Іва́н Петро́вич Уже́вич (біл. Іван Ужэвіч, пол. Jan Użewicz; сам написав своє ім'я — Іωаннъ Ужевичъ Словянинъ; у списку зарахованих студентів Краківського університету — Ioannes Petri Uzewicz) (10-і pp. XVII ст., можливо, Північна Волинь — після 1645 р.) — український і білоруський мовознавець.

Біографія маловідома, крім того, що навчався 1637—41/42 у Краківському та 1641(?)—45(?) у Паризькому університетах. Студентом у Кракові Іван Петрович склав панегірик польською мовою з нагоди одруження Олександра Пшеленцького з Євою Рупньовською (1641). В історію філології Ужевич увійшов як вчений, що перший лінгвістично опрацював українську/білоруську мови.

 Ужевич написав латинськомовний рукопис «Грамматыка словенская», відомий в двох варіантах, паризькому 1643 і арраському 1645. Збереглися обидва автографи пам'ятки; вперше видана в Києві 1970 І. Білодідом і Є. Кудрицьким. Праця Ужевича, частково ґрунтується на польській граматиці П. Статоріюса (Стоєнського), — перша граматика «руської» книжної (не церковнослов'янської) мови, спільної для українців і білорусів, яку автор називає «lingua popularis», тобто «народною мовою». Відповідно Ужевич допускає інколи і українські, і білоруські варіанти (наприклад, що і што, котрий і который), а також численні полонізми. І. Білодід (1970), Михайло Жовтобрюх (1976) та В. Німчук (1979) доводили, що живомовною основою книжної мови Ужевича була українська, натомість О. Соболевський (1906), В. Яґіч (1907), Дж. Дінґлі (1972) та Ю. Шевельов (1979) вважали, що вона була білоруська, можливо, південно-білоруська. Олекса Горбач припускає (1967), що Ужевич був вихіднем з українсько-білоруського прикордоння, можливо, з Підляшшя або північної Холмщини.

У граматиці розкриваються також деякі особливості міжслов'янської церковнослов'янської мови, яку автор називає «священною» («святою», «lingua sacra»). У книзі помітний порівняльний аспект. Ужевич іноді показує особливості польської, чеської і хорватської мов. Можливо, Ужевич прагнув створити працю про абстрактну слов'янську граматичну систему. Це намагання співзвучне тодішній французькій граматичній думці, що пізніше реалізувалася в універсальній граматиці А. Арно та К. Лансло. Автор часто підкреслено виділяє подібність або відмінність слов'янської і латинської структур, принагідно залучає факти з грецької та гебрейської (давньоєврейської) мов. У праці відчувається деякий вплив Мелетія Смотрицького. «Грамматыка...» Ужевича — непересічне явище в історії української лінґвістики. Українська мовна система в ній викладена вдало, хоч у автора виникали труднощі при тлумаченні деяких специфічних слов'яно-українських граматичних особливостей (наприклад, орудного і місцевого відмінків, дієприслівника) засобами латинської схеми й термінології.

Переклад українською, коментарі та більше результатів можна знайти на Ізборнику за посиланням http://litopys.org.ua/uzhgram/uz.htm