Оідіїігесі Ьу ІІіе Іпіегпеї Агсіііує іп 2016

ННрзУ/агсґііуе.огд/сІеІаіІз/тугіУІіпаитигазИООІузо

Мир і війна у мурашок

написав

Д-р ОЛЕКСАНДЕР ТИСОВСЬКИЙ.

ЛЬВІВ, 1921.

Накладом Української Книгарні і Антикварні у Львові.

Мир і війна у мурашок

написав

Д-р АЛЕКСАНДЕР ТИСОВСЬКИЙ.

ЛЬВІВ 1921.

Накладом Української Книгарні і Антикварні у Львові.

Г , ■ ■

З друкарні „Діла" Львів, Ринок ч 10.

Мир і війна у мурашок.

Коли приглядатися виглядові, будові, життє- вим звичаям ріжних животин і порівнувати їх з тим усім, що знаємо про чоловіка, про його вигляд, будову й звичаї, можна богато цікавого навчитися, зрозуміти неодно таке, що передше видавалося незрозумілим.

Відомо приміром кождому, що люде ніколи не дійшлиб до культури, серед якої живемо, якби вже здавна не получилися у великі гурти, як ро- дини, племена, народи, держави і якби не вико- нували в порозумінню злученими силами богато таких праць, яких Один чоловік сам немігби ніяк виконати.

От, скаже хто, як то мудро видумали люде, що їм треба працювати спільно, разом, не один- цем. Який це мусів бути розумний чоловік, той перший, що впав на щасливу думку і порадив таке людям.

Нераз роздумуємо над такими дуже розумними помислами, а не приходить нам на гадку, що по- • чин до такого винаходу дає нераз сама природа,

, а чоловік спершу несвідомо робить тільки те, що вона приказує.

і

4

Гляньте на гніздо мурашок. Правда, не дуже воно гарне зовні, бо щож надзвичайного дасться збудувати з грудок землі, чатиння чи дрібненьких відламків галузок. Добре, як повстане з цього ве- лика стіжковата копиця. Але не про форму тут ходить, важніше те, що ця копиця повстає спіль ною, згідною працею десяток тисячів маленьких тварин, в яких дрібненькім мозочку навіть нема місця на глибоко думні помисли, якби то умовити- ся що до поділу праці і виконання її. Без нічийо- го приказу бере кожда мурашка одну грудку землі або одну шпильочку зі смереки й несе туди, де будується гніздо. А принесе одну, вертає по другу і так далі. Річ у тім, шо це робить кожда з них охочо й добре. А треба вибрати землю, щоби зробити комір- ку чи хідник, то ті, що найблищі, беруться до роботи всі. Кожда робить своє, не думаючи про те, що може її друга обманить і свою пайку роботи зсуне на неї. Вона цього не боїться, бо вона вкладає у спільну роботу все, що може й уміє.

Цеї роботи є в муравлиску в порівнанню до маленьких розмірів мурашки ледви чи не стільки само, кілько ріжнородних орудок мають до вико- нання люде в якімось великім місті або навіть у цілій державі. Здивує вас таке порівнання, але воно направду так.

Слідби зачати з кінця. Не всі породи мура- шок будують гніздо чи, сказатиб, устроюють своє місто на той сам лад. Воно залежить від цього де, в якому краю і в якому окруженню приходиться їм жити. Одні будують копиці з землі й чатиння, инші вкопуються в твердшу землю, де викопують собі хідники і комори, ще инші оселюються в мор-

5

шавих деревних пнях, ще инші замешкують окре- мого роду росіини з дуплавим билом, а буває, що й у скрині з книжками й паперами, або в пред- ' метах хатньої обстанови або навіть в камінню прийдеться проживати мурашкам. До того живуть мурашки в ріжних околицях то у нас, то в зимні- « цщх, то в теплих краях. Як людські народи в ріж- них областях землі ріжно дають собі раду, такі мураш- ки в ріжних обставинах ріжно укладають собі життя.

На будову наземних кіпців треба зносити ма- теріял, по змозі вогкі грудки землі і укладати так, щоби повставали спершу довгі мури. Ці мури лу- питься опісля в горі склепінням і твориться довгі кручені хідники. Тут і там треба побудувати комо- ру або простору салю, а щоби не завалилася, під- перти стовпами з землі. Часом удається вибудува- ти, що правда, невисоку, (бо яких 7 цм. заввишки) вальцевату з гори криту, а в середині пусту будо- ву серед трави так, що сусідні била трави творять собою Дуже міцну підпору. До нутра цеї будови є в ріжних місцях кілька входів.

Хідники і комори у стіжковатих копицях бу- дують мурашки поверхами, яких буває над землею й під землею часом до 40. Це в порівнаннЮ з ма- ленькою мурашкою зовсім відповідає 30—40 по- , верховим будинкам по людських містах. Наземні будівлі є для мурашок трудніші до будовання ніж підземні коридори і комори, бо при останніх тіль- ки вибирається непотрібну землю.

В деревних пнях мусять мурашки вигризати хідники своїми щоками. З цього змеленого деревна вони часом роблять рід грубого паперу, з якого опісля будують стіни комор.

6

В пісковику, себто в камені, що складається зі зліплених вапняком зерен піску, мурашки буду- ють хідники тим способом, що квасом, який виді- люють зі себе, розпускають спійло, а розпавш» зернятка піску усувають.

Найвигідніще деяким полуднево-американським породам мурашок, для яких є, сказатиб, готові, окремо приладжені домівки в дуплавих билах або кільцях ростин, званих кекропіями і акаціями. До того ще родять ці рости ни дрібні нарости немов овочі призначені тільки для тих мурашок, що в цих ростинах замешкають. Дим ростинам дуже потрі- бний саме один рід мурашок для оборони перед шкідниками і тому вони так про них дбають. Вхід до нутра кекропії мусять собі мурашки перегризти вправді самі, але й це улегчене їм тим способом, що в деяких місцях саме для тої ціли стіна била є трохи мягча і тонча.

Робота в муравлиську не кінчиться на постро- енню хідників і комор, навпаки вона тоді що йно починається. Комори і просторі салі призначені до ріжних цілей. В муравлинім гнізді так, як в люд- ській державі, найбільше старання й труду тра- титься на придбання поживи, удержання ладу й чистоти, виховання молодого покоління і запев- нення безпечносте всім.

Пожива мурашок складається як з мяса, так і з ростинних витворів. За мясом ходять мурашки нераз дуже далеко, коли брати під увагу їх ма- маленькі кроки. До того нема в них ніяких возів ні тачок так, що ввесь тягар мусять нести „в ру- ках", себто в щоках і в передніх ніжках. В пошу- куванню за поживою мусять мурашки при помочи

7

своїх досить довгих ріжків, що ними нюхають, спершу „розвідуватися" в околиці гнізда, де діста- , тиби мяса. Коли якій мурашці, висланій на звіди, удасться найти яку мертву миш, горобця, крота, ворону, ящірку чи що инше, тоді вона дає знати своїм товаришкам і починається праця : обгризання, ’ їдження і зношення мяса до гнізда. Довгий ряд мурашок мандрує від добичі до гнізда, а другий із гнізда до добичі, одні одних виминають старан- но, щоби себе взаїмно не перепиняти в праці, й згодом витоптують виразну стежку немов вули- цю. Лучається часом, що одна чи друга мурашка впаде з утоми, то зараз підбігає инша, часом дві або й три беруть її передними лапками й несуть в гніздо. Коли кожда возьме з добичі таку пайку, яку тільки донесе, а так працюють тисячі мурашок, то небавом з миші, горобця чи ящірки остануть тільки тверді кісточки.

З ростин беруть мурашки насіння, яке вміють довгий час переховувати в значній скількости. На ці запаси призначені комори, до яких не доходить вохкість. Щоби зерно не викільчило, мурашки на- гризають в ньому зародок (кілець), аколилучить- ся, що по сильнішому дощі вода заллє муравлині шпіхлірі, то мурашки виносять потім зерно на верх ч сушити на сонці.

Буває і таке, що з менших ростинок одні му- рашки стрясають насіння, а инші визбирують і не- і суть до гнізда, де одначе передають його ще тре- тім, які щойно складають його в комори. Тут ба- чимо дуже виразно, як то природа сама дає му- рашкам зрозуміння поділу праці, яким це є вели- ким улегченням, а від якого в великий мірі зале-

8

жить також розвій людської суспільносте За зер- ном підкрадаються нераз мурашки також під люд- ські шпіхлірі і відси забирають чимало у свої гнізда. Мурашки люблять також цукор і солодощі, то- му поїдають солодкий сік з цвітів. При нагоді слід знати, що цей сік призначений не для них, а для літаючих комах, які прилітаючи по нього за пилюють цвіти. Мурашки нагризають також груш- ки, яблока, сливки, добираються до меду і пр.

Деякі ростини гостять мурашок окремими при- смаками, щоб їх приманити до себе, бо потребу- ють їх до оборони перед ріжними шкідниками, для яких муравлині щоки є правдивим пострахом. На таких ростинах бувають приміром позацвітні мед- ниці, тобто дрібні прилади, з яких виділюється со- лодкий сік, званий по вченому „нектаром", або окремі поживні нарости при підставі листків у зга- даної кекропії, або подібні' нарости на кінцях листків у акації і пр.

В пошукуванню солодощів мурашки впали на слід дуже багатого й постійного жерела ласощів, а саме найшли звірятко, яке виділює зі себе со- лодкий сік так, як корова дає чоловікови молоко.

\ Цим звірятком є дуже звичайна на ріжних рости- нах комашка, що її звуть мшиця. У неї на ка- довбі дві рурочки, з яких головно, коли мшиця по- дразнена, витікає солодкий плин. За цими мшицями уганяють ся мурашки по зелах, корчах і деревах і де їх допадуть, скобочуть своїми ріжками і зли- зують витікаючий сік. Мало цього — мурашки взя- лися на спосіб : вони зганяють трохи таких мшиць у свої підземні комори, які цим робом переміня- ють немов в стайні для свого рода худоби. Тоді

9

вже мурашки, робітниці доять свої „корови" на місці.

Помисловість мурашок не дасться попросту короткими словами описати. Деякі їх породи вмі- ють будувати для своїх мшиць; які часом мусять остати на дереві на листі, немов шалаші і то дуже 1 дивним способом. Вони зшивають береги листків, уживаючи до цього свого черва, як голки, а їх липкого прядива, як нитки.

Инші породи сіють близько свойого гнізда насіння одної трави, яка саме творить їх поживу, ще инші, а саме мурашки горячих околиць Амери- рики закладають у своїх підземних коморах го- родці для плекання грибків, які є їх одинокою поживою.

Дуже дивним способом переховують деякі африканські породи мурашок свої запаси меду. За- місць посудин, у які збираноби мід є туть кілька соток окремо до цього призначених робітниць, яких обовязком е наїстися меду, як тільки можливо бо- гато, і заховати його в свойому нутрі для инших. Ці робітниці наїдаються так багато меду, достар- чуваного иншими робітницями, що їх кадовб пе реміняється в велику баню, коли його порівняти з кадовбом инших їх товаришок. В разі потреби віддають вони цей запасний мід ротом просто до рота тих, що потребують поживи.

Мурашки дбають дуже про чистість як свою власну, так і цілого гнізда. Хто приглядається му- рашкам, може завважати, як вони нераз при по- лючи щок і ніг чистять старанно своє тіло, виги- наючися притім на ріжні сторони, щоби досягнути ріжних частей як голови, очей, ріжків тулова.

10

трьох пар ніг і кадовба Всяку нечистість з гніз- да усувають мурашки, щоби переходи були все вільні і чисті, а коли щось попсується, зараз ста- ранно направляють. Без цього очевидно ціла праця в гнізді булаби дуже утруднена, а навіть спинена.

Дуже богато заняття, а нераз і тяжкого труду мають мурашки при плеканню молодого поколін- ня. Запопадливість, з якою виконують все це, вка- зує виразно, як глибоко в інстикті тих звіряток лежить зрозуміння значіння молодого покоління для істнування і розвитку держави. Окремі комори призначують мурашки для яєчок, окремі для черви, що виколюється з яєчок, окремі для кукол, В ЯК! згодом переміняється черва. Яєчка вимагають, щоб їх чисто звогчувати поживною слиною, черви без ніг, без свобідного руху вимагають, щоб їх носи- ти і кормити наче немовлята. Зовсім непорушні кукли, що їх звуть у нас подушками, в яких нутрі черв перемінюєсься в дорослу мурашку, вимага- ють, щоб їх виносити і вигрівати на сонці і назад вносити до відповідних комор. А коли приходить час, що з кукли має виколотися мурашка, треба щоками розпороти тверду оболону тзв. кокон і увільнити з неї молоду мурашку тай по вико- ленню поживити її, щоби набрала сил до праці, яка її зараз жде.

В муравлиній державі є поділ суспільносте на два шари або верстви (по вченому кляси) : одну творить велика скількість робітниць, призначених з роду до праці в гнізді, другу творять самочки і самиці призначені до розмножування. По правді, то слово „верстви" не зовсім добре тут ужите, бо

11

цей поділ муравлиної суспільности не відповідає тут „верствам" людської суспільности, де часто одна верства направду опираєсься й тяжить на дру- гій. У мурашок ці дві „верстви", це радше два роди занять, але таких, що, як хто призначений до одно- го, то вже не може виконувати другого. Тому й нема тут ніякого невдоволення, зависти або по- чуття кривди.

Тут ходить тільки про лад і як найкраще ви- конання всього, що для добра всіх мусить бути виконане, а ріжниці вирівнує те, що оба головні роди занять є однаково важні. Робітниці, заняті працею, мусіли виректися висилюючої чинности творення в свойому тілі яєчок і плодження нового покоління. Це остало обовязком самичок, які за- безпечені з початку крилами, призначені ще до засновування нових гнізд в инших, по змозі відда- лених місцях. Самці, також крилаті, мають вправді тільки одно призначення : запліднювати яєчка, що- би вони могли розвиватися, але за те життя їх на цьому й кінчиться, бо вони небавом потім гинуть. Отже є суспільні ріжниці, але це тільки поділ пра- ці без ніякого визиску, бо кождий за протяг свого життя сповняє те, до чого призначений, а не живе в безділлю.

Мурашки вміють своє будувати, розвивати, а до цього вміють і те, що совісним трудом збу- дували, безоглядно і рішучо берегти й боронити. Треба саме знати, що мурашки, це трудящий, але при цьому й дуже войовничий народ, розуміється тільки супроти сторонніх. В самому гнізді панує у них повна згода. Це декому з людей, а з окре- ма Українцям слід би зрозуміти, й иЩЙИміШЗі$

V ЦКвАМА-СНАМРАіСН

12

природа дає своїм єствам завзяття й зброю до обо- рони гнізда перед чужинцями, а не до сварки в гнізді. Цеї рішучости й завзяття мурашок, дове- лося вже досвідчити неодному, що нарушив їх гніздо. У такому випадкові, мурашки діляться за- раз роботою, наче вже передше були умовилися : Одні поривають яєчка, черву, кукли і втікають з ними в безпечне місце, инші кидаються на во- рога і, як до породи, жалять своїм коротким жа- лом або кусають де попаде, запускаючи в рану їдкого муравлиного квасу. У мурашок полудневих країв частина робітниць призначена попросту до воєнного ремесла і готова кождої хвилі до сто- роження чи оборони гнізда. У тих робітниць го- лова дуже велика через те, що щоки дуже сильно розвинені. Ці „вояки” знова нічим иншим в гнізді не заняті, зате вони без надуми кидаються на кож- дого, що хотівби дістатися до гнізда. Буває на- віть, що такий воячок затикає своєю великою го- ловою отвір, який веде до гнізда і перепускає че- -рез нього тільки своїх, що їх пізнає по якихсь знаках, даваних ріжками.

Ріжні породи мурашок уладжують також ло- вецькі, а навіть воєнні рабівничі виправи. Мурашки бо живляться не тільки мертвими звірятами, але на- падають і убивають також живі тварини і пожира- ють їх. Жертвою поодиноких мурашок падуть не- раз ріжні дрібніші комахи. Саме за те почувають- ся до вдячности мурашкам ростини, яким ці кома- хи доскулюють.

Але й більшим звірятам, головно в теплих краях не дуже то приємно й безпечно зустрінутися з деякими породами мурашок, коли вони вибрали-

із.

ся гуртом на великі лови. Вони біжать хмарою на осліп перед себе і загризають по дорозі все, шо не в силі обігнатися від них, а людські мешкання напада- ють такою юрбою, що чоловікові не лишається нічого иншого, як винестися зовсім в иншу око- лицю. Буває, що мурашки загризуть велитенського,. бо яких 6 метрів довгого вужа, давуна, коли він, попоївши, ляже в траву без руху, щоби стравити поживу. Це знаменитий примір, яка велика повстає сила, коли, хочби й дуже маленькі, сили згідно ра- зом працюють.

Бувають вкінці великі війни поміж поодино- кими породами мурашок. По людському кажучи г. деякі породи мурашок проявляють сильний нахил до імперіялістичної політики. їх рабівничі виправи чисто пригадують жорстокі людські війни. Отже лучається, шо населення одного гнізда вибираєть- ся рядами й відділами, як якесь військо, проти гнізда иншої породи і або нападає його несподі- вано й нищить, або по короткій облозі здобуває і пориває кукли зі здобутбго гнізда, приносить до свойого, а виплекавши молоде покоління перемі- няє його в невільників, якими послугується при ріжних занятях в свойому гнізді. Часом таке ра- бівницьке племя переноситься зовсім і оселюється в здобутому гнізді.

Ці рабівничі війни мурашок ріжняться всетаки від людської політики. їх викликує все потреба зубожілих гнізд доповнити свої робучі сили. Зу- божіння такого гнізда походить з дивної причини. Ці гнізда плекають у свойому нутрі зайду-ворога^ чужу мурашкам породу хруща, який масово пої- дає молоде покоління мурашок і винищує їх рід.

14

А мурашки, одурені мабуть дивним запахом його волосся, не бачать своєї власної небезпеки, тільки плекають його і його молодих, навіть ще з біль- шою любовю, ніж свої власні діти.

Колиб не те, що мурашки рід без порівнання старший від людського, хотілосяб думати, що вони наслідують глупі навички, поширені серед деяких народів : шанувати, плекати і одушевлятися чужим все більше, ніж своїм рідним. Хотілосяб остерег- ти мурашки: загородіть чужим зайдам вхід дорі- дного гнізда, хочби власною головою, бо як влі- зуть, то одурять вас і позбавлять власної хати.

Збираючи в памяти те, що в мурашок і в мо- равлиську пригадує нам людські обставини пере- конуємося, що основні закони суспільного життя неначе спільні для мурашок і для людей. Як одні, так і другі будують спільними силами свої оселі, дбають про поживу, ведуть господарство (рільне і молочне), плекають молоде покоління, набира- ють фахової вправи в важних заняттях і боронять завзято своїх осель перед чужими наїздниками.

Таке порівнання може видаватися кому за сміле, бо якже порівнувати малу нерозумну мураш- ку зі свідомим своїх діл, думаючим чоловіком. Ро- зуміється, нинішна людська культура розвивається головно завдяки людському думанню. Коли одначе застановимося, що ріжні заняття, конечні в життю виконує чоловік від найдавніших часів, коли його ум був мало розвинений і, що спосіб їх виконання все зміняється, удосконалюється, хочби тільки ізза самої вправи, то розуміємо, чому ті самі заняття є також у звірят, де вони з часом також удоско- налюються. Значить : мурашка виконує роботу

15

дуже по простеньки, чоловік дуже вибагливо, але робота у обоїх направду та сама.

Спитає дехто: Відкіляжтоу мурашок і ця дріб- ка якогось розуму, що ті ріжні заняття викону- ються все таки трохи наче по людську. Говорить- ся, це у. мурашок „інстикт", себто несвідоме, хоч і дуже дотепне, виконування досить трудних діл. „Інстикт" — легко сказати, але не легко пояснити. Це щось наче привичка. Хто привик довгі літа все рано о тій самій годині вставати до якогось за- няття, цей збудиться навіть тоді, коли мігби собі ще трохи поспати. Хто привик курити тютюн, цей почуватиметься хорим, коли не матиме що за- курити і т и.

Ось таким привичкам підлягають усі живі істоти, тільки, що у нерозумних істот привички скорше утревалюються і уперто сильно й довго держаться. До того ті привички переходять з роду в рід — дідпчаться.

Таких привичок поволі набиралися мабуть і мурашки. До одної якоїсь привички прибула з часом друга, потім третя, десята і врешті ціле життя мурашки зробилося довгим рядом самих привичок. Це тревало не рік, не два, не десять, не сто, а десятки й сотки тисячів літ, що мурашки все тесаме і таксамо робили. Сьогодня мурашка дідичить вже від своїх батьків приміром це, що як нема гнізда, то вона зносить грудки землі і ча- тиння одну копицю і укладає їх все тим самим способом. А як хтось зовні ушкодить копицю, то вона знову її доповняє, щоби гніздо було з усіх боків замкнене. Якже нема грудок землі, то му- рашка погризе щонебудь на куснички і знову но-

16

сить на одно місце, щоб уліпити гніздо. Щойно, як вже є гніздо, приходить мурашці охота ганяти- ся чимось иншим, знову тільки ізза давної якоїсь привички.

Але ще запитає хто : Чомуж то у мурашок так якось мудро годяться всі ті привички зі собою?

Одна тайна у тому всьому : мурашки так, як люде, набиралися давно колись побіч добрих, хо- сенних, також багато лихих, шкідних навичок. Тіль- ки природа-жорстока пані. Хто пщ її пануванням набереться чогось злого, того вона карає смертю, а при життю лишає тільки тих, що все роблять .на волос". Лихі привички-інстикти спроваджують самі смерть на того, хто їх має. Мурашка, яка в гнізді схотілаби не працювати, не виконувати свойого діла, згине безнадійно може навіть загри- зена иншими своїми посестрами. Висталоб, щоби вона в лінивім ослабленню не уступила в час з до- роги або, щоби почала в свойому нутрі розклада- тися й видавати немилий здоровим мургшкам сопух гнилі.

Може ще більше часу потреба буде, щоби запанував подібний лад серед людської суспіль- ности — мабуть саме тому, що це, розумні істоти. Природа зробила би між ними скоро лад. але са- мим людям все чомусь жаль своїх ріжних кирин- ників, лінюхів і дармоїдів.

І

(

І

1

Бібліотека „Знання" буде містити популярно-наукові виклади з поля ріж- них теоретичних і практичних наук.

Виклади призначені для ширших у- країнських, народніх мас, що не мають змоги слухати безпосередно таких ви кладів. Кожний виклад буде становити собою цілість і його можна виголосити протягом ЗО — 40 хвиль.

Досі вийшли :

Ом. Терлецький, „Як будував і як руйнував український народ**.

Приготовляється до друку :

Ол. Мицюк, Земельні реформи на Україні.

Поодинокі випуски можна одержати

в Адміністрації „Знання", "1

у Львові, вул. Корнятків 1. і в головному складі:

УКРАЇНСЬКА

- КНИГАРНЯ і АНТИКВАРНЯ -

у Львові, вул. Рутовського ч. 22.

Видавець і одвічальний редактор :

Омелян Терлецький.

маое іи У.8А