  стиха. 
Городи  кгрунтувати, 
Доми  будувати  < 

;  Тобі  се  найбілша  потіха. 

Ти  вбачаєш  з  висот  благодатніх  безлюдні  краі, 
Де  лякають  людину  й  скотину   голодні  звірі. 
Ти  поля-степи  дикі  в  безвідьді  в  безхлібьі  знаходиш 
И  людей-недолюдків  до  себе  в  домівку  приводиш. 

І И  навчаєш  их  жити  не  в  темних  будках-холівах, 
А  в  просвічєнних  наскрізь  нагрітих  печами  хатах 
И  огбвтуєш  нх  норови  и  навчаєш  найкращого  в  світі 

І У  братерстві  кохатись  и  край  свій  над  всі  иншіі  земли 

І^р  любити. 

Тисяча  рук,  невгавущих  у  праці,  одно  одному 
Всяк  помагає  прихильно  немов  би  у  власьнім  дому. 
Силу  свою  и  велику  й  малу,  яку  хто  зміж  них  мйе. 
Кожен  ійи,  по  спромбзі  своий,  залюбки  виявляє. 
Майстер  з  робітником  рівно  стоять  у  повазі   своий 
Вольная  воля  обох  их  за  ділом  одним  вгоновляе. 
;  Кожен  радіє  и  легкій  роботі  и  вельми  трудьній. 
Мудрий  нікого  тут,  знаючи,  діло  все  не  зневажає; 
Хто  ж  би  зневажив,  бму  кожне  вкаже,  якій  він  дурній. 
Праця  нас,  громадян,  зукрашае  *), 

Допевняємося  чести  й  шани  гуртом. 
Коли  царь  свою  силу  и  честь  поважає, 
Ми  шануємо  те,  що  надбали  трудом. 

Ой  мир-л4дє,  солодка  единосте!  дай  нам 
Веселитись,  пишатись  хвалитись  тобою  в  письнях! 
Надихай  друголюбство  твоє  громадянам, 
Прогоняй  од  нас  геть  и  войни  и  усобици  страх! 


•)  Дек.  11. 


505 

И  нехай  чамбули  гайдамацькі  й  татарські  до  віку 
Се  поділле  роскішне  не  сповнять,  як  се  вже  було, — 
Дай,  щоб  часто,  на  шч4сьтв  тихе  чоловіку. 
Мов  квітками  над  нами,  вечірнімі  зорямі  небо  цвіло, 
Замісь  од  пожарів,   сьлізми  сирот,   удів  не  залив  тих 

багряньців! 
Що  до  любих  осель  манять  очі  людей  недолкЗдків- 

поганціві 

Нумо  ж,  братьте,  розбивати 
Що  зуміли  будувати  — 
З  глини  форму   дзвонову! 
Напасімо  серце  й  о-^і 
У  кого  вони  охбчі 
На  веселому  яву 
Бачити  наш  сон  про  дзвона. 
Що  дзвонитиме  в  розгоня! 
Молоте!  махай,  махай, 
Глину  шматьтем  розбивай! 
Як  велично  дзвін  устане, 
Форма  бго  мов  потане. 

Тілько  майстер  зуміє  доладно  як  раз 

Форму  зьняти  и  скинути  геть  у  сьвій  час. 

Горе  ж  людям,  як  мідь,  ростопившись,  прорвецьця 

сама  кріз  заслону 
И  сьліпуючи    рине-ревне    бурчакбм,  наче    грім  с  свого 

дому. 
Мов  розьдзявлена  пелька  пєкйльня  руину  метне 
И  пал4тиме  скризь  наче  море  широке,  страшне,  огняні. 

Де  сила  дика  забуяє 

Там  тьвір  усякій   погибае. 

Де  вирвуцьця  самі  на  волю  люде, 

У  них  добра  справдешнбго  не  буде. 

Біда  нешчасним  городам, 

Де  тайкома  намножено  підпалу, 


506 


507 


Де  люд  за  себе  встане  сам 
И  все  подасть  ледачим  на  поталу- 
Ухопляцьця  за  верівки : 

Буетопникп  у  голосного  дзвона;  .,  і 

Що  людям  першч  в  час  лихій 
Була  колись  від  бго  оборона. 
Ревне  він  им:  нема  судді,  .  ,       ; 

Нема  теперь  ні  власти,  ні  закона! 
Всі  рівні  ми!  всім  воля  все  чинити! 
А  нумо  ж  всіх  нашийників  душити! 
,    И  тихий  мещанин  берецьця    за  ножа,  ' 

і    И  ледарі  п'ьяні  бежать  як  на  пожар. 
,    И  повні  гулиці  и  повні  всі  сьвітлиці; 
Обернуцьця  тоді  в  гиен  и  молодиці. 
Жартуючи  вони  ворожу  цідять  кров, 
И  серце  рвуть  живе,  як  ще  двигтить  и  бьецьця, 
,    И  навіть  соромом  уже  им  не  здаецьця 
'    Прилюдно  тішити  гидку  свою  любов. 
З  дороги  всім  лихим  усі  благі  звертають, 
И  гору  скрізь  бере  паскудзтво  над  добром. 
'   Ледачим  добряки  скрізь  попуск  попускають, 
А  зьлющі  топчуть  их  и  веселяцьця  злом. 
Ми  лева  сонного  будити  боимося, 
II  зуби  тигрови  нам  велико  страшні; 
Оцеж  над  все  лихе  того  бережемося. 
Як  злгіцьця  чоловік  у  безумі  дурній, 
Хто  темному,  з  давен  давнезни  сьліпуючому...  люду 
Небесне  полом-ье  про  любе  світло  дасть! 
Воно  ему  ніже  не  світять  нависному, 
щ  Уміє  тілько  він  палити  й  руйновать. 

Радість  Бог  нам  посилає: 
Подивітесь  ось  вона 
Золота  зоря  сияе — 
Мідь  гладесенька,  ясна! 


Від  рортани  й.  до  корони 
Дзвін,  мов  сонце,  заблищав,    , 
Навіть  ба  й  гербом  витворним 
Себе  майстер  пок(ізав. 


і:   і 


Сюди,  сюди,  до  нас!  громадьмося  и  кличмо 
В  громаду  ввесь  тутешній  Божій  мир; 
И  дзвону  прізвище  поважне  проложімо: 
Нехай  у  нас  він  звецьця  Любомир! 
Нехай  единосьтю  громаду  надихав 
И  громадян  ладом  та  разумом  скликає. 

Оцеж  про  те  всі  дбайте,  як  один, 

Про  що  бго  мистець  дотепний  вам  злив, 

Нехай  Єго  голос  гуде  над  земною 

Турбот  низиною  "    • 

Та  аж  до  блакитного  вгору  намету  летить 

Про  наші  турботи  під  небом  ясуе-ясить, 

Сусідицьця  гучно  з  гром&ми. 

Гряничицьця  близко  з  зьвіадами 

И  звітти  глаголом  небесним  до  нас  промовляє. 

Нам  славу  Госпбдьню  испід  небесй  вихваляє, 

Старій  год  прожитий  на  новій  квіччастий  міняє. 

Нехай  же  нам  про  вічне  да  святе 

Гортаньню  він  глаголе  мідяною 

И  що  гддини  время  золоте 

Нагадуе-летить,  летить  стрілою. 

Сам  беш  чутьтя,  бес  серця  про  людей 

Він  язиком  людину  проводжає 

На  жизнь  людзьку,  в  игру  іі  страстей, 

И  мов  живій,  аж  до  конця  чиг4е. 

Як  же  колись  над  вухом  він  ревне, 

А  чоловік  не  чує  спочиває; 

Нехай  нас  учить,  що  усе  земне  мине, 

Що  все  гучне  на  сьвіті  замовкає. 


508 

Ой  хапаймося  ж  дружно  тепер  за  канати 

Нумо  дзвона  гуртом  витягати 

З  ями  в  гору,  в  житло  громовй 

В  царство,  що  не  замовкне,  вовіки  живе! 

Гей,  тягнімо!...  Вже  двинувсь!  озвався! 

Ой  кояиб  же  про  те  перш  усйго  нам  здався, 

Щоб  закликати  ним  на  свій  цир 

Любомирно  увесь  Божій  мір! 


Джавур.    . 

Ко  ЬгеаіЬ.  ,р!  ап  аіг  4о  Ьгеак  Оіе  ^аув. 

Вугоп. 

1896  г.  декабря  15. 

Не  дише  вітерець  над  фйлею  морською, 
И  фйля  гр4е  лйдь  під  помникбм  гербю, 
Що  мрів  в  висоті  на  скйлі  привітно, 
ВІТЙ.ЮЧИ  в  морйх  утбмлене  судно 
з  домівки,  що  ШК0Д&  було  ійи  спас&ти, — 
Такого  ж  другого  вже  Кгрбкам  не  видйти. 

Чудовно  гарний  край!  и  літо  и  зіма 
Сьміюцьця  островам  сим  красотою  дивним, 
Спогляну  з  висоти  Колонни, — ні!  нема 
Душі  моій  ніде  принадою  им  рівних. 
И  самотина  тут  серед  картин  чарівних 
Людину  веселить:  вона  в  ній  не  сама. 


Доповнення. 


УРИВКИ    з    ГОМЕРА. 


а,  З  первоі  пісьні  Іліади. 

Се  ж-ь  и  війна  и  зараза  у  заспіль  нівечать  Ахейців-ь. 
Огь-іцо!  Такь  ми  віщуна,  чи  й  якого  жерця,  запитаймо, 
....ой  сногаду  якого — бо  й  сонь  же  одт.  Зея  буває — 
....би  сказавші,  та  з-ь-за-чого  отеє  Апарлонт.  такт»  лютує. 
....з-ь-за  обіту  наказує....  чи  зь-за  сотенноі  жертви.... 
....ле,  що  чаду  81»  ягнягь  та  кізлівь  забагаючи  ситихт., 
....ставши,  погибіль  одь  нась  одігнати  изволить. 

оттак-ь  проглаголавши,  сів.  А  міжь  сидячихг  встав-ь  ось 

....Тйсторів'ь  синь,  птахогада  зь  усіхь  наймудріщий. 
....вано,  усе:  що  и  єсть,  що  й  було,  що  и  буде. 
....путі  вь  Илионь,    проводиривь  ахейскимь  насадамь, 
Тимь — що  містець  бувь  віщунь,  обдарований  ласкою 

Феба. 
Доброжелаючи,  сей  речуватн  імь  ст....  та  и  каже: 
дЗееві  милий  Ахилю!  звелишь  же  мені  обьявити 

75.     Повідь,  зь  якого  й  озливсь  Аполонь,,...  встрапний 

владика. 
Я  й  обьявляю.  Але  ти  обіцяй  и  мені  забожися. 
Що  и  словами  готовь  захист....  мене  и  руками.... 
То  бо,  я  думаю,  мужа  розсерд....  кого,  що  кріп.... 
Всіми  Аргосцями  правит....  послухают.... 

8*.     Силень  бо  вельми  король,  я....  на  просточ.... 
Бо  хоть  здается,  що  жовч....  дні  вь  ему  и.... 


510 


Все  ж-ь  він-ь  таки  у  в-ь  утробі..,,  заховує  злобу, 
Ажь  и  вконае  тому....  Гляди  жь,  чи  мене  й  захорониш-ь?" 
Заразь  ему  й  одвічав-ь  бистроногий  Ахиль,  та  и  каже: 
Вельми  вповаючи,  сказуй,  яке  ти  ні  зваві.  би  віщанне. 
...Аполонові,  любимцеві  Зея,  которому,  Калхась 
...исся  ти,  що  Данайцям-ь  бго   й  об-ьявляеть  вироки; 
...на  тебе  ніхтц,  які.  живу  на  земди  я  и  бачу, 
...стпх'ь  насадів'ь  важкоі  руки  не  підійме 

..ДанайцівТ) — ніхто,  а  хочай  Агамемнона  вкажеш 
.  ..чаетця  нині  ат.  усіхт.  найможніщихт»  у.  війську", 
....аживсь  тоді,  и  промовив-ь  віщунг  неомилний: 
,Ні  з-ь-за  .обіту.  наказує,; ;ні.з'ь-зя;  соженноі  жертви, 
А  нзь-за  того  жерця,  що  зееваживь  его  Агамемнонт», 
Волю  не  давши  доцці  й  богатий  кинувши  окуп-ь; 
Ото  ж-ь,  за  це  й  покарав'ь  Далеметець  та  й  ще  покарає.,.. 

"А  ні  тяжкоі  руки  не  одверне'е.;..  од'ь  зарази; 
Ажь  чорнооку  дочку  та  сердешна....  кові  й  пустять 

•  Дармо,  безь  скупу,  й  доки  у  Хри....  вишлють  ові..,. 

;  Жертви  сотенноі;  тія....  й  ублагаємо;,-.,  -     '■'  ■. 
Той,  та  оттак-ь  пр....  ши,  сів-ь..;;  -  • 

'Витязь  Атріенко,  широков;...  король,  Агам.... 
Лютий  бувь.  Серце  бго,  ва-около  аж-ь  чорне  од-ь  асовчп, 
Злістю  наповнилось  вельми^  а  очн  мовг  аолумья  ссяли. 
Вь  Калхаса  першого  позірь  лукавий  влітівт.  и 

промовив'ь: 
,Лнх-ь  ворожбиту!  мені  ще  ніколи  гараздь  не  віщав-ь  ти* 
Завше  ОД'Ь  еерця-души  ти  и  рад-ь  наворожити  лихо; 
Гідного  й  слова  ище  ні  сказавт.  ти  кбли^  ні  ^удіяві,! 
Ото  и  нині  Данайцямь,'мов'ь  божий,  об-ьявлюешь  вйрокь, 
Наче  що  й  справді  на  них-ь  Далеметець  наверстує  кару, 
Тимь-що  дівчину  я,  за  Хризівну,   та  окуп-ь  блискучий 
Взять  не  хотів-ь!  То  и  єсть,  що  саму  я  багато  волівь  би 
Взяти  до-дому  іі  й  препочтив'ь  би  самій  Клитемнестрі, 
Жінці,  що  дівкою   взяв-ь,  бо  и  справді  не  пуща  одь  сеі 
Та  ні  краса,  ні  урода,  ні  вдача  іі,  ні  робота. 
Але  и  так-ь  я  іі  одіслати  готов-ь,  яке  се  луччв 


4 


511 
Й  самі)  я  волю,    щобт.  мій  нАрідт»    здорой-ь    оставався, 

■■:"■•'■"  НІЖ-Ь    ГЙНуВЬ. 

Тільки  сйгодня  жь  мені  и  придбайте  ралець,  щобь  один'ь  я 
С'Ь-поміж'ь  Аргосців-ь  не  без-ь  дарунку;  Воцо-б-ь  не 
:,  подібно. 

120.  Атже  ж-ь  ви  бачите  всі:  мій  ралець  та  обернєтця  инде". 
Зараз-ь  бму  й  одвічав-ь  боговитий  Ахиль,    бистроногій: 
'  ;,Славою  горд'ий  Атріенку,  зйсколюбивійщий  зь  4всізь!ь! 
З'ь-відкиля  ж-ь  візьмуть  для  тебе  ралець  веледушні 

'  Ахейці? 

Атже  ж'ь  гром'адський  який  іцоб-ь  бувь  запась  у  нась, 

я  не  знаю. 
125.  Здобич-ь  усю,  в'Ь  городй-х-ь  нажаковаву,  ми  іїаюва4?и; 
Н&-Н0В0  Ж'Ь  пай  одбірати  в'Ь  народу  ще  й  більш'ь 

неподібно. 
Нині  Ж'Ь  оцю  ти  нй  боже  оддай,  а  опісля  Ахейці 
Втроє,  и  вчетверо  ми  нагородимг,  як-ь  Зей  та  колись  нам'ь 
Трою,  варбвно-мурований  город'ь,  здобути  поілоле". 
•130.  Але  бму  одвічавг  та  и  каже  король  Агамемаон'ь; 
„Ні  вже,  хоть  кілько  удалий  еси,  боговитий  Ахйлю, 
Хитростю   ти  не    пидл{іаь:  не  змудруеть   мене,  ні.     1 

•  вамовиш'ь, 

Хочеші., відай, подарунок'ь  маючи  самь,  щоб-ь  один'ь  лиш-ь 

Я,  та  НЄ' мавши,  сидів-ь?  аоцю  щобь  оддав-ь  я,  ти  раішь? 

135.   Добре  Ж'Ь,  якь  инший  дарують  ралець  веледушні  Ахейці, 

Взявши- на  разум'ь  як-ь  слідь,  щоб'ь  дарунокь  та  був-ь 

.'  "  би    Й    ПІДХОЖИЙ. 

А  не  дарують  вони,  то  и  самь  л  прийду  та,  напавши, 
Візьму,  чи  твій,  чи  АЛсівь  ралець,   чи    ралець  Одпсія, 
Та  й  поведу.  Та  не  радий  и  буде,  кого  навіщу  я. 
140.   Але  жь  бо,  правда,  обь  цімь  ми  ище  поговоримо  й  після. 
Нині  же  чорний  насадь  стащимб  на  широкее  море, 
Здібнихь  гребцівь  доберемо,  соженну  покл&демо  жертву, 
•Та  й  гарнолицю  саму  вь  корабель  уведемо  Хризівну. 
Вь  бго  жь.начальникомь  сядьте   хто-небудь   изь 

раднбго  люду: 


512 


Чи  Идомйн-ь,  чи  ать  АіЇсівь  котрий,  чи  Одйсь  боговитий 
Або  и  ти  Пелив-ь,  найстрашнійший  зт.  усіх-ь  лицарюго, 
Йди  й  уласкавь  нам-ь  Стріляну,  святее  конаючи  діло". 
Зйрнувії  Ахиль  бистроногий  на  бго  й,  зазвірившись, 

каже: 
„Ох-ь  ти,  вахланнику  хитрий,  одітий  безстидністю 

збвсім'ь! 
Як-ь  же  росказізь  твоіхь  послухатиме  хто  изь  Ахейців-ь. 
Щобт.  за  здобутком-ь  йти,  чи  на  бстре  изт»  ворогомь 

бнтьця? 
Я  жь  не  з-ь-за  себе  прийшов-ь,  щобь  оттуп»  саисоносних'ь 

•  Троянцівт. 
Все  воювати;  вони  проти  мене  нічого  не  винві: 
Ніколи  ані  волівь,  ані  коней  моіхії  не  займали 
Ані  у  Фтиі  моій,    буйнопашнім-ь    краю,   людоживнім'ь, 
Не  подоптали    хлібізь,  бо  и  мнбгі    міжт»    нась 

пролягають 
Гори,  отінені  лісом-ь,  и  хвилі  ревучого  моря. 
Але  зь-за  тебе,  невстидо,  прийшли  ми,   тобі  угожаемть, 
За  МенелАеву  честь  и  твою,  ти,  собача  личино, 
Трою  воюємо;  самь  ані  журисся  ти  ані  дбавші)! 
Ще  ж'ь  бо  и  грозисся  ти,  що  й  заграбишь  у  мене 

дарунокг, 
Той  Ж'Ь,  що  ахейські  жь  сини  дарували,  зароблений 

тяжко. 
Рівного  твбму  ралця  я  ніколи  й  не  мав-ь,  як-ь  Ахейці 
Иноді  пишно-цвітучу  троянську  роскинуть  оселю, 
Завше,  хоть  білшу  и  тяжчу  трудноі  війни  половину 
Руки  моі  підіймають,  та  скоро  до  паю  прийдетця, 
Лучший  дарунокь — тобі,    а  и  малйм-ь   вдовільнившись, 
Впять  ик-ь  насадам-ь  йду  одпочити,  охлявший  у  битвахі». 
Нині  жь  у  Фтию  піду,  бо  далеко  зноснійше  до-дому 
Баять  на  закрйвлених'ь  чбвнахть  поплисти,  ніжг, 

думаю,  осьде, 
Ганьбу    одт»    тебе    приймивши,    тобі    умножати 

богацтва". 


« 


513 

Зараа-ь  до  йго  вь  одвіть  людовладець  гукнув-ь, 

Агамемнонь: 
«Щож-ь!  то  й  біжи,  як-ь  тебе  закортіло!  тобі  я  не  скАжу 
Туть  из-ь-за  мене  оотатьця,  при  мині  останутця  й  инші 
175.  Що  й  пошанують  мене,  а  найпй,кц  сам-ь  Зей- 

промислгібігь. 
Ти  між'ь  царівь,  вигодованців-ь  божихт.,  мені 

найпротивний. 
Тільки  и  милий  тобі  перепір-ь,  та  війна,  та  боротте. 
Що  хоробрійший  еси,  то  од-ь  бога  якогось  це  маеш-ь.... 
Овшімь,  до-дому  йди  й  сь  кораблями  й  аь  усімь 

товариством-ь, 
180.    Там-ь  и  царюй  Мирмидонцямт»;  про  тебе  я  й  справді 

не  дбаю. 
Гнів-ь  твій  мені  не  жура,  а  тобі  та  погрожу   я  оть-як-ь: 
Скоро-що  Феб-ь   Аполон-ь  та  жадає  у  мене  Хризівни, 
Я  у  своімь  кораблі,  и  з-ь  своіми  таки  дружбит4ми. 
Вишлю  іі,  а  до  тебе  прийду  й  гарнолйцю  Вризйду 

185.   Зь  намета  візьму,  а  сам-ь,   твій  дарунокь,  щобь  добре 

ти  тймивь, 
Скілько  я  можністю  висче  тебе,  щоб-ь  и  кождий  боявся 
Рівним-ь  мені  величати  себе  й  заходиться  зо  мною." 
Такь  и  сказав-ь.  Та  розлютивсь  Пеліенко;  витязя  серце 
В-ь  грудяхт»  §го    волохатих-ь    на  двоеж-ь  ище  вагувало: 

190.   Або-щоб-ь  гострий  та  ясний  добути  свій  мечі.,  що  у 

боку, 
И  стрічніх-ь  усіхь  одіпхавши,  оттугь   Атрюк&  й 

порубати, 
Або-й  досаду  смирить,  вгамувавши  озлоблену  душу. 
Вь  тім-ь,  як'ь  ище  він-ь  обдумував-ь  це  и  умбм-ь  и 

душею, 
Сь  піхви  Ж'Ь  витягувавь  меч-ь  величезний,  явилась 

Атена 
195.   Зь  неба:  зіслала  жь  іі  білоліктая  Гера,  богиня. 

Люблячи  рівно  обохь  и  обомь  потуряючи  вь  серці. 
Стала  жь  за  спину  й,  за  русі  Пеліенка  кучері,  взявши 

33 


514 


Тільки  бму  й  показалась,  аз-ь  инших-ь  ніхто  іі  не  бачив-ь 
Зжахся  Ахпль,  обернувся  назадь  в  Паладу-Атену 
!()(,  Зарааь  пізнав'ь:  та  світилися  страшно  богиніни  очи. 
Заговоривши  до  неі,  й  сказав-ь  вів-ь  окрилене  слово: 
„Що  се  ти,  Зея  дочко,  Егіохівна,  озьде  з-ьявилась? 
Чи  Атрюка  Агамймнона  хочеш-ь  побачити  кривду? 
Але  я  к4жу  тобі,  та,  гадаю,  и  сповнитця  теє; 
І);  Гнеть,  черезь  гордість  свою,  то  як-ь-раз-ь  и  загубить 

вінті  душу!" 
Заразь  ему  п  рекли,  синбока  богиня  Атена: 
„Твій  гамувати  я  гнів-ь,  як-ь  захочешт.  послухать, 
■К  '  злетіла 

"^ь  неба;  післала  жь  мене  білоліктая  Гера,  богиня; 
Любить  вас'ь  рівно  обох-ь  н  обомь  потуряе  у  серці. 
К  Ото  жь  покинь  суперечку,  й  меча  не  виймай  ти  рукою. 
Тільки  словами  налай,  щоб-ь  як-ь-небудь  зігнати 

досаду. 
Яжь,  та  тобі  говорю,  а  воно  и  вконаетця  певне: 
Скоро  у-трое  тобі,  та  такихь  же  й  блискучих'ь 

дарунків-ь, 
Ось  заплатять  за  обиду;  уймись  лишь  и  намь 

повинуйся." 
їй  на  оце  одвічав-ь,  та  и  каже  Ахиль  бистроногий: 
■|  ,Атже  ж-ь  н  треба,   богине,   заховувать  заповідь  вашу. 
І  Скільки  одь  гніву   душа  ні   розжевріла,   лучче  в  буде: 
і  Хто  послухає  богам-ь,  то  й  самбго  вислухувать  звиїсли". 
'   Рік-ь,  и  на  черені  срібнім-ь  затись  ваговитую  руку, 
і   П  меч-ь  величезний  у  піхву  сей-час'ь  увігніівь,  це 

ослушний 
Слову  Атени.  Вона  жї.  на  Олимп-ь  та  упять 

понеслася 
Увь  Егіахову,  Зея  домівку,  між  инші  богове; 
А  Пеліів'ь,  та  упять  же  дог4нними  дуже  словами,  ' 

Лаяв-ь  Атріснка,  більше  ніяк-ь  не  уймаючи  гніву: 
.Ти,  вннопою,  з'ь  очима  собаки,  а  з-ь  бленім'ь 

серцем-ь! 


515 


Ані  до  битви,  коли  З'Ь  брвеим-ь  узброітьця  народом-ь. 
Ані  в'ь  засаду  піти  в-ь  товаристві  хоробрихь  Ахейців'ь 
Ти  не  покваписся  дуже:, тобі  та  здаетця  те  смертю. 
Вжежті  бо  се  лекше  й  алб,  по  широкімь  обозі 

ахейськімь 
230.   Грабить  дарунки  вт»  тогб,  хто  тобі  супротивитця 

словом^.; 
Царь-людоіда  еси,  й  наді»  ледачими,  видко, 

старшуешь; 
То  бо,  Атріенку,  нині  й  останню  ти  коівь  би  кривду. 
Але  я  кй,жу  тобі,  и  великимь  поклятием-ь  кледуся: 
Верломь  оцімь,  що  ніколи  уже  ані  листя,  ні  гілля 
235.   Вілше  не  пустить,  давно  свій  оземокт»  оставивши  вь 

гбрахь, 
Й  не  зеленітиме  знову,  тоді-якт»  залізо  зчімхало 
Листе  й  корУ  облупило,  а  нині  ахейські  синове 
Носять  В'Ь  руках'ь  правосудці  оці,  що  пилнують 
Зея  законів'ь, — оце  жь  та  велика  тобі  и  присяга 
240.   Буде  колись,  Ахил>ї,  й  забажають  ахейськи  синове 

Всі  до   однбго,  а  ти  ані   здужаеш-ь    сам'ь,  хоть  казися, 
Поміч-ь  ім-ь  дать,  як-ь  колись,  та  од-ь  Ректора  рукь, 

мужегубця. 
Гинути  будуть  ватаги:  и  душу  розшарпаеш-ь  в-ь  собі. 
Сердячись  сам'ь,  що  Ахейця  найлучшого  не  шанував'ь  ти!" 
245.   Теє  сказав-ь,  та  и  берло  Пеліенко  дб-землі  кинувь. 

Цвяхами  скрізь  золотими   наковане,  й  сівь  собі  также. 
Супротивь  сидячи  лютивсь  Атріенко  тут'ь,  та  аж'ь 

Неоторь 
Приязномовній  схопився,  пилоський  гомонячий 

рйчннк'ь: 
В'Ь  бго  солодча   од'ь  меду   из'ь  усгь    виливалася  мова. 
250.   Два  покоління  уже  бесідУщого  людського  роду 
Перевелися,  що  З'Ь  ним'ь  виростали,  при  нім'ь  и 

родились 
В'Ь  Пйлосі  пишно  побутнім'ь;  над'ь  третім'ь  оце 

панував'ь  він'ь. 


516 


Щире  гадкуючи,  сей  речувати  імь  став'ь,  та  й 

промовив-ь; 
„Пробігь!  великее  горе  ахейську  навідує  землю! 
5.  Веселий  стане  ІТрням-ь,  и  Приямові  діти  зрадіють, 
Втішатця  вельуіи  Троянці  усі  и  окріпнуть  душею, 
Скоро  почують,  що  ви  та  заводите  распрю  обидва, 
Вн,  що  найперші  зь  Данайців-ь  естй  и  на  раді  и  в-ь 

бнтвах-ь. 
Але  жь  послухайте  ради;  обй,  вн  молодчі  одт»  мене. 
6   Витязямь  и  не  такимь,  та  куди  вже  одї.  вась 

хоробрійшим'ь, 
Бувь  я  товарнш-ь  бувало,   мене  ж  не  цурались  ніколи. 
Ні,  вже  такихг.  я  не  бачив-ь  потому,  и  бачить  не  буду 
Витязів-ь,  як  Перитой,  та  Дриіїсь,  полководець, 
Та  як'ь  Кенсй,  та  Ексйдий,  або  й  Полифем'ь 

богостотпій, 
6    Та  якь  Егеівь  Тезій,  богатир-ь  зь  невміраками  схожий. 
Люде  жь  були,  між'ь  людей,  що  годує  земля, 

найсильніши. 
Дуже  могучі  були,  та  могучихь  вони  й  воювали, 
Чуд-ь  горолежніхт.,  велику  собі  добуваючи  славу. 
( )то  жь  товаришувів'ь  я  из-ь  ними  и  Пилось  покинув-ь, 
'даль  и  Атійську  землю  оставив-ь — бо  кличуть  бувало — 
Та  воював-ь    яко  мога  и  самії.    Оттаких-ь  би  ніхто  вже 
Зь  люду,  що  нині  виводить  земля,  не  посмівь 

воювати. 
Раду  жь  мою  уважали  вони  й  послухали  веління: 
Ото  ж-ь  и  вн  повинуйтесь  мені,  бо  послухати  лучче. 
7і   Ти,  хоть  и  можний  еси,  не  займай  у  Пеліенка  дівку; 
Годі  займати  ралець,  що  бму  й  дарували  Ахейці. 
Ти  же,  Ахилю,    уймись  и  не    смій  пакословить   цареві 
Сваркою;  чести  бо  тоі,  що  вінь,  не  доскочип-ь  ні 

жодень. 


п: 


617 


б,  З  первоі  пісьні  Одиссби. 

1889  г.,  марта  27.  ^ 

музо,  назвії  мені  мужа,  що,   дбвго  блук&вши  по  світу, 
Всйких-ь  пригід'ь  натерпівся,  як  Трбю  Священну 

розрушивь; 
Мибго  вінь  земель  поб&чивь,  звичаїв-ь  и  вірьі  довідавсь; 
Мибго  й  на  мбрі    филйстімТ)  душйю  болівь  и  терзався, 
Якь  би  самому  не  згинуть  и  бр&тте  до  Дбму  вернути, 
Та  й  не  вдалбсь  рятувати  товіришівь,  скілько  ні  бився: 
Ті  жь  бо  самі  собі  пЛгубу  вкбили  діломь  ледй.чимь: 
Гипперибна  воли,  Гелібса,  поіли  безумні; 
То  жь  бо  за  те    вінь    одн^{вь   у   нихь    день  у  домівку 

вертання, 
Ой  роскажіі  жь  намь  про  нЄго,  ти,  Зйвсова  дбчко 

велйчня! 


Засьпів  до  позми  „Куліш  у  пеклі".  *) 


1896  г.  декабря  17 
І. 


.■УА  „У 


Усім  луч&лось  нам  чув&ти 

Не  р4з  між  людьми  та  й  не  дв&. 
Або  й  написане  читати 

Про  пекло  й  про   бгб  дивй.. 
Гомбр,  Виркгйлій,  Котьлярйвський,        ! 
Сьпівйіли  про  той  мир  мертвбцький, 

А  Дант  мов  на  Дону  там  був. 
Він  йкось  и  в  чистйць  пропхався,        І 
И  в  р&й  аа  дівчиною  вгн&вся, 

Да  64!  там  гарбузи  здобув. 


•)  Оце  ж  и  ^  та  друга  редакція.  1896  г.,  дек.  21 


518 


II. 

Мені,  Небрйсі,  зісь  плеск&ти 

Про  ти,  чогб  не  6Й.ЧИВ   ски; 
Шкода  про  ті  вам  ясув&ти. 

Що  в  пйклі  діецьця  и  там, 
Де  н&ші  бчі  лйдьві  б&чять, 
Як  д^ші  збрями  майчять, 

Ті  щ6  по  Божому  живуть, 
Дак  6т  же  хто  мені  збрехйти 
Не  д4сьть— Куліш:  він  с&м  чухрати 

Страшну  до  пйкла  мусив  путь. 

Ш. 

Егб  недблюдки-писаки, 

Що  брехнями  ввесь  сьвіт  пройшли, 
Літературьні  гайдамй-ки, 

У  пйкло  втйрили  були. 
Да  він  зустьрів  там  чоловіка, 
Що  був  свогб  красбю  віка 

И  чбрта  пр&вдою  гвуздйв. 
Сбгб  всі  куцакй  зьляк6.лись, 
До  Кулешй,  не  доторк&лись: 

Бо  й  рбги  им  би  позбив&в. 

IV. 

Мав  Ббжий  д&р  він  визволііти 

Людей  з  лабйт  у  Сатани 
И  навіть  о  пйкла  випускй.ти 

ТакИх,  що  хоч  и  брехуни 
Були  вони  між  брехув&ми, 
Та  Б&тьку  Брйхепь  ве  давали 

Дерщ&ти  в  тбмряві  дурніїх, 
Що  змАлку  рбзуму  не  м&ли 
И  на  письменних  позирали, 

Як  діти  на  батьків  своііх. 


519 


Поміг  він  Кулешеві  зьнйтись 

Над  віковічню  брехень  тьму, 
И  вже  до  нбба  став  сей  бр4тись, 

Аж  ось  Ильлй  гукни  бму: 
„Коли  не  надисься  стьрілбю  • 

Униз  летіти  головбю 

Зза  хм^р  висбких  сторчак&, 
Дак  правдою  тут  не  пиш&йся 
И  жити  а  нами  не  хап&йся, 

Мов  з  ниш,унами  у  дяк&.  ^) 

■     VI. 

„Що  я  книші  сьвятйм  розвбжу 

И  грізно  торохчу  возкбм,  ^) 
Дак  стережу  се  правду  Ббжу, 

Що  лібде  нівечять  гуртбм. 
Оце  ж  вертййсь  и  всй,  що  знаєш, 
Товкмач  не  так,  як  прочиї&еш 

У  тііх  письм^виих  гайдамак, 
Що  д\'рьиів  брехнями  обходять 
И  рбзуму  людзькбму  шкодять 

Білш  од  пек^лницькіїх  брех^к. 

VII. 

„Вертайсь,  писак-сіпак  не  бійся, 

Про  аси  кажії  им  навпростець, 
И  правдою  не  поступися, 

Хоч  6й  тобі  за  ти  й  кіи^ць... 
Кажи,  аьвідкіль   брехші  постала, 
Хо*  би  й  Москви  на  тйбе  встй.ла 

И  рідна  предківські  землИ. 
Я  ж  буду  з  н^ба  визирати 
И  зза  воак4  брехак  стрел)(ти 

Прицілившись, — пе  вавманИ*. 


520 

УШ. 

С  такйми-то  запевненіїми 

Почув  Куліш  пророчий  глас, 
И  воздушнгіми  манівціїми 

Вернувсь  испід  небйе  до  нас, 
Протйй  брехливого  нарбду, 
Що  не  збрехав  ні  слбва  зрбду 

За  ту  спокусливу  грошву... 
Він  судив  земляків  по  правді, 
Не  піддававсь  дурниць  прин&ді, 

И  з4  що  сьл(д — хвалив  Москву, 

IX. 

Тепер  нехАй  ватАга  злйцьця 

Сіп&к  Московських  и  свойх: 
Куліш  нічого  не  бойцьця, 

Побувши  в  пйклі  через  них. 
Він  захилився  за  прорбка, 
Що  й  сам  від  брехунів  з  Востбка 

На  нйбо  в  полом-ьі  втекйв... 
Він  прйвди  щирим  духом  дише, 
И  сй — пірб  моє  те  пише, 

Що  він  про  пбкло  з-ьясув&в. 


Дяки,  попи  да  крутопопи, 

Ті,  що  друковану  хвалу 
Придбали   брехнями  в  Европі, 

Я  вас  на  суд  громадзький  зву. 
Спитайте  в  Кулеша,  кого  він 
У  пеклі  бачив,  чий  там  гомін, 

Чий  крик  скажений  там  чував? 
Нехай  він  сам  про  те  роскажб. 
Хто  ваше  в  пеклі  кодло  враже 

Оццеві  лжи  презентував. 


Ще  доповнення. 


До  Василя  Б%лозбрця, 

прнсьвлчуючи  бму  пересьа'Ьв'ь  Байронового  Донь  Жуана. 


Як-ь  ми  спбзналися,  тод'Ь  намь  гарн-Ь  снились, 
Величні  сньї  й  сьвягЬ  про  давню  давнину: 
Завзяті  лицарі  з-ь  недовірками  бились, 
Вели  сьвященную,  мовлявт.  Письмакг,  войну; 
Благословляли  ихь  на  брань  Оцьці  Сьвятиі, 
И,  як-ь  самі  вони  бороли  Сатану, 
ТакТі  подвизатися  за  Православну  Віру 
Веліли  Козакам-ь,  товкти  Ляхи,  невіру. 


II. 


Товкли  ж-ь  вони,  товкли,  ажг  пбколь  дотовклись 
До  Граматті  Золотих-ь  и  до  Ножбв-ь  СьБяченихг, — 
До  брехень  на  ввесь  Сьвіть,  що  здавна  завелись, 
Та  й  досі  веселять  недбумков-ь  учених-ь, 
Тим-ь  часом-ь,  як-ь  Козак-ь  пбдь  Москаля  хиливсь 
И  забував'ь  пісьні  своихт»  Боянбв'ь  темних-ь, — 
Тимь  часом-ь,  якть  сіяв-ь  Науки  тихій  сьвігь 
И  намт.  завітувавь  Любви  Новий  Завіт-ь. 


522 


III. 


Ннука  и  Любов-ь,  Любов-ь  и  знов-ь  Наука 
іШирок-Ь  крила  нам-ь,  ще  пбдл-Ьткамь,  дали... 
Як'ь  всенародьня  намь  вбдкрилась  туга- мука, 
На  жертву  спбльню  мьі  и  серце  й  ум-ь  несли. 
Про  що  й  не  думав-ь  д-Ьд-ь,  натхнуло  те  унука, 
,И  ми  себе  на  казьнь  Тиранству  обрекли. 
Казнпли  нась  за  те,  за  щ6  благословляти 
Повннн-Ь  б-ь  и  ЦарЬ,  и  ДукачЬ  багатЬ. 

IV. 

И  ми,  недобитки  недблюдкбв'ь  лихих-ь, 
Тихеньким-ь  голосом-ь  тепер-ь  уже  вітаем-ь 
Молбдеж'ь-правнучат-ь,  преемникбв'ь  своих-ь, 
Що  пбльги  розуму  вбд'ь  нихт}  людзькбму  чаем-ь... 
Див-Ьтесь:  ось  йде  до  нась  Двацьцятий  Вікт), — 
Двацьцятий,  які.  свого  Небесного  благаем-ь 
Оцьця,  щобь  царював-ь  такь  долгь  чоловЬкт., 
Якь  угоргь  що-вЬк-ь,  що-рбк-ь,  що-день,  що-чась 
Вбн'ь  учить  праведно,  любовно  й  і'рбзно  нась. 


„В'ь  имй  великого  Божественним'ь  умомь, 

Що  людям'ь  указав'ь  Единого  Благого, 

ІІз-ь  поломтія,  котримь  палає  Сьв'Ьт'ь-Содомт., 

1'итуйте  розуму  сокровищ^  людзького, 

Щобь  и&рбд-ь  вась  новиіі  не  соромивь  стидом'ь, 

Яісим-ь  окрили  ми  вікь  деспоцтва  тупого. 

Що  на  понурених-ь  лицемь  кг  земліі  вповав-ь, 

Кайдани  нйтяму  на  розуми  ковавь". 


II 


VI. 


кг  Вбсемнацьцятий  казився  В'Ьк'ь  всетечний, 
Тодіі  почавь  рости  один-ь  такій,  що  вс^^x'ь 
Братов-ь  о  Господ'Ь,  в-ь  любовіЬ  бескоиечнбй, 


528 

Вбачав-ь  и  розум-Ьвь  серед-ь  аемних-ь  угЬх-ь, 
Нелбалий  вбн-ь  про  все  удався  и  беспечний; 
Впадав-ь  пезгбрш-ь  и  сам-ь  у  первородний  гр-Ьх-ь, 
Та  пбчасту  зринань  на  Сьвііть  зт.  гр-Ьха  бозоднй 
И  жаром'ь  каятьтя  паливь  серця  холодні. 

VII. 

И  душу  намь  свою,  непевную,  сумну, 

У  книзі  виявивь,  котрбй  не  знаемь  рбвнй. 

Сурово  на  свою  Оччизну  позирнузь, 

Якь  ми  на  всобицЬ  и  ледарстві  Вкраиньні, 

И  що  умомь  яснимь  и  серденькомь  збагнувь. 

Те  словомь  мудрости,   прикидно-юродивнимь, 

Палючимь  и  ніжнймь,  у  спадокь  завіщавь 

Такимь,  якь  Кгете  мавь,  самобутнимь  умамь.  *) 

VIII. 

Нема  вь  нась  розуму  глибокого  такого 
И  слова  віщого  про  нашихь  правнучать; 
Подаймо  жь  книгу  имь  Учителя  чужого, 
Що  довго  буде  ще  Народи  наставлять, 
Якь  вберегтися  имь  вбдь  духа  пбдступного, 
Що  звикь  Наукою  Лукавство  прикривать, 
Тимь  часомь  свбй  кукбль,  що  ввецьця  акгоизмомь. 
Всіває,  граючи  у  жмурки  зь  Мистицизмомь. 


И  д  Є  й  а  л  и. 

8о  №І1І8І  сій  4геиІ08  уоп  тіг  всЬеісівп. 
ЗсНіИег,  225. 


1896  г,  ноября  3. 
Оце  вже  ТИ  мене  зрадливо  покидаєш 
Л  мрій  золоті  и  сни  фонтазій 
У  мене  з  муками  и  шчастем  одиймаеш. 


*)  Читай  0«о  Неппе  Аш-КЬуп,   КиНигеезсКісЬІс    ііег  Неиегп   2еіІ. 
III,  561. 


524 


525 


Неублагальні  задуми  твои! 

Чи  не  змогла  ж  би  ти,  летуча,  підождати, 

;      Не   нівечить  ясних   ВЄСНИ   моеі   дьнів? 

ІІ    Шкода!  летять  вони  без  упину  крилати 
У  вічность,  море,  що  не  мав  берегів. 

Погашено  соньце,  що  весело  сияло 
И  змолоду(?)  мені  освіщувало  путь; 
Роздерто  й  стоптано  величні  идеали, 
Що  в  серці,  п-ьяному  восторгами,  живуть. 
Ой  де  ж  вона,  моя  солодка,  щира  віра 
В  истоту,  що  мій  сон  у  дусі  породив? 
Реальность  одняла  в  бідахи  суевіра 
Те,  чим  він  гарно,  чим  богоподобно  жив. 

Так  як  Пикмалийон  ж  жадібною  мольбою 
Статую  камяну  холодну  обіймав, 
Лж  покіль  мармор(?)  той  на  щоках  теплотою     • 
Гарячого  чуття  любови  дихать  став. 
Природу  обіймав  руками  я  любови 
В  пречистому  огні  восторгів  молодих. 
Аж  покіль  почала  вона,  мов  жаром  крони, 
Поззіею  мій  животворити  стих. 

И,  поломтіЄм  моим  палаючи  до  мене, 
Німа  на  слово  річ  багату  изнайшла, 
И  поцілунок  мій,  дитя  моє  пешчене, 
Від  серьця  серденьку  вернула-віддала. 
Живі  тоді  були  гаі  про  мене  й  рози, 
Дзвонив  мені  сьріблом,  співав  мені  бурчак, 
И  той,  в  кого  нема  души,  здобувсь  на  слбзу 
Від  одгуку  на  жизнь  мою  в  живих  стихах. 

И  распросторилися  мои  тісниі  груди 
У  всемогущему  пориві  до  всего, 
Що  навкруги  мене  сотворено  про  люди, 
В  завзяті  діл  моих  и  творива  мого 


Яким  великим  світ  здававсь  мені  в  тих  зернах, 
Що  він  ище  про  дух  людзькій  в  собі  ховав! 
Яка  ж  убога,  ох!  яка  була  мизерна 
Робота,  як  він  их  дух  в  житьті  порозвивав! 

Як  високо  сей  дух,  восторгами  крилатий, 
Шчасливий  у  свойму  измечтаному(?)  сьні 
За  хмарі  поривавсь  негнузданий  літати 
Турботами,  що  нас  гнуздають  по  весьні; 
Він  аж  до  зір  найблідших  у  ефирі 
Здимавсь  по  над  людьмі  в  задуманім  лвту(?). 
Нема  високого  й  далекого  у  мирі 
Такого,  щоб  злякавсь  він  за  свою  мечту. 

Як  легко  він  туди  уносивсь  по  над  миром! 

И  що  йму  було  аж  натто  вагітне? 

Все  никло  перед  ним,  немов  перед  кумиром. 

Воздушний  віз  его  вітало(?)  все  ясне: 

Любов  с  солодкою  наградою  своєю, 

Фортуна  и  талан  из  золотим  вінком, 

А  слава  зорява  стояла  над  землею. 

Бо  сонцем  правди  вій  світив,  а  не  умом. 

Та  ба!  серед  йго  далекои  дороги 
Проводирі  бго  почезли-зникли  всі; 
Зрадливо  манівцем  их  позвертало  ноги, 
Не  видко  й  сьліду  их,  мов  о  півдьні  в  росі. 
Фортуна  утекла — ійі  не  наздогнати, 
Премудрості  бму  набратись  не  дали, 
Вітрі  непевні  знай  у  розуму  буяти 
И  сонце  праведне  мутити  почали. 

Я  бачив  золоті  вінки  святого  слова 
Зневажені  блищять  на  темних  головах 
Ох,  як  же  хутко  ви,  всі  весьняні  забави, 
С  коханнем  утекли,  ховаючись  в  гаях! 
И  тихше  знай  було,  сумніще  на  дорозі 


&гв 


527 


Покинутій,  глухій  під  бурю  й  темноту, 

II  ледь  пе  ледь  сьвіїив  мені  в  тяжкій  тревозі 

Надіі  світ  мутній  кріз  темряву  густу. 

з  усіх  тих,  що  мене  вихвалювали  шумно, 
Ой  хто  ж  довірно  ще,  хто  при  мені  зостався? 
Хто  ще  піддержує  мене  не  легкодушно 
И  мороку  в  моій  господі  не  злякався? 
Ти,  ти,  що  в  серденьку  сумному   рани  гоиш, 
Приятельска  рука,  ласкава  н  ніжна, 
Ти  знаешь,  як  мою  турботу  ааспокоить. 
Бо  подружила  нас  колись  весна-красна. 

Да  ти,  що  так  живеш  из  нею  тихомирно, 
Щоденна  праце!  Ти  так  само,  як  вона 
Спокоиш  бурний  дух  и  служиш  бму  вірно. 
Ти  твориш  споквяля,  потуго  мовчязна, 
Но,  творючи  тихцем,  нічого  не  руйнуєш. 
Нехай  пешчиночки  віт  тебе  у  вікгі 
Цалекі  долетять,  велике  ти  будуєш 
її  платиш  довг  людській  природі  залюбки. 


*      * 
* 


Кіш  Ьазі  <1и  (іаа  КаиГ^еІсІ,  пип  гб^етаї  (їй  <1осЬ 

Неіпе  І.  18. 

Ти  взяв  свою  плату,  чого  ж  гаєш  час? 
'рівавій  мій  друже,  чого  ж  ти  загаявсь? 

Седжу-дожидаюсь  вт.  світлиці  у  вас 

же  й  північ  надходить,  а  де  ж  молода? 

Мерьці  дишуть  вітром  сумним  из  могили, 
п  бачив  ти,  вітре,  мою  молодую? 

II  купа  костистих  круг  мене  страшно 
ісрегоме  зубами:   „Зустрили  гидкую"! 

Що  ж  ти,  листоноша,  до  мене  приніс? 


Ти,  чорний  зьміюко,  в  огняній  ливріі? 

Вельможні  панове,  відказує  біс, 
Драконами  ідуть  до  вас  на  весілле. 

Тобі  чого  треба,  сивенька  башко, 
Магиотре,  мій  мертвий?  Кивнув  головою, 

Немов  що  сказати  хотів  на  вушко, 
Однак  розлучився   в  мовчані  з  номною. 

Чого  ж  се  вищить  и  махає  хвостом 
Пекелній(?)  лапко,  и  чого  сьвітять  очі 

У  кішки,  й  усі  молодиі  гуртом 
Роспатлані  скіглять  весільнбі  ночи? 

И  нянька  заводить — сьпівае  стидке: 
Бо  ой  томя(?)  давно  вже  скіглить, 

Сбгодні  ж  сьвяткую  весілле  гидке, 
И  вже  пишноубрані  гості  зьявились. 

Ой  глянте  ж  бо  дому  мойму  яка  честь! 
Вони  не  шапки,  свои  голови  носять 

В  руках   кістяках:  бо  иш  шибениць  геть 
Их  знято  и  черті(?)  у  гості  ихь  просять. 

Прійшла  поміж   ними  й  метла  сміттяна, 
Матусю!  я  сАн  твій,  дай  благословення! 

Всміхнулась  облпччем  шкелетним  вона: 
„Нехай  тобі  буде  у  вічне  спасенне" 

Ввійшло— проштовхалось  12  гудків, 
А  за  цими  сьліпуючи  баба  скрипіла, 

И  шут  с  ковбасою  сьміявсь-гомонів: 
Запала  над  нею    ще  свіжа  могила. 

12  чорничок  пійшло  (у)  танок, 
Порядок — гей(?)  шлюха  им  коси(?)  давала, 

12  попів,  мов  шинкарьскій  поиоїс, 
Пісьні  соромоцькі  до  тавьцю  співали. 

Ти,  кравче,  як  хочеш,  хвали  ганчірки, 
Незгидиа  одежа  твоя  про  людину 

В  чисцьці:  там  бо  всі  и  попи  и  дяки 
Кістками  палкими(?)  собі  гріють  спину 

Танок  все  що  далше  гучіїіще  гуде. 


№ 


528 


Вже  й  валець  проклятих  играють  музики. 

Такого  ще  з  роду  не  чув  я  ніде 

Ой  діітте!  ось  мила!  вгамовуйте  крики! 
:  Гей,  шушваль!  утихни,  або  геть  рушай! 

За  вами  сам  ледьві  я  сьвій  голос  чую... 

Де  ти  куховарко?  Біжи,  віччиняй! 
Се  ідуть  ридваном   у  північ  глухую. 

Кохане  серденько,  здорова  була! 
Здоров,  преподобний,  з  двома  копитами, 

И  с  хвостиком  куцим,  и  честь  и  хвала,    • 
До  послуги  вам  я  стою  перед  вами! 

Чого  ж  ти,  кохана,  німуєш,  бліда? 
Владико  попівській!  приймайся  за  діло. 

Коханьне  бес  тебе — велика  біда.... 
Ой  благослови  ж  нас  кохатися  сьміло! 

Навколішки,  крало,  з  номною  впади. 
И  впала  вона....  ой  солодка  минуто! 

На  серце  вона  мені  впала,  сюди.... 
Обняв  я  троявду,  й  усе  в  світі  забуто. 

Волосься  филясте  густе,  золоте 
Обох  нас  окрило,  и  серце  шчаслние 

На  серьці  мойму  билось  чисте,  сьвяте 
И  в  небо  знялись  ми  з  восторгу  не  живі; 

И  в  радощах(?)  морі  там  плавали  ми 
В  сьвятій  висоті,   в  Бога  правди  й  любови. 

Та(?)  руку  на  голови  нам  наложив 
Той  Демон,  що  в  пеклі  страшенне  готовив. 

Се  був  ночи  й  мороку  темного  син. 
Що  благословив  нас,  що  в  книзі  крівавій 
Читав-мимрив  дике,  та  й  занапастив 

Клятьбою(?)  нас,  розум  людзькій  обесслав  . 
Аж  ось  и  трешчить  и  лящить  наче  грім(?) 

Реве  наче  филя  під  бурю  на  морі.... 
Блищить  синім  сьвітом(?),   як  сонце  ярким! 

„Бо  віки  віков"!  паньматуся  говорить 


Прим^чанія  и  поясненія 


автора  и  редактора. 


^г 


І 


Цредиедовій,  прйм-Ьчаній  и  пое/ііс/іовій 

•7Г.  ^.  Кулиша 

КТз  СВОИМІ)  СТИХОТВОРЕНІЯМТз. 

» 


Првдисловія,  примічанія  и  послїсловія  П.  А.  Кулиша  кі  своимь 

стихотвореніямь. 


■     ДЗЬВІН. 

Петро  да  Катерина. 

Стр.  2,  ст.  26. 

Оце  ж  ви  перш,  усіх  и  й  закрепостили: 

У  козакомана  Костомари/в  бго  „Руіні",  читай  охочий  про 
те,  як  козаки  повертали  в  своє  крепї^цтво  героів  прославленого 
Хмелевого  бунту,  незабаром  після  смерти  Хмельницького. 

ВІН  и  Вона.  '   , 

1. — Стр.  5,  ст.  8. 
,И  вихрюватому'  не  зьдякувавсь  гетьману. 

Кошовой  отаман  Сірко  писав  до  Петра  Дорошенка:  „Вихрю- 
вата  голово"! 

2.— С-ґр.  5,  ст.  12. 
И  згорда  .в  Москаля  вечерять'  похвалявся. 
Похвалка  историчня. 

3.— Стр.  5,  ст.  19. 
у^езлом  желізним"  пас  ненаситну  стару" 
„Упасеши  я  жезломь  желізньїмг".  Псаломь  //,  9.  . 


І 


і 


Національній  идеал. 

1.— Стр.  8,  ст.  8. 
Полщизною  листи  й  літописі  писати. 
Ляхи  писали  своі  документи  и  літописі  латиною,  вважаючи 
Иащпзну    „труднбю"  про  сю  річ,  аж  ось  у  ХГІ  столітьті    двоє 
Русинів,    отець  и  син  Більскі,    написали    им    хроніку,    и  с  того 
часу  Полщизна  перестала  вважатись  за  трудну. 

2.— Стр.  8,  ст.  10. 
И  привели  Єго  ид  пушкинському  слову. 
До   Пушкинського    слова    довели    ми    Нову    Русь,    рекому 
Москву,  працями    многих    письменників,  и  воно  ввобрало  в  себе 
стілько  нашоі  старорушпини,  п(о  Шевченко  не  раз  писав  стихом 
Ііушкинським,  приправленим  украинщиною. 

С  Того  Сьвіту. 

1.— Стр.  12,  ст.  16. 
До  Ґонти,  що  дітей  порізав  кателиків. 
Сини   Ґонтини    кателикамя  не  були,    и  Гонта  их  не  різав, 
як  се  висьпівав  Шевченко  в  позмі  „Гаіідамаки". 


1^ 


2.— Стр.   1'2,  ст.  22. 
Проти  културнеі  громади  написала. 
Там  же   висьпівав    останній    менестрель    козащинн    золоту 
,моту  Катеринину  и  сьвячені  ножи  по-сьвійській. 

'  Письмакам  Гайдамакам. 

1.— Стр.  12,  ст.  12. 
,Голодноі  вовниці". 
„Лютий  ворог  України, 
Голодна  вовчиця". 
Шевченко  (про  Катерину  Вторую). 


2.— Стр.  14,  ст.  16. 

Материка  владики. 

Се  той  Первий,  що  роспинав 
Нашу  Украіну, 
А  Вторая  доконала 
Вдову  сиротину. 
Кати,  кати,  людоіди! 

Шевченко  (про  Петра  Первого  н  Катерину  Вторую). 

3.— Стр.  15,  ст.  28. 

З  синами-витязями. 

Обидва  сі  Гайдамаки,    опанувавши    Умань,    хва.шлись,    и(0 
будуть  украиньскими  князями. 

На  Перелозі. 

1.— Стр.  17,   ст.  8. 

Гарячу  кров  ис  Християн  точити. 

Шевченко  про  аавоюванье  Кавказа: 

Оттамг-то  милостиви  ми 

Ненагодовану  и  голу 

Застукали  сердешну  волю 

Тай  цькуємо,  н  лягло  кістьми 

Людей  муштрованно  чи  мало, 

А  сліз?  а  крові?  напоить 

Всіх  императорів  би  стало 

Зг  дітьми  и  внуками  .  .  .  .  и  т.  д. 

До  Мазепи. 

1.— Стр,  21,  ст.  11. 

Щоб  их  друковано  земляцтву  до  науки. 

Така  була  колись  пошесть  на  Мазепинщину,  що  й  піановний 
трудолюбець  Осипг  Бодянський  чаявь  чогось  дивного  від  незнаних 

1* 


це  світові  документів,  про  що  й  шептав  мені  „помай  Бога,  щоб 
11  Чорт  не  знав". 

Великому  Книжникові. 

Стр.  22,  ст.  22. 

Бо  .пам  (речеш)  нікого  білш  не  треба'. 

Костомаров,  обернувши  народню  складчину  (що  думалось  по- 
іечатати  нею  учебники)  на  премию  свого  имени,  ясував  печатно, 
по  нам,  Старорусам,  чи  Лалорусам,  нічбго  білш  не  треба,  як 
юиочатати  пісьні  та  слова  своі,  котрими  відособлюємось  від 
Иоіюрусів,  чи  Великорусів. 

Книгогризові  на  Той  Сьвіт. 

1.— Стр.  29,  ст.  14. 
Під  кирпу  задрану  кадилом  не  кадив. 
Читай  бнокграфию  О.  М.  Бодянського. 

2.— Стр.  29,  ст.  26. 

За  брехні  мучитись  у  пеклі  повелів. 
Читай  позму  Панька  Небрехи,  „Куліш  у  Пеклі". 

3.— Стр.    ЗО,  ст.  2. 
Що  сам  же  й  сьпік  еси.  омани  докторця. 
Читай  там  же  таки. 

4.— Стр.  ЗО,  ст.  10. 

Мов  з  неба  послану  Росіі  благодать. 

Читай  иадпись  на  честені  Богданові   Хмельницькому:  „б.іа- 
'Одарна  Росія". 


До  Богдана. 

1.— Стр.  38,  ст.  24. 

,И  езуіцькоі  правдивости  набрався'. 

Учився  Хмельницькій  у  Галицькому  Ярославі  в  езуіцькій 
Коллегіи.  Наставник  бго  ксбндз  Мокрський  служив  опісля  по- 
слом між  ним  и  Яном  Казіміром. 

Козацький  Жаль. 

1.— Стр.  41,  ст.  23  и  24. 

Обманював  то  Полщу,  то  Росію, 

То  сонне  Потурнацтво  над  Босфором. 

Султани  правили  Турками  через  креатур  своих,  потурнаків, 
яко  таких  людей,  що  в  Турещині  роду  тіх  не  було. 

Яка  Пані,  такі  и  Сані. 

1.— Стр.  43,  ст.  18. 

Сьвіт-Великий — Катерина. 

Великий  Сьвіт  наша  Мати 
Напуст  напустила, 
Славне  Військо  Запорозьке 
Тай  занапастила 

Пісьня  про  зруйнуваньне  Січи. 

2.— Стр.  43,  ст.  28, 

Розлилась  козацька  слава. 

Максим  козак  Залізьняк  с  славного  Запорожжа 
Процьвітае  на  Вкраіні,  як  в  городі  рожа. 
Роспустив  військо  козацьке  в  славнім  місті  Жаботині! 
Гей  розлилась  козацька  слава  по  всій  Україні. 

Гайдамацька  пісьня. 


3.— Стр.  43,  ст.  ЗО. 

Що  за  добре  на  Вкраїні! 
Та  не  буде  лучче,  та  не  буде  краще, 

Як  у  нась  на  Вкраіні 

ІЦо  не  має  Ляха,  що  не  має  Жида 

Не  буде  Уніі.  ^  .    , 

'  Гайдамацька  тськя. 

4._Стр.  44,  ст.  18. 
С  золотим  песком  метали. 
І       Хмеїьницькій  у  кобзарьскій  думі   велить  козакамі-головн 
;олохам,  як  галкам,    стинати,   кров  их  у  полі  з  жовтим    піском 
„іати  (а  Волохи  були  православніщі  від  самого  козацтва). 

5.— Стр.  44,  ст.  20. 
И  вві  Львові,  и  в  Варшаві. 
Козаки  городів  Руських  не  минували  так  само,  як  и  Поль- 
кнх:    воювали  бо  вони   не  з  ляхами,   а  с  панами,   властиво   ка- 
;у,і,[ — З  людьми  заможними. 

б.-Стр.  44,   ст.  24. 
И  трусився  б  Москалюга. 
Лк  наступав  Петро  Сагайдашний  на  московські  городи  року 
(И8   дак  погрожував  обложенцям  такими  словами:    „Не  блазни- 
,.сь'о   вашей    сил*:    городт.    вашг,   якг    птаха,   рукою    возьму, 
„ишому  зь  вас-ь  руку  й  ногу  одомну  и  псам  повергнуть  велю". 
\  козацтво    бго  вихвалялось    послові    королівському,    Оборппць- 
,му,  так:  „Перед  Військом  Запорозьким    тремтить    Турещина  і 
Іолща  и  весь  сьвіт". 

Земляцтво. 

1.— Стр.  45,  ст.  7.  , 

Де  дурень  дурня  в  Пекло  поганяє. 
Вг   позмі   Панька    Небрехи,    „Кулішг  у  Пеклі"    виявлено, 
в  пекло  заганяють   брехунів   брехуни,    пекелник    бо  диявол. 


ставсь  оццем  олжи,  а  черев  те  саме  душегубцем;  брешуть  же 
між  нами  не  хто,  як  дурні:  премудріст  бо  доводицця  рідною 
сестрою  правді. 

Патриоцьці. 
1.— Стр.  48,  ст.  24. 

Прославивши  себе  .Исусовим  закономь". 

2акоппік— чернець;  гакбп— чернечий  орден;  Ьгасізгкі  2а- 
копи  Ле2и80\¥еео— браччикн  Іисусового  Ордена,  як  звали  себе 
езуіти. 

2.— Стр.  49,  ст.  2. 
Що  за  сьвяті  церкви  рубав  у  пень  Ляхву... 

Историки  хором  репетують,  що  козаки  бились  из  Лях4ми 
за  віру.  Не  за  віру,  а  за  поживу  бились  козаки,  тай  не  з  Ля- 
хами, а  с  панами,  якоі  б  вони  віри  ні  були,  и  всякими  статеч- 
ними людьми,  що  слухали  короля,  а  не  козацького  гетьмана,— 
не  то  що  бились  військбвим  боєм,  а  пліндрювали  всіх,  що  бу- 
вали на  преложенстві  и  не  приставали  в  козаки,    як    и  жидову. 

*  3. — Стр.  49,  ст.  5. 

Так  чашу  випивти  .гірку',  мовляв,  до  дна. 

„Гірка  шкільна  чаша"— вираз  бурсацький  могиляньскіх 
часів. 

4. — Стр.  49,  ст.  6. 
Віддячило  панам  бурсацтво  за  науку. 

Пани  Русь  мало  того,  що  фундували  школи  робом  латинців, 
щоб  своими  латинниками,-  освіченимиб  то  по  латинські  людьми, 
бороти  латинську  віру,  та  ще  й  дітей  своих  учили  в  езуіцьких 
коллегиях,  щоб  вони  бились  опісля  з  єзуїтами  нх  же  духовним 
мечем. 


5. — Стр.  49,  ст.   15. 

В  козацтві  над  усе  розбої  вихваляють. 

Навіть  исторік  Руської  Церкви  митрополит    Макарій    пише 
козацтво,    яко    про   воїнство    православностн    робом    тупого 
іовьева  и  сьліпого  Костомари. 

Побоянщина. 

1.— Стр.  53,  ст.  2. 

Втворив  хвалу  віків  грядущих. 

Изг  устг  младенець  и  ссущихь  совершилг  еси  хвалу.  Пса- 
шь  VIII.  3. 


І 


Вельможній  Покизащині. 

1.— Стр.  55,  ст.   12, 
Бо  сам  був  Ьеііиа,  був  зьвір  без  голови. 

Веііиа  8ІИЄ  сарке  (чудовище  без  голови,  безголовий  зві- 
ока);  слово  Адама  Киселя,  писане  королеві  ще  за  десяток  років 
і  Хмелнищини. 

Присьвят  усіх  моїх  творів  землякам-козакоманам. 

1.— Стр.  56,  ст.  7. 
Одьрідьде  навісне  Педрила  боюна. 
Ментор  Байронового  Дон-Жуана. 

'      С  Хутора. 

1.— Стр.  64,  ст.  26. 
Під  новими  дверима. 
Читай  „Крашанку",  типовану  вдруге.  ' 


І 


.і 


До  Підкарпатьніх    Земляків    на   Пбклик    Римського   Папи 
до  Целібату  и  Грегориянського  Каліндаря. 

1.— Стр.  66,  ст,  7. 

В  повазі  й  красдті  невиданій  зьявився. 

Двох  тількі  гетьманів  козацьких  прокляла  народьня  пісня: 
„Хмеля  Хмельницького"  та  Мазепу, — одного  за  ясирну  данину 
ворогові  християнства,  другого  за  накладаньне  ш  Шведомь  проти 
Восточного  Царя.  Вони  білш  усіх  инших  зрадників  и  провинили. 

2.— Стр.  66.  ст.  11. 

І         Хто  предків  під  Ляхом  и  старини  не  збувсь. 

Були  ми  кровожерними  яструбами  -  рарогами  в  руках  у 
Шляхти,  що  з  нами  полювала  на  так  званого  Москаля,  мов  на 
птаха  (згадаймо  пбклик  Сагайдашного  до  облеженьців),  а  в  то- 
варистві з  єдиновірною  Русьсю  переродились  у  гарновеличніх 
гоголів,  и  земляком  Гоголем  закрасили  Новоруську  Літературу 
саме  тоді,  як  ЗІ  невмірущими  автор&мн  „Катерини*  й  „Маруси" 
почали  простувати  до  рідної  Старорушчинй. 

3.— Стр,  66,  ст.  13. 
Що  віри  пращурі  .від  пани  не  приймали'. 
Слова  великого  Владимера  римським  послам. 

Гайдамакам-Академикам. 

1.— Стр.  68,  ст.  13. 

Тим,  яко  .патриярх" ,  я  вам  би  раду  дав. 

Де  які  високоповажні  Русини,  листуючись  из  автором,  вшано- 
вували титулом  патриарха,  що  не  перебивало  другим  високопо- 
важним Русинам  жакувати  §го  робом  гайдамацтва  козацького: 
в  нЄго  й  гроші,  й  книги,  й  рукописі. 


10 


Дума  про  Курку  с  Курчатами. 

1.— Стр.  80,  ст.   1, 
Байдужно  жартують  с  своєї  напасти. 
Факт  автобиографичній  року  1847,  не  до  печатної  промови. 

2.— Стр.  80,  ст.  8. 
Потугу  тиранства  (недолюдків  часьть). 
Господь    часть    достоянія    моего    и  чашн    моея.    Псаломь 

3.— Стр.  80,  ст.  12. 

За  вітром — як  царство  насилства  мине. 

„Не   тако  нечестивій,   не  тако,   но  яко  прахг,    егоже    воз- 
аетт.  вітрь  отг  лнца  земли".  Псаломь  І,  4. 

4.— Стр.  81,  ст.  11. 

Ой  нумо  плакати  по  кумові,  нум,  нум! 

Дітвбра   передражнює   жаб   ї4кеньки:    „Був    кум,   потонув; 
1  плакать,  ну.м,  нум!" 

5.— Стр.  86,  ст.   19. 
.Агов!  ходи  сюда!  Чи  чуєш,  хлопне?  Зіе! 
8іе  (ви)  калсуть  келнерові,  замісь  нашого  барського  „чеавек!" 

6.— Стр.  86,  ст.  23. 

Щоб  нам  Наизтеізіег'у  8регг§еІсІ'а  не  платить. 

Зрегг^еііі   (запнральні  грбші)  за  те,  що  иісля    10-оі   години 
Іе  Наизіпеізіег  (одвірник)  двері. 

7.— Стр.  86,  ст.  24. 
,  ОІеісН,  теіпе  Неггеп.  §ІеісН!'  и  зникнув  довговязий- 
Зараз,  мон  ІІанбве,  зараз! 


II 

8.— Стр.  86,  ст.  27. 
А  мусять  ждати:  бо  и  их  поЬІеззе  оЬІі§е. 
И  имь  чесьть  велить. 

9.— Стр.  87,  ст.  2. 

Як  скорчивсь  ежаком  про  свій  почувши  2аНІеп. 

2аЬ1еп  (платити)!  гукають  кельнепові.  Ж  жарту  прозвано 
такі  Єго  рахунок,  та  й  бго  самого. 

10.— Стр.  87,  ст.  4. 

Дарма  що  не  доріс  до  золотих  ВіегНаІІеп. 

Віегіїаііеп  (пивні  сьвітлиці):  так  у  Німещині  звуть  хар- 
чевні міські. 

11.— Стр.  88,  ст.  2. 

Зробила  шлях  новий  на  Львів  той  бідолашний. 

У  давню  давнину  було  три  Татарські  шляхи  на  Львів. 

12.— Стр.  88,  ст.  12. 

ПрО'  Напсіеі  заказній  в  вас  будуть  у  кешені. 

По  дворах  у  Відні  про  Жидову,  що  гукає  знарошна  гугніі- 
во:  Напіеі!  Нткіеі!  стоить  скрізь  печатаний  золотом  заказ-ь: 
Нансіеі  І8І  тегЬоіеп. 

13.— Стр.  89,  ст.  6. 
Раізапі  Ьоппе  тіпе,  вони  сіпаці  заплатили. 
Раізапі  Ьоппе  тіпе — роблячи    веселе    лице.    Е  така  посло- 
видя  французька:   що  нещасливо    граючи,    треба    робити   веселе 
лице  (аи  шоуаіз  зеи  іі  !аиі  Гаіге  Ьоппе  тіпе). 

14.— Стр.  90,  ст.  17. 
Я  вашу  чистоту  и  духа  правоту. 
Сердце  чисто  созижди  во  мн'Ь,   Боже,  и  духт.  правг  обнови 
во  утроб*  иоей.  Псаломь  і,  12. 


12 


Дума-Казка  про  Діда  й  Бабу,  про  Курочку  рябеньку 
и  Надібку  золотеньку. 

1.— Стр.  92,  ст.  12. 
Мовляв,  як  на  умі  голодьній  тій  кумі. 
Е  пословиця:  „Голодній  кумі  хліб  на  умі". 

2,— Стр.  93,  ст.  1. 
И  .за  Дунай,  мовляв,  бистренькою  заплинуть'' . 

Пісьня:       Ой  у  полі  річка, 

Через  річку  кладка: 
Не  покидай,  приятелю, 
Рідненького  батька. 
Як  батька  покинеш, 
Марно  й  сам  загинеш: 
Річенькою  бистрепькою 
За  Дунай  заплинеш. 

3.— Стр.  93,  ст.  9. 

Прощай,  громадонько,  коли  я  с  ким  сварився. 

Пісьня:       Як  мандрував,  шапочку  зьняв, 
Низенько  вклонився: 
Прощай,  прощай,  громадонько. 
Може  с  КИ.М   сварився. 

4.— Стр.  94,  ст.  2. 
Вже  й  думає,  що  він—звиняй  за  се— дурний. 

Зтнографичній  факт. 

5.— Стр.  94,  ст.  4. 
Тим  на  тебе  й  козли  скакали  й  барани. 
Пословиця:  „На  похиле  дерево  й  кози  скачуть". 


_13 

6.— Стр.  94,  ст.  7. 
Да  хата,  покришка  від  дощику,  від  сьнігу. 
Пословиця:   „Хата-покришка". 

Стр.  94,  ст.  10. 

Тоді  вже  прийдецьця,  ох!  раків  годувать. 

У  Пушкина  се  гарно  висловлено: 

,  И  вь  распухнувшее  тіло 

Раки  черние  впились. 

7.— Стр.  94,  ст.  13. 

Хоч  и  не  будемо  топтати  билше  рясту. 
Пословиця:  „Не  довго  топтатиме  ряст". 

8.— Стр.  94,  ст.  22. 
Дак  буде,  поки  й  тху,  вірнесенько  любить. 
Списано  з  натури. 

9. — Стр.  94,  ст.  23. 

Пливуть  и  гуторять,  а  кригу,  мов  рука  чи. 

У  кобзарській  думі  про  Олексія  Поповича  читаємо:  „Човни 
до  гори  мов  руками   підіймало". 

10.— Стр.  94,  ст.  26. 
Дід  очі  приязьні  пасе  й  не  напасе. 
Не  раз  почуєш  між  людьми:    чого  так  на  мені   очі    пасеш. 

11.— Стр.  95,  ст.  3. 
Тоді  як  рідна  их  бессудьня  Україна. 
Один  сутяга  хваливсь:  „Наша  земля  не  бессудьня. 


14 

12.— Стр.  95,  ст.  9. 

(Тим  часом  береги  ззирались  из  лугами. 
ьня:       Оіі  луги  из  лугами, 
Береги  з  берегами.... 
13.— Стр.  95,  ст.  13. 
Аж  ось...  Чи  се  не  ти  стоїш,  Єрусалиме. 

У  давніх  писаньнях  величали  наш  Кіив  Ерусалимом  борьці 
1)ввне-руське  благочестіе". 

14.— Стр.  95,  ст.  20. 

Туди,  де  сплять  сьвяті  печерники  в  гробах? 

щнццл  нам  памятати  слово  Пушкина  про  наш  Киів:  „Свя- 
ісіхі  своихь  гробовь". 

15.— Стр.  96,  ст.  8. 

Що  від  гріхів  тяжких  не  одного  спасла. 

ілово    цсаломське:    „Лучче    мені    приметатися  сьмітьтем  у 
|]оа;ому,  ніж  пробувати  в  селах  гришницьких". 

16.— Стр.  96,  ст.  10. 

Куди  их  крига,  мов  руками,  принесла. 

Сьвяті  Ворота  в  Печерському  /гпорудив  правнук  Ярослава 
зго  и  трі  роки  виседів  під  ними  одвірним  у  латаній  свв- 
н  єпископ  суздальскій,  св.  Симон,  бажав  у  сю  свою  славу 
ть  повернути  в  нівець,  щоб  стирчати  скіпкою  за  сими  во- 
іі  я.  За  часів  до-козадьких  люде  заможні  дорого  платили  за 
щоб  лежати  в  Печерському,  вкупі  с  предками. 

17.— Стр.  96,  ст.  22. 
Се  ж  мабуть,  водяна  могила  Перетята. 
Могила    ІІереп'ьят    и    Переп'ьятиха   знаходицьця    за   Білою 


юю  в  степу. 


15 

18.— Стр.  97,  ст.  8. 
З  Босфору  женучи  кгалери-байдакй. 
У  кобзарьській    думі    про    Кішку    Самійла    козаки,    визво- 

•  ГГГонГлГ  "'' ""-  ^^".--  ^--  ---'- 

19.— Стр.  100,  ст.  2. 
Я  с  Сьвіту  Другого  нам  звістку  принесли. 
Народній  погляд  на  тогосьвітьні   тайни   найвиразнішь    ви- 
явивсь у  легенд,    про  померші    душі.    (Читай  у  І-му  тому  моих 
„Записок  о  Южной  Руси",  стр.  303-311). 

Дума  про  Татарина  и  Орапа. 

1.— Стр.  106,  ст.  22. 
И  руську  восхвалив  над  всі  царства  судьбу. 
Пушкин  писав,  що  колиб  ему  суджено  народитись  у  друге 
на  сьв.т     вш  би  хотів  народитись    чоловіком    руськи,Г  над     " 
ннші  національності.  ^ 

Дума  Пересторога,*) 

вельми  на  потомні  часи  потьрібна. 

1.— Стр.  108,  заголовок. 

Имитація  назви  стародавнеі  книжки:  „Пересторога,  зЬло  на 
потомньїе  чйсьі  потрібна". 

2.— Стр.  НІ,  ст.  20. 
Ледачим  промінять  на  пишні  вавилони. 
Багатий  козак  зустрнвши  мене,  яко  шстя,  спитав.-  у  яки  ж 
вес^^ась^авилони?  У  н.го  на  подвіррі  стояіо  два  доми 

вайх^е  путь  Господень:  прави  сотворите  стези  Бога  нашеРо-    ИШи.  гл. 

Ред. 


16 

З— Стр.  113,  ст.  29. 
Ви  білше  маєте,  ніж  сулить  вам  обман. 
Маємо  сулу  и  сулицю,  та  маємо  право  й  на  слово  сулить. 

Дума  про  найвишчий  Дар. 

■К  1.— Стр.   117,  ст.  10. 

щШСьпівають-вопіють:  .Сьвят.  Господи,  Сьвят.  Сьвят!' 
'Гут  мусите  зробити  цітату:  указати,  де  про  се  речено.*) 

До  Кобзи  та  до  Музи. 

11.— Стр.   120,  ст.  22. 
Не  маюча  й  могили,  щоб  испасти. 


Пісьня. 


Писакам-Брехйкам. 

1.— Стр.  125,  ст.  15. 
Хто  ж  повернув?  Зрадливі  их  брати. 
[итай  дописку  до  стихотвору:  „Петро  да  Катерина". 

Хмарі. 

1.— Стр.  144,  ст.  15. 

Беззаконство  порождають.... 

є  бомг    неправдою    зачаті,    болйзнь,   и    роди    беззаконіе. 
чь  XVII.  15. 


,11  взиваху  (Серафими)  другь  ко  другу  и  глаголаху:  Свигь, 
Йвят-ь,  Господь  Саваов-ь:  исполнь  вся  вемля  славьі  Его"  (Прор. 
л.  \І,  ст.  3.  См.  также  Апокалиисись,  гл.  IV,  ст.  8).       Ред. 


17 

Куліш  у  Пеклі. 
П  о  а  м  А.' 

Дописки     до     П08МИ. 

Пербдьнє  словцб  до  дописбк. 

'  Герби  •  иоіі  позми  ще  тбпче  собі  помйлу  ряст;  я  ж,  Панькб 
Небрйха,  тим  ч&сом  оповідаю  про  бідол&ху  так,  ніби  та  гаога 
морснула  бгб  спр&вді.  Нех^й,  однак,  письменна  громйда  не  зав- 
дай брехни  Небрйсі.  Старі  лйде,  що  (булб  се  не  раз  та  й  не 
два)  обмірили  з  великого  жалвб,  як  и  нащ  мученик  за  пр&вду, 
Куліш  Олйлькович  Панькб,  а  вмйрши  тілом,  жили  собі  душйю 
так  с&мо,  як  и  за  животб.  свого, — старі,  кажу,  лн5де  б&чили  на 
тому  сьвіті  так  звані  просторікувато  „померші  дУші",  и  між 
снмй  душами  доводилось  им  гіноді  спіткатись  и  с  такхіми,  що 
покинули  на  сбму  сьвіті  их  живими  й  здорбвими...  А  вже  ж 
стари,  людина,  да  ще  такі,  що  зазирнула  хоч  би  тілько  в  самй 
никло  (довбдилося  ж  йншому  бачити  й  рай),  так&,  кажу,  людина 
не  брех&тиме. 

Один  воз&к-гайдам&ка  роспйтував  такбго,  що  малйньким 
ищй  бй,тько  прод&в  нечистому  за  те,  що  поміг  у  дорбзі  виряту- 
вати вбза  с  калиЗжи;  дак  той  хлбпчик  и  в  пйклі  вже  був,  да 
якбсь  викрутивсь  извіттилй, — утік,  НЙ.ЧЄ  прудкий  чура  з  Запо- 
рбзькои  Січи,  та  й  зробився  попбм.  От  у  тогб  ж  то  вже  поп4 
спит4в  пекелник-гайдам&ка:  „Чи  ти  був  у  пбклі"? — „Був". — „А 
б&чив  же  ти  мій  патрйт,  мовб  дУшу"? — „Б&чив". — „Що  ж  вони, 
там  рббить"?— „Гад  (кйже)  рук&ми  з  йми  до  йми  нбсить,  а 
чорти  бсьтями  ійй  поганяють". 

Хто  сбму  не  йме  віри,  нех4й  споглйне  в  1-му  тбмі  Куле- 
шйвих  же  таки  „Записокь  о  Южной  Руси",  на  бочку  309 — 310-му. 

Був4е,  б&чте,  таки,  що  на  сбму  сьвіті  людина  мучицьця, 
за  потайний  гріх,  незримою  мукою;  дак  патрйт  мовлйв,  чи  души, 
тийи  людини  вже  й  за  животі  ійй  мучицьця  на  тому  сьвіті 
такбю  ж  мукою. 


18 

фШ  охбчий  зазирни  в  Д&нта.  в  бгб  Ь'ІпГегпо  (сапіо  XXX, 

Гі35)  Аликгеі,ін  Дант  не  такий  був  чоловійга,  шоб  став 
іти-  ще  бо  за  животйі  свогб  побув&в  и  в  ийклі  й  у  рай,  а 
ишись  испроміж  помйрших  душ  до  живих  люд^й,  прописав 
Гісе  стеменно,  да  ще  й  не  аби-як,  а  прегіірнимн  терцетами - 

^бо  прописав,  що  в  нас  утяв  бп  хиб&  той  Бойи,  що  живі 
Ьтр^ни  „самі,  мовляв,  сл&ву  князіім    рокот&ху«,-той  Бойн. 

(тИжко  та  в&жко  про  се  зг&дуватп)  ченьці  попсув&ли  почер- 
Ь  в  манастирйх,  а  козаки  занапастили  дббрі '  списки  бгб 
Ьячій.  вип&ляючи  й  Мів  гірш  од  Б&тйя  самбго  н  самй 
Іиво  преслЬного  Гйноба  Борецького.  Пропис&в,  каж^,  на 
іювйжу  гарними  терцетами  Дант  от  хоч  би  й  про  такбго 
іюго  бм;^  добрбдія,  що  кинув  на  сбм.^  сьвіті  живим,  а  на 
■/поб&чив    чатретбваним,    н&че  той  піп  тогб  гайдам&ку-хар- 

■іку: 

0І1,  аі88і  Іиі,  ог  8Є'  їй  апсог  тогіе? 
ЕЛ  е^іі  а  те:  Соте  і1  шіо  согре  зіеа 
Кеі  топйо  зи,  пиііа  зсіепга  рогіо. 

Соїаі  уапіа^еіо  Ьа  ^ие8^а  Тоїотеа, 
СІїе  8ре8зе  уоііе  Г  апіта  зі  саіе 
Іппапгі,  сії'  Аігороз  шозза  1е  йеа. 

Е  регсіїе  їй  рій  уоіепііег  ті  гайе 
Ь'іпуеігїаіе  Іа^гіше  йаі  уоНо, 
,  Заррі,  сііе  Іозіо  сЬе  І'апіта  Ігайе, 

Соте  їес'  іо,  1о  согро  зио  1'  ^  Іоііо 
Ва  ии  йішопіо,  сЬе  розсіа  Іо  ^оуета, 
Мепіге  сііб'1  І^тро  8иа  Іиііо  8Іа  уоііо. 

ЕІІа  гиіпа  іп  зі  їаііа  сізіегпа: 

Е  Гогзе  раге  апсог  Іо  согро  зпзо 

ВеІГ  от1)га,  сііе  (1і  ^иа  (ііеіго  ті  уегпа. 

,  Н  не  одногб  сбгб  ледаря,   живбго  ще  між  людьми,    вбачав 
І  у  пекбльніх    м^ах    на   тому    сьвіті:    б&чив    и  ще  деяких 


І 


19 


таких,  дармЛ  іцо  ми  знаємо  про  них  дббре,  що  вони  були  ще 
живі  р.  Б.  1300-го,  тогб  рбку,  як  б&чив  их  Дбнт  у  пйклі  свойми 
очима;  а  ДАнтові  (нет&й  у  Господа  Ббга  царствує)  ніхтб  ще  не 
завдав4в  брехні,  так  як  и  мені  Небрйсі.       • 

Та  й  без  великого  сьвідка  тогосьвіщинй,  н&ша  древня  Русь, 
Кйевщина  й  Черьніговщина,  м&е  на  кбго  зд&тись  у  непевній  по 
нас  будущині.  Знйна  письменним  лйдям  річ,  як  Олйлькович 
Панькб,  на  прізвище  Куліш,  оповідував  у  Записках  о  Южной 
Руса  про  стару  Дубйниху,  своіб  ж  таки  'сповитуху-б&бу.  Ся  так 
с&мо,  як  и  він  бідолашний,  'з  великого  жальб  на  лихих  люд^й, 
обмерла  булі,"и  такбж  побувала  на  тому  сьвіті,  та  ще  й  у  Б6- 
жий  рай  провів  ійй  старесенький  дідУсь  якййся,  трохА,  чи  не 
сам  Петро  Сьвятйй,  и  щ6  вони,  т&менькі  бачила,  пропеч4тав 
ус(5  стемйнними  словами  Дубйнишиними.  (Том  І,  бочки  303 — 311). 

Р&ди  блажйннои  пймяти  сійи  баби-сповитухи,  що  були, 
славна  пупорізка  на  всю  вкрайну  від  Малбго  Ворбніжа  та  й  до 
Кролйвця  и  до  Глухова,  „старби,  престарйзнои  Дубйнихи",  як 
пише  про  нйи  мій  тезкб,  занотуймо,  при  сій  н&годі,  що  вона 
пбрва  помогли,  свойму  пестунчикові  в  письменстьві,  дарм4  що 
самй,  бул4  неписьменна,  а  як  помогли,  дак  бсь  як. 

Навчив  Панібта  (так  звіли  бепішт4ньку)  трохи  чит&ти,  не 
ЗН6.ВШИ  ще  й  дякбвои  субітки  (наука  архйсхоластична,  ще  ма- 
буть чи  й  Не  таутовська)...  Ну,  та  вже  коли  пійшлб  на  бгб 
бийокграфию,  шдйцьця  мені  перш  усбго  сказ&ти,  що  сей  „протйй 
брехливого  нарбду"  и  мученик  за  щиру  пр&вду,  що  пйрвою 
книжкою,  йку  він  держав  у  руках,  була  засластбнена  Граматка 
дідова,  того  Панібтиного' діда,  що  вн&ли  широко  навкруги,  гіко 
завзйтого  пасішника,  по  бго  прізвищу  ГарИчий  Куліш,  а  мбже 
ще  й  того  прадіда,  що  був  у  Січі  кошовим  отаманом  и  товари- 
шув&Ь  у  Кйевській  бурьсі  з  великослівним  'опісля  оццйм  Вла- 
дймером,  а  хто  знає,  чи  не  м&слив  сю  дрйвню  Грам&тку  (буд& 
бо  не  друкбвана,  пйсаНа  уст&вом),— дак  чи  не  м&слив  ійй  ще 
бешшт&нькою  той  аж  царський  дяк  Василь  Кулйшин,  архипись- 
менний  посйл  до  чужих  земель,  знаний  нам  за  ч&сів  1о4нна 
Трййтбго,  создателя  Госудірства  Россійського.  Оттака-то  І'ра- 
м&тка  з  ійй  молитвбми  (булк?)  первою  книгою  в  неписьменного  ще 

2» 


20 


21 


і)г6  побратима.  9гй  лс  бо!  вон&  бул&  пйрвою  вчителькою  в  бго, 

іН>(нькою  в  бго,    старійшою    ще    й   над    заялбжену    вчительку, 

Гі&  и  Кулешй.-бешштаньки  досьвіччана  ш'сьця,  що  й  заколйху- 

іа  его  з  вйчора  и  будила  в  дбсьвіта.  Не  скажу,    хто  б  у  нас 

їпроміж  людйй,  ще  живих,    знав    стілько  пісень  из  малбго  м&- 

іку,  як  мій  письмакув6.тий    побратим.  А  черепі  що?  от  череш 

:  ріс  він  одинчиком  у  мйтери,  старосьвіцьісого  козацького  роду 

ійни,    сьпівбчон    несказ&нно.    Була  же   людина    при   тому  й ' 

:ико  господ4рьня.    Не  то  в  літну,    та  й  ув  осенй  й  зімбю  від 

1  не  вибували  всїікі  подбнщиці,  наймички  й  вовнопрядкй  баби. 

міз  симй-то    вовнопрядками  були,  й  велика    ійй   приїітелька, 

іікомйта    б&ба    сповитуха-пупорізка    Олйна   Дубйниха.   Та  ще 

лй  в  нйи  мужови  таки  неббги-сйроти.  Про  сих  дівч&т,  лйдьві 

ійзіїннх  панськими,  мовлЯли  „благорбдними"  звичаями,  мбжна  6 

сізати  стишок  самого  ж  таки  Олйльковича: 

Вони  не  словами, 

Сьпівами  говбрять,  ' 

З  р&нку  та  й  до  нбчи 

Мов  у  дзвони  дзвбнять. 

В  одьнійи  с  паноццбвих    неббг    навчивсь  він  трбхи  й  чи- 

I,  положивши  в  н^и  на  колінах  стародавню  граматку,  таку 
ійзьню,  що  може  ійй  горт&в,  мелючись  Богу,  и  Бо>їн,  „соло- 

старого  врбмени",  може,  вони,  втекала  з  Дьніпра-славути  на 
|г8ьму  да  на  Москву  ріку,  и  може  там  надих&ла    свойми    мо- 
іївамн  бешт&пьку  Ив&ся,  що  виріс    Ив&ном    Великим  и  пивна 

йлнчі  своій  промовліів  у  тремтвбчому  перйд  Ббгомг  сйрьці 
1  'одіїтьне  проханьне:  „Ц&рю  небесний,  утішйтелю,  дУше  йсте- 
•і  прійди  й  уселися  в  ни,    и   очисти  ньі  од  усйкои  сквйрнн,  и 

гі,  блаже,  душі  н&ші"!... 

Навчивсь,    кажу,    Панйта  в  одьнійи    с   паноццйвих    неббг 
'ІТИ,  положивши  в  нйи  на  колінах   стародавню    граматку,  як 

і:і  тнк  за  гребенем;  та,  не  довчивши  6г6,  вискочила  врод- 
і  І  II  пренешчаслйва  Лйся  зйміж  за  полупанка  лйдаря,  а  пані- 
і  :а  егб,  дармй.  що  вродилась  у  поважному    дбмі    Гдйдких,  від. 


І 


^ 


зн&чного  козака,  що  вже  служив  у  пикинерах  чи  в  карабинерах 
и  носив  Катериницську  кбсу,  панім&тка  6г6,  кажу,  були  непись- 
менна: менторі  бо  таких  домів  старосьвіцьких  мовлйли:  „Про 
щ6  панночбк  письменства  вчити?  хибі  щоб  до  якбго  фйртика 
листи  пис&ли"? 

ОцЄ  ж  круг  н&шого  хлбпчика-бешштаньки  (вісім  десЛт  літ 
назйд,  хлопгііта  бешштаньками  росли  аж  до  самби  шкбли)  баби 
й  дівчата  було  прядуть,  старосьвіцьких  пісйнь  сьпівйють  и  про 
сей  и  про  той  сьвіт  гуторять,  и  вонб  мали  в  Грам4цьці,  в  тих 
титлах  да  словотитл&х,  довб&ецьця.  Нем&  вже  йму  Лйсиних  ла- 
ск&вих  колінець...  Ох!  ужй  (й,  урбдою  прегарній,  зоставалось 
тілько,  чисниць  изб  дьві  тілько,  жити!...  Довбіецьця, — д&лій  тиць! 
не  втни  якбгось  божественного  під  словотйтлою  слбва.  Аж  тут 
старі  Дубйннха:  „Ходи  до  мине,  моб  голубгятко,  я  тобі  пока- 
жу"... Він  и  не  знав,  що  сповитуха  бгб  письменна.  Бежйть  из 
Ґрам&ткою,  клади,  як  булб  в  сестри  Лиси,  на  колінах.  Бабуся 
Дубйниха,  стемйнна  вовпопрядна  Пйрка,  вказує  починком  свойм: 
„Дивись,  мій  кохіньцю:  оці,  де  чбрне,  там  слбво,  а  де  біле,  там 
нем&  нічбго"...  Усі  в  рйгіт,  а  дитина  в  плач!  Однік,  плАчучи, 
подужав  якось  титлбване  слбво,  и  на  сьвятого  Наума  одведено 
5гб,  в  новйсеньких  штінах,  до  дякі,  сьліпбго  Якйма,  трбхи  не 
таким  граматником,  що  й  по  складах  и  по  верхіх  почитував... 
От  як  біба  пупорізка  допомогли  мойму  тезкбві  до  письменства, 
яехбй  вона,  сА  Дубйниха,  царствує  в  Гбспода  на  небесіх,  там  де 
й  сам  Дант! 

А  се  вже  самі  дописки. 

1. — Зісьпів,  строфа  V. 

Мов  з  нищунами  у  дяка, 

Старосьвіцькі  дяки  в  нас  на  Вкрайині  були  трох&  чи  не 
єдиними  просьвітйтелями  тймного — неписьменного  лйду.  Були 
вони  с  свойми  нищупімн  трбхи  схбжі  на  древніх  Гебрійських 
прорбків  з  их  учнями,  як  малнЗе  их  при  своій  Библіі  Здуйрд 
Рейс  (Кеизз).  Мій  тезкб  Панькб  Куліш    учивсь  у  шкблі  в  такб- 


якб,  и  змалюїійв  бго  в  своїй  книзі  „Хуторская  философія  н 
іаленная  оть  Світа  ІІоззія",  що  конфискбвано  ійй  тьрі  тисячі 
іимірннків.  Були  такі  дяки  те  самй  проти  хант^рників  попів, 
о  Рбйсови  пророки  проти  жерьців.  Незнаний  и  дбсі  йвтор  „Исто: 
и  Русеовг  или  Малой  Россіи"  оповідує  про  дАвніх  н4ших  цо- 
в  очевйдячкі  по  свойх  сучасниках,  які  вони  були  хаптУрники, 
пише,  що  тод(  прилбжено  присловге:  „Не  страшно  женитись, 
стрбшно  поп4  еднкти".  •  .  .        . 

2. — Зйсьпів,  строфа  УІ.- 

Що  я  книші  сьвятйм  розвбжу 
И  грізно  торохчу  возкдм. 

По.  давнезьній  памяті  про  Кгрецького  Зевеса  и  Славйнсь- 
зго  Перуна,  сьвятого  Ильлй  зрбблено  в  нас  Громовиком.  Як 
Ям  загрімйть,  лйде  к&жуть:  ,Се  сьвятий  Ильля  стрелЛе  (або 
бге")  на  нечисту  силу";  йнши  кйжуть:  „Сьвятйй  Ильл}{  розвб- 
їть  своим  возкбм  по  нйбу  бублики  та  книші  пр&ведним  дУшам. 
6  так  возбк  егб  торохтить"...  А  що  Ильля  пророк  изьп>ївсь  на 
йбо  за  животйі  свого  на  цоломьяній  колеснйді,  дак  н&ші  лібде 
ривйзують  до  нби,  мов  Юпйтерового  орл>і,  и  блискавицю  з 
;і6мом. 

3. — Пісьня  І,  строфа  ПІ. 

Поліг,  мовляли  .дуба  дав'. 

Колись  давно  домовини  в  нас  рбблено  з  дубів.  Видовбувано 
уба,  и  в  таку  дуббву  ковб&ню  клйдено  мерьцЛ.  Спогл>{нь  охб- 
ай  у  „Кйевсьскій  Старині"  1888  р.  №№  1,  2иЗ  (одна  книжка) 
а  бочку  131.  А  пис&в  там  про  се  О.  И.  Левйцький. 


н 


4.— Н.  І,  стр.  УП.^ 

Як  наші  давні  Андибірі 
Пили  в  кабашнои  гетери. 


Чит&й   охбчий   кобз&рську    дУму    про  КгЛнжу  Андибйра  та 
про  „Насьтю  кабашну  Горову,  шинкарку  степову". 

5.— П.  І,  стр.  УПІ. 

Не  мед  пьяне  чоло  кружали, 
Чернильній  дпийум  вони. 

У  кобз&рській  думі  про  Кганжу  Андибйра  сьпівають: 

-   Тоді  дівка  н&ймичка  у  лйх  убегйла, 
'  Та  дйветь  бочбк  минйла, 

Та  з  десгітои  мйду  пгянбго  чол&  наточила. 

Стиха  про  чернильній  бпийум  позичив  бвтор  у  Пушкина 
(пербм  землй  над  ним!  лйгко  йму  лежати,  зймлю  держати!)  Пуш- 
кия  мовліїв  про  Сенковського,  аііаі?  Барбна  Брамбйуса: 

Охотяикт.  до  журнальной  драки, 
Сей,  утомительньїй  Зоилт., 
Разводитт.  опіумі,  чернилг 
Слюною  бішенной  собаки. 

6.— П.  І,  стр.  IX. 

Без  дімена  и  без  весла. 

Слбво  д^меи  зн&емо  з  уривка  старосьвіцькои  пісьни  про 
Дьніпро  й  про  бгб  ,сім  сот  річбк  и  чотйрі".  Чит&емо  там: 

Ой  седйть  коз&к  та  на  дймені, 
И  він  доменом  повертає 
И  на  Чорне  мбре  поглядає. 

Дймен,  се— стерно,  кормило,  а  не  ко/7.«а,  як  думав  Михайло 
Максимбвич,  а  через  сброк  рбків  опісьлгі  й  видавці  „Историче- 
скихт.  Пісенг  Малорусскаго  Народа",  не  так-то  тямущі  в  нісшій 
старовині,  Драгомановда  Антонович.  Варий4нт  Лукашевичів  Пла- 
тбнів:  „и  на  домені  малбванім",  вийвлюе,  що  пйрусне  судно  в 
козак4  не  булб  малсвано  (се  рбскіш  не  ко.ч&цька),  а  малбване 
булб  хиба  тілько  стернб,  чи  кормило. 


24 


7— П.  І,  стр.  XIII. 

Що  их  обачносьтю  хвалились 
Колись  нетяги  козаки. 


У  думі  про  Кг&нжу  Андибера  сьпівбють: 

Гей  ти,  шинк&рко  МОЛОД&,  ти  Н&сте   кабашна! 

Ти  до  сих  бідних  козаків  нетйг  хоч  зл&я,  та  й  об&чна. 

8. — Далій  у  строфі  ХШ. 

НІ  бйтько  збр^ханий  козацький. 

Б4тькомг    величали    козаки    всіїкого    свогб    отамана.    Сей 
цький  звичай  перейшов  и  до  чумаків.  В  одьній  старосьвщь- 
Ій  чум&цькій  пісні  сьпів&ли: 

Отймане,  б&тьку  наш! 
Пор&дь  же  тм  тепер  н&с: 
Що  МЙ.ЄМО  робити? 
Нічим  воли  кормити. 


II 


А  ще,  хлопці,  не  бідА: 
Есьть  у  пблі  лободи. 
Косіть,  хлбпці  лободу, 
Забувайте  сю  беду. 


От  же  н&ші  письмакй,  чуючи,  як  у  кобз&рських  піснях 
овакй  величають  Хмйля-Хмелнйцького  батькомь,  зробили  ?г6, 
а  глум  Правді  тим,  щ6  Новоруси  розуміють  під  словбми  отець 
печества.  И  мій  лвббий  тезку,  бувши  недорослим  письма- 
6м,  удрав  повму  під  назвою:  „Украйна  аж  до  батька  Хмель- 
Йдького". 

Дивна  річ,  що  й  Украййнські  Ляхи  тоді  тймили  не  лучче 
«5,  що  й  як  д{ялось  на  Вкраййні  за  того  мовлйв  Бйітька  Хмел- 
Йцького.  Куліш  писав  свою  позму,  госьтюючи  в  Михййла  Кгра- 
івського  в  Чигирйнщині,  и,  пишучи,  прочитував  господареві 
ів&жного  пбльского  дбму.    Кграбовський   вислухбвував   бгб  чи- 


4 


1 


25 


таньнє  8ІПЄ  іга  и  хвалив  бго  свойму  приятелеві,  знакомйтому 
Крашйвському,  пославши  с  Кулешйвои  позми  довгелйзну  виписку 
Пбльськими  літерами,  щоб  той  надруковав  у  свойму  журналі;  да 
Крашевський  був  розумш'щий,  и  відпис&в:  Ьо^(^  зі^  пагагіс  пазге^ 
рпЬІісгпойсі.  Кграбовський  вигородив  себй  опісьл}!  в  лнеьті  до 
Куліша,  напечатаному  перекладом  у  другому  томі  „Записок  о 
Южной  Руси". 

А  все  таки  дивно,  що  й  знакомитий  критик  Пбльськип 
МісЬаІ  ОгаЬотувкі  трактує  в  свойму  лисьті  универсал  Остра- 
нйци-Острйнина,  не  догадуючись,  як  и  сам  Куліш  тоді,  що  сен 
универс&л  збрйхано  так  с&мо,  як  и  б&тька  козацького...  Ні  бо, 
не  дивно  й  се:  бо  нед&вяечко  знаний  Новоруський  письменник 
Побідоносцев,  за  приводом  знбного  в  нас  ошуста  Юзефбвнча,  по- 
ставив у  Києві,  на  сором  науці,  монумент  ХмЄлєві-Хмєлниць- 
кому  ніби-то  від  „благодарнои  Россіи",  монумент  лібтому  воро- 
гові Россіи,  такбму  ж  зрадникові,  яким  опісьля  був  Мазйпа.  МАе 
бо  благодарная  Россія  документи  суч&сьні,  що  тілько  смерьть  од 
перепбю  не  дала  старому  ХмЄлєві  привести  на  Москву  вкупі  с 
козак&мн  примирених  про  сю  войну  ворогів,  з  одного  ббку  Тата- 
рібгу,  з  другого — Лях&. 

9.— П.  І,  стр.  Х1У. 

Заиі,йтники  катюги  рбвні. 

СпЄчєний  несподівано  докторЄць  ГеннАдій  Карпов  (чит&й 
охбчий  про  нбго  ще  й  д^лій)  скомпонувй,в  книжечку  під  назвою: 
„В-ь  Зашиту  Богдана  Хмельнйцкаго".  Яко  членові  Император- 
скаго  Общества  Исторіи  и  Древностей  Россійскихг,  бму  подана 
була  на  рецензію  рукбпись  Кулешевои  книги  „Отпаденіе  Мало- 
россіи  отг  ІІольши",  и  секретйрь  Общества  сповістив  Автора 
листбвно  (маю  лист  у  себе),  що  тьвір  §гб  Кйрпов  „находить 
прекрасним  во  всЬхь  отношеніяхг".  Трбхн  згбдом  секретарь 
пише  до  КулешА,  що  Кйрпов  „очень  обижается,  что  вн  нн  ра:!у 
не  сділали  указанія  на  его  виводи,  кь  которьімь  пришли  также 
и  ви  ст.  своей  сторони".  Куліш  відписує,  що  він,  седючи  ху- 
торцем на  безкнйжжі,   спромігся  тілько  на  таку  зрудйцію,    щоб 


26 

ійпена   книга    стала    бму  за  прокгрбму,    як    житиме    колись  у 
'іиблпПотбчніх  и    архйвніх    городах;    твбрів  же    Мрпова  не  до- 
водилось ему  НІЯКИХ  чит4ти...  Писано  се  до  секретарі  Общества 
■гак  би  сказ4ти  посусїдзькій.    Аж  се  Мрпов  не  до  него^  писаний 
лист   публікує  в  свойму    рефераті  и  перепечнтуе   тут  же   печі- 
іапий    изьвіт  „извістнаго   ученаго  М.  О.  Кояловича" ,    що    ніби 
ІСуліш  тіїгне  в  один  гуж  из  Ляхами,  не  мйсьлячи  вкупі  з  ними 
іобр4  Россіи.    Тоді   Куліш    пише  до  Мрпова:    „Пушкинь    спра- 
іи>дливо  стьідился  имени  литератора.   Удивляюсь,  что  в-ь  теченіе 
гтолустол*тія  послі  ІІушкина   литературная  наша  братія  не  сд*- 
іала  вь  нравственности    никакихь  успіховг",  и  викид&е  на  очі 
ем/  ледарство  §г6...  Оттут  ужй  справдилось  вир&зно  слово  псал- 
тгірьнбго  пророка  (хто  б  він  собі  ні  був):    „Се   болі  неправдою, 
зачать    болЬзнь,  и  роди    беззакбніе:    ровь    изри,  и  ископ&  П,  и 
падать  в-ь  ііщ,    ібже    соділа".    (ГІса-Т.  УІІ,  15,  16).    Корреспон- 
дйнція    Кулеші    з  ученим    товариством    перервалась,    однак  же 
брошура  К&рпова  „Вь  Зашиту  Богдана  Хмельницкаго"    прийшли 
на  хутір  у  друкованому  пакйті  „Императорскяго  Общества  Исто- 
ріи  н  Древностей   Россійскихь".    Лежить  сей  картуз  чи  пакйт  и 
досі  нероспечйтаний:    жде    тогб    часу,  як  заходицьця    невмірака 
Куліш  (уставши  в  девііте  серед  нечестивого  боевища)  коло  перй- 
робу  свойи  „Исторіи  Возсоединенія  Руси"  и  коло  ійй  закінчйньяя. 
Коли  в  Карповській  брошібрі  й  хоч  зйрьнятко  прйвди,  він  п^вно 
скорйстуецьця  нйю,  а  брехнвб,  як  полову,  пустить  за  вітром. 

10.— П.  І,  стр.  ХУІ. 

И  всі  книжки  несамовиті, 
Половою  меишй  набиті, 

В  Запбмин-мбре  понесла. 

Читйв  охочий  у  Кулешбвому  „Дзвоні",  на  бочку  142:  *) 

Да  не  схотіли  б  ми  уббгого  зерн& 
На  величезний  міх  полбви  променііти. 


•)  Вь  настоящемі  наданій  стр.  ЬЬ.—  Ред. 


'        27 

11.— II.  І,  стр.  ХУІ. 

Якже  та  тогз  мовляв  морснула. 

Колись  якййся  в  нас  речнйк-витія  роспоч&в  над  мерцем 
казаньне  такими  словами:  „Ой  смерте,  смйрте!  не  даремно  тебе 
Латине  тогз  именують;  як  морснеш,  дак  и  ногами    вкрйецьця". 

.    12.— П.  І,  стр.  ХУІІІ. 

Байдужен  їй  и  Каменецький 

Природний  езуййт-земляк, 
Підлйза-прасол  Кролевецький, 

Душ^ю  ласий  потурнак. 

Каменйцький  сей  підлестивсь  під  Кулеша  ще  в  Києві. 
Осівшись  у  Петербурьсі,  Куліш  виписав  Єгб  тудр  та  й  зробив 
6г6  свойм  фактбтумом:  бо  він.  так  держав  себе  хитро  н  мудро 
невеличким  коштом  серед  столйшнего  письменства,  що  Тургбнев 
Ив4н  каз&в  про  бго;  „9то  Диккенсовская  личность".  Одлучив- 
шись  беспечно  Куліш  за  грянйцю  и  зьвірившись  у  всему  'цій 
Дйккенсовській  лйчності,  чує  від  нби  вернувшись,  що  „ІІКОСЬ 
вЄльми  поменшало  примірників  Сочиненій  и  Пйсем  І"'оголя 
(книги  ж  сі  продавились  книгарем  у  Кулешовій  друкарьні).— 
„Як  поменшало"?— „Да  так;  не  знй,ю:  де  вони  й  подівались".— 
■„А  покажи  ж  приходоросходну  книгу".— „Я  вг  книгу  не  запи- 
сував"?— „Ви  ж  изьвірйетесь  мені  у  всбму,  дак  про  що  егб  за- 
писувати". 

Вбачаючи  тоді,  що  смиренномудрий  земліік  убрав  егб  в 
шори.  Куліш  перелічує  примірники  Гбголя.  Не  достає  примірни- 
ків кж  на  чотирі  тисячі  рублів!  А  сі  гроші  він  мусив  послати 
Гоголевій  матері.  Що  тут  у  такбму  скруті  чинити?  Не  довго 
думавши,  продає  він  усі  йнші  свои  виданьня  за  4.000  рублів,  л 
их  булб  на  дванацьцять  тисяч,  колйб  нормально  продавати,  да  й 
посилює  грбші  в  Полтаву. 

От  же  природний  езуййт-земляк  так  угніздивсь  у  его  дру- 
к&рьні,  що  мусив  ще  держати  в  сЄбє  злодійку:  на  бго  бо  рукбх 


28 

іул&  друк&рьня.  Що  ж  рббить  бшуст?  Раз-пбраз  гризбцьця  з 
;рук&рним  фактором,  и  обидва  брешуть  один  на'днбго  Кулешйві, 
іж  пбки  ф&ктор  вишукав  собі  чинбвну  факторську  службу  в 
:азнй.  Тоді  з  запеклих  вороНв  изробйлись  вони  такими  прияте- 
І5ІМИ,  н&че  Хоми,  та  Ярйма,  та  й  поперевбдили  прййодйчні  ро- 
ібти  в  казенну  друкарьню  с  Кулешйвои;  а  Куліш,  ликвидув&вшн 
іюіб  печатальню  ф&брику  (бес  сих  двох  підлиз,  він  би  ійй  и  не 
апбднв),  здобув  за  нйі  цілісінького  нулй  тай  рУшив  ис  столйци 
іа  хутір. 

Не  згйдуючи  про  йнші  кйверзи  Каменецького,  скажу,  що, 
к  умер  сей  ниц&к,  дак  землякй-громадяне  столичні  пропечатали 
ро  нбго  хвалйбне  слбво  в  кгазйті,  и  поставили  5гб  мерзйне 
МТ.Й  пбруч  из  имьйм  Тарасовим  Шевчбнковим.  От  як  н&ша 
іч  печи!  ДУрень  на  дУрнях  іде,  дУрнем  и  поганйе.  По  библій- 
бму  разуміньню  бйз'^му  людзького,  всі  дУрощі  крбвні  рбдичі 
едарствй.м,  а  всі  ледарства— дУрощам.  Як  умйр  позт,  що  до  бго 
риріпняно  пбтім  Каменйцького,  було  в  громадянській  скарббвні 
іість  сот  карббваньців.  Сі  гроші  гром&да  присудила  потратити 
а  пеличйзного  необтесаного  каменя,  якбго  мбжна  привезти  в 
Іетербург  та  й  положити  на  Шевчйнковій  могилі.  На  силу  та 
а  превелику  силу  громйдзький  речник,  мій  тезкб,  переміг  ин- 
іих  речників  громйдзьких,  що  Тарасові  й  так  вбжко  буде  ле 
;ати  вг  „чужій  землі",  як  се  він  висьпівував.  От  и  сталось  по 
гб  „Заповідові": 


Як  умрУ,  дак  поховййте 

Мене   на  моггілі 
Серед  стйпу  ширбкого 

На,  Вкранйні  милій, 
Щоб  Дьніпрб  широколучий 

^   И  степи   и  кручі 
Було  видко,  було  чути 

Як  реви  ревучий, 
Як  понесе  славутиця 

У  Чбрнее  мбре 
Кров  ворбжу  и  т.  д. 


-< 


29 


Яку  вже  се  кров  ворблсу,  якбго  се  ворога  кров  мусив  бн 
Дніпрб-славутиця  нести  в  Чбрне  мбре  и  зк  що, — про  сй  спитай- 
мо в  кбго  россудливого,  а  не  в  такого  божевільнего,  яким  був 
Шевчйнко  при  свойму  кгені4льнбму  д4рі  слбва. 

£.  13.— П.  І,  у  ХУПІй  же  таки  строфі. 

Душ^ю  лисий  потурнйк. 

У  кобзарській  думі  про  Кішку  Самійла  сьпівають  про  Ляха- 
потурнак&,  що  він  потурчився  рйди  панства  великого,  рй.дн  л4- 
комства  нешч^сного.  Каменецького  знав  мій  тезкб  Куліш  на  Вкран- 
йні в  великих  злйдьнях,  и  сей  злиденник  у  Петербурсі  не  одному 
Тургйневу  здав&вся  Дйккенсовою  лйчносьтю.  Як  же  побачив  у 
сйбе  в  рук&х  купу  грбшей,  дак  и  дойшбв  до  потурнацтва.  Не- 
довго ж  він  и  л&сував  и  панув&в,  зруйнувавши  Кулешйву  дру- 
кірьню:  „морснула  его  тогв  посиред  лйсощів,  він  и  зверетйнився, 
нікбму  нічбго  не  передавши  с  краденого,  та  й  гайда  в  п^кло  без 
воротьтй, — не  так  як  мій  тезкб  Панькб. 

14.— П.  І,  стр.  XIX. 
И  вовк...  ні,  се  була  вовчиця. 


15.— П.  І,  стр.  XX. 


16.— П.  І,  стр.  XXI. 


17.— П.  І,  стр.  XXII. 

Портретбваних  сійю  строфбю  панів  стільки  в  нас  на  Вкран- 
йні, скілько  булб  колись  прихйлників  Пбльськои  мови  *),   Пбль- 


•)  Н^віт  чудвс4  Печбрських  сьвятвх  писано  Полщизною,  и  хто  ж 
се  цвбнькав?  такі  люде,  як  Кальнофоііський,  Петро  Могила,  Снльвестр 
Косов,  Л&зар  Баранович  и  ІиШ   ^иап(;і. 


І* 


зо 


шх  звичаїв  и  ІІолякорймськои  в(ри.  Як  за  Л$іцького  панув^ньня 
ілкув&лись   пани   перевести    ні    нАщо    Староруську    нашу    на- 

ібвосьть,  так  само  силк/юцьця  й  тепйренькі  зьйївечити  мбву 
аших  стародавніх  нарбдьніх  пісень,  мову  Котьляревськбго,  Гу- 
акЛ-Артемовсьского,  Кві'тки-Основгяненка,    Гребінки,  Шевченка 

могб  тезк4  Кулеші.  Осудив  же  ійй  Дракбновим  судбм  творець 
лмятного  вовіки,  підб  по  истбриі  незнаного  укйзу  1876  року. 
еіі  укбз  повелів&е  цензор&м  не  дозволііти  фонетичний  правб- 
нсн  п  перекладу  на  Староруську,  так  звкп\  Малоруську  чн 
крагінську  мбву  чужомбвніх  драм,  позм,  лірйчніх  стихбтворів, — 
6  дозволіїти  такбж  и  наукових  творів,  писаних  Новоруською  м6- 
ою,  тійю,  що  він  зве  Руською,  икгноруючи  назви  Старорушчин& 

Иоворушчинб,  и  не  схаменувшись,  у  свойм^  фанатизмі,  що 
ей-то  указ  и  зробить  те  н&шого  ч&су,  що  не  хутко  ще  зробй- 
ось  у  Старорушчині. 

Оцй  ж  я  доторкнувсь  до  того  зрадливого  д^ху,  що  псував  и 
од(  вже  вату  древню  Русь  у  Кйевщині  й  на  Волині,  як  про- 
л&влений  у  пбньтюхів  писа(к)  Константин-Васйлий,  княз  Острбзь- 
:ий  одьнібю  рукою  дав&в  гроші  на  печ&таньне  Кнриломеебдовсь- 
:ой  Бйбліи,  а  другою  ввбдив  у  сьвій  дом  таких  людбй,  як 
■зуййт  Петрб  Ск&ркга,  що  пбрвеньця  5г6,  Януша,  охристив  по- 
;атолйцькій.  Як  тоді  лукавство  езуйцьки  прилипбло  до  Русинів, 
.юв  короста,  через  их  нечистоту  сйрьця,  так  само  прилипле  во- 
іб  до  и&ших  земляків  и  дбсі.  Терьпів  через  Єго,  да  й  ищй  тер- 
іить  перешкоду  в  свойх  прйцях  мій  тезко.  Куліш.  Виявлю,  при 
їй  н&годі,  один  казус  такий,  яких  пбвпо  було  на  Вкрагіні  й  за 
і^сів  потаннбго  перекинчика  КонстантйнаВасйлй  и  Явного  пре- 
\ктеля,  Януша,  князів  Острбзьких. 

Пож&луваний  за  монумент  БогдАну  Хмйлю-Хмелницькому 
діінствительньїмг  тайньшь  совітникомт."  Юзефбвич,  донбсючи 
правителям  пан^м  про  „зловредность"  літературьнеи  Малоруш- 
чинй  Украйинщинй,  білш  усбго  наляг&в  на  могб  аііег  еро,  Ку- 
ютк.  Ну,  й  нех&й  би  собі  налягів:  бму  трйба  було  яким  би  ні 
')улб  рббом  скар4бкатись  на  самй  шолбмье  чинбвнои  високбстн. 
Л  нехйй  мені,  Небрйсі,  скаже  ясновидець,  чогб  треба  булб  тому 
мизйрному  чоловічку,  що  з&раз  оповід&тиму  про  Єго...  Сей  хибі 


Ік 


31 

хотів  приподббить  родичу  свойму,  що  с  кателикб,  зробився  право- 
славним, та  ще  яким?  високочиновним  прибічником  Юза<()бвичо- 
вим  и  разом  ис  тим  завзіітим  нібито  украйпнофйлбм.  Таке  бу- 
вало в  Києві  й  за  ч&сів  ІІетр&  Могили.  Кйевський  журналйст 
Лебедйнцев,  подаючи  нам  у  „Кйевській  Старині"  портрет  Кон- 
стантина-Василія,  князя  Острозького,  пропечатав  там  же,  що 
се  „соверЩеннійшій  (зіс)  во  всЬхь  отношеніяхї.  челов-Ькь",  а  Кйев- 
ський академист  Лебедев  превозносить  так  само  ПетрА  Могилу, 
езуйцького  учня,  такого  ж  еквилибрйста,  як  бний  Юзефбвпчів 
прибічник,  абб  й  Лебедйнцевський  „совершенніншій  во  всіхт. 
отношеніяхг  челов^кь". 

-Риючись  у  Москві,  в  Архиві  Министерства  Иностранньїхг 
Діль,  тезкб  мій,  Панькб,  знайшбв  документ  про  Мопілину  игру 
в  правосл&вие  й  прихгілносьть  до  царіі  Алексія  Михайловича... 
Оце  ж  їут  н  буде  загадка:  чогб  трйба  булб  тому  мизерному  чо- 
ловічку, що  в  мизйриі  своїй  пійшбв  тією  дорогою,  як  бний  Юзефо- 
вич  и  оний  прибічник  5гб.  А  сей  перекинчик  (мушу  тут  ска- 
зати) показ&в  себе  не  в  одному  случ&и  до  Кулешй,  таким,  що 
годився  б  у  прибічники  и  езуййтові  Петрові  Скарзі,  и  „совер- 
шенн*йшему  во  вс^хь  отношеніяхь  человйку",  и  Петру  Могилі, 
яким  Єгб  виставив  кйевський  акадомйст  Лебедев  у  товстеч^зь- 
яій  книзі  своїй.  Мизйрний  сей  чоловічок  був  у  Києві  книгарем, 
и  Куліш  визволив  ^го  грошима,  яко  щирого  (так-то  думалось) 
земляка.  От  же  дивімось,  як  потужно  й  широко  пройдбхи  витво- 
рюють своіо  к&верзу,  силкуючись  изневажити  таку  людину,  що 
им  шкбдить,  сам&  того  не  зн&ючи  н,  йко  людина  честйва,  про 
злочестивих  не  дбйіючи. 

їхав ■  ДО' Кулеша  на  хутір  зн&ній  професор,  доктор  ПулнЗп, 
и  зайшбв  у  книг&рьню  до  незнаного  бму  книгарй  Ильницького, 
до  того  самого,  що  Куліш  не  раз  визволив  грошима.  Довідавшись, 

що    ПуЛібЙ    іде   до    КулеШЙ.,    ИЛЬНЙЦЬКИЙ    КЙЖе    ПуЛЮЙВІ     (річ   040- 

видна,  ш  Чйбгось  нашепту,  а  ш  чибго  ж,  як  не  з  родичевого): 
,Хоч  мені  Куііш  изробйв  и  добрб,  та  мушу  вас  остерегти,  що 
се— ^шпікг  Юзефовичів"  (Зіс,  8Іс!). 

ІЦе  ж  на  сбму  не  кінець  каверзі  тогб,  в  кбго  Пльнпцькин 
був  тим,  чим  була  кішка  в  лапах  ув  обезяни.  Не  бму,  наукові, 


82 


булб  живитись  каштанами,  що  вигребйла  с  пйчи  ехйдва  обізяна... 
Се  видко  буде  з  другого,  йвшого  к^зуоа,  от  из  якого. 

Ідучи  Кулйш  в&  зіму  в  Париж,  дав  на  схованку  свойму 
землякбві  по  Борзьні  и  при(їтелеві  по  Варш&ві,  Стасенкові,  ар- 
хйвні  свой  виписки,  папері,  писані  іп-ГоИо,  вагою  с  півпУда. 
Стасенка,  контрольного  урЛдника,  переводять  ис  Києва  в  По- 
дольський  К6,мевець  на  вйшче  місто,  и  він,  знбючи  про  Куле- 
габве,  добре  діло,  перед&в  сі  папйрі  на  схбванку  Ильнйцькому, 
а  той  зьрікся  сих  паперів,  що  буцім  би  то  й  не  б&чив  их  нікб- 
ли!  Сим  рббом  дбвга  Кулешйва  праця  в  архйвах  и  книготек&х 
пропила.  Аж  ось  трбхи  згодом  пише  до  нбго  в  Відень  знаний 
змикгравт  М.  П.  Драгом&нов:  „Прислано  мені  с  Києва  папйрі, 
не  зняю,  від  кого  й  про  що,— а  всі  вони  пйсаві  вйшою  рукою". 
Куліш  прбсить  прислати  нх  у  Ві'девь.  Той  з4раз  присилає...  Щ6 
ж  надполовгіняно  вже  бгб  виписки  в  Києві,  а  недбкрад  пбслано 
пбтаіі  самого  чбрта  Драгомавову.  Зазирнувши  в  свой  виписки, 
постеріг  Куліш,  що  крав  у  бго  труда  6г6  не  такий  чоловік,  як 
Ильнйцький,  а  хиба  такий,  як  бго  рбдич...  Між  иншими  доро- 
гими виписками  з  архивів  я  библиотек  укрйдено  й  дос&дни  й 
таким  брех&кам,  як  автор  „Богд&на  Хмельнйцкаго*  докумеат, 
списаний  у  Глйввому  Архйві  Министерства  Иностранньїх'ь  Д^лг, 
документ  про  те,  як  брат  Нова  Борецького,  Аидьрій,  що  через 
бго  Иов  переговбрювавсь  не  царськими  р&дьніми  богірами  про 
н4ше  руське  воссоедин^ньне,  як  сей  Андрій  Борецький,  вернув- 
шись у  Киів  по  смертй  бр&товій,  поч&в  був  докладувати  Петру 
Могилі,  гіко  душеприкащикові  помершого  митрополита,  йко  но- 
вбму  вже  митрополитові  Кйевсько-Гілнцькому. 

Петро  Могила  доигр&в  уже  свой  ролю  Кіевопечйрського 
архимандрита,  роль  страшну  проміж  Сцйлли  з  боку  Москви  й 
правосл&вия  и  Харибди  з  боку  Полщи  й  того,  що  вже  поробила 
Поліца  с  такими  відступниками,  як  Лебединцевській  „совершен- 
ньій  во  вс-Ьхг  отвошйніяхг  человікг".  Изза  домовиви  Нова  ду- 
шеприкащик  бго,  маючи  за  соббю — не  то  що  королі!  (король  у 
Полщі  був  слуга  свонх  „королят"),  а  все  те,  що  Скаркгн,  Кунцй- 
вичі  и  Руцькі  вели  за  собою  з  Риму,  мов  опіслй  той  Хміль  Орду 
с  Криму, — употужноуворуженій   католицькою  ордбю   внхов&вець 


33 

Волоських  езуйт  чув  себе  тепйр  сторуким  Брийареем  и,  вислу- 
хавши від  Андрія  Борецького  словесне  посельство  в  Москву  Нова 
Борецького,  відпустив  бгб  ві  живого,  ні  мЄртвого-як  би  ви  ді- 
„али?  якими  словами?  От  якими,  ні  білш  и  ш  менш:  „За  сі 
слова  тебй  годилось  би  вбити  нань".  Сей  Польський  вираз  по 
н&ській  Волох-причйпа  мусив  би  сказ&ти  так:  посадити  на  ко- 
льку, а  по  НоворУській  мові— посадить  на  колг. 

От  и  навч&й  исторгічнби    прАвди    таких    мудрагелів.,    що  в 
Псалтирі  фикгурйрують,  яко  аспиди  глусі  и  затикающш  уши 

своя! 

18.—П.  І,  стр.  ХХПІ. 

И  ті,  кому  він  в  генерали 

Драбину  лізти  підставляв. 

Один  з  наших   земляків    Хйрковців,   Всеволод  Каховський, 
У.ЙВСЯ  в  Воєнній  Академиі  в  Петербурсі.  На  вйшчий  чин  трйба 
булб  бму  писати   диссертацію.    Він    вибрав  тйму  з  МалорУськои 
истбриі  и,  бувши    зн&ний    Костомарову,    госьтювавши  з  ним    не 
раз  та  й  не  два  в  Кулеші,    прохав  бго  вказ&ти    бму    исторйчні 
джерела,  Костомаров,   так   бгб  відбув,    н^че  й  не  ан4е,  хто  він 
*акйй.  Тоді  він  до  Кулеші,    здивбванйй    и  роздосадуваний.    Сей 
зараз    продиктував    бмУ    н&зви    джеріл  и  наставив     як    из    них 
изьліпйти    К0МПИЛ5ІЦІЮ,  та  й  опріч   того  не  гордув&в  им  ніколи, 
як  се  Зичить   землякбві  на  чужині.  Ні!  ось  як  близько    він  дер- 
жав коло  себе  Кахбвського.  Як  написав  пбзму  „Велйк,  Проводи  , 
та  ще  нікбму  ійй  и  не  показував,  дак  дозволив  ^мУ  перенисати 
псевдонімбвану  нозму  виЬ  весгеіо  у  сЄбе  ж  таки  в  кабинЄті.  Опо- 
відйньне  ж  самбго  Каховського,   мушу  сказати    талинтоване,  про 
великого  пйна  Грицьк&  Кгалакган^,  під  видуманою    «-«;'«''  ^Р" 
нЄнько    зредакгув&в  и  напеч^тав  у  якбмусь    Ильвівському    жур 
„    ьці   в  власною    допискою,    рекомендуючою    новбго   пис^тел. 
по  сій  допйсьці  Кулешевій  и  можна    знШи   сю  -рактерйс-ку 
нашого  макгната,  нічим  не  луччого  й  не  гіршого    тих,  що  пона- 
роблювала з  нашон  Руси  лукава  д&вня  Пбльща     >плил     п  син 
тбго  лі.  не  півдесйтка  чи  що.  Жив^  Кул(ш  у  Петербурсі,  печа 
тае    первий  и  другий    томи    „Истбріи    Возсоединенія    Руси    да 

з 


34 


ІХуторскую  Философію  и  удаленнуго  оті  Св'Ьта  Поззію"  (цен- 
Іура  конфискувала  тьрі  тисячі  примірників  сбгб  автобиокграфич- 
мго  тбма),  новб  ж  орли  чи  вороненуї-генераленгі  й  не  поб&чи- 
^ось  из  ним  за  цілий  рік,  и  рідну  мбву  занедб&ло,  ею  мовляв: 

Кринйчину  житьтгі  сьвященну, 
Укриту  вг  серьця  глибені. 

19.— П.  І,  стр.  ХХУІІ. 

А  все  друковано  гултайство, 
Тарасовство  да  Костомарство 
В  бешчісьні  бріхні  повернув. 

Сі  бешчйсьні(8Іс)  брйхні  повиявлював  Куліш  у  свойму 
Ідабрі  „Отпаденіе  Малороссіи  оть  Польши".  Хто  ж  сбго  твору  не 
Ічятав,  тому  дбсить  буде  зьміркув&ти    хоч    один  бешчйсно  пере- 

Гйханий  факт. 
Густ&в  Адолф  був  найславніщий  воивбда  свого  ч4су.  Сей 
І  страшний  усбму  кателйцькому  вбивству  гербй-невмір&ка  викли- 
ків на  войну  Пбльского  короля  Жикгимбнта  III.  Хоч  би  и  од- 
вбжився  завзіїтий  католик  вийти  проти  завзіїтого  протест&нта, 
дак  не  здоіів  би  скупити  докупи  надійне  військо.  Таки  військо 
зьміг  тоді  скупити  вт.  Пблщі  тілько  вславлений  вбинськн  и  по- 
літгішнім  тал&нтом,  та  ше  й  заможніший  над  королй  коронний 
гетьман  Станіслав  Конецьпбльський.Идй  він  проти  Швбда.бьецьця 
мов  лев  из  лйвом,  и  Швед,  зачепивши  Ляхк,  сам  прбсить  у  бго 
миру.  Д&но  Шведові  мир  и  Іїонецьпольський,  ошчаджуючи  за- 
хйдьні  провинцій  Речи  Посполйтои,  що  дозн&ли  стацїйнби  бедгі 
за  сю  войну,  розьмістив  своє  жовнірство  на  лижі  в  провиньціях 
східьніх,  у  так  прбзваній  посьлі  бунту  Хмелевого  Козацькій 
Украййні.  Козаки  ж,  під  швбдзьку  погйбелну  пан&м  Ляхам  (як 
іяли)  войну  з  Густавом  Адольфом,  задумали  помститись  над 
^имй  за  Ведмйжі  Лози,  чи  то  за  Куракове  Озеро  (звуть  6г6  и 
^УРУковим).  ІІобідйтель  протест4нського  лйва  застукав  бунтов- 
їків  у  Переяславі  и,  маючи  під  свойм  сьтягом  у  швйдзькому 
вході  пом&лу  частину  лейстрбвого  козйцтва,  змусив  бунтовнпків 
покбри.  Постанбвлено  з  ними  так  зв&ні  Переіїславські  п&кти. 


! 


І 


35 

Козаки  мусили  й  заприсягнули  верховодів  бунту  повидав&тп 
морські  човни  (щоб  не  дрочйлн  Турка)  попалити,  усіх,  що 
встьрйли  в  козйцтво  зверх  реєстру,  пороспускати,  а  на  тих  рее- 
стровиках,  що  били  на  бунтовників  укупі  ж  жовнірами,  не  мстгі- 
тись  навіть  и  примовками,  и  все  'це,  як  сказано  в  докуменьті, 
<і1а  л^іеспеу  раті^сі  (1о  Меігукі  и  до  Хігі?  Кііолузкісії  лу^тіесігіопо 
Ьус  та. 

Документ  сей,  під  назвою  Расіа  8ЬапІ8Іа\ра  Копіесроівкіе^о 
2  Когакаші  гарогогкіеті,   знайшбв   Куліш  и  хваливсь    находкою 
свойю  Костомарову.    Вони  с  Костомаровим    зімували    в-ь    Москві 
1876—7  рбку,    працювали    щодьня    в    Главному    Архгіві    Минн- 
стерства  Иностранних    Діл  и  ч4сто    обідали    вкупі  у  свого  дав- 
лбго  приятеля  Н.  Я.  Макйрова,    вечорі  ж  мало    не   всі  корот&лп 
в  Костомйрова.    Тоді    сйме    печйтав    Куліш   тр^іітін    том    своеи 
«Исторіи    Возсоединйнія  Руси"  и  первий    том    „Матеріяловь  для 
Исторіи  Возсоединенія  Русн";  у  сих  же  то  материіілах  напочатав 
Куліш  и  „Договорі  Конецпольскаго  сь  Козаками  вт,  іюні  1630  года". 
Справа,  як  бачимо,    ясна:    не    Конецьпбльського    подужали 
в  „Церейславщину"  Козаки,  а  Конецьпольський  подужав  Козаків. 
Спогліїньмо  ж  тспфеньки,  як  ійй,  сю  справу,    перебрехано 
ле  тілько  в  Шевчйяка   (§му,  їіко  чоловіку    темному  да  й  друко- 
ваному впйрве  1840  року,  сам  Бог  правди  в  сему  случ&і,  та  пере- 
брехано й  у  самого    Костом&рова,    та  ще    коли?   пісьлй    виходу 
в  сьвіт    „Матеріяловь  для  Исторіи    Возсоединенія    Русн",   да  не 
тілько  в  лервому    виданьні    Богдана    Хмельнццкаго",  а  й  у  дру- 
гому, в  трі^йтбму  й  у  четвертому. 

Начитавшися  Лжеконіського,  Шевченко  малиЗе  стихамн  „по- 
г&ного  Конецьпольського"  подужаним,— а  „панків  Ляшків"— лежа- 
чими покотом  („Тар&сова  Ніч'),  а  Костомара  й  собі,  як  у  пйр- 
внх  виданьшіх  зпакомйтого  твбру  свого,  так  и  в  ост&ньнему  по- 
бідителями  побідителя  Густавового  Адбльфового;  а  про  те,  що 
Куліш  опубликувйв  такий  документ,  що  вже  зась  брех4тц  брб- 
хане  вкупі  с  козацькими  літопйсьцями  та  кобзарйми,  про  те  не 
сказ&в  ні  півслбва,  и  під  бго  вславленим  имійм  у  всіх  сго  вп- 
дальях  читають  и  дбсі  дббрі  лібде  такі  брехні,  як  церква  аа 
Порогами  в  шіснацьцятому    столітьті,  да  такі    унія,    яку    вйду- 

3* 


36 


али  ченьц(,  а  не  таки,  яку  знаходимо  в  Ке1асу]асЬ  №іпсіи82б\¥^ 
ро8(оІ9кіс1і,  виданих  давнб  вже  в  Парижі.  Остерегбв  йгб  мій 
■ікб  документуючи  від  перепеп&туваньня  того,  що  здав4лось. 
ілйсь  долйдьнім.  Ні!  дорожчі  бму  були  гроші  за  нові  виданьнй 
■з  переміни...  Хиб&  ж  се  не  бешчйсно?  Рятуйте,  лйде  дббрі,  и 
ізум  и  совісьть!  Рятуйте  Небрйху  від  шкодливих  брехень,  хто 
руе  в  Ббга  правди! 

20.— Та  ж  таки  ХХУІІ  строфі  д&лій: 

Князів,  царів  премудрих  слйвив, 
Русь  под  козащину  поставив, 
Всіх  до  единости  горнув. 

Простоволбсі  лйде  с  корбтким    рбзумом,    стбючи   навкруги 

ірестбла  цари  Миколйя,    зробили    могб    тезкА    Панькй,    творцем 

[прило-Меебдіівського  брацтва  в  1847    рбці,  тоді  як  він  був  бгО' 

іротгівнпком.  Ідучи  за  гряницю  через  Кйів,  допитувавсь  він  пр» 

є  брацтво    в  Білозерського    й   Костомарова:    бо    М&ркович    Опа- 

ійс  признавсь  бму,  щ6  вони  кбили  и  які  персьні  поробили  собі  з 

.іітерами  К.  М.  (Кирило  й  Меебдій),    вони  ж  запевнили    йгб,  що- 

стбп  бр4цький,  премудрий  тьвір  Василйв  Білозерського,  спалйли> 

І  персьні  повкид&ли  в  Дьніпро.    Живи    собі    Куліш    из  Білозер- 

;!ьвим  у  Варш&ві,   по  дорбзі  в  наукбву    Славйнщину,    корйстую- 

іись  прихгілносьтю  до  них  великого  зрудйта  славянського,  Алек- 

жндра    Мац*йвського,  а  як  вони    тоді   взялись    ц^пко  за  науку, 

?то  схотів  би  се  зн&ти,  бачитиме  в  их  випискііх  из  усйких  книг^ 

цо  позйч&в  им  из  книготеки    сво^й    Мац'Ьевський.  А  тим    ч&сом 

Кйевський  прийтель  Костомарова,  Михайло  Юзефбвич  прихбдить 

і^ночі  до  §го,  будить  бгб  й  кбже:    Давайте  мені  перстень  браць- 

їий  и  всі  папйрі  про  брбцтво.    Зараз    увійдуть    сюди  жанд&рмн. 

Царські    шпіки    довідались    про    все.    Костом&ров    уволив    вблк> 

)дставного  майора,    инспектора    училищ  у  Кйевському    бкрузі,  и 

ввісні  бму  не  снилось,  що  сей  майор  простує  до  чину  „дійстви- 

гельяаго  тайнаго  совітника"...  Тілько,  ще  відд&в  бму  все  п&губне» 

ввіхбдять    жандарми.    „Не    беснокбйтесь,    госнодй,    (речи    новий 

Иуда):  все,  чтб  вамі  зд*сь  нужно,  у  меня  вь  карман*". 


г 


37 

Тим  ч&сом  у  Варга&ві  діецьця  йнша  трагикомйчия  сцена. 
Паскйвич  Зриванський  бесідує  з  Варшавським  журналйстом 
Павлйщевим  про  сьвій  рідний  край.  Любив  гу торити  про  еіо 
Микол&ів  світлійшій  князь,  а  підлиза  Павлйщев  умів  бму  ро- 
сказ&ти  де-чого  багйцько,  та  й  говбрить:  „Ваша  світлость!  по- 
звольте вам  представить  архималоросса.  Сам4  фамилія  его,  Ку- 
лишг,  говорить  за  негб,  что  зто  хахоль  неподдільньш"...  А  тут 
с4ме  подають  землякбві  Паньковому,  графу  Зриванскому,  кн>їзю 
Варшавскому,  депешу  від  Єго  импер&торськаго  величества...  Хо- 
роші твой  архималороссг,  хахоль  неподдільньїй  (каже  Паскевпч). 
На,  прочитай!...  Арестовать  его  сію  минуту  и  отправить  вь 
■  Петербургь". 

Рече  и  бнсть.  Приходять  уночі  до  Кулеша  й  Білозерського 
жанд&рми  и  знаходять  Уставг  Кирилло-Мееодіевського  общества, 
писаний  рукбю  Білозерського.  Забіріють  и  нашн  виписки  на- 
укбви  и  всі  йнші  папері.  Не  стбить    оповіданьня    мого   ні    граф 

Орлбв,    ні    генерал  Дубельт,  . Скажу   тілько, 

що  як  випускали  Кулеш&  с  Третьяго  Отділенія  Собственной  Р^го 
Императорскаго  Величества  Канцелярій,  дак  Білозерській  позабі- 
рав  свои  виписки,  а  Кулеш^ви  зробились  бго  папери  такими  гид- 
кими посьлі допросу,  що  він   покинув    усе— ніби 

на  суд  потомству,  що  дивуватимецьця  дйспотам,  як  вони  сьлін- 
нуть  и  глухнуть  перед  неповинним  прйведником! 

От  же  тнр&нство  над  моим  тезкбм  у  Петербурсі  знайшло 
собі  дурну  рівню  й  на  другому  коньці  сьвіту,  в  тому  городі, 
що  пбсьлі  Києва  й  Москви  був  колись  трййтею  головою  Руги 
(чит&й  охбчий  у  моій  позмі  пісьню  І,  строфУ).  у  строфі  ж  XXII 
Небрйха  не  даремно  про  бго  пише,  що  він — 

Князів,  царів  премудрих  сл&вив, 
Русь  над  коз4щину  поставив. 
Всіх  до  единости  горнув. 

ЧитАй  охбчий  „Хуторну    Поззію",  що  надрукув&в   Куліш  у 

Львбві.    Там    досталось  на  оріхи а 

Екатерйну  Другу,  йко  царицю  премудру  він  прославляв  по  за- 
слузі. Як  ж  бгб    подякували    львівські    письмакй?    Так  як  и  ті, 


38 


1)  втйрили  були  в  ПЙКЛОІ  Щ6  ТІЛЬКО  туп(  их  піра  змогли  вгі- 
ідруватн,  все  вони  друкув&ли  в  свойх  мизйрних  часопис}(х.  А 
]:л(ш  читав  и  сумував  про  их  серьця  запйклі.  Не  все  ж  він  н 
і.т&в:  бо  до  бго  приносили  поштарі  такі  часбписі,  що  він  и 
ізви  их  не  знав.  От  він  усе  те  й  покинув  у  Львові  нероспе- 
Іітаним,  так  сймо,  як  на  хуторі  Карповську  ^Защйту  Богдана 
«елнйцького".  Но  то  часописі,  да  й  листи  нероспеч6.тані  й  в 
'•о  на  хуторі,  а  коли  з  незнатьтЛ  роспечатані,  дак  нечйтані. 
іились  Ильвівці  на  бго  не  за  одних  премудрих  царів,  а  й  за 
гелйт",  що  дйвляцьця  на  нові  двйрі,  та  й  за  йнше  таки.  И 
,міх  и  горе!  виробили  собі  злидйньні  Русини  таку  цензуру, 
о  в  их  не  знайшбв  би  Куліш  пл&тьнего  корректора,  колйб  схо- 
в  у  Львові  иапечатати  моїб  позму.  Куди  тобі!  Хотів  був  печ&- 
1ТИ  в  руській  землі  „Позичену  Кббзу",— н  тогб  террор  грома- 
і{нський  не  дозвблив  єдиному  6г6  приятелеві:  мусив  печ&татн  в 
іенйві.  Там  колись  Кальвйн  дьві  годині  палив  на  костьрі  лси- 
бго  Соцйна,  а  тепйр  так  с4мо  -палили  б  Ильвівці  могб  тезк& 
Іулеша,  та  не  дай  Бог  жібі  хвости. 

Чому  ж  Ильвівська   цензура  не  дали.   Кулешеві    друков^тн 
Позичену  Кобзу"?  Тому,  що  він  и  тутенькі — 

Всіх  до  едйности  горнув. 

'Зехйй  охбчий  прочитАе  вт,  „Позиченій  Кобзі"  два  вступові 
;!л6ві:  однб  до  Староруських  Народовиків,  а  дрУге  до  Німців.  За- 
їздили вони  Львівським  цензорам  так,  як  олія  блощицям...  Та 
іур  им!  нехай  собі  цйнзорствують.  Ма^па  Є8І  тегііаз  еі  ргаетаІеЬіІ. 

21.— П.  І,  стр.  XXIX. 

І  Була  воуа  колись  єдина, 

Була  .сьвята"  едйнствомь  Русь, 
Да  з  нЬі  стала  Украййна. 
Як  пан  Ляхом  перевернувсь. 
Не  одьні  Новоруси  велич&ють  своьб  зймлю  „сьвятбго  Русьсю". 
Ся  н&зва  родилась  там,    „откуду    пошлб,    есьть  земля  Руськая", 
сей  повбжний  титул  ще  й  козаки,   потомкй   ВарягорУські,  голу- 


І 


39 


били  в  свойх  Боіїновських  думах.  У  н&ших    невблницьких    пла- 
чах  кобзарі  сьпів&ли: 

Визволь,  Боже,  бідного  невблника 
На  сьвяторуськнй  бйріг.... 

22.---У  тій  же  таки  ХХІХ-й  строфі: 
Да  з  н^і  стала  Украййна... 

Украййною  звалась  у  дивні  дивна  Волинська  Землй,  $іко 
земля  волнои  вбли,  вемлії  кочувнйцька,  не  културьпя, — так  с^мо, 
як  у  Москбвськои  Руси  звались  Украйпами  незахйщені  від  сте- 
повби  дйчи  окр&йини  ц4рства,  и  звали  их  од  слбва  пбле,  поль- 
скйми  Украйнами, — не  пбльскими,  а  польскйми  (слово  псал- 
тйрне), — звали  польскйми  Украйнами  Москбвського  Госуд&рства, 
се  єсть  полбвими,  степовими,  неосйдікенимн,  чи  то  мило  ще 
ос&дженими. 

Як  окултурено  Волинь,  з^млю  кочовби  вблници,  лїббои 
їілько  заволбці  да  причині,  тоді  Украййною  стала  зв&тись  Кйев- 
щина,  дармй,  що  се  був  осередок  найдавніших  займанщйн,  зйіі- 
мин,  з&ймищ  и  тягнув  сей  осередок  до  Кийва  по  старій  п^мяті 
про  ч^си  дотатарські,  про  ті  ч/іси,  як  ще  не  народились  мийоло- 
гичні  Кйй,  Щек  и  Хорйв,— тягнув  до  Києва,  до  сіен  мотори, 
руських  городів,  зьвідкілй  „пошла  єсть  Руская  ЗємлИ":  на- 
впосьлі  ж  стали  звй,ти  украййнами  всі  пустопашні,  або  крайні 
зймлі.  От  про  сі  ж  то  аймлі  спів&е  стародавня  пісьня: 

Ой  по  гбрах,  по  долйинах, 
По  коз&цьких  украйнах, 

и  такі  займищі,  такі  узграниччй    Поляки  звблн  по  своєму   кри- 
сами (кгезу),  лзбром  тогб,  як  есьть  и  в  брилі  кгеву. 

Якже  по  Татарському  лихолітьті  окультурено  сяк  так  и 
Кйівщнну,  що  стала  вже  крисами  Волйни,  тоді  стйли  ійй  звати 
Городовбю  Украййною,  &6с^  прбсто  Город&ми,  відміняючи  від 
украййн.  не-городовйх,  що  звались  и  в  нас,  як  у  Московщині, 
П0Л5ІМИ,  се  есьть  по-Польській  кгезаші.  Сі  пол>{  звались  у  нас  и 
дикими  полйми  (огулом  и  на  старих  географичніх    картах   Дике 


[ 


40 

Поле,  по-Польській  Вгікіе  Роїе,  се  есьть  безьлйдними  пустошбми, 
кочовищйми. 

в  одьній  старосьвіцькій  пісьні  брат  заволбка  пит&е  в  се- 
стри, що  виманено  або  вхбнлено  з  городів,  як  звано  з  городами 
й  сила: 

Сйстро,  моя  сйстро. 

Сестро  Украййнко! 

Чи  привикла,  сйстро, 

На  Вкрайині  жити? 

жити  в  дикому  пблі  булб  тйжко  серед  бесхлібгя  й  безьвідьдя;  • 
гим  відк&зуе: 

Ой  хоч  не  привикла, 
Мушу  привик&ти, 
Коли  породила 
Без  дбленьки  м&ти. 

І&сом  же  й  крий  густо  заселений    був&в  не  до  вподобі    безьрід- 
іому  бурл&ці:  ему  присьп(вувано: 

Ой  гулт4ю,  гулт&ю, 
Чого  в  тйбе  спит4ю: 
Н&  що  мене   сватаєш, 
Коли  х&ти  не  м&еш? 

Такбму  безхатникові  сизий  орбл,  степовий  птах  на  бго  питаньня, 
що  бго  в  сьвіті  робити?  видказував: 

Ох,  н  ти  не  вяквш, 
Ох  и  я  не  знаю... 
Покнд4й  сю  зймлю, 
Де  роду  не  м&еш, 
Та  йди  на  Вкраййну, 
Там  зн&йдеш  родину, 
Там  зн&йдеш  родину  — 
Лвббую  дівчйпу. 

гОттакими-то  Ад&мами  та  Евами  и  заселялись  дикі  поля  пополам 
'з  бідбю.    Котбрий    крйііі    був  с  с&мого    краю    землй,    осадженои 


І 


41 


густо,  той  и  звавсь  Украййною,  и  така  Вкраййна  прпстав&ла  до 
Московськои  й  Польскои  земли,  то  віднадила:  ій  нічого  було 
втрй-чувати.  Про  Швідчину  сьпівйють  у  нас,  що  зради  Петро 
великий  опасував  не  від  тійи  землй,  що  зв&лась  городами  (бо 
пйвен  був  у  Мазепі),  а  від  землй  украйинськои: 

Востбчний  царь  Украйинцям 

Не  доймйе  віри: 
Посил&е  Галичина, 

Щоб  не  було  зьмїни: 
Ийди,  ийдй,  Галичина, 

Тою  стороною, 
А  я  пойду  из  Москвбю 

Сьлідом  за  тобою. 

Украййна  бул&  не  одна,  як  бачим,  и  в  козаків:  бо  сьпівали 
в  нас  издавн^: 

Ой  по  горах,  по  долинах, 
По  К08&ЦКИХ  украййнах. 

Посбвувалась  вон&  далій  и  далій  од  Городів,  чи  Городовби 
Украйни  з  утекач&ми,  що  цурались  културніх  порядків  укупі  з 
будниками,  могйлниками  й  чабанами,  що  селились  не  хатамп,  а 
холівйми  да  такими,  як  у  Січі  холів&ми.  Ото  ж,  як  задумали 
Мазепиньці  вирватись  исиід  Москбвщини,  дак  найдалша  від  осе- 
рйдка  Старби  Руси  украййна  и  була  первим  гніздом  задуманого 
бунту;  тим  у  суч&сьній  пісьні  Востбчний  Царь  и  посилає  Голн- 
цина  перш  усбго  проти  сих  зрадників  „украйнців".  Які  лібде 
втек&ли  за  Пороги  с  пбльских  украййн-кресів,  ми  дббре  знаємо. 
Були  вони  вороги  не  королй  з  бго  короліітами-пан&ми,  а  всіх 
уріідників  и  всіх  замбжних  людей,  що  мусили  в  Хмелнйщину 
гблови  й  бороди  голити,  пристаючи  до  хмелничан,  як  пише 
Самовидець,  прибавляючи:  „Так  учинив  собі  дигівол  сьміх  пз 
люді5й  статечних".  Войнй,,  прбзвана  Руйною,  була  не  „за  віру, 
честь  и  свободу",  як  видумали  свого  ч&су  истбрики-невігласи, 
а  за  право  гайдамакувати  всюди,  де  постив  сякйн  чи  такий  поря'- 
док  прй,вний.  Почитателям  култури  не  годйцьця  пишатись  руйну- 


і 


42 


вчьне  ійіі  всібди,  поч&вши  від  Межигорського  Спаса  та  н  до 
Іршавського  костбла,  від  пустбшеньня  Москбвщини  в  Само- 
зінщвну  й  Сагайдащину  та  й  до  випйлюваньня  всбго  писаного 
Йдрукбваного  по  всіх  Староруських  город&х.  Щб  ж  до  слбва 
їрайгіна,  слйвлоного  в  нас  необй,чно  и  віршами  й  прозою,  дак 
вяк  сьвят&  и  лиЗба  нам  так,  як  рідний  край,  як  рідна  х&та,  тай 
пі,  отечества  ж  Украй йнськогб,  як  и  мбвн  Украййнськои,  ніколи 
булб.  Отйчество  н&ше — древня  Русь  Киевська,  родоначальниця 
І  си  Московськон,  так  як  староруська  мова  родоначйльницн 
»ви  й  письмйнности— спершу  Пбль'скои,  а  потім  и  Московськои. 
Заходившись  коло  вийсьнюваньня  свойи  позми,  годйцьця 
>  ні,  Небресі,  перестерегти  людйй  не  тямущих,  т.6  „сьвят&"  едй- 
I  ьтю  свойю  Русь  изьіхала  на  Украййну  через  те  тілько,  що 
кі  панй-Русь  поперевертались  Лях&ми  силою  многовікбвои  по- 
і  ики  Рймськои  в  Иольші. 

23.— П.  І,  строфа  XXIX  ж  таки. 
Ехйдно  й  під  Москву  втекав. 

Царським  послам  до  Богд&на  Хмелнйцького  всвбдн  й  міш- 
іне  и  мужики,  ба  н  самі  козаки;  ті  „статичні  лібде",  що,  по 
імовйдцю,  приставали  в  козаки  „задьлй  позбутьтіі  поббів,  на- 
)ів  и  кормів  незвичййних",  мовлйли  пл&чучи:  „Коли  б  дав 
іг,  щоб  нас  абб  востбчний  царь,  абб  король,  абб  хто-небудь, 
ііів  у  міцьн(  рУки"!... 

От  як&  бул&  коз&цька  держава!  Лібде,  прид&влені  (мовліїв 
імовйдець)  шарпаниною  добр  у  тих,  що  були  на  прелож^нстьві 
таршинували),  н4віть  статичні  рийці,  бурмистри,  купці,  з  ве- 
ІК0Н  бедй,  голились  по  козйцькій  мбді  и  пристав&лн  до  ко- 
лького війська...  Такі  лібде  щирим  серцем  прихилились  до 
юсточного  цари",  а  н&тто  нйгаі  Черьніговці  да  Сіверйне,  що 
лько  с  1634  рбку  почали  звитись  королівськими  підданими, 
лько    ще    13  год    помин&ли    на    єктеніях    королі    католика*) 


•)  И  досі  в  нас  ліюцьця  словом  кателик.  От  и  в  Котьляревського 
идона  не  знайшла  гіршои  лійки  зрідникові  Енбеві,  як  „невірний 
ібдій,  кателик". 


1 


43 


Владисл&ва  Жигимбнтовича  замісь  „благочестйвійшого,  самодер- 
жавнійшого  (се  есьть  не  підвл^дьнЄго  ні  п&пі,  ні  пан&м-королИ- 
там,  макгнатам)  великого  государгі  Михайла  бедоровича...  Такі, 
кажу,  льбдв  щирим  сирцем  прихилились  н  горнулись  до  востбч- 
ного  цари.  Козйцькі  ж  верховбди  (найбілш  из  банітбванои  шляхти, 
стратйньців  да  с  тих,  шо  зрйдили  королй  и  Річ  Посполиту,  вба- 
чаючи перев&гу  козакотат4рськои  сили  над  пінською),  сі  не 
любили  крутбго  Москбвського  режиму  так  с&мо,  як  и  все  Русько- 
Лйтво-Пбльске  п&нство  й  шляхйцтво.  Вони  йшли  під  Московську 
протекцію  втйком,  аби  перебути  своіб  лиху  годину  між  х&ном 
з  одногб  ббку  и  королем  з  другого  (бо  кблесо  фортуни  поверну- 
лось навпаки  коз&цтва)  и,  в  лиці  свойх  верховодів,  козак  справді 
таки  „ехйдно  під  Москву  втек&е",  як  се  незабаром  и  вйявилссь 
у  Вигбвщину. 

24.— П.  І,  стр.  XXX. 

Там  видумавши  договори 

(С  царем  востдчним  утікач!) 

Що  договбру  с  царськими  бо}ірами  р.  Б.  1654  не  булб  в 
козаків,  про  се  охбчий  чит&й  у  закінчаньні  трййтего  тому  Ку- 
лешйвого  твбру  „Отпаденіе  Малороссіи  отг  Польши",  дарма 
що  козаки  ХУІІ  віку  товкли  про  бго  так  скшо,  як  и  козако- 
мйни  XIX- го. 

25.— П.  І,  стр.  XXXI. 

У  двох  вони  нас  роспинали. 
Вдвох  сиротину  доконали, 

З  вовчицею  голддний  вдвк. 

Пгянйй  кобзйрь  Тарйс,  біючйсь  лобом  об  знану  в  Петер- 
бурьсі  „скйлю*,  сьпівав  про  двох  великих  творьців  н&шои 
шч&сноі  показ&дькои  будущннй,  про  Петра  Первого  и  Екате- 
рйну  Вторую: 

Се  той  Пйрвий,  що  роспин&в 
Шшу  Украййну, 


44 

А  Втор&я  доконала 

Вдову  сиротину... 
Кати,  кати,  людоїди!  и  т.  д. 

Як  пишлй,  цариця  Катерина  Велика  цяцькбваною  кгалйрою 
т  Дьніпру,   дак   малібсінька  б  то  дівчинка,  на  рук^х  у  матери, 
казала    пучечкою    на    цицьку,  и  за  се  вробилась    непрошчено 
ішною  помйршею  душйю.  У  пьяного  кобзаріі  вон&  говорить: 

Чи  я  знйла,  ще  сповита, 

Що  тйя  цариця — 
ЛйЗтий  вброг  Украййни, 

Голодна  вовчиця! 

26.— П.  І,  стр.  XXXIII. 

Що  единйтись  нам — дурниця. 

Юзефбвичова  к&верза  накбила  такого  лиха,  що  Русинй- 
ідйти,  сі  недолйшки  й  вірою  та  й  самою  мбвою,  виставили  в 
броді  Староруського  кнгізя  Лйва  Даниловича  сьтяг  розьеди- 
йньня  Руси,  осьвятйвши  ?г6  фанатичнбю  тар&совщиною.  МлИві 
бзумом  у  розлуці  з  н&шою  Старбю  (Кйевською)  и  Новбю  (Мо- 
ковською)  Руссю,  не  здужають  вони  поратись  коло  истбрии  са- 
осьтійно,  и  переверзйють  на  всі  лади  костомйрщину;  В  имьії 
естатйчнйи,  пойезуййченои  народбвости  свойи  збивають  вони  с 
іштелйку  й  н4шу  молбдіж.  Достаючи  бо  дбма  цензурного  душ- 
інства,  кйдаецьця  вон4  на  отруєну  харч'  у  сусід...  Оцй  ж  під- 
іанена  сьліпбю  політикою  цензора  так  с&мо  розьділИе  нйшу 
'усь  на  сй,  як  розьділіїла  ійй  колись  церковна  унія  вк/пи  с 
олонізаціею. 

27.— П.  І,  стр.  XXXV. 

Що  не  спитйвшись  наіждМають, 
Останьній  упокій  хапають, 

Як  в  наших  пращурів  Орди.  . 

Е  новоруська  послбвиця:    „Не  в6  время  госьть  хуже  Тат&- 
ина".  Се  пр6.вда.  Татбрина   мбжна  булб  позбутись   мушкетомг. 


4      о 


45 


луком,  ш&блею;  а  що  робити  з  морйільнім  одорбблом?  Наїде  не- 
сподівано, и  кидай  свой  розгбрнуті  книжки,  роспбчаті  рукбписі, 
задумані  стихбтворі.  Тим-то    Пушкин    благ4в  Господа  Ббга  спа- 

с&ти  бгб — 

Отг  уснпителя  глупца, 

Оть  пробудителя  нахала. 

28.— П.  І,  стр.  ХЬІ. 

Кгаз^ччиками,  друкарями, 

А  в  справах  судових  крупками 

ҐІеревернулись  Гаццуки, 
Ті  що  козацтву  допекали. 
Як  на  Вкраййні  рандували 

Всі  мита,  промита,  шинки. 

Від  одного  такого  потбмка   Украййнських   Шейлбків    осте- 

регАв    мого    тезки,    праведний    йнок    науки.    Осип,    а  понаській 

Иськб,  Бодйнський,  автор    „Наських   Украййнських  Казок  Запо- 

рбзьця    Иська  Материнки:  „Се  Жидбк    підлиза    (мовліїв  не  раз 

Иськб  Материнка).  НенАвиден  він  був  мені  ще  й  студентом,  як 

лестйвся  до  мине  по  моїй  професурі.  Бережись,  п&не  брате:  він 

поти  лашчитимецьця  до  тйбе,    пбкіль   засуне   своіб  загребущу  в 

твоиЗ   кещйню.   И   справдилося    віще    слово    нашого    пр&ведного 

йнока.  Так  гарно  Москбвський    Шейлок    обідрав    могб  тезка,  як 

мужики  земляки  тепйр  облуплюють  у  его  в  леваді  липи  *),  кохав 

и  догляд&в   их   десйтки    рбків.    Літер&тор    П03ВЙ.В    літератора  в 

окружний  суд.  Тезко  мій  погордув&в  явитись  перед  судьді,  знавши, 

що  нічим  вони  не  луччі    від  Московського    ІПенлбка  п  „по  не- 

явкіі"   заплатив   стілько,    ск(лько  той  налічив  на  §го;  а  налічив 

на  бго  літератор    іуда    не   трйцьцять    сьрібляників,  а  тисячу  н 

дьвісьті. 

29.— П.  І,  стр.  ХЬІІІ. 

Почезли  й  чеські  лиходій. 

Що  хваляцьця  сьвятйм  добром. 

Що,  мов  о  півночі  злодій, 

Рошшарпали  наслідьній.  дом,  — 

*)  Невидимому,    вь  втомї.    м'ЬстіЬ    автором'ь    ііропущенн    слова: 
„а  він". — Ред. 


і 


46 

Що  материзною  ділились: 
Бо  тихі  с^стьрі  опизнйлись 
Дохбдити  свогб  судом. 


ЗО.— П.  І,  стр.  ХЬІУ. 

И  мудьрі  судьді,  що  закону 

Держяцьця,  мов  кожуха  вош. 
Що  злодіяці  обордну 

Придумують  над  всіх  сьвятош. 

Був  у  Борзьні  такий  судьдя,  на  прізвище  Сьвятоша  (пошіпа 
зипі  о(1іо8а).  М&ла  тоді  Г&нна  Барьвінок  за  воротьми  в  себе 
парк,  обнесений  навкруги  оградою.  У  тому  п&рку  п&слись  удбнь 
ійй  кбні.  Кіюч  од  паркбвих  воріт  був  у  кучера.  Огр4ди  нігде 
не  порушено.  Найлуччого  кони  виведено  серед  білого  дьня,  и 
близькі  сусіде  б&чили,  як  тим  конем  іхав  хтось  у  Борзну,  та  ду- 
мали, що  се  пй,ні  іюслбла  поденщика  на  пошту.  Судьдй  Сьвя- 
тоша роспочав  сьвій  Саломбновський  суд  питаньнем:  „Ви  'вину- 
ватите сего  чоловіка  в  уголбвному  преступленіи"?  та  й  справдив 
злбдія. 

31.— П.  І,  стр.  ХЬУ.' 

И  Каинй,  що  пляму  носять 

Клятьби  сьвятди  на  чолі. 
У  ті  віки  нас  переносять. 

Як  жер  брат  брата  на  землі... 


Истбрики  первобутьнби  култУри  оповідують  про  'днбго 
дикйрського  царк&,  ню  вітьтіів  у  живого  бр4та  рУку,  жжАрив 
тут  же  на  жарУ  та  й  изьзів  перед  очима  в  бго.  Такбго  вже  нема 
в  нас  „на  слбвній  Украййні",  хоч  ми  ніколи  не  забудем,  як  у 
самому  сйрьці  Сьвяторуськои  Землй,  в  Кйевщині,  князь  Рібри- 
кович  осьліпйв  князя  Рібриковича.  От  же  й  я,  Небрйха,  бачив 
на  свой  бчі  такбго  бр&та,  що  ів  не  ж&ривши    на   огні,  сестрині 


І 
1 


47 


сйрце.  Знав  я  осббисто  й  товстелезного  п&на  Лусту,  пю  пози- 
вавсь ис  сестрою  за  материзну  и,  пройгр&вшн  в  суді  справу, 
мстивсь  на  сиротині  по  днк&рській.  Що  дьнгі  вст&вши  зза  обіда 
й  закуривши  лвЗльку,  гукни  бувало:  „Хлбпці!  а  ведіт'  сюди  су- 
цігу"!... Хлопці,  замісь  вести  суцігу,  несли  вдвох  куліі  соломи, 
так  н&,чв  ведуть  кого  під  рУки.  „Кладіт'  суцігу"!  Кладуть.  „А 
всипте  ж  ій  ис  сбїьню  малахаїв"!  Хлбпці  витягйють  изза  пояса 
по  малахай,  аііаз  по  карбачу,  аііаз  по  нагай,  аііав  по  канчуку, 
аііав  по  батогу,  та  й  бгйть  солбмьяного  кулїі,  пбкіль  бідолаха 
розьвйжецьця  на  перевеслі  та  візмецьця  солбмою.  А  Луста  при- 
говбрьбе:  „А  що,  суціго?  смашні  мой  нагай?  Знай,  як  позив&тись 
из  бр&том,  и  таке  йнше. 

Міз  симй  двомі  типами  козако-украинщини,  насьлідуванои 
од  найдикших,  мбже,  ВарЛгів,  була  ще  и  ось  яка  сусьпілносьть, 
ва  доказ  правдйвости  старосьвіцькои  пісьни: 

Ой  ви,  Запорбзьці,  ой  ви,  молодйі! 
Повдавались  'дйн  у  'днбго,  як  брати  ріднйі. 

Назьбір&в  колись  брат-сестроід  якйхся  шпаргйлів,  служачи  десь 
у  Черьнігові.  Родич  5г6  пише  до  йго  с  Петербурга:  ^Дай  Косто- 
марову переглбдіти  твій  архйвець.  Не  буде  в  5му,  як  бачив  я 
в  тйбе  на  хуторі  білш  півпУда  ваги.  Я  й  заплачу  пошті.  Може, 
Костомйра  що  й  зьліпить  из  бге,  а  в  тйбе  сі  мишачі  недбідкн". 
А  сестроід  відпис&в  рбдичові  кбротко  й  }1сно:  „Нех4й  попереду 
Костом&ров  пришли  мені  тисячу  карббваньців". 

Як  раз  так  изробйв  и  Луста,  живучи  не  в  Черьніговщині, 
а  в  Полтавщині  и  не  зн&вши  про  сестроідову  відповідь. 

„Исторія  Руссовь",  під  назвою  Літбпись  Коніського,  довго 
були,  між  н&шими  письмак4ми  такбю  скарбівнею  ріднои  бувал- 
щини,  як  опісьлгі  зробилась  Кулешбва  „Літопись  Самовидца". 
Сам  Куліш,  ище  бувши  гимназйстом  и  служивши,  при  лпхін 
годині,  в  канцелярій  Ніженського  лиц^я,  переписав  іпй  директо- 
рові лицея  Зккебладові.  Зробившись  пбтім  учителем  двох  синів 
у  пана  Ильляшйнка  в  Переїіславшині,  чув  од  бго,  що  автокгрйі|» 
сійи  літбпнсі  він  б&чив  у  свогб  рбдича  Луста,  а  Лусьті  ся  диво- 
вижа перейшли,  від  егб    рбдичів  по  м&тері,    Коніських.    Стблася 


48 


49 


іс  ся  розмова   за  обідом    по   прислбвью:    „про    вбвка    помбвка". 

Цось  під  рундукбм   загуркотйло.    Позиря/в    пан  Ильляшйнко  в 

)ікн6:  „Сбгбдьиі  (к^е)    ми  б^дем    без    обіду:    Луста  приіхав\.. 

Справді  двбе  гайдуків    почали    вив&лювати  з  укладистои  брички 

^.трашйнну   тушу.  Насилу    вивалили.    Ввіходить  у  столбву    таке 

і^ивбвище,   що    вже    теп^р  и  не  поб&чиш  на  Вкраййні,— забуток 

'гих    вйлетьнів-лгодоідив,    що  проковтнули    Полщу  та  й  закусили 

"рпоборбнними  земляками.  Пйкою  й  пузом    булб    вонб  схбже  на 

.троіда,  тілько  був  Удвоє  завтовшки.  ДУмаю,  що  над  обомі  сими 

ссбрдими  чи  вапеклосйрдими    погкньцями    справдилась    ирбнія 

ііопоруськои  пісьні  нарбдьнби: 

Хорошб  тому  на  світі  жить, 
У  кого  нітг  стмда  вг  глаз&хь, 
Нітг  стмда  вь  глазахь,  ни  совісти, 
Ніть  у  молодца  заботушки, 
Вт.  ретивом  сердці  зазнобушки. 

Під  Лусту  за  столом  підставлено  два  дзиґлики;  він  гупнув 
на  нх  так,  що  все  здвигнулось,  и  загукав,  мов  у  заізднбму  дворі: 
„А  щ6  в  вас  й  обідати?...  Ге!  борщ  и  к&ша!  та  ще  й  дьві  к&ші! 
пшонина  до  борщу,  гречй,на  до  м&сла...  Ні,  хлопче,  не  хапайсь 
прийм&ти,  постав  их  перед  номнбю  обідьві".  И  по  сій  мбві  по- 
ч4в  собі  виколуплювати  пшонгіну  к&шу  з  горщика,  приговбрюючи: 
„Пшонина  до  борщу,  греч&на  до  м&сла",  аж  поки  вишкрябав  до 
дна...  „Ні,  ні,  хлопче!  не  прийм&й  геть  борщу!"  гук&в  сопучи, 
и  сим  рббом,  як  мовліів  той  Крилбв, 

И  щи  и  кбшу,  все  прііль. 

Совус,  печеня,  десерт— все  втонуло  в  Лустииому  чйреві,  н^че  в 
тогб  знанбго  на  Волйни  прожбри  Данйлка,  що  потішав  ним 
гостей  своих  Косьтянтйн-Васйль,  князь  Острбзький,— тогб  Да- 
нйлка, що  зьзід&в  за  обідом  ціле  теліі,  випивав  с  цйбер  оковйти- 
орілки  н  не  був  нікбли  ні  сит,  ні  пьян. 

МовчЬ  сопучи  пан  Луста,  пбкіль  жер,  плямкаючи  покаба- 
кчи,  а  як  пбдано  ему  люльку  з  довгелбзним  чубукбм,  тоді  по- 
ів  хвалитись  Літбписьсю  Коніського.  Засіло  в  памяті  в  Кулеша 


те,  що  він  каз&в    про    Коніського   й  бгб  автокгра«|)  да   тоді    ще 
бму  булб  не  до  автокгрйфів.  Як  же  вибивсь  нз  літописних  бре- 
хень земляцьких  и  згясував  Самовидцем  сьвіт   лібдям,    сед5{чим 
у  тьмі,  взял4    6г6   охбта    заіхатн    мимбіздом  до  Лустп.    Заіхав. 
Просить  показати  Літбпнсь  Коніського.  „НАщо  ж  ііігі  показувати? 
(відказує    брат    солбм-ьянои    сестри).    Коли  б  хто   схотів    ііііі  п 
мине  купити  да  покл4в  перед  номнбю  готбві  гроші,  дак  мбжна  б 
и  показ&ти".— „А  скілько  ж  би  ви  схотіли  грошей  за  сей  авток- 
гр&ф?"— „Тисячу    карббваньців"    (липнув  Луста,    наче   змбвпвсь 
из  сестроідом,  що  годився  б  ему  в  побратими).  Почувши  се.  Ку- 
ліш собі  думає;  „Ми  й  досі  не  дознались,  хто  скомпонув&в  тен- 
денційно  сю   химйрну    Исїорію   Руссов,  та  й  зупинились  на  дб- 
мисьлі,   що   нйю   хотів   піддурити  царицю  Катерину  Велику  так 
зв4ний  малороссійський  депутат  Політика.  А  щб,  як  нйю  підхо- 
див під  нйи  сам  Коніськин,  рівняючи  ійй  до  сбпьця  в  іпй  пере- 
їздах  по   Импєриі"?    От    и   к4же,    підхбдючи  штучно  під  лусту: 
„Тисячу  не  тисячу,  а  пятсбт  рублів  уторгували  б  ви,  колйб  який 
музбй   упевнився,   що  рукбпись  вАшу    пис4в  свойю  рукбю  архи- 
епйскоп    Гебргий    Коніський".— „Як  же  б  то  він  упевнився"?— 
„Ось  як.  Перед  вами  седйть  такий,  що   вміє   робити   £ас   зішіїе 
з  усйкои  рукбписі,  а  й  н^тто  старосьвіцькои.  Ся  наука   звецьця 
палеокгр4фія.  Я  вчивсь  ійй  у   сл&вного   палеокграфа,    академика 
Берйдникова  Якова  Ивйновича".— Дббре  (заговорив  тоді  Конісь- 
кого  потбмок  таким  лагідним  гблосом,  як  відказує  бувало  коро- 
лівським  посл&м   Хміль  Хмелнйцький).  Не  то  Гас  8Ііпі1о,  да  хоч 
и  всю  ійй  списуйте  собі.  От  на  с§му   столі   й   переписуйте   від 
і?оньцй   до  коньціі.  Хліба-сбли,    хвалити    Господа  милосердного, 
ви  в  Лусти  не  переісте.  Тілько  пйрше,  ніж  я  положу  перед  вами 
Літбпнсь    Коніського,    ви    положите  перед  номнбю  пятсот  карбб- 
ваньців. Як  прод&м  у  муз^й  за  тисячу,  я  вам  сі  пятсбт   готов  и 
вернути.   Я   чоловік  богобоязливий:  що  продай  за  тисячу,  за  те 
не  схочу  півтори  тйсячи  взйти". 

Куліш  издвигнув  тоді  Плечима,  та  й  покинув  богобоязливого 
чоловіка  мовчки. 


< 


4 


І 


50 


32.— 11.  1,  стр.  ХЬМІ. 

Що  .вік  учивсь,  дурним  ум^р'. 

Нарбдьня  гутірка:  „Вік  живи,  вік  учись,  а  дУрнем  умри", 
агбдуе  вони,  СокрАта,  що  мовляв:  „Я  тілько  те  зн&ю,  що  нічого 
зн&ю". 

33.— II.  1,  стр.  ХЬУШ. 

Бо  хтось  між  тих  ервсійархів, 
Новби  віри  патриярхив 

Так^  по  сьвіту  роспустйв. 
Що  ніби  Бог  ис  предку-віка. 
Як  не  создав  ще  чоловіка, 

Про  Єго  пекло  вже  'зробив. 

В  зпоху  настаньня  церковнои  уній  новбю  вїрою  звали  все, 
цс  пійшлб  від  Ангеляк4  Вйкнефа,  Чеха  Гуса  и   Німця   Лвбтера 

^.3  бго  сектантами.  Шоти  чи  Скбтти  сект&нти  нововірьці  переви- 
вали реліггійним  фанатизмом  не  то  католиків  из  их  Лойблою, 
та  й  найзавзятіїїих  новов{рьців,  таких,  як  той  Калвйн,  що  спа- 
лив свого  ж  таки  тов&риша-нововїрьця  на  малбму  вогні  за  не- 
згідне з  ним  розумі'ньне  суомудрого  пит^ньня;  йк  доводився  Син 
Божий  Богові  Оццйві  •  и  Сьвятбму  Духові?...  Бокль  ув  „Историі 
Цивилизаціи  Ангелин"  пише  навпростець,  що  нововірьці  Шбти, 
ІІГкбти,  чи  Скбти,  свов5  п&ству  зробили  безумною,  малв5ючн  перед 
ійй  тймннм  розумом  Бога  не  добродієм,  а  безошчаднйм  тир&- 
ном-харцизйкою.  Вони  бо  (речи)  вчили,  що  всіх  людйй,  опріч 
малои  хиби  частини,  зас/джено  на  віковічне  бідувйньне  ще  за 
их  животи,  а  дикими  картинами  никла  сі  побожні  фанаї'икй 
заткнули  за  пбяс  усіх  инквизиторів  и  тих  н&віть  п&пських  угбд- 
ників,  що  пит&ли  в  папи:  „Щ6  нам  робити  з  албикгбйцями?  Го- 
род их  мкемо  тепбр  у  своїй  силі  й  волі,  да  в  городі  баг&цько 
таких   людйй  не  знають  ні  сном,  ні  духом  про  йресь?  Боимбсь, 

;щоб  из  еретик&^ми  не  згубити  с  сьвіту  й  вірних  чад  единон 
соббрнои  й  апбстольськои  церкви"?  А  п4па  ненанепогрішимо 
відказав  им:  „Не  бійтесь  нічбго,  вигублюйте  всіх  до  ноги,  а  хто 


Г 


51 


помре  без  вини,  того  небесний  Отйць  наш  зн4тиме,  як  наградйти 
вічним  блаженством  за  корбтку  муку  від  меч&  й  огня"...  Оцб  ж 
у  „деяких  ересійархів,  новби  віри  патринйрхів"  Господь  Бог  та- 
кими муками  втіш4ецьця  й  пиш4ецьця:  по  их  бо  науці  ще  й  не 
^уло  на  сьвіті  ні  едйнои  людини,  а  пекло  й  невгавуща  геенна 
вже  були,  в  Господа  Бога  готбва.  Заздалегідь  (мовляли  сі  архи- 
пбпи  й  крутопбпи)  вільний  свій  час  потратив  Бог  на  те,  щоб 
іупорядкув&ти  як  найлучче  се  місце  вічних  мук,  так  щоб  ужй 
воно  зн4ло,  що  чинити,  скбро  згіівицьця  на  землі  чоловік,  образ 
л  подббне  свогб  сотворйтеля.  (Чит4и  охбчии  у  Ббкля  по  Бесту- 
жевському  перйкладу  „Исторіи  Цивилизаціи  в  Англіи",  бочки 
листків  295 — 358  другого  тому,  або  хоч  один  бочок  327;  в  аг- 
лицькому  оригин4лі  чит4й  охбчий  \*  главу  другого  тбму). 

34.— И.  І,  стр.  Ь. 

Бажаючи  и  нам  добра, 

Що  здобулись,  свобдди,  воли. 

Розуміньне  вбльнеи  вбли,  чи  слоббди  (свободи)  булб  в  нас 
нетямнб  ще  й  тоді  як  наші  Руські,  полякув4ті,  и  Польські,  щиро- 
пбльські  пани  осуджували  скрізь  по  козацьких  и  некозацькпх 
украйин4х,  по  так  зв4них  у  Уоіішііпа  Ье^иш  пустинях  „волі" 
ж  „слободи".  Самбю  назвою  таких  осйд — воля,  чи  все  одно  сло- 
ббда  (се  есьть  не  підлйглосьть  тому,  чий  по  королівській  граматі 
землй)  н4дили  вони  до  сЄбв  всйкий  люд  извітти,  де  він  мусив 
комусь  и  чомусь  підлягати,  відбучу  відбувати,  або  чинш  платити. 
Здавалось  нашим  прбдкам,  так  мужик4м,  як  и  панам,  що  нап- 
вйщче  блйго  •  на  землі  в  тому,  що  Запорбзька  пісьня  зве  „на 
серденьку  свой  воля".  Вонб  ж  бо  так  и  есьть,  да  тілько  щоб 
усйке  серденько  булб  доведене  до  вмілости  користуватись  волею, 
не  вшкбджуючи  нікому,  а  черес  те  й  самому  собі,— се  єсть,  щоб 
людина  вміла  орудувати  мечем  обойЗду-гбстрнм  и  палицею  об 
двох  коньцйх, — тим  мечйм  и  тіей  п4лицею,  що  звемб  воля,  сло- 
^бда,  непідлеглісьть.  Як  же  се  орудувати?  а  так,  щоб  у  молитві 
не  лукавнуючи  промовляти:  „С^рдце  чисто  со:ійжди  во  мніі,  Боліє, 
и  дух  прав  обнови  во  утрббі  мойй"... 

4» 


і 


62 


Хто  м&е  Сьвятй  Письмб  не  перед  очима  тілько,  а  в  рбзумі 
й  сйрьці,  той  знбе,  що  довелб  Жидову,  люд  справді  вибраний, 
люд  над  усі  богон&тхнені  лк5ди,  що  их  довелб  д®  тяжкби  неволи 
по  пужйх  землях  и  до  впослідженьня  у  всіх  язиків?  Те  саме, 
що  запротбрувало  нас  у  Татарську  й  Турецьку  невблю,  те,  що 
поробило  н&ших  руських  князів  и  панів  Лях&ми  и  Недолйш- 
ками,  а  в  н&ших  осадників  пустйнь-украйн  козацьких  и  неко- 
з&цьких  одьнялб  „збмлю,  текущу  молоком  н  медом", — те,  що 
н&шу  едііну,  сьвяту  едйносьтю  Русь  роздйрло  на  шматки  між 
Ляхбм  и  Німцем,  те,  що  по  сім  ббці  славутиці  ДніпрА  довелб 
нас  до  Шведчини,  а  по  тім — до  Коліівщини.  Не  рбзум,  честь  и 
совісьть  упосьлідили  нас,  ст&рших  на  сьвятій  Русі  братів,  а  тв> 
що  наші  мйнші,  та  розумніщі  від  нас  брати  Новорусси  звуть  у 
нарбдьній  пісьні — 

Прнткость,  бойкость  молодецкая 
И  хмелйнушка  кабацкая. 

За  ту  прнткость,  бойкость  молодецкую  и  хмелйнушку  ка- 
б:^цкую,  під  усякими  ійй  прбявами,  вихв&люе  нас  підсьліпуватий 
Костом&ра  и  пгянйй,  як  тймна  ніч,  Шевченко;  вихв&люе  за  нйи 
нас  чужозймня  підступна  прйсса,  и  пивно  вихвалювала  б  ише  н 
білш,  колйб  ми  як-нббудь  вернулись  до  козащини  й  гайдама- 
щини  під  новбю  гунею,  під  новбю  назвою  коз&цькои  вбли.  Про- 
славляють гербів  тіеи  спасйннои  б  то  воли  й  Новоруські  недбумкн 
по  кгазйтах,  журналах,  книжках  укупі  з  неуками, — так  с&мо,. 
як  прославляв  наш  балакучий  причепа  Ворбпіжець  из  н&шим  ге- 
нійальнйм,  да  полуписьменним  Черкасцем.  Да  шкод4  нам  добу- 
вати яким  би  ні  булб  рббом  Костом4ровськон  й  Тар^совськой 
поли  по  сусідзькому,  по  ворбжому  підшепту.  Идей4л  справдйш- 
нби,  нехимбрнои  воли  мусить  зрости  в  нас  р4зом  из  наукою  са- 

ознатьтй, — мусить  зрости  на  рідному  полі,  за  дбглядом  непо- 
ченого  Староруського  й  НоворУського  рбзуму,  рбзуму  двох  Ру- 

5й,  Малби,  да  старшои  віком,  и  Велйкои,  да  нарбдженои  не- 
[давно,  сйгб  п^гоньця  з  нашого  ж  таки  кореня.  Про  се  догбду- 
ІМівсь  йноді  пбтверезу  й  козаком^п  Кобз&рь:  бо  в  „дружнйму  по- 


53 

сл&ньні  до  мйртвих  и  живих   и  ненарбждених  Земляків"  ось  щб 
проббвкнув: 

Немб,  на  сьвїті  Украййни, 

Нема  нам  другого  Дьніпр&, 

А  ви  претйся  на  чужину 

Шук&ти  дбброго  добр&, 

Добр&  святбго,  воли,  воли! 

Несли,  несли  ш  чужбго  пбля 

И  в  Украййну  принесли 

Великих  сьлів  велику  силу. 

Та  й  білш  нічбго... 

35.— П.  І,  стр.  Ь. 

Як  предки  наші  панували, 
ІЦо  ратищем  лани  орали. 

Довліе  й  нам  так  панувать.  Козаки,  Хмелнич&не,  вирізуючи 
до  ноги,  вирубуючи  в  пень,  добиваючи  келеп^мн  и  лежачих 
своих  супротивників  під  н4звою  Ляхів  (а  вражими  Ляхами  була 
в  их  и  православна  шлгіхта),  мовлііли:  „Як  наша  земля  шчйс- 
тицьця,  тоді  вже  будемо  з  упокбем  панувати".  Допевнііючись 
вбли,  допевнились  вони  панувйньня.  Сам  Шевченко,  Бо}{н,  соло- 
вей нбвого  времени  по  стихотвбрному  кгйнію  свойму, збрйханого 
Тарйса  Трясйла  свогб  величає  п4ном: 

Вже  не  тьрі  дьні,  не  тьрі  нбчі 
Бгйцьця  пан  Трясйло; 

а  до  коз&цькои  черьни  промовлйе  от4манськими  вуст&ми: 

Отт4к,  діти!  дббре,  діти! 
Будемо  панами. 

Коз&цький  же  панегйрник,  Костом^ра,  у  своій  „Руйні"  про- 
писує, що  знАчні  козаки  справді  запанували,  тілько  як?  Год 
черес  пятн&цьцять  по  Хмелнйщнні  робили  вони  свогіми  крепа- 
к&ми  „старйнних  козаків",  тих  самих  потужників  свогб  бунту, 
що  бувало  Хміль  Хмельницький  гук&е  до  них:  „Гей,  козаки,  діти, 
дрУзі,  небож&та"!  И  мусимо  признатись,  що  пани,  ті  що  их  л4яло 


4 


54 


козбцтво  пашіГіпиками,  Ляхами  и  гукало:  „Гей  вйрілсмо  вражих 
Ляхів,  гей  що  до  однбго"!  Не  самі  ті  пани,  що  дорекали  им  ко- 
няки, як  Адамові  Киселеві:  „Твой  Руська  кісьть  оброслб,  Поль- 
ським мисом",  да  й  родовиті  Ляхи  не  налягали  так  на  свойх 
мулшківхліборббів,  як  налягйлн  козаки  запанівши.  Петро  Скбркга, 
ісііуйт-речніїк,  докоргів  бувало  Варшавське  вельможне  панство 
тим,  що  мужики  роблять  за  них  усгічину,  тілько  не  мбляцьця  за 
панів  у  костилі.  От  же  про  козаків,  що  поробились  пан4ми,  дой- 
іков  до.  нас  пе])йказ,  що  за  них  мусили  мужики  и  Богу  моли- 
тись. Коз&к  запанівши,  гукав  свойму  крепакові,  повалившись  на 
ііуховики-перйни:  „Хлопче!  перехристй  менй"... 

Наст&вник  великого  князя  Литовського,  Сигизмунда-Авгу- 
ста,  Михалб  Литвин,  сурово  пише  про  Литворуську  шлйхту,  що 
вон4  прокинувшись  ур&ньці,  гукАла  с  постели:  „Вина!  вина"!  да 
її  егб  землякй-панй  не  глумувй,ли  так  у  роскбшах  свойх,  як 
нАші  козаки,  поробившись  пан4ми.  Чит&й  охбчий  у  Костом6,ри- 
ній  „Руйні"  донбс  царйві  від  Стародубського  полкбвника  Рб- 
славця,  и  не  дивуйся,  що  Костом&ра,  перепечатуючи  такі  доку- 
менти, козакомйнствуе  по-Тар&сівські  так,  що  Небрйха,  як  и  сам 
бгб  тезко,  повертав  „Тар&сівство  да  Костомарство  в  бешчйсьні 
брйхні".  (Розгорни  охбчий  моїб,  Небрешину,  позму  на  дбписді 
до  пісьни  І,  до  строфи  ХХУП). 


* 


36.— П.  І,  стр.  ЬІ. 

За  те,  що  из  людей  дер  лики. 
Не  вдержав  булави  й  Юрась. 


Коз4цькі  в&таги  чеплялись  до  Юрася  Хмелнич^нка,  БогдА- 
нового  сина,  пбти,  пбкіль  він,  архимандритуючи,  а  пбтім  потурт 
накуючи,  прощйндрив  батьківські  крівАві  скарби  та  з  біди  по- 
ч&в  дйрти  шкуру  ж  жиьйх  Жидів  ба  й  Жидівбк,  вимагйючн 
грбші  та  й  знов  грбші  на  піддержку  свогб  потурн&цького  геть- 
манув4ньня  під  султбнським-титулом  Сарм&цького  кніїзя.  Був  се 
справді  такий  герби,  як  Шевченків  идейАл  ГалайдА,  що  про- 
мовляв до  свойя  кохбнки  (а  над  нби,  мовлйв, 


> 


г 


Крашчои  нем4е. 
Ні  на  небі,  ні  за  нйбом. 
Ні  за  синім  мбрем). 

От  що  він  промовлїів  до  нйн  козакуючн: 

З&втра  вночі  у  Чигрйні 

Сьв>ічоний  достану... 
Д4сьть  він  мені  сьрібло-злбто, 

Дасьть  він  мені  сл&ву. 
Одягну  тебй,  обую, 

Посаджу,  мов  п4ву, 
На  дзиґлику,  як  гетьманшу,  и  т.  д. 

От  яким  рббом  недолюдок  Юрась  Хмсленко  пбти  здобуває 
крів&ве  сьріблб-злбто  и  разбиш4цьку  сл&ву  про  свойх  коханок, 
пбкіль  пустив  у  грядущі  віки  прнслбвье:  „За  Хмелнтіцького 
Юр&ся  пуст^  ст&ла  Украййна,  звелася"...  Описуючись  тоді  їі  за 
власні  шкУрі,  козакй-гандамаки  оступились  гйть,  а  Султан  прн- 
сл&в  бму  шовкову  петйльку. 

37. — П.  І,  строфа  ІЛ  ж  таки. 

Коли  два  кажуть  пьяний,  годі... 

Е  в  нас  прислбвге:  „Коли  два  кйжуть  пгяний,  дак  лягАй 
спбти". 

38.— П.  І,  стр.  ЬІУ- ЬУ. 

Хто  схотів  би  знати,  як  мій  тезкб  здобувся  на  таку  теозб- 
фию,  нехйій  ув&жить,  як  перевернули  шило  на  мило  проте- 
станські  архипбпи  да  й  н4ші  таки  крутопбпи,  що  про  п^кло  іі 
рай  оповідують  хиб&  трбхи  не  так  правдиво,  як  старА  Дубймиха. 
Я  ж,  Небрйха,  опріч  Ббкля  (дописка  до  пісьнн  І,  строфи  ХІЛ'ПІ), 
вкажу  им  и  на  Б4йронів  стихбтьвір:  ТІїе  Ргауег  оГ  Хаіиге,  щоб 
не  закрутилось  так  у  кбго  в  голові,  як  у  могб  тезки,  ПанькА. 


56 


57 


39. — ПГсьня  II,  строфа  II. 

Чи  бута-товмача,  ярйзу. 

Що  чужоземні  мови  знав. 

Слбво  бут  синонім  слова  товкмач,  або  товм4ч.  Остров  на 
:;ьиіпр(  Буцькин  (Бутовоький)  звавсь  и  Товмаківкою  чн  Токма- 
ївським.  Ярйзою  у  козаків  зв4вся  війсковнй  глашатай,  оклич- 
нк,  чи  то  б  то  герольд,  перемовник,  парламйнтор-,  або  те,  що  в 
.'уреіцині  звйцьця  кавйс.  У  кобзйрьскій  думі  про  Кішку  СамШла 
і.півйють: 

Тілько  Ляха-потурпак&  не  рубАйте 
Міждо  ВІЙСЬКОМ  дьля  порядку 
За  ярйзу  військового  зоставлййте. 

У  дивній  Московській  полйціі  земські  яриги  чи  ярйжкн, 
ак  с&мо,  як  у  Турйщині  й  дбсі  каваси,  носили  йрко  фарбовану 
діж  и  при  церембніях  ийшлн  попереду  з  лоп&тою  й  метлою  *), 
ропишчйючи  дорогу,  абб  й  хап&ючи  невпокіннихт,  людйй  під 
горожу,  у  Запорозьців  такий  ярйза  (певно  те  ж  с4ме,  що  й 
рйга),  чолов}Іга  ярий,  сердитий,  по  прізвищу  родич  н4щого 
тароруського  яр-тура  Всеволода,— такий,  кажу,  ярйза  військб- 
ий  у  запорбзьщ'в  бував  звичайно  чулсозймець  и  проГідйсьвіт. 

Смакуючи  в  'цбму  дорогому    знайдорбжчих    уламку    н&шои 

іднои  Иліййди,  що  ійй  вь  очевидячки  погубили  паліііки-козакй, 

спогад&вши,    що   их  дйкше  кат  татйро-турйцьке    пустбшеньне 

)родів  Староруських  и  пінських  замків**)  их  лита   нен&внсьть 


*)  Кав4с,    уворужений     по    самі    .зуби,   має    вь  руках  не  метлу    а 
і'адвг&н.    От  и  в  тій    же    таки    думи    сьпівйють: 

То  Лях-потурнкк  чогось  догадка, 

І  Сам  на  чердкк  виступкв, 

Турецьким  бі'лим  завивалом  махкв. 
Раз,  то  мовить  по-кгрбцькій  (мові),   " 
А  вдруге  по-турбцькій. 
д      ')  Як  увійшов  Магамет  IV  у  Подбльский    Ккм-ьянець,     дак    пер- 
ім 8г6  велїньнем  було — приставити   сторбжу  до  всіх  архивів. 


ч 


ї 


до  всяких  письмен,  чи  то  руських,  чи  то  Польських,  чп  то 
Жидівських  н  до  всяких  друків — не  то  повибивали  с  кобзар- 
ських голів  такі  рапсбди,  як  дума  про  Кішку  Самінла,  да  ще 
(позатир&ли  сьлідй  „соловгів"  я  старого  н  підстйрого  времсни, 
віщих  Боянів,— годицьця  нам  уд4рити  чолбм  перед  Клйземськимн 
та  Москбвскими  Русичами,  що  хоч  не  хутко,  да  вйрятувалп 
таки  наш  Староруський  край  я  спід  Монгбльськоп,  и  спід  Козако- 
Тат&рськои,  и  спід  Ляхо-Рймськои  дйчи  (Ляхо-Рймська  дйча 
ніби-то  просьвічена  „прегордою  Латиною",  була  нандйкгаа  в 
свойму  атавйзьмі  и  нй.шій  рідьнін  Старорушчині  найшкодлйвша," 
як  се  вбачаємо  й  дбсі  на  кривомбвності  прози  й  стиі4  в  рідьній 
нам,  та  попсбваній  Галичині  и  на  ійй  анти-Руських  тенденціях 
у  ійй  пресьсі).  А  вд&рити  таким  чолбм,  як  наше,  буде  нам  п 
чесьть  и  подбба  тілько  тоді,  як  при  сбму  чоломі  поминемо  віпе 
іга  еі  віисііо  найбілших  подвижників  духбвноі  Руськои  и  госу- 
дарственнои  своббди,  —  помянемб  пресл&вними,  найславніщими 
их  пбдвигами...  Духбвнои  Руськои  своббди  не  подужає  ніяке 
деспоцтво,  нічий  й  нійке  в&рварство,  нічий  и  ніякий  атаїійзм. 
Се  ж  бо  й  6  наука,  широко  розумбвана,  та  вобгосьвітьня  влади- 
чиця й  п&ні,  що  пройняла  нас  наскрізь,  организув^лась  у  п4ше 
дУманьне,  а  ся  спасенна  наука  зросли,  й  воплотгілась  у  нашому 
рбзумі  за  підмбгою  тих  шкіл,  що  панас&джували  сі  подвижники, — 
хто  б  вони  ні  були,  чн  самі  царі,  чи  царьські  радьиі  пани,  чи 
их  прибічники  и  такі,  як  Долгоруко  великий  у  Петри,  Великого 
вимаг&лники. 

У  Могиліінських  н&ших  шкблах,  н&гоньцях-вовчках  чулсо- 
Лднои  полщйзни  да  мйртвои  схол&стики,  придавлено  духа  Ста- 
роруськои  народбвости  н^шои,  як&  б  вона  ні  була  до  нападу 
латинизбванои  полщйзни  на  н&шу  рушчину.  Н  тоді  ж  то,  як 
придавив  нам  духа  просл&влений  учйнимн  Петро  Могила,  н&ша 
старод&вня  рушчинй,,  рідна  полумиейчнему  тепер  уж4  Боянові, 
„соловьбві  старбго  времени",  осіла  вниз  из  верховітьтя  Старо- 
руського миру,  сказати  йнше — верховітьте  н&ше  померзло  їі 
повсих&ло  від  Пбльсколатйнського  холоду,  від  схолйістико-Рйм- 
ського  алемйнту.  Пани  н  князі  пкш'і  переставали  бути  сііражнею 
Русьсю  ще  й  тоді,  як  не  переставали  молитись  ув  одьній  церкві 


І 


68 


з  нарбдьнім  н&товпом:  бо  вже  мбвою,  звич&ем  и  нарбдьнбю  впо- 
дббою,  без  воротьтїі  наз&д,  полічились,  „вирубали  Ляхом",  як 
мовл>Іла  геть  опісьлй  вже  нарбдьня  пі'сьня  *);  а  сполячений  и 
ііезуйчений  Волбх  Петрб  Могила  усьвятив  се  полйченьне  псевдо- 
православною,  по  польскій,  тимчасбвою  наукою.  И  тоді  ж  то  наша 
Старорушчина,  та  що  ійй  й  теперенькі  ще  не  зйрозумілн  гарйзд 
пі  козаком&ни  з  одного  ббку,  ні  ляхомАни  з  другого,  так  с4мо, 
як  и  москвоманн  с  трейтбго,  а  западом^ни  ш  четвертого, — тоді 
к  то,  кажу,  наша  рідна,  прйведно  нарбдьня  Рушчинй,  повимір6,ла 
вкупі  8  неписьменними  позтами  н4шого  рідного,  м&териного  слова 
я  дивились  на  ійй  впмір&ньне  високовч^ні  Могиліїне  байдужно... 
Так  би  ми  почезли  до  'ст&нку  без  ув&ги  на  н&ше  зниканьне  віт 
так  зв&них  сьвітйл  тогочасбвих.  Но...  о!  се  велике  й  спасенне. 
Но...  нйгаі  рідьні  брати  Кляземські  й  Москбвські  Русичи,  по- 
кидіючи  мертве  мерьціїм,  домудровйлись  до  такби  прбсьвіти,  що 
спорудили  антипода  Могил}їнськои  Духбвнои  Академии  —  Мо- 
сковський Нмпер^торський  Университет,  а  той,  дишучи  правим 
духом  Вгіклефа,  Гусса,  Лйтера,  оплодотворйв  наш  неплідний  ужй 
рбзум,  и  ми  сяк  так,  за  их  підпомогою  й  осьвітою,  вродили 
університет  Хйрковський.  Московщина  дал4  Старій  Рутинні  за- 
хист од  Монгбльскои  дичи,  Харківщина— од  Поляколатйнськон. 
Стара  Русь,  не  дознйвши  папських  мук  за  віру,  обнялась  и  в 
Москві  и  в  Харкові  з  брат&ми  Новорусами.  От  коли  тілько,  не 
пйрше,  додумались  н&ші  втекачі  и  там  н  тутенькі  до  сво^и 
Староруськои  побогінщинп  й  покобз4рщинн.  Рбку  Божого  1819, 
тоді,  як  народивсь  на  сьв(т  мій  тезкб  Куліш  (не  здивуйте  за  сю 
споминку,  панове  козакомани,  та  й  йнші  м&ни),  у  Харкові  князь 
Ц^ртелев  напечатав  пйрвнн  з  десйток  улймків  Илійадн  й  Одис- 
сйн  Староруськои,  забутои  вже  в  простолюдьді,  що  гордув&ли 
ним  козакй-панй,  карабкаючись  на  Московські  високбсти  так 
імо,  як  их  нобилитбвані  предки  кар4бкались  на  високбсьті 
Ибльські.   Через    шісь   рбків    Михййло    Максимбвич,    перепечА- 


*)  Ой  п-ье  Сква  и  гуляє, 
Ляхбк  вирубке 


і 


■—^^^ч 


59 


тавши  Цйртелева  н  де  в  чому,  Лко  невіглас,  поправивши,  до- 
бавив до  6г6  яьбірничка  що  зо  дьві  (неапокріїфбваних)  думи. 
Малйсенька  кринйчинка  занедбаного  письмйніїпмн  людьми  на- 
шими сьпі'ву  Староруського  ледь-нЄледь  задзюркотіла  баіідужіїим 
проміж  письменниками  бурч4чком;  от  же  він  бурч&в  собі  пророчо, 
и  прорбчо  вразив  сйрце  двом  таким,  що  на  родУ  им  було  на- 
писано розворушити  й  так  и  сяк  гаснуче  багатьте  в  Старорусь- 
кому розумі  й  серьці.  Максимбвичів  зьбірник  1827  року  загово- 
рив принадьніщ  усіїкого  віршувапьня  й  прози  до  Костомарова  в 
Хйркові;  далеко  повиіщий  Максимбвичів  зьбірник  1834  рбку 
промбвив  так  с&мо  до  КулешА  в  гброді  Игоря  СьвятослГівпча, 
де  пЄвно  жив  и  сьпівав  про  бгб  бессмертний  творець  „Слова  о 
Полку  Игореві". 

Про  факт  одушевлЄньня  Старорушчиною  пісеньнею  згАдуе 
Куліш  у  свойх  споминк&х  про  Костомарова  („Новь*  1885  рбку), 
и  на  йго  про  сю  річ  оновіданьня  подививсь,  як  теліі  на  нові 
двйрі,  якйіі  ся  Случйвський,  СьліпчЄвський,  чи  ГлупчЄвськин, — 
не  памятйю  дббре,  як  звуть  на  прізвище  придуркуватого  писаки  *). 

На  останок  Лукашевич  Платон  р.  Б.  1836,  через  сімнаць- 
цять  років  посьлі  кніїзя  Пертелева  появйв  на  сьвіт  велйкоп  ваги 
кобзарську  дУму  про  Кїіпку  Самінла.  Ие  згадуючи  тутенькі  п]»» 
йнших  подвижників  н&шои  Старорушчини,  бт.ю  пйрвий  чолом  у 
зЄмлю  перед  н&шими  брат&ми  Новорусичами,  достойно  званих 
Великою  Русьсю  пйред  нами,  Русьсю  Малою.  Бгю  чолом  за  тоіі 
захист,-  що  вони  зробили  вь  сЄбе  й  у  нас  науці,  та  й  за  само 
росповсйдненьнє  науки  по  старих  и  по  нових  Руських  займи- 
щ&х.  Без  них  би  ми  проп&ли,  як  ті  Обри,  що  зробились  у  пас 
прислбвгемь. 

40.— П.  П,  стр.  ПІ. 

Стойть  в  Турецькім  каюці. 

Перевбзьні  човни  на  Босфбрі  звуцьця  й  теперенькі  по  ту- 
рецькій каюк.  У  кобз&рській  думі  про  Кішку  Самійла  співають: 


•)  ЧитАй  охочий  у  кгаяйті  „Новое  Время",  188.5  рбку  в  фельетоні 
рецензію  Кулешйвих  „Воспоминаній",    нааеч4таних  в  журналі   „Новь". 


60 


Тоді  коз4ки  у  каюкй  скак&лн, 
тую  кгалйру  за  малбвані  бблавкн  бр&ли, 
Та  на  пристань  сьтягйли. 


41.— II.  II,  стр.  IX. 

Удвох?  до  й  баба  Талалайка 

Од  вас  обдх  до  нас  прийшла, 
Що  почали  від  Наливайка 

Верзти  про  мідного  вола? 

Впов&юпи,  що  Тар4с,  гром4дзьким  присудом,  седйть  собі  на 
н^бі,    Куліш    написав    до    бго   віршбваний  лист  (віршований:  бо 
прбза   т4менькі    не  в  мбді)  та  й  напеч&тав  у  „Дзвоні",  під  наз-  '• 
всю:  „До  Тараса  на  небес4". 

Проти  Кулешбвого  насланьнй,  прийшли,  відповідь  ніби  з 
нсбйс  про  б4бу  Талалайку,  а  справді,  як  опісьлН  виявилось,  тілько 
с  тогб  сьйіту.  Він  же,  думаючи,  що  Тарйс  відгукнувсь  до  бго  з 
нйба,  взяв  та  й  пропечатав  обидва  листи,  сьвій  и  Тарасів  у 
Харківському  „Южному  Кр&і"  1885  року. 

Тарас  у  свопму  відгуці  с  тогб  сьвіту  промовчав,  де  він 
оберт&ецьця:  бо  писарем  у  бго,  як  тепйра  зн&емо,  був  Микола 
на  тому  сьвіті;  сей  же  й  за  животи,  свогб  ще  звик  икгнорув&ти 
навіть  и  такі  документи,  як  Переяславськи  пакта  Конецьпбль- 
п.кого  (чит4й  охбчий  дописку  до  строфи  XXVII  в  пісьні  І  сійи 
позми);  а  вони,  сі  п4кта,  були  знбні  Костомй.рі  ще  тоді,  як  він 
поруч  працювали  в  ІІетербурсі  в  Импер4торській  Публичній  Биб- 
лиотйці  в  1873—1874  році.  Не  любив  тім4ха  признав&тись  у 
свойх  помилк&х:  думав  що  так  и  полетить  из  землі  на  небо  до 
Ббга  прй,вди,  аж  довелбсь  тинйтись  понад  Стйксом  у  Батька  Бре- 
хень. Церкву  за  ІІорбгами  збудував  ище  в  ХУІ-му' віці,  а  дорогі 
джер(5ла  про  унію,  що  надрукбвїіно  в  Парижі  р.  Б.  1864  двом& 
том&ми,  під  н4звою  Кеіасуе  Кипсуизхбш  АрозіоІзкісЬ  і  іппусії 
ОяоЬ  о  Роїзсе  0(і  Коки  1548  йо  гоки  1690,  икгнорув4в  до  самби 
смерти,  дарм4  що  Куліш  поклад4в  их  перед  ним  на  столі,  як 
він    госьтював    у    бго   в   Варш4ві, — та  й  випустив  четверте  вн- 


Д 


61 


д&ньне    „Богдана  Хмельницького"  с  тими  ж  брехнями,  що  пона- 
друкбвував  и  в  трййтбму. 

Як  я,  Небрйха,  читаю  Кулешів  стихбтьвір:  „Парбде  бес  путЛ, 
беш  чисти  и  пов4ги",  дак  и  думаю:  „Як  сбму  нарбдові  здобутись 
на  чесьть  и  пов4гу,  коли  мені,  Небрйсі,  довелось  написати,  що 
мій  тезкб — 

Усй  друкбване  гульт4йство, 
Тар4совство  да  Костом4рство, 

В  бешчйсьні  брбхні  повернув! 

Не  то  в  літературьніх  брйхнях,  та  й  в  учинках  свойх  бу- 
в4в  Костом4ров  бешчйстея.  Грбші,  зьбірані  по  Кулешбвому  по- 
чину, через  ред4кцію  „Основи",  перейшли  по  дурнбму  розуму 
громадїін,  у  бго  рУки,  и  він  зробив  из  них,  премію  свого  іімеїіи, 
м4вши  в  б4нку  власного  капиталу  сто  тисяч  рублів.  А  що  Ку- 
ліш б4чив  егб  над  Стгіксом  из  важким  гаманом  на  шйі,  дак  се 
малбвано  з  натури.  Мандрували  вони  вдвох  по  Нт4ліи  и  наймали 
по  готелях  удвбх  один  нумер.  Ур4нці,  вмиваючись,  Костом4ров 
8акид4е  було  з  грудйй  на  спину  гаман  из  грошима,  пю  з  нпм 
на  шйі  й  спав.  Нікбли  гамана  сбгб  не  здиймАп  умив4ючнсь  ііш 
шйі.  Куліш  и  пит4е:  Що  се  за  морбка  в  вас  на  шйі? — „Се  черь- 
ві'ньці",  відк4зуе.  „Дак  оцй  ви  таку  ваготу  вбзите  на  собі  в  до- 
розі"? Мовчить  на  се  пит4ньнє  „Микола,  козацького  письменства 
школа"...  Аж  ось  прбсить  у  Кулеш4:  „Позичте  мені  грошей". — 
яА  червіньці  хиб4  не  гроші". — „Черьвіньців  не  хочецьця  тра- 
тити"... Куліш  позичив  и  раз  и  вдруге  и  у  трййте,  так  що  Ми- 
кола завинувативсь  бму  аж  дьвісьті  и  пяддесйт  карббваньців. 
Вернувпіись  у  Петербург,  не  віддай  Костомаров  пбзички.  Куліш 
пііше  до  его,  що  грбші  сі  ему  тйлско  потьрібні.  Костомаров  від- 
писує: Нехай  вам  заплатить  за  мене  Кож4нчиков.  Тоді  вже  Ку- 
ліш накрутив  ему  цідулу  крУто.  Да  причина  наш  виявив,  що  в 
Єг6  рбдичів  по  б4тьку  нем4  прислбвгя:  „Словом  забьйш  білій, 
ніж  кийкою",  а  замісь  н4шого  прислбвгя  вонії  говбрять:  „Брань 
на  вороту  не  виснетг").  Одфжав  Куліш  пбзичку  своіб  не  хут- 
ко, н  все  таки  не  від  Микбли  самбго,  а  від  книгарй  Кож4н- 
чикова. 


62 


Кулешбве  лнстувАньнє  с  Тарасом,  що  посбджено  бго  ва  ко- 
ацьке   гайдамацтво  на  небес&х,  булб  так  лвббе  козакомйном,  як 
лїя    блощицям...    Гоголеве    слово:    „Тілько  скажи:  там-то  й  там 
^ивй   д^'рень, — зйраз   хтось  вискочить".   „Як  сьміеш  нас  ганьбу- 
і^тп"?   Се   слово    справдилось  на  мойм^  тезку.  Вискочив  такий 
іротн  бго  з  Гадяча.  Сл&вен  сей  гброд  тим,  що  руйнув&телі  коро- 
іівського  з&мка  Койдак^,,  Сулйминьці,  та  королівські  бунтовникі?, 
Іавлюківці,  сипали  там  вам,  так  сймо,  як  за  цари  1Іетр&  Маз^- 
шнці,   зрйдники   Петрови,  в  Києві.  Инжещрі  царські  обтин&ють 
іулб   вуші   Мазйпиньцям  шп4гами  за  их  неслуханьне.  Так  само 
шнйлн  й  королівські  с  Сулйминьцями  та  о  Павлюківцями  в  Г&- 
іячі.  Оцй  ж,  м&буть,  якййся  потомок   безухих  розбиш&к  возрев- 
ював  про  их  козацьку  чесьть  и  сл&ву.  З  Гидяча  вг  місяці  цьвітьні , . 
1885  року  пушчено  до  Кулеші  безйменний  заказнйй  лист,  и  він, 
ііко    историк,   ховбе    сей  лист  у  свойх  паперах.  А  щоб  знАли  й 
потомні    шанув&телі    пр&вди,   що   й   у   Кулеша  були  такі  глухі 
гаспедй,  як  у  псалмйста  (хто  б  ним  ні  був),  що  затикбготь  уші, 
чуючи    правду,    я    Небреха   Панько,  випрохав    ув   Олйльковича 
Панькб.  дбзвіл  надрукув&ти  при  моій  позмі  писаний  у  ГАдячі  гид, 
щ6  и  се  друкую,  копируючи  й  дику  правопись  безйменнное  (зіс!) 
карнавушенка. 

Гей  онуче!  Гей,  онуче 

Баби  Талалайки! 

Що,  скажи,  тебе  доводе 

До  гризьні  та  лайки? 

Чи  тебе  убогий  розумі 

Та  гординя  муче?  ~ 

Чи  бунтують  давні  мрій? 

Признавайсь,  онуче! 

Чи  то  зависть  невгамбнна 

До  чужоі  славм  ^ 

Мне  твоє  єхидне  серце, 

Мов  шматокь  халяви? 

Чи  мор&льне  давне  пьянство, 

Згубне  та  пекуче. 

Вже  тебе  затуманило? 


63 


Схаменись,  онуче! 
Та  дорога,  на  котору 
Ти  отг-се  сягаешг, 
Загорол?ена  для  тебе. 
Се  тьі  добре  знаешь. 
„Нашимг-вашнм'ь — сграхь  противне, 
Як  багно  вонюче; 
А  вже  жг  тутг  воно  и  пахне, 
Вибачай,  онуче! 
Мьісльїш'ь,  в  тебе  муза  хитра? 
Ні!  простоволбса... 
Підкуряй  кому  ти  зь  ней, 
Хто  не  май  носа. 

Зглянсь  на  вікг  твій,  та  пок&йся, 
Діло  неминуче: 
,  Вже  на  божій  ти  дорбзі... 

Гріхг  тобі,  онуче! 
(Кгазйта  „Южний  Край",  №  1421,  1885  року). 

Чув  я  від  Кулеші,  що  й  ві  Львові  письмакй-козакомани 
досадували  на  бго,  чбм  у  них  не  пит&ецьця,  як  ?му  про  що  ду- 
мати й  писати.  Показував  мені  й  печ&тані  в  кгазетах  стихб- 
творі  хриплйвои  Львівськои  музи.  Оц4  не  и  відказує  тим  капла- 
вухим  віршомазам  Куліш  у  „Дзвбні",  стихбтвором  під  назвою 
„С  хутора". 

Вітаючи  мого  лвббого  тезка  на  хуторі,  як  перечув  через 
двбде,  що  вернувсь  бідол&ха  с  тогб  сьвіту,  роспйтував  я  про  воі- 
чину...  Хбче  він  сам  пропис&ти,  що  він  там  б4чив,  и  нех&й  ему 
Господь  присьвічуе  свойм  ясним  нйбом!  Атб  хваливсь  мені,  що 
Мартирим'Ьіін  (сьпів&ю  про  егб  в  другій  и  в  трейті  пісьні  у  сій 
же  таки  моій  Небрйшиній  позмі)  знайшбв  у  чорьтячій  кпиготйці 
книжку  такби  н4зви:  „П.  А.  Кулішу  (автор-причепа,  заволбка  ;» 
Мордви,  не  тймив,  що  по  наській  трйба  булб  б  написати  Куле- 
шеві: бо,  хочбй  написав  и  Кулешу,  дак  се  був  би  ^епеїіуиз  од 
слова  куліш — стрй,ва,  не  сіаіітиз  од  Куліш — прізвище).  От  же 
сей  недоріка  й  написів:    П.  А.  Кулішу    Писанка    за   КрАшанку, 


64 


та  й  прислАп  на  ралець  батькові  брйхень,  запобегАючи  в  ^о 
л&скн.  Річ  знбна,  що  між  пекельнімн  муками,  опріч  гарячих 
сковорід,  казанів  ис  смоляним  и  сірч&ним  кипьячбм,  й  ще  й 
брехлива  книготйка;  атб  б  изьвідкіля  взяв  Ііушкин  сьвій  восклик; 

„Но  вн,  разрозненнне  томн 
Изг  библіотеки'  чертей!" 

Тілько  ж  бо  чоргИча  ласка  зьвісно  яка.  Б&тько  всіх  брехень,  ба- 
глтий  на  пекелне  багатьте,  и  чим  багатий,  тим  и  радий.  Ще 
той  Мордовський  заволока  пробув&е  на  сбм^  сьвіті,  а  д^шу  бгб— 
побй-чить  охбчий  читйючи  трййтю  пісьню— припек4е  так,  що  й 
архипіп  Кальвйн  не  припек&в  так  у  Женеві  тих  попів,  що  знбли 
^чче  бго,  як  довбдицьця  Богові  Син  Божи^  и  Дух  Сьвятйй. 

42.— Пісьня  ІІ-ж  таки,  и  строфіі  ІХ-ж  таки. 

.Ге!  то  живим,  збрехавши,  правди 
Соромились  ми  вже  сказати. 

Костом&ров,  критикуючи  й  г&нючи  „Хуторну  Поазію"  чи 
_,  „Крашанку"  Кулешбву  (не  памятбю  добре),  викидав  Авторові 
на  очі,  що  публика  вже  не  схбче  зн&ти  такбго  пис&теля,  що 
спершу  вірував  у  свою  нбтямню  лжУ,  а  пбтім  признавсь  у  свойму 
нйтямі  й  недорбзумі.  Виходить,  що,  вбрехавшись  через  недбсь- 
від,  мусимо  брех&ти  до  скопу,— буцім  повага  наукбвого  прок- 
грбсу  міраецьця  не  рбзумом  и  доброю  сбвісьтю,  а  вірою  публики. 
Тим  ч&сом  навіть  неписьменна  гром&да  остерег&е  нас  правдо- 
лйбно  прислбвгем:  „Брехнею  сьвіт  прійдеш,  та  назАд  не  вер- 
несься"...  Костомаров  що  білш  брехав  про  коз&цтво,  то  все 
трудьніщ  було  бму  вернутись  назАд.  Мусив  пройдисьвіцтвувати 
и,  радіючи  вірі  публики,  знай  побілшував  той  важкий  гам&н,  що 
висів  у  Єго  на  шйі  и  в  Ит&ліі  и  над  Стйксом.  (ЧитАй  охбчий 
ищо  й  строфи  ХІУ— ХУІ,  п,  II). 

43.— П.  II,  у  тій  же  таки  строфі. 
Той  сором,  брате,  з  наии  вмер. 
„Мертвьіе    сріма   не   ймутг",    мовлйли    нбші    Староруські 
предки,  хрйбрме  русичі  княлсенйцькі. 


65 
43.— П.  II,  стр.  X. 

Тут  нам,  мерьцям,  одна  й  одрада. 

Як  одрйдно  мусить  бути  „помйршим  душам"  вйявптп  своп 
таємниці  и  тим  поскид&ти  с  серьця  важйньні  каменібки, — про 
сей  дбмисел  чит4й  охбчий  ув  Американьця  Роторна  (НаиНют) 
в  5г6  прегарьній  пбвісьті  „Червона  Літера"  (Кей  Ьеі^ег). 

44.— П.  II,  стр.  XII. 

Що  хочби  чарочку  маліньку 
Горілки  промочити  пельку! 

З  великим  жалем  оповідав  мені,  Небрйсі,  тезко  мій  лк5бнй 
про  Тант&лови  м/кп  Тар4сови.  Скілько  ж  бо  зміг,  рятував  егб 
від  кишковби  гейнни, — и  шафером  ?гб  до  с«5бе  закликав  (на  пре- 
великий жаль  рбдичові  „молодби  княгйни",  Вйкторові  Забілі)  и 
в  чужй  непитущі,  а  вдовольняючі  дУха  зймлі,  мостіів  §му  гро- 
шима дорбгу,  и  навіть  на  останьці  вже  віку  Тарасового  дарував 
бму  одному,  без  йнших  гостей,  свой  працювйті  вечорі  в  Петер- 
бурьсі,  почитуючи  з  ним  то  кобз&рські  н4ші  дУми,  то  вйлико 
цінованого  в  обох  их  П/шкина,  еіс,  еіс...  Що  ж  білш  усего  не 
давало  Кулешйві  рятув&ти  Щевченка  с  тіеи  гееннп  пьянйцькоі? 
Перебивали  Кулешеві  в  егб  спасенному  силкуваньні  ті  приятелі 
Тар&сови,  що,  мов  кажани  проти  сьвітла,  летіли  с  темряви  своеп 
проти  сл&ви  великого  кобзар>ї.  Вони  потурйлп  всім  бгб  дУро- 
щам,  усім  гйдощам(8іс)  6г6,  и,  як  шинкарі  Жидй  споюють  у- 
селі  заможного  хлібороба,  так  вони  споювали  в  столиці  великого 
позта.  Про  се,  як  и  про  йнше  такб  багацько  дечого  можна  б 
спогадати,  да  не  годйцьця  Небрйсі  ворушити  гпдбту...  „НебесЛ 
их  одвергли,  щоб  не  затемнити  краси  своЄи  (сказ&в  би  про  бгб 
потурблників  Дант),  не  прийнялб  их  и  самй  пбкло,  гордуючи  их 
нікчЄмносьтю". 

СассіагИ  і  СіеІ  рег  поп  еззег    теп  Ьеііі, 
Ме  1о  рго{оп(1о  іпГегпо  діі  гісете, 
СЬ'  аісипа  д'іогіа  і  геі  атгеЬЬе  Д'еііі. 


1 


66 


45.— II.  II,  стр.  XIII. 

Що  пахне  любо  горілками, 
Яких  я  й  зроду  не  пивав. 
Сі  вірші  написано  на  спбмин,  що  покійничок    Тарас    д^же 
втішався  в  думі  про  Кг&нжу  Андябйра  слов&ми  дуків-сьрібляників: 

М&буть  сей  козак  нідй  не  був&в, 
Добрих  горілок  не  пивйв... 
На  ост&ньці  свогб    віку    раз-пораз    прбсить    булб    Кулеша 
почитувати    6м)<    наші    кобзарські  д^ми  (мов  на  відхбді  души). 
Сі^хае  булб  Таріс  и  не  наслухаецьця   соловгів  старого  нйшого 
вр^ени,  так  як,  мбже,  сьпів^ць  ІІгорів  слухав  соловгй   старбго 
свого  врймени,    вішчого  Бойна...  От  же  нарівні  я  р.дним  зносом 
любив   Тар&с-нех&й  у  Ббга  царствуе-тілько   Пушкина.    Розо- 
грівши  духа  свогб  домами  кобз&рськимн,  почитує  було  нанймять 
Новоруського  Гомбра,  ІІЙндара,    Софбкла,  не  знаючи,  як  и.цш) 
бму  3..0ЖИТИ  за  бгб  нйшне    слбво.    Згй!    він  бо  й  сам  виріс  би 
таким  позтом,  коли  б  доросли  ми,  СтарорУси,  до  того,    щоб    та- 
кбго  позта  вІікохати,-тим  и  розумів  достбинство  Пушкина  глн- 
бенйю   дУха  свогб.  У  цінувйньню    великого   Пушкина   схбдився 
Тар&с  из  мойм    тезком    Панькбм  так  сбмо,  як  и  в  внсбкому  Щ- 
нув&ньню  недбгибків  нашого  Староруського,  побоиновського  зпоса... 
Но   зг&дуючи    Тар&са,    раз-пораз    иаткнйсься  на  цінйшне  поруч 
не  позтйчнім.   Так  и  пря  сій  нагоді    мушу    занотув&ти    правди- 
вому истбрикові  Кйевськои   Старорушчинй  и  Москбвськои  Ново- 

рушчинй  один  факт.  ,  т 

МІЖ  перл&ми  Пушкипського  СТИХ&  згадував  Тарас  и  про- 
мовліїв  на  п&мять  частіш  над  усі  гінші  стпхбтьвір  про  Мицкб- 
„ича,  и  се  тим  п&че  заслугбвуе  нотацій  пбглядом  на  Шевченка 
,И  на  риембвану  вдачу  НоворУськои  пісьни,  що  сей  стихотьв.р 
іро  Пбльского  барда  напис&в  Ііушкин  білим  стихбм.  БувбАо,  як 
гем&  в  х&ті  пйчи,  Шевченко  завершить  свою  Новоруську  де- 
КламАдію  так,  як  би  завершив  ійй  в  востбрзі  москЬь-салд&т, 
иск4ль-ямщйк,  москйль-шинкарь-москбвським  вбскликом  Ьа- 
іжуть    буцім  би  то  лаятись  по  москбвській  вивчивсь  наш  м^ншиіі 


67 

брат  Новорус  у  Монгбла.  Чбм  же  ми,  СтарорУси,  не  вивчились? 
Хиба  тогб,  що  й  у  Татарське  лихолітьте  м4лн  вже  незнане  на 
Клйзьмі  та  на  Москві  „стидініе  кь  снохам",  як  писано  літбпись 
про  те,  „откуду  пошла  єсть  Руская  Земля"?...  Як  би  вонб  там 
ні  булб,  тілько  великий  кобз4рь  виявлював  свой  востбргн  над 
Пушкинським  стихбтвором.про  Мицкйвпча  помоскбвській.  Про- 
мовить булб  ввесь  бгб  напамять  та  й  восклйкне  москбвщиною: 
„Е...  є...  м...!  стиха-то  не  замітишь"-  От  вонб  Пушкинське  про- 
рокуваньне,  що  „Славянскіе  ручьи  сольются  вт.  Русскомт,  морі". 
Кому  б,  як  не  Тар&сові  памят&ти,  що  кбив  из  нами  й  Лях  н 
Москаль?  От  же  він,  я'ко  позт  невмірущий  у  далекій  будущині, 
промовляв  пйенею  с  свогб  тьрінбжника  единйньнє! 

46.— П.  П,  стр.  ХІУ. 

,Тобі  ще  байдуже,  Тарасе, 

(Озвавсь  Микбла).  Ні!  капшук 

Важкий  повісь  на  серце,  лисе 

До  золота,— от  мука  з  мук!' 

Чнт4й  охбчнй  дбписку  в  п.  II  до  строфи  IX. 
47.— П.  II,  стр.  ХУІ. 

Та  й  збагатив  двох  ницих  баб. 

Про  се,  пбки-що,  скажу  тйлько:  „Який  ийшбв,  так/  й 
сьтрів".  Вуде  про  що  поговорити  истбрикові  талалайства  и  літе- 
ратурьнего  й  громадїїнського. 

48.— П.  II,  стр.  ХУІІІ. 

Чотирі  пйрві  стнхи  в  строфі  XVIII  позичив  я,  Небреха,  в 
тогб,  хто  на  тому  сьвіті  б4чив  ще  бі'лше  див,  ніж  мій  тезкб. 
Сьвятби  памяти  Котьлярбвський  зазирнув  и  в  рай,  не  в  одно 
пйкло.  Оцй  ж,  навпаки  пеклові,  змалював  рай  такенькі: 

Ні  хблодно  булб,  ні  душно, 

А  саме  так,  як  в  сірак4х, 


«• 


В8  . 

И  вйсело  и  так  нескугано, 

На  велйкбдних  мов  сьвятк4х. 

49.— П.  II,  стр.  ХУІІІ-ж  таки. 

Та  й  гатить  в  гаспедзьку  матьню. 


Матьня  у  нас  у  шт&нях,  а  в  Ляхів  се  слбво  (таїпіа)  вна- 
Іть  вівковніб  и  тенйта.    Не    зн&ю   ж,  чи  Ляхи  в  нас  позичили' 
„раз  йми  й  тенет,  чи  ми  в  Лях(в    ббраз    матьні    шароварькби. 
іг&цько   Староруського    слбва    присвбила   польщйзна,  так  с&мо 
.  шляхеччина  ІІбльська  залс^рла    баг&цько  н&шого  поважного  и 
іат^чного    Староруського    лйду.  Ще  ж  бо  Ляхи    вважали  рїдну 
,аю  мову  за  „трУДнГ,  и  писали  документи  і  літбпись   легкбю 
.то  про  них  латйньню,  а  ми  вже  давнб  м&лн  в  нетрудній  Руш- 
,ні    своїй    не    то  документи,    пр&во   й  літбписі,    да  й  великій 
ос   як  убач&емо  по  бго    „чернбчому    недбгризку,    так    звбному 
;лову  о  Полку   Игореві".    Н&ші    великі  князі  зн&ли  чужоземні 
,ви    и  вже  ДОЧК&  Яросл&ва  МУдрого  бул&  Французькою  короліі- 
•ю-'а  про  те  не  кидали  ми  рідного  письменства  аж  поти,  пбки 
д  наших  дУків  підлестилась  польщйзна  двома  уніями  в  1569-му 
Жі  політикбвого,  в  1696-му  церкбвною.    Н&шу  прю  за  нарбдьнв 
гаршинствб,  як  с  Поляк&ми,    так  с&мо  и  з  брат&ми  НоворУсами 
,ссУдить    истбрия  да  література,  як  обідьві    перестануть    бути 
грашкою  в  політики  й  у  козащини. 

50.--П.  II,  стр.  XIX. 
Щоб  се  козацтво  недолуге. 
Тутенькі  в  слові  „недолуге",  як  и  в  слбві  „матьня"  (до- 
йска  до  строфи  XVIII)  ми  знов  стикаємось  ис  полщПзною.  По- 
яки  мовлйють  про  недбумка  (абб  слабосйлка)  піесіоі^^а  у  них 
оічка,  понятому  б  то  долука,  те  ж  саме  що  й  тое,  8.1а),  тим 
4сом  н&ші  Дівч&та  сьпівають: 

Св&тав  мене,  м&тінко,  й  дрУгий 
Та  й  той  другий  недолугий. 


) 


69 


51.— П.  II,  стр.  XXII. 

На  дурьня  дурень  там  сідає 

И  дурьня  дурнем  поганяє'. 

По  нарбдьнему  погляду  нашему,  чорьтйка— дУрень,  и  его 
ч&сто  розумний  чоловік  обдурюе.  С  сбгб  вбач&в  и  мін  тезкб  су- 
муючи, що  брехуни  попад^юцьця  чорьт;їці  в  лабети  черес  те. 
що  дурніщі  за  бго.  И  саму  бо  брехню  звуть  у  нас  дурницею. 
Самий  синбнім  чорта— „куцйк"  виявлюе  народьню  зневйгу  до 
Єго  „нечистей  сили".  Чиста,  се  єсть  пр&ведна,  сила  даецьця  від 
Ббга,  тим  н  подужує  чорта,  як  правда  Ббжа  подужує  чортову 
брехни.  Тим  и  журицьця  мій  тезко  не  того,  що  ?г6  мучитимуть, 
а  того,  що— навіки,  мовлйв,  там  пронаду,  де  на  дУрьні  дУронь 
іде,  и  дУрнем  поганіїе... 

Не  в  хуторі,  дак  ув  аду! 

52.— П.  II,  стр.  XXXIII. 

О!  лучче  б  горілдк  я  зьрікся, 

И  рбмом  пуншовйм  не  впився. 

Не  знав  Микбла,  що  мучигимєцьця  за  брехні  вкупі  с  Та- 
расом, та  й  кепкував  из  бго,  як  він  оїде  було  на  вечорі  в  5го 
Осторонь  письменників  та  й  попив&е  не  чай  из  ромом,  а  ром 
иш  ч&ем.  Жартуючи,  перєрбблюе  він  булб  пісьпю  иро  козаки,  Не- 
чагі  на  пісьню  про  козак4  Тар&са.  Про  Нєча}і  сьпівано  свого  часу: 

Коз&к  Нєч&й,  коз&к  Неч&й 

На  те  не  вважає, 
Та  с  кумбю  Хмєлнйцькою 

Мед-винб  кружляє. 

Микбла  пародирував  сі  стишки  такйпьки: 

Коз&к  Тар4с,  коз4к  Тар&с 

Ні  про  що  не  дбає, 
Седйть  собі  у  кутбчку, 

Ш  ч&ем  ром  кружлйе. 


70 

ВІД  кружлйньня  рбму  перестерег&емо  булб  бідйху  тим,  що 
одаемб  до  чаю  невеличку  пусудинку  рбму.  Роскйзують  и  про 
іиктбра  Гюкго,  що  він,  в  утбках  од  свого  Хароіеоп  1е  Реііі, 
пик  пити  пунш  такий,  що  палив  язики,  Парижанам.  Не  впи- 
Ався  ж  старий  Вйктор  нікбли,  а  наш  Тарас  пив  „до  положеньня 
4Н8",  як  мовлііли  попи  ш  чєньцііми.  Отт^т  же  то  ворог  роду  - 
юдзькбго  й  усів&в  ему  в  гблову  ті  брйхні,  чи  все  однб  дур- 
аіці,  що  через  них  тілько  за  малим  Богбм  не  попавсь  на  тому 
і.віті  в  лабйтн  брехунбві  8_^ брехунів,  а  по  народьній  нашій  зкзе- 
етиці— дУрневі  з  дУрьнів.  "(Читай  охочий  дописку  до  строфі  XXII 
другій  же  таки   пісьні). 

Раз  увечорі  зайшбв  Шевченко  з  мужикуватим  пьянйцею 
Ікушкиним  до  Кулеша.  Тоді  серед  столйчніх  народолюбців  н&- 
ііих  бул&  так  би  сказ&ти  мужиком4нська  пбшесть,  и  багйцько 
іурббти  вони  терьшли  через  нйи.  По  послбвиці  „вбравшись  між 
вдрбни,  крюкай,  як  и  бни",  мусив  и  Куліш  терьпіти  сьтілько, 
жілько  в  ?го  самбго  було  тоді  ще  на  язиці  й  під  пербм  козако- 
м&нськои  кривди.  От  и  загул^ілись  пгяні  госьті  в  тверезого 
іосподаріі  аж  геть.  Покинули  вони  госпбду  бгб  тількв  тоді,  як 
нічого  вже  булб  наливкти  в  чарки.  Куліш  бо  догадавсь  підстк- 
,вити  им  порбжні  пляшки,  и  сим  рббом  здихав  невпокійних  ре- 
презентантів брехливого  всібди  мужицтва.  Засів  тоді  за  вечірьшо 
свой  перебиту  бму  пр&цю;  аж  опівночі— дзвінок,  дрУгий,  трей- 
тій!  Відбмкнуто  двйрі  на  схбди.  По  сходах  Якушкин,  из  двбрни- 
ком  удвох,  веди  під  руки  Тар&са  в  его  знанім  кожусі  й  ш&пці 
кучмі,   а  той    удай   с  сйбе    пгянйцю-бабу,    и   б&бським   гблосом 

сьпів^е: 

Не  ведіть  же  ви  менй, 

Я  сам^  до  дбму  йду: 
Погуляла  молоди, 
На  солбдкому  меду... 
■  Я      Якушкин  же  благбе    Кулеші    (по    н&шому    не   вмів  ні^ке): 
■■*адп  Бога,  дайте  ему  переночевать  у  себя!    Не   довезу  до  квар- 

іірьі:  валится  сь  санокь, оі'єть  во  всю 

глотку,  грозитг  своимг  свяченимь  ....    бранитг  ...  на  чемг 
свіїтг   стоить...    Насг  насадять  вг  кутузку    обоихг".   Мусив  Ку- 


- 


71 


ліш  уступити  Нс^  ніч  кабинйт  невпокійному  Ф^бовому  спнк^.., 
Идй  туди  враньці,— смброд  страмібпннй.  Госьтя  вже  нема.  Дьві 
подйящиці  шарують  поміст. 

Ще  гіршу  гидбту  оповідують    про    гостюваньне  ТарЛсово  в 
Києві  у  дАвнйго  товариша  по  живбписі. 

53.— II.  II,  стр.  XXXVII. 
Сюди  забравсь  Мартиримьян. 

Невиразне  имг»{  Мартирмг>{нове  спіткАв  я  Небрйха  тілько 
раз  на  віку  в  оповпдапьні  людзькбму  про  той  сьвіт  и  про 
помйрші  душі.  Що  вопб  есьть,  про  се  шкодА,  в  простих  люд^й 
пит4ти:  В0ЯІІ  бо,  пбсьлі  палібщои  все  пйсапе  п  друковане,  зоста- 
лись мило  не  німим,  бессловйсним  явнкбм  на  великій  пожарині. 
Все  ж  таки  вгідко,  що  ся  традійня  сьвятй,  персбна  мбе  під  Бога 
власьть  прошч&тп  й  Каинській  гріх,  не  так  як  у  тих  лютос^р- 
дпх  заморських  архнпопів  (читай  охочий  дописку  до  строфи  ХЬПІ 
в  пісьні  перьвій),  що  не  создавшн  Бог  ище  й  чоловіка,  вже  на- 
готбвив  про  бго  пекло.  Вбачйемо  се  з  оповіданьня  стгрби  Дубй- 
нпхи  (читАй  охбчий  передьне  словцй  до  дописок),  а  ійи  опові- 
даньня про  той  сьвіт  пропечатав  словесно  Ку.ііш  у  первому  то^^у 
„Записокг  о  Южной  Русн",  306  бічбк  листка.  При  тій  нагоді, 
як  був  Куліш  у  пйклі,  молена  б  бму  було  багацько  де  про  що 
довідатись  у  самбго  Мартирим-ьйна,  дак  чи  там  же  булб  ему  до 
довідок,  за  чорьтіічим  гуком  да  лементом  брехак,  що  нпміі  на- 
бито никло  на  втіху  біітькові  брйхепь?  Тепйренькі  всі^н  правди 
довідаємось  хиба  на  лбні  в  Абраг^ма,  кого  Бог  приведе  возь- 
лягтн  таменьки,  вкупі  с  тими,  що  поприходять  мовліїв  од  во- 
стбк  и  з&пад. 

54. -П.  II,  стр.  ХЬІУ. 

!;  Та  ба  й  Москву  не  вельми  штйв. 

Що  Хм^ля  натто  звеличала, 
С  Кутузенком  8г6  зьрівняла, 
А  Хміль  у  шані  у  чорьтів. 

З  нйдиху   Московського    підлизи  Юзефбвпча, при- 
бічники, па  вічну  ганьбу  оббм  Русям,  Старій  п  Новій,  написали 


72 


73 


зблотом  на  Хмелевому  чйстені  в  Києві:  „Богдану  Хмельницкому 
благодарная  Россія". 

55.'— П.  II,  стр.  ХЬУІІ. 

А  ти  на  що,  ледащо,  важив, 

Як  Соловьівського  зневажив 
Свойм  послйньнєм  докторця? 

Соловьев  так  бессоромно  зробив  свого  підлизу,  Мрпова, 
дбктором,  що  по  Москві  розійшовсь  каламбур  нашого  земляка 
; Максимовича  в  лисьті  до  'дного  при}ітеля:  „У  вас  (речи)  на 
Москві  ріік*  оладко  стрекочущіе  соловьи,  дають  докторскія  стс- 
пенп  карну шкамь  воронамь".  Сей  каламбур  прописано  мені  на 
хутір.  А  про  послбньнв  Кулешева  до  К&рпова  читйй  охбчий  до- 
писку в  строфі  ХіУ  до  п.  І.  Коротеньке  булб.  послАньне:  „Пуш- 
кинг  справедливо  стидился  имени  литвратора.  Удивліїюсь,  что 
ві  теченіе  полустоліітія  послі  Иушкпна  литературная  наша  бра- 
тія не  сділала  вт.  нравственности  никакихг  успііховь".  ІІрбвда, 
тут  же  Куліш  викидає  К&рпові  ні  очі  й  ледарство  6г6. 

56.— П.  II,  стр.  ХЬ\'ІІ. 

Дарма  що  Гуню  конокрадом 

(Ахилла  й  Гектара)  зробив. 

Соловьевг  так  дббре  знав  Пбльскую  мову,  трактуючи  про 
Ляхів  и  Козаків  у  своій  „Псторіи  Россіи",  що,  прочитавши  в 
нсторйчнбму  джерелі  про  вблетьня  в  козакув&ньні  й  боротьбі  с 
королівськими  гетьманАми  перейшов:  „(іо  Мозк^у  \чге  Ігаузіа 
копі",  напечатав,  що  Гуня  втік  у  Москву  и  „увел'ь    триста    ло- 

шадей". 

Куліш,  мій  тезкб,  спізнавсь  ис  сим  великим  истбриком  у 
0.  Т.  Аксакова,  найліберальнійшого  чоловіка  в  Москві.  Був4в  у 
бго,  Ико  ліберал,  и  Соловьевг,  дарм&,  що  Константинт,  Аксаковт. 
^._,явйв  тоді  ж  таки  печ&тно  гірку  бмУ  пр&вду:  „Соловьевь— 
не  исторія".   Сей    неистбрик    залюбкії    ніби    слухав,  як  Панько, 


мій    тезко,  чит&в    Шевчйнкови    твбрі    „Кавказ"    и    таке 


пнше: 


іі:' 


Уплнлб  пісьля  тбго  рбків  из  двйцьцять.  Не-историк  Соловьевг, 
видаючи  що-року  по  тому  так  званои  „Исторін  Россіи",  регулярно, 
як  машина,  зробився  на  обезьлюдьді  Хомою-дворянйном.  Поба- 
чивши Кулеші  в  Главному  Архиві  (Министер.)  Иностранньїхг 
Д*лг,  благоволив  спитАти:  „Чего  вн  здісь  ищете"?  и  на  его  слова: 
„Ищу  документовг,  относящихся  кь  апох*  Іова  Борйцкаго",  від- 
казав: „Напрйсно  будете  искать:  я  все  исчерпаль".  Одпакжо 
тіей  ж  такії  зімн  Куліш  напечатав  первий  томь  „Матеріаловь 
,  для  Исторіи  Возсоединенія  Руси"  о  такими  документами,  що  нх 
Соловьевг  або  не  читав,  або  читав  сьліпуючи.  Се  дай  зрозуміти, 
як  він  оцінував  и  зробив  конокрйдамн  героів  боротьби  козаків 
с  панами  на  Стіриі  ріці,  тих,  що  рббом  Байди,  князя  Вишне- 
вецького,  перейшли  з  Гунею  (Ахиллом  и  Ректором  козащини)  на 
службу  цари  Московському.  Напечатавши  вже  свои  :\Гатеріяли, 
КулГш  изнайшов  и  той  веліікои  ваги  документ  про  Андрея  Бо- 
рбвського  (Борецкаго?)  й  Петрі  Могилу,  що  вкрадено  в  его  в 
Києві  вкупі  з  иншими,  останок  же  переслано  іпсо^пік)  за  полі- 
тйшню  прірву  Драгомйнову.  (ЧитАй  охбчий  дбписку  до  XXII 
строфи  в  пісьні  первій). 

57.— II.  II,  у  тій  же  таки  ХЬУІІ  строфі. 

Чи  Чернишевській,  що  Микдлу 

Навчив  брехні  зробити  школу. 

Спізнились  ми  с  Костомаровим  у  Києві  тоді  ще,  як  він  був 
там  усім  незнаний.  Седів  він  у  Юзефбвича  ех  оШсіо,  прибувши 
с  Харкова,  а  я— гостем.  Зайшлі  розмбва  про  наші  літбписі.  Ко- 
стомаров щось  бовкнув  не  до  рйчи.  Я  відказів  Єну  тирйдою  з 
якбись  літописи.  Велико  се  здивувйло  Хірківдя,  що  в  Києві  он 
як  піілно  чнтіють  ніші  літбписі.  Вийшли  ми  разом  од  Юзефб- 
вича, и  він  прбсить  мене  до  сббе,  щоб  ищй  ближче  спізнатись, 
я  знакбмлю  6г6  з  антиквариєм  и  книгоміном  Свидзинським,  бага- 
тим паном,  що  жив  собі  самітникуючи  и  не  жілував  грошей  на 
рукбписі  й  книги.  Як  зіслано  Костомарова  в  Саратов,  Свидзинськпй, 


І 


74 

■  мо^ю  порукою,  посилює  Костомброву  тюк  за  тюком,  дарма  що 
Іав  6Г0  козакомапію.  И  йм^  й  Михайлу  Кграббвському  честь  н 
і,ава  за  те,  що  Польський  патриотйзм  а  ніжб  неробйв  их  жи- 
'\ми  прбти  СамарИн,  и  навпаки.  Се  були  Ляхи  лібер&ли.  От 
;  за  підмогою  такбго  ліберала  Свидзйпського  (що  спорудив 
.ісіявВарщ^і  библиотеку  рбдичів  своих,  кграфів  Красшських), 
йше  Костомаров  у  Саратові  свогб  „Богдана  Хмельницького  и 
\).исил&е  мені  в  Петербург,  прбсючи  редакгувати  ійй,  як  сам 
•іійтиму  н  напеч&тати.  „  , 

Може  ж  сЄгб  ніхто  не  зн&е,   що  в  библиотещ  в  Плетьнйва 
бпано   магистйрську    диссертарцію    Костомарова    про    церкбвну 
„ію   а  може  и  по.  сей   час   хов&ють    сини    Плетьнева.  Книжку 
ю   печ&тану  в  Харкові,   всю  почерк&в   ІІлетнбв,  и  як  настанбв- 
ено  Кулеші   л^,ктором  Руськоі  мови  для  студентів    инорбдщв  у 
іетербурському    уннверситйті.    дав    бму  про  те,  щоб  ійгі  почй- 
уючи,  наставляти   чужоземців,   як  не  годйцьдя    вислбвлюватись 
:о    р^ькій.    Однб  се  скбже,  ЯК  м^сив    морочитись    МІЙ    тезкб  в 
,едакгуваньпем  преслов^ого    Костом&ровського  „Богдана  Хмель- 
шцького-.    Аж    ось    приходить    до   его   Чернишевський  и  подає 
„дулку   Кулешеві  від  Костомарова:    „Прошу    вручить   подателю 
.апйски  мойи  рукбпись  мою  для  напечатанія  в-ь  журналі".  Білше 
,1  сюва  ні  ТОДІ,  ні  навпбсьлі.  Напеч&тавши  в  журн&лі,  дав  Черни- 
човській,  яко  мистйць    революційного    збдуму,    дав  ХОДУ  козако- 
,,;п.ству    Костомарова,    и    почав  с  того    часу    Микбла    верстати 
іорогу,  знану  в  нас  по  девйзу:    „Брехнбю  сьвіт  прійдеш,  да  на- 
г'.д  не  вйрнесься"...  Пїо  ж  бгб  так  стусанувато  пхн/ло  в  козачі 
ф4хні?    Мбже,    він    бідкавсь  у  Сар&тові    грошима?   Ні!  у  бго  й 
годі  вже  лежало  в  б&нку    сорок    тисяч    карббваньців  за  прбдаж 
Іатьківщини  в  Ворбніжчині. 

Тут  мушу  сказати,  що  Лях  Кграббвський  и  два  Москалі, 
^.  Т.  Акс^ков  и  П.  А.  Плетнбв  самгі  догадувались  про  Куле- 
шбву  нужду  и  запомагали  бго  позичками  на  бго  виданьня  -від 
ІОО  до  тйсячи  карббванщів,  а  Костомарову  не  задовживсь  Куліш 
нікбли  и  одним  карбованцем. 


75 


58. — П.  II,  у  тій  же  таки  ХЬУІІ  строфі. 

Ні  Писарєв,  що  дурнем  звав, 

Та  ще  й  ледащом,  чоловіка. 
Що  був  краса  й  шандба  віка 

Мов  солов^й-Боян  сьпівав. 

До  чбго  довбдить  брехливу  вд&чу  соційальний,  як  и  воі- 
кій  фанатизм,  пбруч  иш  Чернишйвськім.  Я,  Небрйха,  сам  чпт&в 
у  журнйлі  за  підписьсю  Писарева,  що  Пушкнн  був  и  дУрень  н 
падьлібкя.  Пр&вду  мовлйв  Шекспйр,  що  хто  стойть  на  слизькій 
ппсокбсьті,  той  хапаецьца  за  всяку  вс}їчину,  хоч  би  як&  вони. 
булА.  ГИДК&...  Ну,  котбрий  же  брехун  ледачійшпн,  чи  той,  що 
бр^ше  задьля  політичний  химери,  чи  той,  що  вибріхує  червіньці? 

59.— П.  II,  стр.  Ь. 

Той  Соловей  розбойник  славний 
Брехун,  сказати  б  так,  державний, 
Миністра  кожного  тивун. 

У"  панд&н  ясуваньню  Константина  Аксакова,  що  „Соловьев 
не  истбрив",  тезкб  мій  напеч&тав  у  свонм/  „Дзвоні"  (бічбк  52) 
стихбтьвір  „Книгогризові  на  той  сьвіт". 

60.— П.  II,  стр.  иі; 

Що  дивувавсь  Багрянорддний, 
Як  ті  недолюдки  голбдьні 

Йдуть  на  ляму  залюбки. 

Про  сей  первоббраз  нбших  Запорбзьців,  що  повтекали  од 
Катерйниного  лАщ  (Оповіданьне  Запорбзьця  Коряса)  читай  охб- 
пий  ув  Зйперлйнгового  Карамзина  в  тому  І,  на  бочк/  79  п  в 
дбписьці  307. 

Оповідує  Запорожець  Корж,  ще,  як  опанувйв  Текйля  Січ 
(1775  р.),  дак  Січовики  випрбшували  в  йго  дбзьвіл  пйтй  в  Тп- 
лигул  на  лііму  (на  тягАньпе  риби  по  воді  ліімою,  чи  то  бпче- 
вою),  и  сим  рббом  багацько  их  повтекало  піт  Турка,  по  гірькій 


76 


нйшій  ирбніі:  „Ще  не  велика  шт^ка  Москалй  обдурити.  „Чит&й 
охбчий  „Устное  Повіствованіе  Запорожца  Никитн  Коржй".  Ви- 
дав Єгб  Екатериносл&вський  архієпископ  Гавріиль,  да  сьвятйцьця 
пАмять  6г6! 

61.— П.  II,  стр.  ЬІХ. 

Що  в  Москаля  лічити  вчився 
Галок,  що  всипали  хрести. 

Сам  Пушкин    заприкмйтив    у  преслйвній    своїй    позмі,    що 
Москву  відзначують,  між  гіншими  прикметами, 

львн  на  воротахт. 

II  стан  галокт.  на  крестахг. 

Не  диво,  що  н  якййся  земляк  наш,  опинившись  чогось  у  Москві, 
дивув&всь  непомйлу,  як  там  гаЛкй  вкривають  усі  церкви.  Ди- 
вуецьця  собі,  а  служивий  Моск&ль  зАраз  и  постеріг,  що  степо- 
вик лбвить  у  гброді  гАви.  Справді  ж  бо  згіхали  низько  нйші 
8ЄМЛЯКЙ,  що  колись  не  вйльми  дивував  их  и  Босфбр  и  бго  Зо- 
лотий Ріг,  ані  ввесь  блискучий  Царь-Гброд,  як  и  их  предка 
Олйга,  що  прикув&в  свого  щити,  на  славлених  усібди  воротях... 
Постерігши  менший  брат  стуманілого  старшого,  присіпавсь  до 
«го:  „Какт.  тьі  см'Ьешь  счит&ть  казенньїхь  галокг?  Скблько  на- 
считаль?  признав&йся"!— „Та  всбгб  двацьцятеро  й  п>ітеро,  го- 
споди, служба".— „Давай  четвертак"!  Землйк  наш  зйраз  и  дав: 
бо,  аьвісно,  Москаль  не  сьвій  брат;  з  Москалем  хоч  и  дружіі, 
да  й  то  каменя  за  п&зухою  держи.  Дав  четвертаки  та  й  хва- 
лицьця  товаришеві:  „Ще  невелика  штука  Москалй  обдурити. 
Налічив  білш  тьріцьцятбх,  а  не  заплатив  и  по  копіійці  за  г&лку". 

62.— Пісьня  III,  строфа  II. 

И  тілько  мріє,  ніби  пляма 
На  каразіі  на  сукні. 

Сукнб  каразія  тим  тілько    переважувало    прбсту    сіру  сук- 
ійну,  що  було    чорніще,    абб    таки  й  чорне.    Козаки    зв&лись  у 


77 

дАвню  давнину  сірбмою,  абб,  як  вовки,  сіром&хамп,  тим  що  но- 
сили прбсте  товсти  сіре  сукнб.  Корбль  Степбн  Батура,  спору- 
дивши над  Сеймом  збмок  Батурин,  принаджував  до  с^бе  козац- 
тво поставами  каразі'и,  ск.іад  с?гб  сукн&  держав  про  козаків  у 
Львбві. 

63.— П.  ПІ,  стр.  III. 

Все  вниз  та  вниз,  на  дно  катуши. 

Катуша— те,  що  в  дйвнби  Москви  засьтшок,  місце  кату- 
в&ньня,  чи  то  мук.  Узіїти  зр4дника  чи  злбдія  на  муки,  чи  в 
катушу  все  одно — до  к&та. 

64.— П.  III,  стр.  ГІН. 

В  правиці  недолймок  ссяе. 

Келеп  и  недолйм,  се  чек&н.  ПовАжна  персбна  не  виходила 
з  двбру  без  недолймка,  йко  знаку  старшинуваньня  и  готбвои 
оборбни  в  ті  гайдамацькі  ч&си,  як  бр4ло  гбру  прАво  дужчого. 

65.— П.  III,  стр.  IX. 

Хто  ж  у  козацтво  затесався, 
У  п^кло  сторчака  летів. 

Не  диво,  що  так  низько  стойли  колись  н&ши  верховоди, 
козбки.  Роспочалй  вони  Велику  Руййну  не  то  ще  до  Хмелпй- 
щини,  тай  до  Косйнщинн— нбпадом  на  Межйгорського  СпАса  п 
тирйньніего  над  игуменом  с§г6  манастиря.  Ув  Нова  Борецького 
булб  тьрі  дочки,  и  він  их  поробив  черницями,  а  синів  запрова- 
див геть  від  коз6.щнни,  що  вже  хвалилась  при  бму,  залякуючи 
королівського  посла:  „Перед  козаками  тремтить  сьвіт  увесь",  од- 
ногб  сина  послав  служить  до  царя  москбвського,  а  другого— до 
потужного  кнйзя  Радивйла. 


66.— П.  ІП,  стр.  IX  ж  таки. 

Бо  хоч  би  й  рак  на  диво  свиснув. 
А  судовик  усюди  б  тиснув: 

Одна  у  них  с  казацтвом  путь. 

Козаки  вворужились  проти  королівських  аііаз  п&нських 
уріїдників  та  й  заткнули  их  свогіми  кривдами,  зробивши  звйрх- 
никамн  суду  на  Вкрайні  в  полк&х  (губерніях)  полковників,  а  в 
сотьнях  (повітах)  сотників.  Проти  сбтника  шкода  булб  шукати 
правди  в  полковника:  бо  до  нас  переказом  дойшбв  такий  Шемякин- 
ський  прйсуд  полковницький.  Уподобав  собі  пан  полкбвник  гай  сот- 
ницький   и  дай  за  бго  сто  рублів.    Сотник  не  хоче  й  тйсячи  за 

І"  свой  батьківщину.  Пан  полковник  віірік  бму  резолйцію  по  ми- 
нбсовськи:  „Або  сто  рублів,  або  сто  киів"!  и  сбтиицький  гай 
изробйвся  полковницьким. 

Нвм&  в  нас  доказу  чиби-нйбудь.  кривди' над  прислбвге: 
„Сьвіт  наст&в,  рак  не  свистйв",  або:  „Тоді  се  станецьця,  як  рак 
свисне"...  Тим  и  я,  Небрйха,  сим  присловгем  покрепйв  у  моій 
пбзмі  нарбдьній  пбгляд  Украййнський,  унасьлідуваний  ш  п^сів 
козакоп&нськои  боротьби.  Коли  хто  так,  як  Самовидець,  нарекав 
на  коз&цтво  за  Хмелнйщини,  дак  самб  козбцтво  ще  гірше  на- 
рек&ло  на  своих  Судовиків  за  Розумівщини.  Вони  бо  перевер- 
нули колесо  Фортуни-Фортунини  *)  так,  що  за  Хмелнйцького 
збмлі  й  жінки  иіляхйцькі  стіли  козацькими,  а  за  Розумовського 
не  то  землі  Козацькі,  та  й  Козацьки  жінки  робились  (аби 
рхбта)  Шляхйцькими.  Заслужили  ж  бо  сбго  Козаки:  бо  их  попгі, 
покористувавшись  доволі  их  лупами  за  ціле  столітьте,  яко  своих 
оброчників  (читай  охочий  страниці  186—294,  або  хоч  одну  стра- 
ницю  288  в  І  томі  „Матеріялів  для  Исторіи  Возсоединенія 
Руси"),  під  голоднйчу  и  всякі    злгігодьні    60-х    років    ХУІІ  сто- 


•)  У  пісьні  старосьвіцькій  сьпівають: 
ОИ  Фортуно-Фортунино 

Форту  но-небого! 
Послужи  мені  немного.,. 


79 


літьтя,  викидали  козацтву  пк  очі  в  церкбвпих  слов&х— казапьних 
таке:  ....  по  иезбожнихь  панах  взяли  (на  Вкраіиі)    зверхность: 
броварниці,  пгянгіці,  костирбве,  кйртниці,  злоді;еве  и  разбопппци 
и  свинопаси,  а  меновите  невостлбхи   (непістюки— бабій?),  кото- 
рммь  иж  ся  такт,  повело,  яко  бной  свинці,    межи  кбпьі  влізши: 
^  же  куди  свинн>(  хотіла,  тудн  копа   летіла;  н  вз>ївши   моць,   не 
тблько    жидбвг    и    панбвь    свойхт.    забивйли,    алй    и    городовг 
ґвалтом   добуваючи  и  всгодьі    огнемг    пилячи,    людйй  вь  невйп- 
ностн  забив&ючи  и  вь   неволю   видаючи,    церкві,    олтарі    Божій 
пустошачи,  сокрамйнта  вг  нівечь    подь    нбпі    помітаючи,    тіла 
святмхг  угбдниковь  Ббжихт.  обдираючи,  людйй  умфльїхь  зг  гро- 
ббвг  викидаючи,    рйчи    посвящбнние   церковньїе  вг  нівець  обо- 
рочйючи   н   пропиваючи,    зт,    ризт,    н   сь    стихарбв    церковнихг 
саяни  і  фартухи  жбпамь  и  цоркймь  своимь  справовали  *),  сріб- 
ромг    церкбвнимг    шаблі,    сагайдаки,    шабелтаси  і  пожни  собі 
справовали;    братію    своіб   драли,    мучили  и  забивйли,  дівбкг  і 
млад^нцевг    міскихь    Тат&ромт,    законі,    за  сагайдаки  и  шаблі 
продавали  и  вг  неволю,  вь  особі  самого  Христй,  вь  невннности, 
вьідавАли;  присяги  по  колко  крать    ламлючи,    Шведовь  п  Вені?- 
ровь,    Волбхь  и  Мултянь    звбдячи,    изважйють;  а  на  остатокь  і 
самбго  цар>$  москбвськаго    христіАіского,  Лко  власного    отця,  по 
кблко  кроїь  отступують:  Ордь  і  Муіой-ь  на  Задніпре  затягають, 
листами  и  прйлестями    свойми,    старшихь    позводили,    мьіромь 
всімь    заколотили,    воевбдг    царскйхг    повигоняли,  п  не   толко 
мід>їними   денгами    зпехтіли,    алй    и  ср^бнихь    по    копійци  не 
нринялй,  тблко  по  чеху    и    по  осмаку.  і  яко,    хто    хбчетг,  бнне 
обороч^еть;  а  вь  томь,  незнаючи  певного  старшого,  гйрезій,  блу- 
довг  и  блюзн(5рства    между  соббю,  справо  яко  проступци  закону 
Божого,  намнбжнли,  почавши  отг  старшихь  ажь  до  нйймйншихі. 
Уважмо  ж   самй   межи    собою,  }їко  карання  оть  Бога  за  тбе,  не 
годни    есми"?   (З  рукописного    зборника,    під    назвою    „Пчела", 
котрий  стулив  у  Борзбнщині,  в  селі  Крупгічполі,    якййся   Петрсі 


•)  Лже-Коніський  наші,  підіймаючи  Козацтво  вгору  так-ь,  ніби 
родивоь  посьлі  Костомара  й  Шевченка,  винуватить  Жидіпь  сими  са- 
мими словами  (певно  И  вмчитавь  ихт.  у   ІСозацького  обличителя). 


80 

ІиногрАдзький  ,при  церкви  Святителя  Христова  Николая"  вь 
І679  и  1680  році.  Р.  Б.  1740  ся  „Пчела"  бул&  вл&сностю  Пар- 
рбна  Ку^рицького,  Пйсара  Новом*стской  Сбтьні  Стародубського 
1І0ЛК& ,— се  видко  по  двом  н&дписям,  а  по  трййтій,  без  ознаки 
рбку,  Дмитрію  Ивановуму  синові,  Стародубському  Протопопові". 
Каз&'иьнє  під  н&ввого:  „Слбво  во  врбмя  бездождьія  и  глйда  і  всгі- 
ісоя  пкгубьі  і  вс?їкоя  н^жди  і  злоключйнія  людбй",  напечатано 
тому  назад  років  білше  трицьцятох,  друкував  а  его  влАстним 
коштомг  и  корректував  сам  тезко  мій,  та  шкод&  булб  бму  за- 
охочувати белбаса  до  ч^снои  пр&ци.  Він  був  Борзенський  Луста  *). 

67.— П.  III,  стр.  XII. 

И  я  один  с  тих  рідких  був, 

Що  рук  в  крові  не  умочили 

И  шарпанини  не  чинили. 
Про  нещасливий    1647  рік   Самовидець    пише:    „Рідкій  вт. 
той  кр*віі  на  тотг    часг    рукг   своихг  не  умочиль  и  того  граб- 
ленія  тихт.  добрт.  не  чинилг". 

Шарпаниною  зведьця  в  чумаків  риба  тар&яь  **),  и  дУмаю, 
що  н&зва  ся  взялась  від  шарпаньня.  шарпати:  бо  в  Козаць- 
кому Чумакув&ньні  беш  ш&рпаньня  не  бувало,  як  сбго  доводять 
споминки  про  козаків  кізмишників,  що  позаписував  Куліш  від 
людей  старих  та  сьвідбмих  (Зап.  о  Южн.  Р.  І,  75—76).  Атб 
таки  в  Хмелнйщину  слбво  шарпанина  вживалось  йко  синбнім 
грабув&ньня  и  жакуваньня.  Самовидець,  під  рбком  1649,  пише: 
„А  то  усе  Діялося  (пост&ньне  Іїозащини)  задля  того,  же  прош- 
лого  року  збогатилися  шарпаниною  добрт.  Шляхйцькихт.  и  Жн- 
дбвскихг  и  иньїхі.  людей,  буваючих!,  на  преложйнстві"  (на  стар- 
шинстві). „^-. 
68.— П.  ПІ,  стр.  ХІУ. 

Як  Папа  ще  мовчав  про  Схизму.  ^ 

До  розділ^ньня  Христбвоі  Церкви  на  Восточню,  чи  Східьню, 
на  З&падну,  чи  на  Західьшо,  Рнмлііне  не  зв&ли  нашої  Греко- 


•)  Читай  дописку  15. 
.    *•)  Звецьця  так  у  селян  и  густенька  страва  с  тарані. 


81 


РУськоі  Віри  схизмою  (роскблом),  а  християн,  що  тяглй  до 
Цареграду  и  бго  Патріярха,  схизматиками.  Слово  каволйче- 
ський,  по  нашому  вселеньський.  мало  той  же  рбзум,  що  н  ка- 
т.олйцький..  Схизму,  Лко  хулу  на  православіе,  на  віру  праву, 
прийняту  не  „криво"  від  ХристА  через  Єг6  апбстолів,  видумав 
Римський  первссв  іщйнник  з  его  конклавом,  папа,  обгявйпшп 
себй  (черес  підроблені  в  IX  столітьті  Исидбровські  Декреталіп) 
главою  церкви,  замість  вселенського  глав»,  Хрпста,  и  ввпжав 
тількі  своє  католицтво  правовірним;  хто  ж  не  католик,  той  у 
Римського  п4пи  був — абб  схизматик  (се  б  то  мп,  православні, 
що  Римську,  Латинську,  католиціку,  папілсанську  ві'ру  звали 
кривою),  абб  ж  єретик  (се  єсть  усі  християне  нововірьці,  чи 
Лйтерови  сектйнти). 

69.— П.  III,  стр.  XX. 

За  давняшнє  попа  еднаньнє. 

М&емо  давн>}што  пословицю:  „іКеяйтись  не  страшно, 
страшно  Попа  єднати".  Ні  за  які  Церковні  треби  не  вимагають 
н&ші  попи  такбі  пл&ти,  як  за  вінч4ньне. 


70.— П.  III,  стр.  ХХП. 

Сей  заслужив  стратнби  кари 
За  ті  гусьті  письмацькі  хмарі. 
Що  по  Вкраййні  роспустив. 
Та  добре,  що  мене'  послухав, 
Мо^  письмо  сяк-так  рошчухав: 
Его  ти  с  п^кла  слобонйв. 

Бод>їньський  напечатав  „Исторію  Руссовт,"  псевдо-Конісь- 
кого  с  пбвною  вірою,  що  ся  літбпись  не  фалшбвана.  Тпм  часом 
Куліш,  изнайшовшн  в  Києві  єдину  правдомбвню  літоппсь,  про- 
звав литопйсьця-нббрйху  Самовидцем,  и  послав  дорогоцінне 
письмб  его  приятелеві  Бодїїньському  про  напечатаньнє  в  „Чте- 
ніяхт.  Общества  Исторіи  и  Древностей    Россінскихь",  яко  редак- 

в 


_82_ 

торові  сбго  журиала  и  секретареві  Обшсства  *).  Но  Бод>іньський 
так    підневблив    сьвій    трудіІЩІй,  та  не  вельми   крилатий  розум 
і  брехливому   (и  мушу    сказбти    вііооко    талснтбваному)    Макфер- 
'  еонові    нагаоі    Историографіи,     Лже-Коніському,    що,   в   допйсьщ 
:  своііі   до  Ліітоііисі    Самовидця,    сим   праведним    письмбм    підпбр 
іолжтіву  „ЛітбписьКоніського",  як  звали  „Истбрію  Руссов«...  Тим 
'  у  мбне,  в  Небрйхи,  МартирпміИн  и  каже:  „Моє  иисьмб  сяк-т&к 
'  рошч.'^хйв«,  се    єсть    урозумів,    хоч  и  не  збвсім,    що    вонб    пра- 
•  ведне...    Хто    ж    був  наш    літописний    Макферсон,  ми  й  досі  не 
зпбемо,  як  не  зн&емо  й  автора    апокрифових    дум    Кобзарських, 
що  попечатав  Срезневській  у  „Запорозькій   Старині".  Нікбму  не 
признавсь  він  и  про  те,  де  понабірав  и  тих  имен,  и  тих  диких 
впдумбк-фактив,    котрими    затовкував    своб    брехливе    твбрнво. 
А  був  собі,  мовлИли,  подвижник  Науки...    Щ6  ж  воно  4  се  под- 
вижництво, коли  не  та  рйвна  прихильність  до  прбвди,  яка  б  ні 
була    правда,  чи  хвалебна,  чи  ганббна?   Ся  рйвна    прихильність 
була  в  Бодянського,    дарма    що  так  спіткнувся  на  „Літбпнсі  Ко- 
ніського";  у  Срезнбвського  ж,  як  бачимо,  правди  в  серьці  не  було. 
Годицьця    тут    пропесі'іі    биографичну    черт^    в  уд^чі    сбгб 
подвижника    ще   з   одного    боку,    Кулїш  и  Срезневській  посла-.и 
на  певен    час    своі    збірники    пісень,  той  ис  Кііева  в  Хирків,  а 
сей  ис  Харкова  в  Київ.    Куліш    верп.^в    Срезиевському  егб  збір- 
ник,   а   Срезневській    Кулош.'ві  ні!    На    Єго   листи  мовчав,  а  я.; 
доиевніївся  Куліш  сво^і  рукбнисі  через  принтеля  (Вііктора  Біло- 
з:^рського),    дак   Срезневській  відказав,    що    вона  десь  валнець- 
цп  па  горіїщі,  а  потім    додАв    такі   слов-і:    „Не  раяв  би  я  Куле- 
,„еві    наживати    собі    ворогів".    ДА   не  той   Куліш    чоловік,  щоб 
людзькбі   ворожнети  у  своій  прЛвді  лякатись.    Стоіїти  за  правду 
но  то  против  однійі  лед&чоі  людини,  та  хочь  би  й  проти  Кагблу 
ледарів,   се  его,  мбжна  сказати,    культ.  Тим  я  й  пишу  про  нбго 
|В  моїй  правдивій  Ндзмі:  ^ 

Куліш  нічого  не  ботіцьця, 

Ба  й  Чорта  в  Пекли  пз  гаком! 


■»)  Чигаіі  допіігі.-у  5^. 


і 


. 


88 


Одержавши  таку  зьвістку  про  дорогі  записувані  ще  змалку 
пісьні,  він  зараз  посл&в  заказнйй  лист  Срозмсвському,  а  в  лнсьті 
написав:  „Бачу  тепер,  що  и  професорі  був&ють  злодіяками". 

71.— П.  ПІ,  стр.  ХХШ. 

Що  наш  вопрос  козакопаньський... 

Хмелнищина  була  відказом  не  на  Пбльсько-Руське  и  не 
на  катблико-православне  питаньне,  а  на  коз4ко-паиьске,  се  єсть 
на  питаньне  соці»їльне,  а  не  политйчне  и  реліггійне.  Хто  хоче 
се  зрозуміти,  того  відсилйю  до  Кулешйвоі  книги:  „Отпаденіе 
Малороссіи  отг  Польши". 

72.— П.  III,  стр.  XXIII  ж  таки. 

В  нас  Материнкою  він  звився. 

Як  видав  Бодіїньський  у  30-х  роках  н&шого  стол(тьтя, 
невеличку  книжечку:  „Н&ськи  Украйнськи  Казкьт  Запорбзьця 
Иськй.  Материнки".  До  нас,  гимназіяльноі  дітвори  в  Новгородку 
Сі'верському,  не  дійшбв  тоді  ще  ні  Гул&к  -  Артембвськнй,  ні 
Квитка-ОсновЛненко.  Втішались  ми  тількі  перелицбваною  Епей- 
дою  Котьляревського.  Тим  казки  Иська  Маторинки  булп  про  пас 
парним  ступнем  нарбдьнего  самопознанья  нашого  и  самоцьвіту 
'Староруського.  Я  й  досі  знбю  на  п4мять  не  то  сймі  казки  При- 
луцького Земляки,  Иськй,  (Іосипа),  та  й  передьне  слово  до  казок: 
„Дивись,  дивись!  осьбсь  и  н&ші  з  музиками!  чи  се  весільля,  чи 
яка  Німецька  чудасія?  Запорбжець  ис  казк&миї...  Чи  не  з  Неба 
•ти,  п&не  бр&те,  зваливсь?  Мабуть,  що  так...  Хто  видав,  щоб 
ведьмідь  щебет4в?  От  же  щебече,  та  ще  як  щебече!  все  по  нась- 
кій, та  по  наській",  и  т.  д.  Пишу  се  навманіі:  бо  рідкбі  сіеі 
кпйжечки  ні  в  кого  й  випрохати. 

73.— II.  III,  стр.  ХХУ. 

И  смерьть  зустьрів  натощака. 

Яв  спізнивсь  я  с  професором  Бодяньським,  н&шпм  ІІськбм 
Материнкою,   дак   зараз  постеріг,  що  м&ю  справу  ш  чепцем  без 


І 


84 

волосяниці,  а  тількі  п  довгому  жуп&ні  на  кшталтріТси  и  в  таких 
чоботищах,    якими   вихваліївся  перед  ляховйтим    ф^ртиком  зна- 
.  комйтий  Аоонйт,  Іобн  из-Вишні  Вйгаеньський.  ІІрацювйтий  день 
■  сьвій    починав  сей  пр&ведний    подвижник    Науки  '  рйно'  враньці 
прохідкою  по  Московських  бульварах,  и  самітьне  гулїіньне  заідав 
шматбчком  булки,  часом  и  прбскурою,    розмбченою  в  теплій  во- 
дііці  бес  с&хару.    Ні  чаю,  ні  кбфе,    ні  вина  не  вживав,    и  лицб 
в  нЄго  булб  блідй,  без  руминьця,  як  у  Печ(«рського  мовчалника, 
хоч  не  худорлііве  и  веселе,    приязні.    Бессрйбреник    був   Иськб 
Материнка,    не  стяжатель;  а  тількі    тративсь ^на  книги,  да  й  ті 
скуповував  білш  по  товкучи::  ринках.  Боіівсь  він  прогнівити— не 
то  ділом  и  словом,  та  й  самим    помишлйньнем   своіб  господиню, 
Мйреу  Нікітігант,   щиру  Москбвку,  дУшу  предббру,  прерозумну, 
та  рйзом  с  тим  и  престрбгу.  ВонА  любила  §г6,  як  мати  й  сестра; 
вона  тількі  про  нЄго  й  жили,  дарм&  що  нічогісінько, не  розуміла 
в  науці.  Не  бачив  я  нбвіт,  що  б  вона  що-небудь  читйла.  Була  ж 
ВОН&    пані,    мило    того,    що   над    самим    Бодїіньським,    великим 
ученим,    знакоміїтим    славіїстом    и    археокграфом,  та  й  над  бго 
значними  в  науці  гостьми.  Чи  з  гикгіени,  чи  з  якоі  йншоі  вв&ги, 
не  пив  наш  Иськб  Материнка  чаю  (а  де  ж  Єго  й  пити  б,  як  не 
в  Москві?)  Мйреа  ж  Нікітішна  любила  чай,  мов  Китаіня,  н  пила 
мало  не  ввесденйчки.    Як  приходив  який  гість  до  іі  затвбрника 
(а  він  любив    одвідини    людей    поважних),    вон&    дивилась  кріз 
щілину  в  дв^,рях,   який   він,  той  гість.    Кулеша  ж  вона  любила, 
а  й  натто  ще  бго  пані,    що  пбтім  уславилася,  гіко  Ганна  Барві- 
нок, оповіданьн>1мн  з  нарбдьніх  уст,  и  вдостоювала  ча§питьтй  з 
нйю  самбю  не  то  их  оббх  у  парі,  та  й  самого  его,    так  що,  не 
перебиваючи    бесіди    земляків,    приносила   сам4  гостеві  чай.  Яв 
л;е  прийде   бувало  хто  йнший,    Мареа    Нікітішн?    подивицьця  в 
щілину,— „Н*тьі  не  ндравицца"!  скргівицьця  и  не  пішле  гостеві 
ійю.  Хто  ж  був  ій  по  смаку,  тому  з^раз  посил&е;  а  чай  у  нйі— 
Іушу  сказ&ти— був  препахущий.  Раз  Куліш  седів  у  Бодянсь'кого 
Костом/іровим.  Ч4ю    не    подано:    Костомара    Мареі    Нікітішні 
Іе  пондравивсь;    а    через    приятеля  й  сам  Куліш    не  вдостбівсь 
оді  від  нйі  чисти.  Всевлйдниця  господи  Бодйнського  клала  пев- 
|ий  контрбль  и  на  бго  книголйбство.  Не  раз  Исько  Материнка, 


86 

дарма  що  звався  Запорбзцем,  шукав  у  мине  від  неі  прот^кціі, 
навідавши  в  букинйста  смішні  бму  та  ще  хиба  тількі  мишам 
книги.  Перйіздом  через  Москву,  я  дьнював  п  ночував  у  нбго. 
Оце  ж  було  наптАшимо  собі  всіікого,  мовляла  та  баба  „бездільля"  *) 
та  й  веземб  до  дому  сьміливо:  свою  провину  Запорожець  Псько 
зверт4е  на  гбстя,  а  гісьть  бму  помагає  тихцем  розмістити  кои- 
раб&нду  по  шафах.  Лякливость  Иськбва  перед  господинею  вра- 
жає мой  сйрце  ще  білше  тим,  що  я  знаю,  як  міцно,  як  мужно, 
з  яким  хорббрим  дУхом  стоАь  сей  кроткий  Аяахорйт  протпв 
Аксаковського  не-истбрнка  Соловьева  з  бго  Можновладною  клн- 
кою,  як  про  се  буде -мова  при  другій  н4годі. 

74.— П.  III,  стр.  XXIX. 

Під  м^не,  по  свойму  звичйю, 
За  Фліччера  він  підкопавсь... 

Вельми  вжиточні  про  зпоху  Йвана  ІУ  Грозного  меморіїїлп 
■Флйччера  (Оііо  ГІеІсЬег)  надруковано  в  Лондоні  1591  року,  під 
назвою:  ОГ  іііе  Кпззе  сошшоп  \Уеа11Ь  ог  шапег  оГ  ^оигегпешепі 
Ьу  їЬе  Епззе  Ешрегог  [сошопіу  соИ  іЬіе  Етрегог  оГ  Мозсоуіа] 
ттіІЬ  іЬе  тапегз  апй  ГазЬіопз  оГ  Іііе  реаріе  оГ  №аІ  соипр:(гет, 
За  пропечатаньне  перекладу  сійі  книги  в  „Чтеніяхь  Исторіп  и 
Древностей  Россійскихь",  відставлено  Бодя'нського  від  секретарпі 
ученого  Товариства  и  перекинуто  6г6  з  Московської  профессури 
в  Каз&нську.  Бодйньський  у  Казань  не  поіхав-  Поки  егб,  бачивши 
егб  пріівду,  помилувано,  мусив  би  він  цілісінький  рік  жйтп,  по- 
ложивши зуби  на  полицю.  Но  знайшлись  такі  добрі  и  грошовиті 
люде  (нех&й  сьвятйцьця  память  их!),  що  с&ме  під  сю  лиху  го- 
дину припала  им  охота  до  Слав(інщици,  котру  Бодіїньськин  знав 
широко  и  глибоко;  дак  вони  іібти  слухали  в  нЄго  дома  унпвер- 
ситйцькі  лйкціі,  аж  пбки    бму    вернено    насущний    хліб.   Госпо- 


•) 


Оснівочку  пропила. 
Нехай  тй«  не  лежить; 
А  вток  на  похмільлв, 
У  скрині  безьдільлв. 


86 

1ІНЯ  ж  5г6  й  недогбдувалась,  що  над  і{  широковчйною  дитгіїюю 
лв  поглумились    упині  вороги,    подвижники    Науки:  бо  Запоро- 
жець  Иськб    Материнка   цілий  рік  вихбдив  ніби  в  університет, 
а  й  коп&всь  у  мишачому  добрі  по  товкучках;  а  грбшей  подавав 
і  що-місяця  стількі,  скїлькі  вона  звикла  тратити  на  сйбе  и  на 
се  господи рство.  А  тр&тила  вона  на  сйбе  не  мало:    комбди  ійй 
:рещ&ли  від  шовкового  шуплатьтя.  Пані  Кулешйха  спитала  ра» 
:  „Марео  Нікітішно!    про  що  ви -нашив&ете    собі   стілько   шов- 
,пинй"?— „А  вотт.  на  што   (відказала  Московка):   какь    памру, 
ак  чтопі    зналі    племянніци,   што   у  них  тьотка    бил^".  Чбсом 
риятілка  с  Старбі  Руси  (их  мбжна  зв&ти  приятїлками)   пок&зу- 
иа    М&реі    Нікітішні    нов^    мбду,  да  та  приймала  не  всйку  и 
їдк&зувала:  „Ви— Маадам  (зіс),  вам  и  падабает  анб.  Кагда  пг  я 
ил&  Мадам,  и  я  би  так  аделась;  но  вєдь  я— Ма^ізель. 

Ще  словцй  про  іі  слухняну  дитину.— Бодйньський  наш  був 
акйй  вірний  слбву  и  ділу  чоловьйга,  що.й  мені,  Небресі  кохАн- 
іеві,  можна  сказати,  господині  бгб,  не  дав  примірника  вже  на- 
рукбваного  Флеччера,  а  дозволив  тількі  переписати.  Дякуючи 
му  й  за  се,  не  раз  я  покористувавсь  мемориялами  суч&сника 
Ів^на  Грбзного;  оригиналу  ж  не  густо  знайдйш  и  в  столицях.  Так 
о  Руська  историокгр&фия,  дякуючи,  мовлйв  Исько,  „подвижни- 
ові  Науки",  корйстуецьця  и  досі  пр&цею  беспл&тного  трудо- 
ійбця  *),  що  проредакчував  и  прокорректував  єдиним  оком  своим 
і  на  друге  не  бачив)  цілу  сотьнПгу  томів  знакомйтих  бго  имгям 
Дтеній   вг    Императорскомг    Обществ*    Исторіи    и  Древностей 

'оссійскихг". 

В  останьне  бачив  я  5го  вже  пенсіонером.  Дано  йму  пенсій 
•ількі  1.500  рублей  річно;  а  „подвижник  науки"  брав  яко  Нро- 
І.ессор  и  член  грошоносних  комиссій,  12.000  р.  Се  вилічив  мені 
ірукбваній  жидбк  Гаццук  (попавсь  був  и  я  в  Єго  Шейлоковські 
іабети).  Жидкй  ж  на  таких  речах  знаюцьця  ех  ргоГеззо  щв,ш 
іасів  Финікиіїнки  Дидони. 


V 


•)  За  Секретарсті.о  не  аав  се  Общество  нііікоі  и.інт 


87 


75.— И.  III,  стр.  XXXI. 

И  бороду  мені  знов  голять, 
До  моди  Ляцькоі  невдлять. 

Хміль  Хмелнйцький,  в  документі  про  „Козацькі  кривди", 
пише,  що  Козакам  Паньські  креат/ри  виривали  бброди.  Знаємо 
й  по  сучасному  портрйту  Петра  Сагайдйшного  и  по  йнших  па- 
мяткйх,  що  н&ше  Козацтво  поважало  бброду  так  сАмо,  як  и 
славетне  мещанство.  Носив  бброду  й  той,  що  „держав  Козацтво 
в  міцних  руках",  и  що  пісьля  бго  смерти  настав  (се  чулп  ро- 
зумні серьця)  Копіес  Роізііі,.  вкупі  ст.  козацьким  бунтом.  От  же 
верховоди  козащини ,  шляхетьні  баніти  да  инфамиси ,  стра- 
теньці  (зігасіепсе)  культурнеі  громади,  голеньнє  бороди  зробили 
так  с4мо  мбдою  в  Запорозькому  Війську,  як  прибічники  Влади- 
слава  ІУ-^між  поважною  старопольскою  шляхтбю. 

76.— П.  III,  стр.  ХХХП. 

Так  сьміх  из  нас,  люд^й  статечних 
Собі  диявол  учинив! 

Самовидець,  під  роком  1649  пише:  „Наветт.  где  вт.  горо- 
дахг  бьіли  и  права  Майдебурскіе,  и  (там)  присіТгліе  бурмистрове 
и  райцьі  свои  урядн  покидали,  и  бороди  голили,  до  того  воііска 
йшли:  бо  тіе  себ'Ь  зневагу  держали  (приймали),  которьій  бьі  зг 
бородою  неголеною  у  войску  бьілг.  Такь  дияволг  учпнплт.  себЬ 
сміхт.  зь  людей  статечньїхг"! 

77.— П.  III,  стр.  ХХХУІІ. 

Се  не  Татаре  й  не  Комлйки. 

Козаки  кликали  до  себе  на  підпомогу  не  то  Татарьську, 
та  й  Калмицьку  Орду.  Калмиків  звуть  у  нас  Комлйками. 

78.— П,  III,  стр.  ХХХУІІ  ж  таки. 

Йдуть  на  нашу  мертву  Русь. 

думаю,  що  мій  Мартиримьіін  тількі  ту  Русь  улаж;іп  жпвбю 
не  мертвою,   де  Староруська  мова   не  вмерла    перше    під    пада- 


8У 


89 


)0М  схол&стпки  та  полщіізни,    а  пбтім  під  н&давом    московщини. 

5  Ніїшим  лібдом,  що  ввійшов  ув  ббласть  НоворУськоі  живучости, 

і'го  не  сталось, — опріч  хнб4  тих  частин  Старбруськоі  Киевщини, 

кублилась    Ляхва  з  Римською    схолйстикою   свойю.    Де  ж  не 

уло  дбвго  шкил  нійіких,   опріч  тр§х  бурс,  Кйевськоі,    Чернігов- 

;ькоі  та  Пере}{славськоі,  що  псув&лн    народній    словесний   смак, 

-ам  цілою  зісталась    нарбдьня   праведно    Руська,  можна  сказати 

фХи-Руська,  мбва,  захбвана  в  зневажених  бурсоманіею    пісьнях 

московманіею  розмовах.  Там  тілько  й  була  могота,  проявитись 

акгім  репрезент&птам  Старорущинй,  як  трбхи  попсбваний  ІІоль- 

,кою    и    Московською    письманщиною     Котьлярйвскій,   як    менш 

•го  попсбваний    ГулАк    Артембвський,   як   зовсім    не  попсбваний 

ївітка  з   йго    блискучим    спутником.    Гребінкою,  и  як    великий 

'тароруський    промовнгік    Шевченко.    ЗнАймо  бо,  та  й  не  забу- 

1&ЙМ0,  що  Шевченко,  сей  воскресіітель    рідного  слбва,    роспоч'В 

пой    велике    діло,   з  віріпув&ньня   НоворУського,    с  того  віршу- 

Аньня,    що  вже    визволилось    ис-під  схоластико-семинарьського 

іертвйчого   смаку, — не  то  що  роспочйв,  та  й  опісьлії    йму    при- 

вічував  кгйнін  Пушкина  в  бго  невмірущій  промбві. 

79.— П.  III,  стр.  XI.. 

А  ти,  Панюто,  придавись. 

Панька  Кулешй,  звав  Мартиримьян  Панютою  так  само, 
ік  у  своім  письмі,  що  знаємо  під  назвою,  „Літопись  Самовидця", 
вав  свого  сучасника  Василй  Золотаренкй,  Васютою. 

80.— П.  III,  стр.  ХЬІ. 

Покрав,  та  й  прав.  Бо  бес  повага, 
Беш  кісти,  'бес  путя  нетяги 
Жидами  ледарі  живуть. 

Про  таких,  що  не  читали  Кулешйвоі    „Хутбрноі  Поззін"  *), 
цьця    передруков&тн  при  сій  н&годі  бду  бгб  до  Рідного  На- 


і. 


рбду,  що  написав,    подаючи    §му   сьвій    Староруський    переклад 
Шекспірових  Творив. 

Назвав  Куліш  тут  розумним  добрбдіем  НоворУса,  Велико- 
руса, Москалі  („як  хоч  мене  зови,  на  все  я  позволйю",  скаже  п 
він  тепер,  як  той  Мальеваний  Запорбжець).  Справді  був  розумен 
той,  хто  вирвав  сьвячйного  нож&  з  рук  у  гайдамацтва,  п  добро- 
дій був  той,  хто  не  дав  козацтву  злипнутись  из  Ляхами,  с  Тп- 
тбрами,  турками,  Шв(^дами,  а  далій  вирятував  Козаків  од  іх 
старшини  війсковбі,  од  іх  доморбслоі  шляхти,  що  краяла  им  серце 
без  ножй,  и  жйрла  на  достатки  ще  прожорливішч,  ніж  старо- 
давня Пбльска  шлЛхта  жерла  старод&вні  солтпства,  чи  то  як 
можновл&дзтво  жйрло  свойх  підпанків,  а  панські  підлизи — так 
звАну  нгілсчу  шляхту  та  за  одним  зйходом  и  здобіїчню  кбпию 
вйшчоі  й  нйжшоі  шлгіхти,  козаків...  Чував  я  від  Кулеша  докір 
бго  ученим,  та  не  доученим  (се  єсть  п(?укам),  або  й  переуче- 
ним, чи  навіки  заученим,  мояспа  сказати  в  шкблах  замученим 
(се  єсть  титулованим  недоумкам)  земляк&м,  и  в  мене  в  памяті 
застргів  не  тогб  докбру  ось  який  уривок: 


•)  Втотт.  сборниіеь  П.  А.  Кулигаа  напечатант.  нами  во  г-м-ь  том*, 
[отому  перепечатку  одьі  зд'Ьсь  мн  считаемт.  лишней.— Ред. 


У  Правди  вид  поломгяніїй,  огнистий; 
Жахііецьця  ійй  дух  тьми  нечистий. 

II; 

Понурившись  у  землю,  мов  бики. 
Ви  ревете  на  рйвищі  ппсьмйнства. 
Так  по  свойх  притбнах  козаки 
Ревлй  протйз  Москви  й  іі  глав^нства, 
И  доревлйсь,  що  их  у  кренакй 
Повернено,  подвижників  рівйнства. 
Хто  ж  повернув?  Зрадливі  их  брати. 
Хто  покорив  лихих  катів?  Кати. 

ПІ. 

Так  ваша  кров  лиха  теп^р  бунтує 
Бес  сбвісти,  беш  чисти,  без  умА... 


90 


Письменницьке  багно,  мов  Кіш,  юртуе, 
Силк^ецьця  згасить  сьвіт  Правди  Тьма. 
Ні!  як  Москва  над  зьлйЗками  пан^е, 
ІЦо  брехні  знай  плетуть  без  соромА, 
Так  праведьні  письні  моеі  М^зи 
Наклйдують  на  вашу  кривду  узи. 

Вертаюсь  до  Кулешевоі   оди.   Сьпівае    Рідному    Народові  в 
тій  оді: 

Шук&еш  думками  десь  гіншоі  Вкраййни, 
И  з  Материзною  хов4есься,  мов  злодій... 

Сьпів&в  колись  и  Великий  Кобзарь: 

Немй.  на  Сьвіті  Украййни, 
Нем&е  другого  Дьніпра.. , 

сьпівавав,  та  й  не  знав,  що  доведйцьця  правдолвббцям  ховатись 
по  такіїх  иніиих  (мовлйв  Куліш)  Украййнах,  де,  як  и  дома, 
частенько  приходить  на  д^мку  пісня: 

Та  вже  ж  тйі  вороги 
Кругбм  х^ту  облягли, 
Кругом  х4ту,  ще  й  сіни 
Воріженьки  обсіли. 

Тезко  мій  узйв  нбти,  ще  набрані  на  рідьній  бандурі,  кобзі 
чи  лірі— нбти  Руського  Возсоединеньня  (котрй  и  в  наукових  тво- 
рах проповідує,  поки  ще  марно,  глухонімим  и  сьліпорожденим)... 
От  же  й  ему  зась  по-св6ьему,  по-Староруській  на  Рідьній  Украіні, 
НІ  Рідному  Дніпрі-Славутиці  сьпівати!  и  не  черес  кого  йншого 
зась,  як  через  6г6  недоучених,  переучених  и  в  науці  замуче- 
них мудрагенів.  Се  він  виявив  у  свойму  стихбтворі,  що  я  йро- 
слухавши  від  нбго  разів  зо  два  вь  розмовах,  перейняв  усй  від 
слбва  до  слбва.  Оце  ж  вам  и  воно  *). 


г 


*)  См.  вь  настоящвм-ь  том*  стр.  М. — Ред, 


91 


81.— II.  III,  стр.  ХЬІ. 


82,-11.  III,  стр.  ХЬІІ. 

83.— П.  III,  стр.  ХЬІІІ. 

84.— П.  III,  стр.  ХЬІ. 

85.— П.  III,  стр.  ЬХУ. 

86.— П.  III,  стр.  ХЬУІ. 

87.— II.  III,  стр.  ХІЛ-ІІ. 

88.— П.  III,  стр.  І.ХІІ. 

•    Не  Ариману  він,  Ормузду 

Даремно  панщину  робив. 

Ариман  (по-Зйндській  Апііго-Маіпіиз) — се  злпй  дух  (чи  по 
ннській  нечиста  сила),  у  науці  ЗороАстровій — починок  зла,  глап4 
пекельніх  богів,  кгйній  темряви  й  руййни,  що  знай  боррцьця  з 
Орм^здом  (по-ЗЄндській  АЬига-Магсіа,  се  есьть  Високомудрпй 
ВолодАрь),  у  Зоро&стра — Божество  Добрії.  Зепди  вірують,  що  ся 
боротьби  скінчйцьця  колись,  и  тоді  Ормузд  росповсібдіїить  по 
8ЄМЛ1  царювнньне  добра,  на  вічні  піки. 

Кінець  допискам  ло  ііЛ^ми  „Куліш  у  ІІек.-іі'. 


92    . 


93 


Дописки  до  позми  „Грицько  Сковорода". 

1.— П.  І,  стр.  III. 

Любішчий  вам,  ніж:  Лях  той  ський. 

Преславне  Запорозьке  Військо,  знакомите  по  Сьвітах  наше 
Козацтво,  було  продуктом  Шляхецького  Ьеггг^сіи  Польского, 
продуктом  знаної  нам  з  Уоїитіпа  Ье^ит,  перш  ніж  из  Лі- 
тописей,  Зіл'а^л'оіі  ІІкгаіппез.  Слово  Козак  довго  не  заявля- 
лось на  страннцях  Польського  Права.  Турбовала  правоправяіцу 
під  Королем  Шляхту  все  тілько  іі  Кресбва  чи  Украінна  бра- 
тня, що  пею  гетьманили,  потура;^и  й  помагали  ій  навіть  осо- 
бисто вельможні  Королівські  Старбсти.  Сановники  сі  згорда  тіі- 
туловались  Королівськими  Руками  (ЬгасЬіа  ге^аііа),  та  й  дува- 
иили  дуванй  з  дикими  комишниками,  з  усякими  злодіяками, 
з  душогубцями,  відсудженими  чести  й  самої  жизьни  банітами- 
стратйньцями  й  инфамисами,  втекачами,  роблячи  им  (як  доко- 
ряв погролсуючи  Король  Степан  Батура)  усякі  айшіпісиїа.  На- 
віть и  тоді,  як  уже  Козаки  Низовці  виступили  на  бобву  й 
хижацьку  арену  Паньськими  местниками.  Первий  исторично  знаний 
супротивник  правоправящого  Шляхецького  Народу  був  Писар 
Запорозького  Війська  Греякович  (по  прізвищу  Шляхтич,  а  по 
крівавому  хилсацтву  в  Межигорському  Манастирі  Сьвятого  Спаса 
недовірок),  а  сьлідбм  за  ним  другий,  противокоролівський  Геть- 
ман Запорозький,  Косіньський,  що  имгя  своє  на  Руських  пактих 
с  Князьми  Острозькими  підписав  один  с  козацтва  по  Польскііі, 
и  що  всі  титулували  бго  Паном.  Гетьманячи  _й  отамануючи  Нп- 
зовцями,  нзверги  Польскоруськоі  Шляхти,  дичали  серед  Запо- 
розького Війська  и  зробили  з  нбго  таку  Орду,  що  мусила  брата- 
тись из  Ордою  Татарьською — мало  того,  що  сйго  вимагало'  іі  хи- 
жацьке й  розбишацьке,  чужоядяе  ремество,  та  й  задьля  самбі 
цілости  своеі,  як  се  явила  нам  згубна  й  Польщі  и  нашій  Древ- 
ній Русі  Хмелнищина.  Оце  ж,  читаючи  Козакоманські  демон- 
страціі,    здвигаєш  тількі  плечима,  що  Козацькі    Патриотн   цура- 


* 

1 


юцьця  своих  предків  Ляхів  усякої  віри  и  вихваляють  пх  кодло 
її  незнаних  Геральдиці  паліях  та  коліях.  Колнб  же  вонп  дошу- 
кувались правди,  дак  знали  б,  як  Правитель  Катернниноі  Мало- 
россіі  Румянцев  писав  до  Цариці,  що  не  було  ні  одного  такого 
а-ьізду  Дворян,  щоб  один  одного  ве  докоряв  самозваним  Шли- 
хецтвом.  „Уличаемо  бнло  (писав  Румянцев),  что  и  по  нісколько 
раз  свои  имена  нікоторие  по  необходимостям  н  обстоятель- 
ствам  міняли;  нерідко  смертное  убійство  и  другіе  пороки  прп- 
мішивались"  (Соловьевь,  Ист.  Росе,  ХХУІІ,  47). 

2.— П.  І,  стр.  IV. 

Вертаймось  до  того  лицарства, 
Що  городило  городи. 

Вихваляють  наші  Кобзарі  „славу-лицарство  Козацьке"  за 
руйнуваньне  городів.  Се  була  слава  противокультурьпя.  Могли 
б  так  само  вихваляти,  та  певно  й  вихваляли,  Кобзарі  Монголота-  і 
тарьські  Батиеве  Козацтво,  ту  Золоту  Орду,  що  поруйнувала  І 
Староруські,  Владимеровські,  Ярославовські  п  так  далій  городи 
та  й  закочувала  собі  по-над  Волгою,  беручи  з  розгородженої  нашо^ 
землі, ясак.  Пісьля  сбго  першого  Лнхолітьтя  свого,  підьнялась 
наша  Древня  Русь  из  упадку  за  приводом  колонізаторів  наших  І| 
пустинь,  хто  б  ні  були  сі  соп^иеггасіоз  Монгольскоі  займанщинп, 
котрої  пильнували  баскаки,  що  б  вано  до  Віку  вічнего  була  ди- 
кою прбстороньню  між  Европою  й  Азією.  Постали  знов  осади  іі 
городи  по-над  Дніпром,  Богом,  Дністром  н  Черним  Морем,  п  сю 
ж  т6  достойну  вічного  спомину  Колонізацію  знівечило  наше  Ко- 
зацтво, прикликавши  на  підмогу  напійдок  Золотої  Орди  с  Тав- 
рики,  с  по-над  Руського  (Чорного)  Моря,  с  по-над  Моря  Сурозь- 
кого,  прозваного  Азовським,  и  з  забутої  вже  Мстиславовськоі 
під- Кавказької  Тмуторокані.  Сліпуючий  Историк  наш  Костомара. 
та  пьяніій  Кобзарь,  Шевченко,  підхопили  Кобзарьську  хвалу 
Хмелнищини,  хвалу  половленого  Лнхолітьтя  Батиівського,  п 
вісупі  с  темною  плеядою  Козацьких  Патриотів,  напустплп  густого 
туману  в  той  период  нашої  Старорушчинй,  що  не  прославив,  а 
сплямував  наше  Руське  имгі  перед    Культурнім    Сьвітом.  Оце  ;к 


94 

покиньмо  довбатись  у  видумках,  що  ведуть  нас  до  Атавизму, 
зневажмо  крівавих,  паліїв,  и  вертаймось  поззійпими  споминками 
до  того  лицарства,  що  не  руйнувало,  а  городило  городи,  почи- 
наючи с  предка  всіх  Руських  городів,  Києва,  н  до  того,  що  ря- 
тувало нас  під  саму  Хмелнищину  братерським  хлібом  від  го- 
лоднечи,  як  дорекав  самому  Хмелю  Царський  посел  Уиконськпн, 
а  пісьля  Козако-татарськоі  Руіни  знов  „городило  городи"  р  )бом 
Староруських  Владимерів  та  Ярославів, 

3.— II.  І,  стр.  ГІ.  • 

А  ті,  що  Хмеля  прокляли. 

Мазепу  прокляв  Царь  Петро  уст&ми  Духовенства  Обще- 
руського,  и  неписьменна  Муза  Народьня  прийняла  за  благо  сей 
сроклін.  Вона  сьпівала  ще  й  нашого  часу: 

Ой  як  крикне  проклятий  Мазепа 

На  своі  Рейтари: 
„Ой  вовьміте  Палія  Семена 

Забийте  в  каіідани. 


Ой  обі;!воцьця  Палій  Семен 
С  темноі  темниці: 

Бреше,  бреше  пес  Мазепа 
В  Царя  на  столиці. 


Або  ні,е  впразьнішч: 

Ой  вигорів  ввесь  Батурии, 
*  Зісталася  хата...  , 

Та  вже  ж  твоя,  псе  Мазепо, 
И  душа  проклята. 

Хмеля  не  важилось  проклинати  Киевське  Духовенство,  дар- 
ма що  рушнло    було    навтекн  о  Києва  вкупі  с  Ііоиами-Унитами 


4 


95 


й  Католиками,  як  він  ийшов  с  Ордою  с-під  Корсуня  до  Білоі 
Церкви.  Не  годилось  и  Московському  Синклитові  церковному  про- 
клинати бго  навіт  и  тоді,  як  прочув  про  бго  тайну  присягу  Ту- 
рецькому Султанові  послі  явноі — Цареві.  Духовенство  ж  Киьов- 
ське  нашого  часу  нехтувало  честенем  Хмелницькому,  н  скілько 
змогло  робило  перекір  Юзефовичощй  клиці;  та  вона  перемогла. 
Дак  за  те  ж  у  тому  Суботові,  де  кривоприсяжний  паливода  ви- 
мурував собі  на  усипальницю  церківку,  а  про  свою  Козацьку 
здобич — склепи  в  своій  оселі,  я  сам  Р.  Б.  1843  записав  пз  на- 
родніх  уст  проклін  Козацькому  Батькові,  такий: 

Ой  богдай  Хмеля  Хмелницького 

Перва  куля  не  минула. 
Що  велів  (Орді)  брати  парубки  й  дівки 

И  молодиі  молодиці. 
Парубкіі  йдуть  сьпіваючи, 

А  дівчата — ридаючи, 

А  молодиі  молодиці — 
Старбго  Хмеля  проклинаючи: 
»0й  богдай  Хмеля  Хмелницького 

Перва  куля  не  минула! 


И.  П.  Буціньський,   у   книзі    своій    „О  Богдан*   Хмельнпц- 
комь"  припечатав  варіянт  сбго  прокльону,  такий: 

Ой  богдай  Хмеля  Хмелницького 
Нерва  куля  не  минула, 
А  другая  устрелила, 
У  серденько  уцелила! 

4.— П.  І,  стр.  IX. 

Колись  давно,  як  ще  не  знали 
У  нас  нічого  про  Москву. 

Киів  город  обгородивсь  и  знавсь  ис  Царьградом  ще  в  вось- 
мому,   коли  не  ранше,    століті,    а  про  Москву   найстаршій    наш 


96 


Літописець  починає  чути,  яко  про  городок  нще  незначній,  тілько 
під  1147  роком.  Було  над  річкою  Москвою  село  заможного  Бо- 
ярина Кучка.  Вподобав  позицію  Кучкового  села  Георгій  Влади- 
меровпч,  князюючи  в  Суздальскому  ВладиАіері,  та  й  загородив 
там  городок,  котрий  довго  звався  Кучковим.  Такий  був  починок 
Москви. 

5.—  П.  І,  стр.  X 
И  струни  славу  рокотали. 

Золотими  звуцьця  в  нас  у  пісьнях  и  струни  й  труби, 
на  ознаку  их  принадности.  Нбвіть  колодязьні  ключі  здаюцьця 
иноді  й  инкому  золотими,  ті  ключі,  що  бгють  ис  під  землі,  а 
може  й  ті,  що  на  них  витягалниці  чепляють  відра  *).  Тим  н 
Малбваний  Запорожець  надписав  над  собою: 

Струни  моі,  струни  золотиі! 
Заграйте  мені  стиха! 

ІЦо  ж  до  Бонна,  дак  бго  сучасник,  сьпівйць  Позми,  котру 
певно  якийся  чернець  уписав  між  літописні  й  инші  поважні  речі 
під  назвою  „Слово  о  Полку  Игореві",  так  само,  як  колись  черев 
недброзум  драмовану  хвалу  чесному  весільлю,  „Пісьню  Пісйнь", 
вписано  в  кодекс  Божественних  Книг,  яко  твір  Царя  Соломона, — 
що,  кажу,  до  самого  Бонна,  дак  незнаний  сучасник  бго  так  про 
вбго  згадує  в  своім  речитативнім  рапсоді:  „Не  ліпо  ли  на 
бяшеть,  братнє,  начати  старьіми  словесьі  трудних  повістий  о 
Полку  Игореві,  Игоря  Святославлича?  Начати  же  ся  той  піснн 
по  биліЛамт.  сего  вромени,  а  не  по  замьішлению  Бояню.  Боянь 
бо  віщий,    аще    кому   хотяше  піснь  творити,  то  растікащеться 


і 


*)  Ой  глибокій  колодязю, 

Золотиі    КЛЮЧІІ 
Та  вже  ж  мені  докучило 
В  сьвіті  горюючи. 

Тут  є  повязь  між  тугою,  що  виливаецьця  сьлізми  и  тими  клю- 
іами  воли,  шо  сповнюють  кблодязь.  Е  повязь  між  такими  сліами  и 
гими  ключами,  що  вими  достають  з  глибині  воду. 


97 


мьіслию  по  древу,  сірим  волком  по  земли,  шизьімг  орломг 
подг  облакьг.  Помняшеть  бо  пісні  первнхь  временг  усобиці, 
тогда  пущащеть  десять  соколовг  на  стадо  лебедей;  которьін  доте- 
чаше,  та  преди  пісні  пояше:  старому  Ярославу,  храброму  Мсти- 
славу, иже  заріза  Редедю  пред  полкм  Касожскимп,  красному 
Романови  Святославличю.  Боянь  же,  братие,  не  десять  соколовь 
на  стадо  лебедей  пущаше,  но  своя  віщия  перстві  на  живьія 
струни  воскладаше,  они  же  самн  князем  славу  рокотаху"  *). 

6.— П.  І,  стр.  XI. 
Плачу  достойну  и  сьміху. 
Пушкнн:  „О  родь  людской,  достойний  слезь  и  сміха!" 
7. — П.  І,  стр.  XI  ж  таки. 

'  И  за  Порогами  вже  били 

,  Нас  Печеніги,  и  зробили 

Собі  с  Князькоі  голови 

Знак  величаньня  паровий. 

Як  вертавсь    Князь    Святослав    Игорович    из    Болгарщнни, 
Печеніги  обступили   Дніпровн   Пороги  и  перепили  ему  дорогу  в 


*)  Переклад.  Чи  не  гаразд  було  б  нам,  братьте,  почати  старими 
словами  сумних  переказів  співати  про  військо  Игореве,  ІІгоря  Сьвято- 
славовичя?  Початися  ж  тій  пісьні  по  бувальщинам  сЄго  часу,  а  не  по 
вигадкам  Вояновим.  Вояк  бо  віщий,  як  схоче  було  кого  висьпівати, 
дак  ростекаецьця  мислю  по  древу,  сірим  вовком,  по  землі,  сизим  орлом 
під  облаками. 

Спогадав  ж  було  первочасні  усобиці,  та  й  пускав  десять  соко.іів 
на  стадо  лебедів:  котрий  долетить,  той  перш  и  висьпівуе:  старому 
Ярославові,  хороброму  Мегтиславові,  що  зарізав  Редедю  перед  поту- 
гями  Касозькими,  вродливому  Романові  Сьвятославичові.  Та  Боян 
братьте,  не  десять  соколів  на  стадо  лебедів  напускав  напустом:  ні! 
сі.оі  віщі  персти  поскладав  ва  живиі  струни,  вони  ж  самі  Князям 
главу  рокотали. 


98 


івщипу.  Святослав  поліг  буйнбю  головою,  и  Печенізький 
Ьшзь  Кур}!  зробив  собі  з  бго  черепа  пирову  чашу.  Глумували 
«к  не  одні  Запорозькі  козаки  тогочасьни.  Болгарьський  Царь 
(фум,  убивши  Грецького  Императора  Никифора  811  року,  опра 
■в  череп  бго  вт.  срібло,  и  Славянські  Князі  пили  с  сіеі  мертвої 
'Оловн,  мов  с  кубка. 

8. — П.  І,  стр.  XI  ж  таки. 

Під  самоправництва  имлу 
Нас  дикарі  повоювали. 

Перву  жорстоку  науку  держатись  укупі  дали  Русі  Татари 
В&тиьови,  а  другу  ще  жорстокшу — Татари  Ислам-Гиреьови.  Са- 
мовладники Князі,  не  слухаючи  Гетьмана  своеі  Федераціі,  Вели- 
вого  Князя,  напустили  в  Руські  голови  такої  мли,  такого  туману, 
ЧК  той  що  висьпівують  у  пісьні: 


І 


Напускаєш  туман  густий. 
Хочеш  мене  з  ума  звести. 


Так  сталось  и  з  насьлідниками  наших  древніх  самовлад- 
ників, Польскоруськими  Макгнатамн,  що  не  корились  ні  Прези- 
дентові своеі  Республики,  ні  іі  правоправнему  Вічу,  се  єсть  обом 
Палатам  Парламенту  свого.  Палаті  Перів  (Сенаторьській  Избі) 
Е  Палаті  Депутатів  (Посельській  Избі).  Москва  ж  довго  пасла 
аадьню  в  Культурності,  и  навіт  ублюдкам  Польского  Можловлад- 
тва,  Козалам,  здавалась  варваром,  кожушником,  лапотником,  про- 
сторікою Мужиком;  та,  покоряючись  Цареві  з  іого  Думою  и  ша- 
нуючи Церкву  з  іі  Ібрархами,  вііпередила  обідьві  химерні  Рес- 
публики, Шляхецьку  й  Козацьку,  на  всіх  поприщ&х  Розумовоі, 
ПолітичнЗі  и  Соціяльнбі  Культури.  Бо  кожному,  хто  вказував 
ій  на  верьбі  такі  груші,  як  Польська  К6\\пойс,  \Уо1пойс  і  Кіе- 
ройїе^іойс,  говорила — не  словами,  а  ділом  самим: 

Напускаєш  туман  густий, 
Хочеш  мене  з  ума  звести. 


99 


А  инколн,  впевнившись  у  царському  самодержавстві,  що 
воно-то  й  виратувало  нову  Русь  из  пагуби,  знтузіа:імупалп  мо- 
сквитяне  и  такими  словами  перед  Ляхами;  „Ви  хвалптесь  воль- 
ностю  вашою,  а  ми — неволею  нашою".  Се  знайдо  охочпн  и  в 
Костомарова,  що  написав  ув  одурі  (природьня  хиба  его)  нісе- 
нитницю,  під  главизною  книжн§ю:  „О  началі  самодержавія  .вг 
Россіи". 

9.— П.  І,  стр.  ХП. 

Мов  хижим  духом  воплотився 
В  нас  Азіяцький  Пан-Сусід... 

Вселивсь  тоді  в  наш  Руський  дух 
Хижацтва  й  каверзи  недуг. 

Хижацтво,  чужоядзтво,  кочове  наіздництво  було  в  Татар, 
наших  Азіяцьких  Сусід  и  нашийників,  основою  жизьни,  як  и  в 
нашого  Козацтва.  Каверза  ж  сама  собою  виникав  с  такого  по- 
буту, вт.  котрім  Культурня  организація — річ  неможня.  Недуг  хи- 
жацтва й  каверзц  привів  Золоту  Орду  до  занепаду,  розділив  іі 
ла  супротивні  ОрдИ,  и  вона  сама  себе  звоювала.  Москва  тим  ча- 
сом, умудрена  досьвідом,  насіла  на  неї  хирну  здоровим  організа- 
ційним розумом  своим,  та  й  зробила  своих  Азіяцьких  Сусід,  за- 
жерливих Панів  своих,  своими  слугами.  Той  же  самий  недуг, 
вселившись  у  Козацтво,  погубив  Козацьку  Республіку — Гетьман- 
щину так  само,  як  и  Царства  Казанське,  Астраханське,  Крим- 
ське. Ще  в  Мазепиньскі  часи  хтось  віршував  про  Козаків: 

През  незгоду  всі  пропали. 
Самі  себе  звоювали 

10.— П.  І,  стр.  ХІУ. 

А  там  готове  вже  й  зерно 
Про  засів  новини  було. 

Москва  своєю  госиодарностю  брала  гору  й  Ордою,  н  над 
так  званою  Литвою,  не  то  над  Україною.   Десятками  тисяч  уте- 


100 


1  з  Литви  селяне  за  Московську  гряницю  в  Царьськй  піддчн- 
.  Яклсе  „землю,   що  текла   молоком  и  медом"    (так  величали 
у  Русь-Украину  Поляки),    Козацтво   зробило  голодною  пусти- 
,  як  самі  побратими    Козацькі,    Татаре,  покид'ли    своих  сою- 
(ків  у  великій  біді  черес  те,  що  не  знаходили  на  Вкраїні  вк- 
мясива  и  мусили  харчитись  власними  кіньми, — тоді  двинуло 
14    голодного   люду,    вкупі  з  лейстровими  Козаками,  у  Царь- 
Землю.    Такого  бідолашного  натовпу  звикли  ще  й  до  Хмел- 
іпи   визирати   гряничні    Воіводи    Царьські,    и   в    безлюдних 
л    будовали   заздалегідь   хатіі  про  втекачів.  Оце  ж  прибега- 
.:).  порохібники  Хмелничане,  аж  по  тих  оселях  уже  им  наготов- 
лю й  Царського  зерна  про  з'їсів  новини  полечоі...  От  яким  ро- 
Гм  боролась   Новоруська,   Московська  культура  з  нашою  Старо- 
р  ькою,  що  з  Варягоруського   Дружинництва    да  ратництва  зіі- 
ііа  на  Татаркувату  Козащнну  и  переймала  в  ненявидноі  Ляхвн 
Ь  гг^сі  а  не  господарство. 

11.— П.  І.  стр.  ХУІ. 
У  дорогому  вривку  з  забутої  нашої  Одисеі,  читає: :о: 

А  Козак  седить  у  корчмі  та  мед-вино  кружає,  Корчму 

сохваляе: 

„Гей  корчмо,  корчмо-каягине! 
Чом-то  в  тобі  козацького  добра  багато  гине? 

И  сама  еси  неошатпо  ходиш, 
И  нас,  Козаків-нетяг,  під  случнй  бес  свиток  водиш". 

12.— П.  І,  стр.  XVII. 

Оце  ж,  куди  Козак  прийшов. 
Там  Пана  знов  Ляха  знайшов. 
Козацтво  клина  знов  загнало 
'Між  панувиту  й  просту  Русь. 

[У  строфі  XIV  сказано,  що  Козак  росколював   клином  Русь, 
рравді  мов  суцілне  дерево  роскололи    Козаки   нашу    по-Мон- 


101 


гольску  Русь.  Панувита  половина  11  відпала  до  Панів  Католиків 
та  Нововірьців,  а  половина  простацька,  за  приводом  Шляхетно- 
врождених  зрадників  и  предателів  Панських,  пристала  и  муси.іа 
приставати  до  Козаків.  Мусили  приставати  до  них  и  статечні 
люде  Купці  й  Мещано  с-під  Магдебурського  Права,  покидаючи 
свои  Бурмистерські,  Ра^цькі,  Лавницькі  „преложенства",  чи  стар- 
шіінства  „задля  позбутьтн  насьмівиска  и  нестерпимих  бід  в  по- 
боях и  кормах  незвичайних"  (пише  під  1648  роком  прнмугбнпй 
Козак-Самовидець).  Як  же  Козаки,  пісьля  Збарашчини  та  Збоїюп- 
щини,  заплатили  Татарві  за  підмогу  ясиром  семидесяти  Руських 
городів,  опріч  ясируваньня  самовольного,  тоді  вся  Шляхта  пго- 
ружилась  на  Татарську  й  на  доморослу  Орду,  и  за  Берестепі- 
чину  хвалила  Господа  єдиними  устами  с  Католик4ми  й  Попірь- 
цями...  Тут  улсе  Староруські  Князі  й  Пани  навіки  відчахну- 
лись від  рідного  Народу.  Слова  Лях  я  Пан  зробились  синоні- 
мами и  вживались  однозначно  але  поти,  покіль  під  Московською 
державою  с  Казацькоі  Старшини  вродилась  нова  Шляхта,  що 
вже  не  можна  було  будникам,  винникам,  броварникам,  гуль- 
тйям  бунтоватись  проіив  неі,  яко  проти  власти  чужовірьнРі. 
Так  росколовши  знов  Русь  н&  двоє.  Козак  під  Москалем  знай- 
шов йнов  Пана  Ляха, — тілько  що  тут  Пйни  справді  вже  заїдали 
Козацтво  так,  як  брехали  бунтовники  до  Хмелнищпни  и  в  саму 
Хмелнищину,  піддуруючи  поспілство  якоюсь  чудацького,  неможли- 
вою волею. 

13.— П.  І,  стр.  XVI.     - 
Що  покидав  уже  й  жупан. 

Мода  всюди  поставала  с  пихи.  Щоб  не  здаватись  рівнею 
людям  нижчої  статечности,  чи  значности,  видумувано  таке,  що 
було  не  по  кешеві  вбогому,  чи  то  нє  личило  Панові,  геть  мен- 
шому 'д  магната.  Мещанам  же  й  ремесникам  само  Шляхсцьке 
лраво,  ^и9  роїопісит,  ^и8  бисаіе,  забороняло  носити  кармазин  п 
таке  инше  Була  навить  свого  часу  и  кармазинна,  п  личакова 
Шляхта.  Оце  ж,  скинувши  с  себе  маску  козакуваньпя,  зраднпкп 
давнбі  Шляхти  нехтували  Польскими  жупанами,  и  хапались  за 
чужоземне  модництво  Московського  Барства. 


102 


14.— П.  І,  стр.  XXI. 

Під  Москалем  крівцю  з  нас  ссало 
Те  ж  саме,  що  и  під  Ляхом. 

Москалем,  Ляхом,  Турком  розуміючи  не  націю,  а  главу  Націй, 
Іали  Козаки  Царя  Московского,  Короля  Польского,  Султана  Ту- 
{цького.  До  назви  Турка  добавляли  ще  Великий,  а  вйлич,  або 
иу  Москаля  виявлювали  словом  Москалюга,  аж  покиль  запо- 
ізьці  з-не-хочу  почали  сьпівати  до  царици  Катерини:  „Великий 
шт  наша  мати".  Короля  ж  не  звали  з&  очі  ні  Великим  Ляхом, 
іі  як  білше;  звали  тілько  Королем,  мов  би  тобі  чули  близький 
іяець  и  самого  королюваньня;  а  білш  того,  що  королята  в  Речі 
])Сполитоі  білше  важили  ніж  король. 

15.— П.  І,  стр.  XXII. 

Чернігове!  ти  другим  градом 

В  Багрянородного  стоіїи 

По  Києві    ......... 

У  договорі  Киьовського  Князя  Олега  з  Византійським  Импе- 
{тором)  Константином  Багрянородним  (906  р.)  читаємо:  „Греки 
Іють  по  12  гривень  на  человіка,  а  натто  й  уклади  на  города 
Ііьов,  Чернігов,  Переяславль,  Полтеск,  Ростов,  Любеч  н  инші> 
І  панують  Князі,  Олегови  піддані". 

16. — П.  І,  стр.  XXIII  ж  таки. 

В  тобі,  мій  Батьку,  Лях  Ляхбвич, 
Преславний  Лазар  Баранович... 

Автор  зве  Чернігов  своім  Батьком  черес  те,  що  родивсь  у 
'  рніговській   Глуховщині,  а  вчивсь  у  Черніговському  Новгороді 

I ,  по  бго  рідній  Сівериі,  прозвано  Сіверським.  Барановича  зве 
^хом  Ляховичем,  яко  твориво  Полщизпи,  яко  Польского  ІІіиту 
І  Руському  Владицтві.  Историк  Польскоі  Літератури,  Бартоше- 

II,  говбрить  правду,  пишучи:  Кий  зроівгсгуїа  8І^  хиреіпіе  рггей 


•4. 


»..       о 


103 


Впіергет  і  га  Впіргет  (розуміє  він  таких  репрезентантів  Руси, 
як  Могила,  Кальнофойський,  Саковнч,  Баранович  і  ІиШ  ^иапіі). 
2у^е  Іага  \іо,щі.  і  гизга  8І^  рапе^ігук  (Ііи^іе  ^е8гсге  Іаіа  ](;7,у- 
кіет,  ігезсі^;  Іііегаіига  іо  сгузіо  роїзка.  Ка^8І1піе]8гтш  Іат  ге- 
ргегепіапіеш  Іііегаіигу  рапіе§ігусгп6]  ]Є8І  Ьагаг  Вагапои>ісг, 
агсуЬівкир  сгегпіесЬолузкі....  Мос  ■«'іегзгу  парізаі  ІеоІо^ісгпусЬ  і 
Гі102о!іс2пус1і,  \ру(іа1  і  „Ьиіпі^  АроИіполуг^"....  2а  Вагаполгісгет 
■«гіесге  8Іч  82еге^  піегпапусії  пат  роеіб-иг,  сЬуЬа  2  ітіепіа  іуїко, 
§:(1у  о  іейпуш  і  (іги^іш  газіузгеїібгау,  аг  йо  МісИаІа  Когасгуп- 
8кіе§о,  кібгу,  V  роІО'И'іе  рапотуапіа  Аи§^и8Іа  III,  Ь^сі^с  агсіїітап- 
йгуЦ  ріесгагзкіт,  зкіайаі  хтіегзге  роїзкіе.  Такі  Ьуі  зііпу  луїесіу 
^Vр1у^V  су\VІ1і2ас^і  ро18кіе^,  йе  гизіпі  кі]0№зсу  тіе\уа1і  палгеї  ка- 
гапіа  ро  роїзки. 

А  в  Галичині  попи  проповідували  з  амбону  польщпзною  ще  н 
нашого  часу,  дома  ж,  у  семьі,  чи  й  тепер  ще  подекуди  розмовляють. 

17.— П.  І,  стр.  ХХШ  ж  таки. 

Зьняв,  мов  личман  старезний,  ш  шиі. 

Починаючи  с  такоі  нашоі  давнини  Староруськоі,  як  Новго- 
родзький  Добриня,  було  в  звичаі  в  Князів  и  санувитпх  людей 
носити  на  шиі  личмаи,  що  звався  золота  гривня.  Другий  по 
Киьові  город,  Чернігов,  був  личманом  бесцінним  на  шиі  в  Мо- 
сковського Царя  и  в  самоі  Россіи,  и  сим  городом  величавсь  не 
помалу  Король  Владислав  ІУ,  як  одняв  его  в  наших  Руських 
властителів  р.  1634,  як  по  Поляновському  договору,  оддано  ему 
КнязтвА,  Смоленське,  Сіверське  и  Черніговське.  Оце  ж  тілько  с 
того  року  стали  ми.  Чернігівці  й  Сіверці,  як  и  Смоляне,  зватись 
Польскими  підданими,  а  через  двацьцять  літ,  р.  1654,  знов  при- 
сягнули на  підданство  Московське  в  Переяславі.  Так,  йв  ^и^е  ми 
прожили  з  Ляхом  два  десятки  год,  а  йе  Гасіо,  як  збунтовало  Ко- 
зацтво обидва  береги  Дніпра  року  1647,  ми  вже  й  тоді  з  Ляхом 
не  жили,  и  сим  робом  скинули  с  сйбе  чужонародьню  власть, 
пробувши  під  нею  тількі  тринацьцять  год.  Оттпм  ;і;е  то  Черь- 
нігов,  зробившись  другим  по  Киьові  „садом  Полщпзни",  за  при- 
водом таких    сполячених   Письмаків,   як  Лазар  Баранович,  соро- 


104 


М1ІВ  нашого  Руського  духа,  ще  білш  од  Киіова:  той  бо  не  поми- 
нав на  єктеніях  православного  верхбвенства  білш  трох  сотень 
літ,  а  наш  Батько  Чернігів  поминав  по  Церквах  на  переносі 
іТІЛько  тринадцять,  а  найбілш  двацьцять  год  Католика  Владис- 
лава  Жигимонтовича.  Правду  пише  Юліян  Вартошевич  про  стра- 
шенний вплив  Польськоі  цивнлізаціі  на  нашу  Старорушчину.  *) 
іїолиб  не  перевалсила  Польщизни  Новоруська  Культура,  медували 
о  ми,  Староруси,  и  досі  робом  таких  передовиків  Письменників, 
ік  Петро  Могила,  Кальнофойській,  Баранович,  Козачинській  н 
іаке  наше. 

18.— и.  І,  стр.  ХХІУ. 

В  .Дажбожих  Внуків'  погибало 
Насьлідде  древнє  по  Князях. 

В  «Слові  о  Полку  Игореві"  читаємо:  „  ..  погибашеть  жизнь 
іаждьбожа  внука,  в  Княжихг  крамолах  віци  человікомт.  сгкра- 
ишась"  (VI,  13 — 14),  и  далій:  ^Вьстала  обида  вт.  силах  Далгь 
'ожа  внука:  вгступив  дівою  на  землй  Трояню,  вьсплескала 
ебединимн  крили  на  синемь  мор*"  (УШ,  2 — 4).  Не  коментують 
аментаторі  древнбі  Позми,  що  воно  й  Дажбожий  Внукь,  а  Поль- 
вій  коментатор,  Красіньський,  додумавсь  до  сбго  слова.  Він 
ише:  Касі  Кизі^,  кгаіп^  Вайй-Во§:а,  Ьіаіут  ^аЬ^(1гіеш  ипові  зі^ 
гіетса  2^е^  (ІОІІ,  (1о  к^б^6^  ро(іоЬіеп8(;-№0  2па^(іи^ету  ■«:  того\?е] 
гіетсу  и  аиіога    Сгг&іупу    (Мицкевича).  И  я  думаю,  що  „Слово 

Полку  Игоревіі"  зве  Даждьбожим  Внуком  Роса,  чи  Руса,  Ру- 
іака.  Русина,  се  й  всю,  Русь  вважаючи  на  те,  що  вона  (як  зве  іі 

тепер  ще  Новорус)  „Сьвята  Русь",  Богові  найближча,  найрид- 
іща  з  Народів,  робом  Жидівського  народу,  избраного  вь  Бога, 
обіщаго  над  усі  народи.  В  одьній  Коляцьці  прнсьпівуготь: 

Ой  дай,  Боже,  дай, 
Боже  иомогай. 

У  Дажбога,  як  унук  у  діда,  випрошує  Народ  помочи.  Може 
Оменшене  слово  Дідько  має  сьвій  розум  у  Славяньській  Миео- 


•)  Читай  дописку  1в. 


105 


.іогіи:    се,  може  зниженннй  аж  до  Пек;іа  Бог  Ариман.    Годицьця 
тут  спогадати  присьпівге:  Богові  молись,  а  чорта  не  гніви. 

19.— П.  І,  стр.  ХХІУ  ж  таки. 

Живиі  струни  в  кабаках. 

Німці  подали  нам  слово  шинк,  а  Ноноруси — кабак.  У 
старосвіцких  думах  знаходимо  й  „кабак",  и  „шинкарку  Насьтю 
кабагану".  Слово  каЬак  увійшло  и  в  Старопольську  Письменність: 
Рапо'№Іе,  (ііа  ро'^ічіізгепіа  іпкгаї,  4ус1о\\'  лурголуасігіїі,  і  каЬакі 
гаїойуіі  (Рарп>скі).  Ро  каЬакасН  Іасіа  вге-я-іпсії  сігіз'  ві^  тчвхігиіе 
2е  84'єіі.  (Тч'агііо'^зкі).  Кіесгуаіе  вгкіа  па  пасгупіе  йо  каЬак&и} 
оЬгбсіс  ІггеЬа  (Тог2е»8кі). 

20.— П.  І,  стр.  XXVI. 

Тоді  Котьляр  ще  не  сміявсь. 

Прізвище  Котляревський  є  и  в  Борзенщині;  та  селяне 
звуть  Пана  Котьляревського  Котляром.  Так,  певно,  п  Косто- 
марова звали  б  у  с^бе  дома  Костомарою.  Так  и  сполячене  имгя 
Хмелницький  було  им  не  по  смаку:  вони  Хмелницького  звали 
Хмелем:  „Висипавсь  Хміль  из  міха,  наробив  Ляхам  лиха";  иноді 
Старим  Хмелем,  відміняючи  від  Хмелниченка,  иноді  ж  Хмелем 
Хмелницьким: 

Богдай  Хмеля  Хмелницького 
Перва  куля  не  минула! 

21.— П.  І,  стр.  XXVII. 
Постали  в  нас  козацькі  Дуки. 

Давні  Козацькі  Дуки  були  деріі  Шляхтичі,  що  випрошували 
собі  в  Коронного  Гетьмана,  яко  в  зверхника  Запорозького  Віііська. 
полковникуваньнє,  осавульство,  сотництво,  отаманство,  и  всяке 
прелоясенство  над  Реестровиками.  Були  бо  вони  Панськими  при- 
хнлниками,  чи  підлизами,  и  певно  дерли  Козацтво:  бо  всі  бунти 
свои  обпірало  воно  на  недоплаті  Королівського  лсолду  та  на  заі- 
даньні   Козацького  добра.    Герой    Козацькоі    боротьби  з  Дуками- 


106 


С  бляниками,  Кганжа  Андибер,  ремствує  на  заіданьнв  Козацького 
Т(фа  и  дума  про  бго  помсту  знайшла  собі  спочутьте  в  серці  того 

іцьтва,  що  відбуло  Хмелнищнну.  Зникли  вже  ненавидні  Ба- 
риші, н  в  думі  фигурирують  уже  не  правобережні,  не  Чер- 
Еі-ькі,  Чигиринські,  Корсунські,  а  лівобережні  Дуки:  Довгопо- 
лііко  Переяславський,  Войтенко  Ніженьський,  Золотаренко  Чер- 

нський.  На  театрі  Козащинн  перемінились  дібві  особи,  та 
васьлідуване  з  давніх  давйн  здирство  не  перемінилось:  бо  Ко- 
8^н,  даючи  Дукам  прочухана  ,в  три  березини",  приговорювали: 

9й  дукн,  ви,  дуки! 
За  вами  всі  луги  й  луки, 
Нігде  нашому  брату,  Козаку-нетязі,  стати 
И  коня  попасти. 

Те  ж  3X0  відгукнулось  н  в  уривку  забутоі  вже  пісьні: 

Та  все  Пани,  та  все  Дуки... 
Позаїдали  наші  поля,  луги  й  луки. 

Як  старина  Козацька  під  Московською  властю  переродилась 
ппройдисьвітьню  Шляхту  та  в  Дук-Срібляників,  и  як  вона  за- 
іала  рідне  ій,  по  боротьбі  с  Панами  Ляхами,  та  зневажене  Ко- 
щтво,  про  се  вопиють  Архиви  в  Киеви,  Чернігові,  Полтаві,  Хар- 
;)ві,  Москві, — вопиють  не  глухо  вже,  мов  с-під  землі  придавлені 
ерці,  а  голосом  живих  людей  й  монографистів  Козащинн,  потом- 
ів  доморослоі  Шляхти. 

22.— П.  І,  стр,  XXX. 

Що  вуса  пес  ему  лизав. 

Патриярхалний  пббут  наш  сягає  того  давнбго  часу,  що  про 
іього  нагадує  Евангелист:  „....  и  пси  ядять  оті  крупиц-ь  пада- 
)щичг  оті,  трапези  господі^й  своихг"  (Мате.  ХУ,  27).  В  Га- 
іицько-Руському  „Букварі"  1790  року,  пропечатана  в  нім  „По- 
і*тика  свіцкая"  велить:  „Кости  и  ости  з  рьібн  и  скорки  фрук- 
ов  на  край  тал'Ьрки  складай,  а  не  на  обрус*,  и  подг  столі  не 
чидай,  абьіся  оті  них  пси  не  покусали". 


107 


23. — П.  І,  стр.  XXX  ж  таки. 

Так  вічной  памяти  було. 

Котьляревський  у  своїй  перелицьованій  Енеіді  згадує: 

Так  вічной  памяти  бувало 
У  нас  в  Гетманщині  колись. 

Та  ще  тоді  не  знали  Козацьких  брехень,  кривд  и  лжн,  або 
не  вважали  на  них.  Тепер  же  ми — коли  не  с  Критико-Исторнчи?і 
Науки,  дак  из  Небрешиноі  Позми  знаємо,  до  чого  вони  довели 
Хмелницького  й  Хмєлничан  з  усіма  хвалниками  их.  Усе  „те  в 
Пекло  загуло".  Пересторога  й  брехунам-письменникам. 

24.— П.  І,  стр.  ХХХПІ. 

Як  видмикуфлі  спорожняли 
Пивниці  Паньські  в  давнину. 

Пани  Ляхи  не  даремно  пропили  Полщу  с  своими  гостьми  та 
з  власними  своими  нешчисленними  росгіаті:  Мова  их  збагати- 
лась виразними  словами:  \ту(ітікиГе1,  л^уйтісігЬап,  тос7,у\Уіі8,  іпо- 
сгутогсіа,  (І2Ьапаг2.  Про  одного  видмикуфля  пише  Тршппрштиць- 
кий  (Тггурггусііі),  що  він  за  свою  працю  ііротіпаї  8І<}  ^^1Гі^іо1^и. 
(„Со  полте^о,  аЬо  В\\гог",  книжка  давня:  бо  друкована  ще  Кготн- 
цьким  друком). 


25.— П.  І,  стр.  ХХХПІ  ж  таки. 

Що  доблесне  колись  було. 

Нам,  дякуючи  Народові  Вйлико-Руському^  можна  велича- 
тись давніми  доблестьмгі  перед  Панами  Ляхами:  хоч  и  скаме- 
ніло було  наше  серце  в  мертвеньній  Полщпзьні,  та  н  ожило: 
живемо  тепер,  як  и  брати  наші  Новоруси,  потужно,  живемо 
царственно. 


і* 


108 


26.— II.  І,  стр.  XXXIII  ж  таки. 

И  що  Макгнати  виробляли 
З  грянишниками  на  Сеймах. 

Грянйшникн  Макгнацькі  були  Пани,  що  з  ними  вони  гря- 
■нчились,  и  часом  бували  такі  ж  потужні  Макгнати,  як  и  про- 
тивна сторона.  А  боролись  Магнати  кріваво  за  гряниці  своих 
иаетностей,  чи  тільки  заміряних-  Панською  своеволею  займан- 
щин,  пкои,  поти  було  Полщи.  Судячися  ж  верховним  судом  на 
Сейм&х,  водили  за  собою  тисяч  по  пяти  видмикуфлів  и,  як  ска- 
зано ще  в  Вислицькому  Статуті  за  Казіміра  Великого,  „силою 
одвбдили  право".  Коли  ж  бачили,  що  Сейм  не  вволить  их  волі, 
дак  готові  бували  вломитись  у  своє  Національне  Соборище,  та 
й  рубати  направо  й  наліво,  не  дивлячись  ні  на  кого,  хочби  то 
був  и  Король...  Се  дике  слово  промовляли  вони  перед  своєю 
дикою  дружиною,  перед  своим  потужним  и  завз?{тим  почтом 
згорда,  и  ніхто  не  ставив  им  опісля  такого  погрозу  в  сором,  на- 
віть и  такий  гуляка,    гайдамака  и  лихоімець,   як  Владисдав  IV. 

27.— П.  І,  стр.  XXXIII  ж  таки. 

Пройняв  и  кунтуш  и  кожух. 

Кожушинками  взивали  Пани  Ляхи  Москву  й  Татарву,  а 
Козаки,  бачивши  их  нестатечність,  проложили  пословицю:  «По 
неволі  Пан  у  жупані:  бо  кожуха  чортмА".  До  великого  вбозтва 
■іоживалнсь  гонорувиті  Пани  часто,  и  найчастішч — черес  Паньску 
аиху.  Як  же  в  міру  давнбі  пихи  починав  их  дотинати  сором, 
годі  вони  приставали  в  Козаки,  проковтнувши  Шляхецький  ський. 
Читай  дописку  1). 

28.— П,  І,  стр.  ХХХІУ. 

Бо  первий  чоловіка  вбив. 

Варвари  переймають  білш  пороків  у  людей  культурних,  лє' 
іачого  білш,    ніж  доброго.  Атависти  ж  беруть    гору  над  самими 


109 


варварами  в  их  варварстьві.  Тим  н  наша  Шляхта,  вйрнувшн  с 
Козащини,  переважувала  спою  статечню  братию  в  дикій  писі  ви- 
думаним родом  своим.  Коли  статечний  Пан  силкупавсь  вивести 
рід  сьвій  від  Ноя,  дак  Дука  Козацькиіі  сягав  але  до  Адама  и 
5го  Каіна....  Один  Пан  великого  коліна,  що  йшло  від  Гетьмана 
Ханенка,  хваливсь  мені  листовно,  що  в  его  родича  Солонини  й 
Універсал  Понтийського  ІІилата  Сотнику  Солонині,  „прпсутство- 
вавшему  при  распятіи  Спасителя".  Так  подужали  Козаки  в  писі 
„душманів"  своих,  Панів;  подужали  жив  тих  лінощах,  котрими 
Вельможни  Дуки  занапастили  Річ  Постолиту,  зьвіряючись  руко- 
дийним  Слугам-Шляхтичам,  рострбвлюючи  в  них  охоту  до  хи- 
жацтва, .а  потім  перевідуючись  у  полі  с  хиасаками,  що  повте- 
кавши  за  Пороги,  приводили  на  их  маєтки  дике  потомство  Тор- 
ків  та  Берендіів,Чорних  Клобуків.  Панський  Пророк,  Езуит  Скарга, 
даремно  було  викидає  можновладним  лекгам  н&  очі,  що  вони 
змушують  Хлопа  (колиб  же  тілько  Хлопа!)  усячину  на  ихь  ро- 
-  бити.  Не  достає,  мовляв,  одного  вам:  щоб  Хлоп  за  вас  и  в  ко- 
стелі молився!...  От  же  Козак,  добившись  идеалу  свого,  вимовле- 
ного пословицею:  „колиб  хліб  та  одежа,  дак  ів  би  Козак  лежа", 
вробивсь  таким  лекгою,  що  переважив  и  своих  „душманів"  Ля- 
хів. Ті  (мовляв  Литвин  Михалоп)  ще  в  бебехах  гукають:  „вина 
вина"!  а  сей,  зробившись  Дукою  Срібляником,  гукав:  „Хлопче, 
перехристи  мене"!  О  Скарго!  не  знав  еси,  хто  заткне  за  пояс 
Езунта  а  бго  спасенною  Наукою.... 

29.— П.  І,  стр.  ХХХГ. 

Не  раз  що-року  та  й  не  два. 

Татаре  були  таким  непозбутнім  лихом  на  Вкраіні,  що  й 
досі  чоловік  бідолаха  виявлюе  свою  недбалість  у  роботі  траги- 
чнбю  пословицею:  „Аби  не  седячого  Татаре  взяли." 

ЗО.— П.  І,  стр.  ХХХУ  ж  таки. 

Позбувся  жиру  коло  жорен. 

Культура  в  Татар  була  ще  нижча  від  нашоі  Украінськоі. 
У  нас  були  млини:  вешняки  й  вітряки,  а  Татарва  не  йшла  далше 


І 


110 


жорен.  ,ІІовелителним  Листом"  останн5го  Хана  Шагин  Гирея 
1780  р.  визначено  всі  доходи  Кримського  Ханства.  С  тих  дохо- 
дів митницю  Козлевську  й  Кефийську  вкупі  с  соляними  озерами 
зарандував  Мавроені  с  товариством  за  250.000  рублів,  пропина- 
ціго — Купець  Хохлов  наймав  8а  16.500  р.,  рибалство  на  Дьніпрі — 
якийся  Запорожець  за  1.000  р.  Плату  з  рогатизни  й  овець  за- 
рандовано  за  30.000  р.  Ще  варандовано  пасіки  та  земляни  мило 
киль),  а  білш  ніпбго. 

31.— П.  І,  стр.  XXXVIII. 

Як  .душманів'  душить  завзявсь. 

Прокламація  Запорозького  Гетьмана  Павлюка  (був  се  Шля- 
хтич Руський,  Павло  Михнович  Бут).  виразно  писана  против 
.душманів",  що  душять  Козацтво  й  Поспілство;  Хмелнищина  ж 
виявила,  що  душманами  в  Козака  були  прблдЖені  („на  прело- 
женстві  буваючиі")  люде,  а  з  ними  нбсьпіль  и  всі  люде  заможні. 
Внпорошки  Хмелничан,  Залізнякови  Колії,  дали  себе  нам  раз- 
позяатн  в  Черкасах  на  Мещанині  Дридзі,  запаливши  бму  на 
спині  сірки,  поти  дерли  скребом,  поки  жінка  внесла  горщичок-ь 
ш  червінцями,  що  заробив  у  Шлбиському  на  волах.  (Зап.  о  Южн. 
Р.  І,  246—248). 

32.— П.  І,  стр.  XXXVIII  ж  таки. 

Або  кияки  стережись. 

Знаний  каверзами  против  Староруського  Письменства  на- 
шого, та  й  особисто  против  мене  самого,  згадував,  за  доброго 
дадУ  зо  мною,  про  свого  дида-Сотника  такий  факт.  Вподобав 
Пан  Полковник  Сотницький  гай.  „Продай  мені,  Пане  Сотнику: 
9ІЙ  мені  в  межу."— „Се  ж  моя  Предківщина,  Пане  Полковнику"! — 
,А  ти  таки  мені  продай.  Дам  Тобі  за  нбго  сто  рублів". — Та  я  й 
гьісячн  не  схбчу,  Пане  Полковнику"!  Тоді  доморослий  Макгпат 
іеремінив  ноту:  „Або  сто  рублів,  або  сто  киів"!  грімяув  Дука 
!!ьрібліїник  тим  Хмелевським  голосом,  що  від  нйго  „дріжа.ін 
їшкурі"  на  Королівських  послах,— и  Сотник,  певно  такий  же  ца- 


111 


пун,  як  и  бго  зверхпик,  пі)ійняв  смиренно  сто  рублів.  Оповіду- 
вав мені  се  Юзефович  ище,  кажу,  за  добраго  ладу;  а  був  сей  лад 
такий,  що  „Чорну  Раду"  почитував  я  в  нйго  па  літературніх 
вечорах.  Правда,  зопсували  мій  лад  з  новим  дукою  наші  Козако- 
мани,  зробивши  собі  Новий  Завіт  из  брехень  Щевченка  да  Ко- 
стомари;  однак  ніде  правди  діти,  що  слухателі  моеі  „Чорнпі 
Ради",  не  маючи  твердбі  науковоі  підстави,  яко  дилетанти  На- 
ціональности,  поробились  усі  навпосьлі  перекинчиками.  Се  були 
знаний  Галаган,  знаний  Ригелман  и  такі  инші. 

33.— И.  І,  стр.  XXXIX. 

Потоцький,  зеркало  Панів! 
До  розуму  тебе  Крим  не  давів. 

Втерявщи  перевагу  над  Хмелем  черес  Паньську  пиху  свою, 
Миколай  Потоцькій  не  покаявсь  и  вернувшісь  не  Татарьськоі  не- 
волі. Мусив  Король  иноді  мирити  Єго  с  Каліновським  штучним 
способом,  або  держати  при  своім  боці,  що  б  не  псував  боевоі 
справи  людям  тямущим.  А  він,  мов  пешчена  дитина,  кидав  у 
Військових  Радах  булаву  на  землю  и  погрожував  прибічникам 
ножем  припоясником,  немов  другий  Александр  Македонський. 

34.— П.  І,  стр.  ХЬ. 
Між  Письмаками  Каконко. 

Так  прозвали  ми,  тросьвяцькі  в  Малому  Вороніжі  школярі, 
Нищуна,  що  проказував  нам  заданий  „стих"  (урок),  Каконко,  се 
скорочене  како -|- он  =  ко.  А  самого  Дяка,  „Сьліпого  Якима" 
(був  сьліпорожденний,  та  намятаньнєм  богослуженьня  опі)авджував 
слово  сьпівця  Давида:  „Господь  умудряетт.  сліпцьі";  с§го  премуд- 
рого дяка  прозвали  ми  Твердонто  (твердо -|- он  —  то). 

35,— П.  І,  стр.  ХЬІ. 
И  на  Низу  в  Дейнеках  жить. 

Козаки  Дейнеки  почали  так  зватись  од  свого  ватажка  Дей- 
неки (були  й  Козаки    Семени,    Вовчурі  й  такі  инші),    а    не   від 


І 


112 

неможного  слова  денеякий.  по  Костомариному  домислу.  Був  ище 
й  за  мові  памятн  в  Малому  Короніжі  Козак  на  прізвище  Дейнека. 
Е  й  пісьня: 

Ти,  Козаче  Запорозький,  Дейнеко, 
Не  заводь  дівчини  від  матусі  далеко. 

36. -П.  І,  стр.  ХЬИ. 

В  Цариці  Грамоти  просили. 

Як  покликала  Цариця  Катерина  з  Малої   Россіи   вповажне- 
них   людей  в  Комисію    Нового    Уложенія,    дак   доморосла    наша 
Шляхта   просила  в  неі  Грамоти  на  Дворянство,    рівне  з  Дворян- 
. ством    Великоруським.  Тоді  виявилось,    що    дворян    старезних  в 
'  Малій    Россіи  не  було,    хиба    тількі  в  нашій    Сіверщині.  Тим  и 
Сенат  не  дозволив    приймати    Малоросіян   у   Кадецький   дворян- 
ський Корпус,  обгявивши,  що  „вь  Малой  Россіи  нітг  дворянг". .. 
Право  ж  своє  на  Дворяньське  достоинство  грунтували  пагаі  Паня 
на  заіданьню    чужих  маетяостей:  бо  Румянцев   доносив    Цариці, 
що  білш  300  сіл  и  городів   с-підсамоі    Казни    (опріч    заідених  у 
сугід)    перейшло   каверзами  в  руки  претендентів  на  Дворянство. 
(Читай  охочий    розумну    монографію  про  се  Ив.  В.  Теличенка  в 
Кіевской    Стар.    1890  р.  та  ще  там  же  в  1891   році  №  2,  „Д*ла 
по  исторіи    крестьянства    в-ь    л*вобережной    Малороссіи",  В.  А. 
Мякотина). 

37.— П.  І,  стр.  ХЬІУ. 

Вас  многоі  Церкву  підперае 
Стовпів  нетес 


У  „Житій  Сковороди",  що  написав  вихованець  бго  и  друг^ 
Коваліньський,  написано  про  се  так: 

„Миогіе  изь  учениковт.  его  бьтвшихь,  изг  знакомнхт.,  изь. 
родственниковг,  будучи  тогда  монахами  вг  Печерской  Лавр*, 
напали  на  него  неотступно,  говоря:  Полно  кругомг  бродить  по 
свіїту!  пора  пристать  кг  гавани.    Намг    изв*стньі  твои  таланти* 


-І 


І 


113 


Святая  Лавра  приметт,  тя,  аки  своє  чадо;  тьі  будешь  столб  Церкви 
и  украшеніе  обителн. — Ахт.,  преподобние!  возрази-чг  оиь  вь 
горячностп:  я  столботворенія  умножать  собою  не  хочу;  довольно 
и  васг,  столбовь  неотесанньїхь,  во  храм'Ь  Божіемг. — За  симь 
привіїтствіемг  старцьі  замолчали,  а  Сковорода,  смотря  на  нпхь, 
продолжаль:  Риза,  риза!  коль  немногихг  тьі  опреподобила!  коль 
миогихг  окаянствовала!  Мірг  ловитг  людей  разньїми  сі;тями, 
накрьівая  ония  богатствами,  честьми,  славою,  друзьями,  знаком- 
ствами,  покровительствомь,  вигодами,  утііхами  и  святинею;  но 
всЬхг  несчастн^е  єсть  посл'Ьдняя.  Блаженг,  кто  святость  сердца, 
т.  є.  счастіе  своє,  не  сокрьілт.  вт>  ризі,  но  вь  вол'Ь  Господней!... 
Монахи  перемінились  вг  лиц*,  слушая  сіє;  но  звонь  позваль 
нхг,  и  они  поспішили  на  молитву". 

■       38.— Н.  І,  стр.  ХЬГ. 

Те  встихотворене  здо,  тло. 

Склади  в  Церковній    ГрамАцьці    кінчались    так:   здо,  тло, 
тлю,  тля,  а  школярі  від  себе  добавляли:    „Попове  теля,  побігло, 
в  ліс,    узяв    4го    біс",  и  такенькі    звеселяли    своє    певолництво, 
свою  нудьгу,    усолоджували    знану  ще  за  Петра    Могили    „гірку 
школьну  чашу". 

39.— П.  І,  стр.  ЬУІ. 

Та  вуса  замолоду  зьрікся. 

Зьрікся  він  вуса  ще  бувши  в  бурьсі  бакаляром.  Бакаля- 
рами  ж  звались  у  нас  домові  учителі.  Козацький  вус  не  лпчпв 
учителеві,  яко  виставка  завзятости,  або  й  бурлацтва.  Як  у  та- 
тарських статечних  людей  коза/с-Татарин  знаменував  те,  віо 
розумілось  у  Москвичів  у  Самозванщину  слово  ворь  (синопим 
разбипіаки  й  хилсака  козака),  так  и  в  нас  „диявол  зробив 
собі  сьміх  из  людей  статечних"  у  таких  оказаченпх  примусом 
людей  яким  був  певно  й  сам  автор  сучаних  записок,  що  я  про- 
звав „Літописью  Самовидца".  Сковорода  почав  учителювати  по 
Паньскпх    домах    рано.    Та  й  по  ПІколах    учителі,   не    духовен- 

8 


114 

<во,  що  нбсило  бороду,    вуса  зрікались.    Певно,  самі  Префекти 
імагали    того,    щоб    запорозці  не  н&дили    молодійси   до   козаку- 

ІНЬНЯ. 

40— П.  І,  стр.  ЬІХ. 

Тігопез-Бурсаки  бріли. 

Тіго,  ІІГ0ПІ8 — новобранець.    Так    звав  Запорозьку    молбділ; 

и   Борецький    у  листі    до    свого   протектора.    Князя    Радйвила 

рунйнка,    також  йа    имг>{   Криштофа,   як   звавсь    и   Радивил 

.'Рун.  ■ 

41.— П,  І,  стр.  ЬХ. 

С^годьні  дерли  кажанки. 

Кажанком  у  Козаків  звавсь  куценький  кожушок.  Старий 
д  оповідував  мені,  як- один  Гайдамака  в  Коліївщину  так  зав- 
іто  колов  Ляхів,  що,  „аж  кров  по  ратищу  с-під  кажанка  текла". 

42.— П.  І,  стр.  ЬХ  ж  таки. 

}КуІрибсь,'  що  спіатки  продавав. 

Статками  звалась  рухбма  худоба,  ха^/икталіи— нерухбма. 
Иеволницькому  плачі  сьпівають: 

Нехай  отець-матуся  статки  и  маєтки  збувають 
Головоньку  Козацьку  с  тяжкоі  неволі  визволяють. 

43.— П.  І,  стр.  ЬИІ. 
Щоб  Хто  з  Ляхом  не  накладав. 

Такь  мовляли  про  короля  Жикгмонта  ПІ,  що  мавши  в  своих 
уках  білш  20.000  Дингнітарств,  надив  Панів  Русь  до  накладаньня 
своєю  клерикалною  партиею. 


44.— П.  І,  стр.  ЬІУ. 

Остерегав  од  Лжи  Оцьця. 
Преподобгіий  Іов  Шчаевськяй  рйДивсь  1551-го,  а  скінчивсь 
1 651  року.  Подвизавсь  велико  против  Езуіцькоі   песчениці.  Дер- 


І» 


115 


ковноі  Уній.  Сава  Туптало,  отець  Св.  Днмитрпя  Ростовського, 
родившись  1599  року,  скінчився,  черес  сто  и  три  годп,  року  1703. 
Проживши  на  Сьвіти  білш  півсотні  літ,  мусив  року  1050  записа- 
тись лейстровим  Козаком  у  Макаровську  сотьню.  Кневського  попкт, 

певно   робОМ   тих   статечних   людей,   про   котрих,     під    1>0К(1.\1     1648, 

пише  Самовидець,  що  „диявол  изробив  собі  сьміх  пз  людей  ста- 
течнихг".  Видно,  тим  же  поглядом  дививсь  и  їуптало  па  Іїоза- 
щину:  бо  сина-одиньця  зробив  Ченцем  на  17  році  живота  его, 
а  трох  дочок  також  поддавав  у  Манастир.  Так  и  Іов  Борецький, 
опасуючись  певно,  щоб  бго  два  сини  не  поробились  Іігоп'ами 
Запорозькими,  одного  послав  на  службу  до  Князя  Радйвила 
Перунйнка,  а  другого— до  Московського  Царя  Михайла  0едо- 
роиича. 

.      45.— П.  І,  стр.  ЬХІУ. 

Та  переважив  Козака. 

Хочуть  даші  Ііозакомани  и  Мужикоманн  Костомарівці,  щоб 
Козацтво  пійшло  з  Мужицтва;, да  не  тйк  воно  діялось.  Козаки 
перш  усбго  проявились  у  Татар,  и  були  се  в  Хана  такі  неслух- 
няні люде,  як  у  короля  ті  кресбві  чи  то  вкраінни  Старости,  що 
робили  Низовцям  усякі,  мовляв,  асітіпісиіа.  Ннзовців  же  не  Му- 
жику було  заводити;  не  з  Муасицькими  достатками,  не  з  Мужиць- 
кою сьвідомостго  речи  було  засікатись  у  січ  перед  очима  в  того 
чудища,  мовляв  Гералдик  Папроцькій,  що  тілько  Руські  Герку- 
лесй  (славлені  в  его  пани-руснаки)  сміливо  всовували  ему  руку 
в  роздзявлену  пельку. 

(46.— П.  І,  стр.  ЬХУП. 


Що  має  поміціниць  сім  сот. 
Е  старосьвіці,ка  пісьня: 

Гей  з  устя  Дніпра  та  й  до  вершини 
.    Сім  сот  річок  и  чотирі 
Та  й  усі  ж  вони  у  Дніпро  впали, 
В  Дніпро  пр4вий  не  сказанний. 
И  Кганжа  Андибер,  у  думі: 


116 

На  бистриі  ріки  поглядає 

Кіиче,  добре  покликає:  '   '   ■ 

„Ой  ріки,  кайсе,  ви,  ріки  Низовні 

Помошнйці  Дніпровиі!... 

47— П.  І,  стр   ЬХІХ. 

Ні  на  безьлюдьді  Дворянином, 
Ні  на  безрибьі  рачим  сином 
Не  був  Сковорода  Грицько, 
Ні  Твердонто,  ні  Каконко. 

Пословиця:    „На    безрибгі    и   рак — риба,    на    безлюдьді    н 
;іма — Дворянин".  Про  Твердонто  ]^  Каконко  читай  дописку  34. 

48.— П.  І,  стр.  ЬХХП. 
Пісьня  про  зруйнуваньяе  Січи  має  в  собі  сі  дивні  слова: 

Великий  Сьвіт,  наша  Мати 

Напуст  напустила: 
Славне  Військо  Запорозьке 

Та  й  занапастила. 

49.— П.  І,  стр.  ЬХХП. 
Та  гарно  брешучи  в  Судах. 

Багацько    так    званих    рукодайних    Паньских    слуг-Шлях- 

'іів  повписувано  за  злодійство  в  давні    судові    акти.    Прокрав- 

ігь  у  Вельмижного   Пана  Добродія,  такі  пройдіісьвіти   втекалн 

ичяйно  за  Пороги,    або,    під  бунт,  у  Козацькі    Купи.    Насьлід- 

1  ки  давнбго  пануваньня,    Козацькі  Дуки,  позаводили  в  себе  та- 

!  й  же  придворний  штат  мочиморд  и  дармоідів;    та   вже  недовго 

•  ояли  им  настіж  Низові  курені  и  зімовники.  Тілько  й  зісталбсь 

лнським  підлизам    поживи,    що  крива    присяга.    Що  й  тепер  є 

1  декуди   на  Вкраіні    Панки-сутяги,  що  дерлсать  у  себе  недолу- 

X  лекг  про  кривоприсяжне  сьвідкуваньне  на  Суді. 


> 


117 

50.— П.  І,  стр.  ЬХХПІ. 

Що  Баба  зьнівечить  нам  Січ. 

Старі  діди  памятали  ще  Запорозьке  пророкуваньнє,  що  Січ 
пропаде  через  Бабу.  По  их  пербказу,  таке  пророкуваньнє  йшло  ще 
з  давніх  давен.  Не  була  се  мова  про  Царицю  Катерину  а  рояіегіогі. 
Та  про  неі  не  зосталось  нічогісінько  такого  в  переказах,  або  в 
пісьнях,  як  блягузкав  Шевченко,  взиваючи  іі  лютим  ворогом 
Украйни,  голодною  вовчицею  и  т.  д.  Се  був  у  Шевченка  надпх 
Польский,  а  не  Руськін-Украінський.  Між  иншимн,  практикує 
кривоприсяжництво  синок  змалбваного  в  мене  в  „Украпнскпхг 
Незабудкахг"  з  натури  дворянина  Злбдія. 

51.— П.  І,  стр  ЬХХПІ. 

Зробила  віщуна-пророка 
Давно  ще  с  Князя  Василя. 

Князь  Константин  Константинович  Острозький  широко  зна- 
ний по  Сьвітах  під  назвою  Князя  Василя,  в  листі  до  зятя  Князя 
Радивила  Перуна  писав  про  якусь  відому  обом  потому,  звучи  іі 
Баба  з  Востока,  що  клепучи  (кого  н  ■зк  що,  не  споминає)  проро- 
кувала все  більші  та  білші  злигодьні  Панам,  як  Руським,  так  и 
Литовським,  се  єсть  Польским.  Тоді  ще  тілько  наклюнулась  На- 
ливайщина,  и  Князь  Василь  боявсь,  що  з  Наливайком  доведецьця 
так  торгуватись,  як  ис  Косінським. 

52.— П.  І,  стр.  ЬХХП. 

Ба  й  на  Босфорі  зацьвіли 
Були  руінницькі  надіі. 

Ще  за  Короля  Степана  Батури,  Козаки  підпірали  тих  са- 
мозваньців,  що  надились  господарити  в  Волощині;  а  як  минули 
руіньні  літа  Самозванщини  Московськоі,  и  Земля  Восточного 
Царя  почала  вбиватись  у  давню  потугу,  вони  вхоаплпсь  обіруч 
за  видуманого  в  Польській  орді  Лисовського  да  в  Езуіцькій  То- 
сканщнні  Турецького  Царевича  Александра  Ахию  Оттомануса,  н 


118 


вже  були  готові  вести  бго  па  Босфор;  но  Станіслав  Конецьполь- 
ськиіі  побив  Гетьмана  их,  Жмайла,  в  Ведмежих  Лозах,  над  Ку- 
руковим,  чи  Круковим  Озером,  Р;  В:  1625,  а  Мосййа  розгледіла 
івтеклого  в  Путивель  Турецького  Царя,  як  величали  Ахию  Ко- 
заки, и  ііб'бтерегли,  що  се  Католицька  з  однбго  боку,  а  КОзацька 
з  другого  кАверза,  та  й  випройодйла' Ойугіта  'тихцем  за  свйю  нйй- 
далійу  АрхайГ^льСьку  гряниі^го. 

53.— П.І,  стр.  ЬХХГІ'ж  такй. 

Не  вміли  й  хати  збудовать. 

Задумі  про  Козіацький  побут  сьпівають: 

Знати,  знати  Козацьку  хату 
Кріз  десАту. 

Вона  соломою  не  покрита, 

Приспою  не  осипана, 

Коло  двора  нечиста  ма  и  кола, 

На  дрівітьні  дров  ні  поліна; 
Седнть  в  ній  Козацька  жінка,  сколіла! 
Знати,  знати'  Козацьку  жінку, 
Що  ВСЮ'  зіму  боса  ходить, 
Горшком  воду  носить. 
Половником  діти  напуває! 

54.— П.  І,  стр.  ЬХХУІІІ. 

Що  грали  ролю  сунаків. 

Слово  сучаки  вийняли  ми  з  уст  останнбго  Козацького 
батька,  Максима  Залізьняка,  що  не  вславив  бго  й  сам  Шевченко 
ад  якогось  Позта-саморідка. 

Ось  як  той  сучасник  впсьпівав  бго: 

І  Максим  Козак  Залізьняк 

С  славного  Запорожа 
ІІроцьвітае  на  Вкраіні, 
Як  в  городі  рожа. 


119 


Роспустив  військо  Козацьке 
В  славнім  місті  Лгаботині, — 
Гей,  розлилась  Козацька  слава 
По  всій  Украіні! 
Гей  Максиме  Полковнику, 
Ти  Батьку  Козацький! 
Гей,  не  втече  ж  Жаботина 
Н&віть  и  дух  Ляцький... 

Оде  ж,  окритий  Гайдамацькими  лаврами,  процьвитаючп 
славою  ,  як  У; городі  рожа,  іхав  останьній  Козацький  Батько  в 
Ч^еркаси  про  нрді  подвиги  вжа  не  над  Ляхами,  а  робом  Царя 
Ца^ивая  в  Могилеві,  Луцькому  еіс.  еіс,  над  одновірними  меща- 
нам?*),  Р.  Б.  1768,  а  черес  сімдеоіт  и  пять  год  старий  Цехми- 
стер  Черкаський  оповидував  мени  про  него  сице: 

„На  другий  день  у  Петрівку  рознеслась  по  Черкасам  чутка, 
що  йде  якесь  військо,  а  ми  тогді  були  ще  хлопцями.  То  люде 
бояцьця,  а  нам  байдуже:  сказано  діти.  Побіжимо,  що  там  за 
військо!"  Побігли  за  Біл&зерьську  царину,  алі  справді  йде  вій- 
сько. Попереду  іде  ОтАман.  Шапка  на  ему  сива,  чоботи  сапг- 
їінці,  пояс  шалйвий;  за  поясом  писталет;  при  боку  шабля.  Ото 
ж  був  сам  Максим  Залізьняк.  Не  старий  ище  чоловік  літ,  може, 
сорока,  а  може  й  білш;  па  виду  повний,  кругловистий,  уродою 
хорошийу  на  взрост  невеликий,  та  плечистий;  усй  русяві  неве- 
личкі; за  ухом  оселедець.  А  за  ним  усе  по  два,  все  по  два  з  ра- 
тнщ&ми,  и  упереді  ніх  пар,  може  у  трех,  ратища  с  короговками 
двойчатими,  так  що  оце  половина  буде  біла,  а  половина  красна, 
а  знову  половина  жовта,  а  половина  чорна,  або  синя.  А  поса- 
мому  заду  йде  чоловік  в  десяток  пішо,  без  ратищ  и  без  ус5го.  а 
тількі  колкй  позасмалювали  та  й  йдуть.  То  вже  винппки  т6-що, 
що  поприставали  в  Гайдамаки.  От  ми  й  стали  коло  шляху,  по 
праву  руку,  и  щапки  познімали.  А  він,  порівнявшпсь  пз  намп, 
та  й  каже:  „Здорові,  сучаки"!  А  ми  кажемо:  „Здоров,  Пане"!— 
„А  щ6  ви?  не  оретй"?— „Ні,  Пане".— „А  ми  ж  оце  почали  ора- 
ти". Та,  й  поїхав  у  город...  (Читай  охочий  Зап.  о  Южн.  ^'-  '^-  ^'"^■ 

*.)  Чита^  дописку  ЗІ. 


120 


]21 


55.— П.  І,  стр.  ЬХХІХ. 
Що  жартом  им  здававсь  Псалтир. 

А 

Псалтир  люблять  у  нас  из  давніх  давйн,  яко  піснословне, 
п  н  в  перекладі  на  прозу,  зрушує  серце  своєю  гармонією,  и  не 
<ин  Псалтирний  стих  обернувсь  у  нас  у  пословицю.  За  те  ж 
ї)де,  котрим  навязли  вже  в  зуби  пужомовні  словеса,  обертають 
ноді  в  жарти  десятоструньні  гусьли  Сьпівця  Пророка.  Від  жарти- 
іивого  Дяка,  чи  й  Дякона,  чуєш  нноді  таку  хвалу  шевцеві: 
.Ік  удере  чоботи,  дак  уже  нменно — кріпость  моя  и  пЬніе  моє": 
[)о  двох  же  приятелів,  знаних  охотників  до  чарки,  Дяка  й  Дя- 
іна,  чув  я,  що  вони  й  бгюцьця  жартуючи  святими  словами. 
]гдив  раз  Дякон  Дяка,  сіпаючи  за  патли  и  говорячи:  „Аз  уснух 
іспах,  возстах"!  Той,  схопившись,  дав  Дяконові  по-бурсацькій 
іща:  „Ми  же  возстахом  и  исправихомся"! — „Во  утріе  избію  вся 
іішння  землі"!  одважив  бму,  як  у  бурсі  колись,  Дякон.— „Зуби 
«їшникомг  сокрушу"!  відказав  словом  и  ділом  Дяк. 

56.— П.  І,  стр.  СІ. 

Стратеньців-Шляхтияів  зтаїюоїа. 

Шляхту,  що  ходила  робом   Косіньского,  чи  Наливайка,  від- 
(джувано    чести,    маєтку  й  жизьні,  се  єсть   оглашано  банітами. 
ких  баніт  вільно  було  кожному  стратить  (зігасіс):  тим  н  звали 
І   стратенцями. 

57. — П.  І,  стр.  СІ  ж  таки. 

И  по  пустинях,  де  Зборовський 
Самійло  з  голоду  вмірав.... 

Геральдик  ХТІ  Віку,  Папроцький  оповідує  про  Самійла 
іоровського,  як  він,  банітований  за  те,  що  вбив  Цана  Ваповсь- 
іго,  можна  сказати,  перед  очима  в  Короля,  поплив  з  дружиною 
<  уг-Шляхтичів  за  Пороги,  як,  погетьманивши  якийся  час  Ни- 
'щямп,  вертавсь    манівцем  из  Низу,  в  рідний  сьвій    Самбор,  и 


^Т 


як  годувавсь  у  пустинях  (тепер  багатих  на  всяке  збіжьжє)  жо- 
лудьдєм  та  вовчими  недоїдками,  копитками  степових  сугаків. 
(Охочий  читай  про  се  в  1-му  томі  мові  „Исторіи  Возсоедпненія 
Руси"). 

58. — П.  1,  стр.  СІ  ж  таки. 

Ратай  на  волани  гукав. 

Идеал  упокою  надих&в  уже  й  Сьпівця  Иозми,  названоі 
„Словом  о  Полку  Игореві".  „Тогда  по  Руской  Зємлп  р1;дко  ра- 
таеве  кикахуті  (гейкали),  но  часто  врани  граяхуть  (кракали), 
трупія  себ'6  ділячи,  а  галици  свою  річь  говоряхуть,  хотять  поле- 
тіти науЬдіе".  Порівняй  розумний  культурній  идеал  Сьпівця  XII 
Віку  з  идеалом  Шевченка,  читаючи  бго  викликаньне  с  Того  Сьвіту 
Низових  кочовників: 

Вернітеся...  дивітеся, 
Жита  похилились, 
Де  паслися  ваші  коні, 
Де  тирса  шуміла. 
Де  кров  Ляха,  Татарина 
Морем  червоніла.... 

Чи  не  марно  наша  стара  Русь  звікувала  пять  сотень  ро- 
ків, коли  гусьлярі  XII  віку  стояли  в  ній  так  високо  над  кобза- 
рями ХІХ-го! 

59.— П.  І,  стр.  СП. 

Ти  ж  у  Цариці  лик  Минерви 
Вбачав  еси 

Сковорода  висловив  своєму  другу,  авторові  „Житія"  ?го, 
свій  символ  віри  так:  „  .  .  .  .  Кому  подобень  пстпнньїй  чело- 
вікг,  Господь  сьій  во  плоти?....  Раскрой  сердце  своє  для  прнпятія 
віри  и  для  обнятія  того  человіка,  которьій  Отцу  своєму  небе- 
сному вмісто  сили  его  и  вмЬсто  десницьі  его  єсть  во  віікп  ві- 
кон.... о  сімя    благословенное,    человікь    пстинний,   Божій!  Вся 


122 


вилимость  єсть  подножіе  его.  Сам  онь  вь  себі  носить  царство, 
онебеся  всякаго  просв'Ьщаеліаго  имь  и  исполняя  своимг  всеи- 
сполненіемт.,  возсідг  на  місто  десници  (одесную)  Охца  небеснаго 
во  вііки". 

«і  Симг  извістньїмг    не   многимг    правиломь    водясь    (пов*- 

;  ствуетг  „Житіє),  располагалг  Сковорода  упражненія  свои  я  за- 
бави, перем'Ьнялг  нечаяно  мі.стопребиванія,  д^лаль  знайомства, 
пступалг  вь  пріязни,    принималь  вг  дружбу    свою  и  не    прожде 

,  рЬшался  діїлать  чтолибо  зависящве  отг  единственнаго  вьібора 
воли  его,  какь  посовіїтуя  со  внутреннимь    духомт.,  котораго  онь 

'  назьівалг  иногда  Минервою,  ІІбо,  какь  Минерва,  по  баснословію, 
рождена  изг  мозга  Юпнтврова,  такі  духь  наші  происходить 
оті  Бога. — Какі  Богь  даетг  дарованія  не  вь  одну  міру,  но  раз- 
личпо,  по  различію  отраслей  всецілаго,  то  людей,  вступающихь 
і)ь  состояніе  жизни  не  по  врожденной  способностн,  назьіваль 
Сковорода  людьми  безь  Минерви.  Такь,  часто,  видя  робкаго 
поеначальника,  грабителя  судью,  хвастуна  богослова,  роскошнпго 
монаха  и  проч.,  сь  досадою  говориль:  „Воть  люди  безь  Минервьі"! 
Нзглянувь  на  изображеніе  царствуюіцей  вь  вік*  его  Екатеринм, 
находившеєся  у  друга  его  вь  гостинномь  покоі,  сказаль  онь  сь 
движеніемь:  „Воть  голова  сь  Минервою"! 

60. — П.  І,  стр.  СІІ  ж  таки. 

Кого  Петро,  Великий  Первий, 
Великою  пророкував. 

Цінуючи  Петра  Великого  над  усі  Потентати,  творці  Царств, 
я  піддаюсь  позтичнбму  мистицізмові,  и  любов  Петра  до  своеі 
Цариці  Катерини  Первоі  вважаю  за  прозираньне  в  будущину  з 
надією  на  жіночий  розум,  що  сягає  часом  вишче  й  глибше  чоло- 
вічого, як  се  бувало  часто  в  Екатерини  Второі  Великоі. 

61. — П.  І,  стр;  СП  ж  таки. 

Таке,  як  „Мати  Січ'  козацька. 

Козаки  величали  свою  Січ  Матірьрю,  а  свій  Великий  Луг — 
гьком.  Ви  пієьня: 


і  23 

Ой  Січ-Мати,   ой  Січ-Матн, 
А  Великий  Луг — Батько: 
Ой  щб  в  лузі  добре  заробити. 
Те  й  у  Січі  пропити. 

62.— П.  П,  стр.  УІ. 

Прапрабабами,  пращурками. 

Се  єсть  переказами:  бо  в  кожній  бабі  живе  с  свопми  пере- 
казами пращурка. 

63.— П.  П,  стр.  УПІ. 

Татарокозака-туму. 

Козакь-тума  введе  а  ума. 

Тумою,   властиво    кажучи,    звавсь  козак,  що  народивсь   від 
Татарина  и  бранки. 

64.— П.  П,  стр.  X.- 
И  трусим  женщину,  як  грушу. 

Любн  як  душу,  а  труси  як  грушу. 

Пословиця. 

65.— П.  П,  стр.   ХУПІ. 

Що  два  кріваві  милиони. 

Сей  лік    признає  й  Герберт  Спенсер,   вважаючи  Наполеопа 
за  величезного  душогубця. 

66.— П.  П,  стр.  XX. 

Князь,  як  ми  звали  Голичин, 
Що  пес  Мазепа  підкупив. 

Йди,  йди,  Голичине, 
Тою  стороною, 
А  я  пійду  из  Москвою 
Слідом  за  тобою. 


т 


124 

Ой  вигорів  ввесь  Батурин, 
Зісталася  хата, 
Та  влсе  ж  твоя,  пес  Мазепо, 
И  душа  проклята. 

Старосвіцька  пісня. 

67.— и.  II,  стр.  XXI. 
И  тількі  рукавцем  майнула. 

Ой  я  тую  чорну  хмару 

Рукавцем  розмаю: 

Перебула  поговори, 

Перебуду  й  славу. 

Пісня. 

68.— П.  II.  стр.  ХХП. 

Уога^о  $ап^иіпІз,  мовляли, 
Чи  геі  риЬІісае... 

Уога^о  зап^иіпіз  позігі — пропасть,  пьющая  нашу  кров.  Так 
ш  Михайло  Литвин  у  ХУІ-му  віці  авав  Крим  з  бго  неволниць- 
юш  базарами.  Уога^о  геі  риЬІісае — погибель. 

69.— П.  II,  стр.  XXII. 
Хан  правом  жизні  величавсь. 

Татарське  слово   гарач  по  нашому  буде  право  жизни,  до- 

I  жити. 

70.— П.  П,  стр.  XXII. 

Урвалась  нитка  й  тій  ЗтаїиоИ. 

Ще,  як  про  Козаків  и  их  бунти  ніхто  не  знав  у  Польщі  і 
а  добре  знана  в  Польскому  Статути  (Уоїишіпа  Ье§:ит)  8\га- 
а  Пкгаіппа.  Гетьманами  8\т^аійго1і  бували  Старости,  котрих 
;но  назвать  Маркграфами  Польскими,  та  украінні  Можно- 
дники  и  Латинської  и  Грецької  віри. 

71.— П.  II,  стр.  XXIII  ж  таки. 
Як  людожерницю  вовчицю. 


( 


125 

Чи  я  ж  знала,  ще  сповита 

Що  тая  цариця— 
Лютий  ворог  Україні 

Господня  вовчиця? 

Шевченко. 

Великий  І^обзарь  наш  був  продуктом  лібералізма  польско- 
го,  що  до  погляду  на  антипольскі  и  на  антикозацькі  порядки 
Россіи. 

72,— П.  II,  стр.  ХХУ. 

Опперла  царство   об  Херсон. 

Сьліди  Херсона  (або  Корсуня),  чи  то  городища  сйго  древ- 
нйго  города,  видко  й  тепер  під  Севастополем. 

73.— П.  II,  стр.. ХХУ  ж  таки. 

Переступила  Рубикон. 

Річка  Рубикон  одділяла  древню  Италію  від  Кгальліі.  Це- 
варь,  переступивши  з  Кгальліі  в  Италію,  почав  нові  подвиги 
свої.  С  того  пішла  пословиця  „переступити  Рубикоп". 

74.— П.  ІГ,  стр.  ЬУ. 

Що  він — посьлід  Карамзина. 

Посьлід  у  житі  не  йде  в  мливо,  а  відметають  5го  від  пе- 
ревіяной  купи  жита,  а  й  натто  від  іі  чола  про  драбину  та  про 
свині. 

75.— П.  II,  стр.  ЬУІІ. 

Як  рицарь  иі,астя,  на  мечах. 

Украйна  не  була  

76. — П.  II,  стр.  ЬУІІ  ж  таки: 

Грицька  перекотиполя. 
Перекотиполе,  степове  зіллє  вітром  котпть  далеко. 


126 


.127 


77. -П.  II,  стр.  ЬХХУІ. 
Избранних  ради  з  нас  одних. 
Мате.  ХХІГ;52. 

•  78.— II.  II,  стр.  ЬХХХУШ. 
Про  час,  котрий,  на  думці  мав. 
Іоанна  II,  4. 

79.— II.  II,  стр.  ЬХХХ\*Ш  ж  таки: 
Підпора  и  Громад,  и  Царств. 
Тііеогі  оГ  Могаї  8еп1ітеп(;з;  ДУеаІІІі  оГ  Каііопз. 

80.— II.  II,  стр..  ХОІХ. 
Як  з  уст  мЛаденчеських  иссущих.*) 
■81.— П.  Ш,  стр.  II. 

Рятунок  наш  у  Давнині. 

Туман  поле  покриває, 
Козак  по.чем  проїжджає. 
Ой  виіхав  на  могилу, 
.  На  могилу  верховину: 
Ти  могило  верховина 
Чом  ти  рано  не  горіла?... 


Пісня. 


82.— П.  Ш,  стр.  IX. 

Що  нам  дубровами  шумлять. 

Ой  не  шуми  луже 
Дубровою  дуже. 


Пісня. 


83.— П.  ПІ,  стр.  IX  ж  такп: 

И  квилимо  до  Старини. 

На  Чорному  морі 

На  білому  камені, 

Там  седить  сокіл  білозерець 

Квилить-проквиляе 

Смутно  себе  має... 

Дума. 

84.— II.  Ш,  стр.  IX  ж  таки: 

Хоч  гостем  ти  до  нас  вернись 

Наздогнала  молодиці 
В  калиновім  мості; 
Вернітеся  молодиці, 
Вц  до  мене  в  гості. 

Пісня. 

85— П.  III,  стр.  X. 

Христос  тебе  від  схизми  спас. 

"  Іисусті  йсе   рече  йм:  внемлите  и  блйдитеся  оть    кваса  фа- 
рисейска  и  саддукейска  (Мате.  XVI,  6). 

И  прещаше  имь,  глаголи:   зрите,  блюдитеся  отг  кваса  фа- 
рисейска  и  отг  кваса  Иродова  (Марка  У III,  15). 

86.— II.  III,  стр.  ХХІУ. 
і. 

И  повиводив  ис  тюрми. 

Изведи  изь  темници  душу  мою,  исповідатися  имени  Твоєму. 
(По.  СХЬІ,  8). 

87.— П.  III,  стр.  ХХУ. 

Задьля  живущих  покидать 


•)  Псаломь  УІІІ,  г.~Ред. 


128 
88.— П.  III,  стр.  ХХУІ. 
Таїть  Небесна  Бездна  глас. 
Бездна  бездну  прнзиваетг.  *) 

89.— П.  Ш,  стр    ХХУІ  ж  таки. 
У  стародавніх  тих  пісьнях. 

Камо  Тург  поскочяше,  своимь  з.іатьімг  шеломомг  посвічи- 
тамо  лежать  погання    голови    половецкьія,    поскепаньї   саб- 

н  каленьши  шеломьі  оварскьія  оть  тебе,  Ярг-Туре  Всеволоде. 

)В0  о  Полку  ІІгореві,  \*,  19). 

•  90.— П.  III,  стр.  ХХУІІ. 

Та  гейкающих  ратаїв. 

Тогда  по  руской  землі  рідко  ратаеве  кнкахуть.  (Сл.  о  П. 

V,  15). 

91.— II.  Ш,  стр.  XXXI. 

Того  їЛирокого  Подїльля. 

Стародавнє  Подільлє  обіймало  низи  Дністра,  Бога  и  Дніпра. 


•)  Пса.іом-ь  ХГЛ,  Ь-Ред. 


'- 


ЩшМіш  редактора. 


т 


т 


Примічанія  Редактора. 


Дзвін. 

Сборникг  стихотвореній  П.  А.  Кулиша  подь  зтимь  загла- 
віемь  вмшелг  вг  світг  заграницей,  вг  1893  году,  обгемомг  вь 
240  стр.  и  разміромг  вь  16-ю  долю  листа,  имія  такой  внход- 
ной  листь:  „Кулиш  Олелькович  Панько: — Староруські  думи 
и  сьпіви. — Женева.— Н.  Оеог^,  ЬіЬгаіге-есііІеиг. — 1893". — На  вто- 
ромь  виходномг  листкі  имя  издателя  замінено  названіемь 
типографіи:  „Українська  друкарня",  а  „Ігаргітегіе  Гкгаіпіеппе, 
Сепете,  сЬ.  Вапсеі,  15",  обознапено  на  оборотной  стороні  зад- 
ней  обложки  сборника. 

Вг  свонхь  примічаніяхь  ко  ІІ-му  тому  „Сочнненіп  н  ГІисемг 
II.  А.  Кулиша"  мьі  иміли  уже  случай  дважди  упомянуть  о  сбор- 
никі  „Дзвін",  говори  о  „Хуторнихг  Недогаркахг"  и  о  „Переспі- 
вах з  великоруських  співів";  Указавг  на  ті  части  „Недогаркові.", 
которьія  били  напечатаньї  покойньшг  г.  Кулишемг  вг  газеті 
„Дніпрі",  ми  перечислили  и  стихотворенія,  перепечатанния  пмь 
оттуда  же  вь  „Дзвін".  Касаясь  „Переспівов  з  великоруських  спі- 
вів", ми  отмітили,  что  авторі  предполагаль  первоначально  помі- 
стить ихь  вь  „Дзвоні",  потомь  переложиль  вь  „Позичену  кобзу"; 
при  печатаніи  же  зтихь  двухь  сборниковь  онь  не  внесь  ни  вь 
одинь.  ни  вь  другоп. 

Что  наміреніе  автора  помістить  „Переспіви"  вь  „Дзвоні" 
иміло  серьезноо  основаніе,  покааиваеть  найденное  нами  вь  одпоіі 
изь  редакцій  „Дзвона"  и  напнсанное  рукой  самаго  П.  А.  Кулпша 
нижеслідующее  его  обьясненіе  кг  „Переспівам  з  Великорусь- 
ких Співів". 


132 


133 


„Печатаемо   сі  „Переспіви"   вг    „Дзвоні"   сг  тіеі  причпньї, 

л'ядля  нихь  авторг  узявся  до  своеі  бандури,  може,   геть  на- 

шнедбаноі.    Доброі   н   заслужненоі    памятн   М.    О.   Вольфь 

чііт,  бувг  напепатати  свої  „Родние  Отголоски"  украінськимь 

і:омь,   и  прохавь  автора  проспівати   по-своєму  вибрані  для 

їг   Великоруських!,  кобзарівт.   співи.   Вподобавг  нашь  ав- 

ітмку  головатого  виводця,  и  заразг   настроівг  своі,   якь  (у 

у  поззіи  мовицця,  „золотиі  струни";  а  переспівуючи  Велико- 

:!іу,   набравг   охоти   и   до   щиро-украінського   співання,   сь 

10  й  вьішо^г  оцей  , Дзвін". 

Таково  пропсхожденіе  сборника.    Но  вт.  своє  „щиро-украін- 

иіванне"  П.  А.  Кулишт.  вложиль  ті  думи  и  чувства,  кото- 

ь  то  время   волновали  его  мозгг  и  сердце.   По  своєму  ха- 

іу  л  содержанію  кт.  „Дзвону"   уже  не  подходили  „Переспі- 

Великоруських    Співів",    и  сни,   какт.   ми    виділи   више, 

іінділеньї.   ВмЬсто  нихт.,  вг    „Дзвін"    вставлено  било  ніс- 

'    сгихотвореній    изг  „Хуторной    поззіи",    именно:    1)  „До 

баби";   2)    „До  Рідного    народу,    подаючи    ему   переклад 

ііірових   творів";  3)    „Слово   правди",  и  4)  „Компромис  Ля- 

ІІзт.   зтихг  стихотвореній  три  первин   ми  опустили,    такь 

опи  повторени  авторомь  вг  „Дзвоні"  лить  сь  одними  сти- 

ческпми  поправками,  котория  будутг  отмічени  вь  сборникі 

ітовь;  вь  четвертомь  же  стихотвореній:  „Компромис  Ляхам" 

1  стидистичеекимн  поправками  изміняется  и  характері,  про- . 

нія,  подходящій   боліє    кь    характеру   „Дзвона",  и  потому 

іромис    Ляхам"   ми  помістили    и  вг  настоящемь  томі,  не 

икря  на  нахождеяіе  'его  уже  во  второмг. 

Также  опущеньї  нами  еще  три  стихотворенія:  1)  „Остань- 
"кобзареві  козацькому"  („Не  поляже  кажешь  слав&?").  Зто 
іотвореніе  составляетг  нервую  половину  того,  которое  уже 
)  Иапечатано  нами  вь  1-мь  томі  (стр.  314  и  315)  под-ь 
|»І€мг  „Слава".  Зта  половина  била  поміщена  самимь  авто- 
при  жизни  подт.  заглавіемг:  „Кобзареві",  но  сь  зпигра- 
|.  не  иуь  кобзарскон  думи,  а  изь  Шевченка: 


> 


— Ні9  поляже,  а  роскаже 
Що  діялось  в  світі. 


Чия  правда,  чия  кривда 

И  чиї  ми  діти", 
поміщена,  повторяемь,  била  вь  харьковской  газеті  „Южний 
Край"  (если  ми  не  ошибаемся)  вь  №  1384,  сь  подписью  автора. 
Вторично  зта  же  первая  половина  „Слави"  перепечатана,  но 
безь  указаній  міста  заимствованія,  проф.  Н.  И.  Петровимь  вь 
его  „Очеркахь  исторіи  украинской  литератури  XIX  столітія" 
(Кіевь.   1884  г.,  стр.   293—295). 

2)  ,Татарамь  про  Позму  Маруся  Богуславка";  зто  стпхо- 
твореніе  опущено  нами  потому,  что  оно  составляеть  „Зпилокг" 
кь   позмі  и  иапечатано   вь   конці   ея,  во  2-мь  томі  (стр.  385). 

3)  „Шуканьне-викликанньє"  опущено  также  вслідствіе  на- 
печатанія  его  вь  1-мь  томі  подь  саглавіемь:  „Сонеть"  (стр.  243). 

Какь  ми  уже  упомянули  вь  прнмічаніяхь  кь  „Переспівам 
з  великоруських  співів",  сборникь  „Дзвін"  дошель  до  нась  вь 
трехь  полнихь  боліє  или  меніе  редакпіяхь  и  вь  нісколькнхь 
варіантахь  отдільннхь  стихотвореній,  входящихь  вь  него.  Пер- 
вал  редакція  „Дзвона"  написана  била  правописаніємь  1870  года 
и  представлена  авторомь  Кіевскому  отдільному  цензору  для  раз- 
рішеніе  кь  печатанію;  на  первомь  листкі  иміется  поміта  цен- 
зора, скріпленная  его  печатью;  „Поступила  17  января  1884  года 
оть  г.  П.  А.  Кулиша";  затілгь  иміется  постранпчное  цєпзорское 
разрішєніе:  „Дозволено"  и  т.  д.  Но,  какь  ми  уже  више  сказали, 
„Дзвін"  вишель  вь  світь  не  вь  Россіи,  а  заграницей. 

Вь  первой  редакцій  сборника  и  расположеніе  стихотвореній 
и  заглавія  нікоторихь  изь  нихь  отличаются  оть  таковихь  послі.- 
дующихь  редакцій.  Чтоби  дать  понятіє  о  первообразі  зтой  редак- 
цій, приведемь  ея  .Реестрикь:' 


Заспівь. 

Глась  Вопиющаго. 

Руиноманамь. 

Письменнимь  Гайдамакамь. 

Подвижники  Свободи. 

Петро'*та  Катерина. 

Вінь  и  Вона.  , 

Двоє  ПреДкійь. 

Зараза. 


Національний  Идеаль. 
Прокгресь    про  царство  Мерт- 

вихь  Душь 
До  Тараса  на  Небеса 
Зь  Небесь 
Недотепамь 

Украпнськпмь  Исторпокграі|)амь 
Великому  Книжникові 
Ренекгатьі 


134 


185 


Тараса  за  річку  Ахеронь 

іцькимг  Панекгирникамь 

отароі  баби 

\[азепи 

ііченкові 

і(я  та  цуцикь 

арамь 

іЖНІЙ" 

іумкамг 

•\іо  Гоголевьшь  Бюстомь 

гавникг 

і  ііідленихь 

ІПекспіра 

іідного  Народу 

ратими 
)'-■  памт.  діло  до  того? 
,!енгаій  брать" 
і  іацький  Жаль 

ка  н  Жизнь- 

ляцтво 

о  Правди 
.    ііідгірря  * 

.іародннй  Домг" 
'  мсрньїй  Сонь 

іке  Добродійство 
іміїромись  Ляхамь 

І'РИДИМЬІЙ   клгочь 

■зида 

л  про  Курку  сь  курчатами 

Іунаі 

ідииьі  ^ 

Кі^бзн  та  до  Музи 
І  паарська  Зиитафия 
іі  чужій  чужині 
Ііаведпе  Пануванне 

ІіЗТОВІ 


Сумі  и  Розвага 

Муза 

Трі  позтн 

Серце  моє  тихе 

Квитки  сь  слезами 

Лилія 

Троє  схотинокь 

Заворожена  Криниця 

Апахореть 

Пнонерь 

Абадонна 

Молитва 

Переспіви  з  Великоруськихь 
Співівь. 

ІІередне  словце   до  Велнкору- 

синівь 
Степь 

Степь  о  Півдні 
Вечірь  у  Степу 
Нічь  у  Степу 
Степова  жизнь    (Весна  и  Літо 

вь  Степу) 
Степова  Сіножать 
Степова  Могила 
Украіна 

Чумаки-ночліжане 
Дніпрова  Повідь 
Привітанне  зь  Дономь 
Паланка 

Соловьина  Левада 
На  Греблі 
Гаданне-Віщуванне 
Коло  Колодезя 
Пасіка 


Таковь  бнль  первоначальньїй  составь  „Дзвона".  Изь  уц'Ьлів- 
ихь  отд'Ьльнихь  листковь  со  стихотвореніями  изь  атого  сбор- 
іка  можна  заключнть,  что  существовала  еще  одна  редакція, 
І  тт.  можеть  самая  ранняя,  вь  которой  расположеніе  стихотворе- 
■ще  боліє  разнилось;  напр.,  послі  дЗаспіва"  слідоваль  „Пи- 
I  .'р";  но  возстановить  порядокь  вь  зтой  редакцій  оказалось  невоз- 
іжньїмь.  Вь  уцілівшихь  изь  состава  1-й  редакцій  листкахь 
їгд*   не  оказалось  стихотворенія    „Ренекгати",  и   ми   лишени 


,<^ 


возможностн  сказать:  зто  ли  стихотвореніе  до  пась  не  дошло, 
или  же  ми  его  имііемь  напечатанньїмь,  но  подь  другпмь  не- 
извістньшь  уже  теперь  апглавіемь,  котория  авторь  часто  мЬ- 
няль,  какь  мм  увидимь  ниже. 

Вторая  редакція  сборника  писана  кулишовкои  п  по  распо- 
ложенію  своихь  стиховь  приближается  кь  печатному  зкземпляру 
и  3-2  редакцій.  Зтой  послідней  редакцій  держался  авторь,  пе- 
чатая  „Дзвін"  вь  Женеві;  ея  же  дерлсались  п  мьі,  поміщая 
атоть  сборникь  вь  настоящемь  томі  и  возстановляя  пропущенньїя 
строфьі  (напр.  5-я  строфа  вь  стих.  „Петро  да  Катерина")  пли 
нарушенную  орвографію  подлинника. 

Нзь  сравнепія  первоначальной  редакцій  сь  послідней,  и  2-й, 
ми  видимь,  что  заглавія  нікоторьіхь  стихотвореній  измінени 
авторомь;  перечисляемь  позтому  даліе  всі  зти   изміненія: 

Во  2-й  редакцій:  , Московська  Наука-Розлука";  вь  Зіі — „Ні- 
мецька  Наука-Розлука". 

Вь  1-н  редакцій:  „З  Небесь;  вь  3-й — „С  Того  Сьвіту". 

Вь  1-й  редакцій:  „Письменньїмь  Гайдамакамь;  вь  3-н — 
дПісьмакам  Гайдамакам". 

Во  2-й  редакцій:  „Книгогризові,  Новому  Соловьеві-Розбой- 
нику  (ясправлено  изь  , Новому  потомкові  Соловья-Розбоіінпка") 
на  той  сьвіт;"  вь  3-й — , Книгогризові  на  тон  сьвіт." 

Вь  1-й  редакцій:  „Недоумкамь";  вь  3-й — „Гавкунам". 

Вь  1-й  редакцій  „Перед  Гоголевьім  бюстом";  вь  3-й  „Пе- 
ред Гоголевим  честенем". 

Вь  1-й  редакцій:  „Наука  и  Жизнь;  вь  3-й — „Яка  Пані,  такн 
й   сані". 

Вь  1-й  редакцій:  „Пролокг";   вь  3-й — „Побоянщпна". 

Вь  1-й  редакцій:  „Химерний  Сонь";  вь  3-н — „Прокід  від  Сну". 

Вь  1-й  редакцій:  „Добродіям-Ляхам"  (поправлено  изь  „Ляць- 
ке  добродійство");  вь  3-й — „Панам  Добродіям". 

Вь  1-й  редакцій:  „На  Дунаі";  вь  3-й — „Козацька  хата". 

Вь  1-й  редакцій:  „Невидимий  Ключь";  вь  3-й — „Чарований 
ключ"  і 

Вь  1-й  редакцій:  „Немизида";  вь  3-й — „Сестри  Немпзиди". 

Во"  2-Й  редакцій:  „Давнина",  переділанное  изь  „Глась 
Вопиющаго";  вь  3-й — „Дума  Пересторога". 


136 


137 


Во  2-П  редакцій:  ,Додумокі  до  чотирох  дум"  (т.  є.  до  4-хг 

редшествующихь  думт.);  вь  3-й— „Дума  про  найвишпий  Дар". 

І       Вг  1-й  и  У-й  редакцій:    „Рай";    вь  3-й — ато  стихотвореніе, 

ачинаюіцееся   словами:  „Вітаю  глуш  твою,  Куточку  мій   затиш- 

пй",  оставлено  безг  заглавія  и  отм*чено  лишь  тремя  звіздочками. 

Вг  1-й  редакцій:  „Любому  другу  єдиному,  Козарьлюзі  М.  Ф. 
ободі,  посилаючи  бму  „Байду";  в-ь  3-й — три  первин  слова  и 
ішціалн  имени  и  отчества  г.  Лободи  вичеркнути.  8то  стихотво- 
:>ніе  било  написано  на  обороті  заглавнаго  листа  екземпляра, 
"ісланйаго  авторомг  М.  0.  Лободовскому. 

Вь  1-й  редакцій:  „Козацкий  Заповидь",  переділанное  по- 
імь  вь  „Кобзарська  зпитафия";  вь  3-й — „ІІокобзарщина". 

Вь  1-й  редакцій:  „Украиноманамь";  вь  3-й — „Каверзникам". 

На   отдЬльньїхь    листкахь  нікоторьія  стихотворенія   также 
.іііють  илн  изміненния  заглавія  или  пояснительния  добавочния 
ппнски;  напр.:  • 

„Насьлідьде  по  Боянові"  измЬнено  вь  „Побоянщина". 

9то  стихотвореніе,  какь  ми  виділи  више,    озаглавливалось 

(ролокгом".    Обьясненіе  причини  атого  заглавія  ми  нашли   на 

ідільнолгь  клочкі  бумаги  между    отдільними  листками   автора; 

1  одномь   изь    такихь   листковь    онь    пишеть   кому-то  (можеть 

(іть,  вь  типографію): 

„Кажется,  послаЛь  я  Вамь  „Засьпів  до  Чотирох  Дум",  да 
1  знаю,  чи  4  тамь  строфа  УІ?  Ось  вона: 

„Палай  же,  невгасимий  духу",  и  т.  д.  См.  вь  настоящемь 
ІМІ  стр.  53.  Слідовательно,  „Побоянщина*  служила  прежде  „За- 
сівом", или  „Пролокгомь",  кь  4-мь  думамь. 

Вь  конці  зтой  строфи  приписано  красними  чорнилами  рукой 
І  А.  Кулиша 

„Закріпило  й  Балашенкові  так,  як  Дорошенкові  и  всім 
г  вдо-патріотам:  бо  всі  вбрехались  по  шию,  дак  моя  правда  им 
'  :оле  очі". 

„Украинскій  Патріотизмь"    измінено  сначала  вь  „Нашимь 
я  іевельможним  н  вельможним,  а  потомь  вь  „Вельможній  поко- 
иіні". 


„Дума  про  Найвншчій    Дарь"    била  переписана  вь  отділь- 

ную  тетрадку  и  озаглавлена    просто:    „Найвишчііі  Дарь".    Подь 

заглавіемь — зпиграфь: 

„Ти  рождена  воспламенять 

Воображеніе  позтовь. 

Пушкинь. 

Рядомь  сь  зпиграфомь  приписано  посвященіе  красними 
чернилами:  „Присвячено  Ганні  Барвінокь". 

Все  стихотвореніе  написано  старьімь  малорусскимь  право- 
писаніемь  („Летіло  дьві  душі  на  крьілахь  уповапьня"  п  т.  д.). 
Наконець,  подь  послідней  строкон  означено  время  написаній 
зтого  стихотворенія:  у,  1890,  листопада  5". 

Кь  рукописямь  сборника  „Дзвін"  прнложена,  вь  особой 
тетради,  „Дума  про  Курку",  переписанная  чьимь-то  непзпістньїмь 
намь  почеркомь.  Тексть  Думи  испещрень  собственнортчньїмн  по- 
правками П.  А.  Кулиша  почти  на  половину;  поправки,  какь  всегда, 
ділались  авторомь  красними  чернилами.  Вторая  половина  Думи 
оставлена  безь  поправокь,  что  и  обьясниль  П.  А.  Кулишь  вь 
приписні  на  1-й  страниці  тетради: 

„Се  переробивь  мою  Думу  якийся  недотепа,  не  маючи 
ні  доброго  смаку,  ні  зтнографичнеі  науки.  Хотівь-буиь  я 
переправити,  та  се  египецька  праця.  Лучче  пришлю  Вамь 
свій  власний  скрипть,  а  его  мазанину  вертаю  не  домазав- 
ши.  П.  К."  (сь  обьічнимь  расчеркомь). 

На  послідней   страниці   зтой   тетради    Н.   А.  Кулишь  П]іп- 

писавь  карандашемь: 

„Не  говори  уже  о  стихі,  крайнє  изуродованпомь  не- 
прогаенни.ми  поправками,  самое  изображеніе  містности, 
сділавшей  извістное  ваечатлініе  на  автора,  перепначено. 
Краски,  взятий  сь  натури,  загрязненьї,  и  обстоятельстна, 
изображенньїе  біографическп,  заміненьї  несвопственнимн 
автору,  Словомь,  порча  оть  начала  до  конца"  (даліе  обич- 
ний  авторскій  расчеркь,  но  безь  иниціаловь). 

На  первомь  заглавномь  листкі  тетрадп  3-й  редакцій  „Д:ів(іна° 
рукой  автора  карандашемь  на  поляхь  сь  лівой  сторони  напи- 
сано: „Поправки  1892  г.,  ноябрь",  а  вь  нижней  части  страници 
иміется  и  другая  приписка:  „Найпоправнінща  редакція  поміша- 
лась  из  усякою/ покидьдю.  1894,  янв.  12". 


138 


149 


Додатки  до  „Дзвона". 

Хотя  они  и  поміщеньї  нами  вь  конціЬ  нястоящаго  тома 
(стр.  413 — 424),  но  вть  виду  ихь  связи  со  сборникомь  атого  наз- 
ванія,  ми  находимх  ум'Ьстнммг  говорить  о  нихг  именно  здЬсь, 
вслідг  за  сказанньїмь  нами  Бьігае  о  самомь  сборникі.  Тетрадь 
на  оберточномь  листків  отмічена  такг:  „Додатки  до  „Дзвона" 
роспочались  1892,  лнстоп.  23",  т.  є.  всліідг  за  тімг,  какг  руко- 
пись  3-й  редакцій  бьіла  сдана  вг  типографію. 

Тетрадь  заключаетг  вг  себ*:  1)  „Думу  про  чотирі  власті" 
(но  первьія  два  слова  зачеркнути  авторомг);  2)  „Про  шо  він?"; 
3)  „Відрадощи  жизні"  (жизни — зачеркнуто);  зто  стихотвореніе 
является  „Засьпівом  до  думьі  про  Курку  сг  Курчатами"  и  напе- 
чатано  вь  настоищемь  томі  на  стр.  79;  4)  ,Вішчий  дух",  начи- 
нающійся  словами:  „Забули  ми  козацьку  колотнечу"  и  т.  д.;  зто 
стихотвореніе  вошло  вь  3-ю  редакцію  „Дзвона"  н  напечатано  вь 
вастоящемі.  томі  подг  заглавіемг:  „Забули  ми',  на  стр.  17; 
5)  „Славлені  Тьрі  дьні" — напечатано  во  2-мт.  томі  на  стр.  423, 
сг  обгясненіемг  ^ь  примічаніяхт.  причини  напечатанія  тамь 
8Т0Г0  стихотворенія,  и,  наконецг,  6)  „Під  вінцем".  Такимг  обра- 
зомг,  вт.  „Додатках!)"  неизвістньїми  являются  только  три 
(1-е,  2-е  н  6-е)  стихотворенія;  но  кт.  нимь  ми  присоеди- 
няемь  взамінь  ті,  котория  изг  1  -  й  редакцій  „Дзвона"  не 
попали  вь  послідующія,  равно  какь  и  ті,  каторьія,  повиди- 
мому,  не  пріуроченьї  ни  кь  какой  редакцій  и  находятся 
на  отдільнихг  листкахь.  9то  именно  стихотворенія:  „Настав- 
никг",  яНедотепамг",  „Прокгресг  про  царство  мертвих  душ" 
«Гостинець  ис  чоломом",  „Корчемня  Кобза",  „Левада  гай  и  старо- 
сьвіцкій  садт."  и  „Оженився  чепурний".  Три  первьтя:  „Настав- 
никі",  „Недотепамг"  н  „Прокгрес",  заимствованни  изг  первой 
редакцій   „Дзвона". 

„Гостинець  ис  чоломомт."  мьі  иміемг  на  отдільнихг  лист- 
кахь  вь  двухь  редакціяхг,  с6  слідующимь  заголовкомь  н  при- 
писками: па  первой;  „Гостинець  и  Чоломь  пану  Володареві  Сте- 
пановичу Александрову,  Украинскому  Превосходительству,  за  на- 
досланем  ему    ,;Байди";  карандашемь    приписано:  „Давно  колись" 


^■ 


писано";  вг  другомг  місті:    „Се  превосходство  оскубло  Курку  и 
врядило  в  вороняче  пірьре". 

На  другомг  листкі,  во  2-й  редакцій  зтого  стихотворенія,  мм 
читаемь:  „Гостинець  ис  Чоломом  Украинському  Превосходитель- 
ству, Оленченкові  Степановічові  Володареві  за  надосланьнемь  ему 
„Дзвона".  Текстг  стихотворенія  вь  атой  редакцій  остался  почтн 
безь  изміненія;  сверху,  вь  налалі  листка,  прописано  каранда- 
шемг:  „Колись  напечатати".  Вг  конці  стихотворенія,  на  обороті 
листка:  „Кінець  Дзвонові";  но  слова  зти  били  потомь  зачеркнути 
и  даліе  приписано:  „Такь  я  поважавь  Александрова  до  его  нн- 
тригн  зь  думою  про  Курку  сг  Курчатами";  даліе  расчеркг 
автора,  но  безг  иниціаловг  имени  и  фамиліи. 

„Корчемня  Кобза"  —  переділка  стихотворенія  „Народний 
Домг";  иервая  половина  значительно  измінена;  вторая  же  совер- 
шенно  новая;  позтому  ми  я  напечатали  зто  стихотвореніе  ціли- 
комг. 

„Левада,  і-ай  и  старосвіцькій  сад" — на  отдільномг  листкі, 
неизвістно  куда  относящемся;  стихотвореніе,  повидимому,  неокон- 
ченное;  но  на  обратной  стороні    страници    ніть    его   окончанія. 

Подь  стихотвореніемг:  „Оженився  чепурний"  прпппсапо 
карандашемг:  „Про  Миколу  Білозерського",  окоторомг  у  насг  бу- 
деть  річь  впереди.  8то  стихотвореніе  иміетг  значеніе  для  біогра- 
фій автора. 

Кромі  напечатаннихг  произведеній  П.  А.  Кулпша,  єсть  еще 
три  его  стихотворенія;  ми  не  помістили  ихг  рядомь  сь  дру- 
гими вь  виду  ихг  невисокихь  художественньїіь  качествь;  но 
не  рішились  и  совершенно  отложить  зти,  такь  сказать,  проби 
пера,  опять-таки  вслідствіе  ихь  біографическаго  значеній. 

Первое  озаглавлено:  „Ганьні  Борьвінокь — до  іи  совершен- 


ства" 


Ой  у  мене  чоловік  добрий, — 
Рошли,  Боже,  5му  вік  довгпй! 
Я,  молода,  пью  та  гуляю, 
Я,  весела,  гадки  не  маю. 
^  Ой  пійду  я  куди  захочу, 


140 


Ніаям  себе  на  заклопочу, 
Ані  мужем,  ні  дитиною. 
Ані  свекром,  ні  свекрухою... 
Бо  й  у  мене  чоловік  добрий, — 
Пошли,  Боже  бму  вік  довгий! 

На  поляхі  сь  правой  сторони  приписано:  „Р.  Б.  1894, 
місяця  Паздерника,  дьня  одинацьцятаго,  в  Хуторі  Ганниній 
Пустині". 

Зтимг  же  почеркомь  и  зтимн  же  чернилами,  на  оборот'Ь  зтого 
же  листка  находится  другое  стихотвореніе:  Ода  до  Фортуни. 

Ой  Фортуно,  Фортуннно,  Фортуно  небого! 

Послужи  мені  немного. 
Служила  вь  козацтві,  служила  вь  чумацтві 

Послужи  в  нещасті. 
Ой  Фортуно,  Фортунино,  Фортуно  небого! 

Послужи  мені  немного. 
Покіль  осідлаю  коня  вороного 

Та  під  себе,  молодого, 

0*ідлаю  та  й  поіду. 
Та  й  поіду  по  всім  сьвіту. 

Ой,  світе  мій  ясний, 

Сьвіте  мій  прекрасний, 
Який  мій  талан  нещасний! 

Наконець,  3-є  стихдтвореніе,  на  отд'Ьльномь  клочкі  бумаги, 
нь  і/зз  долю  листа,  испиоанномь  сь  обіхг  стороні,  безг  заглавія. 


О  бідная  Дора! 
Зачімь  отг  запора 
Скончался  тьі? 
Ужели  мечтьі 
Не  сбудутся  наши? 
Не  сядешь  тн  каши 


Покушать  за  столь? 
И  я  бн  пришелг 
Кг  тебі  на  трапезу! 
Теперь  же  чуть  лізу 
Я  ночью  чрезг  дворт. — 
О  лютьін  запорг! 

Сохранились  еще  наброски  стихотвореній  П.  А.  Кулиша 
карандашемг,  писаннмхг  имг  вг  посл'Ьдніе  місяцьі  и  дни  жизни; 
но  прочесть  ціликомБ  зти  наброски  оказалось  рішительно  невоз- 
можно.  Печатать  же  отд'Ьльння  слова,  по  крайней  мірі  вг  на- 
стоящемг  изданіи,  мьі  не  считаемг  необходнмимь. 


І- 


і 


141 


Куліш  у  Пеклі. 

Заканчивая  печатаніе  „Дзвона",  П.  А.  Кулпшг,  на  обороті 
Задней  облол£ки  зтого сборника обьявлялг  чптателямг:  „Печатаецьця 
и  незабаром  увійде  в  сьвіт  Позма  Панька  Небрехи:  Куліш  у 
Пеклі".  Таково  било  наміреніе  автора  вь  1893  г.,  когда  сборнпкь 
готовился  кг  випуску  изь  типографіи.  Но  ни  вь  зтоть,  нп  вь  слі- 
дующіе  годьі  позма  не  вьішла  вь  світь.  Она  началась  печатаніемь, 
віроятно,  лишь  вь  половині  декабря  1896  г.,  незадолго  до  смертп 
П.  А.  Кулиша  (І  2  февраля  1897  г.).  Обь  зтомь  мн  узнаемь 
изь  егб  письма  „Вь  УкраинСкую  Типографію",  гді  печатался 
„Дзьвін".  П.  А.  Кулишь  писаль: 

„Вь  1893  году  напечатана  вь  зтой  тппографіи  кпнга 
моя,  подь  заглавіемь:  .Дзьвін'. 

Посилаю  при  зтомь  перпне  листкп  другой  кнпгп  моей, 
подь  заглавіемь:  .Куліш  у  Пеклі",  сь  предложеніемь  на- 
печатать  ея  сто  зкземпляровь  такого  же  формата,  такпмь 
же  шрифтомь,  на  такоїі  же  бумагії  (сь  брошюровкою),  кага. 
и  „Дзьвін".  Обьемомь  зта  книжка  будеть  вь  три  ііа:(а 
меньгае  Дзвона;  но  за  нею  послідують  и  другіе   закази  моїі. 

Благоволите  увідомпть  безотлагательно,  вь  какіе  срок» 
присилать  плату  типографіи,  соотвіьтственно  платгь  за 
„Дзьвін". — П.  Кулишь. — 1896  г.,  ноября   русскаго  ЗО. 

Адресь:  „Россія,  Черниговскон  губерній,  городь  Борзна. 
Пантелеймону  Алексаидровичу  Кулишу". 

Изь  зтого  письма  становится  яснимь,  что  печатаніе  назвап- 
ной  вьіше  позми,  принимая  во  вниманіе  время  па  пересилку 
оригинала  вь  типографію,  не  могло  начаться  рапіе  половини 
декабря  1896  г.  Смерть  П.  А.  Кулеша  прервала  печатаніе.  Но  что 
печатаніе  било  начато,  вь  зтомь  увіряеть  нась  одинь  нашь  зна- 
комий,  свідушій  вь  ділі  человікь,  обіщавшій  даже  показать 
намь  зкземплярь  напечатанной  части  поз.мьі,  если  таковой  оти- 
щется  между  его  мелкими  брошюрами.  Но  намь  такь  и  не  уда- 
лось вндіть  отпечатанний  зкземплярь  первихь  листовь  позми; 
тімь  не  меніе  ми  не  иміемь  ни  малійшаго  основанія  сомні- 
ваться  вь  томь,  что  часть  позми  била,  дійствительно,  напеча- 
тана при  жизни  автора.  Вь  зтомь  убіждають  нась  уцілівшія 
редакцій  позми  ^Куліш  у  Пеклі",  кь  разсмотрінію  которихь  ми 
и  приступаемь  теперь. 


142 


143 


Позма  „Куліш  у  Пеклі"  задумана  и  написана  авторомь  очень 
вно,  еще  вг  1890  году,  но  послі  зтого  неоднократно  исправля- 

н  дополнялась.  Вь  настояшее  время  ми  располагаемь  шестью 
ідакціями  9Т0Й  позмьі  и  двумя  редакціями  „Дописокт,"  до  нея. 
ірвмя  редакцій  не  им'Ьютг  ни  „засьпіва",  ни  „дописок",  а  лишь 
■Ьднія  редакцій.  Различія  одной  редакцій  отг  другой  заклю- 
іЮтся  то  вг  ореографіи,  (кулишевка  заміняется  то  ореографіей 
І76  ї.,  то  первоначальной  малорусской),  то  вг  стилистиче- 
яхг  поправкахь. 

Позма  „Куліш  у  Пеклі"  написана  авторомт,  какь  ми  сказали 
але,  еще  вь  1890  г.,  чтб  видно  изь  приписки  его  на  одной  изт, 
фвнхі  редакцій:  „Роспочав  я  сю  позму  Р.  Б.  1890,  місяца 
отого  на  14  день".  Кь  зтой  старійшей  редакцій  имт.  приготов- 
а(рг  бнль  такой  вьіходной  лист-ь:  „Куліш  у  пеклі — староруська 
жма — Небрешина  Панькова — друковав  же  Небреха  позму  свою — 
й  Львові  —  за  доглядомь  Павлика  Михайла  Иваненка — Р.  Б. 
370"  (8іс!  Конечно,  описка  автора).  Но  „Небреха" — зто  уже 
*ненний  псевдонимі  автора;  первоначальний  же  билг  „Ломусь". 
я  зтомт.  вг  первихг  редакціяіг  прибавлялось  подг  заглавіемг: 
ивана  на  голосг:  »Е!ней  бувь  парубокь  моторний" .  Вг  ре- 
мщіяхг  1891  и  1896  гг.  мм  находимг  уже  новую  редакцію  вн- 
вднаго  листа:  „Небрешина  позма  Панькова— Куліш  у  Пеклі— 
друковавг  ійи  Небреха — вг  Женеві — вг  Украинській  дру- 
арні — Р.  Б.  1897 — за  доглядом  самих  друкарів". 

Точно  также  вг  боліє  р&ннихг  редакціяхг  позми  и  8пи- 
афг  ея  билг  иной — слова  Лютера:  „^е{1е^  за^І'з  іп  зеіпеп 
ргасЬе,  ^агит  пісЬІ  ісЬ  іп  бег  шеіпеп"  (Слова  Лютерови).  Огііп,  99, 
лІіиг^евсЬісІїІе  (1е9  ХУІ  ^аЬ^1^ип(1ег^.  Вг  подзднійшихг  редак- 
іяхг  слова  Лютера  били  замінени  авторомг  Байроновскимі 
тихомг. 

Посвященіе  позми  позту  Глібову  иміется  только  на  одной 
вДакціи  поеми;  вг  позднійшія  же  редакцій  оно  уже  не  вноси- 
всь, бнть  можетг,  вслідствіе  приписки  автора,  визванной  не- 
•вістними  намг  причинами:  „послано  та  не  довезено". 
•'  Оконч&тельньїй  видг  позма  принимаетг  вг  конці  1896  г., 
:Огда    рукопись    ея    приготовлялась    кь    отправкі    вг    Женев- 


-Ф 


скую  украинскую  типографію  для  набора,  обг  условіяхг  котораго 
П.  А.  Кулишг  пишетг  на  начальнихг  листкахг  рукописи: 

„Посланние  для  образца  почерка  и  набору  листки 
прощу  отложить  кг  моимг  автографамг,  которне  во  всііхг 
видахг  своихг  принадлежатг  одному  пріятелю;  набирать  же 
благоволите  по  сему  екземпляру,  тімг  боліє,  что  „Засьпів 
до  позми"  мною  переділанг,  и  потому  посланньїй  Вамг  го- 
дится  только  для  собирателя  моихг  автографовг,  и  черно- 
вихг  и  пнсаннихг  начисто. 

Я  печатаю  сто  зкземпляровг  сг  тою,  между  прочпмг, 
цілью,  чтобьі  заміченния  вг  зтомг  нзданіи  опечатки  по- 
править для  второго  изданія,  которое  будетг  печататься  вг 
значительномг  числі  зкземпляровг.  Позтому,  покорнінше 
прошу  Васг  изучить  особенности  моего  почерка  и  правопи- 
санія;,если  же  и  изучивши  сділаете  кой-какія  погрішностп, 
то  будете  отвічать  не  предо  мною,  а  передг  публикою, 
такг  какг  вг  заглавномг  листкі  сказано:  „за  доглядом 
самих  друкарів". 

Мні  било  би  пріятно  поставить  здісь  Ваше  нмя:  еслн 
противг  атого  ничего  не  иміете,  то  сообщите  его  мні  вг 
такомг  виді:  ведорович,  Петрович  и  т.  п.  Я  бьі  напечатал; 
за  доглядом  ведоренка,  Петренка  (что-ли),  Ляховецького 
Ивана  (что-ли),  подобно  тому  какг  на  „Дзвоні"  напечатано 
имя  Кулеша  по-старинному.  Деньги  Вьі  будете  получать 
немедленно  послі  увідомленія,  что  напечатано  столько-то 
листовг,  —  слідуетг  получить  столько-то  (чтоби  я  не  про- 
срочилг  безг  умьісла).  Благоволите  только  увідомить,  за 
сколько  печатнихг  страницг  каждий  разг  Вамг  уплачп- 
вать.  „Вінка"  на  Вольфову  могилу  пришлите  по  моєму 
адресу  вг  Борзну  только  два  зкземпляра,  а  потомг  полу- 
чите  другой  адресг.  Посилаю  Вамг  на  сей  разг    .... 

Р.  8.  Я  наміревался  печатать  позму  спачала  безг  прп- 
мічанін,  но  теперь  вознамірился  п  вг  поріюмг  уже  нада- 
ній оноп  напечатать  сг  автобіографпческими  прпмічаніямн, 
которьія  займутг  вдвоє  больше  страницг ,  нел;єлп  сама 
позма". 

„Засьпів",  о  которомг  упомннается  ві  настоящемг  письмі 
автора  вг  типографію,  имілг  три  редакцій.  Когда  ми  приступали 
кг  печатанію  позми  вг  нашемг  распоряженіи  били  1-я  н  2-я 
редакція  его.  Кг  пєрвой  не  подходили  совершенно  ссилки  „Допи- 
сок"; ко  2-й  онн  Лодходили  не  вполні.  Ясно,  что  существовала 
8-я  редакція,  которая,  наконецг,  послі  долгихг  розисковг,  и  най- 
дена А.  М.  Кулишг.    Но  самг  авторг,   повидпмому,  1-й  редакцій 


144 


совг*мг  не  принпмалт,  во   вниманіе   и  посланную    имь  вг  тппо- 
графш  2-ю   редакцію   назьівалг    первой,  такь  какт.  для  типогра- 
фш  опа,  дійствптельна,  бнла  первой.  Третья   редакція  бьіла  дія 
нея  второй,  почему  она  такь  названа  и  П.  А.  Ктлишемь  вт,  при- 
писк*  на  поляхг,  поміщенной  нами  вь  подстрочномь  примЬчаніи 
настр.  517.  Такимг  образомг,  зта  посл^дняя  редакція  отличается 
оть  предшествующей   ей  второй  большимг    количествомь  строфі 
да  стилнстическими  поправками;  разиица  же  между  2-й  и  1-й  ре- 
дакціями  заключается,    главньїмь  образомг,  вг  зам*н*  первой  и 
части  второй  строфь  совершенно  новой  передЬлкой.  Вт.  первона- 
чальной  редакцій,  помйченной  ,1896,  ноября  22",  „Засьпів"  име- 
нуется  то  „Прологом",    то  „Приступом  до  поами\   Воть  ата  ре- 
дакція первой  и  начала  второй  строфі: 

І. 

Боггі  постали  від  Героів, 
Героі  ж — потім  від  Богів, 
Преславних  душегубством  Воів, 
Що  й  Дідько  б  іх  не  подолів; 
Однак,  хто  спати  вічно  вклався, 
Минос7  в  лапи  доставався, 
Тому  ч удові щу—Судьді, 
Що  як  хвостом  себе  обкрутить, 
Дак  и  Юпитер  не  роскрутить 
Погибного  кручка  тогДі. 

Де  ж  сей  Оудьдя  судив?...  У  Пеклі... 

В  тій  темряві  що  хоч  роби: 

Бо  там  уже  всі  души  мертьві... 

Чого  ж  бажати  ще  тобі?... 

Гомер,  Виргилій,  Котьляревській 

Співали  про  той  Мір  Мертвецькій, 

А  Дант-— мов  на  Дону  там  був.  и  т.  д. 

Вь  другихі  дальяійшихі  строфахі  єсть  также  изміненія 
вг  вираженіяхг  и  словахі,  но  то  уже  умістно  будеть  отм*тнть 
среди  варіантові. 


145 


Различіе  между  2-й  и  3-й  редакціей  „Засьпіва"  читате." 
можеть  вид'Ьть,  сравпивті  ихі  напечатанними  ві  настояіце.м 
томі  на  стр.  147 — 150  и  ві  „Доповненнях"   на  стр.  517 — 520. 

„Дописки  до  позми",  судьба  которьіхь  опредіїлепа  са.\іпм 
авторомі  ві  его  письм*  ві  типографію,  иміюгся  ві  двухь  р' 
дакціяхі;  первая — краткая  и  вторая — подробная;  но  и  ві  зт( 
подробной  редакція  П.  А.  Кулишь  не  рішился  виразить  всег 
что  бьіло  у  него  ві  мьісляхі,  и  многія  прнмЬчанія  заміпп.' 
точками.  Что  разумілось  поді  зтими  точками,  остается  таки.\ 
образомі  неизвістньшь.  Бить  можеті,  впослЬдствіп  и  отищтт^ 
оригинальї  полньїхі  дописокі;  но  ві  настоящее  время  они  оказ 
лись  не  нанденними.  Конечно,  возмоясно,  что  зти  сокровенні 
мнсли  автора  и  никогда  не  вьікладьівались  имі  на  бумагу. 

Первин  редакцій  самой  позмьі  били  написани  старннньїд 
малорусскнмь  правописаніемі,  и  потому  П.  А.  Кулнші  прплагаеі 
слідующее  ,Примгьчаніе  для  присоединенія  кь  рукописи:  ,И 
лішь  у  Пеклгь,  позма  Ломуса' . 

„Для  незнакомьіхь  сь  язьїкомь  Малорусскимь,  таї 
назьіваемимь  Украинскимь" . 

„Послі  согласяьіхь,  букви  и,  і,  и  пропзнослтся  п 
сколько  мягче  великорусскаго  и\  буква  є — какь  оборотное 
букви  і,  й,  і,  б — какт»  а  и  /;  буква  ть  и  послі  согласньїх 
и  послі  гласнихі,  и  вь  началі  слова,  произносптся,  каї 
и  и  /;  буква  же  є — какі  общерусское  п>  нли  є. 

Ві  1834  году  М.  А.  Максимовичі  напечаталі  вь  Моск: 
яУкраинскія  народний  думи  и  піснн'  сі  тімп  значкам 
которие  приняти  вь  рукописи  Кулигаа  для  указанія,  каї 
произносятся  нікоторьія  гласния  букви  вь  малорусскп> 
говорі". 

Зтимі  позднійшимі  примічаніемь  авторь  заміниль  пеїт 

начальное,  которое,  вь  виду  его  краткости,  приводимь    ниже  г, 

ликомь: 

„Для  незнакомихь  сь  язикомь  Малорусскимь,  та 
називаемимь  Украинскимь,  собственно  Старорусскимь 

„Іейсг  ба£;1'8  іп  аеіпег  Зргпсіїе  уапі 

пісЬі  ісЬ  іп  бег  теіпеп"? 

ІШНег. 

дВопреки  правописанію,  излюбленпому  гра.мотнн.', 
предсі'авителями  Украйни  (слово  неопреділенное), — вопреї 

10 


146 


147 


тому  правописанію,  которое  вг  Червонішії  Руси,  пазьіваюіцей 
себя  Галичиною,  найменовано  Кулішівкою  (гіравпльнііе  Ну- 
лешівкою),  я,  ниже  подписавшійся,  дерзаю  принять  право- 
писаніе  Котляревскаго,  при  всей  его  иррегулярности,  можно 
сказать  козацкой. 

Кулешівка  бьіла  нужна  ві  своє  время  и,  при  тогдаш- 
немт.  развитіи  старорусской  письменности,  сослужила  свою 
службу. 

Но  она,  8та  излюбленная  Украиноманами  и  Козако- 
манами  Кулешівка,  противоріЬчитг  національной  традицій 
русокой:  она  рвать  нашу  связь  сг  первою  Русскою  Ліітописью, 
сг  Евангеліемг  Ос^ромира,  ст.  Русскою  Правдою  Ярослава 
и  ст.  остаткомт.  утраченнаго  вь  татаро-монгольское  и  по- 
томг  вг  козако-татарское  Лихол^тье  вноса  старорусскаго. 

Хотя  „суєтная  славица"  и  должна  льстить  уху  того, 
чье  имя  соединено  сг  прозвищемг  Кулешівка;  но  я  бм 
совЬтовалг  и  ему  самому,  вернутись,  какт>  слншу,  бла- 
гополучнб  изь  своеі'о  странствованія  по  Тому  Світу,  про- 
должать  заграничное  изданіе  своего  старорусскаго  перевода 
Шекспира,  не  Кулешівкою,  какт.  напечатаньї  три  первия 
драмьі,  а  нравописаніемь  Котляревскаго,  сь  которнмг,  безт. 
сомніїнія,   онг   бесЬдовалт.  или  вт.  Пеклі  или  вь  Раю. 

До  меня  дошелг  даже  слухт.,  что  непричастяьій  украино- 
маніи  и  козакоманіи  Котляревскій  совітоваль  принять  изобрі- 
тенньїй  львовскими  Староруссами  и  усвоенньїй  М.  А.  Макси- 
мовичем!, еще  вт,  1834  году  способі,  указьівать  на  грамма- 
тическое  словопроизведеніе  посредствомь  паерка  (Л)  надь 
гласними,  обращешіьімн  безразлично  вь  мягкое  (нині  велико- 
русское)  и.  Такь  мні  гласила  стоустая  молва,  возникшая 
неизвістно  изь  какого  источника.  Но  Кулишь,  какь  гово- 
рять,— вь  отвіть  на  зтоть  разумний  и  благой  совіть,  ио- 
жаль  только  плечами.  Что  значило  зто  пожатіе  со  сторони 
столь  молчаливаго  человіка,  ми  узнаемь  разві  тогда,  когда, 
безь  словь,  онь  вьіскажегся  діломь,  именно — когда  появится 
за  границею  для  галицкихь  Русиновь,  для  Німцевь  и  для 
старорусскихь  да  ньмецкихь  мишей  полньїй  старорусскій 
переводь  Шекспира,  за  которьімь,  безь  сомнінія,  послі- 
дуеть  такой  же  переводь  Байроновихь  «Чайльдь-Гарольда" 
и  „Донь  -  Лїуана",  нсполненньїй  Кулишемь  (зхо  стоустой 
молви)— единственно  изь  уваженія  кь  зтимь  величайшимь 
позмамь  поваго  времени,  ділающимь  незаслуженную  честь 
новому  человічеству  и  ждущимь  себі  оцінки  оть  неродив- 
шихся  еще  критиковь. 

Ломусь. 

,    1890,  октября  15. 
Гиннина  Пустьівь. 


■ 

1: 


г? 


І 


Позичена  Кобза. 

Полное  заглавіе  сборника  слідуюшее: — „Позичена  Кобза — 
пересьпівн  чужомовних  сьпівів. — Переспівував  же  іх — Куліш 
Олелькович  Панько— виступцем  первим  ис  кобзою — печатано  в 
Женеві — в  Украинській  друкарні — Р.  Б.  1897" — Сборппкь  пе- 
чатался  уже  послі  смерти  автора,  которьіп  успіль  только  приго- 
товить его  кь  набору.  На  рукописи  єсть  помітки,  что  онь  прпво- 
диль  ее  вь  окончательний  видь  вь  октябрі  и  ноябрі  1896  года; 
но  мисль  о  составленіи  сборника  родилась  у  автора  еще  вь  1892  году, 
когда  онь  и  приступиль  кь  ея  осуществленію,  послі  перевода  „Рпм- 
скихь  Злегій"  Гете,  о  чемь  ми  сказали  уже  вь  при.мічаніяхь  ко 
2-му  тому.  Свою  позму  „Позичена  Кобза*  авторь  предполагаль 
сначала  печатать  во  Львові.  Сохранился  даже  между  листками  зтого 
сборника  и  заглавний  листокь,  поміченнин:  „1896,  октября  26. 
Послі  обнчнаго  заглавія  внизу  пояснено  „Печатано  вві  Львові — 
Р.  Б.  1897 — за  доглядом  Михайла  Павлика". 

Приведень  здісь  кстати,  по  поводу  печатанія  зтого  сбор- 
ника, письмо-„телеграму"  П.  А.  Кулиша  кь  неизвістпому,  нпгді 
не  названному  вь  рукописи,  лицу: 

„Телеграма,  1896,  декабря  руського  19". 

„Мені  зостаецьця  жити  „дьві  чисниці"  (Вираз  народьній. 
Ще  як  ув  Оленовці,  Олжиному  городку,  а  нашему  одноверсто- 
вому  сусідству,  стояли  Олгини  сані,  що  іздила  ними  велика  кня- 
гиня и  велика  молодиця,  дак  с  тих  часів  переказом  дойшла  од 
кгреків  идея  парок,  чи  бабів,  що  прядуть — на  толоку;  мовляв, 
уже  пряде,  як  от  и  я — що  прядуть,  кажу,  наш  вік  чп  житте  на 
сьвіті,  а  пряжу  наши  баби  личять  чисницями).  От  сих  же  то 
чисниць  мені  зосталося  прожити  зо  дьві.  Тим  я  п  хочу,  щоб 
Абрагамь  не  дав  мені  від  Коша,  як  допхаюсь  проміж  щіаведни- 
ками  до  йго  лоня...  А  черезь  що  він  дасть  мені  від  Коша?  Через 
те,  що  поспитає:  Скажи  мені,  с  ким  ти  дружив,  дак  и  знатиму, 
хто  ти?  Брехати  ж  на  тому  сьвіті  вже  шкоди:  серце  наше  вже 
не  прикриецьця  тілом  од  очей  Божого  праведника,  ні  лукавнувапь- 
нем.  От  и  відказуватиму:  „друзя.м  монм  пмья  лекгион". — Ну, 
скаже,  ніколі  мені  ввесь   его   переслуховувати,    а  н  знаю,  що  ти 

10» 


148 


149 


пробував  уві  Львові.  Чи  дружив  еси  с  тим  и  с  тим?  , Дружив", 
скажу  про  того,  чи  то— як  се  годицьця  родичу  Котляревського, 
впршуваньнем: 

Гай,  гай,  да  ніде  правди  діти; 
Брехня  ж  наробить  лиха  білш. 

Чи  такі,  чи  сяк,  а  колиб  и  мені  не  було  так,  як  тим  „пи- 
сарчукам!, ледачих  вірш".  Ну,  вже  я  був  у  Пеклі,  а  хто  знає, 
чи  визволить  мене  с  Пекла  Мартиримьян  у  друге?  Дак  от  боюсь 
и  правди  перед   улюбленим  праведником  Божим,  боюсь  и  брехні. 

Та  що  яс  оце  я?  Сам  знаю,  що  житьтя  мого  на  оьвіті  хиба 
зо  дьві  чисниці,  а  листуюсь  из  Вами  так,  що  не  доживу  до  конця 
мого  листу.  Писатиму  на  похапки. 

Вбачаючи,  що  вбравшись  між  ворон,  кракай  як  и  вони,  чи 
то  по  Московській:  „сг  волками  жить,  по  волчьи  вьіть",  не  мушу 
впеняти,  кого  б  ні  було,  ні  від  нашого  краканьня,  ні  від  Москов- 
ського скигленьня.  Подержите,  благаю  Вась,  „Позичену  Кобзу" 
вт.  себе  тайкома,  так  щоб  ні  сич,  ні  сова  не  знала;  я  ж  Вас 
исповіщу,  куди  ійи  послати,  чи  кому  передати.  Теперенькі  ж 
ясую  Вам,  що  „Небрешина  позма  Куліш  у  Пеклі"  пробував  в 
Женеві.  Зробіте  ж  мені  ласку  —  дайте  адресу  Украінськоі  дру- 
карні. Там  друковатиму  все,  чого  друковати  боятиметесь  чи  за 
себе,  чи  за  того,  кому  жити  на  сьвіті  зо  дьві  чисниці  и  хто  собі 
на  умі:«Ч\рге8  тоі  1а  (і^Іи^^е.  Ні  словечка,  ні  іОти  не  викину  и 
не  переміню,  хоч  би  ваши  народовики  и  Німці  з  Ляхами  поро- 
бились левами  з  роздзявленою  на  мене  пелькою. 

Ис  35  руб.  прошу  Вас  положити  зараз  у  калиточку  Вашій 
неньці  від  мене,  яко  від  родича  ійн  по  великій  княгині  Кіевскій 
Ользі,  десять  московських  рубликів.  Не  зарікаюсь  и  ще  колись 
надіслати.  20  же  и  5  рубликів  ховайте,  покі  не  скажу,  де  іх 
діти.  Амінь. 

Р.  8.  До  телеграми:  Чи  можна  мені  вмовитись,  щоб  Же- 
невська друкарня  сама  здержала  корректуру  по  моій  виразній 
рукописи.  Коли  ж  се  річ  не  можна,  дак  самі  поідемо  в  Женеву, 
тай  запечатаємо  все  до  іотн". 

Поперект.  страници  письма  написано:  „Послано  коротеньку 
телеграму",  по  кому — опять  не  сказано. 


ю 


Письмо  писано  сначала  карандашемг,  потомг  черньїмп  чер- 
нилами,  а  между  строками,  писанньїми  карандашемь,  и  постг-скрпп- 
тумг — красними. 

Изг  письма  мьі  видимі.,  какг  П.  А  Кулишт.  предчувство- 
валі  близость  своей  кончини,  насту пившей  2-го  февраля  1897  г. 
На  одномт.  листк*  рукописи  „Позиченоі  Кобзи"  онг  прпписи- 
ваетг  карандашемг:  „Понумеровано,  відкладуючи  переписане. 
Шкоди,,  що  не  всюди  поправки  писав  переписувавши,  да  певно 
вдруге  переписувати  не  доведецьця".  Будучи  всегда  томіїнмі.  и 
датируя  свои  произведенія,  П.  А.  Кулишг,  вь  послііднія  „дьві  час- 
инці свого  життя",  отм^чаеть  числомт.  и  місяцемг  работу  каждаго 
дня;  зти  отмітки  ми  везд*  удержали  при  печатаніи  послЬдпнхь 
стихотвореній.  Январь  місяць  1897  г.  П.  А.  Кулишг  провель 
надь  стихотворньїмт.  переводомт.  библейскпхь  книгь,  что  мм  по- 
дробно  и  укажемь  при  печатаніи  стихотворнаго  перевода  Бпбліи. 
Числовьія  помітки  доходятг  до  „Леденя  31,  в  Понеділок",  т.  є.  за 
два  дня  до  смерти.  По  болізнь  наступила  раньше,  уже  26-го  япваря, 
вь  среду,  П.  А.  Кулишг  приписьіваеть  подг  переводомт.  Книги 
Бнтіяі  „Під  нездужаньне  де  що  позагублювалось  між  покидь- 
ками. Мушу  нове  писати".  Зти  слова  написани  карандашемь  н 
рядомь  сь  ними  приписка  чернилами:  „Ні  бо!  Знайшлося". 

На  недоконченной  тетради  „Устихотворепоі  Бнблін"  дрожа- 
щей  рукой  автора  начертани  послідніе  слова:  „Пнфлюенца  зу- 
пинила. (Кріз  сон  я  про.мовляв  щось  віршоване).  [Так  перерва- 
лась устихотв.  Библ.]"(  и  високодаропптьіії  поатт.  тихо  т,  Возі. 
ПОЧИЛІ  сь  мьіслью  о  Немь  и  сь  полньїм'ь  сознаніемь  копца  своей 
многотрудной,  неутомимой  діятельности,  вь  которой  онг  пола- 
гадь  все  содержаніе  и  ціль  своей  лсизнп. 

Многія  стихотворенія  изь  „Позиченоі  Кобзи"  П.  А.  Ку.'тпп. 
раздаваль  лікоторьімь  лицамь  для  напечатанія  вт.  ихг  издапіяхь. 
Такі,  напр.,  на  одной  тетрадкі  сь  извлеченіями  пзь  , Кобзи" 
находится  на  обороті  послідняго  листка  черновикь  письма  автора: 

„Згідно  з  Вашими  земляцкими  поклпка\[п  про  запо- 
могу, посилаю  Вам,  Панове  братьтя  Бтковіньці,  такі  стпхо- 
творі  під  назвою  „Позичена  Кобза".  Обій.ме  вона  аркушів 
друку   немало.  Даю   Вам    право   на   перве   тнпованьне  сих 


150 


151 


стихотворів,  скі.іькіб  ні  схотіли  Ви  примірників  надруко- 
вати,  до  роспродажп  их  на  користь  ІЗашей  газетки;  а  в 
самій  газетці  також,  поки  що,  печатайте,  скількі  схочете. 
Як  побачу,  що  моя  запомога  пійіпла  в  лад,  посилатиму  и 
далій,  що  маю.  В  нас  на  Вкраіні  тим  паче  надились  би 
куповати  сі  заграничні  книжечкі,  бо  ще  й  досі  не  відмінено 
указу  1876  року,  хоч  я  й  писав  про  се  петицію  миністреві 
внутрешніх  діл,  яко  доказ  моеі  щироі  дяки  за  випрошену 
мені  в  царя  милость,  се  єсть  за  даруваньне  мені  знов  вн- 
сокоцінного  підданства  россійського  (В  редакції  ,Зорі"  ле- 
лшть  без  ужитку  початок  „Позиченоі  Кобзи".  Тепер  вона 
буде  инакше  вформоьана;  дак  возьміте,  коли  хочете,  до 
себе  й  ту  (невелику)  рукопись;  тількі  мушу  проредакту- 
ватн  іі,  бо  де  що  поправляв  дома.  Тим  часом,  як  вона  ле- 
жала вві  Львові,  чи  в  Станиславові)  *).  Коли  схочете  печа- 
тати  з  усіма  моими  ореографичними  значками,  та  ще  й 
без  усякої  хиби,  се  мені  буде  єдина  Ваша  дяка". 
Многія  другій  стихотворенія  П.  А.  Кулиша,  вошедшія  вь 
„Позичену  Кобзу"  иміюті  авторскую  помітку:  „послано  Кобринь- 
ской"  (извістной  галицко-русской  писательниці).  Ей  же,  пови- 
димому,  предназначалось  и  яижеслідующее  письмо,  хотя,  неиз- 
вйстйо,  посланное-ли: 

„Високоповажна  Добродійко!  Озвались  до  мене  такі 
люде    .     .     .     ...     .     .  **)  нялись  печатати  всі  моі  твори 

ди  власним  коштом  на  вжиток  тру  .     .     . 

.     .     .     щимся  и  обремененнимг.    Грошенята 

и  по  тім  боці  політичнбі  прірви  зробились  теперь  заявами: 
гульденів  70,  чи  що  там  по  рахунку  М.  Ив.  Павлика,  та 
50  рублів  у  М.  П.  Драгоманова.  И  ті  й  сі  гроші  просимо 
Вас  обоє  з  Ганною  приняти  до  свого  распорядку  на  Ваші 
видання.  Посилаю  дьві  цідулочки  про  сю  справу.  Посилаю 
й  кількі  виписок  из  моеі  „Позиченоі  Кобзи".  Може  знадо- 
бяцьця  до  жиноцькоі  Библіотеки:  Коли  пійдуть  у  лад,  про- 
шу підписувати  Кожну  так:  Кулиш  Олелькович  ІІанько  (ви- 
имки  с  „Позиченоі  Кобзи").  Де  тепер  Драгоманов,  не  знаю, 
а  писав  я  до  нбго  по  такій  адресі:  Рагіз,  29  атепие  Ьс 
\Уа^гат.  Мг.  Пґ.  Ноізіеіп. 

Витаємо  Вас  обоє  прихильним  серцем.  П.  Куліш  (сг 
расчеркомг)  Р.  Б.  1894,  пазд.  Пруського.  Ганнина  Пустинь 
під  Борзною. 

*)  8ти  слова,  взятмя  вт.  скобки,  зачеркйутьі  автором-ь  вг  черно- 
вом-ь  оригинал-Ь. — Ред. 

••)  Зд-Ьсь    и   дальше   точками   обоваченьї   слова,    ваписанньїя   вь 
верхнемт.  правом-ь  углу  листка,  которьій  оказьівается  оторванньїмт. — Ред. 


Ві  „Позичену  Кобзу"  П.  А.  Кулитт,  виост.  бьіло  и  нервую 
пісню  изг  позмьі:  „Сіііїйе  НагеИ'з  Ріі^гіша^є"  Байроиа,  вьішед- 
шєн  вь  1905,  во  Львові,  вг  полномг  переводі  подт.  зяглавіемт. 
„Чайльд-Гарольдова  мандрівка".  На  рукописи  первон  пі<-]іп  авто- 
ромт,  помічено:  „Повна  позма  подарована  сестрі  Ганпнній  На- 
делсді  *)  на  спомін,  що  колись  вона  зачитувалась  Баирпнпм".  По- 
священг  же  переводі,  зтой  Байроновой  позмьі  В.  М.  Білозерскому, 
и  посвятительное  стихотвореніе  П.  А.  Кулиша  напечатано  вь 
вншеупомянутомг  изданіи  перєвода  позмн,  по  галицкой  ореогра- 
фіей.  Какь  оригинальное  произведеніе  автора,  мьі  печатаемт.  его 
вг  нашихг  дополненіяхг  н  при  томі  той  ореографіей,  какоп 
написань  оригиналь,  сохранившійся  вь  бумагахь  П.  А,  Кулиша,  и 
какой  онь  желаль  напечатать  всю  позму. 

Додатки  до  „Позиченоі  Кобзи". 

Мьі  уже  говорили  више,  что  рукопись  зтого  сборнпка  пред- 
ставляеть  собою  разорванную  на  отдільньїе  листки  большую 
тетрадь;  между  стихотвореніями  на  такихь  листкахь,  вошедшпміі 
вь  печатний  сборникь,  оказалось  много  пєнапечатанньїхь,  пред- 
назначавшихся,  по-вндимому,  П.  А.  Кулишемь  для  второго  вьшуска 
„Кобзи".  Понятно,  позтому,  почому  на  облоаскі  печатнаго  сбої»- 
ника  авторь  говорить  о  своемь  появленіи  вь  світь  „виступцем 
первим  ис  Кобзою";  несомяінпо,  онь  готовился  появиться  п  „вп- 
ступцем  другим".  Второй  вьіпускь  Кобзьі  бьіль  бн,  какь  ми  віі- 
димь  изь  додатковь,  гораздо  больше  порваго,  а  по  сод^ржапііо  її 
значєнію  „пересьпівів  чужомовніх  сьпівів"  и  важніє  его...  Надь 
нікоторьіми  „пересьпівами"  авторь  особєнно  старательно  работаль, 
напр.  надь  „Артистами"  Шиллера.  Свой  взглядь  на  „Артистовь" 
П.  А.  Кулишь  внразиль  вь  заміткі,  написанной  на  одпоіі 
изь  редакцій  рукописи  позмьі  „Маруся  Богуславка",  на  оберточномі. 
листкі,  карандашемь  и  крайнє   неразборчиво.    Приводпмь   далі." 


і 
І 


•)  Зто  — Надежда   Михайловна   Заб-Ьла,    портреть   котороіі   пом-Ь- 
шеві»  во  2-м'ь  том-Ь  настоящаго  издаиіи. 


162 


163 


то,  что  удалось  намг  все-таки  прочесть   (точками  обозначеньі  не- 
разобранния  міста): 

„Поз.   Кобза:  Знаменита  литература,  що  пишаецьцся  Кор- 

нелями,  Расинами,  ГюгАми,  не  спромоглась  досі 

переспівати на 

переклад  Шиллеровихь    Артистові.   Жук Лит. 

руська  дала   ....    разні    и    дивні    пересьпіви    знакомитого 
твору,  ще  вь  сорокових-ь    (чи  50?)   годахг.    Йдучи  тим  же  сьлі- 

домь,  и  ми сили  й  краси    рідного   слова 

на  Артистахг,  яко  на  такой  субгектх  пьеси,  що  послужила  самому 
Шнллерові  до  високихь   обгективніхь  творів". 

Вг  конц*  рукописи  перевода  „Артистов-ь"  П.  А.  Кулиші  ука- 
внваеть  время  окончанія  первой  его  редакцій:  22  октября  1894  г.; 
но  вь  бумагахг  покойнаго  другой  редакцій  ми  не  нашли.  Подь 
датой  приписано:  „Читай:  8сЬегг,  ,8с1іі11ег  ипй  веіпе  2еіі,  II,  130, 
ре89іт;  II,  157. 

Заглавіе  „Артистові"  звторі  передйльївалг  нісколько  разі: 
„Артисти",  „Кунштовники*  и,  наконеці,  „Кунштарі".  Два  первьія 
ваглавія  зачеркнути  и  оставлено  третье,  подг  которьімі  и  мьі 
напечатали  „переспів"  переводчика. 

ИзмЬнялись  заглавія  и  другихь  стихотвореній  вь  „Пози- 
ченой  Кобзі".  Напр.: 

4»  •  Заглавіе  стихотворенія:  „До  Тирцн"  (в-ь  другомі   варіанті: 
„До  Тирці")   измінено  „До  тогосьвітнеі". 

ІІервое,  вг  первомь  випуск*,  стяхотвореніе  „Позиченої 
Кобзі":  „Словце  до  староруських  народовиків",  много  разі  оза- 
главливалось  разно:  Воть  его  варіацій:  1)  „До  Підкарпатників"; 
2)  Словце  до  Львівців"Р  3)  „Словце  до  ІІсевдо-Народовиків"; 
4)  „Словце  до  Червоноруських  Народовиків",  и  наконеці  то, 
которое  напечатано  вь  сборникі. 

Грицько  Сковорода. 

Зта  позма,  если  основьіваться  на  аби  „допискі"  кг  ней  П.  А. 
Ктлпіпа,  вь  которой  єсть  ссилка  на  журн.  „Кіевскую  Старину" 
1891  г.,  могла  бить  написана  лишь  послі  зтого  года.  Но  заклю- 
ченіе  ато  'можеть  относиться  только  ко  2-й  редакцій,  исправленной 


І 

І 


,1 


и  снабженной  дописками.  Первая  же  редакція,  безь  „дописок"  п 
00  многими  поправками,  конечно,  должна  бьіла  писаться  рапіе 
1891  г.  Относительно  ореографіи  первой  редакцій  позмьг  самь 
авторі  говорить  слідующее  ві  надписи  карандашемь  на  пер- 
вомі  заглавномі  листкі:  „Написано  правописею  свято-юрскпю 
до  приподобаньня  к  правописьній  цензурі  (бо  на  прапогіїїсн 
вона  в  мене  й  зависла).  Як  же  побачив,  що  вони  й  такоі  правописи 
не  прийняли,  вернувсь  до  моеі  Кулешівки".  Н  вторая  редакція, 
дійствительно,  написана  „Кулешівкой";  но  и  туті  авторі  пояс- 
няеті  особенности  своего  правописанія:  „Хто  переписуватиме 
сей  манускрипті  и  не  вподобає  щедроі  на  прописьні  літері 
ортографіи,  нехай  пише  по  власній  уподобі.  Я  ж  державсь  руко- 
писів ХУІ  и  ХУІІ  віку.  Там  и  таки  слова,  що  на  них  опи- 
нялась думка  писацька,  красуюцьця  прописніми  літерами,  тай 
англичане  (читай  Байрона)  любили  се  в  письменстві  своєму" 
(авторскій  расчеркі  безі  иниціалові).  Свою  позму  „Грицько  Ско- 
ворода", авторі  имілі  намЬреніе  посвятить  д-ру  О.  Огоновскому 
и  ві  первой  редакцій  весь  второй  листокі  тетради  заняті  такимі 
посвященіемі:  „Переважникові  ві  розуміньпю  Слова  о  Полку 
Игореві,  Профессорові  Львовского  Университета,  Докторові  фп- 
лологіи  и  философіи  Омелянові  Огоновському,  просвячуе  шаноб- 
никі  ?го  внсокозаслуженного  имени  Панько  Олельковичі  Кулеші". 
Бо  второй  редакцій  позмн  зтого  посвященія  мн  не  находимі. 

Доповнення. 

Мм  относимі  сюда  сохранившіяся  части,  очеиь  незначи- 
тельння,  какі  видиті  читатель,  переведенннхі  П.  А.  Кулишемь 
Иліадьі  и  Одиссеи.  Ми  не  иміли  повода  вносить  ихі  ві  , Позичену 
Кобзу",  такі  какі,  во  1-хі,  ати  переводи  били  сділаньї  авторомь  за- 
долго  до  составленія  имі  атого  сборника  и,  во  2-хі,  изь  рукописи 
„Кобзи"  нигді  не  видно  наміренія  П.  А.  Кулиша  ввести  ві  ея  со- 
ставі и  ати  отривки.  Переводі  части  Иліади  не  сохранплся  ві  орп- 
гиналі,  а  лишь  вь  копій,  сділанной  А.  М.  Кулишь,  на  тетради 
почтовой  бумаги;  одині  край  атой  тетради  оторвань  и  недоотаю- 
щія  вираженій  и  слова  пришлось  замінить  при  печатаніи  точками. 


154 

Переводь  Одиссеи  ясно  цом*ченг  1889  г.,  а  относительно 
Иліади  мьі  позволяемг  себ*  вмсказать  предположевіе,  что  она, 
бмть  можеть,  переводилась  вг  начаї*  80-хг  годовг,  когда  на- 
чадся  также  переводь  Шекспира  и  когда  написано  бмло  авторомь 
стихотвореніе  „Гомер  и  Шекспір',  вошедшеб  вг  настоящій  томь 

(см.  стр.  35). 

Поздніїйшая  посл*дняя  редакція  „Засьпіва  до  позми  „Куліш 
у  Пеклі"  внесена  нами  также  вь  Доповнення",  такт,  какь  ру- 
вогіись  ея  полу  ієна  бьіла  нами  оть  А.  М.  Кулишт.  уже  вг  то  время, 
когда  настоящій  томь  заканчивался  печатаніемь  и  нами  била  в-^ 
своемь  міст*  поміщена  2-я  редакція  ,3а,сьпіва",  переділанная  н, 
дополненная  потомт.  авторомт,  наканун*  печатааія  позми  вь  Женеві. 

Ще  доповнення. 

Сюда  мьі  рішились  отнести  такія  произведенія  П.  А.  Ку- 
диша,  которня  не  предзначалвсь  ни  для  какого  сборника— какь 
посвященіе  перевода  Чайльдг-Гарольда  н  Донь-Жуана  Вайрона 
Василію  Михайловичу  Білозерскому,  о  чемь  ми  сказали  уже  вьіще, 
йли  которня  хотя  и  умістим  бьілн  вь  Додатках!,  до  „Позиченоі 
Кобзи"  („Идейали»  Шиллера  и  „Ти  взяві  свою  плату,  чогож 
гаєш  час"?  Гейне),  но  не  могли  бнть  туда  внесени  вслідствіе 
того,  что  представляють  собою  очень  нечеткіе  черновнки  автора 
и  безь  стилистической  отділки;  многія  слова  вь  зтихь  стнхотво- 
реніяхь  бьіли  прочтени  сь  большимь  трудомь;  сомнительное 
чтеяіе  другихь  отмічено  вопросителіннми  знаками,  а  третьи,  по 
причині  полной  неясности  ихх  написаній,  заміненьї  точками  и 
предоставленьї  читателю  уже  самому  для  возстановленія  ихь  по 
собственной  догадкі.  Желательно  било  напечатать  все,  что  хотя 
сколько-нибудь  можно  било  разобрать. 

И.  Л 


]■ 


Оглавленіе  3-го  тома. 


*  Стихотворвнія. 

(1893—1897) 

СТР. 

^      .  .  1 

Дзьвін 

Засьпів  .     .     .     • ~ 

Подвижники  Свободи 

Петро  да  Катерина 

Він  и  Вона     

Двоє  Предків 

Національній  Идеал ' 

Німецька  Наука-Розлука ^ 

До  Тараса  на  Небеса |^ 

С  того  Сьвіту \І^ 

До  Тараса  за  Річку  Ахерон |^ 

Письмакам-Гайдамакам |^ 

На  Перелозі |_ 

Забули  ми  ' 

Украінським  Исторнокграфам. ^^^ 

Козацьким  Панегирникам 

До  Мазепи 

Великому  Книжникови ;^^ 

Яке  намь  діло  до  того? -^ 

„Менший  Брат" 24 

Сьліпченкові ^. 

Свиня   та  Цуцик "^ 

Щиглик • 

Руіноманам ,^ 

Книгогризові  на  Той  Сьвіт ^- 

.Прежній" 

Гавь'унам ' 


п 

СТР. 

Титани .• •     •  ^* 

Гомер  и  Шекспір 3^ 

Зараза ^^ 

До  Богдана 38 

Побратими 3^  • 

Козацький  Жаль *0 

Яка  Пані,  такі  й  Сані.     . 42 

Земляцтво 4^ 

Міра  за  Міру •     •  ^6 

Патриоцьці      . 4^ 

Молитва  Боннові 50 

Побоянщина 51 

До  Тарасовців 53^ 

Вельможній  Покозащині 5* 

Присвят 55 

Стою  один 57 

Пионер '  58 

С  Підгірьря 5& 

„Народний  Домт." 60 

Прокид  від  Сну 62 

С  Хутора 63 

До  Підкарпатьніх  Земляків 65 

Гайдамакам-Академикам 67 

Панам  Добродіямг 68 

Компромис  Ляхам •  69 

Козацька  Хата •     •     •  ^^ 

Чарований  Ключ '6 

Сестри  Немевиди ^8 

Дума  про  Курку  с  Курчатами 7» 

Засьпів  до  думи ~ 

Дума  сама °" 

Посьпів  до  думи 90 

Дума-Казка  про  Діда  й  Бабу — 

Чолом  и  ралець  моій  знаній 

Казка  сама      .  ■" 92 

Чолом  доземний  моій  же  таки  знаній     ....  102 

Дума  про  Татарина  й  Орана ЮЗ 

■   Дума  Пересторога •.    '     "     "  '^^^ 

Дума  про  найвишчнй  Дар И* 

На  чужій  Чужині 11® 

ОїУ.»ій*ж» —~ 

До  Кіюзн  та  до  Мри. 120 

Рай і     .     .     , 121 

Казарлюзі  Лободі     .     ...     . 122 

Покобзарщина 123 

Каверзникам 124 


М 


Ш 

СТР. 

Писакам-Брехачам 125 

Метаморфоза 1~_ 

Абадонна ^^ 

Праведне  пануваньне   

Позтові \1^ 

Царська  Грамата ^^° 

Сум  и  Розвага ^^О 

Муза 1'^ 

До  Сьпідлених 

Тьрі  Позти ^^- 

**«  Серце  моє  тихе 133 

,^%  Квітки  о  сьлйзамн — 

Лілія 134 

Троє  Схотінок ІЗо 

Заворожена  Криниця 

До  Маруси  В 136 

Чудо \11 

Видіньнє ^**^ 

Соловейко ■"" 

Анахорет І"!" 

Невидимий  Сьпівець 

*»  Благословляю  час  той  и  годину 1-іІ 

Премудьрість :|*" 

Воінськнн  Романс І'ІЗ 

Хмарі 1;|І 

Няньчина  Пісьня 1^-^ 

Кулиш  у  Пеклі 1"!' 

З&сьпів • ТІ 

Пісьня  перва І^І' 

,     «    ДГУга І'^І 

„     „     трййтя ^''^ 

Замісь  надбсьпіву  до  Небрйшинои  позми 2іо 

Позичена  Кобза ^18 

Присьвят  ' — 

Словце  до  староруських  народовиків ~^■^ 

Слово  до  Німців ^^^^ 

Сьпівець ,     .     .     .     •  --•> 

Кграф  Габсбуркг '^" 

]Цу)Ш'тііЖ  -л  уіяч')!')  ^)К|^ойи^^/^к^ ...  " 

V-  ■/■  ^■'^'^('^^  ("''И  \(іпі!і,  пл<(утіи\  («кі 

Міиьона гмі 

Баллада  про  князя-старьця 234 

До  радости 237 

Молитва  природи •24-2 

,\  Предивний  сон  и  звеселив 244 


IV 

СТР. 

Вільшаний  царь 247 

Рибалка 248 

Байронова    надпись   на  монументі    ньюфаундленського 

пса ■ 250 

/^  Заплачешь  по  мені,  кохана,  о!  заплачеш  ....  251 

^*.,,  Чого  кипить  хпмерна  крог? 252 

^^\  Ти  седиш  під  білим  древом 254 

/^.  Розвиваецьця  и  зеленіє 255 

«*»  Чудовпі  очп  весьняноі  ночи 

/,^  Колись  про  любощі  гарячі  я  мечтав — 

Гкарб 256 

Пряха ^^' 

Перед  судом 258 

Необорима  Гармада 259 

Віддалеки 261 

СьлЄзи 263 

/,  Люблю  я  квітку,  да  котру,  не  знаю 264 

/^  Прийшов  май  до  нас  у  госьті 265 

^%  Стиха  серце  підмиває     

/»  Любить  метелик  пишну  троянду 266 

^%  Стоить  ніч  темна  весьняна •     • 

Мертвецький  танок >     •     •     •  267 

Боротьба 269 

Покора ^  ■     ■     ■     ■  оіо 

^^\  Коли  б  я  був  хлопгя  байдужне  бес  турботи      .    .  273 

ПІСЬНЯ ■       ■       ■      07Й 

Під  хуртовину 276 

,^%  И  в  день  журюсь  и  серед  ночи 278 

^;.%  Ох!  бажаю  сьліз  любови 

^%  Весняні  блакитьні  очі     

/^  Коли  добрі  очі  маєш •  279 

/*  Піо  тебе  носить  кругом  серед  сонноі  літнбі  ночи?  — 

Коринховська  молода  княгиня    280 

Кгрецькі  боги 289 

рнцько  Сковорода  295 

ІІісьня  перва 

.   "  друї"» III 

,     „     трейтя .•     •     •  *"*" 

Додатки  до  „Дзвона" :     •     •  *1* 

Пастбвникт. 

Педот^памт, *1* 

Прокгр^ст.  про  ц4рство  мфтвих  Душ    ...... 

Чотирі  власьті '*1^ 

Про  шо  він?   •     ,     , ■*-'® 

Під  вінцем *20 


І 
і 


V 

СТР. 

Гостинець  ис  Чоломбм ^2^ 

Корчомня  Кобза *^1^ 

^*^  Левада,  гай  и  старосьніцній  садг -|-'| 

^*^  Оженився  чепурний ■^-"* 

Додатки  до  „Позиченої  Кобзи" "^20 

/,  Я  бачив  сон:  панбк  низенький  чепурненький    .     . 

Олексій  та  Дора ~ 

До  Дюка  Дорсєта ^^^: 

Драхенфельз    •••••.■•••••'•••  ...о 

Новий  Павзій  и  бго  Квітківниця  ••••'•••  д?^ 

Квітка  над  квітки |:^ 

Маньдрівець ? 

Підлипайло ^?^ 

Самотина *? 

ЕиНіапазіа у^^. 

До  Тирцн ^60 

На  Смерьть  Коханоі ^°^ 

До  Инези ' ^  '- 

,^%  Тулу.мбаси!  тулумбаси! *^: 

,%  Як  у  вечорі  блукаю "^^ 

/^  Що  в  мені  ти  закохалась 

/^  Тихий  беріг  по  над  морем -^^ 

/,  В  твой  голубенькі  очі 

/,  Знов  я  сйрде  упокорив 4Ь.> 

^*^  Тройнда  запашна...  та  чи  вони,  ж  то  ч^е.     •     •     '  _ 

,^\  Тимг  вітг  тйбе  утек&ю "7 

/,  Блукйю  міжг  квітк&ми ^^ 

/^  Вранці  я  встаю  й  питаю: 

,%  В  солодкому  сьні,  серед  любои  ночи ^^•- 

Правда ,' 

Кунштарі    ••/••••: 493 

/^  Менб  пориває  туди  и  сюди ^^'^ 

,^%  Блукав  я  самітно  проміж  деревами 

*    Колиб   ти,   кохана,   мені  притулила  до   серденька 

руку  •■ ^!^ 

Пісьия  про  Дзвона  

Джавур °"^ 

Доповнення ° 

Уривки  з  Гомера: 

а,  З  первоі  пісьні  Іліади _— 

б,  З  первоі  пісьні  Одиссйи 51' 

З&сьпів  до  позми  „Куліш  у  пеклі" — 

Ще  доповнення • ^-1 

До  Василя  Білозбрця 


УІ 


Ндейбли •     .     .     . 

,%  Ти  взяв  свою  плату,  чого  ж  гаєш  час? 


СТР. 

528 

б2в 


іредисловія,  примічанія  и  посл^словія  П.  А.  Кулиша  кі  своимі 

стихотвореніямь. 

Ізьвін 1 

Петро  да  Катерина — 

Він  и  Вона — 

Національній  идеал 2 

С  Тош  Сьвіту _ 

ІІисьмакам-Гайдамакам — 

На  ІІеролозі 8 

До  Мазепи — 

Великому  Книжникові 4 

Книгогризові  на  Той  Сьвіт — 

До  Богдана б 

Козацький  Жаль — 

Яка  Пані,  такі  и  Сані — 

Земляцтво  6 

Патриоцьці      7 

Побоянщнна 8 

Вельможній  Покозащині — 

Присьвят  усіх  моіх  творів  землякам-козакоманам  .     . 

С  Хутора — 

До  підкарпатьніх  Земляків 9 

Гайдамакам-Академикам — 

Дума  про  Курку  с  Курчатами 10 

Дума-Казка  про  Діда  й  Бабу 12 

Дума  про  Татарина  и  Орапа 15 

Дума  Перасторога — 

Дума  про  найвишчий  Дар 16 

До  Кобзи  та  до  Музи •  .     .  — 

Пис6,кам-Брехакам — 

Хмарі — 

уліш  у  Пеклі 17 

Дописки  до  П09МИ     — 

ПереДЬНе   СЛОВЦе  до  ДОПИСОК       .  — 

А  се  вже  самі  дописки 21 

)Писки  до  позми  „Грицько  Сковорода" 92 


VII 


СТР. 


Прим^чанія  Редактора. 


Дзвін 131 

Додатки  до  „Дзвона" 138 

Куліш  у  Пеклі 141 

Позичена  Кобза 147 

Додатки  до  „Позиченої  Кобзи" 1о1 

Грицько  Сковорода 152 

Доповнення 153 

Ще  доповнення 154 


/ 


Зам^ченньїя  опечатки. 


\ 


Стрн. 
2 


12 
14 

15 

17 
117 
120 
144 
149 
151 

242 
296 


Строка        Напечатано:  Должно  бить: 

(сверху) 

4  хота **™ 

28-закрепостили закрепостили  >) 

9— гетьману гетьману  ) 

13— похвалявся похвалявся*) 

20-отару отару') 

8-писати писати') 

10 -слову слову  2) 

17— кателиків кателиків  •) 

22— „панц ^пані"   ) 

13— вовчиці" вовчиці"») 

17— владики владики  2) 

28- витязями витязями  З) 

8-точити точити») 

10— сьвят,  сьвят"! сьвят,  сьвят'!») 

22-испасти испастн») 

22— порождають порождають») 

4— заломлють заломлюють 

10-почваляв почвалав 

строфа  VI ^ 

12-мині мені 

26-гор6ди городи 


^91 


ЛЛ   1  ^  І50** 


І 


РІЕА8Е  00  N07  НЕМОУЕ 
САП08  ОН  8^ІР8  РНОМ  ТНІ8  РОСКЕТ 


^NIVЕР8IТV  ОР  ТОВОNТО  ІІВРАВУ