НгуЬзаі, Об'Ьар Уазуі' 5-ЬеГапук

м	-і~	Й^	^Ш
	І	1	4Ш
	Е?;

Ггот іЬе СоІІесНіоп оі ГЬе ІаГе

лонм ьисгкіи

й.

\~-^пт

Др. ОСТАП ГРИЦАИ.

1

ІАСИЛЬСТЕФАНИК

СПРОБА КРИТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ

ВІДЕНЬ, 1921. НАКЛАДОМ .УКРАЇНСЬКОГО ПРАПОРУ.

і.м.

[Др.-ОСТАП ГРИЦАЙ.

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК

СПРОБА КРИТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Ї)£С

ВІДЕНЬ, 1921. НАК.ЛАДОМ ^УКРАЇНСЬКОГО ПРАПОРУ/

І з ПРИВОДУ І

І 50-ЛІТНИХ РОКОВИН УРОДЖЕННЯ. |

иігткттіїїкі п.нтіиіііііпм»тми»ніііі!ги«"и

І В. СТЕФАНИК І

І* І

уродився як син селянина в квітні 1871 в селі і

Русові, снятпнського поч. в Галичині. До Гімназії |

І ходив у Дрсгобичи, далі вчився медицини в Кра-

I кові. За останних літ до війни був радикальним

І послом до австр. парляменту. — Перші опогі-

1 дання С. появилися 1897 в „Праці" В Будзннов- І

І ського, після чого видано 1899 заходом проф. |

І Смаль-Стоцького в Чернівцях першу збірку і

і нарисів Стефаиика п. н. „Синя книжечка". 1900 |

І вийшла збірка „Камінний хрест", 1901 »Дорогя" |

[ (вид. 1917 вдруге), 1904 „Кленові листки", 1905 |

І вМоб слово". — Література: Леся Українка. |

І „Малорусскіе писат. в Буков." (Жизнь. о. 1900, |

і кн. IX.) — Б. Лепкий. „Василь Стефаннк". Літ. |

І нарис. Львів 1903. — Евшан М. „Василь Стефа- І

І ник". (В збірнику: „Під прап. мистецтва". Київ і

І 1910). — Данько М. „Край скорби" (Нов. і раз- І

! казп В. С. „Укр. Жпзнь" 1913, І.). А- Крушель- І

X І

І ницькіїй. „в. С." (Переднє слово до збірника |

І »Укр- повели". Коломия 1910), О. Г. І

І І

ілтліііпшілшгдишіііишілшишпіігитпиііішшииіиииишиі!іиінпг!!шшілпшишишіиішшіпшіітшішишишшішіііішіміішпіаішшіішш^

в творах Стефаника захоплює від першої до останної сторінки все з тою самою, иноді чудо- вою, а иноді жорстокою силою — одно: Невмо- лимий трагізм.

Одинокий в своїм роді, в письменстві цілої України слїіве нечуваний трагізм. Бо найглибшою признакою цього писменства України є від віків лірична мякість. А в Стефаника, мов у творах великих трагіків Гелляди, царює драматична не- вмолимість. Непереблагана нічим ні ніким ко- нечність вбивчої життєвої долі. Як жалується Іван в начерку: „Кленові листки": „...З мужи- ками то так си має: що де у світі є найгірше, то він має то спожити, ш,о де у світі є най- тяжше, то він має то віконати . , ." А йому від- повідають на те куми побожно: — На то сми р оже н і.

Те й єсть ціла основа, ціла рація, ціле ви- правдання нечуваного трагізму мужицького життя в творах Стефаника. Ось вже той перший Сте- фаників герой, пянкй Антін, що з волі вбивчого призначіння стає з ґазди наймитом та очайдушно запиває день, в який йому дали синю книжечку зарібника — „все був якийсь нещасливий". — „Все йшло йому з рук, а нічо в руки. Купить

Морову, тай здохне, купить свиню, таи решетину дістане. За кождий раз отак." А всі другі герої в Стефаника — це менше або більше такіж самі немічні жертви непрошіненого життєвого ада як той нещасний Антін. З тою тільки ріжницею, що погубні кари того л^ужицького пекла виявля- ють собою щораз то нові тортури та страждання. Ґазда Проць починає безтямно запиватися, бо його побиває люта жінка, а вік — чоловік — проти неї вповні безпомічний. В Лесевій фамілії нещасна жінка вчить своїх дітей бити та соро- мити ледачого батька перед людьми, а Лесь окрадає своє майно сам, де й коли може, та що ночі готується при горівці, з коршмі, катувати своїх. Той колишний ґазда, що був колись бу- дівничим, майстром на ціле село, тепер — пів- божевільне ледащо з цього часу, як йол\у доручили будувати церков, а він — залякся величі свойого завдання так, що важко занедужав душею. По- божність Семенихи веде простою дорогою до вічної ланки з дурним чоловіком. Смертельна недуга Катрусі лютить її бідних батьків так, що вони, не перекір їх любові до неї, трохи не про- клинають її від рана до вечера, а Гриць Летючий топить з нужди власною рукою рідну дитину, — той сам Гриць, що другій своїй дитині дає на дорогу палицю в руки, аби її — не роз- дер пес.

Так вже в першій Стефаниковій збірці.

Як сказано: Один-одинокий, невмолимий трагізм.

А згодом, — в дальших нарисах нашого письменника? Ця химерна конечність індівіду- ального терпіння Стефаникових людей починав нас вражати з таємною грозою якоїсь ірра- ціональної, демонічної пра-засади. Воно на одне й те сал\е виходить, чи той невмо- лимий трагізм життєвої муки явиться нам ви- слідом життєвого нерозуму даної людини („Ка- ?/.*кн:тй хр^ст"), чи наслідком страшної жорсто- кости людей („Палій", „Злодій"), чи карою небес за колишний гріх пра-батьків („Басараби"), чи таки простим наслідком відвічної мужицької нужди („Сама-саміська", „Штюда", „Осінь", „Май", „Кленові листки"). Сяк-чи так, — „кара має бути" як каже Федір в „Палію". „Карає Бог, карають люде, караєте ви, а я кількі кари не годен вітримати." А Басараби це богачі, яких горесна доля — вішатися, вішатися ради того страшливого смутку-туску, що скорше чи пізніше, як свойого рода мужицька Немезіс, займає трохи не кожду людину в Стефаника. Про них він каже: „То до семого коліна буде їх так душити, а як семе коліно мине, тай нема моци вже. Десь котрийсь добре заслужився перед Богом. То кара, люде, сему кістку аж карати! Бог не має гіршої кари на зеліли." А те, що говорить про при- значіння мужицького страдання бездольний Іван

в нарисі „Кленові листки" — це така потрйсаюча картина вічної недолі вічного раба мужицької скиби, що вона притемнює своїм художницьким блеском й несмертельне слово про поневолених Негрів в творі пані Бічер-Сто. 1 притемнює теж славнозвісну оборону яванських рабів у відомім романі Мультатулія* та поки- що немає рівного собі твору у письменстві цілого куль- турного людства.

Бо і когож із цих письменників Европи, що творили артистичні уподоблювання') з життя му- жиків, прирівнатиб нам до Стефаника? Можна сказати навіть, що те, що сотворив він, правнук Івана Вишенського та Івана Котляревського — це для письменницької Европи щось цілком нове. Мужицьке життя-буття з усіми своїми душевними глибинами та вершинами — це щойно в наших часах, часах найвисшого культурного розвою людства, такаж сама почва мистецької творчости в письменствах Зах. Европи, як і життя инніих громадянських гуртів. В недалекій минувшині одначе було воно йнакше. Ще ось в першій по- ловині XVIII. в. міг великий француський світло- творець В о л ь т є р сказати, що його вражаючі по-

*) „Мах Науеіааг (1860).

О Отсього новотвору буду уживати в моїх кри- тично-естетичних нарисах на означення німецького; ОагБіеІІег. Таксамо: уподоблювати" (§е8Іа1(еп), »упо- доблення" (ОезІаКипе), та подоба (Оезіаіи.

8

дорожні картини з нужденного життя француського мужицтва тодішного часу — „це тричі утаєний, культурній Европі цілком незнаний світ найстрашнійшої суспільної кривди та королів- ського визиску". Але Вольтбр не зображував картин цього мужицького пекла оповідачем, тільки мандрівцем, в подорожник записках. А після того, як в письменстві Европи заволодів незабаром все займаючий романтизм — мужицький побут став для письменників жерелом здебільшого неправди- вих, ложно приокрашених картин, чи радше ви- думок. Вистане навести хочби такий зразок ніжно- панського фантазування на тлі суспільного крив- дження, як „Бідна Ліза" М. Карамзіна, а зрозу- міється зараз вагу суспільної сатири в „Енейді" Котляревського, а передовсім цілу вагу оборони мужиків в Шевченка, який в своїм часі являється як один-одинокий великий оборонець поневоленого мужицтва в Европі!

Навіть в геніяльних сільських картинах Жоржа Санда, (пані А. Д ю деван-Д ю п^н), „Ріап^оіз СІЄ сЬатрі", „Ьа реіііе Райеие", — село і його люде ще надто освітлені сяйвом романтич- ного захоплення. Мужицькі-ж подоби вМопасана і в Золі, хоч тут і там чудові, то все таки з проблемою суспільного поневолення не мають нічого спільного. Те саме можна сказати про всіх найкрасших уподобників мужицького життя в Німеччині. Починаючи від

9

Б. Ав'ербаха („5сН VVа^2\VМI й ег ОогІ^е- 8 с Ь ? с Н 1 є п", 1 843 та сл.) та Є р є м і ї Ґ о т- г є л ь ф а, аж до П. К. Р о з є ґ ґ є р а та Т. К р е- ґера — маємо ряд творів, в зображенню яких мужицький побут виглядає вже тому инакше, що в Німеччині й ціле суспільне становище мужицтва культурно гарніше як в нас. І чи ліи пічнемо розглядати мужицькі картини в італійських пись- менників, ось як у Дж. Верґи або в Грації Делбдди, — чи в еспанських, — назвім Ан- тонія де Алярсоиа та Хуана Валєру, — чи в скандинавських, головно оповіданхчя Бєрн- зона, — то ми ніде в нікого не зострінемося з такою вражаючою д р а лі о ю мужицької недолі, як у Стефаника. Я повторяю тому, що ці його коротенькі начерки заслужили собі так само епохальне місце в історії культурного людства, як і твори Котляревського, Шевченка, Бічер-Сто і Мультатулія. Бо й вони на очах культурного світа розгортають вперве такі суспільні глибини одного народа, що на їх вид культурний світ мусить задрожати. — Я сотворив нову грозу — може Стефаник сказати за Е. А, По. Бо хибане не гроза те все, що кажуть у нього українські мужики про душевні пропасти в собі?

„ — Я на ^діти дивю си, — сповідається Іван („Кл. л.") — але я не гадаю, аби воно було челше, аби уміло до ладу зробити. Я лиш за- глядаю, ци воно вже добре по земли ходит, аби

10

єго упхати на службу, оцего я чекаю. Я не че- каю, аби воно убрало си в силу, аби путерії на- брало, аби воно коло мене нажило си. Коби лиш богач або пан утворив пащєку, а я єго туди кидаю, аби лишень збутиси! А потім воно бігав коло худоби, ноги одна рана, роса їст, стерня коле, а воно скаче таіі плаче . . ."

Або:

„ — А у вечір лиш си укажеш до хати та- кий як віхоть, як міійка усотаний, а вони тобі в один голос і жінка і діти: Нема хлібаї Тай ти не йдеш, бідний чоловіче, спати, але ти тегнеш ціп тай молотиш на потемки, аби завтра мали з чим іти в жорна. Та так тебе ціп і.звалит на сніп, тай так деревієш до раішу у еону, аж ті роса припаде. Тай лишень очи пролупиш, то за- раз тебе тота роса їст, бо мало тебе біда їст, щз вона в ночи тебе найде. Промиєш очи тай течеш си на лан такий чорний, що сонце перед тобов меркне".

Або ці малюнки людей, призначених долею на смерть („Басараби"):

„... Тан<е лишень треба подивитися на їх очи. То не очи, то така чорна рана в чолі, що жиє і гниє. У одного таке око як пропасть, пог- ляне тай нічо не видить, бо то око не до видіня. А в другого воно одно лишень жиє, а решта коло него камінь — чоло камінь, лице камінь, все. А сей Тома, ніби він дивився коли на чо-

11

ловіка як варт? Око ніби на тебе справлені, а само дивиться десь у себе, десь у глибінь без- мірну" . . .

А яке страшне, суспільно страшне те все, що шепоче до себе нуждар Данило в начерку „Май". З якою горесною зневагою говорить до мужика пан! Данило вже з гори знав кожде його слово:

„Перше слово пана буде:

— Ти відай злодій?

— Я, пане, ще чужого стебла не порунтав,

— Чого брешеш, лайдаку, а тож поду- мана річ, аби мужик не крав?! Хиба ти не мужик?

— Я цілком простий мужик, але я чужого не любю кивати.

— Тос певне піяк?

— Яз горівков собі не захожу, бо нема вітки.

— Гавкаєш як пес, та ти би вмер без горівки!

— Без горівки не вмер би, а без хліба тай можна!

— Ти з мудра мені відповідаєш, бо ти був у криминалі, та там тебе розуму навчили.

— А най мене Бог боронит! Я половину віка свого збув, а ще моя нога в арешті не була.

— А на щож ти стільки дітей натеребив?

— То Бог, пані, дав діти.

12

'— То піп тебе такого навчив?

— Яз папом собі не захожу, бо то гроші коштує, я й до церкви не хожу, бо не маю в чім.

— То ти радикал тай не даєш понови з се- бе шкіру здирати?

— Я аби хотів що ПОПОВИ дати, то не дам, бо не ліаю, а він аби хотів здерти, то не зідре, бо не мав що здерти. Ми таке не сходимося..."

В тім коротенечкім начерку б ціла тра- гедія народа, який майже вісім століть понево- лений чужими переможцями. Стефаник розма- льовує психікулюдини — рабанароду^ — невольника так правдиво і так неблагано глибоко, що його малюнок просто примушує нас дивитися на його світогляд як на вислід нашої цілої історичної минув- шини, і з того боку його оцінювати. Може тому й трудно в письменстві культурної Европи знайти щось подібне. Ще хкба тільки котрасьізнашихісто- ричних дум, або одна із Шевченкових поем про поневолену людину — достойні знайтися побіч Стефаникової оборони мужицтва. Така могутна, животворяща сила слова в ній. Справді — , „я сотворив собі світ", — як каже Стефаник в проза- ліриці: „Моє Слово". — „Праворуч мене синє поле і чорні скиби і білий плуг і пісня і піт солений. Ліворуч чорна машина, що з червоного рота про- клоном стогне. А в серці моїм мій світ шовком

ІЗ

Тканий, сріблом білим мережаний і перлами об- киненлй. У сноїм царстві."

Так — у своїм питьомім царстві.

Бо критичний читач рішучо побачить в Сте- фаника те, що він той одиноко-красниг світ свовї творчої дул'іки зумів внчарувати з такої, в нас, в протиславленню до Західної Европи, по сотки разів переорюваної почви, як мужицька побутовщина. Від Марка Вовчка та Квітки-Основяиеика від Федько- ковичатаУстіяновичадо Франка та Павлііка, А.Чай- ківського таБордулякг,МартовичатаСеменюка Ко- цюбинського та Виникченка, — який це майже не- проглядний ряд уподобників л'»ужицького життя! А проте вСтефаника повне право говорити про „своє царство." Вже ось ця невмолимість, це незба- гнене призначіния мужицьких трагедій у Стефа- ника — найглибше знамено його дотеперішиої творчости взагалі — це могутна основа пов- ної окрелушности Стефаникового твору. У Франка або в Мартовича, — цих двох найгеніяльніс- ших сучасників Стефаника, — є мужицька нужда також жерелом великих артистичних по- доб. Але для них те ж-ерело стає передовсім основою гострої суспільної критики; вони доба- чають в мужицькіл; лихоліттю суліу, вислід із культуральної темряви середовища та злющих затіїв ворогів мужицтва. ' І тому і Франко і Мар- тович наче кл{ічуть до мужиків при кождій нагоді: „До світла! Закладайте читальні, не пийте, не

14

даварітеся визискувати щ жидови ні панови, а буде вам краще!" Хто з нас схоче нині глядіти на Франкове „В поті чола" — виключно як на твір мистецтва? Кому прийшлоб на думку, рів- нати ці оповідання з історичними думами або з поемами Шевченка? А кілько із нарисів Мар- товича осягає художницьку вершину його таки архитвору „Мужицька смерть"?

А в Стефаника лш на цих творч^іх вершинах майже від початку до кінця. У нього в хосен буденної просвітної праці не написано ні стрічки, хоч Стефаникові івори — це перворядні памят- ники нашого життя в кінця XIX в. В нього кож- дий і найкоротшиГі начерк — це вівтар мистецької краси і тільки краси для себе. Де другий такий письменник в Е'ф.лі', що давби на трьох коро- теньких сторінках таке предивно потрясаюче зо- браження людської смерти як Стефаниковий „Скін"? А котрий з європейських письменників замкнув теж на трьох сторінках таку глибінь бїдолашної дитинячої долі, як Стефаникрвий „Похорон"? А те чудове благословення дітей неду- жою Семенихою?

„ — Семенку, абис просив дєдю, що мама наказувала, аби вас любив...

їжте булку.

— Співай дитині, най не плаче.

Семенко хитав дитину, але співати не вмів, А мама обтерла долонею сухі губи і заспівала.

15

у слабім, уриванім голосі випливалася її душа і потихоньки спадала межи діти і цілувала їх по головах. Слова тихі, невиразні говорили, що кленові листочки розвіялися по пустім полю і ніхто їх позбирати не годен і ніколи вони не зазеленіють. Пісня намагалася вийти з хати і полетіти в пусте поле за листочками...

Може тому, задля тої чудово викінченої, з тонкістю найвисшого артизму обробленої фор- ми — Стефаникова творчість не надто ба- гата на томи. В нього як і в Шопенгауера слід покласти на вступі: Ноп тиііит зесі тиИа. За це Стефаник оден з нечисленних майстрів нашої прози, тої української, трудної прози! Трудної тому, що ліризм старої культури нашої духової творчости обдарував наше слово своїм незатертим знаменем.*) У Стефаника найглибшою основою нарису в під оглядом форми здебільшого діяльоґ або й монольоґ („Озимина", „Май"). Розмальо- вання події в нього тому зведене до того міні- мум опису, що його така форма допускає. А через те осягає Стефаник з одного боку за- хоплюючу безпосередність зображення — головно майстерним приміненням мужицького говору, —

•) Прлміром на це, як відемно відділюе той наш непрозовий ліризм там, де рід твору домагається строго епічної прози — ґеніяльний романовий фрагмент Коцюбинського „Тіни забутих предкір." Лірична на- стробвість знищила тут найкрасшеепічнеторзо. — О. Г.

1%

а 5 другого боку вражаючу короткість. „Данило чекав коло білої брами, дивився в панський го- род, як злодій, і не важився зайти. — Ніби я знаю, ци суда можна йти, а як вибіжнт та даст у писок. 2 я вітки знаю, що не дасть?" („Май").

Стефаниковий стиль — це противенство вся- кого прилизаного літератиз.му, всякого хоробли- вого розчулення та сільсько-побутової сентимен- тальности. В нього навіть картини з природи та порівнання мають свою сувору, трагічну лінію. „Над заходом червона хмара закаменіла. Довкола неї заря обкинула свої білі пасма. І подобала та хмара на. закервавл єн у голову якогось чгвятого," „Звізди мерехтіли як золоті чічки на гладкім, залізнім тоці." „Із горба побачив місто, що вилискувалося проти сонця як змій блискучий". „Стайня стогнала, позівала, зі сну говорила, так тяжко дихала, як-би десь гли- боко в землі душилися тисячі людей." „Ка- труся лежала нерухомо. Водила сухонькою ру- кою по лици. Сині нічті були як її сині очи і здавалося, що по лици вандруе багато синих очей, дивних, блискуючих". І десятки инших.

Але тепер спитаймо:

Які гадки розбуджує в читача цей дотепе- рішний ціло твір нашого славного письменника, що до його артистичної будучности ? Невже справді

2 .7

сказатиб нам, що це його остання вершина?

Я думаю, що ні.

Здається, що творчій дулщі Стефапика дове- деться поглибитися в двох напрямах: В напрямі загального ідейного овиду, та в напрямі пошире- ного, не тільки моїю- та діяльоґічного уподоб- лення. Думаю, що Стефанккови треба звернути свою силу на сотворення повісти.

Я, те важуся висказати тому, що дальше послідовне зображування мужицької душі по ідей- ній лінії тої всеруйнуючої трагіки, по лінії того унаслідженого рабства душ („Май" — „Кленові листки"), не обіймалоб як слід цілости, цілої глибини нашої всенародної духовости. Ми-ж прецінь не тільки пропащі жертви життєвої роз- пуки! Сам Стефаник виводить перед нас в на- черках: „Давнина" — та „Такий панок" — лю- дей з иніпою, погідніспіою, значить життєво вартнісшою духовістю. А якііх чудових красот добув Тимотей Бордуляк з почви мужицького побуту, ідучи в напрямі діяметрально противнім до Стефаника: по лінії чудово погідного, соияшного .світогляду! В Стефаникг одначе ми поки-ш.о доба- чаємо тільки ряд пропащих або призначених на погубу м{ертов злощасної долі, які з кождого боку мусять гинути. Генеральний вислід його доте- перішного світогляду, — це невідрадний, без- просвітний песимізм, Рісасі. невмолима „влада тьми" — можлива тільки в людей, проти життя

18

вповні безпомічних. Але конем кости такого а не ішшого ідеііного підложа Стефаник не обос- новує як слід. Чоліу ці люде такі страшно не- щасливі — питає читач? Чого вони при кождій нагоді шукають розради в горівці? Чого вони все такі нужденні та бідні? У Стефаника на те тільки одна відповідь: власне темна воля цього трагічного призначіння, цього „має бути" — цього „ня то смй роже ні," про яке я згаду- вав з самого початку, як на найглибшу признаку його світогляду. Але ця відповідь являється л\ені надто однобічною. Бо навіть коли згодитися на це, що історична минувшість в нас з деякого боку підкріплює її, то за те з огляду на нашу національну теперішність, з огляду на нашу го- рячу культурну творчість за останні десятиліття, — ця життєва, безполпчнісгь Стефаникових мужиків може вражалоб нас при дальшім повторюванню як свойого рода — анахронізлі. Я не хочу-тут вказувати на мужиків в Рей.монтовім романі „Спіорі". Я знову нагадую картини нашого високо талановитого Бор- дуляка. Хибаж багато тут лїатеріяльного гаразду? Ні. Це тіж самі убогі мужики що і в Стефаника Але які богацтва життєвої сили, життєвої спромоги є в іх душах! Які ці Бордуллкові люде багаті сво- єю, духовостію, а 'як мало тут „влади тьми" і трагічного призначіння! Певна річ — великим артистам годі накидувати напрям творчости. Та за те годиться роздивляти їх творчість з огляду

9*

^ 19

на той крок наперед, який ся їх творчість ліає означати в культурі даного середовища. А все те, що веде наперед, все позитивне, все справді творче і визволююче — потрібує світла великої самосвідомости. Тому песиміст Достобв- ський попри цілу свою глибінь иноді болючо при- гноблює, за теж Ґоркій в своїх кайкрасших опові- даннях велить нам добачати сябва життєвого визволення.

А що, як Стефаника будуча творчість уподо- бнилаб нам таких Проців і Лесів, що стають у нас до очайдушної боротьби проти жорстокого призначіння?

Це булоб те поглиблення, якого досі весь інтелігентний загал очікує від Стефаника. Бо на будуче і наші історичні думи, а навіть і наш Тарас, не сміють остати одинокими документами найглибшої духовости українського народу. Му- симо доповнити їх документами гордої воло- дарської духовости в нас, що вміла здобу- вати волю і вміла володіти.

А ця духовість була і є в нас досі.

20

Тогож автора:

Естетично-критичні нариси:

1. „Корнило Устіянозич як драматург." Звіт акад. гімн, у ЛььОБІ 1912.

2. „Балляда Шевченка/ Звіт акад. Гімн, у Львові. 1914.

3. „Естетич.чі сту.іії." В час. „Діло", 1913.

4. „Дві. критики.' В час. „Діло", 1913.

• 5. „Коцюбинський як артист." В жури. „Ілюстр. Укра- їна", 1914,

6. „Шекспір" В часоп. „Вістник Союза для вйзв. Укра- їни", 1916.

7. „Коцюбинський." В часоп. „Вістник Союза для визв. Україкп% 1916.

8. „Пісня України". З журналі „Воля", за рік 1919.

9. „Рафаель." В журн. „Воля", 1920.

10. ^Бетговен" „ и „ ,

11. „Шіллбр." У „Всесвітний Бібліотеці", 1914.

12. „Оег икгаіпізсЬе ПісЬіег". Киггег Огипсігізз ик^. Ьііе- га1иг§е8сЬіс!іІе. „Іікг. Віаиег". Ч. 5— 20. Передруковано в „Вазеїег Насіїпсії'еп" 1918.

Новелістичні студії:

13. „Невзльник." В м<урналі „Воля", за рік 1920.

14. „Про Анандра та про

15. „Про султана і його

16. „Етрурписька ваза.* „ „ » » « »

17. „Про Смарагдову 0азу."„ „ » » » »

БІршозагіі творп:

18. „Утеча Олекси Перхуна." Еп. лір. поема. Відень 1909. Стор. 83.

19. „З Лірики." Альманах віден. „Січи". 1908.

Переклади:

20. „Боротьба зі змієм." Бзлляда Фр. Шіллєра Переклад з .чімецько."о „ сесв. Біб.їіот.", 1914.

21. „Перстінь Полікрата." Балляда Фр. Шіллєра Пере- клад з нілієцького. „Всесв. Бібліот.", 1914.

22. „Кассандра." Балляда Фр. Шіллєра Переклад з ні- мецького. „Всесв. Бібліот.", 1914.

23. „Журавлі Ібіка." Балляда Фр. Шіллєра: Переклад з німецького. „Всесв. Бібліот.", 1914.

24. „ОгіЗ Ьіеіі уот Неегезгигзе Шог'з." Еіп икг. ОейісЬі аиз (Іегп XI!. ]аЬг}іип(іегі. „Оі<гашійсЬе НасНгісМеп", 1915.

25. „Тагаз ЗсІїешІй^Непко." ОесіісЬІе. Еше Аи8\УеЬ1. „ІЛсг. КасЬпсЬїеп", 1916

26. „Ішап Рггпко." ОейісЬ'е. Еіпе Аи5\уаІі1. „ІІкгаІпіЕсІїе НасЬгісЬіеп", 1916.

Примітка: Велика Антольоґія укр. лірики в ніл\ецькій мові, виготовлена тим-же автором, яка обнимае 40 аркуш, печати, не в-идана й досі, та спочиває в архивах Укр. Запом. Комітету у Відні.

„Український Прапор"

виходить раз на тиждень,

Передплата виносить в Австрії:

^ з почтовою

без достави пересилкою

місячно К. 16' — 18' —

За границею:

піврічно річно в Чехо-Словаччині: чеських К. 20' — 40' — в Юго-Славії: югосл. . . . К. 28" — 66" —

в Німеччині: Мк. 12" — 24" —

в Краях латинської Унії . Ргз. 5' — 10' —

в Англії 8Ь. 4" — 8" —

в Америці 5 Г — 2" —

Ціна одного примірника К: 4.

Адреса Управи часопису:

^іеп, VIII. Ьап§е§а55е 5. Рагіегге,

Друкарня ,Адрія", тов. з обм. іюр., Відень, П.

Х'Ч

*-■

гя-^.<

■І^Ш^^

РІЕА8Е 00 МОТ НЕМОУЕ САН08 ОП 8ІІР8 РНОМ ТНІ8 РОСКЕТ

иМІУЕП8ІТУ ОР ТОВОМТО ^IВНАВV

^«І&:

ІШ'ГГ