(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Vik : 1798-1898"

РигсказеЛ \ог іке 
ілвкаку о/ іке 

ІШІУЕКЗІТУ ОР ТОК(ШТО 

(гот іке 
КАТШ_ЕЕЛ Т МАМИ веочезт 






_^- 



_и 



V 



Ь 1 




н 



N. 



Викг. 



(1798-1898). 



V/- 



ч 



"ЧР" 



IV 



Томчь другий, 



Уі 



украинсьі^а проза вид^ ^виткьі до 8о-хь рокив'ь XIX в. ^ 



г*з= 



IV 



V 



& 



Ь 



З 



К н и в ь, 

Друкарня Петра Барськсго, Крещатьїкь, власний д. Л» 40. 
1902. 



^ 






Доззолено цензурою. С.-Петербургь. 22 Іючя 1901 г. 









Возвельїчу 
Мальїхь отьіх-ь рабивь нимьіх-ь: 
Я на сторожи коло ихь 
Поставлю слово... 

Т. Шевченко. 




Грьігорій 
Ивитна. 

Квитка Грьігорій Фе- 
доровнчь, синь дидьіча, на 
свить народився 18 листо- 
пада року 1778 вь сели 
Основи биля Харькова. За- 
молоду личьівся на війсь- 
ковій служби, а потимь 
килька рокивь прожьівь 
послушникомь у Куряжьін- 
ському манастьіри. Вернув- 
шись зь манастьіря вь Ос- 
нову, Квитка пьільно заходьівся вчитись самь та й освитою другьіхь 
клопотався, подавши думку засновати вь Харькови Институть дивочьій та 
допомагаючи йому зь власнои кьішени; його заходами пиднято и театрь у 
Харькови. На ниву письменства виступивь Квитка р. 1812 вь журнали 
„Украинскій Вьстникь"; бувь р. 1816 спивредакторомь його и пьісавь туть. 
а такожь и по иншьіхь вьіданняхь пидь прьібраньїмь именнямь Фалалея 
Повитухина; але за рикь Харькивська шляхта обибрала його за повитового 
маршала („иредводителя дзорянства") и винь зальїшьівь на де-якнй часьлите- 
ратурну працю. До неи знову вернувся винь перегодомь и р. 1831 надруку- 
вавь свою комедію „Шельменко волосний пьісарь". Украинськи оповидання 
Квитки першимь разомь видано вь Москви р. 1834 окремою книжкою зь 
назвою: „Малороссійскія повьсти, разсказьіваемьія Грьщькомь Основ'яненкомь". 
Ставши „предсьдателемь" Харкивськои Уголовнои Палати, Квитка не поки- 
дань працювати и вь украинській, и вь російській питератури. Померь 8 
серпня р. 1843 вь Харькови. Твори Квитчини видавалися килька разивь; 
кращи видання: Кулишеве вь двохь томахь (СПБ, 1853) та Харькивське 
(1887); дешезе видання його украинськьіхь твзривь (повисти окремо, дра- 
матични твори окремо) вийшло р. 1894 у Кьіиви. Творами Квитки почина- 
ється украинська художественна проза; велика заслуга його не тилькьі вь 
украинському, а й у всесвитньому пьісьменстви, що винь чи не перший почавь 
оповидатьі прихильно вь повистяхь своихь про життя селянського люду и 
тимь положьівь початокь справжньои народнои повистьі. 

Литература: 1) Огоновський — Исторія литератури руськои (украинськои), 
ч. III; 2) Пьіпинь и Спасовичь— Исторія славянскихь литературь, т. І; 3) 
Петровь — Очерки изь исторіи укр. литератури XIX ст.; 4) Кулишь — Гри- 
горій Квитка и його повисти; 5) А-рь — Г. Ф. Квитка. Біографическій 
очеркь. 



Сушка до пана издателя. 



Любезньїй мій приятелю! 

Дійшла до мене чутка, що тьі хочешь и вь нась, по мос- 
ковській моди, збьітьі кньїжечку... а якь іи по нашому назвати, 
не вмію; бо й москали — не ти москали, що живуть у Москви, 
а таки, що не зь нашьіхь, а зь „рассьйськьіхь" — що крипко вь 
нихь кохаються, и ти, не вмивши іи по своєму назвати, зовуть 
по-нимецьки. Такь нехай же по нашому буде: з б и р н ьі к ь. Спасьі- 
би тоби за сюю працю. Черезь тебе будемо знати, хто зь на- 
шихь слобожань, та й зь гетьманцивь, що и якь компонує. 
Ще жь я чувь, буцимь-то хочешь ти туть же притулити 
де-що ипо нашому писаного. За сюю вигадку ажг трьічи 
тоби дякую. Нехай-же знають и нашьіхь! Бо йе таки люде на 
свити, що зь нась кепкують и говорять, та й пишуть, буцимь 
то зь нашьіхь нихто не втне, щобь було, якь вони кажуть, и 
звичайне, и нижненьке, и розумне, и полезне; и що, стало- 
буть, по нашому, опричь лайки та глузовання надь дурнемь, 
бильшь ничого не можна й написати. 

О бодай ихь вже зь такою думкою! Хиба жь не живо 
вччстьівь пань Котляревський 3 н є я? Зге! обь нимь и доси 
Москва товче и перетовкуе, и зь якого боку не зайде, сплесне 
руками, та й каже: „ну такь, славно!'' А пань Артемовськьій- 
Гулакь мало понапьісуєавь про Т в а р д о в с ь к о г о, про Со- 
лопія, про Собаку. або Гараськови оди не мудро 
росказавь по нашому? Що, може, у иншого, хто чьітавь, такь 
и доси кишки болять еидь смиху, а вь иншогс — якь тамь ка- 
жуть — трохи лишень шапка не загорилась. Такь хиба винь 
просто пьісавь? Адже и теперь бажають у мисячни, або и 

— 6 — 



вь тьіженни кньїжечкьі хочь пивтретя его стьіха! Нехай же й 
пань Гребьонкьшь вьїкьіне Полтаву, що перероблює зь мо- 
сковськои; нехай, кажу, не боиться ничого та, якь тамь кажуть, 
издасть іи тьіпомь; такь тамь и таке буде, що хочь не хочешь, 
а заколупне тебе за душу, а де — й серденько защемить; буде 
й таке, що, чьітаючьг, слизонькьі тилькьі капь, капь, капь! 
Та йе й други-прочи, що на стьіхахь — на стьіхахь, а то такьі 
и просто розмовою пишуть... Такь що жь будемо робьітьі? Не 
второпають по нашому, та й ворчать на наши кньіжкьі: „Ета 
ньшто па-чухонськи... Зачьімь печатать, когда 
нихто не розумі є?" Гай, гай! Хиба жь тилькьі й свита, що 
у викни? Трьівайте-бо, панове, не дуже сикайтесь! Йе ще на свити 
православне християнство, що вміють и люблять по нашому чи- 
тати. Не усе жь для москаливь: може бь треба и для нась що- 
небудь, щобь и ми... знаєте, не усе... а такь... де-що... по- 
троху де-чого знали; а то, по вашому, такь ми... такь-соби... 
де намь за вами?... Гмь! на догадь бурякивь, щобь капусти 
дали. 

Та ще жь на своимь Бику вьідавь и такьіхь, що якь 
попаде нашу книжку, то переворочуе іи, переворочуе, мовь 
голодна беззуба собака шкоринку, котрои не вкусить, та не 
розчухавши що, для чого и проти чого писано, заразь, 
щобь аби що-небудь сказати, аби чимь-небудь нашого брат- 
чика занехаять, а самому похвастати, заразь, кажу, и гукне: 
„кавьїка не тамь! Оксія не туди! Хвалшь! треба 
нашь-ерь: — н и- — ньі! Я усе знаю и заразь побачу, де 
що не такь". Сй, гляди лишень, пане усе-знаю, щобь не було 
и зь тобою того, що зь Терешкомь-шевцемь! 

А що тамь зь ньімь було? Ти, може, приятелю, не позабувавь 
того, що з-малу у школи вчьівь, такь и згадаешь якусь латин- 
ську побрехеньку, що я тоби по своєму роскажу, якь чувь іи 
видь Панаса Пистряка, а еинь іи чувь ще вь школи, видь сами- 
синького нашого дяка, пана Олексія. 

Одже то, кольї-хочь, то й прьілипьі сю побрехеньку у 
свій збирньїкь. Може таки котрий изь скальїзубивь, охо- 
чий другьіхь гудити, а самому талану нема що-небудь путнье 
написати, захоче покепкувати надь твоєю „Зирочкою\ та 
наше, хочь не зовсимь по верхамь, а хочь и по складамь, про- 

— 7 — 



чьіта и черезь десяте п'яте уторопає, та й почуха потьільщю 
и усомь закрутить, та й... помовчить; то й то добре: одною 
брехнею на свити меншь буде. 

Кольї жь будешь іи печатать, то пожалуста доглядай, щобь 
у моїй побрехеньци не навернякальї якои нашои мовьі на москов- 
ський ладь. Нехай наши, якь хто зна, такь сзое й пише; а я 
думаю, що якь говоримо, такь и писати треба. С! добре бь, бра- 
тику, було, якь би ми такь говорили, якь у книжкахь пишуть; 
а якь би ще такь и робили, такь би й не було на свити ни- 
чого луччого! 

Нехай же тоби, братику, Богь помага на добрее дило. 
А мени вирь, що я тебе и поважаю, и шаную, и дуже дякую 
за твою працю для слави Слобожань и для нашои потихьі и 
ползьі. и що я по-викь тоби 



на услугу щиро готовий 

Гргацько Основ'яненко. 



Льшця у п'яте чьісло, 
1833 року. 




Салдацькьій патреть. 

Латвійська побрехенька, по нашому росказана. 




і 

Зувь соби кольїсь-то якьійсь-то малярь... ось на уми 
и^, 1 мотається, якь його звальї, та не згадаю... Ну, дарма; 
Ш"^малярь та й маляр-ь. И що то бувь за скусньїй! Тамь 
морока його зна, якь-то гарно малювавь! Чьі вьі, бра- 
^ч^) тикьі, що читаєте, або слухаєте сюю кньїжку, думаєте, 

що винь такь малювавь соби просто, абн-якь, що тилькьі роз- 
мита краску — чьі червону, чьі бурякову, чьі жовту — та такь про- 
сто й маже чьі стиль, чьі скрьшю? З, ни! тривайте льішень! 
Такьі що вздрьіть, такь зь нього патреть и вчеше; хочь бьі тоби 
видро, або свьіня, такьі живисинько воно й йе; тилькьі посвьістьішь 
та й годи! А ще було якь намалює що-небудь та пидпьіше, — бо 
й пьісьменньїй бувь соби, — що се не кавунь, а сльїва, такь такьі 
точнисинька сльїва. Разь... (о, смиху було! хлопци ажь кьішкьі 
порвальї видь реготу) змалював ь винь такьі нашого отця Мьікьітьі 
кобьілу, та якь же жьіво вчьютьівь, такь на вдьівовьіжу! Ну, на- 
малювавши, та й каже намь: „теперь, хлопци, дивитеся, що за 
кумедія буде". А мьі кажемо: ,,а ну, ну; що тамь буде?" А винь 
каже: „а йдить льішень за мною, та й несить патреть поповои 
кобили''. Оть мьі, узявши, та й пишльї, та по його наущенію и 
постановьшьі биля пан-отцевого двора; пидперльї іи гарненько; 
такьі точнисинько якь кобьіла стоить: и на одно око слипа, и 
хвисть вьірваньїй, и ребра ій повьшазьільї, та ще й голову пону- 
рила, мовь пасеться. Оть якь постановили іи, а самн узявши, та й 
попрьісидалн по-пидь плотомь, у бур'янахь, та й ждемо батюшку, 



а самьі тулимося яко мога, щобь не реготатися. Ажь ось, зиркь 
йде нашь отець Мьїкьіта (та ще, мабуть, було, и у головци), йде, та 
соби пидь нись всемьгрпу мугьіче; а дали и вздривь кобьілу, та й каже: 
„що за ледащо мій Охримь! (а його батрака тазвальї Охримомь) 
кобьша, каже, зійшла протьі ночи зь двора, а винь и байдуже; ко- 
льі-бь то мени іи піймать;!' А дали знявь зь себе поясь, зав'язавь 
петлю, та й ставь до неи пидкрадатьісь, та знай цмока, та при- 
говорює: „тпрусьо, ряба, тпрусьо!" а дали, якь пидійшовь бли- 
зенько, якь закине ій на шию поясь, якь крикне тпрруї якь потя- 
гне до себе, а кобила якь впаде, а ми такь и зареготались, та 
на-втикача! А отець Микита и зоставсь; стоить, якь укопаний,. 
и руки и ноги одубильї, и ни зь мисця; а кобила передь нимь 
лежить до гори ногами; и пидпиркьі не вдержали, якь потягнувь 
іи до себе, щобь не втекла. Та вже описля росказувавь, що й 
довго-бь стоявь, та попадя побачила, та й не знала, що зь нимь 
и робити: и виддувала, и водою бризкала, та на превелику си- 
лу зь мисця звела и увела у хату; такь — каже — цилисиньку ничь 
трясця його била, а кобила усе вь вичи лизла, ажь поки шал- 
хвеи напився. 

Такь ось такий-то бувь скусньїй малярь... те, те, те, теперь 
згадавь: йсго звали Кузьмою, а по батюшци Трохьімовьічь. Якь 
теперь його бачу: у синій юпци, тяжьіновьіхь шьірокьіхь штаняхь, 
каламайковьімь поясомь пузо пидперезане, а зверхь китаєва чер- 
кеска; на ший, поверхь билого комира, бумажньїй красний платокь 
пов'язаний; шкапови чоботи добри, зь пидковамьі; волосся чорне, 
пидь чубь пидстрьіжене, а уси соби рьіженьки, та густи, та довги; не 
часто голивсь, такь борода усигда якь щитка. Горилкьі не вжьі- 
вавь такь, щобь черезь край, а якь зь приятелями у кумпаніи, 
такь не прольївавь; добре було на криласи спива и гласи знавь: 
часто обь нього спотикавсь и пань Ахтанасій, оть таки нашь 
дякь; тильки вже ту прокляту кабаку такь вжьівавь, що не то що — 
хлиба святого не йистьіме, а безь тій погани и дихати не може. 
Бувь соби пузатий добре, а родомь — коли чували — зь Борьісивкьі, 
Курськои губерній; а у тій слободи що-налуччи богомази, иконопьісь- 
ци и усякій маляри, такь и винь то видтиля родомь бувь, а вь 
нась у сели зеленьївь нову дзвиньщю. И таки нигде прьівдьі 
дитьі: що вже нихто лучче не намалює, ни розмалює, якь бого- 
мазь зь Борьісивкьі: вже не жалко и грошей! Якь же москаль озьме- 
ться за сеє дило,— ну! тильки почухайся, та й видійдьі. Торгується 

- 10 — 



и трезуе багацько: дай йому и кошту, и грошей скильки, забажа, 
а якь удере! — гай, -гай! Йому кажешь — блакитна, а винь товче: 
„синя-ста". Йому кажешь — не годиться, а винь чухається та каже: 
„ничгво-ста; для хахлоєь и такой богь брядь". Тьфу на ихь голову! 

Такь про сього то Кузьму Трохьімовьіча прочувь якьійсь-то 
пань, що дуже кохавсь ув-огородахь; такт,, бачь — бида: горобци 
що-лито повьікльовують усе, що винь не понасива. Такь винь то 
позвавь Кузьму Трохьімовьіча та й пойеднавь його, щобь спьісавь 
йому салдата, та щобь такьій, якь жьівьій, бувь, щобь и горобци 
бояльїся; „а буде яка хвалшь, прьїкьіну, — каже, — тоби".0ть и стор- 
жьільісь за десять рубливь грошей и восьмуху горилкьі. Одже жь 
то и змалювавь винь салдата, та ще якь! Що, я жь кажу, що 
й жьівьій не буде такьій брьідкьій, якь то бувь намальований: пьі- 
катьій, мордатьій, та ще зь здоровенними усами, що не тильки го- 
робцеви, а й чоловикови страшний. „Мундьрь" на ньому лепський, 
ґудзиками позащипуваньїй, що ажь сяє. А оружжо— такь поги- 
бель його зна, якь то живо списавь! Оть такь, бачиться, и стрельне, 
що и прьіступьітьісь страшно! А якь задивишся на нього, такь, 
бачиться, вже и ворушиться, и вусомь морга, и очима поводить, 
и руками дьорга, и ногами дрига, таки такь и думаешь: оть 
побижьіть... оть битиме! Такь то скусно бувь намальований! 

Ну, змалювавши Кузьма Трохимовичь и дума: „може не 
вгожу панови; тоди пропали и гроши, и робота. Повезу куди на 
ярмарокь, та й поставлю на базари и буду слухати, що будуть 
люде казати? Коли будуть його жахатись и лякатись, тоди певно: 
бери, Кузьмо, гроши; коли жь огудять, то ще пидправлятиму, 
ажь поки до кинця доведу". 

Зибравсьнашь Кузьма Трохимовичь, та й повизь свого сал- 
дата — коли хто зна — ажь вь Липци. Оть у саму глуху пивничь, 
якь ще уси, — и ярмаркови биля возивь, и хазяйство по хатахь — 
спали, и по шьінкахь народь поросходьівся, и свитло погасили, 
винь и поставивь той патреть на самій ярманци и попидпиравь 
ще лучче, нижь попивську кобилу, щобь ни витерь не звальївь, 
и щобь який п'яний, якь поточиться, або свиня, звичайно, ходючьі 
по базарю, якь прийде чухатись до нього, то щобь не звалили. А 
самь за тимь патретомь нап'явь яточку, та й сивь, щобь прислу- 
хатись, що буде народь казать про його салдата; та туть же 
наклавь на палитру красокь, що „коли — каже — що не такь, то я 

— 11 — 



й пидмалюю". Упоравшьісь зо всимь, прьісивь, понурьівь голову 
та й задримавь соби трохьі, покьі ще до дила. 

Ажь ось стало и на свить займаться. Ище не попрьітухальї 
уси зирочкьі, а вже нашь Кузьма Трохьімовьічь и зскочьівь; поню- 
хавь кабакьі, прочхавсь, протерь очи полою, бо вже туть-пакь 
никольї було по воду йтьі, щобь вмьітьісь; пидперезавсь знову и 
поясь прьітягнувь лепсько, насунувь шапку по самьій нись тай 
рукавьічкьі доставь, — бо се, знаєте, було обь першьіхь п'ятин- 
кахь, такь вже зори холодни бульї — и сивь у своій ятци, щобь 
прислухатись. 

Першь усього блиснуло свитло у „кабацй"... Гай-гай! Вже и 
вь Льіпцяхь завелися „кабакьі," неначе — нехай Богь мьшуе! — у 
„Рассьи." Видкиля жь то се узялось? Общество нась такь прикру - 
тьшо, щобь, бачь, видкупщьїкь за нась, хто не здужа, зносьівь 
гроши у подушне; такь узявсь не зь справжнихь видкупщьїкивь, 
а — таки ничого гриха таитьі — знайшовсь изь нашихь, хрещеньїхь 
людей, що вступьівь у ихь виру, та якь той Юда, узявсь держать 
и Льіпци, и другій слободьі на московський ладь; и вже вь 
ньіхь не шьінокь зоветься, а „кабакь," и тамь вже уся московська 
натура, и тамь усе москаль на-голо, якь у Туреччини Туркьі; 
та усе народь проворний: не дойисть, не доспить, усе обь тимь 
тилькьі и дума, щобь заробить копійку. Така вже ихь московська 
поведенція! А якь тилькьі нашого братчика, хочь би й у кабацй, 
обдурюють, такь ну, ну, ну! Отеє, коли прийшовь зь посудиною, 
щобь купити до хазяйства на скилькьі треба горилкьі, та хочь 
трохи заслухайся, або задивись, то й не долье повнои мири, та 
мерщій и всьіпа у твою посудину, и вже хочь спорь, хочь лайся, 
а винь тебе випроводить геть. Коли жь туть хочешь випити, 
то буцимь то й добрий: за гривню зачеркне изь дижкьі таки 
повнисиньку; туть станешь вуса розглажувати та втираєшся, 
та поцмокаешь хорошенько, и збираєшся, якь то гарненько на- 
тощака вьіпьешь, та тилькьі що руку пиднявь, и ще и до рота не 
донись, якь, урагова його мати зна, де те москальча у гаспида озь- 
меться, таки неначе, якь той, що... Духь Свять при нашій хати!... 
пидбижьіть, пидтовкне... плюсь! бильшь половина чарки назадь у 
дижку! Лихо та й годи! Пьешь мерщій, бо розльївальщьїкь ще 
стане и чарку видниматьі. Вьіпьівь... такь що жь бо?... Якь тамь 
кажуть: по бороди потекло, а у роть не попало; а вже й не кажи, 
що по животу пишло; ничого було гараздь и проковтнуть. От- 

— 12 — 



така то ихь московська вира, щобь зо всякого зидратьі; такь кудьі 
имь и спатьі довго? Та такьі туть спьіть, а туть дума: якь бьі то 
и де бь то ПОЖЬІВЬІТЬІСЬ? 

Такь оть, якь засвитьільї у кабаци, та й вьіслальї на двирь 
пидтовкачку, чьі не вздрьіть кого на вульщи, щобь заманьїтьі у ка- 
бакь. Вьібигло чортя и озьіраеться.... Подивитесь на нього: на 
що то воно похоже? Щобь то йому голову гарненько пидь чубчьїкь 
пидстрьігтьі, якь и вь людей, а то патлатьій-патлатьій! Зь переду 
ажь у вичи йому волосся лизе, вуха закриває, по потьільщи шльопа- 
ється; ажь, сердега, усе знай головою потряхуе, щобь тій патльї 
не мотались. И сорочка на ньому не якь у людей: замисць би- 
лои, якь законь повелива, вона вь нього або червона, або си- 
ня, та безь комира, а зь гапльїкомь, та на плечи и защибне; такь 
що хто з-роду у-перше москаля побаче, то й не вгада, що то 
воно и йе. 

Оттакьій-то ставь биля кабацькьіхь дверей, поглядавь- 
поглядавь — и вздривь, що стоить салдать на калавури зь оруж- 
жомь, та й ставь гукати на нього: „Служба! — каже — пайди-ка сюда!' 
Стань тутечка-здеся, штобь падь-чась буде драка, такь не дай 
нась увь абеду; а порція адь нась буде". Стоить салдать, не 
ворушиться! Москальча крикнуло у-друге, кричить и у-трете — сал- 
дать ни зь мисця! Дали москальча злякалось, щобь винь не роз- 
сердивсь та не давь би йому щипки, покинувь його та мерщій у 
кабакь та й зачинивсь. Кузьма Трохимовичь чувь сеє все, усми- 
хнувсь, моргнувь усомь та й подумавь соби: „побачимо, що то 
дальшь буде; ще не велика штука москаля одурить!" 

Затимь виткнулось и сонечко. Туть стали рушати й наши, 
що зь борошномь понайизжальї то зь Деркачивь, то зь Виль- 
шанои, та були ажь изь Коломака. Що то, батечку, изь якьіхь 
то мисць на той ярмарокь не понавозили усякого хлиба! Таки ви- 
димо-невидимо ихь туть стояло! Коли сказать, що пидвидь 
двадцять ихь туть було, то, йей же то Богу моєму, бильшь: хмара 
хмарою. Туть и жито, и овесь, и ячминь, и пшениця, и гречка, 
и усе, усе було. Знаєте, прийшло урем'я подушне зносить, такь 
усякому грошей треба. Нашь братчьїкь не бабакь: винь жде пори. 
Слава тоби, Господи! винь, нехай Богь боронить, не москаль, щобь 
йому, покинувши жинку, диточокь и худобоньку, та за тією бид- 
ною копійчиною шлятись по усимь усюдамь и швандятьі ажь на 
край свита та кровавьімь потомь іи заробляти. Та чого туть и 

— 13 — 



вередувать? Кольї вродьівь Богь хлибця та дав-ь його зибратьі. 
то й дожьідай, покьі прьійде нужда, що якь десяцьки у волость 
потягнуть за подушне и за общественне, а туть жинка забажа 
льону, щобь на сорочкьі прястьі, та нового очипка, та дочкамь 
плахить, або свьіть, та и усяка напасть постигне, що прьітьмомь 
треба грошей; тоди вже нигде дитьісь: везьі хочь верстозь за 
двадцять, та чьі стала цина, чьі не стала, а тьі первого торгу не 
кьідайся; за що продавь, абьі бь довго не стоятьі, та й урьівай до- 
дому, та й рощьітуй соби, щобь и сюдьі, и тудьі стало. А якь 
удовольївь усихь, оть тоди вже справний козакь! Лежи соби 
на печи, у проси, поки до новои нужди: тоди жь будемо й ду- 
мати, де що узяти. 

Такь оттаки-то тамь були, и ихь вже и сонь не бравь. Со- 
нечко зійшло, вони и посхоплювались, щобь, знаєте, купця не 
втерять. Отто гарненько повстававши, помолились до церковь 
Богу та й послали одного зь табору по воду, бо вже пора була 
и каши варити. Потягь Охримь зь двома боклагами до криници, 
ажь геть пидь гору, та йде вулицею... Лупь очима! — стоить 
салдать... Охримь бувь соби парень звичайненький, знязь шапку, 
поклонивсь та й каже: „Добрьі-день, господа служивий!..." А сал- 
дать мовчить... Оть Охримь и пишовь своєю дорогою, а Кузьма 
Трохьімовичь и всмихнувсь та й подумавь: „одурьівь и своихь! 
що то дальшь буде?..." Ну, набравши Охримь води та вертаючись 
до табора, дума: „одже жь туть йе постой! А що, якь спитаю, 
чи не треба имь, бува, конямь вивса, або якого борошна?" Та якь 
поривнявсь проти салдацького патрета, та й каже: „Господа 
москаль! А скажить, будьте ласкави, вашому командьрству: коли 
треба вивса, або якого борошна, то нехай прийдуть ось до табора 
та спитають Охрима Супоню; а вь мене овесець важненький, 
дешево виддамь и мира людська: висимь зь верхомь и трьічи 
по-боку вдарити. Пужалуста жь не забудьте; а могоричь нашь 
буде. А на починь, нате лишень, понюхаймо кабаки". Сеє кажучи, 
доставь зь халяви рижокь, постукавь обь каблукь и вьітрусьівь 
на долоню; самь понюхавь, покректавь, пиднись салдату та ще 
й приговорює: „Кабака гарна, терла жинка Ганна! стара мати 
вчила іи м'яти; дочки ростирали, у рижки насипали. Ось подоз- 
вольте лишень! ' Салдать ни-чичиркь, и усомь не моргне! Неборакь 
Охримь узявь соби на розумь: „Цурь йому! — каже соби надумци, — 
щобь ще по пьщи не давь, бо винь на те салдать..." Пиднявши 

— 14 — 



боклагьі та мерщій до табору, не оглядаючись... А Кузьма Трохьі- 
мовьічь сеє чувшьі та „кихь-кихь, кихь-кихь!" та ажь за бокьі 
брався, регочучьі. 

Поки жь сеє діялось, пидняльіся на мисто йтьі бублейньщи, 
паляньїшньщи, и ти, що кухльїкамьі пшоно, а ложками олію прода- 
ють. За ньімьі пидтюпцемь поспишальї зь пьірижкамьі, зь печеньїмь 
м'ясомь, зь вареними хлякамьі, горохвяниками и усякими ласо- 
щами, чого тильки душа забажа на снидання. А танокь вела Яв- 
доха Колупайчьіха, молодиця гарна, не взявь іи кать: чорнява, 
мордата, трошки кьірпатенька, та й рум'яна якь рожа; та таки 
й одягна: очипокь, хочь винь соби и зовсимь витертий, — сами 
нитки, а бувь колись парчевий; кожухь бильїхь смушкивь пидь 
тяжьіною и бабакомь обложений, тильки що скризь на ньому 
диркьі — и по-пидь руками, и на бокахь, такь що видна була и 
уся одежа, и таки не проста, а мищанська, бо вона узята була 
у Льіпци ажь изь самисинького Харькова, и не простого, а ми- 
щанського роду: шушунь набойчатьій, спидньщя каламайкова, тиль- 
ки що не можна було угадати, якого воно йе цвиту, бо дуже було 
замазане олією; вона-бо пекла и бублики, и сластьоне, а коло 
сього дила не можна чисто ходити: заразь вьіпачкаешся, якь той 
чорть, що до видьмьі черезь трубу лазить. 

Оть молодици и кричать Явдоси: „А ну, паньматко! виби- 
рай мисце на щасливу продажу. Ти вь нась голова; де ти сядешь, 
то и ми биля тебе". Явдоха и узяла зь чужои коробки паляницю, 
стала на схидь сонця, трьічи перехрестилась, та й покотила па- 
ляницю навпаки сонця. Котилась тая паляниця, котилась, та й 
не зупинилась нигде, а прямисинько плюснула биля салдацького 
патрета. „Охь мени лихо! — сказала Явдоха, пиднявши тую паляни- 
цю, та мерщій пхнула іи мижь свій товарь: — якь таки биля 
москаля сидатьі? Винь намь такого лиха наробить, що не то що! 
Ув-однои щипне, у другои хватне... та туть таке буде, що й 
коробокь не позбираємо". — „Вибирай же друге мисце, — гукнули 
молодици, — може й нестакь щасливе буде, та усе таки луччь, 
нижь дати москалю орудувати надь нашимь крамомь". 

Перевела Явдоха свій цехь черезь дорогу, поворожила вп'ять 
другою,^ тежь чужою булкою и мижь свои положила, а де 
паляниця впала, тамь сама зь своимь товаромь сила, а молодиць 
розсадила, де якій якь по черзи припало, а чергу зробила сама жь 
таки Явдоха: яки були багатши, такь до себе ближче, а бидну 

— 15 — 



на товарь, такь на самьій хвисть, у кутокь, де й школяр-ь, що 
зь мальшьі гришмьі купує самьій дешевий товарь, іи не знайде; та 
за чергу кожень базарь и лупьіть зь ньіхь, що зможе. О! та баба жь 
козьірь була! Одно вже те, що Харькивська родомь, а цокотуха 
та й цокотуха! Узялася надь усимьі перекупками отаманувати, и 
видь десяцькьіхь, видь голови, та й видь самого писаря обо- 
ронять; тилькьі щобь уси перекупки іи слухали и що скаже, 
щобь сповняли, и чого потребує, щобь поставляли. Та нехай би 
и не послухавь іи хто! Такь заразь и нашле: або свиня бублики 
похвата, або собака олію випье, або п'яний поточиться та ко- 
робку перезерне, — вже даромь не пройде. 

Тилькьі що молодьщи любенько посидальї и кожна зь своимь 
крамомь розташувалась, ажь... тю! — москаля нечистий и вродьівь 
зь стовпцями биля ньіхь. Якь же напустяться на нього перекупки! 
„Зачимь туть ставь? Пиди соби геть; стань де инше, не мишай 
православний товарь продавати, а самь йди хочь до чортивь, 
опричь хлиба святого - '. Оть якь затуркальї-затуркальї — бо звисно, 
якь наши молодьщи, скилькьі ихь не буде, та якь заговорять ра- 
зомь уси ув-одьшь голось, такь ничого и не второпаешь: мовь 
на лотокахь вода шумить, ажь у вухахь лящить! — а москаль и 
байдуже, а знай соби кричить: „гречишники гарячій!" Що туть 
на свити робити? Оть бачуть молодьщи, що не-перельївкьі, 
пристали до Явдохи: „Роби, що знаешь роби, а москаля збудь!" 

Ничого Явдоси робити, узяла — -та усе таки не зь своеи ко- 
робки — три в'язки бубльїкивь и пишла до патрета, та й... далеби, 
що правда! поклонилась йому, мовь живому, та й просить: „Ваше 
благородіє, господа салдатцво! будьте ласкави, зведить зь на- 
шого мисця оттого навиженого, католицького, бусурменського 
москаля, що ставь биля бублейниць зь стовпцями"'. Сеє кажу- 
чи, бачить, що салдать и не дивиться на неи, та й стала йому 
совати бублики у руку, та й приговорює: „Кете, озьмить, ваше 
благородіє! Пожалуйте; дома здасться". Салдать — ни пари зь 
усть. Якь же роздивиться наша Явдоха, що се мана, що се не 
справжній салдать, а тилькьі його парсуна, — засоромилась, якь 
ракь, та швидче, не оглядаючись — видь нього, та бублики — у свою 
коробку, и сила. Що вже не питали іи молодьщи, що ій тамь 
було видь москаля, такь мовчить та й мовчить, и каже: „Адже збула 
москаля? чого жь вамь бильшь?.." Бо москаль справди, ще якь по- 
бачьівь, що Явдоха пишла жалитись на нього, злякавсь, та й 

— 16 — 



зчезь зь стовпцямьі своимьі. А Кузьма Трохьімовьічь, дьівьівшьісь на 
сеє, посміявсь соби ньіщечкомь, та й каже: „Оттакь наши знай! Вже 
до нась,мов"ь до живого, зь поклонами ходять, неначе до засидателя." 
А тьімь часомь позиходьшося народу вже чимало! Такьі 
кудьі окомь не глянешь, то усе люде, усе люде, якь сарана у 
поли. И чого то тудьі не понаносьільї, або не понавозили? Такьі 
такьій ярмарокь, що неначе у Харькови обь Пречистій: усякого 
товару, якого тилькьі подумаешь, усе йе. Чьі грушь? Такь и на 
возахь груши, и вь мишкахь груши, и купамьі груши: прьійдьі, 
торгуй скилькьі тоби треба, та зь якои хочь купьі и скилькьі 
хочь куштуй, нихто тоби и не поборонить. А тамь Москва зь 
лаптямьі та зь льїками; були вь ньіхь и мьіскьі, ложкьі, и та- 
рилкьі розмальовани; бульї й решета, и ночовкьі, дижи, лопатьі, 
сивци; черевики, чоботьі зь пидковамьі и нимецьки, тилькьі гвиз- 
дочкамьі попидбьівувани. Туть суздальци зь богамьі та зь 
книжками завалящьімьі; а побиля ихь сластьоньщя зь грубкою: 
тилькьі спьітай, на скилькьі тоби треба, сластьоньїхь, такь жьіво 
пидниме пелену та й зниме стару онучу, що нею горщьїкь зь 
тистомь накрьітьій, щобь, знаєте, тисто на холоди не простьівало, 
и за тьімь пидь пеленою у себе держить; оть пальци посльше, 
щобь тисто не приставало, та й вщипне тиста. та на сковороду 
ув-олію, ажь шкварчьіть! та заразь и пряже, й подає, а вже 
олією не скупиться, бо такь зь пальцивь и тече, тилькьі знай 
обсмоктує. Туть же биля неи продавалася терта кабака и тютюнь 
у папушахь; а тамь — зализньїй товарь: пидковьі, гвиздочкьі, 
сокири, пидискьі, ухнали и усе, чого треба. А туть вже — лавки 
зь краснимь товаромь для панивь: струковатьій перець на ньіт- 
кахь, родзинки, хвиги, цибуля, усякій сливи, горихи, мило, 
медянички, свички, тараня ще по весни зь Дону навезеная, и 
суха, и солона; кав'ярь, оселедци, яловичина, нижки, шпильки, 
голки, гаплики и для нашого брата свинина. Дьоготь и вь шерит- 
васахь, и вь мазньщяхь; продавались и сами кзачи; а побиля 
ихь стояли бублики, буханци, горохвяники, гречаники; носили 
у ночовочкахь печеню, шматками покраяну: на скильки тоби тре- 
ба, на стильки й бери. А тамь купами капуста, буряки, морква 
огородня — а хатньои наши жинкьі не продають, держать про 
нужду на нашу голову — цурь ій! Туть же бувь хринь, рипа, 
картохли, що бжє швидко хлибь святий зь свита божого 
зженуть. А туть зь Водолагьі горшки, кахли, миски, покришки, 

— 17 — 2 



глечьїкьі, кухльїкьі... та я-жь кажу: нема того на свити, чого не 
було на тому ярмарку, и якь бьі грошей до сьша, то накупьівь 
бьі усього та йивь бьі цилисинькьій годь! А що ще обиддя, ко- 
лись! війя, двійла, люшни! Бульї й свьітьі простого уразивського и 
мильного сукна; бульї кожухи, усяки поясьі, шапки и козацьки, 
и каплоухи. Бувь и дивчачьій товарь: стричкьі, скиндячкьі, сергьі, 
баеви юпкьі, плахтьі, шьіти рукава и хусткьі; жиноцьки очипкьі, сер- 
панкьі, запаскьі, карабльїкьі, рушньїкьі, и шьіти и зь мережками; 
щиткьі, гребни, дньїща, веретена, силь товчена, гльша жовта, 
запанкьі голов'яни; перетни, черевьїкьі... ажь утомишся росказу- 
ючи. Чого то тамь не було! 

А промижь такои пропасти товару, що то народу було! Крий 
Мати Божа! Ще трохи чи не бильшь, нижь на Воскресеніе ув- 
утрени, якь Хрьіста дочитуються, або на Іордани; такь що й 
протовпитись не можна. Той купує, той торгує, той божиться, 
той припиняється, той спорить, той товариство склика; той 
на жинку гука, ти лаються, ти йдуть могорьічи запивати; жи- 
ноцтво щебече, уси разомь росказують и ни одна не слуха; стар- 
ци спивають Лазаря, кобили ржуть, колеса скриплять; той возомь 
йиде та кричить: ,,по глину, по глину!" а назустричь йому викри- 
кує: „по горшки по горшки!" Дити, погубивши материвь, пищать; 
тамь скавучить собака, тамь придушили порося: вижчить на весь 
базарь, а свиня, хрюкаючи, пробирається промижь народомь; тамь 
перекупки хватають за поли парубкивь та школяривь: „Ходи сюди, 
дядюшка! — кричать: — возьми вь мене, паниченьку! Оть бублики 
гаряченьки, зь мачкомь... Оть паляниця легесинька, тильки що 
зь печи..." та-та-та-та, та й не розберешь, що вони тамь и кри- 
чать, бо усюди гомонять, стукотять, кричать... точнисинько, якь 
у млини, якь на вси меле и товче! А тамь чути скрипка гра 
зь цимбалами: Матвій Шпонь та продавь силь, рощитавсь и 
грошики вчьістьівь, та й нанявь троисту и водиться зь нею по 
ярманци. Вже й шапки кат-ма, десь кинувь іи на когось, та й 
видбигь. Йде и спиває, а де калюжа, туть и вдарить тропака. 
Забризкався, захлюстався... зге! та не мишай йому! Винь ґуля! 
У одній руци пляшка, а у другій чарка; кого не зустрине: — Пий, 
сучий енну, дядюшка любезньїй! пий! Матвій Шпонь ґуля! пий у 
його голову, щобь ти подавивсь! Будь здоровь на многіи лита!" 
Випье и поштує його; коли той не схоче, такь до долу горилку 
вьшье, а його лае-лае та й стане другого поштувати. Отеє жь ще 

— 18 — 



не зовсимь доливь зь пляшка, заразь пляшку обь землю и гука: 
„Шьшкарю! подавай Шпоню знова. Музьїка, грай!" — та й пишов-ь 
дальшь. Йде и побачивь дигтяривь. Шубовсть у шеритвась зь 
чоботамьі зовсимь и крьічьіть: „Дигтярю, не журьісь! Шпонь 
видвича грошамьі!" та й вьїкьше йому зь кьішени повнисиньку 
жменю грошей, а самь знову крьічьіть: „Не абедно? Не мишай же 
Музьїка, грай! " Та й стане хлюпаться у дьогтеви, якь мала дьітьша у 
калюжи. Що то, якь чоловикь у щасти та у радости' Чого то 
винь не вьідума? Ничого не жалує, и ни обь чимь не жалкує! 

А тамь, чутьі, ведмидь реве и танцює, а цьігань вьікрьїкуе: 
„а ну, Гаврьілку, якь старій бабьі п'яни валяються?..." Цьіганка 
ворожьіть та приговорює: „и щасльївьій, уродльївьій; чорнява 
молодьщя за тобою вбивається; положи жь п'ятачка на ру- 
ченьку, усю правцу скажу..." Циганчата танцюють халяндрьі та 
кричать не-своимь голосомь, мовь зь ньіхь чорть льїка дере. 
Старий цьігань тудьі жь зь своєю шкапою. Знай божиться и 
жинкою, и дитьмьі, та прокльша свою душу, и батька, и ма- 
тирь, а усе затьімь, щобь стару, слипу, сапату и зь вьібьітою 
ногою кобьілу продатьі замисць молодои, здоровои. Та якь 
обступлять нашого брата циганське навожденіе, такь не знаешь, 
що й робить. Якь напустять ману, такь и самь бачьішь, що 
шкапа трьохь денежокь не стоить, та тилькьі дивишся та лупаешь 
очима и не знаешь, куди видь ньіхь дитьісь. Той божиться, 
другий суне тоби у руку оброть зь шкапою, третій тягне зь твоеи 
кьішени хустку, де гаманець зь грошима зав'язаний, а сей вже 
и здачи дає, та уси гуртомь волочать тебе пидь ятку мого- 
рьічи запивати. Такь що, я жь кажу, поки схаменешся, дивись: 
хотивь своє ледащо продати, а прокляти цигани всунули тоби 
у руку таку патику, що й скипкамьі гидко узяти; та за таку 
цину виддальї, що можна бь, бува, и вола купити; та ще жь за 
мои гроши и горилку купували и пьшьі; а дали, замисць дяки, 
у вичи насміялись: „Шкапа твоя, — кажуть, — трохи, чолозиче, не 
добача; такь купи ій окуляри та й почепи на очи, якь паньїчи у 
городи носять, то ще потягне..." 

Оть таке-то тамь було, що й росказатьі усього не можна. 
И усякий народь, хто тамь не бувь, що йде биля того сал- 
дацького патрета, усякь шапку зниме та й скаже, або: „добри- 
день", або: „здрастуйте, господа служба!" а служба ни-чьічьіркь: 
стоить соби гарненько, и пальцемь не кивне, и очима не по- 

— 19 — 



веде и усамь не моргне. Такьі нихто, нихто не вгадавь, що то 
намальований. А Кузьма Трохьімовьічь, сьідючьі у своій ятци, 
бачьівь сеє все, та й дума: „добре наше дило; побачимо, що 
дальшь буде." 

Ажь ось, де узявся салдать, та вже справжній салдать и 
жьівисинькьій, оть якь мьі зь вамьі. Ходить винь по базарю, 
вьізьіра-вьізьіра... и вже одьінь рушньїчокь у молодьічкьі зь 
купьі и вчьістьівь и у кишеню запакувавь; стягнувь у чугу- 
ивськои перекупки бумажну хустку, таку, що гривень шисть 
стоить; видризавь зь воза и винокь цьібули и заразь за пивь 
циньї й продавь; та усе такь хитро та мудро зробивь, що ни 
жодень хазяинь и не счувсь. Дали прьійшовь, де груши про- 
дають, —бачить, що при возахь сами хлопци та й ти роти 
пороззявляли и дивляться на ведмедивь. Винь таки й поло- 
жьівь руку на мишокь — нихто не баче; потягнувь його до 
себе — нихто не баче; положьівь гарненько на плече — нихто 
не баче... та не озираючись, и чкурнувь, куди йому треба! Ажь 
ось кинулось хазяйство, бачать, що москаль безь спрося узявь 
повнисинькьій мишокь грушь, та й пре його, мовь своє; разомь 
гукнули на нього, та й побигльї за ньімь у догоню. Нехитрий же 
й москаль! Чьімь-бьі навтикача, а винь йде соби любенько, 
мишокь зь грушами несе, та й мугьіче соби пидь нись писеньку; 
а туть його за мишокь — сипь! „На-що ти груши узявь, ся- 
кьій-такьій сину?" — питаються його ув-одьінь голось. Стоить 
сердега, очи вьівальївь, мовь барань, дали озирнувсь, та й каже: 
„Ньшта то ваши груши-ста?" — Адже жь не чий, якь наши. — А 
винь якь крикне на нихь: „Ахь ви хахли безмозглии!... (а 
заразь лаятись! щобь то перше роспитати та тоди бь вже 
и лаявсь, скилькьі хотивь). А зачьімь ви, — каже, — мени тагда не 
сказали, какь я зь воза мишокь узявь?" — та до нихь зь пенею: 
„Ви, — каже, — зиваете по старанамь, а я воть нись-нись, да вота 
какь умарьшся, да амуньщю патерь. Воть вьішь, мундьрь за- 
пачкаль! давай сюда деньги на вьічьістку". Наше хазяйство що- 
бь-то и сюди и туди, такь де жь! ни приступу, та ще й лає. 
А дали ухватьівь за комирь и тягне, и кричить: „давай на вьі- 
чьістку, та за праходку; я казенний мундьрь патерь и сапагьі 
тапталь, давай та и толька!" Наши ни видхрьістяться, ни видмо- 
ляться: „цурь тоби, — кажуть, — батечку! здилай мьілость, господа 
служба, озьмьі соби и груши зь мишкомь, тильки цурь тоби — 

— 20 — 



видчепьісь и пустьі!" Такь де! Такь реп'яхомь и узявсь и каже: 
„Мьінь чужово не нада; не хачу вашьіхь грушь, а подай має..." 
Що туть на свити робьітьі? Ище такьі подумали сякь-такь, щобь 
вьівернутьісь: хотильї йтьі до волосного правленія, такь москаль 
не тій спива: „Еонь мгя каманда! — та й показує на салдгцькьій 
патреть: — пайдемь икь нему". Наши бачуть, що неперельївкьі, 
страшно! кьінульї йому п'ятьіалтьшного — такь ни: ведьі до 
яткьі, поставь за проходку кварту водкьі. Ничого робити, 
поставили, абьі-бь видчепьівсь та не вивь до салдата, що зь 
оружжомь стоить. Якь же описля розслухали та роздьівьільїсь 
и видгадальї, що то салдать мальований, такь ажь обь польї 
вдарьільї рукамьі, та — фить, фить! посвьістальї, та й пишльї до во- 
зивь. А Кузьма Трохьімовьічь у своій ятци сміявсь-сміявсь, що 
ажь качається, а дали каже: „охь!" та й сивь, зложьівшьі рукьі, 
приглядатись, що ще буде за кумедія. 

Уже було геть-геть. Ось и дивчата зибральїся йтьі на 
ярмарокь, бо усе пиджьідзльї, щобь поридшапо народу на мисти; 
а то, якь у тисноти, такь думальї, що ихь не такь и розгля- 
дять. Ось и тягнеться ньізка ихь, та усе на пидборь: одна видь 
другои чорнявійша, одна видь другои краща. Порозряжувани 
такь, що Господьі! Серед\-дня сонечко прьігрило, такь воно й 
тепленько: оть воньї и повихоплювались безь свитокь, вь 
самихь баевихь червонихь юпкахь, що такь якь макь цвите! 
Скиндячкьі на головахь усе по-харькивськьі положени, коси у 
дрибушки позаплитувани, и жовтими гвоздиками та барвинкомь 
позаквитчувани: у сорочокь и рукава, и ляхивкьі повишьівани 
та повьімережувани; на шьіяхь намиста у кожнои разкивь по 
десять, коли ще не бильшь: ажь голову гне! Золоти дукати 
та срибни хрести такь и сяють; плахти картацьки, запаски и 
шовкови и колисчасти, пояси каламгйкови; та уси якь одна у 
червонихь черевичкахь и у бильїхь та у сьінихь панчишкахь. 
А за диломь же вони й вийшли? А якь же? Витришкивь купу- 
вати, та щобь чи не пожартують парубки зь ними. Вже звисна 
дивчача натура, хочь у панстзи, хочь у мужьщтви. 

Оть ходять по ярмарку, де-що соби вигадують и регочуть- 
ся; якь одна — зьіркь! та й каже ньіщечкомь: „Дивчатка! дивитесь: 
у нась постой, салдатьі!" — Брешьішь! Де ти ихь уздрила? — 
питаються и розглядають усюди. „Та он-де, он-де, биля дигтярнои 
лавки стоить зь оружжомь калавурний..." — Такь и йе! — гукнули 

— 21 — 



уси, та й почали щебетатьі та сміятись, зь мисця на мисце 
переходять: то одна одну пха, то буцим-ь спотикаються; а самьі 
знай озираються, та якь тій павьі вихиляються, щобь салдать до 
нихь озирнувсь, та зачепивь би котру. Оттуть би имь и пах- 
ва; туть би вони й стали його роспьітувати, чи туть прохо- 
домь, чи постоемь? оттуть и сказали бь йому, щобь зь това- 
рьіствомь приходили до ньіхь на вечорньщи, бо вже вони дуже 
давно бачили що путнє, а свои парубки остили и обридли. 

Оть и визвалася зь нихь Домаха та й каже: „А тривайте 
лишень, я пиду побиля його, та вже жь не я буду, щобь винь 
мене не занявь; ось дивитесь лишень. Та глядить, коли треба 
буде, то видкликайтесь до мене". Оть и пишла, буцимь то й не 
вона. То сюди, то туди озирнеться, то писеньки пидь нись со- 
би мугьіче, то хусточкою помахує, то нахилиться пидв'язку 
пидв'язувати... оть вже и до салдата доходить, та неначе зь 
кимь-небудь и розмозля: „Де то туть шпалери та шумиха про- 
дається?... Коли бь мени хто показавь?..." та й заспива соби 
ньішкомь... 0! що то вже за дивка! Вона не знала, якь пидь ко- 
го пидвернутьісь? Вона не вмила, якь кому пришви пришити? 
Ну, ну! И проворна, и жартовльїва була, та таки и свита ви- 
дала: ажь два годи у Харькови по мойкамь заробляла, такь іи 
вже не вчити: усе знала. 

Якь побачили подруги, що зона вже близенько биля сал- 
дата, а винь іи ще й не зачипа, мабуть не бачить, та й гукнули 
до неи рз.зомь: „А куди ти. Домахо, пишла?" А вона биля сал- 
дата стоить и хусточкою махає, та голосно и кричить: „Ось 
куплю шумьіхьі на квитки, коли який чорть не перепьіне". А 
нашь салдать стоить; ни зачипляе, ни перепиняє и ничимь іи 
не займає! „Що за недобра мати? — думає Домаха:— таки биля 
самисинького його йшла, а винь мене и не займа. Хиба не 
сміє, чи що? Та вже жь вернусь ще..." Оть и вернулася и та- 
ки биля самисинькьіхь його нигь йде... и впустила хустку, 
буцимь загубила, думаючи, що салдать гукне на неи, щобь 
вернулась и пидняла хустку; оть вона туть зь ньімь и заго- 
ворила бь и пожартувала, а тамь би и пишльї лади... Не зь 
чорта жь хитра й Домаха! Такь що жь бо? Хустка лежить, а 
салдать и волосомь не двьіга. Стала наша Домаха та й огля- 
дається и каже голосно: „Охь мени лихо! загубила хустку... 

— 22 — 



кольї бь хто пиднявь та виддавь, то я вже знаю, якг> бьі йому 
подякувала!" 

Озирається сердешна и погляда зпидлоба, та ба! Стоить 
салдать и на хустку не дьівьіться. Нигде Домаси дитьісь: треба 
вертатись... Оть бьі то и пидбига, и вьіжьіда, и каже и говорить: 
„Оть бида! лежьіть моя хусточка биля самисинького салдата... 
Як-ь туть узяти?... Я боюсь, щобь винь мене не вхопьівь, або 
щобь зь оружжа не застрельївь..." Пидійшла, и нахиляється, и 
не нахиляється; и бере бь то й не бере... а усе вьіжьіда салдата... 
Такь що жь бо: не на такивського наскочила! Дали нахилилась 
и простяга руку, неначе не йившьі, а сама усе дивиться на його... 
а дали якь придивилась... якь зарегочеться на усю вулицю... а 
дивчата и видиззальїся до неи: „А що винь тоби тамь гово- 
рить? Домахо, Домахо! Кажьі-бо, що винь говорить!" — „Але, го- 
ворить..." кричить Домаха, та скилькьі зря видтиль, та за сми- 
хомь и слоза не вимовить. 

— Що... що таке?... що винь тоби сказавь? — обступивши 
дивчата Домаху ув-одьінь гол ось випитують. — „Зге що казавь? — 
каже Домаха: — то не живий салдать, а то його парсуна!" — Ио! — 
гукнули дивчата и пидбиглн розглядати: ажь справди намальо- 
ваний! Реготальїсь-реготальїсь: вигадували де-що, та й пишльї 
геть по ярмарку. А сеє чувши, и багато де-хто пидходьільї, вже 
не боячись: розглядяться, роздивляться, та й скажуть: „такь и йе, 
що намальований!" — та й пидуть соби. 

Посміявшись зь сього добре Кузьма Трохимовичь, дали 
подумавь, що вже пора зниматьі свого салдата та укладатись 
на визь и чухрати до-дому... ажь ось почувь крикь, галась, 
тупотню, регить, писни, сопилку... та мерщій и прьісивь у 
ятци. 

То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики, ковали, 
свитники, ганчари и зь усякого ремества бурлацтво, наймити 
видь хазяйства, батькови сини — зибральїся на ярмарокь по- 
гулять. Ище з-ранку, хто попродавь свій товарь, а хто, поку- 
пивши чого кому треба и попивши могоричи, теперь, попид- 
голювавшьісь любенько, поналивали хто нову свиту, хто китаєву 
юпку, хто ще батькивський, хочь и старий, та жупань, попид- 
перизувавшьісь шпетненько хто каламайковьімь, а хто й сукон- 
ньшь поясами, поналивали на пидголени голови шапки козаць- 
ки зь решетьіливськьіхь смушкивь, то зь червоними, то зь зеле- 

— 23 — 



ньімьі, то зь сьшимьі вершками; у тяжнновнхь штаняхь, у юхтовнхь 
чоботахь зь пидборамн, а хто й у шкаповнхь, та такь повнмазува- 
ннхь, що дьоготь такь зь ннхь и тече, а пидковьі трохи не на п'ядь. 
Оть, позакручувавши вуси, йдуть лавою, зь боку-на-бикь пере- 
валюються, руками розмахують, люльки тягнуть, та що йе голо- 
су, ажь кривляться та жмуряться, спиваючи московськои писни: 
„Іірьг данилусьци стояла"; и де йдуть, то такь видь ннхь лю- 
де и розступаються, бо вже не попадайсь имь на дорози нихто: 
чи перекупки зь коробками, чи москаль зь квасомь, чи слипци 
зь поводатаремь, чи баба стара, чи дивка молода имь на зу- 
стричь, — никому нема розбору, не вважають никого, такь уся- 
кого прямо лавою и пруть, и мнуть, и зь нигь валяють; а самн й 
байдуже; неначе и не бачать ничого и буцимь-то й не вони. 

Отеє то вони, заздривши дивчать, потягнули за ними, щобь 
такь стиною на нихь и наперти; а якь вони розбижаться, такь 
туть и ловити, и пожартувать, и поженихатись... Звисно, моло- 
децьке, парубоцьке дило! А щобь ихь хто мигь зупинити? Ну, 
ну! кусала така! Вони усею громадою не разь и самому писарю 
давали такои пннхвн, що на-сьілу прочхавсь; а десяцьки такь- 
такь видь ннхь и ховаються по бур'янахь та за плотами. Такь 
туть вже ничого!... Усякь имь поважа: „нехай, каже, хлопци на- 
гуляються: бильшь копи лиха не нароблять". 

Оть йдуть, и якь накинули окомь на дивчать, и пишлн 
побиля мальованого салдата, а ихь ватажокь, Терешко-швець. 
знявь передь ньімь шапку, та й каже: „Здрастуйте, господа 
служба!..." Туть якь зарегочеться народь, и перекупки, и куп- 
ци, и ти, що прн возахь, та якь крикнуть на його: „Тю-тю, 
дурннй! Та то не живий, то намальований. Хиба тоби повила- 
зило? Отто оглашенннй, не розбере..." 

Напикь же пань Терешко ракивь, якь и самь розглядивь, 
що справди салдать намальований и що увесь базарь зь його 
глузує! „Теперь, дума сердега, не буде мени просвитку; будуть 
мени сміятись и черезь сеє не знать що будуть прикладати. — 
Ио не йо! що туть мени на свити робити?" Стоить зажурив- 
шись, та й дума. А дали схаменувся, зареготавсь, та й каже: 
„Буцимь я й не бачнвь, що се не живий, а що се тилькн па- 
треть. А поклонивсь йому затнмь, щобь подратувать зь маляра!... 
Чи такь же то малюють? О! бодай його мара малювала! Се й 
слипнй розглядить, що се патреть, а не живий чоловикь... 

— 24 — 



Хиба туть бульї таки д^рни, що прьіймальї його за жьівого? Не 
знаю!... Тьфу! чор-зна-що й надряпано. Дивитесь, люде добри! 
хиба тань шьіеться побить? Я швець на все село; такь я вже 
знаю, що халява ось-якь бува (та й ставь пальцемь по патре- 
ту надряпувати); оть и в"ь пидборахь брехня; та й пид'йомь 
не такь... та такьі и усе не тань. Цурь йому! пайдемь, хлопци, 
дальша; намалювавь же якьійсь-то дурень..." Оть и пишльї со- 
би своєю дорогою, и Терешко дуже радьій бувь, що спокутувавь 
изь себе биду. 

Та й закрутнвь же носомь нашь Кузьма Трохнмовнчь, 
неначе тертого хрину понюхавь! Зь биса бо йому досадно ста- 
ло, що увесь ярмарокь, и що то на мисти народу було, такьі 
мабуть душь зь п'ятдесять, кольї ище не бильшь, та уси жь то 
до йедьшого, уси не пизнальї, що салдать намальований, а ду- 
мали, що жьівьій; а туть, чорть його зна, видкиля узявся швець 
та й закепкувавь його роботу ни на що. „Се вже, каже соби, 
курамь буде на смихь. Я такьі, правда, обь чоботахь не дуже й 
доглядавсь; може воно що-небудь и не такь. Я тилькьі й старавсь, 
щобь йому тварь, и щобь винь увесь, и „мундьрь", и оружжо, 
щобь такь було неначе жьіве, а обь чоботахь и байдуже; бо 
не думавь, щобь хто вже тудьі ставь пьільно доглядатись, де и 
нужди мало, и куди не усякь и дивиться. Нехай же такь буде, 
якь швець каже: перемалюю, щобь и його уконтентувати и щобь 
ніякого хвалшу не було у моій роботи". 

Внлизь изь своеи яткн, доставь палитру зь красками и 
пензиль, пидмалювавь, якь тамь швець надряпавь, та й вп'ять 
полизь, та й каже: „Нехай пидожду, поки краска пидсохне, а 
тамь и вбиратимуся до-дому. Теперь швець не скаже, що не 
такь чобить намальований". 

Ажь, гулькь! Терешко зь парубками, не догнавши дивчать, 
вернулись навперейми, и йдуть вп'ять побиля салдацького 
патрета. Оть одннь парубокь розглядивь його, та й каже: „Ди- 
вись, Терешку! малярь тебе послухавь; бачь, перемалювавь 
чобить, якь ти сказавь". — „Зге! ище бь то й не послухавь? — 
сказавь Терешко, пидсунувшн шапку на саме тим'я и узявшись 
у боки: — Я вже сьглу знаю и заразь побачу, що не до шмьггьіі" 
А якь йому и доси досадно було на маляра и на патреть, що 
черезь ннхь йому люде сміялися, оть и думавь ще таки зане- 
хаять, щобь маляра збити зь пантелнку и щобь народь думавь, 

— 25 — 



що винь Еельїку сьшу у малярстви зна; посвьіставшьі й каже: 
„Оть и сього не втерплю, скажу, бо вже бачу, що не такь. Чо- 
ботьі теперь якь чоботьі, якь я навчьівь; такь „мундьрь" не тудьі 
дьівьіться. Треба, щобь рукава ось тань..." 

— А зась не знаешг? — обизвався узьма Трохьімовьічь зь 
своеи яткн, — швець знай своє шевство, а у кравецтво не ми- 
шайся! 

Якь же зарегочеться увесь базарь, слухаючьі сюю куме- 
дію, и що Кузьма Трохьімовьічь такь видризавь Терешку-шев- 
цю! Якь пидняльї Терешка на смихь! Реготались зь його, рего- 
тались, та такь же то, далеби, що не то що, що ажь за рич- 
кою чутьі було. А Терешко зостався, мовь облизаний, та якь 
потягне не оглядаючись, то ажь забить не знать куди. Кузь- 
ма жь Трохимовичь тихенько соби посміявшись, та зибрав- 
шьісь зь патретомь и зь усимь своимь крамомь, пойихавь до 
свого пана, та по уговору грошики и горилочку зь його зчьіс- 
тьівь, та й правь. 

Ярмарокь розійшовсь. Тилькьі вже Терешкови ввирвалась 
нитка верховодити хочь на вулици, або на вечорньщяхь, або 
и у шинку. Тильки що забалянтрасьіть, а туть йому хто-небудь 
и видриже: „Швець знай своє шевство, а у кравецтво не мишай- 
ся!" — то такь язьїкь и прикусить, и вже ни-чьічьіркь. 

Оть и вся! 




— 26 




Перешьіше. 



І ; УДг' одному сели почали пропадати курьі: за ничь у од- 
(О '»! і ' 
V"-?' нимь двори пропаде курка, у другимь зо три; де й 

бильшь. Хазяйки журяться, жаліються мужикамь сво- 
имь, а ти й байдуже: невелике дило курка; може и такь 
де забигла; може й задавило що. Дали та дали по- 
чали усе бильшь, усе бильшь кури пропадати, та вже и не стер- 
пило хазяйство, пишльї до волостьі. „На кого маєте пеню, ска- 
жить: я брата ридного не пожалію; абьі-бь по правди доказь 
бувь . Такь сказавь голова. Почали люде прьімичатьі, чи не 
буде якого слиду на кого-небудь Що жь? курку узято, понесено, 
курку дорогою щипано, и пир'я такь слидомь и пали до двора 
Явтушиного; тамь-бо то два хлопци и шалистльїви, такь бильшь 
недили, якь нема ихь дома: зь батькомь пишльї зь хурою. 

— Пеня! — сказавь голова: — одьшь краде, на другого биду 
зворочуе. 

Тамь геть-геть упавь слидь до Кахьібидьі. Що жь? тамь и 
хлопцивь нема; одньїмь-одьінь дидусь, старий та немошньїй: 
йому вже прьіходьіться не до курей; а у сим'и сами молодьщи та 
дизчата; на що имь и кури? своихь йе, батечку мій! Такь усе 
пропажа йе, а слидь видведено; хто його до правди добереться? 
Дали вже, годивь черезь два, вже не тилькьі кури, вже 
стали пропадати и поросята, а тамь пидсвьінкьі; а згодомь- 
згодомь, то тилькьі й чути: тамь шкапу у хазяина зведено, де и 
волика, а коли що трохи, пидь який чась, то й пари воливь 
добрьіхь нема. И що то? Тилькьі що зь двора поведено, то якь 
у воду! Ни слидивь, ни кинцивь; хочь де хазяйство не йиздьіть, 
де не роспьітуе, — нема та й нема; якь у воду кане. Сумує на- 

— 27 — 



родь и не надивується. „Що за недобра мати! — тань промижь 
себе совитуються: — Кольї бь, сказатьі, вь нась постой, то такь 
бьі и буть: видь москаля не вбережешся; а то жь не чутьі и за 
п'ятдесять верстовь ни одного москалика, и не найизджа жь то 
нихто до нась у село; усе свои люде, а йе мижь намьі злодій! 
Дій його честьі, на кого бь то подумати? Усе парубоцтво якь 
одьшь. Усихь знаємо, уси чесни, уси добри, уси смьірни, не 
ґуля зь ньіхь ни одьінь, а усякь зь ньіхь жалкує, що намь 
така йе крьівда, и усякь зь ньіхь похваляється, що тилькьі бь пій- 
мавсь хто, такь вже не помьілуватьі такого и такого сьша! Ба- 
читься жь, и засилають на ничь, такь никольї жь ничого, и ніякои 
примети ни на кого. Вже жь ми и ворожокь питали, такь, ка- 
жуть, найиздомь бува: рижий, кажуть, москаль; попереду, ка- 
жуть, нашле сонь крипкьій на усе село, та й порається, якь у 
себе у хати. Такь що жь ти проти лихого слова зробить? 
Тильки жалкуй видь такои бидьі, та й мовчи." 

И мовчать, та тильки чують, що вже Мьіринь зовсимь опи- 
шьівь, послидню парку вольїкивь виведено; а тамь и Улась ри- 
шьівся своеи шкапи; у Марка зь сажа ажь трьохь кабанцивь, и 
вже й сьітенькихь, узято. Кругомь бида, видусиль пропажа! 

Якь ось вже почули, що у Дем'яна Ридкоплюя усю ко- 
мору забрато. Пидкопався, вражий синь! та що то? усе, усе 
позабиравь: и жиноче, и дивоче, и що було прьігосподарьоване, — 
усе забрато, и слиду нема, неначе счезло. 

Дивуються люде, та ходячи коло волости, бьються обь поли 
руками, и усякь на сю ничь жде й соби такои напасти. Вже и 
голова прьійшовь и сказавь, що винь прьітьмомь не зна, що ро- 
бити! — „Піймайте, каже, мени злодія, хто се у нась краде! Я 
його!... я йому!... Винь вь мене зогниє у холодній!" 

— Пожалуй би піймали, якь би знали, хто винь йе, — казала 
громада, сумуючи. 

Ажь ось и обизвався одьінь парубокь, Деньїсь Льіскотунь, 
и каже: — „Коли бь подозвольїльї по дворахь обиськати. Вже ви- 
диме дило. що нихто зь чужих ь не найизжа; се, певно, свои". 

— А що? винь правду каже, — розсудили старики.- — Звелите, 
пане голова, якьімь моторнійшьімь, нехай по хатахь скризь 
обьіськають. 

— Не кого жь и послати! — сказавь голова, — нехай йде Де- 
ньїсь, забравши хлопцивь. .. 

— 28 — 



— Та може мени не повирьіте? — спитався, уклоньївшьісь зви- 
чайненько, Деньїсь. 

— Якь то тоби не повирьітьі? Кому жь и повирьітьі? — обизва- 
льісь старьїкьі. 

И якь такьі Деньїсови не повирьітьі? що то за парень бра- 
вий бувь, даромь, що сирота, безь батька! Ще тильки на ноги 
пиднявся, до пидпарубочого дійшовь, а вже видно було, що зь 
нього буде чоловикь. Винь и не жьівь дома, винь не дуже до 
мужьщькои роботи, якь уси прочи. Якь пиде-пиде по селахь, — 
хто його зна, де то вже винь ходить на заробитки! — -та такь 
щиро заробля, що незабаромь вернеться, и чого то винь не при- 
несе! Самь одягньш, таки зовсимь якь мищаньшь, и уся одежа 
на ньому хороша, ще повни кьішени грошей нанесе. Матери 
своій, вже й старенькій, тежь принесе коли платокь, плахотку, 
поясь, чобитки, а коли й серпанокь; и у всимь ій поважавь. 
Та бувь собою красивий, моторний, протьівь усякого звичайний; 
на вигадки та на прикладки його подавай. На вечорньщяхь 
тильки його и чути. Не боявсь николи и ничого: у саму глуху 
пивничь скажи йому пити на кладбьіще, пиде и усе справить, 
мовь середу-дня. Тильки Й боявся собакь, и що то не любьівь 
ихь! Було яку зна злійшу собаку, то що не дасть, а дасть, то 
й купить іи, та на гьшяку и повисить; и отруює було ихь. 
,.Що-жь, — каже: — не люблю та й не люблю собакь. Мени гидко 
на неи дивиться. Ажь дрижу, щобь яку собаку вбити! Така 
вже моя натура!" А що розумне було, такь не узявь його кать. 
Хочь и не дуже пильно прьістававь до громади, и не часто було 
и виходить до волостьі, та вже жь коли вийде, послуха обь 
чимь рада, — вже й викине слово, та таке, що й десять старьі- 
кивь, сьівьіхь якь лунь, и у три годи такь не видумають. Уси 
таки, усимь селомь, ув-одьшь голось було кажуть: „от-то нашь 
голова росте!" 

Такь такому бь то не повирнтьі оглядить двори, чи не 
знайдеться де у кого злодійськьіхь вещей? Куди! Туть ще стали 
його прохати, щобь здилавь мьілость, забравши якихь паруб- 
кивь самь зна, пишовь би и оглядивь усихь, не минаючи ни 
одного двора. 

Ничого Деньїсови робити, вьібравь парубкивь самь и пи- 
шовь зь ними. 

— Починайте зь мого двора, — звеливь Деньїсь. 

— 29 — 



— Та якь се можна, щобь на тебе хто подумавь? — казали 
парубкьі, — се вже не знать що, кольї на тебе таку пеню скла- 
дати. 

— А що жь, братця, ничого робьіть! Кольї намь велено усихь 
обьіськуватьі, такь що я за цяця, щобь мене не займатьі? Шу- 
кайте, шукайте! може що и знайдете, — казавь Деньїсь усмихаю- 
чьісь. та, узявшьісь у бокьі, надине тую козацькую шапку на ба- 
кьірь, та й плюне черезь губу, по-московськьі. 

— Ну такь, що знайдемо! — скажуть парубки и йдуть за Де- 
ннсомь. Той ихь и у хату уведе, и у комору, и на горьіще. и 
де йе якьій закапелокь, усюдьі, усим-ь, усе покаже и скрьши 
повидчьіняе и вь ннхь усе перерьіе. — Глядить, каже, глядить 
добре! 

Що жь? перериють, переберуть усе; а якь ничого нема, 
так-ь и нема. Зь тьімь и пидуть у другий двирь. 

Туть вже не такь; туть вже смиливійше уси обьіськують и 
по хати, и по двору. А Деньїсь самь, не беручи зь собою никого, 
полизе на горище и що то! усе тамь перериє; що не знайде, 
чи льонь, чи прядиво, чи кориння яке — усе перебере и по 
стрихахь загляда; такь хочь би нитку зь покраденого знайшовь. 

Зге! Та не усюди жь и такь! У однимь двори, на горнщи, 
на хати Деньїсь знайшовь поясь хороший, каламайковий, и по- 
казавь його хазяинови, що туть зь ннмь ходнвь. „Такь и йе, 
козаче! се мій. ще батькивськнй поясь; я його виддавь сннови 
носити, а той положнвь у материну скриню. Такь и йе! Усе 
зь скрьши забрато; шукайте, здилайте милость, чи не знайдете 
ще чого!" 

Туть вже Деньїсь пошле парубкивь на хату ськати, а самь 
забира хазяйство, руки имь звязуе, и старого, и малого — усихь 
шле до волостьі. Не знайшовши туть бильшь ничого, йдуть у 
другий двирь. Тамь вп'ять черезь скилькн дворивь, вп'ять 
знайдуть де хустку, де очипокь, або що таке; и усе знаходить 
Деньїсь по горнщахь. Мабуть, пнльнійшь усихь ськає, що нихто 
опричь його не знайде. Де що знайдуть, то и тамь хазяйство 
до жодного забирають и пруть до волостн. и вже повну хо- 
лодну натнрнлн и людей, и жинокь, и дивчать, и малнхь дитей. 

Почали ихь випитувати, роспнтуватн, зь кожного до- 
прось писати. Зь кожнои сим'и усякь ув-одно говорить: „знать 
не знаємо! бачили уси, що я дома не бувь; батько ихь не дижде, 

— ЗО — 



щобь я кольї на таке скверне дило пишовь"... Такь уси ув- 
одьінь голось кажуть; нихто не признається, ничимь и доказувати- 
„Що зь того, що знайшли на горьіщи поясь чьій, або де плах- 
ту? Може якьій бездилньїкь порався, комору вьікравь, та пороскьі- 
давь вещи по другьіхь дворахь щобь на нього пени хтонезвивь!" 
Такь сказавь Деньїсь Лискотунь, виймаючи з-за халявьі люль- 
ку... та що за чудесна була! коринькова, зь кришечкою, и зь 
мидньїмь ланцюжкомь!— -„Глядить, щобь кого напрасно не обвьіно- 
ватильї". 

— Правда його, правда! — сказавь голова, що зибравшьі у 
жменю свою сиву бороду, сидивь соби мовчки, та прьідумувавь, 
що туть йому на свити робити. — -Правда, каже, випустить людей 
зь холоднои: вони невьшовати; може и справди, що имь пид- 
кьшуто. Що за розумний зь чорта отсей Деньїсь! Заразь и до- 
гадався. Адже я и самь додумувався и зь стариками радився, 
такь никому така думка не спала на розумь. Вже зь правди, що 
голова росте, нехай соби здоровь буде! 

Погулявь денькивь зо два по селу Деньїсь, поверховодьів"ь на 
вульщи, не одній дивчьши тасуна давь зь любощивь, не одній ру- 
кавь порвавь, держучьі, щобь не втикала видь його; не одно — де- 
сять навчьівь парубкивь писень спивати московськихь, що самь 
попереймавь, ходячи по усихь усюдахь; не одну пару розвивь, 
що вже було зовсимь хватилися битися; не одинь совить давь 
голови, що робити зь неплатящимьі общественного, або отама- 
нови, загадуючи пидводи на дороги; не одному хазяину помить 
плить городити, скильки кипь хлиба ципомь збити: — на уси ру- 
ки бувь нашь Деньїсь! Поробивши и погулявши такь, вп'ять 
потягь винь на заробиткьі на скильки тамь недиль зь свого се- 
ла. И що то жалкували за нимь и хазяиньї, и уси! а що вже 
дивчата, такь мири нема! 



— Чи тоби, Трохиме, талану нема, чи хто тебе зна! — такь 
казала стара Венгериха, удова, своєму синови, що ходьівь на 
заробиткьі ажь у городь и ажь два тьіжни тамь поробьівь, та 
тилькьі що тамь прохарчьівся, а до-дому ничого и не прьінись. 

— 31 — 



Такь отеє то матьі, журячись, тань ему казала. — Уси, уси та- 
кьі заробляють и усе дбають на господарство, та знай багатіють, 
а тьі ось ніякь не роздобудешся ни на-що, щобь почати госпо- 
дарювати, якь и люде. Що було де-чого не багато писля батька, 
те потратила, женючи тебе; думала — описля заробимо, невистка 
поможе. Невистка жь ничь и день робить, а я звалилася соби 
на лихо; треба вамь, замисць помочи видь мене, треба на мене 
робити. Туть пишльі дитьі; хлопчьїкови вже шостий годокь. 
попавь у ревьізію, треба за нього зносити; дивчаточокь двоє, ро- 
бити ще не имь, а йистн просять, треба годувати. Та усе жь 
то дай, усе дай! А вь тебе, синочку, одни руки, — не надаси. Та 
я жь кажу, мабуть и талану нема. Люде ходять на заробиткьі, 
або хочь и туть, та усе заробляють, усе дбають; а ти, хочь и 
туть поробьішь що, хочь де и проходьішь, а усе тилькьі прокор- 
мленіе наше, а щобь по господарству придбати, такь и не ка- 
жи. Коли бь зпомигся, хочь яку-небудь патику добувь би, то 
усе бь лучче було, пишла бь друга робота, другий и заробитокь 
бувь би. 

— Що жь, мамо, робити? — каже Трохимь,— -я й самь ба- 
чу, що нема щастя ни у чимь. Роблю, мамо, до кривавого поту 
и вже снаги не стає. Хазяйство, дивлячись на мене, що я соби 
такий млильїй та сухий, не дуже у роботу приймають. Де то- 
би, кажуть, проти здорового зробити? та й дають меншу ци- 
ну проти другихь. Робишь щиро, не линуешся, и таки ничо- 
го таитьі, часомь зробьішь и бильшь и лучче, нижь здоровий, а 
все виць хазяина однаковисинька честь: не здужаешь, каже, ро- 
бити. А якь плата невелика, такь и не стає ни на вищо; тилькьі 
пропитуємося, а до -дому и не кажи, щобь що принести. Якь би 
не жинка робила, то бь доси ходили бь ви и боси и голи, и зи- 
мою бь померзли. 

— Треба жь, синку, що-небудь гадати, — казала мати. — Поди- 
вись на людей, та порадься зь ними: куди бь то пити тоби, де 
бь то лучче заробляти? Попитайся бь ти у Лискотуна: той чо- 
го вже не зна? — усе зна. Та й свита таки набачився! А заробля- 
жь то по скильки! Вже на що його мати: биднійша мене була; те- 
перь же пійди зь нею! Одягна якь мищанка. Або и винь: якь 
вирядиться у празникь, та вийде на вулицю, такь куди и пи- 
сарь нашь! А грошей и усякого добра мало винь приносить? 

— 32 — 



Спитайся, сьшку, його, нехай бьі нараявь, куди бь тоби пійтьі; 
або б "Б у купи зь ньімь пишовь? 

— Питався його, мамо! Просивь, щобь узявь мене зь со- 
бою; будемо, кажу, у купи робьітьі; якь тьі, такь и — я, не видста- 
ну видь тебе. 

— Що жь винь тоби? 

— Але! якь се почувь, якь вьітрищьівся на мене, а очи 
такь и засяльї, а самь ставь, якь кармазьшь. Дьівьівся, дьі- 
вьівся довго на мене, а дали на-сьшу зпомигся сказатьі: „Якь за- 
робляти? Роби, каже, якь и я, то й розживешся. Товариства 
мени не треба, шукай иншого"... И пишовь швидко зидь мене. Та пи- 
сля сього тилькьі що хочу його обь чимь зачепити, то винь такь и 
видхоцьіть видь мене. А кольї-жь у купи де будемо, то винь ме- 
ни усе у вичи приглядається, усе приглядається; я щобь до ньо- 
го, то винь заразь видь мене. Нехай винь соби тямьіться! Винь 
багатий, такь и гордий проти мене бидного. Не хочу його чипа- 
тьі; буду самь по соби. А що, мамо, — думаю ще йти у губер- 
нію: чи не буде тамь щастя? 

— Охь, синочку жь, мій голубчику! Чи близенький же свить? 
Ажь пивтораста верстовь! На кого жь ти нась покинешь? Та 
якь и самь таку даль пидешь? Се мовь на кинци свита! 

— Вже жь, мамо, що робити! У-останне пиду; не буде 
тамь щастя, не пиду вже никудьі. Якь буде, такь и буде. 
Пидь лежачий каминь и вода не бижьіть. 

Журилася мати, плакала крипко жинка; а ничого робити! 
проводили свого Трохима ажь у губернію; чути було, що тамь 
збирається ярмарокь о Пречистій, и бува превельїченньїй, и уся- 
кого купця изь усякьіхь мисиь найизжге, и усякого товару на- 
возять, и чути, що йе людямь заробитокь чималий, якь кому 
щастя випаде. 

Дійшовь нашь Трохьімь и до губерній. Допитався, де ста 
новьіться ярмарокь. Народу — народу! И протовпиться не можна! 
Пробирається и винь мижь людьми, и самь не зна, куди и для 
чого. Дума, чи не знайде такого мисця, де сидять його братчи- 
ки, що шукають роботи... ажь ось хтось його сипь за руку 
и каже: — Земпякь! што, работьі иськаешь, што-ли? 

Трохьімь зьірнувь, ажь то купець, та такий вже купець, 
що й бороду гопьіть и по-панському ходить; винь йому швьід- 

— 33 — у 



че шапку знявь, поклонився и каже: — Ськаємо, господа купець, 
чьі не пошле Богь доброго хазяина. 

— Честньїй ли тьі чалавекь, не бездьлньїкь? Не линьівьій? 

— Зроду не зробьівь ніякого худа: вь мене и думкьі такои 
нема. А робьітьі будемо, якь самьі побачите. 

— Ступай же за мною. 

Оть и прьівивь його до своеи кватери; а тамь усе повоз- 
кьі стоять, понакладувани ящьїкьі, коробкьі, и усе зь товаромь, 
и усе позапаковувани. Хазяинь и приказує: — Смотрьі жь, какь 
прийдуть звозчьїкьі зь лошадямьі, такь пускай запрягають и ве- 
зуть до моей лавки; вони вже знають, де вона. Ти будь при 
нихь; изь ними перестановите усв ящики у лавку и не атха- 
дить видь товару. Вота и товарьішь твій. 

Гляне Трохима на товариша, ажь то Денись Лискотунь, 
тильки вже не такий бравий, якь у своєму сели бувь; одежа на 
ньому старенька и не знать чьімь пидперезаньїй, и шапка зава- 
ляща. 

— Здоровь, брате Денисе, бувь! — заразь одизвався до нього 
Трохимі., — видкиля се ти туть узявся? 

— Але, видкиля! Адже ти, и зроду туть не бувши, та 
прийшовь; а я и часто туть буваю. 

Туть скинулись по слову; Трохимь роспитуе, який йе за- 
робитокь, яка цина у день и якь що поводиться; а Денись 
мовь и говорити зь нимь не хоче; скаже слово, мовь не йившьі, 
та й видвертаеться видь нього. 

Якь я бачу його, — дума соби Трохимь, — такь винь тутеч- 
ка ще й гордійшьій, чьімь у нась у сели; та, бачь, прикида- 
ється, мовь бидний, щобь бильшу цину узяти. Не зь чорта жь 
хитрий! 

Хазяинь зрадувався, що обидва робитники його та зь од- 
ного села и прьіятели промижь собою; попрьїказувавь имь усе 
дило и пишовь соби; а циньї и не сказавь, по чому платьітьіме 
Трохьімови, чи у день, чи по-тиженно. 

Зажурився було Трохимь и пита Дениса, що робити? — „А 
урагь його матирь бери! Коли не по-нашому заплатить, то ми 
й самьі себе наградьімо. Держись тильки мене та слухай, то бу- 
демь по-викь хлибь йистьї". 



34 



Трохьімь здьівувався трошкьі, таке чуючьі видь Дениса, а 
описля и дарма. И подумавь соби: — Що се винь каже? Хто йо- 
го зна! — и стазь обходить обозь. 

Ажь ось прьійшльї звозчьікьі зь киньмьі, позапрягались и 
поперевозили товарь до лавкьі, позносьільї, поскладальї; ажь ось 
прьійшовь и хазяинь, рощьітався зь звозчьїкамьі, видпустьівь 
ихь, зачьшьшьі лавку и стальї видбьіватьі ящьїкьі и вьійматьі 
товарь... Господьі мьшостьівьій! усе жь то срибло та золото! Не- 
ма ничогисинько, щобь дерев'яне, або костяне,— усе срибне-золо- 
те, усе срибне-золоте! И ложкьі, и тарилкьі, и ножи, и вьіделкьі; 
йе й чашкьі усяки по панському зроблени, и усякого товару; бу- 
ло багато й церковного, та усе жь то срибне та золоте. А 
що кабатьірокь, а що серигь, а що перстнивь, такь мишкьі по- 
накладати можна! 

Робитньїкьі виймають та подають хазяину, а той усе роз- 
ворочуе та разставля... Трохьімь боиться и дивитися на то- 
варь, бачучи, яке воно йе усе дороге; а Деньїсови и нужди ма- 
ло; ще якь що, то й прьіважуе на руци, мовь силу у ньому зна. 

Хазяинь усе найбильшь Деньїсови приказує, нижь Трохьі- 
мови, бо той понятльївійшьій и моторнійшьій, та таки видно, що 
йому и не первина, и винь бувавь коло такого дила; а Трохимь 
що? — винь зроду у-перше и у губерній, и на панській ярмарци, 
и такий товарь бачить, що йому и не снилось николи; такь винь 
и торопіє, и не зна, якь за що узятись; такь тимь здається, що 
непроворний и непонятльївьій. 

Хазяинь навчьівь Дениса, якь замикать лавку нимецькими 
замками. Тамь таки прехьімерни! И назадь видмьїкаеться, и на- 
троє роспадаеться; и хто його зна, якь воно тамь зроблено! Якь 
не вміючи, то й не видимкнешь и не замкнешь. Позамьїкавь ха- 
зяинь замки, давь имь кожному по полтьінньїку и сказавь, 
щобь йшли соби гуляти, куди хто хоче, а надь вечирь щобь 
приходили на кватирю вечеряти. 

Пишли наши земляки скризь по ярмарци. Такь що жь? 
До Дениса заразь и явилися приятели, та усе зь москаливь, ма- 
буть приятели його ще прежни: и здоровкаються зь ньімь и рос- 
пьітуються, де бувь, а дали стальї шептати, та на Трохима погля- 
дати, та щось про його говорити. Сьому стало страшно, винь и 
видчальївь видь ньіхь. Пишовь на свій базарь, купьівь хлиба, 

— 35 — 



огиркивь, пшеньїчкьі, дьіню-дубивку; прийшовь на кватьірю, по- 
полуднувавь добре та й прилить, дожьідаючьі хазяина. Не скоро 
описля прьійшовь и Денись и видно було, що було трошкьі у 
головци у нього, та мерщій и лигь спати; и вечерятьі не захо- 
тивь, кажучьі, що голова больїть. 

Хазяинь, прийшовши, давь Трохьмови чарку водкьі и ве- 
черяти. И що то за добра страва була! Борщь зь яловичиною, 
каша зь саломь, ще й печене, — чвертка бараняча. Описля усього, 
хазяинь йому и каже: — Оттака тоби плата и харчь буде по уся- 
кий день черезь ярмарокь; тилькьі служи чесно. Завтра чуть 
свить йди до лавки; вийдуть мои приказчьїкьі, що заставлять, — 
слухай якь мене; доглядай, сьідючьі биля лавки, щобь хто чого 
не потягь; а у-ночи будете почережно зь Деньїсомь, у-купи зь 
сторожами, коло лавки ходити: одинь до пивночи, а другий до 
свита. Коли що запримитишь або побачить що недобре про- 
тивь моеи лавки, заразь скажи мени, хочь о-пивночи розбуди. 
Опричь поденнои циньї, я тебе й награжу за твою правду, и 
коли будешь чесний. 

Видь щирого серця Трохимь, лягаючи спати, помолився 
Богу и подякувавь за Його милосердіе, що таку йому роботу по- 
славь. Харчьітьісь не треба, харчь добра, якои дома и на Велик- 
день не бува, и ще полтьшньїкь по усякь день! Десять день 
ярмарку, — десять полтьшньїкивь: ажь оть п'ять карбованцивь 
принесу до-дому. Слава тоби, Господи! И туть же обищався 
служити щиро и за хазяйськьімь добромь вбиватись бильшь, 
нижь за своимь. 

Почався ярмарокь. Купци, пороскладавшьі свій товарь, по- 
видчьшяльї лавки; пишли пани сновати. Ходять, розглядають, 
припиняються, торгують, купують. Нашь Трохимь надивився на 
панивь добре. 

Дьівлючьіся на ньіхь, Трохимь пильно доглядався и на про- 
ходячихь, щобь ишовь своєю дорогою, а щобь не дуже у лавку 
на товарь заглядавь, бо то вже примита недоброго чоловика. 
Коли жь було хто стане биля лавки, та сюди-туди розгляда, 
то Трохимь — безь сорома казка — такого було и прожене, бо 
такий стоить и буцимь-то и ничого; якь же побачьівь, що сто- 
рожи куди задивились, то туть винь потягь, що ближче, а 
самь шмигнувь дальше. За такимь Трохимь бильшь усього пьшьну- 
вавь; а Деньїсь ни трохи, бо йому никольї було. Частисинько, якь 

— 36 — 



тилькьі що до лавкьі паньї поназбираються, то тут-ь де и возьмуть- 
ся и москали, и цьіганьї, и жьідьі, та усе до Деньїса, и видве- 
дуть його геть, и усе зь ньшь шопотять и довгенько базикають. 

Трохьімь було и спьіта його, що то за люде и чого воньї 
до нього ходять? то ажь посупиться Деньїсь, та ажь зь серцемь 
скаже: — Чого тьі за другими приглядаєшся? Знай себе; я за 
тобою не приминаю, — не дивись и ти за мною! То мои стародавни 
знакоми, я зь ними служивь по городахь. 

А де имь у городи служити де, що були уси таки обшар- 
пани, обирвани, що гидко було на ньіхь и дивиться! 

Разь пидійшла циганка, та препаршива соби на лихо, мовь 
старець. Йдучи побиля лавки, и моргнула на Деньїса; той зь 
нею, та у кутокь, и давай соби щось шептати. Трохьімь нагля- 
давь ихь довго и щось у нього у животи тьохнуло, чуючи щось 
не добре. Поговоривши соби, циганка й пишла. Деньїсь окроме 
соби сьідивь-сьідивь, та й прьійшозь до Трохима, та подивив- 
шись на нього довгенько, и каже: 

— Биднисть твоя велика, та не вміешь, якь зь нею справи- 
тись. Щиро служишь соби на лихо. А на-врядь те хазяинь 
дасть, що ти бь заробивь! 

— Якь ти його заробить бильшь? — сказавь Трохьімь. — Ад- 
же туть и плата добра, и робота не важка; а усе бильшь не мож- 
на заробити. 

— Можна. 

— А якь, скажи? 

— Потурай тоби... А скажи мени, Трохиме, такь, по правди: чи 
пильно служишь хазяину? 

— А якь же и служити, якь не зь усею щиристю? Ска- 
зано: нанявся — продався! Я хазяйськои пилини не хочу, и коли 
бачивь би, що й ридньїй брать мій не думає обь хазяйськимь 
добри и занапаща його, то я бь и на брата вьіявьівь. 

— Сполать тоби, Трохиме! — сказавь йому Деньїсь, та й вда- 
рьівь його злегенька по плечи. — Такь и по-викь служи; роз- 
багатіешь! — и видвернувсь видь нього, а Трохьімь и замитьівь, 
що винь, видвернувшьісь видь нього, усмихаеться. 

— Що отеє сталося зь нашьімь Деньїсомь? — дума соби Тро- 
хьімь. — Але винь туть соби другий, нижь у нашому сели. 

Такь соби сидить, думаючи про се, ажь ось вп'ять та 
жь таки циганка йде мимо лавки, а Деньїсь пидійшовь до неи 

— 37 — 



и каже: — Дурньїй! йому и не говорьі. Мьі и самьі зробимо. 

А Трохьімь се Й чує. Циганка соби и пишла. Стало смер- 
каться. Прьїказчьїкьі почали розиходиться: хто у театру, хто у 
баню, хто... а кать ихь зна, куди иншьій пишовь! Останній 
попрьібиравь, вьійшовь и каже Деньїсови, якь и по всякь ве- 
чирь бувало: „замкни лавку и подай сюди ключи". Деньїсь за- 
чьіня, приклада замки, зкручуе; иншьій тугий, такь ажь крекче, 
притягаючи та крутячи. Зовсимь; оддавь ключи; прьїказчикь 
пишовь; Деньїсь щось видЕернувся, а Трохьімь тьіхисинько, 
крадькома помацавь замки... Що за не добра мати? Хочь-би тоби 
одьінь замкнутий! Уси три висять; а Деньїсь же довго силку- 
вався, замикаючи ихь. Такь такьій-то Деньїсь! 

Тилькьі що такь соби Трохьімь дума, ажь ось Ден» сь и 
каже: „йди жь, товаришу, на кватирю, та винось швидче вече- 
ряти, та лягай спати. Або знаешь що? Тг.мь душно; я пробуду 
усю ничь на калавури; не приходь зь пивночи; спи соби. Одна- 
ково мени спати не хочеться, — прокалавурю самь усю ничь". 

— Ось що воно означа! Тривай же! — подумавь соби Тро 
хьімь и пишовь тихою ступою, поки спершу; якь же зайшовь, 
що вже Деньїсь його не бачить, такь туть вже ничого робити: 
ставь пидбигцемь поспишатьі, та мерщій до хазяина. Якь на те, 
хазяинь дома и, накликавши гостей, поштує ихь чаемь. Туть 
Трохьімь, увійшовши, прямо и росказавь йому усе, якь винь за 
Денисомь запрьімитьівь, якь що робилось, и якь винь, буцимь 
то, лавку замкнувь, а його видтиль видпроторьівь. 

Хазяинь, почувши усе, спершу було злякався такь, що ажь 
поблидь; дали ставь дякувати Трохимови, що винь такий вир- 
ньій и пиднись йому ажь дви чашки чаю, солодкого та пресо- 
лодкого, усе таки дякуючи за його правду и чесную душу. А 
туть же мерщій пославь знайти приказчика зь ключами. На- 
силу десь-то його знайшли. Хазяинь вихопивь ключи, засвитьівь 
ль.хтарь, та сившьі на дрожки — мерщій до лавки. 

Пидбигь, оглядивь, ажь такь и йе: ни одьінь замокь не зам- 
кнутий! Почавь кликати Дениса, а Дениса и духу нема! 

Мабуть, що винь и сьідивь усе биля лавки, та якь поба- 
чивь хазяина зь льіхтаремь, — догадався, що се щось не даромь 
такь и притаився туть де, и не озьтаєся, дожидаючи, що зь то- 
го буде. 

— 38 — 



Хазяинь ускочьівь у лавку... Слава тоби, Господьі, — усе циле, 
усе благополучно! Злодій ще не почьшавь поратьіся. Мабуть, до- 
жьідавь глухои пивночи. Позамьїкавшьі уже самь уси замкьі, якь 
слидовало, туть же изь стороживь нанявь двохь, щобь видь його 
лаєкьі не еидходьільі черезь усю ничь, и вернувся на кватьірю. 

И що то ежє дякувавь Трохьімсви! Ажь поцилувавь його, 
що еидеивь еидь нього таку биду и заздглегидь сказавь про 
таку напасть. Дали вьінявь цилкового, и давь йому, и каже: 
„не по полтьінньїку на день буду тоби даватьі, а видь сьогодня 
по пилковому. Одпускаткму — награжду, как-ь самь знаю за то, 
що тьі йесть чесньїй чоловикь. Старайся и упередь; що зами- 
тьішь, що почуешь, — заразь мени сказуй! Теперь не ходьі до лав- 
кьі, щобь тоть бездилньїк-ь не зробьівь тоби якого худа. Тамь 
йе калавурни". 

Якь же почульї у-ранци, ще ажь трьі лавкьі обикрадено, такь 
тоди хазяинь ще бильшь дякувавь Трохьімови, що остеригь 
його. „Було бь, каже, се и мени. Тамь же, хочь и багато узято, 
та не на вельїку суму, а у мене хочь бьі и не багато чого по- 
тягнувь, такь усе бь тьісячивь на яки десятки." 

Трохьімь такь такьі и думавь, що зь злодіями певно бувь Де- 
ньісь. „Господьі мьілостьівьій!-- дума соби, — якь то швидко чо- 
ловикь розледачивь! Який бувь бравий парень, такь що луччо- 
го його и не треба, а теперь зовсимь збездилньїчався!" И писля 
тіеи ночи, винь його и не побачьівь вже. 

Разь сидить Трохимь биля лавки, дивиться: ведуть реш- 
тантивь; и попереду, и позаду ихь саладтьі зь оружжамьі. При- 
глядається Трохимь, ажь мижь ними йде и Деньїсь. — Доживсь 
чести! — подумавь Трохимь, и стало йому жалко земляка. Пидбигь 
швиденько и подавь йому, що тамь лучьілось, на його заключеніе. 
Що жь Деньїсь? — глянувь бистро, бачить, що се Трохимь, — якь 
заскригоче зубами, а очи мовь запалапьі; якь кине ту мило- 
стиню геть, и сказавь: — Щобь було ти лучче пропавь, нижь 
мене бачити у такій нарузи! — и пишовь соби, не оглядаючись. 

Росказавь се Трохимь хазяинози, а винь и каже: — Пере- 
ловили тихь усихь, што лавки обокрали, узяли и нашого Де- 
ниса. На нього доказують, што онь зь ними за одно и хотьль 
навести на мою лавку, такь онь ни у чомь не признається. 

Покинули ярмарокь. Рощиталися уси; хазяинь рощьітавь 
и Трохима, и, на усякий день даючи йому по пилковому, при 

— 39 — 



прощанни давь йому ажь сто рубливь и каже: — Озьмьі, Тро- 
хьімушка! Тьі мнь на десяткьі тьісячей спась; благодарствую тебь. 

Оть уже Трохьімь зрадувався! Та и якь же пакь! Скилькьі 
винь грошей принесе до-дому! Зроду не зароблявь по стилькьі 
Спасьіби, що хазяинь давь золотьімьі, такь ихь можна такь 
заховати, що не загублю и нихто не прьімитьіть, що вь мене 
воньї йе; цилкози окроме положу. — Оть, узявшьі золоти, позашьі- 
вавь у онучу; а срибни, яки бульї, цилкови, и полтьінньікьі, и 
милочь усяку та позашьівавь у полусвьіти, такь що и пизнатьі 
не можна було, що йе прьі ньому гроши. 

Зибравшьісь, такь и пишовь зь губерній и не кудьі жь, 
якь прямо до-дому, — Чого вже по другьіхь МИСЦЯХЬ ХОДЬІТЬІ? — 
дума соби, дорогою йдучьі. — Спасьіби Богу, заробьівь добре; буде 
зь нась зо всихь. Заразь куплю шкапу, справлю визь, и пи- 
шовь луччьій заробитокь, нижь видь пишого! Жинци накуплю льо- 
ну, нехай пряде; нехай наймичку найме: у-двохь бильшь на- 
роблять. Матери буду усього постачати, чого забажа! Нехай, ко- 
ли доси бидкалась, нехай на старости у роскоши поживе. Ди- 
точокь приодягну; на зиму дрозець роздобуду и усього придбаю, 
и будемо жити, гадки не маючи... 

Сердешний! 

Йде винь такь соби, йде, поспишаючьі до-дому, щобь 
радисть имь принести, що Богь щастя давь... и вже верстовь 
зь п'ятдесять зосталося йти до села свого... якь зиркь! доганя 
його... хто жь?— Денись! Якь уздривь його Трохьімь, такь 
руки и ноги опустилися, и у животи похолонуло, серце такь и три- 
почеться, и душа щось недобре почула. Не зійтись зь нимь 
не можна: по одній дорози йдуть. Пити швидче, щобь не на- 
гнавь, поки до села, а у сели можна пересидить день, поки винь 
далеко зайде; такь Трохьімь бо, стилькьі пройшовши, вже прито- 
мився, и якь би не поспишавь, Денись його нажене, бо винь 
здоровійшьій и прьівьішньїй бильшь ходити. 

Бачить Трохимь, що ничого робити, подумавь: — Щожь? 
Божа воля! не буду зь нимь йти: буду соби окроме держатись; 
буду приставати, не поспишаючи зь нимь; то винь и видвя- 
жеться видь мене! 

Иде-йде, якь ось Денись и наздогнавь його; вдарьівь по 
плечахь и каже: 

— Здоровь, товаришу! Не ртикь видь мене? 

— 40 — 



— Здоровь, Денисе! де се ТЬІ взявся? 

— А тьі думавь, що Деньїсь вже ставь бездилньїкомь, пиде 
на каторгу; такь отеє швндче бижншь до-дому росказатьі про 
мене, що я попався! 

— Господь зь тобою! Яка мени нужда до тебе? Я й самь 
жалкувавь, побачивши тебе у такій нужди. 

— Жалкувавь? тьі? 

— Далеби, що жалкувавь. Ни тьі мени ничого, ни я тоби 
никольї; такь чого жь намь? Скажьі мени на мьілость, якь тьі 
вьікрутьівся? 

Туть Деньїсь такь глянувь на Трохима, що у того уси 
жьіжкьі задрижали и у души похолонуло. Дали и каже: 

— Вьікрутьівсь? Кольї жь на мене напрасно сказали! хиба не 
бува на чоловика наговоривь? 

— Якь то безь того! Тьі жь мене повесельївь, що тьі не 

бувь ЗЬ НЬІМЬІ. 

— Хиба жь я злодіяка якьій? Га? — гризно крьїкнувь на ньо- 
го Деньїсь. 

— Та хто про тебе таке дума? Зглянься на Бога! 
И замовкли обидва, и мовчать, и йдуть укупи. 
Геть-геть Деньїсь вп'ять и одизвався до Трохима, та та- 

кнмь страшннмь голосомь, неначе зовсимь не винь: 

— Ти думаешь, що я черезь твои замки пропавь? 

— Черезь яки замки? 

— Черезь таки, що думаешь, я ничого и не знаю? 

— Богь зь тобою! Я тильки чувь про си замки, та й за- 
бувь заразь. 

— Забувь?! Забудешь и справди. — И вп'ять замовкли. 
Йдучи такь довгенько, переходили черезь невелике село. 

Трохнмь туть мавь знакомого и хотивь було зайти видпочнтн. 
„Не треба сього!" вже крьїкнувь на нього Деньїсь, а плохенький 
Трохнмь и послухавь його, боячись, що якь винь бувь протнвь 
нього у-трое здоровійшнй, такь щобь не зробнвь якого худа. Такь 
думавь соби Трохнмь: „Не буду його сердити; буду пиддаваться, 
нехай вередує, ажь поки до своихь мисць дійду; тоди викру- 
чусь видь нього". 

Перейшовши те село, Деньїсь звернувь зь дороги геть 
пидь лисокь и Трохима поклнкавь за собою. 

— 41 — 



— Оттуть видпочьшемо! — сказавь сидаючьі Деньїсь пидь гру- 
шу. — Давай, чьі йе що в"ьтебе? такь пообидаемо, або пополуднуємо. 

— А що вг мене йе? — сказавь Трохьімь и доставь изь тор- 
бьінкьі хлиба, тарани скилькьі та огирочкивь. 

Деньїсь доставь из-за халявьі нижь престрашенньїй. Тро- 
хьімь якь побачьівь його, такь морозомь обдало. Деньїсь роз- 
порядкуе, мовь самь усе прьідбавь: хлиба видризавь соби попе- 
реду, а дали ткнувь шматокь и Трохьімови. Тежь и тарани со- 
би луччои узявь, а де що и огиркивь кьінувь, мовь собаци, Тро- 
хьімови. Сей усе терпьіть и мовчьіть, та дума: „Донесьі мене 
тилькьі, Господьі, до-дому! Цурь тоби и зовсимь! знатьі тебе не 
хочу!" 

— Знаешь що, пане-брате? — найившьісь, ставь казатьі Де- 
ньїсь — Цурь йому у день итьі. Будемо у день виддьіхатьі: бачь, 
якь душно! Ничью бильшь пройдемо, и дальше станемо. Якь от- 
еє видпочьшемо, а вечеркомь зорею, та холодкомь ничью мот- 
немось, такь мьі писля завтра и дома будемо. Лягай та спочи- 
вай, покьі до вечера. 

Лягльї хлопци. Заснульї добре. Надь захидь сонця проки- 
нулись, пополуднували — и усе таки Трохьімовои харчи — и пи- 
ці льі. 

— У тебе, бачу, и нема ничого для дороги?— спьітавь Тро- 
химь. 

— А де я у чорта що озьму? Коли що й заробьівь, було, чо- 
го трохи, такь истрясь, у тимь анахтемськимь острози сидив- 
шьі; а заробити бильшь ти не давь. А було бь и на твою долю. 
Гадки бь не мавь! 

— Ти мени, Денисе, на вдивовижу! Чи такий же ти бувь 
у нась у сели? Се ти, ходивши по усихь усюдахь, набрався 
такого духу! 

— Цить, мовчи, не твоє дило! 

И замовкли, и йдуть. 

Черезь скилькьі тамь пройшовши, вже Деньїсь вп'ять и 
обизвався: „А що, товаришу? Попередь усього жинци роска- 
жешь, а тамь и до голови пидешь, и по усьому селу будешь 
проповидуватьі, якь Деньїсь Льіскотунь хотивь лавку обикрастьі, 
и якь ти остеригь хазяина, и якь Дениса зь острога пидь ка- 
лавуромь водили кь допросу". 

— 42 — 



— Ни, Деньїсе! не знаешь тьі мене. Се страшне дило, щобь 
про кого таке росказуватьі. Нехай тебе Богь у симь дили про- 
стить; а тьі покаєшся и покьінешь скверне таке дило. Що жь? 
спиткнувся, та й схаменувся. А росказуватьі не моє дило. Не 
тилькьі жинци — я й самь молю Бога, щобь я забувь про се; бо, 
кажу, тьі покаєшся. 

— А як-же? Еистьіме дило, що покаюсь. Такь и почну мо- 
лебни найматьі. Такь грошей бо нема, не добувся; хиба тьі ме- 
ни дасьі? А що, Трохьіме! Скажьі по правди: багато тоби хазя- 
инь давь за те, що тьі про замкьі йому об'явьівь? 

— Та не я жь то об'являвь; винь самь, дознався. 

— Та якь соби тамь знаешь, а вже, певне, давь такьі що 
небудь. 

— Давь награжденія, видпускаючьі, цилковьіхь зь пару. 

— Та заробитньїхь. Такь скилькьі несешь до дому? 

— Хто його зна! — казавь Трохьімь, а самь такь и трусить- 
ся, боиться; бо ничь, ихь двоє и Деньїсь здоровійшьій його — 
Я такьі гараздь и не личьівь; зложьівь, та й пишовь. 

— Мабуть багато, що никольї було й переличьітьі? Чьі по- 
дильїмося жь зо мною? 

— Щобь то якь? 

— Такь якь диляться, пополамь. Чьі, може, уси видда- 
сьі? Оть сполать бьі парень бувь, якь бьі уси виддавь! 

— Що се тьі, Деньїсе, говорьішь? — ледве вже промовьівь 
Трохьімь, бачучьі, до чого вже ДИЛО ДОХОДЬІТЬ. 

— Та ну, цурь тоби и зь твоими гришмьі, що, мабуть, у те- 
бе ихь до сьіна, що такь злякався. Тьі ще й се роскажешь, що 
я дорогою мавь тебе обидратьі. 

— Та здилай мьілость, не думай такь про мене, Деньїсе! Я 
тоби казавь, що никому не скажу, и побожусь усимь, и запри- 
сягну. 

— А ну, побожись. 

И Трохьімь почавь божитися такь, що ажь страшно бу- 
ло слухати. 

— А заприсягни! — каже Деньїсь и подавь йому жменю зем- 
ли, — з'йижь отсю усю. 

Грохьімь, якь зь щьірьімь серцемь, не боячись ничого, и 
думаючи таки, щобь никому ни слова не росказатьі, з'йивь жме- 
ню земли, усе потрохи ковтаючи. 

— 43 — 



— Ну такь, теперь товарьішь. Тепер'ь певень и я. 
Оттакь-то Деньїсь усе зайидався зь Трохьімомь. Чого 

небудь, то й прив'яжеться; Трохьшь же, якь бувь соби плохій- 
шьій, то й усе подавався и такьі не безь того, що й боявся 
його, щобь чого не зробьівь йому худого. 

Туть ишльї ничь; ранкомь скилькьі пройшльї, туть сонечко 
ще не дуже и пиднялося, а вже стало крипко пектьі, то воньї 
звернули у лисокь, та й полягальї спочьіватьі. 

Якь пиднялося сонечко, що то вже жарьіло! Ни витерь не 
дьіхне и нищо не колишеться, такь такь, що ледве дьіхатьі мож- 
на. Наши хлопци хочь и заснули було, такь не можна ніякь и 
улежатьі! Якь прьіпече сонце, такь мисця не знайдуть. На 
взлисси сонце йе, жарьіть; такь воньї зайдуть у гущьіню, такь 
тамь ще й гиршь: ни видкиль прохолоди ніякои, тилькьі що 
зверху палить, и малесенький витерець не проходить. Знайшли 
воду, не видипьються; тяжко вже имь и дихати! Викопають ко- 
жень соби ямку; приляже туди, то трохи йому и лекше, мож- 
на холодомь трошки дихнути. Зогріються и туть, переходять 
на друге мисце; та такь виморились, такь знемоглись, що не- 
здужають и поворухнутися. Цилисинькьій день ни хмариночки 
жь то. 

Ажь ось дуже кь вечору жара затихла трохи; товариши 
наши пидняльїсь, здьіхнульї слободнійшь, пойильї чого було и 

ПИШЛЬІ. 

— Якь не полинуемося, — каже Трохьімь, — то свитомь и до- 
ма будемо. Видь сього лиску до нашого села тилькьі двадцять 
верстовь. 

— И велія мьілость, що будемо, — сказавь Деньїсь: — тилькьі 
не видставай; ти усе пристаешь. Поспишай. 

Оть якь йдуть, и верстовь симь учистили, зь полудня 
стала показуватися мовь стина чорна; дали видь неи стали 
виддилятьісь, мовь клубки, густій хмари зь золотими, видь 
сонця, кругами. Клуби в'ються, до-купи збираються, и стина 
усе вьіщенько пидбираеться. Сонечко зі тучу схозалось зарани 
и птиця стала збиратись и чогось жде на себе. Самчьїкьі 
ззивають самочокь и, якь можна, спишать, у кого йе диточкьі, 
такь до ньіхь; а котори соби гулящи, такь полетильї ховатись. 
Де дали, де дали — усе стиха, ни травка не колишеться, усе чо- 

— 44 — 



гось жде великого, страшного! Дали стало и гуготитьі далеко- 
далеко, мовь клекоче море, або гуде великий витерь з-дале- 
ку, або сьша велика людей найизжа, що ще з-далеку земля пидь 
киньмьі стугонить. Блискавка одна тильки и показується, а со- 
нечко зовсимь зайшло; хмари спустились, такь и не видно ни- 
чого. 

— А що будемо робити? — ставь казати Денись; — якь ми 
пидемо? Скоро зовсимь буде темно. Страшно безь дороги 

ЙТЬІ. 

— Ажь онь маячить лисокь! — сказавь Трохьімь, — поспишаймо 
туди. 

— Де лисокь? Я ни його, и ничого не бачу. 

— Онь, якь блисне блискавка, такь видь дороги на праву 
руку. Ходимь мерщій; усе темнійше становиться. 

Вони поспишають. Пиднялася и стина. Стало зовсимь 
темно. Поки не блисне, то ничогисинько и не бачать передь 
собою. Стина густа, чорна, страшна надвьінула и простяглася 
видь сходу до заходу сонця, и изь усихь мисць блискавка знай 
бльїска. Гримь гуде зь перельївомь, мовь де по горахь вели- 
чезне каминня качають, и инше, мовь упаде, стукне, та й за- 
мовкне .. а туть луна и загрохотьіть по усьому небу, по усихь 
куткахь сіеи вельїкои хмари. Замовкне жь гримь, такь чути 
щось гуде, клекоче, бурлить страшнійше самого грому!.. А бли- 
скавка безперестанно! И якь блисне, такь писля неи ще гиршь 
ничого не видно. 

■ — ■ А де ти, Трохиме? — казавь дрижачи Денись. — Озьми 
мене за руку, та веди, я швидко впаду. Нигь не пидволочу. 

— Держись за мене, — каже Трохимь. — Туть вже недалечко. 
Онь видь блискавки видно. 

— Та я бо сіеи блискавки боюсь. Охь коли бь швидче до 
лису!... Бачь, яка страсть йде! Ось и дощьїкь... Ой, швидче, 
швидче, поспишай. 

Зовсимь повьісь йому на руки Денись; и Трохьімь самь 
утомився, и його волоче; черезь велику силу дотащивь його 
пидь густе дерево, положивь и самь звалився... 

Туть же и уся туча надвьінула якь разь надь той лись и 
усюди небо покрила, якь саме чорне сукно; хочь скилькьі хочь 
дивися, — ничого передь собою не побачьішь ніякь! Заревила 
престрашенна буря: шумить пидь небесами, носиться по поли, 

— 45 — 



спирається у лись, пре його, мовь зь мисця хоче ЙОГО ЗПЬІ- 
хнутьі и зомнятьі обси; гиллякьі трищать, ламаються, падають... 
Туть щось страшно загуло, ажь свитьіть на увесь лись, гримь 
покрило... и разомь гепь!.... впало, ажь земля здригнула!... А 
туть гримь якь загремотьіть, и вп'ять земля задрижала!... а 
туть вп'ять такий же свнсть и шумь, и вп'ять щось то впало, 
затрищало!... То буря порається... викови дуби валя, мовь 
пруття! Якь же хлине дощь и вже не йде, а льє: по лиси шу- 
мить, зь горн бижнть ринками, клекоче... и видь неи, и видь 
бури, що бушує, и видь грому, що такь и розривається надь 
головами, шумь такий и грохоть, що страшно и згадати!... А 
туть блискавка червоннмь огнемь очи заслипля!... Именно пре- 
ставленіе свиту! 

Деннсь не улежить, не усидить, и не постоить на одному 
мисци. Ходить, перебита з-пидь одного дерева пидь друге: 
руки ломить, самь себе не тямить!... 

— Трохиме, Трохиме! Ти спншь, не боишся ничого! — такь 
голосно зь остраху сказавь зинь. 

— Ни, я не сплю, та й не боюсь ничого. 

— Гримь убье! 

— Воля Божа. Я се знаю, та хочь и лежу, та молюсь Богу. 

— Хиба жь винь и помилує, якь йому молитися?... Ухь якь 
затрищало у лиси вп'ять!... 

— Помилує, тилькн покайся... 

— Якь покаятись такому гришннку? Якь мене Богь може 
простити? 

— А що жь? Кайся видь щирого серця; твои грихн не яки 
велнки! ти такь гришень, якь и усякь чоло... Господи! Що се? 

Туть вони впали обидва на вколишкн!... 

Огненна стрила проризала усе небо и, якь окомь мор- 
гнути, вдарила у те саме дерево, пидь которнмь попереду 
стоявь Деннсь и отеє прнйшовь до Трохима. Дерево превнео- 
ченне було; його такь до половини у дрибну щепу розбило и 
уси гилля стерло и зм яло, такь що и слиду ихь не зосталось 

На-снлу пиднявся Деннсь; а се видь ннхь, де вони стояли, 
тежь пидь деревомь, було не бильшь, якь саженивь зь десятокь. 

Очунявши трохи, ухопьівь Трохима за рукн и ставь про- 
хати: — уодимь, ходимь видсиля! туть нась Богь побье! 

— 46 — 



— Кудьі жь мьі заховаємось? — каже йому Трохимь. — Бачь, 
яке льіхо по усьому лиси? Отто гримь запальївь дерево; бань, 
горьіть? Адже и далеко видь нась, та й по усьому лиси така 
халепа! 

— Ой, страшно, страшно! А то хто сьідьіть та дьівьіться на 
мене? 

— Богь зь тобою! нема никого. Мольїсь лучче Богу. 

— Мене и Богь не помьілуе! Тьі думаешь, я такьій?... Охь. 
льще запальїло! 

— Помьілуе, мольїсь, кажу, та кайся. 

— Де вже мени покаятись? Я той, що вась обкрадавь... не 
було другого злодія у сели... се моє дило! Мене ПИДВОДЬІЛЬІ 
други... Я обкрадавь вась усихь... передавав!» цьіганамь, мос- 
калямь... бравь гроши, та багативь... лавки обикравь.... вьі- 
вертився! Хотивь и тебе такь, якь оттого, що сьідьіть и дьі- 
вьіться гризно на мене .. Такь казавь, не тямлячьі ничого, Де- 
нись, и бьючьі себе у грудьі кулаччямь. 

Туть разомь якь осяє ихь блискавка, якь хрясне гримь, 
мовь небо на ньіхь впало!... обьідза впальї нечуственно. Тро- 
хьімь, пидпльівшьі водою видь дощу, трошкьі очумався, бачить: 
Денись бига коло нього, руки лама, блидий якь смерть и, не 
тямлячи самь себе, кричить: — Я не тильки злодій, я й душо- 
губець! заризавь ньіщого ... мавь грошей у нього знайти... одежу 
свою закровавивь... а винь он-де свариться. Господи! и ти 
мене не помилуеші)? 

И ставь бигатьі, якь не при своєму уми. Спомигся трошки 
Трохимь, пиднявся на ноги, ставь його розговорювати, щобь 
прийшовь до пам'ятьі. 

— Ни, — кричить Денись, — мени Богь смерть дасть... мене 
гримь убье... Я злодій!... я прикидався добримь, на другихь 
пеню зводивь, тебе мавь заризати, щобь ти про лавку у сели 
не росказавь... теперь кажи. Ось-ось мене Богь вбье; роскажи 
усимь, який я. 

— Та Богь зь тобою, Денисе, що се ти думаешь? повирь 
не мени — Богу святому, що якь я побожився, такь и не збрешу: 
буду держатись присяги, и тебе не попрекну ни у чимь. 

Туть же Трохимь його розважує, а туть гримь такь и 
рокотить, а блискавка ажь очи палить! Якь стукне, якь грякне, 
якь лясне, якь затрищать дуби, якь запала де Еерхь деревини 

— 47 — 



якои, якь шарахнуть гилля, — туть Деньїсь и стане безтямний, 
и вп'ять своє росказуе. що винь душогубець, злодій, прьїкьі- 
дався добрьімь и усе таке. Дали приставляється йому старець, 
що свариться на нього: и винь почне росказуватьі, якь убьівь 
його, и усе каже Трохьімови: — усимь, усимь се роскажьі: нехай 
бережуться мене. 

Гремивь, торохтивь гримт>, дали ставь стихати, бо туча 
вже перейшла. Затьіхь и дощьїкь; тилькьі блискавка не давала 
ничого розглядитьі; дали и та усе потрошку, усе тихше, усе 
менше, дали вже бльїска тилькн здалеку. 

Роздивився Трохима, ажь вже стало на свить займатись. 

— Ходимь, — каже, — Денисе! вже ми недалечко видь свого 
села. Ходимь швьідче. 

— Братику Трохиме! — каже Деньїсь, не сходячи зь мисця 
боюсь ворухнутись! Усе мени чується гримь, усе мени ба- 
читься той анахтемський старець!... Трохимочку, голубчику! Не 
росказуй никому ничого! 

Вп'ять Трохьімови треба божиться; сякь-такь розгово- 
ривь його, пишли. 

Що досвиткомь, що вже й сонечко зійшло, йдуть и усе 
поспишають. Деньїсь черезь усю дорогу хочь би пару зь усть 
пустивь, усе задумавшись йде; дали якь крикне: — А лучче бь 
мене гримь убьівь! 

— Богь-зна що ти споминаешь! — сказавь Трохимь и глянувь 
на Дениса, та ажь злякався: очи якь жарь горять, и самь роз- 
лютований, мовь звирь який. А усе розговорює його: — Будь 
веселенький, — каже: — вже тилькьі п'ять верстовь зосталося; 
се вже наше поле. 

— Тилькьі п'ять верстовь? Тилькьі не видно, якь зь кимь 
небудь цовстричаемся, и мене виддасьі? Пропадай же ти одинь! — 
Та зь симь словомь и повальївь Трохима, и насивь його. 

— Богь зна... що ти... Денисе, робишь! — сказавь, стогнучи, 
Трохимь пидь Деньїсомь; дали ставь проситись: — пусти мене, 
братику, голубчику, соколику! Кей-велике слово, никому ничого 
не скажу! Возьмьі соби мои уси гроши, що туть зо мною, 
тилькьі не губи души своеи и моеи! Не сироти моихь дито- 
чокь, не вбивай за живота жинки; на кого моя старенька ма- 
тинка зг станеться? Братикомь, батькомь ридньїмь буду тебе ци- 

— 48 — 



льій викь зватьі! Не дай мени безь покаянія вмертьі! Дай же 
мени хоть часьшочку Богу помольітьісь!.. 

— Помолишся и на тимь свити! — лютуючи, як-ь звирь, кззавь 
Деньїсь, одною рукою держучьі рукьі Трохьімови и колиномь 
його надавьівшьі, а другою рукою достаючьі из-за халявьі нижь 
свій; такь якь ни поспиша, не справиться однією рукою. А 
Трохимь знай проситься; зитхнувь и каже: — Господи милости- 
вий! .. Не несе Богь никого, щобь хто свьідителемь бувь моеи 
(ґезвьіннои смертьі! — Туть пидкотьілося перекотиполе видь витру 
и до самого його. Винь глянувь жалибно, та й каже: — нехай се 
перекотиполе буде свидителемь, що ти мене безвинно погу- 
бляешь!... 

— Нехай свьідительствуе, скилькьі хоче! Знавь же, на кого и 
послатись! — казавь регочучись Денись и рознимаючьі нижь 
зубами, — той нижь, якьімь усю дорогу краявь Трохьімивь хлибь 
и пропитувався. 

— Господи милостивий! прийми мою душу!... жиночка.... ди- 
точки.... тату.... 

Деньїсь змахнувь рукою.... хотивь щось регочучись сказа- 
ти... .такь Ангель Божий, щобь не дати йому у сей чась насмія- 
тись, хлинувь йому у роть братовою крив'ю и, прьінявшьі ду- 
шу безвинного праведника, понись іи прямо на небеса. 



* * 

* 



Прьібигльї двоє пастухивь видь череди и об'явили голо- 
ви, що у такимь и такимь мисци лежить заризаний чоловикь; а 
хто, вони зь ляку не роздивились. Голова заразь самихь на- 
дежнихь людей пославь, щобь биля того заризаного калавурьши, 
и щобь ни самьі до нього не пидходьільї, и никого не допускали; 
а стане хто нав'язуватись, або що такеє робити, або казати, 
то його, якь пидозреного, узять и до волостьі привести. Туть 
же написали лепорть до земського суда обь такимь случаи, що 
„скоропостьіжно вмершьій заризаний чоловикь, по имени и про- 
званію неизвистньїй, лежить благополучно на тимь самимь 
мисти, де його смерть постигла." 

Де-яки зь хазяйства пишльї зь села на заробиткьі и ще 
не повертались до-дому, та жинки ихь и ничого, и нужди нема. 
Трохимова жь жинка и мати... що то! почувши обь симь, вь 
одьінь голось крикнули: — Охь, лишечко! Се жь Трохимь, певно 
Трохимь! — и заздалегидь стали голосити. Сердце звистку подало! 

— 49 — 4 



Що то вже воньї просьшьі голову, щобь ПОДОЗВОЛЬІВЬ ПИТЬІ 
оглядитьі и, кольї винь, тань хорошенько його обмьітьі и вбрати, 
а кольї можна, и до-дому прьівезтьі — звисно, жиноче дило: воньї 
не знають порядку. Голова — и не дай, Боже, никому и пидступьітьі, 
крипко-на-крипко запретьівь, покьі судь не вьійиде и не розвя- 
же йому рукь! 

Ажь ось, на другий день явився вь село и Деньїсь. Та 
що то одягньїй! Ище лучче усе соби посправлявь, у чимь по- 
переду ходьівь. Веселий, говорльївьій, жартує зь усима, кого 
пострича. Бачить, що люде зиходяться усе до волостьі, и винь 
туди. Йому й росказують, що знайшли заризаного; а винь за- 
разь и не втерпивь и питається: — що жь його жинка та мати 
кажуть? 

— Чий? — дивуючись пита його голова. 

— Адже ви... чи хто-пакь казавь?... що, кажуть, то Трохима? 

— Ще не звисно и нихто зь нась обь тимь и не думавь, не 
те, що казати. Чи мало ихь повиходило зь села на заробит- 
кьі? Може ще и не нашь. 

— Хто не йесть, нехай соби лежить, поки зведемо, — сказавь, 
сміючись, Деньїсь. — А хто заризавь, свьідители скажуть. 

Де-яки молодци туть були, та ажь зареготались и ка- 
жуть: — 0, щобь тебе зь Деньїсомь! Вже хочь що, а латку й при- 
ставить. Де жь таки у чистому поли свьідители? Вже коли по- 
рався, такь самь-на-самь... 

Ажь ось дзвоникь. Самь справникь срибигь, и заразь крьїк- 
нувь: — Гдь мертвое тьло? 

— На мисци, ваше благородіє! — одвить давь голова. 

— - Пьісарь! отберьі понятьіхь чесньїхь людей, возьмьі зь ньіхь 
присягу и веди до тьла; я сейчась буду. Голова! йди за мной. 

Увивши голову у хату, защипнувся и ставь його роспиту- 
ватьі, чи нема на кого якого сумниння, хто що казавь при сьо- 
му дили. 

Голова, якь мавь Дениса за чесного, то и не сказавь, 
якь винь було проговорився, и не забрьізкавь його. Такь и 
зосталося. 

Пид'йихавь и ликарь; заприсягли и поняти. Справникь поба- 
чивь мижь ними Дениса и каже: — Зачьімь же вь понятий та 

— 50 — 



такого молодого парня поставьшьі? Туть надобно добросовист- 
ньіхь старьїковь. 

— Се, ваше благородіє, — казавь голова, — хочь и молодь чо- 
ловикь, а у нась зь старнкивь нема такого розумного, розсуд- 
ливого, понятльївого, и якь то усе умно розбере! 

Се жь голова казавь справньїкови тьіхенько, самь усе 
поглядаючи на Дениса, а той и бачить. Якь же справньїкь, по- 
чувши се видь голови, сказавь голосно, и соби днвлючись на 
Дениса: — Харашо, подавай його сюда! — то сеє почувши, Деннсь 
крипко поблидь, а справньїкь и запрьімитнвь и буцимь и 
ничого. 

Зибралнсь уси до мисця, де лежало тило; справньїкь ве- 
ливь понятнмь свндительствуватн, чи нема боевнхь знакивь? 

— Та нема! — гукнувь Деннсь, здалеку стоячи. — Де вони будуть? 
Туть разомь ризонуто ножемь, та й аминь! 

Справньїкь замитнвь и се, и мовчить. 

Оглядуючн знайшли, що поли у свити на кинцяхь повн- 
ризувани, и якь биля того знайшли грнвеннчокь, такь и до- 
гадались, що у свити були гроши, та вннято. Якь же роззули 
чоботи и онучи, то и знайшли зашнтнхь ажь п'ять золотнхь. 
Туть Деннсь овси забувся, та ажь скрнкнувь: — Бачь, и не 
признався! — Та сказавши се, схаменувся, знрнувь, ажь справ- 
ньїкь на нього пильно дивиться, — такь винь и не знавь, куди 
йому очи дитн: заморгавь, поблидь, та швндче мижь народь.... 
Справньїкь ще змовчавь. 

Якь ось настигли жинка и мати Трохнмови; за ними 
учепився и хпопчнкь його по шостому году. Ще й не дійшли 
гараздь, а вже жинка и пизнала, и крикнула: — Трохиме, Трохи- 
ме, мій Трохнмочку!... — и припала до нього зь матир'ю, а хлопчнкь, 
звисно дитина, плаче, та кругомь його облазить та дивиться... 

Справньїкь було повеливь видвестн ихь, щобь не мишалн 
дило робити, а дали и сказавь: — Пускай онн його оплачуть. 
Кровь не вода. Ми своє дьло успіемо справити. — И ставь би- 
ля ннхь зь ликаремь, а Деннсь, якь то прнвнкь хвастати, що 
усе попередь усихь и усе бь то до панивь ривнятнсь, такь и 
теперь ставь побиля справника. 

И якь же то дуже голосили и жалибно приговорювали надь 
Трохнмомь! Мати каже: — На кого тн мене, мій снночку, лебеди- 
ку, покннувь, пишовшн на заробиткн? Хто мене, стару, немош- 

— 51 - 



ну догляне? Лучче бь мени смерть заподіяно!... — и усе таке. А 
жинка приговорювала: — Промовь, мій Трохьімочку, хоч-ь одно 
словечко! Дай мени порадоньку: якь мени безь тебе зь диткамьі 
бутьі? Промовь слово, скажьі, хто розлучньїкь нашь? Покажьі, 
чьі не було якого свьідителя, якь тебе замучували, якь ти душу 
Господу виддавь?... 

— А се, мамо, що? — крикнуло хлоп'я, граючись зь чимось, що 
виняло зь батьковои руки. 

Справникь, почувши се, сказавь Денису, що край його, на- 
дувшись та на бакирь шапку маючи, стоявь: — Посмотри, што 
тамь такое, и покажи сюда. 

Денись пишовь, вьінявь, подивився, здригнувь увесь, зим- 
нявь у руни и кьінувь геть. Самь же то поблидь-поблидь, якь 
стина! 

— За чимь ти бросивь? — крикнувь на нього справникь. — Што 
тамь такое? Покажи сюда! 

— Та се ничого, ваше благородіє! се такь... бур'янь, каже 
Денись, а самого мовь лихорадка трусить. 

— Какой бур'янь? покажи сюда! 

— Бур'янь... такь... трава. Мабуть, якь покійникь вмиравь, 
такь за траву ухопився, такь вона у нього у руци и зосталася. 

— Та какая жь то трава? Покажи сюда. — Такь допитувався 
справникь, бачучи, що Денись ни зь того, ни зь сього 
усе бильшь, усе бильшь мишаеться. 

— Та такь пе... пере. ..коти. ..поле, — ледве промовивь Де- 
нись. 

Туть хлоп'я ухватило перекотиполе, що, якь на те, при- 
котилося туди ихь багацько, та й показує Деньїсови и каже 
з-дуру: — Ось, дядьку, ще таке! Ихь багато коло тата. Вони 
мабуть бачили усе... 

— Брешешь! — крикнувь Денись, видпихнувши хлопця видь 
себе, и вже не тямлячи, що й казати. Такь то вже у нього 
Богь и розумь виднявь, и язьїкь попутавь!... 

— Полно! — крикнувь справникь: — говори теперь усю правду. 
Ти знавь, що на мертвому побоивь нема; ти жалкувавь, що 
винь не признався обь золотихь; теперь боишся перекотиполя! 
Говори, чого ти боишся його? Росказуй, какь дьло було! 

— 52 — 



Деньїсь и сюдьі и тудьі, и видбрихуватьісь бьі то, такь спра- 
вникь на усякому слови такь його и пійма; и тилькьі що пока- 
же йому перекотиполе, то Деньїсь такь и затруситься, и по- 
мертвіє. А дали— нигде дитьісь! — у всимь повьіньївся: за вищо и че- 
резь вищо, якь винь заризавь Трохима; якь той, сердешний, здався 
на перекотьіполе; якь, утикаючи видтиля, щобь обмьітьі кровь, 
усюдьі по полю чеплялося кому за ногьі перекотиполе. И якь би 
не воно теперь, та не хлоп'я зь ньімь у вичи прьілизло, то 
може бь ще и одбрехався. 

— Такь воть какой онь бездилньїкь!— сказавь справника, а 
дали напавь на голову и каже: — Какь ти смивь, голова, назна- 
чити у поняти такого ледачого? 

— Що жь, ваше благородіє! — прьіступьівь голова, а за ньімь 
и уси поняти, усе старики, сиви та чесни. — Винь вь нась 
чесна душа: никому ничого. Коли бь уси таки були, то бь и 
добре було! 

— Не було жь у вась у сели якои шкоди, и на кого ви ду- 
маєте? — спитався справникь. 

— Що жь? — сказали люде, — хочь часомт> и була шкода, такь 
се не винь. Якь обьіськувальї, такь винь було де самь злодійски 
вещи знаходьівь. 

— Говори, признавайся, зто твоє дьло? — крикнувь справникь 
на Дениса. 

Той якь затрусився, и повинився вь усимь, що якь по- 
чавь зь курей красти, та бачучи, що грошики перепадають, 
такь винь и дальшь; якь зазнався зь москалями, що велики 
промисли робили, и по усихь усюдахь крали, та зь циганами, 
прирожденними злодіями; якь и де зь ними и кого обикравь — 
усе рссказавь; дали якь и старця немошного заризавь, и якь 
на другихь пеню зводьівь. 

Люде, слухаючи його, такь и вжахнулись, та ажь обь поли 
рук і ми вдарили и кажуть: — Хто жь на нього надіявся, що во- 
но таке ледащо? Ми думали, що розумнійшого, моторнійшо- 
го и чеснійшого и у сели нема, а воно ось яке виявилось! Са- 
мий первьій злодій, мошенньїкь и душогубець! 

— Хочь люде, не знаючи, и думають про кого, що винь йе доб- 
рий, а коли бездилнича и кинци хова, то Богь його хочь не 
скоро, а завсигдьі виявить, — сказавь справникь и веливь Дениса 
препроводьіть у городь. 

— 53 — 



Досталося жь Деньїсови Льіскотуну за уси його дила: ко- 
тузи по заслузи. Польїскотавь його катюга добре и спроважено 
до кумпаніи, до товариства, туди, де козам-ь рогьі правлять!... 

Такь то судь Божьій не потерпив"ь. неправди; и хочь якь 
кинци були заховани, такь Богь об'явьівь; и черезь яку безди- 
льщю? черезь бур'янь, черезь перекотиполе. 









— 54 




Пантелеймонь 

Иулишг. 

Кулишь Пантелеймонь Олек- 
сандровнчь (псевдонимьі: Нико- 
лай М., Иродчукь, Ломусь. Хуто- 
рянннь, Панько Казюка, Необач- 
ний, Забоцень, Хоречко, Ив. 
Горза, Павло Ратай, Панько Не- 
бреха, Козакь Белебень, Т. Веш- 
някь, Гургурдядько, Опанась 
Прачь, Д. Федоренко, Даньїло 
Юсь та ин.), синь козака, на 
свить народився 27 льіпця р. 
1819 у мистечку Воронежи, вь 
Черньїгивщьіни. Учився вь Кн- 
ивському универсьітети; де-якьій 
чась учнтелювавь \у Кьіиви, але р. 1847 мусивь перебратись на жьіття 
до Тули; описля жьівь у Петербурзи, Варшави то-що. На ньіву письмен- 
ства вьютупьівь р. 1840. Р. 1845 почавь исторнчннй романь „Чорна Рада" (пер- 
ше видання р. 1857. друге - 1900; російською мовою надрукований вь „Русской 
Бесьдь" и окремо); р. 1856 — 7 вндавь цинньїй збирннкь зтнографнчннй „Записки 
о Южной Руси" (два томи), а р. 1860 — украинськнй альманахь „Хата"; р. 
1861 — 62 багато працювавь у мисячннку „Основа", де друковано його опови- 
дання, поззіи, критнчни, публицнстнчни та исторнчни твори мовами укра- 
инською й російською. Р. 1862 вндавь збирннкь поззіи „Досвиткн" (друге 
видання р. 1878, трете 1899). Починаючи зь 60-хь рокивь, друкувавь поззіи 
та повисти мовою украинською переважно вь закордонннхь виданняхь укра- 
инськьіхь; переклавь на ридну мову Пятокннжіе, Псалтнрь, Книгу Іова та Но 
вий Завить. Спочатку 70-хь рокивь Кулишь звернувся до историчннхь праць 
и зь сього часу цилкомь зминнвь свои попередни погляди на подій зь укра- 
инськои мннувшостн. Останки роки свого вику Кулишь перебувавь на своєму 
хутори Мотронивци пидь Борзною (вь Чернигивщнни), и невсипуще працю- 
вавь переважно коло перекладивь на украинську мову; винь переклавь мало 
не все Святе Письмо (перекладь, докинченнй Иваномь Левицькнмь, друкує 
Британське библійне Товариство), твори Шекспнра (виходять у Львови), 
Байрона, Гьоте, Шиллера та ин. Заведена Кулишемь правопнсь, вь якій за- 
мисть ьі вживається и, а замисть и — і, стала основою сучаснои фонетнчнои 
правописи украинськои. Померь Кулишь 2 лютого р. 1897 вь Мотронивци. 
Вь коротенькій замитци неможливо навить згадати про вси твори сього пись- 
менника: винь працювавь и якь иозть, и якь повистярь, и якь перекладачь, 
исторнкь, крьітнкь та публицисть и на кожному поли, коли не згадувати про 
його крайни исторнчни погляди, заслуги його для украинського письменства 
велнки й дуже цинни. 



55 — 



Литература: 1) Огонсвськьій — Исторія литературьі руськои, ч. III й IV. 
2) Петровь-Очерки изь исторіи укр. литературьі XIX ст. 3) Пьіпинь и Спа- 
совичіз — Исторія славянских'ь литературь, т. І; 4) Пьіпинь— Исторія русской 
зтнографіи, т. III, 5) Маковей— Панько Олельковьіч-ь Кулиш-ь (Л.-Н. Вистньїк-ь. 
1900 р.), 6) Шенрок-ь — П. А. Кулкшь (Кіевская Старина, 1901 р). 

^^ 



1 Р ЬІ £ Я, 




Идиллія. 

І. 

Г Г 
^'пивають у писни, що нема найкращого на вроду, якь 

«Гхік. 

7 л ясна зоря вь погоду. Оть же, хто бачьівь дочку покій- 
Р ного сотньїка Таволгьі, той би сказавь, може, що во- 
на краща й надь ясную зорю вь погоду, краща й надь 
повний мисяць середь ночи, краща й надь саме сонце, 
що звеселяє й рьібу вь мори, и звиря вь диброви, и макь у го- 
роди. 

Може й грихь таке казатьі: де такьі вьідано, щобь дивча бу- 
ло краще одь святого сонця й мисяця? Да вже, мабуть, такь 
нась гришньїхь матьі на свить породьіла, що якь споглянешь 
на дивоцьку вроду, то здасться тоби, що вже ни на земли, ни 
на неби нема ничого кращого. 

Гарна, дуже була гарна сотньїкивна! Знальї іи по всій Укра- 
йни; бо вь нась на Вкраини, скоро було вь кого вьіросте доч- 
ка хороша, то вже й знають усюдьі. Було чьі треба кому зь мо- 
лодого козацтва, чьі не треба чого у Війтовцй, йидє за сто вер- 
стовь, абьі тилькьі побачити, що тамь за дочка вь сотньїка Та- 
волгьі, що тамь за Орьіся, що всюдьі про неи мовь у трубьі 
трублять! Да не багато зь того вьіходьіло корьістьі. Якось не бу- 
ло козацтву приступу до неи зь зальщяннямь. Чи батько бувь 
дуже гордий, чи дочка дуже пишна, того не знаю; а знаю, що 
було вернеться иншнй крутнусь изь Війтовець да й ходить, 
мовь непрнкаянннй. Спитає його про Орнсю товарншь... 

— 56 — 



— Шкода, — каже, — брате, нашого повабу й залицяння! Не 
для нась зацвила ся квитка! Може хто й застромить іи соби за 
високу шапку, тильки той буде не зь нашого десятка. 

А товариша похитає мовчки головою, да й подумає: „Оть 
же занапастила козака!" 



II. 



А Орися була вже не дитина, виривнялась и викохалась, 
якь била тополя вь левади. Подивиться було на неи старий сот- 
ньїкь, подивиться на іи пишний зристь и хорошу вроду, пора- 
дується батькивськьімь серцемь, що диждавь на старисть соби 
такои дочки, а часомь и посумує: „Доспила йесьі, моя ясочко, 
якь повний колось на ниви! Да чи знатиме женчика, яку бла- 
годать бере соби одь Господа милосердного! Иесть багато лю- 
дей, и статечньїхь, и значньїхь, що залицяються на тебе, да не 
хотилось би мени оддавать тебе вь руки сивому дидови: зв'я- 
лить тебе ревнуючи, якь витерь билину вь поли. Ой не хоти- 
лось би оддавать тебе й за молодого шьібай-голову, що не по- 
живе довго безь степу да коня, поляже вь поли буйною голо- 
вою, а тебе зоставить горювать зь дитоньками!" 

Такь соби думаючи да гадаючи, старий Таволга часомь 
тяжко-тяжко засумує, ажь сльоза покотиться йому зь ока. 

А Орися росла соби, якь та квитка у городи. Повна да хо- 
роша на виду, маяла то сямь, то тамь по господи вь старого 
сотника, похожала, якь по меду бжилка, и всю господу звесе- 
ляла. 



III. 



Приснився разь Ориси предивний сонь. Здалось, прий- 
шла до неи зь того свиту покійна паниматка, стала надь нею 
вь головахь, да й каже: „Дитино моя, Орисю! не довго вже 
тоби дивувати; що-день благаю Господа милосердного, щобь по- 
славь тоби вирну дружину". 

Встала Орися ни смутна, ни весела; йде до пан-отця вь 
свитльщю, зачервонилась, якь та квиточка да й каже: „Паночень- 
ку! позольїльї мои дивчата плаття. Нехай запряжуть намь коней; 

— 57 - 



пойидемо мьі до Трубайла, пидь Турову Кручу: тамь вода чьіста, 
якь скло, рьіне по каминнямь". 

А пан-отець рече: „Чого жь тоби, Орьісю, такь далеко йи- 

ЗДЬІТЬІ?" 

— Хиба жь то вже, паноченьку, й далеко?... на пивгодьшьі хо- 
дьі; да тудьі жь усе йихатьі лугомь да левадами, що й не счу- 
ешся, якь вода заблищить и зашумить пидь горою. 

А пан-отець: „О, я вже знаю, що аби чого забажала, то вмі- 
ешь випросить. Покльїчь же мени старого Гриву!" 

Поскочнла Орися до дверей, не довго шукала Гриви, за- 
разь привела його передь пан-отця. 

А той Грива бувь старий, диднзннй чоловикь. Знавь винь 
пана сотника ще змалечку; вьіпестнвь його на рукахь; вьівчнвь 
и на кони йизднть. Потимь внходнвь зь сотннкомь у походахь 
ледве не всю Польщу, бувь зь ннмь и вь Криму, бувь и на 
Чорному мори; да вже на старисть не схотивь би й панства, 
аби тилькн при йому дожити вику. Старий уже бувь дуже ди- 
дугань той Грива; брови на очи йому понасовувались, и борода 
сива, до пояса. 

Увійшовь у свитлнцю, вклонився пану сотнику, да й каже: 
„Добридень, добродію'"' 

А сотньїкь йому: „Здоровь, добродію!" Бо вони одьінь од- 
ного звикли добродіями величати. 

— Запряжи, — каже, — добродію, пару коней, визьмн хочь той 
визь, що було сухари вь походи возимо, да повези нашихь пра- 
чокь до Трубайла. 

А той йому: „Добре, добродію, запряжемо. Чому не запряг- 
ти?" 

И ото заразь йде, бере двохь хлопцивь, викочує з-пидь 
повитки визь, довгий и широкий, добре йому знакомнй, що не 
разь у лихій години, засившн за його, одбьівавсь одь Ляхивь, 
або одь Татарви, не разь прннявь черезь його й нужди не 
мало, часомь якь трапиться було утикать одь ннхь по корчахь, 
по болотахь, по багнахь, щобь вихопиться манивцемь изь за- 
логи. Викочує старий Грива той визь теперь на иншую по- 
требу; запрягає пару коней, що вже лита погасили давно вь ннхь 
той огонь, що кипить у серци, паше зь очей, и зь низдерь, и 
кьідае коня сюди й туди, на страхь жинкамь и дитямь, а до- 
брому козакови на втиху. Смирній теперь тій два биліи коннкн 

— 58 - 



ходьільі пидь рукою сьшого Грьівьі, що вже давно одвьїкь одь 
козацького герця. 

Оть же дивчата Орьісьши несуть сорочкьі, шьітіи рушньї- 
кьі, настилньїкьі и всяке добро; наклальї повень визь, и самьі 
посидальї: уси вь стьожкахь да вь квиткахь, — Орьіся по-мижь 
ньімьі, — и якь макь у городи вси квитки закрашає, такь вона 
сьідила по-мижь своимьі дивчатамьі. Сьівьій Грьіва сивь спереду; 
хлоп'ята кьшульїсь одчинять ворота. Вьіглянувь у викно пань 
сотньїкь: 

— Не барьіся жь тамь, Орьісю! 
А вона: „Ни, паноченьку!" 

Ляснувь погоньїчь пугою; кони заржальї, почувши лугову 
пашу, потюпальї и зньїкльї зь очей и зь возомь, и зь погоньї- 
чемь, и зь дивчатамьі. 

IV. 

От-ь уже й лугь передь ньімьі. И сюдьі зелено, и тудьі зе- 
лено. Було бо се саме на весни, якь ще трава, свижа да мо- 
лода, тилькьі що вкрьіе землю. Скилькьі вгори синього неба, 
стилькьі вньїзу зеленого лугу. И такь якь ясна зоря в-ночи по- 
котиться, палаючи по небу, такь тая Орьіся пройизджала шьі- 
рокьімь лугомь зь своимьі дивчатамьі. 

Ажь ось — шумить, реве Трубайло за левадами. Якь роз- 
ступиться дерево, а сонце якь заблищить саме вь тимь мисци, 
де вода рине черезь каминня, то ти бь сказавь, що то не во- 
да, а саме чисте скло, самий дорогий кришталь рине зь гори 
и бьеться на дрибни склянки обь каминня. 

Надь ричкою Трубайломь стоить висока круча. Вся оброс- 
ла кучерявимь в'язомь, а кориння повисло надь самою ричкою. 
Дикий хмиль почиплявся за те кориння и колишеться кудла- 
тими жмутками. А внизу вода рине да рине! Отеє жь тая й 
Турова Круча. 

Дивляться на неи дивчата, та й питаються вь старого Гри- 
ви, чого вона прозвалась Туровою? 

— На що вамь знать? —каже Грива. 

— Адже жь ти на щось знаешь? Такь и намь скажи! 

— Ой, мои голуб'ята! Сказавь би вамь, да тилькьі бильшь 
не пойидете сюди на ричку. 

— 59 — 



— Що жь тамь таке? Скажьі бо такьі намь, дидусю! 

Якь узяльї просить, не вьідержавь старьій, сивь на каме- 
ни надь ричкою, та й почавь глаголатьі: 

— Кольїсь то давно, ище до татарського льіхолиття, правьівь 
Переяславомь якьійсь князь. Да й бувь соби той князь стри- 
лець такьій, що абьі зуздривь на око, то вже й його; и кохавсь 
винь у полюванни. Ото жь разь пойихавь той князь на полю- 
вання, да й одбьівсь у пущи одь своеи челяди. Йиде да йиде пу- 
щею, кольї жь дьівьіться, ажь на лощьіни пасеться стадо ту- 
ривь... 

— А що жь то, дидусю, за турьі? — спиталася Орьіся. 

— То, моя кришко, бульї дьїки бьїкьі зь золотьімьі рогами; 
теперь уже ихь нигде не зуздрьішь. Бачить князь тихь туривь; 
тилькьі не дивується на ихь золотій роги, а дивується, що при 
нихь стоить дивчьіна, така, що усю пущу красою освитьша. По- 
скочьівь винь до неи; а видь неи такь сяє, що й приступити 
не можна. Забувь князь и про свою челядь, и про те, що за- 
блудьівь у пущи: вхопила його за серце тая чудовна краса. 

— Дивчьшо, — рече, — будь моєю жоною! — А вона рече: „Тоди 
я буду тоби жоною, якь Трубайло назадь вернеться". А князь 
їй знову: „Якь не згодишся на моє прохання, то я твои тури 
постриляю". — „Якь постриляешь мои тури, то вже бильшь ни- 
чого не стрилятьімешь"... Розсердився князь, взявь лукь зь пле- 
ча и почавь стрилять золотороги тури. Сунулись тій тури вь 
пущу, такь и виваляли дерево; а князь за ними знай пускає 
стрилку за стрилкою. Прьібигльї надь Трубайло... а Трубайло то- 
ди бувь не такий вузенький якь теперь, — прьібигльї надь висо- 
ку кручу и вси шубовсть у воду! да й ни одьінь не перепльївь, 
уси каминемь лягли по дну, ажь ричку загатили. Сплеснула то- 
ди дивчьша руками: „Потопивьйеси моихь золоторогьіхь туривь, 
блукай же теперь по пущи по вси вични роки!" Оть же Й блу- 
кає, кажуть, той князь до сього часу по пущи, и ніякь не знай- 
де свойого Переяслава. А Переяславь бувь уже и вь татарсь- 
кихь рукахь, бувь и вь лядськьіхь, — чого вже не було зь тьімь 
Переяславомь? а винь не знайде його, та й не знайде. А див- 
чьіньши тури лежать и доси каминнямьі вь води, и оть прислу- 
хайсь: то не вода реве, а ревуть тури глухо з-пидь води. Оть 
же, кажуть, буде таке врем'я, що князь прийиде на Турову Кру- 

— 60 — 



чу, повстають турьі и пидуть шукатьі соби дьїкьіхь пущь по 
Вкраини... 

V. 

Слухають дивчата, да ажь сумно имь стало; слухає Орися, 
да вже боиться й глянуть на каминня, що простяглось купою 
середь ричкьі. Вже ій здається, що то справди не каминня; и 
вода шумьіть якось не такь, якь вода... 

Засмутьівь зовсимь дивчать старьій Грьіва. Не знають уже 
чьі прать бьі то имь, чьі до дому вбиратьісь; соромь тилькьі ста- 
рого Грьівьі; поглядає бо на ньіхь, да тилькьі всмихаеться. То 
було люблять прать на самій бьістрьіни, положивши кладку зь 
каминя на каминь, а теперь одійшльї дальше одь кручи, де во- 
да ще не дійшла до каминня и пливе тиха да чиста, хочь ви- 
гляньсь, якь у дзеркало. И справди, мовь у дзеркали, видно 
вь води и небо, и кручи зь тими кудлатими кориннями, що 
переплутались изь хмелемь, и кучеряви в'язи, що повьібигальї 
на самий край и попростягали зелени лапи надь ричкою. 

Дивиться Орися вь воду, ажь у води на кручи щось за- 
червонило; хтось нибьі вьійихавь изь пущи на сивому кони и 
стоить помижь в'язами. Боиться глянуть у-гору, щобь справди 
не було тамь когось; боиться глянуть и на каминня: вже ій 
здається, що-ось заревуть и сунуться зь рички зачаровани ту- 
ри. Смикнула за рукавь одну дивчину и показала вь воду: див- 
ляться дивчата, ажь на Туровій Кручи князь на сивому кони. 
Такь и обомлильї. Бо хто жь би сказавь, що то й не князь? 
Увесь у кармазини, а зь пояса золото ажь капає. 

Не мало жь, видно, здивувавсь и козакь: стоить на кони 
нерухомий. Бо хто жь би й не здивувавсь, опинившись надь 
такою кручею? У-низу рине вода черезь каминня, а надь водою 
сидить нерухомо сивий дидь на камени, а тамь стоять нерухо- 
ми дивчата зь прачами, зь мокрими полотнищами вь рукахь. 
Чи дивчата, чи, може, русалки повиходили прать сорочки 
пидводному цареви, що живе вь кришталевому будинку пидь 
водою. Отеє жь, мабуть, и самь винь вьійшовь зь води погрить 
старій кости на сонци... Ще разь погляне козакь на сивого ди- 
да, ще разь погляне на дивчать: позасукували по ликоть рукава, 
попидтьїкальї плахти й мережани заполоччу подоли... Золото не 

— 61 — 



сяє такь на дорогьіхь перстняхь, якь сяють у води й надь во- 
дою ихь били ногьі. Задьівьівсь козакь, и соби стоить нерухомо; 
кольї жг гукне на його старьій Грьіва: „Гей, гей! козаче! Чого 
се тебе занесло на кручу? Хьіба хочешь пополоскать свои кар- 
мазьшьі вь Трубайли?" 

И скоро промовьівь, заразь наче розбьівь яки чарьі. За- 
соромились дивчата и давай бовтать полотнищами. 

А козакь одвитуе дидови: „Да й за те слава Богу, що хочь 
на кручу вибрався. Скажи, будь ласкавь, дидусю, якь мени 
вьійихать икь Війтовцямь?" 

— А чого тоби треба вь Війтовцяхь? 

— Черезь Війтовци, — каже, — лежить моя дорога. 

— А куди жь лежить твоя дорога? 

— Моя дорога — до чийогось порога, моя стежечка — до чийо- 
гось сердечка. 

— Зге, — каже старий Грьіва, — нехай же тоби Господь у до- 
брому дили помагає! Оть же куди тоби вьійихать: берись у-низь, 
по-надь берегомь; то тамь трохи низче буде тоби дорижка; тією 
дорижкою вьійидешь ти на ричку й кладочки; возомь не пройи- 
дешь, а конемь добрий козакь перехопиться. 

Подякувавь козакь за пораду, повернувь коня и сховавсь 
по-за деревомь. 

Якь сховавсь, тоди то вже розгулялись наши дивчата: рос- 
пьісальї козака, якь на папери: яки й очи, яки й брови, якь и 
говорить, якь и всмихаеться. Та каже: „Се твій суженьїй!" а та: 
„Се твій". А одна додала: „Не змагайтесь дурно, дивчата: 
чи ривня жь таки вамь пишний князь! Се нашій панночци су- 
женьїй!" 

Почервонила Орися. „Збожевилила, — каже, — ти, Параско! 
Хиба не чула, що винь сказавь дидови?" 

И жаль ій було, сама не знає чого, що винь йиде сватать- 
ся. Мякше одь воску дивоче серце. Тане воно одь козацькьіхь 
очей, якь одь сонця... 

— Що жь,— каже Параска, — що йиде свататься! Суженои й 
конемь не об'йидешь! 

VI. 

Попрали дивчата сорочки, зложили на визь, зеленою па- 
хучою травою прикрили, посидальї й пойихальї до-дому свижи 

— 62 — 



да весели; щебечуть, якь ластивкьі. Ище далеко не дойихавь 
визь до сотньщького двора, а вь двори вже чутно було, що 
вертаються. 

— Орьісю, наша панночко! — крьїкнульї дивчата, скоро росчьі- 
пьшьісь ворота. — Чьій же то сьівьій кинь у двори стоить? Се жь 
того козака, що мьі бачьільї, се жь твого князя, се жь твого 
суженого! 

Гляне Орьіся, а вь серци наче жаромь запекло. Чьі вона 
злякалась, чьі зрадила — сама того не знала. 

Вьіглянувь у викно изь свитльщи молодьій козакь: йиде 
вь двирь визь старьшьі киньмьі, изь старьімь, сьівьімь погоньї- 
чемь: зелена трава волочиться по бокахь и бьеться по колесахь; 
из-за сьівои бородьі старого Грьівьі, из-за билои зимьі, черво- 
ніє лито — повень визь дивчать у квиткахь да вь намьісти, — 
Орьіся якь сонце помижь ньімьі! Вьіглянувь, да ажь рукамьі 
сплеснувь: „Се жь вона, се жь вона!" И ото вже тоди почавь 
на прямоту вьікладувать свою мову пану сотньїкови: и хто винь 
такьій, и чого прьійихавь. Хто жь винь такьій, то се вже пань 
сотньїкь знавь давно. Миргородський осауленко, отамань своій 
сотни, хорошого и багатого роду дитина. А чого прийихавь? 
Прьійихавь подивиться, що тамь за Орися така, що тамь за 
дочка вь сотника Таволги на всю Гетьманщину; а побачивши 
та й себе показавши, довидаться, чи вже надбала шьітьіхь руш- 
ньїкивь у скриню... Про що журивсь, чого бажавь пань сот- 
ньїкь, те йому якь изь неба впало. Не довго думавши, позвавь 
Орисю. Ввійшла вь свитльщю, червона, якь калина. 

— Оть, Орисю, тоби женьїхь! Чи любь винь тоби, чи може 
пидождешь кращого? 

Хочь би тоби слово промовила, хочь би тоби очима згля- 
нула. Стоить, сердешненька, и голову схилила. 

Бачить пан-отець, що не диждеться одь неи одвиту,— бо 

де жь таки, щобь дивчьша сказала, що вь іи на мисли! Очьщи 

хиба скажуть, а сама ни. Порахувавь се пан-отець, да й каже: 

■ — Де вже такий козакь да любь не буде! Обнимиться жь да 

поцилуйтесь да й Боже вась благослови! 

Обнявь козакь Орисю, поцилувавь у тій губоньки, що на- 
че зь самого меду злиплєни, и вклонились обоє низько, до са- 
мого долу, пан-отцеви. 

— 63 — 



Чьі багато жь найихало дружьіньї на весилля, чьі бучно 
одбульї гостей, чьі довго гуляли, — се вже не наше дило роска- 
зуватьі. 

Бачьівь я Орьісю саме передь весиллямь; хороша була, 
якь квиточка. Бачьівь я зновь іи черезь рикь у Мьіргороди, — 
ще стала краща замужемь, и дьітьіна вь неи, якь Божа зирочка. 
Вже я не разь думавь соби, на неи дьівлячьюь: „Се Божа сла- 
ва, а не молодиця! Що якь би хто дотепний змалювавь іи такь, 
якь вона йесть, изь маленькою дитиною на рукахь? Що бь то за 
картина була!" 







— 64 — 



Бабусьіне оповидання. 



І. 



ІуММ І \ґ нигомь виконечко наше забьіло... Завирюха... Якь то 
•Ї^Л^І^/^ нашьімь теперь середь шляху? Ростить скорійшь, 
хлоп'ята, на пидмогу татусеви. И матери нема щось 
довго зь ричкьі. Ростить, ростить, дивчаточка! Добре 
сьідитьі вь теплому запичку за старьімьі головами... 
А якь я осталась на свити малою сьіротьшою — всякои нуждьі 
дознала. Яка то, Боже мій, давня давньїна, а коротенький чась 
дивоцькьій наче мени вчора змьігнувсь!... Теперь, що не почую, 
забуваю, а кризь ти молодощи дьівлюсь у давньїну, наче кризь 
воду прозирну. Такь, якь отеє вьі обсильї мою куделю, — щобь 
бульї здоровеньки, — такь було й я зимою граюсь ляльками при 
своїй бабуси.. Дай ій, Господи, вси митарства пройти, та й не 
зупинитись! 

Древня була моя бабуся покійничка, — ще то зь тихь старо- 
свитськихь людей, що Шведчьіну и всяки невпокои козацьки 
своими очима бачили. Тоди, диточкьі, на Вкраини велось не по 
нашому. Що страшно, то страшно було слухати, а серце линуло 
голубомь у ту старовину невпокійну. Козаки були козаками, ди- 
тонькьі, — одно слово: скризь пахло волею; земля була роскишна; 
риби вь води, звиря вь гаяхь — аби охота ловити; и трави бу- 
ли буйнійши: здається, й сонце сяло краще на святому небови, 
— далеби, диткьі! Тьімь-то й бабуся покійничка було каже; „Не 
стає, не стає, моя дитино, такихь дивчать и козакивь по Вкра- 
ини, якь за мого були дивування." 

— 65 — 5 



II. 

Найчастійшь було споминає про Марусю Ковбанивну, що 
такои краси, каже, и свить наставь — не бувало. Я, каже, була 
ще пидлиткомь, то мени іи коло церквьі показувальї здалеку. 
До неи й прьіступьітьі, каже, було страшно: така вельїчня. Кун- 
тушь на ій — сами златоглавьі: корали на ій уси вь дукачахь. 
Давнього була роду козацького Маруся Ковбанивна, то нихто 
не вбереться краще іи мижь люде. И козакьі-молодьїкьі іи жа- 
хались — не то що. Очьіма поводьіть —наче душу зь тебе вьіймае: 
все бь ій росказавь, не потаивь бьі й гриха передь нею. Вла- 
дьічня, справди, каже, владьічня була краса вь Ковбанивньї. 

Батько іи отаманувавь у Сичи и все море сплававь, по- 
рьшаючьі на дно за дорогими тьімьі дукатами й коралями, — такь- 
то люде було славлять. А то ще було кажуть, що винь по той 
бикь Днипра у Польщи якимись козаками орудувавь, та й у 
нашу сторону якось прибився. Неприступний бувь чоловикь 
старий Ковбаня, — и жинка одь його ничого не довидалась, хто 
винь и що винь, и звидкиля винь, и якь винь. 

III. 

Така жь и дочка вь його викохалась. Старий спочнвь уже 
на цвннтари, молодою дивчиною покннувь свою Марусю. Моло- 
де жь було, а горде й потайне — крий Боже! Було й на ульщю 
мижь дивчать не вийде, тилькн хиба коло крнннци, якь зуст- 
рине котору, трошки постоить, словомь ласкавнмь перекинеть- 
ся. И вь будень було дукачи носить; стане протнвь сонця — ко- 
роливна, та й годи! Вже й дивчата було кажуть, що вь неи й 
вода зь видерь наче срибло лльеться. А козаки жь тоди були 
не нашнхь парубкивь — войовннкн, хоробри молодци, а боялись 
до неи залицятись. 

Така була та Маруся Ковбанивна. Скине окомь — наче до 
тебе заговорить, а заговорить — наче заграє. Який би то и ко- 
закь бувь, щобь до неи зь жартами, зь прикладками! Такого 
не було й на всій Гетьманщини, здавалось. 

Оттакь було росказуе мени бабуся. Якь-ось, каже, пишла 
чутка помижь дивчатамн, що любиться Маруся зь Прохоромь 
Осауленкомь, та й любиться певне: и вь вишневимь садку ихь 

— 66 — 



бачьільї протьі мисяця, и старосвитську скиндячку Марусьіну 
пизнальї вь Прохора вь ковнири. Любьіться. 

А Прохорь Осауленко бувь козак ь не зь вельїчнихь; щьі- 
ра душа, себе на смихь не подасть, та й годи. Бульї козакьі на 
сели протьівь його — що волохати туркоти протьівь голуба. Оть 
же порай, укажьі дивоцькому серцю! 

Покохала Маруся Прохора — и мовь та хмелина, коло його 
вьеться. Що горда, то й горда, а винь спогляне — и очьщи 
спустьіть: вси вже помитьшьі, и ото вже хвальїльїсь: — Будемо 
жь добре та й добре гулятьі на весилли! Нехай Господь парує, 
кольї соби прьійшльїсь до парьі! 

IV. 

А багатьірка була Марусьша матьі зь дида-прадида: у неи 
вь свитльщи пидь столомь бульї закопани ще якись Пьілявсь- 
ки гроши, то сподивальїсь гульни на всю Гетьманщину. Про- 
хорь бувь соби такь, не багатьій козакь: його пан-отець на сса- 
ульстви батькивщьшу надполовьшьівь, щобь-то одь значного то- 
вариства не одризнятись, такь оть же його Прохорови пара ви- 
падала якь разь до поправи. 

Чи дивувався жь хто, чи ни, якь та гординя, Маруся Ков- 
банивна, хлопця соби принадила, а може хто й завидувавь 
Осаупенксви, якь то винь доступивсь до такси крали, — ажь туть 
по селу тряхнула инша чутка помижь молодижжю: Прохорь Осг- 
уленко до вбогои сироти Оринкьі Лободивни горнеться. Чи во- 
на його якь уразила вь серце, та гордивньщя, чи винь розду- 
мавсь, — а вже проводить зь юльпди Оринку до самои хати, и во- 
на на його квитками зь города середу-дня кидає. 

У. 

Що жь наша Ковбанивна?... То була мовчазлива, а то ще 
гирша стала: мовь малювання яке пишне, сидить було на лави 
вь матери. 

У недилю було зайдемо до старои Кавбаньїхьі на оченашь, 
то й Маруся, вернувшись изь церкви, увійде вь свитльщю та, 
не скидавши блавать своихь и золотого дивоцького карабльїка, 
такь и сяде коло виконця. Сонечко вдарить по тихь дукачахь 

— 67 — 



препьішнихь, по тому брузументи сутозолотому... сяє Маруся — 
квитка квиткою! Ще задумається трохьі; бривонькьі ти якось ни- 
бьі насупить, — ажь чогось сумь бере, на неи дьівлячьісь: важ- 
ке щось на думци вь неи, а краса іи гризна якась изробьі- 
лась... 

А до неи — прочувальї мьі глухо — залицявсь черезь свого 
осаульця сотньїкь, старьш Байдакь. Удивець бувь и бездитньїй, 
а грошей сьша, то нехай бьі, каже, кому-небудь писля мене до- 
сталось. 

Одказала Маруся:— Хиба я з-роду грошей не бачьша? 

Не зважився пань сотньїкь и старости присилати, щобь 
не скепкувала вродлива Ковбанивна. 

Коли жь чуємо — по селу туркить-туркить. Самь сотньїкь 
рьідваномь курить до вдовинои хати. Зь нимь родичи поваж- 
ни у ридвани. Козацтва купа комонникомь, — пишно й гучно за- 
витавь пань сотньїкь до Ковбаньїхьі. 

VI. 

Туть же ми, каже бабуся, дивуємось тому пойизду, а туть 
дивчата якь гукнуть по селу: 

Йшли дружечки у три рядочки, 
Ориночка та й попереду!... 

Дивьічь-вечирь збирає вже Орьіна Лободивна; хустки по- 
давала за Прохора Осауленка. 

Такь оть що воно йесть — той сотньщькьій пойиздь: се жь 
наша краля хоче весилля весиллямь заломити, мисяця сонцемь 
загасити!... Такь и йесть! 

Маруся, мовь зоря красна, то вь одну, то вь другу хату 
до свого роду, до бльїзькьіхь сусидь и прьіятеливь — на дивьічь- 
вечирь дружокь збирати. Вся вь золоти, вь шовкахь. Тамь од- 
на плахта — павмне-пиро парь двохь воливь чумацькьіхь стояла, а 
коралямь и циньї нема. А сукня жь то зь золотими усами!... Вже 
справди такь було, якь спивають: 

Йшла дивчьша черезь бирь, 
А на ій сукня вь висимь пиль. 
Якь стала сукня сьіятьі, 
Стала диброва палати... 

— 68 — 



Народь такь и порьінув-ь до Ковбаньїшьінои хатьі. А вь 
Ковбаньїхьі — вси знальї — вь льоху стоить дви бочкьі старои око- 
вьітои, що ще Ковбаня спустьівь у льохь про весилля любои до- 
ни, та дви бочкьі меду, що зовуть п'яне чоло, або спотьгкачь, — 
такого, що одь одного кубка спотикатимешся. Отеє жь уже ко- 
зацтво познимало зь себе поясьі и на поясахь ти вси бочкьі ви- 
тягують и ставлять на зеленому морижку, поклавши пидь боч- 
ки колодязну цямрину, щобь краще було точити. 

Чутка така пишла [якь ти люде заразь и довидальїсь!], що 
стара Ковбаниха покине будиночокь и дворище своє, до сотни- 
ка зь дочкою и зь усею худобою вь хутирь його Пижмуркьі пе- 
ребереться, то еси трунки на весилли добрьімь людямь вича- 
стує. 

А се, бачте, воля така Марусина була, щобь и мати не жи- 
ла вь нелюбому ій сели. 

VII. 

Що жь то за весилля скоилось, то й сказати не можна! 
Уся сотня гуляла три дни и три ночи; самьіхь порохивь дви 
миркьі вьістреляльї. Гармати до вдовинои хати попривозили. 
Родичи молодои зь гармать у воротяхь стриляльї, а козацтво 
зновь зь гарматами та зь самопалами молодои добувало. 

Сотньїкь верхи, сивий якь голубь, у золотому жупани, вь 
собольовій шапци зь оксамьітньїмь зеленимь верхомь, а кинь 
пидь ньімь сирий, якь рябець, кинь Турецький,— такий кинь, що 
й старий на йому молодьімь здається. Такь черезь гармату й 
перескочьівь! 

А якь до винця йихальї, то — Господи мій!— висьмерьїкь во- 
ливь зь Пижмурокь пригнали, такихь, що кожна пара несчи- 
сленни гроши коштує. Сотньїкь у чумацтви кохався. Та ще при- 
везли якогось Нимецького воза, довжелезного, що и вь двори 
не змистьіться, та того воза самими киндяками й вислали, ажь 
по люшняхь, по колесахь телипаеться, на війя кьіндякь лягає, 
а воламь роги, якь те вилце, червоними та блакитними широ- 
ченними стричками ввили, винки зь дубового листу та зь зо- 
лотихь гвоздикивь на ший воламь повишальї. То були пишни 
воли, що вола ажь до земли звисають, ато — наче вви сни тоби 
ввьіджуеться. 

— 69 — 



Князь изь молодою княіьімею сьідять високо на тому вози, 
а навкругьі свахьі, дружкьі, свитьілка зь мечемь и музьїкьі; ко- 
зацтво верхьі и с-переду и з-заду. Простягся пойиздь до са- 
мои церквьі. 



VIII. 



И то жь то вь церкви було всимь дьіво, що дви пари ра- 
зомь будуть винчатьіся. Маруся Ковбанивна зь сотньїкомь Бай- 
дакомь, а Орьіна Лободивна зь Осауленкомь Прохоромь. 

Справди, каже бабуся, якь сонце погасить мисяця на неби, 
такь Маруся погасьіла и красзю, и пьіхою багатою нелюбу ій 
пару. 

Хто бачьівь іи вь церкви — не всяке протовпилось, и я, ка- 
же бабуся, тилькьі коло церкви стояла та на ти воли дивилась, 
та дивомь дивувала, що з-роду такихь воливь зь такими 
пишними рогами не бачила... Такь хто бачивь, кажу, Марусю 
вь церкви, — вжахалися зь іи краси дивнои. Била якась вона 
зробилась, тильки трошки краски по щокахь розливалось, та 
губоньки алили; та ще лучча, ще краща, нижь було, якь зь Оса- 
уленкомь любиться. Очи сяють, якь зори, — справди, кажуть, 
якь зори ти очи сяльї. 

3-горда позирала на Осауленка и на його Орьіну, сиро- 
ту вбогу. Та, якь голубка полохлива, до свого подружжя хили- 
лась. 

И Осауленкови було якось ніяково. Богь його вже знає, що 
вь його на души було тоди, а посли об'явилось .. Нехай Гос- 
подь одь такого боронить всякого чоловика хрещеного.... Бодай 
би лучче такого й не чувати. 



IX. 



Одгуляли весилля, випроводили молодихь у Пижмурки. 
Приданки биснувались ище зь тиждень, перейизджаючи то до 
вдови Ковбанихи, то до сотника Байдака. Меди й наливки ли- 
лись у його ричкою. Дали все затихло. Ковбаниха вибралась до 
зятя. Ще, може, минула недиля, чи й друга, а тамь и виявилось 
лихо, що пидь те веселе бенкетування наклюнулось. 

— 70 — 



Тяжке, диткьі мои, льіхо буває зь того, якь яка людьіна 
вродьіться горда та пьішна! Нема чоловикови щастя, вь кого 
жинка буде гординя; нема й жинци добра, кольї вь чоловика не- 
вгамоване гордее серце. 

Осауленкови, якь винь ще залицявсь до Маруси, чьі лю- 
бився зь нею, просто сказати, - здалось, що вона, та Маруся, 
краса мальована, багатирка пишна, що вона ньімг гордує, що во- 
на зь милости ниби тилькьі до його свою вквитчану, золотомь 
повиту голову схиляє. 

Богь ихь знає, яке тамь слово мижь ними бовкнуло, тиль- 
кьі винь засумував!) тяжко, трохи, кажуть, самь соби смертьі 
не заподіявь, а дали — постривай же! — взявь та й прихиливсь до 
вбогои сироти, до Орини безталаннои! 

А та соби — постривай же! — та й переказала сотньїкови: прьі- 
йиздьі за рушньїкомь. 

— Бодай вась, мои безталанночки! — каже було бабуся: — Хочь 
би ви матиркамь своимь одкрилися, хочь би одну людину ви 
коло себе зь щьірьімь серцемь та зь добримь розумомь мали!... 
Сами себе занапастили, мовчки соби по ями викопали!... 

Ось слухайте, що сталось. 

X. 

Ранкомь в-осеньї, тилькьі що сонечко почало по красному 
ридкому листячку сьіятьі, дивляться люде — по селу йде наша па- 
ни сотничка, та вь чому жь вона убрана? Сукни на ій сукнями, 
а коса росплетена по витру має, и на голови винокь изь су- 
хьіхь васьількивь та чорнобривцивь, що за сволоками по свит- 
льщяхь затикають. Оть зь того хатнього зилля вона бидолаш- 
ня винокь соби сплела и бижьіть, якь та рибонька вьеться, до 
Осауленковои хати. 

Осауленко наче ждавь іи — вьійшовь назустричь. Побачьівь 
и заридавь, якь мала дитина. 

Люде обступили безталанночку божевильну, а вона про- 
сить ихь на весилля, кланяється... Що жь то були за жалощи! 
Краса іи не зминьїлась, личко горить, очици сяють, та страшно 
було на неи дивитись. 

Вийшла й нещаслива Орина зь хати, ничого й не каже, и 
чоловика свого не впиняє, а той зжь у сиру землю бьеться. 

— 71 — 



Кольї жь туть пань сотньїкь йде... Похьшьівся, — вже не 
той, що на весилли бувь... зрозумивь, якого соби щастя доско- 
чьівь. Ласкавьімь, тьіхьімь словомь почавь свою молоду жинку 
благатьі, щобь до-дому вернулась. 

Вона наче й опам'яталась: схьільїла голову на били рукьі, 
льічко вь долони втопьіла, — повизь винь іи до-дому. 

XI 

Засумувавь же тяжко нашь Осауленко писля сього, зану- 
дьівь свитомь несказанно. Зь льїця спавь, ажь почорнивь одь 
вельїкои тугьі, и все вь пасици зь дидомь-пасишньїкомь сьідьіть. 

Воно то й треба було його помочи, щобь на зиму бжольї 
установьітьі, такь кольї жь винь и до-дому не навидаеться, — 
тамь и ночує вь курени, и все — росказувавь описля дидь— все 
мовчкьі плаче, а в-ночи встане и навкруги пасикьі, мовь не- 
прикаяний, блукає. 

Не довго жь се й проволоклось. 

Казальї добри люде: — Бережить вьі сього чоловика! — Та якь 
його вберегти? То не дьітьіна. Винь и дило робить, и никому 
важкого слова не скаже; и Богу молиться, тильки знай мовчить 
та сумує, та чахне, мовь свичка тане. 



XII. 



На самого Наума, каже бабуся, що дитей люде до дяка од- 
дають, йдуть наши селяне черезь греблю до церкви, ажь див- 
ляться — на стрижни Осауленкова шапка плавле. А вь його була 
Запорозька кабардинка зь кабардьі, — йому вь Сичи подаровано, 
якь горилку возьівь у Сичь. 

Дивуються люде Й жахаються: щось воно не добре вищуе. 

Коли жь дивчата: — Гляньте! гляньте! винокь зь сухьіхь ва- 
сьшькивь та чорнобрьівцивь! 

Справди де взявся, вьіпльівь из-за осоки такий само ви- 
нокь, якь бувь на молодій сотньїчци. 

Почало бистриною шапку крутити, а туть витерець пові- 
явь... И спльїлась шапка до-купьі зь виночкомь, и попльїльї по 
стрижню в-пари. 

— 72 — 



— З, та се жт> воно щось йе тутг. негарне! — -сказали стари 
люде. — А шукайте човна, давайте невода! — 

Закьінульї невидь, — такь и йесть! вьітягльі ихь у-пари. Об- 
нявшись воньї вь води лежали... 

Що то страху було на ньіхь дьівьітьісь! що то жалощивь! 
Прьібиг"ь киньмьі сотньїкь, и теща зь ньімь прьійихала. 

Ну, вже туть и росказатьі не можна, говорить було бабу- 
ся, якого було плачу та лементу. 

Заразь ихь и поховали; здобули вь когось готову просто- 
ру домовину. Надь ставомь, помижь вербами й поховали ихт> у 
одній домовини. Нехай их-ь уже Господь хочь на тимь свити не 
розлучає! 




— 73 



Характер н ьі к ь. 



Зь романа ,, Чорна Рада" 







1(-* идко, може, йесть на Вкраини добра людьіна, щоб-ь из- 
жьіла викь, да не була ни разу вь Кьіиви. А вже 
хто бувь, то знає Братство на Подоли, знає ту ви- 
соку зь дзьігаркамьі дзвиньщю, муровану кругомь огра- 
ДУ 5 Т У п'ятьіголову, пьішно зь переднього льщя розмальовану 
церкву, тій вьісоки кам'яньщи по бокахь. Оть же рокивь за дви- 
сти назадь все то було инше. Тоди ще стояла дерев'яна церква 
гетьмана Петра Сагайдачного; и ограда, и дзвиньщя, и вси братськи 
школьї — усе те було дерев'яне. У середини вь манастьіри сто- 
явь тоди густий старосвитськьій садь. Була то кольїсь лаго- 
честьіва пани, Ганна Гугулевьічивна, що подарувала на Братство 
свій двирь изь садомь; и на тому то двори гетьмань Сагайдач- 
ний церкву збудовавь и манастьірь Братський зь школами 
устроивь, щобь теє Братство дитей козачьіхь, мищанськьіхь 
и всякьіхь учило, людямь у темноти розуму загинути не да- 
вало. 

Постоявши прочане наши вь церкви, подали срибла пан- 
отцямь Братськьімь на школьї, и прогаялись геть то, оглядуючьі 
манастнрь. А було тоди на що тамь задивитись. Придавсь 
одинь чернець на малювання и пообмальовувавь не то церкву, 
да й саму ограду округи Братства, що вже де на яку дивовижу, а 
вь Братство миряне йшли дивитись на малювання. Шо тильки 
вь Бьібліи прописано, усе чернець той мовь живе списавь 

— 74 — 



скризь по манастьіреви. То жь святе саме по соби, а то такьі й 
наше козацьке лицарство було тамь скризь по огради помальо- 
ване, щобь народь дьівьівсь да не забувавь, якь кольїсь за бать- 
кивь та за дидивь діялось. 

Бувь тамь намальований и Нечай, и Морозенко. Кругь 
його горять костьоли й замкьі, а винь сиче-рубае, топче конемь 
Ляхивь зь недоляшкамьі. Ище и пидпьісано: Льгцарь славною 
війська Запорозькою; а надь Ляхами: А се проклятушн Ляхьг. 
Знаєте, тоди ще Хмельньїщьша тилькьі що втьіхла, такт, любьівь 
народь, дивлячись, споминати, якь наши за себе оддячьільї. А 
ченци соби любьільї мьірянамь у голову задовбувати, що нема вь 
свити ворога надь катольїка. Пальї, рубай його, вивертай зь ко- 
ренемь, то й будешь славень и хвалень, якь Морозенко. 

Бувь тамь и козакь Байда, що внсивь ребромь у Тур- 
кивь на гаку, а не зламавь своеи вирьі. Такь и те все тамь 
помальовано, щобь усяке знало, яки кольїсь бульї льщари на 
Вкраини. 

Бувь и Самійло Кишка, що й доси про його спивають 
кобзари, якь винь попавсь у Турецьку неволю, и п'ятдесять- 
и :отьіри рокьі бувь на галерахь у кайданахь, за замками; якь 
йому Господь допомигь и себе, и товариства пивчвартаста виз- 
волити, и якь, узявши ту галеру, прьіпльївь до козакивь, и ко- 
рогви хрещати давни у кьішени козакамь прьівизь — не знева- 
жьівь козацькои слави. 

Дивляться наши на тій намальовани дьіва, доходять уже 
до дзвиньщи, ажь слухають — за оградою щось гуде, стугонить, 
наче гримь гремьіть оддалекьі, — и музики грають. 

— Се, — каже ченчикь, що провожавь ихь по манастьіреви, 
— се добрій молодци Запорожци по Кьіиву гуляють. Бачте, якь 
наши бурсакьі-спудеи бижать за ворота? Жадною мирою не вдер- 
жить ихь, якь зачують Запорожцивь. Бида намь изь сими иску- 
сителями. Найидуть, покрасуються туть, погуляють; дивись — поло- 
вина бурси и вродиться за Порогами. 

Тимь часомь музики, галась и тупотня пидходьільї все 
ближче. Люде одинь одного пхає да бижать дивитись на Сичо- 
вьіхь гулякь. Тилькьі й чути: — Запорожци, Запорожци зь свитомь 
прощаються! 

Що жь то було за прощання зь свитомь? Була то вь 
Запорожцивь гульня, на диво всьому мь:рови. Якь доживе було 

— 75 — 



которьій Запорожець до еєльікои старостві, що воюватьі бильшь 
не здужає, то набье чересь дукатамві да забере зь собою 
прьятеливь душь трьідцять, або й сорокь, да й йиде зь ньімьі 
вь Кьіивь бенкетуватьі. Дома, у Сичи, ходять у семряжкахь да 
вь кожанкахь, а йидять мало не саму соломаху, а туть жу- 
паньї на ихь будуть луданьї, штаньї изь дорогои саетьі; горил- 
ка, медьі, пьієа такь за имьі вь куфахь и йиздять, — хто стринеться, 
усякого частують. Туть и бандурьі, туть и гусли, туть и спивьі, 
й скокьі, и всяки вьікрутасьі. Отеє одкуплять було бочкьі зь дьог- 
темь, да й розиллють по базарю; одкуплять, скилькьі буде горш- 
кивь на торгу, да й порозбивають на череп'я; одкуплять, скиль- 
кьі буде мажь изь рьібою, да й пороскьідають по всьому мисту: 

— Йижте, люде добри! 

А погулявши недиль зо дви да начудувавши увесь Кьіивь, 
йдуть було вже зь музиками до Межьігорського Спаса. Хто жь 
йде. а хто зь прощальньїкомь танцює до самого манастьіря. Сьі- 
вьій, сьівьій якь голубь, у дорогьіхь кармазьінахь, вискакує, по- 
переду йдучьі, Запорожець; а за ньімь везуть боклаги зь напьіт- 
камьі и всяки ласощи. Пий й йижь до своеи любости, хто 
хочешь! 

А вже якь прийдуть до самого мгнастиря, то й стукає 
Запорожець у ворота. 

— Хто такий? 

— Запорожець. 

— Чесо ради? 

— Спасатися! 

Одчиняться ворота, винь увійде туди, а все товариство и 
вся суєта мирськая зь музиками, и скокамьі, и солодкими ме- 
дами останеться за воритьми. А винь, скоро ввійшовь, заразь 
чересь изь себе и оддає на церкву, жупани кармазинови зь 
себе, а надине волосяну сорочку, да й почавь спасатись. Такь 
то росказують стари люде про тихь прощальньїкивь. 

Оть же й теперь, передь Шрамомь да и ереванемь, виси- 
пали вони зь улици, якь изь рукава, танцюючи. Чуприндири 
таки, що любо глянути. Йдучи мимо церкви, покладали хрести, 
били поклони, да зновь схопившись, навприсядки, да черезь 
голову, да колесомь! А бурсаки, повибигавшн за ограду, ди- 
вляться на ихь, да й плачуть. 

— 76 — 



— Не плачте, дурни! — кажуть имь Запорожци, — Днипро тече 
просто до Сичи... 

Дома вь себе воньї, кажу, ходять було у дьогтяньїхь со- 
рочкахь да вь дирявьіх-ь кожухахь-кожанкахь, а туть повбира- 
лись у таки жупаньї, що хоть бьі й гетьманови, — и все. щобь 
тилькьі показати передь мьіромь, що Запорожцю тій сукна й 
блаватасьі все одно, що й семряга. Заразь, чьі калюжу вбачьіть 
де на дорози, такь у калюжу й лизе вь кармазьінахь; чьі шьі- 
ритвась дьогтю зуздрьіть, такь и вскочить туди зь сап'янцями. 
Хьімерньїй дуже бувь народь! 

Шрамь, хоть и сердивсь на Запорожцивь. да й самь не 
постеригь, якь задививсь на ихь. Добрій молодци багато 
инколн діяли людямь шкоди по Вкраини, да, мимо того, якось 
припадали до души всякому. Не разь доводилось мени самому 
слухати, якь иншнй дидь, споминаючи ихь пакости, зачне було 
ихь коренити, а дали, якь заговориться, якь забалакається про 
ихь звичай да ходи, то й самь не знає, чого йому й жаль стане 
сиромахь, и зачне сива голова гуторнтн про ннхь, якь про 
своихь роднчивь. Чнмь же то, чнмь тій Запорожци такь при- 
падали до души всякому? Може, тимь, що вони безпечне, да ра- 
зомь якось и смутно дивились на Божий мнрь. Гуляли вони 
и гульнею доводили, що все на свити суєта одна. Не треба було 
имь ни жинкн, ни дитей, а гроши розсипали, якь полову. Може, 
тимь, що Запорожжя испокон - вику було серцемь Украин- 
ськнмь, що на Запорожжи воля николн не вмирала, давни зви- 
чай николи не забувались, козацьки предковични писни до по- 
слиду дней не замовкали, и було те Запорожжя, якь у горни 
искра: який хочь, такий и розидмн зь неи огонь. Тимь то, ма- 
буть, воно й славне помижь панами й мужиками, тимь воно й 
припадало такь до души всяке му! 

Черевань, дивлячись на тій скокн й викрутаси, ажь но- 
гою прнтупувавь, узявшись у боки. 

— Оть, бгате, — каже Шрамови, — де люде вміють жити на 
свити! Коли бь я бувь не жонатий, то заразь би пишовь у 
Запорожци! 

— Не знать що ти провадить, свате! — давь йому одвить 
Шрамь. — Теперь чеснзму чоловикови стндь мишатнсь мижь си 
розбишаки. Перевернулись теперь уже кать знає на що Запо- 
рожци. Поки Ляхи да недоляшкн душили Украйну, туди вти- 

— 77 — 



кавь що- найкращий люд'ь зь Городивь; а теперь хто йде на За 
порожжя? або гсльтипака, або злодюга, що боиться шьібеннци, 
або дармойидь, що не звьїкь заріблятьі соби насушного хлиба. 
Сьідять тамь окаянній вь Сичи, да тилькьі п'янствують, а очор- 
тіє горилку пьітьі, такь и йиде вь Городьі, да туть величається, 
якь порося на орчьїку. Цурь имь зь ихь скокамьі! Пойидьмо 
боржій у Печерськьій а то не застанемь на службу. 

Кольї жь туть хтось из-за плечей: — Овва! 

Обернувсь Шрамь, ажь у його з-заду стсить Запорожець у 
кармазьінахь; стсить и сміється. 

— Овва! — каже, — и отеє бь то наче й правда, а воно зовсимь 
брехня. 

— Ироде! — не стерпившьт, гукнувь на його Шрамь; да схаме- 
нувшись, де винь, заразь и перемить себе. — Цурь тоби! — каже, — 
опричь Божого дому. 

Да скорій до коня, да й пойихавь. Черевань зь Петромь 
за ньімь. 

Череваньїха тежь поспитала до ридвана, бо до Запорожця 
приставь другий братчикь, и хоть ничого ій не сказали, да по- 
глядали на Лесю такь хижо, якь вовки на ягницю. 

Первий Запорожець бувь здоровенний козарлюга. Пика 
широка, засмалена на сонци; самь опасистий; довга, густа чу- 
прина, гиднявшись перше в-гору, спадала за ухо, якь кинська 
грива; уси довги, у-ннзь пезакручувани, ажь на жупань изви- 
сальї; очи такь и грають, а чорни, густій брови ажь геть пид- 
няльїсь надь тими очима, и— врагь його знає — глянешь разь: 
здається, супиться; глянешь у-друге: моргне довгимь усомь 
такь, наче заразь и пидниме тебе на смихь. А другий бувь мо- 
лодий, високий козакь, тилькьі щось Азіятське; заразь и видно, 
що не нашого поля ягода, бо до Сичи сходились бурлаки зь 
усього свиту: прийде Турокь, и Турка приймають; прийде Ни- 
мець, и Нимець буде Запорожцемь, аби перехрестивсь да ска- 
завь: „Вирую во Хрьіста Іисуса; радь воювати за виру Хрь; 
стьіянську'. 

Зрадувалась Череваньїха, якь наздогнала своихь, мовь сло- 
боннлась одь якои напасти. Оть и пойихальї вси черезь Верх- 
ній Городь, а'- дали Мьіхайловською Стежкою черезь Евсійкову 
Долину, на Печерську гору. А по Печерській гори росла тоди 
скризь дика пуща. Дорога черезь ту пущу була дуже трудна: то 

— 78 — 



крутилась помижь деревомь, то спускалась у байраки, то обхо- 
дила кудлатій кучугури. Ридвань, що дальшь, усе одстававь 
одь верховихь... Остались наши прочанки тильки зь Васьілемь 
Невольникомь. 

Ажь ось, зь обохь бокивь дороги заколотили кони, затри- 
щало сухе гилля пидь копитами, и показались кризь зелену ли- 
щьіну кармазини. Ихь наздогнали Запорожци, — тьіхь двоє, що 
одризньшьісь коло Братства одь прощальньїкивь. 

Череваньїха зь дочкою сами не знають, чого злякались. Бо 
си гультаи йидуть не по-л:сдськьі: не глядять и дороги, а такь 
куди здря и мчаться по гаю; тильки все крутяться помижь де- 
ревомь коло ридвана; не попережують, и ззаду не остаються. А 
кони наче знають, чого сьімь шьібай-головамь хочеться: скачуть 
якь кози то сюди, то туди помижь кущами. Ажь страшно було 
дивитись, якь та дика степова животина дряпаеться копитами 
на кручу, то отеє зь кручи кинеться вь провалля, и не видно 
іи стане, тильки глухо тупотить и хропе у байраци. Наши не 
разь уже думали, що кинь перекинувсь назадь и задавьівь 
йиздця пидь собою; ажь ось йиздець, якь вьіхорь, вискочить 
зновь на кучугуру, да й заграє на. сонци кармазинами. 

Такь пурьшаючьі да крутячись, мовь не передь добромь, 
Запорожци перекликались черезь дорогу, якь хьіжи орли, и 
повели таку розмову, що вь нашихь прочанокь и души не стало. 

- Оть, брате, дивка! — гукне одьінь. — Нехай я буду шмать 
грязи, а не льщарь, коли я думавь, що йе на свити таке диво. 

- Зге, йе сало, та не для кота, — озветься другий черезь 
дорогу. 

— Чомь же не для кота? Хочешь, заразь поцилую? 

— А якь поцилують коло стовпа киями? 

- Що мени кий! Та нехай мене хочь заразь рознесуть на 
шабляхь! 

Леся боялась, щобь справди винь не напавсь на неи; ажь 
туть на дорози байракь. Запорожци такь и кинулись туди, якь 
тій демони. 

— Василю! — каже тоди Череваньїха, — куди отеє ми зайихали? 
що отеє зь нами буде? 

— Не бійся, пани, — каже всмихнувшьісь Василь Неволь- 
никь: — добри молодци тильки жартують. Вони з-роду дивчать 
не займають. 



79 



А Череваньїси щось дуже сумно. Звелила йихатьі швьідче, 
щобь наздогнать своихь. Якь ось Запорожци зновь по бокахь 
дорогьі. Жупаньї позабрьізькувальї вь грязь у байраци, да имь 
про те байдуже. 

— Гей, брате Богдане Чорногоре! — гукне знову старший, — 
знаешь, що я тоби скажу? 

— И вже!... путнього не скажешь, прьільїпнувшьі до бабьі. 

— Оть же почуешь одь мене таке, що ажь оближешся! 

— Ого! 

— И не ого! Ось слухай. Хочь Сичь намь и матьі, а Вели- 
кий Лугь батько, та для такои дивчьіньї можна покинути й 
батька й матирь. 

— Чи вже бь то? 

— А то що хиба? 

— Куди жь тоди? 

— Овва! 

Туть Запорожци зновь исчезльї, якь мара. Мати й дочка 
думали, що вь ихь и справди щось недобре на думци; а Василь 
Невольникь похитавь головою, та й каже: 

— Що за любий народь отси братчики! Охь, бувь и я ко- 
лись такимь вигадчикомь, поки лита не приборкали та про- 
клята неволя не прьімучьіла! Гасавь и я, якь божевильньїй, по 
степахь за кабардою; вьігадувавь и я усяки вигадки; знали й 
мене у Городахь и на Степахь, знали мене шинкари й музики, 
знали пани й мужики, знало лицарство й хлиборобьі! 

— Ще я не таке скажу тоби! — гукнувь, якь изь бочки, За- 
порожець. 

— Було бь зь тебе й сього, — одвитувавь другий, — якь би 
почувь батько Пугачь: одбьівь би винь у тебе хутко до бабь 
охоту! 

— Ни, тікьі справди, Богдане. Який врагь шуткуватьіме, якь 
увипьются чорни брови, наче п'явки, у душу? Хочь такь, хочь 
сякь, а дивчин';. буде моя! Чи знаешь, що? 

— А що? 

— Подивиться бь, що тамь у вась за гори! 

— Оттакои! 

— Такои, брате! Нехай не дурно запрошувавь ти мене до 
своихь, воювати Турка. Коли хочь, ухопимо Оивойку, та й 
гайда вь Чорну Гору! 

— 80 — 



— И тьі отеє по прс.вди говорить? 

— Такь по правди, якь я Кьірьіло Турь, а тьі Богд'.нь Чор- 
ногорь. Зь такою дивкою за сидломь помчався бь я хочь и кь 
чорту вть зубьі, не то до Чорногорцивь. 

Оттакь тій каверзньїкьі змовляльїсь у-очевьідькьі на ґвал- 
товний учннокь, и нихто не розибравь бьі, що справди вь ихь 
на думци. Шаленьїй бувь народь! Усе йому дурньщя: чьі жьіть, 
чьі вмертьі — йому байдуже; що людямь плачь, те йому играшка. 
Тнмь то Череваньїха й боялась, щобь лукавий не пидкусьівь 
пальїводь на яку пакость. Ажь ось стальї наздоганять своихь. 
Запорожци бачять тоди, що ба! да й зньїкльї зь очей, якь той 
сонь, що чоловикь жахається, мучьіться, кольї жь гляне, ажь и 
нема ничого. 



* --і 



Хто бь то мавь таке слово пьішне да красне, щобь такь 
якь на картини змалювавь той манастьірь Пе-:ерськнй, щобь 
хто й не бувь из-роду вь Кьіиви, такь щобь и той, читаю :н, 
мовь бачьівь на свои очи тій муровани оградьі, ту вьісоченну 
дзвиньщю, тій церквьі пидь золотомь да скульптурою? Се жь 
то воно такь теперь; а рокивь двисти назадь треба було слова 
тьіхого, понурого, щобь росказатьі, якь тоди знаходивсь мана- 
стьірь Печерськьій. Далось и йому вь знакьі Батьійовське льіхо- 
лиття. Велика церква, що прописана вь литеписяхь „небеси по- 
добною'% зруйнована була по викна. Хоть же князь Олельковнчь 
Симеонь пиднявь іи зновь изь руинь, тилькьі далеко ій було 
до стародавньои липотн. Не було ни ерибла, ни золота, що те- 
перь сяє по Лаври всюди; усе було тоди убогенько. 

З, да були скризь по стинахь у Великій церкви помальо- 
вани князи, гетьмани, воєводи благочестивій, що тую церкву 
.боронили й пидпиралн. Теперь би дорого дали ми, щобь ихь 
узритн! А в-ннзу поузь стинь скризь були надгробки тнхь 
велнкнхь людей, того лицарства православного. И того ничого 
вже немає!... 

Вистоявши службу, Шрамь ходнвь изь своимн одь одного 
надгробка до другого. Туть чнтавь, що оттакнй то „Симеонь 
Лико, мужь твердий вирою и хоробрий, почнвь по многихь слав- 
ннхь подвнгахь". А тамь — буцимь озивавсь до його зь того 
свиту пишний князь золотими словами: „Многою сіявь я, ка- 

— 81 — о 



же, знатностію, властію и доблестію, а якь умерь, тахь зь 
убогьімь старцемь зривнявся и за шьіроки свои ланьї симь ступ- 
нивь земли узявь. Не дивуйся", каже, „тому, чьітачу, бо й тоби 
те жь буде: неривньїмьі на свить нарожаемось, а ривньїмьі вми- 
раємо". А тамь ище якьій-небудь пань просьіть, хто чьітатьіме 
пидпьісь, то промовь, каже, идучьі мьімо, благе слово: „Боже! 
мьілостьівь будьі души раба Твоего". Хто бь и не пьісьменньїй 
бувь, такь дьівлячьісь тилькьі на ти шабли, на ти панцерьі, бун- 
чукьі и всяки клейнодьі, перемишани зь кисткамьі, зь Адамовьі- 
мьі главамьі, що повьіроблювано гороризьбою зь миди да зь ка- 
меню по-надь тьімьі надгробками,- хто бь, кажу, бувь и не 
письменний, такь и той бьі догадавсь, протьівь чого то воно 
такь викомпоновано: усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта 
суеть: и шабля, й булава зь бунчукомь. и горностайова кирея по- 
ляжуть колись поручь изь мертвими кистками. 

Оть же й Шрамь, розглядуючи ту гороризьбу да читаючи 
зпитафіи, засмутився душею да й каже: 

— Кольїко то гробивь, а вси жь то тій люде жили на сви- 
ти, и вси пишльї на судь передь Бога! Скоро й ми пидемь, де 
батьки и дидьі наши. 

Да погадавши такь, винявь из-за пазухи щирозлотий 
обушокь, що одбьівь колись на войни у Лядського пана, чи вь 
недоляшка да й повисьівь на ризи вь Богоматери. 

Изь Вельїкои церкви повернули наши прочане до пещерь; 
коли жь дивляться — йде зь пещерь проти ихь хтось у доро- 
гьіхь кармазннахь, високий й вродливий; а по кармазьшамь 
скризь комирь и поли гаптовани золотомь; зверху кирея пид- 
бьіта соболемь; пидпиравсь сризною булавою. А за ньімь купа 
людей чимала, усе вь кармазинахь да вь саетахь. Ченци ихь 
провожальї. 

Шрамь ажь затремтивь, якь глянувь. 

— Боже мій! — каже, — да се жь Сомко! 

А той соби зрадивь, побачивши Шрама. 

Обнялись, поцилувались и довгенько держали одинь од- 
ного обнявшись. 

Дали прьівитавсь гетьмань и зь Череванемь. 

Черевань такь зрадивь, що ничого й не змигь сказати на 
гетьманське привитання, да вже обнявшись промовивь тильки: 

— А, бгатику мій любезньїй! 

— 82 — 



Череваньїху назвавь гетьмань, вьітаючьісь, ридною ненею. 
Вона ажь помолодшала, и вже нащебетала йому всячьіньі. 

— А ссь и моя наречена! — сказав-ь Сомко, обернувшись до 
Леси.— Вамь, ясная панно, чоломь до самьіхь нижокь! 

И взявь іи за руку и поцилувавь, якь дьітьіну. 

— Давно ми, — каже, — не бачились за військовими чварами, 
да ось немовь Господь нась изведе на-викьі до-купьі. 

Леся почервонила да ажь нахилилась, якь повна квитка 
вь трави, и пригорнулась до матери, обнявши іи руку. 

Туть то вже Петро мій догадавсь, що за гетьмань снився 
Череваниси. У ихь, мабуть, давно вже було зь Сомкомь пола- 
жено. Дивно тильки здалось йому, що Черевань про те а ни 
гадки; да, видно, се така була пани, що справлялась и за себе, 
и за чоловика. 

Теперь уже ничого було думати про Лесю Петрови. Хочь 
винь бувь и значний козакь, да не протьівь гетьмана; хочь винь 
бувь юнакь уродливий, да не протьівь Сомка. „Сомко бувь 
воинь уроди, возраста и красоти зило дьівнои" — пишуть у 
литописяхь, — бувь високий, огрядний соби пань,. кругловидий, 
русявий; голова вь кучеряхь, якь у золотому винку; очи ясни, 
весели якь зори; и вже чи заговорить, то справди по-геть- 
манськьі. Такь куди вже изь ньімь мирятьісь Петрови! 

Не пустьівь Шрама Сомко у пещери; завернувь до себе зь 
усима на козацьке подвир'я. А козацьке подвир'я було не в-купи 
зь манастьіремь; бо мирянам ь здумаеться гримнути иноди 
й льішній разь кубкомь, або загомонитьі буйними ричамьі; такь, 
щобь не вводили братіи вь искушеніе, стоявь на одшьіби про 
такий случай хуторець. Туди Сомко повивь своихь гостей. 

Увійшли у свитлицю, а тамь уже все готове на столи до 
обиду... 

Якь ось пидь викномь хтось: — Пу-гу! пу-щ! 
Сомко усмихнувсь: — Се, каже, нашь юродивий Кирило 
Турь. 

Извеливь одвитуватьі по-запорозькьі: — Козакь зь Лучуі — бо 
Запорожци здоровкались, мовь хиже птаство на степу. 

■ — Не знаю, синку, — каже Шрамь,— що за неволя тоби во- 
диться зь сими пугачами. Городовому козакови треба стерегтись 
ихь, якь огню. 



83 



-- Правда твоя, батьку, — каже Сомко, — Ньізовци зледащильї 
посли Хмельницького, а все такьі мижг ньімьі йесть люде драго- 
цинніи. Оть хочь бьі й отсей Кьірьшо Турь. Не разь винь ме- 
ни стававь у великій прьігоди. Добрьій воинь и душа щьіра, ко- 
зацька, хочь удає зь себе ледащьщю и характерника. Да вже 
безь юродства вь ихь не буває. 

— Щобь ихь лихий зльїзавь изь ихь юродствомь! — каже 
Шрамь. — Имь усе смишкьі! Не разь и самому Хмельницькому 
пиднссьіли вони гиркои. 

— А все таки не скажешь, батьку, щобь и мижь ними не 
було добрихь людей. 

— Грихь мени се сказати! — одвитуе Шрамь. — Разь, чатуючи 
зь десяткомь козакивь у поли, попавсь бувь я у таку западню, 
що безь ихь якь разь полигь би головою. Обскочили мене кру- 
гомь ляхи. Уже нась осталось тильки четверо; уже пидо мною 
й коня вбито; я одбьіваюсь стся. А имь, окаянньїмь, хочеться 
взяти мене живцемь, щобь поглумитись такь, якь надь Нали- 
вайкомь и иншьімьі бидолахамьі. Коли жь туть звидки не визь- 
мьісь Запорожци: ІІу-гу! пу-гу! — Ляхи вь ростичь! а було ихь изь 
сотню. Дивлюсь, а Запорожцивь нема й десятка. 

— О, мижь ними йесть добри льщари! — каже Сомко. 

■ — Скажи лучче, синку, були, да загули. Перевелись теперь 
льщари вь Сичи: зерно висіялось за війну, а вь кошу осталась 
сама полова. 

— Овва!- — гукнувь туть на всю свитльщю Кирило Турь, по- 
казавшись у дверяхь. 

Увійшовь у хату, не знимаючьі шлика, узявсь у боки да й 
дивиться на Шрама, покрививши губу. 
Шрамь такь и загсривсь. 

— Що то за овва? — каже, пидступьівшьі до Запорожця. 

А той изновь: — Овва, ган отче! — да й заложьівь за ухо ли- 
вого уса (се бь то — знай, не боюсь тебе). 

— Перевелись?— каже, — де тоби перевелись? Хиба жь дарма 
спивають: 

„Течуть ричкьі зь всього свиту до Чорного моря?" 
Якь вода вь Чорному мори не переведеться, поки свить сонця, 
такь и вь Сичи до вику вичнього не переведуться льщари. Зь 
усього свиту злитаються вони туди, якь орли на недоступну 

— 84 — 



скелю... Оть хочь бьі й мій побратьімь... та не про його теперь 
ричь. Чоломь тоби, пане ясновельможний! (Тоди вже знявь 
шльїкь). Чоломь вамь, панове громадо! Чоломь и тоби, пане 
полковнику! Ну, дакь якь же тьі вернувсь до табора, не маючьі 
коня? 

— Ироде! сказавь Шрамь, гризно насупьівшьі на його биліи 
бровьі, — кольї бь не таке мисце, то навчьівь бьі я тебе шану- 
ватись! 

— Се бь то вьінявь шаблюку та сказавь: „А ну, Кьірьіло, по- 
миряемось, чьія довша?" Козацьке слово, я оддавь бьі шалевьій 
свій поясь за таку честь! Та сього з-роду не буде! Лучче, ко- 
ли хочь, розрубай мене на-двое, одь чуба до матни: а я не зни 
му руки на твои шрами и на твою рясу! 

Знавь бо, що й сказати Запорожець. Заразь старий и 
вгамувавсь. 

Чого жь ти, — каже, — осо, одь мене хочешь? 

— Ничого бильшь, роскажьі тилькьі, якь ти добравсь пихту- 
рою до табора. 

— Пьфу! сатано! — каже тоди Шрамь, усмихнувшьісь. — Роска- 
жу, тилькьі не доводь мене до гриха. Отто й порозбигальїсь икь 
нечистій матери ляхи; а ватажко тоди: „В, батьку! да се вь 
тебе коня нема?... Братчики, добудемо йому коня!" — да й прьі- 
пустьівь за ляхами. 

— - Що жь, добули? 

— Добули вражи дитьі! вернулись изь добрьімь мерьшомь. 
Здивувались ми тоди зь козаками. Якь же й не здивуватись, 
що вь самихь кони потомлени, а жеребця такого доскочили, 
що такь и йграе на поводи? 

— Зге! знай нашьіхь! нашь брать не спроста воює: часомь 
Ньізовець и чортомь орудує. 

Такь говорьівь Кирило Турь, розглажуючьі уси и погля- 
даючи на всю компанію, а очи таки лукави, що разомь, здається, 
й щиро говорить, разомь и морочить. 

— Да и вь мене самого, — каже Шрамь, — така думка, що туть 
безь нечьістои сили не обійшлось. Питаю: „Якь ви доскочили 
такого огиря?" — „Намь теє знати, батьку. Сидай да йидь соби 
зь Богомь: ляхи не за горою; часомь жахь у ихь проходить 
швидче одь похмилля". 

— 85 — 



— Ага! у нась такь! — каже Кьірьшо Турь; — наши не кудку- 
дахчуть, изнесшьі яєчко. А вено було ось якь. Припустили брат- 
чики за ляхами; а ляхи оглядились, що ихь женеться жменя, 
та й зупинились. Поки жь вони до мушкетивь, а отамань прьі- 
цильшсь, та и влучьівь ихь ротмьістрови якь разь межи очи. 
Ляхи тоди вь ростичь! а я за коня... чи то бакь — отамань за 
коня!... 

-— Що за вража мати! — каже тоди Шрамь, протираючи очи. — 
Да се жь ти, бачу, самь и отамань? 
Запорожець тоди вь реготь. 

— Ага, — каже, — пане полковнику! такь то ти шануешь дав- 
нихь приятеливь? 

— Ну, вибачай, братику, —каже Шрамь, обнявши його! — Чи 
не роскололи ляхи мени голови шаблями да келепамьг. щось не 
держиться вь ій пам'ять! 

— А що жь отеє ми такь заговорились? — озвавсь Сомко. — 
Давно пора по чарци да й за стиль. 

— Оть, бгатци, розумна ричь, такь-такь!- каже Черевань.— 
Я такь отощавь, не йившьі з-ранку, що й радуватись не 
здужаю. 

Випивь Кирило Турь горилки да й каже: 

— Уже жь, пане ясновельможний, не еставь твоєю ласкою 
и мого побратима. 

— Не оставимь, — каже Сомко.— Я знаю, що винь шаблею 
ворочае лучче, нижь язьїкомь. 

— Не дивуйсь, пане гетьмане, що винь мовчить, наче води 
набравь у роть: винь у мене зь далекои земли, ажь изь Чор- 
нои Гори, — десь ажь за Бенграмьі. Теперь таки наломивсь 
балакати по-козацьки, а скоро прийшовь до нась, то насми- 
шьівь братчьїкивь своєю мовою: усе тилькьі оре та море! А доб- 
рий юнакь, о, добрий! Одьінь хиба Кирило Турь йому вь 
юнацтви ривня. Тьімь я никого й не люблю такь, якь себе 
та його! 



Сомко почавь сажатьі гостей евсихь за довгий стиль. 
Шрама й Череваня посадивь на покути, самь сивь на хазяй- 
ському мисци, кснець стела, а Череваньїху й Лесю посадивь на 

— 86 — 



ослони. Запорожець прьімостьівсь на задньому конци стола изь 
своимь побратьімомь. 

Шрамовому Петрови прьійшлось сьідитьі поручь зь Лесею, 
хочь винь бьі теперь радь бувь одгородмтьісь одь неи горамьі 
й морямьі. Що тамь не вьігадувавь той Запорожець, якь тамь 
не потишальсь гости изь тьіхь вьігадокь, винь сьідивь за сто- 
ломь, наче вь гаю. 

— Ну, скажьі жь мени, пане отамане, — пьітае Сомко вь Кьі- 
рьіла Тура, — якьімь витромь занесло тебе вь Кьіивь? 

— Самьімь святьімь, пане ясновельможний, — одвитувавь 
Запорожець: — провожаемь прощальньїка до Межьігорського 
Спаса. 

— Чого жь се тьі одбьівсь одь свого товариства? 

— Потривай, пане гетьмане, роскажу все по ряду; дай перше 
промочити гортань. Тильки вь вась таки никчемни кубки, що 
ни в-вищо гараздь и налити. Святе дило наши Сичови коряки! 
у нашому коряци утопьішь иншого мьізерного й ляшка. 

— Пгавда бгате, ій-Богу, пгавда! — оззавсь Черевань. — Я дав- 
но кажу, що тильки вь Сичи и вміють жить по-людськьі. Ій-Бо- 
гу, бгате, коли бь у мене не жинка та не дочка, то кьінувь би 
усяку суєту мирськую та Й пишовь до вась на Запорожжя! 

— Гмь! — каже Кирило Турь, озирнувши його тушу, — не багато 
такьіхь потовпилось би вь курени! 

Уси засміялись, а Черевань напередь усихь. Веселий и 
негнивльївьій бувь соби пань. 

— Я зь души люблю сього пройдьісвита, — каже гетьмань Шра- 
мови стиха. — Часомь винь закине й дуже вже круто, да, врагь 
його знає, якось такь щиро засміється, що ни за що на його не 
розсердивсь би. 

— Погано тильки — каже Шрамь, — що си братчики сміючись 
чоловика куплять, сміючись и продадуть. 

— Що правда, то правда, батьку. По ихь Сичовому розуму, 
нищо на свити не стоить ни радостьі, ни печали. Фьілософьі 
вражи дитьі! дивляться на Божий мьірь изь бочки, тильки не 
зь порожньои, якь той Діогенесь, а по шию вь горильци. 

— Такь вамь хочеться знати, чого я одбивсь одь товариства? 
— каже Кирило Турь, спорожнивши кубокь. — Ось чого. Може, 
ви чували коли небудь про побратимство? Де вже не чувати? 
Се нашь Сичовий звичай. Якь не одризняй себе одь миру, а 

— 87 — 



все чоловику хочеться до кого небудь прихилитись; нема ридно- 
го брата, такь шукає названого. Оть и побратаються да й жьі - 
вуть до вику з-купи, якь рьіба зь водою. „Давай, — ка- 
жу я свому Чорногору, — давай побратаємось". — „Давай". Оть и 
зайшльї у Братство, та й попросьільї пан-отця прочитать надь 
намьі изь Апостола, що нась породьіло не тило, а жьіве Слово 
Боже и оть уже мьі теперь ридни братві, якь той Хома зь Яре- 
мою. 

— Ну, а дали? 

— А дали... се вже такь завсигдьі буває, що, скоро чоловикь 
зробьівь добре дило, то сатана — не за хлибомь його згадуючи — 
и пидсуне искушеніе... дали дьівлюсь, ажь стоить краля така, 
що тилькьі гмь! та й годи. 

— О, невже такьі жиночьій ридь спокусьівь хочь разь Запо- 
рожця? 

— Ой, ой, ой, пане гетьмане! та ще якь! И не дьіво бо: Лдамь 
бувь чоловикь не нашого брата, та й той спиткнувсь на Еву! 

— Звидкьі жь узялась та краля? 

— Спьітай іи самь, ззидкьі! я такои пьішнои панньї не зумію 
й занятьі. 

И поглянувь на Лесю. 

— Тю-тю, дурню! — каже засміявшись Сомко: — Се моя моло- 
да! 

— Та мени не те горе, що зона твоя молода, — каже, зитх- 
нувшьі, Запорожець, — а те, що зовсимь мене причарувала. 

Уси зареготали, почувши таке диво. 

— Браво, — каже Сомко, — ведмидь попавсь у тенетьі! Що жь 
теперь буде? 

— А що жь? ведмидь пиде до свого берлога и тенетьі за 
собою потягне. 

— Якь! отеє у Сичь би то? 

— Чого жь у Сичь? хиба тилькьі й свиту, що вь викни? 

— И отеє такий жвавий козарлюга, да ще й отамань, ради 
жинки покине товариство? 

— А чомь же? та для такои крали можна покинути й усе на 
свити, не то що товариство. 

— Ну, куди жь би ти потять свои тенетьі? 



— Тьі бо вже, пане ясновельможньїй, хочешь усю правду ра- 
зомь вьіпьітать. Не хочеться тоби й признаватись, не хочеться 
й брехати. 

— Бо ще, кажешь, из-роду не брехавь? — додавь шуткуючьі 
Сомко. 

— Не збрешу й теперь, — каже Кьірьіло Турь. — Давайте тиль- 
кьі гортань промочьітьі. 

Да й кашлянувь, вьіпьівшьі кубокь, и поглянувь по всихь 
гостяхь, розглажуючьі усьі. 

— Треба, — каже, — вамь, панове, знатьі, що Чорна Гора те жь 
святе, що й наша Сичь, тилькьі що тамь не цураються бабсько- 
го роду. А то и подилена такь, якь нась: у нась курини, а вь 
ихь братства, и надь усякьшь братствомь обирають отамана 
А що вже воюватьі зь бусурменами, такь хочь що-дня. Та якь 
у ихь воюють, коли бь тильки ви знали! Якь зачне росказува- 
ти мій побро, то ажь душа в-гору росте. Побро мій, знаєте, за- 
бривши на Вкраину, скучьівь безь своеи Чорнои Гори и вже 
давно зазьіва мене вь гости. И то сказать: чомь не погуляти 
козакови по свиту? чомь не подивитись, якь живуть иншіи 
язики? 

Вси слухають, до чого винь доведе свою ричь. Очарувавь 
усихь Запорожець. 

— Добре, — кажу, — пойидьмо, покажемо твоимь землякамь ко- 
зацьке лицарство; нехай и нась тамь знають! Ото жь и побра- 
тавсь я зь ньімь у Братстви, такь уже, щобь у нась не було 
се моє, а се твоє, а все у-купи; щобь помагать одьінь одному у 
всякій пригоди; щобь меньшьій старшому бувь вирньїмь слугою, 
а старший меньшому ридньїмь батькомь. Воно бь и добре, та якь 
побачьівь я отсю кралю, такь душа й дала сторчака. „Якь хо- 
чешь, — кажу, —побро, а я безь сій дивпйкьг не пойиду зь Укра- 
йни!" Не бабакь же й мій побратьімь. „Море! — каже — у нась 
якь кому припаде до души руса коса, то вхопить, якь сокиль 
чайку, та й до попа. 

— Се вже по-рьімськьі! — каже сміючись Сомко. — А якь же вь 
той чайки йесть братьі-орльї, або рсдьічи-сокольї? 

— Тьімь бо й ба, що юнаки знають и сьому лиху запобигтьі. 
Тильки натякни, то сами визвуться! „Гайде, море] да ти от- 
мемо дивойку!" Се бь то по нашому: „Гайда! однимемь тоби див- 
чьшу!" Оть и збереться чоловикь десять тьіхь отмь&чари&ь', спо- 

— 89 — 



рядяться якь на війну, и вже якь попадуть у свои лапьі русу 
косу, то хочь голови положать, а не впустять родьічамь. Пекь 
його матери! такьій звьічай по смаку мени! и вже хиба не я бу- 
ду, щобь я не доказавь такого жь отмьгчарства. Воньї беруть 
однією хьістью, а вь нашого брата про запась и характерство 
йесть. 

— Що за баляндрасннкь отсей прудьіусь! — каже сміючись 
Сомко. — Мабуть, у вась вь Сичи тилькьі й роботи, що потишать 
одннь одного вьігадкамьі. 

— З, пане гетьмане! наши братчьїкьі, що вь Бога день, вироб- 
ляють такій чудасій, що не треба й внгадокь. Та вже знаю, 
що паньї молодци не почують луччои, якь я сьогодни вьїкьіну. 
Ще такои чудасій з-роду нихто не чувавь. 

— Що жь то буде за чудасія? 

— Такь, ничого: пидхоплю тилькьі на сидло отсю кралю, та й 
шукай витра вь поли. Махнемь зь побратьімомь навпростець до 
Чорнои Горн. Охь, да дивчьша жь гарна! — додавь Кьірьшо Турь, 
поглянувши вовчьімь поглядомь на Лесю. 

Леся вже давно була сама не своя одь страху. З-роду 
вона никого такь не боялась, якь сього Запорожця. Крипьшась, 
однакь же, сердешна, сьідючьі за столомь. Якь же поглянувь винь 
на неи, то наче ажь до серця досягь ій очьіма. Злякалась голу- 
бонька, якь дьітьша, и заплакала зь ляку. Затулила рукамьі очи, 
а сльозьі мижь пучкьі такь и капотять. Мати соби стревожн- 
лась, устала з-за стола и одвела іи вь кимнату. 

А козакамь и байдуже, тилькьі сміялись. 

— О вражий ти комншннку! — каже Шрамь, — бачь, до чого 
добалакавсь: излякавь справди бидну дитину. 

Череваннха вже не вернулась до столу; однакь нихто пос- 
ли обидь не догадавсь довидатнсь, чи не занедужала зь пере- 
полоху Леся. Тоди ще козакь мало зважавь на жиноче серце. 
Жиночи сльози и печаль не скоро проймали йому душу. 

Уставши з-за стела, Кирило Турь подякувавь за хлибь, 
єа силь по свойому: „Спасьіби Богу та мени, а господарю ни: 
винь не нагодує, то другий нагодує, а зь голоду не вмру" — да 
й потягь изь подвир'я зь побратнмомь, не сказавши никому й 
прощайте, наче зь свого куриня. Тилькн чутно було, якь виспи - 
вувавь за зоритьмн: 

Журба мене сушить, журба мене в'ялить, 

— 90 — 



Журба мене, моя матьі, скоро зь нигь извальїть... 

Що жь діялось изь Лесею? Вона, голубонька, справди роз- 
немоглась. Не жартами здавались ій химерни речи Запорожця: 
вона боялась, щобь не вхопьівь винь іи, якь шулякь, и просила 
матери позащипатьі кругомь двери. Чого вже не робила мати, 
щобь іи заспокоити, сердешному дивчати такь и стоявь передь 
очима страшенний Запорожець. Уже й Черевань, увалившись у 
кимнату, пробувавь іи уговорювати, щобь не лякалась не знать 
чого; разивь зо два назвавь, забувшись, ажь ,,бгатикомь"; дали ба- 
чить, що ничого зь нею не врадить, махнувь рукою да й лить 
одпочивати; проспавь, кеборакь, ажь поки задзвонено до ве- 
черни. 

Посли вечерни зновь позбирались уси у козацьке подвир'я. 
Гетьмань и Шрамь вернулись ище веселійши, пили за здоров'я 
вельїкои, сдностайнои Украйни, пили й за Царя православного 
и праведного, которьій ни для кого вь свити душею не покри- 
вить — не такь, якь той король, шо сддавь козакивь магнатамь 
на поталу. Одь щирого серця празникували. Черевань соби бувь 
радь, що Шрамь повеселійшавь, и все тильки вигукувавь за 
кубкомь: „Щобь нашимь ворогамь було тяжко!" 

И ввесь же той гармьідерь чинивсь черезь стину одь Ле- 
си. Лежала вона зовсимь мовь недужа, а про неи нихто й не 
спогадає. Сказано — козаки; байдуже имь про жинокь, якь захо- 
дяться зь війсковьімьі речами. Оть же, хоть небожата жиноцтво 
вже й знали и корились сбоій доли, да защемило серденько вь 
моеи Леси одь того занедбання; жаль ій було не помалу на 
свого жениха, на Сомка Якима. Лицарь надь льщарствомь, врод- 
ливий надь вродливими, да, видно, тильки вь його й думки, що 
про гетьманськи порядки. А дивочому серцю що й молодецька 
краса, що й козацька слава, коли до неи козакь не горнеться? 

Леся полюбила Сомка ище тоди, якь винь було носить іи 
на рукахь и дарує ій то золоти сережки, то добре намисто. Ище 
тоди звавь винь іи своєю суженою и зложьівь зь Череваньїхою 
руки. Череваневи здавалось жартами таке залицяння, а вони зь 
Череваньїхою не жартують словами. Зь щирого серця зове винь 
іи своєю ненею, зь щирои души зове вона його своимь зятемь. 
И зросла Леся його кохаючи, кохаючи щиро дивочимь серцемь. 
Що тильки вь писняхь вьіспивують про те кохання, усе вона 
складала у своєму серци. Оть же зове вже винь іи своєю й мо- 

— 91 — 



лодою, тилькьі все воно ввійшло не такь, якь то вона соби ком- 
понувала. Про иншіи речи клопочеться винь изь старьшь 
Шрамомь, про иншіи речи шьіроко розмовляє, а іи мовь бьі 
нема йому й на свити. Защемило горде дивоче серденько, да 
мовчала небога, не сказала й матери. 

А що жь Петрусь' Петрусь заразь посли обидь узявь 
рушньщю и пишозь у гай, нибьі на полювання. Проблукавь сер- 
дега по гаю до самого вечора. Вернувсь на подвир'я, ажь тамь 
уси веселяться. Гоминь сптсівьільі такий, мовь справди на бен- 
кети. Инши й до його присипались изь кубкомь, а йому прьіть- 
момь прьійшлось такь, якь спивають у писни: 

Чомусь мени, братци, горилка не пьеться: 
Коло мого серця мовь гадина вьеться! 
Сильї за вечерю, ажь ось изновь йде Кьірьіло Турь, тилькьі вже 
безь побратима. 

Леся не ввійшла вечеряти. Розгорилась и рознемоглась сер- 
дешна дивчьіна, що прьітмомь мусила Череваньїха посилати у 
хутирь до чернечого пасичньїка по шептуху. Прийшла шептуха 
наварила якогось зилля, щобь напоитьі на ничь, да й сама бабу- 
ся осталась ночувати на подвир'и. Надь вечирь ублагала була ма- 
ти Лесю роздягтись да лягти спать; якь-же почула Леся Кири- 
ла Тура голось, то такь и затрусилась; и вже шкода було й 
казати ій про сонь! Боялась заснути, щобь не вхопьівь той пу- 
гачь іи сонну. Не вонтпила вона, що сей пройдьювить не своєю 
силою дише, бо не разь чувала про Запорожське характерство. 

А Кьірьілови Туру, мабуть, були жарти зь того дивочого 
жаху. Сивь за вечерю, да з:. разь и почавь викидати. 

— Ну, панове, — каже, — теперь я вже зовсимь налагодьізсь у 
дорогу. 

— У яку се? — питає Сомко. 

— Та вь Чорну жь Гору. 

— Усе таки туди? Ти не покьінувь своеи думки? 

— Коли жь се бувало, пане гетьмане, щобь наши братчики, 
задумавши що-небудь, покинули свою думку, мовь яку химеру? 
Про що иншому и згадать страшно, те Ньізовець, сидячи надь 
шьірокьімь моремь-лиманомь, викомпонує, вимизкуе.и вже хиба 
лусне, а не покине своеи гадки. Такь отеє й мени прьійшлось, 
бачу, або луснуть, або доказать слави; бо вже не дурно щось мою 
Турову голову такь заморочили дивочи очи. 

— 92 — 



— И тоби отеє, Запорожцеви, одшельньїкови, не сороме прьі- 
знатьісь? — каже Шрамь, бо й винь, старьій, розєишавь уши, якь 
понись той свои бгляндрасьі. — А що скаже товарьістЕО, якь до- 
чується, що куринньїй отамань тань острамьівь своихь братчьі- 
кивь? 

— Ничого не скаже, бо я вже теперь вольньїй козакь. 

— Якь то теперь вольньїй? а перше жь хиба бувь невольньїй? 

— У нась, паноєе, покьі козакь не вьіпьішеться зь коша, чьі 
зь куриня, то слухай Сичовои старшини такт,, якь игумена. 
Знюхайсь тоди, кольї хочь зь бабою, то знатьімешь, по чимь 
кившь льіха! Тилькьі нашь чернечьій уставь кращий одь мана- 
стьірського. У нась, скоро чоловика спантеличить мьірськая суєта, 
то вь куну або до козьі не сажають, а заразь — идьі соби кь не- 
чистій матери! вьібрьїкайсь на воли, кольї дуже розжьіривь на 
товариському хлиби!... И чи разь же то траплялось, що сердеш- 
ний сиромаха попогасае по Городахь, ухопить, якь тамь кажуть, 
шиломь патоки, да побачивши на власни очи, що чортьі-мае вь 
свити ничого путнього, покине жинку и дитей, вернеться вь ку- 
ринь: „Зй, братчики! приймите мене зновь мижь товариство^ 
Чорт-ма на сеити добра! не стоить еинь ни радостьі, ни печа- 
льі!" А братчики тоди: „А що, ледащице! ухопивь шиломь пато- 
ки? Бери лишень корякь та випий зь нами сіеи дури, то, може, 
порозумнійшаешь". Оть бидолаха сидае мижь мьільїмь товарьі- 
ствомь, пье, росказуе про своє городове життя зь жинкою та 
зь дитьмьі; а тій слухають, кепкують зь його, якь изь блаз- 
ня, та тилькьі за боки беруться. Такь и мій покійний пан-отець 
■ — нехай царствує— йиздючьі колись изь прощальньїкомь по Го- 
родахь. натрапьівь на таки очи, що й товариство йому стало не 
миле — замутивь зозсимь лукавий йому голову. Ну, виписавсь 
изь куриня, сивь хуторкомь десь коло Ниженя, и господарство, 
и худибчьшу завивь, и дитокь сплодьівь деойко — карапуза-хлоп- 
чьїка, та скЕЄруху-дивчьіну. Тилькьі, рокивь черезь п'ять чи що, 
такь Йому обридло усе вь господи и вь поли, якь приборкано- 
му степовому птаху. Сумує та й сумує козакь; бо чи статечна 
бакь ричь — исповньїтьі козацьку душу жинкою-квочкою та дить- 
мьі-пьісклятамьі? Козацькои души и ввесь сбить не сповньшь би; 
увесь свить вона прогуляла бь и розсипала, якь таляри зь 
кишєни. Тилькьі одьінь Богь може іи сповнити... 

— 93 — 



— Що жь сталось изь твоимь батькомь? — спьітавь Сомко. — Тьі 
бо вже, кольї говорьішь, то говорьі одно; а то разомь хочешьбуть 
и за попа, и за дяка. 

— Изь моимь батькомь? — каже Кьірьіло Турь, мовь скризь 
сонь; бо звернувь свою розмову на такьій ладь, що й голову по- 
нурьівь. — Зге! я жь кажу, що мій батько, скоро розчовпавь, що 
пожьівьівсь, якь собака мухою, то й заскучавь по братчьїкахь. 
Уже не разь казала йому моя матьі — такь, якь та жинка вь 
писни: 

Що тьі, мьільїй, думаешь-гадаешь? 
Мабуть, мене покьшутьі маешь: 
Рано Естаешь, коня нгшоваешь, 
Жовтенького вивса пидсьіпаешь. 
Зеленого синця пидкладаешь; 
Вь синечкьі йдешь — нагайкьі пьітаешь, 
Вь коморю йдешь — сидельця шукаешь; 
Дьітя плаче — тьі не покольїшешь; 
Все на мене важкьімь духомь дьішешь! 

Тилькьі батько мій не пускавсь у таки жалибніи розмови, 
якь той козакь изь своєю жинкою, а надумавшись самь соби, сивь 
на коня, ухопьівь на сидло карапуза, сьшка свого, се бь то мене 
ледачого, та й гайда на Запорожжя. Не вьібигала жь за ньімь 
у-слидь моя пани-матка, якь у тій писни; не хапала за стремена, 
не прохала вернутись, напьітьісь варенухи, прибратись у голу- 
бий жупань та хочь разь ище подивитись на свою милу. И 
жупаньї, и худобу покьінузь винь ій на прожитокь, а самь у 
семрязи убравсь за гряньщю бабського царства. Оть же й мени, 
бачця, доведеться йти батькивськимь слидомь! 

— Ну, бери жь кубокь, — каже гетьмань, — да пидкрепьісь на 
дорогу. До Чорнои Гори не близький свить. Ось и ми погла- 
димо тоби дорогу. 

— Дякуємо тоби, пане гетьмане! — каже Кирило Турь, кла- 
няючись низенько. — Уже коли ти й самь гладьішь мени дорогу, 
то будь певень, що я свою кралю перезезу гарненько вь Чорну 
Гору. 

— Що ти думаешь, синку? — каже нишкомь гетьманови 
Шрамь. — Тн знаешь, що за божевильни люде си комьішньїкьі: 
не розбере ихь и самь нечистий. Не виоь, бо то ззирь; хоть 

— 94 — 



не вкусьіть, то злякає! Держьі, сьшку, ВЬ ГОЛОВИ СЮ ПОСЛОВЬІЦЮ. 
На юродьівьіхь иноди справди находить безуміє. 

— И-и, батьку! — каже, сміючись, Сомко. — Добре я знаю сього 
юроду. Нема, може, и вь свити такои щьірои души до мене. Якь 
проганявь я Ляхивь зь Украиньї, да одбьівавсь одь Юрася, то 
винь изь своимь нимьімь чорногорцемь вьізволявь мене не разь 
изь вельїкои бидьі. Служьівь винь мени за язьїка, за шпьіга, за 
сердюка, и все тилькьі радьі доброго слова да ковша горилкьі. Не 
разь я насьшавь йому шапку талярамьі, такь идучьі й вьітрусьіть 
на порози. — Звидкьі, — каже, — се такого смиття набралось? — такьій 
хьімера! Було кажу: — Кьірьіло, скажьі Бога радьі, чьімь мени те- 
бе наградьітьі? Тьі жь не разь слобонявь мою голову одь смер- 
тьі! — Не тоби,- — каже, — награждать мене за се! — Оть воно що, 
батьку! 

— Справди, — каже Шрамь, — се золото, а не козакь! Пане 
отамане, — до Кьірьіла Тура, — ходьі сюдьі, дай я обниму те- 
ба да поцилую. 

— За що се така ласка? 

— Ходьі, мени то вже знать, за що. 

Да й обнявь и поцилувавь Запорожця. 

— Да наградьіть же, — каже, — тебе Господь за твои льщарсь- 
кіи вчьшкьі! 

— З, батьку! — каже Запорожець, — то жь ище дурньщя, да такь 
мене голубьішь; що жь тьі скажешь тоди, якь украду з-пидь 
польї вь гетьмана молоду? 

Черевань бильшь одь усихь уподобазь Кьірьіла Тура; усе 
реготавь изь його вьігадокь. 

— Врагь мене визьмьі, — каже, — бгатци, кольї я бачьівь такого 
жвавого молодця! Душа, а не Запорожець! Идьі, бгатику, й до ме- 
не, и я тебе поцилую! 

— Оть добри люде — каже Кьірьіло Турь:— у ихь крадешь, а 
воньї тебе цилують! Ій-Богу добри люде! Шкода, що вже бильшь 
не побачимось! у Чорну Гору воронь и кистокь вашьіхь не за- 
несе. Ну, прощайте жь теперь, панове громада! Дякуємо за 
хлибь та за сильї Прощайте! чась лагодьітьісь у дорогу. 

И, вьіходючьі зь дверей, роспростерь рукьі, да й каже: Две- 
ри одмикайтесь, а люде не прокидайтесь! 

— Що за неподобна голова вь сього Кирила Тура, — сміючись 
каже Сомко: — Се-бь то вже ворожить, характерствуе. 

— 95 — 



Не довго вь ничь гуляльї наши козакьі: по-бльїзу святого 
мисця гулятьі довго не годьшось. Ище не дійшло й до пивночи, 
а вже еси давно спальї. Хропльї козакьі на ввесь двирь, одь са- 
мои свитльщи, де спочьівавь гетьмань изь Шрамомь, да ажь до 
стани; тамь спавь Васьіль Невольньїкь прьі Черезаневьіхь ко- 
няхь. Инши лягльї пидь чьістьімь небом-ь, и хочь у-ночи на дво- 
ри було не душно, да тому черствому, гарячому людови байдуже 
було про холодь. Здорово було гулякамь на двори, якь трави, 
що прив'яла вь день на сонии. Кругомь по гаю щебечуть сслов'и, 
ажь луна розлягається; де-кольї й пугачь скаже своє смутне »<у- 
гу\ Козацьке сонце високо пидбьшось у-гору; зори вкрьіль: все не- 
бо, ЯКЬ рЬ!Зу. 

Не ниме було козакови небо, и мисяць, и зори; чьі погляне 
на мисяць, на його плямьі, чьі погляне на зори, то й серце, и 
думка його розжевріє, якь одь Божого Слова. Чого на мисяци 
тій плямьі? Винь знавь чого. То ще як~ь Каинь убьівь Авеля, 
то Богь назнаменувазь на мисяци той грихь своєю рукою: — Ди- 
витеся, — каже, — люде: такь, якь сей Каинь до вику вичнього 
нестьіме на плечахь мертве братнє тило, такь усякий душогу- 
бець носьітьіме до вику, до суду тяжкьій грихь сзій. — А зори? то 
людськи души. Якь засне гришне тило, добри души, покьінувшьі 
землю, зносяться до Господа Бога, купаються, обливаються у не- 
бесному свити, пидслухають, що говорять на неби ангели. Якь 
же часомь покотиться по небу и погасне ясна зоря, козакь пе- 
рєхрьістьіться и помолиться за усопшую душу. Инши зори 
щастять у його на врожай, инши на скоть, а Визь — чумацька 

щаслива зоря. 

Ясна, пишна була ничь надь Печерськьімь, да одьінь тиль- 
кьі чоловикь дививсь на іи дива; не спавь, дививсь и ничого не 
бачьівь. Вже жь не хто сей одьінь, якь той сердега Петро Шра- 
менко. Кому сонь, а йому туга да жаль да досада. Довго винь 
ворочсвсь на своій бурци; дали вставь, натягь жупань да й вьій- 
шовь у гай хвирточкою. 

Бидньїй козакь таивсь одь усихь изь своимь коханнямь, 
бо всякь тилькьі бь изь його насміявся. Козаки не дуже вдава- 
лись у любощи; знали сю немичь найбильшь дивчата да моло- 
дьщи; вони то поскладали й оти писни, оти нижній розмо- 

— 96 — 



вьі козака зь дивчьіною, або мьшого зь мьілою, що слухаешь, и 
не наслухаєшся. 

Кольї бь у Петра була ненька ридненька, або сестра-жалиб- 
ньщя, може бь, имь росказавь винь про своє льіхо. Бо хоть 
якь не гордує було козакь любощамьі передь товарьіствомь, а 
якь вернеться до господи, якь зачне коло його упадать ластив- 
кою матьі, якь стане його голубьітьі сестра, росчисуючьі йому ку- 
чери, роспьітуючьі про далеки сторони, про козацьки прьігодьі, то 
й тверде, якь зализо, серце пом'якшає, и що тилькьі важке йесть 
на души, усе козакь свсимь щьірьімь жалибньщямь роскаже. На 
биду, вь Петра не було ни сестрьі, ни матери; мавь винь за по- 
радньїкивь тилькьі старого, гризного пан-отця да жартовльїве то- 
вариство. 

Ходить винь, сновьідае по гаю, и самь не знає, чого. Ми- 
сяць ставь уже на неби ньізче; свитьіть навскось по трави, по 
кущахь, по березахь. Ничь уже на исходи. Якь ось, чує Петро 
— тупотять кони... Усе бльїзче, бльїзче. Роспизнае нешвьідку 
рьість двохь ступакивь. Звернувь зь дорижкьі за кущь, щобь 
ни зь кьімь не зустритьісь. Якь ось, чує й людську мову. По 
зори усяке слово доходить до його чисто. Заразь пизнавь Ки- 
рила Тура голось, а по Чорногорському бре да море пизнавь йо- 
го побратима. 

Кирило Турь говорить; — Що то, брате, скажуть ваши от- 
мьічарьі, про Запорожську хьість, якь ми пидхопимь отсю дивойкуі 

А Чорногорь йому: — Бре, побро! мени усе здається, що тн 
тильки морочьішь мене. Не впевнюсь, поки не побачу дива на 
свои очи! 

— Мисяць не скоро зайде, — каже Запорожець, — побачишь, не 
повилазять. 

— Якь же ти отмешь дивойку, не наробивши ґвалту? 

— Зге-ге, пане брате! чи таки жь дива чинили на свойму 
вику Запорсжци? Хиба жь я дерма заворсжьівь уси двери? 

— Море! — каже Чорногорь. — Ти бь уже хочь мене свсимь ха- 
рактерствомь не морочьівь! 

— Що за дурна вь тебе голова, брате! — каже Кирило Турь. — 
А за що бь же мене обрали отаманомь? хиба за те, що добре 
горилку лигаю? Йе вь нась на се дило ище луччи мьістеци, аха- 
рактерньїкивь не багато знайдешь. 

— 97 — 7 



Тьімь часомь од'йихальї воньї далеко, и не стало чутьі ихь 
розмови. 

Теперь Турови речи завечерею не здавались уже Петру 
жартами: мабуть, справди скрутивсь одь жьіру Запорожець! Спер- 
шу бувь кьінувсь Петро до гостьшньщи будьіть козакивь, дали 
зупинивсь. 

— Чого я, — каже, — бижу? Чи видане дило, щобь украсти див- 
чьіну з-посередь миру? Запорожець сказивсь, а я й соби би- 
жу, якь божевильньїй. 

Да й пишовь тихою ступою. 

— Треба жь оттакь изь юродства да зайти вь голову! — думає 
йдучи Петро. — Отеє не удавай изь себе хьімородньїка, не бурли, 
якь кабань у корити!... Радь би я бувь, коли бь Сомко за сей 
жарть звеливь жартуючи погрить йому киями плечи! 

Пройшовши зь гони, ставь такь ище думати: 

— А що, якь справди винь характерньїкь? Чувавь я не разь 
одь старихь козакивь, що си бурлаки, сидючи тамь у коми- 
шахь да вь болотахь, обнюхуються зь нечистимь. Викрадали 
вони зь неволи невольньїкивь, да й самьіхь Туркень иноди такь 
мудро, що справди мовь не своєю силою. Не дурно, мабуть, йде 
мижь людьми поголоска про ихь характерство... Утикає одь 
татарь, розстеле на води бурку, да й попливе, сидя, на другий 
берегь... Ну, то вже дурниця, що Ляхи зь переполоху провадять, 
буцимь Запорожци ростуть у Великому Лузи зь земли, якь гри- 
би, або що вь Запорожця не одна, а дев'ять душь у тили, що по- 
ки його вбьешь, то вбивь би дев'ятеро простихь козакивь. Мо- 
же, не зовсимь правда й про бурку. А що Запорожцеви вкрасти, 
що задумає, то мовь изь гамана тютюну достать. Вони напус- 
кають ману на чоловика... 

Да й згадавь, якь у старого Хмельницького сидивь у гльї- 
бци такий, що ману напускавь. — Що ви, — каже, — що мене сте- 
режете? якь схочу, то лиха встережете мене! Ось зав'яжить ме- 
не вь мишокь. — Зав'язали його да й прьітягльї за трямкьі, ажь 
винь и йде з-за дверей: — А що, вражи дитьі! встерегли? 

— Що жь, — думає, — якь и се такий хьімородньїкь? Пиду ско- 
рійшь, щобь справди не вкоивь винь якого лиха. 

Да, ступивши швидкою ходою ступнивь зь десятокь, зу- 
пинивсь изновь, наче обь стину вдаривсь. 

— 98 — 



— Що, — каже,— я за куряча голова! кого я йду рятувати? Хи- 
ба вь неи нема жениха бороньїтьі? Що я за вартовий такьій? 
Зь якои ласкьі не спатьі мени по ночахь, щобь якьій опіяка, 
пидкравшьісь, не злякавь гетьманськои молодои? Кольї тьі йдешь 
за гетьмана, то нехай поставить тоби на всихь дверяхь и во- 
ротяхь варту; а мени яке дило? Хочь нехай усихь вась переха- 
пають си розбишакьі?... Бачу я тебе заздалегидь, ясновельмож- 
ний пане, якь ти довидаешся, що вкрадено вь тебе из-пидь по- 
льі молоцу! Бачу й тебе, горда пани-матко: чи такь поглядати- 
мешь з-висока и тоди на нашого брата, якь твій гетьмань изь 
сонцемь на лоби проспить молоду, не згиршь одь иншого гуль- 
тая. Бачу й тебе, ясная крале, якь замчьіть тебе отсей шибай- 
голова мижь Чорногорци. Тамь жинкамь не дуже догожають. 
Скакатьшешь ти черезь шаблю вь сього дикого Тура; не разь 
згадаешь писню: 

Любьівь мене, мати, Запорожець, 
Водивь мене босу на морозець... 

Мизкуе такь соби Петро, ажь ось изновь заколотили кони. 
Слухге, и самь соби вири не йме. 

— Невже таки справди сей Запорожець знається зь нечистою 
силою? — думає винь. — Да постій, чи не сами вони вертаються?... 
Ни, справди везуть!... Проклятий! мчить, якь вовкь овечку! 

Кони над'йихали близче. Дивиться Петро — Кирило Турь 
держить передь собою Лесю на сидли, якь дитину. Ажь сумно 
йому стало. Леся була зовсимь, якь очарована. Сидить, голубонь- 
ка, схиливши голову, а рукою держиться за плече Запорожцю 
А той одною рукою пиддержуе бранку, а другою править коня: 
Сердешна тильки стогне, мовь уви-сни щось страшне бачить 
Щось неначе й говорить, да за солов'ями не можна розибрати. 
солов'и передь свитомь саме розщебетались. 

Жаль Петру стало Леси; уже хотивь вийти з-за куща, 
заступить отмичарамь дорогу да й битись, не вважаючи ни на 
яки чари; да вхопивсь, ажь при йому нема шабли. Уже вони й 
обминули його, а винь ище стоить, не знаючи, що чинити. Ажь 
ссь Леся з-рззу закричала, мовь прокинувшись. По гаю пиш- 
ла луна, а голось іи такь и пронявь мого Петра до самого сер- 
ця. Бигомь кинувсь еинь до подвир'я, ухопьівь шаблю, допавсь 
їхня, скочквь на його охляпь. Василь Невольникь, прокинув- 

— 99 — 



шьісь, думавь, чьі не цьіганьї пораються коло коней, да пиднявь 
гвалть. 

— Не крьічьі, Васьшю, — каже Петро, — а будьі козакивь; укра- 
дено Череванивну зь покоивь! 

Васьшь Невольньїкь пиднявь изновь галась на ввесь двирь; 
а Петро, не слухаючи його, вьійихавь у хвирточку, схилившись, 
да й помчавсь, якь вьіхорь. 

Тьімь часомь отмьічарьі держали свою дорогу, поспишаючьі 
ввібратись за ночи зь Кьіивськои окольщи. Бидна Леся, мабуть, 
добре ковтнула знахорчьшого зилля одь переполоху: хилялась, 
якь п'яна, и ничого не знала, що зь нею діється; прокинулась 
тильки, якь пронявь іи холодний єитерь зь поля. Гляне, ажь 
вона середь пущи, на рукахь у страшного Запорожця. Спершу ду- 
мала небога, що се ій сниться; дали скрикнула, да задарма. Роз- 
бишаки тильки зглянулись да всмихнулись мижь собою. Поча- 
ла була благати, щобь не погубляли іи, щобь пустили; такь 
Кирило Турь тильки реготався. 

— Що за дурний, — каже, — розумь у сьіхь дивчать!... Щобь отеє 
я, писля такои праци, вьіпустьівь изь рукь самохить свою здо- 
бьічь! Ни, голубонько, сього вь нась не буває. Та й чого тоби 
убиватись? Хиба я не зумію кохати тебе такь, якь и хто ин- 
шьій? Не плачь, мсе серденько: прьівьїкнешь да жьітьімешь за 
мною не згиршь, якь и за гетьманомь. Дивка, кажуть, якь вер- 
ба: де посади, тамь и прийметься. 

Не дуже вгамувалась Леся одь такого розважання; рвалась? 
кричала, здіймала до неба руки. 

— Моє ти кохання! — -каже тоди, одминьївшьі голось, Кирило 
Турь, — не кричи, коли не нажилась на свити. Ти думаешь, якь 
нась наздоженуть, дакь я тебе живу випущу зь рукь? Чорта 
зь два кому писля мене достанешся! Цить, кажу! ось бачь, яка 
цяця? 

И бльїенувь ій передь очима Турецькимь запоясникомь; а 
очи такь поставьівь проти неи, що сердешне дивча и померт- 
вило одь страху. 

Вьійихальї зь пущи на поле, ажь уже на сходи сонця зо- 
ря перемогае мисяць. Почервонило небо; починає на свить зай- 
матись. Дорога то спускалась у-низь, то зновь пидіймалась у-го- 
ру. З'йихавшьі на високий кряжь, озирнувсь Кирило Турь, ажь 

— 100 — 



из-пидь гаю хтось мчьіться навзаводи, на сьівому кони. Винь 
зупинивсь да й каже: 

— Не буду я Кьірьіло Турь, кольї отсей йиздець не за намьі! 
И кольї хочешь знатьі, чьі бьістре вь мене око, то скажу тоби й 
хто се. Се молоде Шраменя. Пишло по батькови, якь орля по 
орлови. Врагь мене визьмьі, кольї я не догадуюсь, якьій зарядь 
имчнть такь швидко сю кулю! 

— Море, драгій побро! — крьїкнувь Чорногорь. — Чого жь мьі га- 
ємось? утикаймо! 

— Не такьій, брате, вь його кинь, щобь утиктьі намь изь от- 
мьщею. Та й на що воно здасться? Ни, лучче станьмо та даймо 
бой по-льщарськьі. 

— Бре, побро! що жь изь того буде? Нась двоє, стрелятьі 
намь протьі його не прьіходьіться, а на шабляхь Шраменкови не 
врадьішь тьі ничого. А хочь и врадьішь, то не хутко; ще надби- 
жять та й однимуть дивойку. 

— Знаю я, брате, — каже Кьірьіло Турь, — якь Шраменко ру- 
бається; тьімь то й не хочу у такому рази показати йому свою 
спьшу. Поглянь, поглянь, якь махає шаблею! Мовь запрошує доб- 
рьіхь прьіятеливь у гости. Нехай я буду ка-зна що, а не Запо- 
рожець, кольї сьогодни зь нась одьінь не достане льщарськои 
славьі, а другий льщарськои смертьі! 

— Дакь тьі хочешь, побро, одьінь на одьінь бьітьісь? 

— А то жь якь? Лучче мени проминятьі шаблю на веретено, 
а нижь напасти в-двохь на одного! 

Тьімь часомь Петро над'йижджавь усе бльїзче да бльїзче, 
а якь побачьівь, що Леся махає хусткою, то ще бильшь почавь 
гнатьі коня. 

Запорожци тилькьі що перехопились черезь узенькнй мис- 
токь надь проваллямь, що промила вода зь одного байрака вь 
другий. Кирило Турь спустнвь бранку до-долу и передавь по- 
братнмови, а самь злизь изь коня, розибравь ветхнй мистокь и 
покндавь пластини вь провалля. А на дни вь провалли рине й 
реве вода, пидмнваючн крутій береги. 

— Що отеє ти творншь, побро? — питає Чорногорь. 

— Те, щобь Шраменя першь доказало, що згидне воно битись 
изь Кнрьшомь Туромь. 

— 101 — 



— Бре, побро! Кольї думаешь, що черезь провалля йому не 
перескочити, покиньмо його, а самьі доберемось скорійшь до тай- 
ника. 

— Зге! може, у вась вь Чорній Гори такь роблять, а вь нась 
надь усе — честь и слава, військова справа: щобь и сама себе на 
смихь не давала, и ворога пидь ноги топтала. Про славу думає 
лицарь, а не про те, щобь цила була голова на плечахь. Не сьо- 
годни, дакь завтра поляже вона, якь одь витру на степу трава; а 
слава никольї не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому 
роскаже! 

Тьімь часомь, якь низовий розбишака мизкувавь про ли- 
царську славу, Петро мчавсь на його зь шаблею. Уже близько. 
Якь ось кинь тиць! зупинивсь надь проваллямь, уперсь перед- 
ними ногами, да ажь ззхрипь, настороживши уши. 

— Ге-ге-ге! — каже по цругьій бикь, сміючись, Запорожець. — 
Мабуть, не по-нутру тоби таки ярки? 

— Иродова душ:;! — крикне йому Петро. — Такь то оддячивь ти 
пану гетьману за гостину! 

— За гостину?— каже. — Оть велике диво? У нась у Сичи 
прьійизджай хто хочь, устроми ратище вь землю, а самь сидай, 
йижь'и пий хочь триснь: — нихто тоби ложкою очей не поро- 
тиме. А си городови кгбгньї усе мають за власне, що перши 
забрались у баштань! 

— Іуда ти беззаконний! — кричить Петро. — Тебе обнимають и 
цилують за вечерею, а ти умишляешь израду! 

— Га-га-га! — зареготавь Кирило Турь.— Хто жь ихь, д; р- 
нивь, сьілувавь мене цилувати? Я имь кгжу у вичи, що вкраду 
прьітьмомь панночку, а вони з-дуру мене обнимають! Да що 
про те балакати? ось лучче перескочь черезь ривчакь, то ми 
зь тобою покажемо отсьому юнакови, якь бьються козаки! 

Обернувь Петро коня, розигнавсь — цумавь якь разь пере- 
махнути; а кинь изновь зам'явсь. Заглянувши вь провалля, якь 
тамь рине вода, ажь затрусивсь да й посунувь назадь, жарко 
хропучи и водючьі очима. 

А вражий Запорожець ажь за боки береться регочучьі. 

— Отто проява, а не лицарь!— гукає — Подивиться на такого 
лицаря! Дивка ось на кони в-двохь зо мною перескочила че- 
резь ривчакь, а винь прьібигь та й задумавсь! 

— 102 — 



— Я бь тоби швидко заткнувь пельку, — каже Петро, — якь 
бьі не забувь ухопьіть пистоли. 

— 3-роду я не пійму вирьі, — одвитував-ь Кьірьіло Турь, — 
щобь сьшь старого Шрама бьівсь по-розбишацькьі, маючьі вь 
рукахь чесну панну шаблюку! Може бь, и я зумивь бьі зсадьіть 
тебе зь коня кулею, та оть же жду, покьі тьі надумаєшся, чьі 
скакать, чьі до-дому вертаться. 

— Проклята шкура! — каже Петро, зскочьівшьі зь свого коня, — 
вовкьі бь тебе йильї! Обійдусь я й безь твоихь нить! 

Да й одійшовь назадь, щобь розигнатьісь. Догадавшись, що 
винь задумавь, Леся затулила одь страху очи и молилась Богу, 
щобь допомигь йому. Тилькьі дарма вона лякалась. Хто бь не 
споглянувь на його високий зристь, на тонкий да хисткий 
стань, хто бь не завважнвь молодецьку силу у рукахь и вь 
ногахь, всякь бн сказавь, що не зовсимь ище лихо. Справди, 
розигнавшьісь, скакнувь Петро и якь разь досягь до другого 
берега. Ажь туть берегь пидь ннмь хрупь! одколовсь, и вже 
козакь похиливсь назадь. Загувь бн якь разь головою вь саме 
провалля; да Кирило Турь прнскочнвь и вхопнвь його за руку. 

— Мнстець, братику, йій-Богу, мнстець! — каже весело шибай- 
голова. — Не дарма йде про тебе лицарська слава. Ну, теперь я 
радь зь души стукнутись зь тобою шаблями. 

— Слухай, приятелю, — каже, дишучи важко, Петро, — не буду 
я зь тобою битись; теперь моя рука на тебе не пиднимється. 

— Якь се? ти одступаешся одь бранки? 

— Ни, одступлюсь перше одь души! 

— Дакь якого жь гаспида тн одь мене хочешь? 

— Оддсй, брате, мени іи безь бою. Не будемь марно крови 
проливати. 

— Га-га-га! — зареготавь Запорожець. — Отто ще чудасія! Бог- 
дане, чи чуешь? Курячий же вь тебе, пане Петре, мизокь: не 
зовсимь тн пишовь по батькови. Який бн врагь прнмуснвь 
мене жартувать зь гетьманомь, коли бь самь куций дидько не 
засивь мени вь серце? Ни, пане брате, полягти одь твоеи 
шабли байдуже, а оддать бранку — ой-ой-ой!... Шкода й казати! 
годи дарма балакати! Стукнемось такь, щобь ажь ворогамь 
було тяжко, и нехай лучче про нась кобзарь спиває писню, а 
нижь розійтись чорть зна по якому! 

Та й внйнявь зь пнхвн свою довгу, важку шаблюку. 

— 103 — 



Ой панночко (каже) наша, панночко шаблюко! 
Зь бусурманомь зустривалась та й не двичи цилувалась; 

поцилуйся жь теперь изь отсьімь козарлюгою такь, щобь Запо- 
рожцямь не було сорому передь Городовьімьі, а Чорногорци 
щобь не вельїчальїсь своимьі юнаками! 

— Такь тьі справди не оддасьі іи безь бою? — пьітае ще Петро. 

— Не йме вирьі вразьке Шраменя! — каже Кьірьіло Турь. — 
Щобь же я на Страшний Судь не вставь, кольї тьі до іи до- 
торкнешся, покьі вь мене голова на плечахь! Буде зь тебе, чьі, 
може, вкроить тоби жупана? 

— Нехай же нась Господь розсудить, — каже Петро, — а мене 
простить, що знимаю на тебе руку! 

Да й соби вьійнявь шаблюку. 

— Коханий побро! — каже тоди Кирило Турь Чорногорцеви, — 
коли я не встою на ногахь, не борони йому бранки. Махай у 
Чорну Гору та скажи тамь своимь щурамь-Чорногорцямь, що й 
на Вкраини рубаються не згирше. — Що жь ти, козаче, не напа- 
даешь? — обернувсь винь до Петра. — Твоє дило нападать, а моє 
боронитись. 

Петро почавь козацький грець. 

Ще, може, з-вику не сходились на сихь поляхь такій два 
рубаки, однои сили, однои хистьі, одного завзяття. Чи встоить 
же Петро проти здоровенного, широкоплечого козарлюги Ки- 
рила? той бо стоить, якь буй Турь, вкопавши ноги вь землю. 
Тильки жь и Петро бувь козакь не дитина: мавь батькову по- 
стать и силу, ворочавь важкою шаблюкою якь блискавкою, а 
хисткий и проворний, якь сугакь на степу. 

Забряжчали, задззонили шаблюки страшно. Що одинь рубне, 
то другий одиоье, ажь искрьі летять. Леся сама себе не пам'я- 
тала одь жаху. Той стукь, те звякання, тій бльїскавьщи по-надь 
головами, /се те діялось мозь у неи вь серци. А Чорногорець 
ажь на кони не всидить, дивлячись на ту мономахію. Мистець 
винь бувь у лицарському дили, такь йому страшенна сича по- 
братима зь Петромь Шраменкомь була не герцемь, а справди 
игрьіщемь. 

А вони спершу повагомь складали шаблюки, мовь тильки 
примирялись; а потимь усе скорійшь, усе зь бильшьімь прьітьіскомь 
давали одинь одному маху. То приступали, то одступали; то роз- 

— 104 — 



махувальїсь зь усіеи сьшьі, що ажь шабля свьіще; то зновь одьінь 
одного тилькьі маньїльї, а сгмьі чьігальї, якь бьі рубонуть да й 
закинчатьі з-разу. И такь же то обидва знальї тую шермьщерію, 
що ни той того, ни той того не зможе зачепьітьі — одвичають 
самьі шабли. Тьімь часомь у обохь очи вже грають, якь у зви- 
ркжьі; щокьі горять; на рукахь жьільі понабрякали, якь верьовкьі; 
и вже бьють козаки на пропаще; искри сиплються густо, и оть- 
оть комусь погибель! Ажь з-разу — черкь! пополамь обидви 
шабли. Козаки зь досади покидали обь землю й хрести. 

— Ну, якь же намь скинчьітьі? — каже Петро: розгарячьівсь и 
вже забувь про мирову. — Давай боротись, або стрелятись на пи- 
столяхь. Нехай мени нихто не доказує, що я не справивсь зь 
Запорожцемь Туромь! 

— Кь нечистому зь бороннямь! — важко дишучи, каже Запо- 
рожець: — хлоп'яча забавка! Да ти жь мене й не брязнешь такь 
обь землю, щобь туть мени й содухьі. А вже раднійшьій я пити 
до чорта вь зуби, нижь оддать тоби бранку. Кь нечистому й 
пистоли! Не велике диво просадить кулею чоловикови голову. 
А йе вь нась, коли хочешь, турецьки запоясники, кинджали, 
однаки завдовжки и одного майстера. Схопимся за руки по ста- 
родавньому звичаю та й нехай намь Господь милосердний од- 
пуска наши грихьі! 

Узявь у Чорногорця булатний запоясньїкь, прьімирявь до 
свого и подавь Петрови. Потимь схопились ливоручь да рос- 
чальї зновь грець, лютий, страшнійшьій первого. 

— Зй, драгій побро! — крикне Чорногорець, — кинчай боржій, 
бо вже он-де погоня! 

— Не бійсь, — каже Кирило Турь, задихавшись, —поки пидо- 
спіе, закинчаемо дило! 

— О, Боже, Спасьітелю! се наши йидуть!— -закричала Леся, 
глянувши на дорогу. А то стояла все, мовь нежива, коло Чор- 
ногорця, дивлячись на страшне одноборство. 

Справди по полю мчальїсь козаки. Попередь усихь поспи- 
шавь Сомко; за ньімь Паволоцькьій Шрамь; за ними ще зь 
пивь-десятка комонньїкивь. 

Скоро вьійихальї зь гаю, заразь загледильї на узгир'и на- 
шьіхь рубакь. Небо вже на сходи сонця почервонило, и шаблюки 
блищали здалеку, якь красни блискавьщи. Не вонтпьівь старий 
Шрамь, що його Петро укладе Тура, дарма, що Турь такий ко- 

— 105 — 



ренастьій. Як-ь же покьідальї козакьі шабли да взяльїсь за запо- 
ясньікьі, такь у його й вь души похолонуло: не разі> бо вь та- 
кому одноборстви падальї передь ньімта обидва разомь. Такь же 
й туть сталось. Доскакує Сомко зт> Шрамом^ь до провалля, ажь 
Кьірьіло Турь зь Петромь дальї одьінь одному вь грудьі такт» 
щьіро, що й повальшьісь обидва якг> снопьі... 



&Ш&- 




106 — 



Запорожськьій судь. 




Зь ромака „Чорна Рада" 



' дарнлн вь бубньї; скризь по вищовому мисту почальї 
^М гукатьі окльічньікьі: У раду! вг раду! вь раду! Уси за- 

^ метушьшьісь и почальї тягтись тудьі, де бьіто вь буб- 
ньї. Боржій за всихь поспишальї вь раду братчьїкьі. 
— Чого се бьють у вищови бубньї? — пьітге одьінь 
братчнкь другого, пробираючись промижь людомь. 

- — Хиба не знаешь? — одвитуе той. — Судитимуть Кирила 
Тура! 

Посередь суднього колеса стоявь Кирило Турь, потупивши 
очи, а кругомь його усе братчики. Мнряне й соби перлись на- 
передь, щобь подивитись на Запорожськьій судь, да не такивськи 
були Ннзовци, щобь пропустили до суднього колеса, кого не 
треба. Ставши плечемь поузь плече, рядивь у три чи що, упер- 
лись у землю ногами, и вже якь не товпились из-заду городови 
козаки зь мищанамн й поспильствомь, не з'узнлн вони ни на 
п'ядь порожнього по-середнни мисця. Хто бажавь що побачити, 
або почути, то хиба черезь голови побачнвь; а багато людей, 
позлазивши на дуби, звидтн дивились. 

У первому ряду видно було Брухоєецького зь гетьманською 
булавою. Надь имь військови хорунжи держалн бунчукь и хре- 
щату короговь. Коло його, по праву руку, стоявь військовий 
суддя зь патерицею, а по ливу — військовий пнсарь зь калама- 
ремь за поясомь, зь перомь за ухомь и паперомь у рукахь; а 
дали по бокахь довгоусіи дидн Сичовіи. Си вже хоть за ста- 
ристю жадного й уряду не держалн, а на радахь ихь ричь була 



107 — 



попереду. Не одьінь изь ихь и самь бувавь кошовнмь на вику, 
такь теперь ихь шановано й поважано якь батькивь. П'ятеро 
ихь стояло, як-ь п'ятеро сьівьіхь, волохатьіхь голубивь, похьшьів- 
шьі тяжкій одь думокь голови. Куринне отамання и всяка стар- 
шина докинчальї первьій обидь вищового колеса. Уси бульї безь 
шапокь: сказано— вь судньому мисти. 

Роспочавь судь надь "Кьірьіломь Туромь батько Пугачь. 
Ввійшовши зь ряду, уклонивсь зинь на вси чотири сторони ни- 
зенько, потимь ище оддавь особо одьінь поклонь гетьманови, 
да цидамь, да отаманамь по поклону, и почавь говорити голос- 
но й поважно: 

— П'не гетьмане, и ви, батьки, и ви, панове отамання. и ви, 
братчики, хоробоіи товарьіши, и ви, православни хрьістьіяне! 
на чимь держиться Украйна, якь не на Запорожжи? а на чимь 
держиться Запорожжя, якь не на давнихь, предковичньїхь звьі- 
чаяхь? Нихто не скаже, коли почалось козацьке лицарство. По- 
чалось воно ще за оньїхь славнихь предкивь нашьіхь Варягивь, 
що моремь и полемь слави у всього свиту добули. Оть же ни- 
хто зь козацтва не покалявь тьіи золотои слави — ни козакь 
Байда, що вьісивь у Царигради на зализному гаку; ни Самійло 
Кишка, що мучивсь пятдесять чотири годи вь Турецькій ка- 
терзи, — покалявь іи тилькьі одьінь ледащиця, одинь паливода, а 
той паливода стоить передь вами!... 

Да взявь Кирила Тура за плечи, да й повернувь на вси 
боки. — Дивись, — каже, — вражий сину, вь вичи добрьімь людямь, 
щобь була иніішмь наука! 

■ — Що жь сей паскудньїкь учьіньївь? — ставь изновь глагола- 
тьі батько Пугачь до громади. — Учинивь винь таке, що тилькьі 
пьфу! не хочеться й вимовити. Знюхавсь поганий зь бабами, и 
наробьівь сорома товариству на вси роки. Пане гетьмане, и ви, 
батьки, и ви, панове отамання, и ви, братчики! подумайте, по- 
радьтесь и скажите, якь намь сього сорома збутись? яку бь ка- 
ру ледачому пакостникови здекретувати? 

Нихто не виривавсь изь словомь; уси ждали, що гетьмань 
скаже. А диди кажуть: — Говори, батьку гетьмане; твоє слово — 
законь. 

Бруховецький скорчивсь у три погибели да й каже: — Бать- 
ки мои ридни! що жь здолаю видумати путнє своимь никчем- 
ннмь розумомь? У вашнхь то снвьіхь, шановннхь головахь 

— 108 — 



уЕесь рсзумь сьідьіть! Вьі знаєте вси стародавни звьічаи и по- 
рядки, — судить, якь самьі знаєте, а моє дило махнуть булавою, 
да й нехай по тому буде. Не дармо же я вась вьівивь изь Запо- 
рожжя на Вкраину: порядкуйте по стародавньому, якь самьі 
знаєте; судите и карайте, кого самьі знаєте, а я свого розуму 
супроти вашого не покладаю. Уси мьі передь вашьімьі сьівьімьі 
чупрьшамьі дитьі и дурни. 

— Ну, кольї такь, — кажуть дидьі, — то чого жь довго мирку- 
ватьі? До стовпа та кьіямьі! 

Гетьмань махнувь булаєою. Вищове колесо заворушилось. 
Ради кинець. 

Горопаху Кирила Тура зв'язали верьовками да й повели 
до стовпа, що стоявь недалеко. Прив'язали бидаху такь, щобь 
можна було повертатись на вси боки, ще й праву руку оставили 
на воли, щобь можна було бидоласи достать кившь да випити 
меду, або горилкьі; бо такь водилось у тихь химернихь Низов- 
цивь, що коло стовпа туть же й горилка стоятиме у дижєчци, 
и калачивь решето — разь для того, щобь, завдавши голови хме- 
лю, не такь тяжко було горопаси кинчати жизнь, а в-друге 
для того, щобь охотнійшь козаки брались за кьш. Туть бо й 
кьшвь лежавь оберемокь. Отеє жь усякий братчьїкь, йдучи 
мимо, зупиниться коло стовпа, випье корякь меду, чи горилкьі,. 
калачемь закусить, еизьмє кий, ударить разь виноватого по спи- 
ни, да й пишовь своєю дорогою. „А вже вь ихь таке було про- 
кляте заЕеденіе, — росказують було старосвитськи люде, — що якь 
симь разь одважьіть киякою, то хлиба бильшь не йистьімешь". 
Ридко, ридко траплялось, що жодень братчьїкь до кивша не до- 
торкавсь, а проходьівь мимо, мовь и не бачить ничого. То було 
простоить бидньїй тимаха своє врем'я, одв яжуть, да й пр-^вь. 
Тилькьі, щобь заслужити таку ласку вь товариства, треба було 
козакови не знать якьімь бути лицаремь. Правда, й Кирило Турь 
бувь у Сичи не послидущьій, бувь козакь-душа, а не братчьїкь, 
да й вина жь його була дуже тяжка: бильшои вини й не було, 
здається, вь Запорожцивь надь оте скакання вь гречку. Тьімь- 
то иншьій братчьїкь, хоть и жалувавь дуже козака, да, щобь не 
росплодьівсь такий грихь мижь молодиками, ишовь и бравсь за 
кий. Хиба вже, зглянувшьі на Кирила Тура, перемагавь своє 
жорстоке Запорожське серце. Знаєте, чи разь же то доводилось 
у-купи яку пригоду на дикихь поляхь терпитьі, або одьінь одно- 

— 109 — 



го зь бидьі вьізволятьі?... Такь, згадавшьі старовьіну, братчьїкь и 
руку опускавь, и, мовь не винь, оть стовпа одходьівь. 

Ще жь до того беригь Кьірьіла Тура одь льіхои халепьі й 
побратима його, Богдань Чорногорь. Сей, ходячьі кругь стовпа, 
одного зупинить покирньїмь проханнями, другому поприкне про 
яку-небудь Кьірьілову послугу, а на иншого блазня то й посва- 
риться; то такий, знаючьі Чорногорське завзяття, и одійде, мовь 
кить одь сала, хоть бьі й радь горилкьі покоштуватьі. Благаючьі 
иншого отамана, ажь слизьмьг обливавсь вирний Туривь побра- 
тьімь; а вь Сичи великого стояло таке щире побратимство. 

Якь ось йде просто до стовпа батько Пугачь. Сього по- 
хмурного дидугана не посмивь Богдань Чорногорь ничимь по- 
прикн ; тьі; а де вже на його сваритись? хоть же бь його й ба- 
жавь благати, то й язьїкь не ворочаеться. Такь якь молодий 
цуцьїкь ховається пидь ворота, побачивши старого сусидського 
бровка, такь бидньїй Чорногорець оступивсь геть, даючи дорогу 
жорстокому дидови. А той прьійшовь до стовпа, вьіпьівь корякь 
горилки, ще й похвальївь, що добра горилка; закусьівь кала- 
чемь, узявь у руки кий. — Повернись, — каже, — сякий-такьш 
сину! 

Сердега повернувсь, а винь йому такь одважьівь киемь по 
плечахь, що ажь кисткьі захрумтильї. Однакь Кирило Турь по- 
казавь себе добримь Запорзжцемь: и не зморщивсь, и не за- 
стогнавь. 

■ — Зн^.й, ледащо, якь шанувати козацьку славу! — сказавь бать- 
ко Пугачь, положивь кий да й пишовь соби геть. 

Дивлячись оддалеки на Запорожський прочухань, Петро 
помиркувавь, що не багато Кирило Турь видержить такихь 
гостинцивь. Жаль йому стало нетяги: пидійшовь до його, чи не 
дасть якого завиту сестри да матери. 

А Богдань Чорногорь думавь, що винь хоче попробувати, 
чи крипки вь Тура плечи; заслоньївь свого побратима спиною, 
схопивсь за шаблюку да й каже: — Море! я не гопущу усякому 
захожому знущатись изь мзго побро! доволи й свзихь брат- 
чьїкизь. 

- Бг.гацько жь, мабуть, и вь тебе вь голови мозку! — каже 
Кирило Турь.— Пусти його; се дзбра людина: у багно тебе не 
втопче, якь зав'язнешь, а хиоа зь багна витягне. Здоровь бувь, 
братику! Бачь, якь гарно вь нась трактують гостей? Се вже не 

— ПО — 



гарячи мльінчьікьі, пане брате! Вьіпьемо жь по коряку меду, щобь 
не такь було гирко. 

— Пьій, брате, сам-ь, а я не буду, — каже Петро, — щобь ище 
ваши дидьі не звелильї оддячьітьі тоби кьіемь. 

— Ну, бувайте жь здорови, братци! — каже Кьірьіло Турь, — 
вьшью я й сам-ь. 

— Що сказати матери да сестри? — поспьітавь Петро. 
Згадавши про матирь та про сестру, Кьірьіло Турь похьі- 

льівь голову, дали й каже зь писни: 

Ой которьій, козаченькьі, буде зь вась у мисти, 

Поклониться старій неньци, нещасній невисти; 

Нехай плаче, нехай плаче, а вже не вьіплаче, 

Бо надь сьіномь, надь Кьірьшомь, чорньїй воронь кряче! 

— Се такьі й станеться зь тобою, превражьій сьіну! — каже 
пидходючьі одьінь Сичовьій дидь; а за ньімь йде ще троє. — Не 
вповай, — каже, — на те, що молоди тебе обходять; мьі й самьі 
тебе вкладемо, ось дай льішь вьіпьітьі намь по коряку го- 
рилкьі. 

Да й узявь корякь; зачерпнувь, вьіпьівь, покректавь, да 
взявшьісь за кьій, и каже: — Якь вамь здається, батькьі? Я ду- 
маю, дать йому разь по голови, та й нехай пропадає ледащо! 

— Ни, брате! — каже другий дидь, — нихто зь нась не зазнає, 
щобь кольї-небудь бьіто вьіноватого по голови. Голова — образь и 
подобіе Боже: грихь пидійматьі на неи кьія Голова ничьімь невинна: 
изь серця походять помьгшленія злая, убьгйства, прелюбодіянгя, 
любодіянія, татьбьг, а голова, брате, ничьімь невьшна. 

— Дакь що жь, брате, — каже третій дидь, — кольї того про- 
клятого серця дубиною не достанешь? а по плечахь не добити 
намь сього вола й сбухомь. А шкода пускати на свить такого 
гриховода: и такь уже чор-знае на що переводиться славне За- 
порожжя. 

— Послухайте, батьки, моеи ради, — каже четвертий дидь. — 
Коли Кирило Турь видержить сей прочухань, то нехай живе: 
такий козарлюга на що-небудь здасться. 

— Здасться? — каже, йдучи мимо, батько Пугачь, — на якого 
биса здасться такий гриховодньїкь православному Християнству? 
Бийте його, вразького сина! Шкода що мени не можна бильшь бра- 

— 111 — 



тьісь за кьій, а то я молотьшь бьі його, поки бь увесь цеберь 
горилкьі вьіпьів-ь. Бьійте, батькьі, превражого сина! 

Тоди дидьі вьіпьівальї одьінь за одньшь по коряку горилкьі, 
бральї кьіи и давальї Кьірьшу Турови по плечах-ь. Сьільі вь ста- 
рьіхь рукахь було вь ихь ище доволи, що ажг плечи хрумтильї. 
Иншьій давно бь уже звальївсь изь нигь, а Кьірьшо Турь вьі- 
державь уси чотьіри кьш, не покрьівьівшьісь; ще, якь одійшльї 
дидьі, и шуткувавь изь своимь гостемь. 

— Добре, — каже, — парять у нась у Сичовій лазни, ничого 
сказатьі! Писля такои прьіпаркьі не заболять уже ни плечи, ни 
поясньщя. 

— Що сказатьі твоій пани-матци? — питається ще разь Петро. 

— А що жь ій сказати? — одвитуе Кьірьшо Турь. — Скажьі, що 
пропавь козакь ни за цапову душу, оть и все. А прикмету надь 
моимь скарбомь знає побратьімь. Одну часть оддасть винь ста- 
рій неньци та сестри; другу одвезе у Кьіивь на Братство: тамь 
мене спокусьівь грихь, нехай же тамь моляться й за мою душу; 
а третю одвезе у Чорну Гору: нехай добри юнакьі куплять соби 
ольїв'яного бобу та чорного пшона, щобь було чьімь пом'янути на 
льщарськьіхь грецяхь Турову душу. 

— Крипьісь, побро! — каже Богдань Чорногорь, — бильшь нихто 
не зниме на тебе руки. Оть незабаромь ударять у казаньї до обиду; 
тоди одпустять тебе, да й будешь вольньїй козакь. 

Мусивь Петро пидождатьі до обидь, чьі не потишьіть ма- 
тери да сестрьі Кьірьіловои доброю звисткою. Ходючьі по вищо- 
вому мисту, постеригь винь, що не одьінь тилькьі Чорногорець 
оборонявь Кьірьша Тура: багато братчьїкивь, зустриваючьісь зь 
другими, брались за шаблю, мовь вимовляли: „Ось тильки по- 
квапся на горилку, то вьщижу я іи зь тебе хутко!" Якь же вда- 
рили вь казани до обиду, тоди цила купа Запорожцивь кину- 
лась до Кирила Тура; одв'язали одь стовпа, обнимали и поздо- 
ровляли по бани. 

— Ну вась икь нечистій матери! — каже Кирило Турь. — Коли 
бь сами постояли коло стовпа, то одпала бь охота обниматись. 

— А що, дияволивь сину! — каже пидходючи батько Пугачь, — 
смашни кьш кошоеіи? Може, теперь плечи болять такь, якь у 
того чорта, що возивь ченця вь Йерусальїмь? На, вражий сину, 
приложи отеє листя, такь завтра мовь рукою зниме. Бито й 
нась де за що замолоду, такь знаємо ми лики одь сього лиха. 

— 112 — 



Роздягльї братчьїкьі Кьірьіла Тура, а вь Петра ажь морозь 
пишовь по-за шкурою, якь побачьівь винь билу його сорочку, 
що сестра-жалибньщя шьіла й мережила, усю вь крови; ище й 
поприкипала до рань. Кьірьіло Турь ажь зубьі сципьівь, щобь 
не стогнатьі, якь почали оддьірать іи одь тила. Батько П/гачь 
самь прьіложьівь йому до спьіньі шьіроке якесь льістя, помазавши 
чимсь липкимь. 

— Ну, — каже, — теперь ходи здоровь, та не скачи вь гречку, 
а то пропадешь, якь собака! 

Тоди братчики зь веселимь гукомь пидняльі дижкьі зь 
медомь та зь горилкою, узяли стужку зь калачами да й повели 
Кирила Тура до обиду. 

Обидальї добри молодци на трави, пидь дубами, усякий ку- 
ринь особе, изь своимь куриннимь отаманомь. Дидьі обидальї вь 
гетьманському курини; тилькьі батько Пугачь прьійшовь на трапезу 
до Кирила Тура, и то вже була велика честь усьому куриневи. Ки- 
рило Турь уступивь йому своє отаманське мисце, а самь сивь 
коло його. Два кобзари, сьідючьі навпроти ихь, грали усякихь 
льщарськьіхь писень, и вьіспивувальї про Нечая, про Морозенка, 
про Перебнйноса, що здобули на всьому свити несказаннои слави; 
вьіспивувальї и про Берестецький рикь, якь козаки бидувальї, да 
бидуючьі, серце соби гартували; и про степи, и про Чорне море, 
и про неволю и катергу Турецьку, и про здобьічь да славу ко- 
зацьку; усе поважньїмь словомь передь товарьіствомь викладу- 
вальї, щобь козацька душа и за трапезою росла у-гору. 

Поблагословивсь ото батько Пугачь до трапези; уси взя- 
лись за святий хлибь, усякь вьінявь зь кьішени ложку (бо Си- 
човьїкови безь ложки, що безь люльки, ходить не годилось); 
якь ось Кирило Турь, озирнувшись кругомь, и каже: — Зхь, 
братчики! мени паморокьі забито киями, а вь вась, мабуть, из- 
роду вь голови клоччя. Коли же се вь свити видано, щобь ви- 
проводить гостя зь коша на тще-серце? 

— Пане отамане! — кажуть, — борони нась, Боже, одь такои 
скнаростьі! Про якого се ти гостя глаголешь? 

Коли жьтуть саме и йде Богдань Чорногорець изь Петромь. 

— Ось мій гисть! — каже Кирило Турь. — Се, коли хочете 
знати, синь Паволоцькаго попа, той самий, що, якь стукнувсь 
изо мною за Кьіивомь, то ажь поле всмихнулось. 

— 113 — з 



Ради бульї уси братчьїкьі, побачивши Шрамового сьша. 
Давно вже воньї чувальї про його лицарство. Инши, уставшьі, 
обіймали його, якь брата; други потисняльїсь, щобь було йому 
мисце. 

— Сидай биля мене, синку! — каже батько Пугачь. — Ти доб- 
рий козакь... З, козаче! — да вь тебе, бачу, нема ложки! Що то 
не нашого поля ягода! У вась, Городовихь, усе не по-людськи 
робиться: йидять изь срибньїхь мьісокь, а ложки при души 
кат-ма. Зробите йому, хлопци, хочь изь бересту, або зь скоринки 
ложку, а то скаже батькови: „Тамь вражи Запорожци голодомь 
мене заморили". И такь уже старий пекломь на нась дише. 

На обидь у Запорожцивь мало подавали мясива, а все 
тильки рибу. Добри молодци, якь ченци, мяса не любили. По- 
суда була вся дерев'яна, и чарки й коряки — усе зь дерева. Тра- 
пезуючи, добре тягнули братчики горилку, медь, пиво, однакь 
нихто не впивсь, такь то вже повтягувались. 

Бильшь одь усихь пьівь на сей разь Кирило Турь: хо- 
тивь, мабуть, бидаха завдати соби хмелю, щобь не такь болильї 
плечи, да й хмиль не подоливь його. Зробивсь тильки дуже ве- 
селий, и якь устали з-за обидь, да якь почали братчики тан- 
цювати пидь бандуру, винь и соби пишовь навприсядки; ка- 
чавсь колесомь и вьіроблявь таки викрутаси, що нихто бь и не 
подумавь, що сього козака бито недавно киями. Запорожци не 
навтишальїсь зь такои терпельївостьі. 

Петро мій посли обидь хотивь йти до-дому, такь Кирило 
Турь придержавь його да й каже: — Постривай, брате, и я по- 
йиду. Писля такои бани не довго покрипьішся. Передь товарьі- 
ствомь соромь кволитись, а дома заляжу до завтрого. 

Оть, погаявшись ще трохи, звеливь Кирило Турь осидлати 
двоє коней, да й пойихавь зь коша, шепнувши щось побрати- 
мови. Дорогою Кирило Турь точизь усяки баляндраси, дали й 
каже: — Приставай, брате, вь Запорожци! Якого тоби чорта тра- 
тить лита мижь тьімь нависноголовьімь Городовьімь козацтвомь? 

— А що ти думаешь?— каже Петро, — я вже й самь не разь 
про се миркувавь. 

— Оть люблю козака! — мовивь Запорожець. — Якого биса до- 
живешся ти вь Городахь? Городи твои швидко вже до-гори но- 
гами стануть... 

— 114 — 



Прьійизджають до хатьі, а назустричь имь вьібигають мати и 
сестра Кьірьшова. Якь же то зрадильї сердешній, то й рссказатьі 
не можна! Одна бере за поводи коня, друга тягне Запорожця зь 
сидла, а винь тилькьі всмихаеться. 

— Бачте? — каже, — я вамь казавь, що ничого журитись! Та 
вже, мабуть, вась такь Богь создавь, щобь усе киснути. 

Хочуть його обнять, а винь руками ихь одпьіхае: — Ни 
вже, — каже — сього не буде! И такь братчики трохи не прогнали 
зь куриня, що провонявсь, кажуть, бабою. — А Петру шепче: — Те- 
перь мени такь до обнимання, якь гришньїку до гарячои ско- 
вороди. 

Хотивь Петро заразь йти до-дому, такь Кирило запросивь 
на чарку горилки; да й стара неня и сестра Кьірьілова кланя 
ючьісь просили, щобь хоть заглянувь у хату. 

— Ну, пани-матко! — каже Кирило Турь, — давай же намь те- 
перь такои горилки, щобь и самь д'яволь зайшовь у голову! та 
давай цилу боклагу; такьімь льіцарямь, якь ми, пляшки й на 
одного мало. 

Якь же внесли зь комори горилки, Кирило Турь, замисть 
щобь шанувати гостя, узявь боклагу да й почавь цмульїтьі зь 
неи, якь воду. Мати, боячись, щобь винь не перепивсь, хотила 
однять боклагу, а винь: — Геть, мамо, геть! чоловикь не скотина 
бильшь видра не вьіпье. 

И почавь зновь цмульїтьі, поки знемигшись упавь безь 
пам'ятьі на землю. Уси стревожьільїсь, а одьінь Петро тилькьі 
знавь, що сьому за причина. Винь помить жинкамь пиднять 
Кирила Тура зь земли и положити на перину; дали попрощавсь 
и пишовь до Гвьінтовчьіного хутора, миркуючьі про все, що чувь 
и бачьівь. 



— 115 — 




Данило 

Мордовцевг. 

Мордовцевь Даньїло Лу- 
кьічь (псєедонимьі: Мордо- 
вець. Слипченко) на свить 
народився 7 грудня року 
1830 вь слободи Даньї- 
ливци ка Дону; освиту 
одбиравь у Казанському 
та Петербургському уни- 
версьітетахь. Вь 50-хь ро- 
кахь бувь редакторомь 
„Саратовскихь губернск. 
Відомостей", а описля пе- 
ребрався на жьіття до Петербургу. Пьісатьі ло-украинськьт почавь ще бувшьі 
студентомь, р. 1854 (позма „Козаки и море" вь „Саратовскомь Литературномь 
Сборникь" (Саратовь 1859) и окреме видання р. 1898вь Петербузи); вь Са- 
ратови перекладавь на украинську мову оповидання Гоголя. Вь „Основи" 
надруковано два оповидання Мордовцева: „Салдатка" та „Дззонарь". Кольї 
„Основа" перестала вьіходьітьі, Мордовцевь на довгий чась занехаявь лите- 
ратурну роботу на ридному поли й по-украинськьі не пьісавь ажь до р. 1882; 
за сей чась винь напьісавь силу романизь, повистей. оповидань. исторьіч- 
ньіхь та публицьістьічньїхь праць мовою російською и бувь спивробитньїкомь 
мало не всихь кращьіхь російськьіхь видань періодичнихь. Р. 1882 вь Пе- 
тербурзи вийшла публицьістьічна праця Мордовцева: — „За крашанку писан- 
ка — П. О. Кулишеви"; р. 1885 видано „Оповидання", де надруковано всихь 
5 оповидань: „Салдатка", „Дзвонарь", „Сонь-не-сонь", „Скажи, мисяченьку!" 
та „Изь усть младенцивь". Инши твори Мордовцева мовою украинською дру- 
ковано вь збирньїкахь: „Рада" (1Є83), „Степь" (1886), „Ватра" (1887), 
„Складка" (1898-99). та журналахь „Зоря" (килька дрибньїхь нарьісивь и 
оповидання „Старци") та „Литературно-Науковьій Вистньїкь" (р. 1898 по- 
висть „Дви доли"). Нечисленни украинськи писання Мордовцева визначують- 
ся теплимь чуттямь, гарною мовою й подекуди на-скризь переняти сер- 
дечньїмь лиризмомь. 

Литература: 1) Огоновськьій — Исторія, ч. III. 2) Франко — „Оповидання 
Данила Мордовця" („Ватра", збирникь 1887 р.), 3) Автобіографія у „Ватри". 

<і^ 



116 — 



Д з в о н а р ь. 




^тсе я теперь дзвонарь старий и вбогьій, а колись не та- 
^кнмь бувь. Та що згадувати? гадкою не зарадишся. 
.а й жити не скилькн: на мою домовину давно вже 
десь виросло дерево, та и переросло; а на ваши домо- 
вини, може, ще й рости не починало. Що було моє, 
те пройшло и бнллямь поросло; а коли часомь згадається, то й 
не роспизнаешь, чи то самь жнвь и бачнвь, чи малому мати вь 
казци казала... Такь ни, не кгзка! 

А була наша мати дьяконка, дуже вбога, и своимн руками 
заробляла хлибь на нась на трьохь: на мене, на сестру Галю та 
на Доку. Знали ми тилькн пан-отцеву могилку, а самого не за- 
знали. Було йдемо у недилю до церкви, то мати и показує намь 
на якусь могилку, и каже було: — Сто пидь билнмь хресомь вашь 
батько лежить, — то ми й знали. 

— А який, мамо, винь бувь? — було питаємо. 

— Винь бувь добрий чоловикь, и люде його поважали, — було 
скаже. 

— А вь чимь його поховали, мамо? 

— На що вамь се знать, дитн? Поховали його у чорній ризи 
и кадило положили, а я йому волосся рссчесала до самнхь пличь. 

Було мати журиться, що ничого намь не зоставивь пан- 
отець. 

А зосталась писля його хата та нови ворота — не вспивь и 
двора тнномь обгородити. И господарство не яке було: ничого не 
придбано, то всього у людей позичали. А я тими часами пидро- 
ставь: треба було письма вчити; а на яки достатки? Салдать По- 
зихайлнкь, що хлопцивь учнвь, гришмн не бравь, — та яка його й 
пнсьменнисть була? Граматки усяки по верхахь чнтавь та час- 

— 117 — 



ловець, а изь псалтьіря вмивь одь Блажень мужь та до Бскую 
шаташася. Та бувь добрьій чоловикь, — и за те дякуватьі Гос- 
пода. 

Ото було й посадовить нась коло столу на ослони, а ин- 
шьіхь на лави. Поберемо указкьі вь рукьі — а указки робьівь самь 
таки мережани та довги, и за кожну бравь по гарцю пшона, або 
по курди, — ото й дьівьіться, чьі такь указкьі держимо. Коли 
який не такь визьме, то було й гукне: 

— Йване! такь бабьі костурь держуть... 
Або до другого: 

— Роззяво! такь паньїчи виделкою курчать за обидомь штри- 
кають... Визьмьі звичайненько та проказуй свій стьіхь. 

А самь сяде на порози, або на дзиґлику, та чоботи шиє. 
А биля його пужка реминна. 

— А ну, дьяконенко, прокажи лишень свій стьіхь. 
Се, бачь, на мене. 

То було поблагословишся хрестомь святьімь и проказуешь, 
ажь поки не дійдешь до гаспидського хвертг-ьірцьі-кру, огерь- 
гарцьі-кру, — такь тоби пуга и вродиться передь очима, и язьїкь 
одеревеніе, тилькьі указка труситься. 

А любивь мене Позихайликь — -царство йому небесне, — лю- 
бьівь, якь ридного, а все було лясне пужкою по-за пличмьі, а вь 
иншого було и колодкою шпурне. 

— Оттакои! Чого довбешь, вражий сину, мовь чумакь галуш- 
ки? Я тебе!.. 

Скильки не довбавсь, а такь на словотьітли й зачепивсь. 
Тилькьі було матери лихо: усе плаче та молиться. 

Та й самь Позихайликь не дуже невольївь нась. Повчи- 
мось було трохи, то винь и веде нась до себе на городь моло- 
дий буть поливати, — и польїєаемо; а потимь у лись до Старо- 
сельїща риби ловити, або зь волокомь. 

Самь було вьіриже намь удпьіща довги та гнучки изь бру- 
слини; насуче кожному билои волосини, щобь риба вь води удоч- 
кьі не бачила та не жахалась; наробе гарнихь поплавцивь, та не 
зь окуги, а зь якогось дерева, и посадовить нась — кого мижь 
осокою, де лини ловляться, кому мижь латаття звелить закида- 
ти, де окуни на сонци грають. Иншьій краснопирокь потягає; той 
себеливь та плиточокь; а самь сидить мижь очеретами, удлище 

— 118 — 



зь доброго дубка, поплавець ажь насередь озера,— сидить та по- 
гукує: 

— Петрьїку! не ворушьісь: у тебе лускьірь клює, — тягньї!... 
И вьітягне лускьіря. 

— А, чортивь Грьщь! якого окуня впустьівь... будешь теперь 
у мене до самисинького Маковія Помилуй мя, Боже вчьіть. 

А самь аж-ь очереть ламає! Тилькьі не довго сердивсь... 

Отеє якь наловимо чимало, та вь казанокь, — така добра юш- 
ка, що Господи! хто провьшоватьівся, тому хлибь изь водою, а 
намь и юшка, й рьіба. 

— Иижте, гаспьідськи дитьі, на здоровля та кисткамьі не пода- 
виться. А тьі, Грьщьку, знай!... 

— Та то жь вьі мого окуня йисте, дядьку. 

— То-то — твого... 

Та бильшь уже й не гниваеться: такий добрьій бувь! 

Якось разь сьідьімо мьі надь озеромь, та на поплавци по- 
глядаємо. А день бувь тьіхьій та тепльїй: хочь бьі тоби льість на 
дереви залепетавь, и птьщя не щебече — тьіхо. Тилькьі й чутьі, 
якь рьіба протьі сонця вьїкьшеться, плесне на сонци, та ящиркьі 
сухьімь льістямь шелестять помижь травою, або чмиль загуде, и 
стьіхне. 

Кольї слухаємо — щось по лису гукає, та такь далеко, що й 
голось ледви доносить, а дали все бльі>кче та ближче. 

— А, дядьку — гу!... а, дядьку — гу! — тильки й чути. 

Инши зь нась хотильї видгукнутьіся на голось, такь По- 
зихайльїкь не звеливь. 

— Цитьте, каже, гаспидськи... Кать його зна, що воно та- 
ке йе... Може, що недобре, то глядить, коли бь не нагукали. 

Коли вийшло зь лису на поляну. Дивимось — ажь то нашь 
пидтитарий. 

— Помагайби,--каже, — Степановичу! 

— Спасиби, — каже. — Та не гомони, дядьку: усю рибу поко- 
лошкавь! 

— Чи не зь вами туть дьяконча? 

— Зь нами... А, бисивь окунь!... 
Мене мовь укололо. 

— А на що вамь його? 

— Благочинний, — каже, — найихавь, то дьяконенка, бачь, теє, ве- 
лено привести. Вони сами знають — на що. 

— 119 — 



— Оттакои! се, бачь, и мени треба вь слободу йтьі? 

— То й идить, кольї теє... 
Ото й пишльї. 

Я йду, мовь опечений, а мале серце тань и стукотить, — 
Матьі Божа, якь боязко! 

— Се-бь то тебе, хлопче, у бурсу, — пьісарь казавь, — кольї не 
теє... 

Воно жь такь и було. Благочьшньїй сказавь пани-матци, що 
буде за мене „ходатайствуватьі". 

И „походатайствувавь". 

Рокивь черезь два, льібонь, черезь трьі, якь у самого бла- 
гочинного пидросльї дитьі, що вже треба було й ихь пьісьма вчьі- 
тьі, — и повезльї нась у городь. Прощаючись, матьі дуже плакала 
та наказувала, щобь добрьій бувь та слухняний; богу бь молив- 
ся рано й вечирь, и матирь не забувавь. И сестри плака- 
ли. Заплакавь и я трохи. 

Прьшихальї у городь на четвертий день. Благочинний во- 
дивь своихь дитей по начальству, а я дома сьідивь. Дали й ме- 
не повели до ректора. 

— Якь тебе звуть? — питає. 
■ — Васильком-ь, — кажу. 

— Василій... вь пам'ять отця нашого Васьілія Великого, Гри- 
горія Богослова... такь? 

Я мовчу, бо тоди ще не знавь, що не Васьілія Великого, а 
Василія Амасійського. 

— А прозивають? 
Я мовчу. 

— Який неговиркьій, — каже, — мовчльївьій — їасіїигпиз... Такь 
будешь же ти Тацьгтуриовь. 

И ставь я Васьількомь Тацьітурновьімь ажь и доси. 

Тилькьі довго не в-тямку мени було се призвьіще: отеє було 
кликнуть у школи: Петрь Лакриментовь, Василій Тацьітурновь, 
— то я мовь и не чую, бо усе забувавь соби на лихо, що я Та- 
цьітурновь. Таке чудне слово, бодай його! 

И почали мене вчити, та не такь, якь Позихайликь вчивь: 
не прозьбою, ни грозьбою, а червоною лозою та гнучкою вербою. 
И били жь Тацьітурнова, — Мати Божа, якь били! Та малому усе 
не на лихо: молоде тило швидко гоилось; дитячи сльози швидко 
висихали; тилькьі на серци у дитини не добре накипало. Не- 

— 120 — 



добре насиння не добромь и зиходьіло. Та не одного мене бьіто... 

А я тьімьі часами пидроставь, та такь же хутко! Вже сим- 
надцятьій ринь, и я не дьітьіна, и вь мене думкьі та гадкьі: одна 
думка на добре, друга на погане. Та нечьістьій нагадавь намь у 
бурси гражданських^ книжокь читати, про мирськи дила та про 
грихьі людській. А на таки книжки запреть бувь одь ректора: 
— Лучче, — каже, — грихь содомськьій, нижь се диявольське навож- 
деніе: грихь по плоти — плоть сквернить, а писаніе сатанино 
душу погубляеть. 

Воно жь и мене на-викьі згубило. 

Якось разь сидимо ми соби бурсаки та читаємо си грихов- 
ни псальми [я вже й не згадаю, яка то книжка була], сидимо 
та читаємо, инши сміються, други мовчать та слухають, — мене 
нечистий и наустьівь. 

— Господи! якь би я, — кажу, — вмивь таки вирши складати, 
я бг и вь протопопи не пишовь... 

— И такь не пидешь, — озвався хтось тихенько за мною. 
Зиркь, — ажь отець ректорь стсить середь камери, коса рос- 

плетена, довга — ажь нижче пличь, — а самь бильїй, якь крейда. 
Так-ь уси й помертвильї. 

— Сатано, сатано... сатано! 

Я вставь на ноги, а ноги не держать... усе заходило передь 
очима, и мовь темно вь камери стало... 

— Сатано, сатано, сатано!.. 

Тилькьі я й бачьівь бурсу, и вона мене бачила. 

Мене вигнали... Господи, якь то вже плакавь я передь рек- 
торомь, щобь не губивь мене, матирь мою не вбивавь!.. не 
помилувавь. Вигнали, якь собаку. 

Вийшовь я зь бурси... Куди йти? де дитись? А вже бильшь 
ни до кого, якь до матери. И пишовь. А було се у Петривку, са- 
ме тоди, якь люде траву косять. Лито придалось добре, тепле — 
весепо йти. И мени було весело, бо малому лихо — пивь лиха, 
а надто ще й до-дому йшовь; а дома я не бувь зь того часу, якь 
мене у бурсу одвезли. Довго озиравсь я на городь, ажь поки не 
покривсь горою: зь того часу я й не бачьівь города, та бильшь 
уже й ничого не бачьівь, окримь своеи слободи та дзвиници... 
Ото жь я и дзвонаремь ставь. 

Чи скильки я тамь ишовь — не згадаю, а на шостий, чи на 
сьомий день з-за гори й наша церква виглянула. Туть я запла- 

— 121 — 



кавь, та й самь не знаю, якьшьі слизьмьі. Господи! — йду мьімо 
Старосельїща, де зь Позихайльїкомь кольїсь рьібу ловьшьі, — нема 
Позихайльїка мижь очеретами, не стремить з-за кущивь його 
удлище довге, чорнокльїнове, и хлопцивь немає. А риба, якь и 
тоди, виграє на сонци, и зозуля кує надь озеромь... Серце вь 
грудяхь колотиться, якь не вискоче. 

Оттуть я окуня піймавь... И огнище буцимь тилькьі вчора 
залите: десь недавно рибу варили... и мурав'иння циле, куди ми 
було черв'якивь кидали та кричали: 
Мурав'я, мурав'я! 
Онь татари йдуть, 
Вашьіхь дитей порижуть, 
И ваши подушки заберуть!.. 
А оть и озеро, таке жь тихе, якь тоди, коли ще я малимь 
бувь... 

Пройшовь и Старосельїще. 

Ото у нась хата топиться, и дьімь видно; а то верба зеле- 
ніє у городи вь Позихайльїка, надь криницею... Може, вони мо- 
лодил буть поливають... 

Коли дивлюсь, йдуть мени назустричь изь слободи дви 
дивчьінкьі, височеньки та гарни, якь квиточкьі, — поривняльїсь зо 
мною та й приглядаються, буцимь пизнають мене. Ставь, и очамь 
не йму вири... 

— Галю! Доко! ви мене пизнали? 

— Васьілечку! братику!.. 

Да такь и повисли вь мене на ший. Се жь мои сестри! 

— Василечку! видкиля ти? 

— Зь бурси. — кажу. 

А самь обіймаю ихь та цилую. 

— Хиба жь вже ти вивчивсь, братику? — питаються. 

— Ни Доко, — кажу, — не вивчився. А мати дома? 

— Дома, — кажуть. — А ми отеє йшли по козельци, та теперь 
вже не пидемо. 

— Яка ти, Галю, велика стала, висока! и ти, Доко... 

— И ти, Васю, великий ставь, — кажуть. 

Приходимо до-дому. Мати стоить середь двора, закрилась 
рукою видь сонця и приглядається. 

— Се ти, Василю? — каже. 

— Я, мамо. 

— 122 — 



Перехрестилась, а не самій лиця нема. Я до неи, а у само- 
го рукьі й ногьі трусяться, 

— Здоровь, сьінку, — каже, — якь тебе Богь прьінись? 
Я заплакавь. 

— Чьі не прогнивнвь чнмь Бога, дитятко? — матьі пьітае, — чо- 
го плачешь? 

Я мовчу та плачу. Жаль мени іи стало и за себе стидно. 

— Годи, Василю: хиба яке льіхо спиткалося? кажьі, сьіну! 

— Мене, — кажу, — мамо, вьігнальї зь бурси. 
А самь плачу, плачу... 

— Вьігнальї? а за що? 

— Я, мамо, кньїжкьі чьітавь. 

— Кньіжкьі чнтавь? Так-ь хиба за се виганяють? 

— Виганяють, — кажу. 

— А якь неправда? 

— Далеби, мамо, правда! 

— Такь цурь ій, гаспидській бурси, прости Ге еподи! Оть, на- 
вижени! за що дитину вигнали! 

У-вечери прьійшовь Позихайлнкь. Поздоровкались. Мов-ь бать- 
ка ридного я його побачнвь. 

— А попомь скоро будешь? — питає. 

— Ни, — кажу, — николн не буду. 

— Овва! А ну жь, ну, росказуй, якь вась тамь вчили, хто 
вамь указки робнвь?... 

— Тамь, дядечку, — кажу, — безь указокь вчять. 

— Оттакои! безь указокь! такь плювати жь на вашу бурсу, оть що! 
А сестра Галя й каже: 

— Тамь, дядечку, й читать не велять. Василя за те й вигна- 
ли, що винь книжки чнтавь. 

— З! шкода, — каже. — Отеє, я бачу, и у вась у бурси таке жь 
диво, якь у нась у полку: и ахвьщерн ничого не читають... Та- 
ки жь и попи зь вась будуть! 

Зь того часу я вже нигде не бувь: такь у слободи й зо- 
стався. Приставили мене, спаснби имь, до церкви дзвонаремь — 
и оть сорокь симь лить дзвоню. Дзвоннвь и по матери, якь умер- 
ла; дзвоннвь, якь и Позихайлнкь вмерь, и по сестрахь дзвоннвь... 

А хто по моій гришній души задзвонить?... 

1859 р. ^ 

— 123 — 




1 т а р 1 1 



і. 



казано: — до нашого берега нищо добре не припливе. 
'Се-бь то я про себе. 

Було нась у матери три брати та сестра Яв- 
дошка, сама менша. Пан-отця я щось мало затямивь, 
тильки здається мени, що бувь винь изь себе руся- 
вий та усе наче хворий. Якь отеє стану теперь згадувати евсе 
дитство, семью, то уси тоби передь очима, мовь живи, стануть 
(тоди ще я зрячий бувь): два брати та я сидимо наче за во- 
ритьми, писочкомь пересипаємось та вь „ковалика" граємось, а 
на призьби сестра Явдошка у материному кожушку креймашками 
перекидається. Як-ь теперь бачу пани-матку, — ще соби молоденька 
й гарна, у зеленому очипку, а потимь якась худа та висока, 
хусткою пов'язана, мовь друга — не та, що була молодою. Живь 
тоди у нась старий дидь, батькивь пан-отець — и того тямлю. 
Такий то добрий чоловикь бувь: нась, дитей, дуже любьівь — 
було гуркала намь робить та ґринджолята на зиму зь гори спус- 
каться, а ми його до церкви водимо, бо вже еєтхьій соби бувь 
старикь и трохи не добачавь. 

Усе тямлю... Усе — коли бь тильки добре... 

Пан-отця тильки мало зазнаю. Скильки отеє теперь не ду- 
маю, усе мени здається, що буцимь тильки деичи на вику я 
його й бачьівь: разь якось прьійшовь винь у-ранци до-дому безь 
шапки, росперезаний, а самь плаче. Ми, якь були дурни, и соби 
заплакали, то винь песадивь до себе Явдошку та по головьи 
гладить, щобь не плакала, и нась погладьівь. Посли вже дидь 
казавь, що ми були убоги, такь ото все було батька за подушне 
бито, а инколи босого у холодну садовили, — тимь, може, и вмерь 



124 



такь скоро. У-друге я його бачьівь на столи. Пани-маткьі не було 
вь хати — ходила до пана дерева на домовьіну прохати, — то мьі й 
зостались одни зь дидомь. Тилькьі й тямлю, що вь батька на 
очахь по мидному шагу лежало, а вь хати васьількамьі пахло. 
Ото и теперь уже я старий, слипьій, а якь почую, де васьіль- 
камьі пахне — заразь про мертвого батька згадаю. 

Тоди ще мьі не погорильї. 

А якь умерь пан-отець— упокой його душу, Господьі, — зо- 
стались у господарстви одна матьі та дидь та мьі, мали дитьі. 
Сто у писть поховали батька, а в-литку, саме на Маковія, по- 
славь Богь удови друге льіхо: мало не вся слобода вьігорила, и 
наша хатка полум'ямь знялась— до тла погорильї. А до того ще 
й голодньїй годь наставь, — дощивь, кажуть, не було до самого 
Петра; яка була скотьіна — пала за лито. Усього ришьшьісь. Зо- 
ставалась у нась ще шкапа добра та коза ледача — и ихь пань 
узявь за подушне, бо пани-матка заробьітьі не здужала. 

Де мьі жьшьі тьімьі часами — не згадаю; тилькьі се мени у 
пам'яти зосталось, що водьіла нась матьі часто на пожарьіще: 
сяде, було, на тому мисци, де хата стояла, и нась посадовить, а 
сама плаче-плаче, то и мьі плачемо. Часомь було не бачимо іи 
тьіжнивь по два — ганяльї на панщьіну вовну мьітьі та чесатьі, — 
то було й вернеться до нась худа та замучена, мовь зь хреста 
знята, — та вп'ять пидемо на пожарьіще батька згадувати. Изь 
усіеи худобьі зоставсь у нась старьій собака Бровко, — пожаливь 
пань: не взявь його за подушне, — то було отеє й винь прьійде 
за намьі на пожарьіще, сяде середь пустого дворьіща та вьіе-вьіе, 
що ажь серце надривається та холоне. 

Не веселе було моє дитство, — шкода й згадувати! 

Такь ми перебивались до самои весни, — де люде кормили, 
а де й самьі по-пидь виконнямь шматка прохали та старцями 
бути навчались. 

Такь и стали старцями. 

Тими часами, писля голодного году, почали люде мерти. 
Пославь Богь и по пани-матчьіну душу. А якь поховали іи, то 
це-яки богобоязни люде и побрали сирить замисть дитей, кого 
Богь своимьі не благословьівь. Розибрали нашу семью, та вже 
николи й не збиралась вона до купи, мовь и не було іи з-роду. 



125 



Якь теперь бачу: прьійшовь якьійсь чоловикь, уже соби не 
молодий, а за ннмь його жинка. Помолились, перемовились зь 
дидомь та й кажуть Явдошци: 

— Ходимо, дивчннко, до нась жити. Ти вь нась на старости- 
литях-ь будешь за ридну -дитину. 

А вона, якь дурна ще була, мала, то й заплакала, кинулась 
до дида та: „Не хочу! не хочу!" — лепече. 

— Чому, дурна дитино, не хочешь? Вони люде добри — тоби 
гоже буде. 

— Не хочу, дидусю,--я зь вами буду. 

— Охь, дитино моя нерозумна,— каже, — не тоби зь старцями 
по свиту вештатись! Ти дивчннка слухняненька; виростешь — 
гарна будешь; не для тебе торба наша латана. Не плачь, рибко! 

А воно: — „не хочу та й не хочу!" А дали кинулась до мене, 
до бративь та ручицями за нась хапається: „Грицю!... Петрусю!.." 
Де не взявсь Бровко та до нась, лащиться та руки лиже... А 
ми стоимо та тилькьі сльози ковтаємо — снритське дило; одно по 
одному вбиваємось, коли никому по всихь вбиватися. 

Узяли Явдошку. Незабаромь и бративь побрали... 

Тилькн жь мене никому було узяти, бо тими часами така 
биднисть мижь людьми стала писля голодного году, що кожне 
само себе прокормнтн не сподивалось. А до того ще й пань у 
нась другий ставь и порядки инши завивь: почавь сіяти буряки 
та зь бурякивь сахарн варити. Хто здужавь на заводи та вь 
поли робити, тнхь прнставнвь до роботи; а де-котри робити не 
здужали, на тнхь „оброкь"' накннувь, якого ми з-роду не пла- 
тили. Старе й мале, видь п'ятнлитка, пишло вь тягло — свій 
оброкь понесло. Убожество таке, що Господи! 

Позвали й нась зь дидомь до пана. 

— А що, дидушко, молотити здужаешь? — каже пань. 

— Ни, пане, не здужаю. 

— А буряки вибирати? 

— Слипнй, пане, ставь, то може й не такь що зроблю. 

— А коли ничого не здужаешь робити, — каже, — то плати 
оброкь. 

Зь тнмь и пишовь. Пишльї й ми, та бильшь до його й не 
вертались. 

У дида була така думка: йти по-мнру та Хрнстовнмь им'ямь 
кормитись, а мени бути поводатаремь. Бо сьому дилу винь ще 

— 126 — 



з-малку навьїкь: якь остався писля батька сьіротою, то вь 
трьохь истьінньїхь старцивь за михоношу бувь и ихь звичай пе- 
ренявь добре, — правдьіво знавь стьіхь про „Лазаря убогого", про 
„Удову" и де-яки инши прьітчи изь Пьісанія. Що Боже мій, як"ь 
то жалибно, було, вьічьітуе виршу про смертний чась! 

А тяжке се ремество, Господьі, яке тяжке!... А все, здається 
мени, лекше воно, нижь у якого злодія на панщьіни з-ранку до 
вечера томьітьісь. Отеє я шостий десятокь старцюю; сорока лить, 
якь свить Божьій передь моимьі гришньїмьі очамьі закрився, а 
все дякую Господа, що не прьівивь мене того льіха спизнатьі, яке 
инши люде терплять. 

Зь того часу, якь дидь задумавь у старци йтьі, я усе 
тямлю, усю свою жьізнь якь по кньїжци прочьітую. Здається бь 
то, наче я й дуже мальїй тоди бувь, а не забуду того ничого, 
оть якь и вь домовьіну мене положать; усе, що бачьівь я ма- 
льімь поводатаремь, скилькьі свиту исходьівь зь моєю торбьіною 
за- плечамьі, и люде, котри добромь та ласкою малу дьітьшу прьі- 
витальї, або надь моєю слипотою надругальїсь та знущались — усе 
теперь передь моимьі незрячьімьі очьіма устає й проходить, и 
здається мени, що ни на кого й ни на що моя душа гришна пе- 
редь Господомь не плакатьіметься. 

II. 

А гирко було кинчатьі Лазаремь тамь, де кожна тоби мала 
дьітьша знала й поважала дида, — то мьі й покинули свою слободу 
и пишльї по-мьіру свить за очьіма. Свить не мальїй Московщина, — 
йе де старцямь походьітьі! 

Вьійшльї мьі такь якось у-ранци, по зори, кольї ще люде й 
на панщьіну не пиднимальїсь; положьшьі по трьі поклоньї святому 
Спасу та Покрови, зайшльї такьі й на своє пожарьіще, — давно 
вже бур'яномь поросло, — да такь и повіялись битимь шляхомь 
у далеку дорогу, у старечу ходку. 

Йдемо день, йдемо другий, йдемо й третій, а жодного тоби 
села, жодного хуторця й посилка не минаємо. Дорогою було дидь 
росказують про старовину, про далеки городи московськи, про 
старосвитськи порядки; а я, малий, слухаю та дивуюся. Отеє 
прийдемо було у яке село у святу недилю або у празньїкь вели- 
кий, помолимось на схидь сонця чи на Божу церкву, та й пи- 

— 127 — 



демо ездовжь великою ульщею видь кинця до другого. Йде було 
дидь упьщею саме на середини; сьіва голова такь и свитьіться 
проти сонця, билий волось по витру грає, а самь голосно ви- 
читує, щобь усьому миру хрещеному було чути: 
Не вповай, душе, сама на себе, 
А вповай, душе, все на Господа... 
То було я, дурний, коли ще малимь ходивь, не привикь 
старцювати, и заплачу, да такь же гирко!... А на ульщи миру, 
миру зійдеться... Молодьщи було стоять, слухають, а инша соби 
плесне, дивлячись на мене: 

— Мати Божа! яке мале, а вже нужду знає, — скажуть було, 
да кожне видь своеи бидностьі (бо бильшь усе панськи люде 
були) и винесе шматокь хлиба або пшонця жменю, — чьімь Богь 
благословить, — перехреститься та й всипле у мою торбину, дя- 
куючи Господа, що хочь и сами вбоги, але Божого чоловика не 
цураються. А дидусь йдуть по ульщи, хрестомь знаменуються за 
святую милостиню, а сами жалибно вичитують: 

Та проживь я свій викь не такь, якь чоловикь: 
Що люде живуть — якь цвити цвитуть, 
Моя голова — якь в'яла трава!... 
То було яка побожна душа и покличе нась до себе у хату 
опочити, та нагодувати старцивь, чьімь Богь пославь. Отеє й 
посадять дида, роспьітують, розважають — мовь ридньїй батько зь 
далекси дороги вернувся. И мене, хлопчика, привитають. Що 
вже яка-то щира та приязна ласка — и сказати не вмію. Оть 
скильки не блукавь я по свиту, п'ятдесять лить ходьівь по чу- 
жини, по Вкраини й Московщини, а грихь пожалитись, щобь 
бильшь бачьівь льіхьіхь людей, нижь добрихь: може мижь вели- 
кими та гордими панами воно й не безь того, якь люде кажуть, 
та Господь изь ними, — я ихь не знаю, да й вони бидного чоло- 
вика мало знають. А що мижь простого, сельского люду — Гос- 
поди! — скильки доброго та богобоязного чоловика по усьому свиту, 
якь цвиту весиннього, насіяно! 

Йе добри люде на свити, — пидь латаною свитиною воно, 
добро, Господомь посіяно... А бува, що росте добро й пидь жу- 
паномь... 

Йесть добро на свити, йесть! 

Ходючьі такь по свиту, зайшли ми ото разь у якийсь ма- 
ленький хуторець, що стоявь соби геть видь чумацькои дороги. 

— 128 — 



Тяжко притомились. Давно вже ходимо и спочину не маємо, а 
я тьімь часомь заслабь ногами, бо дьітьіни не скилькьі треба, — 
занедужавь. 

— Може вь тебе, Грьщю, нижкьі болять, то чьі не СПОЧЬІТЬІ 
намь трохьі? — каже дид-ь. 

— Ни, дидусю! — кажу, — мьі он-тамь посьідьімо трошкьі, то 
може нижкьі й загоються. 

— То-то я бачу, що ти не весельїй. 

— Ни, дидусю, я весельїй. 

— То-то жь: тьі вь мене, дьітятко, чьі не захоруватьі заду- 
мавь, бороньї Боже! 

— Та ни, дидусю, я такь, прьіставь трохи, — кажу. 

— Може тьі пьітьі хочешь? 

— Хочу, дидусю. 

То мьі й сильї коло ставка пидь Еербамьі. Сьідьімо такь та 
розмовляємо, кольї йде до нась якийсь чоловикь зь хуторця, 
збльїжьівсь та: 

— Добридень — каже,— люде странни! Видкиля Богь несе? 

— Спасьібигь, — каже дидь, — мьі люде ньіщи, перехожи; отеє 
сильї у холодочку опочьітьі,— хлоп'я щось занедужало. 

А той и каже: — Кольї буде ваша ласка, старче Божьій, то 
чьі не зайшльї бь вьі до мене вь хату, нижь отеє туть сьідитьі, — 
бачь яку жарку годьшу Богь давь. 

Ото мьі й пишльї до його. Жьільі воньї соби у-двохь зь 
жинкою, та дочка у ньіхь була, дивчьіна по шиснадцятому чьі по 
симнадцятому году. Дивчьінка, якь сонце, — така то гарна та 
ласкава. И мати добра. 

— Якь тебе зовуть, хлопчику? — питаються. 

— Грьщькомь, — кажу. 

— Може тьі, Грьщю, чьі не пойивь бьі чого? 

— А може винь, мамо, пьітьі хоче,- — каже дивчьінка, та заразь 
и побигла по воду, принесла, напоила мене. Дали мени йистьі, пс- 
сидальї коло мене та щебечуть-роспьітують: — Чи йе вь тебе, 
Грицю, мати? чи йе вь тебе батько? — такь и вбиваються коло 
мене. 

А вь кинци стола Соїдять дидь зь хазяиномь та сеоє роз- 
мовляють. 

— Такь ви, бачу, панськи? — хазяинь питається. 

— 129 — 9 






— Та панськи, чоловиче добрьій! Кольї бь не панськи, то може 
й не бульї бь старцями, — се, бач-ь, дидь йому на те, — отеє теперь 
на заробиткахь, оброку шукаємо, та чи найдемо? Нихто, якь 
Богь, — каже дидь, тяжко зитхаючьі, — а оть скилькьі ходимо, та 
поки ще ничого не заробили; усе народь бидний — яки достатки! 
Одно те, що скризь панщина тяжка — по шисть день на пана 
роблять. Отеє иншьій и посіє свою мирку-другу, уродить Богь, — 
а жати йди до пана, коли вь тебе зерно видуває; а черезь 
тиждень уся нива й висиплеться до-тла. То отеє котори за- 
можненьки, и наймають на свій хлибь вольньїхь, щобь пожали, 
та за роботу п'ятий снипь, або й уси двадцять зь копи. Такь 
яке воно багатство, який и нам-ь, старцямь, заробитокь?... А бува 
иноди й такь, якь отеє у нась: заведуть пани шльонськихь 
овець, заводи усяки — то вже робучого чоловика не наймуть, а 
усе панщина: и сино на сорти по пучечку розложи, щобь тоби 
жадень реп'яхь, ни перій, а ни инша яка сорна трава не попада- 
лась, — и усе свои панськи; а тамь вовну миють та возять по 
ярмаркахь продавати. Отеє я скильки не живу, по якихь горо- 
дахь не ходивь ще змалечку, — и вь Московщини бувь, и туди 
скризь до самои Польщи, - и усюди воно такь... О-хо-хо! не вц- 
спиваю я соби десь и пивь оброка! 

-- Се-бь то ви про себе говорите? — питає хазяинь, — а скильки 
оброку вамь пань положьівь? 

— Оброкь не який, чолсвиче, та де його взяти? Ще спаси- 
бигь добрьімь людямь — годують, а панови жь не шматки поне- 
сешь замисть оброку. Ото иншьій муки всипле кившь вь тор- 
бину, чи пшона, або другого якого борошна; часомь бува и про- 
даси перекупци, визволить копійчину-другу, та чи скоро жь то 
по копійци до рубливь дійдешь? Отеє я думаю такь соби, думаю, 
та й ума не прьшожу. Вже, бачь, намь до пана не слидь верта- 
тись, та дитини жаль. Мени жити не скильки, — що зь його 
безь мене буде? Такь таки ничого й не придумаю. 

Ото й засмутився. 
Коли дивчинка и каже: 

— А ви бь, дидусю, оставили Гриця зь нами: винь намь 
усимь сподобавсь, якь ридньїй. 

Сказала та й засоромилась, на батька глянула. 

— То-то, дивчинко моя люба, — а хто мене, слипого, водитиме 
по свиту, коли вь мене Грьщьїка не буде? — се дидь до неи. 

— 130 — 



А чоловикь той подумавь трохьі, та й говорить: 

— Дочка правду сказала. Кольї така ваша ласка, — каже, — зо- 
ставайтесь у нась обоє жьітьі: намг> не яка вага, мьі — слава тоби, 
Господьі! — маємо де-що; буде зь нась, покьі жьіття нашого, и 
вась не оставимо. 

А дивчьінка такь видь мене й не одступа... 

— Зоставайся, Грьщю, та зоставайся... 
Я ажь заплакавь. 

Дидь переждавь трохьі, глянувь на мене, мовь и зрячьій, 
подумавь, а дали й каже тому чоловикови: 

— Нехай вась Богь святьій не оставить, якь отеє вьі нась 
ньіщьіхь не оставляєте. Спасьібигь, чоловиче, за твою ласку, за 
твоє щьіре слово... Тилькьі мени не слидь у вась оставатись... 

Ото скилькьі не просьшьі його Хрьістомь та Богомь, якь 
сказавь — ни, то такь тьімь и поришьшьі. 

Тилькьі жь вони не пустили нась видь себе, поки я прнть- 
момь не одужавь. И якь то, Господи, доглядали за мною, — такь 
доглядали, що сього й сказати не вмію. 

Таки то йе на свити прости люде! Отеє ихь добромь гришна 
земля держиться.... 

III. 

Перебули ми у сихь Божнхь людей такь зь тиждень, чьі 
може й бильшь — сього не скажу — та й изновь у дорогу. 

Скилькн то вже ми не ходили по билому свиту — усе бид- 
нисть, така биднисть, що Мати Божа! Заходили и до моска- 
ливь — и тамь убожество и нужда. Наче бь то и народь твере- 
зий, роботящий, не линуеться й до церкви ходити, а не дає 
Богь щастя. Не мало й мижь ньімьі старця, трохи чи не бильше, 
нижь отеє у нась. Часомь, бува, йдешь по селу — и не розми- 
нешся: усе жь то ннщи та каликн, або мали дити по-пидь ви- 
коннямь хлиба просять, або той салдать на дерев'янци, — ажь 
тоби наче сумно стане. Одннхь нимцивь милосердний Богь 
взьіскавь своєю мьілостю: у ннхь и хлибець родиться, и ско- 
тинка йе, всього доволи, — и вмирать не треба. Та й порядки у 
ннхь други: панщини нема, некрутчини нема, земли окомь не 
окннешь, тьімь то, може, й старцивь нема. 

А вже нигде такого старця, якь по ярмаркахь. И звидкн 
жь то, Боже правий, зійдуться ти каликн та юроднви? На ин- 

— 131 — 



шому й подобія Божого не знатьі, а ни образа людського, мовь 
воно не чоловикомь рождене, — а й воно жь просьіть, белькоче по 
свойому, мов"ь говорить, що й мене жь така матьі породила... 
Отеє москоеськи старци сьідять купкою та „Лазаря" спивають, або 
„Про пустиню прекрасну 1 ', чьі „Про страшньїй судь". 

А якь жьшьі мьі, гришньщьі, на вольному свиту, 

Пьшьі МЬІ, ЙИЛЬІ И ТИШЬІЛЬІСЯ, 

Тилесамь своимь єсигда мьі догоджувальї, 
На свою душу грихивь много накладувальї... 

А ото другою купою посидальї наши старци та убоги, — а 
мижь ньімьі все бильше слипи та слипорожденни, — си тоби ви- 
читують та голосять: 

Ой у Бога великая сила!... 

Наче увесь мирь за ними плаче, грихи людськи Господу 
сповидаючьі, та на свою долю убогу слизно нарикае. То отеє 
було такий тебе жаль за душу визьме, такий сумь нападе, що 
не знаешь, де й дитьісь... А дали й я прьівьїкь... 

Сядемь, було, зь дидомь на роспутти, спизаемо, и нашь 
голось люде чують и нась не минають. 

Разь якось у-литку черезь скилькьі рокивь прийшли ми 
на таку ярмарку; а де вона — не згадаю, тильки те мени вь 
тямку, що зовуть те село Рудніево чи що, — такь якось, коли бь 
не збрехати. Оть и сидимо ми такь та про Олексія спиваємо, 
а дали вп'ять „Лазаря", — я вже тоди вивчивсь де-що за дидомь 
проказувати, — сидимо та спиваємо. А було вже надь вечирь... 
Коли йде по ярмзрку старенька жинка, така жь, якь и ми, убога, 
милостиню збирає, а зь нею невеличка дивчинка. Якь зближи- 
лись вони до нась, дивчинка й стала нибьі прислухаться, якь 
ми зь дидомь про убогого Лазаря стихь спиваємо: „Якь бувь 
соби -Лазарь, ньіщьій, убогий, хворий, недужий, лежавь у гнои 
передь багачевими воритьми"... Слухала-слухала. та якь ки- 
неться до нась, якь заголосить: — Дидусю! Грицю! — та такь и 
повисла у дида на ший, а поїимь до мене, цилуе та плаче. 

— Се ти, Явдосю? — каже дидь, бо вже зовсимь слипьій буьь. 

— Я, дидусю! 

Се жь и була сестра Явдошка. 

Обіймаючи іи та цилуючьі, намацаьь дидь торбину, що ви- 
сила вь Явдошкьі на плечахь та: 

— И ви? — каже. 

— 132 — 






— И мьі, дидусю... 

Дидь тилькьі очи пидвивь — ничого не промовьівь. 

Пидійшла й жинка, — Боже вамь помагай! — сказала. Кольї 
дивлюсь, — ажь то Перепечьіха Маркивна, Хивря, що Явдошку 
узяла тоди до себе вь прьіймьі. 

— Чась добрьій вам-ь, — каже, — Уласовьічу, — се-бь то до дида. 

— Спасьібигь, молодьще,--каже винь, — а хто тьі така? 

— Та Перепечьіха жь, Хивря. 

— А я вась, Маркивно, й не пизнавь... Очи Богь узявь у 
мене — ничьімь пизнаватьі... Якь вась Бог-ь мьшуе? 

А Маркивна и каже: 

— Кольї Богь грихамь терпивь, и мьі жьшьі, якь люде; а те- 
перь, якь бачите — мьірськьімь подаяніемь кормлюсь. 

Та й росказала усе по-ряду. 

Ото як-ь мьі покьінульї, Явдошка и жьша у Перепечивь. 
Добри бульї люде. Тилькь: жь Перепеча не схотивь довго жьітьі, 
та такь якь черезь годь и Богу душу виддавь. А якь Перепе- 
чьіха осталась удовою, то пань и почавь на неи гниватьісь, що 
буцимь вона видь нась, бродять, висти черезь людей одбирае, 
що буцимь мьі и гроши маємо, а оброку не даємо. Увирьівсь 
такь, що Мати Божа! Уже Маркивну и вь контори бьіто на 
старости-литяхь, и худобу одибральї: яки бульї вольїкьі — на за- 
водь узяльї буряковиння звозьітьі, и коровокь на панську барду 
поставьільї, — -и звелось іи господарство ни на що. А багати бульї! 

А дидь, слухаючи іи оповидання, й питає: 

— Якь же отеє вась, Маркивно, сюди Богь прьшись? 

— Чули ми, що пань, будучи у Москви, програвь у карти 
другому панови дви семьи, та отеє нами й заплатьівь: Середа зь 
дитьмьі та зь зовицею — се одна семья, а Явтушенки зь нами 
пишли за другу семью. Отеє й вигнали нась до сього пана. 

— То може вь сього добре жити? — дидь питає. 

— Коли бь добре! — каже Маркивна, — а то гиршь, нижь у 
першого. 

Та й росказала усе. 

— Вже прийшли ми, — каже, — сюди убогими, а туть и овси 
старцями стали. Плакала я, плакала, та мало й очи не випла- 
кала, — такь то важко було привикати, що Господи! Одно те, що 
по родичахь журилась, а друге — робота тяжка: день-у-день на 
панщини й рукь не покладаємо. А биднисть... Що не то, що вже 

— 133 — 



туть по усьому тоби селу йе вь кого своя худоба, чьі скотьша, — 
хлиба вчьіньітьі або пшона на кашу, то все йдьі скьітатьісь до 
оправьітеля, чьі збєльіть. Отеє хто посіє оклунокь-другьій хлиба 
та якь змолотьіть, ото й глядьі — заразь такьі прямо зь току и 
визьмуть зерно у панськи магазіи. — Мьі, — кажуть, — знаємо, скиль- 
кьі мужьїку треба, — та його добро и вьідають по гарцю, а що 
льішне, то йде панови за магазію. — Мьі, — кажуть, — добро мужьїку 
робимо тьімь, бо винь усе пропье, що вь засици зиму переле- 
жьіть... — Ото такь нась, темньїхь людей, на розумь навчають, а 
самьі мовь и не бачуть, що вь ихь окономіи замисть п'яти тьі- 
сячь хрестянь — п'ять тьісячь старцив-ь, — далеби так-ь, Уласовьі- 
чу! — каже. — Таке наше льіхо! 

Дидь тилькьі рукою махнувь. 

— Пождьі трохи, Маркивно: сього скоро не буде... Царь-ба- 
тюшка, кажуть, скоро волю дасть. 

И дидь перехрестився. 

— Чьі дожьіву я, — каже, — до того часу, кольї можна буде ска- 
затьі: „Ньіни отпущаешьі раба твоего, Владьїко" — и вмертьі? 

Дидь ще разь перехрестивсь, и мьі перехрестились и по- 
цилувальїсь зь Явдошкою... Тилькьі дидь не дожьівь до того, чо- 
го ждавь... 

А Явдошка таки виросла, зминилась трохи и зь личка 
спала. Жила вона зь названною матир'ю у Явтушенкивь, тиль- 
кьі жь господарства ніякого не було вь нихь, а кормились ми- 
сячьшою та мьірськьімь подаяніемь, бо робити було николи та й 
ничого. 

Бильшь я вже й Явдошкьі не бачьівь. Йти до села ми та- 
ки боялись, щобь иноди який недобрий чоловикь не довивь про 
нась до оправьітеля, та щобь и до панськьіхь ушей не донесли, 
а ихь пань зь нашьімь паномь, кажуть, письмами пересилався. 
Виддали ми имь усе, що вь нась було, та й простились. Сестра 
якось то тихо плакала, дивлячись на мене, бо вже знала лихо, 
и я плакавь, ведучи дида геть видь села. 

Зь того часу я іи й не бачьівь. 

IV. 

На вику, кажуть, якь на довгій ниви, — усього трапляється. 

Тилькьі жь отеє мени здається, що нема й не було того 

чоловика, щобь таки не сподобивь його Богь жаднимь добромь 

— 134 — 



свою жьізнь прожьіту пом'янутьі. Такь и мени... Тилькьі усього 
мени згадувати не прьіходьіться, — та Й не згадаешь. Льіхо, ка- 
жуть, пам'ятне, а я отеє думаю, що й добро вид-ь доброго поло- 
вина довго згадується, та чьі й забувається жь такьі? Ото хочь 
бьі й про себе мовлячи: вже я таїсь думаю, що й на стиль мене 
положуть и жовтою землею очи засиплють, а й на тимь свити 
моя душа передь льїкомь Господа не за йедьшу душу та за ихь 
ласку молитиметься. 

Разь у-литку треба намь було черезь одьш-ь великий го- 
родь проходити. Звисне дило, у городи не якь у хутори: усе 
безь билета наче й боязко, щобь иноди часомь який комьісар-ь 
не ввязавсь та клопить не наробьівь, — комьісарське не яке ди- 
ло! — то ми й боялись. Тильки жь милосердний Богь терпивь 
нашьімь грихамь: ніякого начальства ми не бачили. А перш-ь 
таки я боявся й тихь паньїчивь, — уси, якь одьшь, у коротень- 
кьіхь каптаньїках-ь, комирь синій и коло шапки сине, — усе ку- 
дись поспишальї та помижь себе джеркотали й сміялись. Отеє 
поривняються зь нами, то було инший и поздоровкається зь ди- 
домь, роспьітае, видкиль йдемо, та чи не знає дидь якои старои 
думи про Богдана, чи тамь про Морозенка та Пивторакожуха, 
або про Самійла Кишку, — то я було й смикаю дида за торбину, 
щобь стеригся паньїчивь, бо панське не яке дило, — коли бь 
иноди зь ними лихо не спиткало. Тильки жь паничи були 
добри-добри, жадень не налаявся надь нами, а ш.е було де-що й 
у руку сунуть, спасьібигь имь. А де-котри було покличуть до себе, 
нагодують, прьіЕИтають, якь ривню, — и таки то щьіри та прьі- 
витльши и до мене, малого, ласкави!... Про пана нашого роспьі- 
туюіь та лають. Мени ажь чудно стало: скилькьі отеє ми не 
ходили по свиту, такьіхь паничивь добрьіхь не бачили. Посли 
вже дидь казавь, що то були студенти, — таки, що до старости 
писзнію вчаться: законь Божий сповняти та людямь добро дія- 
ти. То отеє я соби дурний и думаю:— Господи! якь би такихь 
та було бильшь на сви'и, то може бь и свить бувь инший, 
може бь и на нашого пана благодать найшла... 

Разь надь єечирь сидимо ми тамь на роспутти коло со- 
бору та стьіхь про смертний чась прочитуємо: 

А ще сонце не заходить, а я спати ложуся, 
До сповиди готуюся, та все Богу молюся... 

— 135 — 



Кольї йде супроти нась чоловикь ще соби МОЛОДЬІЙ ЗЬ ЛЬІ- 
ця, зь вьіду нибьі пань, а такьій наче смьірньїй та тьіхьій; зупи- 
нивсь та й слуха, що мьі проказуємо. Довго стоявь та слухавь, 
а дали збльїжьшсь, та: 

— Боже вамь помагай, люде добри! — каже. 

— И вамь чась добрьій! — на те йому дидь. 
А той и каже: 

— Отеє я слухавь, дудусю, — тьі древни стьіхьі спиваешь. 
Здається мени, вь: люде странни, то може й переночувати 
нигде? 

— Та странни жь, пане... А ночуємо, де Богь приведе. 

Ото пань и запрохав^ нась до себе. Приходимо. Що, Боже 
мій милостивий! Якь то гарно та тихо вь його, мовь у раю. 
Стою я та дивлюся, мовь несамовитий: що вже, Господи, скиль- 
кьі кньїгь у нього та того паперу по всихь покояхь, що й сказа- 
ти не можна. 

Ото й пани вийшла, така зь себе русявенька, молоденька 
та хороша. Поздоровкалась зь дидомь и до мене защебетала. По- 
садовили нась. Пани й говорить, — така добра душа: 

— Може вамь, старьічокь, важко торбинки на плечахь держа- 
ти, то ви бь, може, зняли ихь, положили бь отуть? Та й хлоп- 
чьїкь може втомився, — якь тебе зовуть, душенко? — Се-бь то до 
мене. 

— Грьщькомь, — кажу. 

— И ти бь, Гриша, знявь торбинки. Ти ще малий, може не- 
здужаешь, може вь тебе нижкьі притомились? 

Та взяла своимн ручками н поскидала торбинки и поло- 
жила. Сама сила коло мене, роспьітуе, чи йе вь мене батько й 
мати, тожь про бративь и про сестру, — роспьіт>е и сама важень- 
ко зитхае та все: — Ахь, бидни, бидни люде, — каже, — нещасни 
сироти! 

Та ажь заплакала, И я, дурний, заплаказь. Якось тепло 
стало, — усе ростопьілось у тебе... 

А що то за пань який добрий! Про що вже не пьітавь 
винь дида, и обь чимь то вже не балакали вони, сидючи ве- 
чирь до пивночи: и про покійного пан-отця, и про те, скилькьі 
старцивь ходить по свиту и видь чого ти старци та убожестьо 
по миру. 

— 136 — 



— А видь того, пане, ти старци та убожество, — каже дид-ь, — 
що мьі Бога забульї, забульї заповидь Хрьістову: убогнхь не прн- 
зьіраемо, ннщнхь угнитаемо, а самь Господь казавь: „оддай со- 
рочку старцям-ь." Видь того ти старци та биднисть по селахь, 
що Хрьіста, першого старця, забульї... Видь того, що паньї не- 
милосердий, захланнисть несьіта, панщьіна тяжка... —А дали й 
говорьіть: — Простить мене, старця убогого, — може я що й не 
такь кажу. 

— Такь, такь, — каже пань, — сама правда твоимьі святьімьі 
устамьі глагольїть. У вась намь треба добру в іьітьіся, — у вась, у 
простьіхь людей. 

Дидь усмихнувся. 

— Се-бь то вьі, пане, про те прьіслив'я кажете, що у нась 
у дурньїхь сильчакивь, жьіве: „у городь — по гроши, у село — по 
розумь?" 

— Правда, правда, дидушко: у городь — по гроши, у село — по 
розумь... Намь вченьїмь треба у вась невченьїхь вчьітьісь: того 
у кньїжкахь нема, що вамь невченьїмь самь Богь своимьі святи- 
ми устамьі на ухо шепче, а мьі, вчени городяне, того не чуємо, — 
уха намь позакладало... 

Чимало ще такого вони балакали, а я сндючн й заснувь 
бо малий бувь. Прокинувсь, ажь лежу на канапи, а коло мене 
пани. 

— Видна дитина! — каже, й заплакала. 

На другий день в-ранци звеливь намь пань стари думи й 
вирши спивати, а самь усе запнсувавь. На що йому були ти 
старчачи спивн — Богь його знає. Тилькн жь не то що — уси 
наши прнтчи спнсавь, та де-яки московськи сказання изь боже- 
ственннхь кннгь, котри дидь знавь, ще змалечку старцюючи по 
свиту. Ото проказавь винь йому стнхь „Про пустиню", якь 
московськи старци спивають: 

Тебе я ради, Господи, пишовь я скнтатнся, 
Тебе я ради, Господи, покннувь я отця и мать... 

Або про Йосипа, проданогно Измаильтянамь, — така скорбна: 

Кому повимь печаль мою, 
Кого призову икь рнданію? 



137 



Або про плачевне жьітіе чоловичеськое: 

Коль наше на симь свити жьітіе плачевно, — 
Коль мрачно и коль кратко, аки одноднезно: 
Родьімся мьі на свить нази, обльїти сльозами... 



* 



Отакь, старцюючи, и до сьівого волоса дожьівь. Незабаромь 
поховавь дида и зоставсь одьінь, якь палець, поки други старци 
не взяльї за михоношу. Та вже десь Бог"ь судьівь и вмертьі на 
торбьіни: ото по п'ятнадцятому року виспа напала — ослипь... 
Найшлись добри люде, що прьіняльї вь товариство, дали мени 
костурь у руки — и оть ходимо, поки сили стає. Чи то довго 
ще ходити?... 

А тяжке се ремество, Господи, яке тяжке,— бодай його ни- 
кольї не бувало! Одно те, що гирко чужий хлибь йистьі: „лучче 
своє, кажуть, латане, нижь чуже хватане". А найгиршь того, що 
кожен-ь тоби шматокь сорокь слизь важить — треба ихь замоли- 
ти передь Господомь, щобь гарячими слизьми ни йедьіна крихта 
Христа-ради не упала тоби на серце, щобь ни йедьіна копійчина 
не прилипла до души твоеи гришнои ольївомь гарячьімь. Ото 
хочь би й сказано: „Богь и вь ночи бачить, якь убоге плаче", — 
такь люде не бачуть. Поплакавь и я колись, — бодай никому 
такь не плакати! А якь отеє оглянусь назадь, подумаю соби — 
то нибьі здається, що й такои доли не вьіслужьівь у Господа. 
Я и пана простивь — не вмини йому, Владико, вь судь його пре- 
гришенія. 

1855 р., у Даньшивци. 




138 




<! 



[| умно мени щось на серци, люде добри, такь сумно, що 
^Ш$Г ^ сказати не вмію — ни словь такьіх-ь не знаю, ни го- 
)\3 лосу такого не маю, щобь той сумь мій словами вн- 

и 

^У мовити, чи то голосомь вьіспиватьі. 

Се вже мени мабуть — такь думаю — або наврочено, або 
що; чи то такь пакь зь литами подіялось — одьінь Богь свя- 
тий знає. А я, бачь, самь не знаю, якь и сказать, зь якого кинця 
почати. А думка вь мене така, що се одь Бога: певно Його свята 
воля, Його святу волю й чинити мушу. А все чудно мени, дивно 
якось. 

Одно кажу вамь. Соловейко, бачь, по весни щебече; сиза зо- 
зуля тежь пакь вєснсю кувгла та давно й перестала; а чорний во- 
ронь — такь той и в-осени, й зимою кряче. А вено сказано: г кря- 
че воронь — недоленьку чує; щось козакови серденько вищуе"... 

Такь отеє й я, люде добри. Солсвейкомь весною не щебе- 
тавь, зозулею у темному лузи не кувавь, бо соловейкового голосу 
не мавь, та й зозулею не прьівивь Богь мени бути, а оть, якь 
прийшла моя осинь, якь посипала холодна зима бильїмь снигомь 
мою голову буйну, то я й крячу ворономь. Такь оть и здається, 
нибьі то щось витає надь моєю сивою головою, мовь крилами 
надо мною легенько повиває та тихо-тихо промовляє: чомь не 
крячешь, старий вороне? Чомь не згадаешь, якь тоби ма- 
лому мати головку чорняву чесала, та росчисуючьі ридни 
писни спивала та добру навчала? Забувь матирь? Забувь верби 
надь водою, де, сидючи зь тобою, вона тоби сказала: „будь, син- 
ку, добрий та на все добре прихильний — то тебе й люде пова- 
жатимуть. А отеє якь пойидешь у чужи люде письму вчитись, то 
вчись добре — добре й -, оби буде. Та тильки матери не забувай. 

— 139 — 



Якь тоои часомь тяженько стане, де бь тьі не бувь, прьі якому 
бь дили не стоязь — згадай отси вербьі то й мене, сьінку, зга- 
даешь!" 

Згадую, нене, згадую, та й згадувати не перестану. А отеє 
жь, бачь, теперь, якь старий вже ставь та сьівьій, то часомь 
другои й гадкьі не маю, якь про ти вербьі надь водою. Кольї ще 
молодшьімь бувь та кольї ще — якь ото кажуть — молода доля не 
заплитала у чорни кучери билои кудели, то такьі иноди й забу- 
вазь и вербьі, й лозьі, и вьісоки тополи, та якось то и одь рид- 
нои мовьі одбьівся, мовь той дурньїй бузьімокь одь своеи чередьі. 
А теперь часомь такь и здається, що от-от-оть надь самою 
головою, )же сьівою й понурою, оттуть у Столярному переулци, 
такь оть и шумлять вербьі и лозьі, да такь шумлять, що ажь 
крикнуть хочеться: „оД не шумьі, луже, зеленьїй байраче!" 

Та й стара матьі стала отеє щось частенько такьі навидува- 
тьісь до мене; та де вже не стара! вона була не молодша, якь я 
отеє теперь, кольї ото ій мертви очи закривали та у домовину 
клали. Приходить отеє вона та такь якось то жалибно на мене 
дивиться. — Охь, синку, синку! — каже, — який же ти вже старий 
ставь та сивий, а колись бувь чорнявенький та веселий... Чи 
то вже й ти ставь... Десь и верби ти забувь, що колись то шу- 
мили надь нами, якь я тебе малого у тую школу превожала, та 
на все добре наставляла. Десь и ридну мову забувь у чужій 
сторони!... 

Такь ни-жь, не забувь, а такь якось-то одбьівся трохи, якь 
ото одбивається весною та лиїомь птиця одь своеи стан, а 
в-осеньї зновь пристає до стаи, щобь укупи летитьі до вьірія. Такь 
отеє, бачь, и моя думка пидь осинь до вьірія забажала... 

И все мени сниться, чи й просто ввижається давня давни- 
на; се-бь то я оть про що. 

Пойихали отеє ми, стари — Іеремія Галка та я (ми, бачь, отеє 
теперь, якь стари воли половій, и безь налигача усюди парою 
ходимо) — пойихали отеє ми на великоднє свято, у-ночи, до церкви, 
щобь послухати, якь оть тамь, бачь, до Христа дочитуються, 
щобь Христось зь мертвихь воскресь. 

Тильки жь вибачайте, люде добри, — може ви думаєте, що 
Іеремія Галка давно вже вмерь и видь того Галки зостались 
тильки „Твори" його, що видавь одинь добродій у Одеси, та де- 
небудь у степу могила галчьша зь витромь розмовляє. Такь ни 

— Ні» — 



жь: винь, хвалити Бога, ще жьівисинькьій. Попоневирявся, зь не- 
води, по чужьіхь краяхь, та якь и я жь, на льіхо соби, одь 
риднои мовьі трохи одбьівся, мозь той льість у-осзньї одь ридного 
дерева витромь однесло. 

Тильхьі вже жь и старий стазь той Галка, такьій старий, 
якь той Килка Самійло, що п'ятдесять чотири годьі бувь у не- 
воли, а потимь трохьі пожьівь и по воли. 

Такь отто мьі, стари, й пойихальї до церкви, та зь намьі 
жь пойихало и молоденьке Гальїнятко — дивчьшка така бачь йесть; 
воно, се дивча — сказать бьі — не йесть Галчьіне, а йесть те дивча 
його. Галчьшои, пани-маткьі жинкьі, що милосердний Богь на 
старисть пославь йому, слипому та недужному, замисць поводаря. 
Така спасенна душа, удивонька чесна та хорошого роду, та ще й 
зь дивчьінкою. Хороше дизча — добра дьітьша. 

Оть и пойихальї мьі, та пойихальї не инкудьі, а у саму уни- 
версьітетську церкву. 

Универсьітетська церква... Универсьітеть... „Яко елень на ис- 
точники водньїе" — сказано, бачь, у святому пьісьми — такь огсе и 
думка наша летила тудьі, у той универсьітеть, у той духовний вьі- 
рій. Тамь, бачь, я кольїсь, ще молодьімь хлопцемь, вчився тому 
добру, про яке кольїсь ще матьі, тамь пидь вербою, мени каза- 
ла, якь у далеку дорогу благословляла. Тамь и Галка Іеремія 
кольїсь зь кзфедрьі, мовь той соловейко вь лузи на кальїни, ще- 
бетавь, якь вь його ще зуби бульї и голось лебедьшьій, а його, 
якь и соловейка весною, старе й мале слухало та на все добре 
навчалось. Та тамь же жь винь, якь той Янь Усьмошвець, 
„переявь славу" у пана Погодина, царство йому небесне... 
„Геляндерь и Варуфорось — то, такь сказать, бьїки, 
Обь нихь вьі обобьете напрасно кулаки"... 
Такь, такь — правду спивавь покійньїчокь— нехай царствує!... 
Бачь, и доси вчени люде обь си „бьїки" не то кулакамьі, а го- 
ловами бьються, а пань Иловайськьій такь трохьі самь не переки- 
нувсь варягомь Олегомь та пана Полетику, мовь Аскольда и 
Дира, трохи не забивь. 

— Що, — кажу, — братику Іереміечку, золоти то були роки, якь 
ви за варягивь бились? 

— Золоти, — каже, — золоти, нигде правди дити. 

— То була наша весна, — кажу,— литечко тепле починалося у 
нась на серци... 

— 141 — 



„Мьі созрьли! Мьі созрьли! 
Самь Погодинь намь сказаль!" 

— „Созрьли"... Та воно, може, ще й брехня... Такь, панночко, 
Софія Марковно? — Се-бь то я до Гальїнятка. 

— Тань... москали, — каже, — оть воньї такь зрили — ажг пере- 
зрили вже; зьіряне и аварьі — тежь зрили, бо своє святе пьісьмо 
мають... а мьі, украинци, ще зелененьки... 

— Оттакои! А свята правда... И Ламанськьій Евгеній тоди ка- 
завь тежь, що мьі ще не созрильї... 

— То винь про всю Россію казавь. 

— Ну, такт> намь и Богь веливь бутьі не зрильїмьі... 

Оть мьі й у церкви. Стою я та слухаю, якь до Хрьіста до- 
читуються. 

„Волною морско-о-ю"... 

Про що се спивають? про Хрьіста? — 3! ни... 

Знаю-знаю: — про „гоньїтеля-мучьітеля "... 

Усе спивають, усе спивають, а я вже й не чую, про що, — 
ничого не чую. 

Я десь далеко — не туть, а тамь, де шумлять вербьі,„що 
вона насадьіла". — А де жь вона? 

Не знаю, не знаю... 

А онь дьівлюсч: одна свичечка бльїма десь, друга, третя — 
уся церква запалала свичечкамьі. И у дивчьінкьі, що передо мною, 
у биленькій сукни — тежь свичечка бльїма, и само воно, мовь 
свичечка, пряме та биленьке. 

Кого жь се мьі ховаємо? Кого у домовьіну споряжаемо? 

А! бачу, бачу: онь того — доброго, тихого... 

„Свите тьіхьій!" „Свите!"... А мьі жь, темни, сей свить за- 
гасьшьі. 

Самьі Його розвинчальї, 
Скьінульї зь престола... 

А коло мене вербьі шумлять, и тополя — та „тополя", про 
яку ще недавно на Тарасови роковьіньї такь гарно ще- 
бетала молоденька украинка — отеє жь саме дивча, що стоить пе- 
редо мною у биленькій сукеньци, мовь свичечка. 

А мени все чутьі, якь вербьі шумлять и голось матери чу- 
тьі: — Не забувай матери, сьінку! 

Не забуду! не забуду!... Якь же жь душно!... 

А до Хрьхта все жь такьі не дочьітальїсь. 

— 142 — 



Лежьіть Винь на плащаньщи, и святи ручкьі Йому нав- 

хресть зложено... 

Якь то надь Ньімь Матьі плакала, Його Матьі — що Боже! 

„Жено! се синь твій!" 

Се вже, бань, не „мамо", а „жено"; — а кольїсь „мамою" 
звавь, якь маленькьімь бувь та мапенькьімьі нижкамьі за ,, ма- 
мою" бигавь... А теперь — .,жено"... 

Яково жь то було матери! — „Се сьінь твій", а я вже не 
Сьінь, я"... „Жено! се сьшь твій", а „се Матьі Твоя"... Синь, 
та не той, що Вона пидь серцемь носила, на рукахь колисала... 
Та чьі й була жь така друга Матьі на свити, щобь такого Сьіна 
кольїсала?... Оть и вьїкольїсала жь, вигодувала, добру навчила, а 
Воно, якь тильки пиднялось на нижкьі, та й пишло соби свить 
за очима... Та не одно пишло, а увесь свить за собою повело... 

А мати сама зосталась, — плачзться по дитини... де воно? 
А онь — де Воно... Воно найшло свою славу — велику спаву. — 
А де та слава? — Онь де — на гори, на скепи. Високо вознес- 
лася та слава, о, якь високо! И та слава не вмре, не поляже, бо 
прьігвождена до хреста, щобь бачили люде, якь Винь до ихь 
свои, до хреста прьігвождени руки простягає... „Пріидите ко 
мнь вси страждующіи и обремененніи, и азь упокою ви" (гл. 17). 

Отеє жь вони й пришли до Його. А Винь самь висить 
мижь двома злодіями. 

Такь онь воно що! — А ще казавь, бачь... 

Де жь Мати? — А онь — стоить „зь хреста мовь знята", 
стоить, та дивиться на Того, Кого Вона виколисала... 

„И мимо ходящіи хуляху Его, покивающе главами своими: — 
„Уа! разоряяй церковь и треми деньми созидаяй, спасися 
самь и сниди со креста". (Еванг. Марк. гл. XV, Зо). 

— Иньїя спасе, себе ли не можеть спасти? — Ни, не спасає 
себе: не на те Винь прьійшовь зь далекои сторони, изь Гальїлеи, 
зь Украйни іудейськои, — не себе спасать прьійшовь Винь. А и 
Йому жь таки тяжко стало на хрести. 

— „Или, или, лима савахеани! — Боже мо і, Боже мой! вскую 
мя еси оставиль!" — промовьівь Винь вь тяжку годину на своій 
ридній мови... 

— 143 — 



Оттакечкьі отеє стою я, дьівлячьісь на роспростерте на пла- 
щаньщи мертве тило Хрьістозе; стою та згадую, далеке-далеке 
згадую... 

Надо мною блакьітне, безкрайе, якь пекло гаряче небо Іудей. 
А я, кутаючьі голову билою турецькою габою, вештаюсь одьшокьій , 
якь персть, по гарячому каминню пидь пекучьім-ь, якь вогонь — 
сонцемь, зь каминя на каминь, зь горьі на гору, далеко-далеко 
одь ридного краю... 

Кого-жь я шукаю? Кого мени жаль? 

Та Його жь шукаю, Його мени жаль! 

И я жь такьі знайшовь Його — серце мени сказало, що 
знайшовь. 

Я знайшовь Його пидь тою горою, де Винь плакавь, гля- 
дючьі на Іерусальїмь, а потимь ньіжче сього мисця мольївся: 
„Авва Отче! Все возможно Тебь — мимо неси оть мене чашу 
сію!"... 

А отеє туть, пидь масльїнкамьі, апостоли спальї — „бяху бо 
очеса имь тягостньї". 

— „Возстаните, идемь: се предаяй мя приближися". — И я 
йду, здається мени, слидкомь за ньімь, йду тою кам'яною сте- 
жечкою, де ступальї Його святій нижкьі... 

Отеє домь Пьшата. Онь и те виконце, а вь виконце вьігля- 
дае Його божественьїй ликь, поруганьгл, опльований. 

— Се человикь! Ессе Ьото! 

Йду дальшь тою вузенькою вульїчкою, де йшовь Винь, не- 
сучи сві і хресть, свою шьібеньщю, — йду вь гору, вь гору... Се, 
бачь, Голгоеа... 

Я у склепи... Нагьінаю голову... Ось де лежало Його святее 
мертве тило — и я гарячьімьі, пересмагльїмьі вустамьі припадаю до 
холодного каминя... Охь! та се жь я Його святій нижкьі цилую... 
Яки вони холодни, — бо мертви. 

Я такь отеє задумавсь, що й не ечувсь, якь попи й дяки 
вийшли зь вивтаря, взяли святую плащаницю й понесли. А дали 
вийшли зновь зь корогвами — се-бь то Христа воскресшого шу- 
кати. 

А хто се такий старий та сивий зь вивтаря виглядає? Си- 
венька борода ажь польїскуеться. И паличка у його вь руци, бо 
вже трудно десь .старому безь палички ходити. И хресть у 

— 144 — 



його з-за сьшои бородьі вьібльїскуе, та ще щось на грудяхь бльї 
скотьіть, мовьзи рочка ясна. Та се жь и йе, бачь, звизда. 

Господні— та се жь Галка Іеремія. А я бувь и не пизнавь 
ого. Хиба жь се той Іеремія, якого я кольїсь знавь у городи у 
Козлови, де кольїсь бидни невольньїкьі плакальї по своій ридній 
Украйни... Оть прьічепьівся сей Козловь! 

Я хотивь сказать, що бачьівь кольїсь отсього Галку у Сара- 
тови. Гай-гай! та й давно жь се було! Тоди Галка й самь бувь 
ще молодьій— самь перекладавь Байрона и инши, якь тамь ка- 
жуть, вельїки свитьша интелигенціи на ридну и простацьку мо- 
ву, а теперь, бачь, старьій свариться на молодьіхь, за те бь то, 
що й имь же жь, бачь, хочеться йтьі слидкомь за батькомь 
Іереміею. 

Та ни жь бо, — винь не свариться: се винь такь соби — на- 
здогадь бурякивь... 

А се ще хто такьій старьій вьійшовь Хрьіста шукати? — З! 
та се жь той славетний, „знаменитий", якь тамь кажуть, мате- 
матьїкь. А я й його кольїсь молодьімь знаЕавь. И отсього, що зь 
ньімь розмовляє, тежь знававь, та не те що молодьімь, а мо- 
лоденькьімь. А вже й винь пидтоптався трохи, и йому мудра сьі- 
вьізна де-якьімьі бильїмьі прядочкамьі позаплиталась у бороду та 
й у голову. И оть якь жьівьій винь передо мною стоить: у но- 
єенькому мундьірчьїку зь золотьімьі гудзьїкамн та золотьімь гапту- 
ваннямь по сьіньому комирчьїку. На бороди ще й пушьшочкьі не- 
ма: таке молоде хлоп'я. 

— А ну, Данько-хохоль, продекламирул еще что-нибудь изь 
Шевченка. Мнь ужасно нравится хохлацкій язьїкь. 

— А якои тоби? 

— Да мнь все нравится. 

Зге! „нравится". А теперь, бачь, черезь тридцять лить пе- 
рестало „нравиться". З! та хиба жь и я теперь, черезь тридцять 
лить, такьімь же жь остався, якьімь тоди бувь, — тоди, якь було, 
сьідючьі на лекцій у Устрялова и не слухаючи його, бо винь, 
покійньїчокь, не тьімь будь пом'янутий, часомь чьітавь по сво- 
єму жь учебньїку, — я було и блукаю думкою далеко-далеко, пе- 
репливаю зь козаками Чорне море, або слухаю, якь верби шум- 
лять надь водою, та туть на лекцій и пишу своє перше тоди 
„пьісаніе" для друку ,, Козаки та море", що ми потимь зь Іере- 

— 145 — ю 



міею Галкою и надруковальї у Саратови. 0, якь же се давно 
було!... 

Зге! було, та попльшо — 
Його не вертатьі... 
,,Хрьістось воскресе изь ме-е-ртвьіхь"... 

А! се вже, бач-ь, найшли Хрьіста... Господьі-Боже! якьій, бу- 
ло, я маленькьімь радьій був-ь, якь отеє було Хрьіста знайдуть та 
здалека заспивають — ,,Хрьістось воскресе!" Такь серце було й 
тане видь радостьі. 

А теперь хиба не радьій?— Де не радьій! — радьій, та не од- 
наково... 

,,Мени однаково" .. 

Батьку Тарасе! се тьі голось подаешь зь домовьіньї? Тоди, 
якь усе побачьішь, не скажешь: ,,мени однаково"... 

А тамь весело та голосно спивають — и ,,на божественній 
стражи", и „свитоносна ангела"... 

А дали почальї люде христосуватись... 

Уся церква цилуеться, 

— Охь, душно! — И вамь душно? 

— Душно и мени, панночко! 

— А чьі не вьійтьі намь трохьі? може, тамь полегчае. 

— Та ввійдемо ж-ь. 

Вьійшльї. Походьшьі трохьі, посьідильі, на паскьі подьівьільісь. 

— А бачите, —каже Галиня, — яйця до половини облуплени? 

— Де? я не бачу. 

— А он-де — дивиться! 
Дивлюсь — и справди луплени. 

— На що се ихь, мовь козу-дерезу? У нась не облуплюють. 

— То-то — не облуплюють, — каже, — ми, бачь, вирьімо, що коли 
пипь освятить паску й яйця, та покропить ихь свяченою водою, 
то вони й черезь лушпину освятяться, а други, москали, бачите, 
ни... имь треба першь облупити... 

Мисяць сходьівь за Невою, по-за Исаакіемь, якь ми зь 
Іереміею Галкою та зь Гальїняткомь вертались изь церкви. 

О, який же ти старий, мисяченьку! 

Ти й тоди вже такий же жь бувь, якь отеє й теперь, — то- 
ди, коли ,,во єдину оть суботь Марія Магдалина пріиде заутра, 
еще сущей тьми, на гробь"... 

— 146 — 



А Його вже не було у гроби... И тоди тьі, мисяченьку, такь 
же жь сходьівь за Иелеонською горою и свитьівь на гору Голгоеу, 
де Марія Учьітеля шукала та плакала... Свитьі жь, мисяченьку, 
покьі земля стоить, покьі люде на ній бидкаються та ждуть — 
чьі не сповниться глаголь Божьій!... 

И згадалось мени туть же те дьівне, що було кольїсь давно- 
давно, и що бачьівь отсей же мисяченько, хочь и никому винь 
не росказуе того, що бачить. А чьімало бь винь мусивь роска- 
затьі! 

И згадалось туть мени Святе Пьісьмо — ,,Дьяній апостоль- 
скьіхь глава вторая, зачало третье": 

,,И егда скончашася дніє пятдесятницьі, бьша вси апосто- 
ли единодушно вкупь. И бьість внезапу сь небесе шумь, чко но- 
симу дьіханію бурну, и исполни весь домь, идь же бяху 
сьдяще. И явишася имь раздьленьї язьщьі яко огненни, сьде же 
на единомь коемждо ихь. И исполнишася вси Духа свята, и на- 
чата глаголати иньїми язьїки, яко же Духь даяше имь провь- 
щавати. Бяху же во Іерусалимь живущій іудей, мужіе благого- 
війній оть всего язьїка, иже подь небесемь. Бьівшу же гласу 
сему, снидеся народь и смятеся: яко сльїшаху единь кійждо 
ихь своимь язьїкомь глаголющихь ихь. Дивляхуся же вси и чу- 
дяхуся, глаголюще другь ко другу: ,,не се ли вси сій суть гла- 
голющіи галилеяне? И како мьі сльїшимь кійждо свой язьїкь, вь 
немь же родихомся, пареяне и мидяне и еламите, и живущій вь 
Месопотаміи, во Іудей же и Каппадокіи, вь Понть и во Асіи, во 
Фригіи же и Памфиліи, во Египть и странахь Ливіи, яже при 
Кириніи, и приходящіи римляне, іудей же и пришельцьі критяне 
и аравляне, сльїшимь глаголющихь ихь нашими язьїки величія 
Божія?" Ужасахуся же вси и недоумьвахуся, другь ко другу гла- 
голюще: что убо хощеть сіє бьіти? Иніи же ругающеся глаголаху, 
яко виномь исполнени суть", (ст. 1 — 13). 

Такь, такь: бульї й таки, що лаяльїсь!... Мабуть и тоди свои 
Де-Пуле на земли мисце мальї... Та Богь изь ньімьі, хочь воньї 
й ,, видають, що творять"... 

Кольї жь и мьі, якь оти мидяне та пареяне, своимь язьї- 
комь возглаголемь?... скажи, мисяченьку! 



147 




Оленса 

Стороженко. 

Стороженко Олекса Петро- 
вичь, зь стародавнього козаць- 
кого роду, побачивь свить р. 
1805 вь Полтавщини. Здобувши 
науку вь „военно-учебному" ин- 
стьітути вь Петербурзи, р. 1 823 
Стороженко пишовь на військову 
службу; р. 1829 його ранено пидь 
Журжею; р. 1832 винь покьшувь 
військо и ставь „чиновникомь 
особьіхь порученій" спершу вь 
Кьіивського генераль-губернатора 
та вь министерстви внутришнихь справь, а описля — вь М. Муравьева у Виль- 
ни. Останни роки свого життя Стороженко перебувавь у хутори Горишьши, 
близько Бреста, и служьівь повитовьшь маршаломь та головою з'йизду мьіро- 
вихь суддивь. Померь вь листопади р. 1874. Почавь писати Стороженко укра- 
инською и російською мовами спочатку 50-хь рокивь (пидь оповиданнямь 
„Межьігорськьій дидь" дата — 1850 рикь), але вси його двадцять шисть укра- 
инськьіхь оповидань и драматьічни картини „Гаркуша" надруковани пизнійше: 
здебильшого'вь „Основи" р. 1861-62; останній твирь його — позма „Марко Про- 
клятий" написана передь смертю. Вь „Основи" жь та вь „Вьстникь Запад- 
ной Росіи" Стороженко мистьівь сзои повисти. пьісани мовою російською. 
„Оповиданкя Олекси Стороженка" видано р. 1863 вь Петербурзи, друге ви- 
дання — р. 1897; позма „Марко Проклятий" — р. 1879 вь Одесси та р. 1896 вь 
Петербурзи. Стороженко, на велику шкоду за-для литератури, не мали свои 
сили духови виддавь переважно урядовій служби и на ниву письменства ви- 
ступавь лишь спорадично; проте украинськи його оповпдання виявляють не 
аби-який таланть литературньїй. Форма ихь раз-у-разь блискуча, зразкова; 
мова на-прочудь гарна, щиро народня; але змистомь вони не глибоки. Осно- 
вою для сзоихь оповидань Стороженко бравь здебильшого подій зь украинсь- 
кои старовини та народни перекази й легенди. 

Литература: 1) Огонозськьій — Исторія литератури руськои, ч. III; 2) 
Петровь — Очерки исторіи украинской литератури XIX ст.; 3) Переднє сло- 
ео до позми „Марко Проклятий" (Одесса, 1879) 4) Стешенко — Ол. П. Сто- 
роженко (Записки Наукового Товариства имени Шевченка, т. ХІЛЦ); 5) 
Кримський — Чому Стороженко покьшувь писати по-украинськи (Л.-Н. Вист- 
никь, 1901 р., кн. У). 



— 148 




Натугам благословення. 

Отцевська-матчнна молитва зо дна мо- 
ря виймає, 
Од-ь грихивь душу визволяє, 
На поли й на мори на помич-ь помагає. 
Народна дума. 

єни частенько доводьшось, клопотавшися ремонтомь, 
^кидатись тудьі-сюдьі по Вкраини до кинськьіхь та- 

-^и Г - - 'буНИВЬ. 

~->^\ ± По дорози изь Ромна до Прьшукьі, все було 

5 становлюся на ничь у сели К** на в'йизднимь дво- 

ри знакомого мени козака, Тараса Самсоновьіча Коротая, дида ро- 
зумного, письменного и добре соби заможного. Повьіводьівшьі ди- 
тей у люде, винь подильївь худобу свою, достатокь добрьій, 30- 
ставьівь соби тилькьі самьій двирь уйиздньгй и тьіхо дожьівавь ви- 
ку зь своєю дружиною, доброю та клопитною бабусею. 

Тарась Самсоновьічь дожьівавь сьомого десятку лить, а ще 
бравий бувь, кремезний дидокь, зь поглядомь бьістрьімь, а волос- 
ся йому, биле якь цвить по садахь, трохи до плечей не спадало. 
На виду здававсь черезь те ще свижійшьій. Мар'яна Онупріевна, 
дружина його, весела, прьівитна, грубенька зь стану бабуся, хо- 
дила по-миськи, — такь, у каптанку, и зав'язувалась чорною габовою 
хусткою низько на лоби. Стари жили соби вь любій згоди по 
старосвитському звичаю; у розмовахь зь собою чвали одно одно- 
го по йменню и батькови, та усе на „ви", а не инако. 

Старший синь вислуживсь на губерського секретаря, молод- 
ший вь Роменськи купци записався, а дочка — то на панстви вже 
жила, за дворяниномь. Тарась Самсоновичь, чи то зь похвалки 
винь, чи такь якось на жарть, а все було старшого дражнить Его 
Благородіє, меньшого — Господа Купець, а дочку прозвавь Нимкенею 

— 149 — 



— черезь те, мабуть, що вона у сукняхь ходьша, вь модньїхь убо- 
сіахь. 

Старьій бувь дуже гострьій на язьїкь, — важньїй зь нього 
бувь гадула, охоту мавь пореготать, а инкольї й пидсміятьі кого, 
та все прьімовкамьі смишньїмьі, и що бовкне на глумь, тьі берьі 
соби на умь, а скажешь слово — на все вь його найдеться при- 
казка. Бувь у всихь на повази и на ймовирностьі. Селяне вь 
сваркахь и росправахь не йшльї до суддивь и до земського началь- 
ства, а все до його удавалися, и його вьірикь приймався безь 
озву и апеляцій. На що вже паньїчи судови, и ти його опасува- 
льісь: не одного опентавь винь передь громадою и на чисту во- 
ду вививь. Бильшь двадцятка годь служивь за голову; гараздь 
умивь законивь и доброго ладу доводивь справамь. 

Господа Тараса Самсоновьіча дильшася скризньїмьі синцями 
на дви половини — одна оддавалася для пройизжачихь пидь номе- 
ри; у другій жьівь самь. 

У мене душа радила на порози сього не бучного, але до-ве- 
льїка чепурного, захистного житла. Гарно побилени стиньї вьікра- 
шальїся сбразкамьі загряньїчнои литографіи. Вишарований, вьі- 
гебльованьїй помисть лощьівь, якь новий; замисть лавокь, роз- 
ставлено стильци и канапь пидь баєвими клитчастьімьі чохлами. 
Вь кутку, пидь божничкою, на столи, окримь кньїжокь церковньїхь, 
лежали ще „Письмовник^ - * Курганова, „Проповьди" Леванцьі, „Ль- 
ствица на небо" и други того жь розбору книжки, а з-пидь що- 
тив-ь дивилась здорова купа губернськихь видомостей; а божнич- 
ка жь то уквитчана васильками, кануперомь, аглицькою м'ятою, — 
такь и розливалися зь ихь пахощи по покояхь. 

Одь уйиздного двору одлягала широка левада зь ставкомь, 
садкомь, городомь, баштаномь, а вь-кинець левади стоявь филь- 
варокь зь хазяйствомь Мар'яни Онупріевни: пасика, сбора и 
птьішня для дробини, зь кучками, чи то койцями. 

Разь на сходи серпня, з-ранку, коло одинадцятои години, 
бричка моя стала пидь сьімь же в'йиздньїмь дворцемь. Тарась 
Самсоновичь сьідивь на лавочци биля дверей и дуже зрадивь, ме- 
не побачивши. 

— Занято, не приймаю! — гукнувь. — Шукайте иншого пид'йизду! 
На що се похоже — прьійихальї не ночувать, а тилькьі попасувать? 

— Пильне дило, Тарась Самсоновичь, — казавь я, вилизаючи зь 
брички. — Нужда законь переминяе. 

— 150 — 



— Ну, Богь зь вамьі! на сей разь вьібачаю; а в-друге, далеби, 
не пущу! 

Я обняв-ь старого и по-друзькьі зь ньімь чмокнулись. 

— Якь же тебе Богь мьілуе? — пьітаю. 

— Дякувать Богу — добре!... Навидальї нась недавнечко наши. 
Господа Купець прьівозьівь жинку молоду показувати; а пидь той 
чась и Його Благородіє зь симьею, и Нимкеня зь чоловикомь на- 
годилась; спасьіби имь, зь тиждень прогостювали. Оть було ве- 
село! За те жь, вири не дасте, яка теперь нуда! Писля ярмарку и 
торгу нема! Самь соби сьіжу, якь бачите. 

— А Мар'яна Онупріевна? 

— Зовсимь здурила. Узяла до себе на розвагу онука. Бачте, 
не мала баба клопоту, та купила порося, — и возиться зь нимь, 
якь кить зь оселедцємь. Бавиться, грається вь кони. Сказано — 
старе, якь мале. А винь, собачий синь, пудить стару безь мьі- 
лости, що ій вже й такь запаль и шпать вкинулись! Он-онь — 
подивиться: ну, не здурила жь на старисть? 

Тарась Самсоновьічь показавь на Мар'яну Онупріевну, що 
саме вискочила з-за причилку. Хочь яка була вморена, хочь якь 
задихалась, а голова на-бикь, та звивається, якь тая орчикова, стри- 
бає та брикає; а жвавий хлопчьїкь при здоров'ю, шостачокь на 
года, тягнувь іи за пояски, прьішпьшени до капота. 

— Боже милостивий! — казавь дали Тарась Самсоновьічь, хита- 
ючи головою, — яке нависне серце у тьіхь бабокь! Та годи мор- 
дуваться! — гримнувь дидь, — подивиться лишень, якого гостя Богь 
намь пославь! 

Стара припинилась. На-силу духь зводила, такь збигалась. 
Угледившьі мене, затулила видь руками и миттю кинулась у две- 
ри. На порози посіяла черевика, — ажь плюхнувся на рундуци. 

— Диду! — сказало хлоп'я, показуючи черевика: — кобила роскува- 
лась! 

Зареготались ми. 

— Оть до чого дойиздьівсь, собачий сину! — говоривь старий, жа- 
луючи онука, славненького хлопчину. — Озьми жь пидкову, да бабу 
пидкуй. 

— Нимкенинь? — спьітавь я, гладючьі хлопчика. 

— Ни, се Його Благородія; тажь и воно, якь бачите, благородіє» 
соби, хочь таке, якь за денежку пистолеть; та все не нашь брать 
мужьїкь... Просимо милости до хати! 

— 151 — 



Переходивши синьї, мьі чульї дзвинкьій голось Мар'яни 
Онупріевньї, якь вона опоряджала вь пекарни, загадуючи най- 
мьічкамь: — Рижь каплуна, запарюй тисто, бижьі по ракьі, унеси 
масла зь знимокь!... 

Тарась Самсоновьічь прьіймавь мене за гостя и никольї не 
хотивь плати за обидь та попаси коней, а щобь не бути вин- 
нимь йому, я що-разу прьівозьівь гостинчика: книжечку, образо- 
чокь, або цигарки: — на се вин-ь бувь здорово ласий и звавь ихь 
головешками. Той разь я прьівизь розмальовану литографовану 
картинку — штурму Варшави, та скринечку лихеньких-ь цигарокь. 
Старий любувавь картинку, та чогось усе стогнавь и кулився, зга- 
дуючи, що я не зостануся вь його ночувати. 

— Не люби мени ваши подарунки й трохи, — говорьівь мени зь 
жальомь, — год-ь не бачились, а зайихальї на часокь; а мени бь тре- 
ба багацько зь вами побалакать, та де що Й росказатьі, — теперь 
ничого не почуєте! 

Поки жь що, старий не вгававь, и чась нечутно близився 
до обиду. Хазяйка увійшла до нась зь розжеврильїмь видь огню 
обльїччямь и завитала нась до садку, де вони литнього заспиль 
часу обидальї. 

Обидь бувь споряженьїй пидь гиллястьімь дубомь, такьімь, 
що може його трьомь не обнять. Навкруги дуба грядочка квасоли 
та бобу, котрьіхь паростя, посплитавшьіся на тьічкахь, роскишно 
повились буйно-ярою зеленню мало-що не до верховини, и тьімь 
ще бильшьій робило холодокь коло дуба. День бувь душний, со- 
няшне промикня наче спикало усю землю, а пидь дубомь було 
свижо, просторо й видрадисно. Межи двома дерновими лавами 
стоявь накритий стиль, заставлений мисками, горшками, макит- 
рамьі. 

— Отеє наше гульбище! — промовивь старий. 

— Туть литомь сидимо увесь день, а вь хату тильки спать 
йдемо. 

Старий прочьітавь голосно „О-.че нашь",та й узялись ми до 
смачного обиду. 

На закуску натрусили гливь, дуль, грушокь-бергамоть, 
сливокь зь дерев'я, яке було поблизу, наносили зь баштану 
динь та кавунивь. 

— А вамь, бачу, — сказавь сміючись хазяинь, — нашь дубь спо- 
добавсь... по всій окольщи такого не знайти. 

— 152 — 



— Чудовий! що вьі йому личьіте рокив-ь? 

— Двисти годь кластьі; мьі його звемь Матусьгне Благословен- 
ня; та падькаемось коло його, кольї бь вьі знальї, мов-ь коло ма- 

лои ДЬІТЬІНЬ!. 

— Черезь що вьі його звете — Матусьше Благословення? 

— Зистаньтесь ночувать, то роскажу; а по вашому ск-завшьі, 
исторія його дуже гарна, и не казка або вьігадка, а щьіра празда. 

— Другьімь разомь почую. 

— Кольї не забуду. Я збирався росказатьі про його Гогольшш- 
ному паньїчеви Мьїколайкови, та отеє й доси росказую. 

— А вьі й того знальї? 

— А тожь! зь самого малку, якь ще його возьшьі до нижен- 
ськьіхь шкиль. Все бувало вь мене становляться. Розумний бувь 
хлопець. Винь теперь про нась пише щось, та й дуже, кажуть, 
добре пьіше. 

Мени проби закортило почутьі про -. ого дуба; хочь и пьіль- 
на нужда була йихатьі, та думаю соби — звернути на нужду. 

— Що жь,- кажу, — Тарасе Самсоновьічу! Нужда и законь зми- 
няе. Зостанусь — росказуйте. 

Мар'яна Онупріевна пишла по господарству, а наймичка до- 
гадлива унесла намь подушки; ми простяглися на дерновій лави. 

Тихесенький витрець, пролитаючьі кризь листя, повійнувь 
на нась пахощами резиди, гвоздикивь, то й ми, по добримь оби- 
ди, не ечульюя, якь поснули, и про дуба байдуже. А прокинув- 
шись, заразь не про що, якь про Матусине Благословення заве- 
ли ричь. Старому, бачу, тежь кортило. Старовина — довге життя 
— тій споминки. Кому не любо довго на свити жити? 

— Я буду вамь такь росказувати, якь чувь одь свого дида, — 
почавь старий, закуривши „головешечку,,, — а дидь чувь одь пради- 
да, а мого пращура. Діялося сеє тоди, якь Богдань Хмельницький 
рятувавь батькивщьіну. Пиднялась разомь уся Вкраина, — хто зду- 
жавь Ляха зь лука, зь оружинн пидцюкнутьі, обо кьіемь опере- 
зати. 

Не диво, що вь такій гур и люду та вь такій справи свя- 
тій проявилося стильки полковникивь, старшини, лицарства и 
таки діялися дила, що не чувано першь никольї, та вже никольї, 
мабуть, и не почуемь. На Корсунській потреби, якь збурени Ля- 
хи розбиглися по своихь замочкахь, гетьмань, щобь не дати имь 
схаменуться, пославь на ихь несчьісленну личбу охочого козац- 

— 153 — 



тва, що бьшо и грабувало наумирь шляхту. Пидь той чась мижь 
козакамьі и мижь самьшь простьімь народомь, обралися таки ва- 
тажки, що, постягавши охочого товариша, ажь на Волинь и на 
Подоль ходили господаритн. Тоди то виявивсь коло Лубень слав- 
ний по всій Украйни льщарь, котрого за лютисть та силу про- 
звали Вовгуремь — то-бь то — вовкь. Такий бувь дуженний, що ко- 
ли росказувать теперечки, якь вже вовки... звелись на ягнять, 
то повернуть, гляди, ще вь казку; а тимь ч'омь, якь вири не по- 
няти? Той Вовгурь здержувавь у млини шистерню, перекьідавь 
черезь Сулу двох-пудову гирю и десять разь обносьівь коло своеи 
хати два камини мльшовьіхь, у десять пудь каминь. 

Охотньїка прьймавь до гурту не инако, якь зь проби. Хто 
навкруги хати тричи обнесе каминя, той йому товариша, а хто 
шисть, той брать. У тому то товарьістви, вь тьіхь Вовгуривцяхь 
бувь и мій пращурь, Самсонь Коротай, — правий Самсонь. Ве- 
ликий, широкоплечий и страшенно дужий, — дармс, що молодий ко- 
закь ще тоди бувь. Винь обнись кругь хати каминя шисть разь, 
зарвався бувь и сьомий разь нести, та Вовгурь вже не давь зь 
опаски, щобь хлопець не ввередьівся. 

Набравши такихь соби сотнягу льщаривь, Вовгурь погнав- 
ся зь своимь загономь на Волинь. Йому страхь, якь манулось 
захопить у свои руки князька Ярему, що здорово держався про- 
ти козацтва, да зь тимь не такь то було швидко справитись. 
Ярема бувь самь льщарь, и військо мавь добирне. Скризь, де винь 
перейшовь зь жовнирамьі своими, усе огнем ь та мечемь поплюнд- 
рувавь, не жалувавши ни старои голови, ни малятка. 

Разь, писля сичи зь княземь, загонь Вовгуревьій стано- 
вивсь на ночлигьі пидь пущею, а мого пращура послано на чатьі 
доглядати, чи не було де Ляхивь у захисти. Вже надь вечирь, 
з'йизджае винь до крьіньщи, и бачить — набира воду висока, став- 
на дивчьша, и така вже гарна-прегарна, — хочь воду зь лиця 
пий; тильки чогось блида, якь той мрець, и очи заплакани. 

— Що ти туть робишь, небого? — спитавь мі : пращурь. 

— Воду, — каже, — беру для матуси. 

— Де жь твоя матуся? 

— Тутечки у лиси; слабує, помирає. Жовнирьі спалили наше 
село, убили мого пан-отця й брата, матуси ратьіщемь бикь проко- 
лоли и намь би була смерть неминуча, та ми поховалися вь пу- 
щи и ось четвертий день риски вь роти не було. 

— 154 — 



Пращурь мій, хочь и Вовгурянець, а бувь чоловикь чулий 
и богобоящьій: доставь изь торбьі шматокь хлиба, подавь дивчьі- 
ни и каже: — Ведьі мене до своеи матуси: може я чьімь-небудь ій 
у прьігоди стану. 

Такь, зь пивь-верствьі перейшовши, зостановьшьіся биля 
дуба. Пид-ь тьімь дубомь лежала-доходьша бабуся — Боже мій! — 
покривавлена, зь попеченьїмьі ногамьі... льіхо таке, Боженьку! 
Вгледившьі пращура, неначе оджьівила, очи ій засяльї радисно. 

— Козаче!— мовить глухьімь голосомь, а ще вьіразно, — не по сво- 
ій воли тьі сюдьі нагодився: ссмь Богь тебе занись до нась по- 
рятувати сьіротьіну отсю безпорадну (скинула оком-ь на дочку). 
Ми, козаче, не простого роду, и були здавна багати, да ти ксьон- 
дзи видерли вь нась добро наше все; одного найдорожчого скар- 
бу не забрали — вири нашои святои благочестьівои. Гиркои випи- 
ла я за свій викь: ще тижня не вийшло, якь усю до дна спила. 
Передь моими вичми вбито мого чоловика, замучено сина мого... 
(Страдальна душа до земли припала, на земли заридала). Дожи- 
дала я смерти, и за одно Бога прохала, — винь, Милосердний, по- 
чувь мою мольітов"ь: ти не покинешь сиротини; мицна правиця 
Божа пидсилить тебе, оддякуе. 

— Пани-матко! — сказавь мій пращурь, — я буду твоій дочци за 
ридного брата. 

— Будь ій дружиною — тоди будешь за батька, матирь и за брата. 

— Нехай же воля Божа буде надь нами! — сказавь пращурь, и 
вклонились зь Марусею [такь звалась дивчина] до нигь матуси. 

Лапала наперсного хреста на грудяхь, щобь ньімь благо- 
словити, а його вже нема: десь на втикахь згубила. 

— Чимь же, — стала тужити, — благословлю я вась, дитки? що на 
не-забудь зоставлю! — А дали схопила жолудька, та й прорекла: — Не- 
хай же надь вами, диточкьі мои, благословення Боже спочиває... 
Визьмить отсього жолудька, посадить у землю, виросте зь його 
дубь високий, и доти, докиль винь стоятиме на земли, доки ко- 
риння його не струхне пидь землею— и ви, и ридь вашь увесь бу- 
дете щасльїви, чесни, довговични... 

Стара зговорила се слово такимь твердимь духомь, наче 
самь Богь промовлявь іи устами. И схилившись на руки до Мс- 
руси, видала Богу духь. Маруся злила своими слизьмьі тило ма- 
тусине, а пращурь викопавь яму ій шаблею. Помолилися надь 
замученою, поховали, посіяли на могилци жолудькивь. А вь тій 

— 155 — 



пущи крьівся невеликий хуторець, мсему пращурови свидомьій. 
Винь завивь тудьі Марусю, прьіручьівь іи якійсь баби, и пойихавь. 

Щось днивь писля того не в-ь-скилькохь, пращурь мій по- 
вертався зь попомь уже — справить надь матир'ю похоронь хри- 
стиянський. Маруся кинулась на-зустричь до його зь щирою та ве- 
ликою радистю. Якь поглянула на його своимьі ясними очима та 
простягнула били рученята, то вь мого пращура наче душа заго- 
рялась и в-перве тоди застукало його серце вирньїмь коханнямь. 

Пишльї на матусину могилу, запечатали небижчицю. Мару- 
ся зняла зь себе дукачикь зь Божою Матир'ю и почепила на 
мого пращура. — Се, каже, тоби заступниця: нехай Пречиста оборо- 
нить тебе видь усякои напасти! 

Попрощавшись зь Марусею на довги часи, предко мій пода- 
рузавь ій тугий чересь зь червинцямьі, нздратьімьі одь Ляхивь. 
Війна ще точилася зь чотири роки и на всей той чась Господь 
видимо боронивь мого пращура. Одного разу Вовгурь пославь на 
розвидь чоловика десять изь свого загону; мій пращурь бувь вь 
тьіхь десятьохь. Одлузавшьі верстовь зь двадцятокь и не наско- 
чивши нигде ляшкивь, вони ни гадки — становилися на ночлигахь 
вь лиси, та ще, знаєте, по добрій чарци проти сну викотили, та 
й поснули бецькомь. О-пивночи якь наче хто збудивь потихень- 
ку мого пращура. Винь зьіркь!— бачить, що передь нимь висока 
жинка, уся вь билому, якь мара стояла. Зь остраху винь нами- 
рьівсь кричати, такь вона поманула йому рукою, щобь за нею 
йшовь; мусивь послухатись, пишовь. Завела його зь пивь-вер- 
ствьі, а позаду ихь стугомь застугонила кинська тупа, вдарила 
пальба, галась пиднявся. Туть жинка зникла, не скажи — у зем- 
лю ввійшла. Сторопилий, здерев'янивь предко мій и не знавь, що 
йому й починать. Ажь чує, щось у кущахь затупало, затрища- 
ло й передь нимь ставь, якь укопаний, Гнидко, його кинь и вир- 
ньій товаришь. Тоди вже предко догадавсь, хто се його поря- 
тувавь. Не довго думавши, скочивь на Гнидка да гукнувши на 
ризни голоси, ниби бь то винь не самь, порвався виручати сво- 
ихь. Жовнирьі подумали, що то пидмога козакамь, та й кину- 
лись у-ростичь. Такимь побьітомь пращурь мій вьірвавь одь 
немьшучои погьібели п'ятьохь товарьішивь своихь, а четЕирко на- 
ложили таки головами. 

Чотирох-литня розлука не прохолодила вь моєму пращурови 
кохання, и якь все утихомирилось, винь, часу не гаявши, пойи- 

— 156 — 



хавь до своеи Маруся. Дойиздьіть до того хуторця, де винь ін 
покьшувь, ажь я слнду його не бачьіть: все вигоряло до пня я 
роспьітаться ня вь кого. Зажурився мій пращурь я пойихавь на 
могилу до матуся. Тилькьі вон^ йому й зосталася. На могили сто- 
явь високий хресть я жолудькьі ряснимь кущемь розрослися, а 
навкругь знати слядь засохлихь грядокь, де-не-де на яхь ще 
квиточкьі поростали. Видно було, що те мясце зоставлено я вже 
зь дви лити стоить безь догляду. Помольївшьіся, ударивсь пита- 
ти Маруси. Куди прьшяде, скризь погорьіджа: не було села, хочь 
хутора, цилого видь огню. Попойиздившьі килька днивь, надьібавь 
винь якогось сотника и одь того назнавь, що вси жьітельци то- 
гобочни виселились за Днипро. Тамь було тоди просторо и без- 
печнійше. Мій пращурь цильїй рикь вьійиздьівь по новосилчахь, 
уступавь до кожнисинькои хати, скризь роспьітувавсь. 

Одного разу зайиздьіть винь до хутора новосилянцивь; ба- 
чить — на одшиби стоить така славна хатка, а кругь неи од'оране 
пидь леваду просторе мисце. Ввійшовь у сини — никого нема; винь 
черезь други двери вьійшовь на городь, — тамь дивчьіна якась по- 
ле грядки. 

— А чия се хата? — спитавсь винь. 

— Хазяйчина, — одмовила дявчьша. 

— Де жь твоя хазяйка? 

— Пишла до Кьшва на прощу. 

Оть винь уже йти дума, ажь угледивь на сторони моло- 
денький дубокь, загороженьї "і лозою; а навкруги •' ого росшюдже- 
ний городчьїкь. Мого пращура наче що торкнуло. 

— А чого се, — каже винь, — дубокь сей вь такій у вась шаноби? 

— Не скажу, — вона йому, — що-бо хазяйка його зве Матусине 
Благословення. 

Тоди винь догадавсь и почавь роспьітувать, яка зь лиця 
хазяйка, — дивчьіна чи молодиця? 

— Дявчьша, — росказуе наймичка, — и гарна така, що на всю око- 
лію другои нема такои; багацько, славлють, до неи людей слало- 
ся, и не прости, а осаульї да сотники, та вона и дивитись на 
ихь не хотила: все когось чекає. 

Почувь се пращурь мій, та й зомливь одь радостьі. 

Ну, промовьівь, — приймай же мене за хазяина: я той самьі й, 

що вона жде. 

— 157 — 



Вступьшь до хатьі: чьістенько, биленько, ажь духь радіє. 
Дьівьіться, — вь кимнатци помощена постиль на двох-ь, на жердци 
вьісьіть козацька одежа, сорочкьі тонкого полотна зь вишивани- 
ми комирамьі; на прьіпичку чоботьі червони, на килку шапка, а на 
викни люлька, — не сказавь бьі, туть жьівь козакь, а не дивчьіна. 
Предко мій понурьівь голову: для кого жь се вона зладнала одижь? 
се, певно, судженьї.': у неи!.. Такь то тьі ввольша останню волю 
матусьіну! такь отеє пам'ятуешь обитню клятьбу на непростьіглому 
ще тили матерньому! Дакь не бувати жь сьому! не моя, такь и 
ничьія! Вьірву зь корнемь Матусьше Благословення, що його тьі не 
варта; роскьідаю хату и задавлю тебе пидь нею, якь люту гадьіну!... 

Зирвався зь серцемь до того дубка и руку вже простягь, 
щобь його вьїкорчьіть, та мьіттю зупинився. П'ять рокивь, пога- 
давь, ми були вь розлуци, може вона личьша мене за погьібшого, 
а якь побачить, що живий, то жениха свого одцурається. А про- 
те, коли вона його лучче любить, то Богь зь нею; я стану ій за 
брата. — Потимь того встромьівь своє ратище биля дуба, да й ка- 
же на наймичку: 

— Якь твоя господиня вернеться та побачить се ратище, то 
сама пизнае, хто його поставьівь. Скажи тильки ій: коли вона 
мене ще не забула и любить, то нехай прив'яже до ратища чер- 
вону короговку; коли жь ни, то нехай чепля билу. 

Самь пойихавь на пущу и зеидтьі вьізьіравь на леваду. Си- 
дить день, сидить другий день, не йисть, ни пье, ни спить; на 
третій знемигся — заснувь. И приснилася йому матуся, буцимь 
попровадила його з-пидь високого дуба по зеленій оболони до 
церкви. Ледви ступьівь на поригь церковний, на-зустричь йому 
Маруся, убрана, якь до винця; обняла його, поцилувала. Про- 
кинувсь винь, дивиться — червона короговка грає зь витромь; 
серце вь його заколотилось, трохи не вискочить; сивь на коня, 
та й дмухнувь до Маруси. Стрила його на порози зь хлибомь, зь 
силлю, склоньшася до земли, заговорила*. — Орле мій, з-пидь тем- 
нои хмари видь Бога мени насланий, матусею призначений, сер- 
цемь моимь нарекованьїй! за що се ти поневиряешь наши любо- 
щи? Все, що бачьівь у свитльщи, все те для тебе, мого голуба 
сизого, наготовано; про тебе тильки я й думала, и Бога благала, 
щобь повернувь тебе до мене. Уступи жь до своеи хати, господа- 
рю мій любий! стань мени, сиротини, татомь, мамою и братикомь 
риднесенькьімь. 

— 158 — 



Туть мій пращурь ще не мавь и часу гараздь огледиться 
зь тьіхь радощив"ь великьіхь, а туть Богь несе старенького дида, 
проситься обночуватьі. Роздьівьшьісь — той самий пан-отець, що 
ховавь матусю. 

На завтра жь их-ь перевинчавь и вже не пишовь дали. 

Поблагословьівь ихь Господь сьшомь-одьіначкомь, щасльї- 
вьімь та довгьімь викомь. Пращурь мій вмерь на сто и пер- 
шимь роци, а пращурьіха на дев'ятдесять третимь. Обидва пре- 
ставьшьісь на одному тьіжневи, якь за руки побрались. 

Писля того вси мои предков'я переживали за дев'ятдесять 
годь, тильки батько мій висимдесять п'ять ЖЬІВЬ, И ТО ТОГО, ЩО 
молодого вику багацько прьіняв"ь горя. 

Черезь стилькьі годивь, молитвами нашои матуси, Богь 
нась не зоставляе; ми щасльїви, довговични и не було вь нашими 
роди ни одного нещасливого чоловика. Що вже вь ту халеру — якь 
вона скризь по свиту душила безь мьшостьі людей, до нась и не 
доторкнулась. 

Шануємо велико нашого дуба и кожне зь нашои симьи, 
виряжаючьісь вь далеку дорогу, Богу помолившися, приходить 
поклониться Матусиному Благословенню и для одводу видь себе 
напасти, бере зь собою жолудька... 

Дякувавь я старому за його оповидання, а туть и сонечко, 
якь то кажуть, прьімерхло — лучченько стало йихатьі холодкомь. 
Попрощались ми. Пойихавь я и все думавь, яка то наша гарна 
старовина була, що то за люде, що то за души були вь нась 
пидь ту велику руину! Та де жь воно дилося, на що попереводи- 
лось, що теперь мало такихь людей задержалось на свити, прос- 
тьіхь и щьірнхь и богобоязльївьіхь, якь отсей Тарась Самсоновьічь? 
Тильки й жити намь споминками. Ну, та дарма! Хочь одинь 
дубь зоставсь, та багато на йому жолудивь... Матуся наша, Вкра- 
ина, не покинула нась безь свого благословення... 

Пройихавь я скилькьі верстовь; думки влежались; сонце 
сило, и вь голови вь мене тихий помрокь залигь — тильки щось 
несказанне на души любо мени сьіяло. Не хотячьі, оглянувся на- 
задь: село ховалось за могилами, окриваючись пьіломь вечир- 
нимь, а ще зоривь велично край неба дубь той старенний — 
„Матусине Благословення" 



159 — 




Марка Проклятий. 

Частина зь позмьі. 

- уло вь Петривку. Зелена по поясь трава вкривала сте- 
пи, вьіхрьшась, слалась и якь море грала: набижьіть 
витерець, покотиться хвилею, нахьільїть, розибье — и 
вона зажовтіє, заголубіє и зачервоніє квитамьі. На сьі- 
ньому неби ни >: марки; сонце зверху накрьіва тепломь и шьіро- 
кьімь проминнямь, якь золотьшь дощемь, кропить КОЖЄНЬ ЛЬІС- 
точокь, кожну бьшьінку, а зь травьі обдає, свижьіть пахучими хо- 
лодкомь. Дишешь, не надишешся, якь буває вь Спасивськи жа- 
ротьі, писля довгого пути, не насьітьішь жадобьі, допавшись до 
холоднои крьіньщи. Здається, тильки й видко небо Й землю, а 
скилькьі ще на-округьі тебе тіеи твари Божои! Куди не глянь, 
пидь кожньїмь кущикомь, листочкомь кишать коники, комашня, — 
якь розмальовани метелики, мигтять зь квитки на квитку; а ви- 
соко, пидь ясньїмь небомь, вьються орли, хмарою литають дрох- 
ви, журавли, хохитва; кобчьїкьі, неначе гвоздьїкомь прибити, на 
однимь мисци махають крильцями, виглядуючьі добичу. Де-коли 
залопотить, розляжеться трава и сайгакь, злякавшись свого жь 
шелесту, летить, якь на крилахь, схиливши на спину довги свои 
роги. Кругомь тебе усе жьіеє, усе дише, дзиркотить, висвис- 
тує, а оддали, ни-вить видкиля, виявляються озера, буцимь ча- 
рами наливаються, мріють, котять хвилю за хвилею и, якь море, 
вкривають землю. Тильки де-не-де синіють, неначе острова, ото- 
чений могили: и зновь якь не було, мання розвіялось, рознеслось, 
и знозь зелена траьа скризь стелиться по степу. Весело глянуть 
на си степи запорожськои Украйни; усе очи до себе пригортають, 

— 160 — 



а серце мліє, смутни думкьі летять вь невидомьій край, а за ньі- 
мьі рветься й душа, бо нема для неи притулку на земли, якь не- 
ма чоловикови захисту на шьірокому степу. 

Жарь почьшавь стухать, сонце бльїзьілось до земли, ото- 
чьівшьісь довгьімьі паростями проминня, неначе пидняло сто рукь, 
щобь обняти степи на добра-ничь. Витерь, якь зь лису, пови- 
вавь холодком-ь и розносьівь квитчани пахощи. У свою чергу оз- 
вались вечирни пташки: пидпидьомкали перепела, деркотили дер- 
качи, висвистували овчарики, кигикали и квилили, литаючи, чай- 
ки. Ажь ось, вь трави, неначе искра блиснула и виявивсь, якь 
зь земли вирись, на вороному кони сичовьїкь, вь червоному жу- 
пани и вь кабардьшци*) на-бакирь. Реминньїй поясь вризався вь 
його тонкий стань, за поясомь и вь кубурахь стремильї пистоли, 
биля боку вьісила шабля вь срибній пьіхви, а за плечима мотав- 
ся булдимокь :::::: ). Сичовьїкь бувь ще молодий, тильки вусь вьі- 
ривнявсь; ясно глядильї його кари очи, а уста нибьі усмихальюь; 
усякий би пизнавь по його юнацтву и безсумному погляду, що 
не ввирьіБСЯ ще йому свить, не допекло й лихо. Йихавь винь ти- 
хою ходою, озираючись по сторонамь, ниби гулявь соби: закурньї- 
ка писню, то нахилиться зь коня, зирве квитку, втишається нею 
и, побачивши кращу, кине и зрьіва другу. 

Вже заЕечерило. Шьіроки тини простяглись и мережили 
степь; захидь сонця занявся полум'ямь и насупроти обдавь яр- 
кимь свитомь гребинь гори зь могилами. Сичовьїкь скьшувь очи- 
ма у даль, шукаючи, на якій бь йому могили заночувать. Дивить- 
ся — на самій вищій могили щось мріє, чорніє; спершу здалось 
йому за шульпику, а якь зблизився, побильшало, неначе орель; 
ще прсйихавь килька гонивь, роздивився, ажь то чоловикь и сьі- 
дивь винь нерухомо, неначе кам'яна баба, на могили. 

— Оть и добре, — пробубонивь про себе сичовьїкь, — пославь ме- 
ни Господь на ничь товариша. 

Спустившись вь балку, винь зупинився биля крьіньщи, на- 
бравь у баклагу води, напоивь коня и повивь його вь поводу. 
Зійшовь на гору, вже и до могили зблизивсь, а чоловикь си- 
дить соби, не ворухнеться, неначе заклякь, не оглянеться на си- 

*) Такь прозивались запорожськи шапки, бо були обложени хут- 
ромь зь кабарди. По ливому боци Днипра прозивають ихь видрами, або 
виднихами. 

**) Коротка винтивка. 

— 161 — И 



човьїка и не чує шелесту одь його важкого поступу. Зь вьіду 
винь и по одежи не геваль, не бурлака, а щось не просте: та- 
тарська кучма насунулась йому на очи, нись заКандзюбьівся, якь 
у кобця, а довгенни сьіви вусьі ажь до грудей доставали. На пле- 
чахь у його бувь накьінутьій чорньїй подолянськьій кобенякь и вь 
Еерзунахь*), як-ь обуваються вь Карпатськьіхь горахь гуцульї. Не 
вьідко було прьі йому ніякои брони, тилькьі вь руци держава 
винь ципокь и биля боку лежала торба. 

Збльїзьівшьісь до могьшьі, сичовьїкь одпустьівь коневи по- 
пругьі, прьіарканьївь; дьівьіться, а чоловикь усе сьідьіть, не огля- 
неться и не поворухнеться. 

— Бачь, якь замьісльївся! — прошепотивь сичовьїкь, заходячьі зь 
боку, — а мене и не бачить; пострьівай же, я тебе сполохну! — та 
скилькьі духу й крьїкнувь: — пугу! — ажь луна по степу покотилась. 

Однакь одь сього покрьїку чоловикь не сполохнувся; не 
прьітьма озьірнувся винь и хьіжо, зь пидлоб'я глянувь на си- 
човьїка. Страшно горили вирлооки його очи, неначе искрьі зь 
ньіхь посипались. Сичовьїкь хотивь було ще в -друге пугукнуть, 
та й припинивсь, бо якь списомь шпигнуло його тьімь погля- 
домь, неначе холодна жеретія**) обвилась и здавила йому серце. 
И не схаменувся винь, якь сичовьїкь, знявши кабардинку, низень- 
ко вклонився, буцимь самому кошовому, и зь повагою промовьівь: 

— Добрьі-вечирь, чоловиче! 

Чоловикь змирявь сичовьїка очима и, не промовивши й слова, 
одвернувся. Нахмурився и сичовьїкь; заграла молода кровь, за- 
искрьільїсь очи: розсердила його та зневага. 

— Слухай, чоловиче! — озвався сичозьїкь, — за пожегнання мусить 
оддякувать, а не одвертать пику и чорти батька зна куди стром- 
лять свои волови очи, якь кишка вь каганець! 

Чоловикь мовчавь, усе дивлячись пильно у ту жь саму сто- 
рону, якь и спершу дививсь. 

— Чи чуешь, що я тоби кажу?— зновь грьімнувь сичовьїкь, пид- 
ступаючн. 

— Не позакладало, — чую, — пробубонивь чоловикь, не ворухнув- 
шись. 

■ — Чого жь мовчишь? 



*) Постоли зь шкуратка. 
**) Невеличка гадюка, що лазить по деревах-ь и обмотується кругом-ь 
витей. 



162 — 



— Ничого казать; кольї я тоби не вподобавсь, идьі соби дальшь: 
степьі простори. 

— Не я до тебе прьійшовь, а тьі забрався вь чужу солому, та 
ще й шелестьішь! Степьі наши. запорожськи, — оть що! 

— Хто се тоби казавь? 

— Я тоби кажу! 

— Кольї ваши, чомь же вьі ихь не орете, не засиваете, не ко- 
ристуєтесь ньімьі? 

— Сичь не пшеницею степи засина, а крипсстямьі, паланкамь:, 
оть що! 

— - Погани жь будуть ваши жньїва: не соби дбаєте... Правда твоя: 
мьіне вик-ь, другий, и си степьі рьігнуть золотом-ь, срибломь, та 
не буде вамь зь того ніякои корьістьі. Не подякують ТЬІХЬ, хто 
кров'ю своєю ихь польвавь и своимьі кисткамьі огорожувавь!... 
Такь не кажьі мени, козаче, що степьі ваши: Божи воньї и того, 
кому Винь дасть ньімьі користуваться! 

— Покьі хвалько нахвалиться, будько добудеться!... Уставай же 
та йдьі соби кь уражій матери... За те, що тьі цураєшся мого 
товариства, не хочу зь тобою на одній могьши ночуЕать, — оть ще! 

— Якь не хочешь на одній, такь шукай соби иншу... 

— Вьібачай, чоловиче, — грьімнувь сичовьїкь, — у мене такий зви- 
чай, що куди бь я не прьійшовь, то вже еидтьі не пиду, поки самь 
не схочу. 

— Такий саме звичай и вь мене... 

— Вставай же, кажу тоби! - скрьїкнувь сичовьїкь, — не то я те- 
бе по-запорожськи пидведу! 

— Чи не охотилось тоби, козаче, тичка подуть?*) — спьітавь чо- 
ловикь, зареготавшись на ввесь степь, неначе само пекло заре- 
готало. 

— Я тебе такь подму, — гукнувь сичовьїкь, ще гиршь розсер- 
дившись, — що ажь на тій могили опинишся! 

— Гляди, козаче!... Не то мене не зведешь, а й торби моеи не 
пидіймєше... 

— Брешьішь, — пидійму, и потилицю ще тоби нею натовчу! 
Сичовьїкь справди хотивь було затопить по гамалику, ухо- 
пивсь за торбу та сюди-туди — и зь мисця іи не зворухнувь; по- 



*) Се-бь-то, якь росказують вь казци, спробувать сьільт, хто дужчьій. 
— 163 — 



пробувавь обома рукамьі взять, ажь заморивсь видь натугьі, а все 
такьі не зворухнувь. 

— Що тамь таке вь торби? — бубонивь сичовьїкь, поглядаючи 
то на чоловика, то на торбу, — якьій тамь бись сьідьіть?... Я жь 
такьі не абьі-якьій: пидковьі розгьшаю, коня пиді^маю, а гемонсь- 
кои торбьі и зь мисця не зворухнувь... 

— Скажьі мени, чоловиче, — спьітавь винь, — що тьі таке на сви- 
ти: чьі якьій характерньїкь, чьі, може, самь чорть? 

— Не характерньїкь и не чорть, — одказавь чоловикь, схьшьівшьі 
на грудьі голову, — тилькьі чортова у мене доля... 

— Яка жь у чорта доля? 

— Не така, якь у людей! 

— Се й не пьітаючьі знавь... А тьі мени скажьі, якьій тамь бись 
сьідьіть у твоій торби, що вона така важка? 

-- Подьівьісь... 

Сичовьїкь розв'язавь мотузокь, засунувь руку вь торбу и 
вьітягь голову старои бабуси. Ажь звомпьівь винь, глянувши на 
неи, и трохьі зь рукь не впустьівь. Якь вчора одрубана: биле во- 
лосся було скуйовдане и обльїте запеклою кров'ю, бровьі нахмури- 
лись, незакрьіти очи гризно дьівьільїсь, рить роскрьівся... Страшно 
було глянуть на вьідь старои: здавалось, буцимь вона вь остат- 
ній чась кого проклинала. 

— Чия се голова? — спьітавь сичовьїкь, прозоро поглядаючи на 
чоловика. 

— Матчина. 

— Хто жь іи одчесавь? 

— Я!... 

— Ти!... Ридну неньку?!... Мій Боже милий, чомь же Ти не за- 
тримавь такои гришнои руки?!.. — скрикнувь сичовьїкь, опускаючи 
голову вь торбу. — Що жь тамь ще у тебе? — спитавь винь, див- 
лячись на чоловика. 

— Подивись... 

Сичовьїкь зновь полизь вь торбу и вьітягь другу голову, 
молодои, дуже гарнои дивчьіньї. Джегерели и дрибушкьі ще не по- 
росплитальїсь, тилькьі довга коса, чорна якь гайворонь, позлипа- 
лась запеклою кров'ю. Очи були трошки прьіщурени, а устонька, 
якь терень синій, одкрити и зубки, неначе перлої наньїзани, би- 
лильї и блестильї. 

— 164 — 



— Мій Боже мьшьій, яка жь гарна! — скрьїкнувь сичовьїкь, — и на 
таку пиднялась рука?!.. 

— Пиднялась, кольї одрубана... 

— Чьія жь се голова? 

— Сестрьіна. 

— Чьі не тьі и сю сдчесавь? 

— Одгадавь! 

— Знаешь, чоловиче, — зитхнувшьі промовьівь сичовьїкь, — на усьо- 
му свити нема найнещасльївійшои і вари, якь тьі, — оть що! 

Чоловикь швидко поЕернувь голову и пильно глянувь на си- 
човьїка, нибьі хотивь роздьівьіться, одь кого почувь сю ричь. 

— Козаче!— сказавь винь журливо, — не тоби першому показу- 
вавь си голови, не тоби одному и признавався; вси жь одь ро- 
зумнои голови казали, що нема на свити и гвиря лютійшого видь 
мене, и не брехали вони; однакь ти сдь щирого серця сказавь 
святу правду: на усьому свити нема нещасливійшои твари, якь я!.. 
Одь мене усе одцуралось: и небо, и земля, и саме пекло!.. Мене 
прокляла мати, проклявь и батько зь того свита, — я Каинь!.. А 
тоби мене жаль, якь побиденного, нещасливого?.. Спасиби тоби, 
козаче!... Дай руку, побратаємось. 

Чоловикь простягнувь руку, якь лопату, обвинуту товстими 
жилами, неначе вирьовками. 

— Вибачай, чоловиче! — одризавь сичовьїкь, — хочь мени тебе и 
жаль, а прочвари, Каину, руки не подамь и побратимомь не буду! 

Чоловикь ажь зь мисця сксчнвь, такь його уразила ся 
одповидь; хочь ньізшьій винь сдь сичовьїка, а якь роздрочився, 
такь страшно и глянуть на йсго псстать: плечи и груди, якь 
башта; кулаки, якь дви дсвбешкьі; пополотнивь, счи кров'ю по- 
наливались. Не звомпьвь же и сичовьїкь, на п'ядь не одступивь, 
и смило дивиться чоловиксви вь очи. 

— Якь! — грьімнувь чоловикь, заскреготи вшьі зубами, — ти гре- 
баешь мсею руксю, мсимь тсварьствомт?.. Чи ти знаешь, бла- 
зень, що кслись и я бувь сичовьїкомь, колись за велику увагу 
ставили мсе товариство? 

— Може колись, — пегехопьвь сичсвикь, — та не теперички... 

— Такь виймай же шаблю и боронись: за сю уразку я визи- 
ваю тебе на чесний пойедьшокь!.. 

— Не чесний буде пойедьшокь биться зь шаблею проти голихь 
рукь, а давай чьімь здужаемь! 

— 165 — 



Сичовьїкь згорнувь кулакьі и ставь на готови. 

— Не бійсь, и зь шаблею не поривняешся! 

— Боюся тилькьі нечеснои смертьі. Богь нась поривня, а роз. 
судить совисть! — одказавь сичовьїкь, наступаючи. 

Якь одь водьі стухае полум'я, такь остатня одповидь сичо- 
вьїка припинила яристь чоловика; не здержавь винь и його сми- 
лого погляду, понурився и назадь одступьівь. 

— Совисть... совисть... — глухо прогомонивь винь, — ни, ни, не ме- 
ни проклятому брататись зь тобою; не тоби простягать и руку суцьізи! 

Чоловикь прьшикь до земли и важко застогнавь, — здавалось 
и могила зь нимь стогне... 

— Не сердься, чоловиче, за мою шпарку одповидь, — зь жалемь 
г.рзмовьівь сичовьїкь, — якь будешь гинуть, я одь тебе не одцу- 
раюсь и обьідви руки тоби простягну. 

Чоловикь пиднявь голову и глян^вь на сичовьїка. 

— Ти зь Сичи? — спитавь винь стиха. 

— Зге, — одвитивь сичовьїкь, сидаючьі поручь зь чоловикомь. 

— По воли, чи недоля туди тебе запроторила? 

— Не знаю, якь тоби й казать. Оть слухай, не багацько рос- 
казувать... Закохався я вь дивчьшу, вь нашому таки сели, и хо- 
тивь одружитись, такь батько моеи суженои не згодивсь. „Див- 
ча, каже, ще молоде, та й ти молодий; йди соби у Кишь, по- 
вештаєшся тамечки рокивь зо три, покоштуй гиркои, и коли Гос- 
подь приведе вернутись, то ми тоди вась и одружьшь". Моя 
ненька, — батька у мене нема, вмерь, — дуже вбивалась, однакь не 
одмовлювала: ,.йди, каже, синку, коли такь треба; нехай тоби 
Богь помагає, бо й батько твій тамь бувь; придбаешь и ти соби 
козацькои слави". Такь ото теперички и повертаюсь до-дому; 
прьідбавь, якь кажуть, и тіеи слави, дакь запорожци, матери ихь 
ковинька, — нехай здорови будуть, — таке прьізвище прьшожьши, не 
знаю якь и неньци казать, — Кобзою прозвали, оть що!.. Вже було 
почали Пидковою звать, — бачь, пидковьі розгинаю, — а туть мени на 
лихо нечиста мати кобзаря принесла, спивавь собачий синь, спи- 
вавь, та й поклавь кобзу, а я не доглядився, де вона, сивь на неи 
тай потрощьівь диявольську личину; оть мене и прозвали Кобзою. 
Оттаке, бачь, прилучилось! 

— Не журися, козаче! Не прьізвище прославляє чоловика, а чо- 
ловикь прьізвище; не за горами и той чась, якь роскьінеться ши- 
рокий просторь за-для козацького герця... 

— 166 — 



— Була така чутка и у нась, вь Коши, передь моимь вьійиз- 
домь; прибить зь Чьігьірьша військовий пьісарь Хмельницький, ла- 
годились збирать раду... Хотилось и мени зостаться, такь див- 
чьша жь, козацьке слово... 

— А дуже ти кохаєшся вь своій дивчьіни? 

— Якь би не дуже, який би його бись и покьшувь Сичь! 

— А хто тоби Пчфучьіться, що вона и доси тоби вирна, и доси 
тебе кохає? Еернешся, а вона ще краща стала, вьіривнялась, якь 
била тополя, тилькьі вже не твоя, а другому досталась... Що ти 
тоди робьітьімешь?.. Кажи?.. 

— Тоди жь то й буду казать... 

— А буває, що сама жь ненька нараить сужену свого сина одру- 
житись зь другимь... Що бь ти тоди зробивь, якь би зь то- 
бою скоилось таке лихо?., га?.. 

— Неподобне вьігадуешь! Де жь ти чувь, щобь ридна ненька 
втопила долю своеи дитини? Та й дивчьіна, котра коха свого су- 
женого, скорійшь вмре, якь зь кьімь иншьімь одружиться. Ко- 
ли жь зь такою розвела, якь ти кажешь, то й добре зробила: шу- 
кай соби иншу, вирну дружину... 

— Знайшлась та инша, ридна сестра, — сама жь кинулась за- 
спокоить побиденного. Се жь іи й голова вь торби!.. 

— Ридна сестра! — обизвався Кобза, важко зитхнувшьі, — та й гар- 
на жь, на вики гарна! 

— А коли бь ти, козаче, побачивь сю голову на повнихь пле- 
чахь, на стройному стану; коли бь вона глянула на тебе живими 
очима; почувь би іи голосокь и устонька, якь макивка червони, 
стулились зь твоими устами?.. 

— Ну годи, ка-зна що вигадує, та ще й проти ночи!... 

— Облила вона пошарпане серце, — росказувавь чоловикь, не слу- 
хаючи Кобзи, — дрибною сльозою жьівущои и сцилющои води, и на 
який чась загоила його, та загоила на превелике лихо: загори- 
лось воно зновь коханнямь, люто, скажено загорилссь, и усього 
мене запалило!.. И вь той чась, якь горьішь тьімь пекельнимь 

•вогнемь и жадоба палить твоє нутро, зь неба, зь самого раю, 
бризнула роса, — чи вдержався бь не напиться тіеи води?.. 

— Та ну тебе кь бису! — скрьїкнувь Кобза, затикаючи вуха, — 
страшно тебе й слухать! — Що ти мене на покусу пидводишь, чи 
що? Лучче ти мени скажи, який тамь бисяка сидить у твоїй 

— 167 — 



гемонській торби, що вона така дуже важка? Здається, дви голо- 
ви не багацько заважать? 

— Що вь мене вь торби? — озвався чоловикь, пиднявшьі голову, 
— нечистая моя совисть!.. 

— Совисть?.. Оттаке ще вьігадай! 

- — Совисть тяжкая, важкая, невсипущая, що не дає мени спо- 
кою, грьізе мене и день и ничь; вже бильшь, якь пивь вика ношуся 
зь нею, и до кинця свиту, до страшного суду буду носиться, по- 
ки не зробиться вона легенька, що й мала дитина іи пидійме... 

— Коли жь вона полегшає? 

— Тоди, якь добрими диламьі покрию превелики и тяжкій мои 
грихьі, а безь сього не прийме мене ни земля, ни саме пекло... 

— Шкода, бачу, — пробубонивь Кобза. Потимь, зь перегодомь, 
спитав ь: — здавалось, казавь, що й ти бувь сичовикомь? 

— Бувь. 

— Якь же тебе тамь звали, чи не чувь чого про тебе й я? 

— Такь звали, якь пипь охрестьівь; другого прьізвища мени 
не прибрали. 

— Якимь же йменнямь тебе пипь охрестьівь? 

— Маркомь. 

— Те-те-те! чувь, багато де-чого чувь! — казавь Кобза, вьітри- 
щьівшьісь на чоловика, — чи не той ти Марко, що товкся по пеклу? 

— Той самий... 



Пиднялась роса, и якь серпанкомь вкрила степь; небо по- 
темнило, зори вияснились; ничь тепла та пахуча простягла чор- 
ни крила и всю землю пригортала и тулила, неначе ненька свою 
дитинку до грудей. Все живе затихло, примовкло, тильки сови та 
пугачи литальї надь головами Кобзи и Марка, скиглили, пугука- 
ли, та й ще бильшь додавали суму. На темному неби чорньїмь 
обрьісомь виявлявся зь боку Маркивь вьідь, и видко було, якь 
пидіймались його груди, и чутно, якь важко винь дьіхавь. Бояз- 
ко глядивь на його Кобза, вь його души зминяльїсь то жаль, то 
погордження; здавався винь йому и харпакомь, и побиденнимь. За- 
дивившись на його, забувь винь и голодь, и свою втому... 



168 




Г о л к а. 



а давнихь часивь колись на Вкраини бульї таки лю- 
де, що не признавали надь собою ніякои владьі. Кож- 
ний зь ньіхь мавь старшого за ворога, ривного за 
брата, бо вь тій ривни поважавь самого себе, власну са- 
моистность; а меншьіхь мавь за бьідло, прахь, смиття. Усе, 
що Господь щедрою рукою розсьіпавь по свиту, усе те побачьільї 
бь у ихь палацахь, а кругомь тьіхь палацивь непокрьіти халу- 
пьі, обидраньш, голодний и холодний людь. Усе добре и чуле, 
чьімь надиля Господь чоловика, даючьі йому серце й душу, усе те 
вь ньіхь запльшо глеемь чванства, ганьбьі и ненатльї. И якь то 
чудно усе вь ньіхь зложилось и перекорьшось: проповидувальї 
вольность, непидлеглисть, а тьімь часомь чухрали батогами свою 
жь таки шляхту! Палили слободи, вибивали народь тисячами, 
плакали надь ихь безголов'ямь. Строильї манастьіри, костьоли, а 
души свои губили у тяжкихь грихахь. На втиху соби стриляльї, 
палили и вишальї людей; безь вини карали, безь заслуги награ- 
ждали, для своеи корьістьі переганяли на лембикь половини сльо- 
зи, трудовий пить и кровь, щобь зь видра добути хочь одну 
краплю золота. Хочь би увесь сзить зь людьми вверхь дномь 
перевернувся, тильки бь имь було добре, тилькьі бь усе робилось 
по ихь воли, якь имь охотилось. Широко и далеко простяглась та 
воля; здається, якь би вона встала, то й неба бь достала!... А знає- 
те, люде добри, якь звали тихь людей?... Польськими магна- 
тами!... 

Роскаж^ вамь де-що про одного изь сього кола магната, 
про Потоцького, що колись живь у Тульчини. Може, ви чували, 
що винь на сзоему зику вироблявь? Немилосердний винь бувь 
до всього люду, а найгирше до жьідивь. Для сзоеи втихьі чого 

— 169 — 



винь зь ньімьі не внроблявь!... Було, намалює вуглемь на стини 
чортяку, се-бь то чарньїй к и т ь, та й приневолює жьіда улучать 
того кота каминцямьі, распаленьшьі вь коминку. Тилькьі жьідь 
доторкнеться до каминця, и репетує: „вай-вай!" — попикь сердеш- 
ньій пальци, — а той його канчукомь: — Улучай, — каже, — Иродивь 
сьшу, а не то— до смертьі зачухраю! — Кичого робьітьі, хапа небо- 
ракь камикець, шпурне; кольї не влучьпь, — бье жьіда за те, що 
промахнувсь, а влучьіть, зновь шмага: — За що, — каже, — бьешь 
чарнего кот а? — Та такь и грається зь ньімь, якь кить зь мьі- 
шою, покьі не замордує бидолашного до полусмертьі. 

Разь встрельївь винь жьіда — не свого, а другого якогось 
пана, такого жь магната, якь и самь. Та ще якь встрельївь! 
Давь жьіду дукать та й каже:— Лизь льішень на вербу та кукай. — 
Жьідь злизь, тилькьі кукнувь разь, в-друге, а Потоцькьій прьшо- 
жьівсь, якь торохне, такь винь сердешний пукь обь землю: туть 
його й чортьі вхопьільі. — Глянь, — каже Потоцькьій, — кука на верби, 
я думавь, що зозуля, та й встрельївь. — Оть пань того жьіда и 
розсердивсь за се на Потоцького: — Якь,. — каже, — тьі осмилнвсь 
встрелить мого жьіда? хиба у тебе мало своихь? — Бачите, всту- 
пився за чоловика!... Такь Потоцькнй гвеливь накласти цили- 
синьку хуру жндивь, та ще зверху и рублемь, якь снопи, прнгни- 
тнвь, та й одиславь до того пана, одписавши: — Не сердься, голуб- 
чику, оть тоби за одного цилу копу посилаю! 

Бувало й таке, що де-колн, вертаючись зь полювання вь 
осинню тем-ну ничь, запалить слободу, щобь видко було йому 
дорогу дойихатн до свого палацу. 

Разь подобалась Потоцькому якась дуже гарна молодиця, 
та не пиддалась: чого вже винь ій не дававь, якь биля неи нз 
захожувавсь. Оть чортяка и вхопнвь за серце магната: прнззавь 
до себе якогось дотепного маляра Блоха и звеливь йому списа- 
ти зь тіеи козачки патреть. Якь скинчнвь Влохь той патреть 
и прннись його до Потоцького, привели й молодицю. Глянувь 
магнать на неи и на патреть, — стоять передь ннмь, якь дви 
сестри: обндви таки жь и гарни, и смутни, и тьімь же горднмь 
поглядомь на його дивляться. Довго Потоцькнй дивився на па- 
треть, а тамь понуро глянувь на козачку, та й каже: — Бачить, 
якь я поважаю твою красоту! и унуки побачать, яка ти була 
гарна; а за те, що твоє серце не приклонилось до мого кохання, 
ти повинна смерти: коли не мени, то не доставайся жь нико- 

— 170 — 



му!... — Вьіхопьівь из-за пояса пистоль, та й застреливь небогу!... 

Такь оттакьій то бувь дзьшзьіверь-зухь Потоцькьій!... Теперь 
вже, якь почуєте про мою голку, то вона не здасться вамь за 
брехеньку. Оть слухайте. 

Килька мьшь од ь Тульчьша, коло одного майонтка Потоць- 
кого, жьівь зь жинкою, зь дитьмьі небагатий шляхтьічь, пань 
Кондратовичь. Мавь винь килька моргивь земельки, фольваро- 
чокь, добре працювавь и, хвальїтьі Господа, не прохавь ни вь 
кого хлиба. Розсердився на його за щось зкономь того майонтка, 
пань Тридурський, — а кожний зь зкономивь тежь удававь изь 
себе Потоцького, — та й вигнав ь бидного шляхтича зь жинкою, 
зь дитьмьі изь власнои хати. Що робити бидолашному шляхти- 
чу? Не запозьіваться жь йому зь магнатомь! Оть винь осидлавь 
коника та й пойихавь соби вь Тульчьшь до самого Потоцького, 
щобь здаться на ласку и правду його ясновельможностьі. 

Не дойизджаючьі милю до Тульчина, Кондратовичь здалека 
побачивь пойиздь Потоцького. Самь винь йихавь попереду, а за 
ньімь цильїй шкадронь жовниривь, козакивь, дойизжачьіхь, стре- 
менньїхь и псаривь зь гончими й хортами. Дуже зрадивь Кондра- 
товичь, побачивши Потоцького: — Се,— дума, — самь Господь по- 
сила його мени; може винь ласкаво мене вислухає и звелить 
вернути заграблену худобу. — Зупьшьівь коня, знявь шапку и 
стоить соби: не осмильївся самь и пид'йихатьі до гетьмана. Ажь 
ось самь Потоцькьій шпьігнувь коня острогами и пидскочивь до 
Кондратовьіча. 

— Хто й є с т є с ь? — спьітавь Потоцькьій. 

— Шляхтьічь, ясновельможний пане!— одвитьівь Кондратовичь, 
нахиляючись ажь до луки. 

— А машь голке?— знсвь спитавь Потоцький. 

Кондратовичь вьітрищивь очи, дивиться йому у вичи, не 
зна, що й казати. 

— Машь голке, гунствоть, лайдакь? — грьімнувь 
Потоцький и брови кахмуривь и почервонивь: вже й розсегдьівся! 
Такь заразь його чортяка и вхопьівь за серце. 

— Н и м а, ясновельможний пане, — одвитьівь Кондратовичь. 

— Н и м а? — крьїкнувь Потоцький, ажь зубами заскреготавь. — 
Патшай, — каже, показуючи застромлену вь рукави гслку, обкру- 

— 171 — 



чену ньіткою, якь буває у кравцивь, — п ат ш а й: я г р а б я Потоць- 
кьій, коронний гетьмань, надь панамьі пань, мамь сто городивь, — 
и вь мене йе голка, щобь часомь — розирветься — зашьітьі, а тьі 
ланець, безштанько, и вь тебе нема?... А нуте, хлопци, дайте 
йому вь шкуру! 

Не дальї йому биссви котолупьі й слова промовьітьі; стягльї 
раба Божого зь коня и почали чухрати канчуками; а Потоцький 
дивиться та приговорює: 

— Оттакь дурнивь вчать та на розумь наводять! оттакь и ти 
вчи и лупи ихь власною моєю рукою! 

Може бь ще бильше всипали небораку, такь на його щастя 
схопився зайчикь; оть Потоцький покьінувь Кондратовьіча и 
чкурнувь за куценькьімь. Не схаменувсь бидолаха Кондратовьічь, 
видкиль йому й лихо склалось; думавь знайти защиту, правий 
судь, а знайшовь ни за що, ни про що люту кару. — Оть тоби, — 
думає, — и панська правда! запозьівай теперь магната до Божого 
суда!... — Заплакавь сердешний и пойихавь у Тульчьшь до свого 
родича, що служивь у Потоцького конюшимь. Прийихавши, рос- 
казавь йому усе, якь було, якь його Трьідурськьій ограбьівь, и 
якь Потоцький одчухравь. 

— Яка жь теперь у тебе думка? — пита родичь. 

— Оть яка,— каже Кондратовичь, — теперь мени вже не до 
земельки, — нехай вона чортамь достається; жинку зь дитьмьі од- 
даю на волю Божу, а самь — пропаду, а вже оддячу диявольському 
сину! 

Ничого казати, завзятий таки зь биса бувь и Кондрато- 
вичь, — не зь того десятку, що гоють свою спину чужими дука- 
тами. Та ще, нивроку йому, и здоровий бувь: на одну руку трьохь 
би такихь вклавь, якь Потоцький. 

— Не журись, — каже родьічь, — оддячьішь, коли вже тоби такь 
того охотилось; я тоби й пораду дамь. Чи ти знаешь ту кап- 
личку, що вь кинци парка? 

— Якь не знати! — одвитивь Кондратовичь; а самь ажь за- 
трусивсь одь радости. 

— Оть у сю жь капличку, — каже родичь, — Потоцький, пере- 
рядившись старцемь, що-суботи ходить одмолювать у Почаивсь- 
кои Богоматери грихьі, що за тиждень назбираються. Завтра 

— 172 — 



субота; устанешь раненько, то тамь його й застукаешь, якь 
сотньїка вь гороси, и що души твоій схочеться, те зь ньім-ь и 
зробьішь. 

Кондратовьічь, почувшьі се, якь на свить народився. Заразь 
и вьігадавь, що йому робьітьі. Велика радисть для чоловика — по- 
могти тому ворогу, которого покарала злая година, а ще биль- 
ша — оддячьітьі модному ворогу. Здається, караешь його не за 
одного себе, а за всихь, за все те льіхо, що винь робить лю- 
дямь. 

Ище чортьі не бьшьісь навкулачки, якь Кондратовичь, узяв- 
ши добрий малахай, потягь у паркь до каплички. Не доходячи до неи 
зь пивь гонивь, забрався вь гущину та й стереже Потоцького, якь 
той кить мишу. Тильки почало трошки розвиднюваться, ажь чує 
Кондратовичь — щось залопотило; дивиться — йде Потоцькьій, 
такий обирваний та обшарпаний: у семьіряжци, ище й зь торбою 
черезь плече. Кондратовичь и духь прьітаивь, окомь не змигне; 
дивиться — увійшовь Потоцькьій у капличку и ставь молиться. 
То простягнеться к р ьі ж є м ь, то кулаками вь груди себе стусуе, 
то руки до-горьі пидійма — живий на небо лизе. Уставь Кондра- 
товичь, ажь труситься — такь йому закортило напиться тіеи 
помсти. Давь Потоцькому трошки помолиться, а тамь увійшовь 
у капличку, ударьівь килька поклонивь и ставь голосно мо- 
литься. 

— Найсвьнтша Матка, — каже, а самь своє дума, — пошли 
усякого щастя, здоров'я, талану и довголиття дидьічу нашому, ясно- 
вельможному пану Потоцькому за те, що винь нась дурнивь 
вчить и до розуму доводить! Нехай винь и дитьі його панують 
надь нами до кинця свиту! 

Потоцькьій притулився вь куточку и слуха, ажь облизуєть- 
ся; якь масломь по души його маже тією молитвою. Заразь 
пизнавь, що се той шляхтьічь, которому вчора задавь винь 
шваби. Скинчьівшьі молитву, Кондратовичь обернувся до Потоць- 
кого й пита: 

— А що ти туть робишь, старцю? 

— Молився, вельможний пане, — одвитьівь Потоцькьій, низень- 
ко вклонившись и затуляючись торбою, щобь часомь не пизнавь 
його шляхтьічь. 

— А машь голке? 

— 173 — 



— Бачь, який розумний! — подумавь Потоцькьій, — мабуть вже у 
його и голка йе. 

— Чьі маешь голку, гунствоть, лайдака? — грьшнувь Кондрато- 
вьічь, визвирьівшьісь на Потоцького. 

— Н и м а, вельможньїй пане! — одвитьівь Потоцькьгй, а самь 
мерщій до дверей, думає: — оть соби на льіхо навчьів-ь чоло- 
вика! Щобь не задавь винь мени такои прочуханки, якь я 
йому вчора. 

— Ним а? — крьїкнувь Кондратовьічь, простягуючи руку. — Ось 
дивись, — каже, — я гоноровий шляхтьічь, мамь килька моргивь 
земли, два кони, корову, чотири свьіни, — и у мене йе голка, щобь 
не ходить обирванцемь, а ти гультипака, ланець, безштанько, а 
вь тебе нема!? 

Та се кажучи, хапь його за чубь! Вьіхрьівь, вьіхрьівь, дали 
голову мижь колина, ну його шмагати малахаемь. Шмага, шмага, а 
самь приговорює: — Оттакь батько нашь Потоцькьій звеливь дур- 
нивь вчити та на розумь наводити! не я тебе бью, а бье власна 
його рука! — Супонивь, супонивь, поки винь не зомливь. . Вдо- 
вольнивши серце й душу, Кондратсвьічь плюнувь на Потоцького 
та й пишовь соби до родича. 

— А що? — спьітавь родичь, побачивши Кондратовича. 

— Знатного перегону задавь! — каже Кондратовичь, усмихаю- 
чьісь, — буде згадувати ту голку по суботахь! 

— Тикай же швьідче, а то щобь винь на шьібеньщи тебе ще 
не провитрьівь! 

— За що?... хиба жь не самь винь звеливь мени дурнивь 
вчити! Адже жь я трощивь не його, а старця и ще власною 
його рукою. Та куди жь и тикати одь Потоцького? Хиба на той 
свить, а на симь не сховаєшся! 

— Та воно такь, тилькьі гляди: ти самь знаешь, що у тихь 
магнативь така правда, якь у цигана сорочка: и коротка, и лата- 
на. И правда та у ньіхь, якь кий вь руци: якьімь кинцемь схоче, 
тимь и вдарить. 

Оттакь поговоривши, та й прислухаються, яка буде чутка 
про Потоцького. Ажь ось зайшовь до родича зь двору служонца 
та й каже, що гетьмань вчора на полюванни трошки застудився 
та й занедужавь. 

На другий день, тилькьі вернулись зь костьола, ажь прьі- 
бигь козакь. 



174 



— Чьі туть, — пьіта, — гостює пань Кондратовьіч-ь? 

— Туть, — каже родьічь, — а на що вамь? 

— Гетьмань кльїче до себе: нехай швьідче йде! 

Смило пишовь Кондратовьічь до Потоцького, думає соби: 
що буде, то буде; а буде те, що Богь дасть. 

Тилькьі побачьівь його Потоцькьій, заразь и коьїкнувь: 

— А що, чьі маеіііь теперь голку? — Тилькьі вже спьітавь не 
такь, якь тоди, а ласкаво, усмихаючьісь. 

— Маю, ясновельможний пане!— одвитьівь Кондратовьічь, по- 
казуючи голку. 

Глянувь на неи Потоцькьій— неначе не бачьівь, а тамь вже 
не тилькьі очи — и спьіна бачила ту голку. 

— А чьі не трапилось тоби навчити якого небудь дурня? — пи- 
та гетьмань, а самь пильно дивиться на Кондратовьіча. 

— Якь не траплялось, ясновельможний пане! — смильїво од- 
казавь Кондратовичь, — вчора у капльїчци спиткавь якогось стар- 
ця и добре одшмагавь, — довго буде згадувати ту голку. 

Туть Потоцький ставь роспьітуватьі Кондратовьіча, видкиля 
винь и за чьімь прьійихавь. Оть винь и росказавь йому усе, що 
треба. Гетьмань ласкаво його вьіслухавь, узявь листь паперу, 
щось написавь та й каже: 

— Возьмьі сей розказь и оддай його глувнему зконому, 
то все зробиться, якь тоби й не снилось! 

Кондратовичь подякувавь гетьману, поцилувавь полу його 
кунтуша и пишовь у кантору. Тилькьі прочьітавь той листь глав- 
ний зкономь, якь вьітрищьіться, якь крикне: 

Килька лить служу його ясновельможносте, а винь мени 
десяти грошей не подарувавь, а туть чорть батька зна, кому й за 
вищо дає и гроши, и землю! 

— Се жь моя земля, — каже Кондратовичь, — ще батькивська. 
Не свою дає, а ту, що пань Трьідурськьій заграбьівь! 

— Росказуй — не свою!... Потоцький звеливь вь придачу до 
твоеи земли дать у-трое стилькьі, и ще двисти дукативь, оть що! 

— • Такь тоби жаль чужьіхь грошей, а не жаль чужои спини? 
Позавчора Потоцький всьіпавь мени двисти канчукивь, а сьогодни 
одсьіпавь двисти дукативь: такь покуштуй перше канчукивь, то 
тоди вже й завидуй ласци його ясновельможностьі. 

— 175 — 



Забравши гроши ирозказьдо пана Трндурського, Кондра- 
товьічь подякувавь родьіча за пораду и пойихавь соби до-дому 
весельїй и щасльївьій. Хочь спьша ще не загоилась, такь думка 
жь и серце вже не щемило 

Не пройшло й тьіжня писля того, якь пойихавь Кондра- 
товнчь, прьібигь пань Трьідурськьій до Потоцького, и пуць йому 

ВЬ НОГЬІ. 

— Змилуйся, яснеосвицоньїй пане, — заголоснвь: — п с я- 
кревь, гунствоть Кондратовнчь вику мени збавнвь, до полу- 
смертьі зашмагавь канчукамьі, трохьі голови не видкрутнвь зь 
чубомь. 

— За вищо? — спьітавь Потоцькьій. 

— Чортьі його батька знають, за вищо! Стривь мене одного 
у лиси та й пьіта: — машь г о л к є? — Нема, кажу. А винь якь 
крикне: — Ахь тьі голодрабець! п а тш а й, — каже, показуючи застром- 
лену у рукави голку, — я зь ласки пана Потоцького обиватель, а 
ти наймьіть, приплентача, и вь тебе нема? — За чубь мене, стягь 
зь коня и давай трощити. Та ще й приговорює: — Оттакь батько 
нашь Потоцькнй звеливь дурнивь вчити та на розумь наводити! 
не я тебе бью, а бье його власна рука! 

Пань Трндурськнй думавь, що Потоцькнй, почувши се, 
розлютується и звелить повисьітьі Кондратовнча, а Потоцькому и 
байдуже: регочеться соби, ажь за живить береться. Трндурсь- 
кнй, щобь його розжалобити, росказуе, яка важка рука у Кон- 
дратовнча. А Потоцькнй ще гиршь сміється, ажь нижкамн дрн- 
га та регочеться. Де бь то йому не знати, яка тамь рука у 
Кондратовнча! Дали, якь натишнвся в-волю, и пита пана Трн- 
дурського. 

— А вь якій ти школи вчився? 

— Вь Мннжнрицькій, у піяривь, ясновельможний пане, — - 
каже пань Трндурськнй. 

— А якь тн добре вчився и слухавь своихь н а у ч ьі ц ь л и в ь, 
чи була тоби за се яка вннаграда? 

— Якь же! патерн вишалн мени на ланцюжку мидну бляш- 
ку, а мати годувала марципанами зь мнгдаламн. 

— Ну, якь вернешся жь вь майонтекь, то заразь одишли 
Кондратовнчу сто дукативь за те, що винь добрий учень. 

Пань Трндурськнй почавь бувь спернчаться, такь куди! По- 
тоцького не переспорить: що винь разь сказавь, то такь и буде. 

— 176 — 



Його воля усимь законь, винь и самь ій кланяється, якь той 
хлопь панови. 

Довго втишались тією голкою. Далась вона не одному вь 
знакьі, не одного шпигнула. Було, якь хто хоче оддячити свому 
ворогови, то й прьісикаеться до його: — чи маешь голку? — Якь 
нема, то й бье и товче його. А жалуваться до Потоцького хочь 
не ходи: посміється, ще й грошей дасть тому, хто бьівь. Було, 
якь одь чорта хрестомь, такь одь ледачого чоловика, одь яко- 
го небудь прочварьі, оборонялись тією голкою. Хто бь куди не 
йихавь, то хлиба не визьме на дорогу, а вже голку застромить 
у рукавь. 






177 — 1 2 




Марія 

Марновьічна. 



Марковьічка Марія Олексан- 
дровна (псевдонимь — Марко Вов- 
чокь), зь роду Велинськьіх-ь, на 
свигь народьілась р. 1830 вь Ор- 
ловщьіни; освиту здобула в-ь ин- 
стьітути и в-ь кинци 40-хь ро- 
кивь вьійшла замижь за видо- 
мого зтнографа украинського Опа- 
наса Марковьіча (род. р. 1822, 
помер-ь 1867), шо тоди перебу- 
вавь у-вь Орли. Ту любовь до 
„меньшого брата" та його слова, 
що самь носьівь у серци, щьірьій та глибокий патріоть украинськьій з'умивь 
надихнути и своій мододій дружини; пидь його впльївомь Марія Олексан- 
дровна вивчилась украинськои мови й почала, певне — за пидмогою чоло- 
вика. писати по-украинськи. Р. 1858 Кулишь вьідавь у Петербурзи „На- 
родни Оповидання Марка Вовчка" (друге видання р. 1861), що своимь гуман- 
нимь, благородньїмь тономь та великою художестЕенною вагою видразу здо- 
були широку популярнисть авторови ихь; незабаромь р. 1862 появився дру- 
гий томь оповидань, а дали, р. 1865, й третій. По смерти чоловика, п. Мар- 
ковьічка занедбала украинську литературу й ничого потимь мовою украин- 
ською не друкувала, хочь своєю ридною, російською, писала багато ажь до 
останнихь часивь. Вь усякому рази твори Марка Вовчка мають велику вагу 
вь исторіи украинського письменства, — авторь рукою справжнього худож- 
ника доторкнувся вь нихь тіеи пекучои болячки, що звалась крипацтвомь, 
и зробьівь се зь такою силою, що видразу звернувь на себе загальну увагу: 
Добролюбовь присвячує творамь Марка Вовчка один'ь изь кращьіхь своихь 
оглядивь. Тургеневь перекладає ихь на мову російську. Оповидання Марка 
Вовчка и ихь вагу культурно-исторьічну не разь ривняльї до невмирущои 
повистьі Бичер-Стоу „Хатина дяди Тома". — вони такь само кавіяни безкрайею 
любов'ю та щьірьімь спочуттямь до гиркои доли зневолених-ь крипакивь. 

Литература: 1) Огоновський — Исторія литературьі руськои, ч. III; 2) 
Петровь — Очерки изь исторіи украинской литературьі XIX ст.; 3) Пьіпинь 
и Спасовичь — Исторія Славянскихь литературь, т. І; 4) Добролюбовь — Чертьі 
для характеристики русскаго простонародья (Сочиненія. т. III). 

£?та 



178 



Два с ьі н м. 




і. 



юловикь умерь, двоє дитокь мени покьінувь, два СЬІНЬІ. 
Треба мени заробляти, треба своихь дитокь годува- 
^тьі. Не справлюсь сама. Те продала, те продала — усе 
попродала. Важко намь убогьімь своє добро збувати, 
що воно вь нась кров'ю обкьіпило! 

Збула... клопочуся, бидкаюся зь ночи до ночи. Никольї га- 
раздь и диточкамьі втишатись... 

А дитки ростуть, уже и вьються коло мене и щебечуть, мои 
солоеєйкьі. 

II. 

Андрійко бувь у мене повновьідньій, ясноокий, кучерявий; 
веселий бувь хлопчьїкь, жвавий. Було за день добре мени впе- 
четься своєю пустотою, а ще лучче розважить. И посварюсь, и 
поцилую його. Винь бувь старшенький. 

А що вже Василько — тихий, сумирний: и вь хати не чуть, 
и на двори не видно. Бувь якийсь задумшливьій змалку. Чи 
те, що винь у таку тяжку годину народився, хутенько писля мо- 
го чоловика, чи таку вдачу йому Богь давь. 

Андрійко село оббижьіть, — вернеться червоний, сміючися, пу- 
стуючи, а сей, гляди, пидь хатою де-небудь сьідитьіме: землею 
пересипається, або зилля всяки вишукує, роскопуе щось — робачка 
вигребе, або метелика вловить, — дивиться, думає... Гукне Андрій, 
винь увесь издрьігнеться. А коли, було, ляже вь садку, то цили- 
синькьій день и пролежить нерухомо, мовь прислухається до чого. 



— 179 



— Що се задумався, сьшу? — спьітаю. 

— Якьій сей свить вельїкьій, нене! 

Ще хлоп'ямь бувь, прнземкомь, а вси вже зилля знавь; и 
якь зветься, и де й кольї процвитае, и якьімь ЦВИТОМЬ; И КОЛЬІ 
пташкьі у вьірій одлитають, и кольї прьшитають зь вьірію — усе 
винь теє знавь. 

— Се йому такь Богь давь' — було мени кажуть люде. — Не 
хайте його, — се йому тань Богь давь! 

III. 

Ото було тьімьі вечорами довгьімьі, якь вже стомить мене 
робота, заберу обойко до себе на колина та почну на добрьій ро- 
зумь навчать; — якь вмію, такь и навчаю... Росказую имь и про 
те, и про друге, — толкуюся зь ньімьі. Оть же мій Андрійко хут- 
ко и заскучає; такь винь и вариться: очи соби тре, и позихае, 
и зитха. ,, Пустить вже, мамо!" — проситься. А скоро пустьівь, чо- 
го не загадає! и гомонить, и пустує, поки й сонь зможе. 

А Василько буде хочь цилечку ничь тую довгу изо мною 
сьідитьі, мене слухаючи, та мени вь вичи пьшьнесенько дивля- 
чись. 

Поснемо. Вь ночи прокинешся, — не спить Василько мій. 

— Сину! чому не спишь? 

— Такь... Не хочу!... Чого, мамо, ничь темна, невидна?. 

— Такь Богь давь, дитино, що темно у-ночи... Спи! — кажу 
йому,— спи! 

Винь и змовкне... Тильки довго ще неспокійно ворочаеться. 

Було, якь мисяць вь виконечко засвитить, Василько ди- 
виться, очей не зводячи. А я одь людей чула, що недобре, якь 
на сонньїхь дитей мисяць сипле проминнямь, — то й укриваю було 
ихь и наказую Васьшькови: — Не дивись, Василечку, на мисяць — 
не годиться! — Винь и зитхне... То вже вь рядн-годьі упаде та- 
ка ничка, щобь винь спочивь тьіхьімь духомь, — або зовсимь не- 
ма йому сну, або жь сни нєвпокійни сняться. 

Андрійко не такий. Уже зоря занялась, вже й сонечко зій- 
шло, а винь мицньїмь сномь висипається, роскидався- 
розгорився... Якь Того з-вечора трудно упорхатьі, такь и пиднять 
у-ранци. А прокинувся винь, мій пустунчьїкь, — и гукомь його вь 
хати ажь сохи двьіжять! Ну бигать, гомонить, гайнувати, ажь 
усе пиде жужмомь! А само таке радее, веселе, миле!... До то вже, 

— 180 — 



хочь жалко, не жалко, а треба впьшьіть: и пострахаешь, було, 
и покрьїкнешь на його... 

Василько меншенький, а навчає старшого брата. Андрійко 
скорьій бувь, палкьій якь искра,' то було трьічи на день и бильшь 
посвариться зь дитьмьі, а то й побьется за яку пустоту. 

— Андрі іку! — каже тоди Васьіль, — а що тьі невеселий? 

— Бивсь, оть що! 

— Ото то й бачьішь, Андрійку, що за твою пустоту тоби и не 
минулось; а якь би ти не заводивсь, то й не смуткувавь би 
теперь, и не стидно бь було, що тебе попобито! 

А Андрійко йому свсе: 

— И такь сидить нудно! 

Та зновь югне зь хати, — и слидь загувь!... 

Тихий бувь Василько, розсудливий. Хто його й на розумь 
добрий наставлявь, Господь його знає! Чи пиде було, чи не 
пиде до товариша, вже й повернувсь, вже й дома: не засидиться, 
не заграється нигде. Такь и зрись на-самоти, самь изь собою. 

Неговиркьій бувь, несмишльївьій. У кого вже винь вдався 
такий! Андрійко то всихь дивчать у сели знає. Робить и дило, 
щьірьімь серцемь робить, а годинку урве соби на гуляння пару- 
боцьке! Сей же, якь до чого ставь, — и очей не зведе, и думки 
ни на що не зверне — уся душа його вь роботи. 

IV. 

Дитьі мои, дитьі мои! 

Пройшла вь нась чутка — некрутчина сього року буде. Якь я 
почула, наче мене холодомь обдало. Поглянула на своихь паруб- 
кивь: що то за хороши, за молоди, Боже мій добрий! 

Одного ранку — бодай такого нихто не оглядавь! — сказано 
мени, ще на черзи Андрійко у некрути... 

Збираю останнє, споряжаю його... Яково то свою дитину на 
лихо, на биду вьіряжать! Хто того не знає, нехай же 
мене спитає!... А винь то на моихь очахь вже прив'явь... Де 
той поглядь молодецький, де той всмихь веселий! 

Чи мени жь те оповидатьі, що не одная ненька стара хлопцеви 
серденько слизьмьі в'ялила? Плакали и молоди очи за нимь, за 
його гарною вродою! Любо винь писни вьіспивуе, було, ясними зо- 

— 181 — 



рямьі. Голось його по усьому селу разлягаеться. Оть же й вьі- 
спивавь соби дивчьіну любу та гарну. Литньои порьі, тьіхьімьі 
та тепльїмьі ночамьі, лежу було довго безь сну, — думаю та го- 
рую, и чую було розмову ихь тьіху та любу... Сподивалась я не- 
висточкьі, якь ластивочкьі, соби на втиху... Пишла моя споди- 
ванка слидомь за некрутамьі!... 

V. 

Казано вь середу везтьі новобранцивь по обиди. Свіжу я 
та дожьідаю тій годьіньі, — кольї вбигае мій Василько задьіханьш, 
блидьій, и за ньімь два чоловикьі вь хату. 

— ■ Пани-матко! спорядить обохь: пань зеєливь и Васьіля 
братьі. 

Я вирьі не йму имь. 

— Не буде сього! — такьі на ихь кажу. — Ацже жь пань самь 
людьгна Божа! 

— Ни, мамо, — промовьівь Васьшь, — такь воно дійсне йесть, якь 
воньї тоби сказальї! 

И вси мене вмовляють, а вь мене серце наче замерло: и 
чую, що говорять, и бачу ихь, а до серця нищо мени не дохо- 
дить... 

VI. 

Вьійизжальї трьі тройкьі. Усе новобранци. За ньімьі ридь йде, 
провожае. Сила й я мижь своимьі сьшамьі, йиду. Шляхь 
мьігтьіть; гай та поля на очи набигають... 

И такь мени сталося, наче я дьітьіна мала: не розумію ни- 
чого, не знаю, не пам'ятаю. Тилькьі, якь гляну на дитей, то 
страшно стане. 

Прьійихальї до прьійому, повельї ихь, а мьі стоимо, ждемо. Ме- 
не мовь сонь хьшьіть, та будять мене — хто плачемь, хто рьідан- 
нямь. Першьіхь вьівельї моихь... Господи, Боже мій! Тьі жь у 
нась вельїкьій, тьі жь мьілостьівьій! Лучче бь я у землю поховала 
ихь обохь!... 

VII. 

Прьівельї мене у темну якусь хатьшу — землянка, чьі льохь, 
чьі що воно таке, не скажу. Якийсь москаль сьідьіть: головачь, 

— 182 — 



розкошланий, невмиваний, пидь щетьшою увесь, якь ижакь. Се 
буде ихь старший, дядько... 

Кланяюсь, прошу: — Не оставте ласкою вашою, добродію, и 
моихь сьшивь! 

Даю йому, що змоглась, грошенять, а то полотна, и на ди- 
токь де-що... 

— Не журьісь, старушка! — прохрьшив-ь, — трошкьі ваши сьшкьі 
поскучають — безь того не можна вь свити, а тамь злюбьіться : 
молодци будуть, оть якь и я, прьімиромь кажучи! 

Поглянула я тоди спильна на його: червоний, обдутьій якийсь 
винь, очи вь його якось померхльї... Боже жь мій!... А мои си- 
ни, мои голуби сизи! Що у их-ь душа тепереньки свята, и по- 
глядь ясний, и люби обличчя кбиткою процвитають!... 

VIII. 

Попрощалися. Провели мене дити за мисто... 

Оть ище й доси, якь вибереться литомь день гарячий, 
душний, то й згадаю соби те прощання наше: оть йдемо ми- 
стомь... позачьшювани будинки, запиняни викна скризь; за ми- 
стомь соснина темна, далека заступила шляхь писковатий; суне 
передь очима по писку рипливий визь, на неби сонце пекуче... 

IX. 

Зосталась я сама-самисинька, недугуючи. Ни сну мени, 
ни одпочьшку. Роблю черезь силу, ничого не знаю, не чую... 

Минає рикь, и другий, и п'ятий... 

Обняла мене мовь хмара чорна; тилькьі й свитяться мени 
якь дви зиронькьі темнои ночи: то дитонькьі мои! 

По Риздви сьіжу я одного вечора, такь вже у пизни ляго- 
вьі, пряду... На двори заверюха, ажь у викна бье, и свитло миг- 
тить... 

Коли — стукь-стукь! Одчиняю — Василь! 

— Василечку, синочку мій! а Андрійко де?... 

— Нема вже мамо, Андрія! Лигь Андрій, мамо, та й не встане 
вже!... 

А я наче знала: я його що-дня вь Бога, що-ночи оплака- 
ла!... А жити бь такому, та жити! На виристь, и на силу, й на 
личко у батька удавсь: оть ж за батькомь и на той свить по- 
гнався!... 

— 183 — 



— Зстарильї вьі, ненько!... Якь вамь туть жьілося? нуждьі прьі- 
няльї?... 

— А такь мени жьілося: устаю — плачу, и лягаю — плачу; такь 
мени жьшося! 

— Я, мамо, до вась умиратьі прьійшовь!... 

Прьідьівлюсь до його, — льішенько моє! Воно й молоде, та 
вже надломлене!... 

— Сьіночку мій! бодай бьі я не диждала твого слова почутьі!... 
Оть же то щьіра правда була, що винь сказавь. 

Тане й тане мій Васьшько, якь свичка. Полежавь, похьі- 
ривь та на-весни и переставився. 

Де йому й жьітьі було! Воно й росло такь, абьі слава, а 
тій вьшравкьі та походьі сьшу зь його усю : вьібральі... 

— Не на те народивсь, моя мати, щобь мени людей на війни 
тратити! — було каже. — Не для такьіхь, якь я, війна, и войовньїкь 
зь мене не жвавий! 

Якь вже вь тяжкому недузи лежавь, то все було дума та 
дума соби. 

— О Боже, Боже! — заговорить, — який у тебе свить красний! 
А я й не наживсь у свити, а я й не навчився, я й не знаю ни- 
чого!... 

И вь останню годину промовивь: 

— Не живь я, мамо, на свити!... Тилькьі збирався жити!... 
Молоде, то якь косою скосило... А я зосталася... 

X. 

Тилькьі мени й потихьі, що коли присняться мои дитки. Та 
все сняться вони маленькими, а парубками никольї не при- 
сняться. 

И якь живій вони стоять передь душею моєю: Андрійко 
веселий, кучерявий, нибьі по хати бигае та гомонить, а вь хати 
ясно-ясно! Василько надь, квитками та зиллями сидить, задумався. 

Прокинусь — пусто! робота дожидає; треба жити, треба дило 
робити, треба терпитьі горенько... 

Живу... Дивлюсь, якь хата валиться; чую, що й сама я пьі- 
ломь припадаю, — якось туманію, наче жива у землю вхожу... 



184 






В ьі купі. 



зт& 




Ж 1 

Г"оскажу вамь про Якова Харченка, — якого винь смутку 
набравсь у Хмельшцяхь, зальщяючьісь до Коханивньї. 

Приходимо мьі зь ньімь у недилю пидь те се- 
ло. Сонечко вже ньізенько. Мій парубокь, дивлюсь, 
нибьі почавь прьіставатьі. Прьімичаю мовчкьі... прьі- 
державь, знаєте, соби ходу, — прьімичаю: зробився мій 
парубокь зовсимь другий чоловикь. Всю дорогу бувь такьій го- 
виркий та веселий, бубонивь, якь миськьій дзвинь, а туть нибьі 
води вь роть набравь, и бровьі здвьшувь, и голову повисьівь. 

— Що се, — кажу, — пане Якове, надувсь, мовь кульїкь на ви- 
терь? 

— Якого тамь кулика ви видумали, дядьку? — пробурчавь. 
— Може, притомився, хлопче? 

— Ни, — одризавь, та й зновь йде мовчки. 

— Да що ж-ь се, — кажу, — пане Якове? перше гнавь, нивроку 
тоби, якь витривь батько, а теперь чого се почавь приставати? 

Туть якь разь зійшли ми на горбокь, такь — невеличкий, да 
зь його глянуть на Хмельїнци — село якь на долони. 

— Оддьішемо, — кажу. 

Сили. Дивиться мій Якивь на село, ажь йому очи розби- 
гаються; дивлюсь и я. Все знакоми мисця — и хати, и садки. 
Славне село, якь би ви бачили! Церква стоить висока; старий 
сотньїкь якийсь іи будувавь. Цвьштарь зарись черешньїкомь да 
зиллямь трохи не вь поясь; хаточки поховались у вьішневи сад- 
ки. Любо, що й казати! 

Сидимо, дивимось. Гомонильї люде на сели, а дали одьінь 
по одному и розійшлись. Цокотали ще дви молодьщи; росходьі- 

— 185 — 



льісь и зновь сходьшьісь, та все махальї рукамьі, наче горохь 
молотьшьі. Якь бьі не вьійшовь зь хатьі чоловикь, то не розійш- 
лись бьі й до свиту. На сели стьіхло; хиба де стукне виконце, 
да проскочить по-пидь воритьмьі хисткий парубокь. 

— Годи вже, ходимь! — заговорьівь мій Якивь, нибьі його пид- 
кьінуло. — Вже пизно! — А самь ажь побиливь. 

— Отеє мени лихо! — кажу я. 

— Яке вамь лихо, дядьку? 

— Да що на тебе найшло, Якове? Вьійшовь и здоровий, и еєсє- 
льій; и спивавь, и розмовлявь, а туть разомь неначе тебе кьш'я- 
чемь обпарено. Грошей не погубьівь? 

Винь за. шапку: — Гроши йесть! — каже. 

— И гроши несешь, и дивчьша дожидає, а ти якь у ярмо 
йдешь! 

А ни пари зь усть! 

— Переночуємо вже, — кажу, — разомь зо мною у старого Ко- 
хана. 

— Якь ихь ласка, — каже. 

Закьіпивь же й я тоди. — Да ти, — кажу, — Якове, говори до- 
ладу! Що ти урьіваешь по словечку, якь попивна на бенкети? 
Якь ти мени заразь не вьісповидаешся, — я тоби не Явтухь 
Товстодубь и вь старости не кличь: не пиду! 

Оть винь тоди й почавь. — Що жь мени, — каже, — дядечку, 
по тьіхь грошахь? Чи визволять вони мене? 

— Чого жь се, братику, завивь такои жалибнои? Чому не ви- 
зволять? Аби гроши, то викупишся. 

— А якь пани не схоче? 

— А вона чому не схоче, твоя пани, нехай іи батьку все 
добре? Чи ти де бачивь такихь панивь, щобь имь гроши були 
не мили? Мени, — кажу, — не траплялись,— не знаю такихь. 

— З-з, дядечку! вона, мабуть, чи не ковшемь ихь миряе! 

— Дарма, — кажу, — що ковшемь миряе: вони, сій пани, на гроши 
таки ласи, якь цигань на сало, братику! Имь до вику, до суду 
буде мало! Не журись! я самь зь тобою пиду до пани... И не 
такихь бачили. Ти поклонись старому... 

— Винь уже казавь мени: у за панського дочки не оддамь; 
лучче нехай йде вь черньщи," а якь Кохань сказавь, такь и 
буде: се й мале хлоп'я знає. 

— 186 — 



— Ну побачимо, якь буде, - кажу,— недалеко вже. И ха-іа 
його онь биліе! 

II. 

Йдемо ульщею; ище зь другого кинця побачьільї — вь хати 
свитьіться. Пидійшльї; я постукавь. У двори гавкнуло цуценя; 
хтось одсунувь виконце, да мабуть ничого не побачьівь, бо та- 
кьі нахмарилось и зовсимь темно було. Брязнула защипка, и вьі- 
бигла Коханивна Марта. 

Що то за дивчьіна пидь той чась стала, Боже мій, свите 
мій! Да така жь молоденька, а красна, якь макивочка! Заквитча- 
на, вь червоному намьісти, сорочка вьішьівана, вь черевьїкахь, — 
ну, дивчьіна!... якь зирочка! 

Вьібигла зь каганцемь, побачила мене й Якова. 

— Ай, дядьку! — каже,— що се вьі? 

А се, бачте, не я, а Якивь... трохи каганця зь рукь не ви- 
бивь. 

— Марто, ясочко моя!--шепче. 

Ажь ось и старий Кохань вьіглянувь, а за ньімь стоить 
Коханьїха. Поздоровкались, прьівитальїсь. 

— З, дочко! — каже старий, — любьіхь гостей до хати просять, 
а ти туть вьеіися. Йди, моя ластивко! — И пропустьівь іи вь 
двери. 

Увійшли й ми, поклонились та й посидальї. Старий вече- 
ряти просить. Мати й дочка коло стола та коло печи звиваються, 
а ми поглядаємо одно на одного, та хочемь розмову почати. 

Кохань... Ви, правда, зроду його не бачили. Сього чолови- 
ка вси поважали змолоду. Якь парубкувавь, поведе чорними 
бровами — дивчата сохнуть и дуріють; а теперь, якь пристарився, 
моргне сьівьімь усомь — громада й прьімича... Первьій чоловикь у 
сели Кохань. Якь би ви на його глянули! Що ти пани ваши 
миськи? ошпарени горобци! Сей, якь вийде, кажу вамь, — високий, 
сивий та усатьій, у чорній свити, а поясь червоний, шапка си- 
ва, виступка козацька настояща, ще давнихь козакивь. Хоть 
тамь и ворогуешь зь ньімь, а шапку не хотячьі знимешь. Чи мало 
по селу старьіхь людей ходить? Ну, иншому вклонишся, а ин- 
шого, буває, що й не вгледьішь; а сього, якь гетьмана, заразь 
узрьішь. И винь пидниме шапку, хочь би малій дитини, пидниме 
— и дали йде. Ожєньіесь винь изь Оксаною, — Якоєенка старого 

— 187 — 



дочка, — тожь козацького хорошого роду. Така повновида моло- 
диця, чепурна, чорноброва, настояща козачка! 

Посилили ми тамь, ище поглянули одинь на одного. 

— Такь то воно, брате, — каже Кохань. 

— Такь то брате, — кажу й я йому. 

Коханьїха вечерю постановила, почали частувати горилкою. 

— Ище чарочку, свате!, — просять. — Дорога дальня, — каже Коха- 
ньїха, — и холодний витерь віє! мабуть протомилися. 

— З, пани-матко, — кажу,— до любои небоги нема далекои до- 
роги, — та й вьіпьівь другу. 

Дали старий до парубка: — якь? що? чи все гараздь? який 
заробитокь? 

Якивь, бачте, вь Кьіиви на заробиткахь бувь. У нась пус- 
кають; треба тилькьі подачу давати, яку тамь положать. Якивь 
того року таки добре заробьівь. Налягавь, яко мога, бо знавь за 
що, то й дило кьіпило. 

— Хвалити Бога! — каже Якивь. Вьінявь изь шапки гроши, та 
й-положьівь старому передь очи. Самь уставь, поклонивсь та й 
дивиться. 

Старий тилькьі сьівьімь усомь моргнувь. — Гроши! — каже. 
Якивь зновь поклонивсь: — Всю надію клавь на вашу ласку 
та мьшость, батьку! 

Марта, дивлюсь, припинилась, наставила головоньку, мовь 
та перепилочка, и слухає — не дише. И мати, бачу, на нась ка- 
римь окомь закидає. 

— Зь Богомь, — кажу, — завтра рушаймо до пани а потимь и до 
вашои мьшости за рушниками, 

— Зь Богомь, — каже старий, — попитайте доли. Одкупишся, 
Якове — зятемь будешь; а ни — воля Божа! За панського дочки не 
оддамь. Казавь перше, зь тимь и умру. Вона вь мене славного 
козацького роду! Чи таки жь мени, та ще зь сьівою головою, 
чесний хороший ридь зневажати, козацький ридь переводити, 
якь погану жидивську виру! Нема вь свити надь козакивь! — А 
самь ажь стелю пидпирае; випроставсь, и очи свитять, и голссь 
дзвенить; ажь помолодшавь, наче на турка йде! 

— А нема, нема надь козакивь! нема, — що й казати! — стиха 
приказує жинка, хитаючи головою. 



Мій парубокь побиливь, якь хустка, и дивчьша сама не 
своя. Стоить, якь нежьіва, и ясньїхь оченять не зведе. 

— Чимь же винь не козакь! — кажу я старьімь. — Та поди- 
виться, люде добри, чьі винь же не козакь? Нехай хоть сама 
Марта скаже! 

Марта ничого не сказала, закрилась вьішьіваньїмь рукав- 
цемь, та й зь хатьі вийшла. 

— Такь якь же се буде, пане брате? — питаю. 

— А такь буде, якь я сказавь. Идить до пани, питайте доли. 

— А якь, враже зилля, багацько схоче? 

— Аби схотила, за гроши не стійте: я грошей дамь. 

— Ну, спасьіби, брате! — кажу я. — Щирий тьі козакь, якь я 
бачу! — Та й торкнувь свого молодого: — прьімичай нибьі. 

Веселійше, знаєте, стало. Випили ще по чарци, та й поча- 
ли радитись, якь приступити до тій пани, якь зговорити, що 
до чого приложити. 

Коханиха за дочкою вийшла. Певно десь прьісильї вь садку, 
та й журились у-купци. Ми того вечора вже ихь и не бачили. 

III. 

Одвивь нась старий у комору на добра-ничь, та й поляга- 
ли ми спати. Чую я — не спиться щось мойму парубкови: то сино 
перевертає, то зитхае, дали й вийшовь. 

— Чи не пити бь и мени за ньімь? Може, знадоблюсь для 
сторожи. — Лежу соби, та й думаю, а сонь мене такь и клонить: 
сино пахуче, свиже. Чую — рьшь! Ну, й добре, що не вийшовь: се 
Якивь... Винь постоявь трохи и зновь шмьігнувь. З, ни, постій. 
Туть и я за ньімь. Бачу: пидбираеться пидь хатнє виконце, та ба! 
Винь и льнувь до його, и бився голубомь, и стукавь тихесенько, 
ниби травицею — виконце не одчинилось. Чи спала молода козач- 
ка, чи батько не спавь — хто його знає! А ми пишли, якь прий- 
шли, ни зь чимь. 

— Не журись! — кажу, щобь его розважити, — колись и передь 
нашими воритьми сонечко зійде! 

Винь тилькьі рукою махнувь, та й заривсь у сино. 

— Якове! о Якове! — кличу. 
Мовчить, неначе не чує, - спить. 

'Годи я й соби на бикь, та й справди заснувь. 

— 189 — 



Повставали раненько, до сонця. Старьш вьіпровожавь нась 
за село (бо Хмельшци село козацьке, а до панського буде ще зь 
пивь верстви), знявь шапку: — Боже поможи! — та й попрощались. 
Йдемо соби, коли де не визьметься Марта зь коромьісломь, и 
хоче щось казати, и соромиться, а сама якь вишенька, 

— Що се, Мартусю, — кажу, — чи не нась вийшла провожатьі? 
Я вже мусивь розмову почати, бо мій парубокь тилькьі очи- 
ма свитить та по-за мною посувається знай до дивчьшьі. 

— Я була, — каже, — вь Гали; коромисла... Боже вамь помо- 
жи, дядьку! — Та й стрибнула помижь верби. 

IV. 

Увійшли вь панський двирь; сонечко вже пидбьшось висо- 
ченько; питаємось — сплять. Посидали коло мальованого рундука, 
дивимось. Садь якь-разь передь очима. И туди стежки, и сю- 
ди стежки, все жовтимь пискомь псвьісьіпувани, и квитокь цеи- 
те безь лику, все кружками; и лавочки зелени; чистенько такь, 
порядошненько, 

— Славний садокь, Якове! 

— Славний, — каже, — дядьку! 

Довгенько таки ми сьщильї та журились, поки дождались. 
Пани встала, — кажуть. Кликнули нась до покоивь. Увійшли. 
Ажь вь очахь намь замигтило: и зеленіє, и червоніє, и биліе, и 
синіє... Чого тамь нема! Може, доводилось зазирнуть у жидивсь- 
ку крамницю? всього багацько; зь разу й не розберешь, що доб- 
ре, а що, вибачайте, годиться вь смиття викинути, аби людей 
дурить, — „аби бабо рябо!" Такь и туть: по куткахь блищить, по 
стинахь сяє. Повьібигальї якись панночки, куци та бистрій, якь 
сороки; повертились-повертились передь очима, та й круть за 
дЕери! Обидньои вже доби сама пани вкотила, якь на колесахь; 
пухла така, ниби на дрижчахь зійшла; у перстняхь, у отласахь. 
Прийшла просто до дзеркала, повернулась двичи, такь и зашуми- 
ло по покоеви, якь сухе листя; плюхнула вь крисло, ажь іи пид- 
кьшуло; тоди зьіркь на нась! — Чого вамь треба? — питає. 

— До вашои мьшости, — кажу: — такь и такь! — та низенько кла- 
няюсь. 

Вона й стала тоди ниби пьільнійше на нась дивитись, да 
й каже, що теперь усе дорогше стало, що вь того то, да ще вь 

— 190 — 



другого пана парубкьі одкупляльїсь, то по пивь тьісячи за себе по- 

ЛОЖЬІЛЬІ. 

— А вь якого жь се пана, добродійко? — пьітаю, та зновь ни- 
зенько кланяюсь. 

— Тоби на що, вь якого пана? — а самій мовь у уси закрути- 
ло. — На що тоби? 

— Та що? — кажу, —у того пана — нехай йому Богь дає здоров'я — 
таки люде багати! 

— А ти думаешь за скильки одкупитись? 

— Та ми бь то думали, вельможна пани, якь по нашьіхь гро- 
шахь.. Да що! мабуть, Богь не судьівь. 

— За скильки жь ти думавь? 

— Да що вжр даремно вашу мьшость турбувати! Бувайте здо- 
рови, добродійко! — А самь до дверей. 

Якивь мене хипь за рукавь: — Дядьку! 
Я йому моргнув^ — не мишайсь! 

— Слухай бо ти, — кричить пани, — постій! — Завернула, зновь 
питає: — За скильки хочешь одкупитись? 

А я таки не кажу. — Що, мовлявь, вашу мьшость клопо- 
тати намь! 

Дали бачу, що вона вже червоніє, якь жарь найчервоній- 
шьій, — кажу: — Я, милостива пани, думавь за двисти карбован- 
ий вь. 

— Вона мени: — Да ти, мабуть зроду дурний! да ти се, да 
ти те! 

А я все кланяюсь мовчки, ниби вона й до-ладу говорить. 

Виговорилась, устала: — Коли хочешь одкупитись — одкуп- 
ляйся скорійше за триста; бо посли й за тисячу не одкупьішся. 

Якивь мій зрагивь та, якь дурень зь печи, вь ноги ій 
гепь! Дякує, бачь, що його жь саломь та по його шкури! 

— Ну, а гроши жь принесли? — Сама якь у очи не вскочить. 

— Ни, — кажу, — милостива пани, маємо при соби трохи, да 
не вси. 

— Мени заразь гроши треба! — крикнула, заразь таки! Я, — ка- 
же, — пойиду вь городь сьогодни, и ви щобь тамь були, та все 
й скинчу. Идить, заберить гроши. 

Сама якь схопить дзвинокь! по всихь покояхь — дзинь-дзинь! 
Повбигальї дивчата й хлопци.--Каляску! — каже, — та не бариться! 
А сама товчеться, якь Марко по пеклу, то папирчьїкь из-за 

— 191 — 



дзеркала витягне, то одмьїкае, то зачьіняе; за нею и дви дивчьін- 
кьі пострьїбують, якь ти лошятка, що жахаються. 

V. 

Покьі вь панському двори лагодьільїсь та вбирались, мьі 
хутенько перебигльї до Хмельїнцивь, наробьільї тамь крьїку, сми- 
ху, радостьі та веселостн и зновь вернулись до панського двору. 
Пани казала намь дать возочка; сама сила вь високу каляску, 
да й пойихальї зь Богомь. 

Городокь нашь — такь соби городокь, ничого. Мій батько 
казавь, що колись по йому прохожальї полковники та сотники, — 
дакь куди не глянь, — славне військо, якь той макь червоний; а 
теперь засилн жиди, якь сарана. И панн живуть. У базарь, то 
й чоловика попадешь, бо вь базарь людей найбильше. 

Зайихала наша пани до старого Мошки жида. Покои внсо- 
ки й хороши, тилькн такь перцемь и несе! 

Заразь послали по якогось писаря Захаревнча, а намь ка- 
зали коло дверей пидождатн, поки винь прийде. Прнйшовь винь 
хутко. Поганенький на личку, рябий якь решето; штани сини, шьі- 
роки, якась куца свиточка и на ший зелена хустка; пидь пра- 
вицею шапка. Увійшовь, зигнувсь, изнитнвся, наче й не ступає, 
а чоботи здорови и добре змазани. 

Пани його до себе заразь покликала. Вона вь нась, якь го- 
ворить зь якнмь чоловикомь, сидить соби просто, якь добрий 
качань у городи, и все роздивляється, яки вь тебе брови, який 
усь, яка одежа на тоби. Хиба бь який генераль, щобь вона го- 
лизку схитнула на бикь, або глянула вь вичи любенько. 

Пождали ми ще трохи, поки пани радилась изь тнмь За- 
харевнчемь. 

Внйшовь винь одь неи, моргнувь на нась, та й каже: — За 
мною йдить! — И пани зь дверей каже: — Идить за ннмь. — Ми й 
пишлн. 

А веселий чоловикь бувь той пнсарь Захаревичь! Ледве ми 
вийшли, винь почавь сміятись и говорити, мало не танцює. Да- 
ли огривь Якова зо всій руки по плечахь, та й каже: — А що, охо- 
тилось на волю? И добре! 

— Такь то добре, — кажу, — що краще намь и не треба до яко- 
го часу! 

— 192 — 



— То тилькьі бида, — каже, — що дило то ваше дуже трудненьке. 
Не знаю, якб то воно й буде. 

— 'А-'що ж -б тамБ таке?— питаю. А Якивб такБ и збиливБ» 
'— А те, що треба иамь теперь „сссбьіи првімити" пьісатьі; се 

трудно! Я 6б то й напнсавБ : ихб, та що скаже панБ . Биркачь? 

треба йому читатьі их-ь. 

— А якб добре напьішете, поздоровБ Боже ваСБ, пане, то пев- 
но ничого не скаже, хиба подякує. 

— Хиба йому подарочокь дасте, а? А я однесу. Се можна. Га? 
Якивб заразБ и ввірвався: — Якого жб подарочка треба? на- 
вчить, пане! 

— Можна й гришмьі, хочб и сто рубливь, то еизьмє: винб доб- 
рьій чоловикб!— каже пьісарь, а самБ регоче. 

— Ни, пане, вві- намБ кажить, якб треба. — Се вже я йому. — 
За що гроши даватьі? Або мьГ панію свою, спитаємо. 

— Се не конче треба. Вольному воля, а спасенному рай. 
Можна й 6єзб грошей. — Се ежє 6єзб смиху каже. 

Сивб конець стола. А стилб у його кривий; та и вся хат- 
ка на боци; по куткахБ диркьі смиттямб завалени. НапьісавБ 
щось, да й каже: — Я не зможу тутБ ничого: такБ и паній ска- 
жить. Ничого пьісатьі. ' 

— Якб ничого? А другьімБ щось пишете, пане! 

— Пишуть особьіи прьімитьі, мугьірю! —каже той ЗахаревьіЧБ, 
налаявши насБ. — А вб його яки прьімитьі? зовсимб такБ, якб 
и вси. 

— ТакБ се, слава Богу, що й мьі на людей походимо! — я та- 
ки озиваюсь. 

ТакБ ни, да й ни! нема особнхБ прнмитБ, ничого писати! 

Мордувалнсь-мордувалнсь, — таки мусили дати два рубли зб 
копою! Тоди прьімити знайшовБ и хутенько ихб начеркавБ у 
папери. И веселий зновб ставБ, який и бувБ перше. 

ПровивБ насБ, та й каже: — Не бійтесь, усе буде такБ, якб 
слидб йому бути: на те голова и приятельство. НамБ аби ма- 
ленький подарочокБ; якб-то говорять: — зб миру по ннтци — го- 
лому сорочка. 

— Щобь не довелось мнрови оголити! — кажу я, — бо, поздоровь 
Боже васБ, багацько дуже ннточокб тьіхб тягнете, да зб усихь 

бОКИВБ. 

— 193 — ЇЗ 



VI. 



Все, якь побищавь Захаревьічь, скинчьшось добре. Покло- 
ньшьісь мьі паній, та й не гаючьі часу, до Хмельшцивь. Вь Хме- 
льшцяхь рушньїкьі бульї готови, тилькьі нась и ждальї. Зробьільї 
змовьіньі, а тамь и весилля справьши. 

Добре погуляльї и стари, й молоди. По всьому селу пійшла 
чутка, що вь нась весилля: музьїкьі грають, у бубонь бьють, — ве- 
село було, бучно! 

Правду говорять: — зь гарнои дивки гарна й молодьщя: гар- 
но завертиться, гарно й подивиться. — Що то за молодиця вийшла 
зь нашои Мартьі! Дивчьшою якь була, бигае, сміється, щебече; а 
теперь якось нибьі розумнійша стала: двирь перейде тихо, ве- 
лично, у вичи гляне зь повагою. Очипокь червоний, намитка би- 
ла, довга, — и гетьману кращои жинкьі не треба, йій-Богу! 

Живуть вони й доси, зь батькомь у-купи и щиро люблять- 
ся. Хлопчикь найшовся вь ньіхь, такий чорнявий, у батька вдав- 
ся, и здорове, дякувати Господеви, росте. 




194 — 



№а 



ігз 




І. 

Ре за вась се діялось, — давно кольїсь якь панувала на 



А _ 

1 Вкраини в-двійзи Польща и Московщина; Московщина 

Д* обладувала Украйною сьогобочньою. Заставьі хочь и 
стояльї, та не густо; сторожа не пильнувала такь, 
як-ь теперь по Збручеви, чьі що,— то Днипромь руч- 
чійши людци перевозьшьі всяке добро, не оплачуючи: шовкьі, 
оксамьітьі, парчи сутозлоти, пахучи шафраньї й крамьі дороги, 
вь барильцяхь щьіре золото й срибло. 

Саме протьі Черкась, ньізше Домонтова, сндивь хуторомь 
надь Днипромь Максьімь Гримачь; то сей и довгенько кохався 
вь тому. Такий то богатьірь! Ходьівь у жупанахь, та вь сап'ян- 
цяхь, та вь атласахь. И хороший б^вь: повновидий, чорнобро- 
вий, чорноуснй, а веселий, а жартовлнвнй! Було, якь вийде вь 
недилю помижь люде, то такь його и обступлять. Дуже його любили. 

— Оть, — каже було хто зь громади, — ти, брате Максиме, зо- 
всимь у пана вбрався. 

— Зге жь, братику, вбрався. Вбирайтесь лишень и ви, добри 
люде. Добре панамь жити, кать ихь не взявь! Уже теперь годи 
за вась пидставлятн шию, годи! Буду йистн та пити, та хороше 
ходити, — звисно, такь якь панови вельможному годиться. 

А такий бувь: нехай тилькн станеться кому зь нашого се- 
ла пригода — головою ляже, а вирятує; нехай зачепить хто чу- 
жий, то й не збудеться лиха: налетить, якь той внхорь на- 
гальний, до-щенту викорчує. Кольїсь шляхтнчь да занявь коза- 
че пог.е, то винь и хату його спалнвь, и попиль розвіявь, и са- 
мого протурнвь за Днипро. Коли жнвь, то, може, й доси пам'ятає, 
яки нагайкн-дротянкн плелися вь пана Максима Тримача. 

Бувь Макснмь удовець, мавь дви дочки. Одна — Катрею 
звали — вже дивчнна доросла, а хороша та пишна, якь короливна; 
дру га _Тетяна — такь соби пидлитокь, невеличка; звивається бу- 

— 195 — 



ло вь двори, або вь єиконце вьіглядае, якь ясочка. Жьшьі воньї 
вь батька у рсскошахь. 

Ото, було, якь о-пивночи, то й пльївуть човньї Днипромь, 
та й пристають пидь старою вербою; а пан-ь Максьімь ихь веде 
до свитльщи та й приймає, що треба. Забулась, якь на им'я того 
пана, що пересьшавь йому човнами есє те добро. Вин-ь держався 
вь кам'яній печери помижь горамьі, надь Днипромь, и нихто про 
те не знавь, окримь купкьі вирньїхь козакивь. 

II. 

Найчастійше прьіпльївавь молодьій козакь Семень, уродльї- 
вьій парубокь, хьісткьій, як-ь очеретина, смильій, якь сокиль, — 
и щьіро покохала його наша гордовита Катря. 

Сватають іи багати люде й хорошого роду, одьінь, и другий, 
и третій, — не хочу, не пиду! 

— Слухай, дочко! — каже Максима, — багацько ти гордуешь, 
рибочко! Сватають тебе періли люде вь сели, парубки все моло- 
ди й хороши, чому не йдешь? 

— Мени байдуже, що еоньі молоди и хороши, коли мсе серце 
не до нихь горнеться. 

— А до кого жг, доню? Слухай лишень, моя дитино: я тебе 
не буду за ихь силувати, та й за бурлаку не виддамь, нехай 
винь хоть и мисяця зь неба схопить. Не оддамь, дочко! якь- 
тоби кажу, такт> и буде. Слово вь мене батькивське, крипке, — 
сама знаешь. 

— Знаю, тату. А якого бь ви соби зятя бажали? 

— Бильного козака, дочко, щобь самь соби паномь бувь, ни- 
кому не кланявсь, — оть якого! 

— А якь буде самь соби пань? 

— Тоди зь Богомь! 

— Ну, я буду дожидати. 

— Дожидай, моє серце, не бороню. Хто жь винь такий? Я 
щось прьімитьівь. 

— На що вамь знати, таточку! Нехай перше визволиться, 
тоди й знатимете. 

— Добре, моя люба дитино, ^нехай! 

— 196 — 



Якь почувь Семень, то й каже: — Що жь робьітьі, Катре 
моя кохана! Треба ждатьі! Я вь свого пана вже третій рикь 
добуваю, останній. Якь послужить доля, то сього року буде ве- 
лика здобичь. Отамань мене не скривдить! чоловикь винь ша- 
новний. Подякую йому за хлибь, за силь, наглежу де хуторокь 
красний, та й поклонюсь тоди твоєму батькови... Тилькьі люби 
мене вирно, моя дивчьіно! 

Ждуть наши голуб'ята. Не плаває — лита Семень Днипромь, 
тилькьі човень синю хвилю розбиває. 

Лагодяться козаки вь дорогу; Семень зь ними. Виряжають- 
ся козаки на здобутокь. 

— Соколе, мій козаче! — каже Катря, пригортаючись до його, — 
коли жь ти вернешся? чи хутко? 

— Хутко, моя рибчино, хутко! Зацвите перша вишня у твоєму 
садочку, закує сива зузуля — я припливу до тебе, припливу не 
наймитомь — вильнимь козакомь, Катре! 

Рушали козаки в-осеньї, казали дожидати на весну. 

III. 

Сидить Катря вь свитльщи, вишиває шовкомь рукава та 
рушники, та все вь виконце поглядає: чи крутить заверюха, чи 
вже снигь тане, чи хутко то тепломь повине. 

Скресла крига, пройшла. Шумить Днипро, сивіє й чорніє, 
и плескає вь береги; розвивається верба, зеленіють очерети. Ве- 
села наша Катря ходить соби та поглядає. 

Зацвильї вьішни, прокувала сива зузуля. Красно вь садочку. 
Послався зелений барвинокь, блакитними квитами зацвивь; чер- 
воніє зирка; повився горобиний горошокь; вовча ступа попусти- 
ла широке листя; цвите-процвитае макь повний, и сивий, и 
бильїй, и червоний; роскьшувсь по земли синій рясть; розрослась 
зелена рута. Помижь тьімь квитомь сама, якь найкращий квить, 
похожае Катря, похожае, та зь синього Днипра ясньїхь очей не 
зводить; а тильки зійде мисяць та посипле искорцямьі у темну 
воду, Катря вже й пидь старою вербою вь берези. Пильно ди- 
виться вона, придивляється, чи не пливе хибкий човень, чи не 
править тимь човномь славний та любий козакь. 

— 197 — 



Мьінае тиждень, мьінае й другий... Якось сьідьіть вона пидь 
вербою, а ничь зорешльїва та тьіха; тилькьі солоеєйко свьіще, та 
гуде Днипро. И замьігтило щось оддалекьі, нибьі чорна чаєчка... 
бльїзше... Се човень! Летьіть, мовь на витровьіхь крьшахь. Вона 
жь рученькьі до його простягла... Якьій же то козакь правьіть 
човном!??... Се не Семень... Оть уже винь и коло берега, СХЬІ- 
льівся на весельце, свьіснувь разь и другий... Зь хати вийшовь 
батько. Катря припала за вербою. 

Вьійшовь старий Гримачь та й питає: 

— Яки висткьі? 

— Лихо, пане Максиме, — каже козакь, — лихо! 

— А що тамь таке? 

— Позавчора передь бурею, о-пивночи, горила береза (а ко- 
заки, було, якь треба дать звистку, що йдуть, то й запалять 
березу, або друге яке дерево надь Днипромь); оть ми примича- 
льі, та вчора й вьійихальї на-зустричь... Нема никого... тилькьі 
Днипро потрощени човни носить... 

— А велика була буря? 

— Я й зроду такои не бачьівь! Дуби такь зь кориння и ви- 
вертає; дощь комиши позсикавь, якь шаблею; Днипро — ажь пи- 
сокь зо дна викидає... Ничь темна-темна, тильки блискавка 
блискає. А якь гримь гримне, то наче вси гори надднипрянськи 
луснуть. 

— И ніякои чутки? 

— Нема чутки, пане Максиме! Ми вже миркували, та й ота- 
мань зь нами розсудивь, що еси наши хлиснули Днипровои 
хвьши. 

— А жвави бульї хлопци, брате! о, жвави хлопци. Ну, ходимь 
до хати. 

— Теперь уже вильний козакь мій женьїхь, тату! вильного 
соби зятя диждальї! 

Старий — зьіркь! — се його Катря стоить проти мисяца, би- 
ла-била! 

— Господь Богь зь тобою, моя дитино! — крьїкнувь винь, ухо- 
пивши іи за холодну руку. 

Вона глянула йому вь вичи, визволила руку и пишла, не 
промовила й словечка. 

— 198 — 



IV. 

Повивь винь козака у свитльщю, пошанувавь, випровадивь, 
та й знову до дочкьі. 

Вона сьідьіть у садочку та винокь плете зь червоного та 
зь билого маку, зеленьшь барвинкомь перевиває. А сонце саме 
сходьіть з-за Днипровои кручи. 

— Дьітьіно моя, Катрусю! — каже старий, сидаючьі коло неи, — 
пославь тоби Господь Еельїку тугу на серце... Зведьі жь бо го- 
лову, доню, та глянь на старого батька! 

Вона звела голову, глянула на його. 

— доню! яка жь тьі стара стала! 

— Ни, тату, я ще молоденька, — зитхнула вона, та й знову за 
винокь 

Якь уже винь іи розважавь, якь умовлявь! а вона знай 
плете свого винка и словечка йому не мьіркне. 

Пишовь старьій, покльїкавь меньшу дочку: — Тетянко! йди, 
моя рьібко, до сестрьщи: вона у великій печали, — розважатн- 
мешь іи! 

— А що тамь? А де жь вона? 

Прьібигла вь садочокь: — Сестрьще! Катрусю! сердечко! чого 
вьі сумуєте? Оть вже й литечко на двори... — А сама обхопила 
іи за шию ручечками. 

— Сестричко, моя милая! щебетушечко моя нерозумна! — 
жалує Катря малу. 

— О, да який же винокь вашь красний, сестро! да який же 
красний! Сестронько-любснько! коли жь ви його еизьмєтє? 

— В-вечери визьму... 

Повиснла винка надь водою, та й гуляє по садочку, водячи 
сестричку за ручку; а ся щебече соби. 

Кличе батько обидатн. Прийшла й сила кинець стола; 
своимн бильїмьі руками меду батькови наливала й розмовляла. 
Тилькн, якь старий не заходнвь, ничого не говорила про себе. 

У-вечери ввійшла до батька и поцилувала його вь руку. 
Старий схопнвь іи за голоьу: — Катре, дочко моя нещаслива! не- 
хай тебе Мати Божа помилує! 

— 199 — 






И малу сестру прийшла обняла й пригорнула до серця. 
Вьшшла зновь у садочокь. Такь то гарно убралась! Сороч- 
ка тоненька й плахта шовкова, поясь — срибломь цвиткованьїй, 
черевьічкьі внсоки, дрибно-дрибнесенько русу косу заплела и золо- 
тий перстень блищить на правій руци. 

Понйшла надь воду и зняла свого винка, що сплела ран- 
кбмь; зняла, та - й- каже: — Не зов'явь ти, мій маковий винку! — 
и наложила той винокь соби на голивку. А на' самому берези 
зерба — ажь геть попустила вити на воду. Вона й сила коло 
вербового- кориння дуплинастого, схилила голивку на билу ручку; 
взяли іи думки та гадки. Тамь, пидь кучерявою вербою, и осви- 
тивь іи мисяць хорошу и смутну, у маковому винку. 

Якь заискрьівся мисяць у води,— „Вже ясний мисяць зій- 
шовь", — каже (а то, було, якь любились изь Семеномь, мисяць 
зійде — винь и пливе до неи), та й ступила на вербову вить... 
Зійшла, якь на хибку кладку, поглянула на вси боки, та й кину- 
лась на самий глнбь... .... 

V. 
"У ранци гоминь та. тревога по . двору. Тетянка плаче, ста- 
рий Гримачь безь "шапки ходить розхристаний, та все питає: — 
Де моя Катря? де моя дитина люба? 

Кинулись до води — тильки винокь маковий плаває, кружьіть. 
Зачинивсь старий Тримача; ажь п'ять рокивь не внходивь 
за свои ворота. Одцурався й отамана, и здобьічи. Посьівивь, якь 
той голубь сивий. 

Давь Господь дождати другои дочки видання. Висока та 
статна, та чорнобрива! Висватали іи хороши люде, — сотньїкь 
молодий и на льщи дуже гарний. Бучне весилля справили: одь 
іи двору ажь до церкви червоною китайкою вислали; срибннмн 
кубкамьг гостей частували. Да й понаходило жь ихь чимало: вь 
хати и на двори, и коло брами — ажь усю улнцю вдовж-ь закра- 
сили. Цилнй тиждень гуляли. 

По вєсилли поблагословнв'ь старий молодять, внпроваднвь 
на господу... Сумно старому Максимови самому вь хати; глянувь 
тоди на Днипро, та й згадавь старшу дочку, а сльози йому на 
сивий вусь покотились... 

— Катре! Катре! дн нно моя хороша! загубнвь я твій викь 
молоденький!... 



200 — 



ІИ1И. 




І. 



^озаче село Гльїбове прьі самому Днипри, та облягльї 
його вьюоченни горьі. Йихатьімешь, то шляхь тоби 
/у**^ звивається боромь густьімь такьімь, що й не про- 
глянешь; тилькьі надь тобою свить Божьій, округьі 
имла пахуча; здалека щось гучьіть-гучьіть; кольї, 
оть опахнувь свиженькьій витерець — и засьініе старьій Днипро 
помижь зеленьїхь комьішивь та червоного верболозу, и повстають 
крути сьіви горн. Туть и село якь разь. Биліють хатьі, цвитуть 
городи. Оть мурована церква зь високою ;звиньіцею, давня вже: 
м.урь ажь зазеленивь; вимощений цвьштарь прорись травою. 

Саме за церквою стояла соби колись хата славна, и садокь, 
и городь при ій бувь добрий. Жьівь у тій хати Охримь Поли- 
щукь зь жинкою. .Вона була здалека взята, и така то вже хо- 
роша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Йде було соби, 
якь мальована: очи у землю спущени и не дивиться. 

Перво вони дуже багати були. Що йе найкраще намисто, 
або очипокь, або що, то вже Иєга соби почепить. Мали всякого 
добра, що й не зличьітьі. Та не довго роскошувальї. Охримь бувь 
чоловикь такий добрячий — аби кого побачивь у биди, заразь ви- 
рятує, хоть тамь якь утратиться. Роспозичавь гроши то тому, 
то иншому, ще до того й погуляти любьівь, та й не схаменувся, 
якь подвир'я спустило и ковани скрьши спорожнили. 

Зажурилась тяжко Ивга, ажь краса іи зов'яла; зстарилась, 
ходить похмура, и дитинка іи не втишає. Що вже яка була вь 
іи дивчьінка хороша! — Вродилась,— каже, — моя дитино, на горе та 
на лихо! Викь бидою збавьішь, дочко; биду и вь домовину зь 



— 201 — 



собою положьіш-ь. — Усе було сумує та сумує, а дьітьшочка дьі" 
вьіться матуси вь вичи любенько й еєсєлєнько та вь долонечки 
плеще — не розуміє. 

II. 

Чась не спиняється. Чимало лить минуло. Ивга хоть и 
привикла трохи, та вже не та стала, що перше була! А дивчьша 
виходилась у неи хороша, якь макивочка повненька, свижа якь 
ягода лугова, а весела мовь та пташка спивоча; а що вже прав- 
дива та щира душа! Зроду-вику не чули, щобь кого обмовила, 
чи осудила! така вже любяча истота була! Щобь тамь посва- 
риться зь кимь, якь други, то ни вь свиточку! Чи на вечерни- 
цяхь, чи вь танку, чи дома — до всихь прьівитна и веселенька, 
якь ясочка. 

Сватає Наталю Михайло Бруй, парубокь добрий и роду 
хорошого, а що вже кохавь іи щиро, то бси те бачили. Люде 
було любують на нихь, якь зійдуться де на весилли, або вь 
танку до купи. Обоє молоденьки й хороши, якь повни квити. 

— Оть коли бь Господь звивь до пари! — було кажуть. 

Ото жь пославь Михайло свативь; дивчата вже вь дружки 
прибираються та миркують, яке то весилля вь Натали буде; ажь 
туть свати зь своимь хлибомь повернулись: не оддають Натали! 
Батько й радь би, та мати й слухати не хоче, що не багатий. 
Зажурився Михайло, плаче Наталя, та ничого робити! Попроща- 
лись молодята, пишовь Михайло чумакувати. Така, бачь, думка 
була: — Запрацюю щось, пидможуся, та визьму таки Наталю. 

III. 

Поки жь винь ходьівь по дорогахь та чумакувавь, навер- 
нувсь иншьій, багачь великий, Данило Гурчь. Винь таки зь ко- 
закивь бувь, та жьшь соби паномь, мавь свій хутирь и степи, 
й поле, тилькьі що ходьівь у свити, вь сивій шапци, — не хотивь 
у инше вбиратись. Якось йому крамари, що найиздьшьі до його 
де-що купувати, то й кажуть: — Братику Данило! всимь би ти 
чоловикь, та коли бь ти оту свитину закьінувь та ходивь по 
нашому у каптани. 

— А щобь ви того не диждали, вражи сини! — гукнувь на 
нихь. — Коли маєте мою одежину ганити, геть зь мого двора! — 
То в-силу бидолахьі втекли одь його. 

— 202 — 



Такьій бувь яростльївьій, що Боже бороньї! якь розлютується, 
ажь йому огкеви искрьі зь очей скачуть и побиліе, якь крейда. А 
бувь хороший изь себе дуже: високе чоло гетьманське, бровьі такь 
и говорять, очи кари, ясни якь зори, и всмихнеться було такь 
ласкаво, да разомь и гордо й смутно, що ажь за серце вколупне... 

Винь оставсь змалку сьіротою: матьі молодою вмерла, а 
батька вбьіто на війни. Росказувальї стари люде, що була ще вь 
його сестра, хороша дивчьіна, та злюбилась изь ляхомь; брать 
того й не знавь, тилькьі знала стара бабуся, що вь ихь жьша и 
вьіпестьша обохь. Що вже стара не вговоряла Катрю — не послухала 
дивчьша, та якь брата ке було дома, и помандрувала зь ляхомь 
у Польщу. Прьійизджае до господьі, та й пьітае стару: — А де 
сестра? чому мене не стричае? — А винь сестру такь жалувавь, 
якь свою ридну дьітьіну; тилькьі й на думци вь його, що Катря, 
чьімь бьі то втишьітьі сестрьщю, якь звесельїтьі. 

Пьітае винь, а стара заплакала, та й каже: 

— Нихто вже не стричатьіме тебе, мій соколе ясньїй, окримь 
мене старои! 

— А що таке? Яка напасть? Де сестра? 

Стара й одповистьша йому, якь злюбилась Катря зь ляш- 
комь, якь не слухала ни вмовьі іи, ни прозьбьі, ни грозьбьі. 

— Вчора, — каже стара, — у-вечери прьійихавь йиздець, вона 
ввійшла, а я за нею побигла. Звисно, молоде — хутче добигла, 
нижь я. Схопьівь винь іи на рукьі, та й помчавь. Тилькьі й ба- 
чила! 

— Чи не той се ляхь, що вь Максимчиному хутори про- 
жьшавь? 

— Той самий, голубчику! Все, було, куди пидемо, винь на 
очи навертається. 

Ничого бильшь не сказавь Данило. Бильій, якь той било- 
чокь, спустьівь очи до земли й думає. А дали: — Прощавай стара! 

— Куди жь ти, мій орле? Покьідаешь мене вь лихій тузи та 
вь печали! Чи хутко жь тебе дожидати? 

— Хутко буду. 

Впавь на коня, та й польшувь, и не було його мисяцивь 
зо два. Стара виглядає та плаче: — Викохала, випестила, та й 
обоє покинули! — Коли такь одного вечора затупотило вь двори; 
вьібигла стара, а Данило коня прив'язує. 

— 203 — 



— Ой сьшу мій. квите мій! Де жь се тьі й доси бувь? Чьі не 
чувь про сестру? Де вона, моя пташечка? Яку то ій долю Гос- 
подь давь! 

А винь мовчить, ни пари зь усть. 

Увела його вь хату, та ажь злякалась: — такьій винь ставь! 

— Даньшечку мій! та якьій же тьі страшньїй! Нездужавь, ма- 
буть? Чьі тебе дорога стомьша? 

— Утомивсь, — каже, — хочу одпочити. — Та хмурьш, невеселий 
такий. 

Потупала стара коло його — усе мовчить, та й одійшла. 

Живуть вони у-двійзи. Данило й не згадує про сестру, наче 
зроду іи й не було, а стара вельми журиться, та й каже одного 
разу, важко зитхнувшьі: 

— Де тепереньки Катря моя мила? Хочь би ще мени побачити 
мою. любку! Якь то вона на чужини проживає? 

Данило такь, якь и не чує. 

— Даньшечку! чи ти одцуравсь сестри, чи тоби не жалко, що 
ти й не згадаешь про бидну дивчьшу, а я заговорю, то ти зь 
хати Йдешь? Скилькьі вже благала тебе пойихатьі пошукати, де 
вона. Може, той ляшокь и покьшувь; може, нещаслива де ти- 
няється, та боиться вернутись. Чи ти жь своє ридне покьінешь 
у наругу людямь? 

— Не турбуйся, стара, не буде твоя Катруся вь нарузи! 

— Де жь вона? Де жь вона? Ти іи бачьівь? 

— Пом'яни іи душу! 

— Боже мій, Боже! Се ти сестру зь свиту згубьівь! Катру- 
сенько моя нещаслива! пропавь твій викь, якь макивь цвить! 
Данило! великий тоби грихь! 

— Годи, — каже, — бабусю, плакати: не поможеться! 

— А винь же де? 

— Спитай чорного ворона, що його кисть розношує!... 

IV. 

Оттакьій то женьїхь бувь Данило Г>рчь, що посватавь На- 
талю; а Ивзи не що вь голови, якь зять багатий. 

Бидну дивчьшу наче блискавка опалила; сама не при соби. 
. — Мамо моя! — плаче, — не губить мене молодои, не топить за 
Гурчемь. Лучче мени вмерти, якь за нимь бути. 

— 204 — 



Не слухає Ивга дочки,, присилувала. Повинчали, одбули ве- 
силля, випровадили молодьіхь до господи. Стрила Наталю стара 
хлибомь-силлю: — -Господине моя молодая! нехай же тебе Господь 
щастить долею й здоров'ямь! Щобь була здорова, якь вода, а ба- 
гата, якь земля, а хороша, якь рожа! Ти нашу хату звеселить 
и мене, старую, одмолодьішь!-— Такь то вже стара витає молоду 
та радіє, ажь плаче. 

И Данило инший ставь, якь одружьівся: вже не насуплени 
чорни брови, и на устахь ласкавий усмихь. Полюбьівь щиро мо- 
лоду жинку. Тилькьі молода полохлива, якь пташеня зь гаю: за- 
говорить винь — вона й очей не зведе, визьме іи за руку — побиліе 
на личку, и рука тремтить. 

Живуть уже зь пиврок}; все молода не привикає. Ставь 
супити зновь чорни брови Данило, и пильно й гризно часомь 
дивиться на молоду жинку. 

Поховали стару; ще смутнійте вь хати стало. 

То було стара й заговорить, и спитає, й пошуткуе, бо дуже 
любила Наталю; а теперь инший разь, то цилисинькьій день Бо- 
жий сидять, не промовлять и словечка: вона що-небудь робить, 
а винь, пидперь рукою кучеряву голову, не випускає іи зь очей, 
да такь пильно та невесело дивиться, що ажь серце холоне. 

Одного разу проситься вона до матери вь гости, бо дав- 
ненько не бачилась. Данило мовчить. Пидняла очи, а винь би- 
льій-бильїй, тильки очи блищать; мовь опаливь іи своимь по- 
глядомь, — ажь одхьітнулась. Винь усмихнувся. 

— А чи не прийшли Глибовськи чумаки до-дому? — проговори вь 
та такь глухо, мовь не своимь голосомь. 

Наталя ледве встояла. Хоче сказатьі й не вимовить сло- 
вечка. Винь уставь и вьійшовь зь хати. 



А чумаки справди вернулись до-дому; вернувся й Михайло. 
Тильки Наталя того не знала и не видала; а коли вже винь, и 
якь, и сдь кого довидаєся, що вона любилась зь Мьіхайломь, то 
Господь йсго святий знає. 

Зь того часу такь то вже пьшьнувавь Наталю, що й ступня 
зь хати не пускає. Чи робить вона де вь садку та розважає 
себе, спиваючи тихенько, чи вь двори господарює — винь усюди 

— 205 — 



вродиться и очей бльїскучьіхь не зведе зь Натали, ажь ій и 
страшно, й сумно. 

Вибирається якось винь до миста. Наталя провожае його, 
стоить блида й смутна, ажь винь самь жахнувсь, якь поглянувь. 
Обнявь іи крипко й щьіро: — Горе моє, Наталю! не любьій я тоби! 
Загубьівь я й тебе, й себе! 

Вона хотила щось промовьітьі, та тилькьі заплакала. Упавь 
Данило на коня и помчавсь не оглядаючись. 

Осталась Наталя сама, опорядила все на господарстви, 
вийшла вь гай (а хутирь ихь у гаю вь самому). Тихо й пусто 
округи. Шляхь звивається гаемь... Тильки шумлять листя, ще- 
бечуть-джерготять пташки та шурхають ящирки вь трави. А зе- 
лено й пахучо й свижо! Зь липового зруба, молоди паросточкьі 
пустились, вигналась високо береза и шелестить осика тонкимь 
листомь; из-за темного дуба то калинова витка витягнеться и 
червоний кьітягь ягидь горить, якь жарь, то колюча гаева рожа 
покаже дрибни листочки й пахучу квиточку; виносяться хвоинки, 
якь стрилочки прямисиньки, и горобина роскинула зелений на- 
меть, и рясно на ій ягидь червонозлотьіхь. А всякого зилля, кви- 
токь! и копьітньїкь хрещатий, папороть розрослась купою; пахуча 
беризка коло сухого дуплинастого пенька повилась, и синій жьі- 
вокисть, и кружало червонои смилкьі... Ажь у очахь мигтить!... 
Зверху сонце такь и сипле теплимь проминнямь у темну гуща- 
вину, а зь гущавини паше на тебе холодкомь... 

Поглядає Наталя округи, та й облили іи дрибніи сльози: — 
Ой свите мій ясний, свите мій прекрасний! — промовила писнею, — 
який мій талань нещасний! 

Схилила голову на билу руку, плаче та згадує своє диву- 
вання: якь то весело було й бильно! И спомянувсь ій ясноокий 
Михайло... який винь тихий бувь, любячьій... 

— Пиду я хоть одвидаю свою матусю, — думає. — Данило вер- 
неться хиба завтра — не знатиме. Може, вь останнє попрощаюсь... 
Хочь побачу своє село, пройду ульщею. Спизнюся, то мати про- 
ведуть. 

VI. 

Схопилась та й побигла шляхомь; а вже вечорило, и роса 
пала. Еижьіть, бижьіть Наталя, серце бьеться, якь не вискочить... 

— 206 — 



Мисяць зійшовь; ничь тепла й тьіха... Оть и Днипро бльїщьіть 
сьшею хвьшею, и човньї по берези роскьідани, а тамь и перевизь; 
за малу годьшку перебигтьі можна — недалечко. 

Кольї чує Наталя — за нею женуться. Оглянулась — се Даньшо 
мчьіться... наганяє вже... Не пам'ятаючи себе, кинулась Наталя 
вь воду й попльша Днипромь, якь та рибочка. 

Прьшчавсь Данило. — Не втичешь! — крьїкнувь, — не вти- 
чешь! — Скьшувь човна на воду и попльївь за нею: нема весла — 
гребе гострою шаблею. Човень летить... та все не дожене На- 
таля. Уже вона й далеченько. Червона хустка пишла бистрею; 
довга коса роспустилась по води, Данило и вхопьівь іи за ту 
косу шовкову... якь замахнувся блискавою шаблею, тилькьі кровь 
тепла счервоньїла сиву хвилю Днипрову. 

Загубьівь Данило жинку та й самь пропавь, — чи самохиттю, 
чи такь уже Господь його покаравь. Найшли обохь рибалки 
вранци. Вона змучена й сумна, а винь гнивньїй, та гризньїй, Боже! 
Якь ухопьівь мицною рукою за довгу косу, то такь рука й зве- 
лась на вики. Вкупи такь и знайшли обохь. 

Коли бь таку горду душу та на добре Господь напутьівь! 
Бо бувь винь щирий и правдивий. Самь никого не обижавь 
зроду, тилькьі себе занапастьівь передь Богомь. 




^:Гі?\^М 



207 




Оленсандерь 

Ионисьньш. 

Кониськьій Олександерь 
Яковлевичь на свить наро- 
дився 6 серпня р. 1836 вь 
сели Переходивци Ниженського 
повиту, вь Черньїгивщини; вчив- 
ся вь Ниженській гимназіи и 
бувь описля адвокатомь. Спо- 
чатку 60-хь рокивь Кониськьій 
жьізь у Полтави, працюючи коло 
народкои просвитьі; потимь пе- 
ребувавь у Вологди, Тотьми, Ка. 
теринослави, та иншихь мистахь а зь р. 1872 до самои смертьі — у Кьіиви. Зь 
його икиціятьівьі та за його пидмогою матеріяльною й литературною засно- 
вано р. 1873 у Львові! „Товариство имени Шевченка", що реорганизоване р. 
1892 вь Наукове. Померь Кониський 29 листопада р. 1900 у Кьіиви. На ни- 
ву литературну Кониський вийшовь р. 1858; числений твори його, писани по- 
украинськи й пидпьісувани переважно иниціялами, або псевдонимами (Пере- 
ходовець, Верниволя, Жукь, Кошовий, Яковенко, Дроздь, Перебендя, Ваку- 
ла зь Лубень, Дрибньїй, Журавель, Журмань, Лесько, Маруся К , Крутинь, 
Одовець, Полтавець, Сирота, О. Я. Хуторний, Шкода, Чьігирь та ин.) друку- 
валися вь часописяхь: Основа (1861-2), Черниговскій Листокь (1861-3), 
Слово (1861-5), Гальїчаньїнь (1862-3), Мета (1863-5), Русалка (1866), Правда 
(1867-96), Дило (1881-8), Свить (1881-2), Буковина (1885-96), Дзвинокь (1891- 
3), Шкильна Часопьісь (1833), Зеркало (1890-3), Зоря (1884-97), Руслань 
(1598-1901), Л.-Н. Вистньїкь (1898-1901). Записки наукового Товариства 
им. Шевченка (1892-1901) та иншихь. Зь окремихь видань треба згадати: 
„Украинськи прописи" (Полтава, 1862), „Арихметьїка або щотньщя" (СПБ, 
1863), „Перша читанка" (Кьшвь, 1881), „Полуботокь и Калнишь" (Львивь 
1887), „Порвалась нитка", комедія (Львивь, 1885), „Фотографій зь старого 
мого альбому" (Кьшвь, 1885), „Порвани струни" (Житомирь, 1886), „Вь 
гостяхь добре, а дома липше" (Львивь, 1885), „Оповиданя" (Львивь, 1889), 
„Гришньїкьі", романь (Львивь, 1895), „Життя Тараса Шевченка", т. І и II (у 
Львови, російський перекладь видано р. 1898 вь Одесси), Твори О. Я. Ко- 
чиського-Перебенди", три томи (1898-19С0). По-російськи Кониський друку- 
вавь свои праци вь рижньїхь внданняхь періодьічньїхь: Театральний и Му- 
зикальний Вьстникь (1858-60), Русская Сцена (1865), Вьстникь Европьі 
(1886-7), Русская Мисль (1891-98), Юридическій Вьстникь, Псрядокь, Страна, 
Молва, Судебньїй Вьстникь, Семья и Школа, Педагогическій Музей, Заря, 



— 208 



Московскій Телеграфь („Письма тетеньки"), Земство, Земскій Обзорь. Жур- 
нале для Всіх-ь та ин. Циле жьіття своє Кониськьій прьісвятьів-ь ридному 
письменству, працюючи до останнихь днивь, и середь діячивь украинського 
національного видрождення йому належить безперечно почесне мисце. 

Литература: 1 ) Огоновськнй — Исторія.... ч. III, 2) Біографій вь львивсь- 
кьіх-ь часопнсяхь „Свить" (1881) и „Зоря" (1893), 3) „А. Я. Конисскій" 
( Кіевская Старина, 1901 р., кн. І, — некрологь и библіографьічннй покажчьїкь 
творивь). 



Оповидання ликаря. 



/■(Г-І-Л ельїка сьша пидь чась литошньои халерьі нашого бра- 
, | і **«*?. :- та ликаря працювало по селах-ь, а ще бильше потрудьі- 
^<іЖС? ЛЬІСЯ оти сестрьі-мьшосердни, сестрьі-жалибньщи, якь 

І прозвавь ихь народь. За те не мало ихь и не верну- 
лося зь того „поля бьітвьі" з г> недугомь да зь смертю. 

Во-истьіну кажу вам"ь: бильшисть отьіхь сестерь — святи 
души; та, на жаль, мало хто у нась добре знає отсьіхь вельї- 
кьіхь трудовньщь. 

Ось послухайте про одну зь ньіхь; вона була у мене вь 
„летючци". 

„Летючкою", щобь вьі знальї, земство охрестило ти сани- 
тарни вьідильї, що пидь чась халерьі, перейиздьшьі зь села на 
село. У „летючци" бувь ликарь, фершаль, два санитарьі (найбиль- 
ше зь студентивь) та дви сестрьі-жалибньщи. 

Вьірядьшо мене земство зь моєю „летючкою" вь село Горо- 
ве. Дальї мени двохь „сестерь", — обьідви панського роду, але не 
обьідви панськои вдачи; одна такьі добре прьіндьшась и часомь 
вьітребенькувала, а проте — була людьша добра и зь освитою 
дивочои гимназіи. Скинчьівшьі гимназію, вона — не скажу, за що — 
розцуралася зь батькамь; и пишла „на свій хлибь", — се-бь то >чьі- 
тьі чужьіхь дитей. Але небавомь спостерегла, що у неи бракує 
педагогьічного хьісту, кьінула педагогію и пишла вь „Красньїй 
Кресть" сестрою-мьшосердною... Млява якась вона була: було во- 
на й цупко береться до рсботьі, та робота не слухається іи, 
не йде. 

— 209 — 14 



Друга моя „сестра" була що инше: ничьімь, було, никольї 
не дасть вона знатьі, що вона паненя, що вона гимназьістка-ме- 
далистка; робота у неи було горьіть; а глянешь на неи — таке во- 
но сумирне," худорляве, крехке якесь, молоденьке та щьіре. Уся 
іи душа, серце, думкьі — наче на долони. Звальї іи Нина Грьігоров- 
на Макивка. Справди була вона неначе та макивка! А вже — укра- 
инка, такь и не сказати!... психологія іи видбьівалася на розмо- 
ви: слова у неи російськи, а складня украинська; заразь знатьі, 
по якому вона думає. Не скажу, яки умовьі прьівельї іи на труд- 
ну ньіву сестрьі-жалибньщи; знаю тилькьі, що вона заразь писля 
гимназіи пишла вь „Красньїй Кресть". Певнійшь за все, що се 
була потреба іи морального организму, хоча й те сказати: внут- 
ришній мьірь, духово-моральньїй побить чоловика — се все одно, 
що невидоме дно морське: що тамь діється, не можна знати; 
можна тильки гадати, спостерегаючи обставини з-околу. 

Отожь на скилькьі спроможень бувь я спостерегти Макив- 
ку, дакь уся вона и всима своимьі сторонами пидлягала и кори- 
лася самому лишень високому, благородному пориванню- -працю- 
вати скризь и завжди на другихь, а не на себе. Я ни разу не 
спостеригь за нею якого-будь дрибненького злементу, або пори- 
вання життя згсистичного: чи ихь не було зроду, чи вона 
ихь викоренила, знивечьша — про те я не вистень, не скажу. Але 
не було у неи и жалю за чьімь-будь мьшульїмь, ни нарикання на 
людей, ни страху, ни сумовання; не помитьівь и радощивь; навить 
надій на що-будь липше за-для себе я у неи не спостеригь: во- 
на нибьі задоволена була своимь жьіттямь; сказавь би я — була 
вона уривноважена, дакь сього слова мало на те, щобь виразно 
визначити духово-моральне становище Нини Григоровньї. Бильшь 
видпозидно буде назвати іи людиною благою, або блаженною, яка 
не має за собою гиркого минулого, не дбає про власне пришле, 
а все живе сучасною хвилиною не для себе, а для людей. 

Оттака вдача зробила зь Ниньї Григоровньї зразокь сестри- 
милосерднои. Мицне, нестеменне терпиння вь боротьби зь неду- 
гомь з'йедналося, злилося у неи зь нижнотою, зь прьіхьшьностю 
до недужихь, зь запопадльшьімь пеклуваннямь про нихь. Хочь 
би на який заразливий недугь не занепала людина — Макивка 
йшла запомогатьі до неи, не цуралася биля хорого ніякои роботи: 
хочь би яка була гидка-бридка та робота, вона іи справить. И 
пидь таки години вона ставала якоюсь ниби иншою, — нибьі пере- 

— 210 — 



роджувалася. Маленьке и нибьі байдуже звичайно льіченько Ни- 
ньі Грьігоровньї займалося, горило; очи сяяльї тьімь огнемь, що 
не пече, а нижно гріє, пестьіть; округь чола у неи роспускався 
якьійсь чаривньїй нимбь любовьі до недужого. Просто не людина 
вона тоди була, а втиленьїй янголь, — янголь жьіття, присланий 
Господомь Богомь боротися зь янголами смерти... 

Одна вада була за Макивкою, — а безь вади нема людей, — за- 
надто б)ла вона неговирка, скупа якась на слова: що треба, спи- 
тає; видповисть, про що у неи спьітаешь, и квить — зайвого слова 
не промовить. 

Дакь ото и „прьшетила" наша „летючка" вь село Горове. 
День-другий — огледильї ми село и сумижни хутори; я й кажу: 
не буде туть халерьі, туть вона поживи соби не добуде; село, 
правда, велике, — три сотни дворивь, — але уси обставини його 
вельми добри, — таки добри, що якь прьіривнятьі Горове до ин- 
шьіхь силь нашои губерній, дакь се просто благодатний оазь се- 
редь пустели... Село стоить на горбовини, на простори; грунть — 
суписокь; вода вь трьохь крьшьщяхь чиста, погожа — пишна вода. 
Двори у людей еєльіки, чисти, садкивь чимало, улици шьіроки, 
смитньїкивь нема, а — головна ричь — и сами люде, — потомкьі за- 
порожцивь, чепурни, охайни и зь добрими достатками; земли у 
ньіхь доволи, а вь сьому и вся сила. Ми були вь Горовому са- 
ме вь Спасивку; се жь у нась на Украйни великий писть: ни- 
хто ничого скоромного и не лизне. Я обійшовь уси хати, пильну- 
вавь заходити вь обиди саме, або на вечерю — нигде не спосте- 
ригь, щобь люде сьідильї на сухойижи: усюди добрий борщь, 
засмажений олією, инде зь сухою рибою, каша, а то кияхи; вь 
недилю — кьісиль, або ламанци зь свижьімь макомь. Одно слово-- 
йижа добра, коли бь и скризь такь. Черезь се и люде вь Го- 
ровому, хочь и одемкувати трохи, а* проте весели, бадьори. 
Тилькьі до нась були вони трохи непривитни; вже ми якь гар- 
ненько та любенько горнулися до нихь, а вони до нась вовкомь. 
Що скажешь — усе зроблять; слухняни, та якійсь сувори, наче до 
ворога... „Обзорньїкамьі" прозвали нась: намь, кажуть, обзорни- 
кивь не треба — намь и урядньїкь остогидь... 

Просидили ми у тому Горовому день зь десять; бачу я, що 
намь туть ничого робити, налагодився вже писати до земськои 
управи, щобь забрали нась зь Горового куди инде; ажь 
прьібигае верховень, привозить до нась приказь: заразь же „пе- 

— 211 — 



релетитьі" вь другий повить вь жьідивську хлиборобську колонію 
Кьісиливку. 

Гмь!... жьідивська хлиборобська колонія!... чудно и смишно! 
Де чувано, де вьідано у нась на Украйни жьідивь-хлиборобивь! 
Говорить же!... А Кьісиливка „колонія евреевь земледьльцевь," 
хоча на цилу колонію зь усьіхь 125 родьінь ни вь однои нема 
хочь бьі тоби абьі-якого плуга, чьі рала, чьі иншого хлиборобсь- 
кого знаряддя... нема тамь ни одного жьіда, щобь умивь пройтьі 
плугомь по ньіви... А проте — ,,хлиборобьі"... „земледьльцьі"... Що 
жь! мало хиба у нась такого, що й не сньїлося мудрецямь?... 
Бачьізь я по степовій Украйни всяки колоній; бачьівь по сви- 
тахь усяки людськи житла, але жь того, що побачьівь у Кьіси- 
ливци, и вьюбразьітьі соби не можна! Подумайте: вь цилому се- 
ли нема ни одного робочого чоловика — сами тилькьі каликьі; спо- 
рохнили старьїкьі, пидлиткьі да жиноцтво зь дитворою. А де жь 
робочи чоловикьі? — Ба! де!... розлизльїся по всій Украйни: одни — 
хурманують; други — крамарюють; трети по вельїкьіхь мистахь 
ремесньїкують; а вь Кьісиливку навид^ються вь рядьі-годьі... До 
хлиборобства у Кьісилизци нихто зь ,,землевладьльцевь "не береть- 
ся; земли свои воньї наймають сусиднимь хрестянамь. И дьівно 
и прьікро — тубольци-украинци прьідбальї землю кров'ю и стальї най- 
мьітамьі у зайдивь!... 

Щожь діятьі! ажь ,,и на Сичи мудрьій нимець картопельку 
садьіть"... 

— А хто жь веде у Кьісиливськьіхь жьідивь господарку? — спьі- 
тавь бьі хто. 

Боже-батьку! яка жь тамь у ихь господарка!? Такого 
гольцемь голого села я зроду-вику не бачьівь! Не скажу, не 
довидався: чьі зоно таке звику, чьі, може, й не такоімь було, да 
оголило. Ну, нехай бьі воно було убоге, та не таке неохайне, 
брудне, смердюче!... Хаткьі тамь крьівобоки, каряви, пооблуплю- 
вани; шьібкьі здебильша повьібьівани; дворивь нема, халупчьшьі 
навить не обворьовани, а стоять чьісто обьіходчасто, немовь ча- 
банськи курени вь степу. Замисць ульщь — самисинькьій смит- 
ньїкь зь одного краю села до другого... Гьідота!... 

„Прьшетильї" мьі вь вь Кьісиливку и першь за все нигде 
намь прьітульїтьіся. 

Знайшли старосту — старого, кульгавого и сухого, наче та- 
раня та, рабе Израиля. 

— 212 — 



— Дайте намь кватьіру, — кажу до його. 

— • А де жь іи взятьі? я бь вась до себе, дакь у мене двоє хо 
рнхь лежьіть. 

— Може комора у кого йе?... мьі бь у комори: теперь тепло. 

— Ще й якь тепло! Але коморьі у нась ни вь кого нема... на 
що намь коморьі, кольї ховать ничого. 

— Ну вь клуню, чьі що... 

— Ай вай! бодай бьі вась Богь любьівь!... Яки у нась клуни? 
на що воньї намь? 

— Що жь його діяти? 

— Не скажу, — видповивь Израиль. 

— Вже жь и протьі сонця на такій специ не смальїтьіся 
намь... 

— Якь то можна смальїтьіся!... такьімь панамь не можна сма- 

ЛЬІТЬІСЯ. 

— Може катрягу, або наметь якьій знайдете? 

— Нема. 

— Тривайте! — догадався одьінь зь моихь санитаривь, — бездитни 
люде у вась йе? 

— Якь то — бездитни?... Святьій Егова не покаравь зь нась 
никого неплодіемь... Була стара вдова... сьінь у неи десь за слю- 
саря у якійсь зкономіи... вдова позавчора вмерла... хату забьшьі... 
хиба тудьі? 

— Гараздь! ведьі нась туди. 
Израиль заразь назадь. 

— Ай вай!... тудьі такьімь панамь не можна — тамь брудь... вь 
таку халупу... 

— Байдуже... ведьі! 

Халупа та стояла на самому краю села, добрьіхь гонивь двсе 
видь другьіхь хать. Оть мьі туть и примостилися. Було такь 
якь о-пивдни. „Летючка" моя першьімь дилсмь кннулгся дезин- 
фектуватьі нашу кватьіру, а я тьімь часомь, взявши Нину Грьіго- 
ровну, пишовь по селу зь старостою, щобь обійти усихь неду- 

ЖНХЬ... 

Щобь не збрехати вамь, такь скажу: ледве чи було на есє 
село двадцять хатннь безь недужнхь. Не можна сказати, щсбь 
туть вельми лютувала халера; але ще меншь можна було визна- 
чити соби, на який недугь нема хорнхь вь Кнсиливци!... На ди- 

— 213 — 



тяхь ризачка, виспа — навить на чорну виспу бульї хори й мижь 
доросльїхь; найбильшь хорихь було на голодньїй тифь... 

— Ну, — кажу я до Ниньї Грьігоровньї, — погуляльї мьі трохьі не 
два тьіжни вь Горовому безь дила, за те Кьісиливка надолу- 
жить! Тут*ь йе, коло чого рукь доложьітьі. 

— Дійсне, — промовила вона, — надь селомь, здається, тилькьі й 
вьітае, що сама смерть... Але будемо бороться. 

У-вечери, якь зайшло сонце, сильї мьі пидь хатою чай пьі- 
тьі. Я росповивь своимь товаришами, що мьі зь Макивкою бачи- 
ли, що чули, обходячи Кисиливку, а тоди почали радитися, якь 
и що роспочатьі вранг.и. Нина Грьігоровна майже ничого не гово- 
рила, мовчки сидила та слухала нашу пораду. За те іи тварь, іи 
очи говорили мени вельми багацько. И умру — не забуду я іи тва- 
ри, іи очей, якими вони були вь той вечир-ь. Вони такь и про- 
мовляли, що душа Кини Грьігоровньї загарльїво жадає швьідче по- 
могти, або хочь помагати недужьімь Кисиливцямь. Випивши 
шкляночку чаю, вона встала и почала ходити биля нась, ходила 
нервово, тривожно... Ми вси пишльї спати — хто вь хату, хто вь 
сини, хто на горище — а вона все ходила, все щось думала, тяж- 
ке щось думала... Потимь — глянувь я зь викна — вона стала нав- 
колишкьі льщемь на схидь сонця. Мени добре було видко усе іи 
лице, — ничь була ясна, мисячна, хочь голки збирай. Я бачьівь, 
яке моральне страждання обгорнуло усю іи... Я почувь, що вь 
мене болить за неи серце... Не буду вамь росповидатьі уси по- 
дробьщи, якь ми ратувальї Кисиливку, — скажу тилькьі оть що. Дру- 
гого дня ще сонце спало, якь вставь я. Хватаюся швьідче випи- 
ти шклянку чаю да йти по хатахь. До слова скажу вамь мою 
ликарську пораду: никольї, тьімь паче пидь пошесть, не треба ви- 
ходити ни на яку роботу на-тще... Дивлюся: фершаль чай нали- 
ває: — Никому, — каже. Звичайно, се вь нась робили сестри, 
звисно — жиноче дило; такь же Нина Грьігоровна, мабуть, и не ля- 
гала спати; ледве заднило — рушила до недужихь. 

— А друга сестра? — питаю у фершала. 

— Занедужала, — каже, — лежить у хьіжи, стогне. 

— Оть тоби й на! — думаю соби, — саме до гапльїкивь!...— Швьідче 
до неи. 

— Що зь вами? 

— 214 — 



— Усе, — каже, — у мене больїть, уси кисткьі ньіють, не здужаю й 
рукою повестьі. Усе тило больїть. — Огледивь я іи. Ничого такого 
не спостерегаю, а вона на всю хьіжу стогне да очи пидь лоба 
запускає. Ставь я радьітьі ій сього, да того. 

— Да не залежуйтесь, — кажу, — може, переходьіте недугь. 
А вона мени на те: 

— Душа моя чує, що я вже не встану. Не хочу я туть вми- 
ратьі; туть мене никому буде й поховатьі по-хрьістьіянськьі; не хо- 
чу я середь жьідивь лежатьі... Кажить, щобь швьідче мени пид- 
видку постачьшьі, пойиду до-дому... 

Я почавь змагатися, вмовляти іи; казавь, що безпечнійше не 
йиздьітьі. Кудьі вамь — и слухатьі не хоче!... Годьінь за дви прьіве- 
льі ій пидвидчьіну. Тоди одьінь зь моихь санитаривь, студента, 
до мене: 

— Сестру, — каже, — саму небезпечно пустити: людина недужа, 
а до миста свить не близький... Я проведу іи. 

— Бога побійтесь, паньїчу! — кажу я, — хиба не бачите, що зь 
людьми діється! Туть коли бь нась було двичи бильше, то й 
тоди бь на всихь дила; а ви зразу такь знесилюєте нась! 
Сестра зовсимь безпечно дойиде, а ще безпечнійше буде, якь не 
йиздьітьіме. 

Винь якь почавь просторикуватьі, — -бачу я, що його вь п'ят- 
ки коле та робота, та боротьба зь смертю, що стояла передь 
очима у нась. Розсердився я и кажу до його. 

— Йидьте соби, та тилькьі зауважте оть на що: пригадайте 
соби, що ми теперь зь вами на війни и ви не санитарь, а офи- 
церь, — ну, хочь капитань, — командуєте ротою, чи що; бачите, що 
якьій-будь вашь салдатьїкь, почувши гуркить гармать, побачив- 
ши димь, кровь, трупи, перенявся такими жахами, такь пере- 
полошився, що саме тоди, якь скомандували на приступь вь 
штики, — винь наливо кругомь, да навтикача... Що бь ви йому 
сказали на те? По військовимь статутамь ви мусили бь його 
застрильїтьі?... 

— И застрильївь би... 

— Бачте! А сами теперь чините гиршь за того салдата... 
Образився мій санитарь. 

— Я, — каже, — не втикаю, а звичайна ввичльївисть и обовязокь 
гуманнои людини примушує мене провести недужу женщину... 

— Гараздь, гараздь!-— перебивь я його. — Иидьте!... 

— 215 — 



Пойихальї воньї, а мьі зостались вчотирьохь. Сякь да такь 
за мисяць поратувальї мьі нещасну Кьісиливку. Оттоди то, най- 
паче за перший тиждень нашои праци, и запевнився я, яка не- 
звичайно гуманна, дійсне свята душа — ота Макивка! Де було най- 
бильшь небезпечно, щобь и соби не дистатьі зарази, туди саме 
и йшла; йшла туди, куди навить я, людина на що вже обмета- 
на, вельми неохоче було Йду... А вона- про все ій байдуже — йде та 
ще якь йде!... Йде зь запаломь, зь нестеменною хоробростю. 
Вона йшла повна самосвидомостьі и правди вь своій праци и 
боротьби; грудьми, якь кажуть, стояла вона за кожного хорого. 

А яки жь страшений траплялися намь хори! У иншого ти- 
ло зь кистокь пообвалювалося, шкуоа пообвисала; инше було 
таке виснажене, що дійсне зь витру валиться!... Не диво: злидни, 
крий Боже, яки! А до того и покирльшисть жьідивь тнмь зльїд- 
нямь и вмилисть жити килька день безь хлиба, самою картоп- 
лею да цибулею. Була така биднота, що по мисяцю борошна вь 
вичи не бачила... 

— Де вже имь до борошна! — казавь мени про одну сим'ю ста- 
роста, — Вони бь и обметьщи були радисеньки, коли бь вона була. 

Оть середь якого лиха працювали ми! Не вмію я вамь роспо- 
вистьі, яка густа, ажь темна, хмара гризоти и роспукьі обгортала 
мою велику жалибницю, коли уси наши заходи показувалися не- 
спроможними побороти смерть! Коли хто вмиравь, Нина Грьіго- 
ровна такь дивилася на його, наче благала простити ій, наче 
вона спричинилася його смертьі. За те жь и не сказати, якь 
вона раювала-радила, коли хорий вьідужувавь!... 

Дивлячись на іи працю, я очамь своимь не йму було вири, 
якь іи организмь виносить таку силу праци; де у неи та снага бе- 
реться! Я було обійду килька хать зь недужими и такь обваж- 
нію, що якь ляжу, такь не спроможуся й ногою дриґнути, а во- 
на хочь скилькьі працює коло недужого, а скинчьіть зь ньімь — 
заразь до другого... и не спостережешь було за нею утоми!... 
Хочь якь було придивляєшся, ни одною рисою не покаже вона, 
що ій тяжко; бачьішь було передь себе дивну-предьівну людину: 
иншои думки нема у неи, опричь думки про голоднихь Киси- 
ливськьіхь жьідивь. Певна ричь, що ти думки проганяли утому, 
бадьорили Нину Грьігоровну и надавали ій снаги на трудовництво. 
Але жь пидь кинець третього тижня іи не пизнатьі було: чисто 



216 



перепалася; льіченько зблидло, стало прозорьімь, ажь свитьіться. 
Я почавь благатьі іи, щобь спочьша вона. 

— Побережить, — кажу, — себе, не переводьте марно свого жьіття. 

— Ни, — видповила вона спокійно, — такою працею не переведете 
жьіття. Переводить його що инше, оть хочь бьі обманене често- 
любство, розбьіти надій, незадоволени бажання згоистьічни, кохан- 
ня безнадійне, — нема у мене сього ничого... 

— Добре, — кажу я, — але жь теперь у Кьісиливци недужьіхь не 
багацько; пошести, очевидно, вгамувалися. У „летючци" и безь 
вась людей доволи. Спочиньте! 

— Нехай, — каже, — якь пойидемо звидсиль, оттоди й спочину. 
Бачу я, що не мени іи умовити, и замовкь. Небавомь прьійшовь 

прьїказь до мене, щобь я „летючку" роспустьівь, а самь, взявши 
фершала, об'йихавь околицю навкруги верстовь за 20 и тоди 
вертавь до миста. Такь я й зробьівь. , .Летючка" моя пойихала, 
а Нина Грьігоровна й не думає. 

— А ви жь, — питаю у неи, — коли й куди? 

— Мени, — каже, — ще неможна; я повинна лишитись вь Кьіси- 
ливци, доки не пидведуться на ноги оти четверо, що одужують 
зь тифу... Опричь того, — каже, — у одніеи ще треба килька день ма- 
сажь робити. 

Годи було мени туть змагатися. Умовилися ми зь нею на 
тому, що вона перебуде у Кьісиливци, доки я вертатиму зь 
об'йизду — тиждень, чи що, а тоди й пойиде вона зо мною. 

Гараздь! 

Попрощався я зь нею, наче батько зь найдорожчою йому 
за все на свити дочкою-одьіньїчкою, и пойихавь. 

Иизжу соби, а Нина Грьігоровна не йде вь мене зь голови; 
все про неи думаю, якь то вона тамь одна, моя свята трудов- 
ньщя велика? 

Думаю — ще день, багацько два, об'йиздь мій скинчьіться, за- 
беру іи, да прьівизшьі до миста, випрохаю у земства таку іи за- 
помогу, щобь стало ій зь чого цилу зиму жити; не дамь ій пра- 
цювати, а притьмомь вимагатиму, щобь пидкрепила своє здоров'я. 
Я бувь певень, що земство послухається мене. Да не прийшла 
тильки тоди до мене вь голову оть яка проста думка: чи прий- 
ме ту запомогу Нина Грьігоровна? Якь теперь думаю, дакь не 
взяла бь вона, — вона була занадто гордовита. Сказала бь: зь якои 
речи?... А коли бь я, чи хто инший, и примусили іи взяти, 

— 217 — 



такь не спожьша бь вона на себе йедьшои копійки, а повернула 
бь на вбогьіхь, на недужьіхь, неспромижньїхь працювати черезь 
недугь, або черезь старисть; одно слово, повернула бь на тихь, 
що страждуть мовчкьі. 



На третю ничь наснився мени такьій чудньїй сонь: ба- 
читься, що я на вєсилли у Макивкьі, за батька нибьі; та, щобь 
ви соби думали? — витинаю метелиця!... Чоловикь я безь всяьіхь 
забобонивь; ни вь сни, ни вь вищування не йму вири, а той 
сонь таке на мене зробьівь вражиння, що й не знаю: разомь винь 
мене и прьіголомшьівь, и збентежьівь; не спроможень я дали йиха- 
тьі по окольщи; такь мене потягло до Ниньї Грьігоровньї, що я 
заразь же на коней и гайда вь Кьісиливку. 

Старостина хата, здається, четверта зь прьшизду, а до Ни- 
ньї Грьігоровньї треба черезь усе село перейихатьі. Отже не ста- 
ло у мене терпиння, прьівернувь я швьідче до старостьінои хати. 

— Сиї Могдеп, рабе Израиль! Що у вась, якь? 

— Слава Егови — усе гараздь. 

— А сестра-жалибньщя туть? 

— Туть, коней не брали. 

— Якь же вона? 

— А хиба я знаю?... Учора не бачьшь ихь нигде; не виходили. 

— А позавчора бачивь? 

— И позавчора не бачивь. 

— И ти не навидувзвся до неи? 

— А чого бь я навидувався? 

— Може, ій що треба? 

— Коли бь треба було, то бь позвали. 

— Поганяй! — скрьїкнувь я якось несамовито, наче що вь са- 
ме серце мене кольнуло. 

Прийихали до тіеи хати— синешни двери зачьінени. Думаю: — 
може ще спить; натомьшася бидолашна, такь теперь досипає 
своє. Не буду жь рипатися, а подивлюся у викно. 

Якь глянувь, такь и не стямьівся... затремтивь увесь, за- 
хитався, такь на призьбу и прьісивь, наче хто мене по жьіж- 
кахь косою пидтявь... 

Фершаль до мене, а я тремчу, да нимо на його дивлюся. 
Винь догадався; зьірнувь и соби у викно, да тоди прожогомь вь 

— 218 — 



двери... Я зибравь уси сьшьі, да за ньімь... Входьімо в-ь хату.. 
Нина Грьігоровна посередь хатьі лежнть. Я до неи... не дьіше... 
и похолола вже... Знатьі було, що преставьілася вь ночи, певне; 
може, вь ту саму годьшу, якь наснилася мени... Ну, що було да- 
ли?... Та що жь дали?... Поховали... Жьідьі оплакували... Усе село 
збиглося... Ставь я роспьітуватьі. Уси вь одьшь голось: — позавчо- 
ра була вь недужьіхь, помагала, радила, де-кому й гроши давала... 
а зь обида вже нихто іи не бачьівь, нихто не помитьівь, щобь 
и виходила зь своеи хати. 

— И никому не прийшло на думку провидатьі іи?... А вона жь 
вась усихь провидувала! — мовив ь я до жидивь. — И нихто зь 
вась не подумавь довидатьісь, чи не занедужала ваша добродійка, 
знемигшись коло вась? Чи не треба ій чого? 

Уси мовчали, тильки Израиль, староста, промовьівь: 

— Байдуже! Думали, коли ій чого треба буде, такь покличе... 
Зь усього очевидно було для мене, що Нина Грьігоровна 

померла зь халерьі; очевидно, що виснажений организмь не 
спромигся боротися, и халера раптомь звалила іи зь нигь... Ни- 
кому було ратуватьі, навить води подати. Такь самитною, безь 
жаднои людськои запомоги полягла велика, свята трудовниця!... 

То була вь Кьісиливци остання жертва халерьі. Тяжка 
жертва! А хто знає про неи? Хто повидавь хочь би йедине сло- 
во про сей зразокь вьісокои любовьі до брата?... 

И що жь вона соби заробила за таке високе трудовництво? 
Тильки й того, що отеє ми пом'янемо іи отуть ,,не зльїмь, тьі- 
хьімь словомь", та скажемо, що дійсне ,,бильше сея любви ни- 
кто же имать"... 

1892 р. 




Зйг 



— 219 — 




Г р н ш Н ЬІ Е і, 



Зь запьіснои кньіжкьі. 



І -гУ* окохальїся мьі зь моимь Борьісомь давно, та довгенько 
£ЇЇ не бралися: все ждальї, докьі не зроблять його слид- 
чьімь. Ждальї трохьі не два рокьі. Скоро зробьшьі, мьі 
заразь до шлюбу, та другого дня й на село. 

На сели вьшало йому жьітьі. Село Батуривка — велике село, 
стоить на самисинькому берези Десни, беригь крутий такий та 
високий, ричка такь и гшдперєзгла його зь трьохь бокивь. На 
тимь боци ричкьі заразь лугь — великий, ясно-зеленьїй, шовко- 
вий; за лугомь широка смуга писку, такого жовтого, що проти 
сонця наче те золото вилискується. За писками пишли бори, 
бори й бори— безь кинця, здається, безь краю, густи та темно- 
сиви, наче туманомь повити, а при мисяци ввижається тоби — 
і аче то не лись, а високий чорний мурь неосяжний; такь винь 
и вперся вь блакитне небо; блакить та, густа така, такь и ви- 
сить, такь и паїге, наче колишеться. Наша кватира була зь са- 
мого краю села, на шпилю; кганки зь свитльщи виходили на 
Десну. И вмру — не забуду того прегарного виду зь кганокь! 

Отеє було в-литку — якь сядемо зь Борьісомь на кганкахь 
зь вечера, якь задивимося на оти далеки бори, на блакитне 
небо, на ерибний мисяць, якь винь поринає вь Десни, та й не 
ечуемеся, якь и ничь мине: тильки що вечирь бувь, а туть вже 
й на свить займається, починає днити... 

Гарне село, и не вбоге: сами казенци тамь, панськьіхь ни- 
кольї й заводу не було; люде вь сели прьіязни, благій, та тильки 
якись несмильїви, наче вони переполошени чимсь. Гараздь би, 
та тильки часомь нападала на нась нудьга за мистомь: звисно, 

— 220 — 



обоє мьі й родьшьісь, и зросльї хочь и не на Еельїкому мисти, та 
все жь не на сели; городянськи звьічаи обросльї нась, спекатися 
ихь, прьізвьічаитьісь до жьіття селянського не такь то легко, — що 
й казатьі! 

Безь дила мьі не сьідильї, найпаче Борись; у його роботи 
разь-по-разь було доволи; и вь мене не безь неи: що було по до- 
мивци, а що й йому помагала, пьісала. И кньїжокь намь не бра- 
кувало, було що чьітатьі. Такь же не можна все чьітатьі да пьі- 
сатьі; остьше, заманеться перекинутись жьівьімь словомь зь жи- 
вою душею, подилитися власними думками, почути чужихь. Ни 
мени зь Борьісомь, ни йому зо мною дильїтьіся ничьімь було, 
бо вь нась була и душа йедьіна, и думка йедьіна. На все ми ди- 
вилися одними очима, про все думали одною головою — такь вже 
ми кохалися, що справди наче одьшь вь одного перелилися и 
злились... Тимь то й бажалося часомь чужои жьівои, интелли- 
гентнои души. Такои души намь бракувало; оть чому й трапля- 
лося нудитися за мистомь. Вь Батуривци на циле село тилькьі 
й було интеллигенціи, що одьшь пан-отець Зосьіма Маньїчь, та 
и зь його невелика интеллигенція:звисно, освита убога у його: що 
винись зь семинаріи, зь тимь и зазимувавь, бильшь ничого не 
прьідбавь; чьітавь винь йедьіне „Епархіальньїя Вьдо мости", та й 
то ще запевне не скажу, чи читавь, — знаю, що вони доходили до 
його; а бильшь у його ничого не було. Ми спершу давали йому 
дещицю зь нашихь книжокь, потимь спостерегли, що винь не- 
охоче ихь читає; бере ихь тилькьі за тимь, що ніяково було не 
взяти. Оть чому зь отцемь Зосимою не геть було розговоришся 
про таки думки, якихь, траплялося, назбирається вь души повно 
до самого верху. Та й звичайно отець Зоснма бувь негозиркьій, 
якийсь приголомшений, зажурений; а людина винь молода, во- 
лосся ще до плечей не доросло и борода ще ший не закривала; 
але йому молодому випало занадто вже старе лихо и таке в'йид- 
льіве, що во-викьі не спекатися його: вдовець винь бувь, за пер- 
шою дитиною овдовивь, и году зь жинкою не прожнвь. Ще коли 
бь хочь дитина жива була, то тишився бь нею, а то й ди- 
тинка зь тиждень поквоктала та й соби за матинкою. Отець Зо- 
сьіма зистався одннокьімь — наче та верства на стовповому шляху. 
Та ще й на вики одинокимь... 

Такимь ми його й застали; видаючи його горе, ми й не 
дивувались тому, що винь такий соби чудний: думали — неутишна 

— 221 — 



людина! Овдовитьі хочь кому горенько велике, а попови, та ще 
такому молодому, горе на викьі. 

А вже жь на викьі свить йому затканий, замережаний. 
Правду люде кажуть-говорять: сухій вьішни не квитчатьіся, 
вдовцю-попу не винчатьіся... 

Тожь вьішня — дерево, а пипь — хочь пипь, а все жь нихто, 
якь людьіна, зь людськьімь серцемь, зь людською кров'ю, зь 
людськьімь почуттямь. А серце у отця Зосьімьі було чуле, добре; 
се знатьі було зь ТОГО, ЯКТз винь ПОВОДИВСЯ ЗЬ СВОИМЬІ ЛЮДЬМЬІ, 
зь прьіхожанамьі; нихто на його не нарикавь; не доводилося мени 
чутьі, щобь хто й ремствувавь на його за що. Любьільї й шану- 
вали його прихожане: до недужого, було — аби прочувь, що хто 
занедужавь — заразь пиде самь, не званий, не проханий... 

Все жь, кажу я, отець Зосьіма, хочь якои винь доброи 
души чоловикь бувь, а не вдсвольнявь тіеи нашои потреби, яку 
ми инколи почували. 

Разь якось сидимо зь Борисомь на кганкахь; я читаю, а 
винь слухає; було се вь недилю. По недиляхь и по вельїкьіхь 
святахь Борись слидства не робьівь, щобь людямь спочинь 
дати, не турбувати ихь, хиба вже випадало що таке вельми пе- 
куче. Вже вечорило; череда йшла зь поля. Коли жь прьібигае 
урядньїкь. — Такь и такь, — каже, — вь Сенькахь парубокь парубка 
на смерть убьівь. 

— Якь се такь, за що? — питається Борись. 

А сказати вамь, село Сеньки було недалечко видь Бату- 
ривкьі, верстовь може зь десять, и люде тамь були, якь оть и 
Батуривци — сами казенци и вже таки сумьірни та чесни, що про 
ньіхь якои неслави й на макове зерно не чути було... Шинку 
навить вь сели не було. Зумьшьісь ми, роспитуемо урядника. 
Винь бувь, якь самь кагавь про себе, „человькь просвьщенний," 
де-що чьітавь и любьівь вь розмови заразь показати своє „про- 
свьщеніе". 

— Романь, — каже, — дійсне цильїй романь и скинчьівся драмою... 
Отамь, у Сенькахь, — каже, — у Василя Чмеля йе доня Зинька, — 
дивка, такь щобь не збрехати, мабуть за 20 переросла; зь 
себе вона моторна, не взявь іи врагь, чепурна, красючка, та ще 

— 222 — 



й багатьірева дочка; такь вже, звисно, до неи хлопци липнуть, 
наче бжольї коло улика. Найбильшь за всихь льіцяльіся до неи 
Мойсій Гурьічь та Лука Кравець. Чьі воньї справди закохалися, чьі 
тилькьі жевжьїкуючьі льіцяльіся — запевне я не довидався: „дознаніе 
сзго пункта не вияснило"; люде всяково — кажуть и сюди, и тудьі; 
а про неи такь уси вь одно слово, що вона обомь имь зубьі 
тилькьі скальша. Обомь имь, значить, закортило побратися зь нею 
в-осени; такь оть би то й свативь засилати. Розбалакалися ото 
вони соби вдвохь, та одьінь одному пидь чаркою й попризнава- 
лись по правди, значить, по щирій, що й той, и сей хоче за 
рушниками посилати до Чмеливньї. Вже жь обомь не можна, 
хтось мусивь гарбуза взяти, — а кому жь гарбузь до смаку! Треба 
було комусь поступитися. Оть и заспорьільїся вони. Та й доспо- 
рьшьіся до того, що вийшло чисто, доложу вамь, наче вь тіеи 
офицерни: на дузль, мовлявь, одьінь одного!... Оттаке... Та й ко- 
медну дузль спорудили! Якь би ви думали — що вони соби вига- 
дали? зроду не вгадаєте! на перебій пишльї, навкулачки, та ще 
й не на самоти, а прилюдно: покликали парубкивь, секундантивь 
наче, зь усього свого кутка скликали, та й ну за цариною на 
возлисси одьінь одному ребра личьітьі!... Умова, кажуть, була, 
щобь пидь серце не стусуватьі и до смертьі не битися. Отже 
Кравець не постеригся, — певне, що розгорився, та зь запалу якь 
уцидьівь Гурьіча пидь саме серце, такь той беркиць — та й ка- 
путь! Оть вамь и романь, и драма, и пойедьінокь, усе наче вь 
кньїжци, наче мижь людьми цивилизованими... 

— Погана ричь, — каже мій Борись, — завтра прьійиду. 

— И я зь тобою, Борисе! — кажу я, — визьми й мене. 
Борись мени на те: 

— Я не змагаюсь, та тилькьі — де ти тамь примостишся, коли 
доведеться заночувати? Я знаю, що у Сенькахь, опричь попа, 
нигде, а у попа ніяково, — попадя нездужає... 

— Мабуть не сьогодни-завтра Богу душу оддасть, — мовьівь 
урядньїкь. — Учора причащали; вашь отець Зосима прийиздьівь 
причащати. 

— Байдуже,— кажу я Борьісови, — вже якось тамь переночую, а 
пойиду зь тобою, — цикава ричь!... 

* * 

* 

— 223 — 



Другого дня по обиди мьі були вь Сенькахь. Урядннкь вга- 
давь: попадя не пережила й ночи, преставьшася тоди саме, якь 
урядннкь бувь у нась. Мьі застали іи вже вь церкви. Другого 
дня бульї похорони. Правьівь нашь отець Зосьіма. Бльїзче до 
Сеньокь не було попа. Я пишла до церквьі на похороньї. 

Покійниця лежала вь домовини; округь квитокт-квитокь, 
а вона вь ихь, немовь жива, тилькн що не заговорить; наче 
вона не вмерла, а тилькн заснула. Який у жнвои бувь вндь, 
яка на йому звичайно лежала добристь та щнристь, яка зви- 
чайно була у живои усмишка вь правому кутку маленького рота, — 
такь воно все й зосталося — наче застило!... Болизно було мени 
дивитися на неи; така молода, ще й двадцяти не минуло, зь себе 
прехороша, жити бь та Бога хвалити — ни жь; смерть не розби- 
рає!... Я не роспнтувалася, а люде промижь себе мовили, що 
вона зь журби вмерла. 

Править отець Зоснма похорони, и чути, що голось у його 
тремтить, не дає йому виразно промовляти; сльози зь очей — капь 
да капь, а якь дійшовь до „со святими упокой", такь и заголо- 
снвь, захитався, та грудьми на труну и впавь. Кинулись люде 
до його, пиддержалн, провели його пидь плечи у вивтарь; тамь 
винь виплакався, довго плакавь, та й зновь вийшовь правити и 
вже до самого кинця правнвь, усе плачучи; ледве-ледве скинчнвь 
похороньї, а до гробовища усю дорогу вели його пидь плечи... 

Люде йдуть за тиломь та голосять: 

— Оть яке чуле серце вь сього попа!... 

— Говори жь... за своєю такь не плакавь, якь за чужою... 

Запечатавши, отець Зоснма вже не спромигся йти на обидь; 
сивь швндче на воза, та прямо до господи; пообидалн безь його; 
замисць попа, дняконь возгласнвь по обиди „вичну пам'ять". 

У-вечери вернулися и ми до господи, а вранци — чуємо: 
нашь отець Зоснма не встає, рукь не здужає пидвестн. Я за- 
разь до його; знаю, що винь одинокий, никому його, якь слидь, 
доглядитн. Дивлюсь на його, и очамь своимь не йму вирн: чи 
се нашь отець Зоснма, чи хто инший? — такь його за одну ничь 
переминнло: щокн йому затягло, очи позападали глибоко такь, 
пидь очима сине обиддя, а лице горить, ажь паше. Доволи мени 
траплялося на своимь вику бачити недужнхь, а щобь такь за 

— 224 — 



одну ничь людьша не своєю стала, такь не доводилось. Я до 
його, за руку, — рука наче жарь; промовляю: 

— Здорови бульї, отче Зосьша! — а винь и голосу не подає, 
тилькьі зинькамьі блимає. 

Заразь мьі гонця по ликаря; а до ликаря то не близький 
свить, верстовь зь тридцять; доки туди, да видтиль — скилькьі то 
часу треба, птахомь не злитаешь. Я що тямила, сама рукь доло- 
жьша: розбавила горилкьі та оцту зь горчьщею, витерла його 
всього, до голови компресь. Вь ночи привезли ликаря... —Льоду 
бь, — каже, — йому до голови. 

Господи Боженьку нашь! де жь ти того льоду на сели визь- 
мешь, та ще вь Спасивку? Подивився ликарь: — тифь, — каже, — ли- 
карствамьі туть ничого не вдіешь; коли сама натура справиться — 
добре, а ни, то й ничого не поможемо. — Такь и пойихавь. Тьіж- 
нивь зо три не видходьіла я видь недужого попа; тамь було и 
днюю, и ночую; навидаюся до господи, пообидаю, та швьідче зновь 
до попа... И таки, не вь похвалу соби скажу, одходили ми отця 
Зосьшу, не дали йому вмерти. 

* 

Осинь того року випала незвичайно гарна, другои такои вь 
нашій краини я й не зазнаю: тепла, ясна, годинна осинь, дощи 
перепадали потроху и надавали рослини свижого життя та сили. 
Досить сказати, що до самои Покрови гудина на огиркахь не по- 
чучверила, така свижа була та зелена, наче передь Петромь. 

Саме на Воздвьіження прьійшовь до нась передь вечеромь 
отець Зосьіма. Бориса мого не було вже другий день, — десь на 
слидстви забарився. Сидимо ми зь отцемь Зосьімою на кганкахь; 
бильшь того, що мовчимо та дивимося, якь незамитно на око, 
повагомь зникає день, наступає вечирь, а за нимь и ничь. Ди- 
вимося на темни далеки бори, бачимо, якь за ними небо те- 
мнійшае, блакить густійшае, ширшає, наче все небо займається 
сьінимь огнемь. Чуємо вь соби, якь— чи зь того синього неба, 
чи зь того повновидого срибного мисяця, чи зь тьіхь зирокь, 
чи зь усього, що надь нами й округь нась, - наливається вь 
наши души щось таке тихе та спокійне, наче й мляве, любе та 
миле, — щось таке, чого вь день при сонци не спостерегае вь соби 
людина. Мабуть дняне метушиння людське да той невсипущий 
клопить про хлибь насущний щильно-прещильно зачиняють 

— 225 — 15 



двери вь людськи души и не пускають тудьі отого тихого, мяг- 
кого, благого вечирнього настрою... Такь оть сьідьімо мьі мовчкьі 
и таїсь такьі и чую я, що вь душу до мене йде злегія, що все 
тило моє проймає чудовньїй, именно чудовний лирьізм-ь; серце 
хоче говорити, словами висловити усе те, що запало на саме 
дно його. 

Глянула я на отця Зоснму, — бачу, и вь його по твари ми- 
ннться виразь: звичайний, суворо-журлнвнй вндь якось зникає, 
уся тварь йому стає иншою, доброю, щирою, наче вона вся пе- 
реймається бажаннямь говорити. Я мовчу, дивлюсь, та спостере- 
гаю... Ще килька хвьшннь; отець Зоснма вставь и почавь хо- 
дити по кганку, вь його рухахь стало знати жвависть, вь очахь 
заблищали яскрави искоркн знергіи, губи у його якось воруши- 
лися, видко було, що вони хочуть розмовляти, що якась внут- 
ришня сила не дає имь спокою, рушить ихь. Я мовчала. Мени 
здавалося, що от-оть розгорнеться передь моимн очима книга 
Зоснмннои души и я прочитаю тамь найцикавійшу таємничу сто- 
ринку попового життя... А вь кого зь людей нема такои сто- 
ринкн, що не передь кожннмь вона розгортуеться, и не кожень 
втне прочитати іи и зрозумитн?... Я не помилилася. Пройшовши 
килькн разивь по кганкахь, отець Зоснма почавь говорити про ве- 
лику силу природи, про всемогучество Боже, про кохання, про грихн. 

— Воно одно, оте кохання, — мовнвь винь дали, — воно и нищо 
бильшь — альфа и омега усього доброго й лихого вь життю люд- 
ському — „имь же вся бнсть и безь него ничто же бнсть"... 

Я щось на те видповила. Не скажу вже що; пам'ятаю тилькн, 
що пильнувала, аби розмова йшла дали, аби бильшь зворушити 
отця Зоснму, абн внразнійше було мени роздивитися, що у його 
на души та на серци. Слово по слови, отець Зоснма стававь 
бильшь и бильшь говиркнмь, бильшь жвавнмь та щнрнмь, и 
нарешти бесида його полилася тихою цивкою, наче та кринична 
вода з-пидь каминя. 

— Оть хочь бн й про себе скажу, — мовивь винь, — що, якь 
не кохання згубило мене, на вики згубило, зламало, викру- 
тило у мене серце, зробило жнвнмь мерцемь, приневолило 
тинятися по свиту, — тинятися не якь жива душа, а наче 
мрець по широкій могили?... Воно, отеє кохання, повинно бь 
було зробити мене щаслнвнмь, а воно и до тяжкнхь грихивь 
довело мене и зробило мене на вики вични безталанннмь... 

— 226 — 



знивечьшо мене... Ну, правда, не саме кохання; не безь того, що 
й умовьі жьіття нашого попивського... але на все воля Божа! Не 
будь Його святси воли, такь бьі не сталося... а що чоловикь вдіє 
протьі Бога?... Ничого!... Смьірьісь, не мудрствуй лукаво! Покорись 
десньщи Всевишнього, та й идьі, кудьі вона веде; а на себе, на 
власну сьшу, не вповай! тлинь йесьі!... Чого тоби насипано вь 
торбу, те й несьі покирльїво, не нарикаючьі, не маріючьі про якусь 
легку ношу... Безь ноши нема жьіття: ношу самі, Вогь дає кож- 
ній людьіни... Винь святьій знає, кому що припадає... Ну и несьі, 
несьі, та й не забувай, що мрій — марна ричь!... несьі та й не жал- 
куй, бо що зь того жалю? Се теперь я такт, думаю, се думка 
старои людьіньї; вамь, може, чудно, що я за такого молодого вику 
та кажу таке, де не чується й слова боротьби зь жьіттямь, зь 
обставинами, зь лихомь? Кажу таке, видь чого тхне могилою?... 
ба! — кажу жь я вамь, що я живий мрець! Зистарився швидко, 
зив'явь не цвившьі, вмерь не живши... А боротьба... марна ричь! 
шкода праци! де вже?... та й не пристало якійсь козявочци боро- 
нитися проти Божои воли... Було прокидались и вь мене колись 
думки про боротьбу, та куди мени! На що? Все одь Бога! а зь 
Богомь не битися й не позиватися, бо все Його; тильки й на- 
шого, що грихьі... а вь мене грихивь, грихивь!... и пидвело мене 
на грихь те, що, кажу, повинно бь було привести вь рай, до 
спасення... 

На другому роди моеи богословіи пойихавь я на село вь 
другу губернію до одного пана сина його готовити до гимназіи 
Думавь, зароблю за лито на зиму. И справди заробьівь, та ще 
якь! такь заробьівь, що й на цильїй викь стане. Зустривь я тамь 
у диякона дивчину... побачивь іи вперше вь церкви и зразу зако- 
хався; йшло тоди мени двадцять друге лито... Такь закохався, що 
й не сказати... За тиждень зустривь іи вдруге; зь церкви до дия- 
кона зайшовь; у його пообидавь, а по обиди пишльї ми зь Ле- 
сею, — звали іи Лесею, — гуляти на греблю... Я й признався ій... 
коли жь не було у мене сили таитися... Чую, и вона мени те саме 
каже: якь побачила, — каже, — тебе вь ту недилю, такь моє серце й 
занялося, и запалало; сама не тямлю, що зо мною... Вже жь и 
кохалися ми зь нею — ажь до кинця вакацій... Я вже й не тямлю 
було, де я и що я — чи я на неби, чи на земли, чи витаю по- 
верхь земли, пидь самьімь небомь... Ой, Господи, Господи!... давь 
Ти мени зазнати щастя, та не довго; за те жь потимь и кара 

— 227 — 



вьіпала на мене вельїка!... липше бь було не знатьі мени того 
раю та не каратися отакь, якь теперь... Хто жь його знавь, 
що такь станеться; та й хиба я по своій воли?... Не волень я 
бувь спьіньітьі серце... 

Братися намь заразь не можна було, треба було кинчатьі 
мени семьшарію, та тоди вже. Мьі соби й умовьшьіся цильїй рикь 
ждатьі, думальї: хиба то довго? думальї: хто намь на дорози стане, 
кому що до нась? Вона дьіяконова годованка, а я кругомь сьірота, 
ни роду у мене, ни племени, волень, якь витерь той вь степу... 
Никому мьі про своє щастя, про свои гадкьі ни слова... 

Свіжу я коло своеи богословіи, працюю добре; хьістомь мене 
Богь не надильївь, такь якь другьіхь; инше разь перечитає — и 
знає, а я — ни! пам'ять така у мене була притоптана. А вь нашій 
науци на все треба пам'ятьі, безь неи хочь зь якьімь розумомь, 
не багацько вдіешь. Попрацювавь я добре и добре здавь зкзаме- 
ньі. — Теперь, — думаю, — пань на всю губу. Заразь, — думаю, — писля 
Петра до Леси, та й поберемось... вже певна ричь, дьіяконь не зма- 
гатиметься. — Взявь заразь написавь до його про все, признався, 
прохавь, якь слидь, благословення у його... Що жь би ви ду- 
мали... Ой, та й дурний же я бувь!... Треба вамь сказати, що ще 
на Риздво и на Великдень писавь я до його, тилькьі поздоров- 
лявь зь святками и його, и Лесю, а бильшь ничого. Ни винь, ни 
Леся не видпьісальї до мене. Хто другий заразь би схаменувся, 
а я соби байдуже; думка така: що тамь видпьісуватьі, та ще зь 
такого глухого та далекого села?... Дурний бувь, чи такь вже та 
надія, те щастя отуманили мою голову, самь того не тямлю. 
Отямився вже тоди, якь зайихавь такь, що ни вь тинь, ни вь 
ворота. Приходить небавомь листь видь мого диякона; читаю й 
очамь не йму вири... пише, що ще заразь писля Риздва Леся 
побралася... 

Я такь и похоловь!... Чи мени, думаю, вь Десну, чи на 
суху вербу теперь, чи що? Не заподіявь ни того, ни сього; чи я 
Бога побоявся, чи не стало у мене сили воли руки на себе на- 
ложити — не скажу про те: гараздь и самь не тямлю. Оте тилькьі 
й тямлю, що я тоди посатанивь, розуму позбувся; дьіяволь мене 
отуманьївь и напутьівь на таке, що й видь Бога грихь, и видь 
людей соромь. Загадався я мстьітьіся Леси; якь мстьітьіся? — про 
те я не думавь! я перенявся самою лишень думкою побачити 
Лесю и помстьітьіся. Треба жь було довидатьіся, де вона? Зновь 

— 228 — 



дурньїй я напнсавь до дьіякона, зновь винь мени не видпьісавь; 
тоди вже я стямився, напнсавь до того пана, де я вчнтелювавь. 
Той заразь видпнсавь... Ой, бодай бьі я бувь не диждавь той 
видпьіскьі, а то... сказано: дальше вь лись — бильше дровь... 

Довидався я, що Лесннь чоловикь попомь вь нашій такьі 
губерній... заразь у мене думка — тудьі... чнмь же мени замутьі- 
тьіся до того попа? Такь, нибьі подорожній, ніяково; ну, що зь 
того, що я вь його переночую, нехай и переднюю, та й годи! Може, 
Леси й не побачу, ке трапиться іи вь господи, або що... А хочь 
и застану, хочь и побачу іи на такьій короткий чась, що зь того, 
що я іи вдію?... Убивати іи? ой — ни! така думка мени не прихо- 
дила; я жадавь пимстн лютои, довгои, щобь моя зрадниця довго 
каралася, довго спокутувала свою зраду. Думавь я, думавь и ни- 
чого таки не прндумавь. Ставь на тому, щобь йти, зайти до 
того села, де жила Леся; видати, нибьі йду на прощу вь Рнхлн 
до св. Мнколая — а шляхь вь Рнхльї черезь те село, — такь оть 
ниби я вь дорози пидбнвся, занепавь; та й впроситися до попа — 
перебути, доки мени полекшае, а тамь вже бачитиму, що почати, 
що робити. Взявь палицю вь руки, торбу за плечи, ПИШОВЬ; 
йду, лютую, звирюся на Лесю. Десь мене тоди Богь зовсимь по- 
кинувь, бо нищо добре не йшло мени на думку. И дивна ричь! 
Лютую я, йдучи, а Леся ввижається мени такою доброю, чистою, 
приязною.. Отже нищо мене зь того не проймає, сама тилькн 
злисть клекотить вь серци, сама тилькн пимста править моєю 
душею!... 

Прихожу вь село, просто до попа вь двирь, питаюся — ка- 
жуть: пан-отця нема вь господи, пойихавь до женцивь, хиба 
пизно у-вечери вернеться; а пани-матка дома, сидить у свитлнци... 
Прошу я провести мене до неи. У синяхь знявь торбину, поло- 
жьівь іи, обтруснвь трохи куряву зь себе; потрошку стогну, 
кульгаю; дурю Бога и людей и себе самого, — недужого, бачте, 
вдаю... Справди я бувь недужий, справди кульгавь; але жь — не- 
здужавь я душею, серцемь, кульгавь на розумь: помутивь мени 
його сатана... Господь видь мене одступнвся. 

Вхожу вь свитлнчку — повно квитокь усякнхь; мижь ними 
Леся, наче цариця тнхь квитокь, снднть мижь ними и якесь 
шитво вь рукахь у неи. 

Якь глянувь я на Лесю, якь зустрильїся мои очи зь іи 
очима чорними, великими, блискучими, такь я й замерь! Стою, 

— 229 — 



дьівлюся, хочу слово промовьітьі — язьїкь не повернеться; хочу пи- 
дійтьі до неи бльїзче — ногьі не слухають; увесь тремчу, а на 
серци у мене стає легко, у души такь спокійно, тьіхо... Чую, що 
на серци ни крьіхточкьі злостьі, жадоба пимстьі зньїкла; чую, що 
вернулося до мене, усього мене обгорнуло колишнє, святе та 
чьісте кохання до Леси!... Дьівлюся на неи — бачу: не та вона стає, 
миньїться; округь неи якесь ясноголубе сяево; за плечьіма у неи 
крьша и от-оть здійметься вона и полетить вь росчьшене викно. 
Я кьшувся до неи, щобь вхопьітьі, не пустьітьі іи, я розвивь рукьі 
и не тямлю вже, як-ь вона прьіпала до моихь грудей... Вь очахь 
у мене потемнило... чьі мьі що говорьшьі ТОДИ, ЧЬІ ни, — ничого не 
пам'ятаю... Пам'ятаю тилькьі, що кольї я отямивсь, мьі одьінь 
одному впьшьіся вь уста и горьімо видь поцилункивь... Вона до 
мене: „Зосю!" Я до неи — „Лесю!" и бильше ничого... Такь килька 
хвьільінь! Ото було суще щастя моє, але и сущьій грихь мій, 
тяжкьій, вельїкьій грихь!... Що кольї бь хто тоди заставь нась 
отакь?... З! що! хиба мьі тоди про те думали? хиба я тоди був-ь 
прьі соби? хиба я тямьівь тоди, що я чьіню? що у мене вопло- 
тьівся самь сатана? Ничого сього я тоди не думавь и не тямьівь; 
теперь и каюсь, и караюсь!... ,,Йе каяття, та нема вороття!" — нема, 
на викьі нема... 

Все отеє говорьівь отець Зосьіма, ходячьі по кганку широ- 
кими ступнями и махаючи нервово руками. Зь останнимь сло- 
вомь винь зупинився, потерь долонею своє чоло, наче бажавь 
щось соби нагадати, зитхнувь, глянувь на небо и зновь почавь 
ходити й говорити. 

— „Минулося, не вернеться"!... не вернеться, правда, але не 
минулося, ни! Хвилини того великого щастя и ще бильшого гриха 
не минули, а на вики вризальїся вь мою пам'ять, в'йильїся вь 
мою душу. Оть и теперь чую, увесь чую, якь вони хвилею хо- 
дять по души та серпомь рижуть по серцю, и ничого зь ними 
не вдію: знаю, що гришу, и теперь гришу, а не маю сили не 
гришитьі; не маю воли надь собою... Господи! який би я радий 
бувь вирвати зь себе серце, закинути його, щобь воно не бо- 
лило, не щемило, не нагадувало минулого кохання и немьшулого 
гриха... 

Гришу й тьімь, що отеє росповидаю вамь, а не спроможуся 
мовчати: якась недовидома мени сила приневолює мене говорити. 
Чую. що душа повнисинька до-верху, а хтось іи ще наливає 

— 230 — 



отьімьі споминками, и ллються воньї черезь край и вьільїваються, 
збигають, наче окрипь той у повному горшку, що клекотомь кле- 
котить... Докьі його не видставишь ЗЬ ОГНЮ, ДОТЬІ винь клекоти- 
тьіме, бигтьше... Никому моеи души видставьітьі зь пекельного 
огню, а самь чьі не вмію, чьі сьшьі не маю... Отже слухайте до 
кинця. Докьі ото прьійшовь вечирь, докьі прьійихавь отець 
Лука — такь звальї Лесьіного чоловика — доти мьі все цилувальїсь 
та мьілувальїся. Леся росказала мени, якь іи посватали, якь при- 
неволили вийти замижь... Вона змагалася, призналася дьіяконьїси, 
що мене кохає, що вона немовь уже заручена зо мною... Дьіяконь 
спершу усовищувавь іи, запевнявь, що все те кохання дурниця, 
мана. „Твій коханець, — говоривь винь ій, — бувь, та й нема: ни 
сльїху, ни вистьі ни про його, ни видь його... Та й цяця зь його, 
мовлявь, не велика и надія на його, якь на литній витерь: шу- 
мить десь вгори поверхи дерева, а млина не поєерне... Коли 
то ще винь семьінарію скинчьіть, та ще чи й вийде на попа, а 
коли й вийде — коли ще приходь соби добуде, и який ще той 
приходь буде; може, дви баби та пивторьі жаби; а туть вже все 
готове! Завтра Лука звинчаеться, за тиждень и пипь, та ще на 
такому приходи, що всякому заздро... До того вь його и дядько 
не абьі-хто, а самь отець ключарь, правша архьіереева; винь неза- 
баромь и виведе Луку вь люде, не дасть йому на сели чевритьі, 
витягне вь „кафедральние"... — Я, — казала мени Леся, — и се и те, а 
вони одно: „Годи тоби нашь хлибь йистьі, и такь вже об'йила; 
або берись зь Лукою, або йди соби геть видь нась; ми тебе ви- 
годували не на те, щобь ти не слухалася нась... задрипанка, 
була бь пидь лисою ночувала бь, коли бь не ми... Такь ти дя- 
куешь за нашу хлибь-силь, за наше пеклування?"... — Та якь по- 
чали докоряти та пекти — гиршь лютои печіи пекли, и таки 
допекли до свого... здалася, покорилася... 

Я не нарикавь на неи. Вже жь не що ій було бильшь ро- 
бити: або пидь винець зь нелюбомь, або свить за очи. Куди 
жь ій йти? Молода, нетямуща ще, ни до чого не привчена: вміє 
зварити, спекти, латку насадити, панчоху заштопати, -- зь сього 
не проживешь... И куди бь вона, сирота, вдарилася, до кого 
бь вона прихилилася, одна на цильій свить, самитна?... Коли бь 
була до мене вистку подала— чи не догадалася, чи не можна 
було... не скажу про те... Подумаешь — якь було й не догадатись!... 
а проте... коли чоловикови йде на безголов'я— де той и розумь 

— 231 — 



динеться! То жь у чоловика, а то у молодои дивчьіньі, та ще й 
розумь той сьіритськьій. Ба! кольї бь вистку й дала була, то що бь 
я ій помигь? — ничого, докьі не скинчнвь своеи богословіи... а іи 
тнмь часомь вьігнальї бь; кудьі ій? за наймичку?... хто бь ій 
взявь? Переночувати бь нигде було — хиба де пидь плотомь, а 
вь хату бь на сели нихто не пустьівь: дьіякона вси бояльїся... та 
ще взяв-ь бн та й крадижку яку навивь... хиба йому що?... Одно 
слово, звинчальї ихь... не на добро звинчальї... Думальї, мабуть» 
що винець все покрьіе, що з-пидь винця Лесьше серце розгор- 
неться наче та хустка, що рукьі в'язальї... овва! не на таку на- 
палм, тилькьі вику ій вкоротьшьі, тилькьі вь обохь нась укральї 
нашу долю та довельї мене до тяжкого гриха, занапастьільї мою 
душу. Леся зареклася, що хочь и буде винчаною попадею, а про- 
те до вику, до суду не буде Лучиною жинкою, зь нелюбомь ложа 
не подильїть. Зареклася и не змьшьша; хочь чого ій не робьільї, 
а зь пути не збьшьі: и благочинний прьійиздьівь, и вмовлявь, и 
благавь, и страхавь манастьіремь, — байдуже все! 

— Хочь до архьіерея, хочь до самого царя, — твердила имь Ле- 
ся, — не то вь манастьірь, хочь пидь цурку, хочь на шьібеньщю, а 
не приневолите: осоружний винь мени! Нехай винь викине те зь 
думки та дасть спокій и мени, й соби, то ще якось житимемо; 
а будете мене неволити, такь оть вамь хресть святий, що або 
втоплюся, або повишуся... 

Отакь и встояла на своєму!... Де у неи й стійкостн взялося? 
мабуть, сама Божа Мати зглянулася на неи, та й надала ій си- 
ли: такь то ни прозьбамн, ни грозьбамн не зламали Леси; такь 
вона неневистною, неблазною и звикувала... Охь, и вику жь того бу- 
ло у неи — ничнмь и згадати його!... Господи! мабуть сама смерть 
помилилася... Але грихь нарикатн... Його сила и воля!.. Винь 
знає, скилькн кому одмиря... Одначе жь... 

Отець Зоснма не договорнвь; голось його затремтивь и оби- 
рвався; винь глибоко да такь преважко зитхнувь, сивь, пови- 
сивь голову и замовкь. Я бачила, якнхь дви буйннхь сльозини 
скотилися йому на щоки... И я мовчала: не було духу и вь ме- 
не говорити. Я бачила, якь у отця Зоснмн колнхаються груди; 
я розумила, що йому треба спочити, треба видихати те, що на- 
болило, видихать пару зь того клекоту, що бувь у його на серци. 

Перегодомь отець Зоснма зновь почавь ходити по кганкахь 
и говорити. — Дали чи й казати. Якь пишло вже на грихь, такь 

— 232 — 



що ступлю, то й бильшь загрузну вь гриховному болоти; самь 
бачу, що в-ь безодни опьшьівся, бачу, та вже не виберусь зь неи... 
Там-ь вже й пропаду. Трьі дни перебув-ь я у отця Лукьі, вдаючи 
зь себе недужого. Винь до мене щьіро, любовно такь, а я... я ду- 
рьівь и його, и людей, и Бога. Не скажу, що бь воно було дали, 
кольї бь самь отець Лука не пхнув-ь мене вь ще бильше болото... 
На третій день у-вечери каже винь до мене: 

— Отуть у сусидньому сели попа нема, вже п'ятий тиждень, 
якь вмерь; приходь за його дочкою, сиротою; трошки переспила, 
— каже, — може на три десятки набижьіть, а приходь добрячий... 

У мене, мовь блискавка, заразь мигнула думка: сватати ту 
сироту, чи певнійше той приходь. Вранци зь отцемь Лукою 
ми туди; посваталися, за тиждень звинчальїся, а за мисяць и по- 
помь я ставь. И такий я радий та веселий; земли пидь собою не 
чую. Якь же! було чому радити, було чьімь дударьітись: бродь- 
ма бривь у саме пекло, гадаючи, що то мій рай... Та не довго сто- 
яло моє раювання: скоро Богь образумьівь мене, скьшувь зь мо- 
ихь очей полуду, давь мени спостерегти власну мою окаяннисть. 
Вь недилю у-вечири вернувся я зь губерній зь посвячення и 
цильїй тиждень що-дня у отця Луки, що-дня бачу Лесю, що-дня 
розмовляю зь нею. Прися мени байдуже: наче іи й нема. При- 
йшла недиля, треба службу правити. Отуть тильки вперше про- 
кинулася моя совисть! Ставь я на проскомьідію и чую — увесь я 
переймаюся такьімь почуттямь, наче хто зненацька злапавь мене 
на якомусь душогубстви... Ричь у мене наче однялася; то була 
така плавка, а то язьїкь мени руба стає! — Чую, хтось вь ухо до 
мене шепче: „дурьісвите! гришньїче! схаменись, не дури людей и 
Бога! покайся! подумай: яке пекло жде тебе?" Я увесь затремтивь... 
упавь навколишкьі передь жертвеньїкомь!.. молитися хочу— а 
сливь у мене нема! Ледве-ледве спромигся скинчьітьі проскомьі- 
дію и почати службу... Дійшло до Херувимський, треба мени 
Дари брати, зь переносомь виходити, а я тремчу, боюся, щобь 
чаша зь рукь не випала. Йду до жертвеника и хитаюся. Дякь 
старенький спостеригь, що щось воно у мене не до-ладу, прьі- 
йшовь у вивтарь и каже до мене: 

— Чи вамь щось недобре, чи, може, вамь що ще первина на 
приходи, не привикли?.. — Та спасьіби йому, взявь бережно мене 
пидь плечи й провивь зь переносомь... Не тямлю вже, якь я 
скинчивь службу. 

— 233 — 



Пам'ятаю тилькьі, якь Господь зь Горного мисця дьшьівся 
на мене строго!.. Ледве прьійшовь я до господьі, Прися до мене 
зь чаемь, а мене така грьізота невимовна обгорнула, що я ничо- 
го не бачу й не чую... 

Пишовь я швьідче вь садь, упавь навколишкьі и довго-дов- 
го мольївся, плакавь, благавь Господа, щобь Винь одвернувь ме- 
не одь Леси, вьірвавь у мене серце, простьівь мене, не покьідавь 
мене. Наче й полекшало, але вранци зновь сатана сивь на мене 
верхьі, зновь Господь видступьівся видь мене, зновь мене потяг- 
ло до Леси; такь потягло, що я не спромигся протьівьітьіся, не 
встоявь, пойихавь такьі до неи... Думавь — признаюся ій, образум- 
лю и іи, роскажу, яки мьі зь нею вельїки гришньїкьі, та й розцу- 
раемося... Думавь, докьі не бачьівь іи, а побачьівь — все те забувь... 

Мьінувь тиждень; скилькьі я мольївся — и не сказати! Не 
вчувь Господь моихь мольїтовь. Попустьівь Винь мене на викьі, 
а потимь и покаравь; заслужьівь я тіеи кари, самь вьінень, ни 
на кого не нарикаю... Але жь якь я мучьівся, якь я мучьівся! 
Такь попустьівь мене Богь, такь дьіяволь окрутьівь мене, що я 
прьівьїкь и до гриха, и до мукь. Вь церкви за службою мор- 
дуюсь, чую вь души пекло; побачу Лесю — вси мукьі забуду и чую, 
що вь серци у мене рай!.. Такьі що-тьіжня, було, двичи побачи- 
мося и вже знайдемо захьістокь, щобь поцилуватьіся... а бильшь 
ничого!.. Никому, а отцю Луци й поготивь, и на думку не впа- 
дало прьіздриватьі!.. А вже жь и кохалися! Ну, що коли бь ми 
були побралися?.. Якь би ми раювали, якь би жили да Бога 
хвалили!... Не судилося... Есе одь Бога... 

Отаке випало намь и щастя, и нещастя... щастя небавомь 
порвалося, а нещастя зисталося, доки очей не засиплють. 

Минувь рикь... Моя Прися за першою дитиною престави- 
лася... И я!... О, Господи, який я запеклий гришньїкь! Я сльозин- 
ки за нею не виронивь! Я радивь, що однією душею поменшало 
зь тихь, що я дурьівь що-дня, що-годьіньі... 

Скоро поховали Присю, ставь я трохи не що-дня вчаща- 
ти до отця Луки и небавомь спостеригь, що сущи муки для 
мене теперь тильки роспочьінаються. Леся почала хьіритьі... ста- 
ло мени ввижатися, що й отець Лука помичае потроху, яке гнит- 
тя твориться у моій души; що винь спостерегае наше кохання и 
сочьіть нась. Здавалося мени, що й Леся такь думає и черезь 
те хиріє. 

— 234 — 



Що жь бьі, вьі думальї, почало діятися зо мною?... Сьіжу вь 
господи — тягне мене до Леси; прьійиду до неи — боюся отця Лукьі, 
жахаюся погляду його зустритьі... Стану на службу — тремчу, Бо- 
га боюся; почну мольітьіся, зарикаюся Йому перед-ь Його свя- 
тьімь Престоломь, що бильшь не йиздьітьіму до Леси, не бачи- 
тиму іи, вьірву іи зь свого серця. Отже абьі вьійшовь зь церк- 
ви, про все те й забувь заразь! Зновь Леся передь очима у ме- 
не, зновь якась сила недсвидома тягне мене до неи. И зновь я 
йду до неи. Мучуся, мордуюся, а ничого не вдію зь серцемь, ра- 
ди йому не дамь... А Леся сохне та сохне, наче та квитка, що 
зирвана вранци зь свижою росою... Висохла Леся, звелася й Бо- 
гу душу оддала... 

Чистою вона вмерла, непорочною. Вмерла... Ви були на похо- 
ронахь у неи, пам'ятаєте, якь я ихь правьівь, тямите теперь, чо- 
го я тоди плакавь?... Я хороньївь не Лесю тилькьі — хороньївь своє 
щастя, себе самого жьівцемь хороньївь... Куди я теперь? що я 
теперь? На що мени жити? Серце моє на вики похоронено пидь 
отсіею рясою, на вики запечатане... 

Скинувь би рясу, та що зь того? На що я здався? де я 
динуся, що робитиму? Хиба тилькьі, що бильшь ще гришьітьіму; 
грихивь на мени и такь багато; велика ноша ихь, важка вона: 
плечи гнуться пидь нею. 

Де жь мени зь нею дитьіся? де іи позбутися? О, Госпо- 
ди, помилуй мене, не допусти ни до чого гиршого! одверни видь 
мене гришни думки про ополонку та про налигачь!. Пропащий 
я, на вики пропаща людина, гришна, окаянна... 

Зь сьімь словомь отець Зосьіма истерьічно почавь хлипа- 
ти. Я кинулася помагати йому. На превелику силу черезь го- 
дину, чи, може, й бильшь вгамувався винь, затихь. Я положи- 
ла його на постиль, небавомь винь заснувь... 



* 



Другого дня встаю — нема мого попа; я думала — пишовь до 
господи, та по обиди йду провидатьі його. Питаюся, де отець 
Зосима? Кажуть: — якь пишовь учора до вась, такь и доси не 
вертався. — Де жь отеє винь дився? — подумала я, и якась нибьі 
турботна думка огорнула мене, а дали заспокоилася на тому, що 
певне винь подався провидатьі Лесьіну могилу... 

— 235 — 



У-вечери вернувся мій Борьісь; росповила я йому отеє все. 
Пославь винь до отця Зосьімьі вь двирь спьітатьі, чьі дома винь? 
— Нема! — кажуть. На другий день зновь нема попа — якь нема. 
Зннкь нашь пипь, наче вь воду канув-ь. На тому й стальї, що 
Десна його прьшяла. Помилились... Минула зима, дали на село 
другого попа, старенького, а про отця Зосиму ни слуху, ни ви- 
стьі. Ажь передь Вєльікодньімьі святами приходить до нась 
листь зь Лубень: читаємо — й очамь не ймемо вири: пише отець 
Зосима! не багацько й пише: прощається, каже, „йду вь ченци та 
вь святій Мгарській обьітели буду спокутувати та видмолювати 
свои вельїки грихьі смертни. Не поминайте льіхомь ченця Саву", 
— и бильшь ничого. 

Минуло ще два роки. Довелося намь бути вь Лубняхь. Я 
Й згадала отця Зосиму и подалася до манастьіря провидатьі його. 
Питаю у першого ченця: — де келія отця Сави? 

— Вь мири Зосима? — каже винь. 

— Такь. 

— З, келія його далеко, — каже, — чи знайдете іи?... 

Прошу я росказатьі мени, де и якь шукати ту келію. А 
чернець хитає головою та й каже: 

— Хочь и знайдете келію, такь не доступитесь до отця Сави... 

— Чому? 

— Чому? — переговоривь винь и додавь, — тому, що вона тамь 
„идьже ньсть печали, ни воздьіханія"... На гробовьіщи вона... То- 
рикь ще преставьівся отець Сава... Не при соби винь бувь... а за 
тиждень до смерти зовсимь ставь несамовьітнмь: обь стиньї, 
обь мури почавь битися та не своимь голосомь вопіятьі, що 
винь великий гришньїкь... Мусили часомь звязувати його... звя- 
заньїмь и вмерь... Охь, Господи! помилуй нась гришннхь, не вво- 
ди во искушеніе... 

Чернець поклонився и пишовь... 

1889 р. 



— 236 



іл і\\л і V І 










г — оскажу вамь про Дрантуса... 

— Се хто такьій Дрантусь? — спьітае у мене чьіта- 
тель, — певно нимець, або шведь. 

— Тривай, чьітателю! не ловьі попередь невода рьі- 
бьі! Дрантусь такьій самьій нимець, якь и мьі зь тобою-. 

родомь винь зь славного миргородського повиту, тамь зпокон- 
вику жьільі його дидьі и прадидьі. Дидь його бувь простий ко- 
закь; батько терь ликти у якомусь суди, а самого Павла взяла на 
дванадцятому роди одна багата, бездитна пани, удова, оддала його до 
гимназіи вь Полтаву, дали до универсьітету у Кьіиви и виховала зь 
його — разь учьітеля, вдруге артьіста-музьїку, а втрете „ненавьіст- 
ньїка" панивь, особливо пидстаркуватихь паніекь. Якь воно такь 
сталося и видь чого вь йому вьіросла отся „ненавьіжа" — про те не 
скажу: одь самого Дрантуса я про се никольї ничого не чувь, а 
додавать свого, вигадувати ніяково. Знаю я, що у птастви буває 
такь, що пидсьіплешь пидь квочку индьічьіхь яєць, и виведе во- 
на не курчать, а индичать, а чого воно сталося такь, що пани 
не виховала Дрантуса паничемь — не знаю!.. Цикава бь ричь до- 
видатьіся про той психологичньїй стань, якьімь Дрантусь прьі- 
йшовь до свого погляду; але жь кажу: про се я не знаю. Чувь, що 
Дрантусивь батько бувь чоловикь вельми убогий; чувь, що й 
самь Павло, живучи ще у батька, зазнавь доволи бидування; чувь 
я се видь людей, а зь самьімь Дрантусомь про його минувши- 
ну, а особливо про його убожество никольї ни слова не говорьівь. 
Я знавь, що винь не любить про се говорити; може затимь, що 
самь перейшовь школу убожества, и перебувавь „часомь зь ква- 
сомь, а порою зь водою". Зновь же на мою думку и жадний чо- 

— 237 — 



ловикь, що перейшовь школу биднотьі, не повьшень бьі вступати 
зь розмовою про своє льіхо: про се краще мовчати. Почуття влас- 
нои шаноби не дає носитися передь людьми зь своимь льіхомь, 
немовь на показь. Люде люблять дивитися на те, що ясне, при- 
вабливе, гарне; люблять слухати весели речи, а лихо липше ховати 
одь людей; лиха у всякого и свого повна торба; одному воно зво- 
рушить свою власну болячку, а другий — знайдеться й такий 
пройдьісвить, запроданець, що насміється зь чужого лиха!.. Зь 
Дрантусомь я спизнався вже тоди, якь винь дослужувавь до пен- 
сій и от-оть мусивь кинути своє вчительство. Йому тоди вже 
геть-геть перескочило за сорока, але зь виду винь бувь молод- 
ший своихь лить: високий, чорнявий, билольщьій, коротко пид- 
стрьіженьїй; ни вусивь, ни бороди; худорлявий, зь сирими, наче 
олив'яними очима, зь довгимь носомь, невеличкимь ротомь, 
билими, мовь крейда, вузенькими зубами; трохи ниби суворий, не- 
говиркий. Оть и увесь Дрантусь. Вдача його не подобалася ме- 
ни: замкнутий бувь у самому соби; понуристь вь погляди, доки я 
не роспизнавь добре сього чоловика, ажь вражала мене. Оть же 
заходили ми одинь до другого трохи не що-дня; винь любивь, 
щобь я читавь йому „Кобзаря", а я такь просто впивався його 
грою на скрьіпци; я раювавь, слухаючи, якь на Дрантусовій 
скрьіпци розмовляли струни зь смикомь. 

Гарно гравь Дрантусь и на рояли, але на скрипци його гра 
була чудовна: струни у його не грали, а говорили; кожень згукь 
— слово и летивь прямо вь серце, на саме дно до того, хто слу- 
хавь. Тамь на дни мого серця оти Дрантусови слова-згукьі бу- 
дили, ворушили те, що хотивь збудити Дрантусь. Винь прьіча- 
рувавь мене до своеи музики, приковувавь мене до згукивь сво- 
ихь струнь, и часомь я чувь, мени здавалося, що слидомь за 
згукомь струнь Дрантусова душа виходить зь тила и невидимою 
цивкою переливається вь струни, духотворить ихь. От-оть, зда- 
валося, уся Дрантусова душа перельеться вь струни, тило його 
впаде, ухре, а струни вимовлять людськими словами усе те, що 
ховавь одь людей самь Дрантусь... Оть вь таки години я по 
згукамь струнь читавь Дрантусову душу; я бачивь іи, мовь у 
дзеркали, я бачивь, що іи прьігничуе самотнисть. Жьівь Дрантусь 
не безь людей: знайомьіхь у його було доволи; здавалося, наче ото 
й прьіятели, люде бльїзьки до його думками, ридни зь ньімь по- 
глядами, близьки до його своимьі прямуваннями; але — здавалося, 

— 238 — 



а винь справди чувь себе одьінокьім-ь, самотньїмь; чувь, що биля 
його души, нема другои души, бльїзькои до неи, — такои, якь його 
душа; чувь, що биля його серця нема другого серця, котре бь гри- 
ло його огнемг> чистого кохання... Вь Дрантусовихь музьічньїхь 
творахь-злегіяхь я читавь, якь винь нудьіться, мучиться, вьі- 
знаючьі себе одьінокьімь, але ще бильшь вьізнаючьі, що прьі сій 
самотности, винь прьїкованьїй до людей, до громадьі, до громадсь- 
кого жьіття; прьїкованьїй хочь порожнимьі, але мицньімьі ланцю- 
гами. Норожни вони о стилькьі, що не вдержать, не стануть пид- 
порою чоловикови, котрий потрибуе пидпорьі вь своій жвавости, 
вь своєму прямуванню, вь своій вири и надій. Безь такои пидпо- 
рьі чоловикь у великій громади чує себе самотньїмь ще бильшь, 
нижь на самоти. И отуть то, помижь людей, самотнисть гни- 
тьіть чоловика, душить, тисне ще бильше, ще гирше, нижь на 
самоти мижь чотьірьохь стинь... Розмова такьіхь душь вилива- 
ється у кого вь малярство, у кого вь музику, а вь кого просто 
вь глибоки, ними муки, одгукомь котрьіхь бувають тилькьі тяж- 
ки зитхання... Ланцюги, що приковували Дрантуса, були о стиль- 
кьі мицни, що вь його не було сили порвать ихь, визволитись 
видь ихь... Винь се чувь и мучився... 

Отакимь чоловикомь показувався мени Дрантусь вь своій 
музьщи: чоловикомь-мученьїкомь самотности середь великои гро- 
мади людей. 

Окримь своеи профессіи, вчьітельскои, Дрантусь дававь лек- 
цій музики на рояли: чудна ричь — на скрьшци винь ни за що 
никого не хотивь вчити; нигде на скрьіпци винь не хотивь гра- 
ти, кримь у себе дома. 

Не що давно передь початкомь мого оповидання Дрантусь 
оселився на кватири вь доми свого товариша, вчителя Йвана 
Куща. У Куща була сестра Зоя; вчилася вона вь гимназіи, де 
Дрантусь чьітавь исторію. Зою природа щедрою рукою надилила 
и духовими, и физьічньїмьі дарами и не даремне жь Кущь про- 
звавь іи „багатиркою". 

— Не треба за нею ніякого вина, вона сама соби золоте ви- 
но, — говорьівь Кущь своій жинци, — вона у нась не засидиться, 
не задивуе. 

— Хто знає! — одповидалажинка, — лучче бь. коли бь люде знали, 
що за нею йестьтисяча-друга; теперь, бачь, всякий бильшь на гро- 

— 239 — 



ши... от-оть скинчьіть Зоя гимназію; треба буде промишляти 
про женьїха. 

— Байдуже! Зоя сама промьюльїть. 

— Все такьі липше, кольї швьідче... Самь знаешь, яки наши 
достатки: вийде зь гимназіи, треба жь іи зодягтьі не такь, якь 
теперь... а зь чого визьмемо? все бь то зь твого жалування?.. 

— На те у Зой йесть рукьі й голова; сама заробить: даватиме 
уроки, на скрьіпци вчьітьіме — вона добре грає!... Оть теперь Дран- 
тусь у нась живе, попрошу його, щобь пид'учьівь ще Зою на 
скрьіпци. 

— Не впросьішь ти його: не такий винь; хто вже його не 
просьівь, чого йому не сульшьі — ни за що не хоче. 

— А мене, може, й послухає по товариству. Попробую. 

— Наврядь... 

Справди Дрантусь послухавь Куща. Зою винь помитьівь ще 
вь гимназіи, помитьівь у неи добрий таланть... разь почувь винь 
дома, якь Зоя грала на скрьіпци, и самь соби погадавь: — „у неи 
йесть искра божого огня, вона розуміє музику и може добре гра- 
ти." — Тимь то винь и згодився вчити Зою на скрьіпци. 

Випало такь, що того самого року, коли Зоя скинчила гим- 
назію, Дрантусь зальїшьівь службу и вьійшовь на пенсію. 

Се було литомь 1879 року. Зь осеньї Дрантусь став'ь вчи- 
ти Зою. Самь винь у ту пору увесь оддався самій музьщи: зь до- 
му вьіходьівь инкольї тилькьі до мене та на приватни лекцій, ко- 
трьіхь винь взявь тилькьі, аби платою зь нихь можна було до- 
дать те, чого не ставало зь пенсій на прожитокь одному... Увесь свій 
вильньїй чась винь розмовлявь зь своєю скрипкою, и мени зда- 
лося, що Дрантусь ще вьіразнійше ставь говорити на струнахь; що 
граючи винь цилкомь забувавь свить, людей и переносився вь 
иншьій свить, вь свить идеальньїй, вь свить поззіи и краси. 

Разь зимою зайшовь я у-вечери до Дрантуса. Вечирь тиль- 
кьі що починався; повновидий мисяць оглядавь землю й зазьіравь 
у викна «до Дрантуса; свитла у Дрантусовьіхь викнахь не видко 
було; горило воно тилькьі вь прихожій. Якь тилькьі ступьівь я вь 
прихожу, такь и облило мене зь Дрантусовои хати якимись не- 
земними згуками двохь скрипокь. Я зупинився; боявся дали 
ступити и ставь слухати; я ввесь ставь увагою... я чувь, якь ти 
згукьі переливалися до мене вь душу и наливали іи до-верху... 
Дрантусь стоявь до дверей спиною и не прьімитьівь мене; я тьі- 

— 240 — 



хесенько перейшовь до дверей його кимнатьі и притулився до 
одвирка; Зоя глянула, прьімитьіла мене, кьівнула мени головою и 
грала дали. Дрантусь, запрьшитьівшьі рухь Зоинои голови, огля- 
нувся на двери. 

— Ба! се тьі! — промовьівь винь до мене, — ну слухай, кольї 
прьійшовь... — И чудовни згукьі двохь скрьіпокь ПОЛЬІЛЬІСЯ ЗНОВЬ 
своєю чудовною, чаруючою цивкою.,. То була незвичайна, неземна 
годьша вь моєму жьітти; никольї не забуду про неи... Самьі об- 
ставини додавали поззіи: вечирь, на двори при мисяци вили- 
скується срибний снигь; зь блакитного неба дивиться вь хату 
блидий мисяць... Середь хати дви людини, лиць ихь не видко, 
ихь покриває тинь, не видко ихь очей и вьіразивь ихь; тилькьі 
видко, якь правши ходять то вгору, то вньїзь; якь пучки ли- 
вихь рукь бигають биля килочкивь скрьіпокь по струнахь, якь 
два смички приневолюють струни говорити... Чуешь ту розмову 
и ушмьі, и серцемь, и душею; чуешь и ниміешь видь неи!... 

Дузть скинчьівся; Дрантусь бережно положьівь на стиль 
скрипку и самь не сивь, а прямо впавь на канапу и швьідче 
сакрьівь своє лице обома руками. Зоя опустила руки и не 
рушала зь мисця: вона походила вь ту годину на якогось небес- 
ного херувима. Я не ворухнувся; боявся дихнути. У кимнати 
стало такь тихо-тихо, наче не було туть жьівои души. Такь ми- 
нуло, кильки хвьшьінь. 

— Може я свитла принесу? — озвалась Зоя. 

— Не треба, не треба, — одповивь швьідче Дрантусь. — Я зро- 
зумивь, чому йому не треба свитла: винь бажавь, щобь ни я, ни 
Зоя не бачили його лиця, не прочитали на йому тьіхь вьіявь, 
якьіхь наробьівь дузть... Зоя тихо вийшла вь другу кимнату. 
Ми мовчали. 

— Чувь? — спитавь згодя у мене Павло. 

— Чувь, — одповивь я, самь не знаю чого, боязно и стиха. 

— Що жь скажешь? 

— Туть ничого не можна сказати; туть можна тильки по- 
чувати, що ти вь годину гри перенисся и жьівешь десь инде, 
вь мири поззіи и краси. 

— Правда твоя, правда! туть ничого не можна сказати, тиль- 
ки почуваешь и не вьімовьішь того почування словами. 

За симь словомь Дрантусь пидійшовь до мене, обнявь и 
поцилувавь. 

— 241 — іб 



Почалась розмова про музьїку, поззію, штуку, вичну кра- 
су; перейшла на исторію, на сучасне жьіття и тяжкьій впльївь 
деморализаціи... 

— Тривай, тривай! — сказавь Павло, — трьівай, треба свитла!-- 
винь нервово вхопьівь сирньїчкьі и засвитьівь свичку. — Прьі мьіся- 
ци не можна говорьітьі про наше сучасне жьіття; треба свитла, 
а то и такь темнота, темнота и темнота... 

— Темнійше темнои ночи; душно, тяжко; ни свиту, ни воздуху; 
дихать ничьімь. 

— Самьій найкращий чась за-для банковьіхь и всякьіхь ин- 
шьіхь деморализаторивь. 

— Задохнемося! — кажу, — ничьімь дьіхать... 

— Дьішьі вирою вь краще, надією на лучче, сподиваннямь на 
нашу молодижь, котру мьі вьіховальї... 

— Тилькьі не я! — перебьівь я Дрантуса, — самь знаешь, 
що я не... 

— И тьі, и я, и вси мьі!... Не скажеш-ь, хто и що поодиноко 
робивь и зробьівь — уси робили, уси працювали, уси щось зро- 
били гуртомь!... За 15 лить маємо освичену матирь... О! не дай, 
Боже, коли бь я не бачив-ь рижници мижь нашьімь поколиннямь, 
и тьімь, що ми виховали! не дай, Боже, коли бь я втерявь на- 
дію на нашу молодижь, на іи безкористну любовь и працю за- 
для народа!... я зразу пустьівь би соби кулю отсюдьі (Дрантусь 
прьіставьівь пучку до чола), або петлю на шию... 

Дрантусь почавь нарикати на своихь ровесньїкивь, роспо- 
видавь, якь йому тяжко зь ними, якь винь любує вь розмови 
зь молодиж'ю, яки надій мріють у його на молодижь, котра 
, шляхомь тихого, спокійного прогресу оновить наше соціяльне 
життя и дасть Росіи мессію свита, спокою и добра"... 

Никольї Дрантусь не говорьівь зо мною такь жваво, щиро 
и одкрито... мени ажь чудно стало. День за день ставь я прьі- 
мичатьі, що Дрантусь якось переминяеться: меншь у його пону- 
ростьі, менше замкнутостьі, бильшь веселостьі и жвавостьі. 

Сумно и тяжко роспочалася скризь у нась весна 1879 року: 
тильки що мьінувь переполохь оть „Ветлянськои чуми", а туть 
зновь скоився другий, бильшь ще небезпечний... тяжко його й 
споминати. Вь> першихь дняхь мая зайшовь я у-вечери до Дран- 
туса: винь сьідивь зт. Зоєю на кганкахь; розмова йшла у ньіхь 
про музику. Я й соби прьіставь. 

— 242 — 



— Добрьій вечирь вам-ь! — озвався, стоячьі на порози одьінь зь 
нашьіхь знайомьіхь! 

— Добрьій вечирь, Васьілю! Сидай до гурту зь намьі. 

— Я на годьшочку до тебе, — одповивь Василь,— ходимо до 
твоеи хатьі, у мене дило до тебе йе. — Мьі втрьохь пишльї в-ь ха- 
ту, Зоя лишилася на кганкахь, куди виходило викно зь Дранту- 
совои хати. 

— Сидай, Василю! — промовивь Дрантусь, — яке там-ь у тебе 
„дило '9 

— Я похожу та постою, — не всидить: теперь не до сидни... — 
Небезпечни вирази Василевого лиця и безь сливь говорили, 
що йому „теперь не до сидни." 

— Недобра чутка! — сказавь Василь, — вельми для тебе не- 
добра; чуешь, Павло? 

— А що тамь таке, кажи! 
Василь росказавь. 

— Се одна брехня,-- сказавь Павло, вислухавши Василеву 
„чутку". — Теперь таке несуть, таке плещуть, що коли бь усе 
було правда... 

— Одначе подумай... 

— Що жь туть думать! Видь смертьі не сховаєшся: що гро- 
мади, те й баби. 

- Якь соби знаешь! Я що чувь, те й кажу; за що купьівь, 
за те й продавь... Прощавайте! мени никольп — треба ще де-кудьі за- 
бигтьі... Завтра вранци навидаюсь. — Василь пишовь. 

Ми зь Дрантусомь мовчали; „чутка" зробила на його не- 
безпечний впльївь. Попробувавь я зняти ричь — розмова не йшла: 
слова прилипали до язика. Я взявь шапку, стись Павлови руку 
и попрощався мовчки. Вихожу на кганокь зь своимь ципкомь — 
Зоя й доси сидить туть сама. 

— Добраничь! — промовьівь я, подаючи Зой руку. 

— Добраничь! — одповила Зоя, беручи мою руку. Рука Зой бу- 
ла гаряча, наче огонь. Я глянувь на Зоине лице: воно зблидло, 
ажь пополотнило, а вь куточкахь очей блищали проти мисяця 
буйни самоцвитьі... 

Минула пивничь, а Дрантусь и не думавь ще спати, 
та й не до сну йому було: зачинивши за мною двери, Дран- 
тусь потушьівь свитло, лигь на канапи, пидложьівь руки 
пидь голову и лежавь нерухомо. Думки одна слидомь другои 

— 243 — 



такь и роилнся у його вь голови, такь швидко одна прьібигала 
замисто другои, що можна сказати: винь багато думавь и ничо- 
го не думавь... винь лежавь, наче деревина; винь навить не прьі- 
митьівь, якь Зоя тьіхенько видчьшьіла двери, пидійшла до кана- 
пьі и стала протьі Дрантуса. 
Зоя злегка кашлянула. 

— Се вьі, Зоя? чого вьі? — спнтавь Павло, дьівуючьісь, що Зоя 
прийшла до його вь кимнату середь ночи. Павло, наче недужий, 
пидвився й сивь. 

— Се я, я! — одповила якось боязко Зоя. — Я маю вась проси- 
ти... Скажить: зробите те, про що проситиму? — голось у неи 
тремтивь. 

— Зоя... що жь таке?... за-для вась, Зоя, я все, все зроблю, 
що вь сили... 

И справди вь ту годину Дрантусь зробьівь би все на сви- 
ти, що бь тильки залежало одь його. 

— Ви пойидете? — спитала соромлючись Зоя; вь голоси у неи 
почулися сльози. — Ви пойидете... визьмить и мене зь собою... 
я... я... — Зоя заридала. 

— Куди, Зоя? куди взяти вась? я никуди не йиду! 

— Годи! годи!... Дрантусь! я знаю... я прошу тильки одного: 
не сердьтесь на мене/не ремствуйте, коли я пойиду слидомь за вами... 

Дрантусь почувь, що винь увесь вь огни, наче хто прьіс- 
комь обсипавь його всього., вь очахь потемнило... 

— Зоя! Моя Зоя!... ти... 

Зоя упала до його на груди и припала своимь льщемь до 
Дрантусовои щоки... одь щоки ажь пекло... Дрантусь обвивь Зою 
своимьі руками... 

Мисяць и зори дивилися у викно и слухали палки поци- 
лункьі... Ни Павло, ни Зоя ничого не сказали одинь другому про 
кохання: биля Дрантусовои души була та душа, котрои йому не 
ставало; те серце, котрого винь шукавь... Винь почувь, що те- 
перь винь не одинокий... 

Вранци другого дня я тильки що встазь, якь прийшла до 
мене Зоя. 

— Пойихавь? — спьітавь я. 

Зоя махнула рукою, впала на крисло и плакала... Я мов- 
чавь... я знавь, що словами туть не втишншь. — Вси ми пидь 
Богомь! — тильки й промовьівь я. 

— 244 — 



Заспокоившьісь трохьі, Зоя сказала мени, що й вона хотила 
йихатьі разомь зь Дрантусомь; але вин-ь не згодився на те, ска- 
завь, що кольї вона схоче, тань нехай прьійиздьіть тоди, кольї 
винь устроиться на новому мисци. 

Цилихь пивтора року не приходило ніякои звисткьі ни про 
Дрантуса, ни одь Дрантуса... 

Спершу я двичи, чьі трьічи заходьівь до Куща; для мене 
стало ясно, що винь гадає про Дрантуса и куди самь верне... 
одь Куща пахло банкомь и нажьівою. Мене се не здивувало и 
не вразьшо: я бачьівь людей, я знаю ихь, знаю ихь звьічаи... Я 
покьшувь ходьітьі до Куща. Одержавши листь одь Дрантуса, я 
пославь його адресу Зой й думавь соби: зайде сама, роспьітае 
бильшь, може й пойиде... Не заходила... Не пойихала... 

Минуло чотири роки. Пидь осинь 1883 р. Дрантусь вернув- 
ся до старого кубла. Пойиздь прьіходивь тоди в-вечери о 6-ій 
години. Дрантусь, зложивши на зайиздному двори свои злиденни 
пакунки, швидче побигь до Куща. 

Будьшокь Кущивь не переминьївся з-окола, та вь сере- 
дини його сталися велики переминьї: замисць першихь звичай- 
ньіхь обставьшь била вь вичи роскишь. Правда, Дрантусь зь 
першого разу сіеи переминьї не прьімитьівь; у його одно було на 
думци: швидче побачить свою любу Зою, швидче подивитися на 
неи, швидче спитати: — чому вона навить не писала до його... 
Образь Зой — одьінь зинь стоявь вь очахь у Дрантуса. 

— Дрантусь, Дрантусь! — скрикнула Зоя, побачивши Павла, и 
кинулась на зустричь йому; але, зробивши два-три ступни, 
якось, наче инстьінктнвно, подалась назадь... За хвилину Зоя 
справилась зь собою, спокійно пидійшла до Дрантуса и, простя- 
гаючи до його разомь обидви руки, мовила: 

— Звидкиль ви взялися?... такь несподиванно!... хочь би були 
написали... Ой! якь же ви переминилися! Боже мій, голова — 
наче хто сметаною обльївь... а борода? де вона взялась?... така 
била... 

— Зовсимь наче вь пасичньїка! — сдповивь Павло. — Воно й 
добре, бо вже мени бильшь ничого робити, якь у пасици сьіди- 
тьі та роивь доглядати... 

— А рои за вами скучили, порозлитались... звичайно безь матки! 

— Не мени жь ихь теперь и позбирати, — мовивь сумно Дран- 
тусь и разомь такь нижно, такь любляче дивився вь Зоини 

— 245 — 



очи. А Зоя пидвела свій поглядь вьіще Павловои голови, майже 
до самои стели. 

— Дуже, вельмьі переминьшьіся вьі, — промовила Зоя вдруге, 
не знаючьі, що бильшь сказати. 

— Не дьіво!... голова побилила, а серце ше не постарило, не 
захололо, — одповивь Дрантусь, ловлячьі Зоинь поглядь... А вьі ни 
вь чому, бачу, не переминьшьіся? 

— Де вамь!... за чотьіри рокьі щобь не переминьїться!... пере- 
миньїлася и я ще бильшь, нижь вьі... уси переминьшьіся... 

— А брать вашь?... де винь? 

— Спочьівае посли обиду; затого вже проснеться, встане... У 
його теперь що-дня дила по сами уши. 

— Звисно — гимназія: дило не переводиться. 

— Не одна гимназія!... винь, — та, певно, вьі про се знаєте? — 
винь теперь головою тутешнього банку!... 

Дрантуса наче що вкололо: льще його вьітяглося, очи ши- 
роко роскрилися... 

— Кущь... головою банка?... — спитавь Павло, — а вчительство — 
по боку? 

— Ни! одно другому не вадить: зь учительства Йому не про- 
жити, а банкь дає йому рично симь тьісячивь... Кому не охота 
жити зь бильшими достатками... 

— Дити йе у Куща? 

— Ни, вони бездитни; и не було... 
Дрантусь замовкь. 

— Що отеє ми сидимо мовчки, наче вь роть води набравши? 
Стильки лить не бачились, зустрились — сливь нема вь нась 
на розмову... — сказала Зоя и спустила свій поглядь на доливку, 
наче вона чого засоромилася, або наче вь чому провиноватила- 
ся передь Дрантусомь. 

— И справди! — одповивь Дрантусь, и пождавши хвилиночку, 
промовивь, — такь и Куща спокусила нажива? 

— А кого вона не спокусить? 

— Хиба и вась спокусила? 

Зоя ничого не одповидала. Хотилось іи признатися, виспо- 
видатись передь Дрантусомь, виложити йому усю свою душу; 
росказать, якь іи спокусили братови достатки, якь обгорнула іи 
атмосфера заможностьі, наживи, роскошивь. Але вона чула, що 

— 246 — 



у неи не стане на те сьшьі, що язьїкь ниміе. А Дрантусове сер- 
це тоди чуло, очи його бачьільї, що у Зой щось та не такь; що 
у неи йесть щось таке, зь чнмь вона ховається видь його, хочь 
знає, що не сховається, що не можна сховатися. 

Видчьшьшьісь зь кабинету двери; ввійшовь Кущь. 

— Ба, ба! кого се я бачу? — промовьівь винь, простягаючи Дран- 
тусови руку и не подаючи жаднои ознаки бильшь сердешного, 
щирого прнвиту. 

— Одначе на вашій голови ви доволи вивезли до нась снигу! — 
промовьівь шуткома Кущь. Дрантуса обняло холодомь одь роз- 
мови Куща, оооблнво видь того „вась". 

— Що се ти, — Дрантусь умисне промовнвь „ти" зь прнтнс- 
комь, — Йване, прнвнкь до писля-обиднього сну? — Павло чувь, 
що невидь про що питає, але винь силкувався, щобь ни одннмь 
словомь, ни поглядомь не показати, яка заверюха росходнлась 
у його вь души и вь серци. 

Кущь и соби м'явсь, вертивь плечима, червонивь и гово- 
ривь, якось ковтаючи свои слова. 

Дрантусь глянувь на Зою, вона перебирала свои пучки и 
дивилась на ннхь 

— Ти вь банку головою? — спнтавь Дрантусь у Куща. 

— Гмь!... зге! та бачь такий теперь чась... знаешь... коли сьі- 
дншь за диломь, такь и язнкь мовчить... а то часомь... Не да- 
ромь же сказано: „помовчи, язичку, папки дамь"... 

— Т-з-з-кь-сь! — протягь Дрантусь, — а коли „папка" обгорнута 
вь золото або вь банкови билетн... такь тоди й зовсимь 
добре!... 

Кущь мовчки проковтнувь пьшюлю; Дрантусь вставь, 
пидійшовь до рояля, на котрому лежала його шапка. Рояль бувь 
видчнненнй и на йому лежали ноти. Дрантусь глянувь на ихь 
и промовнвь до Зой: 

— Музики, значить, не залишили и на скрнпци граєте? 

Кущь наче не чувь сього питання и обернувся до Дран- 
туса: 

— Чого се ви за шапку беретесь? наче приходили тилькн, 
якь кажуть, щобь наплювать у хату... посидьте, чаю напьемося, 
колишнє згадаємо... Ось заразь прийде Зоинь мужь... 

— 247 — 



Дрантусови здалось, наче хто полиномь ударьівь його по 
жьіжкахь; винь не встоявь и швьідче сивь, боячьісь, щобь не 
впастьі. 

Кущь се прьімитьівь, одначе и виду того не подавь и спо- 
кійно говорьівь до Дрантуса: 

— Певно, вьі знаєте, що позавчора Зоя звинчалась... Хиба тьі, 
Зою, не сказала сього Павлу Семеновичу? Я гадавь, що се було 
першимь твоимь словомь, та й мовчу! 

Зоя щось промовила, але нихто не вчувь іи одповиди, а 
Дрантусь на-сьшу промовьівь: 

— Поздравляю вась! — и подавь руку Зой. Рука Зоина була та- 
ка холодна, що Дрантусь швьідче однявь свою руку; вь души 
своій винь почувь нове почуття — таке, яке дражливий чоловикь 
чує, взявши вь руку жабу... Якь втихомирилися перши вияви 
отсіеи „новини", и якь тилькьі почувь Дрантусь, що „ноги мо- 
жуть служити йому", винь вставь прощатись. 

— Зостаньтесь до чаю! — промовила Зоя и глянула прямо на 
Дрантуса своими вохкьімьі очима. 

— Втомився зь дороги, — одповивь Павло, — я зь вокзала пря- 
мо до вась... пора!... треба спочити... втомився! 

— Не диво,— сказавь Кущь, — зробивши таку дорогу, и моло- 
дий чоловикь втомився бь, а то вь ваши лита... вирю, що треба 
вамь спочити и не вдержую... а проситиму завтра до нась на 
обидь. Наши молоди завтра йидуть вь Италію... побажаємо имь 
щасльївои дороги та прямо з-за столу проведемо ихь на за- 
лизньщю... Добре? прийдете? — Дрантусь мовчавь и щось думавь. 

— Приходьте, Дрантусь!... я прошу вась! — несмиливо, тихо про- 
мовила Зоя. 

— Прийду! - простогнавь Дрантусь и вьіскочьівь вь прихожу. 
Зоя вийшла провожатьі його и вь пивголоса сказала до його: 

— Дрантусь! не сердьтесь на мене!... приходьте завтра зранку, 
я вамь усе роскажу... ви простите мене; я вамь... — Сльози пид- 
ступьільї у неи пидь горло и не даль; говорити до кинця. Зоя 
боялася, соромилася заплакати; вона швьідче обернулася и пруд- 
ко перейшла залу, вбигла вь свою кимнату и впала на лижко 
льщемь вь подушку. 

Кь пивдню другого дня Зоя випровадила свого чоловика до 
миста купити на дорогу и те, и друге, и п'яте, и десяте; а сама 
не видходьіла видь викна, визираючи Дрантуса. — От-оть, думала 

— 248 — 



вона, прьійде Павло, я йому вьіложу свою душу, признаюся, якь 
я не встояла проти бажання пожить на своій воли, пороскошу- 
ватьі зь своихь достаткивь, пораювати вь самостійному жьітти 
безь догляду брата, безь докирльївого погляду братовои... Усе, 
усе скажу йому; винь зрозуміє мене и любитиме мене тань, якь 
любивь тоди; якь люблю я його и любитиму... 

Зоя не одривала очей видь викна, а Дрантусь не йшовь. 
Вже й чоловикь Зоинь вернувся зь повними руками пакункивь, 
вже й Кущь прьійшовь зь банку, а Дрантуса нема... 

— Мабуть, и не буде, — подумала соби Зоя и почула, що сльози, 
якь и вчора, починають душить іи, а треба ихь зупинить, не по- 
казать ихь никому, треба перемогти саму себе, заховать своє 
горе одь людей... 

■ — ■ Пора за стиль, — озвався |Кущь, — мабуть Дрантуса не буде, 
сидаймо. 

— Семеро одного не ждуть, — промовила Кущиха и звелила по- 
давать страву. Сей хвилини ввійшовь вь хату Дрантусь; пидь ру- 
кою у його була скрипка. Зоя глянула на Дрантуса и злякалася: 
лице його стало ажь сине — таке страшне, сердите. Серце Зой 
почуло щось недобре. 

Кущь ажь вився, витаючи Дрантуса и дякуючи, що прьій- 
шовь. 

— Вьіпьемо, — говорьівь винь, — за здоров'я тьіхь, що йидуть одь 
нась, и того, хто прьійихавь до нась. Ба! та се ти й скрипку 
прьшись! — сьогодни у Куща зновь воскресло старе „ти", — оть 
золото чоловикь!... догадлива душа: знає, що ничимь вь свити 
такь не порадуешь, не втишишь такь Зою, якь своєю грою. 

Дрантусь ничого не одповивь; погано якось стало одь Ку- 
щевои речи. Зой здалося, що й справди за-для неи Дрантусь 
прьшись скрипку. — Винь не сердиться на мене, винь любить 
мене — майнула у неи думка и повеселишало на серци. 

За обидомь Дрантусь бильшь мовчавь, але Кущь ни на 
годиночку не перестававь вихвалювати то Дрантусову гру, то 
Зонного чоловика, пидстаркувату, сивувату, жовтовьіду люди- 
ну, вельми багатого акціонера килькохь банкивь, зализньщь и 
цукровьіхь заводивь. 

Стали пить шампанське. Кущь побажавь молодимь ща- 
сливои дороги; Дрантусь не пидвився и не доторкнувся до вина. 

— 249 — 



— Що жь вьі не пьете? одь гурту не прьіходьіться одставать! — 
промовивь до його Кущь. 

— Не бажаєте намь щасльївои дорогьі? — додала Зоя. 

— Вснмь серцемь бажаю; але — може знаєте — що кримь водьі, 
чаю й молока ничого вь роть не беру... А оть докьі вві пьітьіме- 
те „за здоров'я", я заграю вамь „туша". 

— Добре, добре! оть славно вві прьідумальї... — озвались уси 
разомь. 

— Вьшо, музика и молода, красива жинка — яка гармонія!... — 
мовьівь Кущь. 

Дрантусь ставь гратьі; струни говорьшьі, — говорили воньї 
„позму" людського жьіття. Ни Кущи, ни Зоя, ни іи чоловикь зроду 
не чульї такои позмьі. Тьіхою, срибною, солодкою мелодією роспо- 
чавь Дрантусь злегію и звивь іи на стогинь недужого чоловика... 
Ще згукь, два, трьі — и почувся крьїкь, нибьі кричала тилькн що 
нарождена дитина!... а дали чулося тнхе-тнхе, святе роювання 
матери. Згукн пиднималнся вгору смиливійше, ширшали, росли и, 
нибн яка пишна квитка, роспустнлнсь, розлились пишною неска- 
занною красою... Краса, любовь, сила и жвависть молодостн, си- 
ла почуття, страстн, раювання першого кохання, щастя, — все те 
чулося вь словахь-згукахь, що летилн з-пидь Дрантусового 
смичка... все те зливалось вь щось йедине, таке чудовне, незем- 
не, чому и назви не прнберешь!... зливались и лились ти згукн 
чаривннчою цивкою вь души слухачивь... Кожень зь ннхь почу- 
вавь соби, якь бьеться вь йому сила життя, чувь любовь до 
життя, розумивь велику красу и святощи життя!... Згукн стали 
переминятнся: тихше, мякше, легче, иншнмь голосомь, иншнмн 
словами и иншнмь духомь заговорили струни и почулась туга, 
журба, тихий жаль розлуки, поцилунокь и... стукотня колись 
по шннахь зализньщи!... Таемни зитхання людського серця, а за 
ннмн тупотня коней, скрнпь по снигу саней... дзвоннкь то голо- 
снвь, то розсипався дрибннмн згукамн... слидомь його почувся 
шелесть густого гаю; повіяло тихою, днкою, мертвою пустинею... 
Здавалось — кинець „позмн", кинець життя; .здавалось, що вь от- 
сій дикій, темній темряви, вь несходнмнхь мочарахь стнхне, 
скинчнться, замре музика! Ни! описля довгои паузи струни заго- 
ворили невимовно и безконечно журливою ридною украинською 
мелодією: зь глибини души чувся тяжкий плачь, гирки ридання, 
стогинь то поодннокнхь душь, то чималого гурту, то нибн ци- 

— 250 — 



лого народу. Плачь убогьіхь, стогинь голодньїхь, ридання пидне- 
вильньїхь... Стогин-ь ишовь вгору, та не мигь високо пиднима- 
тьісь: чорна, темна, густа хмара не пропускала дали згукивь; воньї 
падальї на землю, розливаючись по широкихь степахь, по глибо- 
кихь ярахь, мижь високими зеленими горами... Гирська луна 
одгукувалась на ньіхь... Пауза!... По пидгир'ю, немовь сопилка ча- 
бана, почулись згуки, похожи на надію... Надія росте-росте, шир- 
шає - ширшає; зновь чується, якь и перше, тиха, спокійна, 
нижна и глибока любовь серця... Ще згукь роздається, за нимь 
видчиняться двери вь самий рай! Ни! почулось зновь щось сум- 
не, тяжке, безнадійне — наче хто оплакувавь, хоронячи свою кращу 
надію, свою будущину, своє життя; наче щось одирвалось одь 
серця и розбилось... Музика повіяла чимсь безсмертньїмь и 
замовкла... 

Уси мовчали. Дрантусь глянувь на всихь; ни вь кого ни 
слова, — уси сьідильї, затаившьі духь... Дрантусь пиднявь вгору ви- 
ще голови скрипку и зь усіеи сили вдарьівь іи обь помисть. 
Изь скрипки полетили скипкьі на вси боки... 

— Ой! — здригнули уси разомь, — що се, що се? 

Зоя и Кущь скочили зь своихь мисць. Дрантуса не було 
вже вь хати. 

— Винь божевильньїй! — промовьівь Зоинь чоловикь. 

— Добре ще, що не пустьівь скрипкою кому вь голову, — ска- 
завь Кущь. 

— ■ Або вь дзеркало, — додала Кущиха, — то-то бь наробивь вели- 
кои шкоди... И що се зь нимь сталось? 

— Кажу вамь, що винь божевильньїй!... Я ще за обидомь поми- 
тьівь його хижий поглядь и увесь обидь тремтивь... наче що 
шептало мени... душа моя чула, що винь скоить щось недоброго... 
и на що ви його звали? — говорьівь Зоинь чоловикь. 

— Се не я... я не звавь. — одповивь Кущь, — Зоя позвала його... 

— Божевильного ЗЕать... 

— Ни, винь не божевильньїй, — промовила Зоя, — винь чоловикь 
зь великою душею, зь гарячимь, люблячимь серцемь... винь... 

— Годи про його! чась йихатьі, — перебьівь сестру Кущь. 

Зоя зь чоловикомь сьідильї вже вь вагони и розмовляли зь 
Кущами, котри стояли проти викна вагону на платформи. Зоя 
висунула голову зь викна и мимо воли якось глянула на паро- 
викь... ій здалось, нибьі туди пробигь чоловикь, похожьій на 

— 251 — 



Дрантуса; але прьі свити льіхтаривь вона не роспизнала, чьі справ- 
ди то Дрантусь, и подумала соби: 

— Чого бь винь туть бувь? ни, то не винь. 
Одначе серце у неи забьшось незвичайно. 

Подзвоньшьі втрете... Паровьїкь надувсь, свьіснувь, за- 
пьіхтивь... пойиздь рушьівь... 

Трохьі згодя зь платформи незвьічайно швидко бигльї по 
колій зализньщи слидкомь за пойиздомь жандарми, полиціянтьі и 
инши люде. Гонивь за двоє одь того мисця, зь которого рушьівь 
пойиздь, стояла чьімала купка людей, кожень силкувавсь протис- 
нуться до того мисця, де стояло два зализно-дорожнихь варто- 
вихь зь лихтарямьі вь рукахь. Протиснувся туди и Кущь зь 
жинкою. 

Ка шьінахь вь калюжи крови лежавь безголовий трупь 
чоловика: трохи дали зь боку лежала голова, одризана колесомь 
локомотива. Кущь глянувь на голову и ажь кинувся зь жаху. 

— Ой! се Дрантусь!... ходимо видсиля швидче, — промовьівь винь 
до жинкьі. Кущи мовчки пишли до дому... 

Грудень 1883 р. 




252 



І і Т 1 1 1 я. 




І. 



ьі тьі не забула?.. Я пам'ятаю такь добре, наче се вчо- 
,ра було... 

Бувь литній ранокь, той весельїй ранокь, що ос- 
вижуе душу, бадьорить серце. 

Мьі несподиванно, не змовляючись, зустрилися вь 
саду, мовчки подали одно одному руки и спинилися проти озе- 
ра квитокь. Ми стояли и нимо дивилися на те рижноманитно- 
барвисте озеро. Квитки тоди саме вмивалися ранковою росою 
свижою. 

Тоненьки стовбури рожи стояли на ясно-зеленому килими, 
на ньіхь горили самоцвитамьі били, рожеви, червони, темно-вьіш- 
неви, жовти нижни лепесточкьі. Вони гордовито роскрьівальїся 
назустричь палкому сонцю; вони дихали пахощами; вони пиша- 
лися красою, волею и повньїмь почуттямь життя; вони вси ра- 
зомь спивали вдячливий гимнь природи, краси и коханню... 

Ми стояли мовчки и дивилися. Нась обгорнули, нась пе- 
реняли тьіхи мрій про щастя людське. Передь нами стояли не- 
зрими прекрасни, идеально-зграбни зразки людськои згоди, братер- 
ства и кохання. Зразки ти одьінь по одному переминяльїся, и ко- 
жень зь ньіхь льішавь намт> вь серци бажання жить и любить... 
Вг> серци кожного зь нась стало повно до-верху нового, доси не- 
видомого намь, чистого, нижного, жьівотворно-могутного почуття. 
Ми мовчки дивилися на квитки. Ми чули, якь кожна квит- 
ка промовисто говорила до нась: 

— Пийте! впивайтеся новьімь почуттямь: воно коринь життя, 
воно криниця людського щастя, воно животворна сила всього 
живого; безь його нема життя. 



253 



Мьі слухальї и мовчальї. 

Нове те почуття — була любовь. Любовь опанувала нась, во- 
на могутно царювала надь намьі, вона хвьілямьі ходьша вь серци 
и вь души, вона рвалась на волю; ій стало тисно, ій треба бу- 
ло виходу. 

Мьі мовчкьі глянули одьінь одному вь ВИЧИ... 

Вь очахь радисньїмьі искрамьі бльїщало-горило те, що ро- 
дилось и зросло на серци... 

Ми мовчки схилились одинь до одного... уста прилипли 
до усть... Квитки почули довгий, дзвинкьій поцилунокь... Вони ба- 
чили, якь душа переливалася вь душу и заспивальї гимнь чи- 
стому коханню... 

Благословень во вики той литній ранокь и та свята го- 
дина!... 

II. 

Чи пам'ятаешь, не забула? 0! нихто зь людей такьіхь го- 
дьшь не забуває! 

Було зимою у-вечери. Ми стояли на рушничку... 

Вь паникадьши, вь ставньїкахь передь ликами святьіхь и 
у нась вь рукахь горили свички. 

Яснійшь за ньіхь горили твои вельїки очи. Молитвою и ко- 
ханнямь горили и твои очи, и твоє свиже, нижно-рожеве ли- 
ченько... 

Я дививсь на тебе... твоя постать, твоя краса, уся ти не 
давала мени молитися до неба... 

Я молився на тебе... 

До неба я не спроможень бувь молитися. Вь серци у мене 
було повно кохання и молитви до тебе, — такь повно, що нищо 
инше не знаходило тамь ни найменшого куточка для себе... Я 
бачьівь тоди тилькьі тебе. 

Свить, люде, небо — все тоди зникло для мене. Одна ти 
стояла попличь мене, одна ти була моимь богомь, моєю цари- 
цею, моєю душею, моимь життямь. 

Безь тебе для мене ничого не було, зь тобою — все! 

Таке почуття, таки думки опанували и тебе... 

Я пам'ятаю и до вику не забуду, якь високо пиднимала 
твои груди могутня хвиля кохання!., якь тремтили пружки тво- 

— 254 — 



ихь коралевьіхь губь, кольї тьі передь хрестсм-ь и Евангеліею 
присягалася мени на вики... Чуешь? на викьі!.. Я замиравь тоди, 
потопаючи вь хвьіляхь раювання, вь хвиляхь щастя... Во викьі 
благословень той вечирь и та годьша!... 



III. 



Чьі пам'ятаешь, чьі не забула?.. Я, о! я хотивь бьі забути, 
та забутку Богь не давь, иншьій вечирь... За килька мисяцивь 
писля нашои прьшюднои передь Богомь и передь людьми при- 
сяги... бувь початокь мая... 

Я вернувся зь поля утомлений, пройшовь до свого каби- 
нету и упавь на отаманку спочити... Отаманка стояла пидь вик- 
номь. Викно виходило вь садь и стояло навстежь... 

Вь повитри було тихо, наче вь уси. Густа блакить пидь не- 
бесньїмь перекьітомь нибьі гойдалася тихо надь садомь. Мисяць 
здавався нерухомьімь и сьіпавь своє срибно-блиде проминня на бла- 
кить, на ставокь, на садь... 

За ставкомь вь кущахь витинавь соловей... Зь саду до ме- 
не вь викно незримо лилися пахощи бузку и свижисть весня- 
нои рослини, скропленои росою вечеровою... 

Ти сидила на балкони... 

Балконь бувь закритий густими шатами темнозеленого повою. 

Биля тебе сьідивь молоденький, безвусий ще парубокь, що 
ледве почьінавь свою карьеру адвоката... 

Ви не видали, що я вже вь господи... ти була певна, що я 
вь поли... Ти ждала мене... 

Ви розмовляли. 

Я не прислухався до вашои бесидьі. Я бувь певень, що 
мижь вами бесида йде про речи поважни, идейни, тьімь паче, що 
часомь до мене допитали слова його про волю, про народь... Я 
знавь твою глибоку прьіхьільнисть до ридного краю; я чувь одь 
людей, що й винь прьісвятьівь йому своє життя. Зь балкона че- 
резь викно до мене на отаманку долетильї слова його: „я люблю 
народь не яко покривджену, зрабовану и зневолену масу, а яко 
той идеаль далекий, де..." дали не чувь я... Я пидвився... вставь... 
мене потягло на балконь... Я мусивь трохи причепуриться... А 
на балкони розмова затихла... Ще хвилина — мени почулися зь 
балкону поцилункьі... 

— 255 — 



Я кьшувся до викна... 

Вь прогальшу повою я бачьівь, якь винь прьігортавь тебе 
до лоня, . а тьі... тьі цилувала його... 

Мене наче импетомь кьшуло на балконь... Я зачепився за 
стольїкь, перекьшувь його... 

Шклянка зь водою упала на помисть, розбилась, задзве- 
нила... 

Я спьшьівся, ставь, наче вкопаньїй... Я не тямьівь себе... я 
тилькьі чувь, що якьійсь, доси невидомьій мени огонь пече ме- 
ни вь грудяхь, що увесь я палаю. 

Я стьісь лившою грудьі, правшою держався за одвирокь и... 
чувь, що ногьі не слухають мене, не йдуть... 

За килька хвьшьінь я отямився и, коли вьійшовь на балконь, 
тьі сьідила сама... 

— Зь кьімь тьі туть розмовляла? — спьітазь я спокійно. 
Тьі стенула плечемь и видповила: 

— Ни зь кьімь! я туть сама сьідила, тебе дожидала... 

А лице твоє, уши, шию, руки покривала червона краска... 
уся ти горила... соромомь. 

Що жь тебе такь засоромило?... кохання? 

Ни! чистого кохання люде не соромляться! 

А може зрада присяги? 

Ледве... 

Певнійше засоромила тебе брехня... 

На що жь ти збрехала? чому правди не сказала?... 

Зь того вечора я тоби не нявь уже вири, але... але я ще ко- 
хавь тебе глибоко... Недобрий то чась, лиха то година!... 

IV. 

Певна ричь, що ти забула инший зновь вечирь — властиво 
ничь. 

Згадай соби: писля отого несподиванного вечора на балкони я 
занедужавь... щось недобре сталося зь моимь чуткьімь серцемь... 
Хорьій мучився я на тій отаманци... Дихать мени було тяжко, 
воздуху не ставало... Викно, якь и тоди, було видчьшене; вь саду, 
якь и тоди, спивавь соловей... мени було холодно, я дрьіжавь... 
Ти закутала мени ноги, сила попличь мене... нижно, зь гльїбокьімь 
вболиваннямь дивилась на мене и гладила мене по голови... Я 

— 256 — 



любувавь з-ь тебе, але не було сьшьі поцилуватьі тебе; на дни 
серця мого гиркою трутою обзивався твій поцилунокь на балко- 
ни... Я не сказавь тоби про те, я мовчавь, я бувь певен-ь, що 
трута та вьівитрьіться, зникне, и вь серци моєму зновь запану- 
ють чарьі твого першого поцилунку биля озера квитокь... 

Я заснувь зт> доброю, цилющою надією. А кольї ранкомь 
прокинувся, я почувь, що на серци легше, трутьі поменьшало; я 
почувь потребу пригорнути тебе до серця, поцилуватьі, подяку- 
вати за твои нижни ласки, за твоє тепле пеклування про мене 
хорого. 

Тебе не було вь кабинети. 

Я подзвонивь и казавь покоивци, коли ти не спишь, щоб"ь 
вона попрохала тебе до мене... 

— Паній нема вь господи... Вь ночи вони пойихали... 

— Куди?! 

— Не скажу... Ще зь вечера вони запакували де-яки свои ре- 
чи... коли вернулися видь вась, небавомь прьійихавь паньїчь, за- 
бравь панію и ти речи... Пани й слова не сказали, куди йидуть, 
коли вернуться... 

Певна ричь — ти забула вже ту ничь, ту годину, а я до ви- 
ку ихь не забуду... Будь проклята та ничь и та година. Зь того 
клятого часу я тебе не шанувавь уже, але не спроможень бувь 
не кохати. 



Ще одинь вечерь повинна бь ти пам'ятати. 

Була вже осинь... На двори падала ожеледь... Я сьідивь са- 
мотою вь кабинети. Пидпершьі голову на злогьі, я уважно и дов- 
го миркувавь, зь якои речи ти покинула мене? що тому спри- 
чинилося? Ричь певна, що ти мене не кохала. Кохання, навить 
перше молоде, звичайно неглибоке кохання, такь швидко не вьі- 
витруеться, такь легко не зникає... Зустрила ти молодого чоло- 
вика; винь вдававь зь себе знтузіяста, навить фанатика идєи. 
Тебе понадило до його. Ти не кохала його, ни! ти пишла за ньімь, 
корячись тильки сили простого ваблення... 

Чомь же ти не призналася мени? Чомь не сказала просто, 
що мене не кохаешь, що „покохала" другого? Що тому пере- 
шкодило? 

— 257 — 17 



Мени, правда, було бь гирко, тяжко; але я шанувавь бьі те- 
бе, и мьі до вику лишились бьі дсбрьімьі, щьірьімьі приятелями... 
Тьі вь моихь очахь не покрьша бь себе соромомь, неславою ути- 
качкьі. Чого тьі тикала ньішкомь, по-злодійськьі? 

Мьі жьільі зь тобою, яко дви людьіньі, безумовно ривноправ- 
ньіхь вь усьому, чьісто вь усьому, що залежало видь мене. Ни- 
же йедьіного разу, ниже на макове зерно я не покрьівдьівь тебе... 

На що жь тьі покрьівдьша мене? На що тьі за годьіну до 
свого утикання зь нашого теплого гниздечка такь льщемирьша зо 
мною и такь сама себе зневажила, и все, все, що я шанувавь вь 
тоби, втоптала вь болого найпаскуднійшого бруду морального? На 
що жь здалася тоби освита, наши довги бесидьі про ти идеальї 
моральни, якьімь тьі заприсягалася, якьімь такь огидливо зради- 
ла, яки покрила такьімь густьімь соромомь — утиканий?. 

Оть надь чимь я миркувавь... 

Тіеи саме години ти. немовь мара, несподиванно увійшла вь 
кабинеть, нимо упала передь мене, обхопила мои колина, цилу- 
вала ихь и ридаючи промовляла: 

— Прости мене! забудь мій грихь, прийми мене... 

Довгий чась я сьідивь у нестями... Я не йнявь вири свс- 
имь очамь... я гадавь, чи не галюцинація отеє? 

А ти все плакала! Сльози твои падали мени вь серце... 

Ще рикь не мьінувь, якь ми побралися, и за такий корот- 
кий чась зь тобою таки переминьї!... 

Що жь мени діяти? — питавь я своє серце, свою голову... 

А ти тимь часомь тильки й промевляла, що: — прости, за- 
будь, прийми... 

Простить? Ба! я давно простьівь тебе, ще вь ту годину, ко- 
ли зрозумивь твою вдачу, твою моральнисть, певнійше — повну не- 
достачу у тебе моральностьі. 

Зрозумить и значить — простить. 

Забути... Се не вь моій сили!... 

Я бувь би радьій-рагнійшьій забути, але жь вь пам'яти мо- 
ій горьіть-жевріе и не згорає якась искра, що раз-по-разь пеку, 
чимь болемь нагадує мени про наше минуле. И нема способу за- 
лити ту искру. И я — пам'ятаешь, чи ни? — немовь опечений прьі- 
скомь, скочивь зь свого стильця, вирвався зь твоихь рукь и 
прожогомь, не промовивши до тебе ни слова, кинувся зь каби- 

— 258 — 



нету до другои свитльщи... Тамь я замкнувся и не вьіходь;в-ь, до- 
кьі тьі не пойихала зт> мого дому. 

Тамь в-ь свитльщи я похороньївь тебе на викьі, тамь я по- 
чув-ь^що в-ь серци у мене нема до тебе ни кохання, ни поважан- 
ня,— йе ТИЛЬКЬІ ОГЬІДЛЬІВИСТЬ. 

На що тьі верталася? тьі тьімь зньїщьіла у мене всяке по- 
важання до тебе... 

На що тьі падала мени вь ногьі? Тьі тьшь вьікльїкала до 
себе зневагу и огьідльївисть... 

Будь проклята та годьіна! 



1898 р. 




— 259 — 




Олександра 

Иулишева. 

Кулишева Олександра 
Мьіхайливна (псевдонимьі: 
Ганна Барвинокь и А. Не- 
чуй-Витерь), зь роду Било- 
зерськьіхь, дружьіна славного 
письменника украинського 
Пантелеймона Кулиша и се- 
стра редактора „Основи" Ва- 
силя Билозерського, на свить 
народилася 23 квитня року 
1823 вь хутори Мотронивци 
биля Борзньї, вь Черньїгив- 
щьши; освиту здобула дома 
та вь сельському пансіони полковньщи Козаковои. 22 сичня р. 1847 Олек- 
сандра Мьіхайливна стала дружиною П. Кулиша (за „боярина" бувь Тарась 
Шевченко), долю якого подиляла до самои його сг^гртьі. Перши оповиданкя 
п. Кулишевои — „Лихо не безь добра" та „В-осени лито" надруковани вь збир- 
нику „Хата" (1860) пидь прьібраньїмь именнямь — Ганни Барвинок-ь; р. 
1861 — 62 вона подає чимало оповидань до „Основи" (пидь псевдонимом-ь Не- 
чуй-Витерь), а пизднійше до иншьіхь гальщькьіхь та украинськьіхь видань — 
журналивь: „Правда" (2869). „Дзвинокь" (1890). „Руська Хата" (1877), 
„Л.-Н. Вистчьїкь" (1901), „Кіевскгя Старина" та збирньїкивь: „Складка" 
(1887), ,.Рада" (1884) та иншьіхь. Авторка дуже докладно знає народний по- 
буть и оповидання іи дають чимало зтнографичнихь подробиць. Головний 
мотивь ихь — жиноче життя на сели. 

Литература: 1) Огоновськнй — Исторія..., ч. III; 2) Гринченко — Позть 
горя жиночого (Л.-Н. Вистньїкь, р. 1900, кн. IX); 3) Гринченко — А. М. Ку- 
лишь (Черньїгивь. 1901). 



— 44^ЩШ> 

- аЄ\п\ гііі й й (і 



— 260 



ьі зі сльозамьі, сльозьі зі квитками. 

Зь подорожьони кньїжечкьі. 

Квитки зь сльозами, 

Сльози зь квитками 
Не розлучаються, сестро, николи. 

Скроплюють сльози 

Пишній рози, 
Свои роскошни, вельїчни престоли. 

Благоухають, 

Землю скрашають 
Пишни престоли праведнихь слизь, рози; 

Имь же одрада 

Вища награда — 
Чисти да щири да праведни сльози. 

П. Кулишь. 




І. 



І/ абльїжаюсь до хатьі. Дивча гуляє на прьізьби, и 
У' 'Рябко перекидається передь ньімь. У синяхь 
двери навстиж-ь и вь хату, бо день бувь такьгй 
прехороший, що хто вмер-ь, то каявся. Пидь 
викнамьі палисадньїчокь. Кущь льшіясу и трояндьі два кущи. Со- 
ловей не цурався вбожества и дуже гарно щебетавь, свьістав'Ь, 
дзеленчав"ь. 

— Здорова! — -кажу до дивчьіньї. 

— Здорови! 

— Чьі се Настьіна хата? 

— Се. 

— А не порве вашь собака? 



- 261 — 



— Ни, винь не займе: винь у нась плохьій. 

Ввихожу. На покути сьідьіть дивка, такь лить двадцяти 
п'яти. Вьішьшае вь п'яльцяхь рушникь. Се жь и була кривенька 
Настя, що мени про неи казано. 

— Здорови! Боже вамь поможьі! 

— Здорови! Спасьіби. 

— Чи туть жьіве Настя Гречкивна? 

— Туть. А що вамь? — скьінувшьі хорошими, вєльікьімьі ка- 
рьімьі очьша, до мене. 

— Та ось мени люде нараяли, що вона добре шьіткьі на лю- 
дей робить. 

— Хто жь се вамь нараявь? — зачервонившись поспитала Настя. 

— Дивка .Чорнявого. 

— Та вона мене мало й знає, — сказала, всмихаючьісь изь якоюсь 
роскошею Настя. — Де жг вона вась бачила? 

— А тамь на Ворскли, на Мочари. 

— А ви жь сами видкиля?... Сидайте, бо ноги видстоите. 

— Я здалека. 

— А іи жь якь знаєте? 

— Вона тамь шила вь берези коло полотень, я й спизналась 
изь нею. 

Тоди Настя: — Тамь така пришивна, що видь шьітокь и не 
одирвешь. 

— Мабуть, якь и ви! — кажу ій. 

— Що жь се вона мене вказала? — зь прьітьіскомь сказала 
Настя. — Я де живу, а вона де! 

Я ій: — Кажуть же, що й хороша слава далеко йде, не тилькьі 
худа. Покажить, будьте ласкави, ваши шьіткьі, зразки. Мени треба 
сорочку вимережити и лиштвою пошити. 

— А що, якь я й не визьму? — зь добродушньїмь усмихомь 
сказала Настя. — У мене йе видь людей робота: я рушники шию. 

Якь вона засміється, то можна думати, що зроду журби 
не знала, и самому, дивлячись на неи, весело. 

— Та визьмить и се, будьте ласкави. 

— Ни, зозуленько, не визьму: у людей набралась багато. Хиба 
чи не визьме моя небога, коли схоче. Посидьте жь, одпочиньте! 

Встає зпотьіньга й каже: - Тамь така жь калика, якь и 
я: и на жнива не ходить. 

Ажь туть и мале дивча за мною вь хату. 

— 262 — 



— Йди,— каже Настя, — кльїкньї Ульїту, нехай прийде. Гуляйте 
ж-ь, — зновь до мене. — Отеє ж -б я за-для вась. 

Дивча побигло по Ульїту, а бидна Настя пошкандибала и 
принесла мени з-ь комори сорочокь, дуже гарно вишиванихь. 
Розглядаю, дивуючись, ажь тут-ь прьібигла й дивчьіна: — Заразь 
Улита буде. 

— Якь городами, то й швидко, — озвалось щось изь печи. 
Зазирну, ажь там-ь сидить бабуся. Ми поздоровкались. 

— Чи ви ж-ь роздивились по шиткахь? — питає Настя. — Як-ь 
би отеє рушникь, я бь вишила. Вибирайте, яки вподобаєте. Ось 
половньішньічок-ь, ось вьіризування, лиштва, а се пошиванка, се 
хмеликь, се зерновий виводь, а се рогатки, сливки, а се петру- 
шечка, - се ляхивка, а се пшеничка... Що вподобаєте, те й ви- 
шиє. Я тильки не шитиму: на людей набралась багато. Оть би 
добре уставки петрушечкою та зерновимь виводомь вишити, а 
чухла — виризуваннямь або рогачиками. 

Тимь часомь, якь ми про се гуторьши, скрипнули двери. 
Мале небожжя каже: — Оть и Улита. 

Ждемь — нема. 

Настя крикне: — Чого соромляешся? Йди! 

А я чую, щось у синяхь скромадиться вь кутку. Я озва- 
лась. Чую смихь тихенький, якь дзвиночокь, а посли й голова 
з-за порога визирнула — и що жь то була за головка! Може, 
одніеи зь трьохь грацій така красота. Та ще вь три ряди й 
квитками вквитчана. Квиточкьі такь ходора и ходять, тремтять на 
голивоньци. Роса тильки що зь нихь опала. Свиженьки — пахо- 
щами такь одь нихь и повинуло. Та зновь и зникла, и дверима 
хляпнула, та й прищемила кинець запаски. 

Тоди вже я до неи: — Идьі бо, Улито, до нась. 

На предиво була вродлива: хоть води зь лиця напийся. 
Лить висимнадцятьі дивчьіна: ще й пушокь зь лиця не зійшовь - 
Чорнява и смуглява. Краска силою пробивається. Здоров'я багато. 
Волосся таке чорне, що ажь синява якась по йому. Вь коси дви 
ленти, блакитна й червона. Про сорочку й казати ничого. Сама 
соби гаптувала и ночей не досипала. За ушима изь селеха зало- 
жено два закрученихь пирця и хусточка вь руци. Се вже пер- 
вьій шьїкь у дивчать. 

Я стала зь нею розмовляти и кликати. Увійшла вона. Я 
ажь супятьілась. Боже мій, та й тильки! Яке прехороше, та яка 

— 263 — 



жь безталанночка! Гиршь, нижь у Насти. На мьільщи ходьіть. Я 
зовсимь запам'ятала, що мени Настя про іи калицтво казала. 

Що слово Ульїта промовить, такь и счервоніе; а що сму- 
глявенька, то ще красній здається той рум'янець. 

Стальї мьі перебирати зновь сорочкьі, балакати про виши- 
вання — яку мережку, яку лиштву. 

Настя перебиває нась: — Дайте намь по каблучци, ми вамь 
и вишиємо хорошу лиштву на сорочци, — жартуючи каже. 

А потимь здіймає зь моеи пучки каблучку и примиряє на 
свою: — Яке маленьке! 

— Се того, — кажу, — що ми гульвисьі: мало дила робимо, то й 
руки маленьки проти вашихь. 

— З, — каже Настя, — намь не насидитись гуляючи; намь треба 
робити. 

Улита чогось на речи не давалась: якась смутна наче зро- 
билась. Ще бильшь огню було вь неи вь очахь. Стьонжечка, 
причеплена до намиста, трепотилась на грудяхь — важко чогось 
дихала. Здається, ми зь Улитою не розмовляли словами, а 
тильки серце розмовляло зь серцемь. 

А Настя зновь добрьімь такьімь голоскомь: — А се жь яка 
вь вась така велика каблучка на руци? У нась не довго бь таке 
побуло: хлопци бь заразь изняльї, та соби бь на люльки покри- 
шечки поробили. — И се вона говорить зь якимсь задоволеннямь. — 
Що вони наздіймають у нась! 

Я кажу: — Се мени найкращий парубокь подарувавь. Я вь 
сій каблучци и купаюсь, и сплю. 

— Хиба жь у вась любляться? — запитала Ульїта и сипнула 
проминнямь зь очей. Очи горили, вся зайнялась, и уши почер- 
вонили. 

— А якь же? — кажу. — Любляться, та ще й якь! що ни зайистьі, 
ни запити... Тильки вь нась не вильно на ульщю пити, зь паруб- 
комь у ночи стояти и на досвиткахь та на вечорньщяхь гуляти. 

Настя перебиває: — У ихь любляться вь хати. 

— А вь нась, — Ульїта каже, — у всяку годину и всюди. Якь 
сонце зійде, то видь сходу сонця, и по заходи сонця. Сказано — 
рано й вечирь не боронено. 

И счервонила. Квиточкьі затрепотильї, мовь и вони заго- 
ворили. 

Чи вси жь тій сади цвитуть, 

— 264 — 



Що весною розвиваються? — додала журливо Ульїта. 

— Лупається всього, — видказала Настя, — 

Половина садивь цвите, 
Половина обсипається: 
Одна пара винчаеться, 
А другая розлучається. 
Ульїта зитхнула такь важко, що ажь стиль сколихнувся. 
Туть и я промовила: 

А вь горлички пир'ячко такь якь жарь: 
Любилися, серденько, якь на жаль. 

— Всього буває! — каже Ульїта журливо. — Якь ласо не перейнси, 
такь и вь мири не переживеш^! 

Зитхнула, похитала головою; тильки квиточкьі зашепотильї 
щось на голови. Взяла и стала мережити свою чухлу, що при- 
несла зь собою. 

А Настя заспивала — та пречудовьімь же голосомь, ажь 
душа вь небо рвалась: 

Уродила мене мати 
Темненькои ночи, 
Дала мени чорни брови, 

Ще й карій очи. 
Лучче бь мени, моя мати, 
Тихь бривь не давати, 
Лучче бь мени, моя мати, 
Щастя й долю дати... 
Ульїта поникла головою надь свою мережку. 
Коли туть якь ударить гримь, якь хрясне! — такь уси й за- 
ципльї. Ми й хмариночки не примитили. Блискавка раз-у-разь 
блись та й блись! — такь и розливається огнянимь моремь. 

Баба на всю хату молиться: — Да воскреснеть Богь и расто- 
чаться врази його, — та вельїки хрести покладає на себе, та ажь 
зь печи на пиль злизла. 

Ми про неи за любощами й забули. 
Черезь хвилину и вщухло. 
Я кажу: — Пиду жь я до-дому. 

— Та гуляйте ще, — каже Настя, — гуляйте вь нась до вечора. 

— Гуляла бь, та хлиба не брала, — кажу. 

И бабуся, и Настя разомь: — Та може и вь нась изнайдеться 
шматокь! 

._ 265 — 



Посміялись. 

— Спасьіби,- — кажу. — Тамь мене дома ждуть. 

— Оть якь бьі вьі до нась ходьільі! — Настя каже. — Мьі бь вам о 
писеньокь спивальї. Ось посидьте, я вамь заспиваю: 

Ой тамь за яромь брала дивка льонь, 

Та забула пов'язатьі... 
Ой недалеко до мьшого хатьі, 
Та никьімь переказати. 
Та, вказавши на Ульїту: — Вона думала, що се в и н ь прьі- 
й шовь сюдьі, та й у квиткьі вбралась. Я ій зверетеньша. 

Кольї жь чуємо, паровьщя скрьіпьіть, а дали й писню чутьі: 
Та не спавь я ничку, не спавь и другую; 
Та не буду спатьі ще й третюю: 
Ой чогось мени тяжко, на серденьку важко... 
Я й самь молодь не вгадаю. 

— Се вннь пройихавь, — каже Настя. — Приходьте жь, — каже, — 
ми вамь такои заспиваемз. що й заплачете. 

— Прощайте жь, — кажу. — Хай Богь вамь спорить. 

— А вамь хай щастить у дорози. 

Я боржій пишла до-дому, бо гримь, и блискавка, и дсщь 
завдали дзмашнимь про мене думки. 

II. 

Прихожу черезь два дни Не ступила и на поригь, заразь 
Настя послала по Ульїту, по бедору, Веклу, Вивдю. 

Уси посходьшнсь, уси родички, и у кожнои пидь корсеткою 
шнткн: у кого чухла, у кого подилкн. Литомь до жннвь тилькн 
й пошити. 

Повиходили ми на вздвир'я. Беригь Ворскли услано по- 
лотнами. Дивчата всю весну билять полотна, тамь и сидять, и 
доглядають, и вишивають. Полотно частенько вмочають, спивають 
писень одну за однією, — мовь ричка ллється писня за писнею, то 
зь того, то зь другого кинця. Туть же й сорочки то шиють, то 
вишивають. У день берегь Ворскли такь биліе полотнами, мовь 
снигомь спорошеннй, а дивчачи спивн луною по всьому селу роз- 
лягаються. 

Теперь уже ми швидко вмовились за сорочку. 

Тоди Настя каже: — Заспинаемо жь ми вамь! 



266 



— Добре, — кажу, — кольї ласка ваша. 

Настя-береза завела, а за нею вси. Найбильшь купальньїхь 
спивальї писень: 

Ой не стій, вербо, надь водою. 
Не пускай зилля по Дунаю. 
Ой Дунай море розльївае, 
И день, и ничь прибуває, 
Вь вербьі коринь пидмьівае, — 
Зверху виття усьіхае, 
Зь вербьі листя опадає. 
Ой стань, вербо, на рьшочку 
Вь хрещатому барвиночку, 
Вь запашному васьілечку... 

Ще й инши спивальї: 

Цвите мачокь невельїчокь. 

Нема цвиту зминьї; 
Хочь якь козакь забожиться. 

Не ймьі, дивко, вирьі. 
Козакь-тума зведе зь ума, 

Не буде любьітьі; 
Де найбильше челядонькьі, 

Тамь стане судьітьі... 

Ульїта чогось поблидла и не хотила спиватьі. Глядючьі на 
неи, и иншьімь не спивалось. Найшовь на дивчать сумь. Де-яки 
зпотьіньга перешиптувальїсь, а одна й покинула нась, мабуть, 
зь такого жалю, якь и Ульїтьшь. 

Настя зитхнула и почала казатьі: — Такь отеє сьідьішь-сьі- 
дьішь, спиваешь цильїй день, та буває, що заведешь и на кутни. 
Яку намь зь Ульїтою Богь долю давь! Ни, не Богь, а люде. Отеє 
вже десять рокивь, якь я крьіва. Изь очей сталось. Саме тоди 
якь я роспукуватьісь почала, якь мени п'ятнадцятий наставь... 
Було вь батька своє тягло. Я вь батька одна та брать мальїй. 
Я й орала, я й запрягала, я й громадьітьі, я й кьідатьі стогьі. 
Возовьщя настане — я подаю снопьі, взжу. Крьіють — я подаю паркьі. 
Я й коло товару, и всюдьі. Люде йдуть, дьівомь дьівують, якь я 
справляюсь така, що гараздь ище й не окрепла... Оть мене й 
врекльї. Заболила вь мене нога; повело іи. пидтягнуло жьільі. Що- 
ночи, щобь не завдавати батьку жалю, злизу тьіхцемь зь полу, 

— 267 — 



миряю ногу, чьі коротча. Росперло мени іи вь колини, опухь. 
Зсунусь, а на пиль уже й не вернусь: снагьі не маю, и видь 
журбьі так-ь и луснусь обь землю. Кльїчу батька, кажу: — упала, 
нсга замлила... Було нужу свитомь, до дила такь и трясуся, 
мсвь до меду; а туть оттаке льіхо. Була ще пидлиткомь, а 
ввійду на ульщю — до мене хлопци зь усихь куткивь такь и куп- 
ляться кущемь. А теперь — о-хо-хо-хо-хь!... Позбувавь батько все. 
Ииздьшьі по знахурамь та по знахуркамь округи версть за сто. Зь 
прьістриту, кажуть; други: грьіжа, — и загризала. Привезли мене 
до костоправа. Сило на мою нсгу чотири чоловика, щобь я, бу- 
ває, часомь не пручалась. Ставь костоправь мени ладити ногу; 
вертивь-вертивь, такь мовь коваль клищамьі, та й довертивсь. 
Я кричала не своимь голосомь. Батько впавь на пиль, зату- 
ливши вуха, а маслякь тильки хрусь! Я й умерла. Людей такь 
мовь зь мене скинуло. Вси полякались... Оттакь то я зосталась 
безь ноги. Затьмився мени день зь того часу. Пропало моє й ди- 
вування, вси радоши, мои мрій, мои надій. И змарніешь и исчор- 
ніешь. Радощивь ніякьіхь — а ни крихотки. Нудьгуешь день за 
днемь. Иноди до крику смерти бажаешь... 

Дивлюсь я на Настю, — смерть наче передо мною стоить. Де 
той усмихь принадний подився. Губи били, тремтять. На віяхт:, 
мовь дви жемчужьіньї, сльози зависли и зь якоюсь гиркою зне- 
вагою виразно промовила вона: — Де та й смерть! до нась-каликь 
спесьівьіться, не йде — не пидманьїшь!... 

А вь Улити сльози тильки капь, капь! 

Настя зновь своє: — Хай би той жьівь, хто вь Бога ласку 
має. Я така була до дила прьїкьідлива, що хлопець линкуватий 
бувь, млявий — я його було на плечахь половину дороги на ниву 
и пиднесу... Батько вмерь, а за ньімь и малий брать мій. Я сама 
соби, мовь та зозуля вь лузи, зосталась. Тильки й одрадьі, що 
зь людьми погуторишь, зь дивчатами поспиваешь про ту зрад- 
ливу долю, або кого бидолашнього запоможешь... 

А бабуся, гріючись коло дивчать на сонечку: — Дай, Боже, 
здоров'ячка! Нехай Богь вику продовжить, що й мене пригорнула. 

Настя така багата на слово, що я не мала часу николи й 
промовити до бабуси. 

Зновь почала: — Оть я бабусю до себе прийняла. А то вона 
дала велику волю своій невистци. Правда, туть синь ще бильше 
вьінень — не почитає матери, то вона іи старощивь и не схотила 

— 268 — 



доглядати. Не постьідьілась и вьітурьіла іи; не знаю. — чьі моє, чьі 
іи бильше льіхо. Обьідви бидолашни. 

Бабуся старенька прьіступьша до мене, опираючись на ци- 
покь, на бадьілля зь соняшньічьіньі. — Боже, к:же, якь довго 
мени не хотилося йтьі зь своеи хатьі старостю! Я вь ній со- 
рока рокивь прожьіла и крьівдьі не дознала. Старий самь іи 
з5удув:вь. Писля старои голови все марне пишло. Ни порядку, 
ни чину. Теперь нихто миру не знає, ни дитьі зь батькомь, зь 
матир'ю. На кинець свиту вже повертсе. 

— Коли бь вже швидче, щобь не терпити! — домовила Улита. 

— Невистка не хотила дила робити, — каже бабуся, - картопля 
поспіє, чоловикь, бувало, скошує. Хати не обмаже: облупиться, 
обсиплеться. Вьшдешь, глянешь по ульщи — у людей и кь По- 
крови хатки биліють, такь наче рядочокь лебедять пливе; наша 
чорна, облуплена, мовь би тоби старости не вибували, хлопци 
та дивчата, то все молодій помагали дила робити. Дуже мене 
стали нивечитьі. Такь було невистка зганить мене, що я вь неи 
стану чорнійша земли. Отеє синь и невистка посядуть тоби на 
лави, зведуть колина, поставлять про-мижь себе страву и йидять, 
а матери дадуть шматокь хлиба. Якь умерь старий, то я все 
право згубила, мовь усе вь домовину зь собою забравь. А, Боже 
жь мій! — думаю, — чи довго жь я таку наругу терпитьіму? Йде 
синь разь изь рачньїкомь по раки. Постійте жь, думаю, я вамь 
удеру штуку! Наварили вони, сили, йидять, не дають мени. Оста- 
лось одь ихь багато недойиденьїхь ракивь, невистка и становить 
на полици. А я думаю: стійте жь, бисови дитьі! поснете ви, я 
ихь попораю, хочь позакидаю, аби имь дотять хочь сьімь. Оть, 
тилькьі дитьі поснули, я до ракивь. Горщьїкь якь брязне обь 
пиль, якь линуть на мене помий!. . Чисто всихь побудила. 
Вона ; невирна дитина, хьітрійша мене старои: знарошне такь 
зробила. Я якь вийшла зь хати, вона тимь часомь и пидминьї 
раки помиями. Такий глумь! На всьому було прикмети покла- 
дає. Сама не дасть, ище й доглядається, щобь и я не взяла. 
Гнала мене, щобь я старостю хлиба іи не перейила. Було со- 
рочки мени не дасть. 

— Изь чого жь ви жили, бабусю? хто вась тоди зодягавь? 

— То зь пучокь, то зь ручокь. Кажу невистци: умру пидь ла- 
вою, а не вийду зь своеи хати. А щобь тебе, каже, вь ними 

— 269 — 



дошкьі положили! щобь тебе на дрюччи вьшесльї! Тамь така про- 
речьіста... и сьшь за нею ручь тягне. 

— Та вьі бь же, бабусю, громади пожалилися. Громада вели- 
кий чоловикь, то имь би сказала, якь по Божому чинити. 

— Щобь мени та вигнати ихь изь хати — слово не обер- 
тається. Коли бь отеє не недуга моя, я бь ихь до вику не по- 
кинула. А то никому мене доглядати. А добра людина знайшла- 
ся — я й покинула свою хату. На чужому кладовищи и голову 
положу. Теперь отеє вся моя снага, — показуючи на бадилля зь 
соняшнику. — Дай, Боже, викь довгий Настуси: вона на симь гриш- 
нимь свити заслужила соби царство небесне. 

Не знаю, щось я подарувала бидолашній бабуси про чорний 
день. Вона низенько вклонилась: — И спасьіби, и простьіби! Не- 
хай твій тропокь буде м'якенький, якь мошокь. Хай тоби Богь 
свитьіть и вь день и вь ночи, якь ти мене не оставила, по- 
кидьку! 

Сумна буває вь нась писня молодощивь, а ще сумнійша — 
старощивь. 

III. 

На другий день приходить до мене Улита и приносить 
гостинця — ракивь, вишень и паляницю. 

— Отеє, — каже, — прийшла до вась показати моє вишивання 
на вашій сорочци: чи вподобаєте? 

— Сидай же, будь ласка, та посидь, погомонимо про се да 
про те свитове. 

А потимь я кажу: — Якь мене розжалобила вчора твоя 
титка Настя своимь життямь! 

Улита мени: — Друге на речи дається, а якь я... ■ — • Якось 
Улита запнулась. Пидождала, наче що проковтнула, и промовила: 
— Ще жь у неи хочь одна туга на серци, хочь сама Бона го- 
сподиня надь своимь добромь; а моє лихо, моє горювання зов- 
симь иншою мирою миряне. Хочь и здається, що нась одна не- 
доля спиткала, та ба! У неи батько бувь, що вона зазнає, а вь 
мене — мати: тильки й рижньщи. У неи своя хата — материзна, и 
вь мене. Я крьівуючьі живу, и вона. А до сього лиха, оть яке 
ще. Невистка зь мене знущається, а брать — яки квитки я посію 
на своєму городи, то повьїкоренюе. Се дурниця, каже... Хиба жь 

— 270 — 



я не вильна на своєму добри посіятьі якого схочу зилля? Менн 
жь ихь шкода зь своеи хатьі гнатьі. Подумаешь, подумаешь: у 
ньіхь нема й не буде, а вь мене буде... Та не знала невистка, 
чьімь докорьітьі мени, та взяла та й вьібрехала. У якогось ко- 
зака покрала дивка, якась ледарь, моркву. Вона сказала, що наче 
бь то й я крала зь ледащицею. Мене трусили. Трояка й при- 
платилась. А я мало жь то сорома прийняла? Що мени троякь 
той? Честь мьшійша жьізни. Я трояка на церкву подала. Не до- 
веди мене, Мати Божа, красти! Лучче я соби зароблю. Чого нема 
зь мене вь скрьіни? Шисть сорочокь додильньїхь материнихь, 
тонкихь, наче золотомь вигаптуваних"ь, та дванадцять росхо- 
жьіхь, що сама приробила. А то мати покинули, якь йшли на 
той свить — царство имь небесне! — рушньїкивь три, та титка по- 
дарувала одьінь. Сама вишивала орлами. А то моеи роботи, та 
ще старосвитськихь два зосталось по смерти матери. А що тамь 
настильньїкивь, хустокь! Полотна три сувои зосталось; а то жь 
я своимьі руками доповняла скриню. И карсетокь здобиль йе, и 
плахоть, и спидньщь. Я не люблю, якь теперь повелось... Пла- 
хотку надинешь поверху, то й до дила, а тамь у-ньїзу видно 
билу шиту пелинку, то й до ума. А якь спидньїцю, то не знать 
що. Всього вь мене здобиль. Скриня — якь налита. А тильки бь... 
Туть зновь запнулась, ковтнула и тильки промовила: — Тильки 
бь жити не хотилось. Оть що сказала бь вамь... якь тамь спи- 
вають — 

Що я роблю, дбаю, 

Та доли не маю!... 
Улита, дуже зворушена, схилилась на дзьігликь и схопила 
себе за серце. 

— На що таки муки Господь посилає на симь свити? Було 
бь уже пекла... Хиба, може, чьімь Богу проступила? Я ничого 
невинна. Робила, якь люде, по-чеськи, а... (и витерла хусткою 
сльози: котились, якь горохь). А гуляє зо мною... Я бь тебе, 
каже, и сватавь, коли бь ти не крива. То такь жару й пид- 
дасть. Такь и крає мени серце, безь ножа и безь тарилкьі крає. 
А туть лита виходять... 

Промовчала, якь пивонія почервонила. 

— Сьідьішь, корпьішь — оть и погуляешь мижь челяд'ю. Пи- 
дешь на музики, та вернувшись якь почнешь плакати, вь 
сиру землю битись!... Люде веселяться, долю мають, а ми ро- 

— 271 — 



бьшо и годьімо, та намь и свить, здається, такь не свитьіть. 
Дивчата, якь ти бжилкьі, гудуть, бо вь ихь думокь веселнхь 
багато, надій та й надій... Якь та веселка цвитамьі процвитае... А 
намь и вбиратись не вильно. Дарма, що вь скрьши якь налито, 
земли важко, а мьі вь старому йдемо, мовь зь довгою рукою 
старци пидь церкву, — йдемо дьівьітьісь на людей, якь воньї ве- 
селяться. Кольї бь мьі повбирались по-людськьі, то заразь и 
сказали бь: калика, а якь прибралась!... Я цильїй викь свій ра- 
дощивь не мала, и хочь бьі мене й заразь прийняла земля. Я й 
теперь часто по матери тужу. Не знаешь, коли той вечирь 
прийде. Якь згадаю, такь наче вчора іи поховала. Умираючи 
приказувала синови: — Не завдавайте іи ганьби, то за нею то й 
вамь щастя буде... Якь я по матери журилась! Було слизьмьі 
схожу. Та, спаснби, одна жинка догадалась: пидкравшнсь, та 
жита за плечи всипала. Я й не стала вже такь гирко плакати. 
Подумаешь: шкода, шкода! зь Богомь не битись... И якь ти люде 
живуть, що мають матирь, та не поважають? А я, то се наче 
про мою матирь положено: 

Мати жь наша, мати! 

Де намь тебе взяти? 
Хиба жь тебе, мати, 
Та й намалювати? 
Намалюю матирь 

На божничку вь хати: 
На покуття гляну — 

Матусю згадаю; 
Назадь обернуся — 
Гиркнмн заллюся... 
Що було мени ій казати? Вона мени про мою втрату на- 
гадала. Сплакнули вкупи та й розійшлись. 

Рушила я дали за моимь подружжямь людськи сльози зби- 
рати. Бо на радощи люде не такь то багети. И самн вь соби 
не багато ми радощивь носили... 




272 — 




Петро 



Нузьменно. 



Кузьменко Петро Семе- 
новьічь, сьшь дяка, народив- 
ся р. 1831 вь мистечку По- 
норньщи Королевецького по- 
виту вь Черньїгивщьіни; вчив- 
ся вь духовній семьінаріи вь 
Чернигови, та не добувши 
курса, р. 1852 вийшовь зь 
богословського класа и ставь 
за дяка вь ридному мистечку. 
Два роки винь правьівь за 
дяка й учителя вь народній 
школи, доки його не настав- 
лено на диякона. Р.1857 Кузь- 
менко знову вступивь до духовної! семинаріи, де й добувь курса р. 1859, а 
на другий рикь, повдовибшьі, розстригся и ставь знову дякомь вь Понорньщи, 
де й перше дякувавь. Померь Кузьменко р. 1Є67 вь хут. Потеткивськимь. 
Литературну діяльнисть почавь винь р. 1860, надрукувавши вь „Хати" Ку- 
лиша шисть поззій; вь „Основи" помищено його килька допьісивь та поззій, 
позтьічну легенду „Погане поле" й оповидання — „Не такь ждалося, да такь 
склалося", що головньїмь чьіномь и придбало молодому авторови имя вь 
украинському письменстви. 

Литература: 1) Огоновськьій — Исторія..., ч. III; 2) Передмова до поззій 
Кузьменка вь „Хати" (1860); 3) Кулишь — О повьсти г. Кузьменка (Основа, 
р. 1861. кн. IX). 



273 — 



18 



Іі тш ждалося, да тактз склалося. 




і. 



нв-ь кольїсь у нась на сели козакь Степань Дуброва. 
Замижньїй бувь чоловикь, сказати: що поля, що скотьіньі, 
а найбильшь — бджольї. Бувало, хлопцями ще позбира- 
ємось на Головосика до Степановги пасикьі: „Дидусю, 
дай меду!" Стара його то часомь и грьімае було на 
нась, а старьій — никольї: нариже у мьіску стильньїкив'ь та дочци 
у рукьі, а та вже и роздає намь черезь тинь по шматочку. 

За-молоду Дуброва чумакувавь, такь тамь десь, далеко, и 
одружився. Добра наче и людьіна була його жинка, тилькьі пано- 
вьіта дуже; вже була стара, а ще подавай іи и спидньщи баеви, 
и юпкьі габзьовани; зь мищань, кажуть, була, чьі що. И до нашо- 
го брата, простого козака, не хилилась якось (нивроку ій, не- 
хай царствує!), чубріямьі звала: „Чубріи!" каже. 

Сим'я вь його була чималенька, та Богь прьібравь до се- 
бе. Я знавь жинку його, Стеху, та дочку Хрьістьшу. Та жьівь у 
його наймьіть Микола, — хто й що — святи його знають! 

Була ревьізія — хлопця й прьівельї до волостьі, не знаю — вид- 
киля. Хлоп'я жьіло у шпьітали, росло вь поводьіряхь, та тилькьі й 
знало, що його зовуть Миколою. Привели, покинули. Хлопця у 
ревизію записали, а де дитись сироти — людямь и клопоту мало. 
Трапилося Дуброви йти коло росправьі; дивиться — хлоп'я и 
босе, й голе — лупа очима коло кганокь та ковтає сльози; може 
то, сердешне, день-деньський и хлиба у вичи не бачило. Старий 
до хлопця — мовчить. Други вже росказальг, воно тилькьі такь жа- 
либно, каже, дивиться на старого. 



— 274 — 



— Такь якь же воно, панове-громадо, зь сьімь хлоп'ямь буде? 
— пьітае Дуброва. 

— Запьісальї, — кажуть, — у ревьізію, нехай теперь батька та мате- 
ри шукає. — Такь! — каже Дуброва, — тилькьі покьі сонце зійде, ро- 
са очи вьійисть! Кажить мени, п нова, сього хлопця до себе взя- 
тьі; я буду й ростьітьі, и подушне за його платьітьі. 

— За вси голови! — кажуть. 

Взявь ото Дуброва Мьїколу до себе та й вьіростьівь, — 
грихь сказати, — якь ридну дьітьшу. 



II. 



Мьїкола й Хрьістьша росльї соби у-купи — и вьіросльї. Любо бу- 
ло й чужому дьівьітьісь, якь изійдуться воньї на роботи: обоє мо- 
лоденьки, обоє трудящи, — и дило робиться, и писня лунає. Мико- 
ла якось бувь неговиркьш, все наче сумує, або думає що, а Хрьі- 
стьша, якь та чаєчка, прудка та весела. Посидають було оддьіха- 
тьі; Хрьістьіна, знай, щебече — и хто на ульщю ходить, и хто ко- 
хає кого, и коли рушники даватимуть, — все таке, вистьімо, диво- 
че. Хрьістьша щебече, Мьїкола слухає, а одно зь одного й очей не 
зведе. 

Старий, було, часомь пидкрадеться до молодять, слухае- 
слухае, перехрьістьіть дитей здалека, та й пиде соби геть, усми- 
хаючьісь. Гарна була дивчьіна Хрьістьіна — ясноока, чорноброва; и 
Мьїкола бувь незгиршьій парубокь. Якь теперь бачу: високий, на 
ливій щоци значокь родимий, поглядь такий поважньГ, а дило 
вь рукахь кьіпило. Настане було литечко святе — старий коло 
бджоли, стара зь дочкою у господи, а на поли Мьїкола зь нгй- 
мьітомь порядкує. Вийде иноди старий на поле одвидатьі — усе 
якь слидь, усе гараздь; Мьїкола радіє, якь дитина ридна. 

— Добра вь нась, жинко, дитина Мьїкола, — :агомонивь разь 
старий до жинкьі, — роботящий, слухняний, и нась поважає, та й 
по селу, опричь доброго, ничого про його не чути. 

— Треба бути роботящимь, треба бути й слухняньїмь,— оді а- 
зуе жинка. — Не роби, не слухай — проженуть; тоди куди голоеу 
прихилити?... 

— Може воно й такь, стара, може й не такь, а Мьїкола есє 
таки велика намь помичь... Дасть Богь йому долю, и ми йсму 

— 275 — 



поможемо: вельїкьімь ни зь чого, а пивсотни грошей та пара во- 
ливь и у нась найдеться Мьїколи на нове хазяйство. 

— Такь, тань, старьій!... Дочка рушньїкьі готує, — якь будешь 
кожному паровьщи зь пивс^тнямьі роздавати — дождешся зятя!... 

— А правду кажешь, стара! Воно й лучче, якь бьі не даватьі 
Мьїколи ни паровьщи, ни пивсотни!... Поглянь, дитьі такь гарно_ 
здається, живуть помижь собою... 

— Такь щобь якь се? 

— А такь: — нехай бьі имь безь подилу усе, що мьі зь тобою 
прьідбальї на вику. Мьїкола — добра дьітьша, сказати — луччого зя- 
тя намь бьі й не треба. 

— Схаменись, старий! Чьі то жь до дила такьі: йедьіну дьітьшу 
виддатьі за чолозика, що, може, де пидь тьіномь на свить наро- 
дився!... Хрьістьша у нась, дякувати Господеви, якь и вь людей: 
и худоба, и врода... Ни, старьій, ніяко. Добра дьітьша?... Треба бу- 
ти добримь, нигде дитьісь: чи батько заступиться, чи мати, чи, 
може, ридь поважний, чи худоба велика?... Не будь добрий — такь 
и слова промовить нихто не захоче. 

— Дурень ти йеси, баба! — одказавь старий жинци. 

У Степана така вже вдача була: якь що не по його, винь 
верзикать довго не буде, махне рукою: — Дурень ти йеси, баба! — 
хочь би то була зовсимь не баба, а справжній чоловикь. 

III. 

У Дуброви бувь свій лись, а вь лиси синокосьі добри. Ди- 
ждальї Зеленихь Свять. — А що, дитьі! — каже старий, — дивоча 
косовиця настає! — А тимь того й треба — до сього торгу й пиш- 
ки. Забрала Христина дивчать, та й до лису. А вь лиси жь то 
вь ту пору любо та мило: бджоли гудуть по витахь пахучьіхь, 
солов'ина писня горохомь сиплеться по зеленому листячку, а 
квитокь, а пташокь — рай Божий, та й годи! 

У нась що-году зберуться дивчата та гуртомь на синожа- 
ти днивь у два, вь три за играшки и повгребають синокосьі и вь 
того, и вь другого, и вь третього — ажь воно й геть добре! 

На другий, чи на третій день стали дивчата до-дому збира- 
тись; воно ще бь и не пора трохи, та Христини тилькьі до-дому 
чогось треба. 

— А ти, Миколо? — питає Христина. 

— 276 — 



— Я зь киньмьі туть зостанусь, — одказавь, — а завтра у обид- 
ню пору прьійиду. 

— Лучче бь сьогодни, Мьїколо, на юльщю пишльї бь: тамі, те- 
перь такь весело — Васьшьовьічь прьійихавь. 

— Якьій Васьільовьічь? — пьітае Мьїкола. 

— Васьіля Калюжного, що вь окрузи бувь, — хиба не знаеш-ь? 
Прьійихавь до нась у росправу пьісарюватьі. Не нашьіх-ь парубкивь 
— сказати! На вьігадкьі та на прикладки, то й пари йому нема, — 
у жупани!... Прийди, Миколо!... 

Микслу мовь би вкололо що. — Побачу, — каже. 

Дивчата пишльї спиваючи до-дому, а Мьїкола у лиси зо- 
ставсь. Ходить когакь самь не свій, наче у москали зибрався- 
Смеркло. 

— Поприпинай, Грьшю, лошать, та й на ксней поглядай, — ка- 
же Микола наймитови, — а я пиду єивса одвидаю вь ярузи, щобь 
часомь спашу не було. 

Пишовь та, мабуть, заблудьівь, сердега: опинивсь не вь яру- 
зи, а прямисинько на ульщи коло дивчать. 

— Мьїкола! Шо се йсму сталось?... на силу!... — закричали 
дивчата. 

Поздоровкавсь Мьїкола зь дивчатамьі; дивиться -- помижь 
дивчатамьі пар>бичка — вь жупани, на голови козьірь. — Отеє то во- 
но!... гмь... — Сивть. Спивьі, регить, — звисно, ульшя. А пьісарь, якь 
те шило: одну обниме, другу поцилуе, часинки не посидить ти- 
хо, такт? и нишпорить усюди!... А найбильшь залицяється до Хри- 
стини. Обизветься який парубокь — винь заразь и пришиє квит- 
ку: дивчатамь регить, парубкови соромь. 

Посьідивь Мьїкола, подививсь: — Прощайте, дивчата! 

— Мьїколо, не втикай: ще рано! — просять дивчата. 

— Крамного не много!— обизвавсь по-панськьі пьісарь. 

— Нехай же тебе, Мьїколо, вовки ззидять, — закричали дивча- 
та, — коли не хочешь гуляти зь нами! 

— Та и ззидять таки! — приложивь писарь, — бо винь бараномь 
пахне. 

Дивчата зареготали. 

Повисивь голову Мьїкола, йде; йому й байдуже, що тамь 
глузують зь його. Вьійшовь за царину; пахнувь зь поля свижьій 
витерець, Мьїкола ниби прочнувсь. Постоявь-постоявь.' — Вернусь! 
— каже, — може, се вона такь; може, се воно ничого... Роспьітаю 

— 277 — 



про все, роскажу про все; чьі тань, чьі не такь — нехай буду зна- 
тьі свою долю! 

Прьійшовь до ворить — не засунути; винь сивь на колод- 
ци, жде. Кольї такь, геть-геть уже, бубоньїть щось по ульїци. 
Винь за лиску й сховався. Ближче - Хрьістьіна зь пьісаремь. По- 
стали пидь взритьмьі. Пьісарь такь любенько заводить... Слуха 
Микола. 

— Ни, — каже Хрьістьіна, — ніяко, побачать люде — осудять. Лучче 
виходь на юлицю — побачимось и поговоримо. 

— Моя перепилочко! при людяхь я не хочу, та й невгарень 
росказатьі, якь вирно та щиро тебе люблю; а вь садочку, Хри- 
стино, опричь соловейка, никого нема, нихто й не побачить, нихто 
й не осудить. Посядемо любенько пидь вишенькою, пидь вит- 
тямь пахучьімь: нехай соби спива соловейко, а я бь тоби усе 
росказав-ь, Хрьістьшо, — все, що вь мене й на думци, що вь мене 
й на серци!... Вийди, моя ясочко! 

— Побачу! — каже та й стрибнула у ворота. 

— Постривай же, серце, поцилую ще разь, ще!... 

— Отеє, — каже, — якь тоби се цилування! — Та й засунула во- 
рота. 

— Побачу!... гмь! — пробурчавь, усмихаючьісь, пьісарь. — Вьі- 

йдешь! зь носа видно! — Викресавь огню на люльжу та й потягь 
назадь, спиваючи. 

Пиднявся Микола. Мисяченько вже гень-гень височенько. По 
небу блакитному хмари плили тихесенько та билольщий, якь 
той лебидь у хвилю на озери, то виринає мижь йми, то по- 
топає; а на сели тихо-тихо, наче й души жьівои нема. Дивить- 
ся Микола, кругомь озирається, ниби не второпає, де винь и 
якь... Злигь на лису, постоявь-постоявь, зитхнувь важко та й 
поплентавсь сердега до гаю. 

IV. 

Христини минуло шиснадцять; розвилася, роецвилася див- 
чьіна, якь квиточка рожева. Мати, було, й очей не зводить зь 
любои дитини. — Зиронько моя вечирняя, крале моя ясноока! то- 
би й чоловика немає у нашому сели, — чубріи все! — частенько, 
було, говорить своій дони стара, жалуючи. — Чи таки жь при- 
падає оттакимь билимь рученькамь пеклуватись коло мужиць- 
кого дила?... 

— 278 — 



Багато парубкивь, багато й матирокь закьідальї око на Хрьі- 
стьшу, та не знальї, зь якои й пидступьітьі. Дуброва на багатство 
не вповавь, — се вси знальї; знальї й те, що Дуброва любьіть Ми- 
колу, якь ридну дьітьіну. А проте й Мьїкола бувь такий пару- 
бокь, що хоть бьі й хотивь чьімь зганьїтьі —не зуміешь. 

— Мени здається, старий, чьі не лучче бь намь уже Мьїколу 
поблагословити на вси чотири?— каже разь жинка Степану. — 
Виростили, викохали — нехай зь Богомь йде вь люде та шукає 
соби доли, а то кожне думає, що ми вь зяти його соби готує- 
мо. Хрьістьіни найдуться хороши люде. 

— Пошли, Господи! — каже старий. — Тилькьі я спершу ка- 
завь и теперь кажу: луччого намь зятя не треба, якь Мьїкола. 
Коли и дитямь пошле Господь любовь та совить, я за иншого 
дочки не 'ддамь. 

— Отсього вже, старий, не буде! 

— Даруй, Господи, щобь було! 

— Не буде! 

— Побачимо... 

— Побачимо!... Такь, бачь, чого твій Мьїкола, якь сьічь той, 
ставь похожатьі, що слова не добьешся!... Ажь и винь, мабуть, 
задумавь у чужимь добри господарювати,— побачимо! 

Такь було й частенько. А Мьїкола не знає и не видає, що 
за його, сироту, безь його вини, недобре помижь старими за- 
водиться. Прийиде зь поля, визьме що треба, та й зновь на по- 
ле. Вистьімо — лито; литомь хлиборзбова хата — степь широкий. 
То бувь небалакливий Микола, а то й ище лучче мовчавь; та 
тилькьі не господарство вь чужимь дсбри, а инши думки зба- 
вили речи козакови... 

Разь, такь, приносить Христина обидатьі Миколи на поле. 
Сили пидь возомь, а Мьїкола — чи йистьі, чи не йисти. 

— Який ти невеселий ставь, Миколо! — озвалась Христина, — 
и на виду змарнивь!... Може, нездужаешь? 

— Богь милувавь по которий чась, — каже. 

— У тебе, Миколо, щось недобре на думци, та не кажешь — 
недобрий ставь! Мати казали, що ти скоро покинешь нась, — 
не кидай, Миколо! 

— Я покину?! Кого? вась? 

— Не кидай, Миколо! у-купи зросли, у-купи и жити. Може, 
тебе щоденна ся праця сушить? Я таки батькови казала, що десь 

- 279 — 



Миколи и оддьіхатьі не треба — усе на роботи, усе на роботи!... Та 
не до вику, Мьїколо, будемо день прьі дни працювати: я останнє 
лито отеє хожу по полю, та пеклуюсь нибьі крепачка гиркая! Бу- 
де, дасть Богь, скоро и хата зь кимнатою, и йистьі, и пьітьі, и 
хороше ходьітьі. И тьі, Мьїколо, знайдешь соби пару, та й буде- 
мо жьітьі любенько у-купци... 

— А тьі соби хиба найшла вже, Хрьістьшо? 

— Я?... Ни! — одказала Хрьістьша та й почервонила. 

— А видкиля жь се на тебе такьій панський витерь віє?... 
Хрьістьша ще й бильше почервонила. 

— Не соромляйся мене, Хрнстнно! Коли тьі кого щьіро полю- 
била и тебе тежь, — я перший радитиму твоій доли. 

— Спаснби тоби, Мьїколо! И мати радіють, що, може, скоро я 
не буду мужичкою.. 

Микола зитхнувь. Посндилн, ще поговорили; Хрнстнна за 
горшки та й до-дому. 

Оставсь Микола; провожае очима Хрнстнну, й очей не зве- 
де. А вона поспиша% спиваючи, до-дому, та якь та перепилочка, 
здається, и нижкамн до земли не черкається. Хрнстннн вже дав- 
но й не видно, а Микола стоить, дивиться... Потимь у. ерь ру- 
кавомь очи, та й зновь за соху — ниви дооруватн. 



— Не гниви Бога, стара! За що таки ти Миколу такь обижда- 
ешіз? — обизвавсь одного разу старий Дуброва до жинкн. — Лучче 
сироту зь двора прогнати, а нижь докоряти йому кускомь хли- 
ба. Чи винь же його даромь йисть у нась? Поглянь лншь, який 
винь на виду став-ь!... Кам'яна душа — и та бт> пожалила. 

— А чи можна жь стерпитн, коли твій Микола обезглуздивь 
зовсимь?... Йому кажи: тату, а винь каже: кь кату! — якь нави- 
женнй!... Коли не мусить до ладу дила робити — и хлиба чужо- 
го не йижь! 

А Микола, справди, наче збожеволивь: йому треба у Чер- 
нещнну, а винь опиниться у Шкрабовци: пойиде по сино, а лн- 
кивь привезе. 

Заманулось разь старому одвидатн поле, — сіяли жито. При- 
ходить; Микола сіє 

— Помагай Бигь, Мьїколо! 

— 280 — 



— Спасьіби, дядьку! 

Старьій ближче — ажь Мьїкола сіє гречку. Дьівьіться ста- 
рий на Мьїколу, а той блидьій-блидьій... Кудьі туть лайка!... Прьі- 
горнувь його: — Мьїколо, сьірото мій безталанний! Простьі мене, 
мій голубе! тяжко, бачу, вьіходьіть тоби хлибь мій, моя дьітьіно! 

Мьїкола счепьівь рукьі: — Дядьку! я... мени... 

— Годи, годи, Мьїколо! — каже старьій. — Не журьісь, не плачь: 
усе буде, якь слидь, усе буде гараздь!... А вь самого такь и ко- 
тяться зь старьіхь очей сльозьі. 

Гирке жьіття стало Мьїколи: одно те, що Хрьістьіна... А дру- 
ге — матьі. Такь и йисть, наче иржа зализо! Обизветься часомь 
старий — кудьі! 

— Погане вь нась жьіття — нехай де лу че шукає: не прив'я- 
заний! — К'же жинка. 

Диждальї Покрови. Сидять такь разь у-вечери, и дила ні- 
якого не роблять, и речи нема; коли забрехали собаки на дво- 
ри. Трохи згодомь, увиходьіть двоє сусидивь, поважни люде, у 
новьіхь свьітахь, червоними поясами пидперезани, у одного пидь 
правицею хлибь у билій хустини. 

Поздоровкались, привьітались. — Покланялись вамь, — кажуть 
гости, — Василь и Васьільїха щастямь та здоров'ямь та хлибомь 

СВЯТЬІМЬ. 

Стара застлала билою скатертиною стиль, просить любихь 
гостей до покутя; така весела, говирка, и запиканои поставила 
на стиль кубишечку. Сидять, гуторять про се та про те, зви- 
чайно, якь свати. 

— Тгкь якь воно буде, пане Степане? 

— А такь буде, — каже Степань, — покланяйтесь и видь нась 
Василю и Васьшьіси щастямь та здоров'ямь, дякуйте за ихь 
ласку та повагу щиру, панове! Хлиба святого не цураємось, а 
дочки сей годь не оддамь — молода. Бильшь погуляє — луччьімь 
згадає батька старого. 

Чого вже не робили, що не говорили — на Степана наче 
пеня московська напала: не оддамь до году та й не оддамь. Зь 
тьімь свати Й до-дому повернулись. 

Стара й руки опустила. Не придумає, не пригадає, якь 
таки за такого чоловика, якь пьісарь, дочкьі не оддати? 

— Се не чубрій який! Первьій чоловикь у сели, судить и ря- 
дить, якь знає: кожному прийдеться до його зь покирною!... 

— 281 — 



Обезглуздивь, — каже, — старий, та й годи! Та не буде и по його, 
не дижде й прьіблуда моимь зятемь бутьі!... 

Зробилась хата Степанова гиршь пекла. День-у-день свар- 
ка, та лайка, та сльозьі!... А що вже терпивь Микола — Господьі! 
Нехай бьі стара, а то й доня — и тій матьі натроюдьша, чого зна- 
ла: довелось Мьїколи и одь Хрьістьіньї терпитьі и речи недобри, 
и зневагу. А чьі того жь винь ждавь? Того серце сподивалось?... Гля- 
нешь було на парубка — серце щемьіть. Уси знальї, що винь тер- 
пивь у Дубровьі, а щобь винь ставь на кого жалкуватьісь-— ни 
вь свити! 

VI. 

— Бачь, старьій, на моє й ввійшло! Оть тоби й добра дитина! 
Бачь, яка добра! Якь водьівь старци та ночувавь по-пидь тьш- 
ню, такь тоди и дядечко й титочко, и сухи й немазани; а якь 
вьїкохальї та вьіростьільї — згьінувь якь харцьізяка, и спасьіби за 
хлибь-силь нашу не сказавь!... Мовчьішь, старьій? не любо прав- 
ду слухатьі? 

А Микола и справди згьшув-ь. День, два — нема. 
Кольї так-ь, тижнивь у два чьі що, прийшла до волостьі бу- 
магаза Миколу. Почув-ь старий та мерщій туди, питає: — Що? Якь? 

— Йде, — кажуть, — вашь Микола охотою у москали, такь на- 
чальство учинило запрось: що винь и якь? 

— Такь якь? 

— Громада одвистьша, що препяствія не иміеться, а що 
Микола добра людина. 

Зитхнувь старий: — Добра людина! — промовивь, — тяжко 
добра!... 

Почула и стара зь дочкою,— ради-ради! Думка: теперь ста- 
рому ничого пручатись. А старий все таки своє: — Не 'ддамь до 
году, та й не 'ддамь, и то ще, — каже,— коли покине писарювати. 

— Та схаменись, старий! Чого се ти коверзуешь? Подумай, 
яки люде! Богь дає дитини долю, а винь — нехай покине писа- 
рювати! Писарь — первий чоловикь у сели; Хрьістина за имь якь 
у Бога за дверима житиме: и дома панство, и вь людяхь пова- 
га: на хвости не посадять, та й намь кожне голову схилить. 

А туть и доня пристане: — И таточку, и голубчику, не гу- 
би своеи дитини йедьінои! Лучче мени зь мссту та вь воду, нижь 
зь иншьімь одружитись! 

— 282 — 



Якь до стиньї! 
Дождальї Дмьітра. 

— Якь же хочешь, — домовляється стара, — буде каяття, та не 
буде вороття! Дождешся ти, старьій, льіхои годьшьі, гиркьімьі слизь- 
мьі заплачешь на старости вику!... Плачь тоди на свою голову!... — 
Та й почала щось на вуха шептатьі. 

Старьій ажь здригнувь. Побиливь-побиливь: — Необачная тьі 
матьі! — каже, та й заплакавь. 

А черезь тиждень, чьі-що, молодьіхь и перевинчальї. 

Якь понурьівь старьій Дуброва голову, такь и весилля не 
помогло. Пьють, гуляють у хати, а Дуброва ходить по двору 
смутний та мовчущьій. 

На другий день, чи на третій, весильни пойихальї у Шабол- 
тасивку, — верстовь шисть, коли знаєте, — у перезву: тамь дядько 
жьівь молодого; а старий зь наймьітомь дома зостався. Обидньои 
такь пори сидить Дуброва кинець столу, сумує — коли рипнули 
двери. Пиднявь старий голеву. 

— Москаль! Микола! — Скочивь зь лави та до його: зрадивь- 
зрадивь! То цилуе, то хрестить; спитає одно, друге, та зновь 
на-ново. 

— Мене, дядьку, вибрали у гвардійонци, — каже Микола, — го- 
ню-, ь у Петенбурхь; такь я ублагавь старшого — спаснби йому — 
та й прьійшовь одвидатьі вась та подякувати за хлибь-силь ва- 
шу, дядьку! 

— Добре, Миколо, спаси и!... Та який же тн гарний ставь, 
мій голубе!... Тилькьі чогось наче поблидь. 

— Трохи нездужавь, — каже. — Ззисно, и люде незнайоми, и по- 
рядки не ти, — поки привикнувь!... 

— Такь, такь, — каже Дуброва, хитаючи головою, — знаю твоє 
життя, знаю! 

Старий, здається, за все забувь, мовь повеселійшавь: рос- 
казуе Миколи и те, й друге. Заспивальї пивни. 

— Отже я зь радощивь и геть загуторнвсь зь тобою, Ми- 
коло, а тоби зь дороги и одпочити бь треба, — лягай же, сину, 
або-що! 

Переночували. 

— Такь якь же отеє, Миколо, не побачивши моихь и йдешь? 
— каже старий, дивлячись, що той вже лаштується вь дорогу. 

— 283 — 



— Нехай имь Богь дає щастя та здоров'я! — каже Мьїкола. — И 
радь би побачьітьі, та не можна: на трьі дни тилькьі пущено. 

Чого не робнвь старий — не можна та й не можна! 

— Мольїсь же Богу, Мьїколо! 

Одбнвь Мьїкола трьі поклоньї; одбнвь трьі поклоньї и Дуб- 
рова старий. Потимь знявь зь божньщи образь невельїкьій: — Хо- 
ди сюдьі, Мьїколо! 

Мьїкола пидступнвь, ставь на вколишкьі. — Благослови тебе, 
Боже, якь я благословляю тебе, люба дитино моя! Пошли тоби, 
Господи, викь довгий, розумь добрий та долю щасливу!...- — Схо- 
пнвь за голову, ще хотивь щось казати, та й не сказавь ничого 
за сльозами. 

— Слухай же, Мьїколо — я тоби, може, вь останній разь каза- 
тиму. Бійся Бога, не бійся труда, не обиждай меньшого. Отсей га- 
манець— туть сто рубливь — возьмн; се не плата за твою 
працю вь моимь добри, — Богь тоби заплатить за твою щиру 
правду!... Не пручайсь, Миколо, возьмн; не обиждай хоть ти 
мене на старости вику. Знаю, поки ти здоровь, чужи гроши 
тоби не вь жадибку, та на вику усяке буває, моя дитино! Бо- 
ронить тебе Богь одь немочи, або иншого лиха несподиваного, 
оддай си гроши за упокой души; ти сирота, Мьїколо, — умрешь, 
такь и пом'янути никому!... 

Помолились Богу ще разь, пишлн. Вийшли за царину. 

— Прощай, Мьїколо! — каже старий, —не забувай, що я казавь 
тоби. Не такь ждалося, да такь склалося: Божа воля!... 

Попрощались; старий пишовь до-дому, а Мьїкола своєю до- 
рогою. 

Йде сердега, а на поли ни души жнвои. Зійшовь на Кру- 
чнкивь Грудь, що коло дороги, — степь кругомь, степь! Весело 
дивитись на степи наши безкрайи, любо козацькій души оглядати 
те широке роздолля степове, тилькн не тоди, якь немає вь те- 
бе на свити ни хатини, ни родини! На степу широкимь без- 
ридному сироти удвоє важче його снритство... Поглянувь Мьїкола 
округи, поглянувь на село, де звикувавь викь свій молодий, на 
хатки знайоми, на садки вншневи — и гирко-гирко заПлакавь... 

VII 

Минуло годивь десять, чи й лучче. У двори старого Дубро- 
ви господарює пнсарь Калюжний. И двирь не той зробився: те 

— 284 — 



повалене, друге похилене, наче й хазяина у двори немає. Оже- 
ньівшьісь, пьісарь спершу потроху, а потимь и геть став-ь пьітьі. 

Старьій було часто благає зятя: — Покьшь, сьіну, пьісарюватьі: 
пьісарство сеє до добра не доведе! 

Зять бьі, може, й послухавь. кольї ж-ь стара... Тій панство 
та шаноба людьски на уми. 

За живота старого ще й тудьі-сюдьі було, а якь умер-ь — 
пишло по-панськьі! Наведе було зять день-у-день гостей — щобь 
и те було, щобь и друге було, а де його взятьі— йому и горень- 
ка мало. 

Годивь черезь шисть и старій вичну пам'ять заспивальї; 
старьій раньше Богу душу оддавь. Зосталась на господарстви 
Хрьістьіна зь чоловикомь, и диткамьі Богь благословивь. А туть 
и те треба, и другого нема, а хазяйство зь недогляду не багато 
давало. Чоловикь зь ранку до вечора у росправи, а в-вечери, хсчь 
и туть, такь же такий, що ни любовьі одь його, ни совиту, ни 
слова ласкавого. Кинеться було Хрьістьша по хазяйству сама, — 
такь що ж-ь? Одна голова за все... Друге — дитьі дрибни, и коло 
ихь треба. А чоловикь не звьїкь, бачь, до мужицького дила. 
Нема чого — думатьі довго не буде: ньівку по боку. 

Сьідьіть такь разь Хрьістьша вь хати, сумує, латаючьі со- 
рочкьі дитямь. — Господьі! — каже, — чьі не льіхо яке крадеться до 
мене: на серци мовь гадьша вьеться... 

Кольї сусидка на двери: — Хрьістьшо-серце! льішенько твоій 
головонци!... — Хрьістьіна такь и обмертвила. — Везуть твого чо - 
ловика у тюрму, — вже вь путо закований!... 

И не стямилась Хрнстнна, якь прнбигла до росправи. Бла- 
гає, плаче: — Не можна, — каже становий, — начальство велить. 
Твій чоловикь, голубко, фалшьіви пашпортн постачавь, та и су- 
ми обчеськои недостача. 

Чого вже не робила, сердешна, щобь якь небудь одзвольїть 
чоловика, — худобу ростратьша, здоров'я занапастила, а чоловикь 
все таки пишовь туди, де козамь роги правлять. 

Зосталась молодиця, якь тамь у писни спивають, ни 
салдацькою жоною, ни мужньою удовою! Бодай никому хреще- 
ному такь не зоставатись!... 

— 285 — 



VIII 

У годь такь. чьі вь два, ишльї москали черезь наше село, 
становилися на ночлиги. Кому треба ихь, кому й не треба — усю- 
ди нализло. 

Ви, може, бачили коли, якь поведуть ихь по кватьірахь? — 
комедія! Кожний такь и дивиться, де бильши хати, або двир-ь, 
туди й прямує; а того й не зна, бидолаха, що зь великого дво- 
ра часомь и мьіши повтикали! 

Коло Дубровиного двору трохи не бились, кажуть; думка 
то: — Оттуть можна и пьітеннямь, и йиденнямь пиджьівьітьісь! — О 
бодай вась! Бувь квась, як-ь кажуть, та не було вась, а настало 
квасило, так-ь и вась розносило! 

Переночували, пишльї. 

— Подивись, мамо, що се таке? — каже старша дочка Хрьістьі- 
ни, подавши реминний гаманець. 

— Де ти взяла, доню? 

— Мету хату, коли лежить пидь лавкою, де москаль ночу- 
вавь. 

— Положи жь, — каже, — пидь горщьїкь, на полицю; вернеться 
москаль — оддаси. Не бійся, винь не битиме. 

— Винь не сердитий, мамо. Учора вьібигла я зь хати, а 
москаль сидивь на призьби, — злякалась такь! А винь до мене: — Не 
бійся, — каже, — дитино, не бійсь! — та до мене. Узявь за руку, пи- 
та: — Де твій батько, де мати? — Батька,— кажу, — на Сибирь за- 
вдали, а мати вь кимнати лежать — нездужають. — И про дида 
пьітавь, та такий ласкавий, мамо, такь усе любо ди- 
виться мени вь вичи. 

— Добра якась людина — спасиби .йому! И вечеряти не дали, 
а винь и слова поганого не сказавь. 

— А сьогодни, мамо, раненько ми дивимось зь печи черезь 
коминь, що то москаль робитиме; а москаль дивиться черезь 
щилочку вь кимнату, де ви лежите. Довго дививсь, потимь 
ставь Богу молитись, а сльози йому такь и ринуть зь очей. 
Може, й москалеви, мамо, жалко стало, що ви нездужаєте! 

Вже й пивдня — нема москаля; день, два — нема. 

— Подай мени, доню, той гамань, що москаль забувь! — каже 
Хрьістьша, — що воно таке? 

Розвязала — гроши, переличьша — сто рубливь. Чудно Хрьі- 
стьши, що така велика сума, а москаля немає. Тиждень и дру- 

— 286 — 



ГЬІ Й — нема. Визьме Хрьістьіна гамань у рукьі — дьівьіться-дьі- 
вьіться... Де вона його бачила?... 

— Чьі тьі б "в угадала, доню, того москаля, що бувь у нась на 
кватьіри? 

— Угадала бь, мамо! Вьісокьій, чорнявий; вусьі таки вельїки. 

— А на вьіду ничого вб його немає? 

— Ничого нема, тилькьі на ливій щоци значокь, такь неве- 
льічкьій, чогось. 

Зитхнула Хрьістьша, тяжко зитхнула. — Мамо, мамо! — каже, — 
простьі тоби, Боже, на тимь свити за мою и за його нещас- 
ливу долю! 

3-ь того часу Хрьістьша все нибьі дожьідала кого. Вечирь 
зайде — Хрьістьіна повкладає бильшьіхіз спатьі, а сама за ворота 
зь малою дьітьіною. Було и геть-геть мисяченько пидійметься 
вгору, а Хрьістьша усе сьідьіть за вори-. ьмьі та вь кинець 
уольщи поглядає. 

А про москаля бильшіз и чуткьі не було. 

1861 р. 






— 287 — 




Анатоль 

Свьідньщькьій. 

Свьідньщькьій Анатоль Па- 
трьїкіевичь, синь священи- 
ка, побачивь свить 2 льіпця 
р. 1834 вь сели Манькивци, 
Гайсьінського повиту, на По- 
дилли; вчився вь Крутяк- 
ській духовній школи та се- 
мьінаріи вь Кам'янци, але, не 
добувши курса, вступьівь до 
универсьітету вь Кьшви. Край- 
нє убожество матеріяльне не 
дало Свьідньщькому добути 
курса и вь унизерсьітети и р. 1860 винь ставь за вчителя повитовои шко- 
ли вь Миргороди; потимь служивь акцизникомь у Козельци (1862 — 68), а 
зь р. 1869 до смертьі працювавь у центральнимь архьіви при Археологичній 
Комисіи вь Кииви; померь винь р. 1871. Свьщницький вьіступьівь на ниву 
письменства р. 1860 поззіею „Горлиця" („Черниговск. губ. Вьдомости"); 
р. 1861 вь „Основи" надруковано його зтнографьічну статю „Великдень у 
Подолянь". Опричь того написавь винь ще „семейну хронику" зь життя ду- 
ховенства— „Люборацьки", коло двохь десяткивь невельїчкьіхь оповидань су- 
мишь мовами украинською й російською (друковани вь „Кіевлянинь" р. 
1869-1871) та килька поззій, зь якихь „Вже бильше лить двисти" та „Вь 
поли доля стояла" („Л.-Н. Вистникь" р. 1901, кн. IV) стали народними 
писнями. Зь творивь Свидницького найбильшу вагу литературну має пре- 
гарна повисть „Люборацьк^" (уривки зь неи друкуються нижче). Написана 
р. 1862 для „Основи", вона побачила свить тильки р. 1885 (вь .Зори" и 
потимь р. 1887 окремьімь вьіданнямь у Львови), а на Украйни видано іи 
вперше ажь р. 1901 у Кьшви. Свидньщький вь сій повисти виявьівь себе 
справжнимь майстромь слова и украинське письменство могло бь поклада- 
ти на його велики надій, коли бь смерть не скосила його у цвити лить. 

Литература: 1) Огоновський — Исторія. ., ч. III, 2) Кониськьій — „Ана- 
толь Свидньщький" (передмова до Киивського видання „Люборацькихь"), 3) 
Біографични замитки В., Познанського та Кониського вь „Зори" р. 1886 та 
1838, 4) Петровь — „А. П. Свидницкій" г (Историческій Вьстникь", рикь III, 
томь IX). 



тт 



288 — 



к о л я р т>. 



ті 

<Ш*-~^І) се йшло, якь треса; по косовьщи жньїва наставали, 
якь и що-року. Хазяи не нарадуються, що Богь бла- 
гословьівь ихь працю; та що ся радисть, поривняв- 
шьі до того, якь радуються духовни школяри передь 
сьімь часомь! У ньіхь ажь прьіповисть склалалась: „настане 
май, вь опукьі грай; настане юнь, на игрьі плюнь; -настане юль, 
кньїжкьі стуль, та до-дому сусуль!" Та якь имь и не радуваться? 
Завезуть дитину хочь вь недалекий край, а все вь чужу сто- 
рону, и покинуть на Божу волю вь рукахь учителивь-морду- 
вавцивь. Сохне, в'яне дитина, вси мизкьі йому висушать; то 
якь настане та благословенна пора, той роспускь, такь що рай! 
туть рай! чистий рай, правдивий; само царство небесне не 
дасть такого блаженства. А ще для дитяти, що зроду не бу- 
вала дальше свого синокоса або хутора, якь ще йесть. 

Скакавь Антосьо на Кьірьїка и Улити — та якь ище скакавь! 
и други скакали, йдучи зь класу писля публьїчного зкзамену. 

— Чуешь, Робусинськьій? 

— Га! — озвавсь той. 

— А пидешь проти пидводи? 

— А ти? 

— Якь ти пидешь, то й я. 

— А я пиду, якь и ти пидешь. 

— Добре! 

— То приходь же! 

Такь розмовлявь Антосьо зь своимь землякомь, йдучи 
одинь видь другого на сажень десять. И пустились бигти вь 

— 289 — 19 



дольшу, льішь польї мають та чоботьі лопотять. И вся школа 
бигла. Не одьінь и кньіжкьі порозсьіпавь. Та куди туть до кньїж- 
кн? Хай іи мьіши кидять! 

Се діяпось у Крутьіхь. Крути — мисто на Подиллю вь Бал- 
тянськимь повити.... 

Класьі биля миста стоять на косогори; якь вьійтьі за воро- 
та видь класивь, то на ту магалу *_) повертають вь ливу руку и 
вь дольшу. Сюдьі то и бигла школа ото, мовлявь я. 

Славна церква на тій магали! Буцувавь іи князь Абомеликь 
и не жалувавь грошей. И вь хорошимь мисци поставьівь: оби- 
бравь круту гору, що до Балтьі по ій дорога лежьіть, вьіриза- 
льі пляць на цвьінтарь и вьігнальї храмь Божьій на дьіво дьш- 
нее на ввесь край... 

Вь сій церкви колись то бувь за дяка Волоський; любьівь 
Бога хвальїтьі, та любьівь и вь горло льітьі. Такь и вмерь на- 
лиганий. Зосталась жинка; зь того й жьша, що школяривь дер- 
жала. Мала вона хату пидь горою, пидь которою и церква сто- 
яла. Туть то жьівь Антосьо Любораченко, а просто писався 
Люборацький Антоній. 

Подивимось на ту хатину, де винь бидувавь. 

Наче навмисне проти такои махини, якь церква, ступнивь 
тридцять вь долину — наче купа гною. Мабуть, не одну обору 
вичистили! — подумаешь, глянувши зь гори. — Та на що се орьш- 
нямь **) його обклали?... Ажь дивишся — и курить, и коминь стир- 
чить. Ге! такь се хата! Такь йесть — хата, коли хатою можна зва- 
ти бурдій'***) — що тилькьі дахь надь землею, навить виконь не 
видно. Туть жила Волоська. Якь зь надвору, такь и вь сере- 
дини хата була оцнаковисинька: такь нечепурно, неохайно. 

Та не церемоньтесь, панове! зайдимь вь бурдій, подивимось, 
якь воно туть вь школярській „станцій" ****). Тилькьі згинайтеся, 
бо будувавь сю хату низького зросту чоловикь, и двери мирявь 
по соби, то абьі-сьмо кгудза не набили. Оть заскрипили полама- 
ни двери, загуркотали; передь нами наче гусятникь який — то си- 
ни. Ступнивь на два видь синешнього порога... ни не такь! Ба- 



^ Магала — сторона. 
**) Така загорожа. 
***) Землянка. 
****) Кватьіра. 



— 290 



чьіте, наче лежанка стоить? А середі, неи вмурований казань — ба- 
чите? и челюстьі бачите, що наче вь лежанци топиться? Коли 
се бачите, то гляньте жь ще вгору. Бачите, що ся наче ле- 
жанка вимурована пидь коминомь. Отеє „кот\на", щобь йесьте 
знали! На-охресгь коло казана дири, щобь дьімь проходьівь та 
полум'я, якь топиться. Вь тимь казани, якь би по добримь ха- 
зяйс'тви, грильї бь окропи, якь шмаття золять, а туть варять 
кулишь школярамь. Та ходимо дали. Коло самисинькои котуньї 
зь глухого боку двери до хати; нема ни клямки, ни килка, а 
тилькьі реминець висить. Тягнимо жь за той реминець, чи не 
видчиняться, бо ни за що взяться. Ай-ай-а! що се за диво? 
Щось довге, наче шура, та таке довге, що зь синєй и кинця не 
видно. Може подумаєте, що вь нась очи погани? Ни! очи вь 
нась куди добри, та ми стоимо вь синяхь, и голова наша надь 
дверми, то й бачимо тильки до пив-хатьі згори та внизь 
клиномь. 

Ничого робить — треба зигнуться, коли хочете ввійти вь ха- 
ту. Ступнивь зо три видь порога стовпь стоить — сволокь пид- 
пирае; коло самисинького порога — мьісньїкь, а по другий бикь 
— пичь. Ходимь дали. Якь минемо стовпь, то наче вь лазарети 
кругомь стоять кровати — ажь шисть. Все поперевертано, попе- 
рекидано, книжокь купами по всій хати, а зь ньіхь коли одна 
знайдеться зь палитуркамьі, то ще хвалити Бога. На столи ле- 
пу, хочь рипу сій. Доливка вимазана жовтою глиною, а стини би- 
лою, и пидведено чорньїмь. На глухій стини кьшьімь висить, и 
на килими колодка зь на пядь довжини, и на ній написано 
„Ио1:а". Ноту чипляють тому, хто забалака по-наськи, хто „му- 
жьічьіть". їй доти треба носить, доки не спіймешь другого вь 
такій же провини. Кожного, хто мужичьієь, записують вь жур- 
наль, и за кару назначають вивчити скилька-десять латьшсь- 
кьіхь сливь пидь рядь — до трьохь разь, а тамь зже-бьють. 
Видь ноти висить мотузокь, якь нашьшьникь. Туть пидь сти- 
ною и кровать старшого. На дверяхь написано по первій значци 
кожного дня вь недили по ряду: Н, П, В, С, Ч, П, С, и'надь 
кожною написано число дня ;останне число — п'ятнадцяте липця. 
Си значки опричь того ще й такь толкують: (Н) не пий, (П) 
попе, (В) вина, (С) сиди, (Ч) читай (П) письмо (С) святе. Вь 
хати ни духу живого: хазяйка пишла до смотрьітеля^просьіть, 
щобь школярамь билетивь не дзвавь, бо не сповна ій заплаче- 

— 291 — 



но- а школяри ще не попрьіходьшьі. Якь чутьі топить, наче ло- 
шата бижать: дали крьїкь, смихь, зойкь. Се дитвора йде. Вь 
самь-перидь ввійшовь у хату Люборацькьій, лапь за шапку 
жменею и жбурнувь на кровать та й тьщь на стиль. Вбигае 
другий. Сей поскак^вь по кроватяхь. За ньімь третій, четвер- 
тий... одинадцятий, дванадцятий — и закьіпило якь вь казани. 
Старшого не було — тринадцятого. Де жь вони сплять? — подума- 
єте. А на тихь шести кроватяхь — по два, або й по три вку- 
пи, тилькьі старший самь. Щобь не було тисно, то вони голо- 
вами лягають одни до образивь, а други до порога, и вь ночи 
одьшь другому очи пидбьівають. Се не вь дивовижу. И стає ро- 
зуму вь батькивь сажать дитей по стилькьі вь одну хату!... Ста- 
ло бь його на те, щобь не губить своеи дитини, та чоломь му- 
ру не пробьешь: не своя воля туть грає, а смотрительска. Якь 
Люборацька прийихала зь Антосьомь, то, якь вси, взяла пару 
калачивь хлиба — а вь тій сторони калачи печуть, що вь реше- 
то не змистьіться — здорови, — пляшку вина взяла и три карбован- 
ци гришми та й повела сина „являтись". Йдучи попередь 
класи, здибала жинку — таку здорову зь себе, що куди, червону, 
дукачивь та намиста на ій — ажь шию гне. 

— А що ви, йимосць, сина привезли'? — питає вона. 

— Уге жь! о теє веду являтись. Чи смотритель дома? 

— Дома, та сердитий. 

— Боже, твоя воля! А дуже сердитий? — пита пани-матка. 

— Якь вогонь! — озвалась молодиця. 

— Господи-Господи!.. Та зже не йзисть. 

— А станцію зже маєте?— запитала та молодиця. 

— Ни, ще. 

— До мене, йимосць! Вь мене людськьіхь дитей таки гурто- 
чокь, мене знають. Не будете нарикати. Питайтесь до Волоськои. 

— Та коли бь мени якь до смотрителя перше, — видказала 
пани-матка. 

— Се вже, дасть Богь, видбудете якь небудь, — видказала Во- 
лоська и додала, — прьійизджайте, йимосць, не знайдете лучче, якь 
у мене. А славний вашь сьінокь... А чи несете що смотрителю? 

— Та що Богь давь. 

— То не лякайтесь — змякне. 
Зь тьімь и розійшлися. 

— 292 — 



— Слава Богу, — подумала Люборацька, — -що найшлась така 
людьша! Хочь духу пиддала. — И пишла своєю дорогою. 

Иидучьі вь мисто видь Кодьімьі то-що, зь полудня, як-ь 
вже дойизджатьі до жьідивськьіхь домивь, по праву руку сто- 
ить церква мійська, а по ливу, далеко видь дорогьі, вньїзь за 
пустьімь городомь — двирь, чоломь протьі горьі, зь рундукомь, и 
передь дворомь вельїкьій пляць, штахетами обгороджений. 

Проти ворить на-впоперекь якийсь забудьінокь, тожь му- 
рований, — не мазаний бувь, то й видно, що зь билого ками- 
ню. Се станя, маштарня, дроварня и комора пидь одньїмь да- 
хомь, а той двирокь — класи, — князь давь. Класи стоять по пра- 
ву руку, якь итьі видь ворить, и по дорози, по тимь же боци, 
на стовпи розбитий дзвинокь висить. Все се було новина для 
Люборацькои, що тягла черезь подвир'я перший разь сама не 
своя, наче зварена. Та де жь смотрьітель живе? кого поспита- 
ти? Наче Богь пославь якогось пан-отця, тожь зь синомь. 

— За мною, — каже, — я вже бувавь туть. 

Зновь подякувала Люборацька Богу й пишла. Минають 
класи, повернули вь праву руку за класи, а тамь ще оберну- 
лись вь праву руку и стали спускаться ступанкою наче вь 
льохь. Кожень ступинь озивався внизу, озивався и вь души 
нашои пани-маткьі. 

— Якь до його приступити? — питала вона сама себе. И зда- 
лась на Божу волю: що — дума — робитиме сей пан-отець, те й 
я робитиму. — А що вже синь того пан отця, то йшовь бильїй, 
якь глина Не втикло се видь гострого маминого ока. 

— Бидни дитьі! — думає вона, — не дарма мои татуньо-покійньїкь 
кажуть було, що будуть не ученьїкьі, а мученики; не учьітели, а 
мучьітели. 

Ступанка не довга була, схидцивь шисть, а тамь впра- 
во ще ступанка вь синци, на два сходци. Ступнивь зо два зро- 
бивши синцями, на ливу руку двери. Скилькьі туть молилось 
и зитхало! Скилькьі плакало, ридало! .. Нема того, щобь перели- 
чьівь. Топтавсь и я туть. . Здається, зь меньшьімь страхомь 
ставали люде передь судь инквизиціи, якь оттуть. Душа, було, 
завмре, зовсимь завмре, якь муха в-осеньї. И земли пидь со- 
бою не чуешь, и свита передь собою не бачьішь; тилькьі вь 
вухахь шумить, та серце бьеться, якь рибка на гачку. Верта- 
єшся, було, то наче ззаду чорть доганяє, такь помикаешь. 

— 293 — 



Ажь тоди трохьі видійде на серци, якь за ворота вьійдешь та 
оглянешся, що нема никого за тобою. 

Вь сьіхь синцяхь пан-отець вьінявь гребинь изь кьішени, 
росчесався, обитерь чоботьі полою, росчесавь сьша и взявсь ру- 
кою за клямку. 

— Чьі вьі вже готови? — пьітае Люборацькои. 

— Пождить, чьі не забула-мь чого, — видказала вона. 

И стали вдвойзи, позадумувались. Дити стояли, якь по- 
вкопувани; ще Антосьо не такь, а що той, то якь стовпа, — щобь 
поворухнувся! 

— А що? ходимо! — заговорьівь дали пан-отець. 

— То й ходимь! — видказала Люборацька. 

Прьігладьівь той коси, бороду, вуса; глянувь на свій вуз- 
льїкь, що нись смотрьітелеви, глянувь вь руку на гроши. Лю- 
борацька те жь зробила, и двери, тихо видчинившись, ще бильшь 
страху завдали. Чого бь, бачиться? Та вже хто його зна — чого, 
а чогось страшно, що й не сказати... 

Довго стояли „родите ли", нимь вийшовь його вьісокоблаго- 
родіе; и кашляли, и видкашлювальїсь, все коло порога; гоминь 
чути, а самого нема та й нема. Якь ось видчьіньїльїсь двери зь 
другои кимнатьі и вийшовь смотрьітель — стрижений, голений, 
нись йому карлючкою, а очи свитяться, якь у кота, — здається, 
оть и кинеться, якь кить на мишу. Вийшовь и ставь. Покло- 
нились пан-отець и пани-матка. 

— Здравствуйте! — заговоривь винь, пишно дивлячись, якь пан- 
отець и пани-матка на столи вив'язували калачи и вино; дали 
пан-отець пидійшовь до його. 

— Моє вамь нижайшее почтеніе! — каже. — И взялись за руки. 
Туть и щезло те, що вь пан-отця вь жмени. Те жь зробила и 
Люборацька. 

— Вашь синь первьш разь? — пита Люборацькои смотрьітель. 

— Такь йесть, ваше вьісокоблагородіе, — видказала вона. 

— А умьеть онь читать? 

— Каже мій пипь, що вміє, а я неписьменна. Вь церкви чьі- 
тавь — сама чула-мь. 

— А ну, мальчикь, прочитай намь что-нибудь, — заговоривь 
смотритель до Антося и взявь книжку зь стола. 

— Воть зто, — каже. 



294 



Кудьі, якь оторопивь Антосьо! — Господьі!- вь души моли- 
лась пани-матка,— допоможи жь йому! 

Та книжка була псалтирь гражданського друку. Антосьо 
вмивь льішь по церковному и то чьітавь на наське, а не на 
московське; той почавь: блажень-мужь ко-то-рьій не хо-дьішь 
по пуши.... 

— Тово стоило попушить, кто тебя училь читать! — гукнув"ь 
смотрьітель. — А кто онь таковь? Кто училь тебя читать? — запьі- 
тавь дали. 

— Га? — озвавсь Антосьо. 

— Питають, дурнику, хто тебе вчивь читати, — пидхопьша ма- 
ти. — Кажи: татко. 

— Татко, — за мамою сказавь Антосьо. 

— ■ Мій старий самь його вчивь, — додала Люборацька. 

— А самь-то онь гдь учился? 

— Ми люде старосвитськи. Вь школахь мій старий не бувавь,— 
такть коло дому навчився. 

— Такь и видно, — заговорьівь смотритель, — не такь би дите 
читало. Ево би стоило попушить, чтобьі не брался, коли не 
способень. А гдь ви остановились? 

— Ще нигде, — каже Люборацька. 

— Ну, такь ступайте кь Волоськой. 

Ввесь отсей чась пан-отець стоявь коло порога зь сьіномь. 

— А ви гдь?— пита смотритель. 

— У Волоськой думаю,— озвався пан-отець, — если будеть ва- 
ша милость позволить. 

— Хорошо! — И пишовь соби назадь, звидкиль вьійшовь, а си й 
соби пишльї. 

— Що то за Волоська? — спитала Люборацька пан-отця, якь 
уже вийшла зь того пидземелля. 

■ — Та то вдова, дячиха. 

— Туть якась вже вербувала мене до себе и сказала, щобь 
до Волоськой питатись; чи не вона се буде? 

— Та сама, — пидхопивь поповьічь, — другои Волоськой нема. 

— Якь тамь у неи — добре стояти? 

— Ни, — каже поповьічь, — я вже рикь тамь, а ничого доброго 
нема. 

— Чого жь такь смотритель за нею? — пита пани-матка. 

— Платить, — каже пан-отець. 

— 295 — 



— Та ще й доносить, — додавь його синь. — Иноди ще й пидбре- 
ше. То смотрьітель и любьіть іи. 

— Онь якь!... А чому жь вь другимь мисци соби станцій не 
знайтві? 

— Описля злвітвіметвся смотрвітель, — заговорьівь ПОПОВЬІЧЬ, — 
и буде за що, чві ни, тань и бье. 

— Хай йому цурь! — озваласв пани-матка. 

— И я кажу, — каже пан-отець. — Лучче нехай вже дьітьіна такь 
перемучиться, а до-дому прьійиде, то виджьівьіться, а нижь ма- 
ють ни за що здоровля виднятьі. 

— Добре мои покійни татуньо говорьільї, — подумала Любораць- 
ка, — що то будуть не ученьїкьі, а мученьїкьі; не учьітели, а му- 
чьітели. — Дали заговорила: — согришьільї мьі передь Богомь, про- 
гнивьшьі Його милосердного! Не дарма стрить написано: на- 
шлю на вась мучителивь, грабьітеливь, разорьітеливь и вкорочу 
вамь, якь будете зли... Не одному дитяти за наши грихьі туть вика 
вкоротять! — додала сумно. 

— А що не одного талану позбавлять, то й Богь забувь, — 
додавь пан-отець. 

Такь, то иначе, а все на одьінь ладь кметуючьі, дійшли 
вони ажь до Волоськои; покинули дитєй своихь и пойихальі ? 
роспьівшьі могорьічь. Що то вже плачу було, якь мати вьійизд- 
жаючи наказувала: „учись синку, а то будешь битий". — Антосьо 
не бувавь дальшь Тернивкьі — и то зь матир'ю; а теперь оставсь 
за дев'ять миль! и гирко плакавь, та щиро. Та плачь, хочь и 
цильїй океянь-море наплачь, а лиха не обійдешт>, не об'йидешь. 
И мати сплакала и пойихала, поцилувавшьі сина вь голову... 

Видь жньївтз ажь до Риздва бидувавт> Антосьо у Крутьіхь; 
и страху не разь набрався, ажь кризь сонь жахався; и голодомг 
не разь намлився, и всякои нужди натерпився, и чого не було? 

Якь. прьійихавь до-дому, то сестри зустрили його на под- 
вир'и, ввели вь хату; а тамь батько збирався „зь молитвою йти" 
и вже стоявь зовсимь готовий. 

— Здоровь, здоровь! — каже старий, якь Антосьо пидійшовь 
прьівьітатьісь. Та прьівьітавшьісь и ставь неборакь пидь грубою. 
А батько пидійшовь до його, погладьівь по голови и каже: 

— Змерзь, га? 

Антосьо ничого не видказавь и навить не подививсь на 
батька. 

— 296 — 



— Та подьівьісь бо на мене! — каже тато и взявь його рукою 
пидь бороду та й пиднявь голову. Та голова пидвелась, а очи 
вь землю дьівьільісь, або по бокахь. 

— То й не подьівьішся на батька? — каже пан-отець. — Не визьму 
жь я тебе зь дзвинкомь, якь зь кропьшомь пиду! Еизьму пала- 
марчука! 

Антосьо й глянувь, та заразь же спустьівь очи до-долу. 
0. Гервасій видступьівся: — Нема часу, — каже, — треба зь молитвою 
йтьі, — и до жинкьі: — та якьій мьізерньїй ставь! 

— Або жь тамь не вимучать? — озвалась пани-матка. — Не до- 
йисть, не доспьіть... Не даремне мои татуньо покійни було ка- 
жуть, що то будуть не ученьїкьі, а мученьїкьі! 

Ничого не видказавь пан-отець, взявь патрахьіль зь хре- 
стомь и требньїкомь, взявь патерьщю и пишовь зь хатьі; вь 
синяхь гукнувь на михоношу и потягь за ворота. Тоди тилькьі 
пани-матка завважила, що туть и дочкьі стоять, та й гукнула: 

— Вьі чого стоите, якь свичкьі? И тьі, корово, стала? — се бь 
то до Маси. — Гайда мени пшеньщю вьібиратьі! 

Вь тій сторони кутю варять пшеньїчну, а не ячминну, якь 
вь гетьманщини; ще й не сяке-таке зерно беруть, а вьібирають 
що найкраще. Вже за килька день сьідять надь решетомь, вь 
кого баба йе, а вь кого дитвора. И пани-матка погнала своихь 
до „длубання." Антосьо не пишовь за гуртомь, а потягь на 
двирь та полизь по стромахь шукать чого на санкьі. До вечора 
ще й насковзався. Тамь все горьі. 

Вси таки пан-отци, якь о. Гервасій, росльї, мовлявь, вь 
громади, и хочь вьійде на попа, а серце йому все такьі лежьіть 
до гурту. И вже хочь старьій, а не цурається давнихь компаньї- 
стивь: то играшкьі спогадає, то се, то те, — и все давне виджьівало, 
и до громадьі його тягло. А кому не любо оглянуться назадь 
себе, спогадать свою провесинь? спогадать ту пору, якь не знавь 
луччого вбрання за билу сорочку та червоний поясокь, що матьі 
сама зь скрьіни вьійме, сама й пидпереже сьінка; якь не бажавь 
видь свита ничого, льішь кольї бь побигатьі зь хлопцямьі? Не 
бачучьі ничого злого на соби, таки батькьі й своимь дитямь не 
боронять жьітьі, якь самьі жьшьі. И о. Гервасій такь, — хочь свить 
тьімь часомь багато видминьївся и на громаду стальї позьірать 
не тьімь вже окомь, а винь, було, ще й самь каже Антосьови: та 
тьі пишовь бьі мижь хлопцивь, погрався бь! Чого ньідіешь вь 

— 297 — 



хати! — А хто не бувь дьітьіною? И Антосьо якь на витри поле- 
тить. И жди його ажь гень-гень! 

— Та тьі хочь попойивь бьі, — скаже матьі. А Антосьо льізне 
що, тай побигь:- вже найився, — каже. 

— Нехай бижьіть, — озветься тато, — навганяеться, смачнійше 
пополуднає. 

Отакь Антосьо жьіючьі, спизнавсь зо всима хлопцямьі вь 
сели и на вси штукьі мавь компанію; та ще що скаже: чьі вь 
коней, чьі вь баштана, чьі вь мняча, якь литомь, - то хлопци й 
слухають; а якь зимою, то безь його сковзанка не втьіралась, 
и всюдьі його передь. Ге! блаженство! Не одьшь и носа розкле- 
ить соби, та проте щасльївьій! Тилькьі вже на колесо*) Антосьо 
не сидавь, бо вдалось йому вь тямкьі: разь сивь та злетивь и 
розбьівь соби чоло надь бровою, ще й навхресть. Зь сього пи- 
шло, що вь Крутьіхь його прозвальї зпочатку хрестоносцемь, 
описля хрьістовозомь, а тамь вислюкомь, що нибьі Хрьіста возьіть. 

Зь того часу, якь у-друге розбьівь чоло, Антосьо, мовлявь, 
не сидавь вже на колесо. Було вийде подьівьітьісь и ажь трем- 
тить, ажь йому волосся йижьіться, та лучче зь другого посмія- 
тись, а нижь самому смиховьіщемь бути. И стоить соби, ди- 
виться, а колесо ажь бурчить, и льоду не доторкається. А кру- 
гомь хлопци и дивчата стоять, пиджьідають, поки злетить той, 
що крутять його, щобь соби систьі и соби злетитьі та й стать 
крутити, щобь и третій полетиєь. Жартують, сміються. И Ан- 
тосьо за гуртомь сміється. А тамь одьшь за другьімь на нар- 
тахь**) бигають. Вгледивь Антосьо, не миле йому й колесо: вже 
побигь джокгана шукати, а черезь годину — ого! — ажь искри ска- 
чуть, такь полетизь за гуртомь и соби на нартахь. Ще й джо- 
кгань у нього мережаний. Такь день до вечора пролитавь, такь 
и Ордани диждальїсь. Пишовь о. Гервасій зь кропьшомь; ко- 
жень хазяинь чи хазяйка тому паляницю, тому те, а Антосьови 
шажокь — дзвинокь залатати. Оть дзвинокь и перестає калатати, 
а вже дзвонить, бо залатаний. 



*) Мов-ь бьі сковзанка, мовь бьі играшка на льоду, зрештою небез- 
печна. Вь гетьманшьши про колесо не чутьі: нема вельїкои такои води, та й 
лису бракує на тьічку. — Гірьім. авт. 

**) Мовь бьі московськи „коньки", тилькьі зь реберь робляться и 
треба пидганятьісь закованою пальщею, що джокгань або джьігунь зветься.— 
Прьім. авт. 

— 298 — 



Всього трьі дни ходьівь Антосьо по сели и вьіходьівь ажь 
трьі злотьі. Що то за радисть була! Вже не то що— -а знавь 
винь кожень шажокь, де на йому пляма, де карбь; а все ли- 
чьіть, все на купкьі складає, то вь кьішеню забере та побрязкує 
— сестрамь жалю завдає, що вь ньіхь нема, а вь його йе. Оть 
и прьіступьіла Текля та й скьігльїть: — дай мени, дай! дай, Антосю, 
дай! — И Орьіси ажь очьщи блищать — такь бьі й соби попросила; 
та вже соромилась за себе, то просила за Теклю: — та дай ій, — 
каже, — вь тебе жь багато! 

— Зге! дай! — озветься Антосьо, — а самь зь чьімь останусь? 
Вамь дай, а я за що соби бубльїка куплю? А вь Крутьіхь не те, 
що дома: тамь и на шматокь хлиба жадень. 

Згадувавь Антосьо Крути, а матьі шматтячко передивлялась, 
сиртучки; швець чоботи прьінись; Мася лагодила, що того по- 
требувало, а тамь, заплакавши вси гуртомь, випровадили Антося 
зь дому и остались ждати до нового роспуску, до великодня. 
Та й иззильї паску безь Антося, бо не було способу черезь Бугь 
переправитись: розлився, шумить, порони позносьівь; а де й 
зоставсь який, то на беригь вьітягльї. Такь довелось ждать ажь 
до вакацій. Якь ажь роспустьільї вже й на вакацій, прьібигльї 
школяри до станцій, мовлявь, до Волоськои, а іи не було дома и 
старшого не було. Якь оть писля всихь и старший прьійшовь. 

— А де хазяйка,— питає, — чому обидати не дає? 

— Десь нема, — видказальї. 

— Ну, всесожженіе! — гукнувь тоди. 

Шатнула дитвора по куткахь, знайшли журналь; старший 
самь „ноту" знявь и положьівь на столи. Тьімь часомь и свичку 
засвитьільї, поставили на столи. По всьому одинь взявь ноту 
и повисьівь соби на шию та й ставь; а старший взявь жур- 
наль и чьіта на обгортци: „Журналь для записьіванія поведенія 
учениковь вь квартирь Волоськои. Поручается квартирному стар- 
шему Андрею Заболоцькому"... Та й перегорнувь обгортку. Тамь 
скилька графокь: вь одній ставиться число, вь другій запи- 
сується, „кто куда отлучался и зачьмь," вь третій — „скоро ли 
возвратился" вь четвертій — „кто шумьль," сюди вписують и 
„кто мужичиль." П'ята графка зоставляеться для начальника — 
надь нею надписано: „отмьтки г. Инспектора". — Все се перечьі- 
тавь старший, и вси стояли мовчки. Якь перечитали и всихь, 
хто бувь записаний вь журналь и яку покуту винись, тоди 

— 299 — 



зняльї ноту зь шьш и поставьільї на стиль, надь нею розип'яльї 
журналь и запальїльї. Горьіть журналь, шмальїться нота, тліють 
мотузкьі, а школа спива: „винная пам'ять". По всесожженіи стар- 
ший лигь, а дитвора почала тузатьісь, кому ноту закьшутьі. Ко- 
жень хотивь услужить ій, видомстнть за своє. 

— На двирь шалитьі! — гукнувь старший. Та хто внйшовь, а 
хто й не послухавь: вже було посли зкзамену, то вси власти и 
обовязанности ни до чого. Якь надійшла й хазяйка. 

— Чого бь волочитись?- загремивь старший. — Туть йистн 
ажь кишки болять, а вони пишлн! 

— Якь и не пити? якь бн-мь не пишла, то такь бн-сьте и 
пороз'йизджалнсь; а пишла, то чорта йзисте, не билеть возьмете. 

— Не возьму? — заговорнвь старший гнивно, — та я вамь хату 
рознесу, якь не дадуть мени билета черезь вась. 

— Та я вже бачила такихь мудрагеливь! Оть лншь не мов- 
чить, то якь пиду до смотрнтеля, то такь ижьщю спише, що й 
не присядете! 

— Ану-ну! чи не розвалю хати! — Бильше не було часу гово- 
рити, бо дали на стиль. Тилькн вхопились за ложки, якь за- 
грукотало по-пидь викна. 

— Пидвода до когось! — заговорили вси и кожень подумавь: 
може до мене. 

Якь входить чоловикь и дає письмо старшому. 

— До мене! до мене! — почавь старший и лигшн поперекь 
кровати головою до стола, почавь зо всеи сили грукотать вь 
стину ногами та гукати: — Гвалть, роскишь! 

И обидь йому видлетивь! 

— А огиркивь нема? — спнтавь, переставши грюкать. 

— Йе, — видказавь хурмань. 

— А ягидь? 

— И ягоди йе. 

— Давай сюди. Сюди ягидь! огиркивь! — гукає винь и зновь 
почавь виробляти ногами. 

— Та що ви робите отеє? — заговорила Волоська. 

— Молчать, хазяйка! — озвавсь винь; а тнмь часомь хурмань 
внись мишокь зь огиркамн и горщнкь зь ягодами. Пишла ро- 
бота по-за вуха! 

Хай же старший молотить, а ми подивимось на двирь, 
чи не йиде друга пидвода. 

— 300 — 



Якь то ни? Йиде до Антося. Не вспивь винь вьійтьі протьі 
пидводьі, хочь и збирався. Той тилькьі ходьіть, до кого довго не 
йиде. Або самь, або вь компаній зь кьімь, кому по одній дорози 
йихатьі, ввіходять школяри далеко за мисто пидводу стричатьі. 
Кожень пройизджачьій — все то пидвода, думають воньї, зиЬ^иа*). 
И скилькьі суму, якь ни, та скилькьі жь радостьі, якь потра- 
пить на свою! Всю компанію забере зь собою и єезе до мисте! 
Якь лучьіться, що потомляться, то ради й чужій пидводи: поси- 
люють ВСИ И ЕЄЗуТЬ ТОМу раДИСТЬ. ПОДЬІВЬІЛЬІСЬ бьі ВЬІ, ЯКЬІМЬ 

вогнемь горять очи того дьітятьі, що каже камбратови: „тоби 
пидводу прьівивь — сидай! йидь!" И мало не плаче, що вь самого 
нема сього щастя. 

— Люборацькьій! пидвода до тебе! — хтось гукнувь. 

Ажь затрясся малюкь на сю звистку, ажь побиливь, и на 
хвьільїнку наче прьїкьшивь до мисця, наче його хто ольіеомь 
прьіварьівь, та тилькьі жь на хвьільшку. Дали якь схопиться, 
то наче його прьіпикь ззаду. И дверей не видчьінявь — самьі 
наче видчьшьільїсь, — тилькьі долони палальї, що вгрився ньімьі 
зь розмахомь, якь летивь на двирь. Прьійихавь староста Со- 
лодькивськьій, само-собою — церковний; другого старости тамь 
и не знають, хиба на сватаний. Якь сонечко зайшло, то Любо- 
рацькьій вже далеко бувь видь Крутьіхь: такь вьійихавь, що й 
не давь и конямь гараздь перепочити. Не задержала його Во- 
лоський скарга, бо Люборацьки були чесни люде: якь вмовились, 
такь и сповнили. А де-котри довго тупкали, нимь прьшялась 
вона ждати до писля жньївь, и то положивши по злотому зь 
карбованця проценту за мисяць. 

На другий день Антосьо обидавь вь Боршади, а на полу- 
день поспивь до-дому. Дарма праця виписувать те, що діялось 
вь Антосьовимь молодимь серци, якь пид'йизджавь винь до 
свого села: от-оть, от-оть — и дома буде! Одна верства зоста- 
лась и здалась йому милею, и та година, що пропала на пере- 



*) 5иЬ — пидь, аяиа — вода, разом-ь: пидвода — зиЬаяиа. Такьіх-ь кованихь 
сливь чьімало ходьіть помижь дитворою. А то ще йе и цили вьіразьі — спадкьі 
тьіхь часивь, якь мусили балакати по-латикськи. Оть якь одинь школярь 
усхаржався начальству на свого камбрата: едо зегіо соби іп сатіпсо (каминь- 
чьїкь); іііе прьійшовь, те трутивь; едо покотився, сариї розвалився, а 
запдиіз — цюрь-цюрь-цюрь. Чи не се навіяло п. Котляревському: Енеусь позіег 
и пр. — Прим. авт. 

— 301 — 



йиздь тіеи верстви, — довша була за ввесь рикь. Се не то, що 
зимою: з-пидь кожуха й носа не вьіставьітьі! Се було литечко. 
И Антосьо на кожну стебелинку приглядавсь, йидучьі промижь 
пашень. А пшеньщя шелестила, цвильї волошкьі, и цвирчгльї 
коньїкьі вь пашни. Якь дьіхне витрець, то все поле загойдається, 
захвилюється. Мисцямьі и женци билильї, и копьі вже СТОЯЛЬІ, 
а бильшь того, що п'ятки. Ось и знакоми жнуть, сторцюють 
снопьі — Божу благодать. Де-де на стерни и будякь стоявь си- 
ротою: обжали сиромаху, зоставсь одьінь и наче бь озирався, де 
ти колоски, що зь нимь розмовляли; наче бь сумувавь за ними, 
кьівавь червоними квитками-головками на вси боки: одинь я, 
одинь зоставсь сиромаха! Повіє витерь, замете снигомь, коли 
ще яка товарина не зломить, не вкоротить вику. По другій гори 
чорногузь дьібавь, коники ловьівь, а зь долини церква виказу- 
валась вь садку, якь горихь зь гранки, и рябили хатки. То 
Солодьки. 

Ще видь самого раня сестри виглядали Антося и з-од- 
далекьі його бачили, якь сьідьіть-хьітаеться на тій брьічци, що 
стояла пидь коморою, що невидимкою іи прозвали, и здорово 
вмила торохтити. Повьібигальї на зустричь, повилазили на 
бричку, —таки ради!... звичайно, дити: ще ничого не вмили, 
тильки любити; ще ничого не знали, тильки брать сестру, а 
сестра брата, а вси разомь — отця-неньку... Щастя-щастя! 
Та що не минає?... А викь, якь макивь цвить. 

Першьімь словомь Антосьо поспьітавь, чи йе баштань. 

— Йесть, — кажуть, -вже й куринь постановили, й дида найняли. 
И кавуни йе, и дьши — вже якь голова завбильшкьі. — Винь лю- 
бчвь баштана стерегти, то найперше й запитавь про його; тоди 
вже про батька: — чи татко дома? 

— Дома, — кажуть, — а мамуня вь пасици. 

За сьімь словомь треба було злазити, бо вже стали передь 
порогомь. Не йившьі, не пивши, кинувсь Антосьо на баштань 
— и Орися зь нимь пишла; пишла бь и Мася, та никого було 
дома зоставити. О. Гервасій спавь и не чувь, що Антосьо прьі- 
йихавь и тамь то здивувався, якь винь прьійшовь зь матир'ю 
до-дому. 

— А де ти взявся? — каже. 

Антосьо ничого не видказавь, тильки осмихнувся и ставь, 
нагнувсь, не дививсь на батька. 

— 302 — 



— Та подьівьісь бо на мене! —каже тато. - И взявь його пи:ь 
бороду, та й пиднявь голову; голова подалась, а очи все вь 
землю дьівьільісь: не смивь поглянуть на батька, — скоро прьівчьільї! 

— Та якьій же тьі мьізерньїй ставь! — каже тато. 

— Хиба тамь мало бидьі зазнає? — озвалась матьі, — не дойисть, 
не допье, не доспьіть, — то й марніє. Якь бьі дома, то побигавь 
бьі, а тамь ньідіе, якь на прьів'язи. 

Сестрьі мовчкьі поглядали. 

— А якь то тьі вчився? - поспитавь тато.— Чьі перевели? 
Заблищали очи вь Антося, що можна похвалитись. 

— Ще й похвальний листь дали, - каже. 

— А ну покажи! — каже тато. 

Антосьо пишовь, розвязавь, що треба було, и показавь 
той листь. 

Кинулись вси дивитись, що винь такий розмальований. 

— Добре, сину, добре! — каже тато. И виддавь листь.— Схо- 
вай, — каже, — треба буде пидь скло вправити. 

— Бачте, — заговорила мати дочкамь, — бачте! Антосьо похваль- 
ний листь має видь чужьіхь, а вась и мати не похвалить. 
Гайда мени до роботи! 

Поспускали носи дивчата и пишльї, за ними й Антосьо 
потягь. 

— Чого ти такий мьізерньїй? — поспитала його Мася. 

— Я? — каже Антосьо. — Я не мьізерньїй. 

— Де тоби ни! ажь очи позападали. 

— То такь тоби здається, а я зовсимь не мьізерньїй. 

— А чи добре тебе годували? 

— Де вже добре! Дасть червивого борщу та пастрами *) и 
хочь йижь, хочь дивися. Якь вь хату внесе, то хочь носа за- 
тикай. 

— Того жь ти й мьізерньїй такий! 

— Хиба жь я мьізерньїй? Кажу жь тоби — ни! 

— А то правда, що ви тамь не доспите ничого? 

— Се то правда, що спать не дають. 

— А якь же вони не дають? 

— Хиба я не росказувавь вамь, якь бувь дома на Риздво? 
Аби задримавь, то такь и дасть вь кушку, або пьінфу пустять... 



*) Таке просильне м'ясо — овечьша. Прьім. авт. 
— 303 — 



— Що се воно таке? якь то вь кушку? яку то пьінфу? 

— Зть! видчепиться! — озвавсь Антосьо. 

— Скажи, любо, скажьі-ьі!... — почальї просьітьі сестрьі. 

— Не скажу! 

— Скажьі, скажьі-ьі-ьі!... 
Засміявсь Антосьо и каже: 

- — ■ То, маєте, такь: якь завважить старший, хто жупчьїкьі 
ловьіть, то й моргне на кого небудь, а той визьме перо за два 
кинци, вьігне та пидведе до самои кушкьі и пустить; то такь 
вчистить, ажь сльози покотяться. 

— До якои то кушкьі пидведе? —питає Мася. 

— Зь тобою балакати!... до носа! 

— А нись хиба кушка? 

— У нась кушкою звуть, — каже Антосьо. 

— А пьінфа що то таке?— зновь поспитала Мася. 

— Пьінфа? пьінфа оть що: визьме паперу та бавовни и скру- 
тить папирь вь дудочку, и вь одьінь кинець — вь тонший — завине 
ту бавовну, запалить, роздує. Якь добре курить, то запаленимь 
кинцемь визьме вь роть осторожно и подме. То такь сапне! 
диму якь голова завбильшки висунеться пидь нись. Ще й ко- 
жухомь накриють, якь на кровати спьішь. 

— Та на що жь се? — питають сестри. 

— Щобь не спавь! 

— А воно жь не душить? 

— Де то вже ни: такь закашляєшся, що ну! бухьїкаешь та й 
бухьїкзешь. И сльози котяться, наче били. 

— Хто жь се виробля? 

— Хиба я вже не казавь вамь? старший. 

— А якь би йому такь? 

— Йому? нихто не має права!... 
- — ■ И бьють вась добре? 

— Зть! зь вами не переговоришь, — немовь би зь гнивомь 
видказавь Антосьо и почавь чогось шукати. 

— Чого ти шукаешь? — питали сестри. 

— Ножа' пиду вудлище вирубаю. 

— Скажи, чи добре бьють, то скажу, де ножи, — каже Мася, — 
та ще вь нась йе такий гострий, що ну! 

— Гляди жь! щобь дала ножа, бо якь обманешь, то вже ни- 
кольї ничого не скажу, хочь проси и розсядься. 

— 304 — 



И росказавь, якь тамь катують. Мася ажь перехрестилась. 
Орьіся й соби. И Текля за ньімьі. 

— То за що жг се? — питають. 

— Зь ласкьі та на втиху: оть або „замужьічьішь," або що. 

— Якь то „замужьічьішь"?... 

— Давай ножа!... 

— Та скажьі перше! 

— Давай ножа' давай, тоди й скажу! 

— Скажьі, то дамь. 

— Давай, бо буду бьітьі. 

— Скажьі, то дамь. 

— З! — почавь Антосьо зьгнивомь и пидскочьівьзь кулаками, — 
давай, бо такь и вчьістю! 

Мася тилькьі усмихалась. 

— Не дасьі? давай! 
Мася все сміялась. 

— То на ж "Б тоби! — сказавь Антосьо и зь сьімь словомь та- 
кого стусана давь, що та такь и обльїлась сльозами. Орьіся й 
крикнула: 

— Чого ти бьешся, Антосю! 

— Вже почали! — гукнувь тато зь покоивь. 

Та Антосьо не чувь. Винь тилькьі вчьістьівь Масю, то такь 
и чкурнувь зь хати. А сонечко вже заходило. Поки Антосьо 
справився зь сестрами, вси хлопци довидались, що винь прьі- 
йихавь. Були й таки, що не вирили, ажь поки самьі не поба- 
чили, якь винь вертався зь поля зь матир'ю. 

— Антосьо йиде! — стали кричать. И вьіскокомь за бричкою — 
та не пишки, а все верхами на хворостини, та ще й загну- 
здавши іи, бо кони все цугови, щобь не здурила, не побила. А 
на що жь такь батюгою пидтина? — 3! не знаєте ви! Щобь лучче 
басувала!... Ажь копить збили дорогою. Антосьо мовь би духу 
конямь пиддавь, бо вси тащать такими герцами, що мабуть и 
пидь самьімь гетьманомь луччого коня не бувало. 

Куди жь вони йидуть, молоди льщари? 

Просто дорогою за Антосьомь. И якь винь повертавь у 
подвир'я, хлопци гукали: 

— А чи вийдешь? 

— Побачу, — видказавь той и сердце йому задрьіботило вь гру- 
дяхь, якь тилькьі вь такимь вику й може. 

_ 305 — 20 



— А якь думаешь — вийде? — пьітальї хлопци одьінь одного, 
якь Антосьо пишовь до хатьі. 

— Може ввійде, а може й ни. 

-~ Пождимь його, та тьімь часомь и кони попасемо! 

— Ну, добре! — заговорили и поставили свои кони вь рядь, 
повстромлявши голови ихь вь плить. Другий споришу нарвавь, 
посьшавь передь конякою: — йижь, - каже, — насьічайся. Ге! Чогось 
не йисть — мабуть, дорогу чує! 

Поки отакь кони стояли на попаси, верховий кризь тинь 
позирали, чи не йде отамань. А винь изь сестрами справлявся. 
Хто дверми скрипне, туть все думають: „то винь." Ажь ось и 
справди винь. 

— Сюди! сюди! — почали хлопци. Антосьо й побигь до ньіхь. 

— Ге! — каже, — а вь мене й нема коня. 
Переглянулись лицари и мовчать. 

— Нумо, браття, вь коней! — заговорьівь Антосьо. 

— Нумо и вь коней! — Заразь поздіймали вуздечки, звязали 
вижки, стали вь простяжь и — закурилось. Антосьо ззаду лишь 
поцмоктувавь, любуючись, якь його кони басують. 

Промайнули вакацій, якь зь батога тряснувь, навить Ан- 
тосьо и вь мняча не награвся, и вь коней не набигався, хочь 
бигавь що-недили, що-свята, а вь мняча гравь що-дня, якь 
проти ватаги вийдуть. Якь на зле— тилькьі розиграються, а туть 
чечуга и тне свого клуса — тюпь-тюпь, тюпь-тюпь! — и кургьіче. 
Малеча, що сидить пидь тьіномь, и почне: „ватага йде, молока 
несе, а що вь цьщьци то мени!". 

Коли бь хто мавь силу Навина, такь би й гукнувь: „стій, 
сонце! ми ще не награлись!" Та ба! пора вивци вилучати. Та 
ще якь трапиться, що ягнята злучаться, або телята! И безь 
того крику, ажь вь неби чути, а такь и Богь забувь. 

З! не хотилось Антосьови у-друге до Крутьіхь! Туть воля 
на все, и всього доволи, а тамь!... И плакали, и молились, та 
таки попрощались. Пойихавь Антосьо, та не самь, не зь бать- 
комь, не зь матир'ю, а духовньїкь визь свого внука, то й Антося 
взявь. 



306 



г 



• 






А 



нтосьо вже бувь у четвертим!) класи, вже винь ору- 

"-,і^\. '-' дувавь и мальїмьі, а не разь и хазяйкою и вже не 
- а 
- о жьівь у Волоськои, а знайшовь соби станцію на тій 

" магали — за мистомь та за яромь на крутій гори. Тамь 
і жьша шляхтьічка, пани Пйотрова. У тіеи Пйотровои 
поставьшьі Антося на станцію, якь ото батько йому вмерь, а винь 
пойихавь изь о. духовньїкомь. Зь того часу и жьівь тутенькьі. 
Батькьі вь поповьічивь — народь все скупенький, що душать ко- 
пійчину; та, правду, сказать, такьі ни звидкиль имь сьіпатьі 
гришмьі, то школа й на папир