Full text of "Sorok lït dïial'nosty "Pros'vity""

See other formats

Ьо2уп5*куі, МукЬаІІо

Заток Ії-Ь (ії'5а1*поз■Ьу
"^гоз*VІ■Ьу"

АЗ

911

?716

Видавництво Товариства ,Просьвіта" у Львові.

СОРОК літ ДЇЯ/ІЬНОСТИ ..ПРОСЬВІТИ ч

344. За грудень 1908.

Цїна 50 еотиків.

с^

їв А.та

певно стидно і соромно,

що Ваш сусід, ще доси не є членом „Просьвіти" і Ви
хотїлиб його позискати на члена Товариства. Коли так
— то при ЗМІНІ року найвідповіднїйща до сего пора.
Ви покажіть лише йому ті книжочки і календар, що
Ви в сїм році дістали від „Просьвіти", а вже тим збу-
дите в нїм охоту стати членом „Просьвіти". Колиж
^ ще поясните йолду, що за дві корони річної вкладки
;^ (від інтелігентів 4 К.) члени „Просьвіти" дістають :
и а) дуже гарно розмальовану членську грамоту,

. 6) великий, ілюстрований календар та

2 в) крім того ще й 10—11 місячних ілюстрованих
^ книжок, що самі в сїм роцї представляють вартість
0 трех корон і 75 сот. та що,

О. крім того дає товариство „Просьвіта" своїм членам

с^ ще такі користи :

— 1) Виєднуе для них 4',, о пусту від щорічної
^ асекурацийної належитости в тов. „ Днїстер" ;
^ 2)удїлює всяких поучень про засновуване
и читальняних крамниць та в инших господарсько-проми-
О слових справах в „Письмі з Просьвіти";

^ 3) достарчує найлїпших знарядів господа р-

3 ськихімашин та штучних навозів до сплачуваня
ратами і по знижених цїнах;

'^ 4) виєднуе знижки при з а к у п н ї н а с ї н я ;

г; 5) помагає в переводженю досьвідів

— з управою сїножатий і пашних ростин;

2 6) висилає на жадане свого учителя госпо-

о дарства для поу чуваня членів в справах господарських ;
О 7) виєднуе для читальняних крамниць без-

О. процентові позички та переводить їх люстра-
^ цию через фахових людий і

^ 8) виєднуе для читалень дозвіл на удержуване

■^ складів соли та на побиране її прямо з ц. к. салїн
та гуртовних складів повітових — то не може бути, щоби
Ваш сусїд був таким нерозумним чоловіком, щоби по-
жалував марних дві корони на вкладку до такого хо-
сенного Товариства як „Просьвіта".

Членські вкладки та всякі письма адресуйте так:

Кини,ел^ри>і тов. „Просьвіта**
у Львові, ринок ч. 10.

СОРОК ЛІТ

дїяльности

ЛРОСЬВІТИ".

(В 40-ЛЇТНЇЙ Ювілей

НАПНСАі;

МИХАЙЛО лози

(З портрет а. ми, ілюстраи

^ ! і
І І І

^^ф^

ЛЬВІВ 1908.

• Коші

гом

На

і заходом Товариства ..Просьвіта*.

риї

укового Товариства іменп Шевченка

під 8арядо5г К. Велварського.

'Дім „Просьвіти" у Львові.

Ювілейний рік Просьвіти '.

Дня 8. н. ст. грудня сього року мннає 40 літ, як
завязазо ся і розпочало свою дїязьність знане нпнї на
цілій Українї-Руеп товариство „ІІроеьвіта-'.

Скрізь по сьвітї є звичай, що в певних відступах
часу чи окремі люди, чи товариства, чи народи, чи
в кінці цілий культурний сьвіт оглядають ся по-зад
себе, на свою минувшість, щоб побачити свою діяльність,
оцінити її наслідки, віддати пошану тим, що на неї за-
служили, навчити ся з минувшостп, що треба робити
в будучности. Такі обходи називають ся ювілеями.

Для ,, Просьвіти" час такого ювілейного обходу при-
падає як-раз сього року. Сорок літ дїяльности для роз-
ширеня просьвіти і піднесеня добробуту між нашим на-
родом, се такий час і така праця, що дає повне право
оглянути ся позад себе, подивитп ся на свою мпнувшість
і пригадати її тим, для кого ^Просьвіта" в тій минув-
шостп працювала і так само в будучностн готовить ся
працювати.

Маючи се на увазі, Головний Виділ „Просьвіти"
порішив відсьвяткувати 40-лїтнїй ювілей дїяльности
..Цросьвітп'' сьвяточними обходами і видати для своїх
членів на память сього ювілейного року отсю книжочку,
в якій розказана 40- літня діяльність „Просьвіти".

Перед 40 літами.

Перенесім ся в ті часи, коли повстала і перемі-
нила ся в діло думка заложеня товариства „Просьвіта'ч

Наша інтеліїенция дїлпла ся тоді на дві партиї:
1) староруську або твердо-руеьку або москвофільську
і 2) народовеьку або українську.

До москвофільської партиї належали майже-
ціле старше иоколїнє нашої інтелїїендиї, люди, які сво-
їми очима оглядали 1848-пй рік, рік знесеня панп];ини,
рік пробудженя нашого народу до нового житя, і в тізг
році устами полїтїїчного товариства „Головна Руська
Рада" проголосили, що наш нарід є народом самостійним
і окремим від народу польського і роеийеького, та обі-
цяли працювати над національним і політичним осьві-
домленєм, над розширенєм проеьвіти і піднесенєм мате-
рияльного добробуту нашого народу.

Але побачивши кругом себе темну сільську масу
свого народу, а проти себе численні висші верстви поль-
ського народу, які намагади ся спольшлти наш нарід,
вони зневірили ся в свої й свого народу сили, стратили
надїю, щоб та темна сїльска маса могла колись власними
силами стати культурним народом. Л не хотячи допу-
стити до спольщеня нашого народу, почали оглядати ся
за ратунком і знайшли його в Роеиї.

Вони знали, що наш нарід і нарід росийський
повстав із спільного староруського пня, але не зналп
на стільки анї істориї, анї мови, анї житя-бутя обох на-
родів, щоби зрозуміти, що наш нарід і нарід росий-
ський в своїм історичнім розвитку стали двома окремими
народами. І коли вони бачили, що росийський нарід
лає свою сильну державу, свого царя, своїх вельможів.

свою інтелїґендию, свою літературу і науку, то їж видало
ся, що вистане сказати, що наш нарід і нарід роенй-
ськдй — се один нарід, а всі ті добра роснйеького народу
сплинуть і на наш нарід, стануть його влаенимп добрамд.

І вони вирекли ся того, що проголосили були
в 1848 році, сказали, що наш нарід, се тільки часть
росийського народу, і замість працювати для розвитку
свого рідного народу в його рідній мові, стали ждати,
щоб на нього сплили всі духові добра народу росий-
ського.

Та тимчаеом підросло молоде поколїнє, яке в своїх
молодечих серцях мало більше віри в житєві сили і 6у-
дучність свого рідного народу, ніж його батьки. Воно
знов підняло прапор нашої національної самоетійности і
почало накликувати до працї над рідним народом в його
рідній мові. Се поколїнє назвало ся народовцями
або Українцями. Народовцями, — бо сво€ю задачею
вважало працю для простого народу в рідній мові того
народу ; Українцями, — бо голосило національну єдність
нашого народу в Галичині з нашим народом в Роеиї,
на Україні, і нагрівало свої серця любовю до простого
народу під впливом поезпй Тараса Шевченка і творів
Енших наших письменників з росийської України.

Отеє поколїнє зрозуміло, що першою умовою на-
роднього розвитку є просьвіта народу. Тпмчасом для
справи народньої просьвіти тоді в нас нічого не робило
ся. Правда, ще в 1848 році Русини заложилп у Іьвові
товариство ..Галицько-руська Матиця", яке мало дбати
за народню просьвіту, але се товариство в руках мо-
сквофільської партпї понехало ту задачу. Молоде поколїнє
через кілька .літ вело в своїх часописях і на зборах
„Матицї" горячу боротьбу проти того відетупленя „Ма-
тиці" від задачі шпреня народньої просьвіти. Але се

нічого не помогло. Верховоди „Матиці" стояли при своім^
а щоби позбути ея всякої критики своєї дїяльноети чи
радше бездїльности, стали не приймати в члени „Ма-
тиці" нікого з Українців.

Тоді то молоде поколінє, видячи, що „Матиці'- не
справить на добру дорогу, порішило заложитп власне
товариство, котре служило би тим цілям, яким спроневі-.
рила ся „Матиця".

Ось-так зродила ся думка заложитп товариство'
„Ііросьвіта".

Засноване ,,Просьвіти''.

В січні 1868 р. один з старших руських діячів,
0. Стефан Качала, членгоснователь „Матиці", котрий ра-
зом з молодшими старав ся справити ..Матицю" на добру
дорогу, підніс в їазеті „Слово" проект заснованя нового
товариства для проеьвіти народу і поставив йому за ціль :
„спомагати народню просьвіту в напрямах моральнім, ма-
терияльнім і політичнім через видаване практичних кни-
жок, брошур і т. д. в тій мові, якою нарід говорить".
Так само думали й инші старші народовці, а рівночасна
займала ся сею справою поважно львівська руська ака-
демічна молодїж, яка й дала почин до заснованя „Про
сьвіти".

В мартї 1868 р. вибрала вона комітЬ', який мав
заняти ся виробленєм етатута товариства. До сього ко-
мітету ввійшли також люди з-поза кругів академічної
молодїжїї. Статут уложено і подано до намістництва, але
намістництво його не затвердило. Треба було рекурсу-
вати до міністерства внутрішних справ, яке узгляднило'

:^?!^^-

[Анатоль Вахнянин,

перпіпй голова і аочеснпй член »Просьвіти«.

рекурс і повідомленєм з 2 вересня 1868 р. позволило
заложити товариство.

ІІо затвердженю етатз^та вибрано комітет, який мав
увести товариство в житє. Комітет звернув ся до всіх
Бизначнїйших Русинів у Львові і на провінциї, запро-
шуючи їх в члени товариства. Сей поклик комітету зу-
стрів ся скрізь з прихильністю, з провінциї понадеи-
лано привітні листи до комітету.

Яерші загальні збори нового товариства назначено
на день 8 н. ст. грудня 1868 р. в салї львівської
„Стрільниці". Комітет хотів, щоб перед загальними збо-
рами відправити богослуженє, але в львівських церквах
відмовили йому. Настоятелі львівських парохій, москвофіли,
відсилали його насьмішливо до костела. Для москвофіль-
ських пан-отцїв українська національна ідея була так
само тоді, як і тепер „польською інтриїою".

Загальні збори відкрив голова комітету Анатоль
Вахняшін і розповівши про заходи коло заснованя то-
вариства, виголосив довшу промову про ціль товариства:
„пізнане і просьвіту народу". ІІотім головою зборів ви-
брано старенького львівського мінчанина Товарницького,
який покликав на секретарів д-ра Корнила Сушкевлча
і Володимира Ганкевича. Про задачі і цїли товариства
промовляли ще львівські Русини Андрій Сїчинський
і письменник Федор Заревич, а опісля промовив гість
з провінциї 0. Иосиф Заячківський, який ще в 1848 р.
брав живу участь в нашім народнім руху. В своїй го-
рячій промові загрівав він присутних до народньої праці
та до вірности свому народови від імени „німого сіль-
сьісого народу".

До першого виділу товариства були вибрані: Оле-
ксандер Борковеькпй, Анатоль Вахнянин, Іван Комар-
ницький; Михайло Коссак, Максим Михаляк, д-р Омелян

< >гоновеькпй, Омелян Партицькіїй, Юлїян Романчук, д-р
Ііорнило Сушісевпч і Корнило Уетияновпч. Головою ви-
Зрано д-ра Омеляна Огоновського, пізнїпшого довголіт-
нього голову „Просьвітд", але він не приняв вибору, а
на своє місце предложпв Анатоля Вахнянпна. Так пер-
шим головою „Проеьвітн" став Анатоль Вахнянпн.

На перші загальні збори ..Проеьвітп" понад сплано
з провінцпї і від товариств пнших славянських народів
привітні письма і телеґрамп, а наш буковинський поет
Юрій Федькович так оду ше вив ся сим новим ділом моло-
дої громади львівських Русинів, пі;о написав з сього
приводу вірш п. н. „Здоров чесному собору ..ІІросьвіти"
у Львові".

Так зал ожени товариство ..Просьвіту".

Статути ..Просьвіти".

Кожде товариство має свій статут, який означує
ціль товариства, способи до осягненя тої цїли, права
і обовязки членів, постанови про маєток товариства і т.
д., одним словом, постановляє, яка повинна бути орїа-
нїзация товариства, і вказує, якими дорогами повинна
йти і розвивати ся діяльність товариства.

Длятого ми розкажемо тепер що найважнїйше про
•статути „ІІросьБІти".

Треба знати, що статут „Просьвіти" не все був
<ідин і тон самий. В міру того, як пізнавано його хиби
і недостачі, змінювано його на ліпше, так що прим,
перший статут „Просьвіти" був зовсім неподібний до
іеперішнього.

Перший статут надавав „Просьвітї" назву і харак-
тер товариства наукового, яке мало за цїль „пізна-

не і проеьвіту народу" прп помочи отсих способів:
„збиране і видаване всіх плодів устної народньої сжо-
весности, як пісень, казок, приповідок, історичних пере-
казів і загалом усего, що може причинити ся до пізнаня
народу і його істориї ; видаване популярних письм
в усїх галузях наукп, відповідних понятям народу і його
потребам".

Також відносини членів до товариства були инакші.
Члени платили прп вступі 4 корони вписового, а крім
того 1 кор. 4 сот. місячної вкладки. Такі високі оплати
назначено тому, бо основателї товариства не сподївали ся,
щоб між селянством при тодішній темноті знайшло ся
богато охочих вступити в члени товариства, і числили
тільки на інтелїґенцию.

Але швидко показало ся, що такий статут непрак-
тичний, і вже на других загальних зборах, які відбули
ся у Львові на Стрільниці 26 н. ст. мая 1870 р.,
змінено його.

Головна зміна статута полягала на тім, що усунено
науковий характер товариства і одинокою цілю това-
риства признано: „ширити проеьвіту між руським па
родом". Отже „пізнане народу" як одна з цілий
товариства відпало, а разом з тим відпало видаване
етноїрафічних материялів як спосіб до осягненя.
тої цїли.

Способи до осягненя цілий товариства другий ста-
тут значно розширює, через що круг діяльности това-
риства, на скільки ходить о ширене просьвіти, стає
майже такий самий, як і тепер.

Другий статут „Просьвіти" містив також зовсім
нові постанови про збори і виділи повітові, з чого пі-
знійше розвинули ся філії „ІІросьвіти", а також про
„аїентів" товариства, званих пізнїйше „відпоручнпками".

Юлїян УІаврівський,

другий голова »Просьвіти<.

'Сї поетанови давали товариству змогу розширяти ся по
цілім краю.

В відносинах членів до товариства другиіі статут
завів лиш такі зміни, що вписове з 4 кор. знизив на
2 кор., місячну вкладку з 1 кор. 4 сот. на 50 еот., а
крім того надав членови право діставати два примірники
кождого виданя товариства за половину книгарської
ціни.

На сім другім статуті опирала ся діяльність „Ііро-
сьвіти" аж до кінця 1876 р. Пізнавши його недостачі,
змінено його ще протягом 1875 р ., але через ріжні тру-
дноети в наміетництві й міністерстві він зачав обовязу-
вати аж від початку 1877 р.

Найважнїїїша зміна, заведена в сім статуті, поля-
гала на тім, що вписове зовсім знесено, а висоту річ-
ної вкладки знижено на 4 кор., а для селян і міщан
на 2 кор. Крім того постановлено, що звичайний член має
діставати даром що-місячні популярні книжочки, вида-
вані товариством.

Ся постанова статута незвичайно важна: вона умо-
жливила широким масам селянства вступити в члени
..ІІросьвіти", а виданям „Проеьвіти'" дістати ся в ве-
ликім числі' до рук селян. Аж від тепер стає „Просьві-
та" товариством справді загально-народнїл і число її
членів з усїх верств нашого народу, особливо число
членів-селян почало поважно зростати.

В 1891 р. статут „ІІросьвіти" знов змінено. Коли
товариство через ширене просьвіти між нашим народом,
через придбане кількох тисяч членів між нашим селян-
ством стало на кріпких основах, порішило воно зробити
новий крок в своїй працї для добра нашого народу і по-
чати дбати також про піднесене його добробуту.

Крім того скріпило воно свою просьвітну орґанї-

іа

зацию через закладані: чпт.алень на власних ста-
тутах, а свою орїанїзаціїю економічну через закладане
ріжних економічних товариств, як позичкові касп, крам-
ниці, спілки рільнпчо-господарські і т. п.

Все те обнято новим статутом, який як ціль това-
риства означує „просьвіту і піднесене добро-
буту руського народу", а також щшдумує ріжно-
родні і многосторонні способи для оеягненя тої цїли.

На основі статута з 1891 р. .,Цросьвіта" розви-
ває свою діяльність і доен. в міру розвитку дїяльностп
товариства почато відчувати потребу дальших змін ста-
тута, перед якими й стоїть тепер товариство.

Для доповнена того загального образу, який дає нам
про круг дїяльности „Просьвіти" істория змін статута,
треба додати, що в 1906 р. на основі ухвали загаль-
них зборів Головний Видїл ,,ІІросьвіти" покликав до
жнтя окремі коміеиї: видавничу, яка займаєть с-я
справами просьвіти взагалі і особливо справами видань
товариства, і гоеподарськ о-п ромислову, яка має на
меті дбати про піднесенє добробуту нашого народу. Крім
•пх двох комісий повстала в 1908 р. комісия орїанї-
. а ц и й н о - п р о с ь в і т н а, яка має дбати про правиль-
ний розвиток чталень і філій товаристві^ Ііри Головнім
Видїлї істнує також постійна анкета для поборю-
ваня н егр амотн оетп.

Що робили Головні Видми „Просьвіти''?

Пізнавши статути „Просьвіти", знаємо, яку область
займала, в яких межах розвивала ся діяльність „Про-
сьвіти". А тепер погляньмо, як виглядала і як розви-
вала ся та діяльність.

Кожде товариство з природи річи мусить розвивати
свою діяльність в отсих двох напрямах : 1) сповнювати
задачі, які поставило собі за ціль, і 2) старати ся о
придбане засобів, потрібних для сповненя своєї задачі,
для оеягненя своєї дїли.

Так само розвивала ся й дїяльність „ІІроеьвіти".
ІІоставивши собі за цїль ширенє просьвіти і піднесенє
добробуту нашого народу, розвивала вона для ссягненя
тої цїли відповідну дїяльність видавничу, еконо-
мічну і добродійну. А щоб мати засоби, потрібні
до оеягненя тої цїли, ста рала ся вона о приєднуване но-
вих членів, закладанє філій і читалень, а також
о грошеві фонди, о придбане і побільшене свого
маєтку, без якого ніяка дїяльність не була-б можлива.

Цро всї ті роди дїяльноети „ІІросьвіти", які тут
вичислено, ми ще розкажемо докладнїйше, але перед тим
перейдемо в загальних рисах цїлу історню дїяльностп
„Просьвіти" від її заснованя аж до нинї, розказуючи,
що робили Головні Виділи „Просьвіти" під проводом
свого кождочасного голови.

Першим головою „Просьвіти", як уже знаємо, був
Анатоль Вахнянин. Під його проводом перший
Головний Видїл почав робити перші кроки для сповне-
ня задач, які собі назначило новозасноване товариство.

Щоби приєднати для новозаложеного товариства при-
хильність і поміч цілого руеькиго загалу, перший видїл
видав відозву до Русинів з написом „Дорогі Родимці"
з датою 11 лютого 1869 р., де вияснює причини, які
довели до заложеня товариства, відпирає клевети, які вже
були кинули вороги на молоде товариство, викладає цїли
товариства і способи до оеягненя тих цілий та вкінці

Воуіодис/іав Федорович,.

третій толова, добродій, і почесний член >Просьвіти<.

звертаєть ся до всіх, кому добро народу лежить на серці.
}цоби вступали в члени товариства і так помогли йому
сповнити його задачу. Ся відозва буде цікава й для
теперішнього поколїня, бо в ній представлено тодішній
образ просьвітного стану напіого народу, і тому ми наве-
демо з неі кілька важнїйших уступів.

„Галицькі Русини, — читаємо в ній, — зачавши
нове житє в 1848 р.. через 20 літ, котрі з накладом
минули від того часу, мало поступили наперед в роз-
вою своєї народности. Правда, побільшила ся через той
час руська інтелїїенция, — окрім руських сьвящеників
маємо тепер руських учителів і урядників, маємо руські
часописи, руські товариства, а по части руську мову
в школах, — але цілий той поступ проявляєть ся лише
в виеших верствах народу, в тих верствах, в котрих
непостійність при народнім прапорі іетория давнїйших
часів так сумно нам доказала. Наша маленька, з самих майже
зависимих людий зложена інтелїїенция не може нам ніяк
дати запоруки на будучність: внїшні, народнім інтере-
сам несприяючі обстанови могли би в кількох роках пу-
бличне житє Русинів пригасити, а в кількох десятках
літ руську інтелїїенцию Бинародовити. Задля того давно
вже узнали ми потребу: цілий нарід, цілу масу про-
стого лкду, котрий неш,асливою долею більше як у ин-
ших народів підупав, двигнути і до пізнаня привести,
і на тім лвдї, котрий уже дав докази своєї твердоети,
оперти будучність нашої народности.

„Однак від 1848 р. що зробили ми для того люду?
яка наша праця і які її наслідки V Ото : справа нашого
народу ио містах і місточках стоїть далеко гірше, а по
селах не ліпше, як по знесеню панпі;пни ! Морально наш
нарід — при всій ревности нашого духовенства — не
зшого ще підніс ся, інтелектуально маііже зовсім не

просьвітив ся, політично не дійшов ще до ііізнаня себе,
па по містах в тих двох десятках літ більше відчужив
і'и від своєї народности, ніж перед тим в цілім столїтю.
а й матерпяльно, мимо даної свободи, він не двигнувся.
,,Яі:а-ж тому причина? По великііі части, правда,
нещасливі обстанови, котрі не від нас зависли : абсо-
лютизм не дозволив нашііі інтелїґенпиТ розвинути всіх
сил для добра простого народу ; централїзация в шко-
лах не давала хіснувати в них нашим селянам; великі
тягарі ріжного роду, котрі нарід поносити мусить, утру-
щюють йому піднести ся матерпяльно. Але при всім тім
не менша вина спадає й на нас самих, котрі не зроби-
ли того, що — хоч і в неприязних часах — зробити було
можна. Ми, правда, заявляли много доброї волї і пат]л-
ітизму, звертаючи нашу увагу на те, щоб як найскорше
утворити численну інтелїїенцпю, щоб пославити ся літе-
ратурою такою як у других народів, щоб оснувати русь^
кий театр, щоб мати руські їімназиї і унїверситет, —
• іднак за найважнійше діло, за справу народньої про-
і'ьвіти, котра становила би непохитну підвалину всім тим
ііридбаням, ми до сеї пори мало дбали. Правда, ми по-
і^гавили дві величаві інститудиї для добра простого на-
роду: завели над тисячу народнїх шкіл на цілім про-
сторі нашого краю і завязали окреме літературне това-
риство „Матиця", котре по-при шкільну науку розши-
ряло би також просьвіту між нашим народом. Але одно
і друге не принесло до нинї сподіваних користии. Осо-
бливо народні школи, сей найкрасшнй прояв нашої лю-
оови до народу, мало відповідають заложеній цїли. їм
недоетає ще до тепер відповідних книжок, а й поза шко-
лою не знаходить руська дитина ніякого духового корму,
через котрий самоеьвідомість, моральність і добробут у
народі могли би чим раз більше розвивати ся.

1.^

„Показало ся в нас, що діло народньої просьвіти
не йшло тою дорогою, що в инших народів, як у Чехін
або Сербів, котрі в однім ітоколїню вепіли перевести то,
на що давнїйше складали ся цілі віки. Бо коли в них
завязані для просьвіти народу товариства („Матицї") без-
настанно працюють над осягненєм заложеної цїли, то
наша „Матиця", по довгій безчинности, залишила на-
родню проеьвіту... Таким ділом стало ея, що наш нарід
не поступив наперед, не тільки не набрав сьвідомоети
самого себе, але по части ще її й утратив, а в слід за тим
між ним і нашою інтелїґенциєю починає робити ея пере-
города. Тимчасом коли ми стоїмо на однім місці або пус-
каємо ся на блудні дороги, з котрих може знов покажеть
ся потреба завертати, — кругом нас двигаєть ся все, а
.,проеьвіта люду" ста,ла нинї окликом і в тих народів,
що не мають до того так наглячої потреби, бо иншу ма-
ють інтелїґенцню і инший люд, ніж ми. Особливо в на-
шій Галичині живо прямують до того. Кілька товариств,
не нами завязаних і правлених, маючи їіроеьвіту ка-
ро дню за ціль, старають ся впливати й на наш нарід і
можуть, коли ми справу простого народу залишимо, по-
вести його проеьвіту неприродною дорогою ^). Щоби отже
те зло, котре вже через недбалість нашу зробило ся,
направити, а иншому злу на будуче запобігти, піоби наиі
люд в народнім дусї нроеьвічатиі через те
морально й материяльно підносити, а таким ділом і цї-
іий нарід двигнути, належало передовсім або прямоване
нашої „ЗІатицї" звернути на властиву дорогу і розбу-
дити в ній нове житє, або завязати инше товариство,
котре цїль, покитіогту ..Млтпцею". приняло би за свою

') Се відносить ся до иольськіїх товариств „(ііа оьшаіу
Іисіи*, які наиагаян ся „просьвічатп'* наш нарід в польськім дз^сї.

Омелян Огоновський,

■чотпоріий голова і почосниЛ член >Просьвіти«.

14)

і живою дїяіьніетю обіцювало би щаеливійше перевести
її в дїло. Перша дорога далеко труднїйша і менше по
НІЙ. надїяти ся добрих наслідків. Критика по чаеоииеях
і публичний голос показали ся вже безсильними, а при-
ступуванє нових членів до „Матицї", які рішучо могли
би впливати на її прямованє, зарівно мало подавало на-
дії, бо дотеперішна більшість в „Матицї" дала докази^
що вона не рада приймати до себе людий, котрі на
справу розвою рідного слова і проеьвіти нашого народу
дивлять ся инакше. Отже лишила ся тільки друга до-
рога: завязати нове товариство."
> З спх слів відозви пізнаємо наглядно демократич-
ний, народолюбний напрям оснувателїв „Ііросьвіти'-,
які опирали весь наш національний розвиток на проеьвітї
і добробуті широких мас простого народу. Згадаємо, що
автором сеї відозви був Юліян Романчук.

Як ми вже знаємо, перший статут „Проеьвіти*
изначував як цїль товариства: пізнане і проеьвіту на-
роду. Відповідно до того Виділ поділив ся на дві еек-
циї : 1) етнографічну, яка мала заняти ся справою
пізнаваня народу, т. є. збиранєм і видаванєм всіх пло-
дів народньої устної словесности, і 2) просьвітну,
ика ігала заняти ся ширенєм проеьвіти між народом.

Етнографічна секция істнувала дуже коротко,
бо зараз другі загальні збори змінили статут в тім на-
прямі, щоб товариство заняло ся виключно ширенєм про-
еьвіти, наслідком чого етноґрафічна секция стала непо-
трібна. За той час поназбирувано і зложено в „Про-
еьвітї" богато етнографічних материялів, але „Проеьвіта'
їх не видала сама, тільки відіслала при кінці 1871 р
до Київа, де їх використали наші українські учені, що]
працювали в заслуженім для української етнографії ..Пів-'
денно-Західнім Відділі їеоїрафічного Товариства".

Секція просьвітна заняла ся від разу щиро вп-

давництвол книжок для народу, а також шкільних

'бнпків для руських їімназпії. При сїй нагоді муеїла

іа рішити також справу правописи. Про все те буде

ще докладно сказано.

Зараз в -першім році іетнованя „Ііросьвітп" звер-
нули ся до виділу два польські товариства „сііа 0й\уіа1:у
іийи" (львівське і краківське) з предложенєм злучити
<^я з ними, одначе виділ не прихилив ся до сього пред
ложеня і порішив зберігати незалежність товариства.

Перший виділ звернув ся також з петицпєю до кра-
€вого сойму в справі запомоги з краєвнх фондів для
..Просьвіти". З того часу аж до нинїшного дня „Про-
сьвіта" — з меншими або більшими перервами — дістає
такі запомоги.

В кінці згадаємо, що перший вігдїл ., Просьвіти "
взяв участь у вечерницях, устроюваних академічною моло-
дїжию в роковини смерти Тараса Шевченка. Від того
часу аж до нині ..Просьвіта" що року бере участь
в Шевченковіи сьвятї у Львові, а трохи згодом ціла
ініциятива того сьвята перейшла на неї.

Другим головою „Цроеьвіти" вибрали другі

-загальні збори товариства, що відбули ся дня 26 мая

^^10 р., віцемаршалка краєвого сойму Юлі-

а .Іаврівського, якцй проводив товариству аж до

іііоєї смерти, що наступила 5 мая 1873 р.

Визначне становище .Іаврівського в краєвій полі-
тиці 1 його змаганя довести до трівкої польсько-руської
■згоди вплинули й на діяльність ..Цросьніти". Під його
лроводом ..Просьвіта" не тільки вела далі діло шпреня
ллосьвіти між народом. аі« займала ся також справами.

ЯКІ властиво виходять поза приписаний статутами круг
дїяіьности товариства.

І так в рр. 1870 — 71 „Ііросьвіта" займала сл
справою погодженя руських партий. інїция-
тиву до сеї справи дав тодїшний митрополит Йосиф'
Сембратович. В грудні 1870 р. запросив він до себе на
нараду мужів довіря обох партий, а по тій нараді кри-
лошанин Малиновський уложив плян згоди. Сей піян.
ішдрукований в^., Основі" з 1870 р , містить ся в де-
сятьох точках. Його провідна думка та, щоб галицькі
Русини вважли себе окремим 8-мілїоновим народом та
признавали митрополита своїм природним провідником
не тільки в церковних, але й у всіх иншпх справах
народнього житя. Митрополит прислав сей плян ..І[ро-
сьвітї", як представниці українського національного руху,
і москвофільському політичному товариству ..Русекая
Рада".

Над сим пляном митрополита радив виділ на засї-
даню 17 січня 1871 р. Член виділу д-р Корнило Суш-
кевич поставив у сій справі таке внесене: „виготовити*
ііропамятне письмо до митрополита і в тім письмі подати
перегляд розвитку руської народности й політичних ідейі
та партий від часу національного відродженя в 1848 р.,
як то іменно народня партия тримаєть ся й доси народньо'іі
проїрами, поставленої ., Головною Руською Радою"
з 1848 р., а партия, репрезентована тепер „Русскою-
Радою" з 1870 р., повстала з відступників від тої
народноьої проїрами, отже згода між обома партиями
настане тоді, як „Русекая Рада" вернеть ся до проїра-
ми з 1848 р."

Один з членів виділу поставив внесене, щоб ВИДІЛІ

признав себе некомпетентним у сій справі, бо „ІІро-
сьвіта" є товариством літературним, а не політичним.

Юлїян Романчук,

пятпй голова і почесний член »Просьвіти«.

Але голова Лаврівськнй став по стороні д-ра Сушке-
впча, доказуючи компетенцию виділу тим, що тут іде
о Справу, яка тїено звязана зі справою самостійності
руської мови і літератури.

По довгій диску сиї видїл ухвалив внесене д-ра Суш-
кевича з додатком Лаврівського, щоби в пропамятнім
письмі було зазначено ось-що : ,,Народня партия могти-
ме зайти в близші порозуміпя з представниками против-
ної партиї (ї. є. з „Русскою Радою'"), коли ті на візванє
митрополита висловлять своє переконане: чи признають
самостійність 20-мілїонового руського народу як окремого
від народів російського і польського? Коли „Русская Рада'"
притакне на се питане, тоді наступлять дальші переговори
над окремими точками ; коли-ж вона не признає самостійно-
сті! нашого народу, то „Просьвіта" згоду з нею мусить
признати неможливою".

Се пропамятне письмо виготовили з припорученя
видї.іу д-р Сушкевич і Вахнянин і вручили його в мартї
їого-ж року міітрополитови. Воно було також надруко-
ване в „Основі"' (з мал 1871 р.) й окремою від-
биткою. Та „Русская Рада" не показала найменшої охоти
входити в якісь переговори і на письмо митрополита
навіть не відповіла. Через те ціла справа й скінчила ся
на нічім.

Замість охоти до згоди москвофіли почали що-раз
виразнїйше виявляти свої ворожі відносини до „ІІро-
сьвііти". Коли при кінцї 1870 р. член виділу „Про-
сьйіти" д-р Сушкевич з припорученя виділу удав ся
до комі сиї „Народного Дому" з просьбою о уділене салі
„Народного Дому" на наукові відчити, які уетроювала
„ІІросьвіта", предсїдагель комі сиї о. Еульчицький удав
найперше, що про „Просьвіту" нічого не знає, і запи-
тав, яке се товариство, чи польське, чи німецьке чи якн

2Г)

іінше, а ПОТІМ затав віікрпкати, що „ІІросьвіта" і її кнн-
жочки шкідливі для народу, що се холера, тай заявив,
що комісіїя „Народного Дому" не може давати салї на
..демонстрацнї".

В 1873 р. — вже по смерти Лаврівеького — упра-
ва „Народного Дому", маючи процес за грошеві справи
-з „Руською Бесідою'', яка тоді наймала мешканє в „На-
роднім Домі" і піднаймала комнату для „Просьвіти".
хотіла за довг „Руської Бесіди" зафантувати весь має-
ток „Проеьвіти", наслідком чого ..Просьвіта" винесла ся
з будинку „Народного Дому", при чім члени „Проеьві-
ти" перенесли кільканацять тисяч книжочок „Нроеьїити"
на руках, ратуючи їх перед москвофілами.

А в 1874 р. москвофіли, щоби протиділати діяль-
ности „Нросьвіти", закладають „Общеетво им. Мпх.
Качковского", яке формально сповняє таку саму за-
дачу, що і „Цросьвіта", але в дійсностп ширить
москвофільство та нищить національну сьвідомість
нашого народу.

Б марті 1871 р. виділ ..Проеьвіти" взяв ся до иншої
подібної акциї, ухвалюючи подати мемориял до- краєвого
виділу, щоб запроектована Лаврівським угода
між обома народами в Галичині була як най-
іпвпдше переведена на основі рівно прав пости. На вне-
<-енє Лаврівеького висилав тодішний виділ також всякі
пнші нетпциі до центрального та краевого правительства,
головно в справі признана прав наиіій мові на полі
шкільництва.

Б половині 1872 р. виділови „Проеьвіти" лучила
ся нагода вплинути на руську справу на Угор-
]цинї. Б тім часі хтось звернув увагу угорського пра-
вительства, що всі урядові друки і письма, видавані
правительством для угорських Русинів в руськім пере-

24.І

кладі, виходять властиво не в руській, а в ро-
сийськіц мові. Наслїдкол сього правительство забажало
завести в урядових друках чисту руську мову і зверну-
ло ся до виділу „Цросьвітїї" з просьбою перекласти
один друк і так дати взорець чистої руської мови. Пере-
клад, виготовлений на припорученє виділу „Проеьвіти"
ппеьзіенником Остапом Левпцькпм, не остав без наслідків,
а навіть їазета, яку видавало угорське міністерство про-
і'ьвіти для учителів руських народніх шкіл, друк\^вазіа
ся якийсь час фонетичною правописю.

Та все те тревало не довго. А коли виділ „ІІро-
сьвіти" в 1873 р. — вже по смерти Лаврівського —
звернув ся до угорського правительства з иредложенєи,
що для веденя редакциі згаданої їазети може дати від-
повідних людий, а також з просьбою, щоб руські учеб-
ники для шкіл в Галичині були також допущені до руських
шкіл на Угорщині, — угорське міністерство просьвіти аж
в 1875 р. відповіло, що сеї просьби не може сповнити,
бо в руських' учебниках для Галичини є за мало відо-
мостий про угорські справи.

В тім часі навязують зносини з „ІІроеьвітою" також
деякі письменники з роеийеької України. Щоб
еї зносини перенесли ся й на простий нарід на росий-
еькій Україні та щоб таким чином „ІІроеьвіта" могла
працювати над ширенєм просьвіти на всій у к р аї н-
еькій землі, виділ на внесене Лаврівського звертаєть
вя через австрийське правительство до правительства ро-
сийського о дозвіл посилати свої виданя на роспйськ}
Україну. Одначе на сю просьбу дало росийське міністер-
ство заграничних справ відмовну відповідь.

Згадаємо ще, що за часів проводу Лаврівського .,ІІрв- -
сьвіта" почала приходити до стипендийних фондів.

Д-р Кость Левицький

1 почесний члея .Просьигв..

2Ь

Розумієїь ся, по-при веї наведені справи „Иро-
«ьвіта" в тих часах продовжаїа свою діяльність коло
видаваня шкільних учебників та коло ширеня проеьвіти
між народом при помочи популярних книжочок.

Але весь час проводу Лаврівеького характеризуй;
власне те, що „Просьвіта" не обмелсала тодішньої своєї
дїяльности до справ, означених статутом, тільки займала
^я всїми справами тодішнього житя нашого народу, бу-
дучи неначе найвисшим представництвом, найвисшою
властю в нашім народі.

ІІо смертп Лаврівеького третім головою вибрали
загальні збори в дні 22 мая 1873 р. Володислава
Федоровича, властителя села Вікна. Вибираючи його
на таке почесне становиш,е, члени ..їїросьвітп" бачили
в нїм патріота-народовця, чоловіка молодого й оеьвіче-
ного в ліберальнім західно-європейськім дусі, а при тім
маєтково незалежного і політично нічим не звязаного.
Обнявши по виборі дальший провід зборів, Федорович
виголосив гарну промову про значінє проеьвіти для на-
роднього житя. ..Нам Русинам — говорив він між ин-
«им — треба передовсім тямити, що скільки голов здо-
будемо для проеьвіти, стільки душ скаже, що отея земля
Русь, а вони Русини. Нехай-же руською політикою 6} дн
тепер праця над просьвітою народу. Тільки власною пра-
цею можемо собі вибороти наші права. А ті наші права,
<*« права чоловіка, воля. Отже я хочу, щоби всяка чужа
геїемонїя над нашим народом скінчила ся, щоб ніхто
іге опікував ся нами проти нашої волі. Русь для Ру-

■ИНІІ! '••

Болодиелав Федорович був головою ..Проеьвіти" до
мая 1877 р. Одначе вести її справ він не міг, бо жив

\ Вікні, далеко від Львова. Тільки часами приїздив на»
заеїданя виділу, в роках 1874, 1875 і 1876 проводив
загальним зборам, — але фактичний провід сповняли
с тих чотирох роках заступники голови : Омелян Ого-
новський, Омелян ІІартицький, Дамян Гл;ідилович і Юлї-
лн Целевич.

В сім часі круг дїяльноетп товариства почав знов
вертати ся в межі означені статутом. Виділ товариства
.'.аймав ся головно видаванєм шкі.іьнііх учебників та по-
пулярних книжочок, а також внутріиіньою орґанїзациєю.
ІІригадаємо, що під копець сього періоду (в 1876 р.)
■шінено також статут , товариства, що дало почин до роз-
цьвіту товариства в дальших роках.

В 1875 р. діяльність „ІІросьвіти" стала предметом
дискуеиї в соймі : деякі польські посли домагалн ся, щоби
..иросьвітї" відібрати краєву запомогу. До сеї справи ще
вернемо, а тут згадаємо лише, що під впливом тої дис-
і;усиї голова ^ІІросьвіти" Федорович подарував ., Иросьві-
тї" 24.000 кор., щоб вона не потребувала прийматіг
краєвої запомоги серед таких обставин. Сим даром тодїш-
нїй голова дав наглядний доказ, як йому залежить на
і'ім, щоби „Иросьвіта" в своїй дїяльноетп не потребувала-
бути від нікого залежною. ІІри сій нагоді згадаємо, що
иізнїйше Федорович зложив в ., Иросьвітї" ще один
дар : свій власний портрет — велике полотно роботи
нашого маляра і поета Корнила Устияновича.

Трохи згодом Федорович зовсім усунув ся від уча-
<ти в нашім національнім житю, але ..иросьвіта", памя-
таючи його заслуги з лїт 1873 — 77, вибрала його евоїн
почесним членом.

")| )

Четвертим головою „Ііросьвіти" вибрали
загальні збори в дні 31 мая 1877 р. о. д ра Омеля-
на Огоновеького, професора української мовп і літе-
ратури в львівськім унївереитетї. Нововибраний голова
працював у видїлї „ІІросьвітн" від самого початку її
істнованя і вже перші загальні збори ..ІІросьвіти" були
вибрали його головою товариства, тільки він тодї зріїс
ся сеї почести. Про діяльність і заслуги Омеляна Огонов-
еького для „ІІросьвіти" найліпше СЬВІДЧПТЬ те, Ш,0 ВСІ

слідуючі загальні збори вибирали його одноголосно голо-
вою товариства і на сім становпш,и він і вмер дня 2Н
жовтня 1894 р. А загальні збори, що відбули ся в Коло-
миї 1890 р., серед великого одушевленя вибрали йоги
почесним членом товариства.

Наслідком того, ще третій статут „ІІросьвіти" уста-
новив членську вкладку для селян і міщан на 2 ко]».
річно, при чім кожднй член дістає даром популярні ви-
данл товариства, чвсло членів товариства швидко зростає.
Рівночасно розвиваєть ся і росте також діяльність това-
риства для шнреня просьвіти між нашпм народом
В краю повстають нові філії, в члени ..ІІросьвіти" всту-
пає що раз більше читалень.

В 1880 р. виділ „ІІросьвіти" дає почин до від-
сьвяткованя ЮО-лїтного ювілею знеееня підданства ціса-
рем Йосифом II. З сього приводу відбуло ся у Львові
иамятне перше всенародне віче Русинів.

В тім самім роцї^„ІІроеьвіта" дістає признане з ці-
сарських уст. Франц Йосиф І. підчас побуту у Львові
сказав до відіїоручників „Просьвіти" Омеляна Огонов-
еького і Володимира Барвінеького, що „Ііросьвіта", ве
„дуже хосенне товариство" („еіп зеЬг пйІгІісЬег
Уеіеіп")*

Д-р Евген Олесницький,

итсотпп голова і аочесний член >ТТросьвітнс, мношзасдуженнй пмопа
Стрпйської філГі »Просьвітн<.

:і2

В 1884 р. краєвий сойм з, власної інїціїятиви пріг-
:знає на ново „Просьвітї" запомогу з краєвнх фондів.

В 1886 р. виринає думка будови власного дому
..ІІроеьвіти" у Львові і починають напливати датки на
сю ціль.

В кінці діяльність .ЛІросьвіти" так розростаєть ся.
1Ц0 межі дотеперішнього статута стають уже для неї за
тісні. Наслідком сього в 1891 р. заводить ся новий ста-
тут, який розширює діяльність товариства й на еконо-
мічне поле, а крім того через інституцию читалені,.
..Просьвіти" скріпляє орїанїзацию товариства.

В сім періоді — вже по смерти Омеляна Огоноіі-
«'ького — здійснюють ся вкінці заходи ..ІІросьвітії"
коло набутя власного дому. В 1895 р. купує вона за
нїну 260.000 кор. в осередку міста Львова, в Ринку
під ч. 10. старинну, велику, двоповерхову каиеницю.
чим кладе тривкі основи під своє материяльне істнованк
і свій дальший розвиток.

По смерти Омеляна Огоновеького загальні збори-
з 31 січня 1896 р. вибрали пятим головою їімна-
зияльного професора 10 л ї я н а Р о м а н ч у к а, бувшого
сеймового посла, посла до парляменту і політичного про-
відника табору народовців. Під його проводом оставало^
товариство цілих десять літ. Діяльність „ІІросьвітн'-
в еїм часі ііде вже певним шляхом: вона розширюєть
ся й поглибляєть ся в области, означеній найновііішим
статутом.

Романчук, держачи в своїх руках провід цілої по-
літичної дїяльностп народовецької (опісля, після її
роорїанїзациї, національно-демократичноі) иартиї, призіу-
шоний через участь в нарадах парляменту пробувати

Петро Огоновський,

жовголїтний член Головного Вндїлу, почеснпй член і теперішній
(семий) голова 5ІІросьвітп«.

більшу чаеть року поза Львовом, не міг віддавати справам
,,Просьвіти" веего свого часу і всіх своїх слл. Се від-
носить ся особливо до останніх пятьох літ його проводу.
в тім часі фактичний провід у видїлї й дїяльности
„Просьвіти" спочивав у руках д-ра Костя Левиць-
кого, довголітнього члена виділу .ЛІ роеьвіти", що на
становищі директора канцеляриї .ЛІросьвіти", адміні-
стратора дому „Просьвіти" і особливо заступндка
голови „ Просьвіти " (1900 — 1906) поклав великі
заслуги коло розвитку товариства.

Під кінець сього періоду почала відчувати ся що-
раз більша потреба завести нову орїанїзацию еконо-
мічної дїяльности ,. Просьвіти". Речником сеї потреби,
що вказав ..Просьвітї" ті нові шляхи до піднесеня до-
<)робуту нашого народу, був д-р Евген Олесницький,
провідник наших соймових послів, діяч і орїанїзатор
Отрийщини, голова стрийської філії „Просьвіти".

Признаючи його заслуги і маючи те переконане,
що він найліпше надаєть ся де веденя ,;П[юсьвіти"
тими новими шляхями, загальні збори 29 червня 1906
р. вибирають його шестим головою „Просьвіти".

Одначе він, не могучи віддати товариству всіх сво-
їх, сил, зараз на першім засіданю нововибраного виділу
зрікаєть ся сеї гідности. Наслідком того виділ скликав
на 2 падолиста 1906 р. нові загальні збори, які семим
голою „Просьвіти" вибирають довголітнього контро.льора
в видїлї товариства, їімназияльного професора Петра
Огоновського, під якого проводом остає товариство
й доси.

в сім найновійшім періоді діяльність товариства

відзначаєть ся тим, що на веїх полях заводить ся біль-
шу пляновість та інтеизнвніеть. Окремі аґендп товариства
долагоджують епецпяльні коміспї. Видавництва підляга-
ють реформі. Економічна дїяльні("ть розширює свій круг
і поглибдяє його діяльність.

Так виглядає 40-лїтна діяльність ,,ІІросьвіти" в сво-
їх найважнійших обявах. Маючи перед очима її істо-
ричний розвиток, перейдемо тепер до докладні йшого огля-
ду- окремих областий її дїяльноети.

Члени „Просьвіти".

Зі статутів „Цросьвіти" ми вже бачили, що з по-
чатку вступати в члени товариства ногла головно інтелї-
ґенпяя, бо для селян вкладкп були за високі, а крім
того належане до товариства не давало ніяких реальних
користий. Аж як 1876 р. змінено статут так, що річну
вкладку для селян і міщан означено на 2 кор., за які
кождий член дістав даром популярні впданя товариства,
аж тоді до „Просьвіти" почало масово приступати наше
селянство.

В часі перед згаданою зміною етатута, т. є в роках
1868—1876 приступило до товариства 564 ч.ленів;
дальшпй зріст членів тевариства покаже нам отся таблиця :

В 1877 р. прибуло 322 нових ч.і,, ог/ке всіх членів було 886

, 1878 , _' ЗУ1 „ „ . . .. '- 1277

„ 1879 _ 130 1407

„ 1880 , _ 105 . .. 1512

. 1881 _ „ 148 . .. 1660

,, 1882 _ . 161 і 1820

„ 1883 , . 312 2133

„ 1884 , ., 392 ,,.... . , 2525

в 1885 р. прибуло 324 нових чл., отже всіх членів було .2849

- 13045

- : 3291
3657

^ 4067

4837

„ „ „ 5678

6306

6811

І7385

7957

8853

. 10186

. 11323

.. 12267

13449

- 14449
„ . 15512

16715

18074

19015

, 20085

,1 21464

„ . 28164

І так за 40 літ іетнованя „Проеьвіти" приступило
до неї 23.164 членів. Але за той чає значне число тих
членів померло, инші знов з ріжних причин перестали
платити вкладки, значить перестали бути діяльними
членами .,Просьвіти", так що дійсне число членів
„Просьвіти", які правильно платить член-
ські вкладки і иравильно дістають виданя
товариства, значить, є справжніми, діяль-
ними членами „Просьвіти", виносить коло 12.000.

Коли будемо дивити ся в минув шість, коли по-
думаємо, що перед 60 роками нате селянство, прибите
важким ярмом панщини, було ще зовсім темне, то чпсло

1885 р.

прибуло

324 нових чл.

1886 ,

196

я г

1887 ,

246

1888 „

366

1889 .,

410

1890 ..

770

1891 ,

841

я я

1892 .

628

я я

1893 ,

505

я я

1894 ,

574

я я

1895 .,

572

я я

1896 ,

896

я я

1897 „

1333

я я

1898 „

1137

я я

1899 „

944

я я

1900 „

1182

1901 ,

1000

1902 ,

1063

1903 ,

1203

1904 „

1359

Г) «^

1905 „

941

?ї V

1906 „

1070

П Уі

1907 „

„

1379

п п

1908 ,

1800

членів, ярих за 40 літ свого істнованя придбала „ІІро-
еьвіта", наповнить нас радістю. Кождий з нас радуеть
ся, коли бачить, як що року сотні, а далі й тисячі на-
шого селянства, стаючи членами „ІІросьвіти", виривають
ея з власти темноти, пізнають вагу проеьвіти і несуть
далі кличі проеьвіти між своїх темних братів, кладучи
основи під ліпшу будучність нашого народу.

І коли ми поглянемо в ту будучність, коли по-
думаємо, що нашого народу є в Галичині півчверта мілї-
она душ, які всі мусять бути обняті просьвітною орїа-
нїзацпею, бо тільки просьвічений нарід може вибо-
роти собі ліпшу будучність, — то перед нашими очима
розстелить ея безмежне народне поле для просьвітної
праці, яка в імя нашої будучноети повинна бути доко-
нана як найшвидше.

Нехай-же 40-лїтнїй ювилей „ІІроеьвітп" додасть
нам усїм заохотп до тої працї.

Почесні чуіени „Проеьвіти''.

Почесним членом „Проеьвіти" стає той, кого за-
гальні збори товариства за заслуги для товариства або
для цілого нашого народу наділять сею найвисшою по-
честю, якою тільки може наділити товариство заслужених
членів своєї суспільноети.

За час свого 40-.іїтнього істнованя „Просьвіта"
наділила сею почестю 44 заслужених мужів з-поміж на-

^ шого народу, яких імена подаємо оеь-тут на память жи-

1 вучим і будучим поколїням.

В З них уже померли отої:

■ Володимир Антонович, славнозвісний історик

V України, професор київського університету.

Іван Бориеїкевн?, патріот з 1848 р.

Анатоль Вахнянин, їімназияльнлй професор,
письменник і композитор, посол до сойму і парламенту,
перший голова „Проеьвіти".

О. їїосиф Вітошинеький, парох в Денисові.

О. Ізидор Воробкевич (Данило Млака), буко-
винський поет і композитор.

Михайло Димет, купець у Львові.

Д-р^Михайло До рун дяк, адвокат в Борщеві.

0. Йоепф Заячківський, патріот з 1848 р.

0. Андрій Качала, парох в Медині.

0. Стефан Качала, посол до сойму і парляменту,
добродій „ ІІросьвітїї " .

Алекеандер Кониський, заслужений письмен-
ник росийської України.

О. Омелян .Іевпцький, парох в Тартакові .

0. Д-р Омелян Огоновеькїїй, автор „Істориї
руської літератури", професор львівського університету,
четвертий голова „Просьвіти".

Омелян ІІартицький, професор учительської
сеиинариї, письменник і редактор.

Франтїшек Ржегорж, чеський письменник,
великий приятель нашого народу

Михайло Стари цький, поет і дрматурґ з ро-
сийської України.

0. Данило Танячкевич, заслужений народній
діяч, посол до парля менту.

Василь' Тарновськнй, основатель Шевченків-
ського музею в Чернигові.

0. Микола Устиянович, патріот 1848 р..
поет і ппсьменник.

Корпило Устиянович, еин Миколи, поет і
артист-маляр.

0. СтеФан Качала,

поче«>нпі1 член і доородїй »ТТросьвіти«

Юрій Осип Федьковпч, буковинський поет,
редактор видавнпцтв „Просьвіти".

Д-р Юлїян Целевич, іізіназцяльпий професор,
письменник.

Д-р Ізїїдор Шараневпч, історик, професор
львівського унїверситет)\

0. Йосиф ЛІуховськіїй, парох в Братківцях.

Честь памятп отсих заслужених Покійників і земля
їм пером!

А ось імена тих, котрим в свій 40-лїтнїй ювілей
„Ироеьвіта" бажає як найдовшого житя на користь на-
шого народу :

Олександер Барвінський, вислужений про-
фесор учительської семинариї, бувший посол до сойму
і парляменту, письменник і політичний діяч.

Борис Грінченко, заслужений письменник з ро-
сийської закраїни.

0. Д-р І ]) а н Г р о б є л ь с ь к и й, крилошанин в Ста-
нис лавові.

Михайло Г р у їй є в с ь к и й, професор львівського
університету, автор многотомової ..Істориї України-Руси'",
письменник і громадянський діяч, голова „Наукового
Товариства ім. Шевченка" у .Іьвові і „Українського Нау-
кового Товариства в Кпїві.

Стефан Д у бравсь кий, вислужений професор
1)еальної школи в Стрию, добродій „Просьвіти".

ПавлоЖитецький, учений з роеийської України.

Михайло її о мар і в, письменник з роеийської
України.

Григорій Кузьма, п- к. радник двору у .їьвові.

Д-р Ярослав Кулачковський, директор „Дні-
стра".

Іван Левпцькяй (Нечуй), елавнозвіенпй пи-
сьменник з роспйеької Українд.

Д-р Кость Левиць кпи,, адвокат у Львові, поеоз
10 сойму і до парляменту; многозаелужений член видьіу
. ІІроеьвіти".

Микола Лисенко, славнозвісний композитор
і музик з росийеької України.

Петро Огоновський, ґімназияльннй професор,
теперішній (семий) голова „ІІроеьвіти".

Д-р Евген Олеенидькин, адвокат, посол до
«ойму і до парламенту, многозаелужений народній діяч,
шеетий голова „ІІроеьвіти".

Д-р Іван ІІулюй, професор по.літехнїки в Празі,
перекладач еьв. Письма на українську мову.

Тит Ревакович, вислужений ц. к. радник суду.

Юлїян Романчук, вислужений їімназняльний
професор, го.лова Українського Кіюбу в віденськім парля-
ментї, пятнй голова „Просьвіти".

Стефан Танчаковський, ц. к. нотар в Золо-
тім Потоці, добродій „Просьвіти'', що положив великі
заслуги коло придбаня фондів на будову домів для чи-
талень „Просьвіти" в Бучацькім повіті.

Вол оди слав Федорович, властитель Вікна,
член палати панів, третій голова і добродій „Про-
ьвіти".

Д-р Іван Франк о, славнозвісний поет, письмен-
ник, учений і народній діяч.

ФІЛІЇ ,.ПрОСЬВІТИ".

Філії „Просьвіти" можуть бути закладані в місце-
'"•тп, де є ц. к. повітовий суд. їх задача: працювати

в своїм окрузі для здїйсненя цілий товариства і бути,
посередником в здїйснюваню тих цілий між ГОЛОВНИЇГ
Виділом товариства і читальнями та членами товариства^
які знаходять ся в їх окрузі.

Першу філію „ІІросьвіти" заложено дня 2 лютого-
1875 р. в Бортниках на судовий повіт Ходорівський.
До неї вписало ся зараз значне число селян. Того-ж
року селяни перший раз являють ся на загальні збори
„ІІросьвіти" : були се власне члени Бортнпцької філії.
Бортницьку філію Головний Видїл „ІІросьвіти" окружив
особливою опікою : обдарував її книжками, знизив вклад-
ку її членам- селянам і т. д. Вона розвивала ся гарно до
1880-их років, а тоді наслідком виїзду найдїяльнїйших
її членів упала.

Дальшу іеторию зросту філій „Просьвіти" помина-
ємо, а зазначимо тільки загально, що досп заложено філії
.,І1росьвітн" в отсих місцевостях : 1) в Бережанах 1^99
їх, 2) в Бібрцї 1896 р., 3) в Богородчанах 1908 р.,.
4) в Борщеві 1908 р., 5) в Бродах 1899 р., 6) в Бу-
чачп 1908 р., 7) в Бурштині 1907 р., 8) в Глиня-
нах 1904 р., 9) в Городенцї 1903 р., 10) в Гусятині
1898 р., 1') в Долині 1905 р., 12) в Дрогобичи 1903
р., 13) в Жидачеві 1897 р., 14) в Жовкві 1906 р.,
15) в Заліщиках 1906 р., 16) в Зборові 1906 р., 17>
1 Золочеві 1878 р., 18) в Калуши 1903 р., 19) в Ка-
мінці струмиловій, 1892 р., 20) в Коломиї 1877 р.,
21) в Комарнї 1901 р., 22) в Краківци 1908 р., 23>
в Кутах 1898 р., 24) у Львові 1899 р., 25) в Мо-
стиеках 1903 р., 26) в Надвірній 1908 р., 27) в Олеськт
1904 р., 28) в Перемишли 1891 р., 29) в ІІідгайцях
1894 р., ЗО) в Раві руській 1896 р., 31) в Радехові
1908 р., 32) в Рогатині 1891 р., 33) в Самборі 1894
р., 34) ^ Старім Самборі 1901 р., 35) в Новім Санчи

4о

1902 р., 36) в Сокали 1898 р., 37) в Станиелавові
1882 р., 38) в Стрню 1892 р., 39) в Сяноцї 1903 р.,
40) в Тернополи 1876 р., 41) в Теребовлд 1903 р.,
42) в Тисьменвцп 1908 р., 43) в Товмачп 1896 р..
44) в Турцї 1908 р , 45) в Яворові 1903 р., 46)
в Яслї 1903 р., 47) в Чесанові 1907 р.

Зріст числа філій ..Ііроеьвітя" побачимо з отееі
таблиці :

в році

1876
1877

1878
1882
1891
1892
1894
1896
1897
1898

заложено
філій

В році

1899

заложено
філій

1901

1902

1903

1004

1905

1906

1907

1908

Разом

До сього числа прибудуть в сих днях ще три нові філії,
які закладають ся в Збаражн, Косовій Перемншлянах, так.
що з кінцем 1908 р. всіх філій „Просьвіти" буде 50.

Маючи на увазі значінє філії „Просьвітп" для міс-
цевого просьвітного руху, пригадуємо нашій інтелїїенциї
ії народній обовязок: подбати про те, щоби в кождім
судовім повіті, де тідькн живе якесь значнїйше число
нашого народу, як найшвидше була заснована філія
,Просьвіти".

Читальні „Просьвіти".

Закладанє читалень назначав „Просьвіті" вже другий
^статут, вироблений першим виділом товариства. Вже тоді.

наші народні діячі дуже добре розуміли, що тільки ходї
проеьвіта між нашим народом може пустити глибоке ко-
рінє, коли в кождім селі бз^де проеьвітний осередок —
читальня.

Сеї справи „Ііроеьвіта" ніколи не спускала з очий.
На загальних зборах 1873 р. д-р Олександер Огонов-
ський кладе в сій справі отеє внесене: „Збори поруча-
ють новому видїлови етарати ся закладати читальні для
народа по селах і місточках". А 1874 р. „Проеьвіта",
приймає читальню в Денисові в свої члени. З того часу
число читалень, які вступають в члени „їїросьвіти"
з кождим роком зростає. В 1876 р. Головний Виділ
„ІІросьвіги" постановляє кожду читальню, яка вступить
в члени товариства, обдарувати кнпжочками. І так воно
дїєть ся й до нині.

Але аж статут 1891 р. позволив „ІІросьвітї" при-
ступити до закладаня читалень на власних статутах
і таким чином обняти всі свої читальні в однакові ор-
їанїзацийні форми. На підставі того-ж статута при чи-
тальнях „Просьвіти" закладають ся також крамниці, по-
зичкові каси, шпіхлїрі і т. д.

Зріст числа читалень „Просьвіти" від 1891 р. аж
до нинїшного дня представляєть ся ось як :

В 1891 р. заложено 5 читалень, отже всіх було 5

47
90
140
233
342
,522
704
81С.

1892 „

„ **і-

1893 .,

1894 „

„ 50

1865 „

.. 93

1896 .,

„ 109

1897 „

., 180

1898 .,

„ 182

1899 ..

„ 112

СтеФан Танчаковський,

почесний член і добродій »Просьвіти«.

В 1900 р. заложено 108 читалень, отже всіх

було 924

„ 1901 ..

120

.. 1044

„|1902\„
„11903/,,

295

.. 1339

Г1904)

Ді90.5{„

211

.. 1550

., 1906 „

.. 143

.. 1693

„ 1907 „

198

.. 1893

Тепер

ішнїй стан

читалень по повітах такий:

Повіт

число

Повіт

число

читалень

Бережани

Зборів

Березів

Калуш

Бібрка

Камінка |

Богородчани

ЗО

струмілова)

Борщів

Коломия

Броди

Косів

Бучач

Краків

Бяла

Ландут

Горлиці

■ 2

Лїеько

Городенка

Львів

Грибів

Мостиска

Городок

ЗО

Надвірна

Гусятин

Новий Санч

Добромиль

ІІереворек

Долина

Перемишль

Дрогобич

Переміїшляни

Жпдачів

Печенїжин

Жовква

Підгайцї

Залїщики

Рава руська

Збараж

Рогатин

Золочів

Рудки

Повіт

число
читалень

Повіт

€амбір

Тернопіль

€калат

4(5

Товмач

€вятїїн

Турка

•Сокаль

Цїшанів

Станпславів

Чортків

€тарпй Самбі р

І Яворів

Стрпй

І Ярослав

Сянік

ЗО

Яело

Теребовля

Ра2

число
читалень

70
53
16
23
45
39
27

2.048

І так в цілій Галичині маємо тепер понад дві
тисяч і читалень ,,ІІроеьвіти". Рух в сих чи-
тальнях проявляєть ся в напрямі просьвітнім і еконо-
мічнім. Богато читалень має гарні бібліотеки, до чого
дає основу Головний Впдїл ..ІІроеьвіти", котрий, як уже
•казано, дарує кождій читальні певну скількіеть (коло
^0) примірників своїх видань. В деяких читальнях є
іакож богато часописий. До оживленя житя в читальнях
причиняють ся хори, аматорські кружки, відчити і т. д.
Майже кожда читальня обходить еьвяточно роковини смер-
ти Тараса Шевченка.

Чимало читалень удеі)жує крамниці, якими оиікуєть
ся Головний Виділ, висилаючи на контролю і поучене
^воїх делєіатів, уряджуючи крамарські курси та стараючж
я о безпроцентові позички для крамниць з Краєвого
Виділу. При деяких читальнях були також шпіхлїрі.
•Загалом беручи, крамниць є коло 500, шпіхлїрів над
250, а позичкових кас над 200.

В кінці зазначимо, що в иоелїднпх часах що-раз
більше читалень стараєть ся о свої власні доми.

Понад дві тисячі читалень, се безперечно гарне
число. Але нам не вільно сим числом вдоволяти ся. Не
забуваймо, що наші села аж тодї будуть дійсно просьві-

чені, коли в кождім із них буде просьвітно-культурний
осередок — татальня, яка гуртуватиме в собі всіх мі-
сцевих селян, будучи для них місцем науки і забави.
Сотворити в кождім нашім селі такі огнища просьвіти,
школи громадянських чеснот і місця заспокоєня всіх
культурних потреб товариського житя — се наша те-
перішня задача.

Видавнича діяльність „Просьвіти''.

Маючи за найважнїйшу ціль ширене просьвіти
між нашим народом, „Проеьвіта" від самого по-
чатку свого істнованя старала ся розвинути як найшир-
шу видавничу діяльність, бо -ж видаване книжок і їазет,
се найліпший спосіб шпреня просьвіти.

Приступаючи до видавничої дїяльности, прийшло-
ся „Просьвітї'' перше всего рішити справу правописи,
яка мала-б бути уживана в її виданях.

Як відомо, до 1893 р. уживали в школах і уря-
дах для нашої мови т. зв. етимольоїічної право-
писи. Одначе наші учені вже в початках 1 9-ого віку
пізнали, піо етимольоїічна правопись не відповідає ха-
рактерови нашої мови, і старали ся виробити якусь від-
повіднїйшу правопись, оперту на основах фонетич-
них. Через те за весь час відродженої українеько-ру-
ської літератури наші письменники в великій части вжи-
вали Фонетичної правописи, аж в кінці в 1893 р. за-
ведено фонетичну правопись для нашої мови
також ві всіх школах і урядах.

Отже з огляду на те, що в нашім письменстві вжи-
вано двоякої правописи: етимольоїічної і фонетичної,
вершин виділ „Просьвіти", приступаючи до видавничої

дїяльностп, мусїв також ршптн, якою правопнею друку-
ватд свої внданя. Молодїж жадала, щоби „Просьвіта"
завела в усіх своїх видан.чх ііравопдсь фонетичну, але
впдїл не хотїв заводвтп від разу такої новостп і ріпшв,
що кннжочкп для наролу мають бутп друковані такою
правопнею, якої вживають в народнїх школах, т. є. ети-
мольоїічною, а виданя для інтелїїендпі такою, якої за-
бажає собі автор, Сеї постанови держала ся „Проеьвіта"
до 1898 р. Аж надзвичайні загальні збори з 1. лютого
1899 р. ухвалили завести в усїх впданях і в діловод-
стві „ПросьБІти" фонетичну правопиеь.

В перших роках своєї видавничої діяльносте „Про-
сьвіта" присьвячувала найбільше заходів і праці вида-
ваню шкІУіьних підручників. Були се часи, коли Русини
иочалп дозіагати ся руських ґімназий, отже для осягненя
сеї цїли треба було також постарати ся о шкільні лід-
ручкики. Сею справою заняв ся видїл „ІІросьвіти*' ра-
зом з комісиєю, зложеною з руських учителів середніх
шкіл, головно з учителів академічної їімназнї у Львові,
в якій в чотирох низших клясах була вже викладовою
мовою руська. При підмозі краєвого і центрального пра-
вительства, яке уділяло запомог на друк книжок і ви-
значувало гонорарі авторам, в рр. 1^71 — 1876 видала
„Цросьвіта- 17 шкільних книжок для низшої
їімназнї в 12.300 примірниках.

В 1876 р. друк шкільних книжок перейшов на
краєвий фонд і „Просьвіта", хоч мала ще більше руко-
писий до друку, справу видаваня шкільних книжок по-
нехала.

Згадаємо, що видаване шкільних книжок в нашій
рідній мові так було зацікавило нашу інтелїґенцпю, що
також з росийської України надходили до „ІІросьвіти"
рукописи шкільних книжок.

Та найважнїйшою справою в видавничій дїяльноети
„ІІроеьвіти" було і є видаване популярних книжочок

для народу. Для ееї задачі заложено ., ІІроеьвіту " і сїй
задачі присьвячує вона всі свої спли, стараючи ся від-
повісти всім потребам, які повстають на сїм безмежнім
полї народньої праці.

Зараз в першім році свого істнованя (т. є. в 1869
р.) „ІІроеьвіта" видала першу кнпжочку для селян п. н.
„Зоря". Зміст „Зорі" так подобав ся селянам, що до
двох тижнів розійшов ся цілий її наклад, 2.000 при-
мірників. Про „Зорю" висловив ся в письмі до виділу ,
„ІІроеьвіти" з великими похвалами також тодішній по-
пулярний письменник 0. Іван Наумович, обіцюючи, що
й сам щось напише для видавництв „ІІроеьвіти". Одначе
покійний не додержав свого слова і загалом почав що-
раз більше відчужувати ся від народньої мови в своїй
праці для нашого народу, аж в кінці покинув зовсім
Галичину і переніс ся до Росиї.

В перших роках істнованя „ІІроеьвіти" видаване
популярних книжочок було получене з великими трудно-
стями. Не було анї відповідних творів, анї добрих спо-
собів шпреня книжочок між народом. З-поміж редакто-
рів, які в тих часах вели видавництво „ІІроеьвіти",
згадаємо буковинського поета Осипа Юрия Федьковича,
якого видїл „Просьвіти" спровадив для ееї цїли 8 Бу-
ковини до .Тьвова. Федькович приїхав до .Іьвова в липні
1872 р. і вів видавництво популярних книжочок до
кінця 1873 р.

Аж як заведено постанову, що кожднй член „ІГро-
сьвіти" має діставати всі популярні виданя товариства
даром, аж тодї видаване популярних книжочок вступило
на добру дорогу. Книжочки починають появляти ся за
кождий місяць і в такім числі примірників, скільки

членів чпеяпть товариство. В міру того, як розвивало
<ія наше письменство, також зміст тих кнпжочок ставав
ліпший.

Як росла і розвивала ся діяльність „Просьвіти"
коло видаваня популярних книжочок за час 40-лїтнього
істнованя товариства, се нам покаже отся таблиця :
В 1869 р. виіішло 4 книжочок в 20.000 примірників

1870 ..

. 3

., 18.000

1871 ..

.. 24.000

1872 ..

., 24.000

1873 ..

.. 22.000

1874 ..

.. 12

.. 123.105

1875 ..

І!

.. 83.515

1876 .,

.. 75.230

1877 .,

., 40.850

1878 .

.. 16.960

1879 ..

. 4

.. 18.400

1880 ..

<і

.. 23.340

1881 ..

.. 18.970

1882 .,

„ (;

.. 26.710

1883 .,

.. 21.000

1884 „

.. 6

.. 28.505

1885 .,

.. 26.525

1886 .,

.. 32.275

1887 ..

.. 31.785

1888 .,

„ 9

.. 37.735

1889 .,

.. 37.790

1890 „

.- 50.470

1891 ..

., 24

.. 99.030

1892 ,.

., 11

.. 91.610

1893 „

.. 11

.. 96 340

1894 „

.. 10

., 67.860

1895 .,

. 9

, 46-500

1896 р.

вийшлс

) 9

кнпжочок в

51.600 примірішків

1897 „

Г1

., .,

68.000

1898 „

;г я

70.000

1899 „

П !1

55.000

1900 „

83.000

1901 „

85.С00

1902 „

Г' г?

82.000

1903 „

» п

87.000

1904 „

92.000

1905 „

Г7

?1 ??

120.000'

1906 „

Г>

я я

73.000

1907 „

я я

126.000

1908 „

ТТТ_ /г-_

я ?1

130.000

прим.

Щобп ще докладнїйше побачити зміст і розвиток
видавничої дїяльности „Просьвіти", подшм її 40-лїтнк>
діяльність на 4 дееятилїтнї періоди. Тодї поба-
чимо, що вона видала:
в першім десятилїтю (1869 — 78)
в другім „ (1879—88)

в третім „ (1889—98)

в четвертім „ . (1899—1908)

Отже за 40 літ своєї дїяльности
дала 2 мілїони 325 тисяч 115 примірників популярних
книжочок для народу.

Всіх кнпяшчок було 308. Коли їх
окремі їрупи відповідно до змісту, то
на се число зложило ся : 81 оповідань,

447.660
265.255 „
679.200 .,
933.000 „
„Цросьвіта" ви-

змісту їеоїрафічного та історичного, 40

розложимо на
побачимо, що-
44 кннжочок
збірок ріжно-

родного зміст)% 36 книжочок господарського змісту, 31
календарів, 22 книжочки змісту природничого і лікар-
ського, 22 книжочки змісту правничого, 15 біоїрафій
заслужених людий, 11 книжочок змісту релїїійно-мораль-
ного і 6 книжочок про справи промислові та торговельні.

Андрій Скородинський,

довголїтшй, заслужений начальник канцелярій >ІІросьвітіі«.

Кріж популярнвх кнЕжочок, розсвланіїх всім чле-
нам, „ПросьБІта" займала ся також вншвми ввдавниц-
твамв. І так ввдала вона над 20 кнвжок ріжного змісту,
як молЕТвеннвкв, співаннїїкн, збірки коляд, популярно-
наукові впданя; коло 70 портретів заслужених Руспнів,
коло ЗО родів ріжнЕх друків і формулярів і велику їе-
оґрафічну карту України -Руслі укладу д-ра Григория
Величка.

„ІІросьвіта" старала ся також видавати просьвітно-
популярну часопись для народу, хоч через недостачу
фондів не могла вести постійно такого видавництва. І так
від 1877 — 1879 р. видавала вона ..ІГисьмо з Просьві-
ти", від 1894—1896 р. „Читальню", а тепер від по-
чатку 1907 р. видає знов „Письмо з ІІросьвіти",
яке в 1907 р. виходило раз на місяць, а в 1908 р.
виходить уже два рази місячно.

Побіч членських КНЕЖОЧОК і „Письма з Просьвіти"
почало від 1907 р. видавати також „Просьвітні листки 'ч
Є се невеличкі брошури, в які входять передруки з „Пи-
сьма з Просьвіти". Зміст кождого числа ,,иросьвітних
листків" ріжнородний, цїна незвичайно низька (6 со-
тяків).

В кінці треба згадати про поважне видавництво п.
н. „Руська письменність", яке виходить під редакциєю
і заходами Юлїяна Романчука. ,, Руська письменність"
має на цїли дати нашій публицї по незвичайно низькій
дїнї повні виданя творів всіх наших ліпших письмен-
ників. Доси вийшло сього видавництва 7 книжок, пі,о
обіймають 1) твори Котляревського, Гулака-Артемовсько-
го і Гребінки, 2) і 3) твори Квітки Оеновяненка, 4)
твори Шашкевича, Головацького, Устияновича і Могиль-
нвцького, 5) твори Метлинського і Костомарова, 6) і 7)
Кобзар Тараса Шевченка.

На всі ті виданя „ІІросьвіта- від початку 1869 р.
до кінця 1907 р. видала 371 ТИСЯЧ 924 кор. 64 СОТ.

Економічна діяльність .,Просьвіти".

Як уже знаємо з статутів „Цросьвітіі'% від 1891 р.
поклала вона собі за ціль не тільки проеьвіту; але та-
кож піднесене добробуту нашого народу.

Сповнюване сеї своєї задачі почала вона від того,
що прп чптальнях ,,Цроеьвітп'- почато закладати крам-
ниці, позичкові каси і шпіхлїрі. Але швидко почала
вона розширяти свою проеьвітно-економічну діяльність
і на пнші облаети економічного житя нашого народу,
змагаючи до великої цїлп: переведеня орїанїзациї всего
економічного житя нашого народу.

Ширшу діяльність в сім напрямі почала „ІІросьві-
та" в 1895 р. В падолисті того року відбуваєть ся
перше господарське віче „Просьвіти'- в ІІе-
ремпшлї, за яким в дальших роках ідуть пі;о-раз чи-
сленнїііші господарські віча по цілім краю, скликувані
переважно філіями .,ІІросьвіти".

З початком 1896 р. „ІІросьвіта" установляє ван-
дрівного учителя господарства і люстратора
читалень, котрий має за задачу переводити люстра-
цию читалень та сільських господарств, уряджувати го-
сподарські відчити, вести практичні господарські курси
і т. д. З кінцем 1901 р. „ІІросьвіта" з браку фондів
була примушена сю посаду звинути, але в 1904 р., ді-
ставши на сю ціль підмогу з краєвпх фондів, установи-
ла її знов.

Коли галицький сойм ухвалив закон про спілки
ощадности і позичок системи Райфайзена

.56

„ПросьБІта" прн кождій нагоді старала ся заохотити на-
ші громади до закладаня таких спілок.

В 1904 р. „ІІроеьвіта" дала почин до розвитку
молочарства між нашим народом. В лютім того року
видїл стрпйської філії .,Цросьвітп" скликав молочарську
анкету до Стрия, а потім устроїв ряд відчитів про мо-
лочарство по селах Стрийщини. До того часу орґанїза-
ция молочарських спілок була нашому селянству зовсім
невідома, бо Краєвий Видїл та ц. к. господарські товари-
ства у Львові і Кракові працювали для сеї справи ви-
ключно в Західній Галичині між польським селянством.
А тимчасом поле для дїяльности в сім напрямі між на-
шим народом було дуже пригоасе, як се найліпше пока-
зало ся з дальшого розвитку молочарської дїяльности,
розпочатої ..ІІросьвітою'". По заложеню перших молочар-
ських спілок в Стрийщпнї (в Завадові заходамп о. Оста-
па Нїжанковського і в Угерську заходами о. Льва Гора-
левича) число спілок починає постійно рости, наслідком
чого в 1905 р. при стрийській філії „ІІросьвіти" для
орудуваня справами молочарства заеновуєть ся окрема мо-
лочарська секціїя. Але така оріанїзация при дальшім
зрості молочарських спілок показуєть ся недостаточною
і наслідком того повстає в Стрию „Краєвий Союз моло-
чарських спілок", опертий на окремих статутах, який
лучить тепер коло 25 молочарських спілок. Тим спілкам
Головний Видїл „ІІросьвіти" все радо спішить з мате-
рияльною і моральною помічю, висилає свого вандрів-
кого учителя господарства на заложенє і люстрацию спі-
лок і т. д.

В кінці в 1906 р. повстає при Головнім Виділі
„ІІросьвіти" окрема господарсько-промиелова
комісия, яка має на меті обняти пляновою, система-
тичною і трівкою орґанїзациєю всі области економічного

;[ітя нашого народу в Галичині, головно-ж рільнпцтво
і рільнпчпй промпсл, промпел домашній, торговлю ріль-
ничпмп продуктами і справу кредиту.

Вже й тепер, за такий короткий час, діяльність ко-
міспї зазначила ся корисно. І так комісия довела до
того, що ..Народня Торговля" перемінила ся на ..Кра-
•ь'вий Торговельний Союз", який має на меті орґанїзацию
сільського крамарства. Далі заняла ся вона справою фа-
•брпкациї цементових дахівок. В 1907 р. заняла ся до-
-ставою збіжа селянам на засів по зниженій ціні. Для
виобразованя селян в господарстві закладає в Милованю
на 50 морґах землі садівнично огород ничу школу. Ула-
дила 163 доеьвіднпх піль на сіножатях в 39 місцево-
стях 25 повітів ІІовела взірцеву управу пашних роетпн
на просторі понад 23 гектари землі в 72 місцевостях
-32 повітів. Заняла ся справою орїанїзацпі шевства і ку-
шнірства. Уряджує господарські виклади. ІІостарала ся,
що Головний Виділ .,ІІросьвіти" оголосив конкурс на 6
•стипендпй для господарських студий. Так представля-
ють ся в загальних рисах заходи гоеподарсько-промп-

лової комісиї коло піднесеня добробуту нашого народу.

Разом з розвитком економічної дїяльности „ІІро-

•сьвітп" ростуть також її видатки на економічні ціли.

Так приміром в 1907 р. видала вона на сї ціли 76

тисяч 124 кор.

Маєткові справи „Просьвіти".

Як ми вже згадували, .діяльність „ТТросьвітп" роз-
тягала ся також на придбане грошевих фондів, потріб-
них для сповненя задач товариства, на побільшене сво-
го маєтку.

Головним жерелом, з якого ..Цроеьвіта" черпала
свої фонди, особливо в початках свого істнованя, б}-лк-
членські вкладки. Коли поділити час істнованя
,,ІІроеьвіти" на 4 десятилітні періоди, то зріст суми,,
узисканоі з членських вкладок, представить ся ось-як г

408- — . корон

В 1869 р

„ 1878 ..

„ 1888 ..

п 1898 „

., 1907 .,

членські виладки виносили

1.397-—

3.182-—

8.521-—

17.588-99

Загалом сума членських ВКладок від початку 1869-
р. до кінця 1907 р. виносила 202 ТИСЯЧІ 276 кор.
59 сот.

Тепер так само приглянемо ся зростови доходів
„Просьвіти" взагалі :

В 18(]9

Р-

ВИНОСИЛИ

вони 1.457-18 корон

„ 1878

•■)

28.629-76 „

„ 1888

;і

11.691-76 „

„ 1898

Г1

23.162-56 „

„ 1907

:і

129.670-44 „

Зріст розходів у

тім самім часі представляєть

ся так:

В 1869

Р-

розходи ВИНОСИЛИ 1.425-76 корон

„ 1878

;і

28.480-92 .,

., 1888

„

11.561-12 „

„ 1898

„

23.162-56 .,

„ 1907

Г5

125.746 95 „

Загалом усі ДОХОДИ „ІІросьвіти" від початку 1869
р. до кінця 1907 р. виносили 793 тисячі 440 йор.
47 сот.

^г^ 1^^ і

0. Станислав Новосад,

добродій >Просьвітис.

в тім самім часі видатки „ТІросьвіти" виносили
791 тисяч 152 кор. 71 СОТ. З сеї суми кошти ви-
давництва виносили 371.924 кор. 64 сот. (отже
майже половину всіх видатків), кошти адмінїстрациї
168.851 кор. 53 сот., пнші видатки 250.376 кор.
-54 сот.

В КІНЦІ приглянемо ся .зростови власного маєтку
.,ІІросьвіти". Тіри КІНЦІ першого 20-лїтя істнованя „Про-
сьвіти'% т. 6 в 1888 р. виносив він 50.661 кор. 26
сот.; в 30-ім році істнованя ,, ІІросьвітн " , т. є. в 1898
р. виносив вІ!^г 47.116 кор. 66 сот.; тепер, т. є. при
кінці 1907 р. виносить він 158 ТИСЯЧ 835 кор.

На сей маєток складають ся між пніиим доми
.,11 р о с ь в і т и" у .ІГьвові, Золочеві, Сокали, Долині,
Золотім Потоці і Сновидові, бібліотека і музей
товариства у Львові, видавництва і т. д.

Треба згадати також про ФОНДИ, які остаьоть під
зарядом „ІІросьвіти". Докладний спис тих фондів зна-
ходить ся в кождім сиравозданю Головного Виділу
і в кождім календарі ., ІІросьвіти", і тому ми не бу-
демо їх тут перечпсляти. Скажемо тільки загально, що
з кінцем 1907 р. всіх фондів було 32. Ціль тих фон-
дів або є т и п є н д и й н 0-3 а п о м о г о в а, то значить, вони
призначені на удїлюване стппендпй чи запомог для уче-
ньків, студентів, письАіенників і т. д., або видавнича,
то значить, з них мають бути видавані авторам премії
за написане означених в фондацийнім акті творів. За-
гальний грошевий стан усїх тих фондів виносив з кін-
цем 1907 р. 187 ТИСЯЧ 272 кор. 40 сот.

Найбільший з тих фондів є стипендийний фонд ім.
Станислава Новосада, пок. пароха Підгаець, котрий
в своїм завіш,аню передав під заряд „Просьвіти" 120.000
ісор., з яких проценти мають бути обернені на стипен-

диї для ученіїків і учениць (по половині) середніх шкіл
по 240 кор. річно. Сеіі фонд увііішов в житє 1905 р.

Добродійна ДІЯЛЬНІСТЬ ..Просьвіти''.

Від самого початку свого іетнованя „Цроеьвіта"
в міру своєї маєткової спромоги розвивала також добро-
дійну діяльність, запомагаючи чи то инші товариства чи
також окремі одиниці грошевими підмогами, а також
етараючп ся через запомаганє своїми виданямп причи-
нити ся до розбуджоня проеьвітного руху між нашим
народом.

Грошеві запомоги з власних фондів удїлювала ,,Цро-
сьвіта" головно в перших часах свого іетнованя. Від
коли стала вона такою поважною інстптуцпєю, що чи-
сленні добродії повірили їй: фонди, призначені на до-
бродійні цїли, від тоді для удїлюваня грошевих запо-
мог служать головно ті фонди але і з власних фондів то-
вариства удїлює ,,Проеьвіта" єще тепер з часта підмоги.

Другий рід добродійної дїяльностп: дарове розда-
ване видань товариства з кождим роком зростає. Як уже
знаємо, ш,е в 1876 р. Головний Виділ „ІІросьвіти" по-
становив обдаровувати своїми впданями кожду читальню,
ща вступить в члени товариства. Сеї постанови держить
••я „Цроеьвіта" і до нині. Коли- ж візьмемо на увагу,
що до 1891 р. в члени ,,ІІросьвіти" вступило кілька-
сот читалень, що від 1891 р. до нинішнього дня засну-
вало ся над дві тисячі читалень ,,І[росьвіти". та що
кождій з тих читалень „ІІроеьвіта" дарувала 50 — 100
книжочок, — то будемо мати хоч загальне понятє про
розміри сеї добродійної дїяльностп ,,ІГросьвіти". Та не
тільки своїм читальням дарує , .Цроеьвіта" свої виданя ;
вона дарує їх також товариствам касиновим і робітниць-

<62

ким, „Соколам" і „Сїчам'^, бібліотекам академічної і шкіль-
ної молодїжи, бібліотекам арештантів, одним словом скрізь,
де сього вимагає потреба шііреня проеьвіти між нашим
народом. І то не тільки в Галичині, але також на Буко-
вині, на Угорщині, на роспйській Україні, в Америці,
одним словом всюдис де дїти Матери-У країни спрагнені
лросьвіти і науки в рідній мові.

Поміч краю і держави для „Проеьвіти''.

Новочасна держава, побираюча від своїх горожан
лодатки, потрібні на державні цїли, якусь часть з твх
податків призначує на підпомогу товариств, що працю-
ють для добра суспільности. Не є се очевидно ніяка
ласка, тільки радше обовязок держави, який лежить в її
власнім інтересі, бо чим висше етояти-ме суспільність
що-до проеьвіти і добробуту, тим ліпше буде вона спов-
няти ті вимоги, які кладе до неї держава.

Маючи все те на увазі, перший виділ „Проеьвіти"
з огляду на те, що „ІІросьвіта" працює для загального
добра, на внесенє члена виділу д-ра Сушкевича ухвалив
звернути ся до краєвого сейму з просьбо;© о уділене
підпомоги з краєвпх фондів, на які складає свій гріш
і наш нарід, платячи податки. Наслідком сеї просьби
Ераєвпй Виділ, якому сойм передав сю справу до рі-
шеня, ухвалив для „Проеьвіти" запомогу на рік 1870
в сумі 2.000 кор. До такого рішеня причинив ся в зна-
чній мірі тодішній віцемаршалок сойму ІОлїян .Таврів-
ський, за що виділ „Проеьвіти" подякував йому через
окрему депутацию. Незабаром після того .Іаврівський
вписав ся в члени „Проеьвіти", а другі загальні збори,
лк уже знаємо, вибрали його головою товариства.

Від тепер „ІІроеьвіта" побирала що-року меншу або
більшу запомогу з краєвих фондів, обертаючи її головно
на видаване шкільних книжок.

Так було аж до 1870 р. Та в маю сього року підчас
оймової сееиї виступив польський пос^л Поляновский
в острій промові проти удїлюваня запомог для руського
театру і для ..ІІросьвіти", закпдуючп обом сим інститу-
цпям. ш,о вони ширять „схизму", а „ІІросьвіта" ще й
•успільну ненависть, підбурюючи хлопів проти панів.
Свої закиди проти ..ІІросьвітп" пос. Поляновский опер
на виписках з видавництв ..ІІросьвіти" : „Що нас гу-
бить" і „.Іастівка", перекрутивши їх по свом}\ Наслід-
ком сеї промови сойм тільки кількома голосами більшо-
сти ухвалив таки уділити запомогу „ІІросьвітї". Ся справа
очевидно знайшла відгомін і поза соймом і польська
преса счпнила великий крик проти „Проеьвіти".

Виступ Поляновекого в соймі був 26 мая, а 27
мая були загальні зборп „ІІросьвіти". Зборам проводив
тодїшнїй голова Володислав Федорович. ІІривптавши зі-
браних, перейшов він до події в соймі і збивши веї за-
киди ІІоляновского, сказав отсї сьмілі слова :

,, „Просьвіта" є товариством від нікого незалежним.
Коли вона приняла на себе труд видавати шкільні кни-
жки, то робить се тільки для добра свого нароіу, а з гро-
ший, котрі край має обовязок давати на видаване шкіль-
них книжок, здає точні рахунки. А що-до видавництва
популярних книжочок, то „ІІросьвіта" стоїть під опікою
лиш одного права. Що вільно писати Полякам або Шм-
яям, те писати не може бути заборонено Русинам. Анї
посол Поляновский анї сойм не мав права цензурувати
популярних видань. Однакож, щоб увільнити „ІІросьві-
ту" на будуче від таких закидів неприхильних людий,
я відступаю і дарую „Просьвітї" 12,000 золотих (т. є.

24.000 кор.), заінтабуїьованБХ на маєтку Клебанівка^
і еподїваю ея, що товариство запомоги при таких пони-
жаючих обставинах не прийме. „Просьвіта'- є товарист-
вом 1ЮДИЙ незалежних, що мають задачу працювати для
материяльного й морального піднесеня свого народу.
„Просьвіта" не оглядаєть ся нї на пана їїоляновекого^
ні на сойм, нї на раду державну, тільки на сей 20 -мі-
лїоновий нарід, для котрого є вона осередком народного
житя, котрого вона є серцем і головою. Лиш сей нарід,
а не хто другий є наш судия. І сей нарід дав нам уж&
доказ довіря, розкупивши в сім році 30.000 популяр-
них книжочок".

Отсю промову приняли збори грімкими оплесками
і поцякувалп свому голові за такий щедрий дар, а опісля:
ухвалили не приймати краєвої запомоги. Ви-
конуючи сю ухвалу, виділ вислав до сонму письмо, під-
писане головою Володнславом Федоровичем і членом ви-
ділу Володимиром Ганкевичем, заявляючи, що „Дрось-
віта" зрікаєть ся схваленої соймом запомоги, не хотячи
дати приводу інспнуациям, що приймаючи запомоїт,
приймає вона також якісь обовязки для кого иншию,
а не для свого сторонництва. „Просьвіта" — оу.іо ска-
зано далі в тій заяві — має обовязки лише для свого-
народу і почуваєть ся до відповідальностп тільки перед
своїм етороннїїцтвом, а над собою признає тільки власть
конетитуцийнпх законів і монарха.

З того часу аж до 1884 р., себто через 8 ліг
Просьвіта" ніякої запомоги з краєвпх фондів не ді-
ставала. Аж в 1884 р. сойм без її просьби ухвалив ш
на видавництва 2.000 кор. запомоги, яку опісля кілша
разів підвисшав, так що тепер та сума виносить 6.000
кор., а на рік 1909 ухвалив сойм підвисшити ту суб-
вендию на 8.000 кор.

а.

в6

Але без нападів на „Ііроеьвіту з боку ворожих
нашому народови польських політиків таки не обійшло ся.

І так на засїданю еойму 16 лютого 18У8 р. по-
сол Целєцкнй, вступаючи в елїди посла Поляновекого,
поставив внесене, щоби „ІІроеьвітї" відібрати краєву за-
помогу, бо вона ширить ненависть до Поляків. Ту „не-
нависть до Поляків" доглянув посол Цєлєцкий головно
Б книжочдї про Богдана Хмельницького і його повстане
в 1648 р.

По довшій дискусиї, в котрій між иншими висту-
пив в обороні „Просьвіти" також еп. Чехович, сойм
ухвалив, що Ераевпй Виділ має виплачувати .,Просьві-
'тї'' запомогу, переглянувши її видавництва.

З приводу тої диекуеиї і тої ухвали сойму Голов-
ний Видїл ..Просьвіти" оголосив зараз в часописях за-
лву, що товариство „Просьвіта" як з одної сторони,
придержуючи ся свого статута, не виступає ворожо проти
жадної народности анї проти якої-небудд. суспільної вер-
<їтви в краю, а його діяльність прямує виключно до про-
сьвіти і піднесеня добробуту руського народу, так з дру-
гої сторони, поучуючи руський нарід про його минув-
шість, мусить історичні події подавати вірно; до поби-
раня підмоги з фондів, складаних цілим краєм, отже
і руським народом, „Просьвіта" уважає себе управненою
тим більше, що й польські товариства з подібними ці-
лями побирають з тих фондів такі запомоги, тільки
в більшій мірі, а проти контролі чинників, не вказаних
яаконом або статутом товариства, „Просьвіта" застері
гаєть ся.

Коли-ж Краєвий Видїл повідомив „Просьвіту" про
ухвалу сойму окремим письмом. Головний Видїл „Про-
сьвіти" відповів на се письмо згідно з наведеною пу-
бличною заявою в часописях.

В зіартї 1899 р. підчас засідань сойму посол Цє-
лєцкий знов впступпв ворожо протл .,Проеьвіти". В від-
повідь на се Головний Виділ ухваллв упросити посла
д ра Теофіля Окуневського, щоб він іменем .,І1росьвіти"
зложив у соймі таку заяву :

„1) Товариство „Просьвіта" подало о краь'ву суб-
венцню на тій основі, що воно, сповняючи вірно таку
ціль, як ширене просьвіти і піднесене добробуту ру-
ського народу, уважає себе управненпм до побпраня під-
моги з фондів, екладанпх цілим краєм, отже й руським
народом, тим більше, що й другі подібні товариства, як
,Масіеґ2 роїзка", Кбіка гоїпісге" і т. п. побпрають
також підмогу з тих фондів, і то ще в значно більшій
мірі тай без всяких умов.

2) Товариство ..ІІросьвіта", відпираючи інсину-
ації!, будьтобп воно прямувало до ширеня племінної не-
кавпсти, а зазначуючи, що при лоучуваню руського на-
роду про його історичну мпнувшіеть придержуєть ся воно
тої засади, щоб історичні події подавати вірно, може
признати право контролі над собою лиш тим чинникам,
що вказані законом або статутом товариства, як се вже
минулого року Краевому Видїлови заявило".

По зложеню отсеї заяви сойм ухвалив для „ІІро-
сьвіти" запомогу під такою самою умовою, як попере д-
ного року.

Сї напади посла Цєлєцкого на „ІІросьвіту" мали
такий наслідок, що в 1899 р. підмоги .,ІІросьвітї" не
впалачено. Так само не виплачено їй підмоги в році
1902, сим разом за .,ширене плезіінної і суспільної не-
навистп в кнпжочцї ,.Русь-Україна і Московщина"
.Тьонґіна Цегельського.

(58

На еегорічній осінній сеймовій еееиї носод Цем-
цкий знов накинув ся на „їїросьвіту';, за що дістав
сяушну відправу від посла д-ра Костя Левпцького.

Від 1904 р. дістає .Дросьвіта'; з краевиХ фондів.
також запомогу на н,їлн гоеиодарсько-промпсжові. '

• В кінці в 1907 р. нашим парляментарним послам
удало ся виєднати для .ІІроеьвітп-^ також підпомогу цен-
трального правптельства на економічні цілп в сумі
ЗО 000 кор , з чого 15.000 кор. Товариство вже одержало.
Взагалі підмога з краєвих фондів, уділювана „иро-
г.ьвітї протягом 40-лїтнього ії істновани представляєть

(

ея ось -як

Ь-ЯК • ,• . . - „ -1 отГк 11

На в ц д а в н п ц т в а . Нросьвіта'- дістала в 18 О _р.
2.000 кор., в 1871-1872 р. по 4.000 «ор. в 18.о
р. 10.000 кор., в 1874 р. Г.ООО кор., в 1875 р^
4.000 кор., в 1884-1891 р. по ^-000 кор., в 18 2
- 1893 р. по 3.000 кор., в 1894-1896 р. до 4ДШ
коп в 1897— 1907 р. (з вимком років ІЬОУ і іУи--
в яких Ераевий Видїл не виплатив субвенциі) по
6 000 кор. — разом 118 ТИСЯЧ КОрОН.

На цїли господарсько-промислові дістала

ЛІросьвіта" з краєвих фондів в 1904 > 1.^^<Л ьор
г 1905 р. 2.500 кор., в 1906 р. 6.085 кор., в Ші
V 10 390 кор. — разом 20 ТИСЯЧ 305 корон.

Значить, до кінця 1907 р. підпомога для .Нро-
сьвіти'^ з краєвих фондів виносила 138.05.^ кор.

Чим була „Просьвіта" для нашого народу доси
і чим вона повинна бути в будучности?

Погляньмо-ж тепер по-зад себе, на 4и-.іїтнїй імзз-
вйток товариства .Ліроеьвітп".

Коли люди, що своїми очима оглядали 1848-ий рік^
рік визволеня нашого народу з кайдан панщини, рік
нашого національного воекреееня, зневірили ся в живу
силу нашого народу, в його ліпшу будучніеть і взяли ея
вести його на національну смерть, — „Просьвіта" була
першим товариством, що серед тої москвофільської мерт-
веччини проголосило нашу національну ідею, ідею окре-
мішности і самостійности українсько - руського народу,
ідею його наїцональної едности без огляду на державні
кордони, і взяло ся до працї над просьвіченєм нашого
народу, кладучи в основу тої працї мову того народу
і його потреби.

Невеличкий був той гурток людий, шо в .,Просьві-
тї" піднїе прапор нашої національної ідеї. Але сила тої
ідеї, її живучість, були такі великі, що наші народнї
робітники, одушевлені нею, поборювали одну за другою
веї перешкоди : ворожнечу чужих, байдужність своїх,
темноту й бідність народнїх мас, і йшли все далі і далї,
■іирячи між нашим народом просьвіту та здобуваючи
його уми і серця для нашої національної ідеї.

Як ми вже бачили, „ІІросьвіта" в початках свого
істнованя була тим огнищем, в якім збирало ся все на-
ціональне житє нашого народу. Вона почала велике діло
просьвіти широких народних мас ; вона клала основи
під розвиток нашої науки ; вона стояла на сторожі чи-
етоти нашої національної ідеї ; вона домагала ся належ-
них прав для нашого народу ; вона була нашим націо-
нальним ареопаґом, до якого звертали са свої і чужі
в найважнїйших справах нашого національного жіітя.

Як з невеличкого корінця виростає могутнє дерево
з численними галузями, так ціле наше теперішнє націо-
нальне житє зі всїми своїми проявами виросло з тих по-
чинів, які родили ея або безпосередно в ..ІІросьвітї"

або в тих кругах наших народнїх діячів, що гуртува-
ли ся кругом „ІІроеьвіти". І кози нині дерево нашої
національної сьвідомоети вросло так міцно своїм корінем
в наші народні маси, коли наша народна праця видала
вже такі плодп, що ніякі бурі нам не страшні, то
се в великій мірі заслуга „Иросьвіти". Можна еьміло
сказати, що 40-лїтнїй ювілей „ІІросьвітп" є також юві-
лейним сьвятом цілого нашого народу в Галичині, сьвя-
том зросту його національної сьвідомоети і сили.

В міру того, як наше національне жііте розростало
ся в глвб і в шпр, як на нашій народній ниві виро-
стали що-раз новійші чинники для заспокоюваня народ-
нїх потреб, як наступав що-раз більший поділ народньої
праці, — ..ІІросьвіта" не потребувала вже займати ся всїмн
народнїми справами і її діяльність зосереджувала ся на
головній її задачі : на боротьбі з духовою темнотою, на
шнреню просьвітп між нашими народнїми масами.

І на скільки „ІІросьвіта" через сповнюване сеї
-своєї задачі стала звісною і славною між нашим наро-
дом, се найліпше видно з того, що з її назвою злучила
ея нерозривно сама ідея народньої просьвітп. Коли з на-
ших б]»атів на роспйській Україні впали кайдани са-
модержавної неволі, коли українська штелїґенцпя одер-
жала змогу явно гуртувати ся для праці над просьвіче-
нєм „меншого брата", — товариства, в які вона почала
єднати ся для тої працї, назвала вона „Просьвітами".
Так само ті наші брати, що примушені покидати рідну
землю і шукати щастя-долї в далеких заморських краях,
на чужині єднають ся в торавиства „Іірисьвітп", в яких,
згадуючи рідний край, працюють для тої самої цїлж,
якій віддає свої сили старокраєва „ІІросьвіта*. Справді
в добрий час наша львівська громада перед 40 лігами
з'єднала ся в товариство „ІІросьвіту і щасливу назву

вибрала ддя нього. Завдяки діальноети .,ІІробьвіти" ея
назва стала звісною і славною по всій українеькііі землї
як назва товариства, якого задачею є праця над про-
сьвітою україпсько-руського народу.

І в будучноети ..ІІросьвіта" має сповняти далі ту
задачу, має старати ся про те, щоб на цілій Українї-
Руси не було анї одного непросьвіченого чоловіка. Але
еліоьнитн ту задачу змоліє вона тільки тоді, коли вся
сьвідома часть нашого народу підіпре її в її змаганях',
коли вона стане справді всенародньою просьвіт-
лою орїанїзациєю нашого народу, — всена-
родньою в тім значіню, ш,о обіймати-ме собою всїх чле-
нів нашої національної суспіаьностн і весгж-же діжо пр^^
сьвітй так, як сього вимагають потреби цїлого нашої'о
народу.

Нехай-же в огсей ювилейний рік „Цроеьвіти" на-'
на суепільнісгь подбає, щоб до „Просьвіти" вступило
стільки нових членів, щоб заснувало ся стільки нових
філій і читалень „Просьвіти", на <жільки може і по-
.винен здобути ся півчерта-мілїоновий нарід !

Памятаймо, що тільки просьвіта пок*аже нашому на-
родови шлях до ліпшої будучноети і навчить йо/о її
здобувати !

"^<Ж

СИ 1 ЧйМ

стор.

9
13
35
37
41
43
48
55
57
61
62

С8

^^^^ ^-<.Л

'^ І^Г... // ^<^

і^>7^^- 6^.

■</і

ЗМІСТ.

Ювілейний рік „Иросьвітп"
Перед 40 літами
Засноване ^Присьвіто"
Статути „ІІросьвітв"
Що робило Головні Видїла ,. ІІросьвітв
Члени „Просьвіти*
Почесні члени „Просьвіто" .
Філії „Просьвіта"
Читальнї „Просьвіти" .
іЗодавниіа діяльність яПросьвіти"
Евоноаіічна діяльність „Просьвіти"
Мабтвові справи „Просьвіти"
Добродійна діяльність „Просьвіти"
Поміч краю і держави для „Просьвіти
Чим була „Просьвіта" для нашого народу доси і чим
вона повинна бути в будучности? .

стор.

9
13
Зо
37
41
43
48
55
57
61
62

Просьвітош до добробиту!

(=3

се

53Ї

Позір ! Кі?п^йте !

м- На рік 1909

Ілюстрований народний

КАЛЄНДЛР

ТОВ. ,ВР0ЄЬВ1ТІІ"

вже вийшов І продаеть ся по цїнї
1 корона (з іючтовою пересилкою
1 кор. 35 сот.) в книгарнях і філіях
Товариства.

Головний склад в канцеляриї
Товариства „Просьвіта" у Львові,
Ринок ч. 10.

Хто замовляс за готівку 10 калеп-
дарів дістає 1 даром. Кшігарнї. склепи
і кольпортерп дістають значний опуст
і оиіачуеть ся почту.

І Катальоґ видавництв Тов. ..Проеьвіти'

:но.

А8

911

Р7Ь6

Ьо2уп5*куі, МукЬаіІо

Зогок І1І (іїіа1*поз'Ьу
"Рго8'уі1>у"

РІЕА5Е ОО МОТ РЕМОУЕ
САК05 ОК 51ІР5 РКОМ ТНІ$ РОСКЕТ

иМІУЕКЗІТУ ОР ТОКОМТО ІІВКАКУ

Internet Archive Audio

Featured

Top

Images

Featured

Top

Software

Featured

Top

Books

Featured

Top

Video

Featured

Top

Mobile Apps

Browser Extensions

Archive-It Subscription

Save Page Now

Full text of "Sorok lït dïial'nosty "Pros'vity""

See other formats