(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Ukraïnsʹka muza"

ТІ1І8 І8 а сіі^ііаі сору оґ а Ьоок іЬаІ \¥а8 рге8егуе(і ^ог §епегаІіоп8 оп ИЬгагу 8ІіеІУЄ8 Ье^оге іі \¥а8 саге^иііу 8саппе(і Ьу Соо^іе а8 раП о^ а рго]есІ 
Іо таке іИе \¥0г1сі'8 Ьоок8 (іІ8соуегаЬ1е опИпе. 

И 1іа8 8игуіуесі \ощ епои^іі ґог іЬе соругі^Ьі Іо ехріге апсі іЬе Ьоок Іо епіег іЬе риЬИс сіотаіп. А риЬИс сіотаіп Ьоок І8 опе іЬаІ \уа8 пєуєг 8иЬ]есІ 
Іо соругі^Ьі ог \у1і08е 1е§а1 соругі^Ьі Іегш 1іа8 ехрігесі. \¥1іе11іег а Ьоок І8 іп Йіе риЬИс сіотаіп тау уагу соипігу Іо соипігу. РиЬИс сіотаіп Ьоок8 
аге оиг §а1е\уау8 Іо іЬе ра8І, герге8еп1іп§ а \уеа111і о^ 1іІ8Іогу, сиІШге апсі кпо\у1есі§е Іііа1'8 ойеп сііШсиІІ Іо сіІ8соуег. 

Магк8, поІаІіоп8 апсі ойіег таг^іпаііа рге8епІ іп Йіе огі^іпаі уоїите \уі11 арреаг іп 11іІ8 йіе - а гетіпсіег оґ 11іІ8 Ьоок' 8 \ощ ]оигпеу ґгот іЬе 
риЬ1І8Ііег Іо а ІіЬгагу апсі йпаїїу Іо уои. 

ІІ8а§е §иі(1е1іпе8 

Соо^іе І8 ргоисі Іо раПпег \уі11і 1іЬгагіе8 Іо сіі§іІІ2е риЬІіс сіотаіп таІегіаІ8 апсі таке іЬет \уісіе1у ассе88ІЬ1е. РиЬІіс сіотаіп Ьоок8 Ье1оп§ Іо іЬе 
риЬІіс апсі \уе аге тегеїу Йіеіг си8Іосііап8. Кеуег11іе1е88, 11іІ8 \уогк І8 ехреп8іуе, 80 іп огсіег Іо кеер ргоуісііп§ 11іІ8 ге8оигсе, \уе Ьауе Іакеп 8Іер8 Іо 
ргеуепі аЬи8е Ьу соттегсіаі раг1іе8, іпс1исііп§ р1асіп§ ІесЬпісаІ ге8ІгісІіоп8 оп аиіотаїесі ^ие^уіп§. 

\¥е аІ80 а8к Йіаі уои: 

+ Маке поп-соттегсіаі ше о/ґке^Іе5 \¥е сіе8І§песі Соо^іе Воок ЗеагсЬ ґог и8е Ьу іпсііуісіиаІ8, апсі \уе ^е^ие8^ іЬаІ уои и8е Іііе8е Й1е8 ґог 
рег80па1, поп-соттегсіаі ригро8Є8. 

+ Ке/гаіп/гот аШотШесі диегуіщ Во поі 8епсі аиіотаїесі ^ие^іе8 оґ апу 80ГІ Іо Соо§1е'8 8у8Іет: И уои аге сопсіисііп^ ге8еагс1і оп тасЬіпе 
Ігап8ІаІіоп, оріісаі сЬагасІег гесо^піііоп ог оіЬег агеа8 \у1іеге ассе88 Іо а іаг^е атоипі о^ Іехі І8 Ьеір^иі, р1еа8е сопіасі и8. \¥е епсоига^е іЬе 
и8е о^ риЬІіс сіотаіп таІегіаІ8 ґог Іііе8е ригро8Є8 апсі тау Ье аЬІе Іо Ьеір. 

+ МаіпШіп аПгіЬийоп ТЬе Соо^іе "\уа1егтагк" уои 8ее оп еасЬ йіе І8 Є88еп1іа1 їог 'шїогхтщ реоріе аЬоиІ 11іІ8 рго]есІ апсі Ьеіріп^ іЬет йпсі 
асісііііопаї таІегіаІ8 Нігои^Ь Соо^іе Воок ЗеагсЬ. Р1еа8е сіо поі гетоуе іі. 

+ Кеер и Іе§аІ \¥1іа1еуег уоиг и8е, гететЬег іЬаІ уои аге ге8роп8ІЬ1е ^ог еп8игіп§ іЬаІ \у1іаІ уои аге сіоіп§ І8 1е§а1. Во поі а88ите іЬаІ ]и8І 
Ьесаи8е \уе Ьєіієує а Ьоок І8 іп іЬе риЬІіс сіотаіп ґог и8ег8 іп іЬе Ііпііесі 8іа1е8, іЬаІ іЬе \уогк І8 аІ80 іп іЬе риЬІіс сіотаіп ^ог и8ег8 іп оіЬег 
соипІгіе8. \¥1іе11іег а Ьоок І8 8ІІ11 іп соругі^Ьі уагіе8 ^гот соипігу Іо соипігу, апсі \уе сап 'І о£Гег ^иісіапсе оп \у1іе11іег апу 8ресійс и8е оґ 
апу 8ресійс Ьоок І8 а11о\уесі. Р1еа8е сіо поі а88ите іЬаІ а Ьоок'8 арреагапсе іп Соо^іе Воок ЗеагсЬ теап8 іі сап Ье и8есі іп апу таппег 
апу\у1іеге іп іЬе \уог1сі. Соругі^Ьі іпМп^етеШ ІіаЬіІіІу сап Ье ^иі^е 8еуеге. 

АЬоиІ Соо§1е Воок 8еагсЬ 

Соо§1е'8 тІ88Іоп І8 Іо ог§апІ2е іЬе \уог1сі'8 іпґогтаїіоп апсі Іо таке іі ипіуег8а11у ассе88ІЬ1е апсі и8еґи1. Соо^іе Воок ЗеагсЬ 1іе1р8 геасіег8 
СІІ8С0УЄГ іЬе \уог1сі'8 Ьоок8 \у1іі1е Ьеіріп^ аи11іог8 апсі риЬ1І8Ііег8 геасЬ пе\у аисііепсе8. Уои сап 8еагс1і Нігои^Ь іЬе ^и11 Іехі о^ 11іІ8 Ьоок оп іЬе \уеЬ 



аІ ІЬ^^р : //Ьоокз . доодіе . сота/ 




Уї(раінсьі(а |\\^за 



по&тичнл литологт 



Котляревський, Артемовський-Гулак, Боровиковський, 

Гребінка, Шашкевич, Устіяновим^ Головацькнй, Мо- 

гильницький, Костомаров, Метлінський, 



Випуск 1 



1908 



КИТБ 




зіАУіс ^IVI8I0^ 

8ЕР 2 8 ті 

НАЯУАВОСОІІЕеЕиВВАР 




щ^^^ 



Унраінсьі^а |\\^за 



ПОЕТИЧНЛ лптологія 



од ПОЧАТКУ ДО НАШИХ ДНІ» 



ПІД РЄДАКЦІ€Ю 

Одеісеи КоБоденка 



Київ, 1908 



ЗІАУІС ^IVI8Ю^ 
8Р.Р 2 8 ті 

НАЯУАВОСаіЕОЕиВЙАВ- 



Друкарня Петра Барського, Киі», Хрещатик 40^. 



Спово ОА редактора 



Приступаючи до видання „Украінськоі Музи'' ми мали на меті дать, по 
спромозі, повну картину розвитку української поезії, живу Історію українсь- 
кої поетичної творчости. 

Не треба багато говорить про те велике значіння, яке мав українська 
поезія для сучасного українського громадянства... 

Українська поезія— це жертвеншс, на котрий принесли свою кров і 
серце кращі сини Укр^Они; це світильник, що світив 1 ще довго світитиме 
живим, надійним промінем для темної 1 безсилої України, указуючи пілях до 
нового крощаго вільного життя; це дзвін, що розбуджує сонних, звертав за- 
блудших на певну дорогу і скликав до братання і згоди... 

В Українські поезії одбилась вся тяжка, сумна доля, а разом з тим ба- 
хання і надії всього українського народу... 

Довгий час, цілі століття український народ і його Муза терпіли муки, 
1 не вільно було висловляти свою думку рідним вільним словом. Але, не вва- 
жаючи на всі ті перепони. Українська Муза не вмерла, вона живе, і 11 
струни голосно бренять, збуджуючи в серцях людей любов до безталанного 
краю і народу... 

Через всю українську поезію яскравою червоною смугою проходе пщра 
демократичність, прихильність і любов до народу і свободи, і ніколи укра- 
їнська поезія не служила потіхою для ситих і багатих... 

І недалеко вже той час, коли голосно і широко прокотиться вільне 
украінське слово по ланах і степах українських і тоді Українська Муза 
весело всміхнеться, вкупі з веселіш, щасливим і вільним народом!.. 

Олексл Корплсмко. 

1908 




Ірли Пстгорич Котляревський. 

1769—1888 



Родявся 29 сераня 1700 року в Полтаві; яія його був діякоиом у соборні церкві, 
а батько його служнв кавцеяярястою в полтавському міському магістраті. Котля- 
ревсьхяй вмадку був дуже охочяй до яауки. У Полтаві тоді добрих шкіл ше не було, 
і його, ПІСЛЯ початкової яаукм у дяка, оддаля до духовної семянаріі у Переяславі. 
Ще в семякаріі Котляревсьісий так уславився між товаришами своїми віршами, що 
його проввадя «ріфмачем*. Скінчивши науку в семияаріі, Котляревський став учи- 
ти дітей у панів І ТОДІ ж почав писать перші пісні «Енеіди*. Живучи на селі й 
дюбячм рідний народ, його мову та ввичаі, Котляревський частенько одягав свитку і 
йшов «яв улиц»', або ^на вечорниці*— поміж простих людей, І там прислухавсь до 
яародньої мови, роспізвавав звичаї І побут селянський. В 1780 р. Котляревський поки- 
нув вчить дітей І поступив на службу: спочатку судовиком в Новоросійську канцеля- 
рію, а далі, в 1706 р. до війська (до Сиверського карабииерного полку) і прослужив 
там до 1809 року. Після цього він ніякої служби І заробітків не мав і дуже бідував. 
Ьдяв навіть у Петербур шукать собі служби і роботи, та нічого й там не найшов. Аж 
у 1810 р. його наставлено за «надзірателя* в школі для дітей бідного панства в Пол* 
таві. В 1827 р. Котляревського зроблено ^попечителем богоугодного заведеній* в Пол- 
таві, тут ВІЯ служив аж до 1835 р., коли покинув зовсім службу через хворобу. Помер 
Котляревський 20 жовтня 1838 р. Заслуга Котляревського в історії української літе* 
ратуря цгже велика: вія перший на Україні почав писать народиьою мовою І положив 
початок нові художествеиі літературі Іван Петрович Котляревський — батько 
сучасної української літератури. В 17 08 році в Петербурзі надруковано першу 
кввжку українською мовою— три частини «Перелицьовано! Єнеіди* (дальші видання 
були 1808, 1800, 1842, 1862, 1875 р.р. та ин.); 1805 р. написано ,Оду до князя Кура- 
кяна*. В 1818 р. ^Наталку-Полтавку*, а згодом— «Москаля-Чарівиика*. Од писань пер- 
шого українського поета віє живим народнім духом, ширим спочуттям до народу та 



15 



Українська Муза 



1в 



•болімняли иая іого тшккоюлояво і бмгалаяшиї^. В 1808 році вся Україна й Гала- 
чяма сллткуілли 100-лІтяІ роковяна аарождвяял нояоі яФ*1ясьхоі лі іар аіір я. В 1903 році 
'■ Полтаві Котляревському поставлело ішмкятяика яа бульварі, ою ввегьел його яиьям. 
Олкряття пвмьлтяяка Котляровемкому^-ао було перше прялпвве веляяе укряіяське 
націоияльие свято, яа яке вйіхадось снла лплей в усіх успків вшрокоі Укряіяя ро- 
сійської I з Украіяя австрійської— Галячяяи І Буковяяя. 



Початок Е"«гевоі плпдрівки. 

тінай був парубок моторний 
І хлопець ]6оть куди козак. 
Удавсь на всес зле проворний, 
Заваятіший од всіх бурлак. 
Но греки, як, спаливши Трою, 
Зробили а неї скирту гною. 
Він, взявши торбу, тягу дав, 
Забравши де«яких троянців, 
Осмалених, як гиря, ланців, 
Пьятами в Трої накивав. 

ВІН, швидко поробивши човни. 
На сина море попускав. 
Троянців насажавши повні, 
І, куди ОЧІ, почухрав. 
Но ала Юнона, суча дочка, 
Роскудкудахалась, як квочка — 
Енея не любила страх; 
Давно уже вона хотіла, 
Його щоб душка полетіла 
К чортам, І щоб І дух не пах. 

Еней був тязуко не по серцю, 
ЮнонІ, все 11 гнівив:- 
Здававсь гірчіший їй од перцю, 
Ні в чім Юнони не просив; 
Но гірш за те їй не любився, 
Що, бачиш, в Трої народився 
І мамою Венеру звав; 
І що його ПОКІЙНИЙ дядько. 
Парне, пріямове дитятко, 
Путивочку ВенерІ дав. 

Побачила Юнона з неба, 
Що пан Еней на поромах: 



А те шепнула сука Геба... 
Юнояу ваяв великий жахі 
Впрягла в кгриндхолята павичку, 
Сховала під кібалку мичку. 
Щоб не світилася коса; 
Взяла СПІДНИЦЮ 1 шнурівку, 
І хліба з СІЛЛЮ на тарілку, 
К Еолу мчалась, як оса. 

•Здоров, Еоле, пане сваіу! 
„Ой як-ся мааш, як живеш?* 
Сказала, як ввійшла у хату, 
Юнона: «чи гостей ти ждеш?* 
Поставила тарілку з хлібом 
Перед старим Еолом дідом. 
Сама же сіла на ослін. 
.Будь ласкав, сватоньку старику! 
.Ізбий Енея з пантелику, 
«Тепер пливе на морі він. 

,Ти знаєш, ВІН який суціга, 
.Паливода І горлоріз: 
.По світу як Іще побіга, 
«Чііхсь багацько вилла сліз. 
.Пошли на його лихо алеа, 
.Щоб люди ВСІ, що при ЕнеІ, 
.Послизли, 1 щоб ііи І сам. 
.За цеа ж дівку чорнобриву, 
.Смачную, гарну, уродливу, 
.Тобі я, далебі, що дам. 

«Гай, гайї ой дай же його кату! 
Еол насупившись сказав: 
^Я все б зробив за цюю плату, 
«Та вітри ВСІ пороспускав: 

.Борей недуж лежить з ПОХМІЛЛЯ, 



17 



Котляревський 



18 



.А Норд поїхав на весілля. 
яЗефир же, давній негодяй, 
.3 дівчатами важенихався» 
•А Евр в поденщики нанявся; 
•Як хочеш, так і поиишляй! 

.Та вже для тебе обіщаюсь 
.Енееві я ляпас дать; 
«Я хутко, миттю постараюсь 
•В тристя його к чортам загнать. 
•Прощай же! швидче убірайся, 
.Обіцянки ж не забувайся: 
.Бо послі, чуєш, ні чичиркі 
.Як збрешеш, то хоча надсядься, 
•На ласку послі не понадься. 
.Тоді од мене візьмеш чвирк*. 

Еол, оставшись на господі, 
Зібрав всіх вітрів до двора, 
Велів погані буть погоді... 
Як раз на морі і гора! 
Все море зараз спузиріло, 
Водою, мов в ключі, забило, 
Еней тут крикнув, як на пуп, 
Заплакався і заридався, 
Пошарпався, увесь подрався, 
На тімьі начесав аж струп. 

Прокляті вітри роздулися, 
А море з лиха аж реве; 
Слізьми троянці облилися, 
Енея за живіт бере; 
Всі човники іх росчухрало; 
Багацько війська тут пропало; 
Тоді набрались всі сто-лнхі 
Еней кричить, що: .я Нептуну 
.Півкопи грошей в руку суну, 
.Аби на морі штурн утих''. 

Нептун іздавна був дряпичка, 
Почув Енеів голосок; 
Шатнувся зараз із запічка — 
Півкопи для його кусок! 
І миттю осідлавши рака, 
Схвативсь на його, мов бурлака, 
І вирнув з моря, як карась. 

2 — -3012 



Загомонів на вітрів грізно: 
.Чого ви гудете так різно? 
.До моря, знаєте, вам зась!* 

От тут то вітри схаменулись^ 
І ну всі драла до йори. 
До ляса мов ляхи шатнулись. 
Або од іжака тхори. 
Нептун же зараз взяв мітелку 
І вимів море, як світелку, 
Та сонце глянуло на світ. 
Еней тоді, як народився. 
Разів із пьять перехрестився, 
Звелів готовити обід. 

Поклали шальовки соснові. 
Кругом наставили мисок; 
І страву всякую, без мови, 
В голодний пхали все куток. 
Тут 8 салом галушки лигали, 
Лемішку і куліш глитали 
І брагу кухликом тягли; 
Та і горілочку хлистали. 
На силу> із-за столу встали 
І спати послі ВСІ лягли. 

Венера, не послідня шльоха, 
Проворна, враг Іі не взяв. 
Побачила, що так полоха 
Еол синка, що аж захляв. 
Умилася, причепурилась 
1, як в неділю, нарядилась. 
Хоть би до дудки на танець! 
Взяла очіпок грезетовий 
І кунтуш з усами люстровий, 
Пішла к Зевесу на ралець. 

Зевес тоді кружав сивуху 
І оселедцем заїдав; 
Він, сьому випивши восьмуху, 
Послідки з кварти випивав. 
Прийшла Венера, іскривившись, 
Заплакавшись і завіскрившись, 
І стала хлипать перед ним: 
.Чим пред тобою, милий тату, 
•Син заслужив таку мій плату? 
.1 йон, мов в свинки, грають ім! 



]9 



Українська Муза 



20 



.Куди йому уже до Риму? 
.Хіба, як здохне чорт в рові, 
.Як вернеться пан хан до Криму, 
^Як жениться сич на сові. 
.Хіба б то вже та не Юнона, 
.Щоб не вказала макогона. 
,,Шо й ДОСІ слухає чмелів! 
.Коли б вона та не бісилась, 
.Замовкла І не комезилась, 
.Щоб ти це сам їй Ізвелів^. 

Юпитер, все допивши з кубка, 
Погладив свій рукою чуб; 
.Ох, доцю, ти моя голубка! 
.Яв правді твердий так, як дуб. 
.Еней збудув сильне царство, 
.1 заведе своє там панство; 
.Не малий буде він панок, 
„На паншину весь світ погонить, 
.Багацько хлопців там наплодить 
.1 ВСІМ їм буде ватажок. 

.Заїде до ДІдоии в гості, 
.1 буде там бенкетувать; 
.Полюбиться II він мосиі 
.1 буде бісики пускать, 
.Іди ж, небого, не журися, 
.Попонеділкуй, помолися, 
.Все буде так, як я сказав. "* 
Венера низько поклонилась, 
І з пан-отцем своїм простилась, 
А він іі поцілував. 

Еней прочумався, проспався 

І голодрабців позбірав, 

Зовсім зібрався і уклався, 

І, СКІЛЬКИ видно, почухрав. 

Плив, плив, плив, плив, що аж обридло 

І море так йому огидло, 

Що бісом на його дививсь. 

.Коли б, каже: умер я в Трої 

.Уже б не пив цеі гіркої, 

•І марне так не волочивсь. 



Е"МСЙ О Сицилії 

хііией, попливши синім морем. 

На Карфагену оглядавсь; 
Боровсь з своїм сердега горем, 
Слізьми бідняжка обливавсь. 
Хоть од ДІДОИИ плив поспішно. 
Та плакав гірко, неутішно. 
Почувши ж, що в огні спеклась. 
Сказав: .Нехай їй вічне царство, 
.Міні же довголітнє панство, 
„І щоб друга вдова найшлась!*^ 

Як ось І море стало грати, 
Великі ХВИЛІ піднялись, 
І вітри зачали бурхати. 
Аж човни на морі тряслись. 
Водою чорт-зна як крутило^ 
Що трохи всіх не потопило. 
Вертілись човни, мов дурні. 
Троянці з страху задрожали, 
І що робити, всі не знали, 
Стояли мовчки всі смутні. 

Один з троянської ватаги — 
По їх ВІН звався Палінур — 
Цей більше мав других одваги, 
Сміленький був і балагур, 
Що наперед цей схаменувся 
І до Нептуна окликнувся: 
.А що ти робиш, пан Нептун! 
„Чи це і ти пустивсь в ледащо, 
.Що хочеш нас звести ні на що? 
„Хіба півкопи вже забув? 

А далі ПІСЛЯ цеі мови 
Троянцям він так всім сказав: 
„Бувайте, братця, ви здорові! 
„Оце Нептун замудрував. 
„Куди тепер ми, братця, підем? 
„В Італію ми не доїдем, 
„Бо море дуже щось шпує. 
„Італія відціль не близько, 
„А морем в бурю їхать слизько, 
„Човнів ніхто не підкує. 



21 



Котляревський 



22 



яОт-т]ГТ зеиелька всть, хлокіьята, 
.ВідШль вона невдалеку, 
іуСицилІЯу аемля багата, 
.Вона МІНІ щось по знаку. 
.Дмухнім лиш. братця, ми до неї, 
.Збувати горести своєї, 
.Там добрий царь живе Ацест. 
.Ми там, як дома, очуняєм 
,1, як у себе, загуляєм, — 
.Всього багацько в його єсть*. 

Троянці разом принялися 
І стали веслами гребти, 
Як стрілки, човники неслися, 
Мов ззаду пхали їх чорти, 
їх сицилійці як уздріли, 
То з города, мов подуріли, 
До моря бігли всі встрічать. 
тут між собою роспитались. 
Чоломкались 1 обнімались, — 
Пішли до короля гулять. 

Ацест Енею, як би брату, 

Велику ласку показав, 

І зараз, попросивши в хату, 

Горілкою почастував; 

На закуску наклали сала. 

Лежала ковбаса чимала 

І хліба повне решето. 

Троянцям всім дали тетері 

І одпустили на кватері: 

Щоб йшли, куди потрапить хто. 

Тут зараз підняли бенкети, 
Замурмотали, як коти, 
І в кахлях піднесли пашкети 
І кисілю їм до сити; 
Гарячую, мьягку бухинку, 
Зразову до ріжків печінку, 
Гречаних з часником пампух. 
Еней з дороги налигався 
1 пінної так нахлистався, 
Трохи не виперсь з його дух. 

Еней, хоть трохи був підпилий, 
Та з розумом не потерявсь; 



Він син був богобоязливий, 
По смерти батька не цуравсь. 
В цей день його отець опрягся. 
Як чихилдихи обіжрався, — 
Анхиз з горілочки умер. 
Еней СХОТІВ обід справляти 
І тут старців нагодувати, 
Щоб Бог душі свій рай одпер. 

Зібрав троянську всю громаду, 
І сам ПІШОВ на двір до іх 
Просить у їх собі пораду,— 
Сказав їм річ в словах таких: 
.Панове, знаєте, трояни 
.1 всі хрещенії миряни, 
.Що мій отец бував Анхиз, 
.Його сивуха запалила 
.1 живота укоротила, 
.1 ВІН, як муха в зіму, зслиз. 

.Зробити поминки я хочу, 
.Поставити обід старцям— 
.1 завтра ж— далі не одстрочу, 
.Скажіте: як здається вам?" 
Цього троянці І бажали 
І всі у-голос закричали: 
.Енею, Боже, поможи! 
.1 коли хочеш, пане, знати, 
.1 сами будем помагати, 
.Бо ми тобі не вороги**. 

І зараз миттю всі пустились 
Горілку, мьясо купувать. 
Хліб, бублики, книші вродились, 
Пішли посуди добувать; 
І коливо з куті зробили, 
Сити із меду наситили, 
Договорили і попа; 
Хазяїнів своїх ззивали. 
Старців по улицях шукали... 
Пішла^ на дзвін дякам копа, 

На другий день раненько встали. 
Огонь на дворі розвели 
І мьяса в казани наклали, 
Варили страву і пекли. 



23 



Українська Муаа 



24 



Пьять казанів стояло юшки, 
А в чотирьох були галушки; 
Борщу трохи було не з шість; 
Баранів тьма була варених. 
Курей, гусей, качок печених, 
Досита щоб було всій їсть. 

Цебри сивушки там стояли 
І браги ПОВНІЇ діжки; 
Всю страву в вагани вливали 
І роздавали всім ложки. 
Як проспівали; „Со святими^, 
Еней обливсь слізьми гіркими, 
І прінялися ВСІ тьопать; 
Наїлися 1 нахлистались, 
Що де які аж повалялись... 
Тоді і годі поминать. 

Еней 1 сам зо старшиною 

Анхиза добре поминав; 

Не здрів нічого пред собою, 

А ще з-за столу не вставав; 

А далі трошки проходився, 

Прочумався, протверезився, 

Пішов к народу, хоть поблід. 

З кишені вийнявши пів кіпки, 

Шпурнув в народ дрібних, як ріпки, 

Щоб тямили його обід. 



Е'И^Й у ДіДОПИ. 



Колись Юпитер ненароком 
Із неба глянув і на нас; 
І кинув в Карфагену оком, 
Аж там троянські^й мартопляс... 
Розсердився і роскричався, 
Аж цілий світ поколихався; 
Енея лаяв на весь рот: 
„Чи так-то, гадів син, він слуха? 
„Убрався в патоку, мов муха, 
„Засів, як у болоті чорт. 

„Підіть, гінця міні кликніте, 
„До мене зараз щоб прийшов, 



„Глядить же цупко прикрутіте, 
„Щоб вій в шинок та не зайшові 
„Бо хочу я кудись послати. 
„І йон, І йон же вража матні 
„Але Еней наш зледащів: 
„А то Венера все свашкув| 
„Еневчка свого муштрує, 
„Щоб ВІН з ума Дідону звів". 

Прибіг Меркурій засапавшись, 
В три ряди піт з його котив; 
Весь реміньцямі обвязавшись. 
На голову бриль наложив; 
На грудях з бляхою ладунка, 
А ззаду 8 сухарями сумка, 
В руках нагайський малахай. 
В такім наряді влізши в хату, 
Сказав: „Готов уже я, тату, 
„Куди ти хочеш, посилай!^ 

„Біжи лиш швидче в Карфагену,"* 
Зевес гінцеві так сказав: 
„І пару розлучи скажену, 
„Еней Дідону б забував. 
„Нехай лиш відтіль уплітав, 
„І Рима строїти чухрає, 
„А то заліг, мов в грубі пес. 
„Коли ж він буде й ще гуляти, 
„То дам йому себе я знати. 
„Оттак сказав, скажи, Зевес*". 

Меркурій низько поклонився, 
Перед Зевесом бриль Ізняв, 
Через поріг перевалився, 
До стані швидче тягу дав. 
Покинувши із рук нагайку, 
Запріг він миттю чортопхайку: 
Черкнув із неба, аж курить; 
І все кобилок поганяв, 
Що оглобельна аж брикає; 
Помчали, аж візок скрипить! 

Еней тоді купався в бразі, 
І на полу, укрившись, ліг; 
Йому не снилось о приказі, 
Як ось Меркурій в хату вбіг!. 



25 



Котляревський 



2в 



Смикнув із полу, мов псяюху. 
уА що ти робиш? пмш сивуху?' 
Зо всього горла аакричвв: 
^А ну лиш швидче убірвйся, 
,3 Дідоною ие женихайся. 
„Зевес поход тобі скввав! 

,Чя це ж таки до діла робиш, 
,Шо й досі тута загулявсь? 
^Та швидко і не так задробиш; 
,3евес не дурно похвалявсь: 
„Получиш добру халазію» 
,Він видавить з тебе олію, 
,0т тільки ще тут поварись. 
«Гляди ж. сьогодні щоб убрався, 
,Шоб нишечком відціль укрався, 
,Меве удруге не дождись.* 

Еией піджав хвіст, иев собака; 
Мов Каін, затрусивсь увесь; 
Із носа потекла кабака; 
Уже він знав, який Зеаес. 
Шатнувся миттю сам іа хати, 
Своїх троянців поабірати; 
Зібравши, дав такий приказ: 
«Як можна швидче укладайтесь, 
«Зо всіми клунками збірайтесь, 
«До моря швендяйте як раз!* 

А сам, вернувшися в будинки, 
Своє лахміття позбіраіГі 
Мизеріі наклав дві скриньки. 
На човен зараз одіслав, 
І дожидався тільки ночі. 
Що як Дідена зімкне очі, 
Щоб не прощавшись тягу дать. 
Хоть він за нею і журився, 
І світом цілий день нудився, 
Та, ба! бач треба покидать. 

Дідона зараз одгадала, 

Чого сумує пан Еней, 

І все на ус собі мотала, 

Щоб умудритися і ви; 

З за печі часто виглядала, 

Прикинувшись, буцім куняла^ 



І мов вона хотіла спать. 
Еней же думав, що вже спала, 
І тільки що хотів дать драла, 
Аж ось Дідона за чуб хвать. 

„Постій, прескурвий, вражий сину! 
«Зі мною перше росплатисьі 
„От задушу, як злу личину, 
«Ось ну лиш тільки завертись! 
«От так за хліб, за сіль ти платиш? 
«Ти всім, привикши насміхатись, 
«Роспустиш славу по міні! 
«Нагріла в пазусі гадюку, 
«Що послі Ізробила муку! 
«Послала пуховик свині! 

«Згадай, який прийшов до мене, 
«Що ні сорочки не було; 
«І постолів чорт мав у тебе, 
«В кишені ж пусто, аж гуло; 
«Чи знав ти, що такег гроші! 
«Мав без матні одні холоші, 
„І тільки слава, що в штанах; 
мТа й те порвалось і побилось, 
«Аж глянуть сором, так світилось; 
«Свитина вся була в латках. 

«Чи я ж тобі та не годила? 
«Хіба ріжна ти захотів? 
«Десь вража мати підкусила, 
«Щоб хирний тут ти не сидів!'* 
Дідона гірко заридала. 
І з серця аж волосся рвала, 
І закраснілася, мов рак. 
Запінилась, посатаніла, 
Неначе дурману Іззіла, 
Залаяла Енея так: 

«Поганий, мерзький, скверний, бридкий, 
«Нікчемний, ланець, кателик! 
«Гульвіса пакосний, престидкий, 
«Негідний, злодій, сретик! 
«За кучму цю твою велику, 
«Як дам ляща тобі я в пику, 
„То тут тебе лизне і чорт! 
«І очі видеру Із лоба 



27 



Українська М у а а 



,,Тобі, діявольска худобо! 
„Трясешся» моа зіиою хорт! 

„Мандруй до сатани з рогами 
„Нехай тобі присниться бісі 
»3 твоіии сучиии синами, 
„Щоб враг побрав вас, всіх гульвіс, 
„Щоб ні горіли» ні боліли» 
„На чистому щоб поколіли, 
„Щоб не оставсь ні чоловік; 
«Щоб доброі не знали долі, 
„Були щоб з вами зліі болі, 
„Щоб ви шаталися по вікі' 

Еней од неі одступався, 
Поки зайшов через поріг, 
А далі, аж не оглядався» 
З двора в собачу ристь побіг. 
Прибіг к троянцям, засапався, 
Обмок в поту» як би купався» 
Мов з торгу в школу курохват; 
Потім, у човен хутко сівши, 
І іхати своім велівши» 
Не оглядався сам назад. 



Жлрти Юпоии. 

І^^лимпськіі во всяку пору 

І» грім пускающий, іх пан 
Ходили голі без зазору» 
Без сорому, на кшталт циган. 
Юнона, з неба увнльнувши 
І гола, як долоня» бувши» 
По-парубьячу одяглась; 
Кликнувши ж в поміч Асмодея» 
Взяла на себе вид Енея» 
До Турна просто понеслась. 

Тоді пан Тури зіло гнівився 
І приступу к собі не мав. 
Що у троян не поживився 
І тьху Енееві не дав; 
Яс ось мара в лиці Енея, 
В киреї бідного Сихея 



Явилась Турна задирать: 
„А ну лиш, лицарю мизерний, 
„Злиденний, витязю нікчемний, 
„Виходь сто-лих покуштувать!'* 

Тури зирк, — і бачить пред собою 

Присяжного свого врага; 

Що так неґречно кличе к бою 

І явно в труси пострига, 

Осатанів і затрусився, 

Холодним потом весь облився» 

Од гніву сумно застогнав» 

Напер мару — мара виляє, — 

Еней од Турна утікає! 

І Тури в догонку поскакав. 

Той не втече, цей не догонить, 

От тільки» тільки не вшпигне; 

Зикратого мечем супонить» 

Та ба! мари не підстьобне. 

.Та не втечеш, кричить» паничу! 

.Ось зараз я тебе підтичу» 

„Це не в кукли з Лависей грать! 

.Тебе я швидко повінчаю, 

.1 воронів потішу стаю, 

.Коли начнуть твій труп клювать.* 

Мара Енеева, примчавшись 
До моря, де стояв байдак, 
Ні трохи не остановлявшись 
(Щоб показать великий ляк), 
Стрибнула в його» щоб спастися; 
Тут без числа Турк осліпився» 
Туди ж в байдак і сам стрибнув» 
Щоб там з Енея поглумиться, 
Убить його, мазки напиться; 
Тогді б Турн первий лицарь був! 

Тут в миг байдак заворушився 
І» сам одчаливши» поплив; 
А Турн скрізь бігав і храбрився, 
І тішивсь, що врага настиг. 
Таку, Юнона, зливши кулю» 
Перевернувшися в зозулю» 
Махнула в вирій навпростець. 
Турн глядь» аж він уже средь моря» 



29 



Котляревський 



ЗО 



Трохи не луснув з серцЯу з горя, 
Та мусив плитц де жив отець. 



Похорони тгоямців. 

Уже світовая зірниця 

Була на небі^ як пьятак. 
Або пшенишна варяниця, 
І небо рділося, мов мак.. 
Еней троянців в гурт ззивав 
1 з смутним видом обьявляву 
Що мертвих треба поховать; 
Щоб зараз прийнялися дружно, 
Братерські І единодушно 
Троян убитих зволікать. 

Потім Мезентія доспіхи 
На пень високий насадив, 
І це робив не для потіхи, 
А Марса щоб удоволив. 
ШишаКу панцирь і меч булатний, 
Спис з прапором, щит дуже знатний; 
І пень, мов лицарь, в збруі був. 
Тоді до війська обернувся, 
Прокашлявся і раз сиоркнувся, 
І річ таку ім уджиґнув; 

,, Козацтво! лицарі! трояни! 
^Храбруйте! наша, бач. бере; 
«Оце опудало погане 
„Латинів город одіпре, 
.Но перше, чим начнем м^ битись, 
^уДля мертвих треба потрудитись. 
„Зробить іх душам упокой; 
„Імення лицарів прославить, 
„Палланта к батькові одправить, 
„Що наложив тут головой." 

За цим пішов в курінь просторний, 
Де труп царевича лежав. 
Над ним аркадський підкоморій 
Любистком мухи обганяв. 
Троянські плакси тут ридали, 
Як на завійницю, кричали, 



Еней зарюмав басом сам: 
.Гай! Гай! сказав: увьяв мій гайстер! 
.Який то був до бою майстер. 
.Угодно, бачу, так богам!" 

Звелів носилки з верболозу 
І з очерету балдахин 
Зготовить тіла для виносу, 
Шоб в іх Паллант, Евандрів син, 
Вельможна, панськая персона 
Явилася перед Плутона, 
Не як абиякий харпак. 
Жінки покійника обмили, 
Нове убрання наложили. 
Запхнули за щоку пьятак. 

Як все уже було готово, 

Тоді якийсь іх филозоп 

Хотів сказать надгробне слово, 

Та збився і, почухав лоб. 

Сказав: .Це мертвий І не дишеть, 

.Не видіть, то єсть і не слишіть, 

.Єй! Єй! уви! он мертв, амінь!" 

Народ од річі умилився 

І гірко, гірко прослезився, 

І мурмотав: .Паноче, згинь!" 

Потім Палланта покадили, 
К носилкам винесли на двір. 
Під балдахином положили; 
Еней тут убивавсь без мір. 
Накривши гарним покривалом, 
Либонь тим саиим одіялом. 
Що од Лідони взяв Еней, 
Взмостили воіни на плечі 
І помаленьку, по-^таречі 
Несли в містечко Паллантей. 

Як вибрались на чисте поле, 
Еней з покійником прощавсь. 
Сказав: .0 жизнь! бурливе море. 
.Хто цілий на тобі зоставсь? 
.Прости, приятелю любезний, 
.Оддячу я за вид цей слезний, 
„І Турн получить з баришком." 
Потім Палланту уклонився. 



31 



Українська Муза 



32 



Облобизав і прослезився. 
Додому почвалав тишком. 

К господі тільки що вернувся 
Наш смутний лицарь, пан Еней, 
Уже в присінках І наткнувся 
На присланих к йому гостей; 
Були посли це од Латина, 
І всі асесорського чина, 
Один армейський копитан; 
Цей скрізь по світу волочився, 
І по-фригійські научився, 
В посольстві був, як драгоман. 

Латинець старший по породі 
К Енею рацію почав, 
І в нашім, значить, переводі 
Буцім то ось він що сказав: 
„Не ворог, хто уже дублений, 
.Не супостат, чий труп нікчемний 
„На ПОЛІ без душі лежить. 
„Позволь тіла убитой раті, 
.Як водиться, землі продати, — 
.Нехай князь иилость цю явить.* 

Еней, к добру з натури склонний. 
Сказав послам латинським так: 
^Латинуе реке єсть невгомонний, 
.А Турнуе—пессімде дурак. 
„І квар^ воювать вам мекум? 
^Латинуса буть прто цекум^ 
яА вас, сеньорее^ без ума; 
^Латинусу рад патм даре, 
щПермішто мертвих поховарв, 
„І злости порам вас нема. 

„Один бсть Турнус ворог мвус, 
„Сам, ерю^ дебет воювать; 
яВелять так фата^ ут Енеус — 
.Вам буде рекс, Амати зять. 
„Щоб привести ад фінем белмм^ 
„Ми зробим з Турнуеом дуемом^ 
„Про що всіх еаніліе проливать? 
.Чи Турнуе буде, чи Епеуе^ 
„Укаже глядіус^ вель Деуе^ 
«Латинським сцептро управлять. 



Латинськії посли ззиркнулись. 
По серцю їм ця річ була; 
Знечевья трохи схаменулись, 
Дрансеса смілість тут взяла: 
„О, князю, крикнув, пресловутийі 
«Великим ти родився бути! 
.Ми все в Латинови уста 
„Внесем, дрібнесенько роскажем 
„І щиро, щиро те докажем, 
„Що з Турном дружба єсть пуста* 

І мировую тут зробили 
На тиждень, два або 1 три, 
І в договорі положили. 
Щоб теслі 1 другі майстрі 
Латинські помогли троянам, 
Цим ланцям, голякам, прочанам 
Достроіть новий городок; 
Щоб нарубать дали соснини, 
Кленків, дубків і берестини; 
На крокви годних осичок. 

За цим тут почалось гуляння, 
І чарочка пішла кругом, 
Роскази, сміхи, обнімання. 
Ділились дружно тютюном. 
Які пили, які трудились 
І над убитити возились, 
В лісах же страшна стукотня. 
В коротке мировев времья 
Латинське І троянське племья 
Було, як близькая рідня. 

Тепер би треба описати 
Евандра батьківску печаль 
І хлипання все росказати, 
І крик, і 'охання, І йаль. 
Та баї не всякий так змудрув. 
Як сам Віргілій намалює, 
А я ж до жалю не мастак; 
Я СЛІЗ 1 охання боюся 
І сам ніколи не журюся; 
Нехай собі це піде так. 

Як тільки світова зірниця 
На небі зачала моргать. 



33 



Ко.тляревський 



Ь± 



То вся троянськая станиця 
Ваялася иертаих зволікать. 
Еней з Тархонои розйізджае, 
К трудам дружину понуждас, 
Кладуть Із мертвих тіл костри, 
Соломой іх обволікають. 
Олію з дьогтем поливають 
На всякий зруб разів по три. 

Потім солому підпалили, 

І пламья трупи обняло, 

І вічну памьять заквилили, 

Аж сумно слухати було. 

Тут КІСТЬ і плоть, I жир шкварчали, 

Тут инші смалець істочали, 

У ииших репався живіт. 

Смрад, чад I' дим кругом носились. 

Жерці найбільше тут трудились, 

Ісконі бо халтурний рід. 

Други, товариші 1 кревні, 
Батьки, сини, куми, свати, 
На віки ВІЧНІ незабвеині, 
А може хто із суєти, 
В огонь шпурляли різну збрую; 
Одежу, обув дорогую; 
Шаблі, лядункн, келепи. 
Шапки, свитки, кульбаки, трохи. 
Онучі, постоли, волоки 
Шпурлялись, як иа тік снопи. 

Не тільки в полі так робилось, 
В Лавренті сумно теж було, 
Багацько трупа там палилось. 
Поспільство ж на чім світ ревло. 
Там батько сина парубійку 
Оплакував і кляв злодійку 
Війну І ветхого царя; 
Тут дівка вельми убивалась, 
Що без вінця вдовой осталась, 
Утративши багатиря. 

ЖМіки, пороспускавши коси, 
РосхрІстаиі І без свиток, 
Ростріпані, простоволосі, 
Галасували на весь рот. 
З — .30І2 



По мертвих жалібно кричали, 
По грудях билися, стогнали. 
Латинів проклинали род; 
Про Турна ж ВСІ кричали сміло, 
Що за своє любовне діло 
Погубить даром весь народ. 



Одл ДО килзя Иуглкинй. 

Р ей, Орфею небораче! 

Де ти змандрував од нас? 
Як би тільки ти, козаче, 
МнІ під цей згодився часі 
Кажуть про тебе Іздавна, 
Що у тебе кобза гарна. 
Кобза дивная така. 
Що, як забряжчиш руками, 
То І гори з байраками 
Стануть бити гопака. 

Глянь, Орфею, глянь Із неба. 
Дай кобзури МНІ своей: 
МнІ іграти ПІСНЮ треба, 
ПІСНЮ гарную на ней; 
Треба голос Піднімати, 
З новим годом поздравляти 
Пана милого того. 
Що 1 паном бути вміє, 
І, як батько^ не жаліє 
Живота для нас свого. 

Олексію, любий пане! 
Я про тебе річ начав. 
Та боюсь, як слів не стане. 
Щоб ти МНІ не накричав; 
Бо я наперед признаюсь. 
Що я з музами не знаюсь. 
Тільки трохи чув про їх. 
Та І музи лоб нагріють. 
Поки проспівать успіють. 
Половину діл твоїх. 

Я про те мовчати буду. 
Що стьожками скручен ти, 



35 



Українська Муза 



36 



Що на тобі, мов на чуду. 
Де не глянеш, все хрести; 
Що нільзя зглянуть очами 
На жупан твій за звіздами, 
Як на сонце серед дня; 
Шо од стьожок шия гнеться, 
Шо іззаду ключ човпеться: 
Все, мабуть, це не бридня! 

Не Чернигів, не Полтава 

Цеє все тобі дала: 

Знать давно про тебе слава 

В Петербурзі загула; 

Знать ти добре там труждався, 

Не по запічку валявся, 

Шо попав царю під лад. 

Знав і царь, з ким подружити, 

На кого ярмо зложити. 

Аж тепер і сам він рад. 

Рад він, що ярмо ти тягнеш 
Не гнучись, як добрий віл; 
День і ніч од поту мьякнеш, 
Робиш добре, скільки сил. 
Рад сказати правду-матку, 
Шо крутенькую загадку 
Нашим ти задав панам; 
Бо, щоб мали чисті душі, 
Шоб держали строго уші. 
Ти собой іх учиш сам. 

І до віку не забуду, 
Як я раз к тобі прийшов. 
Ах, мій Боже, скільки люду 
Всякого я тут найшов! 
Повні сіни, повна хата 
Нашого набиті брата, 
Аж нільзя пропхнутись мні, 
А попів, купців та панства 
І жидів, того плюгавства, 
Мов на ярмарку в Ромні! 

Всі ж не з балами стояли, 
Всі були по ділу тут, 
Папірки в руках держали. 
Хто багацько, хто лоскут; 
Хто чолом бив на сусіда, 



І Хто на пана людоїда, 
І А по-просту — на суддю, 

Що за цукор та за гроші 

Ізробнв суд нехороший, 

Цілу розорив сімью. 

І таких було доволі, 
Шо прохали на панів, 
Шо пани зо злої волі, 
Не дають орати нив; 
Шо козацькими землями, 
Сінокосами, полями 
Вередують, мов своїм. 
Суд у правду не вникає, 
За панами потакав, 
Шоб було йому і їм. 

Не прогнівайсь, Олексію, 
На нескладну річ мою, 
Шо я говорити смію 
Про писарню ще твою. 
Раз мні буть там довелося... 
Але ж скільки там човплося 
За столами писарів! 
Там паперів тучі, тучі. 
Писарів же кучі, кучі, 
Мов в Петрівку косарів. 

Пишуть, пишуть та й несуться, 
Щоб ти поглядів, чи так. 
Треба ж тут тобі надуться. 
Треба знать, підправить як; 
Треба всякую папіру 
Привести як раз до шниру. 
Підвести все під закон! 
Ніколи борщу хльобнути. 
Ніколи ж І в смак заснути, — 
Ти забув на хліб, на сон. 

А про жінку та про діти 
Думати тобі коли. 
Щоб обуті і одіті, 
І не голодні були? 
Ні, про це ти не згадабш: 
Жінку ти другую мавш, 
Дочки, син тобой забут. 
Жінка у тебе — Полтава, 



37 



Котляревський 



38 



Син — ^Чернигів, честь же, слава- 
Дочки: от весь рід твій тут! 

Мов тобі чернець од миру, 
Одцуравсь ти од двора: 
Знай в Полтаві мнеш папіру, 
А додому не пора. 
Що ж тобі із той Полтави? 
Ти і так добився слави, 
Та якой же— гай, гай, гай! 
Одпочинь же, пане, трохи: 
Ти уже притупав ноги, 
Тупав другий нехай. 

Панство здай своз другому 
І здоровья не теряй. 
Попильнуй ПІД старість дому. 
Бо у тебе дома рай. 
Тут ВСІ, як на батька діти. 
Будуть на тебе глядіти, 
Та ще чи не лучш мабуть: 
Тут, по правді як сказати, 
Всі тобі, як Богу, раді, 
Всі тебе, як Бога, ждуть. 

• 
Та біда моя! як бачу, 

Цей не по тобі совіт: 

Ти таку свою удачу 

І на той потягнеш світ, 

Поки вибьвшся із сили. 

Поки підеш до могили, 

Будеш хлопцем для других. 

Уродивсь ти на прояву, 

Улюбився так у славу, 

Як у дівчину жених. 

Ну, коли ж такий ти, пане. 
Що для слави лиш живеш, 
То к тобі смерть не пристане, 
Ти НІКОЛИ не умреш. 
Хоть попи не забурмочуть, 
Хоть блеяти не захочуть 
Вічну памьять по тобі: 
То прохати їх не треба, 



Бо і так під самі неба 

Памьять ти зробив собі. 

• 

Цеє не умре ніколи. 
Що ти робиш всім добро, 
Та і робиш з доброй волі, 
Не за гроші і сребро. 
Скільки удовам ти бідним, 
Скільки сиротам посліднім. 
Скільки, скільки сліз утер! 
Скільки взяв людей ти з грязі 
І, як кажуть, аж у князі, 
Аж у князі іх упер! 

Не умре, хоть побожиться. 

Слава не умре твоя: 

Слава з тілом не ложнться 

У могилу нічія. 

Хоть же смерть к тобі прискаче, 

Слави в землю не впиндраче: 

Загуде вона, як гром. 

Тут і правда візьме силу, 

Прийде на твою могилу 

І напише так пером: 

«Диво тут поли зробили, 
Диво дивнев із див: 
В землю мертвеця зарили, 
А мертвеаь той і ожив. 
Бачся, добре заривали, 
Бачся^ грімко всі співали 
Памьять вічную над ним: 
Оглянулись небораки, 
Аж князь Олексій Куракин 
Все жив по ділам своїм!* 

Поки ж цеє диво буде, 
Поживи хоть стільки ти. 
Скільки жив, як кажуть люди, 
в світі Мафусал святий. 
Будь здоров із новим годом, 
І над нашим ще народом, 
Ше хоть трохи попануй. 
Трохи?... ой коли б багацько! 
. Бо ти наш і пан, і батько, 
А на більше не здивуй... 



^^^'^^^ 




Пстро Пстгорич Дртсповський-Гулпк. 

1790—1866 

Син священика, родився 16 січня 1790 р. в містечку Городищі, Черкфсьхого по- 
віту, в Київщині; вчився в Київській академії, але не добувши курси, в 1817 р. переДшо» 
до харьківського университету. З 1818 р. Артемовський-Гулак учителював у харь^ 
ківському дівочому Інституті, а а 1820 р. став у харьківському уииверситеті про* 
фесором історії, географії та статістики; потім (1841 — 1849) вія був ректором уни* 
верситету. На ниву української літератури Артемовський*Гулак виступив 1817р. надру- 
кувавши свої поеаіі в .Украииском Вістнякі*; далі він містив свої писання в «Сда- 
вяннні* (1827), «Утренией Звівді* (1834) та .Вістннкі Европи*; Твори його (не всі) 
під наввиськом .Кобзарь П. П. АртемовськогоТулака* видано 1878 р. в Киіві. По* 
мер Артемовський-Гулак 1 жовтня 1866 р. Після смерти Артемовського-Гудака де-що 
8 його писання було надруковано в «КІевской Старині" (р. 1888, видано і окремо» 
одбиткою) та в «Зорі* (1896). Літературна спадщина Артемовського-Гулака не велика» 
але дуже цінна; між його творами єсть такі,— як от: «Пай та собака*, .Солопій ти 
Хівря*. Двердовськнй*. .До Любки", вільний переклад де-яких од Гораціевих,— пю 
придбали йому широку славу в українській літературі В де-яких творах (•Рибалка*» 
«Пліточка*, ^Дві пташки*, .До Любки", .Справжня добрість*) Артемовський-Гулак 
виступає справжнім романтиком, але частіше він ввертається до сатіря, беручи основу 
для неї в сучасного життя. Змалювавши в нещасному Рябкові («Пан та собака*) не» 
щдсиоге кріпака, Артемовський-Гулак один з перших' в Росії ввинув увагу ширшої 
громади на бідування наших кріпаків І примусив людей, що були прихильні до народе» 
задуматись над гіркою долею народньою і над знущанням 1 насильством над ним пап- 
ства. Артемовський-Гулак дуже добре знав иародню українську мову 1 був першим 
українським СТІЛІСТОМ. пишучи гарною чисто-народньою мовою. Перше повне вібрании 
творів Артемовсркого-Гулака видала львівська .Просвіта* в 1^04 році в першому 
ТОМІ ьРус«о* Письменности* (Твори Котляревського, Артемовського-Гулака 1 Гребінки). 



41 



Арте.иовський-Гулак 



42 



П ли. 

гіжмйсь десь пан ясновельможний, 

І гордий, і заможний, 

(А може був то й лях), 
Як-рав утрапив на свій шлях, 

У пекло до Плутона. 
Не всБіз одважить ше Й поклоне. 
Як тут спитав його Еак: 

— ,Ну, иа ТІМ СВІТІ, що ти, як, 
Чим був ти, де родився? 

Як жив і чим живився? 

Ти перед нами не гріши, 

Кажи лиш правду, це бреши!" 
Пан глянув: перед ним мужик! 

А пан наш не привик, 
Щоб так мужик з ним обьяенявся. 

— .Я із польскего естем панства,* 
Вельможний Д8И30М одповідав: 

— , До півдня спав, до півночі обідав, 
Був власним паном на Волині.* 

— «За цеє тобі пасти свині!* 
Еак так пану присудив 

І вельми цим Плутонові згодив. 

Якби і в нас таким судом судили, 
Багацько б свииопасів наробили. 



ГиБПЛКП. 
Украіксиїа бад«да. 

ІЗода шумить!... вода гуляї... 

На березі рибалка молоденький 
На поплавець глядить і промовля: 
Ловіться, рибоньки, великі і маленькі! 

Що рибка смик, то серце тьохі... 

Серденько щось рибалочці віщує: 

Чи то тугу, чи то переполох. 

Чи то коханнячко... не зна він, а сумує. 

Сумує він, — аж ось реве, 

Аж ось гуде,-^і хвиля утікає... 



Аж — гулькі з води дівчинонька пливе, 
І косу очісує, і брівками моргає... 

Вона й морга, вона й співа: 
— »Гей! Гей! не надь, рибалко йолоденький, 
На зрадний гак ні щуки, ні лина! 
Нащо ти нівечиш мій рід І плід любенький? 

Коли б ти знав, як рибалкам 

У морі жить із рибками гарненько. 

Ти б сам пірнув на дно к линам 

І парубоцькеє оддав би нам серденько! 

Ти ж бачив сам, — не. скажеш: ні, — 
Як сонечко і місяць червоненький 
Хлюпощуться у нас в воді на дні 
І Із води на світ виходять веселенькії 

Ти ж бачив сам, як в темну ніч 
Блищать у нас зіроньки під водою, — 
Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч: 
Зі мною будеш жить, як брат живе з се- 

строюі 

Зирни сюди!., чи це ж вода?.. 

ІДе дзеркало: глянь на свою уроду!.. 

Ой, я не з тим прийшла сюда, 

Щоб намовлять з води на парубка незгодуі * 

Вода шумить!., вода гуде!.. 
І ніженьки по кісточки займає... 
Рибалка встав, рибалка йде. 
То спиниться, то впьять все глибшенько 

пірнає!.. 

Вона ж морга, вона й співа... 
Гульк!., приснули на синім морі скалки... 
Рцбалка хлюп!., за ним шубовсть вона!.. 
І більше вже ніде не бачили рибалки... 



Бптько тл син. 

Байка. 

^ІЛій, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! 

Так пан-отець казав своїй дитині: 
Шануйсь! бо далебі, колись 



43 



Українська Муа^ 



44 



Тлуї мну, ш^ тло — спишу на спинії" 
Хведько не вчивсь: і скоштував 

Березової кашки, 
Та впьять не вчивсь 1 пустував: 

Побив шибки І пляшки; 
І щоб не скоштувать од батька ріаочок. 
Він різку впер в огонь, та й заховавсь в 

куток. 
Аж батько за чуб хіпі і, не знайшовши рівкя, 
Дрючкои Хведька разів Із шість оперезав!.. 

Тоді Хведько кріз слізки 

Так батькові сказав: 
.Коли б було знаття» що гаепідська дрючина 
Так дуже дошкуля, то, песька я дитина, 

Коли б я так робив: 
Я б впер дрючок в огонц а різки б не 

палив! 



Твегдовський. 

Балада. 

ТІуте, хлопці, швидко, шпарко! 

Музики, заграйте! 
Гей шинкарю, гей шинкарко! 

Горілки давайте!* 
Ріжуть скрипки І бандури, 

Дівчата гопцюють, 
Хлопці — піт аж ллється з шкури — 

Коло їх гарцюють. 
Бряжчать чарки, люльки шкварчать,- 

Шуиуа горілка, 
Стук, гармидер, свистять, кричать. 

Голосить сопілка. 
Пан Твердовський в кінці стола 

З поставця черкає: 
— .Гуляй, душе! тра-ла-ла»ла!" 

На весь шпик гукав. 
В батька й матір отамана 

І громаду лав. 
Скрутив жида, як гамана. 

Ще й усом моргав. 
Сікнувсь улан, він вздовж його 

Шаблюкою тріснув. 



Улан— тю-тю! га*га1 го-го! — 

Зайцем в кутку приснув. 
Взяв на бакир писарь шапку. 

Пан грішми забрязкав: 
Аж гульк! писарь верть в собаку 

І на всіх загавкав. 
А шевцеві пан Твердовський 

В такі знаки дався, 
Що мабуть Із час московський 

Барилом качався. 
В ніс втеребив ДВІ бурульки, 

З бурульок, мов з кухви, 
Бьють під. стелю через рульки 

Джерела сивухи. 
Бьють джерела, пан гульвіса 

Кухоль підставляв; 
Аж зирк в кухоль: що у біса?— 

Вьюн на дні Іграв! 

— .Дух святий, миряни, з намиї 

Вилупіть лиш баньки!* 
Вьюн утік, а цап з рогами 

Вилазить Із шклянки. 
Мекнув, мов його родимець 

Почав мордувати, 
Та й стриб в комін, аж гульк — ^німець 

Стоїть серед хати! 
НІС — карлючка, рот свинячий. 

Гиря вся в щетині. 
Ніжки курячі, собачий 

Хвіст, ріжки цапині. 
Дрикг ногою, круть ріжками! 

В пояс поклонився: 

— Ну, Твердовський! час Із нами 

Щоб ти росплатився!.. 
Гуляв вся, верховодив. 

Усім в знаки дався; 
Дівчат любив, ЖІНОК зводив. 

Над всіми знущався. 
Чого душа забажала. 

Мав всього ти стільки: 
Курей, ковбас, мьяса й сала, 

Бочками горілки. 
Нагрів і нам ти чуприну. 

Як сам здоров знаєш: 
Окульбачиш, мов скотину. 

Та цсюди й гасаєш. 



45 



Аотемовс.ький*Гулак 



46 



Годі жартувать з чортами, 

Слова не полова: 
Чи забув, яка між нами 

З тобою умова?.. 
Лиса гора... бритва... палець... 

Паперу пів карти... 
Гайда в пекло! Кров не смалець, 

З чортами не жарти! 
В пісьмі стоїть (читай сміло:) — 

• На кагал бісовський 
З начинкою душу й тіло 

Одписав Твердовський. 
Служить йому чорти мають 

(Так прийшлось в умову). 
Поки в РЧіШ не піймають, 

Амінь цьому слову!'* — 

— Що тепер, 'Твердовський, буде. 

Про те в пеклі знають: 
Цю корчму хрещені люди 
.Римом" називають.* 

— „Бач, чортяка! бач, падлюка! 

Як умудрувався! . 
Це вже, бач, німецька штука!* 
Твердовський озвався. 

— ,Та вже ж, чи йти в пекло справді. 

То й підем, байдуже! 
Але й ти роби по правді 

І не чванься дуже... 
Заглянь в контракт твій зі мною, 

Яка там умова: 
Ще три штуки за тобою: 

Витнеш — ні пів слова! 
От бач, висить над дверима. 

Завбільшки Із цапа, 
Перед твоіми очима 

Мальована шкапа. 
Нехай шкапа піді мною 

Огирем гарцює, 
Нехай крутить головою, 

Стриба і басує. 
Ти тим часом пГску в жменю: 

Гарапник трійчатий 
Сплети з піску, як з ременю, 

Коня поганяти. 
Ще ж попасать коня треба, 

Стать на одпочинок: 



То вже гляди, щоб, як з неба, 

Вродився будинок. 
Будинок з лушпин горіха. 

Отам за байраком; 
Із борід жидівських стріха. 

Цвяхована маком. 
От і. гвіздок на починок 

Чверть ЛІКТЯ завдовшки: 
По три в кожну вбий з мачинок, 

А менше ні трошки.'' 
Біс перістий свиснув, кляснув, — 

Аж кінь вже басує, 
Батіг з піску в руці ляснув. 

Твердовський сумує. 
Скік в стремена, давай драла!.. 

Аж — що за одмінок? — 
Стріха в хмарах заблищала, 

І стоїть будинок! 

— .Виграв справу! Бач, псяюха, 

Здихавсь, мов скажений! 
Нуі тепер, скупайсь по уха 

В водиці свяченій.'' 
.Знилуйсь, свате, я в цій зроду 

Лазні не купався." 
Скорчивсь, зморщивсь, шубовсть в воду! 

Та й назад порвався. 
Захлиснувся, чхнув і приснув. 

Тричі закрутився. 
Тричі тупнув, тричі свиснув, 

Аж шинк затрусився. 
Хмара, як ніч, налетіла 

І сонце сховалось; 
Галок, крюків, ворон сила 

На стрісі зібралось. 
Крюкають^ кавчать, мекечуть 

Всіма голосами; 
То завиють, то шепочуть, 

.Бряжчать ланцюгами. 
.Ну, Твердовський, другу справу 

Виграли чортяки * 

— Не кваптесь лиш, ще на славу 

Втру я вам кабаки. 
Куць програв, куць виграв справу, — 

Ще як доведеться; 
Виграй третю. Глянь на лаву: 

Що тобі здається? 



47 



Українська Муза 



48 



Цмокнись 8 жінкою моаю, 

Вона твоя буде; 
Як я жиа на світі з нею, 

Про те знають люди« 
Будь ти їй за чоловіка — 

Остання умова. — 
Присягайсь любить до віку. 

То тоді й ні слова! 
Нехай пГп вам рухи звьяже. 

Тепер по цій мові, 
Люди добрі, що чорт скаже, 

Бувайте здорові!" 
А чортові не до соли. 

Хвостиком киває, 
Ніс скопилив, мов кгринджоли, 

І дверей шукає. 
Стриб по хаті, хап за клямку; 

ТверДОВСЬКИЙ по ПИЦІ, 

Трісь ПО гирІІ розбив шклянку 

І горщик з полиці. 
— ,Ей, не бийсь, кажу, Твердовський! 

Кгвалт, ратуйте, люди! 
Бо вилаю по бісовські— 

Тяжко слухать буде." 
А тим часом — скік к одвірку, 

Ну цапом стрибати! 
З прогонича уздрів дірку. 

Та й шморгнув із хати. 

— ,0й, держіть, ловіть псяюху!" 

Усі загукали; 
А псяюхи нема й духу, 
Поминай, як звали! 

— «Жінко люба, годі плакать," 

Твердовський озвався: 
«Хотів з чортом вас посватать, 

Та й чорт ізлякався. 
Мабуть всі чорти— бурлаки, 

Та ще й розум мають, 
Знають, де зімують раки, 

Од жінок втікають. 
Може в пеклі инше діло, 

В нас цього немає: 
Жінка гризе душу й тіло, 

Мужик попиває. \ 
Нуте ж, ХЛОПЦІ, швидко, шпарко! 

Музики, заграйте! 



Гей шиикарю! гей шинкаї 
Горілки давайте!" 



ППН ТЛ СОБПКЛ. 

ТІа землю злізла ніч... ніде а ні ши* 

шнрхне, 
Хіба то де-куди кріз сон що-не(іудь 

пирхне. 
Хоч в око стрель тобі — ^так темно на 

дворі: 
Уклався МІСЯЦЬ спать, нема а ні зорі, 
І ледві крадькома яка маленька зірка 
З-за хмари вигляне, неначе ииш з засіка. 
І небо, І земля — ^усе одпочива, 
Все НІЧ під чорною запаскою хова. 
Один Рябко, один, як палець, не дрімає: 
Худобу панську, мов брат рідний, доглядає, 
Бо дарма їсти хліб Рябко наш не любив: 
їв за пьятьох, але те ів, що заробив. 
Рябко на панському дворі не спить всю^ 

нічку. 
Коли б тобі на см!х було де видно свічку, 
Або в селі де на опічку 
Маячив каганець! 

Всі сплять, хропуть, 
А де-які сопуть. 
Уже і пан-отець. 
Прилізши із хрестик, до утрені попхався... 
А наш Рябко, кажу, все спатки не вкла- 
дався: 
Знай, неборак, ганя то в той, то в цей 

куток; 
То зазирне в курник, то — дейко до сви- 
нок, — 
Спита: чи всі таки живенькі поросятка, 
Индики та качки, курчата й гусенятка? 
То звідтіль навпростець 
Махає до овець, 
До клуні, до стіжків, до стані, до обори; 
То- знов назад чим*дужч, — щоб часом 

москалі 
(А їх тоді було до хріна на селі), 



49 



Артеиовський-Гулак 



50 



Щоб москалі, мовляв, не вбрались до 

комори. 
Не спить Рябко, та все так гавка, ска- 
вучить, 
Що, сучий син, коли аж в ухах не ля- 

щитьі 
Все дума: як би то піддобриться до пана? 
На ана ж, що не мине Рябка обрадованна! 
Як гаву так гав, поки свінуло на дворі; 
Тоді Рябко простягсь, захріп в своій норі. 
Чому ж Рябку не спать? Чи знав він, 

що з ним буде? 
Заснув він смачно так. як сплять всі 

добрі люди, 
Що щиро стережуть добра своїх панів... 
Як ось — трус, галас, крих!... весь ^ двір 

загомонів: 
.Цу-цу» Рябко! на*наІ сюди Рябка клик- 
ніте!"— 
.Ось-ось я, батечки!... чого ви там, ска- 
жіте!"— 
Стриба Рябко, вертить хвостом, 

Неначе помелом, 
І знай, дурненький, скалить зуби 
Та лиже губи. 
— Уже ж, бач, дума він, не дурно це в 

дворі 
Од самої тобі Зорі 
Всі панькаються коло мене: 
Мабуть сам пан звелів оддать Рябку 

печене 
І що зосталося варене. 
За те, що, бач, Рябко всю бзжу ніч не 

спав 
Та гавкав на весь рот, злодіїв одганяв. 
.ІДу-цу, Рябко!" — ще раз сказав один 

псяюха... 
Та й хап Рябка .за ухаї 
•Кладіть Рябка!" — гукнув... Аж ось і пан 

прибіг. 
.Лупіть Рябка!— сказав,— чухрайте, ось 

батіг! 
— За що? — спитав Рябко, а Пан кричить; 

„Чухрайте!* 
— Ой, йой, йой, йой!— а пан ім каже: — 

„Не вважайте!" 
4 — ^3012 



— Не буду, батечку! За що ж це честь 

така? — 
,Не слухай! — пан кричить, — лупіть, де- 
ріть Рябка!" 
Деруть Рябка, мов пірья; 
На галас збіглась двірня: 
„Що? як? за що? про що?"— Не знає ні 

один. 
— „Пустіть! — кричить Рябко, — не будь я 

песький син. 
Коли вже вдержу більш!" — 

Рябко наш хоч не бреше, 
Так що ж? Явтух Рябка все, знай, по 

жижках чеше. 
„Пустіть, швидчій пустіть!" — пан на весь 

рот гукнув, 
Та й з хати сам умкнув. 
„Пустіть! — гукнули всі, — Рябко вже вдо- 
вольнився!" 
— „Чим, люди добрі, так оце я прови- 
нився? 
За що ж глузуєте? — сказав наш неборак, — 
За що ж знущаєтесь ви наді мною так? 
За що, за що?"^-схазав та й попустив 

патьоки. 
Патьоки сліз гірких, узявшися за боки. 
„Зате, — сказав один Рябкові з наймитів: — 
Щоб не колошкав ти вночі своіх панів; 
За те... але ж що тут?... ходім, Рябко, 

лиш з хати: 
Не дуже, бачу, рот тут можна роззявляти. 
Ходім, Рябко, на двір.^ 
Пішли. 

— „Це не пусте, — 
Сказав Явтух Рябку, — оце тебе за те 
По жижках, бра' Рябко, так гарно по- 
шмагали, 
Що пан із панею сю цілу ніч не спали." 

— „Чи винен я цьому? чи ти, Явтух, 

здурів?"— 

— .Гай, гай!— сказав Явтух,— Рябко, ти 

знавіснів! 
Ти винен, бра' Рябко, що ніччю розбре- 
хався: 
Ти ж знав, що вчора наш у карти пан 

програвся! 



51 



Українська Муаа 



52 



Ти ж акав, 
Що хто програв» 
Той чорта (не тепер на споминки) здрімас» 
Той батька рідного, роасердившись, про- 

грав! 
Ти ж знав, кажу. Рибко, що пан не буде 

спать? 
До чого ж гавкав ти? на що ж було гар- 
чать? 
Нехай би гавкав сам, а ти б уклавсь ти- 
хенько, 
Забравшись в ожеред, та й спав би там 

гарненько. 
Тепер ти бачиш сам, що мокрим зін рядном 
Напався на тебе І знай верзе притьмом. 
Що грошей вчора він проциндрив щось не 

трохи; 
Що паню через те всю ніч кусали блохи; 
Що буцім вчора він грать в карти б не 

сідав, 
Коли б сьогоднішню був ніч хоч закуняв; 
Що буШи ти, Рябко, так гавкав, як собака; 
Що буцім по тобі походить ще й ломака; 
Що, бачся, ти йому остив, недосолив. 
І, бачся, він тебе за те й прохвороетив. 
А бач, Рябко, а бач! не гавкай, не ганяйсь; 
Ляж, хирний, та й мовчи, Із паном не 

рівняйсь!.. 
Чого брехать? нехай наш пан здоровий 

буде— 
Він сам І б^ собак цю панщину одбуде. ** 
Послухав наш Рябко поради Явтуха: 
— Нехай тяжка йому година та лиха, — 
Сказав, — щоб за моє, як кажуть, жито 
Та ще мене І бито! 
Коли мов не в лад, 
То я з своїм назад. 
Чи баба з воза — що ж? велика дуже вада? 
Кобилі легший віз— цьому кобила й рада! — 
Отак сердега наш Рябко поміркувавсь. 
Та й спать на цілий день й на цілу ніч 

попхавсь. 
Заснув Рябко, захріп, аж ожеред трясеться; 
Рябку й не сниться* й не вер- 
зеться. 
Що вже москалики в коморі й на дворі 



Скрізь нишпорять, мов тут вони господарі. 
Що вовк ягнят, а тхір курчаток убірае. 
Аж тут і на дворі туж-туж уже світак. 

— „Цу-цУі Рябко! — ^тут ВСІ, повибігавши 

з хат,— 
Цу-цу, Рябко! иа-на!*'— гукнули, як на 

ґвалт. 
А наш Рябко тобі І усом не моргас; 
Хоч чув, та мов спить і мов не дочував. 

— Тепер то, — дума він,— мМ пан всю нічку 

спав. 
Бо не будив його Рябко і не брехаїц 
Тепер то він міні свою покаже дяку, 
Тепер уже не втре міні, як вчора, маку. 
Нехай цуцукають, мене цим не зведуть, 
Поки сами сюди обід не принесуть. 
Та ще й тоді, не бійсь, поскачуть коло 

мене. 
Поки візьму я в рот хоч страву, хоч пе- 
чене! — 

— „Цу-цу!'' сказав іще Рябкові тут Яв- 

тух,— 
„Цу-цу!** задихавшись, мовз його перло дух: 
„Ходім, РябкоІ* 

— Еге, ходім! не дуже квапся! 
Сам принеси сюди! — „Іди ж хутчій^ не 

бався!'' 

— Ба, не піду, Явтух! 

— „Іди, бо кличе пан!" 
Сказав та й зашморгнув на шиї він аркан. 

— , Чешіть Рябка!"— гукнув... аж тут їх 

щось з десяток 
Вліпили з сотеньку кіїв Рябку в завдаток. 

— м Лупіть Рябка!*— кричить тут пан, як 

навісний, 
Рябко ж наш тільки вже що теплий та 

живий. 
Разів із ШІСТЬ Рябка водою одливали, 
І стільки раз його, одливши, знов шмагали, 

А потім перестали. 
Рябко спитать хотів, але Рябків язик 
Був в роті спутаний, неначе путом з лик, 
І кгеркготав щось, як на сідалі инднх. 

— „Постій!— сказав Явтух Рябкові, ->не 

турбуйся, 
Я правду всю скажу: ото, Рябко, шануйся. 



53 



Артамов.ський-Гулак 



64 



Добра саоїх панів, як ока, етережя» 
Зарання спать не квалсь, в солому на біжи» 
Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. 
Не гавкав ти, Рябко, — за те ж ми» бач, 

в науку, 

Із ласки, з иилости панів, 
Впілюїи сотеньок із пьять тобі кіів.^ 
— . Чорт би убив твого, Явтух, з панами 

батька 

І дядину, і дядька 
За ласку іх!— сказав Рябко тут на одріз — 
— Нехай ім служить більш рябий в болоті 

бісі 
Той дурень, хто дурним іде панам служити^ 
А (Йльший дурень— хто ім дума догодити! 

Годив Рябко ім, мов болячці 
й чиряку, 

А що ж за те Рябку? — 

Спороли батогами, 

А за вислугу — палюгамн. 
Чи гавкав Рябко, чи мовчки ніччю спить, 
Все внпада таки Рябка притьмом побить. 
Уже міні, бачу, чи то тудн-^високо, 

Чи то сюди— глибоко; 
Повернешся сюди— і тута гаряче; 
Повернешся туди — ^і там то боляче. 
Хоч би я тісто вніс псяюсі із діжею. 
То б він ростовк і ту над спиною моєю. 
З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч 

круть-верть. 
Він найде все тобі хоч в черепочку смерть. 



Солопій тл Хіргя. 

С)промІгся Ссуіопій весною на горох 
Та й, сівопі з Хіврею, собі міркують 

вдвох: 
Чи то продать його, чи то його посіять? 
.А пю ж тут міркувать? не полінуйсь 

провіять, — 
Сказала Хівря тут: — в мішечки позсипай. 
Та сіять на поле під дощ мерщі чухрайї* 
— «Воно то, Хівре, бач, тут не за тим 

ідеться; 
4* 



Але посіять так, як у людей ведеться — 
Нехай йому лихе! — горох ласенька річ, 
І дітвора за ним полізе хоч у піч, — 
Ти ж раєш сіяти горох на перелозі, 
Ей, Хівре! переліг лежить наш при дорозі: 
Ей, обскубуть горох наш зеленцем, побач!.. 
В лопатках обнесуть... тоді, хоч сяд та й 

плачі* 
— .Якоі вражої ти матері сумуєш? 
Цур дурня! навісний! чи ти того не чуєш, 
Що як родить Бог. то дасть на долю всіх? 
Чи це не глум тобі, не сором і не сміх, — 
Браг матір зна чого, безглуздому жахаться! 
Та дже ж, як кажуть, то, коли вовків бо- 
яться. 
То нічого ходить з сокирою і в ЛІС. 
Іди ж, кажу, та сій; не мимри там під ніс! 
Аби лиш, Господи, на ниві нам вродило. 
То буде нам І всім; чи чуєш ти, мурмило? 
Не будь уідливнй І впертий, мов оса. 
Мов норовистий КІНЬ, бо вилаю, як пса.* 
— .Ей, Хівре,— Солопій сказав ій, — не 

сварися! 
Бо, далебі, горох наш згине. Схаменися! 
Ну, сількось... я піду ПОСІЮ, та не там, 
А де небудь в кутку, що й враг не знайде сам. 
•Не перебендюй бо так довго, Солопію! 
Бо я горох сама, де схочу, там посію; 
Сама я й викошу, як треба, на покіс, 
І ось тобі тоді я дулю дам під ніс! 
Але, мій голубе, прошу тебе по ласці: 
Послухай часом тих, що ходють і в за- 
пасці; 
Плюнь, серце, на того, хто так тобі сказав, 
Що буцім Бог хсінкам волосся довге дав 
За те, що розум ім укоротив чимало; 
То погань так верзла, школярство так 

брехало; 
А я ж то й мужиків, крути ти, не верти, 
Не раз вже бачила таких дурних, як ти. 
Оттак питай людей! бо той, хто іх питав. 
Мов старець без ціпка, по стежках не 

блукає. 
Не раз вже за двома зайцями ти ганяВ; 
За те ж ні одного, гонившись, не піймав; 
Не раз ти жалував ухиалнків стареньких, 



55 



Українська Муза 



6в 



За те ж ти скільки вже згубив підків 

новеньких. 

Оттак ти і тепер горох запропастиш, 

Коли б ти сам пропаві.." 

— .Чого ти там гарчиш?" 

Сказав наш Солопій та й з серця дейко 

з хати. 

Запрігши кгулиХу він ну переліг орати! 

Зорав, посіяв він горох, заволочив. 

Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив. 

Зійшов горох, підріс, зацвів увесь ря- 
сненько. 

Хто йшов, той приглядавсь горохові пиль- 
ненько; 

Тим часом вже почав вбиваться й в ло- 
патки. 

Аж тут прийшла черга і на самі стрючки. 

Хто йде, — горох скубне: гребець скубне 

у жменю; 

Іде косарь і жнець — нагарбають в ки- 
шеню; 

Прискочить дітвора — і в пелену смикне. 

Зібрав наш Солопій горох, та знай клене 

І, на ЧІМ світ стоіть, по сороміцькі лає, 

Усіх батьків з того він світу вивертає: 

— .Стонадцять би копиць з рогами вам 

чортів! 

А!., бісів народе! коли б ти околів! 

Коли б ти кожним був стрючечком по- 
давився, 

Шоб в горлі він тобі кілком був зупинився, 

Коли б щоб тріснув був од його твій живіт» 

Ніж мав оце мене ти посадить на лід! 

Щоб горошиночка в твоїх кишках бі- 

совських 

Так набубнявіла, як барабан московський!'' 

Багацько де чого співав тут Солопій, 

Молився за весь рід хрещений і за свій. 

То, вгамувавшися, знов до свого вертався: 

До Хіврі сікався, за макогін хапався! 

То знов по доброму ладу він ій казав: 

— .Бач, Хівре навісна, що наш горох 

пропав! 

Бач, шкапо бісова, чого ти наробила! 

Та ти ж мене на вік оце занапастила!" 

Іще смачненьке щось хотів сказать він ій. 



.Послухай лиш сюди, — сказала Хівря, — 

стій! 
Уже, як бачу я, тебе не переперти: 
Хто дурнем уродивсь, тому дурним і вмерти; 
Але б, мовляв, іще туди й сюди з дурним: 
Ось лихо та біда з дурним, та ще й з лихим! 
Казала я тобі, що Бог як нам уродить. 
То буде нам і всім, І злодій не зашкодить. 
Аж так і єсть: хоч ти посіяв два мішки, 
Хоч стільки, хто хотів, той наші рвав 

стрючки, — 
Нехай йому в користь! — а все ж, хвалити 

Бога, 
Зібрав ти сім мішків гороху з перелога. 
Де пьють, то там і ллють: без шкоди не 

бува, 
Аби здоровенька лиш наша голова! 
Але ти хочеш, щоб не іли кози сіна 
І СИТІ щоб були? Ой мудрий дуже з сина! 
Ну, цур тобі та пек! роби ти що хоти: 
Ори, мели і їж, хоч голову скрути! 
Про мене, я тепер і не роззявлю рота... 
Та вже ж побачимо, яка твоя робота! 
Та й люди ж, сіючи, хоч тратють, а орють; 
То дурні, от як ти, несіяні ростуть. 
Ей, схаменешся ти та пізно. Солопію!" 
.Та вже ж хоч схаменусь, — сказав він, — 

хоч посію, 
Та не по твоєму: зроблю як сам умію! 
Зроблю, щоб і стрючка ніякий біс не вкрав." 
Зробив наш Солопій, як сам здоровий знав: 
Він на другу весну, плуг і рази забравши 
І між пшеницею, і житом пооравши, 
В середині горох увесь засіяв свій. 
— Тепер то, — дума наш дурненький Со- 
лопій, — 
Тепер то мій горох вже мабуть розцвітав! 
Нехай цвіте, нехай тим часом доспівав. 
Ось як піду в жнива пшениці й жита жать 
То часу марне щоб, мовляв, не зваковать. 
Скошу і свій горох, в копиці поскладаю; 
То й з ним упораюсь, і разом жнив не 

згаю!— 
Пішов в жнива: та — баї ні зерна не застав! 
Проциндрив Солопій горох І просвистав, 
А за горохдм в гурт і жито, І пшеницю» 



57 



А ртеиовський-Гул«к 



58 



Бо тільки 90 всього соломи ваяв а копицю! 
А як же це? — Оттак: пронюхали в селі, 
Що Солопій горох посіяв на ріллі 
МІЖ житом та по-иіж пшеницею своєю, — 
Давай ходить в горох... Ходили і хіднею 
Пшеницю й жито— все так амьяли та 

стовкли. 
Що бісів син, коли і місце іх знайшли. 
Що ж Хівря? румсае! а що ж чинить не- 
бозі? 
Як тільки ж зуздріла роззяву на порозі, 
Зняла торбинки дві новісенькі з кілка: 
, А бач, гадюко, бач! ти жалував стрючка,— 
Тепер же з дітками без хліба ми шматка! 
Бач, сину гаспідськнй, чортівський Со- 

лопьяго! 
До чого нас довів ти, бІсІв скупердяго! 
Іди ж тепер звідціль, щоб і твій дух не пах! 
Не вмір свого»— носи ж ти хліб чужий 

в торбах!* 
Сказала та й торби на його почіпляла, 
1 іЛж старців, мов пса. Солопія прогнала... 



До Пигхопл. 

^Iарxоме! в щасті не брикай! 

В нудьзі притьмом не ліаь до неба, 
Людей питай— свій розум май; 
Як ие мудруй, а вмерти треба. 
Чи коротаєш вік в журбі. 
Чи то, за поставцем горілки 
В шинку нарізують тобі 
Цимбали, кобзи І сопілки; 
Чя пьяний під тином хропеш. 
Чи до господи лізеш рачки 
І жінку макогоном бьеш, 
Чи сам товчешся навкулачки; 
Ори і засівай лани, 
Коси широкі перелоги 
І грошики за баштани 
Лупи, — та все одкинеш ноги. 



Покинеш все: стіжки й скирти. 

Всі ласощі: паслін, цибулю... 

Загарба инший все, а ти 

Ззіси за гірку працю дулю! 

Чи соцьким ^тьіго твій^в селі, 

Чи сам на панщині працює) 

А смерть зрівняв всіх в землі: 

Ні з ким скажена не жартує... 

.Чи чіт^ чи лишкаї* загука; 

Ти крикнеш: •чіві/..^ .Ба брешеш, сину!* 

Озветься паплюга з хутка 

Та й зцупить з печі в домовину! 



ГиБНЛ. 
Байка. 



? 



ставочку пліточка дрібненька 
Знечевья зуздріла на удці червяка, 
І такнула раденька! 
І думка то була така, 
Щоб підвечіркувать смашненько. 
Ну, дейко до його швиденько! 
То збоку ускубне, 
То зпереду поцупить, 
То хвостика лизне. 
То знизу впьять підступить. 
То вирне, то пірне. 
То сіпне, то смикне, 
Вовтузиться, ялозиться і пріє. 
Та ба! те ротиня таке узеньке» бач, 
Що нічого не вдіє! 
Хоч сядь, та й плач! 
.Ой, горенько міні на світоньку," мовляв, 

.За що мене пак доля зневажає? 
Тим пельку і живіт дала з ковальский міх. 
Тим зуби, мов шпички, а нам, на глум, 

на сміх. 
Рот шпилькою неначе простромила!.. 
Ой^ правду дядина небога говорила: 
Що тільки на світі великим рибам жить, 
А нам малий в кулак трубить!..* 




Ппм Пиколлепич Боговикорсьиий. 

1804—1889 



Родявея 1801 р. ■ м. ХоролІ, • Полтавщині; освіту вдобув у жарькіасмсому увя* 
верснтеті в« словесному факультеті; був учителем спочатку в курській, а потім у пол- 
тавській гімнааіі, де був потім і інспектором. Умер 15 грудня 1889 р. На літературну 
няву Боровиковськяй виступив 1 8 2 9 Рп надрукувавши в ПІ-ій книжці «Вістника Ев* 
ропи* баладу «Маруся* — переспів Жуковського ^Світлани"; опіеля у тому ж «Віст- 
нику Европи* надруковано і^Фарис* (в Іііцкевича), в аяьмаиасі Євгена Гребінки «Лас- 
тівка' (СПБ, 1841)— .Чорноморець*, «Внвідка*. .Палій', .Волох', .Зімяій вечір' (в 
Пушкнна), .Розставання* та 5 байок. У 1852 р. в КиівІ вийшла книжка .Байк і и при- 
баютки Левка Боровиковського' в передмовою Мтл. (А. Метдінського), де надруковано 
177 байок. Окрім того. Боровиковський віпнсував з народніх уст приказки та пісаі 
(де-які з іх Амвросій Метлінськяй надрукував в збірнику .Народнуя южно-русскЬі 
п^снн' Киія, 1854) і складав украінський словарь. Писання Боровиковського належать 
до того ж напрямку, що й твори попередників його: Котляревського та Артемовського- 
Гулака; байки до сатірично-дідактичного а инші поезіі до романтичного. Не вважаючи 
на те, що Боровиковський. написав чимало творів, І що більшість в'іх написані досить 
талановито 1 артистично, имья його чомусь ие здобуло собі широкоі пояуляряости серед 
громадянства; хоч де-які його байки дуже поширені між людьми, але часто-сусто, чи- 
таючи, або переказуючи іх, читачі зовсім ие знають, хто іх справжній автор, а думають, 
що вони народні— 



СІ 



Боровиковеький 



«2 



Блглтий-Бідний. 



У Прохопа обід» 7 Прокопа хрестини^ 

У Прокопа бенкет, аесілля» Іиенини: 
За те ж у Прокопа куми 1 побратини, 

І всякий Прокопові сват, 
І всякий Прокопові брат, 
За Прокопа усякий рад 
І в воду, і в огоиь скакать!.. 
Аж глядь— 

У Прокопа пожар, все в Прокопа вгоріло, 
Насилу вииіс сам з огню з душею тіло!.. 

Що ж рідні та куми — 
З пожежі помогли? 

Не дуже: родичі його й не пізнавали — 
До Прохопа й стежки в бурьяи позаро* 

сталиі 

Не даром люди гомонять: 
Поки батат» 
То лоти й сват. 



Волох. 

^а морем степ, край моря' степ, 

В степах волох з шатрами ходе; 
Крива коса, зубатий серп 
Волоха в поле не виводе. 

Волох не йде в полки служить, 
Волох живе, як набіжить. 

Широкий степ— його постіль. 

Кругом стіна— із небом гори; 

Не жатий хліб, не брана сілц 

Пів-голий сам І ДІТИ голі: 

За те ж татарин, ніі&ць, лях 
Не гріли рук в його шатрах. 



Пани в будинках сплять без сна; 

Купець моря перепливав; 

В воді шука рибалка дна; 

Мужяк в судах поріг змітає, — 
Волох собі в шатрі сидить, 
Охоче ість, спокійно спить. 

Зіма— біля огню в шатрах; 

Весна — ^лежить він під зорями, 

А літом ходить по степах 

З ширококрилими шатрами; 

Без хліба — сит, без хати— пан. 
Густий туман— його жупан. 



К Л И Л 

Опитали Клима раз, яка найлучча птиця: 
Чи чиж, чи соловей, чичітка, чи сн- 

ннця? 
Голодний Клим озвавсь з-баса: 
уНайлучча птнця-^ковбаеаі* 
Голодній, бач, кумі— 
Хліб на умі. 



До ДРУКАРЯ. 

ДрукарюІ не дрімай: де треба — точку став, 
Щоб мокрим нас рядном злий критик 

не напав; 
Бо є й такі: не найде толку— буде тихо; 
Не найде ж точки— лихе. 



Кгилп 



У ИТГЯКП. 



?> 



аз крила в вітряка гуділи й герхготалн. 
Що все село вони насушним годували; 
А камінь, пьятірня і колесо... мовчали. 

Приказують, що хто мовчить, 
Той двох навчить. 



63 



Українська Муза 



64 



ЧоГНОГіОРСЦЬ. 



т- 



о не сірий туман 

З ЧорНОМОрЬЯ ПІДНЯВСЬ — 

Піднімаються гуси то сірИ; 

То не хмару СНІГІВ 

Буйний вітер навів — 
Піднімаються лебеді білії; 

Кричать гуси: гел! гел! 

А за ними орел 
Іспускааться а хмари високої* 

9 Не тікайте вгорі, 

Гуси сірі И0ІІ 

Підождіте орла, мої любії! 

Я не бити лечу — 

Роспитати хочу, 
Чи не бачили ясного сокола? 

Чи не стрітилн ви 

Багатирь-головн, 
З ЧорноморіІ доброго молодця?^ 

— ^Копо моря убит 

Чорноморець лежить; 
Його ручки лежать на три штученьки, 

Його НІЖКИ на згляд 

Край дороги лежать; 
Кріз реберця трава пробивається. 

Серед степу того 

Ніхто к тілу його 
Із живої душі не ласкаеться. 

Тільки ластівки три, 

З-під сідої гори, 
Пригортаються: перша ластГвка— 

Мати рідна рида, 

А другая— сестра; 
Третя ластівка— жінка покійного. 



Де матуся рида, 

Там крівава ріка 
Протікає до моря глибокого; 

Де рідненька сестра. 

То вже річка пройшла 
І просохла, не влившися до моря; 

А де жінка була — 

І росиці нема 
І завьяла трава край покійного. 



Метелик. 

Байка. 

З гусениці— метелик став 

Хороший, вологий, аж сяяв, аж бли- 

щав, 
І на других гусениць не дивився... 
А ти б, метелику, не дуже то гордився. 
Бо ТИ' недавно сам з гусениці вродився. 



Б У д Я н. 

Байка. 



ухваливсь коровьяку, надувшися, будяк, 
Що на троянду він походить колюч- 
ками. 
А коровьяк 
Сказав чванькові так: 
Не колючками будь похожий, а квітками. 





бргси Пстрорич Грсбіпкл. 

1812—1848 



Син офицера-гусарияа, небагатого поміщика, родився 21 січня 1812 року, в ху- 
торі .Убіжнще", недалечко од Пирятниа, (в Полтавщині); освіту вдобув у «гімназіі 
вищих наук кн. Безбородка* у Ніжині (1825—1831). Учився він добре, був слухьяний, 
до книжок дуже охочий, у його була мьягка, лагідна удача. Служив у військові служ- 
бі, в комясіі духовних шкіл, потім учителював у шляхетські школі, в кадетському 
та гірничому корпусах у Петербурзі, викладаючи науку російської мови та літератури. 
Умер 4 грудня 1848 року. На літературну ниву Гребінка виступив у 1 8 З 1 році, дуже 
молодим, ще студентом, переклавши на українську мову ^Полтаву" Пушкина. Потім 
у 1834 році, надруковані були його і,Приказки*, що звернули на молодого пісьмен> 
ника загальну увагу. У 1841 році Гребінка видав альманах і, Ластівка*, де, окрім його 
власних поезій, надруковані твори инших тогочасних українських пісьменників: Шев- 
ченка, Боровиковського, Квітки, Куліша, Забіли, Мартовицького та Писаревського. Але 
по украінські Гребінка писав дуже мало, а більше писав російською мовою— романи, 
повісти та оповідання, але в тих своїх творах не виявив нічого оригінального, а тіль* 
ки наслідував безтямно Гоголя та инших популярннх в той час російських пісьмен- 
ників. В російському пісьменстві Гребінка належить до забутих авторів, його памь- 
ятають тільки, як автора українських „Приказок* та де-яких лірічних поезій. »При- 
казки* ГребІнчини займають першорядне місце серед українських байок через легку, 
артистичну форму. Гребінка був усе життя чоловіком доброї, мьягкоі вдачі і через те 
занадто підлягав тим обставинам, серед яких жив. Поки жив дома, в Полтавщині, 
писав чудові украінські байки; а як переїхав на чужину, в Петербург, писав російсь- 
кою мовою до самої смерти. Усі украінські твори Гребінки видано в 1862 році в V 
томі «Собранія сочиненій* його (в Петербурзі) і 1878 під заголовком „Пирятинська 



5 — -3012 



67 



Українська Муаа 



68 



Ластівка* (в Киіві), а окремо ^Приказки* р. 1800 в Чериигові Повне вібраняя творів 
Гребінки видала львівська „Просвіта" а 1004 році в першому томі и^ускоі П1сьмея« 
ности*' (Твори Котляревського, Артемовського-Гулака І Гребінки), а також вида»* 
ництво „Вік" у Киіві в 1005 році. 



РИБЛЛНЛ. 
Байка 



у^то знає Оржицю? А ну-тв, обзивайтесь! 

Усі мовчать. Гай-гай, які шоіїопаі! 
Вона в Сулу тече, у наші стороні. 
(Ви, братця, все таки домівки не цурайтесь!) 

На річці ті жили батьки мої 
І панства чортів тиск: Василь, Іван, 

Микола, — 
Народ пісьменний — страх! 
Бував у всяких школах, 
Один балакав на сотні язиках; 
Арабську цихвіру, мовляв, закон турець* 

кий — 
Все тямлють, джеркготять, як гуси, ПО- 
НІ мецькі. 
Подумаєш, чого то чоловік не зна! 
Та не про те, бач, річ. Усю торішню зіму 
Рибалка ятіром ловив в ті річці рибу; 
Рибалка байдуже, аж ось прийшла весна. 
Пригріло сонечко і з поля сніг погнало; 
У річку сніг побіг, і Оржиця заграла, 
І ятір, граючи, водою занесла. 
,Уже ж вона міні оттут сидить, в пе- 
чінках, 
Ця річка каторжна!* — рибалка став казать. 
.Куць виграв, куць програв, — ось слухай, 

лишень, жінко, 
Піду я до Сули скажену позивать!" 
І різні де-які казав сердега речі, 
Із злости, як москаль, усячину гукав; 
А далі почепив собі сакви на плечі, 
У люльку пхнув огню, ціпок у руки взяв 
І річку позивать до річки почвалав. 
Чи довго він ішов, чи ні— того не знаю, 
Про те рибалка сам ніколи не казав. 



А тільки він дійшов, як слідує, до краю. 
Сула шумить, гуляс по степам. 
Рибалка дивиться 1 очі протирає: 

Не вірить сам своїм очам. 
Бо по Сулі — чорти б їх мучив ма- 
тір!— 
Пливуть хлівці, стіжки, діжки, усякий 

крам, 
І бідного його ниряє ятір... 
Зітхнув рибалочка та 1 назад поплівсь. 
А що, земляче, пожививсь?... 

Ось слухайте, пани,— бувайте ви' 

здорові, — 
Еге, Охріиенко дурний: 
Пішов прохать у повітовий. 
Що обідрав його наш писарь во- 

лссний! 



Ч О В с и. 

Заграло, запінилось синєє море 

І буйнії вітри по морю шумлять, 
І хвиля гуляє, мов чорнії гори 

Одна за одною біжать. 
Як темная нічка, насупились хмари,^- 
В тих хмарах, мов голос небесної кари. 

За громом громи гуркотять. 

І грає, 1 піниться синєє море... 
Хтось човен на море пустив; 

Бурхнув вій по ХВИЛІ, ниряє по ВОЛІ, 

Од берега геть покотнц 
Хитається, бідний, один без весельця... 
Ох, жаль МІНІ човна! ох, жаль мого серця! — 

Чого ВІН під бурю поплив? 



в» 



Гребінка 



Ущухнуло море 1 хвилі вляглися, — 
Пустук>ть по ПІНІ мавки; 

Упьять вабіліли, упьять простягліїся 
По морю кругом байдаки. 

Де ж човен подівся? де плавле мій милий? 

Мабуть, він не плавле, бо он-де по хвилі 
Біліють іа його тріски. 

Як човнові море — ^для мене світ білий 
Ьмалку вдавався страшним^ 

Та як заховаться? Не можна ж вік цілий 
Пробути в собою однимі 

Прощай, мій спокоюі — пускаюсь у море, 

І, може, недоля і лютев горе 

Пограються 8 човном моім!. 



Сонідс ТЛ ХПЛГИ. 

Байка 



р' 



^сь сонечко зійшло і світить нам, І грів, 
І Божий мир, як маківка, цвіте; 

На небі чистому ген хмара бовванів, — 

Та хмара надулась і річ таку гуде: 
.Що вже міні це сонце надсілої 
Чого воно так землю веселить? 

Хоч я насуплюся — воно таки блищить. 
Я полечу йому назустріч сміло, 
Я здужаю його собою затемнить!* 

Лмвлюсь— І хмарами пів неба замостило, 
На сонечко, мов ніччю, налягло... 

А сонце вище ПІДПЛИВЛО 

І хмари ті ПОЗОЛОТИЛО. 



Рожп ТЛ ХПІЛЬ. 

Байка 

Охріме, дядечку! будь ласкав, схаменись; 

Ти чоловік і з хлібом, І з волами, 
І грошики у тебе завелись^- 
Який тебе лихий Ізніс 

І побратав з панами? 



Покинь іх, хай ім цур! із ними не водись! 
А то, — коли не заверни до тебе в хату — 
Ти з благородіви сидиш за панебрата, 
І чарка каторжна гуляв по столі. 

Чн то в село лихий примчить якого 
Паничика, мовляють, судового — 
Та сарана живе на твоєму добрі. 
Або і возний сам, червоний ніби квітка. 
Деньків по пьятеро кружляв у тебе: 
А коней-калічі повнісенька повітка 
Твоє сінце скубе. 
Тим часом хліб давно у полі половів; 
Його і птиця бье, і вітер марно сів, 
А дядько МІЙ ґуля! 
З пісьменними по чарці та по чарці, — 
Останній шаг витрушує шинкарці. 
Рівняться з ними нам сам Бог не дозволи: 
То, сказано,— пани, щоб день-у-день гу- 
ляли, 
А ми, неграмотні, щоб хліба заробляли. 
Охріме! не зробись сміховищем села, 
^Іокинь, кажу, панів, водиться з ними годі! 
Ось слухай лиш! Недавно в мене на го- 
роді 
Червона рожа зацвіла, 
І треба ж, на біду,— край неї хміль пу- 
стився! 
Іспершу гарно страх з сусідкою він жив. 
Дивлюсь, аж приятель за гілку зачепився, 
А трохи згодом, глядь,— всю рожу обновив. 
І бідная вона змарніла. 
Поблідла, далі пожовтіла, 
А проклятущий хміль, як рута, зеленів. 



Цап. 

Байка 

Мабуть, нема уже на світі правди! 
Мабуть, вона уже за море утекла! 

Чим я од Муцика поганший справді? 
А пані те щеня учора привезла. 
Сьогодні вже йому і дзвоник почепили. 

Та як моторно він бряжчить. 



71 



Українська Муза 



72 



Як Муцик, бубличкои задравши хвіст, 

біжить 

Та гавкає на мир, що сили!* 
Так навіжений цап на весь окіл гукав. 

Хазяїн, річ таку почувши 
(А по-цапиному він де-що розмишляв), 

Йому дзвінок на шию намотав. 
Здурів скажений цап, — ріжки назад за- 
гнувши, 
Махнув борідкою, замекав, заскакав 
І геть-то честію такою запишнився. 

Та швидко став їй I не рад: 

Бо ТІЛЬКИ цап стрибне у панський 

сад, 
На шиї дзвін; дзень, дзень! народ завору- 
шився, 
І гостя в три-шия в кошару мусять гнать. 

Прийшлось бідасі пропадать. 

Пройшло йому те времья, що, бувало. 
Махнув, де здумавши, куди б то не попало, 

Поїв, пообгризав І слід пропав, 

А вибіга і долинки, І гори, 
Де був — то пожививсь; ніхто того не знав. 

Еге, я правду вам казав: 

Нащо було Паньку прохаться в гірокурори! 



Лєбідь і гуси. 

Байка 

тха ставі пишно лебідь плив, 
А гуси Сірії край його поринали. 

.Хіба оцей біляк вас з глузду 

звів?*— 
Один гусак загомонів: 
.Чого ви, братця, так баньки повитріщали? 
Ми попеласті всі, а він один між нас 
Своє пиндючить пірья біле! 
Коли б ви тільки захотіли, 
Щоб разом^ стало -бить, вся беседа взялась, 
Ми б панича цього як-раз перемастили." 
І завелась на ставі гергкотня. 



Гусине діло закипіло: 
Таскають грязь і глей зо дна 

Та мажуть лебідя^ щоб пірья посіріло. 

Обмазали кругом — і галас трохи стих... 

А лебідь плись на дно «і випурнув як сніг.. 



Соловей. 

Байка 



ХиТО не вгадає? я? 

Оце городять небилицюі 
Щоб не пізнав я соловья. 
Щоб не пізнав цю гарну птицю?.. 
Як ТІЛЬКИ оком наведу, 
То і вгадаю, де співака,* 
Так ДЯДЬКОВІ казав небіж, Грицько Підсака. 
— .Ходімо, я тебе до лісу поведу, 
Усякої там ПТИЦІ в багато. 

Та буде сором, пане-брате. 
Коли б ти соловья Ізразу не пізнав," 
ГрицьковІ дядько одвічав. 
І ось вони дійшли до гаю; 
По гаєві усякий птах літав. 
Щебече хто, хто свище, хто гуде^ 
Аж округи луна іде. 

Небіж. 

Ось-осьде соловейі Який червоногрудий! 
А дметься як, мабуть, великий пан! 
Уже то не зпроста в його такий жупан. 

Дядько. 

Та ГОДІ, годі, Грицьку, буде 
Ту погань-снігиря хвалить! 

ІДя птиця не співа, а, як усе щебече. 
Вона в гурті як небудь засвистить; 

А більше, голову похнюпивши між плечі. 
Насупившись сидить. 

Небіж. 

Так цитьте, лишень, ось я зараз угадаю: 

Я— -сучий син, коли оце не він! 
Увесь мов золотий, а крильця чорні мав. 



78 



Гребінка 



74 



Дядько. 

Та будеш, Грицьку, сучий син: 
Це просто іволга зоветься; 
Вона ІЗ саду в сад літа, 
То вишні гарно обйіда, 
То оббива горох, а в співи не вдасться. 

Небіж. 

Так ось коли побачив співака! 

Яка мальована та штучна птицяі 
Вертиться, джеркготить, по дереву скака — 
Оце то соловей! 

Дядько. 

Це — навісна синиця!.. 

І довго так небіж дурненький 
Між птицями знаходив соловья; 

А соловей собі сіренький 
Гад ним співав, сховавшись між гілля. 



Сопцс ТЛ ИТСР. 



} 



з вітром сонечко розгуторило мову 
Про силу, бачите — хто з іх міцніший 

був. 
Звичайно, за слівцем балакали по слову, 
Л далі вітер так на заклад навернув: 
•Чи бачиш? йіде ген собі козак пополю. 
Як цупко він иальяв на плечі кобеняк. 

Хто з плеч зірве його додолу, 

Хай буде той уже моцак.* 
— «Іиосе, дми собі!" так сонечко сказало, 

І вітер шпарко полетів. 

На дворі дуже сумно стало, 

По небу хмари скрізь погнало, 
А вітер по землі, крий Боже, заревів, 
Наліг на козака, з його одежу цупить. 

Зігнувся на коні козак, 

До себе горне кобеняк, 
Та, знай, нагайкою по ребрах шкапу лупить. 

Хуртовина назад бідаху пре. 
За поли смикав, відлогу з плеч гирус. 



Аж шлях курить, трава в степу хвилює, — 

А все одежі не здере. 

Дув, дув, аж потом весь облився, « 
Із моці вибився, сердешний, — на бік плись. 
Ось розгулялося і сонце — ^3 хмари блись: 

Мов божий мир ізнову народився. 

Козак перехрестився. 

Кобилку зараз зупинив, 

Бо, страх, горюшну заморив, 
Поплівся стежкою ходою, потихеньку. 
А сонце грі€ все та гріє помаленьку. 
Угріло божий світ; почув тепло козак 

Та й скинув кобеняк. 



Рогонп І ягия. 

Орлу схотілось попоїсти; 
Піднявсь угору птичий царь 
І вглядів відтіля, що край ставка вівчарь 

Онучі прати мусів сісти. 
Отара ж попаски попхалась навманя. 
Орлу це по-нутру; зложивши моцні крила, 
Онукою згори — аж вітром зашуміло— 

Орел ушкварив на ягня, 
Підняв його І геть потеребив за гору. 

І треба ж, щоб на цюю пору 
Пило біля ставка дурне вороненя. 
Страх полюбилося йому цареве діло, 
І думає: «чому ж цього я не зроблю? 

Та не ягня, а барана вхоплю." 

Дивлюсь — воно угору підлетіло. 
Та й пуць на шию барану, 

І кнхті вплутавши йому у вовну біл;*. 
Смикнулося нести, тз ба! вага нр є с^ 

Баран важенький і ср-у!.. 
Воно вже стямилось, мерщі би пст-^т г 

Так Із шерсти не виплутає ніг. 
Дурне моталося,» поки вівчарь прибіг 

І, гарненько йому обскубши крила, 
На Іграшку дитині дав. 

Мабуть, Господь так світ создав, 
Що менший там не втне, де більший геть- 
то зможе: 



75 



Українська Муза 



7в 



Що дядькові пройшло, ти не роби, небоже, 
Щоб крилець хто не обчухрав! 



Укглінськп ПМОДІЯ. 

^Тіі, мамо, не можна нелюба любнтьі 
Нещасная доля Із нелюбом жить. 
Ох, тяжкОї ох, важко а ним річ роамов- 

лятиі 
Хай лучче я буду весь вік дівуватиі* 

—.Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? 
МІНІ в домовину лягати пора. 
Як очі закрию— що буде а тобою? 
Останешся, доню, одна, сиротою! 

А в світі якеє життя сироті? 

І горе, і нужду терпітимеш ти, 

я, дочку пустивши, мовляв, на поталу. 

Стогнать ПІД землею, як горлиця, стану.* 

—„О, мамо-голубко, не плач, не ридай. 
Готуй рушники і хустки вишивай. 
Нехай за нелюбом я щастя утрачу... 
Ти будеш весела, одна я заплачу!" 

Ген там, на могилі хрест божий стоїть, 
ПІД ним рано й вечір матуся квилить: 
.0, Боже мій милий! що я наробила! 
Дочку, як схотіла, із світа-згубила!" 



Погилиии РОДИКИ. 

у)сь чутка степом полетіла, 

(На що то гріх не підведе!) 
Що у степу якась могила 
Дитину швидко приведе. 
Про диво цеє як почули, 
То люди зараз в степ махнули, 
Старий і молодий к могилі знай Іде. 
Крий Боже, народу якого там зібралосі 
Як об Іллі в Ромні! 



Буцім там місто починалось. 

Де не взялись міняйли й шинкарі 

І підняли МІЖ себе галас; 

Чумак із сіллю став, Із дьогтем дьогтярі, 

І красти бублики шатнули школярі; 

Сластьони шкварились, сидухи цокбтіли; 

Про Лазаря старці під кобзу голосили; 

.Холодний квас!" москаль між народом 

гукав. 

Знечевья, а базар в степу, як треба, ста». 
Хрещений люд хоча гуляс, 

Та на могилу все рав-по-рав позирає, — 

Чи швидко вродиться те чадо степове. 

Могила ж стогне, мов сопе, мов гяжко 

дише. 
Боками сивими колише, 
І з лиха на весь степ реве. 

Народ дивується та їсть, та пьа горілку» 
Вже панський стадних Опанас, 
Покинувши товар, що пас, 
З кишені витяігяув сопілку, 
Та як утне московського бичка! 
Підківки зараз забряжчали, 
В кружку дівчата танцювали, 

Москаль покинув глек та садить гоцака» 

Аж ось— лулусь щось під ногами! 
Загоготів якийсь підземний глас. 
Базар утих, баби замовкли під возами. 
Із ляку упустив сопілку Опанас 
1 люди, христючись, баньки повитріщали. 
Могила тріснула, і те дитя, що ждали. 
На божий світ сусіль— як пить дало! 
Та що ж за чадо те було, 
*Що стільки гомону МІЖ нами наробило? 
.Мабуть, підсудок?-— Ні!— .Так лев?' — 

Ні!— .Так мішок 
З дукатами?" — Ні, ні! — .Так папорти 

цвіток?" 
— Але ж! — „Так, з нами хресна 

сила. 
Мабуть, вона полубіса вродила?* 
-*- Не втяв! — „Так вилила козацького 

коня?* 
— НІ, просто привела руденьке мишеняі... 



77 



Г р а б і н к а. 



78 



Рі Я 



Мабуть, на небі авісно стало 



»^ л 



(Про себе ВІЛ в кошарі гомонів) 
Про те. що весь МІЙ ВІК я все аа двох 
* робив, 

Та й витерпів таки чимало, 
Що в плуві силкувавсь, копиці волочив, 
Іа рамку у ирмі до півночі ходив, 

Іще щодня бував І битий! 
Хазяїна не раз я. проклинав — 
Тепер ЗОВСІМ не той хазяїн став: 
У мене вдовіль їсти й пити. 
Несуть МІНІ і соли, І крупів, 
Вівса I висівог, наїстись трьом би етало.^ 
Аж тут хазяїн шасть у хлІв, 
І, взявши за роги, вола під ніж повів. 
Бо сказано— його годовано на сало. 

Ти змалку так любив мене, як пугу пес... 
Чого ж так лащисся тепер до мене, Йване? 
Чи знаєш, що як ти чоломкаться Ідеш, — 
Чогось мене морозить стане. 



РГДЛСЖИЙ СУД. 

і/Інсачка подала у суд таку бомагу: 

Що бачила вона, як попелястий віл 
На. /Панські винниці пив, як мошенник, 

брагу, 
їв СІНО, І о^ес, і сіль. 
Суддею був ведмідь, вовки були підсудки. 
Давай вони його по своєму судить, 
Трохи не ЦІЛІ сутки. 
.Як можна гріх такий зробить! 
Воно було б ЗОВСІМ не диво. 
Коли б він ів собі мьясиво", — 
Ведмідь сердито став ревіть. 
9 А то ВІН сіно Ів!'' — вовки завили. 
Віл щось почав був говорить, 
Та судді річ його з початку перебили, — 
Бо він ситенький був, — ^1 так опреділили 
І приказали записать: 



мПонеже ВІЛ признався попеластий. 
Що він Ів СІНО, СІЛЬ, овес І всякі сласти— 
Так за такі гріхи його четвертувать 
І мьясо розідрать суддям на рівні части. 

Лисичці ж ратиці оддать". 



Длдько ИЛ ДЗППИЦІ. 

І ЗЛІЗ МІЙ дядько на дзвіницю 
Та, знай, гука: „Оце кумедія якаї 
„Всі люди на землі, мов ті перепелиці: 
•Здається, більший з їх не більше 

пьятака. 
„Гай, гайї які ж вони дрібненькі! 
„Так ось коли я їх, як треба, розібрав!'' 
А| мимо йдучи, хтось на дядька показав 

Та, далебі, мене спитав: 
„Що то таке, чи щур, чи горобець ма- 
ленький?" 



Г Р 1 Ш М И К. 

^ далекі стороні^ — в які, про те не 

знаю, 
Мабуть, в Німеччині, а, може, І в Китаю,^- 
Хтось разом оженивсь на трьох 

жінках. 
Загомонів народ, почувшії гріх великий, 
ЖІНКИ голосять так, що страх: 
— „Глянь, що це коять чоло- 
віки... 
Як їм по три нас можна брать. 
Так хай дозволять нам держать їх хоч 

по пьять!^ 
Ґвалтують, сказано, навсправжки цоко* 

тухи. 
Ось цяя вісточка І до царя дійшла. 

А царь був, мабуть, не макуха: 
Розлютувався він 1 злість його взяла. 
,01 почекайте лиш, не буде в вфс охоти 
За живота чортам служить!" — 



79 



УкраІн(;ька Муза 



80 



Царь гріано загукав і люльку став палить, 
І в люльку пхав огонь, І люлька гасла в 

роті... 
А далі схаменувсь, за радою послав. 

Як слідуа, в празничному наряді 
Пред очі царськіі совіт вельможний став. 
Царь двічі кашлянув, рукою ус розгладив 

І річ таку премудрую сказав: 
«Пребеззаконія на світі завелися, 
А гірше, що в моі землі! 
Міні до уст сьогодні донесли— 
Один паливода (і царь перехрестився) 
На трьох жінках женився! 
Щоб царству цілому. за його не терпіть 
Біди од праведного неба — 
Йога вам осудити треба 
І смерть страшну йому зробить. 
Хай, царству усьому в науку, 
Він витерпить такую муку, 



Щоб з ляку більш НІХТО в такий не вскочив 

гріх! 
Крий, Боже, щоб над ним хто з вас зми- 
лосердився! 
Щоб луснув я, щоб я до вечора сказився, 
Коли не поведу на шибеницю всіх!^ 

Як річ таку суддіг дослухав, 
Низенько поклонивсь, потилицю почухав, 
І ну з підсудками про діло мізкувать. 
Над ним морочились трохи не тиждень 

цілий, 
І тільки що пили, а мало, кажуть, іли 

І так між себе присудили. 
Щоб грішнику тому всіх трьох жінок од- 
дать. 
Народ сміявсь і всі були в турботах, 
Що раду перевіша царь, 
Аж дивляться— а та погана тварь, 
Той грішник сам себе повісив на воротяхі.. 







ш^^шиш^^^ 






ц 




Ч^' ^4''-' 




Плрнілп Сип^онович Шлшксвич. 

1811—1843 



Родився 6 листопаду 1811 року в селі Підліссі, Золочівського повіту, в Галичині, 
де батько його був парохом (попом). Скінчивши гимназію в Бережанах, поступив у львів- 
ську духовну семинарію, але не добув курса — за якусь провину його виключили відтіль... 
Вія мусив сам зароблять на себе, бо розгніваний батько не схотів йому помагать... 
Але вільне самостійне життя дало йому спромогу оддатись освіті і літературні праці... 
Ознайомлення з творами Шафарика, Коляра« Караджича і инших провозвістників 
сдавьявського одродження, а також з творами Котляревського, Квітки та Шевченка, 
викликало у Шашкевича думку про національне одродження украінського народу (ру- 
синів) у Галичині і бажання утворить щиро-народню українську літературу... У 1832 р. 
він зібрав коло себе гурток товаришів, що словом чести зобовьязалися працювать 
ціле життя для добра украінського народу. Найближчими його товаришами були: Яків 
ГоловацькиЙ І Іван Вагилевич. Вони збірали етнографичні матеріяли, записували на- 
родні пісні, розшукували стародавні рукописи і памьятники, вчились народньоі мові 
і історії І ширили національно-демохратичні думки... В 1833 році умер батько 
Шашкевича, і йому треба було дбать за сімью. Він знов поступив у львівську семи- 
нарію і, скінчивши іі, став попом на селі... На селі він багато поклав праці для ос- 
віти простого народу. Шашкевич дуже часто хворів, здоровья його почало занепадать 
ще в семинаріі. Умер він 7 червня 1843 року. На літературну ниву Шашкевич висту- 
пив у 183 5 році, надрукувавши у Львові Оду до цисаря Франца І, ^Голос Галичан*^, 
якж зробила велике вражіння... У 1837 році в Будапешті вийшов збірник «Русалка 
Дністрова*» який впорядкував Шашкевич. В йому були надруковані твори: Шашкевича, 
Годовацького, Вагилевича та чимало етнографичних записів. .Русалка Дністрова', це 
перша книжка, видана в Галичині українською мовою. Шашкевич, опріч власних лі- 
річннх поезій та перекладів (з Краледворського рукопису, з Гошинського, з »Слов^ 



88 



Українська Муза 



84 



о полку Игоревім), написи епічну поему ,,Пер<»кииьчик Бясуриенськмй'» .Псалми Руе* 
данони*, церковні проповіді народиьою українською мовою та переклав .Новий Завіт". 
Шашкевич мав таке ж велике виачіиия алл Галичини (України австрійської), як Котля- 
ревський для другої половини України, України російської* Він перший почав писать 
народиьою українською мовою, і положив початок національному одроджению і укра- 
інські литературі в Галичині* Памьять Шашкевича в Галичині вельми шанують і і(> 
важають. 1 падолиста 1893 року, в день 50 ліття його смерти, останки його, що були 
поховані в Новосілках, почитателі його при [великому зйівді людей перевевли у Львів, 
центр і осередок національного життя вакордонннх українців, де має буть поставлений 
памьятник Шашкевичу. 



Тугп зл пилою. 

Тз-аа гори» Із-за ліса 
Вітрець повівав; 
Скажи, скажи» тихий вітре. 
Як ся мила має? 

Чи здорова, чи весела, 

Личко румьяненьке? 
Чи сумує, чи горює. 

Чи личко бліденьке? 
Бо я тужу, бо я плачу, 

Сльозами вмиваюсь, 
Веселої годиноньки 

Вже не сподіваюсь... 
Якби МІНІ крильця мати, 
Соколом злетіти, — 
Тяжку тугу Із серденька 
При МИЛІ розбити! 
Ой літав би-м, ой літав би-м 

Що-день І що-ночі. 
Щоби МИЛІ у сивенькі 
Надивитись очі; 

Ой літав би-м, ой літав би-м 

Світом білесеньким. 
Щоби міні натішитись 

Личком румьяненьким; 
Ой літав би^м, ой літав би-м 

Лісами, горами. 
Щоби МІНІ натішитись 
Милими словамиї.. 



Підлісся. 



]ііі 



[уми, вітре, шуми, буйний. 

На ЛІСИ, на гори. 
Мою журну неси думу 
На підліські двори. 

Там спочинеш, моя думко, 

В зелені СОСНИНІ, 

Журбу збудеш, натішишся 

У ЛИХІ ГОДИНІ. 

Там ти скаже дуб старенький, 
І ОДИН, І другий. 
Як я жив там ще маленьким. 
Без журби І туги. 



Млд Бугол. 



г 



ей, річенько бистренькая. 
Гей, стань, подивися. 

Як я плачу, як горюю. 

Зо мнов пожурнсяі 

Твої води веселенькі, 
в їх рибонька граеі 
Моє серце роспукаесь,- 
Од журби ся крає. 

Трава X тобі з любощами 

З берегів ся хилить; 



86 



Шашкевич 



8в 



Хвяля II поцілус 

І наперед стріявть. 

Моє серце бідиеиьжее 
Радощів ве має, 
Лма роавуву іа долею, 
Ляш еліаонькн анае. 

Рано встану та й ааплачу 

1 ввечері плачу; 

Доле ж моя веселіша. 

Коли ж тя побачу? 

. Журбо, тяжка роалучнице, 
Чом не пропадаєш? 
Доле ж моя, аоре мсяі 
Коли ж аасвітаеш? 

Гей, річенько бистренькая, 

Гей, стань, подивися, 

Як я плачу, як горюю, 

Зо мнов пожурися! 



БолеслйР Кгигоустий під Гпличсп. 

(В ЛІТО 1139) 

ТІе вгасайте, ясні аорі, 

Не вій, вітре, анна Дністра, 

Не темнійтесь, красні аворн: 

Двесь, Галиче, честь твояі 

Гей, хто русин, підлітайте 
Соволаин на врага, 
Жваво в танець, ааспівайіе 
Пісяь веселг- гурра-га! 

Поберися, облак тьмистий, 
Ще годинку, ще посіій: 
Тобі прийде росповісти 
Славний руський а лахом бій. 

Од Бескида аж до моря 

Піснь весела загула, 

Од аапада аж до зорі 

Чути і^олос: гурра-га! 

По-край Дністра, край бистрого 
Ясний сокіл там жене, 
Ярополка київського 
Скоропадний кінь несе. 



Гей, хто русин, за ратище, 
В кріпкі руки меч ясний. 
Шпарка стріла най засвище: 
Гордий ляше, день не твій! 

Не один ти город красний 

Лютим мечем розметав» 

Руки не один нещасний 

По родині заломав. 

Нині щезла пуста слава, 
Скверний розірвавсь вінець, 
Сорохосьма крвава справа 
Гидкий дала ти кінець. 

Бач, Болеслав гордовитий 
Поклоном низеньким пав. 
Браг, напастник самовитий 
На чужім коні втікав. 

Радість, радість, галичани! 

Не загостить більше враг; 

Греми, Дністре, шуми, Сяне: 

Не прискаче вовком ляхі 



До ПИЛ 01. 



ТІсвій вітре, вітресеньку. 

Там де тужить мила. 
Нехай несуть там пісеньку 
Твоі легкі крила. 

Повій вітре, ей городець, 
Де вінці сплітає, 
Неси вісти, що молодець 
Щиро ю кохає. 

Ой, погладь ю, вітресеньку. 
По ей личку білім, 
Нехай знає сй серденько, 
Що я ІІ милим. 

Най не плаче, най не тужить, 
Бже час ся зближав: 



87 



Українська Муза 



88 



Прийде иилийу приголубить 
І з нев ся звінчав. 



Д У п к л. 



ТІісся місяць ясним небом, 

Там де зоря ясна; 
Летів хлопець чистим полем, 
Де дівчина красна. 
Часом місяць ізійшовся 
З тьмавою хмарою; 
Нераз хлопець поборовся 
З журною гадкою. 
„Журна гадко, печаливаї 
Чого ти мя гониш? 
Що ми життя згірчивавш, 
В серце тугу рониш? 
Уступися, лиха непе, 
З вітром в ліси, гори; 
Най по тобі й чутка згине, 
Як сліди на морі. 
Най радощі мому серцю, 
Най надія грає, 
Най ми доля веселенька 
Пташкою співає!'' 



З Г Л Д К А. 

Оаспіваю, що минуло, 

Передвіцьхий згану час, 
Як весело колись було. 
Як то сумно нині в нас! 
Святовида лиця ясні 
За Лабою славьян чтив, 
Купайловий танок красний* 
Царинами вітром сплів. 
Гай ся на честь гарнов Лади 
Співом дівиць розлягав, 
Мир в подяці для Коляди, 
Веселячись, снопи клав. 
Над ярою Волтавою 
Суд Любушин мир давав. 
Над Дніпром славотицьою 



Так Ярослав ся вславляв. 
По-за білими водами 
Білий гніздо орел вив, 
А руськими сторонами 

Дзвін вічовий ГОМОНІВ. 

Новгорода сила й слава 
Світом цілим зголосла, 
Киіва золота глава 
Під небеса ся звела. 
Слави дочка велкчана 
На СВІТ цілій сіяла, 
Піснь Люмира, піснь Бояна 
Голосніше ій гула. 
Нині думка йде сумненько, 
Темним лісом гомонить, 
За Дунай, за Дніпр туженько 
Згадка журна лиш летить. 
По-над Дністра берег крутий 
Гамор галич розляга. 
Там сум душу хапле лютий, 
В безвість гадка пропада. 
Городища де бували, 
Днесь могили ся звели; 
Богів храми де стояли, 
Грехіт мохи поросли. 
По-за води, по-затихі 
З славов гаразд пробував, 
Загудівши, вихор лихий 
І сліди іх позмітав. 
Красна Ретра з Арконою 
Пилом ^чним припали, 
Діти вірні з матерйою 
Десь в безхвістях Ізчезли... 
Де ворони ся злітають, 
Колись славний стояв тин, 
Тяжкі мраки днесь лягають, 
Як на ногах татарин. 
Щастя, гаразд з*пІд могили 
Гомоном лиш заліта; 
Як славьяни колись жили. 
Журна думка лиш згада, 
І з русина щирой груди 
В побратимий летить край. 
Побратими де суть люди, 
По-за Волгу, за Дунай, 




Микола Лі^онтович Устіянович. 

1811— 1^85 



Родився 7 грудня 1611 року в містечку Миколаєві Жидачівського повіту, де його 
батько був бурмистром; учився в гимназіі і в духовні семинаріі у Львові. На укра> 
ікську (галицьку) літературну ниву виступив в 1 8 З 6 році, написавши иа смерть архи- 
пресвйтера Михайла Гарасевича елегію „Сльоза иа гробі Гарзсевича*. Після того він 
познайомився і поприятелював з Шашкевичем. В 1838 році став адміністратором у Вол- 
хові Львівського повіту, а опісля парохом в гірському селі Славську Стрийського по- 
віту. Після першої поезіі писав дуже мало, тільки аж у 1818 році почав писать поезіі 
і статті до заснованої тоді першоі украінськоі газети «Зоря Галицька", потім подав 
думку скликать у Львові зйізд «руських (украінських) учених ** і заснувать літера- 
турно-просвітие товариство „Матицю руську". Зйізд одбувся 10 — 26 жовтня 1848 року 
І Устіянович був душею того зйізду. Після того вік редактував в протязі 7 місяців 
урядову часопись у Львові „Галичорускій В^стиик". В 1861 році був вибраний пос- 
лом до сейму. Умер Устіянович З падолиста 1885 року. Написав він коло 80 поезій, 
С ловістів і кілька наукових праць і газетних статтів. З його поезій найбільшу літе- 
ратурну вартість мають ті, що написані чисто народнім ладом, а написані книжним 
ладом — дуже вимушені, нудні, риторичні і зовсім невдатні. 



ірУ\^ 



91 



Українська Муза 



92 



У г л. 

ІІІуиить вітер долаии, 
Сухим листом Іграв; 

А над Дністра водами 
Дитя цвіту шукав. 

Шумить буря стулена, 

Гудить ворон і кряче; 

А на полі дитина 

Глядить весни І плаче. 

Ходить сквапно, питав, 

В вінчик жовтий лист вяже. 
Як ярь агибла?— не знав. 

Чи поверне? — не скаже. 

,,0й поверне, дитино. 

Але довго чекати; 
Ой, поверне, калино, 

Но ще тяжко нуждати. 

Як ся сонце оберне, 

Небо ярев затліє. 
З юга легіт поверне, 

Западовець огрів; 

Бусьок сяде, на хаті, 

Ведмідь Гавру розмече, 

Пчілка почне гуляти. 
Соловій защебече, 

І злопотить крильцями, 

І заведе піснь маю, 
І розівьв думками 

Нове життя по гаю: 

Тоді ж блиснуть загони. 
Цвіт землицю звінчав, 

А природа в всі дзвони 

Піснь воскресну заграв. 

Тоді ж, дитя милев, 

Знайдеш цвіту доволі,— 
Нехай листя сухев. 

Та не блукай по полі.' 



Шумить буря студена, 
Сухим листом іграв; 

А над Дністром дитина 
Такой весни питав; 

Такой цвіту шукав, 

В вінчик жовтий лист вяже. 
Як ярь згибла? — не знав. 

Чи поверне?— не скаже. 



Осінь. 



руь 



гмно, марно по долинІ| 

Почорніли білі КВІТИ, 

Пожовк лист на деревині. 
Птах полетів в инші світи. 

Од западз сиві хмари 
Цілу землю заливають, 
Чагарами нічні мари 
З вітрами ся розмовляють. 

А на горі калинонька 
Головоньку нахиляв, 
А над Дністром дівчинонька 
Сльозами ся заливав. 

»Чого тужиш, калинонько, 
Головоньку нахиляєш? 
Чого плачеш, дівчинонько. 
Сльозами ся заливаєш? 

Чи тя доля покинула? 
Чи не маєш матусеньки? 
Чи ти краса загинула? 
Чи говорють воріженьки?" 

— .НІ мня доля покинула, 
НІ не маю матусеньки, 
НІ ми краса загинула, 
НІ говорють воріженьки. 

Йио ми тужно за весною. 
Що так борзо перецвіла: 



03 



Устіянович 



94 



Кудм гляну кисленькою» 
Нема того, що-м любила! 



ЧИЛ ПГОВИИИЛИ МИ ? 
^ии провинила ти, що в твоїм оку 

Уздрів я мій небесний СВІТ? 

Чим провинила ти, що рік по року 
Міні спокою більше ніт? 

Що аа тобою неводом скитаю, 

Як ТІНЬ блудна в лучах луни, 

Що болізненно я вздихаю, 

Скажи — чим провинила ти? 

Шо без надії я, твоя ж причина? 

Чи ж ти зірвала їй листок? 
Твоя лі злоба це, твоя провина, 

Що моїх ДНІВ загиб востох? 

Що перед мною запад темний, 
Стулений, як могили дно, 
Що моя пісня— стон підземний, 

Чи це ТВОеЙ руки ДІЛО? 

ні, ти невинна, чиста без порока, 
Ти незлобива, як мольба, 

Як луч твоїх зіниііь-урока... 
Но в ЧІМ же винуват І я? 



Нгеиммість. 

^^евинносте, душі красний рає! 

О, ти небесний янголе спокою! 
Як же щасливий чоловік в тобою, 
А як неписний, хто тя пострадаеі 

До його боязнь, до його срамота. 
До його грижа вяжеться І злоба, 
І не лишає до самого гроба, 
Як ржа на ризах, як гниль Із болота. 



Но як крихка ти, перло дорогая! 

Язик спокуси зітре тя огидний, 

День і ніч чає на тя лотр безстидний.^ 

Уходи, красна, уходи, милая, 

БІЖИ ПІД знамя спасання мира, 

Твій щит — молитва, твоя пристань— віра. 



ВГРХОВИИЕ^ЦЬ. 

тЗерховино, світку ти наш! 
Гей, як у тебе так мило! 
Як Ігри вод, плине тут час. 
Свобідно, шумно, весело. 

З верха на верх, а з бору в бір 
З легкою в серцю думкою, 
В чересі крис, в руках топір, 
Буяє леґінь тобою, 

Ей, що ми там Поділля край? 
Нам полонина — Поділля, 
А бори — степ, ялиця — май, 
А звіра голос — весілля! 

Не вабить нас баришів лесть. 
Коли б лиш порох та цівка, 
У Бога світ, у людей честь. 
Та овець турма, сопівка. 

Та коли б пирс хребет із від 
І ведмідь шибнув лісами. 
Завіяв юг, заграв Бескид, 
Черемош гукнув скалами: 

То ми то час, то ми то піснь, 
Молодче, ну же врозтвори! 
Овечці сплав з кучерей пліснь 
І далі, далі на гори! 

Літом цілим, би ніч, би день. 
Хлопці гуляють там наші; 
Свобідна там вода, огень, 
Доволі ліса I паші. 



95 



Українська Муза 



96 



Там пан не клав ланшогои меж» 
Ворог не станув стопою, — 
Буйная там землі одеж. 
Плекана пісней росою. 

Там то бренить тримбітн звук. 
Щебече любо сопівка; 
А як звіра завнс гук, 
В челюсти плюне му цівка. 



Одвіт пиогип. 



] 



ви питаєте: чому замовкли ми? 
Про що утихла піснь тепла святої яри? 
І ви питаєте!... Чи не видите ви, 
Як коплють сквапно гріб, роздають браттям 

свіщі, 
З ереями чужих муз заводять похорон, 
Ліплять послідній зазов, розносять гласи 

віщі, 
І це в очі живцю, щоб п|»исксрити скон? 



І ви питаетеї... А чи ж не звісно 



в яке то сіре плаття строять святу не- 

вісту, 
Галича матір, і провадять в рідний храм 
Прискорбну, як Марія, як Марія, чисту, 
До широкої колоди, на жертву Ідолам? 
Як серед святих стін ведуть безладний 

спор, 
Глумляться їй в лице, соромлять родиму 

красу, 
в святині мирних сердець творять ли- 
хий роздор, 
Вредний владикам ім, зловіщий скатопаеу? 

І ви питаєте!... А чи ж не чув ваш 

слух 
За болізнь і всю грязь зроджену гидров 

злуди, 
Що Ізсушае мозг, язвою убиває дух, 
Любов стинає в лід, гадом залягає груди? 
ДругиІ оставте нас, оставте зріти в гріб, 
В оний широкий гріб, викопай їх руками, 
Слідити з болем там за датком скорих діб; 
Чи ляжем в нім самі, чи ляжуть вони з нами. 




Якір Фі^догорич Головлцьний. 

1814—1888 



Син священика, родився 20 жовтня 1814 року в селі Чепелях Бродського по- 
віту, в Галичині. Учився в гимнааіі, а потім в духовні семикаріі у Львові. Ще в гим- 
назіі Гояовацький переписував народні українські пісні, і прочитав Енеіду Котляревсь- 
кого і повісті Квітки. Але найбільше вражій ня вробили на його етнографичні збірники 
Максимовича. Великий вплив на Головацького мало товаришування з Мархіяном Шаш- 
кемпем. Грдовацький обходив пішки трохи не всю Галичину» був вСтрийшині, Стани- 
сламцині, Коломийшикі, Буковині і в Угорській Украіні, скрізь прислухавсь до на- 
родиьоі мови, записував пісні і вбірав етнографичні матеріяли. Скінчивіїіи семинарію. 
Гояовацький був священиком в селі Микитииціа Станиславського повіту, та в Хмелевій, 
Залішицького повіту. А з 1848 року був професором украінськоі мови й літератури в 
львівському університеті; в 1867 році у його одібрано професорство і він переїхав в 
Росію; тут він був головою (предсідателем) археографичної комисії у Вільні, на цій 
посаді він і помер 13 мая 1888 року. На літературну ниву Головацький виступив 
в 1837 році, надруковавши в .Русалці Дністровій* перші своі твори; в 1841 році ви- 
дав «Галицькі приповідки", зібрані Ількевичем; в 1846 І 1847 р. р. разом з своїм 
братом Іваном видав збірник .Вінок*. В 1848 році на зйізді «учених руських* (укра- 
інсишх) був предсідателем одділу управи руської (української) мови. Окрім поезій, 
Головацький написав чимало наукових праць» Найвідоміші з іх: .Розправа о язиці 
южнорускім* (1848 р.), .Три вступительніі преподаванія о руской словесностн*; „Грл- 
матика руского язика*/ .Народний пісни галицкой и угорской Руси" (Москва 1878, 
чотирі томи). З початку 50 років Головацький, під впливом професора Погодина, пи- 
сав російською, або мішаною мовою самі наукові речі, та проте любов до рідного 
слова зберіг в своєму серці до самої смерти. 



УкраінськА Муаа 



100 



Тугл зл родиною. 

рі в чужині мгибаю, 

По чужині блужу, 
За евоаю родиною 
БІЛИМ світом нужу. 

Тут чужая сторононька 

Та люди чужії, 

Не пристануть до серденька, 

Хоч І не лихії. 
Хай би 5ІКІ добрі були. 
Все не свої рідні: 
Я чужая чужеяиця 
Межи ними біднийі 

Ой по саду-винограду 

Сумний похожаю, 

Із чувший до родини 

Гадки посилаю. 
Ох, милая родинонько. 
Чи мене згадаєш? 
Домовая сторононької 
Як же ти ся маєш? 

Солоденька рідна мово, 

Як би-м рад тя вчути! 

Із глибини серця свого 

Рад би-м піснь добути... 






Ой сумна-сь, сумна темна німнька, 

А ще сумніше моє серденько. 
Журюся, тужу— нікому сказати. 
Не маю неньки жалю розважати; 
Ні в мене неньки, щоб попестити, 
НІ в мене сестри, з ким потужити; 
Один миленький, і той далеченький: 
Доки доїде— й північь минає; 
Доки прибуде--й півень співав; 
З раз поцілує— стане світати: 
Час вже, миленька, домів вертати... 



Дм ВІИОЧКИ. 

ТІо-під гаєм зелененьким 

Чиста річка тече, 
На яворі зелененькім 
Соловей щебече. 



Сидить дівча над річкою, 
Два ВІНОЧКИ ввила 
І ручкою біленькою 
На воду пустила. 

Один ВІНОК з барвіночку, 
А другий з рутоньки, — 
Один ВІНОК козаченька, 
Другий дівчиноньки. 

Поплив вінок Із барвінку, 
Хвиля'го сіпає 
А остався із рутоньки. 
Бо берег спиняє... 

— Поїхав МІЙ козаченько 
В далеку дорогу, 
Мене лишив молоденьку 
Самую небогу. 

Вернись, вінку з барвінку. 
Приплинь к береженькуі 
Вернись милий з України, 
Пристань ко серденьку! 

Коли ж, вінку Із барвінку. 
Сплинеш к береженьку? 
Коли вернеш з України, 
Милий козаченьку? — 

Закувала зозулеяька 

В гаю, в середині. 

Аж ся стало страшно, суш о 

Молоді дівчині: 

— В Україні на могилі 
Зацвіла калина — 
Там лежить твій козаченько. 
Бідна сиротино! 



101 



Головацький 



102 



А Еоли ся вош вернуть, 
Що ва СІМ літ вшшлн, 
Тоді верне в Укрвінн 
Копченько мшінй! 



І ч нл. 

Чом, річенько домвшняя. 

Так пливеш поволі? 
Чом ВОДИЦІ не ровіллсш 
з берегів на поле? 

Годі плисти самотою. 
Час вже тугу вбути; 
Шуми, гуди жвиленьхою^ 
Щоб далеко чути! 

— ,,Як же міні, рідний енну, 

Не плисти ПОВОЛІ? 

Високії береженьки, 
Ше й рівненьке поле. 

я би в хвилю вагреміла, 
Та ВОДИЦІ мало; 
За те гладке личко моє, 
Чисте лк дмркало. 

Були тучі, дощі, громи, 
Води вабреяіли; 
Шожі підрили береженьки 
Й воду сколотили. 

Лучче плисти потихоньки. 
Та повненьким ходом. 
Обминати островоньки, 
Каміння й колоди. 

Так поплину тихо, смирно, 
Бев шуму, бев горя, 
З личком чистим, мевмучеиям 
Чей дійду до моря!* 



Вгсм 



Я. 



^же соиінько пригріває, 
Теплий вітер подуває, 
І річеньки вабреніли, 
Темні луги вашуміли; 
Заспівала в лісі птиця, 
Що рухнула вже травиця, 
І травиця-муравиця, 
І листочки на калині. 
1 цвіточки по долині: 
РМуаться вся твар божа, 
Що настала весна гожа. 

Галичанка люба, мила 
Городочок городила; 
Покопалвг погребала 
І грядочки сплескала. 
Богові ся помолила 
І святий хрест положила. 

І, Галичанко! шо ти дієш?* 
В що дуфаеш і надіеш?" 

— „Що я дію? Зерно сію, 
А на літо ся сподію. 
Пади верне, ва верночком; 
НІ купкою, ні рядочком. 
На пухкую вемленоньку, 
В щасливую годиноньку!* 

„Галичанко люба. мила. 
Щоби ти ся не вмилила! 
Та чи війдв, що посієш? 
Може, дармо робиш, сієш?* 

^- .Я на Бога ся надію. 
Що не дармо роблю, сію.— - 
Зійде, війде моя краса. 
Як на ставу густа ряса; 
Повяжеться парістками. 
Устелиться барвінками 
На цілую долиноньку. 
На рідную родиноньку. 
Буде цвісти, процвітати 



108 



Укріїнська Муза 



104 



І в листочок розвивати: 
Що цвітонько— то ягода, 
Мої праці нагорода.'' 

„Галичанко люба й мила, 
Коб надія не завела? 
Будуть тучі, гради, громи, 
Спека, смага, зливи, ломи: 
Нікому ти захистити. 
Ані в спразі закропити. 
Ой, пропадеш, моя роже. 
Краси й праці жалься, Божеі'' 

— »Хоч нема заступить кому. 
Не боюся тучі, грому. 
Спеки, смаги ані лому. 
Буде дощик покропляти. 
Моє листя Ізрошати. 

Там на межі є липокька. 
Та заступить од сонінька; 



Своїм маєм мя прикриє, 
Студен вихор не завіє... 
Невеличке й моє зілля: 
Як барвінок на весілля. 
Як на ріднім гробі рута, 
В дрібен листок розвинута. 
Кому ж воно вадить в полі? 
Не задерне, ані вколе, 
Вітрові ся к землі склокить. 
Тучі, бурі охоронить. 
Згине зерно в мої ниві 
Одно, друге у кропиві, ' 
Туча забьс, сонце спарить: 
ПрецІ, коли ми ся вдарить» 
Хоч десяте та посходить; 
Сотне зерно хоч доспів. 
Мою працю нагородить.-— 

Хто працює, оре, сіє, 
Тот і плода ся надіє''... 





Дмтон ЛЮБИЧ Погильпицький. 

1811—1873 



Син СМШЄКИХ4. Родшся з мартА 1811 року в селі Підгірках Калуського повіту. 
Батько Антона вмер, коли хлопцеві було всього 2 роки» і мати вийшла вдруге ааміж 
аа чиновника в Солтвині. За освіту хлопця не дуже дбали і тільки 1в літ його оддано 
в гимяааію. Через свою непосидячу натуру, хлопець ніде не вживався довго і по черві 
перебував у Бучачі, Чернівцях, Кошицях (на Угорщині) і нарешті у Буда-Пешті, де 
СКІНЧИВ философичний факультет* Після фнлософіі Могидьннцький вчився богоеловія 
у львівські семняаріі і заертав на себе увах7 великим хистом до вчення і незвичайною 
памятю. Він був на три курси нижчий од Шашкевича і Устіяновича і до іх гуртка, 
вдасться, не належав. 184) року Могильницький скінчив учення, оженився і став по- 
пом в селі Хутярі Стрийського повіту. Потім був попом у Зборі Калуського повіту і 
нарешті 12 літ буї капедяном в Комарові Станисдавського повіту. Доходи тут були 
малі, а сімья в Могильницького . була велика, через те він приймав до себе на ква- 
тиру гямназистів і сам репетирував іх. Сусідні селяни і попи дуже любили Могиль- 
инцького, що не раз ставав ім у пригоді юридичними порадами. В 1848 році він при- 
став до повстання українців (русинів). В 1859 році його переведено на парахвію у 
Бабчу Богородичанського повіту, а 1861 року вибрано послом (депутатом) до краевого 
сейму, а опісля послом до ради державної (парламенту). В раді державні він дома* 
гався заведення у школах і урядових інституціях Галичини украінськоі мови і його 
промова ^27 червня) з цього приводу зробила велике вражіння на галичан. Та центра- 
лістично -урядова політика русинських проводирів була Могильннцькому не по серцю, 
і ВІН з 1867 року зовсім покинув політику і жив собі непомітно, забутий земляками. 
Умер Могильницький 13 серпня 1873 року наглою смертю, в селі Яблінці Богороди- 
чанського повіту. На літературну ниву Могильницький виступив в 1838 році, напи- 
савши на іменини ректорові Якямовичеві вірші: «Голос радости" і .Піснь радостиу* на 
висвячення Василя Поповича в архиреі. 1830 року він сказав в семинаріі по укра 



107 



Українська Муза 



108 



Іксьхі «Сіїоіо о помммостях к цір» І 9і % чл с х шу \ Ліеші Шшшмкча це буяо 
українське слоее. Піедя цього Мошльюіцькиа ціямх О літ не бранея аа літеретуру І 
тільки а 1848 року аиоеу почав писать ооеаІЬ Моеа у Ііогнльмицького не щиро ва- 
ролия, більш книжна. У саоіх таораж він васлілував пісьиеяників вольеьквх та иіиець- 
киж, бо не аяав яебре иарохяьої поеаіі і украіиськиж класиків. 8 поеаїй ІІогильяиць- 
кого найбільше лояобався Кого сучаеникаїї »Скит Маиявеькяй*. 



ГіДНП ПОВЛ 

гуохтій нарік, хоч бн днкнй, 
Любкть свій рокннянй край. 
Любнть отцівські яанкн. 
Свою мову 1 ввнчай. 

Днхнйу котрий в курні хаті 
Довгу віиу сам снднть, 
В СЛОТІ, студені на маті, 
В лісах І вертепах спнть: 

Мнльший йому врай родинний, 
Мюіивнй ОТЦІВ ТІСНИЙ кут. 
Як вагатий світ Іамінннй, 
Де в волотях кубків пьють. 

Мильша йому ОТЦІВ мова. 
Як глас бесіди чужий; 
Хоч убога в красні слова, 
ІТрецІ то вабуток свій!. 

Зааевн 'го до палати. 
Най. в волотім ложу спить: 
Преці вій до своей хати, 
До ліпянки ватужить. 

Лиш невдячний сни Бескидів 
Згордив СВІЙ любимий рІДі 
Жнчив мови од сусідів, 
А до свосй чує встид. 

ЛедвІ пісьма в вагряннці 
в нашу вемлю вагостить, 
Як по воду до криниці, 
Кожний до його СПІШИТЬІ 



І мудрости в ній шукає 
Але мудрости НІ слід; 
Нема правди. — він читає 
Повний блудів днвоглід. 

Голову ним вавертае 
І невинність Іскааить. 
А свого ся одрікаа 
І чужого Бога чтить. 

Як мотиль в вітром Іграе, 
Бье крилами І гуде, 
З пустих цвітів мед вбірае, 
Але меду не внайде: 

Так нам книги в верха красні 

Мудрі, пожиточні ВСІ. 

В середині ж пусті басні 
Ніби тіло бев душі, 

Ми їх прецІ вихваляєм. 
Чуже — красне, своє— бридь. 
Отців мови ся встилаєм — 
Ах, невдячний, гидкий встнд! 

Таже руський явик миііий 
Колись в чести красно цвів. 
Колись кияві говорили,—- 
Нині власність простаків! 

Ним колись великі царі 
Становили брань І мир. 
Ним колись СВІТЛІ бояри 
Оадобляли княвівдвір. 

Ми, невдячні їх виродки. 
Топчем ОТЦІВ чесний дар, — 



109 



Мо ги льияцький 



110 



Не еіпку«, жоч солодкий, 
Хоч легкий, то нам тягар. 

А холи нам чужі слова 
Так припали яо смаку, 
Одречіисяі — руська мова 
Най вагіріе ю знацг! 

Нове собі Іикя даймо» 
Вже ие русин, якесь иннеї 
Але, браття, погадаймо, 
Щозяїшком племья згинеї 

Може мовлю вам за много? 
Нудить вас мій простий стих? 
Я ие мовлю ніщо злого, 
Бо, що правда, то ие гріх! 



Зг 



л д к л. 



7^ 



колись русин з-під Бескидів 
Так тяженько не думав, 
Бо ся в добрім щастю видів, 
Злої долі ие дізнав. 

Але того щастя мати 
Давио в темнім гробі спить, 
Не хочу ей споминати. 
Бо яшіь серце розраннть. 

Сонце вкрило ясні луні, 
Шо галицький гріли рай, 
А нещастя рісна туча 
Злилася на руський край. 

Як з облаків чорні хмари. 
Шлють на землю град і грім, 
Так на руський рід татари 
Смерть і згубу несли всім. 

Відки рано сходить зоря 
І новий світає день, 
Далеко од Чорноморя 
Меч нас нищив і огень. 

Видів русин, як з городів 
Дим ся в облак підносив. 



Як з побитих миогих родів 
Чорний потік крові плив. 

Видів, як міста багаті. 
Красні села рабував, 
Бранців з отцівськоі хати 
Поган до неволі гнаві 

Як старенький отець рідний 
В гірких сльозах ся купав, 
Потрачених діток бідний 
Із неволі виглядав. 

Коли мати вдень і вночі 
Ізливала сльозів здрій. 
Не могла по сину, дочі 
Утопити жаль тяжкий. 

Жона вірна свого друга, 
Муж дружину виглядав, 
Дітям тяжка в серцю туга: 
Отця, матку ворог взяв! 

І вкладав на іх окови, 
Гонив в степи, в пущі, в Крим: 
»Мати1 отче! будь здоровий! 
Вже ся більше не уздрим! ** 

Дармо русин із чужини 
Додомоньку поглядав. 
Дармо з вітром до родини 
Жаль тяженький посилав. 

В його землі все спустіло. 
Лиш плач чути по лісах. 
Поле трупом ся покрило. 
Всюди жалість, смерть і страхі 

В церквах божа мовчить хвала,. 
Не голосить свята дзвін: 
Земля плодів му не дала. 
Облогом лежить загін! 

Тільки всипані могили. 
Що отців кости покрили. 
Споминають смутний час. 
Гіршу долю, як у нас! 



111 



Українська Муза 



112 



Обрпз стпродявмього Гпличя. 



т- 



одішній Галич, великий, багатий. 
Обіймав пространь на пьять годин ходу, 
Вбірався в красні золотіі шати, 
Багацтвом ткані з гори аж до споду. 
Котрим сіяли церкви І палати, 
І тверда кріпость князівського роду, 
І Владимирка двір озолочений. 
При нім греміли вічеві собори, 
Храброй дружини полк вооружений 
Підпирав сильно аж угорські гори! 
Стіл Осбмомисла золотокований 
Поміщав раду пресвітлих бояр, 
Переговори і мира, і брані, 
І всяк домашній тихомирив свар! 
Його торговлю, ніби густі хмари, 
Вкривали купці з розлнчних сторон. 
Переповняли багацтвом базари, 
І несли місту золотий полоні 
До його княгинь приізджали. свати 
Од царів можних, і несли поклін, 
Посли далекі 1 римські легати 
Гостили часто серед його стін. 
Твердим залізом покриті лицарі, 
Своім заслона, а ворогам страх, 
Росполошили супостатів хмари, 
Били солтанів в далеких землях. 
Землі столиця, щит по-між містами, 
Сіяв прекрасно, як порання зоря. 
Підпирав сильних князів раменами, 
Владів землями од Сяна до моря; 
Красний І теплий, як нова сукмана, 
Величав, красив і грів свого пана. 
Нині сукмана здерта, самі лати — 
Яке дно бужо, тяжко одгадати! 



Потік Скитець. 

уривок. 



Р' 



встали з спочинку, а надія мила 
Радости слезов око наповнила. 



А серце в грудях било як дзигарок. 
Минули борше зарінок І ярок, 
І пригостили до Манявки броду, 
Просто де потік з-по-межи гір грає. 
Ніби по сходах, в річку ся спускав, 
І з нев злучає свою чисту воду. 
Але там води, хоч в еднім кориті. 
Чомусь сторонять, ніби зноровлені, 
Єдним ложищем і по вдні плиті 
Ще з пів години пливуть розлучені. 
Так що сли хтів би-сь добре ся вдивити, 
Міг би-сь іх всюди пасмом поділити, 
Дивну причину чудного зьявиська 
Зараз іноки роспізналн зблизька. 
Бо скоро стали по праві я приходу 
Й з пасма річного на вагу поклали: 
Вага з водою спустилась два цалі, 
Туй-туй печерську вирівняла воду! 



П О Б І Д А. 

^ле Пахомій ллє воду і кропить. 
Всіх перед себе, як череду лудить; 
А де котрого .хоч кроплев захопить: 
Рикне, застогне, аж гомін загудить! 
Як коли каня, чи ястріб в садочку 
Спаде, роспудить з курятами квочку, 
А вони бідні в кропиві, в заулку 
Ціпкають, біжать, шукають притулку, 
Або під крильми квочки охорони, 
ІДоби не впали в ворогів тих шпони; 
Як де під гущев або при зімівці 
Скочить вовк з корчів і роспудить вівці, — 
Вони по гущах, склезях і долині 
Хутко роспирснуть, як липове клиння. 
Так чортів гурма, що страху не знала, 
Перед боклагом драпака втинала, 
Бо на тих божих врагів чорні хмари, 
Сли людям шкодить злість іх засліплена. 
Нема постраху і більшої кари. 
Як хреста знамя і вода свячена! 




І-:Ш 



Пинолл Івлпович Костоплгов. 

1817—1885 



Родився 4-го травня 1817 року в селі Юрасівці, Воронежськоі губ., освіту здо- 
був у хврьківськоиу університеті. Короткий час був професорои у київському уні- 
верситеті, у 1847 році за належність до Кирило-Мефодіевського братства, його заслали 
у СаратіВу де вія жив аж до 1856 року. У 1856—62 був професорои у петербургсь- 
кому університеті. У 1862 році Микола Іванович покинув службу і присвятив усе своє 
життя наукові та літературні роботі. Умер 7 квітня 1885 року в Петербурзі. Російсь* 
кою мовою Микола Іванович написав дуже багато Історичних розвідок та монографій, 
здебільшого з історії України («Богдан Хмельницкій', „Рунна", «Гетьманство Виговс- 
кого*, «Мазепа и иазепинци", «Паденіе річи Посполитой", «Смутное время московскаго 
госужарства," «Исторія Россія вь жизнеописаніях ея главнійшигь діятедей" І багато 
ияших). Окрім того, ВІН часто друкував у «Основі*, «Вістникі Европи* і в инших га- 
зетах статті публіцистичні в оборону українства. На ниву української літератури Косто- 
марів виступив у 1 8 Я 8 році, надрукувавши у Харькові під псевдонимон Іеремі Галки 
драму «Сава Чалий**; у 1839 році видав «Українські балади**, у 1840 році збірник 
поезій «Вітка"; у 1841 році в збірнику Корсуна «Сніп* надрукував трагедію «Пере- 
яславська ніч* і переклади з Байрона «Єврейських Мелодій". Украінські писання 
Костомарова видано усі разом в одному томі у 1875 році в Одесі під назвиськом 
«Збірмяк творів ІеремІІ Галки". Хоч Костомаров не цурався писать поезії І рідною мо- 
вою, але не поезіі йому придбали голосну славу і популярність. Поезіі Костомарова 
адебільшого не дуже вдатні — занадто в їх багато прози, публіцястіки і ріторики. Але 
славу йому придбали Історичні праці— в історичних працях Костомарів справді поет— 



115 



Українська Муза 



116 



Іеторяіи. Всі його йраці перешіті обьсхтианіетю, і »І> один а ц^рших пернув ушшп 
н4 участь 1 роль ■ Історнчкіїх подіях народу» демосу, іатурканого та Іпіоровдяого 
иишимя історяхаия, а яіи яе остаянс аяачіяня им ■ історичяях подіях^. 1 цям Косто- 
мірія прядбая собі Іиья слаїяого Історяка. 



Нл Д0БРП-И1Ч- 



ТІа добра-ніч усім на ніч, — 

Годі вже блукати; 
Одинокий, базталанннй 
Ляжу спочивати. 

Холодная постілонька 
У темні діброві; 
Буду ждатиі сподіватись 
Любої обнови. 

Усе небо блакитнее 
Покрила темнота, 
Безпросвітна, нерозумна, 
Давняя дрімота... 

Не нам, Боже, розгадати 
Небесні глаголи; 
Суди^ Боже, нашу долю 
Та по Твої волі. 

І холодно, і боязко, » 

Туга серце гнітить, 
Всюди темно і не видно, 
Ильки зірка СВІТИТЬ. 

Світи, зоре, на всю землю, 
Поки сонце зійде, 
• Поки Божий день на землю 
Красотвориий прийде. 



бвгсйськп СПІРЛМКЛ. 

З Байрояа 

уіунива вбрали. Смутно в полі; 
Пожовтіли вже ліски; 



І збіраються по волі 

В ирій літнії пташки. 



о є 
• 



Ой, чому я не вродився 

Птахом бистрим та швидким! 
Полетів би, опинився 

В краї ріднім, дідівськім. 



о о 

• 



Полетів би, оком звів би 
На замулений Кедрон 

І голову прихилив би 
На покинутий Сіон. 






Хоч населен ворогами. 

Край для мене й досі свій,- 
Все до тебе думоньками 

Рвусь, Сіоне мій святий! 



• 



І далеко на чужині 

Об тобі гадать я звик, 
Привітать .хоч на годину— 

З мене буде на весь вік. 



Грсцькп ПІСНЛ 

Т реве, І шумить, 

І гуде, І гремить, 
Чи то воликів бьють. 
Чи то звіра цькують. 
То не воликів бьють, 
То не звіра цькують; 
То хоробрі Клефти 
Бузувірів січуть. 



117 



К о с т О и а, р 1 в 



118 



А попереду всіх молодець Буковал; 
ВІН січеться на смерть в бусурманом; 
Од Керасова дим до Кенуріо дям 
Ровлягаеться сивим туманом. 

ВІЯ січеться один проти ТИСЯЧІ іх — 

Не вдоліють усі його взяти. 
А русява дівчина гука їв вікна: 
ПІдоясди, Буковале, стрелити. 

Хай хоч трохи угору піднииеться дим, 
Хай по степові пройде куріти; 
Перелічімось, СКІЛЬКИ вже наших нема. 
Стали турки поперед лічити — 

Недоліку пьять сот. Стали Клефти лічить: 
Трьох ГОЛІННИХ МІЖ ними немає: 
Один воду бере» другий страву несе, 
А ще третій мушкет набиває. 



ГОЛУБКЛ. 



'Рилітала голубонька 

Із гаю густого; 
Сумувала, нарікала, 
На свого милого. 

Не нарікай, не журися, 
Голубонько біла, 
Що з тобою лиха доля 
Його розлучила. 

Не нарікай, не журися, 
Голубочко сиза. 
Ростила йому головку 
Панська стрілка хижа. 

Не нарікай, не журися, 
Голубочко хвора: 
Не вернеться в біле тіло 
Крівця його скоро. 

Не нарікай,, не журися, 
Голубко вірненька! 



Вже немає миленького,- 
Зосталась миленька. 



Т У Г Л. 



г 



аю МІЙ, гаю, гаю зелененкийі 
Вітре МІЙ, вітре, вітре швиденькийі 

В густому гаю листя жовтів; 

Вітер гілок не колише й не віє. 

Те, що колись, по весні красувалось, * 
Те, що колись міні так сподобалось» 
Змерзло, захляло, затихло І зникло. 
Серце кохатись цим світом одвикло. 

Там» де в кущі воркотала голубка. 
Там ясартувала колись моя думка. 
Стихла, замовкла туга голубьяча— 
Геть прокотилась та думка хлопьяча; 

І місяць повний, ! ясна водиця... 
І ти вродлива, кохана дівиця, — 
Зникло те в осіні, що було літом... 
Серце не хоче кохатись цим світом. 



Длвнинл. 

Як то недобре на світі бува, 

Як СВІТОМ безкарні боги управляють! 
В греків ось-^був то розумний народ — 
Ну, а боги завдавали їм лихаї 
Скажемо— Гермес, прехитрий божок: 
Всіх покривав — І хапуг, і злодюжок. 
Змутить, бувало, чорт знає чого. 
Рід чоловічий Арей-гайдамака, — 
Річками ллються і сльози, і кров 
За — для утіхи тих лежнів безсмертних. 
Як же задума який Прометей 
Розуму світлом прогнати темноту — 
Зараз ухоплять боги молодця 
Та й лі!??ялуть на поталу шулікам. 



по 



Українська Муаа 



120 



В той час Юпітер, як хоче, ґуля: 
Дощ золотий розсипав, дівчатам, 
Чи перекинеться білим бичком — 
Скаче, реве, борикае рогами; 
Люди ж, на штуки такі дивлючись, 
Голови мовчки побожно схиляють: 
«Истинно," кажуть, «не віл це» а бог.. 
А Прометея нового немає... 



Хплгнд. 



Гіо небу блакитному 

Хмарочка плине; 
Спитай 11, брате. 
Куди вона плине? 
Чи так собі вільно 
По небу гуляв, 
Чи хмарочку-пару, 
Невдаха, шукає. 
Все небо синів, 
Одна ТІЛЬКИ хмарка, 
Малз невеличка. 
Одна собі плавле; 
Не вспівш десятка 
Уряд налічити — 
Вже хмарки немає... 
Була в мене думка. 
Як хмарка по небу. 
Снувалась, гулялась... 
Чи чого шукала 
Чи так для утіхи 
Снувалась, гулялась?.. 
Не знаю. Забув! 
II вже немає... 



Зогк 



^ийду НІЧЧЮ на могилу,— 
Гроби бовваніють. 



Погляжу я в ясне небо, 
Там зорі зоріють; 

Рівним рухом, живим духом, 
ВІЧНОЮ красою, 
Без упину 1 без ліку 
Плинуть наді мною. 

Плинуть зорі в ладнім хорі 
Вічними шляхами... 
Не нам, не нам, дітям праху. 
Любуваться вами! 

Нас неволя, наша доля, 
На СВІТ породила, 
Подражнила свободою. 
Та й не вдовольнила... 

Світять зорі, як світили 

І будуть СВІТИТИ... 

А ми, на їх надивившись. 
Ляжем в землю тліти... 



Жугбп евгсйськл. 

з Байрона 

Ой, плачте так, як плакали діди 
Над вавилонськими ріками— 

Розорен храм, родини в нас нема. 
Чужі знущаються над нами! 

Ой, плачте, люди! От 11 тріски... 

Розбилася святая арфа Юди!.. 

У ТІ землі, де Бог наш панував, 

У ТІ землі панує ворог лютий! 

Куди тепер Ізраєль помандрує? 

Чи ще сіонську ПІСНЮ він почує? 

Чи ще музика Юди задзвенить? 

Чи ще вона нам серце звеселить? 

Нещасний люде! сирота народе! 

Куди біжить ВІН? Де він оддихає? 

Ма припутень гніздо, лисиця — «скоту*, 
І Родину — чоловік, — ВІН І труни не маєі 





Лпрросій Лумьлпович Пі^тліиський ' 

1814—1870 



(Псевдокіи^АвмросШ Могила). Син священика. Родився в Гадяцькому повіті (в 
Полтавщині) у 1814 році. Учився в харьхівському університеті; професорував у харь* 
ківсьхому та киівсьхому університетах. Умер у Ялті в 1870 р. На українську літера- 
турну ниву Метлінський виступив в 183 9 році, видавши збірник поезій під назвись- 
ком: «Думки і пісні та ще де-що Амвросія Могили* (у Харькові, 1839); инші свої пое- 
зії вій друкував у .Молодикові Бецького (1843) та .Южном Русском Сборникі", шо 
видав сам у 1848 році. Поезії Метлінсьхого здебільшого лірічні. Теми для своіх поезій 
вія брав здебільшого з історичного життя України; од їх віє тихим сумом та роман- 
тичним жалем за тим, шо минуло. Опріч самостійної творчости, Метлінський чимало 
перекладав з славьянських поетів (Вітвицького, Коляра, Одинця, Челяковського І инших) 
і лишив солідну працю з української етнографії — «Народний южнорусскія пісни" (Київ, 
1854). Де-які поезії Метдінеького чешсьхий поет Челяковський переклав на чешську 
мову. 



Сиріткл 



І 



з неба на— світ гульк свята неділя,- 
I зрадувавсц повеселішав світ, 
І вийшло сонечко, мов на весілля, 
Із саду божого иов милий квіт. 
Чіссь мале край церкви плаче тихо... 
Чи то воно вже знав лихо? 

Старе, мале до церкви, знай, пильнув. 



Бо ДЗВІН гуде, теленька: бов та бов! 
Вже дяк співа, весь околоток чуг, 
З кадила дим у небо вже пішов... 
Одним одна на*улиці дитина, 

Пошарпана на ій свитина. 

Посипали ІЗ церкви чоловіки, 
Тьма хлопців, баб, жінок, дідів, дівчат; 
Посунулись старці, сліпці, каліки; 
Зійшлись сусід з сусідом, З братом брат 



123 



Українська Муза 



124 



Дитину ту НІХТО не закликав, 
Ніхто 11 не привітав. 

Ось сонечко вже ПІДНЯЛОСЬ, палав. 
Пан вигнав мух, І, зачинившись, спить. 
Хто лущить сімья, в кремнях, в паці грав, 
Хто так собі під хатою сидить. 
Сирітка, знай, по-під тином блукав... 
Хіба хатиноньки немає? 

В піску на сонці дітвора іграв, 

В біленьких сорочках... прийшло й воио: 

Його ніхто не знав, не займав; 

Само між ними, все одним одно... 

Тим сонц* СВІТИТЬ, травка зеленів, 

Хто згарбать щастя-долю вмів. 

Он, біля церкви, впьять, бачу, дитина... 
Кругом НІКОГО... христиться, бреде 
Шляхом, куди з покійним домовина 
Та ПІП з кадилом инколи Іде. 
Прийшло туди І СІЛО на могилу!.. 
Багато їх там зеленіло. 

В вечерню дзвони вже людей скликали, 
По-за селом гуло вже: бов та бов! 
Над гробовищем ластівки літали, 
Вітрець вечірній з поля йшов. 
Воно к землі, мов к рідній, прилягало, 
З могилою мов розмовляло. 

Радесенька дитина уставала, 
Мов рідних, батька, матінку знайшла; 
На сонечко вечірнє поглядала, 
Мов рідная там хатонька була; 
З очиць СЛІЗКИ упали, як роса 

На травку... може в небеса!.. 



Догогп. 

З ВІтвяцького. 

уЦальше в світ — шукать науки! 
Годі МЛІТЬ, зложивши руки! 



Чужий розум нам підмога: 
В світ-дорогу, в світ-дорогу! 
Де вікув світ на кризі. 
Де земля в зелені рияі. 
Де без хмар все сонце палить, 
Де щоденно дощ та хмарить — 
На моря, на гори з сталі, 
На світ, на світ — ^далі, далі! 
З гір на гори, вище» вище, 
Де закутав їх сніг білий, 
І до сонця ближче, ближче!.. 
Як орел крилатий смілий, 
Там на вітрі в хмарах стану. 
Там ясні зірки достану... 
І рукою, і ногою 
В хмару вдарю, дощик проллю 
Над землею, над пашнею... 
І без лиха, І без страху 
Полину я по ТІМ шляху. 
Срібло з місяця візьму я, 
з сонця золото зніму я. 



Б Л Н Д у Г Л. 



К: 



ому співати цю співанку. 
Як не тобі, рідокоханку? 



Та чи то ж ви, братця, коли-небудь чули 
Старого, сідого козака— співаку? 
Його спомьянімо, зробім йому дяку. 
Бо якії чули, й ті його забулиі 

Чи то про гетьмана, чи про гайдамаку 
Дідусь заспівав, в бандуру заграв, — 
Голосить бандура, стогне, оживав: 
Жаль візьме дитину, жаль візьме бурлакуі 

Гомонить народом, вітром пісня вив, 
І ллється сльозами, І вороном кряче, 
Мов та дівчинонька, жалібненько плаче.«. 

В людей сльози ллються, сердце важко 

нив... 



125 



Метлінський 



12в 



Та де ж ти дівався, старенький співаче? 
Ой, заспівай нам про життя коааче! 



Ь У Р Я. 

ТЗуря вив, завиває, 

І сосновий бір тріщить, 
в хмарах блискавка папав 
Грім за громом грюкотить; 
То» як угіль, НІЧ счорніЄр 
То, як кров, зачервоніє. 
Дніпр клекоче, стогне, плаче, 
Гриву сивую трясе; 
Він реве й на камінь скаче, 
Камінь рве, гризе, несе... 
Грім що гримне, в беріг гряне- 
3 пущі полумья прогляне. 
Запалало І стемніло. 
Застогнало в небесах; 
Дощ линув... Загомоніло 
На горах, полях, в лісах, 
І з дощами та з громами 
Дніпр реве між берегами. 



Иозлчі попинки. 

іі^е недавно козак гомонів, 
Його кінь тупотів; 
Він на ляха, татар налітав, 

Смерть і спис напускав — 
Там по степу тихо 
Туман розлягається, 
А місяць з-за хмари 
Погляне й ховається. 
Степ-земля рідну й нерідну 

Кров допиває; 
Стогне між трупом щось, стогне. 

Мов розмовляє... 
То старий козак із сином 
Віку доживає! 



То порубаний з посіченим 
Отак розмовляє: 
Батьку, батьку, в грудях душно, в 

серці пече, 
В горлі висихає!.. 
Кров край мене, синку, кров із мене 

тече, 
Водиці немає!.. 
Батьку, батьку, сумно в степу... хто 

оплаче, 
Хто нас поховає?.. 
Чуєш, синку — чорний ворон вьеться, 

кряче. 
Поминки справляє!.. 
Батьку, боязко, морозом подирає, 

Тяжко... тіло стигне... 
Ворог теплий... труп і кров... умийся, 

вкрийся: 
Хай не даром гине... 
Отак розмовляло, 
Хрипіло, стогнало, 
А далі замовкло, 
Та кровью дзюрчало. 

Де недавно козак гомонів. 

Його кінь тупотів, — 
Ворон крякав, спускався, літав 

І на трупи сідав, 
Чуєш, як і вітер 

Засвистав, загомонів... 
Плаче, оплакує 

Козаків, своїх братів! 
По степах, по байраках, 

У пісках кістки ховає; 
Пісню поминальную, 

Пісню довгую співає... 



С Т Л Г ^ Ц Ь. 

тЗітрець передзімній, вохкий, холод- 
ненький 

в діброві засохшим листом шеле- 
стить. 



127 



Українська Муза 



128 



З торбинкою старець йде сивий, ста- 
ренький; 

Лист жовтий, червоний шумить, 
хрупотить. 
«Колись то (він шепче)| ва ватька І неньки, 

Вовили в цю пору, складали стіжки... 
Була ТОДІ хата, садки зелененькі, 

Сінце і скотинка, город і бджілки. 
Умерли: пропала худоба, хатина, 

І по миру старцем пустили мене! 
Схиляю головку, як тая билина. 

Усяк, як чужогої од себе жене. 
Тиняюсь по селах, ночую край тину,— 

Чужіі і села, І хати, і тині 



Хіба може вітер в лихую годину 

В степу поховає: не бовкне І дзвін!.. 
В село причвалаю в неділеньку вранці, — 
Одну МІНІ радість ще Хосподь зберіп 
Дом Божий — дом рідний для Божого 

старцяі 
Задзвонять до церкви, то я й на поріг!..* 
Вітрець передзімній, вохкяй, холод- 

иенький 
в діброві пожовклим лістом ше« 



Дзвонили до церкви; йшов старець шви- 
денько; 
Втомився, схилився, й навіки зомлів. 




ноаі їм ДАНИН 
Киїпфиі і иуаїчяого шгазшш ,Л. ІДЗІКО^СЬКОГО* 
Кнів Хрещатик 29. 



Н. А. Артеновеькнй: 

иЬ ■• штщщш Укржім. емм П. Чубинсміога 

шшш бармтои а жорои, цім 50 ж. 

ям 4-ж гмосаого жсі^у, цій 90 к. 

«и 1 гааосшіпромяои форюпіаяА, іі.40к. 

Дня фортооїаяа т X руш» ц. 40 к. 

І. Л. Кропнвнжцькнй: 

і,Оі у сацг м вмшешиі сояомйко 



Саоп І иеяояія II. іі Кропммнцмсого, уяо* 
шшш шат саіцг > проаояом фортопіма С. В. За* 
резкЛт, ціїшаОЕ.; дшіодмогофортопіаіиі м 2рхки. 

ЦІМ «О ш. 

Дя т« ірадмі, МІ дмаї Дуят І» комдіі 
»Вій* М. Л. Кропямяіімюго, аршш. С. В. За- 
реяіт, ЦІМ 40 в. 

Дм одиого голосу і промдом фортопіага 
уаожмм А. /. ЧйршоФйщ ц. 40 к. 

Дм скрноші а лромяои фортопіяяя уяожиля 
Л. І. ЧлртоФш. ц. 50 X. 

Дм фортооіям в 2 рум уяожям А. І. Увр- 
імв, ц. 50 X. 

К. Стеценка: 

■кяі І саім м-ям свіїу в провояои форто- 



II 1. Могняв. Б. Грівчелкв, Чоловічий хор, 
ц.вО в. 

II 2. Вурявчхя. Б. Грівчмкв. ЧоловичмВ хор. 
ц. 45 в. 

II а. Вночі м иогяя*/ Саом Б. Гріячоивв. Тріо 
про 2 твяорв I бм. ц. 45 в. 

II 4. Рости» ввітої ПІСЛЯ яівчвт. Слові Є. Ко- 
ротевичв. Про жІвочвВ хор, о. ао в. 

II 5. Но сиІЯм тв, чоряобрввв. Слово О. Ко- 
ввмвм. Про тоиорв, ц. 40 в. 

II 0. ПввввЯ, иявмВ, яобояовьвої З «Тополі* 
Шевчеввв. Про еоормв, ц. вО в. 

II 7. Крячо воров. Спів вобвврв. Сдом Коро- 
темчв. Про барвтоив, ц. 60 в 

II 8. Ой чого^ яівчивовміо, ввсуиувмв? Слово 
Міхневвчв. Про теяорв. ц. 20 в. 

% 9. І тихм хвтввочвв. Думвв. Слом В. Грій- 
чеивв. Про бврвтонв, ц. 50 в. 

М іа Проиотой. Про чоловічий хор, о. 35 в* 

Де II. «Ще м вмерла УвраІиаІ* Про чоловічий 
хор, ц. 35 в. 

II 12. «Луав*, абірвив пісеиь мя сімві І шмлві 
ц. 75 в. 

X 13. Рмо врмці вовобравці. Про чолояічвй 
хор І баритом соло. 

II 14. Вьстмл стежха. Пісия. Про баритона або 
тевора. 



N 15* НІчмьхОу вічво. Про иішаивй хор. 
М 16. Черммл вмввовмса. Про всівочвй хор 
або дует. 

ЛІ 17. Вечірм пісвв. (Тмесевький вечір м вемя» 
спаям). Про теворв або сопраиа. 

М 18і ЗелевиВ гай, юмве поле. Про иішамй хор. 

М 10. Пісві мої, ах вгрм рмісяих пташов. Про 
барвтовв. 

Заренба В: 

Муавм яо Кобааря Тараса Шевчмва: 

М 1. Вітре Суйивй, вітре буВивВ (Сопр.). о. 40 в. 

М 1 Ой умер старвй батьхо (М. совр.Х и. ЗО в. 

Ц 3. Мввають МІ» мвнаоть вочі. Дуим (Ба- 
ритои-бм), ц. 00 в. 

14 4. До сестра. Думав ГСопр.), ц. ЗО в. 

М 5. Не журюсв я. Думм (Бар.Х и. вО в. 

14 б. Не толово висовую. Думм (Вар.Х о* 45 вГ 

М 7. Черм гору піяу* Пісия Степ а Намра 
СтояояІ» II. ЗО в. 

ЛІ В. Зора в місмем вм яоявво» пострічмаса. 
Пісва Стам а Намра Стояоігі (Совр.), 
ц. 60 к. 

Де 0. Ой оям я, ояяа, яв бмваовма в полі 

Думм (Сопр.Х ц. 45 в. 
Ле 10. За яумо»яума роєм валітае. Думав» и. 60 в. 
Л 11» Чого міві тяжво. Думм (Бар.), ц. 45 в. 
Х 12. Тече вом в свае моро. Думав» ц. 45 в. 
14 13. Завувам аоаулевьва. Пісва (Бар.)» ц. ЗО в. 

•>| 14. На умці вевесмої в мті батьм ме. 
Пісая, ц. ЗО в, 

М 15. Кашо міві чорві брова, ц. 50 в. 

14 16. У перетиву холам по горім, о. ЗО в. 

Н 17. Кмваа. Бмаяа. (Чого та хояаш ва мо- 
ему?) ц. 60 а» 

М «о ^иба МІВІ чермава» ц. ЗО в. 
И 19. На горояі воло^брояу, о. ЗО в. 
М 20. Тра яв яв» тра ла ла, м бамрі була» 
о. ЗО в. 

Де 21. Утоптмв стежечву черев яр, ц. ЗО в. 

М 22. Думи моі, яумиї Вя мої милі» ц. 45 в. 

ДІ 23. Ой ЛЮЛІ, люлі, мол латано» а. ЗО в. 

14 24. Нм Двівровою саго», ц. 45 в, 

Н 25. І тут, І всюяи—свріаь погмо, а. ЗО в. 

14 26. Явба МІВІ, мамо, вачисто, в. 60 а. 

М 27. Не жевисв м багатій, бо вижене а хати» 
ц. 45 в. 

14 28. Сонце мходить, гора чорніють. Думав» 
ц. 60 в. 

ДІ 29. І багата а, 1 вромвм>. Думм, ц. 45 к 

14 ЗО. Заповіт. Яв умру, то похомйте, ц. ЗО в* 

14 ЗІ. Заповіт. Два міаіаиого хору» ц. 40 в. 



ПРОДОЛЖАЕТСЯ ПОДПИСКА НА 1908 ГОД 

на ежедневную газету 

еженедільно ядлюетрированния придоженія. 

— условія подписки: — 

Подшіеиаа маті в достамоі шмш ширшшашой на 1 год— 11 р., вя 11 и.— -10 р. 40 ж., яа 10 
Н.-9 р. 50 к.. на О м.~8 р. вО к.» на 8 м.^Тр.ТО к., на 7 м.— 6 р. Мк.,наб м.— в р.. на 5 м.— 
5 р. ЗО к., на 4 м.— 4 р. ЗО к.« на З м.— З р. ЗО к., на 2 N.—2 р. ЗО к., на 1 м.— 1 р. 20 к. Раз- 
срочіса для годових подішсчнвов в два срока: 1-й взног- б р. иріі подпнскік. 2-й ванос— 5 р. 
к Ьму іюня, ііли в трв срока: Ьй взнос— 4 р. при подписігЬ, 2-й взвос— 4 р. 1 апр%л«, 3-й 
ВЗНО.С— З р. 1 августа. 

За гравіїц}' доплачивается по 1 руб. в мііс. Подписка принвмается на шмшие м-Ьсяци, 
считая йх с 1-го числа до конца ігЬсяца, кром^ подпискп за гравицу, куда можно подпнси- 
ваться ва какой угодно срок. 

Дді свдьсімх учвтмії я е«ііммгФ духміиетм (ири непосродственпом оОращенін в гдавную 
контору): 1 м.— 8$ к.. 2 м.— 1 р. 70 к., З м.— 2 р.66 к.,4 м.— З р. 50 к.. 5 м.— 4 р. 35 Я., О м.^ 
5 р., 7 и.— 6 р. 70 К^ 8 м.— О р.45 к.» 9 м.— 7 р. 10 к., 10 м.-~7 р. 80, 11 м.— 8 р. 40 ■ 12 м. -8 р. 

Без доотавкя в Кіевік— 1 рубль в нісяц. 
Для гг. учзщихоя в висш. уче(1иих заведеиіях (в Кіеві) в ніо. 85 коя. 

За перем-Ьну адреса городсхої'о яли яногородняго на иногородній уилачиваатся 40 я. При пе- 
рем'ЬнІї адреса неоСходяїсо сообщать прежній и новий адреси. 

ПЛАТА ЗА ОБЬЯВІІЕИМ: вяервдм теяета: в первий раз по 60 к.со строки, а посМдующІе по ЗОк. 
Поаядя тмотя: первий раз по ЗО к. со строки, а поолідующіе по 15 к. с печатной строки. Я 
яіяіоотрнроя. врядеммія по 80 ■. отроня яятятя. Об^аялівії «яі(, вщунціх ніетя я«я аяивтіВ, печатаются 
позади текста с платою за каждий раз по 16 к. за обьлвлевіе из дяух етрея я аа важдуїв яе^ 

елідуїияуїв отроку яя 10 іоя. 

Рфдлкція и магми котяора номшііаешіея по Владнмірекай у.і. # д. .V 46, вблизи городского театра. 
Глатшя контора открита от 10 ч. утра до 8 ч. вечора, а по воскреси, н праадиичн. дням от 
12 до З ч. дня. Редакція для личвмх оОьясвевіА открмта от 1 до З час, кром'Ь воскреси, и 

праздничвих дней. 

Телефон редакцій •¥ 827. Телефон контори Ле 1376. 



ПРОДОЛЖАЕТСЯ ПОДПИСКА НА ГАЗЕТУ 



99 



^іевокія €^тоти' 



До вояця годя с 1 апрЬля по 31 декабря с яллюстрировав. приложеніем «Яіовояяя Яснря* 7 р.25к.* 
бея илліютрироваинаго приложенія 6 р. 60 к.: Довуояяотоа рааорочяя ааятожя на газету с придо* 
ясеніем в два ерока: при подписки 4 р. 25 к.. к августу З р., в тря срока: прн подписгЬ 2 р. 
25 к.. к 1-му іювя 2 р., к 1 августа З р.; на газету без приложенія в два срока: прн подписки 
З р. 50 к., к 1 августа З р., в тря срока: прн подпяск^ 2 р., к 1 іюия 2 р., к 1 августа 2 р. 50 к. 

Подписная ц-кна на газету „Кіевскія Вісти''. 

На 13 м*с.— 8 р., 11 м.— 7 р. 50 к., 10 м.— 7 р., 9 м.— в р 50 к., 8 м.— б р., 7 м.— 5 р. 25 к., 

в м.— 4 р. 50 к., 5 м.— 4 р., 4 м— З р. 40 к., З м.— 2 р. 55 к., 2 м.— 1 р. 70 к., 1 м.^85 к. 
Подписная ці^на па газету «Иіоясвів Віотя" о нааіоетр. яряаомоя. яНіоясяяа Яояря*: ва 13 м.— 
9 р., 11 м.— 8 р. 50 к., 10 м.— 8 р.. 9 м.— 7 р. 25 к., 8 м.— б р. 50 к., 7 м.— 5 р. 75 к.. 6 м.— 
5 р., 5 м.— 4 р. 5^> к., 4 м.— З р. 80 к., З м.->2 р. 85 к., 2 м.— 1 р. 90 к, 1 м.^ 95 к. Заграявцу 

доплачивается по 80 коп. в мііеяц. 



гмтма ■ свлммгв Аухввмстм (при пепосредствонном обращеніи в главную кон- 
тору) аа газету віґЬсгЬ с журналом «Кіевская Искра" на 1 і/.— 75 к., 2 м.— І р. 50 к., 

З м.— 2 р., в М.-4 рубля. 

Для гг. студентов (в Кіеві) на 1 ■%€.— 75 и. 

Иодпнска оріїяимаотся только с 1 числа каждаго м-Ьсяца и не дал-Ье. как до ковца года. 
За иереігЬну адреса 40 коп. При перем%ігЬ адреса необходнмо сообщить прежвій и новий 
адрес. 

Отдідьиив (киї по 5 ноніен. 

ОТКРЬІТА ДОДПИСКА НА 1908 ГОД 
иа иілюетрироваиимК нвучно-популярниі журнал 

„^етрономичвеков Обозріьиів" 

аі ГОД ИЗ ДАНІЯ) 

еодешашій статьи по всїм отдіКдам аетрономіи, написанния вполнік доетумю. Особое внниа< 
Ів оудет у. " 



ніе оудет уділено нєівмвін как автраяенім, так и свяааяних с нею наук: фвамін, хшшім, ніт§4ро- 
мгін ■ фвмвв ммаоге жара. Предвааваченіий для шнрокаго круга лиц, он будет ааключать 
вее, что может бить воаФане н ннтерасне для всякаго, а в особенвости лмбвтаяан аетрононіа. К 
напечатанію ориготовлен ряд статей: 1) Аетровеніа ■ фетеграфіа. 2) Каа еанону яраготоаать та- 
аеааен. 3) В аанеаюе аа вараніетять аеаіасу аан«м? 4) Инатруаціа а набажданію ееанечяаго аатнаніа. 
5) БнОлівтаяа жабатааа аатроаоніа, б) Фотеграфіа яра ауяиен світі и много других; серія истори- 
чесижх очерков по аетрономіи: 1) Паяяруе Рняда а аатренсміа у агяятжц 2) Астраяоніа у аидусоа, 
3) А ет равйніа У аатайцаа и лр., статьи о преподаваніи аеенеграфіа в средней шкохЬ. наконец 
статьи по фнзнкі^, метеорологія и фиангЬ земного шара: 1) Цаітяая фатогряфіа. 2) На міра таяи- 
атяаяяяге (новий пріїложенія алектричества). 3) Ваіаяіа дуяи ва яегеду. 4) Занаатрасаяіа а ееіене- 
гряфм. н общаго характера: Иауая я еа аяачаяіа н т. п. В каждом номері сообщается на 2 м-Ь- 
сяца вперед є яредотеажах яабееяих ааааяіах, как-то: покритія зв^д луной, аатмонія. падающія 
звіадьі, наблюденіе планет; кромік того пряводятся отчатн • трудах «ебатеаай аетрояоміа н ука- 

зиваются яааии рябот даа нях. 

Журная виходить 6 --8 раз в год, номерами в 2—3 печатних листа каждий с рисуй 
нами м чертежами. Ц'Ьна с пересилко^ и доставкой 8 рубля в гол; лопускается разсрочка 
2 рубля при подпискі и 1 рубль к 1 марта. 

Подписка и прієм обьявлеяій в редакцій журвала: г. Ияаемаа, (Харс. губ.) Гааааваяоаоааа. 3. 

Редактор-Ивдатель і/. С. Пелипенко. 



ОТКРЬІТА ПОДПИСКА НА 1908 ГОД 
на лнтературную н повятнчеекую гавоту 



ГАЗЕТА ВиХОДИТ ЕНСЕДНЕВНО 

— кроМ'Ь дней посл'Ьпраадничнмх. 



Врегрямва газети: Р>'ководящія статьи. Телеграмми.— Правитедьственния распоряженія.-«Хро* 
нива.— Внттр. обозр.(Приамурье, Сабирь, Бвроп. Россія).— Среди газет и журналов.-*Корреспон- 
деяЩн.— Ияострацния изв'Ьстія.— Фельетон: беллетрнетическій, художественвий, научний; кри- 
тика н біібліографія.— Судебная хроника.-См'ісь.^Обгявдеиія. 



аіва: за год с доставкой и перес. О р., б м^с. -5 р., 1 мікс— 1 р. В розничооЛ прода- 
Ж'Ь огдіїльний номер Б коїгЬек. 

Искшева цртішается § жапморл редакнін. • і. Вллютшщелскл, по ТоріоаоЯ улип» д. .¥ Зд. 

Родажтор-Іздатель Г. И. Клитноглу. 



ОТКРЬІТА ПОДПИСКА НА 1908 ГОД 
— НА — 



^ „Б А уі Н 



П-І гад 
мданія. 



ПервиА в Россіи общедоступвий муаикальииО вародво-О'ЬвческІй журвал с вотами її 
лвтервтурвим отд-Клом. иадвется при еотрудаичествИ д>*ховваго ко»шо8итора И. N. ИмваааВ- 
свата, мзві^тваго музикадьваго дівтела в педагсга А. И. Каивма, свободваго художвика 
А. Ораава, Диревтора Мосвовских регевтсхвх классов Б. Раама и мвогих друг« муаьїкальвих 
д'ЬятбЛбйі. 

Ціиь: швровое развнтіе в распростравевіе музивії и пі^вія в вароді, осв^щевіе вужд, 
защвта ■втересов и обмаввевіе всЬх тружевяков ва вародво-и^вчесхой яяв^ 

В вотвом отдИлі будут поміщаться: духоввие ж евітсвів хорьі, тріо, дуати її соло для 
ігЬвія, а такжа. руссхія в ряротматл п^вв. 

В портфелі редахціи уже вм^ются духоввия її світскія провзведевія слідующях хом- 
поавторов: Компавейскаго, Пащевво, Ащіева, Гильдіїва, Васвльева. Степавова» Лжввеваго в 
др. а тахже будут печататься еочиванія Гливкп, веаабвеввой памятв хотораго посввіцев 
•Баш* в Варлаамова, вромі того готовятея в печати раяліічвия руоевія, ушрлммешкім, духо- 
борчесвія н др. ігЬсвв. 

Падававм аіва ва год є вотаив 1 вуб. (без вот 2 руб.), ва полгода с вотамв 1 рубль 76 в.. 

(оію вот 1 рубль 2$ хоіі%ев). 

Адрес редашціш: %, ТшмбОФ. 

РедаЕтор-Иадатедь Л. й. Богдашев. 



ОТКРЬІТА ПОДПИСКА НА 1908 ГОД 
на еженіеячнуй журнал яскуеетв н дятературй 

Угодмаданія Тс *^ІЛ С р|Т У год нзданіи 

Вступав в автиі год в;иавія, »ВІ№и* остаются віЬрвьімв своей програмігЬ в будут лада- 
ваться прв прежвем состави сотрудвиков. «Вііси* за недорогую подпясвую ц^ву (пать рублей 
в год за 12 квнг) дав» худашаетаевваа мадавіе, печатаемое ва лучшей бумаг^ верже, прв чеи 
в хаждом М пом%іцах>тоя художествевво виполвеввия червня в врасочвня воспровзведевіа 
вартвв к рвсувков руссввх в ввостраняих художвивов. В журвалі печатаются: роиавьі, пов%- 
ств, раасвааи, стяхотворевія, біографів пясателей я художвивов, статья по общвм вопросам 
в богатая бябліографія, оцЬвнвающая веЬ видающіяся вовия хвигв, вотория появляі»тся ва 
яаихах: русском, польсвом,.фравіогасвом, гЬмецхом, итальянсхом, авглійсвом, ворвежсвом в 
др. Во вс^х главвнх городах Ввропи у «ВЬсов" єсть собствеввие ворресповдевти. 

В 1908 году в «ВІсах*, между прочнм, будет вапечатаво: .Огвеввьій Авгел*. исторл- 
чесвіВ ромав Валерія Брюсова, часть 2-я, глави XI— XVI. (Новие подпвсчиви чаеть І атого 
рошяа, глави І— X зіогут получвть безплатно).— Невадаввие отривкв (авторизоваввий пе- 
ревод с авглійсвой рухописв) вз рТюремвих Записов*,Освара Уайльда.— «Свзоврилий голубь*. 
пов'Ьеть на совремеввой ашавв Авдрея Вішаго.— .0 Лермовтов'Ь*, хрвтвческое изслі&довавіе 
Д. Мереаисовскаго.— •Схазвв* Алевсаядра Блока.— «Куравтн Любви*, дврвческая повна М. 
Куамняа.— Новие рааовази 9. Сологуба, а Ауслендера, а Гвппіуо в др.'-Новие ствхв К. 
Вальмовта, Валерія Врв>сова. Вяч. Иванова в др.— Новие рвсувхв К. (Зонова, С. Судойкнва, 
Н. Мвліоти. Карла Вальаера, Н. веофнлактова и др. 

ІІодпвсвая ігЬва ва год (12 квнг) вать рублей с пересилной по всей Россін; ва полго- 
да— гра рубля. Допуекается разсрочка. Годовие подццсчнкн, внесшіе сполна подпвсниядевьгв 
до вихода № 1 получат пренію: наданій в— ва «Скорпіон*, по нх вибору, на санска, которий 
будет првложов в М 1, ва сумму до З рублей. Всг подпвсчнкн *»Віксов* прн новулка вннг» 
надавних к— вом «Скорпіоа* (болае 50 наданій), подьзуются свндкой от 15*/« до 50*/«.: 

Адрес главвой вовтори: Москва, Театральвая плопи Д. Метрополь, кв. 23, хввгонада- 
теаьство «Скорпіов*. Отд-клевіе: С-Нетербург, Садовая, 18, квнжний евлад .Комвссіовер*. 

Редактор-издатель С. Л. Поляжош. 



Украінвькі газети Й журнали. 



ПриЛматиея »ередпмчпа на 1908 рік: 



7 >\ 2) А" 



(З рік видання). Політична, оісономична 
і літературна україцська гааета, вихо- 
дить щодня, крім понеділкІВі як зви- 
^^ ц ш щ ^^^ Ш Ш чайні великі политнчні газети. Власні* 

^ ^ _ ^ ^Ш ^ ^Ш^^ ^Ш Ж кореспонденти в столицях і по исіх зиач- 

^ ^ І^ иіших місцях України. 

В Деряавиі Дуиі і Дершавиі Раді кормаоидеит ВЛАСНИЙ. 

Коштув РАДА з приставкою 1 пересилкою в Росії на рік— 6 карб., на півроку— 9 карб. 25 коп. 
на З міс— 1 карб. 78 коп., на 1 міс— 66 коп. За гряницю: на рік— II карб., на, півроку— 6 кар 

БО коп.. на З міс— 2 карб. 75 коп., на 1 міс— 1 карб. Ціна окремого Ні 4 цоя. 
Передплатники, які ааплатять гроші зразу за' цілий рік. одержать «Кобзаря** і стінний оиривиий 

календарь на рік 1908 БЕЗПДАТИО. 

Адреса рвдакціі і іоаоєноі контори: Хпв, Веша Піхваліва ух, Д» в, бііі ЗажоАхВо|^т. 
Редактор М, Пй9мошеь9шй. Видавець $. Чташтшйь 

іі/Іішср2шурхо-*3{2уко6ип {ісшхпк ^^^^^^^^^ 

шевського, М. Коцюбинського, М. Лозинського, 1. франка й ин. П ередплата на рік.— В руб., для 

незаможних 7 руб., можна ^ в розстрочку. КИЇВ. Прдріна йО. 

Видавець И. Груимвеькяй. Редактор Ф. КраоицьвнІ. 

„СВІТОВА ЗІРНИР" "Тш'їїГїїіїГ^ 

Шив з додатком для дітей на рік— З карб., на піш року— 1 карб. 50 к., окреме Мисло 7 кой» Мги- 

дів— ЛодідьсьшіІ. 

Редактор-видавець І. 



0«нв ^^1^^ «^нн^ ^■^аа Тижнева газета для робочих І працшииків. 
ш Мш С з Ьі4 С Л Ближчу участь беруть: А. Бмч, С. Пзтдіора, 

^ ^ ■■' ^''^ 1 іУ ^і^ д Пісчіиіій І М. Порш. ЦІив: ва рік— І кзрб., 

иа МІСЯЦЬ— 80 к. Окремий номер 5 коп. 8а грвияців: 4 карб., на 1 місяць «40 коп. НМВі вододи- 

■ирсьиа 76. 
Редактор С. Ватдмра. Видавець 0. ИОРОАЬОВА. 



..РІІШКРАІ" 



українська що-тижнева часопись, з до* 
датком що • місяшним дитячої ' часописі 
«Молода Уіраіиа*, Ціна з додатком 4 карб, 
ка рік, 2 карб, иа півроку і 1 карб, на 



три місяці. ВВІВ, Иаріімміо-Влаговіщзйеиіа 97. Редзкторка-вндавниця 0. Косач. (Одйяа ІЬідяа). 

..УКРАЇНСЬКЕ БДЖІЛЬНИЦЬТВО" 

(2 рік видання) виходить 8 разів на рік книжками до 17і аркуші з малюнками. Ціна 1 карб. 
Потврбург» Конная 5. Редактор-видавець £. Архнпеико. 

ДШ ЖШ Л^^^ Ц0ДСВЕ1 ГКРІХВСЬВІ ГХ8ВТ1. 

І •II II Передплата в Росії на рік->і8 марО., яа V» Р-~ 

А Хіт \У 9 карб. Австрія, ЛЬВІВ, (Іеяі^егі), уд. ВатврЬі 24. 



ГРПМАП(^КІСИІі ГП ППР^^ радиісальиа політич. часописц виходить «вічі на 



тиждень. Ціна в Росії ♦ руб. ЛЬВІВ, уд. Ліидого 7. 



^шски НАУКОВОГО товАРИС- т^.:::^п:^;,:,^^Гв.,оіт^^х::^і.г^ 

ТЙІ ШРНІ ІІІРКЧРНИІ^' шввоьного, XV рік видання. Передплата вь Росії 6 руб. на 

іил тии шш іиіІІЛ рі,^ поодинокі книжки і руб. 50 к. Посилать: Львів (Ьет- 

Ьегд) Австрія, Чарнецького 26, наук. тов. їй. Шевченка. (Зеу^епко— СваеІІясЬаГі бет. \/івввпвсІіа/«вп 

або через контору «ЛІт.-Науков. Вістника*, Київ, Прорізна 20. 



„АРТИСТИЧНИЙ вістниг сГ5ТУшг;гірГ«і:гі2;-''°""'*''' 

Р\Т Г^ ТТ А ІЛ" шоденна газета (крім неділь і свят), коштує в Росії 16 руб. 
Ч7 Ч^ і/Х £\ XX ЛЬВІВ, пл. Домбровського 1. 

ГАЙЇЇДІІАІМІ" п^^-»™""*. «он 
пі Д а Д А Ш А А и ту« в росіі 4 



економична І літературна тижнева часопись. Кош- 
руб. ЛЬВІВ, ул. Куркова 5. 



ТТ О "О Т XX Л\ Р^*^ Ілюстрована тижнева дитяча часопись. Ціна в Росії 



З руб. ЛЬВІВ, Сикстуська 47. 



ВГ^ 7Т О*' ■"водить щстижня. Ціна в Росії 1 руб. 60 коп. ЛЬВІВ, ул. Бер- 
Ч^ Л 7х надинська 28. 



С Д Т Т^' Ілюстрована часопись для українських родин. Виходить двічі на місиць. 
„ -^^ ^ ^ Ціна вь Росії 5 руб. ЛЬВІВ. 

„ЕКОНОМИСТ" ^ТГй'Г"оте""' -"-'-««•«'"•- Р-" 2 ру«. 

ІІВІ^ V А Ш£к** гумориетнчио-еатиричиа часопись, виходить двічі на місяць. Ціна 
999 2&2ГЛ!&«&ІсВлі7 » Росіі 4 руб. ЛЬВІВ, уд. Акадеиичиа В. 

НАРОЛНб ОЛОВО" }^'^^'^^^!:^'^р^^^^^.^^^олнгьтрнчі иа тиждень. Ціна 



ЛЬВІВ, Академична 8. 



О^ и Г^ О А*^ що-тижнева просвітио-політична І господарська ілюстрована 
\^ П Х^ О і\ часопись. Ціна З руб. ЛЬВІВ, ул. Скарги 2. 

^^Н А РОЗСВІТІ** літературний місяшник української молодіжі середніх шкіл. 



С Л\І/О.ТТ А ^* літературно-науковнй місяшник амш мододіяі. Ціна 2 карб. ЛЬВІВ 
VМш^^^XпЛ\^V1і\ Вірменська 25. Редактор-видавець М. Вевгжнм. 

^ .V '^-Т 1>Ч М І 1-4' 11 и.^*^ педагогичний журнал. Виходе двічі на місяць: на рік 
99 ^ ^Л^ЛСшІш ^^ Рі\/| ГЗ 4 руб. ЛЬВІВ. Сикстуська 47. 

»С В О Б О Д А.' тижневик. Ціна З руб. ЛЬВІВ, ул. Баторія 24. 



,^П І С Ь ІУІ О з ПРОСВІТИ" Р"н7^ Ю^""* ' ■" .Просвіта-. ЛЬВІВ 



ВядАвннцтво £. ЧБРЕПОВСЬКОГО. Киів, Крутий спуск, № 1. 

Вийшов 8 друку ДРУГИМ виданнаж 

УКРАІИСЬКИЙ ДЕКЛАМАТОР 

.ДОСВІТНІ ОГНІ.'' 

Упоглднурлр Б. ГРІНЧЕНКО 

Друге внд&ная «Досвіїтніх Огнів* вийшли валом вврервбмивв і іиачяо ладільшввкм. До 
І увійшло (Уагато нового матеріяду віршованого й прозового з кращих творів, виданих 
оегаинімн часаміґ. Переклади з видатніших світових пісьменннків: Апухтіна, Байрона» Бе- 
ранже, М. Гартмаиа. Г. Гейне, В. Гете, М. Горького, Т. Гуда, В. Гюго, М. Конопвицькоі. 
В. Короденка, Д. Леопарді. Луйга, А. Негрі, Петофі, К. Рилввва, Гостава, Сирокомлі, Тардье, 
Увйського, Фрейзіґрата, Фурха. ШІллера, Шрайнерта та ин. 

У другому виданні додано НОВИЙ ОДДІ. І ^ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ" орігінальяі й пе- 

Екладні з драм і комедій: Софокла. Шекспіра, Шіллора, Ібсена, Меторлінка, Кропивницького, 
ірпенка-Карого та инших. 

Три медодекламаціі М. Ллсоииа та М. )І«в«цміого на слова Л. Черняхівськоі, О. Рудан- 
ського та В. Грівченка. 

Нові портрети украінських і ч^пкоземних пісьменннків, артистів, композиторів. Нові 
стильні визерунки. 

ЦІМ 1 р. 25 І.; І артістміі мриі м ііюмц і. Шііьгі і р. 75 мі. 



4< 



Українську ВиАав^^ицтво „РАЧОК 

І. слпопеиио. 0. КОРЛЛСИКО І с-кп. 

/. ДРЛҐОМІМОВ я, щСтарі жартіі •імьярсаш'^ 2-е видання 40 коп. 



2. 



^Рай і яостуяГ 8-е 



40 
10 
10 
10 
5 
10 



3. щ ,$а9дрі боги' 4-е 

4. щ ^ШоФОцарсьша сяша" 4-е 

5. , щПрс Ш9ЛЮ міру* 2-е 

вш у щЄ9йі9і9льсма шїра « старі Лнг볥, в- є 

7. щ щЦаретоо Вош/ш шмутрІ шве, Л. Толстого . . .2-е 

8. СТ£Ц£МНО М, ,Щ9 нф^ •морла УкраїиаҐ, слова П. Чубнисьхого, 

народне бпданнл (ноти) 15 « 

В» щ щіірсмфтфй', слова Ол. Ковалеика (ноти) • 45 , 

Ю. аіМевОВА щфліеть дшршйшш і алтомомш*» перекд. 

Ол. Коваленко З » 

І/. МВВВВСШІЙ Ш. ^Польський ірусьний ршшймюц/йішй руж І 

Умраінй*, І частина 35 » 

12, ЛОВАМЕВНО ОМЄНСА ^Горбомонун", казка для дітей і дорослих 
(Переклад віршами казки і^Коньок- 
Горбунок" Єршова). З малюнками, вінь- 
єтками, краєвидами і визирункамя. . . 20 « 

ВИДАННЯ НА КОРИСТІ! ЗАСЛАНЦІВ — УКРАЇНЦІВ ВОЛОГОДЩИНИ. 

Вийшов у Воіогді з друку і продається літературний збірник 

„з її Е в о Л і". 

Зміст його— твори красного пісьменстоа. поезія, оповідання та художна проза на теми сучас- 
мого життя. За невеликим тнятком всі теори нові, арнтна.іьмі, ще ніде не друковані. Збірник мав 
*228 сторінок друку на гарному напорі (формат місячників). У збірник ввійшли твори: Ал- 
^вськоі X.; Бийраченка Гараська; Біленького Я,\ }>удяка Ю.; Грінчепка Бориса; Капельгород- 
ського Пилипа; Кащенка А.; КиОальчпч Надіі; Коваленка Олекси; Коцюбинського М.; Кримського 
А.; Липи Івапа; Луцького Остапа; М. П. (Мирного); Макснменка К.; Онацького Никоиора; Олеся 
О.; Огіввка Івана; Романовоі Одаркн; Ткаченка 3.; Теняяка П.; Українки Лесі; Чернявського М.; 
^Іеркасепка С; Шелестя Петра; Ясинського Г. та инших. 

Ціна 1 карб, (без пересилки). 
Склад видання у Київі: „Украііісі*ка Книгарня", І)езаківська 8. Купувати можно також у Г. І 
Шаркевича, Полтава, Бульвар Котляревського і Одеса, (^фійська, ЗО, Т-во «Просвіта". 



РИДАИНЯ 



ю. слмоп^ика 



ТЕІРНОЬИИ 
ВІНОК 



Ащшдй 
Альїішах 




в 



Під редакцією 
Олекси Коваленка. 

Видання роскішне, на пишному папері, 
в стілі тодегпе, з картинами, малюнками і 
віньєтками. 

Видання оригинальне, стілізоване, дру- 
коване в 7 фарб. 

В Дерновому Вінку* беруть 
участь 

ЛІТ^РАТОГИ: 

В. Алешко, X. Алчевська, П. Богацький, 
Ю. Будяк, К. Василенко, В. Велентій, П. 
Гай, Є. Ганейзер, Г. Григоренко, П. Драга- 

нець, І. Івась, П. Капельгородський, М. Капій, П. Карманський, Н. Кибальчич, О. 
Коваленко, М. Кропивницький, Б. Лазаревський. М. і 3. Левицькі, І. Липа. І. Личко, 
О. Луцький, 1. Огівнко, Н. Онацький, Л. Пахаревський. В. Пачовський, М. Полтавка, 
Н. Романович, М. Славінський. А. Слобожанський, М. Старицький (посмертний вірш), 
В. Стефаник. Г. Супруненко, Г. Сьогобочний, В. Тарноградський, С. Твердохліб, 
Ю. Тищенко, Л. Украінка, В. Цебрівський, Г. Чупринка, М. Шаповалів. 

У Дерновому Вінку" крім ориіинальних творів, уміщені т'рскАади: з 
Л. Андревва, Бальмонта, Гете, Горького,Надсона, Родзевичівни, В. Стражева і Ша- 
лом Аша. 

ХУДОЖНИНИ: 

Бурячок, Сластьон, Гнідаш, Дорошенко, Дубина, Журман, Михайлів, Погрібняк, 
Сиваш, Скасііу Шумейко. 

Майже всі твори і малюнки оригинальні і нові, ні в оригиналах, ні в репро- 
дукціях ніде не використані. 



ІДіна 1 карб. 25 коп.^ в артистичні, оригинальні оправі 2 карб. 



Головний склад в Ниіві в книгарні „Л. Ідзіковського*. Хрещатик, 29. 



ВІДРОДЖЕННЯ 
"УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИ" 

На тернистому шляху розвитку украТнськоТ літератури в царській РосіТ, яка 
всіляко душила волелюбне художнє слово, у час великих соціально-політичних 
потрясінь на початку XX століття на ІНаддніпрянській Україні виникають 
видавництва /"Вік", "Ранок", "Волосожар"/, періодичні видання /газети "Гро- 
мадська думка", "Рада"/, журнали /"Світло", "Українська хата" та ін./, художні 
альманахи, збірники, антології. Здавлювана віками на центральних землях, ук- 
раїнська література на хвилях революційних подій 1905-1907 рр. виявляє 
велику творчу потенцію, в П надрах визрівають нові таланти /Олександр 
Олесь, Микола Вороний, Спиридон Черкасенко, Микола Чернявський, Галина 
Журба, Наталя Ткаченко та багато інших/, які збагачують рідне письменство 
непересічними художніми цінностями. Кволий через політичні умови 
літературний процес на Наддніпрянській Україні пожвавлюється, 
урізноманітнюється, поступово вирівнюється із розвитком художнього сло- 
ва на західноукраїнських землях, особливо з часу виникнення в Києві цілого ряду 
періодичних журналів, альманахів, збірників, антологій, навколо яких гуртуються 
письменники різних течій і напрямків обох частин України. 

Серед наддніпрянських художніх видань початку століття першорядне 
значення мають тритомна антологія "Вік" /1900-1902/, "Досвітні вогні" /1907/, 
"Нова рада" /1908/, а також поетичні збірки "Терновий вінок" /1908/, "Роз- 
вага" /1908/, "З неволі" /1908/, "Українська Муза" /1908/. 

Одне з найважливіших місць в ряді найповажніших поетичних антологій 
початку XX століття займає "Українська Муза", яка вже своєю імпозантною 
назвою повинна була засвідчити першорядне всеукраїнське значення. Справді 
ж бо, після укладеної і виданої у Львові, а значить забороненої в Росії, 
антології "Акорди" /1903/ "Українська Муза" вперше в історії української 
літератури так широко репрезентувала нову українську поезію - подала бага- 
тий не лише художній, а й біографічно-бібліографічний матеріал про 134 
відомих І маловідомих митців, тобто представила майже всіх учасників 
літературного процесу, що виступали в жанрі поезії протягом понад як століття. 

...Якби Олекса Коваленко - упорядник і редактор "Української Музи" - не 
видав жодної Іншої антології /а його заходами заявилися у світ ще дві 
згадані вище антології- "Терновий вінок" і "Розвага"/, то і тоді він мав би право 
претендувати на вдячну згадку в історії української літератури, на добру пам*ять 
шанувальників красного письменства. Треба було мати мужнє серце, сповнене 
великої любові до України, ії багатостраждальної підцензурної літератури, 
щоб узяти на плечі такий нелегкий тягар: зібрати з усіх усюд, із численних 
збірників, періодичних видань, рукописних джерел поетичні квіти з української 
художньої ниви, розкрити перед світом ії нев'янучі надбання. Олекса Кова- 



ленко, який сам активно виступав як поет, хоч І не належав до першорядних зірок 
поетичного Олімпу, з власного досвіду знав, який нелегкий шлях судився твор- 
цям українського художнього слова, яка трагічна доля в умовах царату 
спіткала Тараса ІІІевченка, Олександра Кониського, Павла Чубинського, Пав- 
ла Грабовського, Івана Франка та багатьох інших. 

Олекса Кузьмич Коваленко /1880-1927/ за участь у революційному русі сам 
зазнав сибірського заслання, а повернувшись 1903 року до Києва, розпочав 
широку літературну діяльність, заручившись підтримкою видавця І. Самоненка. 
Він автор збірок ліричних віршів "Золотий засів", "Срібні роси", "Спів солов*я'* 
/1910/, перекладів з Олександра Пушкіна і Кіндрата Рилєєва, Миколи Гоголя, 
Генріха Гейне, Ади ІНегрі та ін. Особливі заслуги Коваленко має як організатор 
і упорядник літературно-художніх збірок та антологій. Підготовлені ним де- 
кламатор "Розвага" /1905/, художня збірка віршів поетів-засланців "Терновий 
вінок" /1908/ були одними з перших українських видань, що з'явилися в умовах 
послаблення цензури, а значить, містили чимало таких творів, які раніше не 
могли побачити світ. Причому Коваленко сміливо йшов на ризик. Так, до другого 
тому "Розваги" /1908/ він включив революційні твори Шевченка, Франка, які 
офіційними властями були скваліфіковані як такі, що "сповнені дерзновенноТ 
неповаги до верховної влади", підбурюють до "повалення існуючого в РосіТ 
правового, суспільного та економічного ладу...". Самоненко, видавець "Роз- 
ваги", викрутився, не потрапив до слідства, а Коваленко зазнав судових пе- 
реслідувань, на нього було заведено кримінальну справу. 

Та це не злякало його. Паралельно з іншими виданнями він продовжував 
працю над укладанням фундаментальної антології "Українськоа Муза**, гли- 
боко розуміючи вагу цькованого й переслідуваного царатом рідного слова 
у духовному відродженні народу. У "Слові од редактора" Коваленко з болем і 
надією констатує: "Українська поезія - це жертвенник, на котрий принесли 
свою кров і серце кращі сини України; це світильник, що світив і ще довго 
світитиме живим надійним променем для темної і безликої України, указуючи 
шлях до' нового кращого вільного життя; це дзвін, що розбуджує сонних, 
звертає заблудших на певну дорогу і скликає до братання і згоди... 

В українській поезії одбилась вся тяжка, сумна доля, а разом з тим бажання 
і надії всього українського народу". 

Цілком слушно упорядник І редактор "Української Музи" стверджував 
думку про те, що крізь поезію нашого народу "яскравою червоною смугою 
проходе щира демократичність, прихильність і любов до народу і свободи, і 
ніколи українська поезія не служила потіхою для ситих і багатих". Він пророчо 
передбачав той час, коли вільне українське слово розкотисто розляжеться по 
ланах і степах українських, коли Українська Муза, уквітчана не терновим, а 
квітчастим вінком, весело усмкнеться разом із щасливим і вільним народом. 

ІНаціонально-культурному розвиткові народу, піднесенню його са- 
мосвідомості, збагаченню духовного світу сприяла і поетична антологія "Ук- 
раїнська Муза** -''історична хрестоматія од початку до наших днів", тобто від 
появи 1798 року "Енеїди" Котляревського і до 1909 року. 

...Спочатку вона увійшла у мою свідомість як раритетне видання, що на 
корінці має ініціали "М.Р.", тобто колись була власністю українського мовознав- 
ця з Буковини Миколи Равлюка. Вона, "Українська Муза", ніколи не належа- 
ла до видань, які широко пропагували: адже у ній опубліковані твори та 
біографічні відомості І тих поетів, які згодом опинилися в еміграції. Значить, 



вона була приречена на "спецхранівське" животіння, а то й знищення загалом. 
За вірші одного Микити Шаповала її могли знищити - без суду І слідства. Але 
обійтися без неТ було важко: такого розмаїття поетів - більшого І меншого 
калібру - не містила жодна дореволюційна поетична антологія. Тому коли 
настала змога бодай стисло охарактеризувати поетичні антології початку XX 
століття в "Історії у краТнськоТ літератури у восьми томах**, я оцінив це видання 
як одне з найкращих *'з погляду багатства**, повноти І художньоТ цінності 
матеріалу**. (В кн.: Історія украТнськоТ літератури. Т.У.К., 1968). Звичайно, 
докладніше з*ясувати значення згаданоТ антології тоді не було змоги. 

...Минули роки. Архівні пошуки привели мене до Чернігова, де тривалий 
час жив І творив Олекса Коваленко. Яка ж була моя радість, коли серед його 
літературноТ спадщини я натрапив на повний архів "УкраТнськоТ Музи**. Перед 
моїми очима були автографи сотень опублікованих І неопублікованих 
творів українських письменників, Тхні листи, фото, тобто весь той величезний 
масив матеріалу, що пройшов крізь руки Коваленка I у своТх найважливіших 
зразках увійшов до антології. Досі мені /як і Іншим дослідникам/ були відомі 
ТІЛЬКИ плоди розлогого украТнського поетичного дерева, а тепер відкрилося 
його коріння, вся та художня майстерня, в якій упорядник протягом кількох 
років формував **УкраТнську Музу**. 

Одна справа бачити тільки кінцевий результат якоТсь роботи, зовсім Інша 
простежувати, досліджувати процес її проходження, народження цілості, тобто 
йти шляхами втілення того чи того творчого задуму, в даному разі - народжен- 
ня "УкраТнськоТ Музи**. Кидаючи основне світло на саму антологію як 
вінець лІтературно-редакторськоТ праці Олекси Коваленка, в цьому та наступ- 
них випусках на підставі архівних джерел будемо підсвічувати деякі важ- 
ливі моменти її формування, а також, спираючись на додаткові пошуки, 
доповнювати долю антології та її авторів у період після її появи друком. 

"Українська Муза" повинна була довести, наскільки це дозволяли тодішні 
умови, живучість поезії пригнобленого, але не скореного народу, її органічний 
зв'язок з національно-духовним життям УкраТни по обидва боки кордону. 
Антологія мала стати - I сталаї - всеукраТнським виданням, повинна була 
об'єднати митців Галичини, Буковини, Закарпаття і Наддніпрянщини, 
засвідчити Тхню національну єдність, згуртованість навколо історичного центру. 
По-друге, вона мала представити авторів різних шкіл і напрямків, тобто дати 
читачеві відчути всю розмаТтІсть кольорів поетичноТ палітри украТнського Пар- 
насу, згуртувати Тх під одним небом роздІленоТ кордонами Вітчизни. По-третє, 
ЗГІДНО Із задумом упорядника, в завдання антології входило широко репрезен- 
тувати не лише вершинні явища украТнськоТ поезії, а й представити зразки 
творчості на той час менш відомих митців, можливо, навіть другорядних, без 
яких уявлення про літературний процес на УкраТні було б неповним, однобо- 
ким. Виконуючи роль ІсторичноТ хрестоматії, вона мала ввести читача у стрімкий 
потік розвитку рідного поетичного слова, дати шанувальникам відчути його 
реальний подих. 

Стикаючись з таким широким спектром тем І проблем, порушених у творах, . 
вміщених в "УкраТнській Музі", натрапивши на таке велике число поетів, сьогодні 
маловідомих або й зовсім невідомих, сучасний читач, навіть дослідник 
літератури, може розгубитися. Адже стільки Імен він почує вперше, про 
Існування багатьох творів рідного письменства - 1 то непересічних - він зовсім 
не чув. Але не насторожувати, а радувати повинно кожне нове видання, що 



розширює наші духовні горизонти, збагачує нас духовно. Тож беремо в руки 
випуск 1 "УкраТнськоТ Музи** з благоговінням і душевним трепетом, радіючи, 
що маємо рідкісну нагоду розширити своТ знання з рідноТ поезіТ, в якій 
відображене життя-буття нашого народу, його волелюбні поривання, світлі 
надії і сподівання. 

Звернемося до архівно-документальних джерел "УкраТнськоТ Музи", просте- 
жимо основні етапи П формування, внутрішню структуру. Вивчення архіву 
упорядника, зіставлення рукописних джерел і опублікованих текстів переко- 
нує, що Коваленко здійснив величезну роботу щодо організації цього видання, 
відбору і редагування поетичних творів, спорядження Тх супровідними 
істерико- літературними джерелами. На заклик упорядника йому надіслали свої 
твори десятки більш чи менш відомих поетів, запропонувавши до видання вірші 
й поеми. Отже, крім тих творів, які відбирав Коваленко (це стосується поетів, 
які на час підготовки видання вже завершили творчий шлях), значну частину 
творів до антологіТ запропонували самі автори. Так, серед віршів, ав- 
тобіографічних матеріалів в архіві упорядника автор цІєТ розвідки виявив твори 
Христі АлчевськоТ, Сергія Бердяєва, Михайла Жука, Кесаря БІлиловського, 
Людмили Волошки, Олекси Грановського-Неприцького, Теодота Галіпа, Богдана 
Лепкого, Івана Липи, Остапа Луцького, Трохима Романченка, Володимира 
Самійленка, Григорія Чупринки, Стефана Чарнецького, Сильвестра Яричевського 
та десятки інших. Якщо надіслані вірші служили основою для антологіТ, то 
автобіографічні листи Тхніх авторів стали авторитетним джерелом для 
літературно-критичних характеристик і довідок. 

В основу побудови антологіТ-хрестоматіТ покладено Історико- 
літературно-хронологічний принцип, який дав змогу відобразити розвиток 
українського художнього слова у його часовій послідовності - від Івана Кот- 
ляревського до поетеси початку XX століття Марійки Підгірянки. Матеріал 
розподілено на дванадцять окремих випусків, що становлять складові частини 
єдиного цілого. Маючи самостійне значення, всі випуски пов'язані між собою 
хронологією літературного процесу. Від випуску до випуску антологія охоп- 
лює все нові імена, розширюючи ідейно-тематичний спектр уявлень про 
українську поезію, розвиток її основних течій і напрямків, даючи змогу читачам 
відчути биття пульсу художнього слова в різних ПОЛІТИЧНИХ та культурних умовах 
життя нашого народу. 

Випуск 1 репрезентує вибрані твори десяти поетів. ЦІЛКОМ слушно на чолі 
антології поставлено Івана Котляревського, який вважається одним Із заснов- 
ників нової української поезії. 1903 року, виступаючи на святі відкриття пам'ят- 
ника Котляревському в Полтаві, Василь Стефаник проголосив такі знаменні 
слова: **Признаючи в Івані Котляревськім першого талановитого поета, що про- 
мовив рідним словом І на українськім грунті сполучив європейські посту- 
пові ідеї з національними українськими традиціями, бачимо в тім, власне, 
запоруку його великої популярності, його історичне значення. Простуючи 
шляхом, який зазначив Котляревський, а який протерли його наступники, ми в 
тім почутті солідарності з кращими синами України і з чільними діячами людсь- 
кого поступу знаходимо непохитну віру, що діло, розпочате Котляревським, ніе 
вмре, не загине...** 

Котляревський у першому випуску, Шевченко у другому й представля- 
ли в антології той могутній національний, а водночас загальнолюдський струмінь 
української поезії, що визначив характер І напрям її дальшого розвитку по 



шляху народності І реалізму. Випуск 1 заповнений творами поетів, які на час 
підготовки до друку "УкраТнськоТ Музи" уже належали історіТ. Провідне зна- 
чення у випуску займає поезія письменників-романтиків. У недавні 
часи цих поетів штучно ділили на прогресивних і реакційних, закидаючи ба- 
гатьом з них ідеалізацію минулого, оспівування патріархальних традицій. 
Насправді ж Тхня поезія пройнята великою тугою за втраченою народом 
волею, вболіванням за його безвідрадну долю, жаданням духовного 
відродження УкраТни, відчуттям історичної спорідненості слов'янських на- 
родів. Якщо Котляревський своєю "ЕнеТдою" уводив читача в перелицьований 
на український лад світ СтародавньоТ Греції, в стихію українського гумору, 
народної мови, то вірші й байки Петра Гулака-Артемовського, Левка Борови- 
ковського, Євгена Гребінки, Миколи Костомарова, Амвросія Метлинського роз- 
кривали перед ним картини соціальної дійсності початку XIX століття, розмаїття 
звичаїв і побуту народу, ліричний характер його вдачі; поезія Маркіяна Шаш- 
кевича, Миколи Устияновича, Якова Головацького, Антона Могильницького 
розширювала духовний світ шанувальників українського слова 
■Наддніпрянщини проникливо змальованими картинами минулого І сучасного 
українців з-над Дністра і Черемошу, демонструвала їхню духовну єдність з 
братами з-над Дніпра. Шашкевич у вірші "Згадка" звертає свій погляд до 
джерел нашої державності - Київської Русі, згадує її славних князів, завдяки 
яким 

Києва золота глава 
Під небеса ся звела. 

У його вірші "Болеслав Кривоустий під Галичем" могутньо звучить хвала на 
честь ратних подвигів галичан: 

Гей, хто русин - за ратище, 
В кріпкі руки меч ясний. 
Шпарка стріла най засвище; 
Гордий ляше,день не твійі 

Так у свідомість наддніпрянців входили події Історичного минулого 
Галичини, відкривалися їм горді й волелюбні постаті мешканців Карпат /відома 
пісня Устияновича "Верховино, світку ти наші"/, жителів Подністров'я /"Вес- 
на" Головацького/, їхні патріотичні почування /"Рідна мова", "Образ ста- 
родавнього Галича" Могильницького та ін./. 

Таким чином, випуск 1, як І більшість наступних, представляє рідне пое- 
тичне слово в його цілісності, національній єдності, що мало винятково вахсливе 
значення для осмисленого розуміння літературного І культурного процесу 
на українській землі, розділеній кордонами двох монархій. Відзначимо, що до 
цього випуску ВВІЙШЛИ поетичні твори різних жанрів: байки, балади, вірші-пісні 
/"ІНі, мамо, не можна нелюба любить" Гребінки, "До милої" Шашкевича, 
"Річка" Головацького та Ін./, твори не лише національного, а й Інонаціонального 
характеру. Тут знайдемо, наприклад, "Єврейську співанку", "Журбу єврейську" 
/переспів з Байрона/ та "Грецьку пісню" Костомарова; його ж переспів з 
польського поета Вітвицького "Дорога", творчу переробку балади Міцкевича 
"Твардовський", майстерно здійснену Гулаком-Артемовським. Нова ук- 



раТнська поезія зверталася, як до одного Із джерел свого розвитку, до багатьох 
літератур світу, збагачувалася й урізноманітнювалася І за рахунок художніх 
надбань Інонаціональних джерел. Прагнучи відбити об*ективний характер 
літературного процесу на УкраТнІ, Коваленко включив до антології чимало віршів, 
що виникли на перехресті творчого спілкування украТнського поетичного слова 
з Іншими культурами. 

Перший, як І наступні випуски *'УкраТнськоТ Музи", відкривається лірично- 
алегоричним малюнком художника Івана Бурячка - одного з перших українських 
книжкових графіків та Ілюстраторів періодичних видань, альманахів та анто- 
логій. На ТЛІ традиційного украТнського пейзажу Із річкою, вербами І вітряком 
стоТть захсурена, заквітчана віночком українська дівчина - символ України І 
Музи. В руках у неТ гілка з бруньками. Цьому ж художнику належать вишу- 
кано виконані заставки І кінцівки /рослинного І геометричного характеру, 
жанрові сценки Історичного змісту/, які підсилюють ліричний характер анто- 
логії. Приналежність І. Бурячкові цих майстерних мініатюр 
підтверджується як його Ініціалами, так І архівними джерелами. Графічні рисун- 
ки, вміщені в "Українській Музі", надають Ти, безперечно, І мистецької 
ЦІННОСТІ. Збагачують антологію й Іконографічні матеріали - фотопортрети 
письменників. За винятком окремих портретів-малюнків, у виданні вміщено 
близько ста фотографій українських поетів, деякі з них - унікальні, відомі лише 
з цієї антології. 

Своєрідним ключем до пізнання основних біографічних рис кожного з поетів 
є СТИСЛІ характеристики життєвого I творчого шляху. Вони належать Ковален- 
кові, який, однак, про це ніде не зазначав, оскільки спирався, головним чином, 
на Існуючі друковані джерела та на відомості самих авторів, подані йому у 
листах. ЦІ нотатки-довідки мають переважно Інформативний характер, хоч не 
позбавлені /в непоодиноких випадках/ І узагальнюючих оцінок упорядника. 
Чимало з них І сьогодні є єдиними біографічними джерелами про тих чи тих 
авторів, зокрема маловідомих. 

Завдяки Акціонерному товариству "Обереги" розпочинаємо нове знайом- 
ство з відродженою "Українською Музою", яку спорудили 1908 року Олекса 
Коваленко, художник Іван Бурячок та велике гроно поетів кінця XIX - початку 
XX СТОЛІТТЯ, що творять ЦІННИЙ пласт національного художнього слова. На 
полицю бібліотек шанувальників українського художнього слова стануть два- 
надцять окремих випусків, ЯКІ свого часу вийшли І кожен окремо, І ВСІ разом, 
об'єднані в єдину книжку. 

Відродження "Української Музи" має не лише Історико-літературне І 
пізнавальне, а й національно-символічне значення. Здійснюється сподівання 
самовідданого діяча нашої культури Олекси Коваленка. Настає той час, коли 
"Українська Муза" привітно усміхається разом з народом, радіючи ду- 
ховному воскресінню багатостраждальної матері-Вітчизни. 



ББК 84 Ук1-5я43 
У45 



У 45 Українська Муза. Поетична антологія. Од початку до на- 
ших днів. Під редакцією Олекси Коваленка. Вип. 1. - К.: 
АТ •'Обереги^ 1993. - 80 с. 

I8ВN 5-8104-0009-4 
І8ВК 5-8104-0010-8 

Сучасне факсимільне видання **Украшськоі Музи" 
відтворює унікальну поетичну антологію, котра 1908 р. яви- 
ла світові повну картину розвитку української поезії, жи- 
ву історію української поетичної творчості. Окремі 
випуски арештовувались царською цензурою, після 30-тих 
років знаходились у спецфондах бібліотек. 



У ^70240102 - 018 бЗ-36-25.91 ББК 84 УкЬ5я43 



Науковий коментар Федора Погребенника 



ЛІтературно-художнє видання 

Факсимільне відтворення видання: Українська Муза. 
Поетична антологія. Од початку до наших днів. Під ре- 
дакцією Олекси Коваленка. Випуск 1. Київ, 1908. 

Київ, АТ "Обереги" 

Художньо-технічне оформлення І. Бугаєнка, Ю.Кудя 
Редакція Н. Кравченко, Н. Охмакевич 
Комп'ютерний макет Т. Шевченко, М. Короля 



Н/К 



підписано до друку 25.12.92. Формат 60x84/16. Папір офс. друк. Ум. друк, 
арк. 4,65 Ум. фарбо-відб. 5,11. Обл.-вид. арк. 3,68. Тираж ЗО 000 прим. Зам.ЗМ, 
Акціонерне товариство "Обереги**. 252054, КиТв-54, вул. Тургенєвська, 46. 
Фірма «віпол». 252151, КиТв-151, вул. Волинська, оО. 



І8ВК 5-8104-0009-4 @ науковий коментар, склад 

І8ВМ 5-8 104-0010-8 ат -обереги". і993 




3/^П]РЄІІІІІ¥ЄІ10) ЗЛЮІТА^ТИІ 

ДО Акціонерного товариства ^^ОБЕРЄГИ*^ 

Всього ОДИН ДІЛОВИЙ ВІЗИТ до ніс надасть Вам 

багато иожлибостей ! 

ЗАМОВИТИ ПЕЧАТКИ І ШТЕМПЕЛІ 

/Короткі тврмІни,чудовий дизайн, 
супутні послуги, помірковані ціни/ 

ВИГОТОВИТИ КОМП'ЮТЕРНІ ОРИГІНАЛ-МАКЕТИ 
/Фірмові €5ланки,вІзитІвки,поштовІ 
ЛИСТІВКИ, оСяви,запрошвння тощо/ 

ПРИДБАТИ КНИГИ ЗІ СКЛАДУ 

/ВрозмрЮ І оптом Свз 

торговвльноТ надбавки/ 

ПЕРЕДПЛАТИТИ НА МІСЦІ БЕЗ ОБМЕЖЕННЯ 
/видання АТ "0€5врвги"/ 

СТАТИ ПОСТІЙНИМ АБОНЕНТОМ 

/картотеки Індивідуальних замовників 
видань,що розсилаються накладною оплатою/ 

РОЗМІ СТИТИ РЕКЛАМНУ І НФОРМАці ю 
/на взаємовигідних умовах/ 

ЧЕКАЄМО НА ВАС ! 

Щодня, крім суботи і неділі, з 9 до 18. 

Наша адреса: 252054, м.КиТв-54, 

вул.Тургенєвська, 46. 
АТ "Обереги" 
Тел: 216-63-10 
Рах: 212-08-77 




А^Л 



Науковий консультант бібліогекя АТ **0бербпі** 

ФЕДІР ПОГРЕБЕННИК, 

доктор філологічних наук, лауреат Державної пршії Украшн 
імені Т Т. Шевченка 

Бібліотека АТ "Обереги"» одним із видань якої є "Українська 
Муза", покликана висвітлювати сторінки історії українського на- 
роду від найдавніших чіксів, показувати формування української 
національної свідомості, державної і політичної думки, а ширше - ук- 
раїнської ментальності. 

Зміст та засади усієї культурологічної діяльності Акціонерного 
товариства "Обереги" яскраво відображаються у його символічній 
назві - "Обереги" - працювати над проблемою повернення в культуру 
українського народу одвічних істин моралі, духовності, народних 
оберегів самодостатності, самосвідомості, самоудосконалення. 

Розширення свідомості кожної людини в процесі осмислення історії 
- складний і тривалий процес культурно-просвітянської роботи. Про- 
галини, "білі плями", цілі "невідкриті острови", заборонені і забуті 
теми, явища, імена можливо відкрити, поновити, повернути тільки 
багатоманітністю форм, методів, підходів, засобів, зусиль на ниві 
відродження духовності народу. 

Ми будемо друкувати оповідання, повісті, романи, нариси, наукові 
розвідки про звичаї і вірування українського народу, його куль- 
туру і літературу, релігію, боротьбу за своє самоутвердження серед 
інших слов'янських і неслов'янських народів. 

ЗАПРОШУЄМО ДО СПІВРОБІТНИЦТВА У РІЗНИХ 

ФОРМАХ: 

• інформаційного обміну; 

• підготовки видань або пропагандистських акцій за проектом 
замовника і за спільно виробленою культурологічною концепцією; 

• адресатного іменного або благодійного внеску. 

РОЗГЛЯНЕМО БУДЬ-ЯКУ ПРОПОЗИЦІЮ! 





і{раінсьі{а |\\\;іза 



ПОеТИЧНД АНТОЛОГІЯ 



Шевченко, Забіла, Петренко^ Афанасьев, Куліш, 
Шоголів, Макаровський, Алексаидров Степан. 



плгтусК 2 



1903 



\{}Л\В 




ї5иі^**»%У^ 



Уї(раінсьі(а /\\\)за 



поетична АНТОЛОГІЯ 



од понлтку до плших дпш 



ПІД РЕДАКЦІЄЮ 



Олекси КоБалснкс 



Київ, 1908 



зіАУіс ^IVIЗIО^ 

8ЕР 2 8 1994 

НАНУАВОСОіХЕОЕІіаЯАВ' 



дгуклпм вікгського хгеиїлтиіі « 



УНГЛІПСЬНЛ 



ІСУ СУ 




МУЗП 



ПОЕТИЧНА АНТОЛОГІЯ 

оаогичнп хгеаоплти) 



од ПОЧАТКУ 
до НАШИХ ДНІВ 



ПІД РВДАКЦІвЮ 



ІлокФи ІЧоБолонко 



Коболі 




Ки?в, 1906 



2 — 3013 




Тлглс Григогорич Шсрчгпко. 

1814—1861 



На яітерат]грн!й ткрііяській ямві Шеічеико став відомий у 1840 р^ коли видано 
в ПеторбурвІ, коштом д-ія Мартоса, першого «Кобваря*. в якім містились: .Думи мої 
думи'» .Перабеидя*. .Катерина", .Тополя", .Нащо міні чорні брови", .До Основь* 
яяевка*, .Іван Підкова* І .Тарасова ніч*. .Кобварь* цей вробив величевие вражіння 
на українців. Вони читали його, перечитували І виучували на памьять усі поевіі. Квітка 
писав 23 жовтня 1840 року Шевченкові: .Коли ми в жінкою стали читать .Кеб- 
ааря*, •ояосея піднялось вгору, в очах повелеиїдо, а серце якось болять... Дивлюсь— 
вгіика плаче... Я притис вашу книгу до серця; ваші думки лягають на серце... Гарної 
дуяю гтрно^ Більше не вмію скавать"... Коли саме почав Шевчевко писать поевІІ, 
ВІН НІКОЛИ не кавав докладно. Кавав тільки» що перші його твори повстали в Літньому 
саду, в ясві бевмісяшиї ночі Він кавав, що. строга українська мува довго цуралась його, ва 
смак, віпеований життям в школі, в панській прихожі, на ваівжнх дворах, І в город- 
ськик кватирах; але коли подих волі повернув його чуттям чистоту перших літ, про- 
нштих ПІД вбогою батьківською стріхою, вона обняла І приголубила його иа чужині. 
З перших творів, писаянА в Літньому саду, надрукована тільки .Причинна*. Усе, що 
надруковано у першому .Кобварі*, Шевченко написав в квітня 1838 до лютого 
1840 р. Того ж 1840 р. видано окремо .Катерину*, а 184Ьго надруковано кілька 
поевій в Гребинчиній .Ластівці* І окремо .Гайдамаки*. Перший роїділ .Гайдамаків* 
був падрукований у .Ластівці*. Ще в марті 1842 р. Шевченко писав Квітці, що «Гайда- 
маків* востаяось ТІЛЬКИ сто примірників. 1841 р. написав Шевченко .Черницю Марьяну*, 
яку думав видати к Великодню 1842 р. В якій мірі українці щиро привітали перші 
творп свого генія, в такій мірі російські критики, що не ввали Історії України І не ро- 
іуміли української мови, поставились до їх неприхильно. Навіть В. Ведійський в од- 
ному приватному листі страшенно вороже поставився до його творів, ва які Шевчен- 
кові довелося так тяжко постраждать. Російським критикам не подобався ні вміст, ні 



131 УкраІнськаМуза 132 

мужицька* иом поета. Ця мрнтика так вразила Шевченка, що він почав був писать 
по російські. Та його російські твори виходили далеко слабші, иік украіиські. Прия- 
телі Шевченка казали йому, що частина російських критиків, признаючи його талант, 
нападав на його переважно за українську мову, та ще за те, що він .мужицький поет*, 
і раяли йому не вважать на іх і писать тільки по українські. Під впливом цих порад 
Шевченко 1843 р. писав Тарновському: .Хай я буду і мужицьким поетом, аби тільки 
поетом, більш міні нічого й не треба* Проте, в початку 1844 р. він написав І видав 
по російські поему «Тризна*, «щоб*, як казав вія, «москалі не казали, шо я не знаю 
їхньої мови*, І «Нааара Стодолю*, якого потім перекладено на українську мову* З того 
часу І до половини 50-х років, коли йому не вільно було писать по українські, вій 
по російські не писав. 1843 року він написвв «Гамалію*. Крім «Ластівки*, поезії Шев- 
ченка друковано у «Молодикові* Бецького (1843 р.), в «Хаті* Куліша (1860 р.), а по 
смерти поета, в «Основі*. Окремими виданнями твори його друковано кілька разів І в 
Росії (дуже скорчені цензурою) І за кордоном. Тільки 1907 р. видано в РосІІ повного 
«Кобзаря*, який протягом короткого часу весь розійшовся 1 1908 р. вийшло друге, доповне- 
не по новознайдених оригиналах, видання. Поетична діяльність Шевченка має величезне 
значіння не тільки для української літератури, а і взагалі для розвою загальио*людсь-. 
коі думки і поступу. Він силою свого поетичного геніяльного таланту підняв українську 
літературу до високого рівня літератур икших культурних народів І звернув на иеі 
увагу всіх освічених людей. Майжеі всі його поезії перекладені на всі славьянські мови; 
в також переклади на французьку, німецьку і инші європейські мови. Своїм огненним, 
натхенним словом поет став в оборону за право І волю пригнобленого люду, за правду 
і рівність і викликав своєю голосною кобзою любов до простого, темного, зрабова- 
ного брата... Своєю піснею розбудив він культурний і національний рух на Україні і 
вливав в змучені І зневірені серця сцілюшу живу силу І надію. Під впливом поезій 
Шевченка повстала в Польщі партія «хлопоманів*. яка пристала до українського літе- 
ратурного 1 наукового руху 60-х років. Родився Шевченко 25 лютого 1814 року, в селі 
Моринцях Звенигородського повіту, в Київщині. Село Моринці стоіть серед роскішних 
садів та гаів поетичного осередку України. Батьки Тараса Григоровича були дуже вбогі 
кріпаки аоміщмка Енгельгардта з села Кирилівки, того ж таки повіту, по улишному 
вони прозивались Грушівськими. Вони рано померли І покинули сиротою будучого поета. 
Учитись Шевченко почав спершу у дяка Вогорського, котрий був дуже злий, суворий 
деспот, а до того ще й пьяниця. Тарас не раз тікав з шкоди і ховався в бурьянах, або . 
тинявся десь в полі за селом. Наука ця зродила в душі будущого великого поета нена- 
висть до всякої неправди і деспотизму. Ще в школі у Шевченка прокинулось бажання 
вчитись малювати, але це бажання справдилось не швидко. Не радісні були молоді літа 
поета: кругом була безпросвітня темрява, кріпацтво, знущання, І серед цього пекла 
його малим, з такими ж малими сестрами та братами, зоставили батьки, пішовши на 
той світ... Після першої суворої науки у дяка Вогорського, доля кинула Шевченка у 
1829 році у панську двірню, де спершу він вчився куховарства, а потім був «козач- 
ком*. Туї* перед ним одкрились усі тайниці безталанного кріпацького животіння. Ді- 
дич кріпосник, Енгеяьгардт, повернувшись раз уночі з балю, застав «козачка* за ма- 
люванням, при світлі лойового недогарка і вибив його різками за те, що «вій міг 
спалити не тільки будинок, але й ціле місто*. Та помітивши у Шевченка хист І охоту 
до малярства, оддав його вчитись малярства— спочатку у Вільні та в. Варшаві. А 
в 1831 році законтрактував його в Петербурзі до маляра Ширясва. Але й тут Шевченкові 



133 Шевченко 184 

ие дуже весело жилося, бо Ширяее був пьяянця, грубіян і поводився 9 своїми учениквми 
дуже недобре...-В Петербураї Шевченко позняйоиився а своим земляком Івдиом Сошенком, 
котрий О0ТІИ поанайоинв його а пісьиеяникамії Жуковським та Гребінкою і художни- 
ками Григоровичем, Брюловии, та Венеціановим. Вони зразу звернули увдгу на розум- 
ного і талановитого парубка І визволили його з кеволі, викупивши у пана Енгельгардта 
ьш 2500 карбованців. Це сталось 22 квітня 1838 року. Зробившись вільним, Шевченко 
зараз поступив в Петербурську Академію Художеств. Там він вчився дуже гарно і 
одержував медалі У 1843 р. вія скінчив Академію і вийшов «вільним художником*; 
після того він переіхав на Україну... Тут він був членом Кирило-Мехводіевського брат- 
ства; 5 квітні 1847 р. Шевченка, разом з Кулішем, Костомаровим, БІлозерським, Гула- 
хом та яншхми, по дойосу студента Петрова, арештовано за участь в тому братстві... 
Шевченка оддали в салдати І заслали в ореибурські степи, заборонивши йому писать 
і малювать. У засланні Шевченко був аж до 21 липня 1857 року: спершу в Оренбурзі, 
а в 1850 р. в Ново-Петровсьхій фортеці над Каспійським морем... Повернувшись з за- 
клання, поет жив то на Україні, то в Росії, переважно в Петербурзі. У Шевченка, як 
вія повернувся з заслання, увесь час була думка оженитись на простій дівчині^ збуду- 
вать над . Дніпром хату і жить спокійним життям, та думка ця не справдилась... 
2в лютого 1861 року ВІН умер в Петербурзі. Тіло його в квітні того самаго року з 
Петербургу перевезено на Україну і поховано на високій горі, над Дніпром, коло 
Камева, в Киівшині, на могилі «Серед степу широкого*, як прохав поет у своєму 
^Заповіті*. В 1911 році будуть 50 літні роковини сиерти Шевченка, а в 1014 р. 100-літйі 
в дня його нарождення. В 1911 р. має бути поставлений поетові в Киіві памьяткик, на 
який зараз збіраються гроші в Росіі, в Австрії і в Америці. 



Літературні джерела для біографії: 1) іС<}имс»«мв— ,Жизнь укр. 
поета Т. Г. Шевченка (Одесса 1898); 2) ЛдммнпіА-Юповідання про Т. Шевченка 
(СПБ. 1901); 3) ,Вік« т. І, (Київ, 1902); 4) Оитомжий^історія літер, рус); 
5) і/ежікм— (Очерки нсторіи укр. литер. XIX ст.); Крім того про Шевченка писали: 
1) ОюлоФСмпіД— Де-що про життя і літературну діяльність Шевченка (т. І, .Кобзаря*, 
Львів 1893); 2) Пьтин и Сиоеоліч— (Истор. слав, литер.. т. І); 8) Лмішм— (Руеекія 
.сочмненія Шевченка „Віст. Евр.« 1888, т. II); 4) ?ашй~Жнзнь и пронзведенія Т. Щез- 
ченха (Київ, 1882); 5) Каїшсмтй'^Т. Г. Шевченко -Грушівеькнй.т. І, II (Львів 1898— 
1901); 6) 9їямсімкиА— Шевченко в світлі європейської науки (пис. т. П, Львів. 1896); 
7) А. Г—кА— Шевченко в отзьівах о ием иностраняой почати (Одесса, 1874); 8) Ко* 
аееео— Шевченко і Міцкезнч (Зап. Наук. тов. ім. Шевч. т. III); 9) Якоеенко^Т, Г. Шев- 
ченко (СПБ., 1894); 10^ Крапихфельд^Шешчмко — півец Украйни н Запорожья 
(СПБ., 1901); 11) Бібліографичний покажчик нової української літератури М. Комарова 
(,Рада* ч. І, Київ, 1883); 12) Знцикл. слов^ірь Брокгауза и Ефрона т. 39; 13) ,Боль- 
шая зициклопедія* тов. «Просзйщевія', т. 20; і 14) «Билое'' (1900, Уі І 1907, V). 



185 



Українська Мужа 



136 



До лгртвих І ЖИВИХ, І нтлрождснних 
зсплягав поїх Ь Укгпіиі і ж о Укгліні 
СУЩИХ, Аіое дгужнее посллпіе. 



Аше кто рсчет. лю яювію 
Воп. ж брап вм«го міавиїт,— • 
яожь «еть. 
С«бора. меа. мк Іом. Пі. ІГ, ег. ж 



І 



світМу І смеркм, 
День божнй мяиае, 
І шову люд потомлений, 
І все спочивав. 
ТІЛЬКИ Ир мов охмяиий, 
І лень, І НІЧ плачу 
На роспуттях велелюдних. 
І НІХТО не бачить... 
І не бачить» І не анае; 
Оглухли — ^ие чуютц 
Кайданами міняються. 
Правдою торгують, 
І Господа аневалсають, — 
Людей аапрягають 
В ТЯЖКІ ярма, орють лихо. 
Лихом аасівають... 
А що вродить? Побачите, 
Які будуть жнива! 
Схаменіться, недолюдки. 
Діти юродивії 

Подивіться на рай тихий.— 
На свою Вкраїну; 
Полюбіте щирим серцем 
Велику руіну! 
Роскуйтеся, братайтесяі 
У чужому краю 
Не шукайте, ие питайте 
Того, що немає 
І на небі, а не тільки 
На чужому ПОЛІ... 
В своїй хаті,— ^воя правда, 
І сила, і воляї 

Нема на світі України, 
Немає другого Дніпра; 



А ви претеся на чужину 
Шукати доброго добра, 
Добра святого, волі, волі. 
Братерства братнього... Найшли» 
Несли, несли а чужого поля, 
І в Україну принесли 
Великих слів велику силу. 
Та й більш нічого... Кричите, 
Що Бог создав вас ие на те, 
Щоб ви неправді поклонились,. 
А хилитесь, як і хилились, 
І знову шкуру дерете 
з братів незрячих, гречкосіїв, 
І сонця правди дозрівать 
В німецькі землі, у чужії. 
Претеся знову. Якби взять 
І всю мізерію з собою. 
Дідами крадене добро. 
Тоді б зостався сиротою 
З святими горами Дніпро! 

Ох, якби то сталось, щоб ви не вертались 
Щоб там і адяхали, де ви поросли! 
Не плакали б діти, мати не ридалі^ 
Не чули б у Бога вашої хули; 
І сонце не гріло б смердячого гною 
На чистій, широкій, на вольній землі;. 
І люди б не знали, що ви за орли, 
І не покивали б на вас головою... 

Схаменіться! будьте люди. 
Бо лихо вам буде: 
Роскуються незабаром 
Заковані люди; 
Настане суд, заговорять 
1 Дніпро, І гори, 
І потече сторіками 
Кров у сине море 
Дітей ваших; і не буде 
Кому помагати: 
Одцурається брат брата 
І дитини мати; 
І дим хмарою заступить. 
Сонце перед вами, 
І на віки прокленетесь 
Своїми синами. 



187 



Шевченко 



188 



Умийтеся! — образ Божмй 

Багном не скверніте! 

Не дуріте дітей ваших» 

Що вони на світі 

На те тільки, щоб панувать, — 

Бо невчене око 

Загляне ім в саму душу 

Глибоко, глибоко... 

Дізнається небожата, 

Чія на вас шкура» 

Та й засудять, і премудрих 

Немудрі одурять. 

Якби ви вчились так, як треба. 
То й мудрість би була своя; 
А то залізете на небо: 
•І ми— ^не ми^ і я— -не я! 
І все те бачив» і все знаю: 
Немає пекла» ані раю, 
Немає й Бога, — тільки я» 
Та куций німець узлуватий» 
А більш нічого...'' 

— Добре, братеї 
Що ж ти такеє?' 
«Я не знаю — 

Нехай німець скаже''. 

Оттак то ви навчаєтесь 
У чужому краюі 
Німець скаже: .Ви моголи.'' 

— .Моголи, моголи, 
Золотого Тамерлана 
Онучата голії* 

Німець скаже: »Ви Славьяни." 

— •Славьяяи, Славьяни» 
Славних прадідів великих 
Правнуки погані!* 

І Колляра читаєте 
З убієі сили» 
І Шафарика, і Гайку, 
1 в славьянофіли 
Так І претесь» і всі мови 
Сяавьянського люду» 
Всі знаєте, а своєї 
Дасть-Біг! „Колись будем 
І по своєму глаголать» 



Як німець покаже, 
А до того Й історію 
Нам нашу роскаже. 
ОттодІ ми заходимось!" 

Добре заходились 
По німецькому показу. 
Та й заговорили 
Так, шо й німець не второпа. 
Учитель великий, 
А не то» щоб прості люди! 
А ґвалту! а крику! 
яі гармонія, і сила..." 
Музика, та й годі! 
А історія?.. »,Поема 
Вольного народу! 
Що ті римляни угогі! 
Чорт-зна що— не Брути!.. 
У нас Брути і Коклеси, 
Славні, незабуті! 
У нас воля виростала» 
Дніпром умивалась, 
У голми гори клала. 
Степом укривалась!" 
Кровью вона умивалась, 
А спала на купах, 
На козацьких вольних трупах. 
Окрадених» трупах!.. 

Подивіться лишень добре» 
Прочитайте знову 
Тую славу; та читайте 
Од слова до слова; 
Не минайте ані титла» 
Ніже тіі коми; 

Все розберіть, та й спитайте 
Тоді себе: що ми? 
ЧіІ діти? яких батьків? 
Ким, за що закуті? 
Та й побачите, що ось що 
Ваші славні* Брути: 
Раби, підніжки, грязь Москви, 
Варшавське сміття ваші панн 
Ясновельможнії гетьмани! 
Чого ж ви чванитеся, ви«- 
Сини сердешної Украйни? 



189 



Українська Муза 



140 



Що добре ходите в ярмі, 

Ще краще, як діди ходили?! 

Не чвамьтесь^з вас деруть ремінь, 

А 8 іХу бувало, Й лій топили! 

Може, чванитесь, що братство 

Віру заступило, 

Що Синопом, Трапезунтом 

Галушки варило? 

Правда ваша: наїдались, 

А вам тепер вадитк.. 

А на Січі мудрий німець 

Картопельку садить! 

А ви іі купуєте, 

їсте на здоровья, 

Та славите Запорожжа... 

А чіею кровью 

Ота земля напоєна, 

Що картоплю родить. 

Вам байдуже, аби добра 

Була для городу! 

А чванитесь, що ми Польщу 

Колись завалили!? 

Правда ваша: Польща впала, — 

Та й вас роздавила... 

Так ось як кров свою лили 
Батьки за Москву і Варшаву, 
І нам, синам, передали 
Свої кайдани, свою славу! 
Доборолась Україна 
До самого краю: 
Гірше ляха свої діти 
Іі роспинають. 
Замісць пива, праведную 
Кров із ребер точутьі 
Просвітити, кажуть, хочуть 
Материнські очі 
Современними огнями, 
Повести за віком, 
За німцями недоріку, 
Сліпую каліку. 
Добре! Ведіть, показуйте! 
Нехай стііра мати 
Навчається, як дітей тих 
Нових доглядати. 
Показуйте! За науку— 



Не торгуйтесь! буде 

Материнська добра плата: 

Роспадеться луда 

На очах^ваших неситих, — 

Побачите славу, 

Живу славу дідів своїх 

І батьків лукавих... 

Учітеся, брати моіі 
Думайте, читайте, 
І чужому научайтесь, 
Свого не цурайтесь, 
Бо хто матір забував. 
Того Бог карає, 
Чужі люди цураються^ 
В хату не пускають, 
Свої діти, як чужії, 
І немає злому 
На всій землі безконешній 
Веселого дому. 

Я ридаю, як згадаю 
Діла незабуті 
Дідів наших: тяжкі іМла! 
Якби їх забути, 
Я оддав би веселого 
Віку половину! 
Оттака то наша слава. 
Слава України... 
Оттак і ви прочитайте, 
Щоб несонним снились 
Всі неправди, щоб роскрились 
Високі могили 
Перед вашими очима, 
Щоб ви роспитали 
Мучеників: кого, коли 
За що роспинали?.. 

Обніміте ж, брати мої» 
Найменшого брата, — 
Нехай мати усміхнеться. 
Заплакана матні 
Благословіть дітей своїх 
Твердими руками 
І обмитих поцілуйте 
Вольними устамиї 



141 



Шевченко 



142 



І забудеться срамотня 

Давняя година, 

І оживе добра слава, 

Слава України. 

І. світ ясний, невечірнійу 

Новий засіяв... 

Обніміться ж, брати мої, 

Молю вас, благаю! 



* • 



Минають дні, минають ночі, 

. Минав літо, шелестить 
Пожовкле листя; гаснуть очі, 
Заснули думи, серце спить; 
І все заснуло, — і не знаю, 
Чи я живу, чи доживаю. 
Чи. так по світу волочусь, 
Бо вже й не плачу, й не сміюсь.. 
Доле, де ти? доле, де ти? 

Нема ніякої! 
Коли доброї жаль, Боже, 
То дай злоі, злоі! 

Не дай спати ходячому, 

Серцем замірати, 
І гнилою колодою 

По світу валятись! 
А дай жити— серцем жити 

І людей любити; 
А коли ні — то проклннаїь 

І світ запалити! 

Страшно впасти у кайдани, 

Умірать в неволі; 
А ще гірше — спати, спати, 

І спати на волі, 
1 заснути на вік-віки, 

І сліду не кинуть 
Ніякого!... однаково— 

Чи жив, чи загинув. 
Доле, де ти? доле, де ти? 

Нема ніякоі! 
Коли доброї жаль. Боже, 

То дай злоі, злоі!... 



* я 



Т небо невмите, 1 заслані хвилі, 
Іпо-над берегом геть-геть, 
Неначе пьяний, очерет 
Без вітру гнеться... Боже милийі 
Чи довго буде ще міні 
в оцій незамкненій тюрмі, 
По над оцим нікчемним морем 
Нудити світом?... Не говорить. 
Мовчить і гнеться, мов жива, 
В степу пожовклая трава; 
Не хоче правдоньки сказать, 
А більше ні в кого спитать... 



Н, І. Коаоплрору. 

ІЗеселе сонечко ховалось 

В веселих хмарах весняних; 
Гостей зачинених своїх 
Сердешним чавм напували 
І часових переміняли — 
Синвмундирних часових... 
І до дверей, на ключ замкнутих, 
І до решотки на вікні 
Привик я трохи, і міні 
Не жаль було давно одбутих. 
Давно похованих, забутих 
Моіх крівавих тяжких, сльоз,-г- 
А їх чимало розлилось 
На марне поле... Хоч би рута, 
А то нічого не зійшло!.. 
І я згадав своє село, 
Кого я там коли покинув? 
І батько, й мати в домовині... 
І І жалем серце запеклось, 
Що нікому мене згадати... 
Дивлюсь — твоя, мій брате, мати. 
Чорніша чорної землі, 
Іде, з хреста неначе знята... 
Молюся, Господи, молюсь, 
Хвалить тебе не перестану, 
Що я ні з ким не поділю 
Мою тюрму, мої кайдани!... 



З — 3013 



143 



Укра^інськж Муза 



144 



Чсгнець. 

(П. Кулішу). 



7. 



Киіві на Подолі/ 

Було колись, І НІКОЛИ 
Не вернеться, що ДІЯЛОСЬ, 

Не вернеться сподіване... 
Не вернеться... А я» брате, 
Таки буду сподіватись, 
Таки буду виглядати, 
Жалю серцю завдавати. 

У Киіві на Подолі, 

Братерськая наша воля, 

Без холопа і без пана. 

Сама собі у жупані. 

Розвернулася весела, 

Оксамитом шляхи стеле, 

І єдвабом застилає, 

І нікому не звертав. 

У Киіві на Подолі 

Козаки гуляють: 

Як ту воду, цебром-відром 

Вино розливають; 

Льохи, шинки з шинкарками, 

З винами, медами 

Закупили запорожці 

Та й тнуть коряками! 

А музика реве, грає, 

Людей звеселяє, 

А із Братства те бурсацтво 

Мовчки виглядав: 

Нема голій школі волі, 

А то б догодила!.. 

Кого ж то там з музиками 

Люди обступили? 
В червоних штанях оксамитних— 
Матнею улицю мете — 
Іде козак... Ох, літа, літа! 
Що ви творите? На то теж 
Старий ударив в закаблуки, 
Аж встала курява. Оттак! 
Та ще й приспівує козак: 

цПо дорозі рак, рак, 

Нехай буде так, так! 

Якби таки молодиці 



Посіяти мак, макі 
Дам лиха закаблукам. 
Дам лиха закаблам, 
Останеться й передам^ 
А вже ж тії закаблуки 
Набралися лиха, муки.^ 
Дам лиха закаблукам. 
Дам лиха закаблам. 
Останеться й передам!* 

Аж до Межигорського Спаса 
Потанцював сивий, 
А за ним і товариство, 
І весь святий Кнів. 
Дотанцював аіж до брами, 
Крикнув: „Пугу, пугу!.. 
Привітайте, святі ченці. 
Товариша з Лугу!^ 

Свята брама одчинилась — 

Козака впустили; 

І знов брама зачинилась. 

На вік зачинилась 

Козакові... 

Хто ж цей сивий 

Попрощався з світом? — 
Семен Палій, запорожець. 

Лихом недобитий. 

Ой, високо сонце сходить, 

Низенько заходить. 

В довгій рясі по келії 

Старий чернець ходить. 

Іде чернець у Вишгород 

На Київ дивитись, 

Та посидіть на пригорі. 

Та хоч пожуритись; 

Іде чернець дзвонковую 

У яр воду пити. 

Та згадує, як то тяжко 

Було в світі жити; 

Іде чернець у келію 

Між стіни НІМІІ, 

Та згадує літа свої— 

Літа молодії; 

Бере пісьмо святе в руки. 

Голосно читає. 



145 



Шевченко 



146 



А думкою старнй чернець 
Далеко ігітм... 
І тихнуть Божіі слова. 
1 в келІІ, неначе в Січі, 
Братерство славне ожнва» 
А снвий гетьман, мов сова, 
Ченцеві аавнрас в вічі! 
Нувика^* танці... і Бердичів... 
Кайдани брязькають... Москва... 
Бори... сніги і... Єнисей... 
І покотились Із очей 
На рясу сльози... 

іуБий поклони 
І плоть старечу усмиряй, 
Святе писаніе читайї 
Читай, читай, та слухай дзвона, — 
А серцеві не потурай: 
Воно тебе в Сібір водило, 
Воно тебе весь вік дурило, 
Приспи ж його, і занехай 
Свою Борзну і Хвастовщину: 
Загине все, ти сам загинеш, 
І не згадають— щоб ти знав...* 

І старець тяхшо заридав, 
Читать писаніе покинув. 
Ходив по кедіі, ходив, 
А потім гїв і зажурився: 
«Дня чого я на світ родився, 
Свою Україну любив?"* 

До утрені завив з дзвіниці 
Великий дзвін: чернець мій встав, 
Надів клобук, взяв патерицю. 
Перехрестився, чотки взяв... 
Т за Україну молитись 
Святий чернець пошкандибав. 



Зпповіт. 

Я.К умру, то поховайте 
Мене на могилі. 



Серед степу широкого. 
На Вкраїні милій: 
Щоб лани широкополі 
І Дніпро, і кручі 
Було видно, було чути, 
Як реве ревучий! 

Як понесе з України 
У синєє море 

Кров ворожу,— -ОТОДІ я 

І лани, і гори— 
Все покину, і полину 
До самого Бога 
Молитися. А до того — 
Я не знаю Бога! 

Поховайте та вставайте 
Кайдани порвіте, 
І вражою злою кровью 
Волю окропітеї 
І мене в сімьі великій, 
в сімьі вольній, новій, 
Не забудьте помьянути 
Незлим тихим словок' 






тїе завидуй багатому: багатий не мав 
Ні приязні, НІ любові,— ВІН все те 

наймає; 

Не завидуй могучому» бо той заставляє; 

Не завидуй і славному: славний добре 

знає, 

Що не його люди люблять, а ту тяжку 

славу. 

Що вія кровью та сльозами виллє на за- 
баву. 

І МОЛОДІ як зійдуться, то любо та тихо, 

Як у раю, а дивишся— ворушиться лихе. 

Не завидуй же нікому, дивись кругом 

себе: 

Нема раю на всім світі, хіба що на иебії 



147 



Українська Муза 



148 



Вечір. 



Р 



адок вишневий коло хати. 
Хрущі над вишнями гудуть; 
Плугатарі з плугами йдуть. 
Співають, Ідучи, дівчата, 
А матері вечерять ждуть. 

Сіиья вечеря коло хати; 
Вечірня зіронька встав; 
Дочка вечерять подав, 
А мати хоче научати, 
Так соловейко не дав. 

Поклала мати коло хати 
Маленьких діточок своіх, 
Сама засі^ула коло іх. 
Затихло все... Тільки дівчата 
Та соловейко не затих. 



„6ріми«", лбо „івлн Гус" 

Поспаніс славному П. І. Шафаріїкові. 

Оапалили у сусіда 
Нову добру хату 
Сусіди злі; нагрілися, 
Та й полягли спати. 
І забули теплий попіл 
По полю розвіять; — 
Лежить попіл на роспутті, 
А в попелі тлів 
Огню искра великого. 
Тлів, не вгасав, 
Підпалу жде, як той местник 
Часу дожидав, 
Злого часу. Тліла искра. 
Тихо дотлівала 
На роспутті широкому, 
Та й гаснути стала. 

Оттак німота запалила 
Велику хату, і сімью. 



Сімью Славьян розьвдинила, 

І нишком тихо упустила 

Усобиць лютую змію; 

Полилися ріки крові, 

Пожар погасили, 

А німчики пожарище 

Й сиріт поділили. 

Виростали у кайданах 

Славьянськіі діти 

І забули у неволі, 

Що вони на світі. 

А на давнім пожарищі 

Искра братства тліла. 

Дотлівала, дожидала 

Рук твердих та смілих. 

І діждалась. Прозрів-вси 

В попелі глибоко 

Огонь добрий смілим серцем, 

Смілим орлім оком; 

І засвітив, любомудре. 

Світоч правди, волі. 

І Славьян сімью велику 

Во тьмі і неволі 

Перелічив до одного, — 

Перелічив трупи, 

А не Славьян, і став*вси 

На великих купах, 

На роспутті всесвітньому, 

Ієзекіілем. 

І, о дивої — трупи встали 

І очі роскрили! 

І брат з братом обнялися,. 

І проговорили 

Слово тихої любові 

На віки і віки. 

І потекли в одно море 

Славьянськіі ріки. 

Слава тобі, любомудре, 
Чеху-Славьянине, 
Що не дав ти потонути 
В німецькій пучині 
Нашій правді! Твоє море 
Славьянськев, нове, 
Затого вже буде повне, 
І попливе човен 



149 



Шевченко 



150 



З широкими вітрилами 
І 8 добрим кормилом, 
Попливе на вольнім морі. 
На широких хвилях. 
Слава ж тобі, Шафарику, 
Во віки І віки, 
Що авів-сси в одно море 
Славьянськіі ріки. 

Привітай же в своїй славі 
І мою убогу 
Лепту, думу немудрую 
Про Чехд святого, 
Великого мученика, . 
Про славного ГусаІ 
Прийми, отчеі А я нишком 
Богу помолюся. 
Щоб усі Сііавьяни стали 
Добрими братами, 
І синами сонця правди, 
І єретиками 

Оттакими, як Констанцький 
Єретик великий, — 
Мир мирові подарують 
І славу во-віки! 

І. 

Каменц сгоже небрегоша 

аяждущії, сей бисть во главу 

угла: от Господа бисть сей, 

і «сть дявен во очесах наших. 

Псалом ОХПІ, ет. Д9 

,,Кругом неправда і неволя, 
Народ замучений мовчить, 
А на апостольскім престолі 
Чернець годований сидить: 
Лк>дською кровію торгує 
І р&й у найми оддає. 
О, Боже! .суд Твій правий всув. 
І всуе царствіе Твоєї 
Розбійники, людоїди 
Правду побороли, 
Осміяли Твою славу 

І силу, I ВОЛЮІ 

Люди стогнуть у кайданах, 
Немає з ким взятись, 



Роскуватись, одностайне, 

Односердне стати 

За євангелію правди. 

За темнії люди. 

Нема кому! Боже, Боже! 

Чи то ж і не буде? 

Чи настане великий час 

Небесної кари? 

Чи розломим три корони 

На гордій тіарі? 

Розломимо!.. Благослови, 

Не на месть І муки, 

Благослови мої, Боже, 

Нетверді! руки 

Й слово тихеє! О, Боже! 

Чи вони ж почують?..^ 

Оттак 
У келіі своїй правдивий 
Іван Гус думав роскувать 
Народ замучений, і диво, 
Святеє диво показать 
Очам незрячим. 

„Поборюсь! 
За правду Бог! Да совершиться! / 
І в Вифлеємськую каплицю 
ПІШОВ молиться вірний Гус. 

II. 

Папська булла. 

•Бо иьмя Господа Христа, 
За нас роспьятого на древі, 
І ВСІХ апостолів святих, 
Петра І Павла особливо, 
Ми розрішаємо гріхи 

Святою буллою ЦІЄЮ 

Рабині божій, 
Оттій самій. 

Що водили по улицях 

в Празі позавчора; 

Оттій самій, що хилялась 

По шинках, по станах, 

По чернечих переходах. 

По келіях пьяка. 

Отта сама заробила 



151 



Українська Муза 



1»2 



Та буллу купила: 
Тепер свята!..** 

— „Боже, Боже, 
Великая сило! 

Великая славо! зглянься на людей! 

Одпочинь од кари у святоиу раі! 

За що пропадають, за що Ти карасш 

Своїх І покірних, і добрих дітей? 
За що закрив* іх добрі очі 
І вільний розум окував 
Кайданами лихої ночІИ 
Прозріте, люди! день настав! 
Просніться, Чехи, змийте луду, 
Росправте руки, будьте людн^ 
А не посмішище ченцям! 
Розбійники, кати в тіарах, 
Все потопили, все взяли, 
Мов у Московіі татари, 
І нам сліпим передали 
Свої догмати. Кров, пожари, 
Всі зла на світі, війни, чвари, 
Пекельних мук безкраїй ряд, 
І повен Рим байстрят — 
От іх догмати і їх слава! 
То явна слава!.. А тепер 
Святим положено конклавом: 
Хто без святої булли вмер, 
У пекло просто! Хто ж заплатить 
За буллу вдвоє, ріж хоч брата, 
Окреме папи 1 ченця, 
І в рай іди — кінець кінцям! 
У злодія вже злодій краде. 
Та щей у церкві. Гади! гади! 
Чи напилися ви, чи ні 
Людської крові?!-^Не міні. 
Великий Господи, простому, 
Судить великії діла 
Твоєї волі: люті зла 
Не дієш без вини нікому!" 

І. плакав Гус, молитву дія, 
І гірко плакав; люд мовчав 
І дивувався: що вія діяв? 
На кого руки піднімав? * 



„Дивіться, люди! Ось де булла. 
Що я читав!" І показав 
Перед народом. Всі здрігнули: 
Іван Гус буллу розірвав! 

Із Вйфлеемськоі каплиці 
\ж до всесьвітньої столиці 
Луна, гогочучи, неслась; 
Ченці ховаються: мов кара. 
Луна в конклаві оддалась, — 
І похилилася тіара... 

Шепочеться Авіньона 
З римськими ченцями; 
Шепочуться аитіпапи, 
Аж трясуться стіни 
Од шепоту. Кардинали, 
Як гадюки, вьються 
Круг тіари, та нищечком. 
Мов коти, гризуться 
За мишеня. Та й як таки?— 
Однієї шкури 
Така сила! А мьясива! 
Аж здрігнули мури, 
Як зачули, що у Празі 
Загелкали п/еи 
Та з орлами летять биться... 

Конклав схаменувся, 
Зібрав раду. Положили: 
Одностайне стати 
Проти Гуса, 1 в Констанцу 
Всіх ворон скликати, 
Та й стерегти яко мога 
І з верху, і з долу. 
Щоб не втекла тая птаха 
На славьянське поле. 

Як та галич поле крила, 

Ченці повалили, 

До Констанцу; степи, шляхи, 

Мов сарана, вкрили 

Барони, герцоги, і дюки, 

Псарі, герольди, шинкарі 

І трубадури — кобзарі, 

І шляхом військо, мов гадюки. 

За герцогинями німота. 



158 



Шевченко 



154 



Хто з соколами ма руках. 
Хто пішки, верхи иа ослах. 
Так аж кишить! все на охоту, 
Мов гад у нрій, поспішаї 
О, Чеху! де твоя дуща? 
Дивись^ що сили повалило, — 
Мов Сарацина воювать, 
Або великого Аттілу! 

У Празі глухо гомонять, 
І Цесаря, І Вячеслава 
І той собор тисячоглавий 
У голос лають! не хотять 
Пускать в Констаиц Івана Гуса! 
„Жив Бог! жива душа моя! 
Брати, я смерти не боюся! 
Я докажу отим зміям, 
Я вирву їх несите жало!.,« 
І Чехи Гуса провожали. 
Мов діти батька... 

Задзвонили у Констанці 
Рано в усі дзвони. 
Зібралися кардинали 
Гладкі та червоні, 
Мов бугаї в загороду, 
І прелатів лава. 
І три папи, 1 баронство 
І вінчай! глави: 
Зібралися, мов Іуди, 
На суд нечестивий 
Проти Христа. Свари, гомін. 
Те реве, те вис. 
Як та орда у таборі. 
Або жиди в школі... 
І ВСІМ разом заціпіло!..— 

Мов кедр серед поля 
Ливанського, у кайданах 
Став Гус перед ними! 
І окинув нечестивих 
Орліми очима« 
Затрусились, побіліли. 
Мовчки озирали 
Мученика.—» Чого мене: 



Чи на прю позвали? 

Чи дивиться на кайдани?..^ 

„Мовчи, Чеше смілий!.." 

Гадюкою зашипіли 

Звірем заревіли. 

^Ти єретик! ти єретик! 

Ти сієш росколи! 

Усобища розвіваєш. 

Святішої волі 

Не приймаєш!.. Одно слово: 

Ти Богом проклятий! 

Ти єретик! ти єретик!..' 

Ревіли прелати 

„Ти усобник!., одно слово: 

Ти ВСІМИ проклятий!'' 

Подивився Гус иа папи, 

Та й вийшов з палати!.. 

„Побороли! побороли!.. '^ 

Мов обеленіли... 

„Автодафе! автодафеї' 

Гуртом заревіли. 

І цілу ніч бенкетували 
Ченці, барони— всі пили 
І пьяні Гуса проклинали. 
Аж поки дзвони загули, 
1 світ настав... Ідуть молиться 
Ченці за Гуса. З-за гори 
Червоне сонце аж горить, — 
І сонце хоче подивиться, 
Шо будуть з праведним тво- 
рить?!.. 

Задзвонили в усі дзвони 
І повели Гуса 
На Голгофу у кайданах... 
І не стрепенувся 
Перед огнем... став на йому 

І молитву ДІЄ. 

.0, Господи милосердний^ 
Що я заподіяв 
Оцим людям? Твоїм людям! 
За що мене судять? 
За що мене роспинають? 
Люди! Добрі люди! 
Молітеся, неповинні, — 



155 



Українська Муза 



15в 



І 8 вами те буде! 

Молітеся! люті звірі 

Прийшли в овчих шкурах 

І пазури роспустили... 

Ні гори, НІ мури 

Не сховають. Розіллється 

Червонев море 

Крові... крові з дітей ваших 

О, горе! о, горе! 

Он де вони! в ясних ризах... 

їх ЛЮТІІ ОЧІ...* 

— „ПалиІ пали!* 

— Уже крові...' 

— „Палиі пали!...* 

— і^Крові! крові хочуть! 

Крові вашої!..* І димом 

Праведного вкрило. 

^Молітеся! молітеся! 

Господи, помилуй, 

Прости Ти їм, бо не знають!..* 

Та й не чути стало! 

Мов собаки, коло огню 

Кругом ченці стали. 

Боялися, щоб не виліз 

Гадиною з жару 

Та не повис на короні, 

Або на тіарі. 

Погас огонь, дунув вітер 

І попіл розвіяв. 

І бачили на тіарі 

Червоного ЗМІЯ 

Прості люди. Пішли ченці 

Й „Те Оеит* співали. 

Розійшлися по трапезах 

І трапезували 

І день, І НІЧ, аж попухли... 

Малою сімьею 

Зійшлись Чехи. Взяли землі 

З під костра» І з нею 

Пішли в Прагу. Оттак Гуса 

Ченці осудили,— 

Запалили... та божого 

Слова не спалили. 

Не вгадали, що вилетить 

Орел Із-за хмари 

ЗамІсць гуся і росклюе 



Високу тіару. 

Байдуже їм, розлетілись. 

Мов тії ворони, 

З крівавого того свята. 

Ченці. і барони, 

Розвернулись у будинках 

І гадки не мають. 

Бенкетують, та инколи 

„Те Оеит* співають. 

Все зробили... Пострівайте! — 

Он над головою 

Старий Жижка з Таборова 

Махнув булавою. 






Нмби ви знали, паничі. 

Де люди плачуть живучи, 
То ви б елегій не творили, 
Та марне Бога б не хвалили, 
На наші сльози сміючись. 
За що, не знаю, називають, 
Хатину в гаї тихим расм... 
Я в хаті мучився колись. 
Мої там сльози пролились — 
Найперші сльози! Я не знаю. 
Чи єсть у Бога люте зло, 
Шоб у тій хаті не жило? 
А хату раєм називають!... 

Не називаю іі раєм, 

ТиІ хатиночки у гаї. 

Над чистим ставом край села: 

Мене там мати повила, 

І, повиваючи, співала — 

Свою нудьгу переливала 

В свою дитину; в тім гаю, 

У тій хатині, у раю — 

Я бачив пекло... Там неволя, 

Робота тяжкая, ніколи 

І помолитись не дають! 

Там матір добрую мою, 

Ще молодую, у могилу 

Нужда та праця положили; 

Там батько, плачучи з дітьми. 



157 



Шевченко 



158 



(А ми малі були і голі) 
* Не витерпів лихоі долі — 
Умер на панщині!.. А ми 
Роаяіалися межи людьми, 
Мов мишенята: я до школи — 
Носити воду школярам. 
Брати НІ панщину ходили, 
Поки лоби ім поголили, 
А сестри... сестри!... Горе вам, 
Моі голубки молодііі 
Для кого в світі живете? 
Ви в наймах виросли, чужіі... 
У наймах коси побіліють... 
У наймах, сестри, й умрете! 

Міні аж страшно, як згадаю 
Оту хатину край села, — 
Такіі,'Боже наш, діла 
Ми творимо у нашім раі, 
На праведній Твоій землі! 
Ми в раі пекло розвели, 
А в Тебе другого благаєм. 
З братами тихо живемо — 
Лани братами оремо, 
1 їх сльозами поливаєм. 

А, може, й те ще... (ні, не знаю, 
А так здається) — Сам вси, 
(Бо без Твоеі, Боже, волі 
Мм б не нудились в раі голі!) 
А, може, й Сам на небеси 
Смієшся, Батечку, над нами 
Та, може, радишся з панами. 
Як править миром?!. Бо дивись — • 
Ои гай зелений похиливсь, 
А он з-за гаю виглядає 
Ставок, неначе полотно, 
А верби геть по-над ставом 
Тихесенько собі купають 
Зелені віти... Правда — рай?.. 
А подивися та спитай. 
Що там твориться, у тім раі?!. 
Звичайно— радість та хвала 
Тобі, єдиному, святому. 
За дизніі ТвоІ діла?— 
Оттим то й ба!., хвали нікому!.. 



А кров, та сльози, та хула. 
Хула всьому!.. Ні, ні!., нічого 
Нема святого на землі! 
Міні здається, що й Самого 
Тебе вже люди прокляли! 






І 



широкую долину, 
І високую могилу, 
І вечірнюю годину, 
І що снилось, говорилось— 
Не забуду я. 

Та що з того? Не побрались, 
Розійшлися, мов не знались. 
А тим часом дорогіі 

Літа тіі молодіі 

Марне пронеслись. 

Помарніли ми обоє; 
Я — в неволі, ти — вдовою; 
Не живем, а тільки ходим 
Та згадуєм тіі годи. 

Як жили колись. 



• є 
* 



Ці 



Ііні однаково, чи буду 
Я жить в Україні, чи ні. 
Чи хто згадає, чи забуде 
Мене в снігу на чужині— 
Однаковісенько міні! 

В неволі виріс, МІЖ чужими, 
І, неоплаканий своїми, 
В неволі плачучи, умру, 
І все з собою заберу, 
Малого сліду не покину 
На нашій славній Україні, 
На нашій-^ие своїй землі. 



4 — 3013 



159 



Українська Муза 



1вО 



I не помьяне батько з сином. 
Не скаже синові: «Молись, 
Молися, сину: за Вкраїну 
Його замучили колись." 

Міні однаково, чи буде 
Той син молитися, чи НІ, 
Та не однаково міні. 
Як Україну зліі люди 
Присплять, лукаві, І в огні 

II окраденую збудять..». 
Ох, не однаково міні! 






За сонцем хмаронька пливе, 

Червоні поли розстилає, 
І сонце спатоньки зове 
У сине море; покриває 
Рожевою пеленою, 
Мов мати дитину... 
Очам любо... Годиночку, 
Малую годину 
Ніби серце одпочине, 
З Богом заговорить, 
А туман, неначе ворог. 
Закриває море 
І хмароньку рожевую, 
І тьму за собою 
Розстилає туман сивий, 
І тьмою німою 
Оповиє тобі душу, 
Й не знаєш, де ДІТИСЬ. 
І ждеш його, того світу. 
Мов матері ДІТИ. 






р 



гні горять, музика грає, 
Музика плаче, завиває! 

Алмазом добрим, дорогим 

СІЯЮТЬ ОЧІ молодії. 



Вітає радість і надія 

В очах веселих. Любо ім^ 

Очам негрішним, молодим;. 

І ВСІ регочуться, СМІЮТЬСЯ,. 

І ВСІ танцюють. Тільки я, 
Неначе заклятий, дивлюся 
І нишком плачу, плачу я.. 
Чого ж я плачу? Мабуть шкода» 
Що без пригоди, мов негода,. 
Минула МОЛОДІСТЬ моя. 



Сичі. 



Тіа ниву в жито уночГ, 
На ПОЛІ, на роздоллі, 
Зліталися по волі 
Сичі— 

Пожартувать, 

Поміркувать, 
Щоб бідне птаство заступитц 
Орлине царство затопить 

І геть спалить, 
Орла ж повісить на тичині 
І, при такій ГОДИНІ, 
Республику зробить. 
І все б здавалося! — ^А ні! 
Щоб не толочили пашні, — 

Воно було б не диво. 
Якби хто инший на тій нив! 
Сільце поставив — а то зирк — 
Таки голісенький мужик 
Поставив любо, та й пішов 
В КОПИЦІ спать собі. А рано. 
Не вмившися, зайшов 
Гостей довідать. Та й погані, — 
Усі до одного сичі! 
Оце тобі вари й печи!.. 
Щоб не нести додому 
Таке добро, то повбивав: 
А инших гратися оддав 
Приборканих воронам, 
І не сказав нікому. 



161 



Шевченко 



162 



* 



Якби міні, мамо, намисто, 

То пішла б я завтра на місто; 
А на МІСТІ, мамо» на місті— 
Там музика граа троїста; 
А дівчата з парубками 
Лицяються... Мамо, мамо! 
Безталанна я. 

Ой, піду я Богу помолюся, 
Та ПІДУ я у найми наймуся, 
Та куплю я, мамо, черевики, 
Та найму я троїсті музики: 
Нехай люди не здивують, 
Як я, мамо, потанцюю... 
Доленько мояі 

Не дай міні вік дівувати. 
Коси мої плести, заплітати, 
Бровенята дома зносити, 
В самотині віку дожитиі 
А поки я заробляю, 
Чорні брови полиняють... 
Безталанна я! 






И.К маю я журитися. 

Докучати людям: 
Піду собГ свІт*за-очі — 
Шо буде, те й будеї 
Найду долю— одружуся, 
Не найду — ВТОПЛЮСЯ; 
Та не продамся нікому, 
Б найми не наймуся. 

Пішов же я світ-за-очі..» 

Доля заховалась, 

А воленьку люди добрі 

1 не торгували, 

А без торгу закинули 

Б далеку неволю, — 



Щоб не росло таке зілля 
На нашому полі... 



Холодний ЯР. 



7 



всякого своє лихо, 

І в мене те лихо; 
Хоч не своє, позичене, 
А все таки лихо. 
Нащо б бачся, те згадувать, 
Шо давно минуло, 
Будить Бог знав колишнє? 
Добре, що заснулоі... 

Хоч би й Яр той! Бже до його 
І стежки малої 
Не осталось, і здається, 
Що ніхто й ногою 
Не ступив там, — а згадаєш, 
То була й дорога 
З манастиря Мстриного 
До Яру. страшного. 
У Яр колись сходилися, 
Мов із хреста ЗНЯТІ, 
Батько з сином, І брат з братом. 
Одностайне стати 
На ворога лукавого. 
На лютого ляха. 
Б Яру колись гайдамаки 
Табором стояли. 
Лагодили самопали. 
Ратища стругали. 

Де ж ти дівся, в Яр глибокий, 
Протоптаний шляху? 
Чи сам заріс темним гаєм? 
Чи то засадили 
Нові кати, щоб до тебе 
Люди не ходили 
На пораду, що ім діять 
З добрими панами, 
Людоїдами лихими, 
Новими ляхами? 



163 



Українська Муза 



164 



Не сховаетеї над Яром 

Залізняк вітас, 

Та на Умань поглядав, 

Ґонту вижидав. 

Не ховайте, не топчіте 

Святого закона! 

І не кличте преподобним 

Лютого НеронаІ 

Не славтеся царевою 

Святою війною, 

Бо ви й сами не знаєте, 

Що царики коять, 

А кричите, що несете 

І душу, і шкуру 

.За отечество!* Ій-Вогу, 

Овеча натураї 

Дурний шию підставляв 

Й сам не знав, за що. 

Та ще й Ґонту зневажав 

Ледаче ледащо: 

— Гайдамакі— не воіни, — 

РазбойнікІ, ворн, 

Пятно в нашей історіі!..* 

Брешеш» людоморе! 

За святую правду, волю 

Розбійник не встане; 

Не роскув закований 

У ваші кайдани 

Народ темний; не заріже 

Лукавого сина; 

Не розібьв живе серце 

За свою краіну! 

Ви розбійники неситі, 

Голодні ворони! 

По якому правдивому, 

Святому закону 

І землею, всім даною, 

І сердешним людом 

Торгуєте? Стережіться ж, 

Бо лихо вам буде, 

Тяжке лихої Дуріть дітей 

І брата сліпого. 

Дуріть себе, чужих людей, 

Та не дуріть Бога! 

Бо в день радости над вами 

Роспадеться кара, 



І повів новий огонь 
з Холодного Яра! 






тіе так тіі. вороги, 
Як добрії люди — 

І окрадуть жалкуючи, 

Плачучи осудять, 

І попросять тебе в хату» 

І будуть вітати, 

І питать тебе про тебе, 

Щоб потім сміятись. 

Щоб з тебе сміятись, 

Щоб тебе добити. 

Без ворогів можна в світі 

Як«небудь прожити, 
А ці добрі люди 
Найдуть тебе всюди, 

І на тім СВІТІ, добряги. 
Тебе не вабудутьі 



* 



] 



золотої, й дорогої 

МІНІ, щоб знали ви, не жаль 
Мові долі молодої. 
А иноді така печаль 
Оступить душу, аж заплачу!.. 
А ще до того, як побачу 
Малого хлопчика в селі: 
Мов одірвалось од гіялі, 
Одно однісеньке під тином 
Сидить собі в старій ряднині. 
Міні здавтся, що це я. 
Що це ж та МОЛОДІСТЬ моя. 
Міні здається, що ніколи 
Воно не бачитиме волі. 
Святої воленьки; що так 
Даремне, марне пролетять 
Його найкращії літа; 



165 



Шевченко 



Шо він не знатиме, де дітись 
На цім широкім, вольнім світі, 
І піде в наймиу і колись, 
Щоб він не плакав, не журивсь, 
Щоб він де-небудь прихиливсь, — 
То оддадуть у москалі. 



* 



Іо^й чого ти почорніло, 

Зеленес поле? 
— Почорніло я од крові 
За вольнуї^ волю. 



Круг містечка Берестечка, 

і^а чотирі милі 

Мене славні запорожці 

Своїм трупом вкрили. 

Та ще мене гайворони 

Укрили з півночі — 

Клюють очі козацькії, 

А трупу не хочуть... 

Почорніло я, зелене, 

Та за вашу волю; 

Я знов буду зеленіти, 

А ви вже ніколи 

Не вернетеся на волю, — 

Будете орати 

Мене стиха та, орючи, 

Долю проклинати... 





Віктог Пиколлевич ЗдБілл. 

1809(?)— 1869 

Родився на хуторі Кукоріковщині під Борзною (в Чернигівщині). Батько його 
був не багатий і не вбогий поміщик; він рано вмер, покинувши сина Віктора дитино» 
1 року. Вчився Забіла в ніженській гнмиазіі виших наук кн. Безбородка з 1820 — 1828 р., 
разом а Гоголем. Покинувши гимназію. Забіла поступив у військо: служив в гусарах. 
Дослуживсь до майора. Службу в гусарах поет згадує, як найшасливіший час свого 
життя. Військову службу Забіла покинув у 1833 році І переїхав у свій хутір в Черни- 
гівшині. Там він познайомився а Любовію Михайлівною Білозерською (сестрою Олек. 
сандри Михайлівни КулішевоІ — Ганни Барвінок). Ця зустріч І знайомість для Забіли 
була фатальною. Забіла І Л. М. Білозерська закохались одно в одного без міри, але 
старий батько Білозерськоі силоміць оддав іі заміж за якогось багатого поміщика 
Боголюбцева. Після цього Забіла трохи не стратив життя, зробивсь пьяницею I через 
те зубожів... Ця катастрофа одбилась в значній мірі і на його поетичній творчости. 
Майже вся його поезія зовсім субьективка і автобіографична. Зміст ІІ — нешасдиве ко- 
хання, туга за милою. Трудно найти другого такого пісьменника, щоб майже всю свою- 
літературну творчість присвятив описуванню власного життя I почуття. Умер Забіла в 
1869 році, дуже бідним. На літературну ниву Забіла виступив в 1841 році, коли в 
• ЛастівцИ Гребінки були надруковані його поезії Написав Забіла усього коло 40 
БІршІв, — більшість з іх лірічні; хоч в кілька байок сатірічних, дідактичних І Історичних, 
але вони не'^іають великої літературної вартости. Де-які поезії Забіли змістом І фор- 
мою нагадують народні пісні І широко росповсюджені, їх скрізь співають. Перше повне 
зібрання творів Забіли було надруковано в «Кіевск. Стар.* І окремою одбиткою в 
1906 році. 

Літературні джерела для біографії: 1) «Твори В. Забіли, з. 
вступною статтею В. Мировця**. Кнів, 1906; 2) ,Вік" т. І, 1902; 3) П є т р о в— Очеркн, 
истор. укр. литер. XIX ст.; 4) Огоновськи й — історія літер. П ч. 



169 



З а б і л 



170 



Соловей. 

+1е щебечи, соловейку, ПІД ВІКНОМ бли- 

зенькО) 
Не щебечи/ иалюсенький, на зорі ра- 
ненько. 
Як аатьохкавш, як свиснеш, неначе за- 
граєш, 
Так ! бьеться в грудях серце, душу розди- 
раєш. 
Як засвищеш голосніше, а далі тихенько, 
Аж у душі похолоне, аж замре серденько. 
Зовсім трошки перестанеш, — лунь усюди 

піде, 
Ти в темну ніч веселишся ' і як .сонце 

зійде. 
Твоя пісня дуже гарна, ти гарно спі- 
ваєш, 
Ти щасливий: спарувався і гніздечко 

маєш... 
А я бідний, безталанний, без пари, без 

хати. 
Не досталось міні в світі весело співати. 
Сонце зійде, — я нужуся, і заходить — 

плачу: 
Котру люблю дівчиноньку, тіеі не бачу. 
Довго й чутки вже не маю про милу дів- 
чину. 
Цілий вік свій усе плачусь на лиху го- 
дину. 
Не щебечи ж, соловейку, як сонце пригрів, 
Не щебечи, малюсенький, як і вечорів! 
Ти лети, співай тим людям, котрі весе- 
ляться. 
Вони піснею твоєю будуть забавляться. 
А міні такая пісня душу роздирає, 
І^рше бьется моє серце, аж дух замірає. 
Пугач міні так годиться: стогне — не спі- 
ває... 
Нехай стогне коло мене та смерть возві- 

щає!... 



Пугач. 



^^лизько мене стогне пугач 

Саме серед ночі, 

Віщує він несщасному 

Скоро закрить очі. 

— Стогни, пугач, стогни, сірий, 

Та над головою: 

Мабуть, іі прийшла пора 

Присипать земльою. 

Сумно стане, як застогнеш, 

Душа аж трепеще, — 

Подумає, на тім світі 

Чи не буде легше. 

На цім світі серце моє 

Радощів не мало, — 

Воно зроду веселоі 

Пісні не співало. 

Не стогни над тими людьми, 

Котрі веселяться, 

Нехай вони соловейком 

Будуть забавляться. 

А стогни ти над такими, 

Що долі не мають, 

ІДілий вік котрі, сердешні, 

Плачуть та скучають. 

Ти ж у мене на могилі, 

Любий соловейку, 

Щебечи, як сонце зайде, 

Щебечи й раненько. 

Дітки й жінка на могилі 

В мене не заплаче, 

А невірна Із радощів. 

Може, ще й заскаче. 

Нехай серце в невірної 

На шмаття ірветься, 

Нехай правда перед нею 

В ВІЧІ засміється 

Та І скаже: .Ти ж клялася, — 

«По правді кохаєш, ' 

.Тепер дивишся у ВІЧІ, 

«Мене й не пізнаєш, 
«Бо я— правда, а ти — кривда, 
,Так так зоставайся, 
«Кохай, цілуй, кого хочеш. 



171 



Українська Муза 



172 



.Зі мною не знайся!...'* 
— А ти, любий соловейку, 
Співай над труною: 
Ой, візьму я своє горе 
В могилу з собою. 
Пугача міні не треба, — 
Нехай вже не стогне, — 
Хай в мові невірної, 
НехаА серце сохне. 



ОСІИИІЙ ВІТСР. 

тїе так уже сонце світить, 

Не так воно й гріє. 
І вітерок не тепленький, 
Холодний вже вів,— 
Не весняний, що од серця 
Тугу як би зносить, 

А осінній, що у ЛІСІ 

Мов би хто голосить. 

Із дерева лист зривав. 

Діброва пустіє. 

Світить сонце, теє ж сонце, — 

Та ба— вже не грів. 

Пора прийшла, — зіиа близько, 

Осінь наступила. 

Пора прийшла і дівчині, 

Дівчина змарніла: 

Повні груди лебедині 

Не такі вже стали, 

Біле лице почорніло, 

Очиці злиняли. 

Цвіт, як небо, були вони, 

Як зірки блищали. 

Тепер вони потемніли, 

Тепер плакать стали 

За очима, за броваиНі 

За личеньком білим, 

За літами молодими. 

Та за серцем щирим, 

Шо кохало, що кохалось 

В радощах, не в горі. 

Що красіло, красувалось. 



Як сонечко в морі. 

Зіма люта перестане, 

Вітерок повів 

Теплесенький, гарнесенький. 

Все зазеленів. 

Теє ж сонце знов засвітить. 

Теє ж ізнов грів; — 

Тая ж дівка, тая ж сама 

Більш не молодів; 

Із радошів серце в грудях 

Більше не забьвться. 

Подивиться дівка в воду, — 

Гіркими заллється. 

,Не вертаться весні твоїй, — 

Я сказав дівчині, — 

Як у лузі серед зіми 

Не цвісти калинії** 



Ч О В И И К. 

^ и довго я, нешаслквий, буду так кру- 
шиться? 
Пора б уже перестати скучать та ну- 

дитьсяі... 
Пливе човник без весельця, к берегу 

звертав. 
НІХТО човником не править: вітром при- 
бивав. 
І до берегу причаливсь, та й остановився, — 
Не найшлось і там нікого, кому б він 

згодився. 
Не було йому спокійно з берега лежати: 
Знай, все стукався об його, як стане 

плескати. 
Потім хвиля Ісхопилась, сердешний од- 

бився 
Од берегу ізнов плавать, поки аж роз- 
бився... 
І я в світі, як той човник, де пристать 

не знаю, — 
Де б схотілось, там не можна, бо щастя 

не маю. 
Одбивав й мене хвиля Ізо всеі мочі... 
Піду, ПІДУ, помандрую, куди глядять очі. 



178 



Забіла 



174 



Човнику ж тому байдуже, чи хвиля» чи 

тихо: 
Він дерево, він не знав, що то в світі 

лихо. 
А я бачу все і чую, та серцем нужуся. 
(Л, як піду, куди очі, то вже й не вер- 
нуся. 
Не будуть мене ховати, де лежить мій 

батько. 
Де лежить мій брат з сестрами, де ле- 
жить і дядько. 
Не буде йти за труною старенькая мати, 
Не знатиме, коли син вмер, не буде й 

плакати. 
Може, прийдеться де в лісі або серед 

поля 
Заснуть вічно нещасному, коли така доля! 
По міні не будуть дзвонить І ховать з 

попами, 
Роздовбають носом птахи та звірі зубами 
Рост5ігають кості мої без шкури, без тіла. 
Ніхто в світі не знатиме, де моя могила, 
Ніхто й жменьки землі зверху на мене 

не кине, 
Бо Бог тільки буде зн£.ти, де смерть Ізо* 

стріне. 
А волосся буйний вітер рознесе по полю... 
Чи вже душа й на тім світі піде у неволю?... 



Р І Т С Г. 

^ уде вітер вельми в ПОЛІ, реве, ЛІС ламає; 
Плаче козак молоденький, долю проклинав. 
Гуде вітер вельми в ПОЛІ, реве, ліс ламає; 
Козак нудиться, сердешний, що робить — 

не знав. 
Гуде ^тер вельми в ПОЛІ, реве, ліс ламав; 
Козак стогне, бідолаха, сам собі гадає: 
.Ревеш, вітре, та не плачеш, бо тобі не 

тяжко, 
Ти не знаєш в світі горя, так тобі й не 

важко. 



Тобі все одно: чи в полі, чи де ліс ла- 
маєш, 

Чи по морю хвилю гониш, чи криші зди- 
раєш 

Соломьяні і залізні, якую де стрінеш; 

Снігом людей замітаєш, в полі як засти- 
гнеш... 

Одірви ж од серця тугуі Рознеси по полю. 

Щоб не плакався я, бідний, на нещасну 

долю. 

А холи цього не зробишь мене кинь у 

море, 

Нехай зі мною потоне, нехай моє горе!...* 



Тугл арцл. 



/1'. 



Ііта мої молодії! 

Вам вже не вертаться, — 
Душі моїй прийшла пора 
Слізьми обливаться. 
Серцю мойму, як хотілось, 
Так не удалося: 
Схаменулось, стрепенулось, 
Кровью запеклося. 
Одно МІНІ тепер в світі 
Тільки вже зосталось, 
Щоб скоріше серце моє 
з світом попрощалось. 
Кохав дуже я дівчину, 
Як росу травиця. 
Як голубку голуб сизий 
І як волю птиця. 
Гарно пташечка співає. 
Як живе на волі; — 
Гірко живе той у світі, 
Хто не має долі. 
Доле, доле! скажи міні. 
Де тебе шукати? 
Оглянься хоч раз на мене, 
Як на сина мати! 
Пригорни мене до себе. 
Пожалуй на старість. 
Щоб пізнала душа моя. 
Що то в світі радість... 



5 — 3013 




Михайло /іимоллєрич Петгспко. 



Родився ВІ817 році в Славянсьхому Харьківськ. губ. Вис^у освіту здобув у харь- 
ківському університеті. На літературну ниву Петренко виступив у 1 8 4 1 році, надру- 
кувавши в збірнику і.Сніп" (відання Корсуна) кілька лірічних поезій; потім було на- 
друковано кілька його поезій в .Молодикові (18іЗ) Бецького і в «Южнои Русском Збор- 
ник^" (1848), що видав Метлінський. В своїх лірічних поезіях Петренко адебільшего 
наслідував форму народніх пісень та зразки кращих тогочасних російських поетів: Лєр- 
монтова І Козлова. Майже всі поезіі Петренка мають журливий едегічний той; од Іх 
вів якимсь смутком розчарованоі життям душі, ппачем за втраченою долею, ва ща- 
стям... Мова чиста, досить плавна. Де-які його поезіі зробились дуже популярними, 
покладені на музику і тепер скрізь співаються. Напр., .Дивлюсь я на небо, та Й думку 
гадаю**. Коли вмер Петренко, докладно не відомо. 



Літературні джерела для біографії: 1) Попров^Очеркн истор. 
укр. літерат. XIX ст.; 2) Омновський— Історія літер, ч. II; 3) .Южний Русскій Зборник* 
Метлінського 1848 р.; 4) Знцикл. словарь Врокгауза и Ефрона т. 23;5) Больш. знинкл. 
тов-а .Просвіщ." т. 15; 6) ,*Вік«, т. І, 1902. 



177 



Петренко 



178 






Т'. 



ебе не етане в цих місцях, — 
Для мене радоети не стане^ 
І світ померкне у очах, 
А горе камнем в серці ляже. 
' Коли б ти знала, що терплю, 
Яку несу на серці муку, 
Як Ізгадаю про розлуку» 
Ножем пробила б грудь мою, 
Щоб я не жив, не бачив світу, 
Такого горя не терпів, 
І більше вдруге не любив, 
о, я безумний, без одвіту! 
я сам давно і вірно знав, 
Як лихо тяжко тих карає, 
Хто щиро любе та кохає: 
Не поберігсь, в біду попав! 
За те ж і чашу буду пить: 
Вона давно в душі готова; 
Вона гірка; так що ж робить. 
Коли моя такая доля! 
Не так було, зовсім не так 
Робити треба в моі літа; 
Всі радоети під ноги в прах 
І жить без ласки, без привіте. 
О, для чого ж я полюбив 
Тебе у цих місцях родини? 
хіба для того, щоб вони^ 
На вік для мене опостилиі 
Усе тут каже про тебе. 
Де ти жила, де ти ходила. 
Де ти гляділа на мене, 
Де ти зі мною говорила. 
О, вірь міні, що ці місця, 
Де ми побачились з тобою, 
Без тебе зробляться тюрмою, 
І іх аалле моя сльоза... 
Якби ти там узнала, мила, 
Яка убье мене тоскзі 
Тоді б до мене прилетіла 
Голубкою іздалека; 
Та ця тоска, це тяжке горе 
До тебе, знаю, не дійде, 
Не перескоче через гори, 
А тільки грудь МІНІ пробье. 



Я рад, так що ж?— не маю мочі 
Мою печаль, мою тоску, 
Яка мене вже точе, точе, 
Зарить глибоко у піску 
І ій насипати могилу, 
Високую, до самих хмар... 
О, ні я горя не зарию: 
Воно мов, воно твій дар. 
Так ти покинеш ці місця, — 
І я на віки іх покину, 
І побіжу в чужі края, 
І там без радоети загину! 
Як здумаю про смути ці, 
Я світа Божого не бачу... 
За мною чи заплачеш ти, 
А я давно, давно вже плачу! 



* 



Хцивлюся на небо, та й думку гадаю: 

Чому я не сокіл, чому не літаю. 
Чому міні, Боже, ти крилля не дав? 
Я б землю покинув і в небо злітав — 

Далеко за. хмари, подальше од світу, 
Шукать собі долі, на горе привіту, 
І ласки у зірок, у сонц^, пробить, 
У в світі іх яснім все горе втопить. 

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,- 
Я наймит у неі, хлопцюга приблудний; 
Чужий я у долі, чужий у людей... 
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?.. 

Кохаюся лихом, привіту не знаю, 
І гірко, і марно свій вік коротаю, 
Й у горі спізнав я, що тільки одна — 
Далекее небо— моя сторона... 

І на світі гірко! Як стане ще гірше, — 
Я очі на небо — міні веселіше, 
І в думках забуду, що я сирота, 
І думка далеко-високо літа! 



179 



Українська Муза 



180 



Коли б МІНІ крилля, орлячі ті крилля: 
Я землю б покинув — і на новосілля 
Орлом бистрокрилим у небо б полинув 
І в хмарах од світу на віки загинув!.. 






Т уди моі очі, туди моя думка, 

Де ти живеш, Галю, сердешна голубка; 
Од .\а?";чого р- л::> до пізньоі ночі 
Я плачу без тебе і виплакав очі; 
А ти мого горя не чуєш, не знаєш. 
0| як болить серце, як тебе згадавші 
Дарма топлю очі далеко за гори, — 
Я Галі не бачу. За те ж люте горе» 
Мов тая гадюка, коло серця вьеться: 
01 як йому тяжко, о, як воно бьстьсяі 
Дарма, топлю очі в крайнебо блакитне: 
Для всіх воно ясне, ласкаве» привітне, 
По йому так пишно місяць красний ходе, 
І тисяча тисяч зірок за ним броде; 
Од його ж на ^ене недолею віє: 
Як гляну в крайнебо, серденько занив, 
Останнюю радість од серця одгоне, 
Тумане очиці, душу горем томе; 
Бо там за горою, де зіронька сяє, 
Там, там моя мила голубка витав, 
Закрилась од мене і небом, й горами, 
А я тут зостався з горем та сльозами. 
Туди ж моі очі, туди моя думка. 
Де ти живеш, Галю, сердешна голубка! 



* * 



Нк в сумерки вечірній дзвін 

Під темний вечір сумно дзвоне, 
Як з вітром в полі плаче він, 
А у діброві тяжко стогне, — 

Тоді душа моя болить 

Од смутку, плачу по невірній. 



А думка все туди летить. 

Де вперш почув я дзвін вечірній; 

Де вперше так я полюбив 
Поля привільні та діброви, 
Де вперше світ І радість вздрів. 
Та карі очі й чорні брови... 

Проснеться все в душі тоді. 
Вечірній дзвін усе розбуде,— ' 
Сльоза пробьв, і од нудьги 
Душа всі радости забуде. 

О, тяжкий, дзвоне, твій привіт 
Тому, хто милого не мав! 
Душа болить і меркне світ, 
А серце гірше заниває... 



« 



Ного ти, козаче, чого тн, бурлаче. 

Як вітер осінній в діброві заплаче, 
Головоньку схилиш, слізьми обіллєшся, 
Од думки, од горя у поле плетешся? 

Хіба ж ти, козаче, із вітром здружився,— 
Шо вітер заплакав, а ти й зажурився; 
Хіба тобі ні з ким ділитися горем. 
Як тільки що з вітром,- як тільки що з 

полем? 

Чого твої очі, такі ясні очі. 
Як зірки вкраїнські о самій півночі. 
Наллються сльозами, як глянуть за гори. 
Де сонечко ясне сідав у морі? 

Ой, мабути, мила твоя там витав. 
Де сонечко ясне за гори сідав; 
Ой, що ж за недобра далекая мила: 
Без жалю на віки козака згубила! 

Як наші дівчата ранком коло хати 
Почнуть потихеньку пісень затинати. 
Чому ти, козаче, пісень не співаєш, 
А все тільки нишком слізки утираєш? 



181 



Петренко 



182 



Того я горюю, того плачу, люди, 
Шо плачучи» хажутц серцю легше буде. 
Бо всі пару мають, у всіх в дівчина, 
Тільки я не маю, один, як билина! 



В С С И Л. 

тЗесна, весна, година мила! 

Як гарно ти, як пишно ти 
Долини, гори звеселила, 
Скрізь, скрізь роскинула квіти! 

Усе кругом зазеленіло... 
Чого ж очам моїм немило 
Дивитися на Божий світ? 
У мене серденько болить, 

А сльози нижуться на вії... 
Це од того, що, бач, літа мої, 
Ше ранні! та молоді!, 
Не бачили, не чуяли весни... 

О, Боже, Боже милостивий! 
Який собі я нещасливий!.. 
Навряд, чи в світі є такі. 
Нащо ж міні ці чорні кудрі, 

Які так вьються в празник, в будні?- 
Вони без радости тяжкі... 
Нащо ж міні ці чорні брови, 
Коли не маю щастя-долі? 

Якби ще змалечку, давно 
Вони посіклись, полиняли, 
Все б легше серденьку було, 
І менше б жалю завдавали! 

Так їх і лихо не бере, — 
Вони од лиха дужче вьються, 
їй і дарма, що сльози ллються! 
Так брови колесом веде 

Саме ж те лихо над очима: 
Це, мабути, посміх його, 



Шо я бездольний сиротина... 
Ох, щось на серце налягло! 

Піду, впаду я біля ниви, 
1 там спочину на ріллі, 
Та помьяну літа свої, 
Які пройшли, не зеленіли. 



« 



іЛ^уми моі, думи мої, 

Де ви подівались? 

Нащо мене покинули, 

Чому одцурались? 
Покинули, загинули 

Десь то за морями; 
Не вимолю, не виплачу 

Словом, ні сльозами... 
Не відаю і не знаю, 

Де б то вас шукати... 
Піду, стану на край світа. 

Буду вас гукати. 
Чи ви в морі з буйним вітром 

Збивавте хвилі? 
Чи за морем співаєте 

Пісні жалісливі? 
Чи по скелях, по бескедах 

Блукаєте здуру? 
Чи з панами вельможними 

Гадаєте думу? 
Потаскались, поблукали, 

Пора вам додому: 
Скучно міні, сумно міні 

Без вас, молодому! 
Чи ви в небі над зірками 

Шукаєте ДОЛІ, 
Чи де в хаті загляділись 

На чорніі брови? 
Знаю, знаю, моі думи, 

Ви до їх охочі; 
Милуєте чорні брови, 

Цілуєте очі! 
Думи моі давні, любі, 

Думи моі милі! 



188 



Українська Муза 



184 



Прибувайте, прилітайте, 
Мої жалісливі! 

Покинула мене доля. 
Покинули люди; 

Нащо ж мене покинули, 
Думи мої, думи? 



Минулися моі ходи 

Через огороди, 
Минулися моі лази 

Через перелази. 
Лихо міні, горе міні, 

Молодій дівчині, — 
Чорні брови козацькії 

Завдали кручини. 
Другим щастя і кохання, 

А я тільки плачу. 
Сльозам, горю, тоскованню 

І кінця не бачу. 
Мене милий чорнобривий 

На лихо не любе; 
Суше мене, псує мене, 

Дарма серце губе. 
Я до його, він од мене, 

Не слухав мови; 



Та ц/р тобі, біжи собі, 

Остав тільки брови! 
Любить стала, плакать стала; 

Коли ж перестану? 
Чи вже, мабуть, тоді, тоді, 

Як зовсім завьяну... 
Літа мої молодії 

Біжать, летять марно; 
Підождіте, не втікайте. 

Може, буде гарно: 
Може брови козацькії 

Колись мої будуть. 
Тоді очі, карі очі 

Плакать позабудуть. 
Світ і море кінець мас, 

А де ж кінець горю? 

Чи під вінцем, чи в МОГИЛІ, 

Чи в буйному мори 
Гірко міні, світ темніє. 

Горе кличе в море... 
Побіжу я, кинусь в буйне. 

Доле моя, доле! 
Ропа гірка в буйнім морі, 

А сльози ще гірші; 
Лучче в морі вагинути, 

Ніж плакати більшої 





Олсксдидгр Стсплмович Яфлилсьєр. 

Т8І7— 1875 

(Псевдоніми: Чужбинський і Невідомий). 

На літературну ниву Афанасьсв виступив в 1 8 4 1 році. Твори його друкувались в 
.Ластівці* (Гребінки), ^Молодикові' (Беаького) і в .Основі" (1861-62 р. р ). В 1855 
році Афаиасьев видав своі твори окремим вбірником під назвою: .Що було на серці.* 
В українській етнографіі він відомий своіми нарисами: .Поівдка в Южиую Россію* (два 
томи). Афаиасьев почав складати украінський словник, який довів до букви 3. В 1893 
році имдаио у Петербурві .Полное собраніе* його творів (він більше писав по росій- 
ські, НІЖ по українські), в якому важні для нас: .Очерки Малороссін", «Літо в Мало- 
ро'есія*. .Стариииия малороссійскія думи* (т. VI), .Поіздка в Южную Россію— очерки 
Лш^прш" (т. VII), .Поіадка в Южиую Россію^очерки Дністра* (т. VIІІ). В IX томі 
.полижго собранія сочиненій* Афакасьева иадруковаио його українські поеаіі і словник. 
Українські поезії Афакасьева вмістом не дуже глибокі, але форма їх і мова дуже гарні 
і широ народні, так шо де-які, як, налр., .Скажи міні правду,* .Ой, у полі на роздоллі,* 
•Огнише* і инш. зробились иародніми піснями. Олександер Степанович Афаиасьев, син 
дідича, родився 28 лютого 1817 року в Полтавщині (в Лубенському повіті), в маєтку 
своїх батьків. Освіту здобув в Ніжеяській .гимназіі вищих наук кн. Безбородка* (тепер 
ліцей). Через рік після схіччения курсу, під впливом товаришів, Афаиасьев поступив 
був в уяани, але прослуживши кілька років, покинув воєнну службу. В І8і7 р. поступив 
вія в канцелярію воронежського губернатора І незабаром був назначений редактором 
неофіціальної части .Воронежских Губернских Відомостей,* які і редактував 2 роки. 
В 1864 році Афаиасьев заснував .Петербургскій Листок*, а в 70 роках був редактором 
«Магазина иностранной литератури" і .Новостей*; крім того був неофіціальним редак- 
тором кількох ілюстрованих виданнів. 1854 р. а ініціативи веп. кн. Констянтина Мико- 
яасвича Афаиасьев разом з иншими пісьменниками: Островським, Писеиським, Михай- 
ловнм і Максимовим поїхав на державний кошт студіювати народне життя І звичаї 
в надрічних І приморських крзінах Росіі. Афаиасьев вибрав для студіювання Наддіні- 



187 



Українська Муза 



188 



пряищииу. Зібрані під час ції поіорожі матеріяля мадрукомно ■ абіриикоаі його творів. 
Останні роки жм^я Афанаемв служив сцотрителем Петропавдовскаго иузея. Умер 
ВІН в-го версия 1875*го року в Петербурві. 



Літературні джерода для біографії: 1) «Большая Зяциклооедія, 
Слов. обшедост. свід. по всім, отрасл. вн^ вид. тов. «Просвіщеяіе*. под ред. проф. С. Н, 
Южакова и П. Н. Мидюкова*. т. 2; 2) .Вік*, т. І. (Київ 1902 р.). 3) Дміро*— Очерки ието- 
рін укр. лнтер. XIX ст.; Крім тогс, про його писали: 1) Оюяовемшй — Істор. дітер. 
ч. II; 2) .Поезія славян* (СПБ. 1871); 3) ХоимсмгііД— До Істор. нашого піеьм. (Зоря. 
1887^ 4) Знцнкя. Сдоварь Брокгаува и Ефрона, т. 2а. 



Шсвчспмові. 

І арно твоя кобаа грав, 

Любив МІЙ аемляче: 
Вона голосно співав, 
Голосно 1 плаче. 

І сопілкою голосе. 
Бурею лютує, 
І чогось у Бога просе, 
І чогось сумує! 

НІ, не люди тебе вчили — 
Мабуть, сама доля. 
Степ, та небо, та могили. 
Та широка воля! 

Мабуть, часто думка жвава 
Труни роскривала, 
І козацька давня слава, 
Як сонечко, сяла... 

І вставали з домовини. 
Закуті в кайдани. 
Вірні діти України— 
Козаки й гетьмани; 

І святі кістки біліли 
Спалених в Варшаац 



І могили кровавили 
Прадіди безглаві. 

Мабуть, ти учивсь співати 
На руїнах Січі, 
Де ще рідна наша мати 
Зазирає в вічі; 

Де та бідна мати просе 
Кожну душу щиру, 
Хто по світу кобзу носе, 
Щоб співали миру 

Про козацтво незабутнє, 
Вірне, стародавнє, 
Про життя козацьке смутне, — 
Смутне, але славне. 

Знаю ж, братіку рідненький, 
Як учивсь ти грати: 
Ти послухав тиі неньки 
Та й став нам співати. 



Г Р С Б їм Ц І. 



р 



кажи МІНІ правду, мій добрий козаче, 
Що діяти серцю, коли заболить? 
Як серце застогне 1 гірко заплаче, 
І дуже без щастя воно защемить? 



189 



Афанасьсь 



190 



Як горе, мов терен, всю душу поколе, 
Холи одцуралось тебе вже усе, 
І ти, як сухес перекоти-поле, 
Не знаєш, куди тебе вітер несе? 

Е, ні! кажеш иовчки: скосивши билину, 
Хоч рано 1 вечір водою полий, — 
Не аааеленіг, — ^кохай сиротину, 
А матері й батька не бачити їй. 

Оттак 1 у СВІТІ: хто рано почув, 
Як серце заплаче, як серце зітхне, 
Той рано й заплаче... А доля шуткуе — 
Поманить, поманить та й геть полине... 

А можна ж утерпіть, як яснее сонце 
Блисне 1 засяв для миру всього, 
І гляне до тебе в убоге віконце? 
Осліпнеш, а дивишся все на його!.. 



Д У п к л. 



є 



Уй, у полі на раздоллі 

Шовкова травиця; 
Серед неї, край тополі. 
Чистая криниця; 

Тільки туди* кониченька 
Міні не водити, 
Із тіві криниченьки 
Водиці не лити. 

Травка звьяне, травка Зсохне 
Коню вороному. 
Отрутою вода стане 
Міні молодому. 

На ТІЙ шовковій травиці 
Багато отрути, 
А з тієї криниченьки 
Пив МІЙ ворог лютий. 



;і 



к ранок осипле квіточки росою, 
А Між очеретом вітрець подихав, 
Прислухайся тільки, — чувш, над водою 
Мов щось потаємне голосно співав. 
То не соловейки налетіли в лози, 
Піднявшись угору, не чайки кигичуть: 
А в тій пісні чувш 1 радість, і сльози. 
Мов би твою душу якісь душі кличуть. 
А нема нікого... Очерети гнуться; 
В зеленім лататті маківки біліють; 
По-над маківками метелики вьються, 
І скрізь проти сонця ясно голубіють. 
І, як придивиться, то між маківками, 
По-п1д тим легеньким ранішнім туманоМ| 
Щось мов виглядав очима-зіркаии. 
Колишеться стиха тонким, гнучким станом. 
Оце ж то та думка, що душу трівожить, 
Як гляне у серце. — мов би рай укине, 
Й поки тії пісні співака не зложить, — 
Поти світом . нудить 1 поти він гине. 



ДіВОЦЬМЛ ПГЛВДП. 

С/онце вставало; скрізь на небі чисто; 

Де-неде хмарка гуляла на волі; 
Тихо в діброві, ТІЛЬКИ ледві листом 
Щось розмовляла висока тополя. 

— „Слухай, козаче!^ говоре дівчина: 
»Як одно сонце у неба святого, 
Так ти, мій любий, вірная дружино, 
Один у мене, й немав другого!* 

Сонце сідало; скрізь на небі чисто; 
Місяць з-за гаю випливав поволі; 
Тихо в діброві, тільки ледві листом 
Щось розмовляла висока тополя. 

А вже другому казала дівчина: 
,Як один місяць у неба святого, 



191 



Українська Муза 



192 



Так ти, козаче, вірная дружино» 
Один у мене й немає, другого..." 






}А. 



ов синяя стрічка, Лонець під горою, 
Круг його ліси та широкі луги; 

Мов килим шовковий, здаються весною 

У квітах пахучих його береги. 

А там зеленіє гора за пісками, 
Через гору стежечка геть простяглась, 
Пішла по байраках, горами, степами, 
І в двір аж до панських будинків як раз. 

За тіі будинки ховається сонце — 
Далеко іх тінь полягла по луці; 
І дівчина гарна стоіть край віконця, 
І перстень аж сяє на білій руці. 



О г « и щ с. 

Т\вітки пахнуть ясним ранком. 

Соловейко свище; 
Край дороги догоряв 
Забуте огнище. 

Курить димок; головешка 
То там, то сям тлів. 



І полумья, бува, блисне, 
Як вітер повів... 

Квітки пахнуть, сходить вечір,. 
Соловейко свище; 
На дорозі догоріло 
Забуте огнище... 

Тільки й бачиш, як повів 
Вітерець маленький, — 
Летить у-подовж дороги 
Попілець сіренький. 

прохололо... Ні ИСКО^КИІ 
Лежить попелище. 
Чи згадав ж хоч хто-небудь 
Забуте огнище?... 

Нащо ж його та згадувать 
Тому, хто покинув: 
Було треба— горів огонь. 
Не треба — він згинув... 

А з попілом яка рада? 
Хай собі Сіріє, 
Поки його буйний вітер 
По полю розвіє. 

А хто його спалив дарма. 
Десь по світу рище, 
І ще спалить, і забуде 
Не одно огнище... 





Плптелейпоп Олекслмдрович Куліш. 

1819—1897 



Син дрібного панка а козаків. Родився 27 липня 1819 року в містечку Воронежі 
гдухівського повіту (в Чернигівшииі). Учився в Новгородсіверській гнмиазН. а потій у 
Київському університеті. Під час учення дуже бідував, так що иа де-яхий час мусив 
покинути універсітет і учителювати в городських школах в Луцькому і в Кніві. Ще 
хлопцем, слухаючи народні каахи, що казала йому його двоюрідна сестра, старша його 
на кілька років, полюбив Куліш рідну мову і народ, але любов та була більш інстин- 
ктивна, ніж свідома. У гимназіі "він, вкупі в своїм товаришем Сердюковим, читав твори 
Гулака, Квітки і оповідання Гоголя в українського життя. Випадково якось купив вія 
збірник народніх дум і пісень Максимовича, і ця книга вробила на його так^ велике 
вражіння, що ВІН вивчив 11 всю на памьять і не раз проказував ті думи старим дідам 
і кобзарям під час своєї мандрівки по Київщині (1844-- 45 року). Мандрував він по 
Київщині, щоб зібрати етнографнчні матеріяли для своїх «Записок о Южяой Руси.* 
Своїм простим ,не панським" поводінням з простим людом, Куліш робив на селян, 
що звикли бачить зовсім инше відношення до себе панів, таке вражіння. що по селах 
склалась легенда, буцім то він царський син І потай од панів хоче дізнатись про нужди 
иарсдяі. У Киіві Куліш пристав до Кирило-Мехводіевського братства, за участь в якому 
його й арештовано разом з Шевченком, Костомаровим і иншими весною 1847 року І 
одвезено в Петербург. Його присудили одсидіти 2 місяці в кріпости, а опісля висла- 
ли в Тулу і заборонили писати і служити в міністерстві народньоі просвіти. В Тулі 
Куяіш прожив три роки і три місяці. Там він служив редактором .Губернских Відо- 
мостей* за 25 карб, в місяць. У 1850 р. йому дозволено виїхать в Тули. З жінкою (вів 
женився 1847 року на Олександрі Михайлівні Білозерській — псевдонім Ганна Барвінок) 
Куліш поїхав у Петербург, де став заробляти журнальною працею. Поступив був на 
службу в міиіст. гоеуд. Імущ., та через рік покинув службу І переїхав у ПолтавщіІІіу. 
Там йому один приятель дав 120 дес. землі, де -хто з приятелів позичив кілька сот 



195 Украінська Муза 196 

карбованців грошей І він аавів собі хутір. Та черев два роки вія внову поїхав до Київа 
та до Петербургу. Останні роки свого життя Кудіш прожив у своєму хуторі Мотро* 
нівці (Борзенського повіту, Чернигівськоі губ.), де й умер в лютому 1807 р. В 184 З році» 
надруковано ііершу частину його «України*. .Україна' мала бути «українською Іліа* 
дою*. Куліш мав думку усі історичні думи впорядкувать хронологично, а про які події 
не лишилось дум, або вони були забуті, про ті самому скласти іх. В першій частині 
«Украіни'С.було 12 дум: 5 народніх, а сім Кулішевнх, написаних дуж( гарною мовою. 
В ній малювались події од Володимира св. до Хмельницького. (Перша літературна праця 
Куліша була надрукована перед тим в 18Ю р. в збірникові „Кіевлянин" Максимовича, — 
переклад двох українських легенд). 1845 року Куліш почав писать свій історичний ро* 
май «Чорна Рада*, який видано 1857 року. Російською мовою .Чорна Рада* друкована 
в «Русской Бесіді*, а потім 1 окремими виданнями. Переїхавши з заслання в Тули у 
Петербург, Куліш багато писав у журналах, та через те, шо йому було заборонено пи- 
сать, підписував свої твори всякими псевдонимами: Николай М., Іродчук, Ломус, 
Хуторянин і багато инш. В 1856— 7 році він видав російською мовою 2 томи етно- 
графичного збірника «Записки о Южной Руси*. 1860 р український альманах «Хата.* 
В 1861—2 роках друкував в журналі «Основа* багато своїх праць критичних, публіци- 
стичних, історичних, а також поезій І оповіданнів. 1862 року Куліш видав збірник своїх 
поезій «Досвітки*. Куліш переклав на українську мову Пьятикнижжа Моісесве, Псал- 
тнрь, книгу ІоваІНовИй Завіт. 3 60-х років він містив свої твори здебільшого в закор- 
донних українських виданнях. З 70-х років Куліш став пильно працювати над Історією І 
з того часу його погляди на українську минувшину цілком змінились. Останні роки 
життя Куліш багато займався перекладами: він переклав на українську мову більшу 
частину Бйбліі. Цей переклад (що докінчив д. їв. Левицькнй) видало Британське бнблій- 
не товариство. Крім того. Куліш перекладав твори: ВаАрона, Гете, Шекспіра^ Шілдсра 
і инш. Куліш завів фонетичний український правопис, що так і зветься «Кулішівкою.* 
Заслуги Куліша для української літератури, як критика, публициста, історика, поета, 
белетриста І перекладача, не вважаючи на його крайні погляди на Історію, дуже цінні 
і користні. 



Літературні джерела для біографії: 1) //етро^-^Очерки исторіи 
укр. литературм XIX ст.; 2) Оіоио«а«ій— істор. літер, руської; 3) Пипин и Снасович— 
Исторія слав. литерат.у т. І; 4) МаковеЛ—Пінько Олелькович Куліш, Л. Н. Вісти. 
1900 р. І окремо; 5) Шемрок^П. А. Куліш (Кіев. Отар. 1901 р.); 6) Гріяченко^П. А. 
Куліш., Черн. 1899 р.; 7) Знцикл. словарь Брокгауза и Ефрона, т. 16а; 8) Большая 
внцнклопедія тов. ,Просв*щенІе*, т. 11; 9) «Вік* т. І, 1902. Крім того про Куліша пн- 
сав Липіїн— Исторія русской зтнографії, т. III. 



197 



К У 



І ш 



198 



Зпспів. 

Удосвіта встав я... темно ще на дворі; 

Де«не*де по хатах ясне світло сяє; 
Сяв ясне СВІТЛО, як на небі зорі... 
Дивуюсь, радію, у серця питаю: 
«Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?" 

— Ой, скоро світ буде, 
Прокинуться люди, — 
у всяке віконце 
Засіяє сонце... 

Ой, ударю ж зраау 
У струни живії: 
Прокиньтесь, вставайте. 
СтаїИі й маліі! 

Віщуванням новим 
Серце моє бьвться, — 
Через край із серця 
Рідне слово ллється. 



П у ЗЛ. 

ЛІузо, безхитросна, проста дівчино 

стидлива, 
Вбога селяночко, співом та сміхом ща- 
слива! 
Ти до мене, сироти, як сестра пригор- 
нулась. 
На починання благе в тихім, серці по- 
чулась. 
Вдвох ми з тобою обходимо всю Україну, 
Словом спасеним вітаємо добру людину. 
І де слова наші' в душу святу западають, 
Там ВІКОВІЧНО пахущі квітки процвітають; 
Раєм ГосподнІм,в намучене серденько віють 
І животворні, великі надії в їх сіють. 



Сті^п. 

Т)лакитне небо, мов дугасте море, 

Безоднею порожньою стоїть. 
Під сонцем степ, козацьке Дике Поле, 
Огнем переливається, жахтить. 

Гарячий вітер хилить-нахиляє 
Траву хвилясту стиха до землі, 
І в прозірній золоченій імлі 
Даль степова, мов тоне, пропадає. 

По-над безкрайнім полем жар німий, 
Переливаючись, пливе високо; 
Ростоплюзться воздух осяйний, 
Тіснить у грудях дух і сліпить око. 

Дивлюсь кругом: не фарбами, — огнями 
Картина світоискрява горить; 
Над нею любо по-під небесами 
Музика, мов срібло тонке, дзвенить. 

То жайворонок, лірник одинокий. 
Зайняв одрадну серцю вишину 
І звеселяє світ шумно-широкий, 
Співаючи про волю та весну. 

Німує степ: йому байдуже воля, 
ІДе немовлятко сонне в сповитку, 
Судилась велетню дрімлива доля 
На довгому, порожньому віку. 

Закутавсь у свої зелені шати, 
Пахущі мовчки нюхає квітки; 
Над ним по вітру носяться крилаті 
Метелики, як марево, легкі! 



« * 



Тіро зелені садки, про пахучі квітки 
Ми, бувало, під кобзу співаєм; 
А тепер мовчимо, 
Мов сном вічним спимо, 

І охоти до співу не маєм. 



190 



Українська Муаа 



200 



Коли ж хто инший раз чуа співи од нас, 
То в тих співах страшне щось таїться: 

Мов в руїнах СИЧІ 

Завивають вночі, 
Мов голосить зловіщая птиця. 

Хто кого не злюбив, хто кому зло аро- 

бив, — 
Наша кобза про те вимовляв; 

Мов ворожу ходу, 

Вона чув біду 
І журбою нам серце сповняв... 

Колись прийде той час, що подасть 

правда глас 
І зруйиув лукаву споруду; 

До тіві ж пори 

Ти нам, кобзо, дзвони. 
Та приближуй день божого суду!.. 



Шукпппя-викликлинл. 

ЦДе любо дивляться на мене карі очі, 
І біла рученька в моїй руці тремтить, 

І од річей моїх серед НІИОІ НОЧІ 

Дівоче серденько І млів, І болить. 

ДІВЧИНО- горлице! шкода твого ко- 
хання. 
Шкода ночей без сну, зітхання, 
сумування: 
Живу я розумом, а серце тихо 

спить. 

Минули любощі: душа моя жадав 
Кохання иншого... Глянь, крале, на орла. 
Як вітром на його од півночі бурхав, 
А ВІН дзвенить пером, Зевесова стріла. 
То дух МІЙ, горличко, то розум 

мій буяв... 
Кого ж ВІН по світах шукав -ви- 
кликав? 
Орлицю сміливу, крилатшу над орла. 



є « 

ТІагулялося по небу 

Весняному сонце, 
Зазирав на добра-ніч 
У низьке віконце 

І проміннячком угору 
Огняним стріляв; 
Хрест на церкві ростопленим 
Золотом сіяв. 

Закотилося, сховалось 
За степи, за море; 
По-иад морем кров палав. 
Хмара хмару боре. 

Стало темно по садочках. 
Тихо пил сідав, 
І село у прохолоді 
Ніби оживав. 



П О л И Т В п. 

^сесильний! я Тобі молюся. 

Молекул космоса Твого... 
Де Ти, хто Ти,— даремно бьюся.. 
НІ, не збагну во вік цього! 
Бо ВІК науці не обняти 
Всього, що Ти создав вен... 
Даремно розум наш крилатий: 
Шукав краю небеси; 
Знемігшися, на ту пилинку 
Спускаєшся, що ми звемо 
Вселенною, що на хвилинку 
II в Імперії рвемо. 
! тут безодня животвору, 
І тут премудрість без кінця. ^ 
Однаково горі 1 долу 
Сіяв СВІТ Твого лиця. 
Молюсь, не дай міні з роспукк 
Зректися розуму мого: 
Нехай не гасне світ наукк 



201 



К у 



і ш 



202 



В проміннях сявва ТвогоІ 
Нехай мій дух в аемній юдолі 
Не знижується до звірят, 
З Твові пресвятої волі 
Нехай во ВІКИ буде свят! 



Козлцькп ХЛТЛ. 

Х.Т0 святі церкви мурує, 

Пнеться з іх до раю,— 
Я гуляю по Дунаю, 

Стиха в кобзу граю. 

Хто людські хати руйнує, 
.Не боіться пекла, — 
На Дунаі, мов у раі^ 

Хата в мене тепла. 

На Дунаі сонце гріє. 
Вітер подихає, — 

До струни струна на кобзі 
Дзвонить-промовляє. 

На Дунаі сонце гріє, 
Гріє, припікає, — 

В мене хата, мов палата, 
Сяєвом сіяє. 

Тепло, пишно і велично 
У козацькій хаті, 

А простором не зрівнятись 
І царській палаті. 

Вквітчано іі гаями, 
Вислано лугами 

І зукрашено Дунаєм, 
Його берегами. 

Серед хати соловейко 
Тьохкає раненько, 

Розважає душу вбогу, 

Нуждене серденько... 

Ой, не тьохкай, соловейку, 
Про ту ніч темненьку, 



Як навіки я покинув 

Матінку рідненьку... 

Ой, не тьохкай, соловейку,- 
Нехай ворон кряче, 

Нехай пугач квилить-плаче 
Про життя козаче. 



ЧТО єсть ПИе І ТСБЄ, жсио ? 

Іоаина гл. П, ет. 4 



р 



, як Тебе, Спасе, у тім слові бачуі 
О, як Твоє серце моім серцем чую! 
Читаю завіт Твій, читаючи плачу, — 
Високо підняв Ти натуру людськую. 

Чужа Тобі стала і рідная мати, 
Зоставсь Ти без роду, без хати на світі, 
Шоб родом коханим життя не скувати, 
Хатнім упокоєм духа не вгасити. 

О, знаю я, знаю, як те серце билось, 
Як той дух високий злітав над землею!.. 
Що дітям на лоні у матері снилось. 
Чого мертві чають — обняв ти душею. 

Снились дітям райські віковічні квіти; 
Чають мертві жизні грядущого віку... 
Справдиш Ти, що бачуть чистим серцем 

Діти, 
Справдиш, що дорожче всього чоловіку. 

Уже з раю твоім духом 

На нас повіває; 
Уже знову твоє слово 

Мертвих воскрешає. 

Виростають, приближають 

Твоє царство діти. 
Ой, не дурно жили й гибли 

Праведники в світііу 

Виростають, — ^Твоім слідом 
З матернього лона 



203 



Українська Муза 



204 



Утікають роспинатись 
Серед Вавклона. 

;Жено! мати) що тобі я? 

Ти своє вчинила. 
Як, радіючи, під серцем 

Дитину носила. 

Минулися ТІ радощі, 

Минулися й муки... 

Не вмістити тобі в серці 
Новоі науки! 

Спочивай, спасена душе, 

У тихій господі, 
А ми будем святу правду 

Сіяти в народі. 

Дай нам, мати, те справдити. 
Що на чистім лоні 

Сниться дітям непорочним 
В грішнім Вавилоні. 

Дай нам, мати, докааати, 
Що ми — рідні діти 

Тих великиХі^ що за правду 
Гинули на світі.* 



Роротіиня. 

Тіетрівочка-нічка тепленька-ясненька; 
Мов жемчугом сипле од місяця, 

ненько. 
В воді круглолиций пливе-поринае; 
В саду соловейко голосить- співав. 
Рибалочки плавлють з огнем під погоду,- 
І тихо-тихенько несе річка воду. 

Ось пісня дівоча дзвенить-розляглася; 
Огнем над водою земля зайнялася, 
Вродливі на воду віночки пускають; 
Човни з дівоньками під сяевом сяють; 



Пускають — ворожать про щастя й при- 
году,— 
І тихо-тихенько несе річка воду. 

уВіночку мій любий, рясний, зеленень* 

кий! — 
Пливи за водою, мов човник легенький; 
Скажи, яка доля обом нам судилась: 
Чи буду я в парі, із ким полюбилась?* 
І дивляться в воду на пишную вроду, — 
І тихо-тихенько несе річка воду. 

.Красо моя, вродої яка твоя доля? 
Чи щастя судилось тобі, чи недоля? 
З піснями і жарти, і регіт, і крики: 
Кому з вінка втіха, кому жаль великий... 
„Втону, як вінок мій, далеко одроду...** 
І тихо-техенько несе річка воду. 

Світи, білолиций, ясненько-гарненько! 
Пливи, мій віночку, по річці струмненькоГ 
Пливи, не крутися і вирви не бійся, 
у морі, в любові, в коханні втопися!... 
Жартують, віщують, питають природу, — 
І тихо*тихенько несе річка воду. 



До КОБЗИ. 

гуобзо моя, непорочна утіхо! 

Чом ти мовчиш? Задзвони міні стиха» 
Голосом правди святої дзвони, 
Наші пригоди МІНІ спомьяни. 
Може, чіе ще не спідлене серце 
Тяжко забьется, до серця озветься. 
Як на бандурі струна до струни. 

Хто не здоліе озватись словами. 
Хай обізветься дрібними сльозами; 
Ти ж своє слово дзвонн-промовляй, 
Душам братерським заснуть не давай. 
Хай недовірки твої камьяніють, 
Хай вороги твої з жалю німіють, — 
Рідну семью ти до- купи ззивай. 



205 



Куліш 



206 



Гей, хто на сум благородний багатий! 
Сходьтеся мовчки до вбогої хати. 
Мовчки сідайте по голих лавках, 
Мовчки сумуйте по вбогих братах. 
Темно на дворі, зоря не зорів, 
Вітер холодний од півночі віє, 

Квилять вовки по степах-облогах. 

Кобзо! ти наша одрадо єдина... 
Поки прокинеться сонна краіна, 
Покн діждеться живої весни, 
Ти нам по хатах убогих дзвони! 
Стиха дзвони, нехай мучене серце 
Важко забьвться, до серця озветься, 
Як на бандурі струна до струни. 



Нл ЧУЖІЙ ЧУЖИНІ. 



] 



тебе вже оце не побачу до віку, 
мій краю коханий, 
Не побачу степів тих роскішних, 
гаів тих співучих, 
І поляжу без слави в могилі чужій І ні- 
кому незнаній, 
1 забудуть мене на Славуті -Дніпрі, на 
порогах ревучих! 

Не забудеш мене, поки віху твого, моя 

пене Вкраїно, 
Поки мова твоя голосна у піснях, як 
срібло чисте, дзвонить; 
На що глянеш— усюди згадаєш свого 
бідолашного сина: 
Од тебе, моя непе, його туподумство 
людське не заслонить! 



Пост. 



Поет, ие дорожи любовію 
иароднойї 

Ііушкнн. 



Кобзарю! Не дивись ні на хвалу тем 



НІ на пісьменницьку огуду за пісні, 
І ласки не шукай ні в дуків, ні в го- 
лоти, — 
Дзвони соб!, співай в святій самотині. 

Не ярмарку тебе гучному зрозуміти 
Серед своїх трівог, або пустих утіх... 
Нехай турбуються і граються, мов діти: 
Ти на високий лад не перестроіш іх. 

їх небеса — базарь, іх божество—мамона; 
Купують, продають, міняють крам на 

крам, 
І буквою свого житейського закона 
Готові зруйнувать святої правди храм. 

Готові, — і не раз на торжищах великих: 
„Росини, роспни його!*— вигукує народ. 
Да не смущаеться твій дух од криків 

диких: 
Ти— невмерущий царь, ти славен з рода 

в род! 



НЛРОДМЛ СЛЛРЛ. 



^' 



ноти. 



Іема в мене роду, 
Немає дружини, 
Ані брата*товариша 
На всій Україні. 
Дума сумовита — 
То моя родина 
Серце одиноке — 
Вірная дружина; 
Степи, гори і долини — 
Товариство-лобратими. 

Роспущу я свої думи, 

Та й не позбіраю: 
Ростеклися, сумуючи, 

По рідному краю. 
Од Лиману до Єсмані 

Жовтіє пшениця; 
Я безрідний, одинокий» 

Всюди чужиниця. 



207 



Українська Муза, 



Од Лиману до всиані 

Могили чорнік^ть; 
Ой, жнуть люди, рід із родом 

І на дальше сіють... 

Хвали Бога, хто з подружжам 

За постать заходить, 
До кого старенька мати 

На ниву виходить, 
Кому ДІТИ помагають 

Пшениченьку жати,— 
Я з могилами німими 

Мушу розмовляти. 
Ой, по тих могилах, угору високих, 
По тих гробовищах, у землю глибоких, 

Лежить мого роду без ліку. 
По тих степах, по горах Дніпрових, 
По балищах і лугах Низових 

Живе його слава од віку до віку. 

Ой встань, славо. 

Устань рано, 

Вийди, славо, 

Із туману!.. 
Ти безрідному — родина. 
Одинокому — дружина 
Товариство — на Вкраїні, 
Одрадонька — на чужині. 






д- 



(Віти з сльозами, 
Сльози з квітками 
Не розлучаються, сестро, ніколи. 

Скроплюють сльози 
Пишнії рози, 
Свої роскішні, величні престоли. 

Благоухають, 
Землю скропляють 
Пишні престоли сліз праведних — рози; 

їм же одрада, 
Вища награда — 
Чисті та щирі, та праведні сльози. 



С Т Л Г Є Ц Ь. 



Зріе^ак піезиіуі 
Зріе^а^ піе тат коти. 



'рринь бандура, тай замовкне!*. 

Чом же не заграв? 
Стоїть старець під віконцем — 

Чом же не співає? 

Ой, ходив би я по селах 

Од хати до хати, 
Ой, співав би на весь голос — 

Нікому співатиі 

Як промовлю X рис та* ради 
(Великев слово!) — 

Скиба хліба в хлібороба 
Старцеві готова. 

Як спогляне добре око 

На голову сиву. 
Закликають люди старця 

У хату щасливу. 

.Сідай, діду, старче Божий, 
Підкрепись вареним, 

Випий чарку, згадай наших 
Родичів померлих.' 

Я сідаю, підкрепляюсь 

На життя злиденне... 

Ой, я старець, — не старчаче 
В грудях серце в мене. 

Поминаю усіх мертвих, 
А по живих плачу, 

Що нікого я живого 
Серед їх не бачу. 

НІ з ким сісти, потужити 

в ПОЛІ на МОГИЛІ; 
НІ з КИМ піснею збудити 

Літа молодії... 



209 



К У 



І ш 



210 



Молодосте-оярадосте, 

Воленько беа краю, 

Кому про вас «а старечій 
Бандурі заграю? 

ЧІа серце стрепенеться 

Од слова живого» 
Що співав я» віщував я 

Віку молодого? 

Ой, співав я, віщував я: 

«За малу годину 
Оживить живее слово 

Рідну Україну 

І праправнуки згадають 

Прапращурів діло, 
І промовить до їх в полі 

Усяка могила!" 

Ой, співав я: „Буде жити 
Наше слово» буде!* — 

Чи живе ж воно у тебе, 
Безталанний люде? 

Не по селах прохожаю, 

А по кладовищах: 
Спочивав наше слово 

В німих гробовищах. 

Поховали ми з дідами 
Слово — нашу силу; 

Густо-густо засадили 
Рутою могилу. 

Зеленіві мов барвінок. 

На могилі рута; 
Що були ми, як жили ми. 

Як гибли — забутої 

Ой, замовкни, моя кобзо: 

Нікому співати! 
Промовляю Христа-ради 

Од хати до хати. 

Густий морок скрізь по хатах, 
Густіший в будинках, 



Що нема душі живої 

В сестрах українках. 

Що пониклим, вьялии серцем 

Німоту кохають; 
Покохавши паненяток, 

НІМЧИКІВ рожають... 

Ой, німують по Вкраїні 

Високі палати; 
Густий морок окривав 

Пахарськіі хати... 

Бринь бандура, та й замовкне.. 

Мов пекельна сила 
На живИ мої струни 

Руку наложила. 

Наложила вона руку 

На гарячу душу... 
Ой, співав би, віщував би, 

Та мовчати мушу. 






реї 



5рЦЄ мов тихе, 

Пташко полохлива! 
Ой, на що я народилась 
Бідна, нещаслива? 

Людям щастя-доля 
А міні неволя... 
НІ заїсти, НІ запити 
Бідування-горя. 

Дайте МІНІ рути, 
Щирої й отрути, 
Щоб міні мого нелюба 
Серденьком забути. 

Ой, не хочу жити— 
Нелюбу годити! 
Лучче тобі, мов серце, 
На НОЖІ КИПІТИ... 



211 



Українська Муза 



212 



Купсйки. 

(1637). 



І. 



Закипіла по Вкраїні 

Страшенна трівога, 
Як на шляхту піднялася 

Сірома убога. 

Піднялася за оранди. 

За ЖИДІВСЬКІ дуди. 
Що терпіли— не стерпіли 

Убогіі люди. 

Руйнували сіромахи 

Корчми мальовані; 
Де спіткали — порубали 

Рандарські ридвани. 

Почала ісірому шляхта 

За жидів карати; 
Забірала всю худобу 

І грунти, і хати. 

Розлетілось по Вкраіні 

Безхатнєє птаство; 
Затрусилось по будинках 

Вельиожнев панство. 

„Ой, Потоцький, батьку панський, 

Рушай на Вкраінуі 
Зупини кварцянии військом 

Повшехну руїнуї* 

Роспустили орли крила, 
З орлами злітались, 

То кварцяне військо з панським 
Докупи ззізджались. 

Тече річка між камінням, 
Россю прозивають; 

По тій річці серед НОЧІ 

Огнища палають. 

Червоніють чорториї. 
Підмивають кручі; 



Втаборклись сіромахи, 
Потоцького ждучи. 

II. 

Ой, не довго піджидали — 

Коники заржали: 
Вони нашим неминуче 

Лихо віщували. 

Зійшло сонце у туманіі 
Ревнули гармати, — 

Не по однім козаченьку 
Заплакала мати. 

Ой, розбив з гармат Потоцький 
Табор, мов кошару; 

Розігнали ляхи наших. 
Як вовки отару. 

Ой, мостили на Росаві 

Мости тулубами; 
Засівали чисте поле 

Густо головами. 

IV. 

Никли трави жалощами, 
Гнулось древо з туги: 

Дізнавали наші предки 
Тяжкої наруги. 

Кого били — потопили 
В глибокій Росаві, 

А кого судом судили 
В далекій Варшаві. 

Осудили недобитків 

На великі муки: 
Розійшлися по Вкраїні 

Каліки безрукі. 

Огласили із Варшави: 

„Дивітеся, ЛЮДИІ 

Хто вставатиме на шляхту» 
То ВСІМ теє буде!" 



213 



К у 



і ш 



214 



Нехай буде, нехай буде, 

Кбли Божа воля, 
Щоб росла в боях крівавих 

Українська доля! 

Нехай знають на всім світі, 

Як ми погибали, 
І, гинучи, свою правду 

Кровью записали. 

Записали — прочитають 

Непісьменні люди, 
Що до суду із шляхетством 

Згоди в нас не буде 

Поки Рось зоветься Россю, 
Дніпро в море ллється. 

Поти серце українське 

З панським не зживеться. 



Заворожма КРИМИЦЛ. 



7 



сестри мові тихо 
Процвітав сад в ограді: 
Кинамои— моя утіха, 
Нард, алое в любім саді. 



Там квітки, як в божім раю, 
Що на Тнгрі та Ефраті, 
Зорями в трав! зоряють, 
Тонуть — плавлють в ароматі. 

Там гранати наливнії 
Солодощів дивних повні, — 
Гудуть бджоли золотіі, 
Мов з Едему тихі дзвони. 

Серед саду-винограду 
В кринах схована криниця, — 
Мойму серцю на одраду 
Зачарована водиця. 

Заворожена й заклята 
Щоб не знали люди ходу. 
Бо призначено для брата 
Чисту воду-прохолоду. 

Вітре тихий од заходу, 
Вволи волю мого серця: 
Повінь чарами на воду 
Нехай ллється, нехай ллвться 

Вітре буйний, Аквилоне, 
Подми чарами, крилатий, 
На ті нарди, кинамони. 
Нехай каплють аромати! 





Яків Іванович. Щ оголів. 

1824—1898 



В українській літературі ним Щеголева появилось в 184 3 році, коли в ,,Моло- 
ЛИКОВІ* Бецького були надруковані перші його поезії... Поеаіі Щоголева, — ^яких у його 
було написано тоді вже чимало— ввернули на його увагу професорів: Сревиевського і 
Метлінського, і вони намовили його, аамісць юридичного факультету, на якай він у 
1843 році держав іспит, поступити на філологичний. Але иа перших ступнях літератур- 
ної діяльности, критика Бєлінського, який так не прихильно дививсь на українське слово, 
прикро вплинула на Щоголева і він на де-який час покинув писати. Тільки в 1846 році 
він виову ВІЯВСЯ 81 перо. На прохання Метлінського, він написав кілька поеаій для 
його .Южиаго Русскаго Збори.*, який вийшов у І843 році, та, не відомо, черев що, 
лоезіі ці не були надруковані в тому збірникові, і Щоголів оддав іх Кулішеві, який і 
надрукував іх в «Хаті* (1860 р.)* Тут були надруковані: «Гречкосій* (,У полі*), .По* 
минки*, «Безталання*, «Безрідні* і «Покірна*. Потім поезіі Щоголева друкувались в 
«Луні* (1881 р.), «Раді* (1833 р.), «Ззрі* і инш., а в 1833 році він видав в Харьхові 
окремий збірник під назвою «Борскло*. В цьому збірникові, крім поезій, друкованих 
раніш в адчнаиахах, було і 65 поезій ще ніде не друкованих. В 1898 р. у Харькові ви* 
дано другий збірник його творів «Слобожанщина*. Перші поезіі Щоголева— романтичні, 
пізніше ж писані на соціяльно-громадські теми. Мова його дуже гарна, щиро иародня. 
«Мова його*— як каже Михайло К.: «Мова Шевченка, Квітки і Марка Вовчка, найкра- 
щих наших пісьменників, мова иародньоі пісні...* «Гречкосій* (Гей, у мене був коняка) 
Щоголева став народньою піснею. Крім оригинальннх творів у Щоголева є й переклади, 
або переробки творів КозловК і инш. поетів. Родився Яків Іванович Щоголів в 1824 р. 
ш Ахтирці, Харьківськоі губ. Учився спочатку в ахтирському народньому училищі, а 
потім в гимназіі і універсітеті в Харькові. В гимиазіі Щоголів познайомився з тво- 
рами Батюшкова, Жуковського і Лєрмонтова, І під іх впливом почав писати поезіі, 
зразу російські, а потім і українські Скіячявши (1848 р.) уиіверсітет, Щоголів посту- 



217 



Ш 



о л і 



218 



ПНВ на службу в ,В«ДОИЄТВО ГОСуДІрСТВ. ИИуЩ.*, в якому прослужив в ДІТ» І ПОТІМ 

перейшов сехретірем в хврьхівеьку міську думу. Що-л|та Щоголів по кілька міеяШа 
жив ва дачі по селах і це дало йому спромогу добре вивчити рідну мову. 1880 року 
Щогшіів покинув службу і до самої смерти жив у Харькові. Умер він 27 травна 
1898 року. 



Літературні джерела длл біографії: 1) Петров— Очеркш истор. 
укр. литер. XIX ст.; 2) ОюжмемтА— Істор. літер.; 8) «Бп*т.І. (Київ, 1002). Крім того, 
про Щогодева писали: 1) Б. Г.— .Ворскло*— лірна поезія Щоголева («Кіев. Стар", 1^94, 1); 
2) Хшк€$ич^Я. І. Щоголів (Л. Н. Вістник. 1808). 



До ЧАРІВИИЦІ. 



т 



и гордувш своєю красою, 
^ Міччю чорних, блискучих очей, 
Пишним станом, густою косою, 
Чистим иариором білих плечей. 

Ти пишаєшся тим, що усякий 
Це погляне на тебе дарма, 
І що линуть до тебе юнаки. 
Що ти владна звести Іх з ума. 

Знали й ми колись вродниць чимало, 
І у іх грали искри в очах, 
Джерекгелями плечі вкривало 
1 хоралі були на губах. 

Те ж саме, ті часи божевільні. 
Вже покинутий іх черевик 
Ми, палкі й необачно-прихильні, 
Підняли б, щоб сховати на вік. 

Але молодість й пишную вроду, 
Що, здавалось, ій мір не було. 
Як листки у осінню негоду, 
Бо-зиа як І куди рознесло. 

І в той час, як вони нами грались. 
Вже од іх утікала весна, 
Біль плечей і коралі стирались, 
В джерекгелі плелась сивина. 

О, багато з тих вродниць не стало; 
А котрі до зіми дожили, 
Щастя іх, — як нікчемного мало 
На свій захід вони зберегли! 



Раю я й тобі, дівчино пишна; 
Памьятай собі накріпко те. 
Що весна і весела, й роскіиіна 
Двічі людям у нас не цвіте. 

Проживи .11 так, щоб зуміла 
І під старість згадати не раз, 
Як ти впору жила і любила, 
Мавши чистою душу в той час! 



Злпорожсць млд коисп. 

Тілнне сонце над Ореллю 

І в воді іі горить; 
Вітер тирсу колихае, 
З дерезою гомонить. 

На степу пекельна спека, 
З неба жаре, як огнем... 
Серед шляху похилився 
Запорожець над конем. 

На йому жупан шовковий. 
Пояс в золоті повис, 
Кармазинові вильоти, 
В дорогій оправі спис. 

Вірний огирь ледві дише, 
Зна, що згинути пора, 



219 



Українська Муза 



220 



І померклими очима 
На вояку позира. 

Зроду бравий запорожець 
Ні сльозинки не пролив; 
А тепер стоїть понурий, 
Вид його затуманіє. 

Вдарив ратищем у землю 
Та й говоре він коню: . 
.Виніс ти мене на волю 
Із пекельного огню! 

А ні милоі родини, 
А ні брата я не знав: 
В дикім полі, на роздоллі,. 
Я тебе за брата мав. 

Підіймися, вдарь копитом, 
Все моє собі візьми: 
Дорогі моі одежі, 
Казани моі з грішми. . 

Роспусти по вітру гриву, 
Понесися з козаком 
Шляхом, балками, степами, 
Непроходним байраком.** 

Але огирь ледві дише, 
Зна, що згинути пора, 
І померклими очима 
На вояку позира... 



Рі^ЧІРНІЙ ДЗВІН. 
з Козлова. 

'Речірній дзвін, вечірній дзвін! 
^ Багато дум наводе він 
Про рідний край, де я росцвів 
І щастя знав, і де любив; 
І як, прощавшись з ним, один. 



В останній раз там. слухав дзвін! 

Як марево, весна моя 

Пройшла; іі не бачу я! 

І скільки вже нема в живих 

Тоді веселих, молодих! 

Вони спочили, як один; 

Не чутен ім вечірній дзвін! 

Засну і я в землі сирій! 

І по долині не моій 

За вітром пісні прогусти: 

Там инший лірник буде йти,. 

І вже не ^, а стане він 

Співати там вечірній дзвін! 



Б У г л л к и. 

От уже пьятнадцять літ 
Ми все тягнемо в забрід, 

І од спеки наше тіло 

І змарніло, й почорніло. 
Гей, гей, панебрате, 
І змарніло, й почорнілої 

Пізно спати ми лягли. 

Як опівночі прийшли; 

А вже сонечко край неба. 

За роботу братись треба. 
Гей, гей, панебрате, 
За роботу братись треба! 

Хліба з СІЛЛЮ поїмо, 

А водою запьемо.. 

Вітер з Дону повівав, 

З неба сонце припікає. 
Гей, гей, панебрате, 
З неба сонце припікав. 

Наша їжа голодна. 

Вода в Дону холодна: 

Ми, як звірі, виростали, 

До всього попривикали! 
Гей, гей, панебрате. 
До всього попривикали! 

Як до Тройці проробим. 

На одежу заробим; 



221 



Ш о г 



І 



222 



А ще треба най робити, 
Щоб І їсти, щрб і пити! 
Гей, гей, панебрате, 
Шоб і істи, щоб 1 іштиі 
От уже пьятнадцять літ 
Ми все тягнемо в забрід, 
І од спеки наше тіло 
І змарніло, й почорніло. 
Гей, гей, панебрате, 
І змарніло, й почорнілої 



Опізнився. 



ї. 



недобрую годину 
Та вподобав я дівчину; 
А вона, як позирнула. 
Каже; „Геть?^ та й одіпхнула. 

Гей, покинув я дівчину. 
На плече бурхнуг свитину, 
Тричі свиснув потихеньку. 
Пихнув люльку коротеньку; 

Похожаю у хатину,-^ 
А ні хвіртки, а НІ тину! 
Став свого питати роду, 
Що його не малось зроду; 

А ні роду, ні родини, 
Ні дворища, ні хатини: 
Те в землі давно потліло 
Те з пожежою злетіло. 

Та про все є воля Божа!.. 
Кинувсь я до Запорожжа, 
А про те собі й не дбаю, 
Що нема, чого шукаю. 

Воля Божа, воля Божа... 
Гей, пропало Запорожжа! 
Йду та й бачу: степ широкий. 
Стугонить Дніпро глибокий; 

Стугонять, об скелі бьвться, 
З скель до моря подається... 



Я Дніпра давай питати. 
Де б те ВІЙСЬКО одшукати? 

А Дніпро ріїве-гуркоче. 
Говорить міні не хоче, 
І сердитий в скелі бьвться, 
з скель до моря подається.. 

з моря вітер повівав. 
Материнку колихав; 
Материнка важко плаче: 
.Опізнився ти, козачої* 



Д І Б Г О В П. 

Загула зеленая діброва— 

Діброва, діброва! 
Все у тебе смутне: І твій гомін 
І твоя розмова. 

Загуди міні, діброво, пісню, 
Пісню та такую. 

Щоб згадав я щастя своє дітське 
Й долю молодую. 

Обізвалась темная діброва: 
„Козаче, козаче! 
Од такої пісиі кожна гілка. 
Кожен лист заплаче. 

Молодая безсоромна мати 

Пюто проклинала 

Щастя твоє дітське, долю твою бідну, 

Як тебе рожала. 

Потім твоє личко біле та хороше 
Дощі обмивали, 
Кучерявую головку вітри 
Буйнії чесали. 

Пострівай, козаче, мій козаче! 
Ще тобі згадаю, 



228 



У краінська Муза 



224 



Як отруту дівчина варила 
В зеленому гаю...* 

Бодай же ти, темная діброво. 
Більше не гуділа, 
Як ти мою головоньку бідну 
На вік засмутила. 



Хортицл. 

|І)тугонить Дніпро по скелях, 

Бьеться об пороги; 
Все питає: де ж ви» діти? 
Де моі небоги?*" 

Стугонить Дніпро з порогів, 
Лине до Хортиці; 
Каже: •Байдо, де ж твій город, 
Стяг і гаківниці? 

Де та Січа, що, як море, 
Силою кипіла; 
Тая воля, що в роздоллі 
Пеклом клекотіла?'* 

Розвалилися редути 
І рови густою 
Од низів 1 до вершини 
Вкрилися травою. 

В гранях Січі спить нерушно 
Камьяна планина; 
Землю, славою покриту, 
Топче товарина. 

На козачім вжитку німці 
Хат набудували; 
Грунт пошарпали, побили 
Й ралом заорали. 

Е^ля, ретязем повита, 
В плавнях спочивав; 
Слава, кровью перелита, 
По світу літає... 



А Дніпро біжить до моря, 
Все пита Хортиці: 
.Де ж та Січа, де ж той Байда,. 
Стяг і гаківниці?..»* 



Н Г В О Л Я. 



д- 



Ікайте міні коня мого. 

Дайте вороного, 
Пустіть мене, пустить мене 

В поле на дорогу. 
Я уздою золотою 

Коня загнуздаю, 
Вітром буйним пронесуся 

До рідного краю. 
Кінь козачий неледачий — 

Полетить до стана, 
Між хатами, куріняии. 

Як вкопайий, етане,. 
Та й скочу я з вороного,. 

Землю поцілую, 
З горілкою до губ моїх 

Чарку притулю я. 

Тихо, тихо... нема коня,. 

Нема вороного, — 
Не пускають козаченька 

В поле на дорогу. 
Понесеться пан кошовиН 

Без мене на січу; 
Зійде сонце в чистім полі— 

Я його не стрічу. 
Буде буйно шабля гостра 

Ляха, турка бити, 
Будуть з гуком запорожці 

По морю летіти... 
Ой, коли б хто подав міні 

Коня вороного. 
Ой, коли б хто пустив мене 

в поле на дорогуї..» 



225 



Щ о г о л 1 



22в 



Суботи св. Дпитрл. 

(В. П. Горяеику). 

тЗув день осінній. Сіра мла 

Габою землю одягла, 
І СІЯВ дощ. Ішла пора 
Перед суботами Дмитра. 
А й досі наш веселий край 
Шанув щиро той звичай, 
З котрим ще прадіди жили 
Й нащадкам в рід передали, — 
Щоб в ті суботи поминать, 
Кого нам приязно згадать. 
І взявши карту, щоб на ій 
Писать споминник дорогий» 
Я в думці враз перелетів 
Ряди похованих годів. 
Як в темну НІЧ в таємнім сні. 
Тоді побачилось міні, 
Що з щирокоханих могил 
Встають ряди безсмертних сил, 
І безборойно ті ряди 
Ідуть — невідомо куди... 
Он — ветхі деньми. в очах іх, 
Колись блискучих і живих, 
Утома, горе і годи 
Зробили буріння сліди. 
Надій в іх серці не живе. 
Ніщо Їх далі не зове, 
Ніщо не кличе Іх назад, — 
Недбало йде одживших ряд... 
О, помьяни, мій Боже, їх 
У житлах праведних Твоїх!... 
Дивлюсь — в красі І мочі літ, 
Як в день весняний первоцвіт. 
На зорях щастя, зорях сьл 
Встають юнаки Із могил. 
В їх чистих душах теплінь мрій» 
В іх очах світить блиск надій; 
Вони минулим не живуть, 
Вони чогось од долі ждуть; 
На те й уваги ім нема. 
Що їх дорогу перейма 
Нещадно смерти грізна тінь. 
І жде в землі холодна тлінь... 
О, помьяни, мій Боже, їх 



У житлах праведних Твоіх!... 
! Ізнову падають важкі 
На землю з пишних трун кришки; 
Встають з їх лади. О, не там. 
Цариці світа, жити б вам! 
Чарівні, постаттю гінкі, 
На чолах марморних вінки; 
Біліш од мату білих шат 
На рамьях іх прозірний мат. 
Я бачу искри їх очей, 
Я чую голос іх річей; 
Я памьятаю грізний час. 
Як іх останній погляд гас; 
Як не ХОТІЛОСЬ кидать ім — 
Тоді безсумно-молодим — 
Те, що любилось на землі, 
Й чого нема в МОГИЛЬНІЙ млі... 
О, звесели, мій Боже, їх 
У житлах праведних Твоїх!.. 
І тих, хто тут без смутку жив, 
І тих, хто страждав І. терпів, 
І хто був грішний, хто святий, — 
їх діГмилостю покрий!.. 



К о С Л ГІ. 

ЬЦе роса з житів не спала — 
Ми взяли бруски й клепала 
І з зорі 
Гострим коси, в ручку йдем. 
Колос ПІД ноги кладем 
До зорі. 

Пройдем гони, другі й треті, 
А жита, як очерети, — 

Не пробьем; 
Тягнем коси — так блищать, 
Вдарим в жито— аж бряжчать, — 
Ми все йдем. 
Жовте жито переспіло, 
Тим і спину надломило, — 

Аж болить; 
Нуте ж, нуте, косарі. 
Недалеко до зорі, — 
Потягніть! 



227 



Українська Муза 



228 



День заходить, сонце сяде, 
Кашовар таган наладе 

Над огнем; 
Сядем ми до казана» 
Поімо куліш до дна 
Й оддихнеи. 
На покоси впали роси, 
Не бряжчать об жито, 

На ланах; 
І до ранньої зорі 
Всі заснули косарі 
На стернях. 



Ш И М О К. 



ТТе велику к не багату 
Чоловік построїв хату, 
Та й поставив у селі, 
Коло міста, на шпилі. 

Потім він, як в клітці пташку. 
Над вікном повісив пляшку, — 
І як вітер похитне, 
Пляшка візьме та й кивне. 

А хіба ж воно од віку 
Теє можна чоловіку, 
Щоб, як пляшка закива, 
Не здуріла голова? 

От як пляшка закивав, 
Він до шинку й повертав; 
Сяде, гляне, в поставець, 
Та й потягне гаманець, — 

А вже грошей і не ліче... 
Чоловіче, чоловіче! 
Що в тій бочці он-де в, — 
Все воно до дна твов! 

Там сидить твій заробіток, 
Там лежить худоба діток, 
Сіно те, що ти косив, 
Жито те, що Бог вродив; 



Там твоя свитина сіра. 
Хомути, ярмо, сокира; 
Дрова ті, що ти продав, 
Садовина, що збірав; 

Сили ті, що їх не стало, 
Те здоровья, що пропало; 
Сльози жінки, серця міч, 
Пьяна лайка день 1 ніч... 

Все воно туди пірнуло, 
Все в тій бочці потонуло; 
А вона все теж одна — 
І без верху, 1 без. дна! 

Чую — вітер повіває. 
Пляшку хилить та хитав; 
А вона собі кива 
Та до шинку зазива. 



Т К Л Ч. 

^ережно зняв я з верстату основу. 

Людям роботу розніс 1 роздав» — - 
То ж мій спочинок, теперечки знову 
Берди направив, нитки наснував. 

От 1 роблю я. Застукала ляда, 
Бігає човник відтіль і відсіль... 
Човник і ляда— ткачеві порада; 
Берди і цівки — ви хліб мій 1 сільї 

Добре багатому: він, коли схоче, 
Знайде початок «роботі й кінець; 
В хаті ж у бідного ляда стукоче. 
Поки до дна догорить каганець. 

Вчіться ви, дітки, у мене робити; 
Вивчитесь — будете добрі ткачі; 
Дасть вам верстат ваш і Істи, і пити. 
Тільки ж робіть ви і вдень, і вночі! 

Схочете спати, — а лихо присниться, 
З ліжка зжене вас воно до зорі; 



229 



Щ о г о 



І 



280 



Ляжте ж тихенько та спіть, поки спиться, 
Спіть, моі ДІТИ, в теплі та в добрі! 

От І заснули по лавках хлопьята; 
Крикнув цвіркун, догори каганець; 
Трохи притихло; побільшала хата; 
Швидко вже буде й роботі кінець. 

Швидко, а все таки стукав ляда, 
Бігав човник відтіль і відсіль... 
Човник і ляда — ^ткачеві порада; 
Берди і цівки, ви — ^хліб його й сіль. 



Л Я Л Ь К Д. 

иДира і мила, сама з тою лялькою 

схожа, 
Граєшся з лялькою ти, моя дівчинко гожа! 
Чорні їй коси росчешеШ) у сукню вдя- 
гаєш, 
В стьожки червоні, в намисто ясне убі- 

раєш 
Вдінеш ій в уші сережки, обувш їй ніжки. 
То їй головку піднімеш, то схилюеш 

трішки! 
Стиснеш до лонь своїх, щиро І щиро 

милуєш, 
1 в оченята, і в губки рожеві цілуєш: 
Граться ж обридне тобі, — так Іграшок 

нікчемний 
Схопиш за ніжку та й кинеш у заку- 
ток темний. 

Я прозираю, дитино, далеко, і дуже 
Жаль міні й ляльки, і няньки, малень- 
кий мій друже. 
Ти і не бачиш, як роки за роками плинуть... 
Щирому серцю на світі не довго загинуть! 
З ляльки малоі ти станеш огрядна дів- 
чина; 
Зачервонів твій вид молодий, як калина; 
Очі, мов сонце на сході, огнем загоряться. 
Люди захочуть з тобою, як з лялькою 

граться: 



Світа по правді й завчасу тобі не по- 
кажуть; 
Дум, що почнуть полошити тебе, не роз- 

важуть; 
В любляче серце твоє заглядати не будуть; 
Сил, що даремно дрімають в душі, не 

розбудють; 
Пеститись стануть і стануть до ніг тво- 
їх линуть, 
Щоб, як обридне, у закуток ляльку за- 
кинуть... 



Чсгсвички. 

гік до милого ходила, 
Черевички я купила. 
Черевички з підківками. 
Та й натерпілась я з лами! 

Чорнобрива й білолиця, 
Як прийду, було, до Гриця, 
Черевички тільки рипнуть, — 
Вже у його й двері скрипнуть. 

Він ті двері одчиняє, 
А на мене поглядає. 
Черевички з підківками, 
Та й натерпілась я з вами! 

Як іти, було, зберуся, 
Все немов чогось боюся; 
А моя, тим часом, мати 
Почина міні казати: 

«Доню, доню, в темні НІЧКИ 

Знапастиш ти черевички!" 
Мати правдоньку казала: 
Черевички я стоптала. 

Вже ж у іх не стало рипу, 
А у Гриця в дверях скрипу; 
Що ж подіялося з вами. 
Черевички з підківками? 



231 



Українська Муза 



232 



Поки ви були новенькі. 
Був до мене й Гриць любенький; 
З того ж часу, як стоптались. 
Щось та инше з Грицем сталось. 

Черевички невеличкі, 
Ви стоптались в темні нічки, 
Та і все стопталось з вами, 
Черевички з підківками! 



У ПОЛІ. 



г 



ей, у мене був коняка. 
Був коняка->-розбишака; 
Мав я шаблю І рушницю 
Ще й дівчину — чарівницю. 

Гей, коняку турки вбили. 
Ляхи шаблю пощербили; 
І рушниця поламалась, 
І дівчина одцуралась. 

За буджацькими степами 
Йідуть наші з бунчуками; 
А я з плугом та з сохою 
По*над нивою сухою. 

Гей, гей, гей, мій чорний воле! 
Нива довга, в стернях поле... 



Вітер вів— повіває, 
Казаночок закипав. 

Ой, хто в лузі— озовися! 
Ой, хто в полі^одкликнисяГ 
Скоро все засне під млою; 
Йди вечеряти ЗІ мною! 

Зву... луна за лугом гине. 
Із-за хмари місяць плине; 
Вітер вів— повіває. 
Казаночок простигає. 






|1 не раз тобі казала: 

„Милий, серця не вражайї 
В йому струни з шовковинои, 
Так, не ВМІЮЧИ, не грай!"^ 

Ти не слухав; переборів 
Золотих не розбірав, — 
Необачно бив по струнах. 
Аж поки їх не порвав. 

Так скажи їм, щоб заграли, 
Як попереду!— Дарма! 
Грало те ж, та одголосу 
В струнах порваних нема! 



0к^ 





ПихАйло Мих/^йлович Плклговсьиий. 

1783—1846 



Ииья його в українській літературі стало відомим у І 8 4 8 році, коли були надру- 
ісовані його поема ^^Наталя" і віршована повість ,Гарасько, або талан і в неволі" і 
іОжном Русском Збори." Амвросїя Метлінського в ХарьковІ. .Наталя* була напи- 
сана в 1844 році, а і,Гарасько, або талан І в неволі* незабаром . після того. 1864 року 
д. Божко видав власним коштом поезіі Макаровського ,Мова з України*. «Наталю» 
було видано вдруге в Харькові в 1890 р. і втрете в Чернигові в 1899 році. Про »На- 
талю* казали, шо це, після творів Шевченка 1 Квітки найвидатніший твір українсь- 
кої .літератури. Родився Макаровськи<Гу 1783 році. Батько його був попом — намістником 
у флоті, а потім попом в селі Галицькому (в Полтавщині) І в містечку Кропивяій; Золото* 
ношського повіту. Махаровський учився в полтавській семинаріі; учмтись йому помо- 
тав коштами його старший брат. Скінчивши курс науки в семинаріі» він учив дітей у 
поміщиків: Корсуна, Кодинця І Кулябки до 18і8 р.. а з 1818 р. поступив у гадяцьке по- 
вітове училище учителем закону божого, історії, геограхвії, латинської і російської мови — 
<в його вчився, між иншими, і А. Метлінський) і н.арешт1 був .штатним смотрителем* учи- 
лища. Макаровський був людина справедлива, розумна, умів до ладу і красномовно 
говорить, і його дуже любили школярі 1 гадячани. Невтомною працею він завів у 
школі справність і гарні порядки. Макаровський добре знав мови: латинську, фран- 
цузську, німецьку 1 російську І говорив тими мовами. Він дуже гарно знав і укра- 
їнську народню мову і народній побут 1 це яскраво одбилось в його творах, особливо 
в «Наталі*. Умер Макаровський нежонатим, 7 вересня 1846 року, на вЗ |>оц1 життй. 



Літературні джерелаїїля біографії: 1) «Южньїй Русскій Зборник* 
А. Метлінського, Харьків 1848; 2) .Южно-русскіе очерхи І портрети* Горленка, К., 
1898 р., стор. 153^166.; Я) «Наталя* З видання Грінченка, Чернигів, 1899, з передмовою; 
4) Лмро»— Очерки укр. литер. XIX от. 



/ 



285 



Українська Муза 



23в 



Любощі. 

1\рай села Теплиць, у стоку річки По- 

лянина. 

Горювала дорогая жінка Харитнна 

Вісіи літ без чоловіка; він Тарасом звався, 

Був в погонцях за Дунаєм та д^сь і ді- 
вався. 

Вже його і рід, І люди стали забувати; 

Харитину удовою мусили прозвати; 

Ця ж сердешна довіряла ворожкам і 

славі; 

Положивши нову свиту І кожух в заставі, 

Одправляла панахиди, помни спорядила, 

І багатим, і убогим хлібом угодила. 

Щоб же швидче оплатиться, з донею тру- 
дилась, 

В церкву ладан подавала, плачучи моли- 
лась; 

То й поміг їй Бог не тільки те позику- 

пати, 

А й худобу, добру славу і копійку мати. 

Харитнна знадоблялась людям на господі, 

На базарі і на кладці, і на огороді; 

По обідах за покійних страву готувала, 

На родинах і хрестинах перша помагала. 

Чи варену угодити?— у неі питались, 

Цо шишок і перепійців без того не бра- 
лись; 

І іва лежні, короваї, за меди І брагу 

Хліб та дяку всюди мала— не людську 

зневагу. 

А Наталя за всю челядь славилась кра- 
сою: 

Чарувала оченьками, личком І косою: 

Дівка руча, щира, жвава, невсипуща, з 

толком. 

Гарно ткать- плахти уміла, вишивала шов- 
ком. 

Бога, неньку, рід любила, досвіток цура- 
лась; 

Червоніла, як калина, хоч не малювалась. 

Та пригодонька лихая де людей ми- 
нав? 
Краля зразу занепала: стогне, позіхав, 



Питочки вона не хоче, істхи не береться. 

Стогне та з огню говоре, часом в груди 

бьвться. 

То, не стямившись із ляку, Із печалі, мати 

Баб зібрала на пораду, — стали толкувати; 

Перша каже: у небоги пристрітні уроки; 

Друга плеще: ій завійна всунулася в боки; 

Третя лихо зве уразом і провадить зілля: 

Росторошпу, то хвилівник, то друге без- 

ділля. 

Як ось к гурту приплелася знаха і чет* 

верта, 

В рубьях, боса, неохайна, Істиком під» 

перта. 

Ця з похмілля туманіла, з кашлю надри- 
валась, 

Умостившись біля полу, пильно пригля- 
далась; 

Потім, хвору попестивши, як би рідна 

мати, 

Закричала,, залящала: „Годі мудрувати! 

Ет, тут видно, навіснії, що дівчині рано 

Щось у серце упьялося — ^любощі їй дано. 

Нуте ж, разом рятувати бідну сиротинуї 

Положіть іі на теплу і суху повстину, 

Непо^чатою водою мийте біле тіло, 

Тріте хріном проти серця, щоб воно не 

мліло; 

А забудьків одтопивши, підмостіть на- 
питься. 

То й не стане за ледащо любочка ну- 
диться.* 

Ізробили, як казала знахурка мандрьоха, 

ТІЛЬКИ ж хвора не вставав і уже не оха. 

Простяглася, мов на марах, губоньки сту* 

лились. 

Щічки впали, НІС згострився, очі пому- 

тились; 

Ледві-ледві дух ізводить, пс^том облилася, 

І якби за свічку ненька швидче не взя- 
лася. 

Не молилась та не била, плачучи, поклони,. 

Задзвонили б по Наталі швидко в усі 

дзвони. 

Знахурки, того злякавшись, кинулись із 

хати. 



287 



Мякаровеький 



Госпониня поспішав ледарь проаожати; 
Як же в хату завернулась, то уже На- 

тася 
3^ підситок і ночовки сяк-так узялася. 
Та кухи їй до роботи?— рученьки дріжали, 
Карі ОЧІ СОЛОВІЛИ — спатоньки бажали. 
«Доню, доню, світе милий!* каже їй Ха- 

рииа: 
•Чи «є я ж тебе родила, ти моя дитиної 
Чи то працею твоєю нам вабагатиться, 
І МІНІ тепер на тебе в горем не дивитьсяі 
Угамуйся, не турбуйся, марне не томися; 
Ляж засни, а перш усього Богу помолися, 
І, як Бог пошле здоровья, будемо робити. 
Щоб без батька І без долі послі не ту- 
жити. 

Так казала необачна, бо про те не 

знає, 
Що Терасові Пречиста всюди помагав: 
Він попав у плін до турка, та утік до 

грека, 
Облітав сердега море й землі, як лелека. 
Жив у КипрІ І на ІлрІ, був у ЦареградІ, 
Став би й досі старшиною хоч в якій 

громаді; 
Та ваклявся не міняти на чужу чужину 
Віру, рід свій, край і жінку, І свою дитину, 
І наживши копійчину, кинувсь до господи, 
Полинув, як СОКІЛ ясний, через бистрі води; 
І уже в Одесі ласощ закупас з кцямом, 
Щоб приїхати додому та й зажити па- 
ном. 

Хай же там сподарь торгує; ми до 

Харитини 
Завернімось та до Талі, доброї дитини. 
От неділенька минула, а сердешна вьяне; 
Хоч остербала, та плаче^ як на річку 

гляне; 
Часто біта за ворота та ламав руки; 
До роботи не пильнує, нудиться од скуки. 
Кати ж примху роздовбала, так не доко- 

палаеь, 
Відки доиі тес лихо, з ким вона спізна* 

лась. 



Та вже Катря Чемеричка узол розвязала. 
Бо Наталя, як пололи, плачучи, казала: 
,0х, порадь мене, тітусю, порятуй, як мати. 
Як би, як би мов горе швидче скоротати? 
Я нужуся, сохну, чахну, матінку зморила; 
Лучче б тут мене живую ця земля покрила! 
Сохну, чахну, а од чого? Ох, моя, ти^ 

ненько! 
Якось вставши до овечок рано та' ра- 
ненько. 
Подоїла, в згін прогнала, кинулась по воду; 
Ще тоді у Полянина не було народу, — 
Тільки парень, щось за парень за волом 

гонився. 
Глянув, кинувся до мене і з відра напився» 
Як напився ж, став, як камінь, я й оту- 
маніла; 
Він очима тільки лупав, я^-мов оніміла. 
Він НІ мови, я ні слова, — тіло затряслося, 
Сталось лихо І на віки в серденько впи- 
лося. 
Хто ВІН, відки, де тепера, Господь його 

знав; 
Коли жив, нехай сердегу доля не минав!" 

То був з Хресців Кононенко Опа- 
нас, левенець; 
Вісім хур провадив риби; там був оселе- 

дець. 
Лящ, сула, тарань, чахоня, чабаки, севрюга. 
Короп, щука, таловірка, лий і окунь з 

луга. 
Молодий, та ба — мисливець! був і у сто«^ 

лицях, 
В Таганрозі і в Ростові, у донських ста- 
ницях; 
Заробля; а на господі? все на світі мав; 
Бо одинчик, хвалить Бога, гадки не гадав. 
Вже під його підстилались козаки й мі-^ 

шани, 
І роменці, і полтавці, кримці й слобожани; 
Та і батько заповідав, і старенька мати 
Там, де Господь сам покаже, рученьку 

вязати. 
Це провідала та Катря, облітавши села, І 
Жінка хитра, доступная, гарна і весела; 



239 



Українська Муза 



240 



Хоч да кого підлеститься І що хоче^ знав. 
Тайну з серця, слово з рота, де бажа — 

виймає. 
І казала, як циганка знавши ворожити, 
Що Наталя за Панасом вік свій буде жити. 
Хто ж повірив? всі сміялись; та в одну 

годину 
Господь разом наділяє двічі сиротину. 
Опанас, прибувши в Хресці досвітком ра- 
ненько, 
Татусеві І матусі поклонивсь низенько: 
Росказав ім про дорогу, про товар 1 

плату. 
Про харчі собі й на челядь і на скот 

утрату. 
Що на мостове роскидав, смолу, перевози, 
На підіски, на ухналі, ярма і занози. 
Тут старенькі звеселились, родичів скли- 
кали, 
Напекли і наварили, їли, попивали. 
Завелася всяка гутір: що хто мав — бала- 
кав, 
Инші пісні заспівали, дехто так варнякав. 
Із ЖІНОК же Тараниха,мов пророкувала, 
Про дружину для Панаса говорити стала. 
Влас і Стеха обізвались: «Ми того й ба- 
жаєм! 
Коли схоче син жениться, то не помі- 
шаєм. 
Силувать йлго не будем: Бог йому помога! 
Хоч би трапилась сирітка, дівчина убога, 
Аби добрая, покірна й сорому боялась, 
Та Панасові душею й серцем сподобалась, 
Раді будем, нас худоба людська не здивує: 
Без неї хто розум має, вік не голодує". 
Тут Панас уже й не стямивсь. Очі, мов 

горіли, 
Руки, ноги затрусились, щоки червоніли: 
Так зрадів він! та аж швидко кинувся із 

хати, 
ІЦоб холодною водою нуд угамувати. 
Як же бенкети минулись, взявши дядька 

Хмару, 
Дав йому тарані сотню та севрюжок пару. 
Побалакав звичайненько, та тоді й при* 

знався. 



Що в Теплицях з ДІВЧИНОЮ гарною за- 
знався. 
.Сядь же, дядечку, на шкапу І дмухни в 

Тбплиці; 
Роспитайся: дівка, кажуть, доня удовиці... 
Хай і так! як же у серці віру й Бога має 
І худої за собою славоньки не знає. 
То я викину, та й швидко, молодецьку 

штуку: 
Дам їй серденько за серце, рученьку за 

руку; 
Оженюся, щоб сідая ненька оддихала, 
І пораду, і помогу, І потіху мала^. 



Рссіялл. 



№ 



^е в четвер, як ТІЛЬКИ сонце гля- 
нуло з востока, 

Де взялася І спустилась на току сорока; 

Відтіль плиг та плиг і миттю к покутю 

добралась. 

Обізвалась і з віконцем мов поцілувалась; 

Полетіла на ворота, борсалась, скакала. 

Скреготала, скреготала й невидима стала. 

цОт же, доню, гості будуть," каже добра 

мати: 

.Мабуть баба Басил ина прийде погуляти. 

Або станова з Окрайця привезе роботу. 

Бо про те давно квилила, та і в цю су- 
боту. 

Затопи ж, вари обідать, я повимітаю. 

Прихвачусь мерщій до тіста, пироги цоб- 

гаю." 

Не виходили із церкви (день той малось 

свято). 

Тут же все було готово і горілки взято. 

Стіл дубовий покривала біла скатертина; 

Поверх його паляниці склала Харитина; 

Засвітила з воску свічку. Богу помолилась, 

Сіла мовчки біля полу і в вікно дивилась. 

Як ось—стук! пилок піднявся, КІНСЬКІЇ 

два вози 
ЙІдуть в дворик. У Наталі навернулись 

сльози. 



241 



Макаровський 



242 



В першім возі Опанас був з татусем 

Уласом; 
В другій Тупотун Оиелько з Гнатом Чу- 

кутасом. 
Опанас в жовтинцях нових 1 в новім жу- 
пані. 
Молодик чорнявий, гарний, митий мов у 

бані; 
Стьожка гарна голубая на грудях лежала, 
Шапка кримськая головку любо накривала, 
А чуприна, мов шовкова, слалась по-над 

ухом; 
З люлькою Панас не знався, як з нечи- 
стим духом, 
Не вживав він і кабаки, і не пив горілки, 
З нуду грав на балабайку, брався до со- 

« пілки. 

От і встали, отрусились і пустились в хату« 
Чепурну, веселу, гарну, тільки небагату. 
Положивши хліб, як треба, рядом садо- 
вились, 
На Наталю молодую залюбки дивились. 
Ця, як, ластівка, літала в сінцях і в коморі, 
Прибірала коло столу, поралась надворі. 
І Харина, що ніколи кривди не любила. 
Сала кус самий любіший зараз подробила. 
Наламала паляниці, рядову підносить, 
Пити й їсти так, як дома, пообідать 

просить. 
Гості хліба не цурались: в&е не стало 

сала; 
Пирогів стояла миска, та мов не бувала; 
Згас І борщ; почавши юшку, старости про- 
вадять: 
.ОттакІ то мабуть страви І панам не ва< 

дять. 
Ну!., уміли готувати І на стіл давати! 
Знать тімахи коло печі І дочка, і мати!" 
Кононенко усміхнувся, як же вдоволь- 
нився. 
Рушником обтер парсуну і перехре- 
стився. — 
Встав з Панасом Із-за столу, кашлянув 

тихенько: 
.Слухай, каже, Харитиио, чутко та пиль- 

ненько! 



От, як бачиш, сина маю; ти— дочку На- 
талю, 
Дівку чесну, роботящу і хазяйку, й ткалю. 
Помолімось же ми Богу і звяжім іи руки. 
Та І ти іди до мене, щоб не знать роз- 
луки; 
Будем вкупі, їсти, пити, будемо робити, 
Діточ;сами веселиться і Хрнста хвалити." 
Як почула Харитина од Уласа речі, 
Червоніла, то блідиіла, стоя коло печі: 
І дитини молодо!, І себе жаліла,— 
Вік свій з нею коротати і оддать хотіла. 
Тричі говорить приймалась, тричі остав- 
лялась; 
Так як риба проти шуму, довго умудрялась, 
І нешвидко, положивши хрест святий на 

груди: 
„Слухай, каже, пане Власе, чуйте, добрі 

люди! 
Коли Бог вже показав вам до мене дорогу, 
То нехай же так I буде, як угодно Богу. 
Повінчаєм діток наших, та аж в ту не- 
ділю, 
Щоб зібратися, як треба, вам І нам к ве- 
сіллю. 
А за мене не турбуйтесь, маю вам сказати, 
Що й на крам не проміняю дворища І хати; 
Буду жити, як Бог судить, І свою дру- 
жину 
Поминать не перестану, поки тут же 

згину.* 

Як сказала, гульк у хату баба Ва- 

силина, 
А за нею Харитинин дядько Солонина, 
Рідний брат Яцько Шеверя, діверь Забу- 

вайко. 
Кум Калених Оселедько. та Свирід Без- 
палько, 
Сестри — ^Луцька Полозиха, Катря Чеме- 

ричка, 
Попадя Онастасія, писарька Куличка. 
Рушники дають, горілка й варенуха ллється; 
Гомін, СПІВИ, гук І регіт в хаті роздається. 
Пьють та льють, насилу к ранку унялась 

розмова; 



248 



Українська Муаа. 



244 



Инші пьяні повалялись по двору, як ярова: 

Кононеяко ж 8 старостами в повітку аа- 

брались: 

Там постіль Наталя слала, там І спать 

уклались. 

Гості Ьпали, а Харина, вставши до схід- 

сонця, 

Поглядала на повітку часто іа вікоиця; 

Заходилась коло печі, Талю роабудила; 

Поколола поросята і діжу підбила. 

А аа тимнастигли сестри, куми тіг зовиці; 

Залюбки книші побгали, стульні й паля- 
ниці; 

На столі постановили чарку і горілку. 

Три перепічки на маслі, ковбаси тарілку, 

Другу— сала; і Харина знову виглядає. 

Свата й зятя з старостами в хату дожидає. 
*Як ось гомін обізвався: Влас устав з 

Панасом, 

Вийшли старости до коней тим же са- 
мим часом; 

Потім в хату прзбірались, принялися сні- 
дать; 

Мали їхать, та зостались тут і пообідать; 

Та аж к вечеру од свахи ледві улизнули, 

А тутешиі, окрім Талі, пьяніі поснули; 

Ця мерщій ложки, посуду перемила й 

склала, 

А сама заснуть хотіла, та і не дрімала: 

Думи думала сердешна про дівоцьку долю; 
. Охрестилась і на Божу положилась волю. 

Та до серденька вьязалось і добро, і лихо; 

Заридзла молодая та й говорить тихо: 

.Все гаразд, та як то рідну матінку зо- 
ставить? 

Хто ій литочки і Істки без мене поставить? 

Хто на ниві буде з нею, і в лиху годину 

Зайде з ласкою, як доня, в бідную хатину?.. 

Та і я... куди пустилась? що із мене буде 

Там, де зроду не бувала, де чужії люди. 

Де словечко не озветься, оченьки не гля- 
нуть. 

Що тепер мене голублють, там же пе- 
рестануть...* 

І замовкла, теплі сльози знову полилися. 

Сонні всі заворушились, потім підвелися, 



І додому плазували. Невсипуща ж мати 

Стала думать, що к весіллю треба готувати: 

Зараз образи купилві шовку жмут І стьо- 
жок. 

Два очіпки гріаетові, пояс, пару ложок. 

Чоботи— одні жовтинці, а другі юхтові. 

Гарну плахту, дві намітки, три запаски нові 

Юпку байкову, червону, із достатку шиту. 

Кожух добрий котельвянський і ягнячу^ 

свиту. 

Скриня вже була готова I гаразд набита; 

Там були полотна всякі і одежа шита. 

Рушники, платки, серпанки, скатерті а 

хустками. 

Пряжа біла і крашена, в мітках I клубками. 

І тепер скажіть, панове, чи то ж всяка 

мати 

Так уміє, як Харина, доню споряжати? 

Цій Пречиста в кревній праці явно пома- 
гала, 

І на ниві, і на кладці руб за шаг давала. 

Все у неї ВСІМ на диво, мов із шовку 

бгалось: 

Дві свині, гусей десяток зерном годувалось; 

Солод був уже готовий і пшениця мита. 

Чемеричка побивалась, мов несамовита; 

Наскликала прать І мазать, шити і білити. 

Сіять борошно, вчиняти І діжу МІСИТИ. 

Харитина ж так, як пані, тільки старувала, 
Що в господі не найшлося, зараз купувала; 
Наямлила груш сушених, терну, слив в 

базарі. 
Меду й перцю на варену; пінної без згарі 
СІМ відерок опалила суще коропеької, 
Оселедців по три СОТНІ I сеньги донської. 
Це ж робилось в понеділок, а в вівто- 
рок мати 
Заходилась всякий посуд мить і добувати; 
Попадя дала їй кухву І нове барило. 
Шаплики й ГОДЯЩІ ночви — староста 

Курило. 
Брагу зараз зарядили; в середу зарані 
Затопили ПІЧ варисту так, як на майдані, 
Хліб пекли; в четвер кришили локшину 

дівчата, 
Вибірали для зарізу гуси й поросята; 



246 



Макаровський 



24в 



В пьятяицю до діла лежні з гурту поро- 

билИу 
Та шшпки і перепіііці в піч посадовили; 
Коровай же спорядивши в самую суботу, 
Посадить його впросили Кирика Голоту. 
Одспівали «кучерявий*, танцювали ж зуба, 
Бо музики не діждались— Дороша Безгуба; 
Та й полинули дівчата,— нанесли красолі. 
Рожі, пижма» чорнобрівців і зірок доволі; 



Турбувались, побивались залюбки для діви: 
Наряжать іі взялися весело, під співи. 
Старша дружка, Сердюківна, косу рос- 

п літала, 
А гребінкою Оксана ІДибівна чесала, 
Горбанівна обкладала голову стрічками, 
А Педоря Соболівна всякими квітками. 
Оденулась молодая та й мелькнула з хати 
На весілля, де веліла матінка, прохати. 





Стсплм Рлсильович Длскслидгор. 



Родявся в кінці 18, або в початку 19 століття, в селі Цареборисовому Озюмського 
повіту (в Харьківщині). Освіту вдобув в харьківському колегіумі. Скінчивши вчеиня, 
З роки жив у Цареборисовім, а потім 26 літ у селі Бугаївці Озюмського повіту. 18і5-го 
року переїхав вія у «воєнне поселення* Граково... Алехсандров був священиком. Усе 
життя (ва виімком років учення) жив на селі, добре знав народню мову, життя і зви- 
чаї народні. На літературну ниву Александров виступив у 18 48 році; тоді було 
надруковано (в «Южном Русском Збори." Метлінського) його поему ^ВІовкулака*, на- 
писану у Бугаівці (1842 року). Поема ця— перекач яароднього повірья про «Вовкулаку* 
(людину, що через чари зробилась звірем). У цій поемі дуже гарно змальовані народні, 
весільні обряди. Коли помер Степан Васнліювич Александров докладно не відомо. 



Літературні джерела для біографії: 1) «Южний Русскій Збориик* 
Метлінського; 2) Лешро^— Очерки истор. укр. литер. XIX ст.;Я) 2ЇЇ4М40мнс«й— («Склад- 
ка-Альманах*, 1896. Харьків.) 



До зсплята 

^ ей, українці, пани братці! 
Подайте ви міні совіт: 
Живу я у тісненькій хатці, 
Як з неі виліати на світ? 

Бо вікна в ній маленькі дуже. 



А двері замкнуті на вік; 
Земляк ваш там сумує, туже 
Тим, що без долі чоловік. 

Тільки міні тоді й утіхи. 
Як попадеться ваш стишок: 
Читаю з смаком, без поміхи. 
Неначе паски ззім шматок. 

Дванадцять літ прожив я в бурсі, 



249. 



Александров Степан 



250 



Та й не прийшло тоді в догад, 
Що наша хобаа в Петербурзі 
Колись*то буде грати в лад. 

Тепера ж, як в мов віконце 
Пісень знакомих з пьять прийшло, 
Міні здалося, наче сонце 
Посеред ночі ізійшло. 

У клітці птичка як кочуе^ 
То хоч співа» а все скуча; 
А голос рідних як зачує* 
То з радістю іи одвіча. 

Так вашим я пісням рад стільки^ 
Що й сам не втерпів не співать; 
Та ще як кинусь до сопілки, 
Вхопив іі, — давай свистать! 

Що ж я співав в своїй хатині, 
Те й на бомазі написав; 
Щоб знали всі, як в халатині 
Співаккгь,— «тим до вас послав. 

Тепер, як хочете, судіте 
Мене, поштенні господа! 
А Вовкулаку ви прийміте,— 
Не побракуйте хоч трудаї 

Як скажете, то так і буде. 
На те ви судії есте; 
Не попуст» його між люди, 
Як дозволення не дасте. 

Де що не так,— сами поправте. 
Тоді я й людям покажу. 
Просю, в стиках мене наставте; 
За те спасибі вам скажу!— 



Ровмуллкп. 

(Уравок.) 

Нк Котляревський у Полтаві 
Еиейду, гарно написав; 
Тоді, із щирости к тій славі, 
І з мас писати дехто став. 

У Харькові Основьяненко 
•Патрет салдатський* змалював; 
•Марусю* ж нарядив гарненько 
Так, що я зроду не видав. 



Іще про «Пана та собаку* 
Зложив Артеиовський-Гулак; 
Співав Могила про козаків, 
Бо то є щирий наш земляк. 

А Корсуна взяла охота 
Український звязати .Сніп"; 
Пішла тоді усім робота: 
Вьязав його всяк чоловік. 

Як вийшло де-що із печаті, 
То всі ми раді так були. 
Як муха та сметані в хаті, 
Очаків наче добули. 

Тая де хто вздрів своїх знакомих, 
З котрими в школі ще учивсь, — 
Казок і приказок свідомих, 
Як шлявсь по улицях колись. 

І в мене серце розігралось 
Тоді, як де що я читав; 
Мав сам писати, що попалось. 
Потім так розеуждати став: 

А критиків хіба не страшно. 
Котрі за помилку одну 
Збентежать так тебе напрасно, 
Що підеш, наче лин по дну? 

Вони нікому не вважають, 
Хоч будь ти генеральський син, — 
Що не по їх, то так роздають, 
Хоч заховайсь собі за тин. 

Цього терпіти безпривячки 
Не схоче конюх і лакей; 
Вони ж цирклюють з-за дурнички 
Так вчених і старих людей! — 

Так що ж? Як вовка все бояться, 
Затим І не ходити в ліс? 
Хай лають, — цур не озиваться. 
Мовчи та дулю дай під ніс... 

Ні, Господи, прости, що й скажеш,— 
А ділом не бувать цьому. 
Бо сьоркою себе покажеш, 
Й огиднеш мирові всьому. 

Дай, Боже, по братерські жити: 
За ким помилки не бува? 
Хто ж може увесь світ навчити? — 
Та не родилась голова! 

Сказати будучи приміром: 
Мене старого хто навчить? 



251 



Українська Муза. 



Лишу про те, як був я звіром, — 
Нехай хоч увесь світ кричить! 

І досі ще не розтолкую. 
Який я на, світі удавсь, — 
Був мужиком, — тепер паную, 
І трохи розумцю набравсь. 

Мене сини, зяті й онуки 
Давненько просять написать 
Про сторію свою і в руки 
Для памьяти ім передать. 

Затим пішов я на одвагу: 
Узявсь за каламарь з перон; 
Перепишу все на бомагу, 
Згадали діти щоб доброиі — 

Тоді, як жив я в БугаівцІ, 
Од Харькова верстов за сто, 
На Мокрому-Озюмці річці, 
Тоді не знав мене ніхто. 

Тепер коли завгодно знати. 
Чим був я в молодих літах. 
Дозвольте все вам росказати. 
Та ще не просто, а в стиках. 

Було весілля у сусіда, 
А він мене дружком прохав, 
Бо уважав неначе діда, 
Хоч я іще й усів не мав. 

Та ВМІВ я гарно танцювати, 
Сивуху здорово любив, 
З дружками майстер жартувати, 
А свашці ще й не те робив... 

Під час світилку поцілую, 
А старостам всім поклонюсь; 
Як хто налає, — мов не чую. 
Про себе тільки сам сміюсь. 

В мого сусіда син був Савка, 
Розумний хлопець хоч куда; 
Була й дочка у його Гапка, 
Та заміж вже давно оддав. 

Собі ж приняв він сиротину. 
Дівчинку років десяти, 
Щоб, як зросте замісць дитини. 
То й жениха іі знайти. . 

Сирітку звали ту — Тетяна, 
Із себе дуже недурна. 
Чорнява, біла та румьяна, 



Й така розумна, що все зна. 

В Петра Тетяна проживас. 
Сказати, білш ніж років сім; 
Стару й старого поважав, 
І робить так, що любо всім. 

Так Савка в )іеІ І влюбився, 
(Бо стоіла вона того). 
Признався їй про це, й добився, 
Що він їй кращий усього... 

Петрова жінка примічає. 
Що Савка їх не той, що був: 
Нема Тетяни, — все скучав, 
А про'хазайство й повабув. 

Та і Тетяна нишком плаче, 
А до роботи не-оне; 
Петрова жінка все те баче. 
Та й д;ма: .тут щось в дурне! 

.Неначе я 11 не лаю. 
Нічого й Савці не кажу; 
Ще їм в роботі помагаю: 
Чого не вміють покажу, 

А в ділі все нема доспіху, 
Куда не глянеш, — все не те; 
Ми їх скормили на потіху, 
А ім і байдуже про те." 

Петро цього не зна нікого, 
Бо рідко дома він живав; 
Як правду мовити про його: — 
Десяцьку должність одбував. 



Роздлчл КОГОРЛЮ. 

„Ходім/ кажу: .тепер у хату, 
Пора ДІЛИТИ коровай, 
Благодарити свасі й свату, 
А. ТИ, музико, марш іграй!" 

Ввійшли, — порядком посідали. 
Де хто по попереду сидів; 
Дружки такої заспівали. 
Щоб короваю я глядів. 

А я, рукава закотивши, 
Ніж із-за пояса дістав, 
До короваю приступивши. 
Так грімко говорити став: 



253 



Александров Степан 



254 



«Благословіте, батько й мати, 
І ви, поштенні старости, 
Цей чесний хліб на иир роздати, 
І діло до КІНЦЯ авести.* 

,Хай Бог тебе благословляє,* 
Вони сказали на одвіт: 
«Неначе времья дозволяє: 
Що слідує, то те й робіть.* 

На короваі шитий гарно 
Рушник ізгорнутий лежав; 
Я взяв його собі чупарно 
Через плече й перевьязав. 

Почав тоді вже козиряти 
Середню шишку наперед 
Та на тарілку роскладати, 
А мій піддружий роздаеть. 

«Дай сватові,* кажу: .та свасі, 
Оці великі з золотцем; 
Ці будуть Христі та Домасі, 
Що в родичах із панотцем. 

На ще для' зятя Поляшенка, 
Що Гапку, іх дочку, держить; 
Для Д5ідька Йосипа Сліпченка, 
Оця, край неі що лежить. 

Дружкам давай хоч по маленькій, 
Щоб оділити як-небудь; 
Оці світильці золотенькі, 
Та старостів не позабудь. 

Тривай-лиш виріжу для свашки, 
Оцю велику, що з гільцем; 
Нехай вона моі зна ласки, 
Що танцювала молодцем!* 

Ми зглянулись, та й осміхнулись, 
А старости на нас ворчать: 
Дивлюсь— буяри всі сунулись 
Шишки хапати для дівчат. 

«Е, хлопці! стидно так робити: 
Воно досадно хоч кому! 
51 по руках вас буду бити, 
Та ще й подарки одніму! 

Піддружий! ти там що калячиш? 
Про тебе так усе дарма; 
Буяри роблять що, не бачиш? 
Дивись — шишок уже нема. 

А треба ще братам, племьятам, 
Хрещеній матері, кумам; 



Хоч по маленькій і хлопьятам, 
Щоб не було докору нам.*' 

«Це так ти сам роспорядився/ 
Піддружий з озлістю сказав: 
•На свашку пильно задивився, 
Та й коровай свій прозівав!* 

Зажмурив очі, мов не чую, 
Принявся за роботу впьять, 
А про шишки вже не толкую, 
Щоб гірша не була напасть. 

Скоріше вибрав на тарілку 
Весь коровай, на мир роздав, 
А музикантам тільки спідку 
На піл через руки подав. 

Щоб не обідився хто часом. 
Або на мене не напавсц 
Сховавши ніж, я грімким гласом 
Так до кумпаніі озвавсь: 

.Чи всім достало хліба соли? 
Тепера ви міні кажіть; 
Кому нема, — з свові долі 
Оддам, а послі ізвиніть!* 

.ДовольніІ* гості всі сказали: 
.Спасибі Богу і сватам, 
І молодим, що нас зазвали, 
Дружкові, свашці й старостам.* 

.Коли що так, за ці труднівки. 
Що треба, мати, одгадай, — 
Налий із рук своіх вишнівки. 
Та нам по повній чарці дай.^ 

.Що бабі, кажуть, те й громаді; 
З цим не стане діло в нас; 
До цього торгу й пішки раді: 
Ось випийте, просю я вас!* 

.Сама пий, мати головата. 
Всю, повну, чисто до денця, 
Та піднеси старого свата, 
Тоді й ми випьем до щирця.* 

Стара не донесла ще ряду. 
Як я окликнувсь до жінок: 
Давайте ви міні пораду, 
Та розсуждайте про вінок. 

Що у Тетяни росцвітав 
На голові, неначе мак; 
Вона ще мабуть і не знає, 
Що ій не буть до віку так.* 



255 



Українська Муза. 



256 



Всі молодиці догадались, 
А свашка й потій поняла: 
На молоду гуртом напались. 
Вона ВІНОК їм оддала. 

Взяли у молодого шапку 
З червоним плисовим вершком; 
Заставили сестрицю Гапку 

РОСПОРЯДИТЬСЯ тим ВІНКОМ. 

Вона знайшла у себе голку, — 
Хоч шити у неділю й гріх; — 
В ушко вселила нитку шовку 
Й* перехрестилася при всіх. 

Та й узялася пришивати; 
А МОЛОДИЦІ почали 
Такої пісеньки співати, 
Щоб їм могоричу дали. 

За ЦИМ у иас не стало діло, 
Вишнівки повна пляшка с,— 
Із столу свашка взявши сміло. 
Та ВСІМ по чарці І дає. 

Й мене, спасибі» не минула; 
Тільки що випити успів, 
Тихесенько міні шепнула. 

Щоб НИШИМ ДІЛОМ я ПОВІВ. 






Наїздився та нагулявся 
ПІСЛЯ того, що я писав, 
Наплакався І насміявся, 
А кой-де й дудочки гасав. 

Читав я де-кому весілля. 
Те саме, що читали й ви; 
Всі кажуть, що такеє зілля 
Не лучче простої трави. 

У мене од такої речі 
Простиг поезії весь жар — 



Мов кулаком хто дав у плечі. 
Або все згинуло в пожар. 

Сидю тихесенько у хаті 
Та й думаю: ну, що ж я вспів? 
Я ж обіщався доказати, 
Яку ще муку я терпів. 

Так що ж?^ це доказати можна. 
А написати?.. Потривай... 
Писав весілля осторожно, 
А кажуть всі: у піч сховайї 

То так МІНІ й за те ще буде^ 
Як другу часть я напишу, — 
Осудять на роспалку люди, 
То що їм я тоді скажу? 

Бач: цирклювати всяк здоровий» 
Яке пісьмо ти не подай; 
Заспорь Із ним — куди бідовий! 
Тільки в кавун не заглядай... 

Нічого більше я не хочу: 
Хоч би не лаяли за те. 
Що я свою боиагу порчу, 
Й то ТІЛЬКИ для своїх дітей. 

Так розсудивши, я рішився 
Черкнути ще, що ^г вже дасть: 
Однак у дурні вже пошився— 
Не страшна дурневі напастьі 

Розумні так зовуть з Парнаса 
На ПОМІЧ все якихсь богинь, 
А я не знав того Панаса, 
Не хочу й знати їх» хоч згиньї... 

Візьмуся за перо сміліше. 
Писатиму, як що було; 
Пряняв біди --не треба більше. 
Та. слава Богу, з рук сплило. — 

За це ж в біду хоч попадуся» 
Хоч инде вкажуть дурака, 
Тоді я так до їх озвуся: 
Ввиніть— я вчився у дяка... 




Випуск 2 одразу поставив перед виданням, крім літературно- 
наукових, ще й політичну проблему: він відкривався творами Тараса Шев- 
ченка, мужнє слово якого цензура багато разів не допускала вдрук. забороняла, 
конфісковувала. 

Тим більш важливо, що "УкраТнська Муза** була першою поетичною 
антологією на Наддніпрянщині, де зроблено спробу на хвилях рево- 
люційного піднесення в РосІТ та на Україні показати Шевченка як поета- 
патріота, непримиренного борця проти царського деспотизму, 
соціального І національного поневолення. Видавець виходив з того, що 
"поетична творчість Т. Шевченка має величезне значення не тільки для ук- 
раТнськоТлітератури, аі взагалі для розвою загальнолюдської думки і посту- 
пу". Не дарма, добірку шевченкових поезій відкриває посланіє І мертвим, І 
живим..." Високу громадянську напругу шевченкової поезії репрезентує 
повністю виданий "Заповіт**, поема Єретик", "Холодний яр". Інші зразки 
шевченкової поезії розкривали його як видатного поета-народолюбця, 
неперевершеного лірика ("Мені однаково...", "Огні горять...", "І широкую 
долину..." та Ін.). Деякі твори Шевченка, одначе, не потрапили до "Української 
Музи" через свою надто гостру політичну злободенність ("Сон", Кавказ"). 
1908 року Коваленко вмістив ці твори в декламаторі "Розвага", але також з 
вимушеними купюрами. 

Випуск 2 відкривав новий етап у розвитку української поезії, основні 
напрямні лінії якого й визначив геній Шевченка. Він містить твори поетів- 
сучасників Кобзаря: романтик Віктор Забіла представлений творами "Не ще- 
бечи, соловейку", "Гуде вітер вельми в полі", що завдяки своєму 
гуманістичному змістові і чудовій музиці Михайла Глінки набули широкої 
популярності, поезіями "Пугач", "Осінній лист", "Човник", "Туга серця" та ін. 
Забіла поглибив в українській поезії її лірико-романтичний струмінь, що часто 
переломлюється у самовираження болючої гами душевного стану поета, 
який на життєвому шляху зазнав багатьох ударів долі. 

Сучасник Шевченка поет-романтик Михайло Петренко увійшов в 
Історію української літератури ліричними віршами-піснями, з яких всенародну 
популярність здобула пісня Дивлюся на небо.." Меланхолійно-тужлива 
лірика поета близька до народної пісні. Відчуваються в ній І літературні 
ремінісценції, зокрема з Шевченка. 

З багатогранної поетичної спадщини Олександра Афанасьєва- 
Чужбинського упорядник подав низку найхарактерніших віршів поета 
пісенно-фольклорного характеру. Звичайно, вмістив він один Із найпопу- 
лярніших творів митця "Гребінці", більше ВІДОМОГО ПІД назвою "Скажи мені 
правду, мій добрий козаче", а також "Ой у полі на роздоллі" та "Огнище" 
("КВІТКИ пахнуть ясним ранком"). 

Українську поезію середини XIX століття, безперечно, підпер своїм 
талантом один Із видатних письменників Панько Куліш. Якщо одним крилом 
українська поезія торкається струн могутньої лірики Шевченка, то другим - 
ліри КулІша. Не зважаючи на різний темперамент і характер обдарування 
цих поетів, на певні протиріччя, що їх розділяли, І Шевченко, І Куліш були 
невтомними ратаями на рідній ниві, стояли на стороні прав народу І його 
культури. Упорядник антології виходив Із засади, що "заслуги КулІша для 
української літератури як критика, публіциста, Історика, поета, белетриста І 
перекладача, не зважаючи на його крайні погляди на Історію, дуже цінні й 
корисні". І тому, порівняно з Іншими поетами, спадщина КулІша представ- 
лена в "Українській МузҐ повніше. Тут вміщено алегорично-пророчий 
"Заспів" ("Удосвіта встав я..."), роздум-звернення "Муза", твори глибокого 
духовного змісту ("Молитва", "Что єсть мнє І тєбє, жено?", резиґнації на 
теми особистої ДОЛІ, любові до України ("До кобзи", "На чужій чужині'*), 
лірико-пейзажні мініатюри ("Нагулялося по небу весняному сонце". Степ"), 
ремінісценції на народно-поетичні мотиви ("Народна слава", "Серце моє ти- 
хе..."). Куліш у своїх кращих поетичних творах виступає поетом глибоко- 
патріотичним. Він не приховує, не завуальовує свого глибокого вболівання 
за долю народу, навіть наголошує на громадянському призначенні своєї 
музи, покликаної утведжувати правду та приближувати "день божого суду" 

Молюсь, не дай мені з розпуки 
Зректися розуму мого. 
Нехай не гасне світ науки 
В проміннях сяєва твого! 



у поезП Куліша голосним відзвуком озвалися Історичні подІТ ук- 
раТнського народу, зокрема періоду національно-визвольних воєн (вірш- 
реквієм Жумейки'О. Відтворюючи трагічні подІТ битви під Кумейками 1637 

8 оку, роздумуючи над наслідками тяжкоТ поразки козаків, Куліш возвеличує 
оротьбу народу за свою незалежність: 

Нехай знають на сім світі 
Як ми погибаліц 
Л гинучщ свою правду 
Крое^ ю записали. 

Помітною постаттю в українській поезІТ пошевченковоТ доби є Яків Що- 
голів. І^ого творчість представлена віршами, що дають уявлення про грані 
ліричного таланту поета, який еволюціонував від романтичноТ лірики до 
соцІально-громадянськоТ. В літературу увів його Куліш І860 року на сторінках 
редагованого >іим місячника **Основа . Згодом на Наддніпрянській УкраТнІ 
він опублікував збірку віршів "Ворскло" (1893) та "Слобожанщина" (1898), д 
також низку творів надрукував за межами царськоТ Росії, в Галичині (журнал 
"Зоря"). Щоголів - поет лірично-пісенного складу з виразним соціальним 
забарвленням володів даром тонкого лірика, який легко настроював свою 
ліру на народнопоетичний лад, - І тоді з-під його пера виходили чудові 
мініатюри ("Черевички", "Я не раз тобі казала"); підвладні йому були 
ремінісценції на історичні теми ("Запорожець над конем^, "Хортиця"), 
соціально-побутові ("Діброва", "Шинок"). 

"Він був поет, поет цілою своєю душею, всіма своїми почуттями. Се 
артистичне чуття підносило його понад рівень буденних людей, давало йому 
змогу почувати серцем найвищі красоти як природи, так І взагалі всього 
красного на світі. ..^, писав про Шоголіва 1898 року Гнат Хоткевич на 
сторінках "Літературно-наукового вісника". І ця ніжна поетична душа, часто 
прибита житейськими клопотами, болем-журбою, виразно просвічується у 
зразках його поетичної творчості, опублікованих Коваленком. 

На сторінках випуску 2 антології вміщено вибрані твори ще двох поетів, 
менш відомих І значущих - Михайла Макаровського і Степана Александро- 
ва. Перший з них був талановитим педагогом, добре знав життя І побут 
українського села. Відомим як поет він став після смерті, коли було видано 
поему "ІНаталя" (1848), віршовану повість "Гарасько або талан в неволі" 
(1848), збірку поезій "Мова з України" (1864). Александров теж дебютував у 
літературі І848 року поемою Вовкулака". Довгий час не було відомо навіть 
року його смерті, про що й говориться в преамбулі до віршів поета, 
опублікованих в "Українській Музі" (зараз дата І місце його смерті відомі: 
1846 рік, село Гракове тепер Чугуївського району на Харківщині). Мака- 
ровський ВОЛОДІВ поетичним даром, але не розвинув його. Подані в анто- 
логії фрагменти його творів засвідчують нахил автора до 
фольклорно-етнографічної манери письма, докладності в описі побутових 
сцен. Макаровський, як і Александров, певною мірою продовжував бурлескну 
традицію в українській поезії. Обидва поети з любов*ю (і зі знанням 
справи) змалювали картини з народного життя, залюбки звертались до 
повІр*їв, демонології. 

Таким чином, у випуску 2 "Української Музи" читач зустріне гурт поетів 
різних за рівнем свого таланту, манерою письма. Визначальними у цьому 
зшитку є, звичайно, дві постаті: Іііевченко і Куліш, з менш відомих - 11 (оголів. 

Випуск 2 антології відкриває нові горизонти в Історії розвитку української 
поезії, пов*язанІ насамперед з іменем Шевченка, уводить нас у літературний 
процес середини XIX століття, в якому співіснували романтична і реалістична 
течії, проявлялися ще ознаки бурлескних традицій, які йшли від 
"Енеїди Котляревського. Та в поезії цього періоду, насамперед у твор- 
чості Шевченка, з великою силою звучать національно-визвольні 
ідеї, соціальні і морально-етичні проблеми. Українське поетичне слово 
набирає все більшої громадянської наснаженості, стає активним фактором 
духовного життя, відіграє все більшу роль у національно-культурному роз- 
витку народу, який поступово усвідомлює себе єдиною нацією. 



ББК84Ук1-5я43 
У45 



У45 Українська Муза. Поетична антологія. Од початку до 
наших днів. Під редакцією Олекси Коваленка. Вил. 2.- К.: 
АТ "ОберегиМ993.-72с. 

I8ВN 5-8104-001 Ь6 



Сучасне факсимільне видання '*УкраТнськоТ Музи" відтворює 
унікальну поетичну антологію, котра 1908 р. явила світові повну 
картину розвитку украТнськоТ поезІТ, живу Історію української по- 
етичної творчості. Окремі випуски арештовувались царською 
цензурою, ПІСЛЯ 30-тих років знаходились у спецфондах бібліотек. 

470240102 - 018 

БЗ-36-25.91 ББК 84 Ук1-5я43 



93 

Науковий коментар Федора Погребенника 

літературно-художнє видання 

Факсимільне відтворення видання: Українська Муза. Поетична 
антологія. Од початку до наших днів. Під редакцією Олекси 
Коваленка. Випуск 2. Київ, 1908. 



Акціонерне товариство ''Обереги" висловлює подяку Інституту 
літератури АН України за надану можливість здійснити факсимільне 
видання "Української Музи". 

Київ, АТ "Обереги" 

Художньо-технічне оформлення і. Бугаєнка, Ю. Кудя 
Редакція Н. Кравченко, И. Охмакевич 
Комп'ютерний макет Т. Шевченко, М. Короля 



підписано до друку 25.12.92. Формат 70x100/16. Папір обс. друк. Ум. друк, 
арк 4,185.Ум.фарбо-вІдб. 4.65. Оол.-вид.арк. 3,31. Тираж ЗО 000 прим.Зам.3013. 
Акціонерне товариство "Обереги**. 252054, Киів-54, вул. Тургенєвська, 46. 
Фірма "ВІПОЛ". 252151, КиТв-151. вул. Волинська, 60. 



І8ВМ 5г8104-001 1-6(Вип.2) © "'^уТ-о/°''''"Л^п^^''''^ 

КВК 5-8104-0009-4 ^^ -обереги '.1993 



Науковий консультант бібліотеки АТ *'Обереги** 

ФЕДІР ПОГРЕБЕННИК* 

доктор філологічних наук, лауреат Державної премії України 
імені Т.Г [Левченка 

Бібліотека АТ ''Обереги'*, одним із видань якої є "Українська 
Муза", покликана висвітлювати сторінки історії українського на- 
роду від найдавніших часів, показувати формування української 
національної свідомості, державної і політичної думки, а ширше - ук- 
раїнської ментальності. 

Зміст та засади усієї культурологічної діяльності Акціонерного 
товариства "Обереги" яскраво відображаються у його символічній 
назві - "Обереги" - працювати над проблемою повернення в культуру 
українського народу одвічних істин моралі, духовності, народних 
оберегів самодостатності, самосвідомості, самоудосконалення. 

Розширення свідомості кожної людини в процесі осмислення історії 
- складний і тривалий процес культурно-просвітянської роботи. Про- 
галини, "білі плями", цілі "невідкриті острови", заборонені і забуті 
теми, явища, імена можливо відкрити, поновити, повернути тільки 
багатоманітністю форм, методів, підходів, засобів, зусиль на ниві 
відродження духовності народу. 

Ми будемо друкувати оповідання, повісті, романи, нариси, наукові 
розвідки про звичаї і вірування українського народу, його куль- 
туру і літературу, релігію, боротьбу за своє самоутвердження серед 
інших слов'янських і неслов'янських народів. 

ЗАПРОШУЄМО ДО СПІВРОБІТНИЦТВА У РІЗНИХ 

ФОРМАХ: 

• інформаційного обміну; 

• підготовки видань або пропагандистських акцій за проектом 
замовника і за спільно виробленою культурологічною концепцією; 

• адресатного іменного або благодійного внеску. 

РОЗГЛЯНЕМО БУДЬ-ЯКУ ПРОПОЗИЦІЮ! 





)^^^<^*^««;. 



Уї(раінсьі(а /\\\)за 



ПОеТИЧМЛ ЛИТОЛОГІЯ 



Глібїв, Кониський, Рудаиськнй, Мова, Кулик, Алек* 

е&ндров Володимир, ФедьковиЧр Вербицкий, Вороб* 

кевнч Сндір. 



іВипУСЧ з 



1903 



УНГПІПСЬИП МУЗА 



І — 3014 




ІІ)*!**,.^^^ 



Уї(раінсьї(а |\\\)за 



ПОЕТИЧНА АНТОЛОГІЯ 



од ПОЧАТКУ ДО ПЛШИХ ДПІР 



ПІД РЕДАКЦІЄЮ 



Олекси Коваленка 



Китв, 1903 



од РЕДАКЦІЇ 



НПДГУК08ПНИЙ У 2-ПУ ВИПУСКУ „УКРЛІПСЬКОГПУЗИ" ПОРТГГТ ЗАБІЛІ 
ГСПГОДУКЦІЯ з ГСгаЗУ ТЛРПСА ШеВЧСПКЛ, 8Г0БЛПЮГ0 ОЛИВЦеП з ІІП1УГИ. 

Фскіз цей ллсклро пгисллв плп доБгодій І. дуБлгкький, з борзий чспі губ.) 



з^АVIС^IVI8IО^ 

НАПУАйОСОІІЕОЕиВВАВ- 



Друхарюі В«реиюге, Кн^ Хрещатик 40 



УНГПІПСЬИЯ 

й® © МУЗЛ 

ПО&ТИЧНЛ АНТОЛОГІЯ 



ааогичнп хгеаоплтія) 






од ПОДАТНУ 
до ИЛШИХ ДНІВ 


ПІД РВДАХЦІСЮ 




Олекеи КоБолеико 




Київ, 1906 



2 — 3014 




ЛеОМИД ІВАНОВИЧ ГліБів. 
1827—1893 



У 1 8 5 З році Глібів уперше виступив в українській літературі. Тоді він почав 
друковати свої твори в «Черниговск. Листкі*, .Основі", •Зорі* і икш. В 1863 році 
твори його були видані окремим виданням (в Чернигові). Потім твори його видавались 
в 1872, 1882, 1895, 1904 р. Гдібів написав 107 байок, чимало пісень та загадок для 
дітей. Окрім того він написав дві комедії: .До Мирового* (СП5. 1891) і «Веселі люди, 
або кров не вода." В 1891 році в .Дзвінкові" було надруковано його невеличку пое- 
війху .Сон* (або .Малиновка'), яку він написав ше в другому клясі і^імназії. Най- 
більшої слави Глібів придбав собі своїми байками, які варті заняти почесне 
місце між найкращими байками иншнх байкарів всесвітніх літератур. Лірічні пое- 
зії Глібіва иаписані гарною, співучою мовою І переняті ширим, теплим лірічким чут- 
тям... Його пісня .Стоїть гора високая* зробилась народньою піснею і росповсюдилась 
далеко по-за межами України... Батько Леонида Івановича був управителем у паків 
Родзянок. Родився поет 19 лютого 1827 року в сел! Веселому Подолі Хорольського по- 
віту (в Полтавщині). В 1840 році почав учитись в полтавській гимназії, та через тяжху 
хворобу мусив на де-який час покинуть учення. Одужавши, Гліб!в поступив у ніженсь- 
кий ліцей, де й скінчив курс... Скінчивши учення, Глібів якийсь час був учителем в 
Чорному Острові (на Поділлі) та в Чернигові. В Чернигові він з 1861—1863 р. вида- 
вав російською і українською мовами часопись .Черниговскій Листок.* В тій часописі 
містив він твори: свої, Куліша, Кониського, Номиса і инших українських пісьменників. 
Тут він був осередком гуртка молодіжі, що палко спочувала новим реформам. Поки- 
нувши, а приказу адміністрації учителювання, Глібів де який час жив в Ніжені у свого 
тестя, протопопа Хведора Бордоноса; з його дочкою Глібів одружився ше ліцеїстом. 
У Ніжені умерла його жінка. Згодом губернатор дозволив Глібову вернутись у Чер- 
мигів і навіть приняв його на службу в свою канцелярію... В 1865 році Глібів заняв 
в Чернигові посаду управителя земської друкарні і служив там до самої смерти. Умер 
Гдібів 20 жовтня 1893 р 



259 



Українська Муза 



260 



Літературні джерела для б1ог|іафіІ:'1) Таори Глібоаа, а перед- 
мовою, вид. .Віку*. 1904; 2) ІГбвіро*— Очерки нетор. укр. литер. XIX ст.; 3) щВія^, т. 1, 
1902; 4) Слов. Брохгауаа и Ефрона т. 8а; 5) Большая аицикл. вия.тов. .Просвішеніе* 
т. 7; 0) Оюмо^емгмв— істор. літер. Крім того, про Глібова днв.: 1) .Іутин- Леоима 
Глібів (•Зоря- 1891, VII); 2) дапрм і Г^Шітт-^П. И. Гл%бов (Черн^ 1900). 



Ж У Г Б Л. 



р 



^тоїть гора високая, 
По-під горою гай» 
Зелений гай, густесенький, 
Неначе справді рай. 

Під гаєм вьеться річенька. 
Як скло, вода блищить; 

Долиною зеленою 

Кудись вона біжить. 

Край берега, у затишку, 
Привьязані човни; 

А три верби схилилися, 
Мов журяться вони, 

Що пройде любе літечко, 
Повіють холода, 

Осипеться їх листячко, 
І понесе вода. 

Журюся й я над річкою... 

Біжить вона, шумить, 
А в мене бідне серденько 

І млів, і болить. 

Ой, річечко, голубонько! 

Як хвилечки твої, 
П робігли дні щасливії 

І радощі мої... 

До тебе, люба річенько^ 
Ще вернеться весна; 



А МОЛОДІСТЬ, не вернеться... 
Не вернеться вона!.. 

Стоїть гора високая, 

Зелений гай шумить; 

Пташки співають голосно, 
І річечка блищить. 

Як хороше, як весело 

На білім СВІТІ жить!.. 

Чого ж у мене серденько 
І МЛІЄ, І болить? 

Болить воно та журиться. 
Що вернеться весна, 

А молодість... не вернеться. 
Не вернеться вона!.. 



В Є Ч І Г. 

Чи згадуєш, дівчинонько моя. 
Як згадую без тебе я 
Той вечір тихий над водою. 
Як сумували ми з тобою, 
Що Бог нам доленьки не дав?.. 
В садочку соловей співав. 
За гай спускалось сонце ясне 
Плескалась рибка на воді.. 
•От скоро й Божий день погасне*,- 

Сказала ти тоді, 
І загадалась, зажурилась. 



261 



Г л І б і в 



262 



Гіяовкою на рученьку схилилась,-^ 
1 ш рукавця Із очей 
Сльоза тихенько покотилась... 

Бажав я бачить світ, людей, — 
Та й бачив світ, з людьми спізнався, 
все туди не раз душею рвався. 
Де соловей в садку співав 
В той вечір тихий над водою, 
Де сумували ми з тобою. 
Що Бог нам доленьки не дав... 
Неначе там я щастя поховав! 



Тха полі вовк овечку взяв, 

Потяг сердешную в діброву — 

Не на розмову, 
А щоб іззісти: він бажав 
Мьясця свіженького давненько. 
От взяв овечку, обідрав, 

Як знав. 
Та й заходився хорошенько 
Міясце ПІД дубом уминать, — 
Аж на зубах кістки хрущать, 
їв вовчик їв, аж утомився; 
Гараздненько удовольнився, 
А все-таки всього не ззів. 

— .Нехай вже» каже, другим разом." 
Мьясце травицею прикрив, 

А сам спочинуть ліг тим часом. 
Неначе пан який, лежить... 
А мишенятко під вербою 
Почуло, що мьясце пахтить, 
Та й крадеться ло-між травою 
(Яке мале, а вже хитрить!)... 
От помалесеньку підкралось, 
Взяло мьясця та у дупло й сховалось. 
Углядів вовк, дарма, що спав, 
І на весь гай гукать зачав: 

— .Ой. ненечкбі ратуйте! поможітеї 
Ловіте злодія, держіте! 

Добро моє -покраві* 



Я в одному селі по ярмарку гуляв, 

Та й бачив диво: 
Якийсь там становий хвинтив спесиво 

Біля чумацьких хур. 
Чого він там никав — усі на ус мотали... 
От якось у його тарані вьязку вкрали, 

А він гукає: .пробі! калавурі^ 



Бджолл І лухи. 



л 



..тось мухам набрехав, 
Що на чужині краще жити, 
Що слід усім туди летіти, 

Хто щастя тут не мав. 
Наслухались дві мухи того дива 

(Про це найбільше чміль гудів) -- 
«Тут, кажуть, доля нещаслива; 
Дурний, хто досі не летів! 
Покиньмо, кумо, Україну — 

Нехай їй хрін! 
Та помандруймо на чужину 
Аж до веселих тих долин. 
Де доля кращая вітав, 
І, може, плаче, нас ждучи... 
Зіми там, кажуть, не буває, <— 
Гуляй, беспешно живучи!^ 
Так одна муха-цокртуха 
Базікала з кумою вдвох. 
Коли поглянуть на горох — 
Сидить бджола та мовчки й слуха. 

— Здоровенькі були! — 
Обидві мухи загули^ — 
От добре, що зустрілись з вами... 
А нуте й ви збірайтесь з нами! — 
На це бджола сказала їм: 
— Шкода! я рідну Україну 
Не проміняю на чужину, 
Нехай це щастя вам самим. — 
А мухи разом задзижчали: 

— Ось годі, не кажіть! 
Жили мн тут— добра не знали. 

Бодай би так не жить! 
Не то пани — дурні селяни. 

Усяке шкодить нам: 



263 



УкраТнськА Муза 



264 



Щодня таке життя погане, — 

Колись так буде й вам. 

—НІ, я цього не сподіваюсь, — 

Сказала їм бджола,— 
Міні шаноба скрізь була, 
Бо я без діла не тиняюсь, 

А вам 
Однаково, що тут, що там: 
Ви ні на кого не жалкуйте; 
Обридло тут— туди мандруйте 

На втіху павукам. 

Я про охочих до мандрівки 
Давно сказать хотів: 
Хто дома зледащів, 
Тому не жаль домівки. 

Діди мовляли їм колись: 
Ідіте, ринде. 
Куди инде,— 
Нащо ви нам здались? 

Там, може, вас не знатимуть. 

То й риндею не зватимуть. 



Орлчі і пухл. 

у полі орачі на ярину орали, 

І муха там б^а; 
І хоч її, непрохану, ганяли, 
Одначе крадькома і їла, і пила, 
Бо звикла змалечку кохаться у чужому. 
Над вечір орачі верталися додому, 
І муха там на розі у вола. 
Зустрівсь комарь на лузі край села 
Та й каже, сміючись: «добри- вечір, се- 
стричко! 
А ти вже тут чого, моя перепеличко? 
Кума, чи родичка кому?* 

А та йому: 
„Бов, бові раденький, що дур- 
ненький; 
Хоч довгий ніс, та розум коротенький, 
Бо комарі не сіють і не жнуть... 
Ти роздивись— у полі ми орали, 



Раненько почали, весь день не оддихали. 
Тепер додому час, з вечерею нас ждуть." 

Ми й МІЖ людьми чимало знаєм 
Брехливих прихвостнів таких! 
Вертяться скрізь, щоб бачили і їх: 
І ми, мов, тут турбуємось і дбаєм! 



Лисиця І ХОВРПХ. 



-д. 



уди це ти, кумасенько, біжиш? 
Даєш, неначе з ляку драла, — 
Гука ховрах,— ні на що не глядиш. 
Мене б то й не пізнала? 

— Ох, голубе! — лисиця застогнала: 

Бодай би вже й не жить, 
Як оттаке терпіть! 

— Що ж там таке? Яка причина? — 

Ховрах допитує куму. 
А та йому: 

— Напасть міні! Лиха година! 

Як кумові свойму. 
Скажу тобі усе по дружбі... 
Оце я, бач, була, на службі — 
Наставили мене суддею до курей; — 
Я їх кохала, як дітей, 
Всьому порядок подавала; 
І не доїм, і не досплю, 
Усе, було, тружусь, роблю — 

Аж з тіла спала. 
Всі добрість бачили мою. 
Бо всі жили, мов у раю. 
Ні з кого по цей день не брала я 

пірьінки. 

А що ж за те кумі твоїй? 

З очей прогнали!... Боже мій! 
За що, про що, і за якії вчинки? 
От, справді, світ тепер який 
Бридкий!.., 

А 'Все це лихо брехні діють. 

Як здумаю — печінки тліють! 

На мене хтось то набрехав 

(Бодай би той добра не знав!). 

Що я хабарики лупила... 



265 



Г л і б 1 в 



266 



А щоб я, куме, хліб так Тла, 
Коли хоч шаг з кого взяла, 

Коли хоч раз душею покривила! 

Скажи, чи я ж коли така була, 
Щоб ці] капости робила? 

— А що ж, кумасенько моя, — 

Хові»ах мовляв так лисиці, — 

Був гріх, — частенько бачив я 
У тебе пірьячко на пиці... 

Бувалу службі чоловік 

Все стогне, каже: жити важко! 

Неначе доживав вік, 

Або останній руб навсправжки; 

І віру ймеш йому під час, 

Бо знаєш, або й чув не фаз, 

Що жінку він узяв без віна 

1 сам сердега — сиротина. 

А потім бачиш — той бідняк, 

Хто його зна, коли і як, 

Землі накупіть, хазяйнує, 

А далі так собі панує, 

Що на!... У суд не йти брехать, 

А як утерпіть, не сказать. 

Як той ховрах мовляв лисиці, 

Що видко пірьячко на пиці! . 



Вовк ТЛ ЛГПЯ. 

т~1а світі вже давно ведеться. 
Що нижчий перед вищим гнеться, 
А більший меншого кусав та ще й бьв, — 
Затим, що сила в... 
Примір не довго показати, 
Та— цур йому!— нащо чіпать... 
А щоб кінці як небудь поховать, 
Я хочу байку росказати. 

Улітку, саме серед дня. 
Пустуючи, дурне ягня 
Само забилося до річки. 
Напитися водички. 
От, чи пило, чм ні,— глядить— 
Аж суяе вовк— такий страшенний 



Та здоровенний! 
Та так прямісінько й біжить 

До бідного ягняти. 

Ягняті нікуди тікати; 

Стоїть, сердешне, тадріжить... 
А вовк, неначе комисар, кричить 
(Він, щоб присікаться, знайшов причину): 

• Нащо це ти, собачий сину, 

Тут каламутиш берег мій, 

Та квапиш ніс поганий свій 

У чистую оцюю воду? 

Та я тобі за цюю шкоду. 

Ти знаєш, що зроблю? — 
Як муху задавлю!" 

— .Ні, паночку, — ягня йому мовляв, — 

Водиці я не сколотив, 

Бо ще й не пив; 
А хоч би й пив, то шкоди в тім немає, 

Бо я стою зовсім не там, 
Де треба пити вам, 
Та ще й вода од вас сюди збігає." 
,Так це б то я брешу?"— тут вовк йому 

гукнув. 

.Чи бач! ще і базікать стало... 
Такого ще поганьця не бувало!... 
Здається, ти й позаторік тут був 
Та капості міні робив?... Трівай же! 

Ти думаєш, що я забув?" 

— .Помилуйте!" — йому ягнятко каже: 
.На світі я ще й году не прожив.^ 

— .Так брат твій був..." — .Нема 

братів." — 

.Так, може, батько, 

Коли не дядько. 
Або ж хто-небудь з ваших був... 
Хіба не знаю я, не чув, 
Що ви мене б іззіли, 

Якби вловили? 
Собаки й вівчарі твої. 
Усі ви — вороги мої: 
Од вас міні життя немає... 

Ще мало я терпів?" 
— .Так чим же я вам досадив?*— 
Ягнятко, плачучи, питає. 

— .Цить, капосне, либонь не знає... 

Ще й огризається, щеня! 



267 



Українська Муза 



268 



Що ти за птиця?! ти— ягня! 
Як сміло ти мене питати? 
Вовк, може, їсти захотів!... 
Не вам про теє дурням знати!* 
І вовк ягнятко задавив... 
Нащо йому про тез знати. 
Що, може, плаче бідна мати 
Та побивається, як рибонька об лід: 
Він— вовк, він— пан,— йому не слід.. 



ЖЛБЛ Й ВІЛ. 



у аз жаба вилізла на берег подивиться. 
Та й трошечки на сонечку погріться. 
Побачила вола 

Та й каже подрузі тихенько 
(Вигадлива була!): 

„Який здоровий, моя ненько! 

Ну, що, сестрице, як надмусь, 
То й я така зроблюсь? 

От будут ь жаби дивуваться!^ 

— „І, де вже, сестро, нам рівняться"... 
Казать їй друга почала. 

А та не слуха... дметься... дметься... 
„Що, сестро, як тобі здається, 
Побільшала хоч трохи я?* 
— „Та ні, голубонько моя!** 
— „Ну, а теперечки? дивися!" 
— «Та годі, сестро, схаменися!" 

Не слуха жаба, дметься гірш, — 

Все думає, що стане більш. 

Та й що, дурна, собі зробила? — 

З натуги луснула— та й одубіла. 

Такі І в СВІТІ жаби є. 
Прощайте, ніде правди діти. 
А по міні найлучче жити, 
Як Милосердний Бог дає. 



СОЛОПЬЛНИЙ ДІД. 

ІДоб горобців шкідливих настрашити. 
Вигадливий хазяїн взяв 

Солоиьяного діда приладнав. 

Та ще й з лозиною, неначе хоче битм; 
Горобчики сміються у кутку, — 
Вони, пройдисвіти, дізнались. 
Що то химера,— не злякались 
І шкоду роблять у садку. 
— .Чи вам обридло в світі житя? 
Озвавсь пацюк: ,он дід стоїть^ 
Лозиною вас хоче бить, — 
Тікайте швидче, дуросвітні* 

А горобці кричать: .найшов дурнихі 
Ми бачили ще не таких: 

У панському саду стояли генерали — 
Та й тим на голову сідали, 
А це соломьяник... Не боїмось,. 
Під носом пурхаєм І сміємось.'' 

Такі діди і між людьми бувають 
І нічогісенько не помагають; 
А час би людям перестать 
Соломьяного діда пхать 
І тільки горобців смішити; 
Тепер не пугалом добру навчать: 
Нам треба иншого бажать — 
Живого слова правди І просвіти . 



СОБЛКА Й КІПЬ. 

^ув на селі Квачансобака, 

Кудлатий та товстий. 
Хвіст здоровенний, як ломака, 
І сам такий страшний. 
Раз лежачи знечевья на травиці 
У холодочку ПІД кушем 
ВІН розбалакався з конем 
Про те, про се, про всякб дурниці, 
А далі річ на те звернув. 
Що він у господарстві—сила 
Не те, що КІНЬ або кобила, 



269 



і б і 



•^/и 



Усяк це, може. чув. 

— «Що ж, коню, ти?— попихач головатий. 

Диковина тим возом торохтіть; 

Велике діло борону тягати. 

Або снопи возить! 

Он я: І череду у полі доглядаю. 

Весь двір, кошару стережу, 

До току побіжу — 

Цілісенькую ніч не спочиваюі* 

На річ таку собаці кінь сказав: 

.Це, може, й правда, хто вас знав... 

На світі всяк буває... 

А я б тебе про от що попитав: 

Коли б я не хотів у полі працювати, 

Коли б я хліба не возив. 

То що б стеріг тоді кудлатий 

І що б він їв?* 

І люди в такі ледачі, 
Мудрують по-собачі: 
, Ми, бачте, сила, ми— стовби, 
У нас, мов. золоті лоби, 
Ми громадяни, — 
А то все сучча копійчане, 
Бадилля світове!... 

Сказав би щось про Квачана такого — 
І що воно, й до чого, — 
Та цур йому! бо ще порве... 



Осел І СОЛОРСЙ. 

у аз у вишневому садочку 

Лежав осел у холодочку. 

Побачив він між рястом соловья 

І став йому гукати: 
—.Здоров, співун! насилу вглядів я: 
Який маленький ти. а кажуть, що горлатий.. 
А ну лишень утни! 
Казали у дворі индики, 
Шо ніби ти співать мастак великий, 
Чи, може, брешуть вражі! сини? 
А ну, нехай і я почую. 
Яку там пісню ти вдереш^ 
З ^ 3014 



Веселую, чи жалібну якую; 
Тут сила не в тому— яка, а як утнеш!" 
І соловей почав співати; 
Лунає пісенька на весь садок; 
Лежить і слуха дурень головатий, 
Неначе справді знав прок. 

А соловей аж горло надриває, 
Та на всі заставки співав: 
Щебече і свистить. 
І тьохкав, і торохтить. 
Нащо вже горобці, і ті попритихали 
І прислухаться стали. 
Замовк співун і на осла глядить. 
Чи буде, мов, хвалить? 

— ,Ну, молодець!" — сказав суддя ухатий: 

.Хороший птах: 
Хоч невеличкий, та горлатий; 
Ти. мабуть, виплодивсь не в наших сто- 
ронах. 
Коли б ти нашого наслухавсь півня. 
Тоді б ще краще заспівав; 

Хоч він тобі й нерівня, 
А все таки хоч трохи б переняв..." 
Такоі похвали співун не сподівався; 
Якби був знав. 
То й не співав. 
— „Прощайте, дякую!" він до осла озвався. 

— , Прощай! " — сказав осел: — , навідайсь 

ще коли. 
Бувай здоров, небоже!" 

Таких суддів, такоі похвали 
Не дай нам. Боже! 



Чиж ТЛ ГОЛУБ. 

Десною чижик молоденький, 

Такий співучий, проворненький, 
в садочку все собі скакав 
Та якось у сільце й попав; 
Сердега в клітці рветься, бьеться» 
А голуб бачить та й сміється: 
— „А що? попавсь? — от тобі й на! 
Вже, певно, голова дурна... 



271 



Українська Муза 



272 



Не бійсь, мене б не піддурили, 

Хоч як би не хитрили, 

Бо я не чижик! ні... оце!..* 

Аж гульк — і сам піймавсь в сільце.- 

Ото на себе не надійся, 

Чужому лихові не смійся! 



Г Г О п л д д. 

Одваживсь вовк у лева попросити. 

Щоб старшиною до овець 

Наставили його служити... 

Лукавий молодець! 
Попереду він кинувсь до лисиці. 

Щоб тая нищечком у львиці 

Поворожила про його; 

Лисичка здатна до цього: 
Крутнула хвостиком — і помоглося, — 

Все до-ладу й прийшлося. 
Став думать лев, що, може б, і не слід, 

Бо препоганий вовчий рід, 
Та треба-ж иноді і жінці догодити. . 

Тут як би владить так, 

Щоб який-небудь неборак 

Не здумав шелесту зробити: 
Скрутив, мов, як хотів... 
І лев звелів 
Кликнуть громаду на пораду. 

Ну, чи громаду, то й громаду... 
Зійшлись... Ніхто нічого не сказав... 

І вовчик старшиною став. 
А вівці ж що? Хіба ж вони поснули. 
На раді стоячи? про іх же діло йшло!.. 
От те ж то й лишенько! Овечок не було. 

Бо не покликали— забули... 

А слід би буть їм там. 

Панове громадяни! 

Ця байка вам 

В пригоді, може, стане. 



Горлиця й гогобєць. 

тЗоркувала горлиця у садку, 

У куточку тихенькому, на бузку. 
Жалкувала сизокрила, що вона 
Не счулася, як минула і весна. 
Не вгляділа, як одцвівся і садок, 
І черешні, і вишенькИу і бузог, 
Сумувала, що прийдеться в осени 
Десь шукати ще иншоі сторони. 
Підлабузнивсь до горлиці горобець, 
Наче справді запорозький молодець: 
• Ой, послухай, голубонько, не журись,- 
Ти на мене, молодчика, подивись! 
Чи в в світі де такії молодці. 
Як ми, славні та веселі горобці? 
На все вдатні— до любощів, до пісень,- 
Цвірінькавм, жартуючи, увесь день! 
Ти не бійся, голубонько, що зіма 
Посиплеться білим снігом... то дармаї 
Нас з тобою, тев лихо не зляка: 
Перебудем під стріхою в козака. 
А як гляне ясне сонце на весну — 
Забудемо тую зіму навісну. 
Поростають тії білії сніги. 
Покриються травицею всі луги, 
Розівьеться калинонька і садок, 
Розцвітуться і вишеньки, і бузок; 
Заспівають усі пташки, як в раю, 
Привітатимуть голубоньку мою... 
А ти, серце голубонько, не журись 
Та до мене молодчика прихились*... 
— • Бодай тобі, горобчику, не брехать, 
А горлицям твоїх брехень не чувать. 
Не до пари голубоньці горобець. 
Хоч який він прехороший молодець: 
Треба міні, сизокрилій, голубка. 
Як хорошій дівчиноньці козака*. 
Де не взявся сизокрилий голубок — 
Як ухопить горобчика за чубок, 
Помьяв його, понівечив, як хотів, 
Оскуб його, молодчика, та й пустив: 
.Оце тобі, горобчику, — ^так не вчись, 
До чужої голубоньки не тулись!..' 
Як дремене горобчичок у садок, — 



273 



Г л і б і 



274 



Болить його головонька і чубок. 
Регочуться прокляті! горобці: 
.Оттак наші добувають молодці!* 
Засороинвсь осміяний горобець 
Та й покинув ріднесенький табунець, 
Полетів ВІН світ-за-очі у садки 
Одшіптувать головоньку і боки. 

Я вигадав, лежачи на печі, 

Для вас цюю баєчку, паничі! 

Ой, не будьте, паниченьки молодці, 

І ви такі, як оттІТ горобці: 

Пригортайтесь, козаченьки, до дівчат- 

Хіба мало є хороших бровенят? 

Дівчинонька, як квіточка, з нею рай, 

А чужої молодиці не займай, 

Бо налетить часом сивий голубок — 

Болітиме головонька і чубок! 



^-^ 



С Т ^ П У. 

оч доля привела у город суетливий^ 
Добра і зла прикрашений вертеп, 
Я все таки люблю сіножаті і ниви, 
Люблю широкий, тихий, рідний степ. 
Там ясная зоря, як радість, привітала, 
Літала на коні там молодість моя. 
Про щастя, про любов надія там шеп- 
тала, — 
І любо слухалось, і щиро вірив я. 
Даль степова кругом, як море, там си- 
ніла 
І здалеку бренів густий зелений гай; 
Чи добрий чоловік, чи доля насадила, — 
То був наш тихий, невеличкий рай. 



Була там пасіка, стояв курінь маленький, 
І пасішник*дідок там віку доживав; 
І дуже я любив його куток тихенький: 
Там, оддихаючи, про все я забував. 
І опівдні, і ввечері, бувало, 
На таганку кипить маленький казанок, 
І приязно міні, притовкуючи сало. 
Про давню давнину росказував дідок. 
Збіралася туди гулять молодіж наша; 
До півночі в гаю пісні лунали, сміх; 
Вечеряли гуртом, — і дідусева каша 
Була смачніша нам присмачок дорогих... 
Та... не бува, сказав хтось, двічі літа... 
Прийшла біда — і час смутний настав: 
Підкра)іася кишеня грошовита: 
Хтось без жалю веселий гай зрубав, — 
Понівечило все чіесь життя ледаче! 
І дуже, дуже жаль тепер міні. 
Душа болить... тепер там ворон кряче. 
Та ятіл приліта довбать гнилії пні. 
Де пасіка була — трава зазеленіла, 
І не курить уже там любий таганок, 
В густій траві сховалася могила, 
В могилі тій забутий ^пить дідок. 
Колись не так було: ще ранньою весною 
Злітались пташечки І соловьї співать... 
Зосталася одна береза сиротою 
Самотньої могили доглядать; 
Схилилася вона, додолу віття гнуться; 
У головах старенький хрест стоїть... 
їЧастане ніч — з берези сльози ллються, 
І вітрик по траві тихенько шелестить... 
О, скільки є могил, де спить життя 

козаче! 
Та де ж вони? Де їх тепер шукать? 
Ніхто, ніхто над ними не заплаче: 
І плакать нікому, і плакать не велять.. 




З* 




Ол^кслмд^г Лковлмич Кописький. 

1836—1900 



Твори Конисьхого друковались в .Основі" (1861—1862), .Слові** (1861}, 
.Черниговском Листки* (1861—63 р.), ,Галичанині« (1862— 63 р.), «Літературно- Наук. 
Вістн.*, .Записк. Наук. Тов. їм. Шевченка* і багатьох инших українських часописях і 
виданнях. Підписував він свої твори, здебільшого, самими ініціалами, або псевдонімами: 
Переходовець, Верниволя, Жук, Кошовий, Яховенхо, Маруся К., О. Я. Хуторний і инш. 
В 1862 році видано у Полтаві його .Українські прописи*, в 1863 у Петербурзі «Арих- 
метику або щотницю*; у Київі: 1881 р. .Першу читанку", 1885 р. .Фотографії з старого 
альбому." У Львові видано його: комедію .Порвалась нитка" (1885 р.), .В гостях добре, 
а дома ліпше" (1885 р.). .Полуботок і Калниш (1887 р.) і .Оповідання" (1889 р.), 
роман .Грішники" (1895 р.), .Життя Тараса Шевченка" (2 томи). В 1880 році видано 
в Житомирі його .Порвані струни." 1898—90 р. в Одесі видано російський переклад 
.'Життя Тараса Шевченка" і три томи .Творів О. Я. Кониського- Перебенді." Ко- 
ниський написав до 50 оповіданні в, з яких найкращі: .Наймичка", .Грошолюбка", .По- 
пови груші", .Семен Жук", .Чотирі вечори* і .Казенний млин", і переклав на укра- 
їнську мову де-які твори Костомарова і Мордовця. Кониський писав і по російські. 
Найбільші його твори російські про Галичину (.В'кстн. Евр," 1886 р.) І про Шев* 
ченка С.Русск. Мьісль* 1894 р.). Багато своїх російських творів він друкував в часописях 
.Театральний и Музукальньїй Вістник" (1858—60 р.), .Русская сцена" (1865 р), 
.Вістник Европьі" (1886—7 р.), .Русская Мьісль" (1891—98) .Московскій Телеграф" 
(.Письма тетеньки") і в инших. До самої смертя Кониський не випускав з рух пера 
і невтомно працював. Між діячами українського національного одрождеиия він займає 
не останнє місце. Родився Кониський 6 серпня 1836 року в селі Переходівці Ніженсь- 
кого повіту (в Чернигівщині). Учився в иіженській гимназії. Під час кримської війни: 
служив у війську. Потім був адвокатом. Де-який час жив у Полтаві і багато працю- 
вав кодо народньої освіти, дбав за заведення недільних шкіл і сам учителював в їх. 
Крім того, в пресі і ріжних петиціях домагався волі українському слову для шкілі 



277 



Кониський 



278 



часописі!. В початку вО-х років його «аа украТнофильство" заслали у Тотьму, а потім 
у Вологду. В 1865 р. йому дозволено було виїхати за кордон. З-за кордону Конись- 
кому дозволено було повернутись спочатку у Бобринець Харькіоськ. губ., а потім в 
Катеринослав, де він прожив в літ. З 1872 р. він жив у Київі, де й умер 23 падолиста 
1900 року. Кониський був один з найперших иніціаторів заснування у Львові .Това- 
риства імені Шевченка", яке засновано в 1873 році, а в 1892 р. реорганязовако в Нау- 
кове товариство*. 



Літературні джерела для біографії:!) Знциклоп. слов. Брокг. и 
З^р., т. 15а; 2) •Вік*, т. І (1902); 3) (}іомове»ігмй— істор. літер.; 4) Больш. Знцикл. 
вид. тов. .Просвііщеніе", т. 11. Крім того про його див.: .Світ* (1881); 2) «Зоря** 
(1893); 3) »Кіев. Стар.* (1901, І). 



Ме призирлйті^ рсує Богл. 



тіе призивайте всув Бога, 
Не призивайте ви Христа, 

Не оскверняйте ви святого, 

Животворящого хрестаї 

Христос учив народ любити» 
І за народ Христос страждав; 
А ви грабуєте освіту 
І те, що Бог народу дав. 

Христос носив вінець терновий, 

Святую кров свою пролив. 

Своєю сиертію святою 

Народ з неволі Іскупив; 

А ви — народ рабом зробили, 
Братів за гроші продали, 
Народ у терніях водили, 
І піт, і кров його пили. 

Не христіяни ви— іуди! 

Цілуєте ви хрест святий, 

А хрест народові на груди 

Щодня кладете ви тяжкий. 

Ви гірш Іуди! — той вдавився, 
Ви тими грішми живете. 
Що менший брат для вас трудився, 
І брату жить не дасте! 

Не призивайте ж всуе Бога, 



Не призивайте ви Христа, 
Не оскверняйте ви святого 
Животворящого хреста! 



Божгеїльпл. 



р 



идить на ліжку одинока: 
Яка хороша, черноока! 
Румьянець грав, кров кипить, 
Любові жар в очах горить; 
До лоня руки притискає 
І стиха .котика" співав. 

Сумна Історія її: 

Вона не знала батька зроду, 

А мати— вже на восьмім году 

У найми оддала її: 

Сім ЛІТ за хліб вона служила. 

На восьме плату получила. 

Пан добрий був — подарував 
Разок намиста і хустину... 
А на весні Господь дитину 
Ій несподівано послав. 
За це П недужу, вбогу 
Господарь витурив небогу. 



279 



Українська Муза 



280 



Шукать роботи потягла: 
Потіль ходила та шукала. 
Покіль на улиці упала... 
Отямилась в тюрьмі вона... 
— „А де дитина? — поспитала. 
— „Ії давно вже поховали...* 

Заголосила, заревла. 
Несамовито закричала, 
В шматки одежу розірвала 
Й „кота" співати почала. 
Так третій рік сидить, співає, 
Дитину ніби присипляє... 



СПОДІРАИИЛ. 

Із душі пекли гарячі муки, 

На серце скорбі налягли, 
І ми, до Бога звівши руки, 
Недолю та людей илили; 

Ми сподівались — сонце зійде, 
День тьму розгонить навісну. 
Настане світ і правда прийде, 
Всім приведе красу-весну... 

Ми сподівались, ждали, ждали, 
Ждемо й тепер... весни нема, 
А перед нами і за нами 
Холодна, темная зіма!... 



7] И^ БОЮСЬ ТЮРПИ. 

ГІ не боюсь тюрми і ката, 

Вони для мене не страшні. 
Страшніш тюрма у рідній хаті, 
Неволя в рідній стороні. 
Міні не встіух .нооить . кайдани 
За вошо краю і братів. 
То сором — ЗОЛОТІ жупани 



Носить, нанявшись до катів. 

Нехай нас мучать І катують, 

А слова правди не убьють; 

Нехай кати всі бенкетують. 

Час прийде — разом пропадуть... 

Що нам тюрма?! — То слава наша. 

Ми всі тепера у тюрмі. 

Всі пьєм одну ми скорбну чашу. 

Одна вона— тобі й міні; 

В кого б совість і надія 

Того ця чаша не мина. 

Той випити її зумів 

Усю, усю, до дна, до дна. 

Кого у краще віра гріє,- 

Тому ця чаша не страшна, — 

Вона прибавить ще надії 

І більше укріпить вона. 



С И Г О Т И П Л. 

Тхе той сиротина, 

Кого рід не знає, 
У кого хатини 
Й худоби немає; 

Не той сиротина. 
Хто ходить в десятці, 
У кого свитина — 
Вся латка на латці... 

Аби була в його 
Голова та руки, 
Любов до народу, 
Волі і науки,— 



Він не сиротина. 
Він родичів має: 
Він краю дитина, 
І край його знає. 



281 



Кониський 



282 



Р яспу тч. 



у5 ясну ніч 7 садок 

Вже не вийде вона, 
Не пригорне мене, 
Не підставить чола 
Під гарячії губи мої!.. 

Не прониже мене 
П погляд палкий 
І на серці на дні 
Не загоїть ніхто 
Превеликії рани мої. 

Зрозуміла вона, 

На всім світі одна. 

Мій недуг І печаль 

І пекельний той жаль, 

Що по вік не покине мене. 

Мою скорб 1 нудьгу 
Розділяла вона, 
І коханням своїм 
Скільки раз, о свята, 
Життя нове вливала в менеї 

А тепер? Ні, не жди! 
Ти не прийдеш сюди... 
Серце, змовкни, моє, 
Старих ран не буди! 



Не нарікаючи на долю, 
Оре він поле— не свос. 



Р Л Т Л Й. 



д 



^явлюсь: схилившись над сохою, 
Працюв ратай на риллі; 
Працює мовчки, хоч порою 
Нудьга, злигавшися з журбою, 
Ннгас в його на чолі. 

В яри! скорбот, нужди, иеволі 
Важке ВІН тягне „житів* 
1, затаївши в серці болі. 



В І т с г. 



Мого, вітре, чого буйний,. 

Дмеш на Україну? 
Вона і так обідрана, 
Вона сиротина. 

Було колись і в нас тепло... 
Було — та пропало. 
Засвистіла хуртовина 
І холодно стало. 

Стихни, вітре, схаменися, 
Б нас нема кожуха. 
Не руш хмари, — дощу треба:, 
Бо буде посуха. 

Нехай поля Ук)раіни 
Знов зазеленіють; 
Починають жита сходить, — 
Нехай же ПОСПІЮТЬ. 

Не вій, вітре, од півночі. 
Ми тебе благаєм, 
Бо спинити, запретити 
Ми сили не маєм. 

Повій, вітре, тихесенький 
З-за синього моря. 
Та принеси в Україну 
Козацькую волр! 



Поє БЛЖЛИНЛ. 

ТІе обскурант я, що не плачу 

За тим, чого нема, 
Що вже минуло І мина.^ 
Я України долю бачу 



283 



Українська Муза 



284 



Не в бунчуках, не в булаві, 

Не у гетьманській голові; 

Не в скарбах, схованих у скрині, 

Не в запорожській Україні/ 

Не в тім, щоб, вибившись на волю. 

З ляхами знову воювать, 

Та кров славьянську проливать 

І заливати трупом поле, — 

Я даром сліз не проливаю: 

Славьян усіх в одній сімьї 

Побачить хочеться міні... 

Ось, бачте, — я чого бажаю. 



Молитись хочу— слів немав. 

Дивлюсь на небо та мовчу.< 
Нудьга на душу налягає, 
Неволя давить до схочу. 

Спокою, правди серце просить, 
Любові щирої бажа; 
Людьску хвалу не переносить, 
Його й догана не вража. 

Туди б далеко, аж за хмари, 
На саме небо залетіть. 
Де ні хвали нема, ні свари, 
1 там любить, любить, любить! 



* 



Ой, поля ви, поля! 
Мати — рідна земля! 

Скільки крові і сліз 

По вас вітер розніс! 

Він розносив кругом, 
І Дніпром, і Дністром 
В Чорне море котив, 
Босфор кровью поїв — 

Од Карпат за Кубань, 

По-за Сейм, за Єсмань, 



По траві, по степах, 

У ярах, у горах, 

І на листі в лісах 
Блищить, наче роса. 
Наша рідна сльоза, 
Наша тямка лиха. 

І блищить, і горить. 

Жалем серце гнітить; 

Та сльоза гаряче 

Душу чулу пече. 

Сивий діду Дніпро! 
Свої води давно 
Ти всі морю оддав, 
Собі сліз ти набрав. 

І у Дністер, і в Прут 

З гір не води течуть; 

То не повінь була, 

Що поля залила; 

Не водою заливсь 
Дніпровою наш низ, — 
То з народніх із сліз 
Береги розійшлись... 



Думка. 

На скелі високій сижу одинокий. 

Круг море синів безкрає та хвилі... 
Про тебе згадаю, моя чорноока, 
Лягла ти, спочила у тихій могилі!... 

Зорею ясною, пишною, святою 
Не довго для мене ти в світі зоріла. 
Не довго втішався я щастям з тобою, 
Не довго яснее проміння світило... 

Зайшло моє сонце, скотилася зоря... 
Я знов одиноким на скелі сижу: 
На сине, безкрає, на вольнев море— 
Невольник-засланець. журливо гляжу! 

Я б кинувсь на хвилі, нехай би втопили 
Так в серці палав ще инша любов: 
Любов до родини, святої Вкраїни... 
На Вкраїну, може, вернуся я знов! 



285 



Кониський 



286 



І в дар принесу я коханому краю 
Не злото, не гроші, — пісню голосну, 
Ту пісню старую про волю новую. 
Про рівність, братерство, — тоді я і виру... 



Пгопотдь ил гоп. 

^исока скеля. Біля неї 
Народу тнск. Із Іудеї, 
З Єрусалима, з Галилеі 
Прийшли старії і малі 
Послухать нового Равві. 

Ген на шпилю стоїть Месія. 
Він, наче вічна та краса. 
Вродливий, гарний син Марії, 
Привітен, наче небеса. 
По білому, як сніг, хитоні 
Роскішні кучері лежать; 
Промінням правди і любові 
Пророчі очі аж горять, 
А на чолі його високім 
Печать великого ума, 
Неначе сябвом широким 
Лягла там истина сама. 

Скрізь на горі у ніг Месії 
Лунас гомін навкруги... 
На морі так лунають хвилі, 
Бьючись об скелі в береги; 
Дніпро старий оттак шумув. 
Через пороги пливучи, — 
Реве і стогне він, хвилює, 
у море сльози несучи. 
Лунає гомін: — ^Воля-доля 
Колись світила, як зоря, — 
Тепер у нас ярмо неволі 
І жорстокість Ирода царя'. 

Угору руку звів Месія, 
Дав знак, що хоче говорить, 
Замовкло все, мов оніміло, 
Дух притаїло І мовчить... 



Всі. ждуть: от-от спасене слово 
Промовить до людей Равві — 
Сподіване, бажане, нове. 
Те слово правди і любві... 

І він отверз уста святії, 
І І з іх, немов з ключа вода. 
Лилася сріблом і бреніла 
Наука истини свята: 

•Блажен, хто гордощів не має, 
В кого дух кривди не сидить; 
Хто в скринях золота не дбає, 
Хто на громаду звик робить 
Хто брата темного навчав, 
У хату вбогу вносить світ, 
І завше духом нищ бував, — 
Тому на небі царство в-вік!"* 

.Блажен, хто щирими словами 
Чужу оплакує біду, 
І брату добрими ділами 
Розважить тугу і нужду. 
Блажен!— До його в дні турботи, 
В часи, коли душа болить, 
В годину суму, сліз, скорботи 
Од Бога радість загостить." 

.Блажен, хто серцем незлобивий, 
Хто приязно живе з людьми; 
Блажені кроткі, несварливі — 
Ті будуть ДІДИЧІ землі.., • 



.Блажен, хто истини святої 
Жадає, алче, мов Іди, 
Мов подорожній в літню спеку 
Жада криничної води, — 
Ситна для його буде страва. 
Погоже чистеє пиття: 
Добро землі, народня слава. 
Громадське вільнеє життя." 

• Блажен, хто милостив буває, 
Хто неімущому дає. 
Голодних кормить, напуває, 
Одежу вбогим роздає; 



4 — 3014 



287 



Українська Муза 



288 



Хто йде провідати в неволі 
Яремних узнихів в тюрмі, 
Хто вдовам, сиротам в недолі 
І безпомощнии в чужині 
у поміч стане, братом буде, — 
Такого цвір біда мине, 
Вини його Господь забуде, 
Гріхів його не помьяне. 

, Блажен, хто заздрости не знає 
І серце чистев в груді 
Без плями носить, і плекав 
Завіт святий: .не осуди!* 
Хто не завидує нікому 
І помсти в серці не таїть. 
Хто ворогу не зичить злого, — 
На небі Бога той уздрить." 

«Блажен, хто сіє у народі 
Зерно найкраще на землі: 
Зерно любві, братерства, згоди 
В громаді, в хаті і в сімьї. 
Усі, що щедрою рукою 



Плекають згоду між людьми,— 
Ті в царстві Бога назовуться 
Його коханими дітьми.* 

. Блажен, хто правду возвіщає» 
Кого за правду кат гнобить, 
В чужину жити проганяв — 
Той в царстві Бога буде жить.*^ 

.Блажен, хто за Мою науку,. 
За правди, истини слова 
Терпітиме тяжкую муку 
І встоїть, наче ця скала!* 

м Блажен! ви, коли наруга, 
Ганебне слово, покліп, глум 
Вам завдадуть велику тугу. 
Тяжкий навіють в душу сум... 
Та ви на тев не вважайте, 
І в тяжкі, лютії часи 
Радійте, весело вповайте. 
Що мзда вас жде на небеси!** 





Степан Васильович Суданський. 

1834—1873 



Икья Руданського в українській літературі стало відомим з початку 6 0-х років. 
Перші його твори були друковані в ,»Русскои Мір-к**. В 18в0-му році Руданський при- 
готував до видання збірник своїх творів, під назвою „Співомовки", та через невідомі 
причини збірник цей за життя автора ие вийшов. Де-які поезії, зібрані в цьому збірни- 
кові, були надруковані в «Основі** (1861 р.) 1 в галицькій .Правді" (1874 р.)- Тільки 
в 1580 році добродій Н. Г. Волинський (псевдонім) видав «Співомовки*, та й то не 
всі. Крім дрібних поезій, Руданський написав кілька поем: „Мазепа", «Іван Скоропада", 
.Павло Полуботок", «Велямин", «Павло Апостол", «Мініх", «Чумак", «Царь Соловей" 
і ин. БІК переклав на українську мову «Слово о полку Ігоревім", Гомерову «Іліаду", 
.Віщого Олега* Пушкина, де які твори Лєрмонтова ! инш. Крім того перекладав з 
чеської мови Краледворську і Зеленогорську рукописі І з гречеської «Батрахоміомахію". 
З польської мови він перекладав твори Ленартовича і з сербської— Бранка Радичевича. 
Переклад «Іліади" друковався в «Правді" (1872—4 і 1876 р.). Поеми «Мазепа" і «По- 
луботок" — в «Ватрі" (1887 р.). Частина поеми «Царь Соловей" була надрукована в 
.Л. Н. Вістникові" (1899 р.). В 1895—1901 р. р. видано у Львові 5 томів творів Ру- 
данського, в яких надруковані усі досі відомі його твори. В 1902 р. видано в Київ! 
1-й том його творів з вступною статтею О. Лотоцького. 

На великий жаль досі не пощастило позбірати усіх творів Руданського 
і де-які з їх, може, й на віки загинули. Поезії Руданського і змістом, і формою дуже 
гарні. Мова теж гарна, хоч частенько трапляються в ній провінціялізми. Де-які його 
поезії, як иапр., «Повій, вітре, на Вкраїну", «Ой, з-за горн, із-за кручі", стали народ- 
кіми піснями. Правда, в в його й де-які слабі речі, але треба памьятати, як каже д. 
Лотоцький, «що більшість його творів писана в молодих літах, коли ще він вчився в 
семинарії та .в медичній академії І при дуже тяжких матеріяльних обставинах.* Проте, 
видко, що в його був не аби -який талант і, при кращих умовах, він був би певно 
першорядним українським поетом. Руданський був син попа; родився він в 1834 році 
в селі Хомутинцях Винницького повіту на Поділлі. Вчився в духовній школі, а потім 



291 



Українська Муза 



292 



у ммьякецькій дужовній семикарії, рааои » Свідмицьким І Шейковським. Скінчивши 
духовну ееминврію, вік проти воді батька, який конче хотів бачити сина попом, по- 
ступив у медично-хирургичиу академію в Петербурзі. Батько дуже роагнівався на сина 
за непокірність і, під час його вчення у Петербурзі, не давав йому ні копійки грошей. 
Довелось поетові заробляти гроші тяжкою працею. Та заробітки траплялись не завжди 
і йому доводилось дуже бідувати, жити десь на краю міста й цілими місяцями не ба- 
чити доброї страви. Таке життя зіпсувало Руданському здоровья й наділило його 
сухотами, од котрих він і вмер. Рудаиський щиро любив свій народ і свою мову і на- 
рікав на батька, що ставився ворожо до його національних переконаннів. Вій пи- 
сав своєму братові: «Заказують міні мою рідну мову. Заказує батько. Але в мене був 
прадід і прапрадід: вони міні не заказали. Не слухав батько моє! мови,— за темене по 
смерти, може, послухають штириадцять мильонів моїх ідномовців...* Умер Рудаиський 
в 1873 році в Ялті, де служив лікареи. 



Літературні джерела для біографії: 1) Двтрое— Очерки иетор. укр. 
литер. XIX ст.; 2} Твори Степана Руданського, Т. І. (Київ 1902 р.) з передмовою 
Л отецького; 3) Большая енциклопедія той. »Просвіщеніе«, Т; 10; 4) «Вік* Т. І. (Київ, 
1902 р.); 5) (НоиоФСмемА— іст. літерат. Крім того про Руданського писали: 1) і,Зоря* 
(1886); 2) Кма^ Кргшсмтй і Іунмч— (Передмови до львівського видання творїв Ру- 
данського); 3) «Кіевскій Телеграф* (1875 р № 44); 4) Крсминенсий^в .КІевск. Ста- 
рині' (1882); 5) В першому виданні |,Сп1вомовок* (Київ, 1880) стаття про Руданського. 



Гс^й. БИКИ! 

Т^а гей, бики! Чого ж ви стали? 
Чи поле страшно заросло? 

Чи леиіша іржа поїла? 

Чи затупилось чересло? 

Вперед, бикиї — бадилля зсохло, 

Сами валяться будяки, 

А чересло, леміш новії... 

Чого ж ви стали? Гей, бики!... 

Та гей, бики! Ломіть бадилля. 
Ломіть його, валіть на прах: 
Нехай не буде того зілля 
На наших батьківських полях! 
А чересло моє ізліва, 
Лемійі із правої руки 
Зітнуть 1 корінь того зілля, — 
Чого ж ви стали? — Гей, бики!. 



Та гей, бики! Зоремо поле. 
Посієм ярее зерно; 
А спаде дощик — незабаром 
З землі пробудиться воно, 
Пробудиться 1 на світ гляне, 
І, як дівочії вінки, 
Зазеленіють наші ниви, — 
Чого ж ви стали? Гей, бики!... 
Та гей, бики! Зерно поспів, 
Обіллє золотом поля, 
І потече ізнову медом 
І молоком свята земля; 
І все мине, що гірко було. 
Настануть дивнії роки, — 
Чого ж ви стали, мої діти? 
Пора настала! — Гей, бики!... 



293 



Ру «аис ь к и 



294 



Мі зле, ПІ довге. 

'Одоров. брате! А здорові 
— Що ж ти так змінився? 

— А не диво, брате мій. 
Бо я оженився! 

— Слава Богу! — каже той. 

— Ні, не слава Богу* 
Моя жінка і бридка, 

І крива, на ногу. 

— То зле брате! — каже той. 

— Ба ні, не зле, брате! 
Бо за нею я, як чорт, 
Зробився (5агатий: 

Славну хату збудував, 
Ходив у дорогу!... 

— Слава Богу!— каже той. 

— Ні, не слава Богу: 
Воли згинули в Криму, 
Додому вернувся,— 

Аж і хата у огні, 
І хати позбувся... 

— То зле, брате! — Ні, не зле: 
Як хата горіла. 

То і жінка там моя 
В огні сколіла. 



Чи ГОЛОСИЛ ЦеГКРА. 

С)тав у церкві батько з сином — . 

Церкву вже кінчали: 
Засклепили, побілили, 
Олтарь прибивали. 

і^Слава Богу, — батько каже,— 

Спромоглися люди; 

Лиш не знати, як то вона — 

Чи голосна буде? 
.Постій хіба"^ каже: „сину. 
Перед образами, 
А я піду та для проби 
Свисну за вратами.** 

Пішов, свиснув разів кілька, 

Назад повертав. 



„А що, сину, голосная?** — 

Хлопчину питає. 
— „Голосная"! — Хлопець каже: — 
.Так І бьс луною." 
»А ну ж, сину, піди свисни, 
А я тут постою." 

— .Оце але," — каже хлопець: 

„Мали що сказати! 

А чи ж то я який дурень 

У церкві свистати?!...* 



Піп і жид. 



уводить піп коло крамниці 
Та й чогось питаб; 

Аж до його такий хитрий 

Жидок підбігає. 

„Будьте добрі, добродію. 
Трошки зачекайте: 
Змолитвуйте міні ножик, 
Имья яке дайте!** 

А піп, довго не гадавши, 

Казав ножик дати, 

Зламав його та і каже: 

„Куцим будеш звати!.." 



Трсбл осюди пгилтелл. 

Тірийшла в церкву стара баба, 

Свічок накупила; 
Де була яка Ікона, 

Всюди поліпила. 

Іще пара оставться,-!- 

Де іх приліпити?.. 
- • Ага! — каже, пошукаю 

Святого Микити! 

Найшла баба і Микиту, — . 

Святий чорта ціпить!... 
Баба одну йому ставитц 

Другу чорту ліпить... 



295 



Украінсьіга Муза 



20в 



Бачуть люди й розважають. 
Щоб там не ліпила: 

— Що ти, бабо, кажуть, робиш? 
Та ж то вража сила. 

Але баба обернулась: 

— Не судіте, люди! 

Ніхто того не відае« 

Де по смерти буде... 

Чи у небі, чи у пеклі 

Скажуть вікувати... 
Треба всюди, добрі люди. 

Приятеля мати. 






І оле, голе моє полеї 
Де ж ви, ясні квітоньки? 

Позгасали, поспадали. 

Як на небі зіроньки. 
І стебло пересхло, 
Як билина, полягло. 

Діти, ДІТИ — мої квіти! 
Як погляну я на вас. 
Серце мліє, камьяніе. 
Що цвіли ви тільки раз! 

Раз росли, раз цвіли, 

І без долі опали. 

Не для ділка свого пчілка 

Вас ізссала, як дитя, — 

То жарою, як марою, 

Перервало вам життя. 
Ні роси, ні сльози 
Не спадало для краси. 

І дівчина, як калина. 

Вас не рвала на косу, — 

Вас зірвали, розірвали 

Вітри буйні без часу; 

І без літ на весь світ 
Роспустили вьялий цвіт! 



Доле, доле, моя доле! 
Верни ж мої квітоньки, 
Верни діти, мої квіти, 
Верни ж мої зіроньки! 

Але ба— не сівба! 

Не мине моя журба. 



Господпгь ХЛТИ. 



>і, 



Іужик лиха наробив, — 
А жінки боявся, — 
Сюди-туди по кутках. 
Та й під піл сховався. 
Та — лопатою під піл: 

— «А вилізай, враже!** 
А той далі у куток, 
Та до неї й каже: 

— Геть, погана сатаної 
Геть, бісова мати! 
Тепер мене не займай — 
Я господарь хати! 



Чуплк з плзнице^ю. 

Чи в Київ!, чи в Полтаві, 

Чи в самій столиці, 
Ходив чумак з мазницею 
По- межи крамниці. 

А в крамницях — куди гляне: 

Сріблом, злотом сяє; 

А йому то І байдуже, — 

Він дьогтю питає. 
В найбагатішій крамниці 
Два купці сиділо; 
І туди чумак заходить 
З мазницею сміло. 

„Добри-день вам, добрі люди!* 

Та й почав питати: 

,Чи нема 7 вас принаймні 

Де дьогтю продати?** 
— „Нєту, нєту!** — купці кажуть, 
Та й, шельми, сміються: 



297 



Руданський 



298 



.Здвсь не дьоготь, только дурні 
Одні продаются^. 

.Що ж нівроку,— чумак каже,— 

Добре торгувалось, 

Що-йно два вас таких гарних 

На продаж зосталось!...* 



Пскмьня СМОЛП. 

Т^аз на мові ксьондз казав: 
.Не впивайтесь, люди: 

На ТІМ СВІТІ вам смола, 

Замісць вина буде!" 
Ото ідей і захтів 
Смоли скоштувати: 
Каже собі два „бички^* 
За копійку дати. 

Вилив Тден — посвистав. 

Другий випиває... 

Посмакував, посвистав, 

Далі промовляв: 

.Та гірка вона, гірка! 
А все ж не^ тужити: 
Як втягнеться чоловік. 
То й те буде пити*. 



СТГЛШНИЙ СУД. 

^ страшно-судную неділю 
Ксьондз казання говорив; 

Став за Божий суд казати, 

Та й на гріх пересолив. 

Слухав, слухав бідний мазур, 
Далі тяженько зітхнув. 
Подивився на Єзуса 
Й головою похитнув. 

„Коли так,— промовив,— Єзу, 

Ти судити нас будеш, 

То будь певний — сам, як палець, 

Серед раю заживеш!...** 



Ти Г1С ПОЯ. 

І и не моя, дівчино дорогая, 

І не міні краса твоя: 
Віщує думонька смутная, 
Що ти, дівчино, не моя! 

Ти не моя! За личко гарне 
Справляв хтось колодія... 
Мої ж літа проходять марне, 
Бо ти, дівчино, не моя! 

Ти не моя! І брови чорні 
Милує инший, а не я, 
І инший хтось тебе пригорне, 
А ти, дівчино, не моя!... 

Ти не моя... та що ж я маю? 
Чим похвалюсь тобі і я? 
Хіба лиш тим, що тя кохаю... 
Та ти, дівчино, не моя! 

Ти не моя, голубко сива! 
Щаслива доленька твоя. 
Моя же доля нещаслива. 
Бо ти, дівчино, не моя!... 



Пісня. 

ТТовІй, вітре, на Вкраїну, 
Де покинув я дівчину, 
Де покинув чорні очі, 
Повій, вітре, опівночі. 

Між горами там долина. 
Там біленькая хатина; 
В тій хатині голубонька,- 
Голубонька-дівчинонька... 

Повій, вітре, до схід сонця. 
До схід сонця, край віконцз; 
Край віконця постіль біл|^. 
Постіль біла, дівча миле». 



299 



Українська Муза 



300 



Повій» вітре, тишком-нишком; 
Над румьяним білим личком» 
Над тим личком нахилися, 
Чи спить мила, подивися. 

Як спить мила, не збудилась, — 
Згадай того, з ким любилась; 
З ким любилась і кохалась, 
І кохати присягалась. 

Як забьвться ій серденько. 
Як дівча зітхне тяженько, 
Як заплачуть чорні очі. 
Вертай, вітре, к полуночії 

А як мене позабула 
І Другого пригорнула, 
То розвійся край долини — 
Не вертайся з України... 

Вітер ВІЄ, вітер віє, 
Серце туже, серце мліє. 
Вітер віє, завивав, 
З України не вертав. 



ПСЛЛОП 136. 

кЗ-під неба рідного в неволю 
Над Вавилонські береги 

Нас завели з Єрусалиму 

Тяжкії наші вороги. 

Тимпани, гуслі І цимбали 
На вербах висіли чужих; 
Ми гірко плакали, ридали — 
Не було милости у їх. 

Вони на сльози не вважали. 

Вони казали без жалю: 

«Візьміте гуслі І цимбали. 

Заграйте пісню нам своюі" 

Та як нам грати, як співати 
Про славу наших перших днів? 
НіІ.. не дамо ми свої пісні 
На СМІХ заклятих ворогів! 



Розбийтесь, гуслі дорогії. 

Порвіться, струни, ВСІ у-раз. 

Як я рукою на чужині 

Доткнуся тільки но до вас!... 
Ізсохни ти, руко лукава, 
Як тії струни колихнеш, 
Закамьяній, ти, мій язику, 
Як рідну пісню но почнеш!... 

А Ти, Кому ми так служили. 

Твої коханії сини, 

Поглянь, поглянь на нас із неба 

І день нещасний спомьяниі 

Ти спомьяни, як ворог тяжкий 
Невинні душі побивав; 
Як руйнував Твою святиню 
І над руїнами кричав: 

«Копайте стіни Р^салима, 

Нівечте Бога І людей, 

Ведіть в неволю молодята 

І ріжте старців і дітей!* 

Щасливий будь, хто вам одплатить. 
Хто й ваші діти розповьв, 
І зо сміхом, без серця й жалю 
Об перший камінь розібьв! 



М л У к л. 

іЛ^очекався я свого святонька: 

Виряжала в світ мене матінка; 
Виряжала в світ мати рідная 
І промовила МІНІ бідная: 
«Нехай, сину мій, ми працюємо; 
Нехай цілий вік ми горюємо; 
Нехай сохну я, тато горбиться. 
Ти на світ поглянь, що там робиться. 
Та не всі ж, як ми, в землі риються,— 
Може в такі, що І миються; 
Та не всі ж, як ми, димом куряться, — 
Може в такі, що й не журяться. 
Коли найдеш їх, милий синочку, 
Ти склони себе, як билиночку; 
Ти склони себе, як билиночку. 
Простели себе« як рядниночку; 
Спина з похилу не Іскорчиться, 



301 



Руданський 



802^ 



Чоло з пороху не ізморщиться; 

Спина з похилу не іскривиться, — 

За те ступить пан та й подивиться, 

За те ступить пан на покірного 

І прийме тебе, як добірного: 

І в годиночку — на драбиночку, 

І підеш ТОДІ, милий синочку! 

І з панами сам порівняєшся, 

В сріблі-золоті захупаешся; 

В сріблі-золоті закупаешся, 

З полем батьківським роспрощаешся!'... 

Але сталося друге святонько: 

Виряжав у світ мене батенько. 

Виряясав мене, путь показував, 

Говорив міні І приказував: 

.Видиш, сину мій, як працюємо, 

Видиш, сину МІЙ, як горювмо, — 

Кожний на світі на те родиться... 

Не дивись на світ, що там робиться, — 

Ти на пчіл поглянь: є робучії, 

Але й трутні в неминучії. 

Так і на світі: одні риються. 

Другі потом Тх тільки миються. 

Будь ти проклятий, милий синочку. 

Як погнеш таким свою спиночку, 

Як погнеш таким свою спиночку, 

Як простелишся на рядниночку! 

І чоло тобі нехай зморщиться, 

І хребет тобі нехай скорчиться... 

Ти тікай од їх, як од гадини, 

Ти не жди од Тх перекладини; 

Ти не жди од їх перекладини, — 

Ти у світ іди на оглядини; 

Ти у світ іди, милий синочку, 

Ти усе спізнай — І билиночку: 

Тоді з світом ти порівняєшся, 

В добрі-розумі закупаешся; 

В добрі-розумі закупаешся, 

З полем батьківським привітаєшся!' 



До ДУБЛ. 



тТехай гнеться лоза, 

Куди вітер погне, — 
Не обходить вона 
Ні тебе, ні мене. 

Може й важко її, 
Може й спина болить, 
Але буря її 
З корінця не звалить. 

На болоті росте, 
І, слабая сама. 
Вона гнеться собі, 
Бо в Ти сили нема; 

Вона гнеться собі 
І так вік прожиє, 
І без слави в багні. 
Як трава, зогниє. 

Як трава-осока. 
Зогниє у багні, 
І хіба лиш комарь 
Заспіває по ній... 

Нехай гнеться лоза, 
А ти, дубе, кріпись, — 
Ти рости та рости, 
Не хились, не кривисьі 

Ти глибоко у глиб 
Твердий корінь пусти, — 
Гілля вгору роскинь. 
Ти рости, та рости! 

І до пекла дістань, 
І у пекло .^ииглянь, 
І до хмари дістань, 
І на небо поглянь, 

І ве^ь світ обдивсь, 
І усе роспізнай, 



808 



Українська Муза 



804 



І що доброго в, — 
Ти у себе впивай. 

І у силі, в добрір 
Як скала, затвердій, 
Іу як Бог світовий, 
На сторожі ти стій. 

І пташки світові 
Защебечуть тобі; 
І співак одпічне, 
Заспівав тобі... 

А як буря лиха 
Тебе з місця зібьв, 
Або хмара-гора 
Тебе громом убьв, — 

Світ почув ту смерть, 
І повітря здріжить, 
І ліси загудуть, 
І земля задвижить; 

І пташки пролетять, 
Спогадають тебе, — 
І співак перейде, 
Не забуде тебе. 



* « 



Овела мене не біда! 

Звела мене. 

Моя пене» 
Звела мене не біда, 



А дівчина молода, — 

А дівчина, 

Як калина, 
А дівчина молода. 
Брівоньками звялила, 

Брівоньками, 

Хмароньками, 
Брівоньками звялила; 
Оченьками спалила, 

Оченьками, 

Зіроньками, 
Оченьками спалила. 
Губоньками зраіла, 

Губоньками — 

Сливоньками, 
Губоньками зраіла. 
Личеньками строїла. 

Личеньками — 

Чароньками, 
Личеньками строїла. 
Ой, ДІВЧИНО, не вьяли, 

Ой, дівчино, 

Ти, рибчино. 
Ой, дівчино, не вьяли, 
Мого серця не пали! 

Мого серця 

Край реберця. 
Мого серця не пали! 
Коли любиш— не жартуй! 

Коли любиш, 

Та не губиш, 
Коли любиш— не жартуй! 
Як не любиш— розчаруй! 

Як не любиш, — 

Тільки губиш. 
Як не любиш — розчаруй! 





Рпсиль Сспсморич Повл. 

(Псевдонім Василь Лиманський) 
1842—1891 



Твори Мови уперше були надруковані в 1861 році в «Основі", потім друкува- 
лися в «Правді*, «Ділі", .Світі* і Луні", а після його смерти у »Зорі" та » Літ. -Наук. 
Вісти." Мова написав багато поезій, оповіданнів, драматичних творів, споминів про 
старовину, побутових записок, чимало критичних і публіцистичних статтів, зібрав ма- 
теріял для русько українського словника, та більшість того всього і досі не надруко- 
вана. Праці Мови чекають ще видавця, який виведе їх у широкий світ... Родився Мова 
в 1842 році 1 го січня на хуторі над Солодким Лиманом, в Чорноморії. Освіту здобув 
в Катеринодарській військовій гимназії і в Харьківському університеті. Скінчивши 
універсітет, був учителем в Катеринодарі, а потім судебним слідователем та мировим 
суддею. Умер Мова в Катеринодарі 1-го червня 1891 року. 



Літературні джерела для біографії: 1) Большая Знциклоп., вид. тов. 
•Просв%щеніе",т. 13; 2) „Вік", т. І, (1902 р.). Крім того, про Мову писали: 1} Умаиеніь^ 
Василь Мова („Зоря", 1891, XIV; 2) Кониський—Кїпькл слів про Василя Мову 
(.Зоря", 1891. XX).. 



807 



Українська Муза 



Козачий тстяи. 

уТалІгши над плугом, оре хлібороб, 

І піт крапелястий укрив йому лоб; 
Аж ось захрустіло, 1 плуг зупинивсь: 
Кістяк під широкий леміш підхопивсь. 
Спинився плугатирь, кістки розрива 
І бачить: укупі і шабля крива, 
І ззідене ржею списа острів. 
Вся зброя козацька до крихти гнив... 
І вже свою инву плугатирь забув. 
Бо сум йому дивний чоло обгорнув. 
— А гей ти, плугатирь, а гей, працьовнихі 
Чого головою так сумно поник? 
Які тебе думи зненацька взяли. 
Од риллі, од плуга куди завели? 
А гей, роботяго, а гей, неборак! 
Про волю згадавши, міркуєш ти так: 
,,Оиії останки, що стліли на вік, 
ІДе був колись справді живий чоловік; 
Це був колись лицарь, гетьманець-козах. 
За нас хліборобів завзятий вояк. 
І, може, хоч часом 1 нужди зазнав. 
За те по степах він на волі гуляв, 
І гордо! ши! в ярмо не хилив, 
І*в праці нагальній себе не морив; 
І воля козача була золота, 
І здобич, і сила, і воля свята!'' 
-|- А гей ти, плугатирь, а гей ти, небожі 
Збагнуть цеє диво мабуть ти не гожі 
Козацька та слава і воля свята — 
Даремна була то лише сувта! 
Бо теє козацтво, навикши бурхать. 
Не вміло свободи других шанувать; 
І з того ж козацтва, з його старшини 
На лихо Вкраїні вродились пани. 
За- ради корнети, за-ради чинів 
Пани одреклися од менших братів; 
І все те, за віщо під шум корогов 
Сторіками довго лилась у нас кров — 
Свободу Вкраїни, народнюю честь 
І волю поспільства, і все, що не всть, — 
Усе те продали іуди-пани, 
Своєї родини ледачі сини... 
Минули, мій друже, козацькі часи, 



Пропали гармати, шаблі і списи, 

Зоставивши слави крівавоі шум 

Та тяжке кріпацтво на горе і глумі... 

Покинь же, небоже, думки золоті, 

Притисни у серці чуття ті святі. 

Та в руки жорстокі чепігу бери. 

Та землю стернисту на жито ори, 

І хлібом, здобутим у поті лиця. 

Згодуй для Вкраїни синка- молодця. 

І замісць козацьких рушниць та шаблюк. 

Нехай він береться мерщій до наук; 

Нехай він доходить умом молодим — 

Чого й звідкіля отак гнітом важким 

Гнітить нас недоля? Нехай допита — 

Чого Україна іфугом сирота? 

Чого одреклися од неї пани, 

Чого родовищем гордують вони? 

Чого за панами пішли і попи, 

Зоставивши нидіть народ в самоті, 

У нуждах великих, в густій темноті? 

І як з отих злиднів народ рятувать, 

І як Украіну з зневаги піднять?... 

Оттак то, до правди направивши ум. 

Нехай набереться він праведних дум, 

Та борючи духом важкі тягарі, 

Нехай загартує він серце в добрі, 

І в правді твердий, 

Нехай виступав в поход молодий... 

І щастям розсвітить людськеє життя,— 

Ото йому поле для герця-биттяі 

Міжлюдськая кривда — ото його враг; 

Народнєє щастя — то лицарський стяг. 

Високая думка — ото його міч. 

То сила до бою, 

А чесная річ — 

Ото його зброя!... 

Гей, друже мій темний! Над силу ума 

Вже дужчої сили й на світі нема; 

І треба нам, друже, у тямку те взять. 

Що вчена громада— могучая рать. 

Як стануть у лаву такі вояки, 

То більш порятують, а ніж козаки. 



809 



Мова 



810 



Зпповіт злсллиця. 

^иер козак на самотині, в тяжкому за- 
сланні, 
Виер без свідків, без родини і без рос- 

прощання. 
Виер козак з нудьги та туги, в тундрах 

марно згинув, 
Та в ЛИСТІ своїм до друга сповідь свою 

кинув: 

^За любов до України й рідного народу 
Я утратив долю й волю, І здоровья, й вроду. 
Та утратив я даремно, вжитку не прид- 
бав я, 
Бо в неволі на чужині вік свій звікував я. 

Я загинув, люди добрі, без ужитку й слави. 
Бо не жив я в тій неволі, а конав я дляво. 
Я не жив, а нидів в мурах, в дреговннах 

гинув, 
І даремно щирим серцем до роботи линув. 

Бо ні способу, ні волі я не мав до діла, 
І 8 одчаю никнув дух МІЙ і хиріло тіло. 
Я загинув, люди добрі, без ужитку й слави. 
Бо не зжив я свого віку, а одмучивсь 

дляво.* 

Вмер козак, юнак бездольний. 

Кинув білий світ. 
Та зоставив братам вільним 

Щирий заповіт: 

•Коли схочуть вас на муки 
Вислать на чужину, 

Не давайтесь живцем в руки, 
Бийтесь до загину! 

Бо стократно краще вмерти 

З руки махамета, 
А ніж ждати в тузі смерти 

В північних заметах. 

Смерть за волі оборону 

Буде вчинком мести, — 



Вість про не? піде в люди, 
Й викличе протести. 

І западе в живі серця 

За правду обида. 
До жорстоких катів мерця 

Сплодиться огида. 

І научить глухих чути 
І сліпих прозріти. 

Розохотить давні пута 

З ніг народніх здіти. 

Коли ж дасись живцем в руки 
На тяжке заслання, 

Оддасись на тяжкі муки 
Й безвістне конання. 

І умреш ти в самотині, 
Сам один умреш ти, 

Позабутий на Вкраїні, 
Змучений до решти. 

І не* знатиме громада, 

Що ти згинув марно, 

Кати ТІЛЬКИ будуть раді, 
ІДо вбили безкарно. 

І про те злочинство враже 

Хіба по столітку 
Крадькома історик скаже, 

Катам не взамітку. 



Р ХОЛОДНІЙ ХЛТІ. 

таємна ніч стоїть на дворі 

І свистить-мете кура; 
У кутку в холодній хаті 
Вкупку збилась дітвора. 
Засмутившись, хирна мати 
Над колискою злягла, 
У думках, в скорботі батько 
Мовчки сів кінець стола; 
1 тремтять померзлі діти. 
Аж зубами цокотять... 



811 



У краінськ а Муза 



812 



«Мамо, дюдя! Мамо, дюдяї' 
Невгамонно белькотять. 
«Отже слухай лишень, жінкої*- 
Зводе хмурий батько річ: 
«В хаті можна й задубіти, — 
Затопити б треба піч..." 
Але жінка, мов завмерла. 
Не сказала ні слівця, 
А голодні діти скиглять» 
їх плачу нема й кінця: 
«Мамо, папи! Тату, папи!.." 
Кажуть бідні, дріжачи. 
«Дай їм, жінко, хоч шматочок. 
Хоч сухарь їм розмочи!" 
Проказав несміло батько 
Та й зомкнув ізнов уста. 
Але жінка й не рухнулась. 
Тільки сльози все ковта. 
«Дай бо, жінко! Жінко, чуєш? 
Що ти стала, мов німа?.." 
А вона: — ,Ні крихти хліба, 
Ні цурпалка дров нема..." 



Тги ДСГМИМИ. 

ііЗімою укупці на краю долини 

Стоять на узліссі аж три деревини. 
І перша в тій купці — висока сосна, 
Що саме узімку зелена й рясна; 
Про літечко ясне соснині байдуже — 
Тоді вона жовта, сумна і недужа. 



І друга в тій купці стоіть деревина — 
Гнучка та висока тополя-раїна. 
їй листячко вітром холодним обдуто, 
І вітоньки голі у кригу окуто, 
І думка одна їй не сходе з ума: 
Коли то минеться лихая зіма? 
Коли то весняне живуще тепло 
Увільнить од криги їй віти й стебло 
Та щедро одягне у листя рясне. 
Зелене та ніжне, хорошої ясне? 
Коли то в роскошах красою засяє, 
Уклонами вітра з теплом привітає. 
Тонким верховіттям у небі заграв, 
І після негоди, страждання і сну 
Вона засоромить красою сосну?.. 
І третя в тій купці стоїть деревина — 
Розложиста, біла, ярка березина. 
Та голії віти, у кригу закуті, 
Даремно уростіч тепер розіпнуті, 
І гордого шуму од неї нема — 
Замкнула уста їй лихая зіма... 
І жалібно стогне і бьеться вона: 
Коли то настане весела весна. 
Із промінем ясним, з живущий теплом, 
Й одягне їй віти тремтючим листом? 
І гордо вона їх по вітру розносить, 
І шумом сердитим ЛІСИ оголосить, 
І гордую пиху соснини нарушить, 
І гомін сосновий забье і заглушить?.. 

Але ще далеко живуща весна — 

І гордо панув зелена сосна, 

І сумно куняв тополя-раїна, 

І рветься та стогне ярка березина... 




^^^к 






,«Іі 



Рлсиль Степпнович Кулик. 



На українську літературну ниву виступив в 1861 р. В тім році і 1862 було на- 
друковано в ^Основі* кілька його поезій і дописів. В 1868 І 1874 р. р. твори його 
друкувались у „Правді*^, а в 189^ видано у Львові окремим збірником «Писання 
Василя Кулика". Крім цих творів, Кулик написав ще водевіль з українського 
життя, який читав д. Торчину і йому він дуже подобався. Та, на жаль, водевіль 
цей десь загинув. Літературний хист і талант у Кулика був не дуже великий, але 
поезії його переняті свіжим лірічним чуттям, сумом над тяжкою долею рідного краю 
і народу. Його поезія «Загублені душі" (Чи ти ж мене вірно любиш?) стала народньою 
піснею... Визволенню селян з кріпацтва Кулик дуже радів і вітав це визволення пал- 
кими поезіями. Родився Кулик в початку 30-х років в Полтавщині, в селі КовалівцІ 
(кілька верст од Полтави). Батько його був панком з козаків. Учився Кулик у пол> 
тавській гимназїі. У нижчих класах вчився добре, хоч багато пустував; у старших 
класах став сумним і самітним, вчився аби-як, за те читав дуже багато. Скінчивши 
гимназію, поступив в харьківський універсітет на медичний факультет. Та скінчити 
універсітет йому не довелось. Батько його зубожів і вмер, покинувши жінку (матір 
поета) з малими дітьми. Василеві довелось дбати за матір і менших братів і сестер. 
Він нашвидку витримав іспит на провизора І, спродавши частину землі і де-що а 
хазяйства, заорандував у місті Балках (в Слобожанщині) аптеку. Років 5, чи 6 дове- 
лось йому аптекарювати, поки матерьяльні обставини сімьі трохи покращали. Тоді він 
покинув аптеку і подався у наддніпрянські степи, в Таврію, в Бахчисарай і в Кубан- 
шину. Йому хотілось подивитись на ті місця, де колись жили і воювали козаки. По- 
вернувшись додому, ВІН то господарював на хуторі, то служив у аптеці при полтавсь- 
кій больниці, то одкрив, у спілці з кимсь, аптечний склад, та через непрактич» 
ність, матерьяльне його становисько було погане і він ледві-ледві перебивався. В 
бО-х роках він оженився на дочці колишніх кріпаків, Марії Ісенковій, освіченій інте- 
лігентній дівчині. Умер Кулик в кінці 1870-го року в рідній Ковалівці. 



815 



Українська Муза 



Зів 



Літературні джередадяя біографії: 1) Писання Василя Кулика, а 
біографичним нарисом В. Торчина (Льаів 1804 р.); 2) «Вік", Т. 1. (Київ, 1902 р.); 
3) Оісноеський-^іст. літ. Крім того, див. статтю д. Торчина в «Правді* (1874). 



ВКИЛ т ХУТОРІ. 

Ііотепліло; сонце сяв. 

Травка зеленіє; 
Жайворонок вже співає; 
Нагідки й шавлія, 
Чорнобривці і канупер 

Сходять — божі КВІТИ, — 

І гріються проти сонця 

БосенькП діти; 

І бабуся до онуків 

Старенька сміється; 

Над малими ластівочка 

Наокруги вьвться; 

За городом, на царині. 

Плигають ягнята, 

По«над річкою ЖОВТІЮТЬ 

Малі гусенята; 

Між вербами синесенька 

Пливе Ворскла-річка; 

Ось, на липині, й гніздечко 

Мостить божа птичка; 

Гудуть бджоли у садочку, 

Чути пісню з поля... 

Так здається, що й щаслива 

Хлібороба доля; 

Так здається! подивишся — 

Як в божому раю, 

Так то весело 1 гарно 

У нашому краю! 

Ой, коли б не тая думка 
Серце розривала. 
Ой, коли б же оттих пісень 
Мати не співала, — 



Оттих пісень тяжких-тяжких. 

Що аж серце вьяне, — 

Тоді, може б я й повірив. 

Що правда настане; 

Ой, коли б до тебе в хату. 

Мій добрий сусідо» 

Не ходила біда люта 

Та не гнула діда, 

Не сушила ХолодицІ, 

ДІТОК не губила, — 

Тоді б, може, милий краю. 

Душа не боліла. 



Столітній злпогожсць. 

Козаче-чумаче! 
Йдеш у дорогу — 
Послухай же, сину. 
Діда старого: 
Покіль ще живий я, 
Покіль помірать. 
Про родичів де-що 
Хотів роспитать. 
Як з сіллю Ітимеш 
На той Берислав,^ 
З ХортицІ-сестрицІ 
Щоб вістку прислав. 
Як станеш близенько 
Сухого Ярка, 
Помьяни там душу 
Дідуся Сірка. 
Як ,соб" повертати 
Через Чортомлик, 
Прислухайсь, — чи чути 



317 



К у л и 



318 



Там братчиків крик? 
Як будеш минати 
Самарську паланку. 
Привітай од мене 
Старую панянку. 
Спитай, як доїдеш, 
У батька Дніпра, ^ 
Чого наша мова 
І слава вміра? 
Чи то ж стара мати 
Замовкла на вік. 
Чи то ж народила 
Німих та калік? 
Чи то ж одцурались 
Од не! сини, 
Чи то ж насміялись 
Над нею вони? 



Нл спгрть Шевчепкл. 

Поховали... тихесенько 
Україна плаче... 
Поховали дух великий 
І серце гаряче; 
Поховала наша мати 
Найкращого сина, — 
,, Вічну памьять* заспівала 
Уся Україна. 
Ні, не всього поховали 
Тебе на чужині, — 
Твоє слово животворне 
Живе на Вкраїні; 
Твоя дума, твоя пісня 
По вік не загине, 
Поки буде рости-жити 
Козацька дитина; 
Твоє слово ізмалечку 
Повитвердять діти: 
Будеш з ними зеленіти, 
Украіньскйй квіте! 
Теє жито, що посіяв, 
Зійде, — жати будем. 
Розбудив еси нас, батьку... 
Тебе не розбудим! 



Р пене СеРЦ^ ДО ЛЮБОВИ. 

Із мене серце до любови, 

Біле личко, чорні брови; 
Що робила — мати знала: 
В скринях скарбу принадбала, 
І вишневий в садочок, 
З шістю крилами млиночок, 
Хата бїі^я, гай у полі, — 
Не жалкую я на долю: 
Вмію голосно співати. 
Тугу в серці розганяти... 
Мов ті зорі, очі сяють. 
Коло мене ХЛОПЦІ грають, 
Та нема, нема нікого 
Над козака молодого: 
Він на скарби не вважав. 
Він за те мене кохав, 
Що у мене чорні брови, 
В мене серце до любови. 



НЕТЯГА. 

Т}ез свити і босий, і хліба нема, 

І люди те бачуть, та кажуть: — дарма! 
Збірщики послідню корову цінують. 
Хатина безверха — сусіди глузують, 
У хижу заглянеш — у засіках пусто, 
І заросла нива свиріпою густо. 
І сам я дивуюсь, що звівся ні*на-що, — 
А змолоду був же і я не ледащо!... 
Колись і для мене іграли музики, 
Топтали дівчата не раз черевики; 
Не раз чорнобриві сльози утирали, 
Як мене в дорогу сестри споряжали. 
Колись поважали і мене сусиди, 
Як справляв бенкети, родини й обіди; 
Колись і од мене ішли паровиці. 
Степом розлягалось: „Ой, не ходи, Грицю..." 
І міні колись то догожала доля, 
Та все пішло марно... Його свята воляї 
Ой, кину я лихом об землю сирую, 
Помьяну на цей раз доленьку лихую, 



319 



Українська Муза 



820 



Потягну степами, а косу на плечі, — 
Прощай, родинонько, й веселії речі! 
Гей, браття-нетяги, ударимо в коси — 
За нами — панами ніхто не голосе! 



ЗдгУБлет ДУШІ. 

Балада. 

Чи ТИ Ж мене вірно любиш. 
Козаче чорнявий? 
Чи, жартуючи зі мною, 
Тільки вводиш в славу?'' 

— „Не 'жартую, моє серце. 

Буду вік кохати, 

Нехай тільки оддасть тебе 

Та за мене мати". 
— „Чи я ж тобі не казала, 
Козаче-серденько, 
Що за тебе оддасть мене 
Старенькая ненька? 

Хіба ж тая циганочка, 

Дивлючись в долоню, 

Не казала, що я в нені 

Щасливая доня? 
Дались міні таки в знаки 
Тії вечерниці... 
Не оддасть мене за тебе — 
Піду у черниці". 

Зорі сяють, серед гаю 

Дівчата співають, 

А дівчину парубчина 

Давно виглядає. 
Не виглядай, бо не вийде: 
Мати не пустила, 



За сусіда багатого 
П заручила. 

— „Мамо, мамо, що ти робиш? 

Чи міні ж з ним братись? 

Хоч худоби в його сила. 

Чи йому ж кохатись? 
Бодай же тій циганочці 
Долі ие діждати, 
Коли міні не схотіла 
Правдоньки сказати! 

Буду клясти — споминати 

Тії вечерниці... 

Мамо, змилуйсь наді мною— 

Оддай у черниці!'* 

Не оддала... біле личко 
Од сліз помарнів... 
А сусідки-воріженьки 
Скажуть: „багатів **. 

— .Не діждете, воріженьки! 

Хай нас Бог прощав... 

Як згубили свої душі. 

Тільки місяць знав...* 

По-над шляхом, біля гаю, 
В одну домовину 
Положили, заховали 
Козака й дівчину. 

Кожну весну, як дівчата 

Веснянки співають. 

Про кохання тої пари 

Сумно споминають. 
Кожну весну на могилі 
Тяжко мати плаче: 
Над старою головою 
Тільки ворон кряче. 





Володипир Ст^плмович Дл^кслидгов. 

1825—1893 

Александров почав писать по українські ше коли вчився в колегіумі (в рето- 
риці), але вперше були надруковані його дві поеаіТ в .Основі" в 18 61 році. («Думка" 
та .Плач дочки по матері*). Потім він аж у 70 роках написав оперету .За Немань іду" 
і драму ,0й, не ходи, Грицю, та й на вечерниці." Крім орігінальних поезій, Алексан- 
дров багато перекладав а російської, німецько? і польської мови. З польської, між ик- 
шим, переклав .Огіасіу" Міцкевича. Перекладав Св. Пісьмо— книги: Битія, Ісход, Іова, 
Товита. Щоб ліпше і вірніше перекласти Библію на українську мову, Александров 
учивсь аж З роки староєврейської мови. У 1883 р. в Харькові, коштом д. Лобо- 
довського, були надруковані переклади Св. Пісьма (.Тихомовні співи на святі мотіви"). 
Александров упорядкував і видав два випуски альманаха .Складка" (Харьків 1887 і 
1392); .Народний пісенник з найкращих українських пісень з нотами" (Харьків, 1887); 
переробив І впорядкував народні «казки: .Івашечко", .Коза— Дереза", .Живе Озеро" 
(з Данилевського), .Чижикове весілля", .Пісню про всяку рибу", .Пісню про гарбуза", 
а також написав чимало й инших праць... В останні роки свого життя Александров 
найбільше друкував свої поезїі, як орігінальні, так і переклади у львівській .Зорі..." 
Поезії Александрова здебільшого мають лірічний, або епічний характер і написані не 
блискучою, але чарівною, лагідною сріблястою мовою і роблять дуже приємне вражіння 
на читача. Його переклад .Я бачив, як вітер березку зломив'' зробився попу- 
лярним не тільки між українцями, але й по всій Росії... Любов в душі Александрова 
до української літератури зародилась під впливом його батька, священика Степана 
Васильовича Александрова, одного з найперших українських пісьменників. (він напи- 
сав поему .Вовкулака", яку надруковано в .Южном Ру сеном Збори. "Метлінського 1848 р.) 
Родився Вол. Ст. в слободі Бугаївці (Озюмці) озюмського повіту, в Харьківщині. 20 червня 
1825 року... Учити грамоти почала його >4ати, потім він ходив у школу там же, в 
Вугаївц!, до діякона; на 10 році його одвезли в купянську духовну школу, а потім в 
.духовний колегіум* в Харькові. Але не добувши там до кінця курса, Александров 
перейшов в харьківський університет на медичний факультет. В 1853 році він скінчив 



823 



Українська Муза 



824 



універсітет і поступив ВІЙСЬКОВИМ лікарем у полк, що тоді стояв у Варшаві. У Полиці 
він і одружився, і вивчився добре польської мови, в 1859 р. він переїжав внов на 
Україну. Він жив в Чугуєві, в Харькові, в Керчі і в Полтаві. А в 1888 р. він виДшо» 
в одставку на пенсію і жив собі спокійно у Харькові, оддаючи всі вільні хвилини лі- 
тературній праці. Умер він 29 грудня 1893 року. За кілька років перед смертю, а саме 
17 квітня 1890 р., Александров написав сам собі таку епітафію: 

.Владимир Степанович Александров, 
Доктор медицини. 

Помер {рік, місяць і число) 

З тієї ж самої причини, 

З якої й всі ті помирають. 

Що медицини овсі і не внають* 



Літературні джерела для біографій: 1) Вілилоеа$сий — спомини про 
В. С. Александрова («Складка* СПБ., 1896); 2) Оюіюм»к«іа— Історія літер.; 3) «Бік**, 
т. І, 1902; 4) Большая внцикл. »Просвіщенія« т. Ь Крім того в »Зор{« (1894^ І! і III) 
ссть біографія, некролог та споминки. 



Пгитчл Христова пго сілчл, 

»Се ізиде ссяй, да сеет*. 
Мат. XIII. 3-9 

Ось вийшов, щоб сіяти, сіяч у поле і 

СІЯВ... 

І вітер зерно йому всюди розвіяв: 
багато упало його край дороги, 
Та там і попало прохожим під ноги, 
І хижая птиця з степів налітала, 
Додолу спускалась І зерна клювала. 

Немало зерна в камьянистую землю лягло, 
І, доброго корня не давши, зійшло; 
А сонце ОПІВДНІ його припалило. 
Гарячим промінням його присушило, 
Т бідне пожовкло... Пожовкло й завьяло: 
Землі під корінням було йому мало. 

А де-які зерна то вітер вхопив і поніс 
В бурьян навісний, що й несіяний ріс; 
І там би то їх, мов гаразд, положив, 
Та скоро бурьян їх зовсім заглушив. 



Даремно там дощ пробігав полосою» 
І зорі кропили там землю росою: 
Ті зерна лежать, мов рости не пора... 
Немає од Тх і не буде добраї 

КоторП ж зерна та в добрую землю 

лягли, 

То ТІ урожай шістьдесят, або й сто прнт 

несли. 

Так, добра земля, як пора настає, 

Не ТІЛЬКИ що Істу — ще й прйбиль дав; 

Іі, мов, І сонце щадить, І не сушить за- 
суха... 

Всяк, маючи уха, щоб слухать, хай слухаї 



Моя погилл. 

Тірощай, моя ти люба, мила! 

Не довго, то й піду я в сховище святе; 
Рік-два мине, моя німа могила 
Травою густо заросте. 



825 



Александров Володим и,р. 



826 



Могила тая буде в полі. 
Над нею в осени, оравши, пройде плуг, 
Колись зростуть там гарні дві тополі, 
А послі, може, й цілий луг. 

І, як 8 тополею густою 
Вітрець, жартуючи, тихенько зашумить, 
Тоді увечері веселою весною 
Дівчина з милим прибіжить. 

Обнявшись, сядуть під тополю, 
Як раз міні на мертву,' чулу грудь; 
Тоді, любуючись весною і собою, 
Вони шум листячка поймуть, 



Співликл. 

з Рейне. 

І и несись, мій спіВу з мольбою, 

В небо долітай. 
Потай легкою ходою 
Вийди, мила, в гай. 

У гаю шумить невпинно 
Листя в пізній час; 
Там НІХТО, моя дівчино. 
Не почує нас. 

Слухай, як громить, стихав 
Пісня соловья, — 
То він милу викликав 
Молить, як і я. 

В пісні тій любов палав 
І мольба сумна, 
І на душу навівав 
Рій думок вона. 

Не впиняй же ти любови. 
Серцю волю дай, 
Іна тихую розмову 
Вийди, мила, в гай. 



Кедр. 

З Гейне. 

т5 холодній та дикій північній пустині, 

Де бурям І впину нема, 
Там кедр одинокий на гірній вершині. 

Обсипаний снігом дріма. 

І баче у сні він далеку країну. 
Де сонечко сходе святе, — 

Сумна й одинока на цілу долину 
Там пишная пальма цвіте. 



Укглміськл ПСЛОДІЯ. 

з Висоцького. 



Чисте небо ясно сяв, 

Поле все, як ярь, зелене... 
Здрастуй, степе — рідний батьку! 
Здрастуй, Украіно-нене! 
Обійми мене, мій степе, 
Обгорни мене навколо: 
Я стою посеред тебе, 
Опустивши сумно чоло. 
Ой, повій, повій ти, вітре. 
Од Дніпра, од Запорожжа, 
Та розвій мій жаль і тугу 
По степу, на бездорожжа. 
Любий степеї Ти не знаєш, 
Скільки смороду й болота 
В нашім світі, де повсюди 
Тільки фальш, пиха, бідота! 
Там я втратив віру в правду, 
Ум скалічив, в тугу вдався, 
І тепер з розбитим серцем 
В тебе, степе мій, подався! 
Тяжко дихать, в грудях тісно, 
Мов там жар лежить і тлів,— 
Хай од тебе, рідний степе, 
Прохолодою повів! 
Хай повів тихий холод 
На мої гарячі рани, 
Хай думки мої остудить. 
Хай у мислях тиша стане, — 



827 



Українська Муза 



328 



Щоб я зміг той світ забути, 
Де пропало добродійство, 
Де гнучка потрібна спина 
Та уміле лицемірство; 
Де мовчати й витягатись 
Треба перед панством можним, 
І, де треба і не треба. 
Гарно кланяться вельможним; 
А, накланявшись у-волю, 
І самому паном стати, 
Та, сховавши власний сором, 
Ииших вчетверо згинати, — 
Щоб все те я зміг забути, 
Щоб одстало все од мене... 
Степе рідний, рідний батьку! 
Україно» рідна непе!... 



ПіСИЛ ПГО ГЛГБУЗЯ. 



^ 



Розвите сегце. 

з Гейне. 

Я[ бачив, як вітер березку зломив, 

Коріння порушив, гілля покрушив; 
А листя не вьяло і свіже було. 
Аж поки за гору вже сонце зайшло. 
Я бачив, як серну підстрелив стрілець: 
Звалилася бідна,— прийшов їй кінець; 
Боротися з смертю було їй не в міч, 
Одначе боролась, поки зайшла ніч. 
Я бачив — метелик поранений млів: 
Крильце перебите на сонці він грів; 
Ще трошки пожити на думці було, 
І, може, пожив би, та сонце зайшло. 
На світі у кожного сонце своє... 
Любенько живеться, як сонечко є; 
А згасне те сонце — і жити шкода: 
На світі без сонця усе пропада. 
Зо мною розсталась дружина моя — 
Зостався на світі без сонечка я. 
Одначе, на себе я* смерть не зову, 
А з серцем розбитим живу та й живу... 



одив гарбуз по городу» 
Питаючи свого роду: 
— 9 Ой, чи ЖИВІ, чи здорові 
Всі родичі гарбузови?" 

Обізвалась жовта диня. 
Гарбузова господиня: 
— ,Де ти в біса волочився? 
Од сімьї зовсім одбивсяі 
Жити вкупі не схотів, 
Мало вік мій не заїв. 
Одчепися ж, не горнися. 
Та й на себе подивися: 
Бач, он як увесь обдувся... 
Десь хвороби роздобувся. 

Став товстий, мов тая бочка,. 
Аж порепалась сорочка; 
Листя стало аж колюче, 
І огудиння товстюче. 

Де ти в гаспіда і ріс, 
Відки впьять до нас приліз?^ 
— „Годі, мамо, верещати, 
Треба правду росказати", 
Обізвались огірочки, 
Гарбузови сини й дочки. 

— „Здрастуй, тату І Відки взявся? 
Гей, пізненько ти припхався, 
Бо вже стала пані диня 
Кавунова господиня. 

Сам ти винен, що вона 
Покохала кавуна." 
— .Цур же вам, рідня проклята! 
Щоб вам свині й поросята! 
Геть піду ж я з огороду, 
Иншого шукати роду.^ 

З 1ИМ гарбуз собі й попхався, 
З усіма розродичався 
І покинув паню диню. 
Кавунову господиню; 

Тільки з хмелем побратавсь 
Лазить по тинах принявсь... 




Йосип Югій Ф^дькович. 

1834—1887 



В українській літературі инья Федьковича стало відомим у 18 61 році. Того 
року були надруковані в .Слові" де-які його поезії. Спочатку Федькович писав ні- 
мецькі поезії і переклав на німецьку мову де-які народні думи, а потім став писати 
по українські, (по русинські, або гуцульскі)..Дідицький у своїй передмові до «Поезій Федь- 
ковича*, виданих в 1862 р. у Львові, пише: «Із серед руського народа, з сімьТ буко- 
винських верховинців, поетичним настровгіісм духа багато одарьонних, явілся для нас 
пввец, самородний геній людової поезії, которий, мов феиихс, на противоположном 
кранці Малої Русі возлетвл із родинних гор, аби новим життям засіяти по-над пепе- 
лища, в которих недавно скрито посвятнив останки Тараса Шевченка...* В своїх пер- 
ших поезіях Федькович наслідував народні пісні, або малював сумну долю селян, сал- 
датів, та згадував матір і сестру. Прочитавши „Кобзаря*, так захопився ним, шо мимо- 
волі і часом дуже близько, став наслідувати його. Та не так поезіями вславився Федь- 
кович, як повістями, в яких малював життя гуцульських селян так, як Тургенев — 
життя російських, а Квітка і Марко-Вовчок українських. Твори Федьковича друкува- 
лись в ріжних часописях: «Слові*, «Вечорницях*, «Меті*, «Ниві*, «Правді...* В 1862 р. 
Діднцький, видав збірник його поезій під назвою: «Поезії Іосифа Федьковича.* В 1876 р. 
видано в Київі збірнігк його повістей з переднім словом М. Драгоманова. В 1002 р. у 
Львові видано піі^ редакцією Франка і Колесси З томи «Писаннів* Федьковича, в яких 
містяться його поезії, повісти і драматичні твори, оригинальні і переклади. Федько- 
вич переклав .Слово о полку Ігоревім*, Шекспірового «Макбета*, «Гамяета* і Гот- 
шталя «Мазепу*. Родився Федькович в 1834 році, в селі Сторонці, в так званому 
«русько-кімполунгському околі, в Гуцульщині (на Буковині). Мати його, зоставшись 
удовою по першім чоловікові — попові, вийшла удруге заміж за зайшлого з Галичини 
селянина. Од цього шлюбу й родився Федькович Сімья в батьків Йосипа була велика, 
а достатків було не багато, та все таки якось жилось, поки не настав бурхливий 
1848 рік. В ]8І8 році втратив Йосип батька, старший брат його під час розрухів 



331 



Українська Муза 



332 



пропав без вісі'и, дві сестри незабаром вмерли а туги по йому. (Старша сестра вмерла 
ще раніш). Йосип покинув рідне село і подавсь в Наддунайські краї, шукати заро- 
бітку. У МолдавІ познайомився з німецьким художником Р., який навчив його німець- 
кої й іспанської мови і познайомив з німецькою та іспанською поезією. В 1852 році 
Федьковича забрали в салдати, де він служив до 1863 року і дослуживсь до охви- 
церського чину... 8 1863 році йому, через хворобу очей, дано одставку. І він повернувсь 
додому. В 1864 році його вибрано в «сервитутову комисію*, в 1866 вибрано війтом в 
рідкому селі, а 1867 р. назначено окружним шкільним інспектором. Війтом Федькович 
був аж 5 літ, а інспектором до половини 1872 року, коли його ріжними інтригами 
примусили покинути цю службу. Тоді він переїхав у Львів і служив там • товаристві 
^Просвіта*, працюючи коло видання народніх книжок. Та проживши у Львові трохи 
більше року він, як сам каже, .розчарований до краю" вернувся додому. Вдач! був 
Федькович доброї, милосердної, часто умисне посилав свого слугу взнавати, кому в се- 
лян треба ПОМОЧІ, і помагав дуже шедро. У війську його теж любили, як за вдачу, 
так і за пісні й казки, яких він силу знав од своєї старшої сестри і розважав иимк 
саядатів. Умер Федькович 31-го грудня 1887 року. 



Літературні джерела для біографії: 1) Поєіет Йосипа Федько^ 
вича" з переднім словом про галицьк.-руськ. пісьм. Мих. Драгоманова (Київ 1876 р.); 
2) Р. Заклимеький-^Споииин про Федьковича (ЛІт.-Наук. Вісти. 1901, І і II); 3) ..ПоезіТ 
Осипа Юрія Федьковича^ (Передмова їв. Франка, Львів, 1902); 4) Знцикя. слов. Брокг. 
и Ефр. т. 35; 5) Больш. знцикл., тов. «Просвіщеніе", т. 19; 6) щВік*^ т. 1, 1902; 
7) Огонове^кий—Ісг. літ. Крім того про Федьковича див.: БіврмиашА— Огляд життя і 
творів Юрія Федьковича («Ватра* ). 



БГЛТ ТА СССТРЛ. 

Тіе зозуля в лісі затужила, 

Не пташина в лузі голосила, — 
То сестричка лист писала. 
На чужину посилала, 
Та й до брата слізно промовляла: 

„Брате милий, брате-соколоньку, 

Ти покинув сестру сиротоньку, 

А я хожу — покликаю. 

Як зозуля в темнім гаю: 

Ой, вернися з далекого краю!" 

— .Сестро моя, сестро моя, руто! 



Як я можу до тебе вернути 
Через ліси темнесенькі. 
Через ріки бистресенькі, 
Через степи рівні — рівнесенькі?^ 

„Гаєм — маєм, лебедем—- Дунаєм, 
А степами — швидким горностаєм, 
А на мов подвіренько 
Пади швидким соколоньком, 
А голубом на мов серденько!" 

— ,0й летів я сім день та й годину. 

Прилетів я до сестри в гостину; 

Прилетів я та й гукаю, 

А сестрички не видаю — 

Ой, мабуть, я вже сестри не маю! 



883 



федькович 



384 



Сестро ж моя, лілевнько білаї 
Скажи міні, де ти ся поділа?* 
— .В гаю, брате^ в гі^ю, в гаю 
Та у яиі пробуваю, 
Все про тебе розмовоньку маю." 



Воскгкпи, Болнс! 

воскресни, Бояне, пресвітлий співаче) 

Та де ж ти так довго кочувш? 
Давно вже по тобі Славьянщина плаче, 
А ти нас, Бояне, не чуєш... 

Воскресни, воскресни! — вже літо надхо- 
дить, 
Вже зоря нам ясна світає; 
Лиш сонце на небі без тебе не сходить, 
Бо сонце на тебе чекає. 

Воскресни, Бояне, воскресни!— чи чуєш, 
Як пташка гаями голосить? 
А ти десь в могилі у темній ночуєш. 
Не чуєш — ^зозуля тя просить! 

Воскресни, воскресни в щасливу годину, 
Воскресни, Бояне, наш друже! 
Прибудь Із могили у нашу гостину, 
Нехай так пташина не тужить; 

Воскресни, Бояне, не бійся НІЧОГО, 

Не бійся иосковськой окови: 

Славьяни живуть ще, руснаків є много. 

Що вмерти за тебе готовії 

Воскресни, воскресни, заграй нам до бою, 

Заграй нам, як громи небесні. 

Грай ПІСНЮ правдиву, грай пісню нам 

свою, 
І згинуть крикливці безчеснії 
Коли б то ми знали, коли б то видали, 
Де твоя, співаче, могила. 
То ми би найглибшу могилу закляли. 
Вона б тебе певно пустила! 
А так ми не знаєм в котрій ти« країні, 



В котрім то ти гробі ся клониш: 
Чи ти на Поділлю, чи ти на Вкраїні, 
Чи ти на Підгірью ся слониш. 
Країно щаслива, країно кохана. 
Пусти нам Бояна з могили; 
Пусти, ах пусти нам співака Бояна, 
Бо наші поділля зацвіли. 
Най пташка не тужить, зозуля не кує, 
Най так соловії не плачуть, 
І руська земля най Бояна почує, 
Най руські сини йго забачуть! 



С К Г У т. 



Р; 



/тояв же він на шельваху 
В цісарськім дворі, 
Вмивався він, втирався він, 
Як гусь на воді. 
Умився він та сльозами— 
Ніхто йго не чув, 
Схилився він на багнеті, 
На хвильку заснув. 

Ой, спить же він на багнеті 

В цісарськім дворі. 

Та й сниться йму, що ходить він 

По синій горі, 

Та й кучері зачісує, 

Та й кучері вьє... 

Чом ненька ми не писує? 

Чи в'на ще жиє?.. 

„Ой, рада би-м, мій синоньку. 
Листок написать, 
Насипали могилоньку, — 
Не можу я встать; 
Не можу я, соколоньку, — 
Глибоко на дні; 
Насипали на рученьки 
Сирої, землі". 

І був би він в царськім дворі 
Багато ще снив, 



335 



Українська Муза 



336 



Гукнув бо дзвін на Стефані, 

А він ся збудив; 

Утер собі І личенько. 

Утер си і гвер... 

Кров точиться по мармурі, 

А жовняр умер. 



П О к л І п. 

Співанка. 

І ей, по горі, по високій тройзіль посте- 
лився; 
з України до дівчини козак поклонився. 
Поклонився козаченько з коня вороного: 
Нагадай си, моя мила, мене молодого. 
А в неділю рано-рано дівча ся вмивало. 
Та й русою та косою личенько втирало. 
Утерало біле личко, утерало брови: 
Нема ж мого миленьїСого, нема вже роз- 
мови. 
Не плач, мила, не плач, серце, не плач, 

чорні очі, 
Ой, маю ж я розмовоньку аж до пізна з 

ночі. 
Ой, маю ж я розмовоньку, ой, маю ж я 

милу: 
Висипано наді мною високу могилу. 



У к г л ї м л. 

Україно, Запорожжа, годі вас забути! 
Ах, бо мило тамки жити, мило тамки 

бути, 
Де ті трави шовковії славні степи криють, 
Де ся квіти по за-квіти в зимних росах 

миють, 
Де ржуть коні, де соколи та орли літають, 
З буйним вітром на роздоллі козаки гуляють . 
Хто ж то може знов забути могили, кур- 
гани, 
Де козацтво українське, славні отамани 
Свою славу сном провадять» славов серце 

гріють, 



А ті думи багатирські так то гарно піють, 

Що аж тут ся відзивають, що аж тут 

їх чути?... 

Україно, Запорожжа, можна вас забути? 

Онде грає жвавий хлопець у торбан ве- 
село. 

Онде дівча йде по воду, думку йкусь 

завело; 

Там сопілка пригравав, ніби соловів, 

Що там в гаю калиновім піе, та все пів. 

А там бджілка злотокрила думно си 

співав, 

Обмучилась медівницев, ледві що вертає. 

Он колишесь тихий Дніпер, вечір, — він 

дрімав, 

А по синій його хвилі човенце плавав; 

В його сіло гарне дівча, красне, як ма- 
лина, 

А хороший кермаченько ліг їй на коліна, 

Обзирав сороківці, що в коралі вьяжуть, 

А потому... а потому... далі вже не скажу; 

А хоч рад би-и І сказати, але наші милі 

Вже пропали в синій мраці, що Дніпер 

укрила. 

За рікою білий хутір, пасіки, ставочок. 

Знов байрак там яворовий, вишневий са- 
дочок; 

А в садочку мила хатка, під нею дівчина 

Русокоса шив дрібно квіти у хустину; 

Далі, далі онде небо горить-червонів... 

Слухай добре, як то мило десь дзвіно- 
чок піе, — 

То за лісом у тій церкві з девьятьма вер- 
хами, 

Що покриті срібнов бляхов, злотими хре- 
стами; 

А священик старий ходить по святій кон- 

тині. 

Молить слави Запорожжу, щастя Україні. 



До ЛІРИ. 

стидить леґінь, сидіть зажурившись. 
Головою на ліру схилившись. 



337 



Федькович 



888 



.,Чи ж маю я на гуслях заграти, 
Чи до ліри, як гай, заспівати? 
Заспіваю я радше до ліри, 
Бо на гуслях нема міні віри, 
А та ліра все серденько знає, 
Струна струні правду вповідав.* 



Д Є д О л Я? 

Ти дома молотив горох, 
А я ходив, мій милий брате, 
У Німці доленьки шукати; 
Ходив я навіть до Волох, 
І за шкляні тирольські гори; 
Нарешті навіть і до зорі 
Ходив, ба, хожу ще І досі, — 
А доля спала у горосі. 



Дсзєртиг. 



у)Л, сів же він при столику, при світлі, — 

думав, 
Писаннячко дрібнесеньке, а він йго читав; 
Писаннячко дрібнесеньке, листочок — як 

сніг, — 
Склонив же він головоньку к столові на 

ріг. 
,0й, ненечка старенькая все пише в одно. 
Що там зіма тяженькая, а Ти студено; 
Нема, нема ІТ кому врубати дрівець, 
Бо син ії— один в дому— цісарський стрі- 
лець." 
І схопився, як полумінь, полетів, як птах, 
А вітер з ним не йде в догіи, бо годі йму 

так; 
Бо ВІН летить до матінки старої домів, 
Дрівець П врубатоньки, би хатку нагрів. 



Пггчистл Діво і 



І своє світло, ніби кров, червоне. 
По всій країні доокола сіє; 
А там зозулька стала десь кувати, 
А там дзвіночок у селі чувати, 
Там в борі вітер листям шелевіе: 
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!.. 

Пречиста Діво, радуйся, Маріє! 
Он молод жовняр мертвий на мураві, 
Личко студене, шати му кріваві — 
Розстрілен нині, бо сам вже не вмів... 
Камраття яму темну му копали, 
І на спочинок бідного поклали; 
Уже не скаже, як дзвінок запів: 
Пречиста Діво, радуйся, Маріє! 

Пречиста Діво, радуйся, Маріє! 
Під плотом сіла удовиця-мати. 
До себе тулить бідне сиротяти, 
І плаче ревне, серденько ій мліє... 
Ба, вже не плаче, вже і не голосить, 
Склонила чоло, більше не підносить... 
Зірниці плачуть, а дзвінок німіє... 
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!.. 

Пречиста Діво, радуйся, Маріє! 
Там онде блудить оплакана дитина. 
Без тата, мами, бідна сиротина. 
Давно не іло, душечка му мліє,— 
1 хоче в хату, бідне, навернути, — 
Господарь псами тровить його, чути; 
Верескло, впало, кров із ніжки ліє... 
Пречисто Діво, радуйся, Маріє!.. 

Пречиста Діво, радуйся, Маріє! 
Бо я не можу... Адже ж маю душу, 
І чути мушу, і дивитись мушу. 
Що тут на світі— ах, тутки ся діє! 
Та як до гробу зложуть моє тіло. 
Де темно, тісно, студено, зотліло. 
Де ніч не плаче, де усе німіє,— 
пречиста Діво, радуйся, Маріє! 



[речиста Діво, радуйся, Маріє! 
У сине море сонце ясне тоне. 




Микола Дпдгійович Всрбицький. 

Род. 1843 р. 

Писать почав ще в гимназіТ, під впливом Шевченка, і а благословення Кудіша; 
вперше його поезії були надруковані в «Основі" в 1802 році під псевдонімом М. Біло» 
копитий. Не вважаючи на те, що природа наділила поета аначним поетичним хистом, 
він, чомусь не виявив інтенсивности, і його муза не часто обдаровувала нашу літературу 
поетичними творами... (Між иншим, в гімні «Ще не вмерла Україна*, що нап. Чубин- 
ський, а два рядки Вербицького). Його поезії переняті красою і формою подібні до иародніх 
пісень; писані вони легким, плавним складом... Родився Вербицький в Чернигові 1 лютого 
1843 року; скінчив чернигівську гимназію, потім учився один рік в київському університеті» 
й один рік в петербурському; потім його було вислано з Петербургу в Київ, де він 
прожив два роки «вільним козаком*, а як було дозволено держать іспит, то держав його 
в київському університеті... Служив тридцять Шість років учителем, один рік в 
Полтаві; потім його вислано в Чернигів, з Чернигова в Рязань, в Рязані в Орел. 
Сливе ЗО літ Вербицький прожив в Московщині. Зараз він живе у Чернигові і ніде 
не служе... 

Джерела для біографії: 1) «Бік" т. І, 1902; 2) Лтлобтрафія (рухопис« 
ласкаво доставлений автором). 



Д О Д О П У. 

іЛ^алекая доріженька 
Гадюкою вьеться... 
Знову серце оживав 
І знову сміється. 



Ой, округи хуртовина 
Плаче, завиває, 
А на душі ясне сонце 
МІНІ знову сяє. 
З далекого чужого краю 
Додому знову завітаю 
І матір рідну, Україну 



341 



Вер-бицький 



842 



Побачу анову; од себе 
Не прожене мене... Тебе 
Побачу знову, мій ти раю. 
Мій батьку рідний— степ без краю! 
І на тебе, Дніпро-дідусь, 
Погіишу знову; подивлюсь 
На ті роскоші, ті долини. 
Де тільки мріють домовини 
Дітей козачих, — ті могили. 
Де сплять народні наші сили 
І наче слова правди ждуть... 
Нема його!.. Літа ідуть. 
Проходять марно... Україно! 

Моя непе мила! 
Даси міні серце нове 

І новую силу. 
Щоб з братами за ту правду 

Одностайне стати. 
Братів моїх менших, бідних, 

Розуму навчати; 
Щоб із ними наше давне 

Лихо одбувати. 
Щоб із ними щирим серцем 

Господа благати... 
І розійдеться та хмара, 

І біля віконця 
Ми у своїй рідній хаті 

Діждемося сонця... 



Нсрольпик. 

Ой, Боже мій, Боже, мій світе коханий. 

Болять, огнем палять крівавіі рани, 
Що понатирали тяжкії кайдани! 
Що понатирали за довгії роки 
У темній темниці, у ямі глибокій! 
Глибока темниця, муровані стіни — 
Оттут натерпишся лихої години! 
Муровані СТІНИ, маленькі віконця, — 
Ні неба не видно, ні ясного сонця; 
Маленькі віконця, залізнії грати.. 
Оттут нам і жити, оттут І вмірати! 
Ой, а там десь за стіною. 
За стіною камьяною 



Живуть люди, втішаються, 
Життям вільним пишаються. 

Ой, зійдімось, брати мої, 

Сизокрилі орли мої, 

В глуху північ на пораду, 

На невольницькую раду: 
Як хуртовина завиє. 
Чорна хмара небо вкриє. 
Буде нам, як мати рідна, 
Нічка темная, невидна, — 

Бо сторожа спати буде. 

Наші речі чуть не буде; 

Ой, порадимося, братця. 

Як за діло треба взяться: 
Як ТІ грати розібрати, 
Як каміння роскидати. 
Як ту долю, вільну волю 
В чистім полі здобувати. 



Ресняикл. 



X 



де весна, іде красна — 

Земля оживав... 
Ждемо, ждемо долі- волі— 

Немає, немає! 
Тече річка широкая 

Скрізь по-під горою; 
Ой, попливла наша доля 

У-плинь за водою... 
Повій, повій, буйний вітре, 

На час, на годину; 
Ой, верни нам нашу долю 

Знов на Україну! 
Ой, не віє буйний вітер — 

Ледві подихає; 
Знову долі виглядаєм, 

А долі немає... 
Брати мої, товариші. 

Орли МОЛОДІЇІ 

Осідлаймо, брати мої. 

Коні воронії. 
Та поїдьмо на тих конях 

По широкім полю — 
Здоганяти, переймати 

Козацькую долю! 



343 



Українська Муза 



344 



Запитаймо долю-волю. 

Де вона бхлукав? 
Попрохаймо — нехай до нас 

В гості завітає. 



Плач Лрославйи. 

Ой, чутно, чутно голос Ярославнин: 

Як тая зозуля сивесенька, плаче 
Рано-раненько. 

,0й, полечу— каже — по тихім Дунаю, 
Як тая зозуленька, скрізь полечу. 
Злину на Каялу, боброві рукава 
У тихую воду вмочу, — 
Тобі, любий друже, мій княже коханий, 
вбмию на ТІЛІ крівавії рани!"* 
Рано-раненько на окопі в Путивлі 
Молода Ярославна плаче та ридав, 
Ще й словами стиха промовляв: 
»0й, ти, вітре, буйний вітре, віеш-пові 

вавш, 
Та не стиха! Нащо, вітре, хвилі підій- 
маєш? 
Нащо несеш, буйнесенький, ти ханськії 

стріли, 
Мов на крилах, на те військо, що веде 

мій милий? 
Хіба мало в тебе, вітре, хмари розганяти. 
Та на морі на синьому, з кораблями 

грати? 
Нащо ж, вітре, мою радість, моє щастя- 

долю 
Ти розвіяв, буйнесенький, по чистому 

полю?" 
Рано-раненько на окопі в Путивлі 
Молода Ярославна плаче 1 ридає, 
Ще й словами стиха промовляє: 
,0й ти, Дніпре, мій Славуто, широкий, 

як море, 
Ти проклав собі дорогу кріз камьяні 

гори, 
Кріз ту землю Половецьку! Давніми ча- 
сами 
На собі носив ти, батьку, з легкими 

човнами 



Славетного Святослава к далекому краю 
В становища Кобякови... Принеси, благаю, 
Мого милого до мене, втиши моє горе, 
Щоб не слала я до його ранком сліз на 

море". 
Рано-раненько на окопі в Путивлі 
Молода Ярославна плаче і ридає. 
Ще й словами стиха промовляє: 
•Сонце, моє, сонце, ясно в небі сяєш 
Усім даєш ласки І світу доволі, — 
Нащо тільки палиш та милого військо 
У чужому, безвідному полі? 
Смагою їм луки посушило, 
Тугі сайдаки заклепило..Л 






Ой, квіточка під росою нагинається; 

Дівчинонька над козаком насміхається: 

• Шкода тобі, козаченьку, залицятися! 

Нам з тобою, моє серце, не побратися. 

Геть-геть далі, козаченьку, одчепись, 

І до мене молодої не горнись! 

Бо я зроду недолюдів не люблю — 

Свого віку за тобою не згублю... 

В мене душа українська, щире серце в 

грудях — 

Міні щирий українець й дружиною буде; 

Бо я дочка України І не забуваю 

Свою матір, щирим серцем її поважаю. 

А ти, серце козаченьку, хоч ти любий, 

милий, 

Забув єси свою матір, орле сизокрилий! 

Мати плаче — в тебе ж серце не стогне, 

не бь^^ться, 

І до неї щирим словом воно не озветься. 

Не поможеш, не порадиш ти матір ста- 
рую,— 

Ти не любиш, не шануєш правдоньку 

святую; 

Геть же, геть же, козаченьку, гетц моє 

кохання. 

Шкода, серце, марне буде твоє залицяння! 




СИДІГ РОРОБКСВИЧ. 
(Псевдонім Данило Млаха) 
1836—1903 



В українській літературі став відомий з 1 8 в З р. Перші його поезії були надру- 
ковані в «Галичаккні* Дідицького. Він написав чимало ліричних і пів-епичних поезій, 
кілька оповіданнів («Хто винен*, ^.Турецькі бранці", «Муштрований кінь", «Амброзій 
Остапкевич"— автобіографичного характеру), драм і опереток. Написав і кілька поем, в 
яких наслідував народні думи («Нечай", «Іван Підкова", Хмельницький і инш.). Склав 
кілька популярно-наукових книжок для народу (про чай, про хмари І инш.) У Во- 
робкевича, крім поетичного був ще й композиторський талант. Батато своїх поезій 
він сам поклав на музику І вони стали тепер народніми піснями в Галичині і Буко- 
вини. Поезії Воробкевича переняті ширим гарячим чуттям і любовію до народу. 
В бО-х — 70-х роках Воробкевича ставили поруч з Федьковнчем. Бпичні твори 
його слабші, ніж ліричні. Твори Воробкевича друкувались в більшости закордонних 
українських часописів під псевдонімами. В 1900 р. видано у Львові збірник 
його поезій — «Над Прутом* з коротенькою передмовою Франка. Родився Воробкевич 
5 травня 1836 р. в Чернівцях (на Буковині). Скінчивши черновецьку духовну семинарію, 
був попом на селі і учителем духовної семинарії в Чернівцях. Був, як каже Франко, 
одним «з перших жайворонків нової весни нашого народнього одродження*. Воробкевич 
умер недавно, 19 вересня 1903 р. 



Літературні джерела для біографії: 1) „Над //р^тол"— Збірник 
поезій, з передмовою Франка, (Львів, 1900); 2) Знцикл. слов. Брокгауза и Ефрона, 
т. 19а; 3) «Бік*, т. 1, 1902 р.; 4) Оіоновакмй—Істор. літер. Крім того, про Воробкевича 
див. статтю Смаль'СтоцькоіО^в „Зорі" (1887) і Гкатта—, Л.-К. Вістн." (1903, X). 



т^^т 



847 



Українська Муза 



348 






І ам в долі явір і верба 
Ростуть, мов брат-сестриця, 
Стоїть там з давнього давна 
Цямрована криниця. 
Туди не раз і я ходив, 
1 ту погожу воду пив, 
Там в діл той, до криниці. 

Була раз спека, що аж страх! 

Бігцем я до криниці; 

Що бачу я?— 'Дівча стоїть, 

З очима, мов зірниці.. 

І вже забув, що пить хотів, 

Як ту дівчиноньку уздрів 

Там в долі при криниці. 

Поміг їй витягти відро, 
Води з його напився, 
В очах дівочих бідний я 
Навіки утопився!.. 
І довго з нею розмовляв, 
І з жалем руку їй подав 
Там в долі при криниці^ 

Щоб висохла, кринице, ти! 
Спокій ти мій забрала! 
Що я, дівча, тобі зробив, 
Що хлопця вчарувала? 
Оддай же серце міні в дар! 
Як НІ, — звари отрутний чар, 
Щоб згинув при криниці. 






І епер аж догадалась ти, 
Що я для тебе жив, 
На світі цім тебе одну 
Я вірно лиш любив. 

Що з того, що міні тепер 
Румьяні ті уста 



Говорять: 9 Любий хлопче мій!^ 
Не та пора, не та! 

Любов, що жевріла колись. 
Погасла вже давно, 

А щастя, любе чарівне 

Розбилося, як скло... 

Хоч ти щебечеш про любов — 

Та слів не чую я 
І сліз твоїх не бачу вже, — 

Не та пора, не та! 

Любові цвіт давно зівьяв, 
Він вічно не цвіте; 

Зіма в грудях, там вже давно 
Сніжницею мете... 



РіДНЛ /10РЛ. 

ІМово рідна, слово рідне! 

Хто вас забував. 
Той у грудях не серденько, 
Тільки камінь мав. 
Як ту мову мож забути, 
Котрою учила 
Нас всіх ненька говорити. 
Ненька наша мила?!. 



Ой, тому плекайте, діти« 
Рідненькую мову, 
І учиться говорити 
Своїм рідним словом! 
Мово рідна, слово рідне, — 
Хто вас забував, 
Той у грудях не серденько, 
Але камінь мав! 



Тлп ил гозг. 

І ам на розі, при дорозі» 
Біленькая хатка; 



349 



Воробкевич 



850 



Протікає там потічок, 

Через його кладка. 

На день скільки разів кладку 

Мушу я минати, 

І в садочок той вишневий 

Крадьки заглядати. 

О, бодай же сад той висох. 
Хатка щоб запалась, 
А ту кладку яворову, 
Щоб вода забрала! 
Через тую кладку мушу 
Я ходить що-дниии, 
Милим оком поглядати 
Крадьки до дівчини. 

Оченята ті дівочі — 
Ясні дві 'Зірниці: 
Гляне — вьяну, як од ока 
ЗлоТ чарівниці. 
Іду кладкою, тумане 
Дурь і заморока, 
І гадаю: ось-ось впаду 
Просто до потока. 



З п г р п й. 

^аграй ти, цигане старий, 

Такої, як гадаю; 
І грошей дам, вина теж дам, 
Всього, що тільки маю; 
Бо лютий біль оттут горить 
І груди роспірае, 
А бідне серце так болить, 
Що гине, умірае. 
Заграй, заграй, оттую піснь. 
Що то колись співала 
Старая ненька, як мене 
В колисці колихала. 
Чаруй міні минувші дні. 
Літа ті молодії, 
Прегарні, золотії сни, 
Той рай і ті надії... 



Провадь мене ти звуком тим 
В садочок, де я грався. 
Чаруй і другів всіх моїх, 
Шо ними величався. 
Чаруй міні і діву ту, 
Що мною гордувала... 
Збуди тих всіх, що вже земля 
На віки повкривала... 
Збуди, чаруй минувшість ту: 
Хай ще хоч раз заплачу. 
Бо сліз нема з того часу, 
Як доленьки не бачу. 
Чаруй, старий! Як потечуть 
Дві сльози по личеньку, 
То легше стане у душі 
І легше на серденьку! 
Заграй ти, цигане старий, 
Такої, як гадаю: 
І грошей дам, вина теж дам. 
Всього, що тільки маю. 



Илд Пгутом. 

тіад Прутом у лузі хатина стоіть, 

Живе там дівчина хороша, як цвіт: 
В Ій очі-зірниці, що світять вночі; — 
Побачиш їх, хлопче — вмірай і мовчи! 
Над Прутом у лузі не місяць зійшов, 
То хлопець до кралі-дівчини прийшов; 
Солодка розмова із уст їх плине, — 
Тихенько дрімучий Прут далі тече. 
Над Прутом у лузі барвінок вже рвуть 
До шлюбу зелені віночки плетутьі 
В хатині заграли і скрипка, і бас, 
А гості співають: .Веселість у нас!' 



* 



Цс 



Юлодосте, одрадосте. 
Де ж ти ся поділа? 
Чи ти з тими журавлями 
В ирій полетіла 



851 



Українська Муза 



852 



Десь за гори, за чужі?» 
За моря. глибокі. 
За Дунай той син€водий, 
Чи в степи широкі? 
Чарівнице благодатна, 
Красна молодосте. 
Хоч ла хвилю, на годину 
Повернися в гості! 

Молодосте, чарівнице! 
Де ж «си пропала?.. 
Чи ти, може, із осіннім 
Листячком зівьяла, 
І вітри тебе буйненькі 
Рознесли світами, 
Чи зіма тебе покрила 
Білими снігами? 
Чарівнице благодатна, 
Люба молодосте. 
Хоч на хвилю, на годину 
Повернися в гості!.. 

Як ті літа молодії 
Серденьком згадаю. 
То сльозами крівавнии 
День і ніч вмиваю... 
Проминули, мов не були. 
Як сон літній ночі... 
За літами молодими 
Серце тріснуть хоче!.. 



Повернися хоч, як мрія, 
Люба молодосте, 
Хоч на днинку, на годинку 
Та до мене в ґості!.. 

Ах, вернися, молодосте,. 
Раз до мене в гості! 
Визирати тебе буду 
На кедровім мості. 
З срібних мисок будеш Істи» 
З золотих чащ пити... 
Ах, без тебе тяжко, важко 
На цім світі жити!.. 
Темна ОСІНЬ, смутку повна.... 
Жмзнь гірка, немила, 
НІ краси, НІ цвіту, співу 
Світ цілий— могила!.. 

Світ МІНІ без тебе тьмою. 

Долі я не знаю: 

Хоч красуюсь все весною, 

Того не видаю; 

Хоч співають соловП, 

Того я не чую. 

За тобою, молодосте. 

Плачу та горюю! 

Хоч у сні міні вернися, 

Люба молодосте. 

Хоч на хвилю, на годинку^ 

Як найиильші ГОСТІ. 




Випуск з уводить нас в поетичну атмосферу другої половини XIX 
СТОЛІТТЯ, знайомлячи Із зразками творчості письменників 
Наддніпрянщини, Галичини, Буковини. То був час, коли вже діяв горезвісний 
Емський указ, згідно з яким українська мова І культура підпадали під 
драконівські утиски I заборони. Українське слово Наддніпрянщини зна- 
ходить притулок на західноукраїнських землях, які входили до 
складу Австро-Угорщини, де були набагато кращі умови для національного 
розвитку українців, ніж під владою РосП. Палітру української поезії у випуску 
З ''Української Музи" репрезентують тонкий поет-лірик І найвидатніший 
український байкар Леонід Г лібов, талановитий митець з гострим соціальним 
І національним нервом Олександр Кониський, один Із наших найкращих 
гумористів і ліриків Степан Руданський, визначний митець народно-поетич- 
ного складу Юрій Федькович, такі безумовно цікаві особистості як Василь 
Мова-Лиманський, Василь Кулик, Володимир Александров, Микола Вер- 
бицький і Сидір Воробкевич. 

По-різному склалася творча доля цих поетів, неоднаковий їхній внесок в 
Історію розвитку українського письменства, але всі вони були пройняті бажан- 
ням творити національну культуру, в міру своїх сил служити словом 
рідному народові, ідеям добра і справедливості, художньому прогресові. 

Вміщена на початку випуску З "Журба" Глібова розкриває глибокий і 
самобутній талант поета-лірика. Але визначальним для Глібова-поета є 
сповнені житейської мудрості байки-алегорії,' у яких відбито погляд їхнього 
автора на тогочасний світ, соціальні І морально-етичні взаємини між різними 
станами і групами людей, зрештою між добром I злом. 

Кониський майже півстоліття займався активною творчою працею. 
Вміщені в "Українській Музі" вірші розкривають характерні риси художньої 
спадщини поета, який жваво відгукувався на гострі соціально-національні 
проблеми, вболівав за долю народу, плекав у своєму серці волелюбні почут- 
тя, пробуджував у зневірених сподівання на кращі часи, закликав до 
національної злагоди, духовної єдності українців по обидва боки кордо-^ 
ну. У непоодиноких віршах Кониський піднімається до глибоких мораль- 
но-етичних узагальнень ("Не призивайте всує Бога", "Божевільна", "Й не 
боюсь тюрми", "Моє бажання" та Ін.), торкаючись струни людської душі 
своїм щирим патріотичним, глибоким співчуттям до скривджених і, безпе- 
речно, художньою виразністю. У поезії Кониського сильно звучать визвольні 
мотиви, що мають антицарське спрямування: 

Нехай нас мучать і катують^ 
А слова правди не ув ють, 

декларує поет свою віру в торжество добра і справедливості ("Я не боюсь 
тюрми"). Алегоричний образ невтомного селянина, який "оре поле... не своє", 
животіє "в ярмі скорбот, нужди, неволі", змалював поет у вірші "Ратай", що 
певною мірою суголосний з твором Івана Франка "Наймит". У поезії Конись- 
кого знайшла втілення ідея слов'янського єднання, започаткована в новій 
Їкраінській літературі Тарасом Шевченком. Кониський поділяв прагнення 
^евченка "Щоб усі слов'яни стали добрими братами", відповідаючи йому в 
унісон: 

Слое^ян усіх в одній сім'ї 
Побачить хочеться мені 

Кониський над усе любив Україну, прагнув бачити ії вільною і щасливою, 
готовий був все найдорожче віддати матерІ-Вітчизні: 

Мені не встид^ носить кайдани 
За волю краю і братів^ 
То сором - золоті кайдани 
Носить^ найнявшись до катів, 

проголошує він в одному з віршів, порушуючи проблему 
національної честі, громадянського обов'язку перед своїм народом. 



у роздумах про долю рідного краю поет звертається до біблейських мотивів, 
активізуючи старі, але вічні істини. 

Життєдайний струмінь народного життя, його дум і почуттів, добродуш- 
ного гумору грає в поезії Руданського. Читачі антології мають змогу збагатити 
душу зразками його тужливо-меланхолІйноТ лірики ("Ти не моя, дівчино до- 
Е>огая^ "Повій, вітре, на ВкраТну"), віршами громадянського звучання 
("Гей, бики!", "Псалом 136", До дуба"), а особливо поетичними 
співомовками-гуморесками, сповненими народного гумору і дотепу ҐЧи голо- 
сна церква", "Треба всюди приятеля мати", "Чумак з мазницею", "пекельна 
смола та інші). Саме в жанрі ліричної пісні І пісні-співомовки Руданський 
найповніше виявив свій небуденний поетичний талант, якому були 
підвладні і малі, і великі поетичні форми. 

Чотири поети - Василь ІИова, Василь Кулик, Володимир Александров І 
Микола Вербицький - кожен по-своєму збагатили тематичну палітру ук- 
раТнського художнього слова, його виражальні можливості. Мова висту- 
пив як поет-романтик (колись приліплювали йому ярлмк "реакційний 
романтик") з яскраво вираженим національним характером; Кулик, автор 
єдиної посмертно виданої збірки "Писання" (Львів, 1894), тяжів до соціально- 
побутової манери письма, наближаючись до народно-поетичних форм. Його 
вірш "Чи ти ж мене вірно любиш?" став народною піснею. Александров 
увійшов в історію української літератури оперетою "За Неман іду", поетич- 
ною збіркою духовного змісту Тихомовні співи на СВЯТІ мотиви" (Харків, 
1883), переробками народних казок, поемами, ліричними віршами, пе- 
респівами з інших літератур, що стали народними піснями ("Я бачив як вітер 
берізку зломив" та інші). З переспівів Александрова назвемо популярний 
романс (музика Шуберта) "Ти несись, мій спів, з мольбою", слова якого 
належать не Генріху гейне, як зазначено в "Українській Музі", а іншому 
німецькому поетові - Ральштабові. Вербицький розвивався в руслі фольклор- 
них традицій час від часу порушуючи теми з історії ("Плач Ярославни"), 
національно-патріотичні ("Невольник"). 

Безперечно однією з найколоритніших поетичних постатей цього випу- 
ску антології загалом є Юрій Федькович, поет-буковинець, який в "Ук- 
раїнській Музі" перед читачами-наддніпрянцями постав у ширшому світлі, ніж 
в антології "Вік" (1901). іДе про нього Франко сказав: "Осип-Юрій Федь- 
кович - се, безперечно, одна з найоригінальніших літературних фізіономій в 
нашій літературі. Так і здається, що природа гуцульської землі І гуцульської 
породи зложила в ньому, що мала найніжнішбго і найсердечнішого: чаруючу 
простоту й мелодійність слова, теплоту чуття І той погідний, сердечний та 
неколючий гумор, котрий так і липне до серця кожного слухача... Федько- 
вич - се талант переважно ліричний; всі його повісті, всі найкращі його 
поезії навіяні теплим індивідуальним чуттям самого автора...". Певне уявлен- 
ня про поезію Федьковича дають вміщені тут твори фольклорно- 
пісенного складу переважно на рекрутські теми ("Брат та сестра", "Рекрут", 
"Поклін", "Дезертир"). 

Соціальну і патріотичну лірику репрезентують поетичні роздуми "Воск- 
ресни, Бояне , "Україна". До речі, вірш "Воскресни, Бояне" має дві редакції, 
упорядник помістив досконалішу з них. Безумовно глибоке враження на 
шанувальників українського слова зробив соціально і морально-етичний твір 
поета "Пречиста дівоГ, в якому переосмислено відому молитву, спроектовано 
на людські страждання. 

З творів буковинського поета на ІНадднІпрянську Україну повіяло 
подихом Гуцульщини, волелюбним духом карпатських верховинців, які 
відчували свою кровну спорідненість з братами-наддніпрянцями. 
Недарма у віршах поета возвеличено Запоріжжя, славних лицарів-козаків. 

З творів Федьковичевого побратима - Воробкевича, який продовжив роз- 
почате буковинським Кобзарем відродження українського слова, в антології 
надруковано його патріотичний пеан рідній мові ("Мово рідна, слово 
ріднеї'*), елегію "Молодосте, одрадосте", два ліричні вірші, що стали народ- 
ними піснями ("Заграй", "Над Прутом"). 



ББК84.Ук1-5я43 
У45 



У45 Українська Муза. Поетична антологія. Од початку до 
наших днів. Під редакцією Олекси Коваленка. Вил. З.-К.: 
АТ "ОберегиМ993. -56 с. 



I8ВN 5-8104-0012-4 

Сучасне факсимільне видання '*УкраТнськоТ Музи'* відтворює 
унікальну поетичну антологію, котра 1908 р. явила світові повну 
картину розвитку украТнськоТ поезії, живу Історію украТнськоТ 
поетичноТ творчості. Окремі випуски арештовувались царською 
цензурою, ПІСЛЯ 30-тих років знаходились у спецфондах бібліотек. 



У ^^"^^^^ - ''^ БЗ.36-25.91 ББК 84 Укі.5я43 

93 



Науковий коментар Федора Погребенника 



Літературно-художнє видання 

Факсимільне відтворення видання: Українська Муза. Поетична 
антологія. Од початку до наших днів. Під редакцією Олекси 
Коваленка. Випуск 3. Київ, 1908. 



Акціонерне товариство "Обереги" висловлює подяку Інституту 
літератури АН УкраТни за надану можливість здійснити факсимільне 
видання "УкраТнськоТ Музи". 

КиТв, АТ "Обереги" 

Художньо-технічне оформлення І. Бугаєнка Ю. Кудя 
Редакція Н. Кравченко, Н. Охмакевич 
Комп'ютерний макет Т. Шевченко, М. Короля 



підписано до друку 25.12.92. Формат 70x100/16. Папір офс. друк. Ум. друк, 
арк. 3.255. Ум.фарбо'Відб. 3.72. Оол.-вид.арк.2.57.Тираж 30 000 прим.Зам.3014 
Акціонерне товариство "Обереги". 2520о4. КиТв-54. вул. Тургеневська, 46. 
Фірма "ВІПОЛ". 252151. КиТв-151. вул. Волинська. 60. 



І8ВН 5-8 104-001 2-4 (ВИП.З) @ науковий коментар, склад 

I8ВN 5-8104-0009-4 ат -обереги'. і993 




І>^р-«Ч^ 



Уі(раінсьї(а |\\\)за 



по&тична лптологт 



од ПОЧАТКУ ДО ПЛШИХ ДПІ0 



ПІД РЕДАКЦІвЮ 



ОлеІ<еи Ко^оленкс 



І _ ЧЛ1 < 



Кигв, 1908 



ЗІАУІС ^IVI8I0^ 

НАЯУАВОСОІІЕОЕиВЯАЯ' 



ДРУКЛРИЯ БЛГСЬКОГО ХРЕЩАТИК 40 



уирпіпсьиа 



ПОЕТИЧНЛ АНТОЛОГІЯ 



(ІСТОРИЧІІП ХГКТОПЛТІЯ) 



од ПОЧАТКУ до НАШИХ ДНІВ 



ПІД РЕДАКЦІЄЮ 



Олекеи Коваленко 




Китв, 1908 




Пихлйло Петрович СТАРИЦЬПИЙ. 

1840—1904 
(Псевдонім Гетьманець) 



Писати Старицький почав ще в гимназП, та вперше твори його були надруко- 
вані в 1865 році (в «^Ниві"). Перші його літературні проби — орігінальні поезії І пе- 
реклади з чужоземних поетів — критика зустріла доволі суворо. Краще привітала вона 
його переклади з польської мови (з Міцкевича І СирокомлІ) і сербських народніх пі- 
сень. Твори Старицького друкувались в „Ниві", .Правді", .Кіевской Старин-Ь", „Дзвін- 
кові", „Зорі", .Літ.-Наук. Вісти." і альманасі „Рада". В 1873 році видав він „казки 
Андерсена".— В 1874— оперу „Різдвяну ніч" і „Байки Крилова". В 1875 р. переклад з 
Лєрмонтова Пісню про царя Івана Васильовича, молодого опричника та одзажного кра- 
маренка Калашникова" і „Сорочинський ярмарок (по Гоголю). В 1876 р. Ста- 
рицький видав окремим збірником свої переклади сербських народніх пісень, під назвою 
„Сербські думи". Ці переклади, одзначаються красою І плавністю вірша і написані чу- 
довою мовою, без тих „кованих" слів, за які так часто дорікали Старицькому. В 1881 р. 
він видав „Пісні і думи, з давнього зшитку". В якому були, між иншим. переклади по- 
бутових сербських пісень, переклади з Гейне, Байрона, Міцкевича, СирокомлІ, Некра- 
сова і инш. В 1882 р. видав переклад „Гамлета'', у 1883—1884 упорядкував І видав 
два томи альманаха „Рада", в 1885 році^оперетки: „Утоплена" і „Черноморці". В 
1890 — 93 р. видано в Москві два томи його драматичних творів під назвою „Малорос- 
сійскій театр", а в 1908 р. видано в Київі окремим великим томом його „Поезії", 
збірник (орігінальних і перекладів) ліричних поезій і поем (Демон, Мазепа. Марина, сал- 
дацька мати; Мопіигі, Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника та одважного 
крамаренка Калашникова, Селянка, Фауст). Крім українських творів, Старицький на- 
писав (разом з дочкою— пісьменницею Людмилою Михайлівною Старицькою-Черняхівсь- 
кою) по російські роман— „Перед бурею" — з часів Хмельниччини. Більшість ліричних 
поезій Старицького написані на ідейно-громадянські мотіви І повні віри й надії в 



355 



Українська Муза 



35в 



крашу долю українського люду. В тих поезіях автор кличе до єднання І епільиоі праці 
на користь рідного краю... Старицький був одним а творців українського театру. Вій 
кілька літ був антрепренером першої української трупи, яка складалась з найкращих 
артистів— Заньковеиька, Затеркевичева, брати Тобілевичі (Саксаганський, Садовський 
і Карпенко-Карий), Кропивницький, — і мала величезний поспіх не тільки на Вкраїні, а І 
в Росії За своє життя він написав до ЗО пьсс орігінальних і перекладних, з яких 
найкращі: ,Не судилось", «Богдан Хмельницький", «Остання ніч". В драмі «Не суди- 
лось" змальований український иародничеський рух. «Ційові особи в цій драмі", каже 
Кбстомаров: «змальовані дуже випукло, з ясними рисами, властивими, як особі кожного, 
так і околові, в якому вони живуть. Усі вони реальні і закінченні. Мова в усій драмі 
вірна і скрізь одповідав думкам". В «Останній ночі" гарно змальований тип ідеаліста 
з часів боротьби з поляками. Старицький, син дідича, родився в 1840 році в селі 
Клішинцях Золотоношського повіту (в Полтавщині). Вчився в полтавській гимнааії, а 
потім в харьківськім і київськім універеітеті. Український демократичний дух, ию 
панував тоді в тих університетах глибоко захопив Старицького і розбудив в йому щиру 
любов до України і ії, історично покривдженого, люду, яка не згасла в його до самої 
смерти. Умер Старицький в Київі 14 квітня 1904 року. 

Літературні джерела для біографії: 1) «Поезії М. П. Старицького* 
з передмовою С. РусовоІ (Київ, 1906); 2) Летров— Очерки укр. литер.; 3) Зициклоп. 
слов. Врокг. и Вфр, т. 31; 4) Большая зициклоп., тов. .Просвіїшеиіе", т. 17; 5) «Бік*, 
т. 1, 1902; в) Оіояо^сьхий— Істор. літ. Крім того див.: 1) Грімченко^щЗ поводу малор. 
театру Старицького («Зоря*, 1897 р.); 2) «Корифей украинськой сцени" (Київ, 1901); 
3) Фракко— Михайло Старицький («Літ.-Наук. Вістн.", 1902). 



Щ0^^ 



На пророди 

(М. П. Драгойанову) 

Чи доведеться, милий друже, 
З тобою стрінутись, чи ні? 
Чи серце труднеє, недуже 
Й поляже в иншій стороні? 
в тяжку хвилину розставання, 
Здавалось, — весело пили, 
Ширококрилі сподівання 
Тобі на проводи несли; 
Але в річах тремтів наш голос, 
Схилявся кожен над столом, 
Немов тяжкий, достиглий колос, 
Підбитий в корені серпом... 
Так горе нишком підкрадалось. 



Хтось пісню весело завів... 
Але ж і в пісні тій, здавалось, 
Гучав, мов з похорону, спів... 
І час настав, — ми обнялися: 
.Прощай, апостоле, прощай!" 
Ти сполотнів, і полилися 
У тебе сльози невзначай... 
.Прощай, — ненадовго!* — Надія 
Нас ошукала; брате мій: 
І досі тішиться й радіє 
Наш лютий ворог навісний, 
І досі НІЧ, нема просвіти. 
Рука спускається слаба. 
Мовчать одуренії діти 
Здавен забитого раба... 

Коли ж ми стрінемось з тобою. 



357 



Старицький 



358 



Скажи, мій друже, ти міні? 
Коли втнемо ми не такої 
На нашій рідній чужині? 



И О X Л N К П. 
(Переспів) 

С/тою я похмурий і думку гадаю, — 
Чому я не сокіл, чому не літаю? 
Розбив би я зараз тяжкі кайдани. 
Полинув на південь з північ- сторони. 
Стоять та сумують там славні могили, 
Де трупи братерські на віки спочили; 
Там все моє рідне — гаї і поля, 
Живе там бездольна коханка моя! 
Як небо блакитне, прозорі ті очі, 
А шати зелені хороші, хороші! 
І синій припояс, мов сизий туман, 
Повив тій красуні тонесенький стан. 
Замислене чоло мов хмароньки вкрили, 
На перса спадають шовковії хвилі; 
В вечірнюю добу співала міні 
Вона свої ТИХІ ридання-пісні! 
Я всій повідаю, що тая дівчина, 
Що тая вродлива— моя Україна; 
П я кохаю, для неї я грів 
І думу таємну, і лагідний спів! 
Як дівчини око вабливе, глибоке, 
Так небо Вкраїни — прозоре, високе; 
Мов поясом синім, на південь кругом. 
Вона огорнулась славетним Дніпром. 
А роскіш— степи ті, зелені, шовкові 
Лежать килимами, ширіють безмові! 
Лиш буйний гойдає там тирсу густу, 
Та хвилю на ниві жене золоту. 
Неначе німої скорботи зітхання. 
Немов тії неньки над дітьми ридання, 
Так в душу глибоко запали міні 
Родини-Вкраїни журливі пісні! 



Ш О Л Ч « Л. 

ТІахилилася головка. 
Пасмо звисло на щоці... 

І мелька невпинно голка 

У худесенькій руці. 
Шитво панське на коліні, 
Каганець і світ дньовий... 
І тремтять легкі сутіні 
З-ПІД стріластих темних вій. 

Довгий кашель в довгі ночі, 

Вітру стогін під вікном... 

І червоні завжди очі. 

Незнайомі з тихим сном. 
Спина зігнута в роботі, 
Зверху латаний платок .. 
Не смашний мабуть голоті 
Загорьований шматок! 



Сльоза. 

Чи памьятаєш, як з тобою 

Прощавсь я пізньою добою? 
Вечірня зГронька зійшла 
В безодні синій над горою; 
По над дібровою німою 
Якась пташина проплила; 
На сході геть чорніла хмара; 
А ти бліда, як та примара, 
Стояла з смутком на чолі. 
Ламала рученьки малі, 
В німій скорботі— і розваги 
Тобі подать не мав я зваги... 
Майнула хвиля, час настав, — 
І блискавицею с палав 
В очах твоїх огонь од муки; 
Свої знеможенії руки 
Кругом мене ти обвила 
1 тяжко, тяжко заридала... 
Моя ти зоре! Чи ти знала. 
Як та сльоза мене пекла? 
Минули роки, сивий волос 
Морозить голову, а я 



859 



Українська Муза 



360 



Все гину, зіронько мся, 
Та чую твій надбитий голос, 
І досі тяжко й гаряче 
Твоя сльоза мене пече! 



Зл лихими РЛАДДРЯПИ. 

Ой, коли б з тісної хати 
Повставили ви, чубаті. 
Та зирнули геть навколо — 
В вас би серце похололо: 
Не пізнали б навіть мами... 
За лихими владарями! 

Де ліси були темряві — 
Там тепер пенькі коряві 
Бовваніють лишаями, 
Наче угіль на пожежі 
Без зеленої одежі... 
За лихими владарями! 
Де паслися вільно коні 
По зеленій Оболоні, 
Геть оточеній лугами — 
Там тепер жидівські кози 
Обьїдають хирні лози... 
За лихими владарями! 

Де родючих нив по полю 
Селянину було в волю, 
Тільки впорався б руками, — 
Там тепер такі напасті, 
Шо й худоби ніде пасти... 
За лихими владарями! 
Де плеса ясні, чималі 
З очерету виглядали, 
Мов свічада з тії рями, — 
Там тепер по кочковині 
Шпацірують лише свині... 
За лихими владарями! 

Де в садках, немов віночки. 
Мріли всюди хуторочки 
З островерхими хатами, — 
Там смердять тепера тільки 
Броварі й льохи горілки... — 
За лихими владарями! 
Де Дніпра-Славути хвилі 



Наші предки непохилі 

Рвали вільними чайками, — 

Там тепер або калюжі. 

Або мілі й виспи дужі... — 

За лихими владарями! 

Де народ був рослий, сильний, 
І моторний, і прихильний. 
Як сміхом, так і піснями, — 
Там тепер слабі, понурі 
Люди ледві носють шкури... — 
За лихими владарями! 



Л Я Л Ь К Л. 
(Переспів) 

Х.ай лялька не плаче, не квилить, як 

вова строката, 
А сяде і ушко нахилить любенько, 
А я роскажу їй такого багато, багато, 
Що чула од тата й од неньки. 
У свято... вбере мене мама в новеньке 

убрання, 
І стрічку рожеву завьяже круг чола; 
Я вивчу тоді по французькі до Бозі бла- 

гання 
Й поїдемо ми до костьола. 
А то ж то здивує напевно вся темна го- 
лота: 
Бо вже ж не про неї розмова та панська! 
Попросту ж молитись МІНІ, далебі, не 

охота. 
Бо я пак' не хлопка селянська! 
Але ж помолюсь я тихенько по польські 

у свято. 
Щоб Бозя зростив та скрасив мене бор- 

шей; 
Для мами ж і тата, щоб дав він багато» 

багато 
І жовтих, і білявих грошей! 
А як вони люблять ті гроші — І мама, і 

тато! 
Одправи наймають, купують і ладан, і 

шати... 



361 



Старицький 



362 



Бо Бозя, бач, добрий; як хто йому дарить 

що,— за то 
Оддарюе Він устократи! 
Для того вони і справляють молебні в 

господі, 
Бо Бозя їм сплачує щедро та гойно... 
Ото, і збереться в нас грошей так дуже, 

що Й годі, 
Що їх і злічити не можна! 
Єт! Лялько! Яка бо ти справді смішна та 

дурненька! 
Питаєш, чи сам Бог в постаті прилине, 
Чи пришле він янгола з неба до тата і 

неньки, 
Щоб їм заплатив за дарини. 
А де ж там? Як мама казала, то з Бо- 
жої волі. 
Пан жид до нас прийде, дасть грошей 

досита; 
За гроші накупим і сел ми, і хлопів доволі, 
Що будуть нам жать і косити. 
А ти і не знаєш, що ми — то шляхетні 

панове, 
А єсть Іще й люди— те хлопське погань- 

ство; 
Ім з неба 1 Бог наказав неодмінно, громове. 
Аби працювали на паньство! 
Фі! Брудні та пьяні... обшарпані всі, бо- 

сонозі, 
А жовті — заледві волочуть І духа! 
Та хто ж тому винен? За те їм і кара 

од Бозі, 
Що хлопство татуні не слуха. 
От, коней — татуня кохає, а песиків — мама; 
А хлопів всяк лає, кійком усяк кропить... 
По правді, аж шкода!.. За що їх катують 

часами? 
Неґречні повинні буть хлопи! 
От, вчора наприклад, — мій тато заснув 

по обіді; 
Вони ж незвичайно так лізуть на очі! 
Ввійшли, забруднили покої, кричать, як 

ведміді: 
.На Бога, дай хліба, паноче!* 
За те їх звеліли нещадно і страшно ска- 
рати... 



Як виросту я, то не хочу турботи — 
Поки не наїсться старе І мале в моїй 

хаті, — 
Не ляжу І спати я доти! 
Та як і заснути, коли бліді люди тісняться 
Покірно під двері, під вікна з журбою: 
Не дати їм хліба, — вночі дідугани прис- 
няться, 
І візьмуть у торбу з собою. 
А згірше — дізнає про вчинок Христос, що 

на небі: 
Він, бач, ділить хліб, щоб усіх годувати... 
Помолимся ж, лялько, ми щиро про хліб, 

про потреби 
І хлопів, і мами, і тата! 



Ре-длиторові. 

^ійна, війна! Часописі лукаві 

Роспалюють, розносять скрізь брехню. 
Що наш народ жадає, прагне слави. 
Що на страшну, крівавую стерню 

В отчизні все живе нести готове 
І голову, й останній шаг і труд... 
О, наймите, продажній лихослове! 
Чи ти ж питав, що дума скорбний люд? 

Чи ти вбачав оті хати подерті. 
Де з сліз людських аж вохкість полягла, 
Де голод — пан, де своєволя смерти. 
Де кублиться з віків неволя й мла? 

Чи ти знавав, як точить доля ржава 
Ще з молоду робітничу сімью? 
На що ж рабу ошарпаному слава, — 
Щоб нею ще засіяти ріллю? 

Похнюпившись, бідак одно вчуває. 
Що шле Господь нове нещастя знов, 
І тим, де хоч, байдуже смерть стрічає, 
Що точиться і дома його кров! 



363 



Українська Муза 



364 



С І Я ч п п. 

(З Некрасоаа) 



Р 



іячу правди по полю народньому! 

ОХу чи ти сієш на грунті неплодньому, 
Чи трухле зерно до тла? 
Чи легкодухий, чи славсь ти на силонці? 
Руна всі жовкнуть у тебе на нивонці, 
Доброго дасть-бі й стебла! 
Де ж ви, умілі, з душею хороброю? 
Де ж ваші сакви з пашницею доброю? 
Гайда на труд! 

Сійте живіше насіння усякеє. 
Сійте розумне: колись вам подякує 
Щиро наш люд! 



* 



Поспадали квітки, догоріли огні, 
Непрозориста ніч, як могила, сумна. 



(З Надсоиа) 

ІЗмерла муза моя! Ох, недовго вона 

Гріла світлом самотні! дні: 
Поспадали квітки, догоріли огні, 
Непрозориста ніч, як могила, сумна! 
Марно в серце слабе од гризот і нудьги 
Звуків-ліків цілющих я жду, — 
Мій пашистий вінок під пьятою ноги... 
Я без пісні журюсь і без пісні бреду. •• 
А колись — скільки мрій і таємних чудес 
Нарождалося враз у хатинці моїй: 
Пожадав — і з шатра світозорих небес 
Променистим дощем злине образів рій, 
Сріблосяйнії плеса блиснуть в далині, 
Заяскарять колонади храмин, 
І анесуться в* блакить килими чарівні 
Снігових та химерних вершин... 
А тепера я сам... пустка, темінь^дно, 
А друге — все зорить мертвяком; 
Наче чорний той крюк, полохливо в вікно 
Бьється ніч непогожа крилом. 
Мармор пишних храмин розлетівся в туман. 
Гір величних красу затопила імла. 
Серце знило од мук, заніміло од ран. 
Лиш безсила сльоза в очі журні лягла... 
Вмерла муза моя... Ох, недовго вона 
Гріла світлом самотнії дні: 



* « 



(З Некрасова) 



5 



и їду зімою, — а ніч непрозора — 
Чи чую, як хуга лютує сумна — 
Дружино бездольна, убога та хвора. 
Зненацька твій образ коханий зрина! 
На серці гадюка зівьється неначе... 
Ти змалку терпіла тяженну біду: 
Твій батько суворий мав серце ледаче: 
Оддав за нелюба тебе молоду; 
Попалась ти в лапи лихої недолі. 
Не малось і краю невольницьких днів... 
Так ти ж не зігнулась, втекла од неволі» 
І знов не на щастя Господь тебе вів! 
Чи ти памьятаєш той день, коли хворий» 
Голодний, я руки в знесиллі зложив? 
Стогнала страшна заверюха на дворі, 
По пустці холодній аж вітер ходив. 
Чи ти паиьятаєш — уже сутеніло 
І темрява лізла у нашу тюрму; 
Син плакав у тебе; даремне ти гріла 
Диханням рученьки задублі йому. 
Точилась тяжка, невимовна хвилина... 
Кричав якось хрипко недолець малий.^ 
Наплакалась добре і вмерла дитина. 
Моя безталанна! Пекучих не лий! 
Од голоду може до ранку й ми сами 
Закриємо очі і стулим уста; 
Хазяїн промовить прокляття над нами 
За збитки, й положуть нас вряд без хреста... 
Сиділи ми мовчки, окриті пітьмою, 
В очах твоїх думу страшну я вбачав: 
Ти серцем вагалась, а потім марою 
Знялась... Я, безсилий, в дрімоті куняв... 
І нишком убрання ти вийняла з скрині. 
Немов на весілля прибралась, пішла 
Кудись то... а згодом в маленькій трунині 
Убогу вечерю назад принесла. 
Без слів ми невитерпний голод заїли. 
Поставили світло на мерзлий поріг 
І сина прибрали, в труну положили... 



365 



Старицький 



866 



А хто ж нам і за що, дружино, споміг? 

Ні ти не казала про темне придбання, 

Ні я запитати одваги не мав; 

В очах твоїх тільки тремтіло ридання, 

І мозок мій яро злобою палав... 

Ой, де ти тепера? Чи з горя, з бідоти 

Втомившись, на віки спочити лягла? 

Чи може загрузла в поганім болоті 

І людям жіночу красу продала? 

Та хто ж приголубе тебе й обороне? 

Блукатимеш гірко сама коло стін... 

В моїм тільки серці блисне й захолоне 

Безсилий та марний проклін! 



Зустріч. 

ТЗ снігах несходимих, глибоких, 

Де темні бори лише мрілись, 
В тайзі на етапнім привалі 
Вони несподівано стрілись. 

Кріз млу сонце ледві шаріло, 
Бурульки яскрились на хаті .. 
Він був у залізних кайданах. 
Вона у суконнім халаті. 
Покрикиули з диву спьянілі, 
Обличча спалахнули жаром: 
І всяк постеріг би одразу, 
Що те палахтіння не даром. 

І час, і нудьга, і вьязниця 
Поклали на бранців ознаки; 
Проте у їх очах горіли 
Й тепер поривання однакі. 
Зірвалось огнистев слово. 
Сплелись переможені руки... 
Була в тім нервовім стисканні 
Безодня і щастя, і муки. 

Крю^и аж чорніли на вітах, 
Присипаних снігом, ялових, 
І карканням крили розмову 
Од пильних ворожих вартових. 
А мова лилася, кипіла. 
Як наводь по гатях весною, — 
Про злі у розлуці пригоди, 
Про скутки нерівного бою... 

Почулась команда: .в дорогу!" 



1 впала хвилина розстання: 
У неї пробилась сльозина, 
У його зірвалось зітхання... 
Од брязку заліза шумливо 
Знялося з ялин гайвороння, 
А сонце червонистим оком 
Дивилось, немов би з просоння... 



ДУПИ ПРИ №ЛЬП0ЖГ1ИХ ДВ^ГЯХ. 
(З Некрасова) 



р 



сь він, пишний заїзд! По рочистих саятах 
Зачумілий у рабській слаботі, 
Ііілий город в якійсь то турботі 
До дверей тих хапається— страх! 
Записавши наймення і звання. 
Повертаються гості назад — 
І кожнісенький так то вже рад, 
Що мовляв би, у тім — ^їх надання! 
А у будні цей ґанок вельможний найбільш 
Оточа люд убогий, мізерний, 
І пройдисвіт, і пан, на все здатний за гріш, 
І вдовиця, й каліка старезний; 
Тут по ранках туди і назад раз-у-раз 
Все з бумагами вершники скачуть; 
І^нший звідти іде і веселим гаразд, 
А другі ж, повертаючись, плачуть. 
Раз я бачив, сюди надійшли мужики. 
Бідолашні, селянськії люди; 
Помолились хресту, стали геть здалеки, 
Думні чола схиливши на груди. 
Появився швейцар... .Допустіть!" загули. 
Мов би порваним голосом з муки... 
Той оглядів гостей: не запишні були — 
Вид палений, потріскані руки. 
Свити -рямья на плечах в латках. 
По торбині на спинах зігнутих. 
Хрест на шиї та кров на ногах, 
В личаки саморобні узутих... 
(Знати довго чвалали вони 
Та й дізнали в дорозі бідоти!) 
Хтось гукнув до швейцара: .жени! 
Наш не любить тівї голоти!" 



З — 3015 



367 



Українська Муза 



368 



Засов цокнув. Пождали сіроми сумні, 
Потяглись за шагом тим злиденним... 
Так швейцар не приняв... і гослались 

вони 
Геть шляхом по під сонцем південним» 
простогнавши: .Суди його Біг!" 
Безнадійно махнули руками, 
І, аж поки я бачити зміг, 
З непокритими йшли головами... 
А палацу роскішного пан 
Ще у ліжку пестився, як хан... 
Ти, що вік свій кохаєшся в лестощах, 
Волоцюжестві, ласощах, пестощах, 
Час марнуючи в картах цілком, — 
Гей, прокиньсь! Заверни хоч із жалощі: 
У тобі — їх рятунок і радощі... 
Так щасливі ж не щедрі добром! 
Байдуже тобі кари Господнії, 
А людськії ти держиш в руках — 
І несуть оті люди бездольнії 
Нерозважену тугу в серцях. 
Що тобі оте горе пекучеє. 
Що тобі бідолашний той люд? 
При житті, що мов свято кипучев 
ДенЬ'У день — озирнутись у труд, 
Та й навіщо? Писаків оманою 
Ти народнев щастя зовеш; 
Проживеш пак без його ти з шаною, 
І при шані умреш! 
Мов проміння рожеві, вечірнії, 
В тебе згаснуть безжурнії дні 
На душистім повітрі Сіцілії, 
У садку, де роскоші знадні, 
В милуванні, як сонце яснесеньке, 
Поринаючи в море синесеньке, 
Озолочув в чпаси блакить... 
Заколисаний піснею тихою 
Любих хвиль — заснеш ти самохіть, 
Мов дитина, між ласкою, втіхою 
Дорогої твоєї сімьї. 
Що у вічі до тебе впадатиме, 
(А на смерть твою заздро чигатиме). 
Заберуть і останки твої, 
Привезуть колією залізною 
їх до нас... І ти ляжеш в землі, 
Нишком проклятий всею отчизною, 



Гучно вславлений в пишній хвалії... 
Отже, як це велику парсону 
Для людців ми. турбуєм дрібних? 
Краще зірвемо серце на їх: 
Безпечніш... та й чим-небудь до еону 
Хоч розважим себе. — Не біда. 
Коли часом той хлоп постражда: 
Він і звик, та й у небі святому 
Так судилось! — У коршмі сірому 
Обдеруть од жалю до шага, 
І застогнуть, ідучи додому... 
Ох, І земле моя дорога! 
Назови хоч одну ти країну,— 
Я такого й кутка не вбачав — 
Де б не тяжко було селянину, 
Де б твій син та сівач не стогнав? 
Стогне він по полях, по дорогах. 
Стогне він по темницях, острогах, 
Під землею в тяжких кайданах, 
Стогне він у степу коло стога, 
Стогне він коло воза тяжкого, 
Стогне він І по власних хатах, 
Навіть Божому світу не радий; 
Стогне він по усіх городах, 

По прихожих суддів і уряду... 

Глянь на Волгу! Чи чуєш ти, рветься 
Тужний стогін з тієї ріки? 

Стогін той у нас піснею зветься: 

То ідуть на гужах бурлаки! 

Волго, Волго! У повідь весною 

Ти не так потопляєш поля. 

Як тією людською сльозою 

Напилася вже наша земля! 

Де народ, там і плач... Ох, злиденний! 

Що віщує твій стогін щоденний? 

Чи прокинешся ти з кайданів. 

Чи, під гнітом тяжким бідування, 

Ти вже все, що здолав, повершив— 

Пісню склав... НІ, не пісню— ридання, 

І душею на вік започив?! 






І Двері, двері замкніть! Затушкуйте вікної 
1 Ох, і сили терпіти немає: 



369 



Старицький 



370 



Хтось кричить, проклина, хтось рида жа- 
лібно 

Й моє серце ножами проймає! 

Через СТІНИ, кріз піл отой лемент в літа, 

І страдниче лице молодиці, 

Як у очах стоїть, наді мною віта, 

Й моє серце пронизують глиці. 

Знаю, — вчора пішов у поход чоловік, 

А чи може й на вічне розстання... 

Скрут і туга тепер оселились на вік 

І не втихнуть ніколи ридання. 

Бьється в груди вона, нерозважна вдова, 

Рве волосся шовкового хвилі... 

Немовлятко кричить... її всю порива, 

Але груди сухі та безсилі! 

І об ПІЛ, і об стіл головою товче 

Безпорадна, безпомішна мати: 

Ох, якби не дитя... — серце рве боляче — 

А то б знала, як тугу сквитати. 

Ой, замкніть, зачиніть двері ці і вікно... 

Більш терпіти вже сили немає: 

Знов хтось тяжко кричить, хтось рида жа- 
лібно 

Й моє серце ножами проймав. 



виклик. 

гііч яка, Господи, місяшна, зорянаї 

Ясно, хоч голки збірай. 
Вийди, коханая, працею зморена 
Хоч на хвилиночку в гай! 
Сядемо вкупі ми тут під калиною — 
І над панами я пан! 
Глянь, моя рибонько, — хвилею срібною 
Стелеться полем туман. 
Гай чарівний, ніби промінем всипаний. 
Чи загадався, чи спить; 
Он, на стрункій та високій осичіні 
Листя жагою тремтить. 
Небо незміряне всипане зорями, — 
Що то за Божа краса! 
Перлами ясними он, під тополями, 
Грас краплиста роса. 
Ти не лякайся-бо, що свої ніженьки 



Вмочиш у срібну росу: 

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки 

Сам на руках однесу. 

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько 

Тепло, — ні вітру, ні хмар... 

Я пригорну тебе щиро до серденька, 

А воно гріє, як жар. 

Ти не лякайся, щоб злоба підслухала 

Тиху розмову твою: 

Нічка приспала всіх, еоном окутала, — 

Ані шелесне в гаю! 

Сплять вороги твої, знужені працею, — 

Нас не сполохає сміх... 

Чи ж нам, окраденим долею нашою, 

Й хвиля кохання— за гріх?! 



М И В Л. 

І ей, ти, ниво, — в тебе гону 
Од Карпату аж до Дону! 

Та широка ж, як погляну, 

Геть укрилась килимами, 
і Огорнулася лугами 
і Й простяглася до Лиману. 

— Що ж то, ниво, лихом збита, 
Потом, кровію полита, 
Ниньки сталося з тобою? 
Не красуєшся стогами, 
Не пишаєшся скиртами, 
А глушишся лободою? 

— Ой, ви, жалібники діти, 

Та не вам би й говорити. 

Як сами байдуже спали! 

Де ж були ви? Инші руки 

Завдавали рідній муки, 

Репьяхами засівали! 

— Колись добре я родила: 
Виростала з мене сила 
Ворогам на страх і горе! 
А тепер я геть дичаю 
І не бачу скруті й краю, 
Бо ніхто мене не оре. 
—Правда, ниво! За сльозами 

Не рушали ми з ралами... 



371 



Українська Муза 



372 



Гайда в поле! Гине нива! 
Додамо до праці руки: 
Хоч не ми, то діти, внуки- 
А таки діждуться жнива! 



До по Л ОДІ. 

тіа вас, завзятці-юнаки, 
Що возлюбили Україну, 

Кладу найкращії гадки. 

Мою сподіванку єдину: 

В вас молода ще грає кров, 
В думках у вас немає бруду, 
І в серці гріється любов 
До обездоленого люду. 

Ховайте ж ви її собі, 

Не розмантачуючи всує: 

Нехай ваш дух вона гартує 

В житті у чесній боротьбі. 

Не забувайте рідних хат, 
Де лихо гіршає що-дчини... 
Не можна гаяти й хвилини, 
Поки ще стогне менший брат; 

Поки живий, — мерщій несіть 

Сліпому світиво просвіти, 

І в серце, смертію сповите, 

Живу надію закропіть! 

Вшануйте, друзі, рідну річ. 
Назвіте голосно своєю, 
Та розженіте над землею 
Непереможню, темну ніч! 

Хай всяк жене, а ви любіть 



Свою знесилену родину — 
Й за неї сили до загину 
1 навіть душу положіть! 



Дочка ієфлл. 

ГІК що доля велить полягти за свій край 

В несподівану, ранню могилу. 
Ти, мій батьку святий, серце скорбне 

втримай: 
Смерть моя дасть одвагу і силу! 
В нетремтячій руці поведи мене сам 
На майдан, до катів, до сокири... 
І без жалю, без сліз похилюся я там, 
З серцем повним надії та віри, 
Що одужа народ, не знесе більш ярма, 
І росправить натружені груди. 
Що на рідній землі зникне, щезне пітьма, 
Сонце правди засяє повсюди: 
І на вільних полях, в ниву власну ратай 
Кине зерна добірного жита, 
І красуня дочка той збере урожай. 
Не даючи напастнику мита. 
Вас, діброви, гаї, у одежі рясній 
Не побачу я в щасну годину; 
Але кревний народ в своїй згадці ясній, 
Помьяне і мою домовину... 
Задави ж, батьку мій, ти сльозу на очах^ 
За отчизну прийми мою плату! 
Подивись, я сама, зацуравши той страх. 
Сміло йду, з СВІТЛИМ оком на стратуї 





Остяп Михайлович Левицький. 

1839—1903 



Родився 2 жовтня 1839 р. в Раківці Городенського повіту (в Галичині), де 
батько його був священиком. Після смерти батька (1845), иати поета з шістьома 
дітьми переїхала до свого батька Витвицького, котрий був парохом в Далешеві (Го- 
' роденського повіту). Остап спочатку вчився в нормальних (німецьких) школах в Коло- 
миї, Станіславові І в Бучачі, а потім в гимназії в Бучачі, Станіславові і Льво- 
ві (1851 — 1858). Потім він півтора року учився в техничній школі у Львові, але, 
бачучи, шо з того йому хліба не Тсти, покинув цю школу і бурлакував та приватними 
лекціями й писарською службою заробляв собі на шматок хліба. В І8в3 р. Левицький 
записався на філософичний едділ львівського університету, де слухав лекції класично! 
філології, а потім математику й физиху. Од початку січня до половини березня 1867 р. 
був у ВіїСНІ помішником редактора гумористичної часописі. Страхопуд'. Але, не пого- 
дившись з політичним напрямком цієї часописі, повернувся до Львова І почав працю- 
вати в ПОЛІТИЧНІЙ часописі «Русь*. Університет він скінчив в 1869 р. Од 1873 по 
1877 р. був суплвнтом реальної школи в Ярославі. В 1876 р. зложив іспит з мов 
йімецько! й польської. В 1878 р. поступив професором німецької й польської мови в 
реальну школу в Станіславові. Левицький писав дуже мало, але в його поезіях почу« 
васться сила поетичного слова і змагання палкого патріотизму. Найкраща його поезія, 
вперше надрукована в .Правді" (1867, І), — .Наша насія". Крім орігінальних творів, 
Левицький перекладав поезії з мови німецької (Гейне) і польсько! (Усйського), а та- 
кож переклав з польської мови дві комедії Фредра: .Досмертшина" (Ооіу^/осіе) та 
.Дами і гузари"; комедію Сарду .Французькі селяни*, комедію Лесінга .Мінна Барн- 



375 



Українська Муза 



376 



гельм"; переклав з польської мови лібрето до опери Монюшка .Галька"... Умер Ле- 
вицький в 1903 р. 



Літературні джерела: 1) О юноеськин —Історія літератури рус. II.; 2) 
Стаття Гнотк»ка— (некролог Воробкевича) в Літ.-Наук. Вісти. (1903, X). 



•і\^ 



Сповідь. 



Тіе вірю в Бога я такого, 

Що тільки в небі він сидить, 
Тьма янголів довкола його 
Лиш все в лице його глядить. 
Мій Бог усюди пробував, 
Де тільки зір ся мій опре. 
А хоч і плоті він не має. 
Мій дух його вбачає все. 
Не можу й сьойму віри йняти. 
Аби до Бога менший брат 
Инакше мусив промовляти, 
Як шляхтич пан, або магнат. 
Мій Бог однако всіх приймає. 
Чи хто убогий, чи багат, 
Аристократів він не знає: 
Мій Бог — справдешній демократ. 
Не вірю я, що в бій крівавий 
Одних на других Бог веде; 
На відворот, — мій Бог ласкавий. 
Він мир і згоду всім несе. 
Не вірю я, що Бог давніше 
Жидівський люд собі ізбрав, 
Бо де ж би він ся окреміше 
В таких нехлюях любував? 
Не вірю я, що Божа Мати 
Так полюбила поляків, 
Що аж зволила ся вінчати 
Корунов польських королів. 
Ще гріх один— і непростимий 
Тяжить на мні: не вірю в те. 
Що хтось там є непогрішимий. 
Що лиш католик в небо йде. 
Ну, вже із того мож пізнати. 
І кожний дяк вам ие повість. 



Що я нехтую всі догмати,— 
Я очевидно— атеїст. 



І П І д В Є ч І г. 

Заходить сонце; на поля і млаки 

Спускаєсь ніч. Лишь там, на тій горі. 
Там ясно ще, немає й сліду мряки, 
Що пітьмою долини вкрила всі. 
Так це неправда, сонце, що однако 
Ти шлеш для всіх проміння золоті? — 
Для тих, що вище, все ти довше сяєш, 
Вчасніше сходиш, пізно западаєш. 



МЛШЛ НАДІЛ. 

Замовкли бандури— оглухли мабуть, 

Ні співу, ні думи на селах не чуть; 
Тільки по могилах крякав ворон, 
Козачої слави давньої гомон. 

Вкраїно-земле, о рідна моя! 

Чи прийдем коли ми ще раз до коша? 
Де ділись-поділись ті давні часи, 
Славетні гетьманські, де щезли вони?.. 
Бувало, отаман як скликне на бій. 
Чубаті, мов хмари, злітались як стій. 

Вкраїно-земле, о рідна моя! 

Чи знову ж повернеться слава твоя? 
В кайданах, в неволі козача сімья. 
По дворях шляхецьких у наймах сестра, 
А син на послугу пішов злим катам. 
На глVм. та на посміх своїм ворогам. 



377 



Левицький 



378 



Вкраіно-земле. о рідна моя! 

Коли вже скінчиться неволя твоя? 
Прокиньтеся ж, діти! наспів вже той час,— 
.Заплакана мати" вже кличе всіх вас, 
Щоб стать односердне за діло святе, 
І слава та давня ще нам росцвіте. 

Вкраїно-земле, о рідна моя! 

І в згоді зійдемось ми всі до коша. 



Любов. 

Одно дівчатко гарне та любе 

Раз мене щиро питало: 
.Любов — ну, що це? Чи це лиш мрія, 
Що в ній і правдоньки мало? 
Адже я чула, що соловейко 
По своїй любці сумує, 
А його пісні гарній, тужливій 
Уся природа вторує. 
І що повійка по дубі пнеться 
І з нею любо дубові, 
І що на весну голуб сивенький 
Воркує також з любови. 
Скажи ж по правді: та ж ти, поете, 
Знавш чуття це химерне? 
Як І по чім ту любов пізнати? 
Чи мав рожі, чи терня?* 
.Любов, дівчино, це— гарна квітка. 



Що в людськім серці пишавсь. 

Та И краску годі вгадати, 

Бо вона часто мінявсь. 

Часом тихенька, неначе лілея, 

Часом, як рожа, що коле; 

ііноді скромна, як незабудька, 

Або як кукіль на полі. 

Часом то думи, дивнії чари 

Любов у душу навів; 

Часом і віщі сни тобі шепче. 

Серце надівю гріє 

Часом скріпляв силу і волю. 

Крицею душу гартує; 

Часом наводить лютеє горе. 

Мусиш терпіти — і всує 

Часом тихенька, мов чисте плесо. 

Де рибка срібна гуляв; 

Часом же, наче вихор в пустині, 

Що все довкола змітає. 

ЧаровІ цьому годі опертись, 

Бо наче янголь огненний. 

Перед очима блисне зависне. 

Голосом знадить сірени. 

Серце вколише і заполонить, 

В золоті скує кайдани, — 

І в тій неволі радощі дивні. 

Рай віднайдеш ти незнаний. 

То ж, коли буде твоє серденько 

Також до пут тих хилиться, 

Дай в ясир взятись, піддайся долі,- 

Так воно, серце, й годиться..." 





ГГИГОРІЙ ВОРОБК^ВИЧ. 
(Псевдонім Наум Шрам) 

1838-1884 



Рідний брат поета Сидора Воробкевича, вперше виступив в літературі в 1 8 в 8 
році, під псевдонімом Наума Шрама. надруковавши в .Руській Хаті* думу .Сон". Він 
писав небагато, але й з невеличкої скарбниці його поезій видно, шо в його справді 
був поетичний талант. Його поезіТ переняті смутком над безталанням, що всюди опа- 
нувало УкраТною-Русью Між епічними його творами найбільше визначається істо- 
рична дума .Берестечко". Гарні також його І инші дві думи про .Переяславський 
трактат*. Але в цих думах, як пише д. О. Огоновський, немас тої краси в образах і 
тої драматичної сили, шо проявляється в думі .Берестечко*. Свої поезіТ Григорій Во- 
робкевич друкував в. .Правді*. .Руській Хаті* і .Родимім* Листку**. Але під кінець, 
поет, аламанний безладним життям, ударив бандурою об землю... І порвались милозвуч- 
ні струни, не довівши до краю своєї мелодії, але гомін дум Наума Шрама довгий час 
лунав на зеленій Буковині... Родився Григорій Воробкевич в 1838 р. в Чернівцяв (на 
Буковині, в Австрії). Змалку він учився в народній школі, а потом перейшов в чер- 
новецьку гимназію. В 1860 р. він скінчив в Чернівцях богословські науки і одружився з 
Мартою Козубівною. Потім він висвятився на попа і жив щасливо в Горошівцях, де 
був адміністратором парохії. Та через три роки його жінка умерла і він дуже засумував, 
і той смуток не покидав його до самої смерти. В 1867 р. його настановлено було душ- 
пастирем у Львові. Тут він познайомився з трьома братами Барвінськими: Олександ- 
ром, Володимиром і Йосипом. І найшов в їх щирих приятелів, І сподівавсь, що в товаристві 
молодої громади загоїться рана в його душі. Але чутливе серце вже не могло надія- 
тись на крашу долю... 

В одній думі він співав: 

„А мні вже давно закрила 

Найкращі цвіти надії, 

Цвіти душевні, цвіти сердешні 

Ворожа, стулена могила. 
1 він усю силу свого чуття і любови звернув до Украіни-Русі. 



381 



Воробкевич Григорій 



382 



В ]870 р. він став духовником в семинарії в Чернівцях, а в 1872 р. катихиком 
в грецько-оріантальній шкояі там же, де він, крім релігії, вчив всесвітньої історії І 
геограхвії. Гарною своаю вдачею і ученістю здобув собі поважання і любов в широких 
кругах буковинців. Він був душею руської (української) громадки в Чернівцях. В 
1881 р. одержав місце пароха в Топорівцях. Там він заснував читальню. Умер Григорій 
Воробкевич в Чернівцях 24 листопада 1884 р. на руках свого брата Сидора» з котрим 
все життя прожив у братній любові. 



Літературні джерела: ОіОко9С»киГс— істор. літер. II. Крім того, про його 
в стаття в ^Буковинському календарі" на 1886 р., що улож. Попович, (видання .Рускої 
Бесіди*). 



3-дупи .Берестечко*. 

уривок. 



/І 



ежать сини україньскі 
З жажди умлівають, — 

.Води, води, милий Боже!* 

Душі догоряють... 

Зойк і вереск, крик пекельний 

в таборі козацькім, 

А там радість, месть, остеклість 

У війську шляхецькім. 

«Води, води, милий Боже!" 

В гарячці ридають, 

— .Будь проклятий, ти, гетмане!" 

Другі проклинають, — 

,Шо покинув дітей своїх!" 

— ,Не покинув, діти!" 

— .Ой, покинув, мовчіть, старі, 

Мов горобці в СІТІ**. 

— .Не покинув соколята!" 

Старші потішають, — 

— .Води, води, милий Боже!" 

Молодці ридають... 



Сой. 

Одрімалось ми на бенкеті 
В вельможних палатах, 
І приснився сон пречудний 
О народних латах. 



Що то ними вкривається 

Нарід наш рідненький 

Од Карпатів до Порогів— 

Нарід наш бідненький. 

І здавалось, що ті лати 

Ясно-пурпурові, 

А вони омиті в морі 

Гірких сліз І крові... 

І, збудившісь, я поглянув: 

Всі ще бенкетують, 

Кровью й працею народа 

Грають, гараздують. 

.Уа Ьапяие!" кричу з всеї сили 

В моїм тяжкім болю, — 

Ставлю проти сліз і крові 

Правду й святу волю. 

.Уа Ьапяие! Уа Ьапяие!" — пани кричить; 

Поблідли небоги, 

Ожидають враз зі мною 

Скінчення трівоги... 

На тім боці кров і сльози, 

На цім честь і воля, — 

Почекаймо, руські браття — 

Усміхнеться доля. 



П О І" Д У п и. 

у оспустив я мої думи 
По світу блукати, — 
А не найдуть правди й волі, 



4 — 3015 



383 



Українська Муза 



384 



Назад ся вертати. 

Пішли літа за літами — 

Всі ся повернули, 

Просять в мене притулочку, 

Мене обгорнули 

»0й пусти нас, милий батьку. 

Знов до твої хати, 

Будем Бога небесного 

Про тебе благати; 

Бо на світі дивно стало — 

Воленька щезав, 

А про думи сердешнії 

Вже ніхто не дбав, 

Бо на світі дивно стало — 

Правда зледащіла, 

А народня дума-пісня 

По вік заніміла**. 

Пустив же я моїх діток 

До бідної хати, 

Притулив їх до серденька. 

Як дитину мати, 

І тішуся знов із ними. 

Не пущу ніколи, 

Хіба діжду аж на старість 

І правди, і волі. 



/^ОЯ ДУПЛ. 

т5ийду я на гору, на Бескид високий. 

Погляну далеко на край наш широкий, 
Спімну нашу славу, славу незабуту 
І воленьку нашу, волю неокуту. 
Заспіваю смутну думу, 



Котру найду в серці мому, 

Шо мати мене навчила, 

Журбу нею прогонила. 

Рознеслися дивно мої думи, 

Мов у ЛІСІ бурні шуми, 

Одбилися од скелів високих, 

Згубились в нетрах глибоких, 

А не раз то слава наша через верх 

гуляла, 
А воленька наша через верх буяла; 
Та тому-то славу спатоньки поклали, 
А народню волю тажко окували. 
І здавться, мої думи чари розвьязали, 
Пьяну славу розбудили, волю роскували: 
Серце мов звеселіло, ясно стало уму, 
А од того що заспівав чарівничу думу. 
Снуються перед очима чарівнії мари. 
Мов у ясно-злотім світлі іграють комари, 
І здається, старий Дніпро золотом сіяє, 
А завзятих громаденька берегом гуляє. 
І здається, святий Київ столицею стався, 
Де славьянський мир ізвсюди вільно 

собірався, 
Щоб по правді Бога-Творця щиро вих- 
валяти, 
А славних дітей руських волі пошукати. 
Братерської волі, правди, що рівним щитає, 
Кожде племья, людей усіх до купи згортає 
В одно море великее свобідних народів, 
В одно поле широкеє справедливих плодів. 
Виспівав я думу, мари ся росплили, 
Розвьязати чари — не стало вже сили. 
Не дивлюся більше, очі не видають. 
Бо ім туман-сльози світа заслоняють.... 




— =:^лі;^^ 




Плвло Пллтоиорич Чубимсьиий. 

1839—1884. 



Поезії Чубинського були видані окремим збірничком під назвою «Сопілка* в 
1 8 7 1 р. у Київі (під псевдонімом— Павлусь). Поезії його гарні змістом і формою і на- 
писані сильною мовою. Він написав гімн: «Ще не вмерла Україна!*, під впливом 
сербського гімна. Було це ще за часів першої київської громади. Співали тоді „Ще не 
вмерла Україна!*, а подкеуди й тепер співають, на мотів того ж таки сербського гімна. 
Хоч крім цього мотіву до слів гімна писали музику хомпозітори, Вербицький, Сте- 
ценко і инш-. Між ичшим, в гімні „Ще не вмерла Україна!* а два рядки поета Миколи 
Андрійовича Вербицького. Та більшої слави зажив Чубинський не як поет, а яко ет- 
нограф. Він був головою етнографичної експедиції, яку в 1869 р. Руськ. Імп. Географ. 
Товариство послало студіювати Південно-Західний край Росії. Товариство збіралось 
студіювати тільки З Півд. -Західні губерні, та Чубинський поширив його план І експе- 
диція збірала матеріяли ще й у заселених українцями частинах губерній: МинськоІ, 
Гродненської. Бесарабськоі і Ссдлецькоі. За 2 роки зібрали 7 величезних томів запи- 
сів, які по багатству і вартости матеріялу вважаються одною з найвидатніших праць 
не тільки російської етнографичної литератури. (Крім сили пісень, Чубинський писав 
в передмові до І т. збірн: „Обрядових пісень я записав до 4,000*), у збірникові надру- 
ковано ще й більше половини усіх відомих ДОСІ українських казок, багато загадок 
пословиць і повіррів. Крім етнографичних матеріялів, у збірникові надруковані статті: 
Михальчука про говірки, проф. Антоновича про суди за чарівництво, проф. Кістяков- 
сьхого про волосні суди і инш. В 7 томові, крім статистичних матеріялів про не- 
українське населення Південно-Західного краю, надруковано кілька статтів, що харак- 
теризують побут українців. За цю працю Чубинський одержав Уварівську премію Ака- 
демі наук І золоті медалі од Геогр. Товариства (1873 р.) і міжнароднього конгресу 
в Парижі (1875 року). Крім того, Географичне Товариство прохало 1877 р. уряд по- 



387 



Українська Муза 



388 



рахувати Чубинському час експедиції, як час державної служби, ,во вніманів к осо- 
бенной его двятельності і неусипним трудам, ко)м русская наука обязана собранісм 
громаднаго матеріяла для ізученія бита*... Чубинській— син небагатого дідича. Він 
родився 15 січня 1839 року в містечку БаришполІ Переяславського повіту (в Полтав* 
щині). Вчився в 2-й київській гимназі!, а потім в петербурському університеті. Універ- 
ситет скінчив в 1861 році кандідатом по юридичним наукам і повернувсь на Вкраїну. 
В 1862 його вислано в Архангельську губерню. Там він перебував аж до 1869 року. 
В 1863 році поступив там на службу. Сл/жив секретарем статистичного комітету, ре- 
дактором „Губернских Відомостей*, чиновником „особих порученій* при губернаторі І 
т. и. і студіював етнографію Архангельської губерні. З доручення Географичиого і 
Вольно-Економичного товариств студіював хліборобство і торговлю по Ссверній Двині 
І Печорський край. В 1869 році його запрохано головою више згаданої експедиції в 
Південно Західний край. Повернувшись з екпседиції, Чубинський оселився у КиївІ І 
був наказним головою і секретарем київського одділу ^Руськ. Імп. Геогр. Товар." Коли 
в 1876 р. це товариство ^ тимчасово* скасовано, Чубинський переїхав у Петербург і 
поступив там у міністерство дорог. Та через хворобу покинув службу і в 1879 році по- 
вернувся на Україну зразу до себе на хутір, а потім у Київ. Чубинський умер в Київ! в 
1884 році 14-го січня. 



Літературні джерела для біографії: 1) Знциклоп. слов. Брокг. н 
Ефр. т. 38а; 2) Вольш. Знцикл., тов. рПросвіщеніе* т. 20; 3) «Бік*, т. І, (Київ, 1902). 
4) Оюновськиіі — Істор. літ. руськ. 5) ІІипин — Исторія русск. зтногр. т. III; 6) Лист М. А. 
Вербицького. Крім того див.: Кістяковсьпий — П. П. Чубинський (.К. Стар.* 1884, кн. 8.). 



ІІі/\^ 



Сой И^ВОЛЬПИКА. 

Оа день утомили і праця й нудьга, — 
Заснув я — і сниться міні. 

Що ніби й до мене доходить черга. 
Дають буцім волю міні... 

І от я на ВОЛІ, у рідній сімьї, 
ЦІлув матуся і плаче: 

— .Скоріше гадала, що буду в землі, 

Ніж тебе, мій сину, побачу!" 
До серденька горне і батько старий. 
Зрадів, голуб сизий, і каже: 

— «Тебе вже оплакали, синочку мій, 

Утіхо єдина ти наша.* 
І любо, і мило у рідній сімьі, 
Веселая рідна хатина; 



Радію ві сні я, І легко міні, 

І плачу, мов тая дитина. 
Прокинувсь... Сх лихо! Я все ще в тюрмі 

Кайдани брязчать навіснії... 
Болить мов серце, і тяжко міні, 

І сльози не лльються дрібнії... 



До ПОЄІ КдТРУСІ. 

иДе не багато літ прожив. 
А вже сивіє чорний волос; 

Ще не діждав своїх я жнив, 

А вже жовтів колос... 

Я в світі щиро працював, 
Я сіяв те, що Бог послав. 



389 



Чубинськ и й 



390 



Багато гірких сліз пролив, 
І горя я дізнав чимало; 
Людей 1 правду я любив, — 
За те мене і зневажали. 
І молоді літа свої 
Я скоротав на чужині. 
Тепер з тобою спочиваю, 
Тепер прийшла моя весна, — 
Я, мов по смерті оживаю, 
І ти, як зіронька ясна, 

Міні присвічуєш; з тобою 
я вже не знаюся з журбоюі 
Світи ж міні, поки я бачу, 
Поки до праці ще берусь: 
я марне сили не потрачу 
І жнив своїх таки діждусь, — 
Зберу, що сіяв, і веселий 
Піду на вічную оселю!... 



Ще ме впеглл у кглтл! 



|_Це не вмерла Україна і слава, і воля. 
Ще нам, браття молодці, усміхнеться 

ДОЛЯІ 

Згинуть наші вороги, як роса на сонці, 
Запануєм, браття, ми у своїй сторонці! 

Душу й тіло 

Ми положим 

За свою свободу 

І покажем, 

Що ми, браття, 

Козацького роду! 

Гей, гей, браття милі, 

Нумо братися за діло!.. 

Гей, гей, пора встати^ 

Пора волю добувати! 
Ой, Богдане, Бог дане,славний наш гетьмане, 
Нащо оддав Україну ворогам поганим?! 
Щоб вернути її честь, ляжем головами. 



Наречемся України вірними синамиї 

Душу й тіло... і т. д. 
Спогадаймо тяжкий час, лихую годину 
Й тих, що вміли умирать за нашу Вкраїну, 
Спогадаймо славну смерть лицарства* 

козацтва! 
Щоб не стратить марно нам свойого 

юнацтва! 
Душу й тіло... і т. д. 



Рдовипл долл. 

І уман, мати, туман мати, 
Туман долиною; 
Ой, зосталася тепер твоя дочка 
Та убогою вдовою. 
Ой, діти ж мої, діти маленькії 
Осталися сиротами! 
Де ж я подінусь, де ж я пригорнуся. 
Мої діточки, з вами? 
Ой, ниво ж моя, ниво багатая. 
Нікому ж тебе орати, — 
Ой, будеш, ниво, будяком колючим 
Та пирієм заростати. 
Ой, діти ж мої, діти маленькії. 
Хто ж вас буде доглядати, 
Ой, коли піде удовиця бідна 
Для вас хліба заробляти? 
Ой, візьму на плечі сакви з чорним хлібом 
На ліву рученьку дитину, 
А правою візьму дитину другую, 
А третяя й сама йтиме. 
Ой, буду жати щиро чуже жито, 
Нехай стерня ніжки коле! 
Буду зодягати, діток годувати. 
Щоб не були босі й голі. 
Буду працювати, буду заробляти. 
Нехай ллється піт крівавий; 
Буду тішитися, буду забавлятись. 
Обливаючись сльозами. 




Котило Пиколдєрич Устілморич. 



Перш! твори Устіяновича, писані українською мовою, були надруковані в «Правді* 
18 7 2р. В 1875—77 р.р. видані у Львові у 3-х томах , Письма Корнила Устіяно- 
вича* — історичні поеми (а історії Руси Київської доби) і історичні трагедії (з тої са- 
мої доби): «Ярополх", «Олег*, «Володимир І", і инш.. писані віршами. Оповідання і 
статті Устіяновича друковались в «Правді**, «Зорі", «Ділі", «Буковині* і ииш. Поезії 
свої він друкував здебільшого в »Зорі*. Крім того, Устіянович писав сатиричні фельс* 
тони і спогади з подорожів. Цікаві його спогади: «М. 6. Расвський і російський пан- 
славізм (Львів 1884 р.). Корнило Устіянович, син поета Миколи Устіяновича, родився 
в 1839 році в Галичині у Волкові, недалеко од Львова. Вчився в Відні в університеті 
і в Академії художеств малярства, яким потім заробляв на життя. В молодих літах 
Устіянович сімпатизував москвофилам, але знайомість з творами Шевченка, Марха- 
Вовчка і инших українських пісьменників і подорож до Петербурга зробили Його на- 
родовцем і українським пісьменником. Перші його літературні проби односяться до 
1867 року, та вони писані .язичівм" і з літературного погляду цілком нікчемні. 



Літературні джерела для біографії: 1) Большая Знциклоп., тов^ 
«Просвіщеніе* т. 19; 2) щВік', т. 1 (Київ, 1902); 3) Омжа^с»киіІ— істор. літер, т. 2, 



ІР^|І* 



893 



Устіянович Корнило 



394 



* 



ІД^убовим листям повита, 
Старая гусля лежала, 
В ній голосниця розбита, 
Й хвора струна в ній мовчала. 

,Гвй — кличе май легкокрилий: 
Встань, гусле! Пташка співав. "- 
Гуслі ж і світ вже не милий, 
Холод за серце стискав. 

^Гей! — кличе слава блискуча: 
Грай так, як перше нам грала сь!.." 
Даремно... струна гримуча 
В неї либонь вже порвалась. 

,Гей! — кличе помста, гукав: 
Гусле, до бою, до бою! 
Нарід твій в ярма впрягають *- 
І гусля зойкнула з болю. 

Та тільки янгол любови 
Зросив їй серце сльозою — 
Й ожили струни — здорові, 
І ллються пісні рікою. 



ІППРОРІЗАЦІЛ. 
Омельянові Партицькому 

Х.ОДИЛІГ ми разом до школи. 

Потім ми дружили з тобою, 
І кожний на иншому полі 
Трудивсь для Вкраїни розвою. 
Багато вже праці за нами, 
І наша сівба зеленів, 
1 вітер колише нивами; 
Ще хвилька — і зерно доспіє. 
Та ми того бачить не будем. 
Не будем збірати колосся! 
Пора б одпочити вже грудям. 
Вже й сніг нам порошить волосся. 
І ляжем ми, брате, в могилу, 



Й не жалко нам буде спочити. 
Лиш жаль нам Україну милу, 
Жаль ниву, як море, лишити: 
Встав якась буря, і громи 
Ревуть свої страшнії пісні... 
Хто ж вдарить в завітнії дзвони? 
Хто тучі розгонить зловістні?... 
Ні, брате, іще не лягаймо, 
Ударьмо у дзвони: «вставайте! 
Грім вдарив, занялось... вставаймо! 
Не дайте Вкраїну, не дайте!" 
А як оця буря просуне. 
Як знову заблисне погода — 
Тоді вже кладімся до труни 
Безпечні свободи народа. 






ПІинулися літа мої, 

Літа МОЛОДІЇ, 
Іде старість тихесенько. 
Морозить надії. 

Остигає кров юнацька. 
Думка умирає. 
Тільки серце ще тріпочесь- 
Любитись бажав. 

Шкода труду! Хто під зіму 
Зацвіте квітками, 
Тому дружба на весіллю — 
Мороз із снігами. 

Усе має свою пору, — 
Опізнивсь, паничу!... 
Вже дівчина- домовина 
Тебе'к собі кличе. 



В плпять Плртлмл Шлшкгеичл. 

] ємно було ще і зимно — 
Зоренька вставала; 



395 



Українська Муза 



396 



А Русь Галицька не знала, 

В сні тяжкім лежала... 

І лежала, і стогнала 

На своїй могилі, 

І хотіла піднятися, 

І не мала сили. 

Смерть холодна до живо! 

Підкрадалась тихо — 

Ще хвилина, ще малая — 

Й одоліе лихо... 

В тим над нею Божа птиця. 

Той жайвороночок, 

Вабився в гору і розводить 

Любий голосочок. 

То зависне на воздусі, 

То у низ спускавсь, 

Розганяє нічні мари, 

Зарево стрічав. 

І Русалку Дністровую 

Вабить з темній хвилі 

І до Русі промовляв. 

На старій могилі: 

, Встань, моя ненької 

День, твій близенько 

Глянь, вже до рана 

Зірка сіяє, 

Зоря румьяна. 

Світ повідає; 

Леготь тепленький 

З-за моря дує. 

Праведне сонце 

Весну веснує. 

Встань, тебе кличе 

Ранок весни: 

Встань, моя мати! 

Встань!., воскресни!" 

Встань, уже днина, 

Мати єдина! 

Ряст прозябає, 

Смієсь травиця, 

Цвітом засяє. 



Вбересь калина, 

Згодом-згодочком 

І защебече соловійочком. 

Встань, тебе кличе 

Птиця весни: 

Встань, моя мати: 

Встань, моя мати! 

Встань, воскресни!" 

Встань, леготь грів. 

Хмари навів. 

Злиже з землиці 

Пліснь сніговую, 

з неба водиці 

Нам подарув. 

Встань! уже хмарно, 

Молня свіркае, 

І за хвилину 

Буря заграв. 

Встань, я тя кличу 

Громом весни: 

Встань, моя мати, 

Встань, моя мати, 

Встань, моя мати. 

Встань!., воскресни!" 

Заспівав загомоніло 

В галицькій землиці, 

І озвались, розспівались 

Райськії ВСІ птиці 

Розспівались до схід сонця» 

Русь святу будили 

Встало ясне, дунув леготь, 
І бона ожила. 
Ожила Русь і буде жити. 
Хоть ярь холодна, як зіма, 
Хоть щастя-долі їй нема, — 
Ожила Русь 1 буде жити. 
Вона у кожних грудях є. 
Вона у кожнім серці бье! 
З уст милійонів промовляв, 
З науки трону нам сіяв... 




Петго ЙВЛИОРИЧ ІІИЩИИСЬКИЙ 
(Псевдонім Петро Байда). 

1832—1896. 



Нищинський ВІДОМИЙ в українській літературі своїми перекладами „ОдисеТ* та 
«Іліади* (12 перших пісень) і СофокповоТ .Антігони* (Одеса, 1883 р.). Крім цих ве- 
ликих творів, він перекладав з чужих мов і сам писав поезії, багато яких ще й досі 
не друковано. Нишинський добре знав грецьку мову і переклав на неї ^Слово о полку 
Ігоревім*. Крім того, написав грецькою мовою граматику і инш. Писав він і по ро- 
сійські: «Про значіння України для славьянства* і инш. Мова в писаннях Нищинського 
дуже гарна, щиро народня, переклади визначаються глибоким розумінням духа орігі- 
налу і вірною передачею його. Нищинський був не тільки пісьменником — він був ще й 
гарним композитором. З його музичних творів найкращі: «Закувала та сива зузуля 
(Льв. 1886 р.)**, «Вечерниці" (Київ, 1886), репродукції народніх дум: про козака Соф- 
рона І про Байду. Він написав музику на свою поезію «Порада* (альм. „Нива", 1885 р.) 
і багато инш. Родився Нищинський в 1832 році в селі Неменці Липовецького повіту 
(в Київщині), де його батько був дякЬм. Вчився в київській духовній семинарії. Скін- 
чивши вчення, був дяком православної церкви в Афинах. В Афинах же вчився в універ- 
ситеті і скінчив його магистрантом (в 1856 р.). Повернувшись в Росію, Нищинський з 
1857 року був учителем грецької мови в петербурській та одеській семинарії, а потім 
з 1865 р. був учителем в гимназіях: в Бердянському, АнаньІвІ й Одесі. Умер Нищин- 
ський в містечку Воротилівці, на Поділлю, 4 березня, в 1896 році. 



Літературні джерела для біографії: 1) Знцикл. слов. Брокг. и 
Ефр., т. 21; 2) Больш. Знцикл., тов. ,Просв*щеніе«, т. 14; 3) ,Вік«, т. 1. (Київ, 1902). 
Крім того, про Нищинського див.: 1) «Кіевск. Стар." — Некролог (1896, хн. IV); 2) По 



399 



Українська Муза 



400 



морю и суші" за 1896 р. № 11 (докладна біографія і портрет поета); 3) «По морю я 
суші^-^О Нищ., как позті и музьїкангк (1896, 14 12); 4) Згімп^ський^-^ро переклад 
«ОдисеІ* (.Писання", т. II.); 5) Кокорудз-^про переклад і^ОдисеТ* («Зоря*, 1893, X). 



З І Л І Д Д И. 

І ільки лиш сонце спочило І темрява 

впала на землю, 
Зараз посланці уклалися спати на кормі 

човенній. 
А лиш рожевая рання зоря вже на світ 

занялася, 
То поплили собі ген до широкого стану 

ахейців, 
їй таки з місця міткий Апполон послав 

вітер попутний; 
От вони вправили щоглу, і білі вітрила 

напнули, — 
Вітер повіяв, середнє вітрило надулось і 

хвиля 
Яовгогребняста здовж корми човенної буч- 
но заграла, 
А човен біг, раз-ураз пробиваючи в хви- 
лях дорогу. 
Тільки лише допливли до широкого стану 

ахейців, 
Перше-найперш чорнобокого човна стягну- 
ли на берег 
Та й на піску утвердили, ломаками попід- 
пирали; 
Потім розвіялись геть і сами по наме- 
тах та човнах... 



(З Антігони) 

Ьість на світі пребагато усякого дива, 
Та дивнішого немав, як душа ми- 
слива: 
Ревуть звірі, шумлять води, буйний ві- 
тер дув. 



А над ними, над усіми чоловік царствує. 

Коли звір де йому вадить — капкан на- 
ставляв, 

А по морю то й зімою, як літом шмигав. 

Як же часом розреветься не в пору буй* 

ненький, 

Він на тев не вважав собі, веселенький: 

Вітер гне, ламав верби, а йому й бай* 

дуже,— 

Сидить собі та співав: „Ой не шуми, 

луже*. 

І сирую матір землю що-рік розривав 

Або плугом, або ралом,— все жнитво 

збірав. 



(З Антігони) 

тіе можна нам віку людського, як 

всть він — 
Щасливий, чи може з бідою спізнався, — 
Ні дуже хвалити, ні ганити дуже: 
Фортуна, бач, зрадниця— всяку людину 
То вверх раз підійме, то знов підламав; 
Що ж послі складеться і як воно буде, 
Того одгадати ніхто не зумів... 



Пісня дгугл Одиссі. 



(Уривок) 

І ільки лиш рання рожева зоря заня- 
лася, 
З ліжка піднявсь Телемах, любий син 

Одисеїв; 



401 



Нищинський 



402 



Плаття вдягнувши і гострую шаблю до 

боку вчепивши, 
Та підвязавши під ноги сандал! вельми 

дорогії, 
Вийшов з будинку високого» станом на 

бога похожий. 
Зараз гоньцям голосним повелів по Ітаці 

гукати, 
Щоб кучеряві ахейці усі на майдан по« 

спішали. 
Чуло гукали гіньці і швиденько ахейці 

збірались. 
От як зійшлась на майдані уся городян- 

ська громада, 
Рушив туди й Телемах, взявши мідного 

списа у руки,. 
Та не один, а побігли за ним і прудкії 

собаки. 
Дивною дуже красою його наділила Афина. 
Вельми тут всі здивувались, уздрівши його, 

громадяни. 
Сів на царському стільці, підступили до 

його старшини, 
Рі першим почав говорити до їх лицарь 

славний Єгиптій, 
Був, бачте, й розумом він, і літами між 

ними найлучший. 
Старший синок його теж з Одисеем дав- 
но вже під Трою, 
Кіньми багату, поїхав на човнах нових 

та просторих, 
Антифом звавсь; загубив його дикий Цик- 
лоп у печері, 
З бідного там сіромахи останню вечерю 

собі зготували. 
Ще зоставалося тров синів у старого, й 

один з їх 
Теж з женихами гуляв, Еврином, а т| 

другі обоє 
Завш пильнували роботи отцевій; а все ж 

пак Египтій 
Плакав вбивався за сином погибшим і от 

що промовив: 
— .Речі моєї послухайте ви, ітакій- 
ська громадо! 



я Вже кілька років ніякої ради у нас на 

майдані не було, 
З самої тої години, як царь Одисей Із 

Ітаки поїхав. 
.Хто ж оцю радусьогоднї збірае? Кому і 

яка нужда припала? 
.Чи з молодих хто, чи може старіш! це 

діло счиняють? 
.Може почув новину хто, — що війско до 

нас підступав 
І це прочувши, найперше од всіх нам по- 
відати хоче? 
„Чи про громадськев пильне нам діло 

яке росказати? 
„Чесний то ссть чоловік і нехай йому Зевс 

помагає 
^Добрев діло, що городу зичить, щасли- 
во скінчити*. 
Так він сказав і по серцю прийшлась 
Телемаху похвала: 
Довше усидіть не зміг, бо замислив і сам 

говорити; 
Став він посеред громади, і Писинор, гі« 
нець вельми мудрий, 
Берло подав йому в руки, як водиться 

завше на радах, 
Й Телемах так почав говорити найперш 

до старого: 
— „Старче! відсіль недалеко, як сам 
незабаром побачиш, 
.Той, хто зібрав оцю раду: мене -то на- 
пасті постигли. 
.Звістки ж, щоб вражеське військо до нас 

підступало, не чув я, 
.1 городянам про це я нічого не маю 

сказати, 
.Та і про діло громадське нічого сказать 

теж не маю: 
.Єсть то моя свійська нужда і горе до- 

мівське двояке. 
.Першеє горе — отця я позбувсь, що ца- 
рем був над вами 
.Тут на Ітаці, а був він до кожного щи> 

ро прихильний! 
.Другеє ж горе ще гірше: воно незаба- 
ром весь дім мій 



408 



Українська Муза 



404 



^Знищить і майно мов рознесе, як поло- 
ву по вітру. 
.Неньку мою женихи проти волі в за- 

мужство волають: 
„Все б то хазяйські сини що найлуччого 

роду в Ітаці. 
^Боязко їм до Ікарія вдатися, матері 

батька, 
«Щоб сам старий, наділивши дочку свою 

щедро посагом, . 



„Й ви от за кривду отця на міні одім- 

щати затхїли 
„Та й підуськавте цих грабувати мій дім? 

За для мене 
«Лучче б було, якби нищили ви мої 

скарби і майно; 
.Бо якби ви от мене зграбували, була б 

ще надія, 
.Що коли небудь таки одібрать своє 
добре прийдеться: 



.Видав в замужство тому, хто по серцю = „Я раз-у-раз похожав би із улиці в ули 



миліший прийдеться. 
.Отже пак — ні, що день божий вони у 

мій дім учащають, 
„Ріжуть биків та ягнят, та годованих кіз, 

бенкетують 
.Й смачнее чорне вино, не жалкуючи, 

знай, попивають. 
„Сила добра пропада, бо немає в господі 

такого, 
.Як Одисей, щоб од дому отую біду 

одвернути. 
.Сам по собі я не можу це діло спору- 
дить, та й потім 
.Гірко прийшлось би міні, не гаразд, 

бачте, я й нема сили. 
.Певне я сам, коли б духу міні, міг би 

впоратись з лихом; 
.Сил не став вже, щоб дальш терпіти: 

пропав ні за віщо 
„Дім мій увесь. Схаменіться ж сами; пов- 

стидайтесь сусідів, 
.Божої кари побійтесь, щоб боги, зди- 
вовані вашим 
.Ділом непутнім, на вас не звернули 

правдивого гніву. 
„Я от молюся і Зевсу Олимпському та і 

Фемиді, 
„Що на майданах на раду старшин і гро- 
маду збірае. 
.Ей! схаменіться, поштенні! покиньте мене, 

нехай сам я 
.Гіркеє горе терплю. Чи ж де-кого з вас, 

міднобронні, 
„Славні ахейці, чим небудь отець Оди- 
сей приобідив, 



цю й словом 
„Правив би з вас свого скарбу, аж доки 

б всього не оддали. 
„Це ж от ви з серця мого і останню 
прогнали надію. *" 



Пісня пьятл Одис^і. 

(Уривок) 

у ано од ліжка * Тифона хорошого 
в небі зірниця 
Вийшла, щоб світло принести богам 
невмерущим і смертним, 
Боги ж сиділи на раді в світлиці Зевеса, 

которий 
Громом орудув в небі і всть між богами 

найстарший, 
їм викладала Афина всі біди тяжкі Одисея: 
Дуже вона побивалась об тім, що за- 
мешкавсь у Нимфи. 
„Батьку Зевесе і прочії боги бла- 
женні, безсмертні! 
„Ні. вже ніяк не прихсдиться, бачу, щоб 

царь берловладця — 
„Був за- для кожного щирим, ласкавим, 

прихильним; повинен 
.Милость він з серця прогнати та капости 

людям чинити, 
.Бачите, як Одисея святого вже люди 

забули, 
.Свого царя, що для всіх був отцем та- 
ким щирим, ласкавим. 



405 



Нищинський 



406 



„Він от сидить десь на острові й тер- 
пить великеє горе 
.в гарних печерах Каліпси: вона його 

вдержує в себе 
.Силою; бідний не може ніяк у свій край 

повернуться: 
„В його ні човнів немає, ні весел, нема 

й товариства, 
.Котре б його повезло по безкрайому морю 

додому, 
„ие-ж знов замислили стратить і сина 

його Телемаха, 
.Як буде їхать назад, а поїхав він в Пи- 

лос пісчаний, 
„Звідтіль у Лакедемон — про отця там 
що-небудь прочути", 
їй одвічаючи, хмари збіраючий Зевс 
так промовив: 
„Дочко моя! яке слово тобі пролетіло 

кріз зуби? 
„А не сама ж ти хіба той рішинець вчи- 
нила, у думці зробила, 
«ІДо Одисей таки вернеться І одімстить 

загордящим? 
.Та от пильнуй тепер за Телемахом в 

дорозі, — як можеш, — 
.Щоб жив-здоров повернувся у рідную 

милую землю, 
„А женихи, що засіли на човні, щоб в 
дурнях зостались". 
Потім почав говорить до Ермія, ко- 
ханого сина: 
„Сину Єрміє! ти завш був посланцем: 

біжи ж но скоренько, 
„Нимфі вьяви кучерявій про нашу незмін- 
ную волю, 
„Щоб Одисей неборака, не гаючись, 
плив до господи, — 
.Тільки без всяких поїде він проводів 
божих і людських; 
„На плавниках із бервен він натерпиться 

горя немало: 
„Аж на дванадцятий день в хлібородну 

Схерію прибуде, 
„В землю Феаків, которі всі рід свій ве- 
дуть од безсмертних; І 



„Ці його приймуть і наче од бога якого 

споважуть: 
.Випроводять його в милую рідную землю 

на човні 
.1 надають йому золота, міді й одежі ба- 
гато; 
.Певне, ніколи добра стільки він не при- 
віз би з під Трої, 
„Якби безпешне з здобичею всею до- 
дому достався. 
„Ну, а тепер, бач, судилось йому і другів 

привітати, 
.1 у палати високі, і в рідную землю 

вернутись. 



Д И Т і Г О И Л. 
(Софокла) 

Креон (Антігоні). 

^^ ти міні коротко й просто скажи: ти 

не знала. 
Що я дав наказ, щоб Полініка не хоро- 
нити? 
А н т і г о н а. 
Ба, знала; та й як же не знати? То ж 
всім було звісно... 
Креон. 
Ти знала і, знавши, посміла закона зла* 

мати?! 
А н т І г о н а. 
Закон той послав не Зевес міні з неба 

ясного 
І не попідземних богів сопрестольниця 

Правда; 
Ви, смертні, сами його скомпонували для 

себе. 
Я думала так, що накази твої не на- 
стільки 
Могутні, щоб ними ти міг обминати закони 
Неписані, божі, твердії, сам будучи 

смертним. 
Вони не сьогодні й не вчора на світі 

явились: 
Од віку живуть і ніхто того знати не 

зможе, 



407 



Українська Муза 



408 



З якої пори їх початок на світі ведеться. 
З-за їх то, — подумай-но сам, — не по- 
винна б була я 
Одвіт тяжкий дати на тім світі перед 

богами, 
З-за того, що людські закони зламати 

боялась! 
Що мушу я вмерти, — я знала; та знала, 

що вмерти 
Я мушу й без твого закону: инак бо й 

не ножна. 
А що трохи раньше приходиться з сві- 
том розстатись, 
То знай, що для мене і тут превеликий 

прибуток: 
Хто вік свій увесь, як от я безталанна, 

пронудив 
І радощів навіть в ві сні не зазнав, кого горе 
Лихев та злая недоля забили, заїли, 
Для того смерть ранняя благо й добро 

превелике. 
Тепер не дивуйсь, що мене не смутить 

ані крихти 
Моя злая доля, що ти вготував за- для мене. 
Сто раз міні гірше було б, як би братік 

мій рідний 
Зоставсь не похований чесно; тоді б міні 

горе. 
Тоді б міні мука була, а тепер я й бай- 
дуже! 
Я знаю, безумною певне тобі я здаются; 
Та вже ж вибачай: я дурна перед дурня- 
ми тільки! 
Хор. 
Гординя отця і в дочці проявилась та ж 

сама: 
Не вмів вона і в недолі тяжкій покорятись. 

Креон (до Антігони). 
То знай: найтвердішії серцем найперше 

й валяться. 
Ти бачила, певне, й сама: найміцніше 

залізо, 
В огні загартоване, хруськав враз на 

шматочки, 
Коня ж норовистого й дрібна уздечка 

смиряє. 



Ніяк не приходиться, бач, завдавати 

гордині 
Тому, чія шия заперта в ярмі других 

старших. 
(До хору). 
А ця,— ви вважайте-но,— й перше глуми- 
тися сміла, 
Закгн той ламала, що видано всім; та й 

тепер от. 
Вчинивши безбожнее діло, І знову глу- 
миться. 
Нова ця зневага ще гірша од першої 

буде. 
Коли все минеться для неї дарма, то, 

напевне. 
Вона чоловіком вже буде,— я ж бабою 

стану... 
Та ні! Хоч була б міні рідною навіть 

сестрою, 
Хоч навіть була б і Зевесу найближча 

родина. 
То вже ні вона, ні сестра ії жити не 

мають... 
А н т і г о и а. 
Візьми та й убий мене! Більше чого ж 

тобі треба? 
Креон. 
Опріч тобі смерти, нічого я більш не 

бажаю. 
А н т і г о н а. 
Чого ж довго гаєшся ти? Як міні тепер 

мало 
Утіхи в речах твоїх, так і в моїх не по- 
чуєш 
Покірного, щирого, любого слова для себе. 
А чим би я більшої слави могла роздо- 
бути, 
Як не святим ділом— що братіка я похо- 
вала? 
Напевне усі городяни сказали б, що люба 
Ім справа моя, якби страх язика не 

скував... 
Та так вже ведеться: тіран благоден- 
ствує завжди 
І вільно йому говорить і робить, як сам 

схоче. 




Івли ?1иоі5лс-рич Фгдпко. 

Род. 1856 р. 



На літературну ниву виступив в 1 8 7 4 році, надрукувавши в журналі яДруг** свої 
вірші. В 1876 роц! видано перший збірник його творів— ^Письма І. Ф." Та в 1875—76 р.р. 
молодіж, що гуртувалось коло консервативного, москвофильського „Друга", почала, 
під впливом листів Драгоианова, знайомитись з російською літературою „доби великих 
реформ** і загалом з російською літературою. Ця література прищепила молоаіжі де- 
мократичні й національні ідеї, і розбудила сімпатію до свого народу. Молоді москво- 
фили. між ними й Франко, поробились щирими народовцями і почали писать укра- 
їнською мовою. За свою, майже 35-літню літературну діяльність Франко написав силу 
поезій, белетристичних творів, наукових праць: по історії літератури, критиці, фольк- 
льору й історії. Твори свої друковав він в „Громадському Другові* (1878 р.), „Дзвонові** 
(1878 р.). „Молотові" (1878 р.). «Світові" (ІЗ-^Я р.), „Народові" (1890—1895 р.), 
„Житті і Слові- (1890—1897 р.), „Літ -Наук. Вістн." (з 1898 р.), яких був редактором 
в „Записках Наукового тов. ім. Шевченка" і видавав окремими виданнями. В 1883 році 
видано у Львові історичн. повість „Захар Беркут" (з часів татарського нашествія 
XIII в.): в 1884 році— повість „Воа сопзігісіог"; в 1890 р. збірник оповіданнів— „В поті 
чола", в 1903 р. — збірник оповіданнів під назвою .Малий Мирок і инші оповідання*. 
Видавницство щВік" видало і в Россії вибір з його творів. Поезії Франка видано кіль- 
кома збірниками: .3 вершин і низин" (1887 р.). „Зівьяле листя" (1893 р.), „Мій ізма- 
рагд- (1898 р), „Із днів журби» (1900 р.), „Зетрег Ііго- (1906 р.). В 1895 році Франко 
видав монографію .Іван Вишенський і його твори". Багато творів Франка перекладено 
на німецьку, польську, чеську і російську мови. Франко написав чимало оповіданнів 
для дітей: „Лис Микита", „Дон-Кихот", „Абу-Касимови капці", .Коли ще звіри гово- 
рили" і инш.; перекладав на українську мову твори: Гейне, Гете. Шіллера, Фрейліг- 
рата, Гюго, Байрона, Ш^ллі, Гуда, Тенісона, Твена, Геккеля, Гекслі, Софокла, Го- 
голя, Достоввського, Некрасова, Щедрина. Чернишевського, Помяловського і инш. На 



.411 Українська Муза. 412 

писав чимало популярних наукових І публицістичних брошюр: по історії, історії 
літератури І т. и. За весь час літературної діяльности Франко зробив стільки, що 
з неповного списку самих тільки назвиск його творів (,,Спис творів 1. Ф. за 
перше 25-ліття його літер, діяльности, 1874—1808'), шо видав М. Павлик (1898 р. 
у Львові), вийшла чимала книжка... Де які його поезії силою чуття рівняються з 
поезіями Шевченка („Каменярі", .Н» суді", оповідання про скасування панщини в 
поемі „Панські жарти"). Родився ' Франко в 1856 році в селі Нагуввичах, Дрогобиць- 
кого повіту, в Галичині. Батько його, колишній кріпак, коваль, умер, коли хлопець 
ще вчився у „нормальній" базиліянській школі в Дрогобичі. Мати вийшла заміж вдруге, 
та незабаром теж умерла. Проте в молодих літах життя поета було добре і він малюв 
його (в своїх автобіографичних оповіданнях: «Малий Мирон", і инш) рожевими барва- 
ми. Скінчивши „нормальну" школу, Франко поступив у гимназію, а в 1875 році у 
львівський університет. В університеті він пристав до гурту москвофилів, та потім, як 
згадано вище, зробивсь щирим українцем. Весь той гурток, до якого він належав, арештова- 
но в 1877 р. і Франко більш 9 місяців просидів у тюрмі. Франко, разом з Павликом почав ре- 
дактувати журнал „Громадський друг". Та журнал раз-у-раз конфісковано так само, як і 
альманахи „Дзвін* і „Молот*, видані на заміну скасованого журнала Тоді Франко ви- 
давав, під загальною назвою „Дрібна Бібліотека", орігінальні твори І переклади: Бай- 
рона, Гейне, Гекслі, Е. де-Лавале, Писарева і инш. Для заробітку працював в пояь- 
•ській часописі „Ту(І7ЛеА Роїзкі". В 1880 році нужда примусила Франка переїхати на 
село до товариша. Там його без жадної причини арештовали й З місяці продержали в 
тюрмі, ганяли етапом, так що йому аж нігті на ногах позлазили од жари й ходні, І 
нарешті випустили, цілком хворого. Він мало не вмер з голоду. В осени він знову 
поступив в львівський університет, та знову мусив його покинути, бо не мав з чого 
жити, й переїхав на село до вітчима На селі він помагав родичам в хазяйстві, та лі- 
тератури не кидав: він скинчив тут перекладати .Фауста" і написав „Захара Беркута*. 
Тільки в 1893 році йому вдалось поступити знову в університет, зразу у Львові, а 
потім у Відні, де він і скінчив курс в 1894 році. Влітку 1889 року його втрете ареш- 
товано й не знать за шо місяців півтора продержано в тюрмі. В 1897 році він скін- 
чив свою докторську дисертацію і після блискучої вступної лекції, на тему „Наймичка* 
Шевченка, професорська колегія вибрала його доцентом на кафедру української літера- 
тури. Та намістник Галичини, гр. Бадені не затвердив його, бо „він тричі сидів у тюр- 
мі*. Ця пригода тяжко пригнітила Франка. З 1898 року „Наукове тов. і М. Шевч." 
запросило його редактором .Л. Н. Вістн.* і співробітником товариства. В 1899 році 
урочисто одсвятковано 25-и літній юбилей його літературної діяльности. Українські 
лісьменнихи присвятили Франкові збірник цПривіт". В 1909 році Україна мав святку- 
вати його- 35 літній юбілей. Тяжкі моральні й матерьяльні обставини довели Франка 
до тяжкої нервової хвороби і він тепер у лікарні. 



Літературні джерела для біографії: 1) Знцихл. слов. Брокг. и 
Ефр. т. ЗО; 2) Больш. Знцикл., тов. .Просв^щеніе", т. 19; 3) „Кіевская Искра* 
<1908, № 20): 4) »Віх", т. І. (1902, Київ); 5) //а^-шк— ,,Спис тварге І. Ф. за перше 
25-ліття його літературної діяльности, 1874—1898 р.* (Льв. 1898); 0) Оюновеький — 
„Іст. літ*, т. III. Крім того, про Франка див.: І) Франко — автобіографія в передмові до 
збірника .В поті чола*; Сумцое^щСоьренси. малорусск. зтнограф", т. 2; 3) Єфремое — 



413 



Ф р 



н 



414 



П^вец борьбьі и коитрастов (,К. Ст.", 1902 р. XI — XII кн.); 4) Лі>«іоланм— Перед- 
мова до „В поті чола' (Льв. 1890); 5) Маковсй — Юбилей 25 літн. літ. діяльн. І. Ф. 
(Л. Н. Вістн. 1808 р. кн. XI); в) Д<;іем— Іван Франко («Новое Слово', 1897 р. кн. III); 
7) Славінський — Переди, до рос. перекл. „В поті чола* (С.-П.-В. 1901); 8) Крим* 
ський — їв. Франко (Льв. 1900 р.) і ияш. 



И Л П С И Я Г І. 

Я. бачив дивний сон: немов перед! мною 

Безмірна та пуста, І дика площина, 
І я, прикований ланцем залізним, стою 
Під височенною гранітною скалою, 
А далі тисячі таких самих, як я. 
У кожного чоло життя і жаль порили, 
І в оці кожного горить любові жар, 
1 руки в кожного ланці, мов гадь, обвили. 
А плечі кожного додолу ся схилили. 
Бо давить всіх один- страшний якийсь 

тягар. 
У кожного в руках тяжкий залізний молот, 
І голос сильний нам з гори, мов грім, гре- 

мить: 
.Лупайте цю скалу! Нехай ні жар, ні 

холод 
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, 

й голод. 
Бо вам призначено скалу оцю розбить*. 
1 всі ми, як один, зняли угору руки, 
І тисяч молотів о камінь загуло, 
І в тисячні боки росприскалися штуки 
Та відривки скали; ми з силою роспуски, 
Раз-пораз гримали о камьяне чоло. • 
Мов водопаду рев, мов битви гук крі- 

вавий, 
Так наші молоти греміли раз-у-раз; 
І пьядь за пьядею ми місця здобували; 
Хоч не одного там калічили ті скали, 
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас. 
І кожний з нас те знав, що слави нам 

не буде. 
Ні памьяти в людей за цей крівавий труд, 



ІДо аж тоді підуть по цій дорозі люди. 
Як ми пробьем іТ та вирівняєм всюди. 
Як наші кості тут під нею зогниють. 
Та слави людсько! ми зовсім не бажали. 
Бо не герої ми і не багатирі. 
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли 
На себе пута. Ми рабами волі стали: 
На шляху поступу ми лиш каменярі. 
І всі ми вірили, що своїми руками 
Розібьвмо скалу, роздробимо граніт; 
Що кровью власною і власними кістками 
Твердий змуруємо гостинець, і за нами 
Прийде нове життя, добро нове у світ. 
І знали ми, що там далеко десь у світі. 
Який ми кинули для праці, поту й пут, 
За нами сльози ллють мами, жінки і діти, 
Що другй й недруги гнівнії та сердиті 
1 нас, і намір наш, і діло те клянуть. 
Ми знали це, і в нас не раз душа боліла, 
І серце рвалося, і груди жаль стискав; 
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, 
Ані прокляття нас не одтягли од діла, 
І молота ніхто із рук не випускав. 
Оттак ми всі йдемо в одну громаду скуті 
Святою думкою, а молоти в руках. 
Нехай прокляті ми і світом позабуті! — 
Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, 
І щастя всіх прийде по наших аж кістках. 



ІІА пці впвиломсьтй. 



На реках вавилонскнх 
тамо седохом. . 



[а ріці вавилонській — і я там сидів, 
На розбитий орган у роспуці глядів. 



415 



Українська Муза 



416 



Наді мною ругавсь вавилонців собор: 
„Заспівай нам що будь! Про Сіон, про 

Таборі- 
Про Сіон? Про Табор? їм вже чести нема: 
На Таборі — пустель! На Сіоні — тюрма! 
Лиш одну хіба пісню я вмію стару: 
Я рабом уродивсь та рабом і умру. 
Я на світ народився під свист батогів 
Із невольника батька, в землі ворогів. 
Я хилитись привик од дитинячих літ, 
І всміхаться до тих, що катують мій рід. 
Мій учитель був пес, що на лапки став 
І що лиже ту руку, яка його бье. 
І хоч зріс я, мов кедр, що вінчав Ливан, 
Та душа в мні похила, повзка, мов бурьян. 
І хоч часом, мов грім, гримне слово мов, 
То це бляшаний грім, що нікого не вбьв. 
І хоч в душу вірвесь часом волі приваб. 
Але кров моя — раб! Але мозок мій — раб! 
Хоч я пут не носив на руках, на ногах, 
Але в нервах ношу все невільницький 

страх. 
Хоч я вільним зовусь, а як раб спину гну, 
І свобідно в лице нікому я не зирну. 
Перед блазнем усяким корюся, брешу, 
Вільне слово в душі, наче свічку,* гашу. 
Хоч тружусь день і ніч, не доїм, не 

досплю, 
А все чується, це я на панськім роблю. 
І хоч труд свій люблю, а все чувсь гачок: 
Ти прикутий до його, мов раб до тачок. 
Хоч добра доробивсь, та воно лишь тя- 
жить. 
Мов чуже для когось мушу я сторожить, 
з ким в життю не зійдусь, все підляжу 

йому; 
Сяк чи так вибірай — все найтяжче візьму. 
І хоч часом в душі піднімається бунт, 
Щоб із пут отрястись, стати твердо на 

грунт,— 
Ах, то й це не той гнів, що шаблюку 

стиска, 
ІДе лиш злоба низька і сердитість рабська!.. 
Вавилонські жінки, одвернувшись ідіть, 
І на мене здивовано так не глядіть! 
Щоб не впало прокляття мов на ваш плід, 



Не прийшлось би раба привести нам на 

світ. 
Вавилонські дівчата, минайте мене, 
Хай мій вид співчуттям серце вам не 

торкне, 
Щоби вам не судилась найтяжча судьба. 
Найстрашніша клятьба — полюбити рабаї" 



Цсхпистсг Купєрьям. 



]с/блягали ляхи місто 
Десь в часі Руїни, 
Штурмували брами й мури, 
Підкладали мини. 
Боронилося козацтво, 
Й міщани не спали, 
День і ніч гриміли з мурів 
Пушки й самопали. 
Але Куперьян цехмистер 
Був за всіх завзятий, — 
Цеховому товариству 
Нишком став казати: 
.Годі, братця, нам на мурах, 
Як сичі, сидіти, 
Покажім, що й ми, міщанство. 
Не Страшкови діти! 
Вдарьмо ніччу на їх табор 
З крутого байраку! 
Згиньмо, або тих ляшеньків 
Зотрім на табаку!" 
Як згадали, так зробили, — 
Щастила ім доля, 
І розбили вражу силу, 
Як пух, серед поля. 
Радість! Слава! Крик і гоміні 
Збігаються в місті 
Шевці, кравці, всякі справці, — 
Не сто і не двісті. 
І вітають Куперьяна 
З його вояками, 
Як героя, — всю дорогу 
Всипали квітками. 
А на площі чорна рада. 



417 



Ф р 



н к 



418 



Взяли всі гадати, 

Яку б тому Куперьяну 

Нагороду дати? 

Одні кажуть: «Чим він досі 

Був у нас? Цехмистром! 

Тепер його за заслугу 

Виберім бурмистром!' 

Другі кажуть: „Що, бурмистром? 

Ми на це не згожі! 

Хай він буде комендантом 

В огневій сторожі." 

Треті кажуть: «Ні, панове, 

Иншу раду маймо: л 

Куперьяну від нумеру 

По дукату даймо!" 

^Ні, ні, ні, — реве громада 

Одностайним хором, — 

,:3а геройство гроші брати? 

Ну, це був би сором!" 

Знов незгода, знов гармидер, 

Сяк і так міркують; 

Що хто скаже, кличуть: «Славної* 

А инші кепкують. 

Аж ось вискочив на лаву 

Пузатий бурмистер 

Та й закликав: «Хай живе нам 

Куперьян цехмистер! 

Дав нам Бог такого мужа 

Ворогів розбити. 

Та не дав нам знать, яку б то 

Честь йому зробити. 

Гроші дати — сором брати, 

Та й ми ж бідні люди; 

На уряд його поставить — 

Иншим заздро буде. 

Поки він живий між нами, 

То все нам завада, — 

То ж, панове цехмистрове, 

Ось моя вам рада: 

Зараз тут його убиймо, 

На паль посадімо. 

По смерти ж його оплачмо 

І святим зробімо. 

І насиплемо над тілом 

Могилу високу, 

Будем поминки справляти 



Два рази що року". 

„Славно! Славно! От так рада!* 

Всі враз загукали, 

А цехмистра Куперяьна 

Навіть не питали. 



Г І П И. 



ІЗічний революціонер— 

Дух, що тіло рве до бою, 
Рве за поступ, щастя й волю,- 
Він живе, він ще не вмер. 
Ні пекельнії тортури. 
Ні тюремні чорні мури, 
Ані війська муштровані, 
Ні гармати лаштовані. 
Ні шпіонське ремесло 
В гроб його ще не звело. 
Він не вмер, він ще живеї 
Хоч од тисяч літ родився, 
Та аж вчора росповився 
І о власній силі йде, 
І простув, і міцнів, 
І спішить туди, де дніє; 
Словом сильним, мов трубою, 
Мілійони зве з собою. 
Мілійони радо йдуть, 
Бо це голос духа чуть. 
Голос духа чути скрізь: 
По курних хатах мужицьких, 
По варстатах ремесницьких. 
По місцях недолі й сліз. 
І де тільки він роздасться, — 
Щезнуть сльози, сум нещастя, 
Сила родиться й завзяття 
Не ридать, а добувати, 
Хоч синам, як не собі, 
Кращу долю в боротьбі. 



419 



Українська Муза 



420 



Фаитдстичмі ДММ фммтастичпі прії. 

Н кби знав я чари, що спиняють хмари. 
Що два серця можуть ізвести до пари, 
Що ламають пута, де душа закута, 
Що в поживу ними зміниться й отрута, 
То тебе би, мила, обдала їх сила, 
Всі в твоїм би серці искри погасила, 
Всі думки й бажання за одним ударом; 
Лиш одна любов би вибухла пожаром. 
Обняла б достету всю твою істоту, 
Мислі б всі пожерла, всю твою турботу. 
Тільки мій там образ і яснів, й гріє... 
Фантастичні думи! фантастичні мрії! 
Якби я був лицарь і мав панцирь добрий, 
І над всіх був сильний, 1 над всіх хоробрий, 
Я би з перемоги вороги під ноги. 
Що міні до тебе не дають дороги! 
Я б добувсь до тебе через мури й стіни, 
я побив би смоки, розметав руїни, 
Я б здобув скарби всі, що їх криє море, 
І до ніг твоїх би положив, о зоре! 
Де б тебе не скрито, я б зламав верії... 
Фантастичні думи! фантастичні мрії! 
Якби я не дурень, що в думках лиш 

кисне. 
Що співа і плаче, як біль серце тисне, 
Що будуще бачить людське і народне, 
А в сучаснім блудить, як дитя голодне; 
Що із неба ловить зорі золотії. 
Але до дівчини приступить не вміє; 
Ідеали бачить геть десь за горами, 
А живеє щастя з рук пустив без тями. 
Аж тепер, запізно, плаче та дуріє... 
Фантастичні думи! фантастичні мрії! 



гІк почуєш вночі край свойго вікна, 

Що щось плаче і хлипав важко, 
Не тревожся зовсім, не збавляй собі (на. 
Не дивися в той бік, моя пташко! 



Це не всть сирота, що без мамн блука. 
Не голодний жебрак, моя зірко, — 
Це роспуска моя, невтішима тоска. 
Це любов моя плаче так гірко. 



ТІе минай з погордою 

І не смійсь, дитя! 
Може в тім осміянім 
Суть твого життя; 
Може в тім зневаженім 
Твого щастя карб; 
Може в тім погордженім 
6 любові скарб; 
Може сміх твій нинішній. 
Срібний та дзвінкий, 
Стане в твоїй памьяти 
За докір гіркий. 



тіе винен я тому, що сумно співаю. 

Брати мої! 
Що слово до слова нескладно укладаю! 

Простіть кйні 
Не радість їх родить, не втіха їх плодить. 

Не гра пуста; 
А 'в хвилях' недолі, задуми тяжкої 

Сами уста 
їх шепчуть, безсонний робітник заклятий 

Склада їх— сум: 
Моя бо й народня неволя, — то мати 

Тих скорбних дум. 



421 



Ф р а н 



422 



Сучлспл приказкл. 



ІОи чули ту пригоду? 
Під час розливу рік 
Попав у бистру воду 
Нещасний чоловік. 
В глибокім вирі бьється 
І тоне вже туй-туй, 
До кума, що на мості, 
Кричить: .ратуй! ратуй!" 
А кум, що на поручча 
Поважно лікті спер, 
Глядить критично: „втоне, 
Чи вириє ще тепер?' 
Вкінці махнув рукою 
І мовив лиш одно: 
— ,Не тратьте, куме, сили, 
Спускайтеся на дно.* 
Гай, гай! Таких кумів нам 
Не два, не три, не пьять 
В життю щодня, що-хвилі 
Лриходиться стрічать. 
Ти в горю, нужді бьешся, 
Мов риба у саку, 
Працювш, тачку тягнеш, 
Мов панщину важку; 
Тут сумнів мучить душу, 
Що місце, то боляк, — 
А він лиш критикує: 
„Це зле* і „це не так!" 
За поміч І пораду 
Він має лиш одно: 
— „Не тратьте, куме, сили, 
Спускайтеся на дно!* 
І наш народ так бьвться 
В матні багато літ, 
І хвилі напосілись 
Його розмити слід. 
А на безпечнім мості 
Фальшивії брати 
Стоять І ждуть — чи може. 
Щоб поміч принести? — 
Стоять, чекають хвилі, 
Що брата проковтне, 
Числять: тепер ще вириє, 



Теперь, вже чей пірне. 

На крик його й благання 

В їх слово лиш одно: 

— „Не тратьте, куме, сили, 

Спускайтеся на дно!" 

Та що це? Він не тоне, 

Хапаєсь берегів. 

Не слухав поради 

Облесних ворогів; 

І під ногами чує 

Вже твердший, твердший грунт,— ^ 

А ті на мості в репет: 

„Це бунт! Це бунті Це бунті* 

Під ними міст хитавсь 

І хвиля прясла рве, 

І з моста крик лунав: 

— „Ратуйте, хто живе! 

Ратуйте більшу власність, 

Ратуйте панський лан! 

Ратуйте трон і вівтарь! 

Давай обложний стан!" 

А що, як Немезіда 

Собі одного дня 

Позволить жарт зробити 

І ролі поміня? 

На своїм грунті стане 

Русь міцно на ногах, 

А супротивна хвиля 

Піде по ворогах? 

І ті, що нас із виру 

Спасали мило так, 

Сами скуштують трохи. 

Який то в мокрім смак? 

А Русь на їх благання 

їм одповість одно: 

— „Не тратьте, браття, сили. 

Спускайтеся на дно?..' 






тіароде мій, замучений, розбитий. 

Мов паралітик той на роздорожжу. 
Людським призирством, ніби струпом, 

вкритийі 
Твоїм будущим душу я трівожу; 



423 



Українська Муза 



424 



Од сорому, який нащадків пізніх 
Палитиме, заснути я не можу. 
Невже тобі на таблицях залізних 
Записано в сусідів бути гноєм. 
Тяглом у поїздах їх бистроїздних? 
Невже по вік уділом буде твоїм 
Укрита злість, облудлива покірність 
Усякому, хто зрадою й розбоєм 
Тебе скував і заприсяг на вірність? 
Невже тобі лиш не судилось діло, 
Що б виявило сил твоїх безмірність? 
Невже задармо стільки серць горіло 
До тебе найсвятішою любовью, 
Тобі офіруючи душу й тіло? 
Задармо край твій весь политий кровью 
Твоїх борців? Йому вже не пишаться 
У красоті, свободі і здоровью? 
Задармо в слові твойому искряться 
І сила, й мягкість, дотеп І потуга 

І все, чим може вгору дух ПІДНЯТЬСЯ? 

Задармо в пісні твоїй ллється туга 
І сміх дзвінкий і жалощі кохання, 
Надій І втіхи світляная смуга? 
О, ні! Не самі сльози і зітхання 
Тобі судились! Вірю в силу духа 
І в день воскресний твойого повстання. 
О, якби хвилю вдать, що слова слуха, 
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну 
Вздоровлюе й огнем живущим буха! 
О, якби пісню вдать палку, натхненну, 
Що мілійони порива з собою. 
Окрилює, веде на путь спасенну! 
Якби!.. Та нам, знесиленим журбою, 
Роздертим сумнівами, битим стидом, — 
Не нам тебе 'провадити до бою! 
Та прийде час, І ти огнистим видом 
Засяєш у народів вольних колі. 
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, 
Покотиш Чорним Морем гомін волі, 
І глянеш, як хазяїн домовитий, 
По своїй хаті І по своїм полі. 
Прийми ж цей спів, хоч тугою повитий. 
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний; 
Твоїй буду шині задаток, слізми злитий, 
Твойому генію мій скромний дар весільний. 






іі^івчина встала рано, рано, 

— ,,Піду я в поле, мамо, мамої 
Піду я в поле до роботи, 
Злоту пшениченьку полоти. 
Годі сидіти дома тута: 
Глушить пшеницю хопта люта; 
Бурьян буяє рісно, рісно, 
За ним пшениці тісно, тісно; 
Повій плететься геть на диво, 
Хилить пшеницю криво, криво.* 
— «Рано ще в поле, доню, доню, 
Зимнії роси в полю, в полю! 
Зимнії роси сціплють ноги, 
Будяччам вкриті перелогИ'' 
— ,Та доки ж, мамо, ждати, ждати? 
Не сходить сонце, не видати! 
Зимнії роси що ж удіють? 
Та вони ж хопту гріють, гріють. 
Поки ж ЗІЙТИ ще сонце мусить, 
Хопта пшеницю здусить, здусить." 
— „Гей, доню, доню, бач, з півночі 
Чорная хмара валом точить; 
Чорная хмара, б^уйна злива — 
Шо ж зробиш в полю, нещаслива?* 
— .Я не боюся хмари, зливи! 
Що міні вітер той бурхливий? 
Я про ті тучі сміло, сміло 
Буду робити чеснеє діло. 
Нехай І повінь валом бухне. 
Моя одвага не потухне; 
Знесу я всяку злую долю, 
А не покину праці в полю. 
Робити буду без упину, 
І перестану — як загину." 






р 



це тая стежечка, 
Що дівчина йшла. 

Що з мойого сердечка 

Щастя унесла 



425 



Ф р а н 



426 



Ось туди пішла вона 

Та гуляючи, 

З иншим, своїм любчиком, 

Розмовляючи, 

За її слідами я, 

Мов безумний біг, 

Цілував з сльозами я 

Пил із її ніг. 

Наче потопаючий 

Стебелиночку, 

Зір мій вид її ловив 

На хвилиночку. 

І, мов нурок, перли ті 

На морському дні, 

Сквапно так мій слух ловив 

Всі слова її. 

Оце тая стежечка 

Ізвивається, 

А у мене серденько 

Розриваєтся. 

Залягло на дні його 

Те важке чуття: 

Тут навіки згублений 

Змисл твого буття. 

Все, що найдорожчее, 

Найулюблене, 

Чим душа жива була, 

Тут загублене. 

Чим душа жива була. 

Чим пишалася .. 

Оце тая стежечка... 

Щоб запалася!.. 



(З пісень Сапфони). 

Овивай ніжною рукою 

Вінці з тіміяну 
На ті коси, ви ж Харіти 
Рожеві, румьяні 
Кете лиш сюди, пристрійте 
Дівчину кохану. 
Та не будь же, серце, горда 
Оздобами тими. 



Бо молодість мине швидко 
З мріями ясними. 

Коли помреш, 
Коли забудешся, 
Ніхто з живих 
І не згадає. 
Піерійських рож 
Для тебе не має; 
Невідома ввійдеш 
До божого раю 
І як, тїнь сумная, 
Ти пошкандибаєш. 

Сердитішої над тебе 

Я ще з роду не видав. 

Будь здорова, моя люба 

Не побачимось ніколи. 

Та мій гнїв мине швиденько, 

В моїй груди серце смирне. 

Вибачай! 

Як буря по горах бушує, 

Аж дуби старезні тріщать, 

Отак в моїм серці трівожнім 

Той Ерос лютує опьять. 

Знов Ерос той так мене мучить, 

Ця гірко-солодка змія, 

І горе!— змії тій опертись 

Не можу я. 

Обвіяна вітром злотистим, 
Посланниця божа летить 
Із неба в пурпуровім строю. 
Як доня до мами біжить. 



На суді. 

С/удіть мене, судді мої, 

Без милости хвальшивої,- 
Не надійтесь, що зійду я 
З «дороги нечестивої," 



427 



Українська Муза 



428 



Не надійтеть, що голову 
Перед вами смирно схилю я; 
Шо в . добрість вашу вірити 
Буду одну хоч хвилю я... 
Судіть мене без боязні: — 
Бо ж сильні ви — те знаєте; 
Судіть без встиду, бо ви встид 
На привьязі тримаєте. 
Судіть, як каже право вам» 
Судіть гостріше, тяжче ще — 
Бо ви і право— то одно 
Б одній машині колісце... 
ТІЛЬКИ одно прошу я вас: 
Скажіть виразно й сміло ви, 
Яка вина моя і тих, 
Що разом з нами йдуть і йшли?! 
Скажіть виразно:— люди ці 
То зоадники — вони хотять 
Перетворить, перевернуть, 
Звалити весь суспільний лад... 
Та й ще скажіть, за що хотять 
Перевернути лад цілий?! — 
За те — що паном в кім багач, 
А гнесь слугою люд німийі 
За те, що чесна праця в нім 
Придавлена, понижена. 
Хоч весь той ваш суспільний лад 
Піддержує й живить вона! 
За те, що дармоїдство тут 
З робучих рук ссе кров і піт! 
За те, що в школах в вас І скрізь. 
Темнота ллється, а не світ! 
За те, що люди людям тут — 
Кати, боги, раби, гірш псів! 
Та й ще скажіте, як той лад 
Перевернути хочем ми!... — 
Не зброєю, не силою 
Огню, заліза і війни, 
А правдою І працею 
Й наукою... 

Та й ще скажіть, що ви й сами 
Не одмовляєте нам то, — 
Що правду ми говоримо, 
Що прямо й чесно ми йдемо, 
За правдою... Все це скажіть» 
Судді мої, по щирости, — 



Тоді в имья цього ладу 
Судіть мене без МИЛОСТИІ 






ІІО бурхливім океані 

Серед пінявих валів 
Наша флота суне, бьється 
До незвісних берегів. 
Плещуть весла, гнуться щогли..* 
Ось і пристань затишна! 
Завертай! І бік при боці, 
І стерно біля стерна — 
Кидай якорі! На беріг 
По помостах виходи! 
Ні, чичиркІ.Ще ледві дніє... 
Пусто скрізь... Ставай в рядні 
Сонний город ще дрімає... 
Схопимо його у сні... 
Перший крик — наш окрик бою 
І побіднії пісні. 
Та заким рушать, пускайте 
Скрізь огонь по кораблях. 
Щоб всі знали, що нема нам 
Вороття на старий шлях. 
Бухнув дим! Хлюпоче море... 
Шось мов стогне у судні... 
Паруси залопотіли. 
Наче крила огняні, 
Гнуться реї, сиплють искри. 
Мов роспалені річки... 
Снасть скрипить... Високі щогли 
Запалали, мов свічки... 
Що за нами, хай на віки 
Вкриє попіл життьовий! 
.Або смерть, або побідаї* — 
Це наш оклик бойовий! 
До одважних світ належить. 
К чорту боязнь навісну! 
Кров і праця нам збудують 
Нову, кращу вітчину!.. 



429 



Ф р 



430 



У ц л р и ц І. 

(з в. Соловьйова) 

^ цариці иовТ високий дворець, 
На сіиьох ВІН стовпах золотих, 
У цариці мові блискучій вінець 
Од алмазів горить дорогих. 
У цариці моєї в зеленім саді 
Краса рож 1 лілей росцвіла, 
І сріблястий потік у прозорій воді 
Ловить блиск і! кіс і чола. 
Та не чує вона, що струмок шепотить, 
І не гляне вона на квітки; 
Блиск очей лазурових скорбота тьмарить, 
І журба заповнила думки. 
Вона бачить: в північній десь там стороні. 
Де мороз і туман, і біда, 
З злою силою тьми у нерівній борні, 
Нею лишений, друг пропада. 
Свій алмазний вінець одкида на цю вість, 
Двір лишає і золото все, 
1 до друга невірного — нежданий гість — 
Своє серце пречисте несе. 
Мов над трупом-зімою весна молода, 
Вся блискуча, схилилась над ним, 
І покрила його, мов зірниця бліда, 
Промінистим покровом своїм. 
І роспалися темнії сили до тла. 
Чистим полумьям весь він горить, 
І з любовью в чудових очах почала 
Стиха другу вона говорить: 
— .Знаю, воля твоя, наче морська струя: 
Клявсь ти вірність міні хоронить, 
І ти Клятву зламав... та чи ж зрада твоя, 
Могла серце* моє одмінить?" 






^^лажений муж, що йде на суд неправих 
І там за правду голос свій підносить, 
Що безтурботно в сонмищах лукавих 
ЗаціпліІ сумліня їх термосить. 
Влажений муж, що в хвилях занепаду. 
Коли заглухне й найчуткіша совість, 
Хоч диким криком збуджує громаду 
І правду, й щирість одкрива, як новість. 



; Влажений муж, що серед ґвалту й гуку 
І Стоїть, як дуб посеред бурь і грому, 
: На згоду з підлістю не простягає руку, 
І Волить зламатися, ніж поклониться злому. 
' Влажений муж, кого за теє лають. 
Клянуть і гонять, і побьють камінням: 
Вони ж сами його тріумф приготовляють, 
Сами своїм осудяться сумлінням. 
Влаженні всі, котрі н6 знали годі. 
Коли за правду й справедливість ходить: 
Хоч памьять їх загине у народі, 
Та кров їх кров людства ублагородить. 



Пгичтл ПГО ПРПОВЛГУ. 

ТЗув собі раз царь могутній. 

Мав гурток дружини путній, 
І ще й настрій що-мінутний: 
Коли доля їм щастила. 
Втіхи в хату напустила. 
Край успіхом навістила, 
То без суму і зневіри 
Всі гуляли під гук ліри 
І не знали краю й міри. 
А як доля іскривиться. 
Косим оком подивиться. 
Горе втісі спротивиться, — 
о, ТОДІ по їх звичаю 
Не було кінця ні краю 
Смуткові, плачу й одчаю. 
Отже раз в такій годині 
Дід, що просить милостині, 
У царя був у ГОСТИНІ. 
Раз прийшов— там танці, крики. 
Регіт, скоки і музики. 
Мов безумних дім великий: 
Всі вертяться, плещуть, скачуть. 
Мов ворони в гурті крячуть. 
Діда мов зовсім не бачуть. 
Дід постояв остовпілий, — 
.Чи ви всі тут попаціли? 
Розходились, аж попріли!" 
Дід склонивсь. «Мир цьому дому! 
Я прийду собі потому. 
І прийшов у дні шестому. 



431 



Українська Муза 



432 



Бачить: всі немов отруті. 
Мов терпіли б муки люті, 
Охають у дивній скруті. 
Царь сам, мов прибитий ходить, 
Мов на погребі заводить, 
Смутки сіє, сльози родить. 
Дід аж крикнув; «О, на Бога! 
Що тут за печаль премнога, 
Що за плач? Яка трівога?" 
Царь, знай, хлипа: „Горе, горе! 
Всіх нас лихо переборе! 
Всіх заллє роспуки море!" 

„Що за горе?" — дід питав, 
Та ніхто гаразд не знає, — 
Плачуть всі, то й він ридає. 
Каже дід: „Вельможний царю^ 
Дам вам раду на цю чвару, — 

Не цурайтесь мого дару 

Ось вам перстень — не коштовний, 

З бронзи литий, не густовний, 

Але він розради повний. 

В добрій чи лихій планеті 

Завше майте на прикметі 

Напис на його сигнеті*. 

Царь: .Якої- ж хочеш плати? 

Бо ж не слід, щоб царь багатий 

Мав од діда дар приймати". 

Дід: „Візьми ласкавий пане! 

Це тобі за скарби стане, 

А міні це зовсім тане". 

Дід вклонивсь і вийшов з хати, 

Царь же напис став читати 

І безмірно реготати: 

,Що бувало, те панеться, 

Що не було, ще станеться, 

А що єсть, усе минеться". 

,Отто мудрість!" — закричали, 

І з царем всі реготали, — 

.Ми ж це все й без діда знали". 

Та подумавши по хвилі. 

Разом очи всї спустили 

І носами покрутили. 

Царь же, як прийшла турбота. 

Або радість і охота, 

Не рвавсь, мов сліпий до плота. 



Лиш на дідів перстінь гляне. 
Та й згада: .і зле й погане, 
Все минеться й знов «настане". 
І де гнів був і неввага. 
Пристрасть, лютість, дика спрага, 
Там приходить рівновага. 






Тіоворож МІНІ, циганко, 

Чорнокоса Цоро, 
Чи діжду я днів щасливих, 

Дороблюся скоро?" 
А циганка із долоні 

Почала читати: 
— .Будеш, каже, чоловіче, 

Сім літ бідувати." 
— .Сім літ? Ну це ще стерпів би. 

Що ж потому смикнеш?" 
— .А потому, чоловіче. 

Потому привикнеш.** 






у долині село лежить, 
По-над селом туман дріжить, 
А на горбі край села 
Стоїть кузня не мала. 
А в тій кузні коваль клепле, 
А в коваля серце тепле, 
А він клепле та й співа. 
Всіх до кузні іззива: 
.Ходіть, люди, з хат, із поля! — 
Тут кується краща доля. 
Ходіть люде по- рану, 
Вибивайтесь з туману!" 
Та тумани хитаються, 
По-над селом збіраються. 
Розляглися по полях, 
Щоб затьмити людям шлях, 
Щоб закрити їм стежини 
Ті, що в гору йдуть з долини 
в тую кузню, де кують 
Ясну зброю замісць пут. 




Ьдм Івлиович Млпжугл. 

1851—1893 



Сик ремесника, родився в 1851 році в Харькові. Учився в харьківській гимназіТ, 
та не скінчив іТ. Згодом поступив він у харьківський ветеринарний інстітут, тай 
тут не довго вчився — його за щось виключили з інстітуту. Тоді він переїхав у Катери- 
нослазщину. В початку 70 років вік років два мандрував по всій Катеринославщині І 
зібрав силу дуже цінного ентографичного иатеріялу. В 1^75 р. Макжура брав участь, 
як доброволець, в війні південних славьян з турками і був навіть ранений. Багато ма- 
теріялів, що зібрав він ще до війни надруковано в збірникові, виданім під редакцією 
Драгоманова (Київ, 1870): «Малорусскія народньїя преданія и разсказьі*, в «Полі- 
тичних піснях українського народа" (Женева 1883— 1835). в Кіевской Старини*, 
«Зап. Ю.-Зап. Отд. Имп. Русск. Географ. Общества**, «Зтнограф. Обозр'Ьн.", «Живой 
Старини". В 2-му \ 6-му томах «Сборн. Харьховск. Истор.-Филог. Обшества" надруко- 
вана сила народніх казок, шо зібрав Манжура. Та на великий жаль, ще багато иа- 
теріялу лишилось невиданим. В архиві «Харьківського істор.-филог. Товариства* ле- 
жить не виданий рукопис «Сборника малор. п-Ьсен* — історичних, сімейних І святочних. 
Не видано й його переробки віршами Гетевського «Рейнеке^Фукса*. Крім українських 
пісень, казок І т. и.. Манжура зібрав до 200 пісень великоруських по-між москалями, 
що живуть на Україні, які передав П. В. ШейновІ. В Катеринославі видано в 1885 р. 
його качку (переробка народньої) „Як чорт шматочок хліба одслужував", а в 1886 р. 
казку (теж з народньої) «Лиха година". Ті казки підписані псевдонімом — Іван Калічка. 
Манжура писав не тільки по етнографії, а писав і поезії. В 1889 році А. А. Потебня 
видав у Петербурзі збірник його поезій під назвою «Степові співи та думи*. В 1893 р. 
Сукцов надруковав кілька його поезій у «Кіевской Старини". В багатьох поезіях Ман- 
жури одбилось його сумне життя, прожите в бідности і хворобах, без родини й без 
притулку. Мова в його поезіях сильна і виразна. Сумцов у листі до Огоновського писав, 
між иншим, що «ПІСЛЯ Шевченка Манжура найкращий поет України*. Умер Манжура 
в Катеринославі 3-го квітня 1893 року. 



435 



Українська Муза 



436 



Літературні джерела для біографії: 1) Знциклоп. слов. Брокг. и 
Ефр. т. 28а; 2) Бопьшая анциклопедія, тов. .Просв%шенІе*, т. 12; 3) «Бік", т. 1. (Кнів, 
1902); 4) Оіомо^ажиа— Істор. літ. руськ. т. IV; 5) Літ. Н.-Віетн. 1907 р. кн. IV. Крім 
того, про Мамжуру див: 1) С^лно^^Совремеиная малоруеская втяографія («Кіевса. 
Стар." 1892 р.); 2) Сумцо$^Іш. їв. Манжура (Кіевск. Стар. 1893 р.); 3) Іван Манжура 
(.Зоря 1893, ч. 15); 4) Лукич—Ло життєпису їв. Манжури (,Зоря" 1893, 23). 



Ч Т С П. 

І ей, ти степ широколаний, 
Мій килиме сріблотканий! 
Роспростерся ти широко, 
Що не скине й Орле око 
Твоє займище безкраа! 

Гей, повідай бо, мій раю, 
Де краса твоя роскішна: 
Сива тирса срібно-пишна, 
Що коневі колись крила 
Круті бедра й гомоніла, 
Мов та хвиля в синім морі, 
З буйним вітром на просторі? 

Та повідай ще, де славні, 
Наддніпрянські твої плавні, 
Те таємне, негходиме 
Царство звіра незміриме; 
Твій Великій Луг — розділля, 
Предковічнее привілля. 
Що у йому усіх нетрів 
Не сходили .тури й вепрі? 

А гайки де чарівнії. 
Що річки твої бистрії, 
Мов віночки, закрашали. 
Та дівчаток спокушали 
Холодком своїм темненьким, 
На розмову із миленьким? 

А зімовники одинці, 
Що ховались од ординців 
У балках твоїх пригожих. 
Де чумаченьки захожі 



З України прилучали. 
Одпочив собі держали? 

Та де й саме те чумацтво? 
А де й славнев те братство. 
Що за матір шаблю мало, 
Спис за батька почитало, 
А рушницю за дружину, 
Та своїй не знало впину 
Вольній воленьці?.. І хану 
Та ледачому султану, 
У гаремові заспати 
Не давало, пане брате?!.. 

Степ мовчить, нема одвіту... 
Мов козак той недобитий. 
Він од рани знемогае, 
А над ним в горі кружляв 
Крюк поганий та крюкоче, 
Мов добити криком хоче: 
«Вже тобі не животіти! 
Ростеклися твої діти, 
Що пишалися тобою!" 



Лсл 



і І. 



магната 



^ пишних палатах якогось 

Роскішні лелії цвіли; 
їх люди здалека, де вихор та спека. 

На втіху собі завезли. 
Любують їх очи веселі дівочі, 

А часом і хмурий магнат 
На їх як погляне— нудьга у-раз тане 

І пруг на чолі вже не знать. 



437 



М 



У Р 



4за 



Оттак вони ПИШНІ, усякому втішні, 

Мир в серце людське подають; 
А люди не знають і гадки не мають, 

Як сльози вночі вони ллють. 
Чого ж то їм шкода? Адже ж і урода, 

1 роскіш, і шана ім є!... 
Не люба їм шана у гордого пана, — 

їм краще убоге своє; 
їм краще у бідній країні їх рідній 

За панську ту ласку здались 
І спека пекуча, і вихор летючий, 

Що їх опаляли колись... 
Так ти, моя крале з далекого краю. 

Неначе лелії мої: 
Здається, й на волі, у шані і холі, 

Та все бо не в ріднім краї. 
Твій погляд ясненький, твій сміх ве- 
селенький 

Та щирая ласка твоя 
Усіх нас єднають, усіх нас вітають, 

Як тихая з неба зоря. 
Поглянеш ізбоку (нехай бо — нівроку!) 

Та й скажеш: «життя тобі рай!" 
А все ж твоя втіха — поплакати стиха. 
Згадавши веселий свій край. 



Д У /1 Я. 



Коли над нивою моєю 

Ударить грім та над землею 
Стовпи наставить вихор пилу. 
Та зрідка блискавка змарнілу 
Ося€ землю де-не де 
І дощ силенний упаде, — 
Радію я, бо знов прогляне 
Веселе сонечко, і встане 
Умита божою росою. 
Сповита новою красою, 

Стомлена нивонька моя, 
І чую мир на серці я. 
Коли ж вона, улита потом 
Моїм трудовим та клопотом 
Безсонним скохана, марнїє, 
А по-над нею тяжко ниє 



Злиденна хмара зла мошки 

Та скрізь гуляють ховрашки,- 
Турбуюсь я, бо вже не ждати 
Міні од неї благо дати... 
Даремна праця і надія! 
На серці ж сум лихеє діє: 

Воно холоне, омліва... 

І никне, никне голова. 



По ві^сиї. 

ТІЄ співай по весні. 
Соловейку, міні, 

Сидючи у бузку на тичині. 
Про щастливії дні. 
Що неначе в-ві сні 

Задля мене минулися нині. 
Не багато щось їх. 
Днів щасливих оті^их. 

На своєму віку я зазнаю!... 
І загра гіркий сміх. 
На устах враз моїх 

Як коли я ті дні ізгадаю. 



До П УЗИ. 



І оді бо, Музонько, нам із тобою 
Людську недоленьку пити; 

Серденько утле жадає спокою, 
Треба його пошкодити. 

Глянь понавкруги, чого не хапає 
Нам із тобою, богине! — 

Сонечко ясне проміннячком грає. 
Ключ он журавочок лине... 

Килим срібнастий кругом розстелився. 
Квітом всі луки укрились; 

Десь соловейко в садочку залився, 

Пахощі гожі розлились... . 



439 



Українська Муза 



440 



Он чорнобрива виходе із гаю, 

Личенько щастячком світе... 

Музо! якого тобі іще раю 
Треба у божому світі? 

Ні, тебе мане у ту наіпаче 
Давню славетню годину, 

Як одностайне братерство козаче 
Крило колись Україну. 

Мане тебе на убогую ниву, 

Піт де трудовницькіїй ллється, 

Де чоловік за годину щасливу 
Тяжко з недолею бьвться; 

Мане туди, не неправда керує, 

Пісня вита невесела; 
Де непросвітна темнота царюв, — 

В наші убогії села. 

Там ти ридаєш, надсажуєш груди, 
Молиш за щастя людськеє... 

Годі бо, любо, поглянь — тії ж людє 
З тебе сміються за теє. 



СТАГОСВІЦЬИЛ политвл. 

І осподи, віку, просю тебе, ти 
Панові нашому не вкороти. 
Хай пожнває у світі довгенько!" 
Молиться щиро бабуся старенька. 
Чує те пан і бабусю пита: 
— .Чом та за мене молитва свята?* 
— .Тим, що за вашого діда я мала 
Шестеро ярок, — бабуся сказала, — 
Двох він до себе на двірню забрав... 
— Буде із тебе й четвірка,— сказав... 
Батенько ваші, осівшися, пару 
Другу забрали у панську отару... 
Ви ось хазяйство до рук приняли, 
Скоро і пьяту у двір заняли... 
Дай же вам, Господи, вік довголітній, 
Щоб не заняв ваш синок і послідній!..*' 



У р и р О к. 

С/вятеє діло мати рідне: 

Веселу хату, свій куток, — 
Воно тобі не остогидне, 
Немов насушника шматок. 
А в тім кутку ще мати друга... 
Нехай тоді тікає туга! 
Коли ж часом і набіжить— 
Розваже друг, розговорить. 

Та що й казати! Всяк це знав 
Гаразд то й добре по собі, 
Але не всяк куток той має. 
Скоріш знаходе у гробі... 
А там у божого порогу 
Не роскураже вже небогу. 
Змарнілу душеньку клопіт 
І не завьяже ніщо світ. 

А ще то краще, як підбившись 
Серед трудовного путі. 
Та з лихом битися втомившись — 
Собі, звернувшися, знайти 
Хоч на малу яку годину 
Таку утішную хатину... 
Стократ щасливий, хто такий 
Підчас пригоди ма покій! 

І я колись то мав давненько, — 
Тепер його я загубив — 
Куток собі такий тихенький... 
У тім кутку я серцем жив. 
Бо душу мав одну там щиру. 
Вона мою будила віру, 
Коли та думала заснуть, 
І знов виводила на путь. 

На путь трудову, клопотливу, 
Будяччам криту скрізь кольким. 
Але ведущу незрадливо 
Туди, де з щастячком людським 
Царює правда щира й доля, 
І та свята жаданна воля. 
Що як ту бджілоньку зоря, 
Наш дух нікчемний окриля. 



441 



М 



н ж у р 



442 



І він творить ТОДІ великі 
Діла і правди, і добра... 
Коли ж дістанемось, каліки, 
Того ми царства? А пора!.. — 
Його шукаючи, ми сили 
Даремно стільки положили, 
Шо мало хоче хтр вже йти 
По тій скрівавленій путі. 

А єсть ще велетні душею, 
Мов діти, вірують вони 
у те, шо працею своєю 
Вже скоро, скоро сторони 
Ті! щасливої добьються: 
Тоді на віки вже минуться 
Людськії сльози навісні... 
І йметься віри щось міні! 

Усе ж пошли Тм, Боже, долю, 
І не лукаву справу дай. 
Веди тією Тх тропою 
І у путі не обаряй. 
А ми ж, скалічені небоги, 
Посидимо серед дороги 
Та будем щиро виглядать, 
Коли та прийде благодать... 



11 С Ч С С И Л. 

Мов билинонька в полі зівьяла, 
Сиротиною ти ізросла; 

Тебе лишенько рано спіткало 
І недоля лиха повила. 

Не зазнала ти змалку поради^ 

А ні ласки од гордих людей, 

І ні оден тебе із громади 

Не спасав од лукавих речей. 

Ізросла ти, навчалась роботи, 
Та роботи ніхто не давав... 

Не журися, небого! Чого ти^ — 

За красу б тебе всяк поєднав.. 



Так сама ти того все цуралась, 
Проклинаючи долю гірку; 

Тобі чесно прожити бажалось, 
Та судилось не те на віку. 

Несподівано ти „проступила" — 

Проступа вас багато таких — 

І громада тебе осудила, 

Підняла, мов ледащо, на сміх. 

І регочеться, пальцями тиче. 

Головою на тебе хива, 
А до себе НІХТО не покличе. 

Не спитає: .а чим ти жива? 

Чи ти ласкою маєш угрітий 

Під негоду спокійний куток? 

Чи ти їла слізьми неполитий 

А хоч раз того хліба шматок?*. 

Замовчіте ж ви, пишнії, ситі. 
Гордовитії, власні землі! 

Бо єсть божая правда на світі, — 
Та розсудить і вас, і іЙ... 



Б У Г Л Л К Л. 

ТЗреде бурлак степом рано,— 

На опашці свита. 
Його шапка стара, драна 

На бакирь ізбита. 

Бреде бурлак, поспішає 
В заброди до моря, 

Та співає— степ лунає,* 
Немай йому й горя. 

.Нащо міні, каже, доля 

Готова із неба? 
Все добуде своя воля. 

Чого міні треба! 

Нащо міні те багатство. 
Червінці, дукати? 



443 



Українська Муза 



444 



Виїв славнес бурлацтво 
Без них панувати! 

Нащо міні і оселя, 

Дружинонька мила? 

Привіта мене І скеля, 
Порадить могила! 

Ой, скажи ти, стародавня 
Козацькая непе, 

Кому жити ще так славно 
У СВІТІ за мене? 

Вітрець тихо росу ранню 
З травиці здимав, 

Зурлаковому ж питанню 
Одиови немає... 



Р С П С Г Л Т. 

т^озігрався Дунай 
Та гука на наш край, 
Аж луна у Дніпровому гирлі: 

цГей, розібьв, Дніпро, 

Турчин скоро шатро 
На старім запорожському тирлі; 

Бо звелів падишах: 

Тільки паша в степах — 
На сини твої військо збивати; 

Поведе ж його сам 

Недовірок Гасай, 
Що не раз уже давсь тобі знати. 

Стережися того 

Ти походу його! — 
Цілував він клейноди султанські: 

«Хоч живий не зверну, 

А в іслам поверну 
Я народ, — каже він, — подніпрянський' 

Розіслав скрізь листи. 
Щоб до його нести 



Усі мали Ікони, кадила. 

.Поки, каже, моя 

Ще без зброї ґуля 
Несказанно-страшенная сила, 

А не то, вороги, 

Вибью ВСІХ до ноги, 
У неволю І брати не буду; 

Я із військом своїм 

Налетю немов грім, — 
Не забудете ви І до суду!'* 

Так не дайся на сміх! — 

На СИНІВ бо твоїх 
Маю певну я, брате, надію. 

Що не ТІЛЬКИ себе, 

Захистять І мене, — 
Я ж нічего собакамь не вдію." 

Скаламутнів старий. 
Бо він знав, хто такий 
Оттак нагло на хрест похвалявся: 
Коло його він зріс. 

Йому -службу ВІН НІС, 

Коло йогой лицарства навчався. 

А як зріс ВІН, носив 

ПІД Стамбул і Козлів 
Дніпр чайки його утлі й ватагу; 

Дав І славу йому 

У Подніпрі всьому, 
І багатство, І честь, І повагу. 

Йшла пайда козаку, — 

Скоро став на знаку 
За лицарство свов він в громаді; 

Незабаром за тим 

Козаки кошовим 
Ного вибрали чесно на раді. 

Задля його ж була. 

Як він мислив, мала 
Отта честь товариська і шана; 

Спокусив його гріх: 

Він ізрадив своїх, 
Передавсь у Стамбул до султана. 



445 



М 



У Р 



44в 



Там він хрест потоптав 

Свій закон поламав, 
Недовірком зробивсь, ренегатом; 

І за скверну хулу. 

Заробив він хвалу, — 
Став султанові ніби б то братом. 

Аж ось чутка прийшла^ 

Що орда уже йшла. 
З Перекопу на рідну Вкраїну; 

Тут уже козакам, 

Немов вільним пташкам, 
Не було» суперечі й упину. 

Мов рої ті гулкі, 

Де і брались полки. 
Уставала за лавою лава... 

Короговки шумлять. 

Наче миру ясять: 
«Пробудилась козацькая слава!" 

Ось минає Страсна, 

Настигає Чесна 
Рокова великодна субота; 

Завтра ж той роковий 

Йде Великдень святий, 
А козацьтву нагальна робота. 

І не їсть, і не спить, 
Пильно варту держить 

Та у стінах пробої латав; 
Бо його як вода, 
Хижа Кримська Орда 

Із Турчином кругом обіймав. 

То і зрадник Гасан 
Свій розбив отам стан 

Круг Килиберди, славнаго міста; 
І вже з тиждень ґуля, 
З церков бані валя, 

Та не вибьє ніяк товариства. 

Він на завтра усім 
Заказав це своїм — 
Дочуватися дзвона святого: 



Як ударить — то йти. 
Смерть на стіни нести. 
Не шкодіти й дитяти малого. 

Мовчки ждуть козаки: 

Од лихої руки 
Не минути цю ніч їм напасти; 

І жадав з їх усяк, 

І дукарь, і харпак. 
Щоб з віру із честію пасти. 

Ось загув уже дзвін, 

А за ним не один — 
Затрезвонили, радість віщують, 

І .Христос вескресі" 

Буйний вітер несе 
А хижаки немов і не чують... 

Що ж то сталося там 

Лютим їх ворогам? 
Де їх пбхвалки злії на-віки? 

Чом на стіни не йдуть. 

Наглу смерть не несуть, 
А збіраються ніби на-втіки? — 

У роскішнім шатрі, 

Та на львовім хутрі 
Недовірок лежить, мов конав; 

Склепив очі юнак. 

Роспластавсь, як мертвяк. 
Та силенно-силенно зітхає. 

То він, тільки почув. 

Як трезвін той загув 
Радість певну хрещеного світа, — 

Спогадалось йому 

Все те, вірив чому 
Він колись то у давнії літа. 

Йому мріють церкви, 

Лопотять корогви, 
Празникбву він чув скрізь мову... 

І силенно тоска 

Йому груди стиска: 
Вже не вернеться те йому знову!. 



447 



Українська Муза 



448 



Ось він тихо підвівсь, 
На схід сонця схиливсь, 

Та ридав так тяжко без гласу; 
Навкруги аж гуде, 
Орда хижа та жде, 

Коли дасть на грабіжку він ясу. 

Він же гірко рида, 
Та поклони склада, — 

Напути його, Мати Пречиста!... 
А там вийшов, гукнув 
Та й назад повернув 

Од Килиберди, славного міста. 



Перший СИІГ. 

ЬЦе вчора сонечко так гріло, 

Чабан з отарою блудив, 
Озиме пишно зеленіло 
І лист у лузі гомонів; 
Сьогодні ж степ увесь неначе 
Застлав сріблястий оксаміт, 
І вітер жалісливо плаче, 
І сонце ллє не той мов світ. 
Оттак і серце мов вкрите, 
Мов сніговий на нім покров. 
Бо вже тепер йому не світе 
Ані надія, ні любов. 
Учора ж як воно втішалось! 
Не знало щастеві де край; 



Усе, усе йому всміхалось, 
І скрізь здавався світлий рай. 



Сой. 

Уві сні до мене гречкосій прорік: 
„Чи МІНІ на тебе працювати вік? 
Походи по спеці ось за плугом 
Я ж рукгм трудовим одпочинок дам." 
А кравець нікчемний і собі за ним: 
.Пропадай ти, каже, і з шитвом своїм!'* 
Далі й мастер струмент в торбу ісклада: 
„Хай тобі, з майстерством! здоровья 

шкода!** 
Роспалилась лото душенька моя; 
Усіма забутий гірко плакав я. 
Голий та голодний пустирем блукав. 
Бога, небо, землю, долю проклинав. 
Коли оце гляну... Певно, а чи ні?... 
Сонечко ясненьке грав у вікні, 
Усюдою праця, мов неначе рій: 
Он міні волоче ниву гречкосій. 
Там кравець у голку нитку задіва, 
Паштрикгув хутро, весело співа; 
Далі майстернії на роботу йдуть, 
І заводи гулко, як що-дня, гудуть. 
З радощів я плакав і сміявсь ураз, 
Бавлючись в перинах у той ранній час, 
І веселі мрії промінем ясним 
Розігнали сон мій, мов ледачий дим. 




Випуск 4 запрошує читача в сад української поезії, що розкинувся по 
обидва ооки ТОДІШНЬОГО кордону. Наддніпрянщинуоепрезентує у першу чергу 
такий могутній талант як Михайло Старицький, Галичину - найвидатнішии 
ПІСЛЯ Шевченка поет - Іван Франко. Політичні обставини того часу, зокрема 
послаблення цензури, дали змогу видавцеві представити і громадянську лірику 
обох поетів, І твори яскравого національного забарвлення. Добірку віршів 
Старицького відкриває вірш "На проводи", присвячений Михайлові Драгома- 
нову. В ньому з великою емоційно-художньою силою виражені думки! почуття 
передової частини громадськості, яка, шукаючи виходу із задушливої атмос- 
фери царської Росії, змушена була знаходити прихисток в чужих країнах. 
1876 року емігрував з України Драгоманов, один із перших політично і 
національно свідомих українських діячів, член "Старої київської громади", 
якого Старицький поблагословив у смутну, далеку дорогу. Очевидно, Ста- 
рицький першим в українській поезії порушив політично гостру, 
національно болючу тему еміграції, яка стала згодом однією з провідних у 
творчості поетів-скитальців - Олександра Олеся, Євгена Маланюка, Леоніда 
Мосендза, Наталії Лівицької-Холодної І багатьох-багатьох інших. 

Громадянсько-патріотична наснаженість поезій Старицького особли- 
во яскраво виявляється у віршах "Нива" і "До молоді". Скільки-то митців 
малювали алегоричні образи рідної ниви - *'0д Карпату аж до Дону" - лихом 
побитої, кровлю политої, сплюндрованої ворогами, які знущалися над на- 
ми?! М. Старицький кинув гасло: 

Гайда в поле! Гине нива! 

Додамо до праиі руки: 

Хоч не ми, то біти, внуки - 

А таки діждуться жнива! 

Вірш "На пбоводи", що в автографі має назву "На проводи другу", вперше 
побачив світ (без однієї строфи) у збірці Старицького "Поезії ГТ908), звідки 
його передрукував Коваленко. Перед останньою строфою вірша на місці 
крапок у автографі наявна така строфа: 

Цілують руку в того ката. 

Що їх окручує гуртом, 

І свого мученя'Собрата 

На чужину женуть. З сміхом. 

Таким чином, на окремих поетичних текстах випуску 4, як І деяких інших, 
позначилися цензурні умови того часу. 

Маючи глибоке національне коріння, поезія Старицького суголосна з 
волелюбними прагненнями митців інших народів, перегукується з громадян- 
ською музою Миколи Некрасова, з лірикоиз Семена Надсона, із мотивами 
сербського епосу. Саме тому в "Українській Музі" вміщено й чимало переспівів 
поета з інших літератур, зокрема з російської. 

З цієї добірки Старицький постає І як проникливий поет-лірик, співець 
найтонших порухів людської душі, зокрема, у вірші "Виклик" ("Ніч, яка, 
Господи, місячна, зоряна! ). 

Чуоинський увійшов у історію української культури І науки насамперед 
як визначний етнограф І фольклорист і залишив невелику поетичну спад- 
щину. 1862 року царські власті заслали Чубинського до Архангельської 
губернії, переслідуючи його за написання вірша "Ще не вмерла Україна", 
який, всупереч заборонам, став національним гімном, відіграв велику ооль 
у духовному відродженні українства. Чубинський є автором одинокої збірки 
віршів "Сопілка (1371), виданої під псевдонімом Павлусь. У його поезіях 
виразно відчуваються фольклорні впливи. Народна пісня була для митця 
зразком І мірилом краси, морально-етичною нормою. Водночас він гостро 
відчував соціальну I національну кривду народу, зумів глибоко відчути його 
прагнення до волі. Зауважимо, що текст вірша "Ще не вмерла Україна" в 
антології неповністю відповідає першодрукові у львівському часописі "Мета" 
(1863). Відсутні частина третьої строфи, де йдеться про козацьких ва- 
тажків - борців за волю України, а також строфа остання, що завершується 
революційним гаслом 

Нехай гинуть вороги, 

Най воля настане! 

Перша підцензурна публікація вірша на батьківщині поета, таким чином, 
вийшла урізаною, неповною. 

Петро Ніщинський ВІДОМИЙ, насамперед, як автор прекрасного хору "За- 
кувала та сива зозуля" (йому належить текст і музикаїї В антології поет 
виступає як перекладач з грецької (фрагменти з "Одіссеї", "Іліади" та 
"Антігони" Софокла), наблизивши до нас світ давніх греків з його мужністю 
І відвагою, специфікою звичаїв, драматизмом переживань. Ніщинський про- 
демонстрував тут широкі можливості української мови у відтвореннні 
пам'яток світової культури. 

Інша грань української поезії, а саме її глибинний народнопоетич- 
ний характер, знайшла вияв у ліриці Івана Манжури. Доля його склалася 



нелегко: кидала на Балкани в час визвольноТ боротьби південних слов*ян проти 
турецького іга, водила степами Херсонщини, де він збирав фольклорно-етно- 
графічні матеріали, не раз робила бездомним скитальцем. Маючи, безперечно, 
небуденний талант Манжура все ж не зміг повністю зреалізувати своТ творчі 
сили НІ як першорядний фольклорист, ні як самобугній поет. Крім КІЛЬКОХ казок 
йому вдалося видати іпри допомозі О. ПотеонП збірку соціальної лірики 
"Степові співи і пісні" (Петербург, 1889) - єдине збірне видання поетичного 
доробку митця, який, за словами Франка, "полишив по собі пам'ять досить 
талановитого поета". У віршах "Степ", Дума", "Сон" поет малює широку 
картину славного колись українського степу, Де гуляло козацтво, "Що за матір 
шаблю мало, спис за батька почитало, а рушницю за дружину , 
ВІДСТОЮЮЧИ вольную волю. Звертаючись до степу, як до рідного брата, Із 
запитом, а де ж "Славнеє те братство", поет з сумом констатує: в яне, завмирає 
степ, "мов козак той недобитий він од рани знемагає, а над ним вгорі кружляє 
крюк поганий..." Алегорія аж надто прозора: крюк - царський орел, символ 
поневолення України. 




братом Сидором Воробкевичем він був одним Із перших поетів, які відчули 
необхідність творити живою народною мовою, прищеплювали на 

західноукраїнському літературному грунті традиції Історичного епосу часів 
козаччини, що особливо виразилось у думі "Берестечко". 

Близький за духом своєї творчості до "Руської трійці" Корнило Устияно- 
вич виступає' в антології як поет-романтик, якому близькі ідеали національного 

Остап Левицький саме на сторінках "Української Музи" вперше вийшов 
на всеукраїнську літературну ниву. Він друкувався у галицьких періодичних 
виданнях, писав українською І польською мовами, добре володів словом, але 
не зреалізував свій талант. ^^.^^ 

Найпомітнішій постаті української літератури кінця XIX - початку XX 
СТОЛІТТЯ - Іванові Франку - в антології відведено значне місце. Упорядник у 
погодженні з автором вибрав насамперед твори високого громадянсько- 
патріотичного звучання, що в попередні десятиліття не могли пробитися 
з-за кордону на наддніпрянську Україну через суворі цензурні перешкоди: 
читачі-наддніпрянці отримали змогу прочитати могутній алегоричний вірш 
поета "Каменярі", сповнений революційного запалу гімн "Вічний рево- 
люціонер", пророчий пролог до поеми "Мойсей" ("ІНароде мій..."), гострі 
соціально-політичні твори "На суд", "Конкістадори", "У долині село ле- 
жить". 

Щоправда, деякі твори Франка через цензурні умови не потрапили на 
сторінки Української Музи", зокрема патріотичний гімн "Не пора, не пора, 
не пора", а в деяких текстах упорядник змушений був з відома і згоди автора 
зробити певні зміни. Франкові рядки: 
Ні попівськії тортури. 
Ні т юремні царські мури 

З'явилися в такій вимушеній редакції: 
Ні пекельнії тортури. 
Ні т юремні царські мури, . . 

До речі, Коваленко притягався до судової відповідальності за публікацію 
революційних творів Шевченка та Франка у другому томі антології Розвага" 
(1911). Згадане видання було конфісковане, а справа передана до суду, від 
якого Коваленка врятував перехід на нелегальне становище. В обвинуваль- 
ному висновку київської судової палати зміст віршів Франка "На суді", 
пролог до поеми "Мойсей" та інші витлумачувались як пряма крамола. Особ- 
ливо судові власті налякалися пророцтва поета, що український народ 
засіяє у народів вольних колі, що українці "струсонуть Кавказом, 
підпережуться ьескидом (кордон Угорщини), покотять Чорним морем клич 
свободи І по-хазяйськи оглянуть свій дім І своє поле". Те, що проскочило в 
"Українській Музі", було заарештоване через три роки. 

Треба віддати належне громадянській відвазі Коваленка, який в Ук- 
раїнській МузГ вмістив чимало творів високого громадянського і національного 
звучання. Антологія відкрила шедеврам франкової поезії дорогу на 




и 
(^ 



валенко в нових умовах відкрив читачам-надднГпрянцям другу - грома- 
дянсько-патріотичну половину творчого обличчя Франка-поета. 

Вводячи в літературний вжиток нові Імена, різноманітні за змістом, 
художньою специфікою поетичні твори, черговий випуск антології "Ук- 
раїнська Муза" розширював і збагачував уявлення громадськості про значні 
надбання на царині національної поезії, переконував у перспективності її 
розвитку. 



ББК84Ук1.5я43 
У45 



У45 Українська Муза. Поетична антологія. Од початку до 
наших днів. Під редакцією Олекси Коваленка. Вип.4.- К.: 
АТ "Обереги". 1993. - 56 с. 



I8ВN 5-8104-0013-2 

Сучасне факсимільне видання "УкраТнськоТ Музи** відтворює 
унікальну поетичну антологію, котра 1908 р. явила світові повну 
картину розвитку украТнськоТ поезії, живу історію украТнськоТ по- 
етичної творчості. Окремі випуски арештовувались царською 
цензурою, після 30-тих років знаходились у спецфондах бібліотек. 



,, 470240102-020 

У БЗ-36-25.91 ББК 84 УкЬ5я43 

93 



Науковий коїиентар Федора Погребенника 



літературно-художнє видання 

Факсимільне відтворення видання: Українська Муза. Поетична 
антологія. Од початку до наших днів. Під редакцією Олекси 
Коваленка. Випуск 4. КиТв, 1908. 

Акціонерне товариство ''Обереги** висловлює подяку Інституту 
літератури АН УкраТни за надану можливість здійснити факсимільне 
видання **УкраТнськоТ Музи*'. 

Київ. АТ **Обереги** 

Художньо-технічне оформлення І. Бугаєнка, Ю. Кудя 
Редакція ІН. Кравченко, Н. Охмакевич 
Комп'ютерний макет Т. Шевченко, М. Короля 



підписано до друку 25.12.92. Формат 70x100/16. Папір офс. друк. Ум. друк. 
арк.3.255.Ум.фар6о-вІдб. 3.72. Обл.-вид. арк. 2.57.Тираж ЗО 000 прим.Зам.3015. 
Акціонерне товариство "Обереги". 252054. КиТв-54, вул. Тургеневська. 46. 
Фірма "ВІПОЛ". 252151. КиТв-151. вул. Волинська. 60. 

І8ВК 5-8104-0013-2(ВиП.4) © науковий коментар, склад 

І8ВМ 5-8104-0009-4 АТ "Обереги-. 1993 



Науковий консультант бібліотеки АТ "Обереги** 

ФЕДІР ПОГРЕБЕННИК. 

доктор філологічних наук, лауреат Державної премії України 
імені Т.Г Шевченка 

Бібліотека АТ "Обереги", одним із видань якої є "Українська 
Муза", покликана висвітлювати сторінки історії українського на- 
роду від найдавніших часів, показувати формування української 
національної свідомості, державної і політичної думки, а ширше - ук- 
раїнської ментальності. 

Зміст та засади усієї культурологічної діяльності Акціонерного 
товариства "Обереги" яскраво відображаються у його символічній 
назві - "Обереги" - працювати над проблемою повернення в культуру 
українського народу одвічних істин моралі, духовності, народних 
оберегів самодостатності, самосвідомості, самоудосконалення. 

Розширення свідомості кожної людини в процесі осмислення історії 
- складний і тривалий процес культурно-просвітянської роботи. Про- 
галини, "білі плями", цілі "невідкриті острови", заборонені і забуті 
теми, явища, імена можливо відкрити, поновити, повернути тільки 
багатоманітністю форм, методів, підходів, засобів, зусиль на ниві 
відродження духовності народу. 

Ми будемо друкувати оповідання, повісті, романи, нариси, наукові 
розвідки про звичаї і вірування українського народу, його куль- 
туру і літературу, релігію, боротьбу за своє самоутвердження серед 
інших слов'янських і неслов'янських народів. 

ЗАПРОШУЄМО ДО СПІВРОБІТНИЦТВА У РІЗНИХ 

ФОРМАХ: 

9 інформаційного обміну; 

Ф підготовки видань або пропагандистських акцій за проектом 
замовника і за спільно виробленою культурологічною концепцією; 
Ф адресатного іменного або благодійного внеску. 

РОЗГЛЯНЕМО БУДЬ-ЯКУ ПРОПОЗИЦІЮ! 





1І>М|к*««ЧІ^ 



Уї(раінсьі(а /У1\)за 



ПО&ТИЧНа АНТОЛОГІЯ 



Пчілка Олена (Косач), Білиловський, Масляк, Грабовим. 

Грінченко. Шнайдер (Кравченко), Бобенко, Корженко, 

Кононенко. 



ВиПУСЧ 5 



1908 



1<игв 




ІПч|і*%«і*^ 



Унраінсьі(а Л\^)за 



ПОеТИЧМЛ АНТОЛОГІЯ 



од ПОЧАТКУ до млших дпш 



ПІД РЕДАКЦІЄЮ 

Олекси КоБаленкс 



КИГВ;, 1908 



зиуіс ^IVI8I0^ 

НАНУАРОООаЕОЕІІВЯАЯ- 



ДГУКЛГПЯ БАГСЬКОГО ХГЄЩЛТИК « 



УИРПІПСЬИЛ 
й © й МУЗЛ 



ПОЕТИЧНА ЛНТОЛОГІЯ 



ааогичнп хгктопптія) 






од ПОЧАТКУ 
до НАШИХ ДНІВ 


ПІД РЕДАКЦІЄЮ 




Олекои Коваленка 




Китв, 1908 



2 — 3016 




Ол^иА Пчілкл. 

(Справжнє имья Ольга Петровна Косач) 
Род. 1852 р. 



Ольга Петровна Косач, рідна сестра Михайла Драгоманова, писать почала по 
українські ПІД вливом М. П. Старицького — переклала кілька казок Андерсена. Живучи 
на Волині, записала багато українського ентографичного матеріялу, і з того запасу по- 
дала де-які знадоби для великих праць: для ^Історичних пісень малорусскаго на- 
рода", які Драгоманов упорядкував разом з Антоновичем (вид. 1874—1876 р.); для 
,,Очерков звуковой исторіи малорусск. нар-Ьчія" (1876 р.); „Малорусских народних пре- 
даній и разсказов" (1876 р.) і инш. Багато передала М. Лисенкові мотівів пісень, що 
ввійшли в його збірники. Працювала в Київ! разом з иншими над українським словарем. 
На Волині зібрала багато народніх узорів і видала альбом їх, під назвою «Укра- 
їнський народній орнамент* (зразки вишивання, ткання, писанок), з передмовою про 
наукове значіння зібраного матеріялу. Це й була перша видана ії праця (187 6 р.). 
„Українські Узори* вийшли вже третім виданням. Твори свої Олена Пчілка друкувала 
в «Зорі* (.Пігмаліон*, 1884 р.; „Забавний вечір* ]8ї>5 р.; «Чад** 1886 р.; „Світло добра 
і любові* 1883 р.; „Маскарад* 1888 р.; „За правдою" 1889 р.; „Три Ялинки** 1891 р.); 
в „Дзінкові*, в „Бібліот. для молодіжі", в альманахах: „Перший Вінок** („Товаришки*), 
який видала разом з Наталею Кобринською (Львів. 1887 р.); ^іРада'' (велика пО)рма 
„Козачка Олена) і икш. Вона помагали Старицькому поправляти і в значній мірі, й 
редактувати альманах „Рада.* В своїх оповіданнях Олена Пчілка малюв життя україн- 
ської інтелігенції другої половини 60-х і 70-х років, і пробуждення в ній національної 
самосвідомости. Кр'м орігіальних творів, поетичних і прозових. Олена Пчілка переклала 
де-які твори М. Гоголя (в 1881 р. у Київі видано ії переклади: „Записки божевільного* 
і ,Майська ніч"), Сирскомлі, Пушкина. Лєрмонтова (між иншим. „Мцирі*). В 1880 році 
вона видала „Співомовки Руданського* з передмовою до їх; в 1881 р. „Сужена не огу- 
жена*, жарт в 1 дії. В 1884 р. написала драму в 4 х діях „Світова річ*. В 1880 р. ви- 
дала вона збірник своїх поезій під назвою „Думки мережанки*. Під час заборони укра- 
їнської літератури була співробітницею часописів, шо видавалися українцями росій- 
ською мовою: писала в київській часописі „Труд* (під именем О. Пчілка, Гни-біда, 
Ковалько й инші), в місячнику „Київська Старина* (в цій часописі видатніші писання 
ії: „Національнме типи в украинской народной словесности*, „Украннскія колядки*, 

15 



451 



Українська Муза 



452 



,Н. Стороженко-. критична росправа; „Памяти товариша", біографія І разом критич- 
ний огляд творів М. Старицького). Родилась Олена Пчілка 17 червня 1852 року • сімьі 
дідича. Вчилась в київському .образцовому пансіоні благородних дівиць,- В 1868 р. 
вийшла заміж за П. Косача. Тепер вона живе в Київі. видає і редактув часописі 
.Рідний край" І , Молоду Україну". 



Літературні джерела для біографії: 1) Ол. Грушееський^Сучшене 
українське пісьменство в його типових представниках (.Літ.-Наук. Вісти.", 1908 р. 
кн. IV); 2) Вольшая Знцикл. тов. .Просвішвніе", т. 11; 3) Знцикл. Слов. Брокг. 
и Ефр. т. 36; 4) Олена Пчілка- Віографичн. замітки в .Зорі-, 1888 р. (т. 1 і 3); 5) До- 
датки до опублікованих відомостів. подані особисто пісьменницею. 



«р«/\^ 



Волиисьт СПОГАДИ. 



^олинь незабутня, країно славутня. 

У пишній красі ти красуєш; 
Здавен твою бачу українську вдачу. 

Здавен мою душу чаруєш; 
Я рідную мову, ту любу розмову, 

В краях твоїх всюди вчуваю: 
Те слово живуще, віки невміруше, 

Я скрізь в тобі серцем вітаю. 
І з словом жаданим та з людом коханим 

Єднаєш ти в серцю мойому 
Ті спогади ясні про милі та красні 

Куточки в обширі твойому. 
Єсть инші між ними, куточками тими, 

Що душу мою прикували. 
Що милую вроду, знайому подобу, 

З життям моїм тісно зьєднали. 
Я иншу місцину, як любу годину, 

у думці ніколи не страчу: 
В воздушнім просторі, у мертвім околі — 

Живе своє серце там бачу. 
У блисканню річки, в ясній, невеличкій, 

Обличча ввижаються явні, 
У гомоні гаю, в зеленім розмаю. 

Розмови вчуваються давні... 
В затишнім куточку, немов в сповиточку. 

Заснули годиноньки милі, 
На камені сірім, здавен обвітрілім. 

Мов роки приковані цілі. 



* * 



Тіеред блакитним морем в світлі яснім 

Стоїть дівчина молода; 
Між лаврів, олеандр, в гурті прекраснім. 
Про що хорошая гада? 
їй спомьянувся хуторець убогий 
В далекій, рідній стороні: 
Там степ німий простягся геть розлогий, 
Неначе спить у тяжкім сні. 
Край хуторця самотная криниця. 
Вода тихесенько бренить; 
Самотная схилилася вербиця, 
Спустивши кучері, стоїть... 
Дівчина кинулась, зорить довкола — 
Десь близько пісня прогула!.. 
О, як не схожа тая баркарола 
З піснями хутора була! 



С О П С Т. 



Минула молодість!... 



мов пісня про- 
шуміла!... 

У думах смутно я схиляюся чолом — 
Я чую смерть: неначе віє вже крилом 
І заглядає в очі ії постать біла. 
Це ти, нірвано вічная, сумна, немила?... 
Безсилий чую жах перед твоїм лицем. 



458 



П ч і 



454 



Пожди! не поспішай з смертельним тим 

вінцем, 
Нехай моя додолу ще не пада сила! 
Нехай на любу Україну надивлюсь, — 
Мій погляд промінем святим палав; 
Нехай з братами ще я словом поділюсь, 
Хай пісня тая ще по світу погуляє. 
Нірвана десь туманом повилась... 
Із мого серца пісня знову полилась. 



ПіСПІ ПИМУЛОГО. 

Ііроречисті тії читаю скрижалі 

Народних пісень. Г надії, і жалі 
Свої тут народ положив у піснях... 
Лунав та мова у дрібних листах, 
І мертвії ті ватаги із могили 
Говорять, торкаючи душу і сили... 
Та речі в пустині німій гомонять, 
А люди живії мовчать!.. 



X У С І И Н Д. 

(З поеми .Козачка Олена*) 

Ііролітала зозуленька 

Через ясний бір; 
Завітала дівчинонька 
До козака в двір. 

— .Здоров, милий, чорнобривий! 

Чи мене пізнав? 

Як з иншою повінчався, 

То ще ж не стрівав!... 
Та не схиляй головоньки, — 
Не корить прийшла: 
Була б довга та розмова. 
Година ж мала: 

Уже стоїть осідланий 

Твій кінь воронець,— 

Треба хутко знаходити 

Розмові кінець... 
Одїзджавш ти, козаче, 
У непевну путь, — 



Може тобі доведеться 
І руки згорнуть... 

То ж колишня твоя мила 

Прощатись прийшла, 

Та гостинця на прощання 

Тобі принесла: 
Пакьятаєш мережану 
Хустину мою.^ 
На весілля готувала, — 
Цього не втаю! 

Не здалася хустиночка 

На весілля нам... 

Але ж — тобі готувала, 

Тобі і оддам! 
Нехай здасться хустиночка 
Не на те, щоб гнить, — 
А для слави козацької. 
Сідельце укрить. 

Добре ж твов, козаченьку, 

Серденько воліло. 

Виступаєш з товариством 

За святеє діло. 
Хай Господь тебе провадить 
У тую дорогу. 
Нехай доля над ворогом 
Судить перемогу! 

Коли ж будеш незрадливим. 

Хай доля спріяв, 

Нехай щастя ця хустина 

Тобі привертає! 
Повертайсь тоді додому 
Із військом щасливо, — 
Хай росплете твоя жінка 
Коникові гриву!... 

Коли ж в лілові святому 

Зрадиш, козаченьку, — 

Хай натрапиш, вертаючись. 
На злу доріженьку. 
Хай тоді у чистім полі 
Ти марно загинеш — 
І моєю хустиною 
Собі руки вкриєш! 

Памьятай же теє слово, 
Що тут говорила. 
Як прощатись приходила 
Незвінчана мила!-... 



455 



Українська Муза 



45в 



По тій мові пішла з двору.. 
Тихо біля хати, 
Тільки чутно, як голосить 
Жінка у кімнаті... 



Прощаиия. 

Гірощай, моя люба, прощай, моя мила! 

Подай міні руку твою! 
Прийми ж ти, голубко моя сизокрила. 
Останнюю сповідь мою: 
Мандрую, кохана, в непевну дорогу, 
В тяжку, невідомую путь, — 
Судилось здобути міні перемогу, 
Чи ранньою смертю заснуть, — 
Хай буде, як буде! Не маю вертатись 
Назад з того шляху, що взяв, 
Не маю тії корогви одцуратись. 
Що вільно і щиро я зняв. 
Жили ж поривання й нади палкії 
У нас, моя вірна, в обох, — 
Ми щирую віру і думи святії 
З тобою кохали удвох. 
Чи треба ж казать що тебе не забуду? 
Нехай не турбується серце твоє! 
З останнім диханням хіба я позбуду 
І думи, й кохання моє. 
Прощай, хай очей твоїх ясне сіяння 
Просвітить непевную путь, 
Хай любі стискання руки, цілування 
Не жаль, а одвагу дають! 



[І І Л К О В 0. 

ДІ^ружинонько мила! не хочу тобі я 

Перечити в справах твоїх, 
Га ТІЛЬКИ єсть певна у мене надія, 
До слів не одвернеш моїх, 
Іорад у дрібнотах, моя ж ти пташино! 



От бачиш, наприклад, недавно якось 
Я бачив: служниця з села, та Горпина» 
Сиділа з тобою рядком... Те здалось 
Міні не до ладу... Звичайно, нехай: — 
Єднання з народом, — це річ не псує... 
Та треба, голубко, зважать на звичай: 

Ніяково, серце моє! 
Або хоч би й це, моя рибочко мила: 
Обідав у нас хтось чужий... 
Видимую ж прикрість ти гостю вчинила: 
Крививсь він на вбір твій чудний... 
Народне убрання, це річ пречулесна! 
Тут навіть і думка хорошая єсть... 
Ну, що ж, отак дома — тепер у нас в^сна, — 
Чому не зробити убранню ту честь? 
Це добре часами, убір той сільский,. 
І так закраша він обличча твоє!... 
Та треба зважати, як хтось є чужий: 

Ніяково, серце моє! 
Та й мова синочка теж трохи клопоче 
Мене, як на їй я спинюсь... 
Звичайно, мале ще й навчиться, як схоче. 
По всякому — тим не журюсь... 
Скажу: навіть мило, як теє малятко 
Народнюю Пісеньку втішно співа, 
Чи казку про .вову" прокаже, .зайчатко,* 
Чи „татком" пестливо мене назива; — 
А все ж воно якось... здається чудним!.; 
Між людьми у вуха неначе б то бьє.. 
Бо знаєш: вважають у нас те смішним..- 

Ніяково, серце моє! 



П г О р О к. 

тЗелик пророк! велике його слово, — 
Воно луна, як дзвін той голосний, 
Все племья рідне слухати готово 
Натхненну мову, гомін той дивний. 
Пророк в громаді, наче кедр в діброві: 
Здійма він високо своє чоло; 
І мужі товпляться, і чорноброві 
Жінки з дітьми малими круг його. 
І по степу широкім розляглося 



457 



П 



і 



к а 



458 



Казання віщого пророка — ватага, — 

Тим словом кожне серце пронялося, 

Огонь палкий по душах пробіга. 

— «Ти батько наш!" пророку люд гукав: 

.Ти світло яснев сліпим очам! 

Поводарь наш! твоя душа вгадає 

Той шлях у край, одданний Богом нам. 

В твоїх устах сама Господня воля, 

Твоя рука-правиця єсть свята! 

Нехай же в ній спочине наша доля, — 

Благословенна чиста дума та! 

Веди ж ти нас величним шляхом правди! 

З тобою душі наші і серця; 

Тобі пребудем вірнії ми завжди, 

Нехай святиться в* вік година ця!* 

Іде пророк на ту розмову к Богу; 

Проводить же його прихильний люд, — 

Вкриває віттям пальмовим дорогу, 

Хвалу співа, гуде тімпанів гуд. 

І сльози чулі полились в пророка, 

Як на горі він став на самоті, 

Там на Сипаю. Вся душа глибока 

В молитві серця вилилась отій, 

В молитві щирій за свій люд нужденний, 

Що долю доручив йому свою: 

О, Господи! порадь той люд спасенний, 

Подай свій заповіт святий, молю! 

Нехай скріпить він чистії бажання 

Всього народу вірного мого. 

Нехай в скрижалях божії сказання 

Затвердять думку щирую йогої" 

І довго ревне так пророк молився, 

І виблагав з небес той заповіт. 

З гори ж зійшов, в долині опинився. 

Укрив чоло йому холодний піт! 

Що ж там побачив він серед долини? 

Нічого!.. Люд отой, що йшов за ним. 

Недовго так, — щасливої хвилини! — 

Тепер стояв перед стовпом німим! 

Перед безглуздим идолом простягтись, 

Народ пророків идолу моливсь. 

Бику з метала,— віри одцуравшись 

Недавньої. І мовчки подививсь 

Пророк на люд той свій зрадливий, 

Скипіло серце з жалю та з печалі. 

Прокляв той час гіркий та нещасливий, 



Об землю він розбив святі скрижалі!.. 
Та другий жаль прокинувсь у пророка, 
Як довше він на свій народ дививсь: 
Йому зьявилась яма та глибока 
Душевная, в котру той люд точивсь. 
І полились в пророка сльози знову, 
І він одрікся жалю своего, — 
До Бога знов здійняв гарячу мову, 
Щоб спас нещасний, рідний люд його! 



До КОБЗАРЯ. 

Кобзарю наш! хвали не треба 
Твоїм пісням, твоїм думкам, 
Немов зоря з ясного неба, 
Вони пів-віку сяють нам! 
Та ще ЯСНІШ зоря блискуча 
Твоєї слави засія, 
Коли згадать, яка живуча 
Була та думонька твоя: 
Ти не позбувсь думок юнацьких, 
Не одцуравсь, — ні в полоні, 
Ні в диких нетрах азіяцьких. 
Де довгі роки йшли сумні... 
О, часто думка молодая 
Промінням грає, 'як зоря, 
Немов прудка орлиця тая 
Під хмари високо ширя; 
Та роки йдуть... весна минає 
Тих молодощів золотих. 
Життя багато навіває 
Розчарування, дум смутних... 
Холоне серце, гасне мрія, 
Як сонце в хмарних небесах, 
Зникає смілива надія, 
Замісць од ваги— в серці страх... 
І коли думка жалібниця 
Колишні пориви згада, — 
Юнацьких років зоряниця 
Встає — журливая, бліда: 
.То був весняний шум потоха. 
То безрозумний ряд химер. 



459 



Українська Муза 



460 



То мр!ї помилка глибока, — 
Пора одуматься тепер"!.. 
Юнацька мрія одвернеться, — 
Іде других шукать вона... 
Душа ж холодна зостанеться, — 
Як пустка кинута, сумна... 
Не дай, Господь, дожить до того, 
Щоб віру щир'у загубить. 
Позбуться пориву святого. 
Руками думку задавить! 
Кобзарю наш, почуй благання 
І жить навчи нас так, як ти, 
Щоб найсвятіші поривання 
Аж до могили донести! 



РіДИ^ СЛОВО. 

Фак довго сподівана, ждана година 
Настала для рідного слова мого: 
Не так, як приборкана, смутна пташина^ 
Озветься воно із затишку свого; 
Не так, — весняним жайворонком у полі 
Українська мова тепер залуна 
І гомоном вільним по всьому роздолліг 
По всій Україні озветься вона. 
Дарма, що по небу весняному тучі 
Громадою темною швидко летять. 
Не страшно пташині ні грому, ні бучі, — 
Кріз хмари бо проміні сонця мигтять! 
Дзвінкий жайворонок то вгору, до сонця, 
Зівьется, де сяв йому любий рай, 
То пісню співа й^до людського віконця... — 
Летиж, рідне слово, лети в рідний крайї 





К^СДРЬ Олеислмдрорич БіЛИЛОРСЬИИЙ. 
Род. 1859 р. 



Уперше поезії Білиловського були надруковані в 1 8 7 () р. в „Ниві" (Коломий- 
ській); далі він містив свої твори з ^Науці" (Наумовича) і инш. москвофильських ви- 
даннях, поки не зрозумів краще галицьких відносин. Тоді він одцуравсь москвофиль- 
ських виданнів і почав друковати свої твори в українських часописях: в „Світі* (ред. 
Белея і Франка), „Зорі", „Дзвінкові", «Зеркалі" і инш. В 1876 р. в Липську (Ьеіргід) 
багато працював над перекладами німецьких поетів на українську мову. Там же і то- 
ді ж таки надруковано його переклад на німецьку мову „Нашо міні чорні брови?" Шев- 
ченка (в „ТЬеаІег ипсі ІпіеІІідепгЬІаи*). Де які поезії Білиловського д. Матюк поклав на 
музику. В 1896—1897 р. Білиловьский упорядкував і видав (в Харькові і Петербурзі) аль- 
манах цСкладку** (два томи). У Білиловського було чимало написано і власних творів, і 
перекладів (напр. з Шіллвра, Гете, Боденштейна і баг. инш). але значна частина з того 
погоріла у Відні, а частина, укупі з чужими' рукописами, листами, автографами (най- 
більш Куліша) десь загинула в Італії; нарешті і в Митаві, коли його трушено і заправ- 
торено в тюрму, позабірано в його чисто увесь руксписний матеріял, що був зіб- 
риний на три складки. В тім числі загинула і велика поема „Олена**, над 
якою Білиловський працював 14 год. В ній він змалював увесь сучасний рух нашої 
громади: стосунки соціяльні, сімейні, минувшість нашу і т. инше. Були в тій поемі 
уступи і глави великої поетичної вартости. Куліш, перечитуючи і виправляючи де які 
рядки, писав: ^Колись Білило білитиме наше слово, як сонечко полотно*... Довго су- 
мував і плакав Білиловський за такою втратою і ледві мав силу пережить це горе. 
Що він не робив, кого не прохав в Петербурзі —дарма: рукописів йому не повер- 
нуто. Білиловській писав і по російські: в „Труд^", сібірських і инших часописях. 
Єсть йото праці медичні, етнографичні і инш. Білиловський, підписував свої твори і 
псевдонімами: Цезарко, Білило, Іван Кадило, Бурсак Ц. Родився Білиловський 20 лю- 
того 1859 р. в с. Стополівці (Вознесенськ) Золотоношського повіту, в Полтавщині. 
Батько його був фельдшером. Вчився поет у Полтавській гимназії, а матуру добув у 
ДерптІ. На доктора медицини скінчив в Ієні 188"? р., на право практіки в Росії здав 



З — 3016 



463 



Українська Муза 



464 



екзамен 1884 р. в Харькові, а ще раз на доктора медицини—в воснно-медичиій ака- 
демії 1804 р Лікарюс він з 1885 р. Зараз він губернським врачебнии Інспектором • 
Петрозаводську, ОлонецькоІ губ. 



Літературні джерела для біографії: 1) іІ9тобіоі|Мі^ (рукопме, 
ласково присланий автором); 2) „Вік'* І. 1902. Крім того, див.: 1) «Дімтеш Рооом*, 
з портретом Білиловського; 2) „КІев. Стар.** з поводу перекладу ШіллсровоІ поеаІІ 
«Дзвін". 



Півчино-рибчино, ой де ти все ходиш, 
Як добрії люди усюди вже сплять? 
Будь дома! Нікому ж— собі хіба шкодиш... | 

— Так серденько ж хоче гулять! 
Ти з хати —вже й знати, вже так і лунає, 
Усюди, всім людям, тебе вже чувать... 
Гулявш, співасш. як всяк спочиває... 

— Так серденько ж хоче співать! 
Ой, дочко! В садочку я чув... Так негоже... 
Обняв тебе хтось, став шептать, цілувать... 
Я бачив, голубко... О, крий тебе, Боже!.. 

— Так серденько ж хоче кохать! 



Цю пісню співаю' 
Вночі І удень... 
Тобі, моя люба, 
Ця пісня пісень! 



ІЛоп пісия. 

Г± пісню співаю 
Про квіти, про гай, 

Бо серденько просе: 

Козаче, співай! 

Я пісню співаю 
Про вірну любов, — 
Співаю, бо граб 
У жилах ше кров. 

Про персі дівочі, 

Життя, красоту, 

Про карії очі, 

Про душу святу. 



Пглрсдпик. 

тЗсі люди знають, хто це: 

Пошарпане убрання — 
Цей старець, що не просе 
Ні в кого подаяння, 
А божим духом ситий, 
На вид такий сердитий. 
Блискучі очі, хмурі брови, 
В душі ж нічого, крім любови. 
Він учить, як любити 
І правду шанувати, 
Як чесно в світі жити 
І чесно працювати. 
І світються ті очі, 
Мов зорі серед ночі; 
Жорсткі слова його розмови, 
В душі ж нічого, крім любови. 
у велемудрих мира 
Сердито він питав: 
.Де ж правда ваша щира? 
Мов щось ії немає... 
Чи в мур замурували, 
Чи може закували 
В кріпкі які окови? 
Куди ви ДІЛИ дух любови?"* 



466 



Білиловський 



466 



А тих, котрі не знають 
НІ щастя, а ні долі, 
І тих, що пропадають 
Безпутно у неволі 
І труть свої кайдани, 
Він тішить: Ждіть, настане 
Ось инший час, нові основи, 
Час віри, правди і любови." 
І праведника всюди 
Слабі благословляють, 
А сильні в СВІТІ люди 
Ненавидять і лають; 
Женуть його і давлють 
Усі, що миром правлють... 
На ГОЛОВІ вінець терновий, 
В душі ж нічого, крім любови. 



Илип Глпкл. 

Я. Клим Явтушенко Ганеба. 
Живу я так собі, як треба: 
Копійку до копійки дбаю, 
Але нікого не займаю, 

Та рідко і вихожу з хати... 
А всі кричать: „скупий він дуже! 
Замісць людей, чортам він служе.* 
А я... Що ж я? Міні байдуже! 

Кому І чим я винуватий? 
Чи можна ж, я хотів би знати, 
Щоб міг один для всіх надбати? 
Піддерж бо, кажуть, чоловьягу, 
Він тим заслугуе увагу, 

Що, бач, талан пісьменьский, має, 
Пісні прегарнії складає; 

Так я, бач, мусю поміч дати. 
Бо він тепер лежить, нездужа. 
Та й жінка в його теж недужа. 
А я... Що ж я? Міні байдуже! 

Він сам у тому винуватий: 
Бо нащо,— я хотів би знати, — 
Було йому ще й жінку брати?... 
Приходить ось якаясь жінка 
В сльозах і на руках дитинка... 



.Оглянься на моїх ти діток, 
На безталанночок сиріток!^ 
І лове руку цілувати. 

Потрібна та рука їй дуже! 

Бач, в неї дитинча недуже! 

А я... Що ж я? Міні байдуже! 

Та чим же я тут винуватий? 
Де ж батько? я хотів би знати, — 
Нехай до батька йде прохати... 

І всі ж, як ТІЛЬКИ що їм треба. 

До мене зараз: .Хай Ганеба!..." 
То сирота, а то каліка, 
А то вдова без чоловіка, 

Та ще й дітей голодна мати. 

І кожне просе, плаче, туже... 

„Ганебо, людськости великий друже"!.. 

А я... Що ж я? Міні байдуже! 

Наршті я хотів би знати, 
Чи я ж тому що винуватий. 
Що бідний той, а я багатий?!.. 



З Мльпів. 

Ой, там мов серце, — не тут на горах... 

Ой, там, на Вкраїні, в безкраїх степах, 
В степах на могилах вподобало жить, 
Де здавна покоїться, тихо лежить 
Батьків моїх слава і лицарів прах. 
Ой, там мов серце на нивах, полях. 
Ой, там мов серце в густеньких садках. 
Де пташка щебече удень і вночі, 
Співав дівчина, по воду йдучи, 
У плахті червчатій, головка в квітках. 
Ой, там мов серце, де лірник співа 
Про те, як живе безталанна вдова, 
Де в полі за плугом козак-хлібороб 
Працюв, гукав на воликів: — .соб!" 
І сипле він злото, ним землю вкрива. 
Ой, там мов серце, де Божий мов рай 
Стоїть над Дніпром зеленесенький гай: 
А близько край гаю та коло Дніпра 
Висока могила; вона озира 
Свій рідний, коханий, занедбаний край... 



467 



Українська Муза 



468 



Ой, там мов серце... Хоч тут на горах 
Живу я й тиняюсь по вічних снігах, 
Та що б я не бачив, і що б не найшов, 
І де б я не був, і куди б не пішов, 
А все моє серце у рідних степах! 



Е" Л Є Г І Я. 

Іще годину, ще хвилину, — 
Пожовкне листя І спаде; 
На голім дереві в садочку 
Листок застряне дене-де. 
Іще годину, ще хвилину— 
І жизні на землі нема... 
Дмухне метіль, мороз ударе, 
Під снигом все схова зіма. 
Іще годину, ще хвилину, — 
І роки молодість умчать; 
Зігнеться спина, стан спадеться, 
Жадання в грудях замовчать, 
В холодній ямі домовину 
Холодним снігом занесе... 
Надії, втіхи, радість, сміхи — 
Пропало все, пропало все. 



ДаЙТ^ бо ЖИТЬ! 



л5 чарах кохання моє дівування 

Хочу я вільно, як пташка, прожить: 
Вільне обрання і вільне кохання, 
Серденьку воля, як хоче любить... 
Шкода й розмови: святої любови 
Силою в серце не можна вложить. 
Поки шовкові чорнітимуть брови. 
Дайте бо жить міні, дайте бо жить! 
Той міні шепче, той руки цілує. 
Той тут навколюшки смирно стає. 
Той міні вірші любовні віршув, 
Той аж поклони, мов Богові, бье... 
З їх же один міні бачиться всюди. 
До одного тільки серденько лежить... 
Поки горять мої полумьям груди, 
Дайте бо жить міні, дайте бо жить! 
Нащо питати, якого кохати? — 



Серденько зразу вгадало само. 
Нащо шукати, которий багатий? — 
Там, де багатство, там певне ярмо... 
Ненька зітхав, а батенько лав. 
Слава недобра про мене біжить... 

Суд, пересуд... Але все те минав... 

Дайте бо жить міні, дайте бо жить! 
Що тут і батько, і рідкая мати? 
Що тут всі родичі? Що увесь мир? 
Все міні байдуже! Годі й казати — 
Байдуже глум і людський поговір! 
Серденько бьється і нив, і рветься 
В грудях гарячих пала і дріжить... 

Поки аж молодість красна минеться. 

Дайте бо жить міні, дайте бо жить! 



Минулись скогботи. 



]А. 



[пнулись скорботи мо! і страждання, 
І сльози більш око не ллв; 
І любощі-радощі, й жити жадання 
Наповнили серце мов. 
Мій дух, що здавався і хворим, і млілим, 
Прочнувся ізнов і воскрес; 
І знову, як перше, кохаюся в білім 
Я світлі й блакиті небес. 
І вільно, як перше, знов дихають груди, 
І чоло я в гору підняв, 
І милі, і любі міні усі люди, — 
Усіх гаряче б я обняв. 
І дужче забилося серце й радів, 
І дужче життям я киплю... 
о, воля солодка, ти наша надів. 
Як міцно тебе я люблю! 



Суш. 

Онов камінь на серці великий. 
Знов суш огорнув мою душу. 
Обняв наче жах мене дикий,— 

І чую, що плакати мушу. 



469 



Білиловський 



470 



Ох, СЛІЗ так багато у грудях. 
На волю вони так і рвуться; 
А волю ім дати при людях 
Не хочу: вони насміються... 
Піду я на гори, — нагірний 
Струмочок там вьвтся І скаче, 
Як друг ВІН єдиний і вірний 
ЗІ мною укупі поплаче. 
Там горе своє я розмаю, 
Там виллю в НІМІЙ самотині 
Всі сльози, що в серці ховаю 

При людях чужих у ДОЛИНІ. 

Там вільно, велично і тихо, 
Там небо так близько — там Богу 
Молитимусь щиро, щоб втіху 
Послав він міні і підмогу. 



Над погилою. 

іі^алеко од всіх, од житейського гаму, 

Далеко од світа й його суєти 
Обкопана нива, поставлено браму, 
На НИВІ ж могили самі і хрести. 
Ой, там € могила,— над нею високий 
Із мармора хрест під зеленим вінком, 
А в темній оселі, в могилі глибокій 
Дружина довічним покоїться сном. 
Один я сижу тут, НІКОГО немає. 
Не чути, не видно никого ніде. 
На дереві тільки пташина співав, 
І пчілка на квітах могильних гуде. 
Ніхто тут не чув мене І не баче, 
І легше на серці міні без людей... 
І рине молитва Із серця гаряча, 
І сльози гарячії ринуть з очей. 
Я щиро молюся, і вірую свято 
Тоді у блажене життя в небесах, 
І легше став за велику утрату. 
Святіш і дорожче став міні прах. 
Молюся, а сльози все ллються невпинно.. 
Чи бачиш, голубко, чи чувш ти їх? 
Чи бачиш, чи чувш ти, мамо, дружино, 
Мій плач і ридання сиріток твоїх? 
Поблекнула рано ти, любий мій квіте, 



Іще ж не настало І літо твоє... 
Без рідної неньки осталися діти, 
З тобою погибло все щастя мов... 
Прощай же, дружино, до стрічі з тобою 
Там в иншому мирі, де горя не знать, 
Де Бог награждав страдальників вдвоє. 
Де радощі світлі— свята благодать! 
Там зійдемось знову з тобою, о Доря, 
Там знов своє серце тобі я 'оддам. 
Не буде там сліз, ні розлуки, ні горя, — 
А в вічному щасті ми житимем там... . 



Дівочий жлль. 



Тіасупились хмари, діброва шумить. 
Дівчина на березі смутно сидить. 
А хвиля бушує, кипить і реве. 
Дівчинонька стогне, когось мов зове, — 

Сльозою стуманені очі. 
— Замовкло серденько, минулися дні, 
І більше нічого не треба міні, — 
Ой, Матінко Божа, візьми ти мене. 
Бо я скоштувала все щастя земне: 

Життя і кохання дівочі. 
— Даремні всі сльози, даремна печаль, 
Не збудять бо мертвих ні плач, а ні жаль. 
За щастя й кохання минулії дні 
Що хочеш, дитино, скажи ти міні, — 

Все з неба готова послати. 
— Хай сльози даремні, даремна печаль, 
Не збудять хай мертвих ні плач, а ні жаль* 
За щастя й любові минулії дні 
Одрада солодка осталась міні: 

То плакать по кім і страждати. 



ПіСИЯ ПО^ТЛ 
(Д. І. Яворницькому) 

(Зд бідних бідний я родився, — 

Нужду підклав, нуждою вкрився,- 
Не дбав ні срібла, а ні злата, 



471 



Українська Муза 



472 



Була і є під дахом хата... 
Де небо блізько відтиля. 
І вільний вітерець ґуля! 
Міні не заздрують тут люди, 
Тут не боюсь обіймів Юди, 
І друг купований не зраде, 
І злодій в ніч не обікраде, — 
Об цім душа не заболить! — 
То як же Бога не хвалить? 
Хвала тобі, Великий Боже, 
Шо в мене скарбівниць нема: 
Мене ніщо тут не трівоже. — 
Я сплю спокійно — все дарма! 
Нас не двійко— я сам родився; 
Один й оставсь — не одружився, — 
І журиться моя хатина, 
Що не щебече в ній дружина... 
Та й де б знайшлась тепер така, 
Що вийшла би за жебрака? 
За те НІ свар, ні сліз, ні млости. 
Не лізе друг що дня у гості, 
І ввечері, як зайде сонце, 
Той друг не дряпає в віконце... 
І серце в грудях не болить! — 
То як же Бога не хвалить? 
Хвала тобі, Великий Боже, 
Що щебетушечки нема, — 
Не думаю: ,а що? а може?..." 
Я сплю спокійно— все дарма! 
Я не уквітчаний родився, — 
Ніде барвінок не стелився, 
І навіть листячко зелене. 



Здавться, не росло про мене. 
Без зіллячка і без квітка 
Життя майнуло в козака. 
За те ж у мене инші квіти — 

Ростуть, цвітуть, мов рідні ДІТИ. 

Сльозою нишком поливаю 
І у віночок їх сплітаю, — 
О, це так серце веселить! 
То як же Бога не хвалить! 
Хвала тобі. Великий Боже, 
За ТІ квітки, що їх зіма 
Ніколи не побьє, а може 
Поблекнуть рано... 

Шо ж? — дарма! 
Німий І тихий я родився — 
Ніхто не знав, не веселився, 
І не ревли ніде гармати... 
Стогнала тільки бідна мати. 
А я не плакав, не кричав — 
Тихесенько собі лежав. 
За те тепер я голос маю, — 
Співаю, плачу та ридаю... 
А як серденько захолоне, 
І сумно з церкві дзвін задзвоне, — 
Хтось стане сліз багато лить 
Й за мене Господа молить... 
Хвала тобі, Великий Боже, 
За те, що смерть коли німа 
Склепить мої уста, то мо.же 
Заплаче хтось... — 

А ні—дармаі 




Ролодипир Плсллм. 

Род 1858 р. 



На літературну українську ниву Масляк виступив в 18 7 9р., надрукувавши в 
«Ластівці* (ч. 14} поеаію .Рідна мати*. Потім він друкував свої твори в ,Слові* (1880); 
.РуськоІІ солдатці". «Весні" (коломийській) (1880). «Родимім листку' (1880); «Зорі* 
і инш. Спочатку Масляк писав «язичісм*. та, познайомившись з Партицьким, почав 
писати чистою українською мовою. В 1886 р. Масляк видав у Кракові свої « Поезії* 
(т. 1-й). В цьому збірникові надруковано 72 поезії, з яких найкраші: «Біля хреста*, 
,Слюб* (балада), «Соловейко*, «Новий закон", «Дзвіночок" і «Я рад би". З епичних 
поезій Масляна визначається «Могила в Тростинці", в котрій малюється тяжка доля 
дівчини кріпачки, яка, привівши од пана дитину, повісилась у гаю. В ліричних поезіях 
Масляк висловлює бажання «принести (од зірок) на землю цвіт любови, надії І віри*, 
йому хотілось би в щасті прожити життя, та годі, бо на світі злидні і горе, бо од 
горя, нужди й болю серця людські здрібніли і люди ворогують одно з одним, проте, 
він вірить, що доля обрала його щиро стояти за свій люд І через це душа його прагне 
жити для неньки України І її люду і ,йому вінець добра зьвднати І зламати його му* 
кн*. Поезії Масляха визначаються гарною формою^ 1 мовою. Масляк переклав на укра- 
їнську мову з сербської де яки поезії Любомира Ненадовича, з хорватської— Прерадо- 
вича. з польської— Марії Конопницької і инш. На польську мову з української пере- 
клав оповідання Льва Сапогівського «Безвинні" і повісти Федьковича: «Тальянка", І 
«Люба-згуба . З приводу 25 літнього юбилею літературної діяльности Йосипа Федько- 
вича. Масляк написав по польські статтю «Кагіїса г <І2ЄІб^ Іііегашгу таіогизісіеі". Ро- 
дився Масляк 14 то вересня 1858 р. в селі Сернках Середніх, Рогатинського повіту, 
в Галичині. Батько його був з старого міщанського роду з Галичу, а мати — дочка мі- 
шанина Терлецького з Камінки Струмилової. Батько поета був окономом у панів і час- 
то міняв службу, шукаючи, де краше, тому поетові довелось мандрувати по світу. Пе- 
реселившись до Свістількик, Рогатинського повіту, батько поетів умер ^1865 р.), а мати 



475 



Українська Муза 



476 



8 ДІТЬМИ переселилась в Липицю Горішню, де в неї був грунт і хата. Володимира одда- 
ли до школи в Підгороддю, де учитилював материн родич. Та тут наука була аби яка, 
І тому Володимирова мати спродала хату й грунт і переїхала у місто Бережани. Тут 
Володимир, скінчивши «нормальну*, або німецьку школу, поступив у гимнааію. Будучи 
в нижчих клясах гимназії, Володимир жив у польській бурсі (Інтернатові) і піддавався 
польському впливові так, що товариші русини нарікали на його за це й ввали иедо- 
лишком, ііерейшовши у 5 кляс гимназії, Володимир покинув бурсу І заробляв собі на 
життя уроками. Зімою 1876 року Масляк перейшов в Перемиську гимназію, яку і скін- 
чив в 1879 році. Скінчивши гимназію, поет поступив у львівський університет на фи- 
лософичний одділ і записався в члени .Акадеиичеського кружка". Спочатку Масляк 
прихилявся до партії .Слова", та незабаром, під впливом редактора яЗорІ* Омеляна 
Партицького, і лекцій Омеляна Огоновського, полюбив рідний народ І рідну мову І став 
народовцем. Ще будучи в гимназії, Масляк на вакаціях мандрував по Галичині І Буко- 
вині, а пізніш, коли його сестри, повиходивши заміж, жили в російській Україні, він 
побував і на Україні. Масляк брав діяльну участь у просвітних і національних зма- 
ганнях галицьких русинів. Після смерти Володимира Барвінського (власника і редак- 
тора .Діла*), Масляк пів року був помішником редактора «Діла", тоді ж писав для 
«Зеркала* гумористичні вірші (підписуючи здебільшого ріжними псевдонімами: Бере* 
жанець. Ратай, Яромир і ннш). З червня 1885 р. він редактував „Нове зеркало* і „Зер- 
кало*. Весною 188р . він з науковою метою переселився в Краків. 



Літературні джерела для біографії: 1) Онтовс^кий — Іст. літ. 
руск. ч. II.; 2) Знцикл. слов. Брокг. й Ефр. т. ХУПІа; 3) Больш. Знцикл. тов. .Про- 
св%шеь!е'', т. 12. 



СТЛРІ І МОРІ ЧОБОТИ. 
(З хорватського) 

Ой, пише син писаннячко 

Та й до свого тата: 
«Пришли міні, мій татуню, 

«Нові чоботята." 
Батько щиро думку важить, 

Став думку гадати. 
Ой, як би то як найшвидче 

Чоботи послати. 
— «Пошлю ж хіба телеграхвом,* 

Каже сам до себе: 
«Швидко син нехай дістане, 

Коли так йму треба." 
Пішов старий гень у поле. 

Дроту досягає. 
Та й до дроту чоботята 



Нові присиляе. 
Поклав же він у халяви 

Іще слова тії: 
«Як обуеш нові, сину, 

Одішли старії.' 
Із посланця-дрота радий, 

Усівсь спочивати: 
«Буду, каже, телеграхвом 

Старих дожидати..." 
Заснув старий. Поуз його 

Іде подорожній, 
В старі капці був обутий, 

Видно, незаможний. 
Вздрів на дроті чоботята, 

І зрадів душою: 
«Ади, каже, ще й новії! 

То ж то ся устрою.* 
І роззувся з старих шкрябів. 



477 



Мас 



478 



Дроту досягав, 
І на ноги чоботята 

Нові надягав. 
Надягнув, та й марш в дорогу!. 

А старий проснувся. 
Вгору на дроти він глянув, 

Та аж усміхнувся: 
Він побачив старі капці, 

А в їх самі діри: — 
•Ади, каже, як вни скоро 

Од сина наспіли!" 






Ч и винен я, що ми узнали 

Те щире, раннвв чуття. 
Що ми з очей собі читали 
Одно, і те коханням звали — 

Чи винен я? 
Чи винен я, що нам, вдина, 
Инакше світ весь заяснів, 
Шо про любов нам шепчуть зорі, 
І цвіт увесь, ручай і море, 

І птичий спів? 
Чи винен я, що серця наші, 
Сповиті в спільную тугу. 
Що їх любов так освятила 
І їх із небом сполучила 

У звязь одну? 



Що пене БОЛИТЬ? 

Ой, не болить мене недоля. 

Бо я із нею жити звик. 
Бо луч правдивий мого щастя. 
Давно з дитинним віком зник. 
Ой, не болить мене сирітство. 
Що душу часом розрива; 
І не болять уже могили. 
Що в їх спочила вся рідня. 
І не болить, що в кожну хвилю 

4 — 3016 



Новий все завід серце рве, 
Що тільки мракою покрилось 
І хмарами життя мов. 
Мене болить тільки та зависть, 
Що за ті лепти, що пливуть 
Із мого серця в жертву Русі, 
Мене брати к«;і ^лянуть! 



У П Л Л Л. 

іПюбила, кохала... за щире кохання 

Дізнала лиш горя, отрути, 
І серденько кровью з жалю скипало... 
А люди для неї одради не знали, 
А він був лиш лютий та лютий... 
І ніччю од свого дружини лихого. 
Щоб долі шукати, втікала; 
А люди, хоч знали, чому так зробила. 
Чом хату й родину вона залишила, 
Сказали злосливо: .Упала.** 
Літами, не днями, цілими роками, 
В чужині тужила без хати, 
І сльози по наймах усі роскотила, 
Аж сил їй не стало, аж слабість зломила» 
Прийшлося в нужді загибати. 
У чорную днину на світ народилась, 
У темную днину конала. 
Сама, без родини в далекій чужині. 
На жмутку соломи в лихій сорочині... 
А люди казали: .Упала.' 



Сологсй«о. 

}/ садочку все сідала 
Дрібні зорі рахувати, 

Аж знайшлись такії зорі, 

Що І стали чарувати. 
Були чорні ті! зорі 
І чорніші ще од ночі; 
Вони знали лік на горе. 
Вони звались — карі очі. 



479 



Українська Муза 



480 



Раз віконце одчинила, 

Щоб одкрити зіркам долю, 

Аж зблизились тії зорі, 

Шо взяли їй серця волю. 

Прихилились за-близенько 
До віконця і до личка; 
Так їх бачив місяченько, 
їх розмову чула нічка. 

Щось між ними шепотіло, 

Наче вітер у гайочку, — 

То цілунки лопотіли, 

Мов ті хвилі в ручайочку. 

Щось між ними стукотіло: 
Сердець стукіт добувався; 
Хвильку наче загриміло — 
То, що «любить,* він так клявся. 

У кущеві співак божий 

Прищебетував злегенька, 

*Його ж голос добірався 

Просто в душу до серденька. 

Аж з світлиці двері скрипли, — 
Пита мати пів-грізненько: 
— .Доню, хто це там з тобою?" 
— „То, мамуньцю, соловейко.* 



0. П^ЗДБУЛЬ! 

О, незабудь, я молю тя, 

На хвилю цю, блаженний час, 
Як перший раз талан, судьба 

Зблизила нас. 
О, незабудь про день утіх. 
Що я надії днем прозвав, 
В котрім огонь очей твоїх 

За світ весь став. 
О, не забудь тих серця слів, 
Що я у жертву ніс тобі, 
Що я їх, наче цвіти, сплів 

В роскоші сні. 
О, не забудь тих ясних зір. 
Що були свідками любві. 
Як нам одкривсь небесний мир, 

І рай душі. 



О, не забудь, що я живу 
Через любові тої власть, 
Що я тобі самій свящу 

Всю серця страсть. 
О, не забудь, що те чуство 
Мене з тобов зьеднало враз, 
Злучило нас на* вік в одно, 

На вічний час. 



Під ость. 

Тхизом сонце йде по небі. 

Вітер листям шелестить, 
І на полі пусто й тихо, 
І птах пісня не дзвенить; 
Дух природи супокою 
Супочину вже бажа, 
А у серці глухо, нудно, 
Ціпенів грудь, душа. 
Вже не бачу квітів, листя. 
Ні розмаю, чар весни, 
А у грудях, як по світі, 
Мраки-змори залягли; 
Радо б серце утішиться, 
Звеличати ясний світ — 
Дума думі не мириться. 
Огню в серці вже не слід. 
І шо-днини мраки більші, 
І густіший все иней, 
Сад, луги стоять— сумують, 
І те світло у зорей 
Не так ясне, як бувало. 
Як весною у маю; 
З ночі місяць виринає. 
Та понурий на лицю. 
Сумно, пусто; білий янголь 
Вже витав у вікно; 
Серце бьвться важко в грудях 
І питав: ,Гей, весно. 
Чи повернеш ще весела, 
Вернеш світло теплих днів, 
І дрімлючу душу, й думи. 
Чи розбудештиіз снів?" 




ІЛЛГІОН ГГЛБОВИЧ. 
1856—1903 



На українську літературну ниву виступив в 188 році. Твори його друкувані 
здебільшого в .Зорі" і „Новім Зеркалі" (під псевдонімом — Квасний). Крім поезій, пат- 
ріотичного і любовного змісту, Грабович написав кілька оповіданнів: „Найкращий Ве- 
ликдень", «Заклята темниця"... Перші літературні проби Грабовича звернули на його 
увагу Огоновського, який казав, шо він, коли не занедбав свого таланту, буде одним 
з найкращих галицьких поетів. Та на жаль, скінчивши університет І оддалившись од 
Партицького, який мав великий вплив на його, поет переспівував свої давнішні поезії 
про весну та кохання. Грабович, син священика, родився в* червня 1856 р. в Шмань- 
ківцях, Чортківського повіту, в Галичині. В 1880 році поступив у львівський універси- 
тет на философичний факультет, де слухав лекції клясичної филології, руської (укра- 
їнської) літератури І славьянських мов. Будучи сиротою (батько його вмер ще в 1867 
році), поет дуже бідував, заробляючи на життя уроками. В своїм оповіданні «Найкра- 
щий Великдень" він малюв одну пригоду з свого життя, коли вчив дітей в одного пана. 
Скінчивши університет, Грабович поступив заступником учителя всамбірську гимназію. 
Умер Грабович в 1903 році. 



Літературні д.жерела для біограс 
руск. ч. II. 



Огоновський — Іст. літ. 



•-/^ 



16 



483 



У X р аін ська Муза 



484 



Мл РОДИШ, 

ТІитаїося пташки, чому так співає, 

Чому не полетить в далекий де край? 
А пташка щебече, до мене звертавсь: 
— ,Ах, глянь, як тут любо— тут рідний мій 

край!- 
Говорю до квітки, що в лузі росцвіла: 
, Змарнів під осінь краса тут твоя..." — 
А квітка рожеву головку схилила: 
—.Тут рідні сестрички, весна тут моя!" 
Послухаю думки, що лунов несеться: 
— .Чей пісня чужая миліше гуде..." 
Та дівчина гляне— з жалем одівається: 
— .Над рідную пісню не вчуєш ніде!" 
Погляну на хатку, що ю липи вкрили, 
Де весни моєї перший цвіт росцвів: 
Там в щастю, в спокою мої дні уплили, 
Там я про будущу рідну долю снив... 



Не вегикь!.. 

Оддай міні, моя ти люба, 

Мій рай, молодість ми оддай — 
А як болить мене та згуба, 
У серця мого ся спитай... 
Верни ми хоч одную днину 
Минувших ранніх моїх літ; 
Верни, верни ми хоч годину. 
Хай ще раз гляну в райський світ., 
Погас огонь вже мій душевний. 
Скипіла кров на серця дні, 
Стемнів ми світ, колись рожевий, 
А рай— не вернесь вже, ох— ні!.. 



Нл ДОБРЛПІЧ. 



р 



и, чи спиш вже, моя мила. 

Ягідко моя? 
Чи вже сонна приклонилась 
Головка твоя? 



Всюди тихо, місяць сяє — 

я тут сам сижу 

І про тебе лиш думаю. 

На хатку гляжу. 

В тій хатині скарби мої 

Рай солодкий там: 

І за гори золоті! 

Я йго не оддам! 

Ох, якби я міг злетіти. 

Місяць би закрив. 

Щоб на тебе, любий цвіте. 

Вночі не світив .. 

Зайди, зайди за горою. 

Бо миленька спить; 

Засвіти ми, як зі мною 

Ввечері сидить: 

Щоб я бачив чорні брови 

І як ся сміє. 

Як ся дивить серед мови, 

Як серце ся бьє... 

Спи, голубко, спи, серденько, 

Лети в сонний рай; 

Я з тобою — друг вірненький, 

його не кидай! 

А я квітів пошукаю — 

В долині знайду; 

Самих гарних назбіраю 

І вінок сплету. 

На добраніч тобі зложу 

Пред твоїм вікном: 

Ти не вчуєш, моя роже. 

Спи щасливим сном! 

Рано глянеш, усміхнешся — 

Там вінок в вікні: 

„То мій милий сказав вчора 

Добраніч міні...' 



Полічу в той крлй. 

^сть у мене гарна любка, 

Моя вірная голубка; 
Вона серцем розмовляє, 
А бровами лиш моргає, 



485 



Г р а б о 



48в 



Аж душа сміесь... 

Серце в грудях бьвсь... 
Ох, як мило з нею жити, 
На світ ясний ся дивитиі 
Хоч родини я не маю, 
То на милу поглядаю — 

Там щастя, там рай... 

Ти, серце, гуляй!.. 
Знає вона веселити, 
Знав з душі рани змити — 
Ох, як любо вна вітав. 
Ох, як тоскно ся прощав: 

— .Вернись, любий, знов — 

Умру за тобов!.." 
Ой, соколе, дай ми крила — 
Полечу я там, де мила; 
Тільки гляну і напою 
Дивним щастям душу мою — 

Полечу в той край. 

Де мій тихий рай... 



Чого я БЛЖЛЮ ? 



Моїм браттям бідним, темним 

Я долі бажаю, 
Щоб вона їм засіяла 
У рідному краю, 
Щоб вона їх пригорнула. 
Оділа, навчила, 
Щоб вона і бідне тіло, 
І душу скріпила. 
А багатим я бажаю... 
— Чого ж ім бажати? — 
Серця, правди щоб навчились, 
Як любити браіа; 
Щоби знали, що нам сонце 
Усім рівно світить. 
Одна земля нас зродила 
І ми всі їй діти! 
А всім разом я бажаю. 
Щоби людьми стали. 
І любовью, добром, правдов 
Землю засівали. 



Л Ю Б И !.. 

сіїюби, МІЙ брате, край свій рідний, 

Широкий, пишний, гарний край. 
Бо він любві твоєї гідний. 
Бо в нім лиш знайдеш щастя май... 
Люби 1 слово те рідненьке. 
Що ненька вчила тя колись... 
Воно так звучне, так миленьке — 
Люби його, і ним гордись! 
Люби велику всю родину — 
Убогий нарід рідний свій, 
В останню жизні ще годину, 
Чи в добрій долі, чи лихій. 
Люби всім серцем і душею! 
в любві ти ціль свою знайдеш, 
Придбаєш другим щастя нею, 
В любві спокійно ти спічнеш... 



В І Й М Л. 

Я. чув плач матерів, жінок — 
Прощали, бач, синів, мужів. 
Сердечний зойк дрібних діток — 
На шиях висіли батьків. 
Я бачив болю, горя знак 
В тих, що в похід оружні йшли: 
Вони кидали з жалем так 
Рідню і все те, з чим зросли... 
Оце війна! Оце війна. 
Що душу рве до дна! 
І чув я шум, і бренькет, стук. 
Що од заліза геть лунав, 
І громовий гарматний гук, 
Крик дикий, що аж заглушав. 
І бачив кров, гарячу кров, 
І в судорогах, муках скон. 
Нелюдський зір, у звірів мов, 
І лютий бій, мов страшний сон. 
Оце війна! Оце війна! 
Людей нелюдськая різня. 
Я бачив села і міста 
Зруйновані огнем, мечем; 



487 



Українська Муза 



488 



Рілля потоптана, пуста, 
І люд голодний із плачем 
Проклоном біль тяжкий значить 
По страті крові і майна; 
Останнім ще шагом платить 
За те, що взяла му війна. 
Оце війна! Оце війна! 
Такий то дар несе вона! 



Р З А Д У П І. 

Одні люди то бажають все грошей, та 

грошей, 
Инші почести та слави все у Бога просять; 
А иншії бідолахи не хочуть нічого, 
Тільки хатки маленької— та нема і того! 
Не бажають ані грошей, ані тої слави. 
Тільки долі хоч трошечки, та шматок 

мурави, 
Щоб з людьми по людські жити, Господа 

хвалити. 
Та без гніву Господнього і вік закінчити. 
Але тяжко тим нещасним і того впросити. 
Вони мусять бідувати та усе тужити. 
Плакать гірко над собою. Бога проклинати, 
Ні одної хвилиночки утіхи не мати. 
І жиють так, мов у пеклі... Ох, тяжко то 

жити! 
Ліпше було б в яму скочить, в воді уто- 
питись, 



Ніж так жити і мучитись до смертної 

дошки. 
Та просвітку не бачити ані-ані трошки. 
Ох, та тяжче ще такому і жить, і вми- 
рати, 
Що не мав на всім світі ні кута, ні хати» 
Де голову прихилити, терном увінчану. 
Що не мав супокою ні вночі, ні рано, 
Бо в душі засіла болість страшна та гли- 
бока, 
Гонить радість, гонить щастя з-перед 

його ока. 
Всюди бачить сум і сльози, все терпить 

за других: 
Онде мати старенькая посеред недуги 
З горем боресь та за сином сльози про- 
ливав, 
А там смерть йому маленьких косить- 

забірав. 
Братів, сестер, всіх по ряду! І не плач» 

небоже! 
Бо нічого не виплачеш!., та він вже не 

може 
Плакать більше, бо висохли усі гіркі сльози. 
Тільки дивиться й застогне... — 

Боже милий. Боже! 
Нащо губиш сиротину? Чом дожити дав ти 
Йому віку молодого? Чом в небо не взяв ти 
Його перше, як іще був маленьков дитинов? 
Там йому би ліпше було, був би не загинув 
Отак марно, як тут йому прийдеться за- 

гинуть, 
Та не буде кому й глини на могилу кинуть. 





Борис Дпитрович Ггіпчбико 

Род. 1863 р. 



На українську літературну ниву виступив в 1 8 8 1 р., коли в «Світові* було надруковано 
кілька його поезій. Твори сво! Грінч^нко (підписуючи де які псевдонімами: Василь Чай- 
чеяко, їв. Перекотиполе і инш.) друкував в »Зорі", а також видавав окремими виданнями. В 
1887 р. видав він у Харькові З кааки (.Снігурка*. .Сопілка', .Дівчина Леся*) під загальною 
назвою .3 народнього поля*, писані віршами. В 1891—92 р.р. видано у Львові З томи його 
творів— «Твори Василя Чайченка*. Частину його поезій видано в збірниках: «Під хмар- 
ним небом* (Львів. 1894), «Пісні та думи* (Чернигів, 1895), «Книга казок віршом* 
(Одеса. 1895), «Байки* (Чернигів. 1895). «Писання* (Київ. 1903) і инш. Крім поезій, 
Грінчінко написав чимало повістів (з яких кращі: «Соняшний промінь* і «На роспут- 
ті*), оповіданнів, кілька драм і комедій: «Ясні Зорі*, «Нахмарило* І инш., переклав 
(віршами) «Вільгельма Теля* й «Марію Стюарт* — Шіллера; «У золотих кайданах* — Мір- 
бо; перекладав також поезії Гейне. Гете. Шіллвра і инш. Для дітей і народа написав 
чимало орігінальніх творів і переробок: «Про грім та бліскавку*, «Робінзон*, «Серед 
крижаного моря*. «Українські народні казки для дітей*, біографії Гарфильда, Гутен- 
берга, Котляревського, Квітки і инш. В 1895 -99 р.р. видав З томи «Зтнографических 
матеріалов*, в 1900 р. етнографічний збірник під назвою «Із уст народа^. Видав біо- 
графії Куліша, Ганни Барвінок і инш. За останні роки видав переклади (свої і М. За- 
гірні) де яких драм і комедій Ібсена, Мірбо, Метерлінка, Зудермана і Гауптмана. На- 
писав чимало статтів педагогичних. публіцистичних, критичних, історіко-літературних і 
инш., які друковані по ріжних журналах. Де які його твори перекладені на чеську і 
російську мову. Родився Борис Грінчбнко в 1863 р., учився в харьківській реальній 
гимназії. Скінчивши вчення, учителював і служив у земстві. Тепер живе у КиївІ І зай- 
мається літературною працею й видавництвом. 



491 



У к раїнсьха Муза 



492 



Літературні джерела для біографії: І) Оіомоеський—Іег. піт. ч. П; 
2) 0.1. ГрушевоішА— Сучасне укр. пісьи. в йоготипов. представн. (.Літ.-Науїс. Вісти.^. 
1908, IV); 3) .В»««, т. І (1902). Крім того див: 1) ЯЬваїсо»— Диевник журналйста 
(Русск. Богатст. 1895, X); 2) Бодьш. Знцнкл. тов. .Просвішеніе" т. VII; 3) ,КеУи» 
(іез іга<ііііоп8 рориіаігез* (1897, И, V); 4) Зтнографич. Обозр. за 1898 р. кн. І. 



Ирітчлпі сльози. 

к^онечко ясно встав, 

Теплим промінням своїм 
Гладить квітки та пестить, 
Сльози обсушує ім. 
Сльози бренять у квіток 
Чисті, як перли ясні: 
Сон ім негарний приснивсь, — 
Плакали квіти ві сні. 
Може ім снилися ми, 
Наше життя без надій. 
Кров і кайдани й брехня, 
Голод і холод тяжкий... 
Хто ж би того не злякавсь? 
Після тих снищів страшних 
Досі вони ще тремтять. 
Досі ще сльози у їх!.. 



Ссрсд ПОЛЛ. 

ТЗлакитними небо сія глибинями, 

Поля попід небом прослались безкрайні; 
Іду я обміжком, — шумлять колосками. 
Шумлять і хвилюють лани урожайні. 
Назад озирнуся» — ген далі високі 
Сіяють^мигочуть блискучі палати, 
І тільки що мріють у балці глибокій 
Убогі, обдерті, похилені хати. 
А переді мною за хвилею хвилі 
Аж ген до крайнеба пливуть без упину. 
Сіяють під сонцем, мов золото, спілі. 



Сіяють І плещуть, де оком ні скину. 
Поля мої рідні, найкращії в світі, 
Багаті на силу, на пишную вроду. 
Засіяні хлібом і потом политі. 
Робітницьким потом мойого народу! 
Родючі та щедрі! в позлотисті шати 
Свого хлібороба могли б ви окрити, — 
Чого ж то так часто на йому ті лати? 
Чого ж то в тих хатах голоднії діти? 
Тими колосками, що, повні та спілі, 
Схиляються низько від зерна важкого, 
Кого в ріднім краї годуєте, милі. 
Куди наша сила зникав, до кого? 
Хвилюються мовчки поля за полями, 
Сіріють у балці убогії хати, 
І, високо знявшись, вгорі над хатк8*«н 
Блищать і лишають високі палати. 



X Л І Б О Г О Б. 

гх убогий родивсь, і 6 ті дні, 
Як вмірать доведеться міні, 
Тільки горе та стомлені руки. 
Та ще серце, зотлілеє з муки, 
Я зложу у дубовій труні. 
Не велике я поле зорав. 
Та за плугом ніколи не спав. 
Що робив, те робив я до краю 
І всю силу, що мав я і маю, 
На роботу невпинную клав. 
На тім полі каміння було. 
Поле все бурьяном заросло. 



493 



Грінчбнхо 



494 



Зупинявся мій плуг на тім полі, — 

Та не кидав робить я' ніколи, 

А гострив свій леміш, чересло. 

У годину, в негоду я там — 

Без роботи погано рукам! 

Нехай дощ І кріз драну свитину 

Січе згорблену працею спину, 

А спочинку собі я не дамі 

Скільки поту свого я пролив, 

Скільки сили я там положиві 

Та дарма! бо поорона нива 

Нам давала багатП жнива: 

Я недурно невтомно робив. 

Такі жнива зазнав я ие раз, 

А тепер вже минувся' МІЙ час: 

Я вже чую — останнєє літо 

Бачу я золоте своє жито. 

Бачу, ниви широкії, вас. 

Мої діти зберуть урожай... 

Усьому наступав свій край. 

Він прийшов і МІНІ: в домовину 

Я Іду І на-віки спочину, — 

Мої ж діти зберуть урожай! 

Мої діти — дочки І сини, — 

Усі вкупі зібравшись, вони. 

Як почнуть до обіду сідати. 

Будуть хліб, що придбав я, ламати 

І згадають мене у труні. 

І за те, що працюючи зміг 

Згодувати і викохать їх. 

То про мене в їх згадка не згине,- 

ПІСЛЯ мене ще довгі години 

Моє діло не вмре серед їх. 

Так, я вбогий родивсь, та в ті дні. 

Як вмірать доведеться міні. 

То не сором ЦІ стомлені руки 

І це серце, зотлілеє з муки. 

Положити в дубовій труні!... 



Вслииий день 

(Мельницкий) 

великий прийде день колись. 
Великий день святої волі, 



До раю-щасґя чоловік 
Узятий буде із недолі. 

Той день не буде. днем таким, 
Що сонце бігом одміряє. 
Ні, буде він довічним днем, 
Що божество над ним вітає. 
З народом зійдеться народ, 
Зьєдна братерство цілий світ. 
Що зроду зародком було, — 
Те проціте, як пишний квіт. 



1 



молилася я, й сподівалася я — 
Чи не гляне хоч раз любо доля моя... 
І минали літа— дожидала ії, 
Та даремні були сподівання мої. 
Не діждалася я... І минули літа — 
В серці пустка німа, я тепер вже не та... 
На роботі тяжкій звікувала життя — 
Воно марно пішло, все пішло без пуття. 
І недоля моя й досі давить мене, 
І та праця .тяжка стан недужий мій гне, 
І вже сліпнуть од сліз очі карі мої, 
А все долі нема — не діждалась 11!.. 
Ні родини нема, ні дружини нема! 
Світ широкий усім, а міні він — тюрма!... 



До П Р Л Ц І! 

Тіраця єдина з недолі нас вирве: 

Нумо до праці, брати! 
Годі лякатись! На діло святеє 

Сміло ми будемо йти! 
Праця єдина нам шлях уторує. 

Довгий той шлях і важкий, 
Що аж до щастя і долі прямує; 

Нумо до праці мерщій! 
Праця не згине між людьми даремне: 

Сонце засвітить колись, — 
Дякою нас тоді люди згадають — 

Нум же! до праці берись! 
Хоч у недолі й нещасті звікуєм, — 



495 



Українська Муза. 



496 



Долю онукам дамо! 
Ми на работу на світ народились, 

Ми для борні живемо! 
Сміливо ж, браття, до праці ставайте, — 

Час наступає — ходім! 
Дяка і шана робітникам щирим. 

Сором недбалим усім! 



ІІромінням усе золотило, 
Сміялося радісно сонце 
І в темную нашу хатину 
Гляділо в низькее віконце. 
Гляділо... І радість, і втіху 
Несло воно наче з собою, 
А ми не зважали на його. 
Зібравшися всі над труною... 
Сміялося сонце... Про щастя, 
Життя і надію казало 
І сяйвом воно в домовині 
Того, хто не жив, обливало. 
І в його були ті надії, 
І він вірив сяйву ясному, 
І смерть узяла його й більше 
Не верне його вже нікому... 
І в нас у душі не надія, — 
З образи там зло піднималось: 
Як сміє й тепер оце сонце 
Сміятись, як перше сміялось... 



з ^ П Л я Н Д П. 

(що раз ка рік збіраються на Шевченкови роко- 
вини співати гімн) 

иДе не вмерла Україна. 

Але може вмерти: 
Ви сами іТ, ледачі, 
Ведете до смертні 

Не хваліться, що живе ще 

Наша воля й слава: 

Зрада їх давно стоптала, 

Продала, лукава. 



Ваші предки торгували 

Людськими правами, 

Іх продавши, породили 

Вас на світ рабами. 

Не пишайтеся ж у співах 
Ви козацьким родом: 
Ви раби, хоча й пани ви 
Над своїм народом. 

Україна вам не мати, 

Є вам инша пані. 

Зрадних прадідів нікчемних 

Правнуки поганії 

Тільки той достойний щастя. 
Хто боровсь за його: 
Ви ж давно покірні слуги 
Ледарства гидкого. 

Ви ж давно не люди — трупи 

Без життя і сили, 

Ваше місце — кладовище. 

Яма та могили. 

Як живі покинуть мертвих, 
Щоб з живими стати, 
,Ще не вмерла Україна* 
Будемо співати. 

Як живі покинуть мертвих. 

Прийде та година. 

Що ділами, не словами 

Оживе Вкраїна. 



« « 



Тіе гордуй ти життям молодим. 

Не журись безнадійно над ним. 
Не кажи, що не вмієш робити 
Тим, що й досі робить не могла; 
Не кажи, що не хочеш ти жити, 
Що радіючи в яму б лягла: 
Носиш сили в душі молодії — 
Не зрікайся завчасно надії! 
І покинь ти даремний свій страх: 
Он розлігся широкий твій шлях. 
НІ, життя ще твоє не минулось. — 
Почалося воно, молоде: 
Ти недавно до його прочнулась 



497 



Грінчбнко 



498 



1 воно тебе тільки ще жде. 
Сором силу в душі своїй мати 
І на працю іі не оддати! 
І не думай про те ні на мить, 
Що не зможеш нічого зробить: 
Коли палко 1 щиро кохаєш 
Ти убогий і рідний свій люд, — 
Невже ти ще й досі не знаєш, 
Що любов може гори звернуть? 
НІ, хто щиро уміє любити — 
Може безліч між людьми зробити! 
Не гордуй же життям молодим, 
Не сумуй безнадійно над ним 
І початки святої надії 
Ти зневірьям тяжким не дави; 
Вірь у сили своі молодії 
І весела, й щаслива живи. 
Але ж мусиш те щастя придбати 
На роботі для рідної хати! 



Ропл СПІВЛ. 

тЗона співа — і серця поривання 

У звуки ті вона перелива, 
Горять огнем безмірного кохання 
І! пісень пекучії слова. 
Вона співа — і очі молодії 
Ясніш од зорь засяли із-під вій... 
О, скільки в їх незломної надії, 
О, скільки в їх на щастя любих мрій! 
Нехай співа, нехай ті співи ллються, 
Хай очі ті і сяють, і сміються, 
І хай огонь кохання в їх горить! 
Нехай співа! Удруге вже такая 
Не зацвіте весна їй золотая, 
-Яка цвіте в душі іі в цю мить! 



Ті чудово щасливі хвилини, 
Як стрівались уста із устами, 

Як палали з кохання нам очі 
Й ми зливались докупи серцями. 
І згадались міні на чужині 

Люті муки страшного розстання, 
Як прощалися ми без сльозини, 
А небачені сльози давили, 

Із грудей виривались ридання, 
Що давно вже, давно накипіли. 
І згадались міні... І сльозами 

Я заплакав тепер, як дитина, 
Як дитина, смажними устами 
Тебе кликав: прийди, моя мила, 

О, прийди, моя вірна, єдина, — 
Мене мука-розлука стомила.. 



І 



згадались міні на чужині 
Тії давні й недавнії ночі, 



Пго пш^иицю. 

(З Боровиковського) 

Гіромовляють діти: „Тату! 

А чія це тут пшениця 
Скрізь широкими ланами 
Розляглася, колоситься?" 
— ,Це усе моє та ваше: 
Трохи батьківщини взяв я, 
Трохи — посагу од мами, 
Трохи — сам уже придбав я. 
„Але, люблючи як брата 
Мужика, — йому вживати 
Всі поля оці дозволив. 
Хоч, звичайно, не без плати." 
,А який же тато добрий! 
Мужики з тії пшениці 
Будуть їсти, дуже раді, 
І франзолі й паляниці." 
— „Ні, мужик франзоль не любить: 
Не ладнає він з панами, 
1 все любить годуватись. 
Житнякам -глевтяками, 
„Та ще висівок і в тії 
Любить нащось намішати, — 
Чеосл авичаї мужичі 



499 



Українська Муза 



500 



Й смак мужичий мусів стати.* 
.Він не їсть франзоль? так нащо ж 
Уживає він пшеничку?' 
— «Глитаям ії він любить 
Продавати за дурничку; 
.Гроші ж любить за податки 
До скарбниці він возити. — 
Отакий той смак мужичий 
І мужичий звичай» діти." 



« * 



'іЗлискучіі зорі, небесні світила, 

І очі ясні; 
Троянда пахуша, коханая мила, 

Квітки і пісні!... 
Природо... кохання... душі ра